Стоп війна
Остановим войну

Герой України капітан Володимир Гринюк, отримавши поранення обох ніг, продовжив керувати боєм

Я повернувся зі взводних опорних пунктів на командно-спостережний пункт батальйону Володимира у вогкій темряві. Кількагодинна стрілянина та гранатометні вибухи на передовій уже майже вщухли, тож у Гринюка з’явився час для бесіди під гарячу каву:

— Володю, звідки в багатьох публікаціях про тебе такі цифри — ти начебто «власноруч знищив 70 бойовиків і 3 одиниці бронетехніки»…

— Підрахунки не мої, а штабу бригади. Точну кількість особисто знищених російських найманців я й сам не назву. Розумієте, найсерйозніші наші бої були швидкоплинними і, я б сказав, з перемінним успіхом щодо ворога. Наприклад, Логвинове ми взяли тільки з третьої спроби, під час якої завдали бойовикам значних втрат та відступили на старі позиції. Силами ротної тактичної групи ми все одно не втримали б це село та й не ставили це за мету. Моє завдання полягало у знищенні ударного кулака, який там формував ворог. Проте, за даними розвідки вищого штабу, моя рота офіційно знищила там 183 бойовики. У цьому бою і я спалив один танк власноруч — мій гранатометник, коли побачив ворожий Т-72, закляк на місці. Я вихопив у нього з рук РПГ-7 з боєкомплектом, швидко зробив два постріли. Першим влучив під башту танка, другим, осколочним, відсік піхоту. Мені ще й поталанило — гармата танка була неактивною, ствол дивився вниз-набік…

— Тобто це був твій найважчий бій?

— Один з кількох, але він найцікавіший у тактичному плані. Спершу ми спробували взяти Логвинове двома ударними групами на бронетехніці — не вийшло. До того ж втратили два танки, один з яких був приданий мені. Його екіпаж, на жаль, не вижив. Ми відійшли, проаналізували ситуацію, і в мене виник задум — атакувати пішим порядком і тільки так! Я взяв у головну групу кількох розвідників, перестроїв роту. Для бойовиків наші дії стали приголомшливою несподіванкою, вони почали панікувати та тікати. А ми вдерлися на їхні позиції «на їхніх плечах».

Згодом бойовики зловили момент, коли придані його роті танки пішли в тактичний тил перезаряджатися, та спробували контратакувати. Але Гринюк знову прийняв нестандартне рішення: на чолі з ним та розвідником із позивним «Гібон» 26 його підлеглих пішли в атаку на …понад дві сотні ворогів! Тоді майбутній Герой отримав під хребет сніп гранатних осколків. Два з них після низки операцій у шпиталі хірурги вилучити так і не змогли. Ще в нього в різний час були 3 контузії — у Дмитрівці після обстрілу роти з «Градів», під Луганським від вибухів снаряду з САУ і протитанкової гранати. Осколки останньої посікли йому обидві ноги, однак він залишився у строю, і ці поранення в рахунок не бере.

Уже після повернення до строю у селі Рідкодуб рота Володимира провела ще один бій, яким він пишається. Підрозділ отримав завдання — доставити на один з оточених ворогом опорних пунктів сусідньої бригади боєкомплект. Коли рота пробилася на місце, виявилося, що сусідам боєприпасів не бракує, однак вони вкрай деморалізовані. За 9 годин під щільним вогнем противника мотопіхотинці витягли з оточення 106 наших бійців. Втрати роти Гринюка при цьому становили 7 людей пораненими і 2 вбитими. А за дві доби бригадна розвідка доповіла про 176 бойовиків, знищених ротою.

Капітан Володимир Гринюк — нині заступник командира мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Народився у День захисника України. Йому 29 років. За першою освітою — вчитель інформатики. Має сина та дочку. Батьки — прості робітники, кадрових військових у родині до нього не було. Відслужив строкову. 2012 року закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. На Сході України воює з березня 2014-го. Улюблена зброя — великокаліберний кулемет.

У розмові зі мною капітан часто згадує побратимів. Наприклад, розповідає про молодшого сержанта Ярослава Підкаура: «Був простим гранатометником — зараз обіймає посаду командира взводу. Рішучий, самотужки опанував положення Бойового статуту. Наприклад, на спільних навчаннях з канадцями у вересні 2015 року на Яворівському полігоні заокеанські колеги не вірили, що він не кадровий офіцер, були просто в захваті від нього. У Вуглегірську Підкаура був поранений у руку, але залишився керувати взводом на позиціях роти. На жаль, пізніше в одному з боїв хлопець отримав два важкі поранення».

Безумовними ж авторитетами для себе Гринюк вважає командира батальйону, також Героя України, підполковника Сергія Собка і колишнього командира бригади полковника Віталія Гончарука — з ними він готовий іти в будь-який бій.

