Статті

Шановне товариство!  Пропонуємо Вам для розгляду рейтингові показники офіційних сторінок державних установ України у соціальній мережі facebook за кількістю уподобань.

12671926_943171729106683_5582974251917715631_o

На даних світлинах також представлено структуру аудиторій за напрямами рейтинг міністерств, рейтинг правоохоронних та судових інституцій всеукраїнського рівня.

12705659_943171819106674_8119721225503587120_n

Також представлено рейтинг за темпами збільшення аудиторії відповідних відомств які у певній мірі характеризують діяльність відомства та якість роботи відповідної прес-служби направленої на висвітлення діяльності відомства у мережі.

12705407_943171845773338_249756037942886794_n

Зважаючи на той факт що на сьогодні за офіційними даними більше 5 мільйонів українців є користувачами facebook і щодня їх кількість збільшується % впливу інформації яка поширюється в соціальних мережах на суспільну думку про діяльність державних установ збільшується пропорційно росту відповідної аудиторії.

12718180_943171879106668_249915281024053300_n

Кожному буде цікаво бачити реальний стан аудиторій державних установ.

Джерело:  Моніторинг якості надання послуг органами влади підписуйтесь та замовляйте соціологію!

Спеціально для POLITINFO.COM.UA

А Ви Друзі приєднуйтесь до нас!

Міністерство оборони України

Міністерство оборони України – Facebook

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

 

 

 

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

Родная гавань” більше не гріє серце мешканців анексованого півострова.
“Крым. Ялта. Первый раз в Ялте проходили обыски и аресты такого масштаба, с авиацией, со штурмовыми бригадами и т.д, арестовывали участников террористической организации «Хизб ут-Тахрир» (это название поклонская сочиняла всю ночь).” – пише у своєму Facebook Irina Ivanova,

Все теперь окончательно поняли в какое дерьмо они вляпались. Уже родная гавань не греет сердце. Шушукаются на работе, в транспорте, на кухнях.100 % совок.

В Ялте работают всего два ресторана и 7 кафе, остальные приказали долго жить, уже вывозят мебель и оборудование. На дверях объявления продам или сдам в аренду. Санатории все закрыты – ВСЕ. Света как не было, так и нет. 2/3 гостиниц закрыта с объявлениями на дверях.

В банкоматы очереди в три винта. Мелкий бизнес СДОХ окончательно. Продуктовые магазины полупустые. Мясо подорожало еще на 25%, в рыбаки записалось уже пол Ялты.

Хронические больные умирают пачками, лекарств по государственным программам не выдают. 6 месяцев нет бесплатного инсулина, нет препаратов для химиотерапии и т.д.

К узким специалистам (хирург, окулист, уролог и т.д.) записывают только на апрель. Пенсии выдают с задержкой 1 месяц, в этом месяце не додали еще 400 рублей. Май 2014 года пенсию выдали 10270 рублей.

Февраль 2016 года пенсию выдали 7560 рублей и все без объяснений (пенсия моей родственницы). Зарплаты медработникам и учителям сократили на 30%.

Ялта стала сплошным мусорным баком, вонь стоит повсеместно, начиная с подъездов и кончая набережной ленина.

Ялтинцы, земляки – ваши мечты сбываются, путин к вам пришел и вашу жизнь сделал сказкой.

 

Владимир Владимирович! Присоедините Тверскую область к России!

С горячим вниманием выслушали Ваше интервью. Выражаем Вам глубокую поддержку за неравнодушие и решимость помочь русскоговорящему населению за пределами России. Просим ввести в Тверскую область войска и присоединить ее к России!

У нас, живущих на исторической территории России, после Ваших слов впервые за многие годы тоже появилась надежда…

Жители Тверской области обратились к Президенту Российской Федерации Владимиру Путину:

Мы, жители Тверской области, обращаемся к Вам как к защитнику русскоговорящего населения по всему миру. Обращаемся с убедительной просьбой о введении к нам войск и присоединении к России, поскольку положение русскоговорящих жителей Верхневолжья намного хуже, чем в Крыму.

Во-первых, у нас намного хуже климат. Восемь месяцев в году у нас сыро, темно и холодно. При этом в Тверской области почти весь декабрь электричества не было в сотнях населенных пунктов. Круглый год в сотнях тверских деревень электричество подается с большими перебоями.

Многие линии электропередач у нас ремонтировали, еще когда мы жили в РСФСР. После сильного ветра взрослые и детишки сутками сидят без света. Всенародного газового достояния – как у вас в России, в большинстве наших населенных пунктов тоже нет. А там, куда газ проводят, он неподъемен и многие сельские жители для подключения газа берут кредиты. Шутка ли – заплатить около 40000 тысяч рублей за подключение газа при нашей нищете! Дрова на зиму в наших краях стоят около 15000–20000 рублей. Введите к нам войска – они по крайней мере помогут заготовить дрова для наших пенсионеров! И возьмите нас в Россию!