Про своє представлення до звання Героя України Володимир дізнався тільки в Києві на реабілітації, за дві години до вручення Золотої Зірки. Там комбат його збентежив ще однією новиною — вручати Зірку буде особисто Президент. Гринюк розхвилювався як ніколи.

— Володю, — питаю вже перед від’їздом, — а як ти сам ставишся до свого звання й нагороди?

— Спокійно. Тільки відповідальності більше…

Віктор ШЕВЧЕНКО

Джерело: Народна Армія

Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну !

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

Маленька країна створена з нічого на порожньому місці, на скельно-піщаному ґрунті, без промисловості, без сільського господарства, без державних атрибутів та бюрократичного апарату – з нуля. Створена фактично “волонтерами” з числа єврейської діаспори по всьому світу, з громадян інших країн.

При цьому від самого початку – в оточенні ворогів, які не заявляють про “єдіний народ”, а виключно про те, щоб винищити її населення до ноги. Безперервно від дня проголошення незалежності і до сьогодні – в фактичному стані війни. Обстріли лінії фронту ракетами та снарядами, про які 95% України читає в новинах, для більшої частини території Ізраїлю є щоденною буденністю. Країна, в якій кожен громадянин дізнається про розташування бомбосховища раніше, ніж вчиться говорити. Де є загальний військовий обов’язок і легалізована зброя. Де живе чверть населення арабів і тому теоретично кожен четвертий на вулиці щомиті може вихопити ножа і розрізати ізраїльтянину горлянку. Вочевидь це таки мотивує.

Країна, проголошена “країною для євреїв”. Я можу собі тільки уявити тонни лайна, які викине український народ на політика, який запропонує проголосити Україну “державою для українців”.

Країна, де державною мовою є мертвий майже дві тисячі років і відроджений з прадавніх релігійних текстів іврит. Не жива українська, як би її не псували росіяни останні кількасот років, а мертва “літургійна” мова, яку довелось примусово вивчити всьому населенню країни в обов’язковому порядку.

Країна, яка розташована практично в пустелі і при цьому є одним з найбільших експортерів сільськогосподарської продукції.

Країна, де, попри фактичний стан війни ось вже більше півстоліття, жоден прем’єр-міністр (Ізраїль є парламентською республікою, президент там виключно декоративна посада) не досидів до кінця визначеного законом терміну. За 68 років існування держави Ізраїль там змінилось 20 парламентів і 34 уряди – тобто ледь не кожних два роки в країні, яка безперервно воює, проводились дострокові вибори або змінювався прем’єр-міністр. Політичне життя кипіло і жодна падлюка навіть не насмілилась гавкнути щось про “нерозгойдування човна” і “не чіпайте моїх корупціонерів, бо інакше араби нападуть”.

Країна, де зі своїх посад достроково злітали дійсні лідери нації, улюбленці народу, герої війни, а президенти сідали до в’язниці. Країна, де не тільки прем’єр і уряд, а й парламент та головна партія змінились в період однієї з війн – так званої “Інтіфади Аль-Акса”, яка забрала більше 6000 життів, що, в принципі, співмірно з нашою АТО. І нічого – ніхто не верещав про “які ще вибори під час війни” і ніхто не обзивав нікого “агентами Арафата”. До речі, з 6000 ізраїльтян було тільки 1200 – бо без жодних вагань вони відкривали вогонь там, де на них намагались напасти, а світ з його глибокою стурбованістю посилали подалі. І так – у них були тоді кризи, і навіть інфляція крутіша нашої (зі 111% річних в 1979 році до 500% в 1985), але за це регулярно летіли голови міністрів фінансів і навіть прем’єрів, поки вони не спромоглися владнати ситуацію. При цьому влада йшла на жорсткі економічні міри, але всі вони приймались при широкому обговоренні з народом, інакше би влада полетіла зі своїх крісел раніше, ніж сказала б слово “ой”.

Трохи про ізраїльських прем’єрів:

Бен-Гуріон, з польської Мазовії – засновник країни і перший прем’єр. Попри неймовірну популярність у народі завдяки створенню країни, пішов у відставку з усіх посад через невдоволення громадян сварками всередині своєї партії і відправився у віддалений кібуц жити без жодних комунальних зручностей в бараці і розкидати гній на полі. Повернувся через кілька років внаслідок наполегливих прохань партійців в розпал Суецької кризи, виграв війну за Синайський півострів і пішов на піку слави у відставку через скандал з ізраїльськими ракетами, створенню яких, як виявилось, допомагало кілька німецьких вчених, що обурило ізраїльтян (от ідіоти, правда ж – не знали, що це “ВИГІДНО!”. От наша влада і її боти знають, що вигода перш за все, питання тільки, хто ж тоді насправді євреї – ізраїльтяни чи українські чиновники). Вся вища верхівка країни, від армії до уряду, просили залишитись, але він розвернувся і пішов з політичного життя країни, повернувся до кібуца, написав мемуари і коли помирав, наказав не надавати йому жодних почестей на похороні.

Моше Шарет – з українського Херсона, єдиний схожий на нашу владу. Відмовився від налагодження стосунків із Заходом щоб “не втратити підтримку Радянського Союзу”, категорично не сприймав політики Бен-Гуріона по превентивним атакам на терористів. Довів ситуацію до того, що армія та спецслужби почали планувати і проводити операції не повідомляючи прем’єра, тільки доповідаючи про результати вже по факту виконання (уявляєте таку армію в Україні?). В результаті пішов у відставку через два роки урядування, коли з’ясувалося, що він навіть не знав про проведені в Єгипті спецоперації ізраїльської розвідки.

Леві Ешкол – народився у Вінницької області (Гройсмане, чуєш?), під його керівництвом Ізраїль виграв Шестиденну війну, після чого Ешкол помер на своїй посаді від інфаркту.

Голда Мейр, народилась в Києві. Відома виграною “Війною Судного дня” та операцією “Гнів божий”, під час якої спецслужбами Ізраїлю терористи винищувались по всьому світу, без озирання на юрисдикцію та громадянство. Пішла у відставку через партійну “гризню”.

Іцхак Рабин, перший “корінний” ізраїльтянин, батьки з Києва. Учасник війни за незалежність, успішний міністр оборони, під час першого прем’єрства прибічник “жорсткої лінії” (відомий наказом “ламати кістки арабським демонстрантам”). Пішов у відставку, бо журналісти відкопали у його дружини закордонний банківський рахунок, що було заборонено законом. До другого прем’єрства через п’ятнадцять років різко змінив думку, став “ізраїльським Порошенко” і підписав досить ганебну мирну угоду в Осло, якою створювалась “ізраїльська Лугандонія” під назвою “Палестинська автономія”. Вбитий на посаді прем’єра студентом, якого обурила ця угода (хтось щось подібне в Україні може уявити?).

Два прем’єри-“терористи”

Менахем Бегін, народився в білоруському Бресті, “ізраїльський Бандера”. Очолював терористичну організацію “Іргун”, підривав британців (за що потрапив під оголошення про нагороду за свою голову в розмірі чималенької суми), після отримання незалежності – лідер партії “Свобода”. На посаді прем’єра відзначився мирною угодою з Єгиптом та вторгненням в Ліван, великі втрати під час якого і призвели до його дострокової відставки.

Іцхак Шамір, копія Бегіна – теж терорист, теж родом з Білорусі, тільки крутіший, відзначився замахами на британських лордів, через що все ще вважався Великобританією терористом навіть коли став прем’єром. Витягнув країну з економічної ями, будучи палким противником мирних угод, за якими випускали тисячі терористів, домігся зменшення термінів ув’язнення єврейським терористам, які підпільно воювали проти арабів (типу нашого “Правого сектора”). Був затиснутий Бушем в глухий кут (США погодились дати кредити тільки в обмін на участь в мирній конференції з арабами – це до слова про вічну відмазку наших “оптимістів” про те, що Ізраїль так круто існує, бо йому США допомагає – і це при тому, що США визнали Ізраїль значно пізніше за СРСР, бо там було і є головним нафтово-арабське лобі, а не єврейське), після повернення з конференції пішов у відставку через масові протести обуреного нею народу.

Що спільного у них всіх?

Їм давав копняка народ. Щойно йому щось не подобалось – хай навіть найдрібніша дрібниця. Ніякого “не розгойдуйте човна”, ніякого “бо Путін нападе” – копняк під зад, давайте нам наступного.

Чому так? Бо кожен ізраїльтянин знає три речі:

1. Довкола нього вороги, які хочуть його вбити. З ними можна вести перемовини, торгувати чи підписувати мирні угоди, але головна суть та, яку озвучила Голда Мейр: “коли вам кажуть, що хочуть вас вбити – просто повірте”. Ізраїльтяни вірять – Голокост навчив. І ще він знає, що втікати йому нема куди, у нього тільки одна проголошена для всього світу єврейська країна – Ізраїль, в усіх інших він буде гостем, і якщо потрібно буде – ніяка влада жодної країни його не захистить.