Тверичи вчера с интересом узнали о том, что средние зарплаты у вас в России – 29 700 рублей. А на Украине, как Вы сказали, около 11000. Счастливые россияне и украинцы! У нас в Тверской области около 400000 человек живет на селе и зарплата у них – около 6000–8000 рублей, при этом работы чаще всего нет, потому что работать негде. Надеемся, что скорое введение Верхневолжья в состав России поможет решить проблему безработицы, особенно на селе.

Крымская казна пуста, и, вероятно, Россия будет ее наполнять. Но и Тверская область скоро станет банкротом. Ее долги уже превышают годовой бюджет. Пожалуйста, введите к нам российские войска, чтобы уровень нашей жизни стал похож хотя бы на уровень жизни россиян из некоторых регионов Северного Кавказа.

Да, жители Тверской области по большей части простодушны, позитивны и миролюбивы. Они не способны устраивать теракты. Но они могут организовать тихую, многолетнюю диверсию в своем стиле – молча вымирать в 200 км от Москвы.

Общая численность населения Тверской области за период с 1990 по 2012 год сократилась на 328 тыс. человек, или 19,7%. Численность молодёжи до 16 лет уменьшилась с 351 тыс. человек до 182 тыс. человек – почти вдвое. Трудоспособное население сократилось на 120 тыс. человек (13,6%), людей пенсионного возраста стало меньше на 13,7%. И помимо этого у нас самая низкая рождаемость и сверхсмертность. И еще одно из первых мест по количеству самоубийств среди трудоспособного населения.

У нас, в Верхневолжье (когда в розетках есть свет), мы смотрим замечательные российские телеканалы. Спасибо Вам, у нас ловит и Соловьева, и Киселева, и Россию 24. У нас, как, наверное, и у Вас, сжимаются от гнева кулаки, когда достойнейшие телеведущие с искренней болью рассказывают нам о тысячах беженцев с Украины в Россию. Но поверьте, господин президент, из Тверской области, особенно из села, за последние годы убежали в Россию, особенно в Москву и Петербург, все кому было куда бежать. Только в России тверские беженцы последних лет видят последнюю надежду на человеческое существование. Без России они не видят будущего для себя и своих детей.

Более 70% наших сельхозземель, особенно вдоль наших красивых рек и озер, захвачены коррупционерами и жуликами, давно распроданы областными руководителями олигархам и земельным спекулянтам, которые, не желая возделывать их и платить штрафы, при корыстном попустительстве земельных чиновников, ежегодно меняют номинального собственника. Наши поля, господин президент, настолько заросли бурьяном и лесом, что самим, без помощи российских Вооруженных Сил, нам, русскоговорящим жителям Тверской области, их уже не расчистить. Российская армия могла бы навести порядок на наших полях: вернуть их в собственность России, выкорчевать лес, вспахать, защитить от повторного захвата.

Вы, без сомнения, догадываетесь, что, как и на послемайданной Украине, в Верхневолжье процветает мародерство. Мы понимаем, что это естественно для смутного времени, в котором мы живем. Но мародеры, без суда и следствия все прошлое лето под надуманными предлогами, с многочисленными нарушениями закона, отнимали у нас, русскоязычных граждан Тверской области наших свиней. Оккупационные власти, попирая наши конституционные права, пытались на три года запретить нам держать свиней в крестьянских хозяйствах, а у нас дети и нам их надо кормить. Говорят, этим летом возьмутся за наших коров. Пришлите к нам российскую армию и остановите мародеров!

Как и на Украине, мародеры-чиновники из нашего бюджета покупают и арендуют себе автомобили премиум-класса на многие миллионы. В мороз они начинают ямочный ремонт дорог – после только что проведенного летом капитального ремонта. Оставляют без следов ремонта Восточный мост, который они якобы ремонтировали за огромные деньги целых два года, в то время как жители Твери не могли переехать с одного берега на другой. В общем, как Вы вчера справедливо сказали об украинских чиновниках, «они кумоваты, вороваты и некомпетентны». Поверьте – наши тверские чиновники кумоватее, вороватее и некомпетентнее любого полтавского кума.