2. Витікає з першого – кожен ізраїльтянин знає, що коли ворог прийде – брати автомата до рук і захищатись буде саме він. Не прем’єр, не його партія, не чиновник і не президент – а конкретно він, рядовий ізраїльтянин. І зробить це разом з мільйонами інших рядових ізраїльтян – не озираючись на те, є в країні прем’єр, хто він і з якої партії, чи його взагалі в даний момент нема. Тобто для кожного громадянина його власний вибір і воля стоїть вище за найвищого чиновника в країні. Звідси високий ступінь автономності кожного громадянина в прийнятті рішень (чого тільки варті дії армії при Шареті).

3. Витікає з перших двох і йде з ними в зв’язці – єдина система цінностей, яка об’єднується під одним словом “Ізраїль”. В це входить все – культура, релігія, мова, валюта, пам’ятки, система армії, загальний військовий обов’язок і багато чого іншого. Воно, це інше, може змінюватись, закони можуть редагуватись, але є одна спільна база, дорога для всіх і кожного рядових громадян – країна. Абсолютна більшість ізраїльтян – нащадки репатріантів, там від покоління до покоління в сім’ях нагадують про дві тисячі років розсіяння по світу без власної держави і про те, чим це закінчилось – “в гостях добре, але вдома і стіни допомагають”. Чомусь українців в Голодомор виморили значно більше, ніж євреїв в Голокост, але у нас такого нема – у нас досі частина народу ладна перегризти горлянку сусіду за те, щоб була вулиця Леніна (висновок – голод значно ефективніший за газову камеру, принаймні в історичній перспективі).

Отак дивишся на це все і думаєш – що ж має статися, щоб українці набули хоча б мізер від того, що є в головах у ізраїльтян…

Завидки беруть, якщо чесно…

 

Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну !

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

 

В Харькове 11-летняя школьница Ольга Толстая выиграла 600 гривен, заняв второе место в областном конкурсе “История моего рода”.

Девочка выполнила впечатляющую работу, отыскав старинные фотографии своей семьи и написав интересный рассказ о своем роде. Однако заслуженный приз она решила не оставлять себе и даже не отдала его родителям. Оля решила немного помочь раненому бойцу, купив ему спортивный костюм и витамины.
“Дочь писала о тех, ктоторые прошли мировые войны.  Один из героев затем участвовал и в Финской войне, и во Второй мировой. Так что помочь защитнику нашей страны – это было символичное решение, – рассказала “Сегодня” мать школьницы Елена Толстая. – Ну и к тому же, у нас семья очень патриотичная, мы с мужем занимаемся волонтерством. Наверное, другого желания у ребенка и не могло возникнуть”.
По словам Елены, подарок от Оли достался 36-летнему бойцу из Полтавской области Александру, в ногах у которого разорвалась граната. “Несмотря на то, что три дня назад он перенес сложную операцию, когда мы к нему зашли, он вел себя как настоящий герой – и улыбаться старался, и шутить. А мы же, увидев его ранения, так растерялись, что даже забыли спросить, из какой он бригады”, – говорит Елена.

Источник : “Сегодня”

 

Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну !

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

 

 

IMG_20160413_091706_1

Знайомтесь, це бабуся Люда. Їй 86 років. Вона волонтер.
У рідному селі бабуся вирощує квіти і різну городину, продає це в Дніпропетровську і всі зароблені гроші витрачає на допомогу бійцям. Вона варить супчики і возить їх пораненим у лікарню імені Мечникова.
Решту часу бабуся Люда проводить у місці, що стало вже у певних колах мало не культовим. Воно, як і однойменна група у Фейсбук, називається “Вокзал Днепр”. Група волонтерів з “Фонду оборони країни” організувала на Дніпропетровському залізничному вокзалі куточок відпочинку для військових. Людям у формі там наливають чай і каву, годують бутербродами, дають з собою “тормозок” у дорогу. Є навіть вай-фай і невеличка бібліотека.
Дівчата-волонтерки ходять зустрічати потяги, виловлюють на платформі військових і кличуть на чай-каву. У витоків цієї ініціативи стояла пані Марта  та її друзі.
Деякі військові залишали на пам’ять волонтерам свої шеврони, їх уже зібралася величезна колекція, після війни вона буде безцінною для якого-небудь музею.
Бабусю Люду дуже часто можна побачити у цьому місці. Вона годує бійців, підкладає під голови сплячим м’які подушечки, а на прощання обіймає й цілує кожного і молиться за те, щоб він повернувся живим і здоровим.
Найбільше бабуся Люда любить правосєків. Вона переконана, що всім зараз тяжко, але про інших є кому потурбуватися, “а за вас, рідненьких, лише ми, бабусі”.
Після того, як про бабусю Люду написали у соцмережах, про неї дізналися небайдужі люди. Знайшлися бізнесмени, запропонували подарувати їй козу чи порося. Бабусині друзі відрадили: “Одразу пустить на суп і понесе в Мечникова”. В результаті бабусі подарували хорошу праску – чи не єдино можливу річ, яку вона завідомо не віддасть бійцям.
Бабуся Люда не раз шкодувала, що вона така старенька, а то сама пішла б воювати. Друзі-волонтери запропонували звозити її на екскурсію в “зону АТО”, але вона подумала і відмовилась. Сказала, що дорога далека, вона тільки втомиться сама і замордує інших, краще вже допомагатиме тут.
У неї ясна голова, вона в курсі усіх новин, розуміється у політиці. Впізнає всіх, хто з’являється на вокзалі вдруге і втретє.
Вона знає, що йде війна. А багато хто, уявіть собі, не знає досі.

gNLBWvsy2wg

 

Автор: Олена Білозерська

Увага Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну !

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

Вчера одна мамаша у, которой сын «герой», мне заявила : что она ненавидит украинский язык, а ее заставляли его учить. «Терпеть не могу эту телячью мову, и всех хохлов. Что такое гудзыки, или дитлахи ?

А почему на всех украинских лекарствах, инструкции написаны на украинском языке?» Понимая свое положение, и последствия нашего с ней разговора, тем более, что при нем присутствовали, еще молодая пара с собакой, у которой на ошейнике была колорадская ленточка, я все же не сумела сдержаться.

Во первых спросила у хозяев, брала ли их собака Берлин, и что этой ленте самое место на собаке. И пояснила цену так званых побед » русского мира», и участие в войне Украины, и 6 миллионов жертв украинских граждан.

Пока немцы жгли села Украины, и Белоруссии — московско- КГБИСКАЯ гопота, давала деру за Урал, и если бы не открыли плотины, то Гитлер бы взял и Москву. А заодно напомнила, кто развязал войну, и о трех миллионах, жителях Лениграда, который » выстоял», и вымер с голоду.

Мои собеседники с колорадской собакой, только глаза вытрищали, а в диалог не вступали. Возвращаясь к матери » героя» , я ей сказала:»Это ты брешешь милая, никто никого не заставлял ломать язык, и вкручивать в мозги «гудзыки «, но ты живешь в Украине, и обязана знать государственный язык страны, в которой живешь. Почему — то кацапня в Германии, и Америке, не требует второй государственный — русский, поскольку знают, что если рыпнуться, то поедут домой в вонючую Россию.

Только Донбасс, насмотревшись пропаганды кремлевских фашистов, решил, что так можно. Вы надеялись, что вас с сынулькой поселят, рядом с Кремлем, или возьмут в состав Раши? Нет дорогая, вас в лучшем случае, ждет солнечный Магадан. Друзья Донбасса, рано или поздно поедут домой. А что будет с твоим сыном, эти ребята КГБИСТЫ — свидетелей не оставляют, и лишний балласт, им не нужен. Вон у твоей подруги, муж остался инвалидом, а на его шее: жена, и маленький ребенок, а работы здесь нет и не будет.

И домой в Харьковскую область они уже не вернутся, потому, что с дурного ума наделали глупостей, и пришли сюда воевать.» Моя собеседница, и молодая пара, как зачарованные слушали меня, а молодые даже кивали головами, когда речь зашла, что грабят предприятия, и вывозят. Когда я сказала, что считаю, ее сына, наемным убийцей, и что он воюет на стороне оккупанта, то молодая пара, забрав на поводок свою колорандскую собаку быстренько удалились.

Мама наемника , как — то не убедительно мне заявила, что ее сын герой, и воюет за свою землю. Я ей сказала, что его земля на кладбище, а это украинская земля, за которую — мой отец отдал свое здоровье и жизнь. А при конце добавила, что ей придется учить украинский язык, или покупать российские мед припараты, а лучше нах. за пАребрик, со своим убийцей.

Моя оппонентка попрощалась со мной, и ушла в очень плохом настроении, но обещала, что попытается меня переубедить завтра, а сегодня она спешит. Люди добрые, вы думаете они не понимают, что натворили, и что их ждет ? А крыть , то нечем, и оправдания очень не убедительные. Но одно меня радует, что эти твари, уже не прыгают как бывало, и не грозят мне повесить, бандеровку, а тихо и молча думу думают. Доброго всем дня, и мирного неба !

Всегда с вами бандеровка, из Донецка, русскоговорящая украинка — Виктория Донецкая! Всех православных с Благовещеньем ! Слава Украине !

 

Виктория ПИЛИПЕНКО,

Донецк Згадайте, а чи є у вас сини?

Вже другі роковини незабаром Кривавої, підступної війни, Я

ку з своїм смердючим перегаром, Ординці в Україну принесли.

Царя свого немита вата славить, Радіє горю наших матерів?!