Мы слышали по телевизору, что Россия за 50 млрд собралась строить мост через Керченский пролив. У нас в Твери губернатор тоже обещал жителям Западный мост, без которого город задыхается в пробках. Но обещание не выполнил. Мы понимаем, как всем сейчас тяжело. Но нам не нужен мост – пусть инженерные войска братской нам России соединят берега Волги хотя бы Западным Понтоном, дорогой Верховный Главнокомандующий. Российская армия могла бы также починить дороги и мосты в сельской местности – они не видели ремонта с брежневской программы «Дороги Нечерноземья». Например, тверская деревня Рясня под Старицей — люди из-за разрушенного моста ходят пешком по 10 км, не могут попасть на автобус до райцентра. А в райцентре сейчас все: и врачи, и похоронное бюро, и банкомат, где можно с карточки снять пенсию. Наведите же нам понтонный мост, не в Твери, так хотя бы в Рясне. Но таких Рясен у нас сотни. Поэтому, пожалуйста, введите к нам побольше российских войск, дело найдется каждому солдату.

Дороги наши хуже, чем после бомбежек, по поводу их состояния тверитяне к Вам уже обращались.
Нынешние мародеры во власти закрывают в Твери родильные дома, которые работали даже во время оккупации города немцами. Поскольку, как и на Украине, руководители нашего региона хамоваты и малокультурны, они орут на беззащитных девочек, осмелившихся спросить, зачем они это делают.

Вы вчера великодушно предложили украинским гражданам лечиться у вас в России. Да, это поступок. Но, пожалуйста, возьмите в Россию лечиться не только украинцев, но и наших, тверских детей. В Тверской области закрываются детские и взрослые больницы, дома престарелых, отсюда уезжают врачи. В массовом порядке в Верхневолжье закрываются сельские школы. Без помощи России нам не выжить.

Киселев вчера с болью рассказывал о разрушении православных храмов на Украине. Как всё похоже: у нас тоже разрушают памятники архитектуры и природы, православные храмы. Разрушают десятилетиями. Тверская область лишается своего исторического облика. Вам будет смешно, но в Твери мародеры украли даже целую городскую набережную 18-го века в центре Твери!
У нас царит послевоенная разруха. Как гарант стабильности и мира возьмите нас в Россию и помогите нам восстановить народное хозяйство.

Вы справедливо сказали вчера, что на Украине засели в региональной власти разные жулики, на которых люди никак не могут влиять, и надо их свергать бескровно и конституционно. Что ж, может у вас в России это и легко. Но мы у себя в Твери уже полгода пытаемся свергнуть некомпетентного губернатора, который, почему-то не хочет уходить сам. Несмотря на ваш прямой запрет, он тратит на свой пиар и антипиар своих политических оппонентов миллионы бюджетных денет. В Верхневолжье не осталось почти ни одного свободного СМИ.

Мы неоднократно пытались спокойно поговорить с ним и его коллегами, звали их на наши собрания и митинги, пытались вести с ним цивилизованный диалог, но Шевелев категорически не хочет встречаться с нами. Как Вы думаете, может быть, он нерусскоговорящий? Если так, то, пожалуйста, после присоединения нас к России дайте нам русскоговорящего губернатора, и своего, как в Крыму.

Мы, жители Тверской области — мирные люди, мы не хотим пролития крови, мы хотим сменить некомпетентную региональную власть конституционно и цивилизованно, как призываете Вы, дорогой Владимир Владимирович! Но без ввода армии и Вашей поддержки нам с ними уже не справиться.
Мы, как и Крым, хотим быть вместе с Россией!.

Пожалуйста, пусть богатые регионы России соберут нам гуманитарную помощь, а члены Совета Федерации перечислят, как Крыму, в помощь нам свои зарплаты. У нас тысячи сельских детей – не в пример крымским — ни разу не видели моря и не пробовали виноград, потому что их родителям не на что купить путевки к морю, а виноград в наши сельские магазины не привозят, потому что его здесь некому и не на что покупать. Попросите членов СФ, пусть шлют нашим детям побольше денег, деньги всегда пригодятся.

Мы, русскоязычные жители Тверской области, готовы помочь российской армии восстановить на территории Тверской области конституционный порядок и в помощь российским военным создать отряды тверской самообороны для защиты Верхневолжья от мародеров, некомпетентных чиновников, нечестных полицейских. Мы готовы указать командирам спецподразделений российской армии основные места сборищ коррупционеров, жуликов и обманщиков Тверской области.

А после принятия нас в состав России и восстановления на территории Верхневолжья конституционного порядка и победы над разрухой россияне могли бы приезжать к нам отдыхать. Это недалеко, гораздо ближе Крыма. У нас красота: грибочки, ягодки, рыбалка и охота. Если Россия даст нам умных, талантливых правителей, то из нашего края постепенно может вырасти настоящая туристическая жемчужина.

Вы же не понаслышке знаете, как у нас красиво – ваши предки родом из-под Твери, да буквально в прошлом году вы прилетали на Селигер. На машине туда доехать, конечно, сложно, слишком плохие дороги, но на самолете-амфибии – от России рукой подать.

С ожиданием скорого освобождения и единства с Россией, жители Тверской области.

Источник : http://ochendaje.livejournal.com/734724.html

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

 

Ольга Погребняк, мати бійця АТО, отримала на нього похоронку, а через рік зустріла живого сина. По приїзду від сестри з Волині на неї чекала щаслива несподіванка під дверима будинку.
Історію-розповідь жінки, яка цілий рік жила тільки вірою, опублікувало видання depo.ua. Львів’янці Ользі Погребняк 46 років, самотужки підіймає двох синів: 22-річного Олексія та семирічного Микиту. Влітку 2014 року вона проводила на війну старшого. Як проводила: він кілька разів казав, що хоче піти добровольцем, а одного разу мати прийшла додому з роботи і знайшла на столі записку від сина. Писав, що пішов на війну. Через декілька тижнів – перший дзвінок: “Мамо, я живий, все добре”. “Розмови по телефону завжди були короткі, – пригадує пані Ольга. – Де служить – не казав, говорив, що не годиться таке казати, тому що ця інформація може потрапити до рук ворога. Одного разу тільки сказав, що служив в “Азові”. І ніби то все було добре настільки, наскільки може бути добре в матері, дитина якої на війні. Плакала, молилася, каменіючи від жаху дивилася новини. В новинах розповідали про Іловайський котел.
А наприкінці серпня прийшла похоронка.
“25 серпня минулого року він востаннє телефонував, а 28 серпня повідомили, що сина Альоші в мене більше немає. Звичайно, спочатку повірила офіційним паперам. Але потім, коли тіла не віддали, почала сумніватися”, – розповідає вона. Потяглись довгі виснажливі дні і ночі, сповнені тугою, болем та ледь жевріючою надією. Материнське серце відмовлялося вірити, що сина нема. “Усі спроби щось дізнатися були марними. Я шукала інформацію всюди, навчилася користуватися “Фейсбуком”, відкрила свою сторінку, – розповідає Ольга. – Якби не Микита, не знаю, чи дала б собі раду із цим безмежним горем. Я йому про загибель Альоші розповіла, але не одразу, дуже переживала, як він переживе. Але він стійко все вислухав і сказав, що ніколи мене не залишить і буде у всьому допомагати мені”.
Ольга Погребняк. Через три місяці після звістки про смерть сина Ольга наважилася зайти в розділ “Неопізнані трупи” на сайті МВС – там у відкритому доступі викладені фотографії знівечених тіл солдатів. “Заповнила анкетні дані на свого сина і натиснула “знайти”. Сказати, що це страшне видовище – нічого не сказати. У більшості випадків замість людей просто обвуглені головешки… Досі мурахи по шкірі як загадаю”, – каже вона. Єдине полегшення – серед цих кошмарних світлин Олексія вона ніде не впізнала.
“МАМО, Я ЖИВИЙ”
У травні Ользі з невідомого номеру прийшла sms “Мамо, я живий”. Дуже хотілося плакати від радості, проте жінка розуміла, що це можуть бути шахраї, які повідомляють, що людина у полоні і потім тягнуть із жертви гроші. “Номер не відповідав. Волонтери, до яких звернулася, попередили: це може бути “розводняк”, таких охочих з того боку познущатися з чужого горя багато. Ходила в СБУ, там сказали, що точно визначити, звідки прийшло sms не можна, визначили лише, що з території Донбасу, і що швидше за все це шахраї, тому що мій син загинув і він не значиться в списках полонених та зниклих безвісти”, – пригадує Ольга. І хоч в душі було гірко від розчарування, вона продовжила чекати сина додому.
“Знаєте, я весь час молилася. Не лише за сина – за усіх хлопців, що воюють на сході”, – каже мати бійця. П’ятого серпня, коли вже підходила річниця, як її сина оголосили загиблим, Ользі наснився кущ калини: яскравий, великий. “І сон такий дивний, ніби не я на кущ дивилася збоку, а ніби я була калиною… До чого б це? Калина символізує материнство і уособлює дім, батьків, все рідне. Калина – український символ єднання народу: живих з тими, хто відійшов у потойбіччя, і тими, котрі ще чекають свого народження… Може, це якийсь знак від мого Альоші…?” – написала вона тоді на своїй сторінці в “Фейсбуці”. Дев’ятого серпня Ольга присвятила синові вірш. “Синочку, рідний, я вірю що ти повернешся додому”.
І наступного дня він повернувся. “Я поїхала до сестри на Волинь відвідати Микиту, він в неї гостював. Повертаюся увечері додому, а сусідка баба Дуся каже: “Олечко, у вас під дверима з суботи якийсь хлопець сидить”. Я до себе, а там Олексій! Мені ноги підломилися…” – згадує Ольга. Цей її допис на “Фейсбуці” зібрав шалену кількість перепостів та коментарів.
Виявилося, що Олексій весь цей час був у полоні, а те sms-повідомлення дійсно було від нього. Худий, із шрамами на голові і щоці, без кількох зубів та із ребрами, які вочевидь неправильно зрослися та дивно стирчали з під шкіри, він відмовлявся йти в лікарню, здригався від кожного різкого звуку, затуляючи голову руками, а ночами кричав уві сні.