У полонених вуха ріжуть навіть, Скажені пси, із банди москалів!!!

Сирітки на святих могилах плачуть, Убитих бранців карлика з Кремля…

Чи здатен лЮдський розум ЦЕ пробачить, Простить катів, розтерзана земля???

Чи можна позабути лють звірячу, Яка убила тисячі життів?

Я холуїв московських не пробачу! Я не прощу зажерливих рабів!

Чи буде хтось з бандитами дружити,

Увага Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну !

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

Я живу нынче в Праге, Чешская республика. И отсюда наблюдаю за тем, как абсолютно бандитская верхушка РФ накручивает собственных граждан. Со стороны это видно гораздо четче. Накручивает. Включив все возможные способы, которые когда либо использовались диктаторами во всем мире. И я все чаще живя тут слышу из России: «Таллин – Русский город!», «Наши Миги будут в Риге», «Наши танки будут в Праге!» и тому подобное. Ребят. Прежде чем гнать сюда танки, приезжайте без танков. Как туристы. И посмотрите, что вы намерены разрушить. Красоту и чистоту которой вы никогда не видели…
Приезжайте и посмотрите. Погуляйте по старой Праге и оцените масштабы своих будущих разрушений. Побродите по ухоженным старым улочкам. Выпейте нормального пива и закусите нормальным сыром. Не уверен, что после этого у вас пропадет желание все это разъебать, но вы хотя бы будете знать заранее, какую красоту вы хотите уничтожить. И не потому, что вы этого хотите. Это я тоже понимаю. Вас погонят ваши политики, у которых нет иного выхода. Им нужен рейтинг, а в последнее время его можно получить только благодаря «расширению сферы влияния во всем мире».
Они вас погонят, как обычно, строем и с песнями. Те, кто не хотел идти и сопротивлялся системе будут идти первыми (в штрафбатах), подгоняемые в спину дулами автоматов тех кто не хотел идти, но не сопротивлялся системе. Это я тоже понимаю. Система так устроена. Вы – всего лишь мясо. И вас конечно погонят на убой. Почему на убой?
Да просто потому, что с начала правления совка и по сей день из России эмигрировало около 40 000 000 человек. Почти треть нынешней России. И часть из них осела в Европе. И они тоже Русские, а значит – воевать они тоже умеют. И умирать тоже. И я один из них. Из тех русских, которые будут защищать Прагу от русских. И я не буду смотреть – кум, брат, сват. Пришел сюда с оружием – пуля в лоб!..
Мне, в отличие от вас, есть что защищать. Свою нормальную, сытую, чистую жизнь без грязи на улицах, быдла во дворе и маразма в госдуме…
Одно мне только не понятно. Вы, радеющие за русский мир, вы – кричащие «Русские вперед»… Чего же вы не построили нормальный русский мир в своих городах? Омске, Новосибирске, Красноярске, Петрозаводске, Калуге, Воронеже… Вы – постоянно орущие мне: “Не нравится, вали из страны!” Вы чего хотите-то? Чтобы я уехал и потом ко мне на танках приехать?
Чего же вас все время тянет строить «Русский мир» за пределами России? Вы у себя в подъезде для начала его постройте. Или, виноват, в вашем подъезде, дворе, городе уже построен «Русский мир»?
Тогда у меня для вас грустные новости…
Короче, приезжайте в гости. Без танков. Просто как туристы. Посидим в пабе, поболтаем по душам, выпьем хорошего чешского пива. А? Нет денег на поездку в Чехию? Ну так вы у Путина стрельните. Раз у него есть возможность армию куда-то на танках катать, значит найдутся деньги и на без-танковую поездку! 

Источник: Михаил Ежов в ФБ

Увага Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну !

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

====== Во время презентации нового электромобиля Tesla Model 3, глава компании Илон Маск внезапно заговорил об Украине. В рамках пресс-конференции, посвященной дальнейшим планам развития, Маск заявил, что в 2017-м году начнется строительство завода в Украине. Где появится предприятие, топ-менеджер не сказал, но явно намекнул, что речь идет о западной части. На вопросы немногочисленных украинцев, присутствующих на презентации, глава Теслы лишь ухмыльнулся и сказал, что превратит Закарпатье в украинскую Силиконовую долину. Звучит многообещающе…

image (25)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Увага Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну !

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

Президент Украины Петр Порошенко, находясь с официальным визитом в Японии, провел телефонный разговор с Президентом Азербайджана Ильхамом Алиевым. Об этом сообщает пресс-служба главы украинского государства во вторник.

Главы государств выразили обеспокоенность последней эскалацией ситуации в Нагорно-Карабхском регионе.