З ліжка майже не вставав.
Тоді Олексію дуже допоміг малий Микита. “Він від Альоші не відходив, постійно щось розказував, а той слухав і слухав. Зі мною вони майже не розмовляли, але я не ображалася, досить було того, що обидва вони вдома. Микита зараз такий гордий, що у нього повернувся брат, навіть не впізнаю його. Питаю у нього, про що вони говорили, а він мені відповідає, що це чоловічі розмови”, – каже Ольга.
Одного разу жінка, щоб допомогти синові, покликала психолога. Проте розради, як вона сподівалася, не вийшло: Олексій, почувши що мати привела лікаря, перевернув стіл, за яким сидів, вилаяв обох та надовго зачинився у себе в кімнаті.
ПРО ІЛОВАЙСЬК БРЕШУТЬ, ТАМ БУЛО ПЕКЛО. ЗВИНУВАЧУВАВ СЕБЕ, ЩО ВИЖИВ
Але одного дня хлопця, як то кажуть, прорвало. Коли оголосили офіційні дані про кількість загиблих під Іловайськом, він почав говорити, що все це брехня, і там було справжнє пекло. Ольга сиділа за комп’ютером на кухні, було близько четвертої ранку, Олексій підійшов і запропонував “Мама, давай вип’ємо”. “І тут з нього, як з рани, річкою полилося все те, що так довго сиділо. Він розповів мені про жахи, які пережив, про хлопців, які так і не повернулися додому. Про те, що він відчував, коли їх бомбили з “Градів” під Іловайськом, коли перед його очима все змішалося, коли він не розумів, де небо, а де земля, коли не знав, куди бігти і що робити. Коли зрозумів, що допомогти може тільки Бог, коли друг, з яким він розмовляв пару хвилин тому – мертвий, і у нього закінчилися сили тягнути його, коли почав звинувачувати себе за те, що вижив”, – згадує жінка.
В якийсь момент вона просто зупинила сина, бо слухати було вже несила. Врешті, поговоривши про ті страшні часи, мати з сином почали обговорювати, скільки бійців так і залишилися на полі бою непохованими, потрапили у полон, говорили про те, що мають відчувати їхні рідні, які досі перебувають в невідомості. “Мене переповнювало бажання підтримати всі жіночі серця, які також, як і я колись, не знають, що з їхніми синами і чоловіками. Мабуть, вони також повинні заявити про себе, щоб розділити свій біль, і у нас з’явиться можливість докопатися, що ж насправді сталося з їхніми рідними.
Бажання допомогти підштовхнуло нас з Альошею створити загальний список тих, хто загинув або зник безвісті”, – розповідає Ольга. Каже – ця справа потроху повернула Олексія до життя. На пропозицією допомогти у зборі інформації відгукнулося дуже багато людей, вони присилали свої власні списки, хтось пропонував допомогти з обробкою даних, хтось – створити сайт, щоб опублікувати зібрані дані.
Жінка каже, що довго не могла зважитися на публікацію списків, адже ними можуть скористатися шахраї. Врешті її переконав Олексій. “Він сказав – потрібно, щоб хлопці там знали, що їх шукають і чекають вдома. Виявляється, Альоша думав, що я навчилася жити без нього, і що зовсім його не чекаю…
Які жахливі думки приходять нашим синам в голову на війні!” – обурюється мати.
МАТИ, ДІТИ, НЕВІСТКА ТА КІТ Після того як в Олексія з’явилося якесь діло, він почав більше спілкуватися, спокійніше спати, відновив документи, які були втрачені під час полону. Тільки в пансіонат на реабілітацію їхати відмовився, сказав, що це дуже дорого. Ще більш хлопцю полегшало, коли до нього приїхала Олена. Ольга про дівчину нічого не знала. “Альоша так мені нічого і не розповів, звідки Олена приїхала, просто сказавши, що вона йому дуже допомогла по дорозі додому, і що якщо б не вона, він, може, і не повернувся взагалі. Схоже, тепер у мене є дочка”, – каже жінка. Вона почала повертатися додому, де була вже готова зігріта вечеря, зроблені уроки в молодшого сина та спокійні очі у старшого.
В домі, де нещодавно жили самотня жінка з маленьким сином, тепер мешкає велика родина та ще й кіт Барсик, теж новий член сім’ї. Молоді небагатослівні, проте матері вистачає бачити сина та мріяти про онуків. Вона не ділиться фотографіями свого Альоші та не змінює скорботної свічки на аватарці – вже в пам’ять про інших хлопців, які не повернулися з війни. Для багатьох українських Ольга стала символом надії, що й вони одного дня, повертаючись додому, почують знайомим голосом “Привіт. Впізнаєш?”. “Не помиляється материнське серце. Повірте, воно точніше за будь який прилад, його не обдуриш. Дорогі жінки, не здавайтеся, моліться, вірте своєму серцю, а не тому, що говорять оточуючі. Вірте і сподівайтеся, не дивлячись ні на що і всупереч усьому!” – радить вона.
Згідно з офіційними даними (СБУ) за станом на жовтень цього року в Україні було 800 українських військовослужбовців, зниклих безвісти.

Друзі сайта POLITINFO! Будьте в курсі усіх офіційних подій від інформагенції!

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

«Почитал выступление советника президента Бирюкова, где он уверен, что надо наказать солдат 53-й бригады, заявивших о свинских условиях жизни на полигоне, «по уставу» — пишет на своей странице в Facebook главный редактор «Цензор.Нет» Юрий Бутусов.

Подумал, что если бы жило наше общество по закону, а армия по уставу — то никакого Бирюкова во власти не возникло бы вообще. И если бы жили по закону, то за одну аферу с закупкой топлива у российской компании «Альянс» на 5 тысяч гривен за тонну дороже рыночных цен, которую он пролоббировал, он бы уже сидел под подозрением в коррупции в зале суда. Я, кстати, вчера напомнил об этой истории западным военным экспертам, во время проходившей вчера конференции по проблеме парламентского контроля в секторе обороны и безопасности в Верховной Раде. Я не слыхал, чтобы уголовное дело закрыли.

Пока на личную карточку советника капали народные пожертвования, его очень волновали интересы солдат, а теперь после перехода на бюджетное финансирование, его волнуют интересы генералов. «Я — порохобот», любит повторять бывший волонтер, которому при его запросах и интересах теперь нужна солидная «крыша».

Что ж, власть она как «Властелин колец» — для кого-то это искушение, с которым человек борется, а для кого-то «моя прелесть», которой человек себя подчиняет. Ведь на самом деле власть умеет превращать в полигонную грязь даже очень хорошо одетых и обеспеченных дельцов в уютных кабинетах…

Слава героям, герої не вмирають! Герої Майдану, які залишили своє життя за нас, за наше майбутнє. Герої війни проти російських окупантів, які поклали своє життя на передовій. Найголовніше не забути та пам’ятати. Пам’ятати завжди, передаючи цю історію, написану кров’ю героїв, дітям, онукам і правнукам. Що б пам’ятали і знали. Знали, що вони українці. Всіма силами кожен день боролися за незалежність і процвітання нашої держави. Бо дуже дорога ціна. Ми зобов’язані пам’ятати завжди. Герої України, які поклали життя за її незалежність ще з часів козацтва, знали, що прийде час, коли сонце свободи і незалежності засяє над нашою країною.

Ми не завжди пам’ятаємо та шануємо тих, хто віддав свої життя у боротьбі за вільну Україну. Мало хто зараз знає героя – патріота, члена товариства «Просвіта» Бунт-Лисенко Марію Тимофіївну, яка своїм подвигом врятувала сотні українських дітей.

Друга світова війна. Харківська область. Місто Валки. Замість радянських окупантів прийшли фашисти. І в цей складний час, коли здавалося, що життя зупинилося, Бунт-Лисенко Марія Тимофіївна організовує школу, професійно-технічне училище, бібліотеку, театр і дитячий будинок, до якого збирає дітей, як то кажуть з усієї округи. Жодну дитину, жодного вчителя не було вивезено до Німеччини. Проста сільська вчителька врятувала сотні українських дітей. Москальська влада не змогла їй пробачити цей вчинок. У мордовських таборах Бунт-Лисенко Марія Тимофіївна була замучена до смерті.

У рідних стало принципове питання про її реабілітації.  Родичі  Бунт-Лисенко М.Т. тричі подавали документи на її посмертну реабілітацію. Перший раз під час правління Хрущова, другий, коли при владі був Брежнєв, втретє за часів незалежності України, при Кучмі. І вже Верховний Суд України, незалежної України, відмовив у реабілітації.

Родичі Марії Тимофіївни не склали руки і звернулися до відомого українського адвоката Сергія Веприцького, який спеціалізується на веденні найскладніших та важких справ. Це була їхня остання надія.