Как отмечается в сообщении, Порошенко заверил в неизменности позиции Украины относительно поддержки суверенитета и территориальной целостности Азербайджана в пределах международно признанных границ.

Оба лидера также отметили важность мирного урегулирования ситуации на основе принципов международного права. “Петр Порошенко и Ильхам Алиев скоординировали действия относительно нагорно-карабахского конфликта в рамках международных организаций”, – говорится в сообщении.

Главы государств также обсудили вопрос укрепления двустороннего партнерства, в том числе проведение совета глав государств в Баку.

Напомним, Конфликт в Нагорном Карабахе вспыхнул с новой силой в ночь на 2 апреля. Стороны заявляли о сотнях погибших противниках.

4 апреля Азербайджан выдвинул ряд условий для прекращения боев в Нагорном Карабахе. Днем 5 апреля стороны конфликта сообщили о возобновлении режима прекращения огня в Нагорном Карабахе.

Конфликт в Карабахе: Эрдоган на стороне Баку

image (21)

Источник: http://24today.net/open/649710http://24today.net/open/649710

Увага Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну та Азербайджан!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну  та Азербайджан! Тисни лайк на сторінку та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну  та Азербайджан! Тисни лайк на сторінку та поширюй!

..Капітан Олександр Моржецький розповів, як у липні 2014 року росіяни «лікували» поранених українських бійців

У липні 2014 ротні опорні пункти батальйону старшого лейтенанта Олександра Моржецького, який тоді обіймав посаду начальника зв’язку батальйону 72-ї бригади, були розбиті потужними обстрілами. Підрозділ отримав завдання висунутися в новий район.

— Під час руху колони ми з’їхали з асфальту в лісосмугу, щоб далі рухатися полем, і тут у мене в голові ніби щось дзенькнуло. Вибуху не чув, удару також. До тями прийшов на землі, метрів за двадцять від машини. Дивлюся, кабіна мого «шишарика» (ГАЗ-66. — Авт.) розбита. Нікого з тих, хто їхав у машині, я не бачив. Вантажівка горіла. Я згадав, що в її кузові ящики з боєприпасами. Далеко попереду помітив пилюку від колони. Спочатку болю не відчував, були ускладнення з диханням, носом йшла кров, підборіддя роздроблене, в роті повно крові. Обмацав себе — начебто цілий. Спробував встати, а йти не можу, кілька разів піднімався і падав. Це вже пізніше я дізнався, що в мене роздрібнення гомілковостопного суглобу в двох місцях. А ще черепно-мозкова травма, контузія, забій черевної порожнини й тулуба, поранення обличчя й стегна…

За кілька хвилин Олександр усвідомив, що летять осколки від гранат з палаючої машини.

— Коли відповзав від машини, найбільше боявся, щоб мене не зачепили осколки, що неподалік зрізали кущі, — згадує офіцер. У голові думка думку побивала. Чи загине він зараз і як це сприйме його дружина, чи вистачить патронів у пістолеті, куди всі з машини поділися, як дістатися до своїх… Повідомити про те, що сталося, Олександр не міг. Радіостанція була розбита, з розламаного корпусу на дротиках висів динамік. Проте на прийом вона працювала, тому що за деякий час з подивом почув, як хтось доповідав, що машина зв’язківців підірвалася: «Трьохсотих» забрали, решта скоріше за все, «двохсоті»! «Де «Морж» (позивний Олександра. — Авт.)» «Він був у кабіні, кабіна розтрощена, його ніде немає». — Як «немає», — подумав я! Я тут, живий! — згадує Олександр свої відчуття.

— Обшукав кишені. Телефон, на диво, вцілів! Я зателефонував і невдовзі мене знайшли, відвезли на околицю Червонопартизанська, поклали на ноші під деревами. Водій нашого авто загинув, решта, хто був тоді в ГАЗ-66, отримали поранення й опіки, а кулеметник, який сидів на колесі між кабіною й кузовом, не отримав жодної подряпини! Невдовзі ворог знову почав потужно обстрілювати підрозділи бригади. Комбат зібрав нараду, було вирішено прориватись на захід — до своїх. Але постало питання, що робити з важкопораненими. Взяти їх із собою — невідомо, як розвиватиметься подальша ситуація, чи витримають вони транспортування. Просили вертоліт для їхньої евакуації. Згодом надійшла інформація, що його не буде. — Словом, варіантів було небагато, один не кращий за інший, — пригадує Олександр.