Адвокатська контора братів Веприцких, напевно, єдина адвокатська структура, що має унікальний спеціалізований відділ адвокатських розслідувань. На чолі з Сергієм Веприцький, через 61 рік, було проведено безпрецедентне за своєю сутністю адвокатське розслідування.

Завдяки відрядженню до Німеччини з архівів було отримано інформацію: програму навчання шкіл і професійно-технічного училища у м. Валки під час німецької окупації, і, найголовніше, копії корінців, так званих аусвайсів. Дослідивши отримані документи, адвокат Сергій Веприцький знайшов одинадцять живих свідків тих років, жителів м. Валки, серед яких і була свідок Т.А. Сильванська.

З підготовленими матеріалами адвокатського розслідування адвокат Сергій Веприцький звернувся до прокуратури з офіційною заявою про те, що кримінальна справа, яку було розслідувано 61 рік тому !, сфальсифіковано, надавши органам прокуратури неспростовні докази. Кримінальну справу було порушено у зв’язку з нововиявленими обставинами. Створено слідчо-оперативну групу із працівників СБУ та прокуратури, яка за представленими матеріалами провела розслідування і через 61 рік Бунт-Лисенко Марія Тимофіївна у відкритому судовому засіданні була виправдана.

Слава героям! Ми повинні пам’ятати і шанувати всіх українських героїв, які віддали свої життя за свободу і незалежність.

Адвокат Сергій Веприцький за свою практику захистив багатьох українських патріотів. Це дійсно видатний адвокат України, який, не дивлячись ні на тиск, який чиниться на нього, ні на інші труднощі, сміливо і відкрито захищає права громадян.

У 2011 році, після виправдовувального вироку щодо Бунт-Лисенко Марії Тимофіївни, в офіс Сергія Веприцького з головорізами увірвалася, тоді ще депутат Верховної Ради України від комуністичної партії, Алла Александровська, намагаючись влаштувати погром, погрожуючи адвокату. Не можуть ці червоні фашисти заспокоїтися навіть через 61 рік, аж надто вони бояться українських героїв.

Сьогоднішні герої Майдану, герої війни з російськими окупантами, герої, які захищали Україну під час Другої світової війни, герої, які нічого не боячись, кожен день захищають права українських громадян, гідні того, щоб їх імена пам’ятали і шанували.

 

Історію адвокатського розслідування у справі Бунт-Лисенко Марії Тимофіївни ви можете переглянути за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=crrBBPli85E

Роман Давиденко

SONY DSC
SONY DSC

Ще більше інформації Ви можете прочитати на сайті :

Фундація Адвокатів України

Закарпатский военнослужащий медроты 128 бригады к годовщине трагических событий в Дебальцево опубликовал фотографии, сделанные во время окружения. На своей странице в Фейсбуке военный хирург Александр Данилюк поделился воспоминаниями: “Сегодня ровно год, как дорогу жизни из Дебальцево нам перекрыли оккупанты. Год как мы не смогли вывезти первого раненого в тыл. Год как начались драматические события в нашей жизни. Год как война разделила нашу жизнь на до и после. Год как у каждого, кто попал в это окружение, пересмотрены жизненные ценности. Ровно год, как мы перечеркнули все догматы современной хирургии и реанимации, которые формировались веками, и начали окопную хирургию в 21 веке, которая происходила на границе с фантастикой. Год как мы уже устали бояться. Сегодня ровно год как начались адские 9 суток нашей войны … Сегодня год, как два экипажа медиков-собратьев, эвакуировавшие раненых были безжалостно расстреляны в упор … Год … Светлой памяти тех, кто отдал свою жизнь ради того, чтобы этот год мог для нас прийти … Никогда не забудем … Сегодня год …”.
Расстрелянный экипаж медиков “Креста”. В этом экипаже тогда были безжалостно расстреляны рашистско-оккупационными войсками трое медиков Сергей, Миша и Толя, тяжело ранен Кравченко Александр Анатольевич. Первого тело до сих пор еще не идентифицировали

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

 – Над окупованому бойовиками селищем в Донецькій області спецназ підняв український прапор Про це повідомляється на сторінці командування сил спеціальних операцій Збройних сил України в Фейсбуці. Таким чином спецназ привітав свого побратима з днем народження. Прапор підняв сам іменинник. “Воїни підрозділів спеціального призначення Сил Спеціальних операцій Збройних Сил України – не тільки професіонали своєї справи, а й романтики. Ворог, пам’ятай і чекай – ми завжди поруч”, – йдеться в повідомленні.

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

 

 Мужчина превратил пещеру возрастом в 250 миллионов лет в уютное жилище с канализацией, полами с подогревом и доступом в Интернет (15 фото) Каждый из нас хотя бы раз мечтал хотя бы на время сбежать от цивилизации и современной жизни. “Пещерный человек” Анджело Мастропьетро сделал эту мечту реальностью! Он поселился в пещере, которой 250 миллионов лет, в Вустершире – и сейчас по удобствам, имеющимся в наличии, её ничем не отличить от городской квартиры. Мужчина потратил на это около 160 000 фунтов и примерно 1000 часов своей жизни, но всё же смог привнести комфорт в дикую природу. Бывший глава австралийской компании по подбору персонала решил оставить прежнюю нервную жизнь и “уйти под землю” в Вустершире.
Он потратил на это около 160 000 фунтов после того, как в 2007 году ему поставили диагноз “рассеянный склероз”. В течение некоторого времени он был убит и раздавлен, но потом сказал себе: “Я хочу жить в месте, где у меня будет более здоровая и счастливая жизнь”.
Отец двоих детей перелопатил около 80 тонн камня, прежде чем ему удалось воплотить мечту в реальность Он утверждает, что его диагноз стал для него “катализатором, напомнившим ему, что пора уважительно относиться к своему здоровью и образу жизни”. Уроженец Вустершира впервые узнал об этой пещере ещё в 1999 году. Пещера, которая в течение 300 лет использовалась как жилище, была покинута в 1940-х гг.
Анджело приобрёл пещеру – старейшее скальное жильё, сохранившееся в Европе до 20 века – за 62 тысячи фунтов. С бюджетом в 100 000 фунтов, работая самостоятельно, вскоре он превратил её в уютную квартирку. Только работа над межкомнатными дверьми заняла у него 11 дней…
Здесь Анджело спит. Вероятно, это самая тихая спальня на свете!
Роскошная гостиная дома в пещере.
Стены в доме Анджело – белого цвета
На этом фото господин Мастропьетро сидит в ванной, которую пришлось переделать в душевую – Анджело понял, что он не сможет нагреть достаточно воды, чтобы наполнять её.
Низкие своды стен и декорации, сделанные из гальки, придают душевой уникальный вид, а полотенцесушитель с подогревом делает её комфортной
Господин Мастропьетро, самостоятельно спроектировавший и построивший эту кухню, обнаружил пещеру, когда прятался там с друзьями от дождя во время велопрогулки.
Стены и контуры дома по-прежнему напоминают о том, что когда-то здесь была пещера, хотя жильё и отделано современными материалами.
Вода поступает в дом Анджело из его собственной скважины в 80 м глубиной. Для изготовления раковин использованы органические материалы – дерево и камень.
Мастропьетро не нужны были разрешения на планировку и строительство, поэтому его фантазия развернулась во всей красе. Амбициозный проект Анджело показали по британскому телевидению, и он по-настоящему поразил воображение зрителей. “Мне нравятся такие сложные задачи”, – говорит Анджело. – “Моя фамилия означает “хозяин камней”, так что, вероятно, это моё призвание. Без тени сомнения могу сказать, что я занимался этим с такой же страстью, как раньше вкладывал силы в свою компанию. Я горд и счастлив. Это была действительно творческая задача”.
Сквозь огромные стеклянные окна в дом постоянно поступает свет. На огромной террасе можно насладиться видами ползучих растений на стенах дома. Основные отличительные черты дома – огромная терраса, уютные уединённые комнатки и светлые стены. А на этой фотографии вы видите верхнюю часть каминной трубы.
Пещера образовалась в глыбе песчаника, в местности, которая, вероятно, вдохновила профессора Толкиена на то, чтобы придумать мир Средиземья. Анджело Мастропьетро вложил в своё новое жилище огромный физический труд, который, кроме всего прочего, способствовал улучшению состояния его здоровья. Желая жить в уединении и спокойствии, Анджело, тем не менее, не отказался ни от электричества, ни от водопровода, ни даже от Интернета. Однако, как он говорит, “при всём удобстве жилья оно сохраняет некий шарм пещеры”.

Друзі сайта POLITINFO! Будьте в курсі усіх офіційних подій від інформагенції та Державних установ!

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

ДЕПУТАТКА ЯЦЕНЮКА ЧОРНОВІЛ ОБІЗВАЛА УКРАЇНЦІВ БЛ@ДЯМИ
Я міг би зрозуміти особисту неприязнь Яценюка до мене, через те, що не даємо грабувати країну. Можу навіть зрозуміти чому підіслав до нас свою чергову шістку з провокацією.
Але, хоч убий, не розумію, як людина, за яку голосували українці може підняти руку, щоб обізвати мільйони простих людей.
Народний фронт таки став антинародним. Агонія Яценюка перед відставкою.

 

Пише на своїй сторінці Народний Депутат Лідер Партії Простих Людей Сергій Каплін

10309648_1043195055752498_4070713865379210459_n

12651074_1043195092419161_7180608995192357374_n