— У підсумку звернулися до наших прикордонників, щоб ті домовилися з російською стороною відправити поранених у лікарню на території РФ. Під вечір поранених відправили на КПП «Гуково». Коли машина проїжджала прикордонний перехід, там вже зібралась ціла юрба — російські прикордонники й військові, до зубів озброєні, репортери російських телеканалів та волаюча зграя цивільних, які на камери кидалися в українців камінням і кричали: «Карателі, вбивці!». Словом, типовий сценарій російського агітпропу. У лікарні російського Гуково лікарі, хоч і дивились скоса на наших військових, проте роботу свою робили. Поруч з українцями лежали поранені російські військові та бойовики. Біля кожної палати стояв озброєний військовий.

— Ми зустрічалися з нашими противниками в туалеті. Мовчки стояли і курили, в розмови намагались не вступати. А надвечір, після того, як медики надали необхідну допомогу, за українців взялись російські силовики. Для спілкування вони вибрали час з вечора до ранку. — Прикордонники лише опитали нас, хто ми, звідки, за яких умов потрапили на територію Росії. Не дуже багатослівними були й військові, вони цікавились номерами частин, дислокацією, чисельністю, тобто стандартними питаннями, — продовжує офіцер.

— А от феесбешники та представники Слідчого комітету РФ «старались» особливо. На їхні допити доставляли хлопців навіть з реанімації. Ті, хто з ФСБ, були зовні ввічливими, в костюмах з краватками і запахом одеколону. Але від них віддавало небезпекою. Одній й ті ж запитання, а їх були десятки, ставилися по кілька разів у різних варіантах. Тим, хто потребував знеболення, не дозволяли робити уколи, доки не закінчиться допит. Їх цікавило все — прізвища офіцерів, позивні й радіочастоти, наші завдання, буквально все. А оскільки я був єдиним офіцером та ще й зв’язківцем, допитували мене довго. Уникнути необхідності відповідати вдавалось завдяки перебинтованій щелепі, мовляв, говорити не можу. А щоб не писати рукою, сказав, що почуваюся погано. А коли насильно дали ручку, взяв її у праву руку (Олександр — шульга) і продемонстрував «почерк пораненого». Почали кричати, обіцяли відправити в палату до «ополченців» на бесіду, але так нічого цікавого для себе й не почули. Після того, як допит закінчився, в туалеті, закурюючи сигарету, офіцер згадав, що в його кишенях лежать картки з ключами шифрування до апаратури зв’язку та робоча флешка, де було чимало даних, якими так цікавились феесбешники.

— Картки я заховав під гіпсом на нозі, а флешку спустив в унітаз, — говорить Олександр. Допитів більше не було. Наступного дня до наших бійців приїхав український консул, з його мобільного Олександр та інші змогли зателефонуватити додому. Згодом українців доставили в іншу російську лікарню, ще за десять днів — у Ростов-на-Дону. Звідти літаком — в Одесу.

Лікарі та дружина Олена змогли повернути його до повноцінного життя. Сьогодні капітан Моржецький продовжує службу в навчальному центрі при київському Військовому інституті телекомунікацій та інформаційних технологій, де займається перепідготовкою мобілізованих офіцерів. Залишились у минулому страшні обстріли, безсонні ночі, коли постійно вглядаєшся в горизонт в очікуванні російських ракет з «Ураганів» та «Градів».

Роман ТУРОВЕЦЬ

Україна у війні.

Увага Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну !

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну  та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

5 апреля с 12:00 военные операции на линии соприкосновения войск Азербайджана и Армении по согласию обеих сторон прекращены.

Как сообщает Минвал со ссылкой на пресс-службу Минобороны, подразделения ВС Азербайджана ведут работу по укреплению позиций на освобожденных от оккупантов землях.

***

Армянская и азербайджанская стороны достигли соглашения о прекращении огня в зоне карабахского конфликта, передает «Интерфакс».

Об этом сообщил пресс-секретарь минобороны сепаратистской «Нагорно-Карабахской республики» Сенор Асратян.

***

«Минобороны» сепаратистской «Нагорно-Карабахской Республики» получило приказ прекратить огонь.

Об этом РИА Новости сообщил «пресс-секретарь» «министерства обороны» непризнанной Нагорно-Карабахской республики («НКР») Сенор Асратян.​​

По его словам, армянская и азербайджанская стороны конфликта во вторник достигли соглашения о прекращении огня. Карабахские сепаратисты получили «приказ политического руководства» прекратить огонь в 12:00 по местному времени.

Асратян уточнил, что приказ был выпущен после достижения соглашения о прекращении огня.

«Соглашение о прекращении огня достигнуто сегодня в 12:00, поскольку происходит переговорный процесс», — цитирует Асратяна «Интерфакс».

Источник: http://minval.az/news/123568045

Увага Шановним патріотам і тим, хто хоче підтримати Украіну та Азербайджан!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Украіну та Азербайджан та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!

POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Украіну та Азербайджан та Надію Савченко! Тисни лайк та поширюй!