Статті

Провайдеры блокируют Telegram

В пятницу Таганский районный суд Москвы удовлетворил иск Роскомнадзора с требованием немедленно заблокировать Telegram за отказ предоставить ФСБ ключи для расшифровки переписки пользователей. Через три дня, 16 апреля, ведомство направило провайдерам уведомления об ограничении доступа к мессенджеру на всей территории России. Глава регулятора Александр Жаров также сообщил, что сегодня Роскомнадзор потребует от магазинов приложений App Store и Google Play удалить Telegram.

Участников акции против блокировки Telegram привезли в ОВД «Мещанский», рассказала «Медиазоне» одна из задержанных, участница Pussy Riot Мария Алехина.

Как сообщила Алехина, всего возле здания ФСБ задержали 13 участников акции. Сейчас они сидят в автозаке возле отдела полиции.

Депутат Виталий Милонов не перестанет пользоваться мессенджером Telegram после его блокировки. Об этом «Интерфаксу» сообщил пресс-секретарь депутата Илья Евстигнеев.

По словам Евстигнеева, Милонов «уже давно пользуется VPN и не заметил перебоев в работе мессенджера».

«Милонов не откажется от использования Telegram до тех пор, пока не будет разработан отечественный мессенджер, не уступающий ему по удобству и качеству, обеспечивающий как необходимую приватность, так и антитеррористическую безопасность», — сказал собеседник агентства.

В Москве задерживают участников акции против блокировки мессенджера Telegram, среди них — участница Pussy Riot Мария Алехина, а также активист Дмитрий Цорионов, пишет «Медуза».

Участники акции бросали бумажные самолетики от Соловецкого камня в сторону здания ФСБ. По мнению активистов, решение о блокировке мессенджера — «это прямое подавление нашего конституционного права на тайну переписки».

Роскомнадзор изучает сервисы, которые используют для обхода блокировки мессенджера Telegram, чтобы принять «конкретные решения». Об этом сообщает ТАСС со ссылкой на пресс-службу ведомства.

«Роскомнадзор в настоящее время определяет VPN-сервисы и прокси-сервисы, которые позволяют обходить блокировку Telegram, и насколько широко это используется. По результатам будут приниматься конкретные решения», — говорится в сообщении.

Основатель Telegram Павел Дуров написал «ВКонтакте», что, несмотря на блокировку мессенджера, продолжит отстаивать право россиян на тайну переписки.

Он также перечислил, какие последствия будут у блокировки мессенджера.

«Качество жизни 15 миллионов россиян ухудшится, так как Telegram без VPN может быть временами недоступен», — написал Дуров.

По его мнению, после блокировки Telegram террористическая угроза в России останется на прежнем уровне, так как «экстремисты продолжат пользоваться шифрованными каналами связи – в других мессенджерах, либо через VPN».

Уровень национальной безопасности, по мнению Дурова, напротив, снизится, так как часть личных данных россиян перейдет из «нейтральной к РФ площадки в контролируемые из США WhatsApp/Facebook».

В Ульяновске в офисе областного управления Роскомнадзора произошел пожар. Об этом сообщает SM News со ссылкой на источники в силовых структурах, пожелавшие сохранить анонимность.

По информации издания, пожар произошел на улице Карла Маркса в доме 33/2, где находится управление. По сводкам МЧС пожар прошел как «загорание в офисном здании в городе Ульяновске».

Собеседники SM News подтвердили изданию, что действительно горел офис Роскомнадзора. По информации источников, наиболее вероятная версия — поджог. Сейчас на месте работает следственная группа. Местному изданию «Улпресса» рассказали в МЧС, что неизвестные «что-то бросили в окно и начался пожар».

В управлении Роскомнадзора «Медиазоне» сообщили, что не потверждают информацию о пожаре в здании ведомства и попросили позвонить через «пару часов».

Позже в пресс-службе управления МЧС по Ульяновской области подвердили радиостанции «Говорит Москва», что предварительная версия пожара — поджог. В ведомстве уточнили, что огонь повердил оконный блок и внутреннюю отделку одного из кабинетов управления Роскомнадзора.

Обновлено в 17:09. Новость дополнена комментарием пресс-службы МЧС.

Пресс-секретарь президента Дмитрий Песков прокомментировал попытки пользователей Telegram обойти блокировку, передает ТАСС.

«Это не игра в прятки и догонялки», — сказал пресс-секретарь.

Он напомнил, что Роскомнадзор, обязывая операторов ограничить доступ к мессенджеру, выполняет решение суда. При этом Песков отказался преждевременно оценивать эффективность мер блокировки Telegram.

«Очевидно одно — что эти меры будут реализованы», — добавил пресс-секретарь.

Пользователи из Белоруссии пишут в твиттере, что тоже не могут подключиться к Telegram.

В Роскомнадзоре сообщают, что блокировка Telegram может занять несколько часов, передает ТАСС.

«Процесс блокировки может занять несколько часов. Процесс нарастает по мере получения выгрузки операторами связи», — сказали в пресс-службе регулятора.

По данным сервиса Downdetector, сейчас больше всего на проблемы с использованием мессенджера жалуются пользователи в Москве, Петербурге, Калуге и Новосибирске.

Пользователи МТС в твиттере пишут, что у них мессенджер уже перестал открываться. Оператор сообщает, что доступ к Telegramограничен по решению суда.

Клиенты «Мегафон» сообщают, что не могут загрузить приложение. Пользователи «Билайна» также жалуются на проблемы с использованием Telegram.

Оператор Yota, по сообщениям пользователей, тоже уже ограничилдоступ к приложению. Оператор также убрал Telegram из списка приложений, к которым можно подключить безлимитный доступ.

Роскомнадзор будет блокировать инструменты для обхода блокировки Telegram по запросу «органов, обладающих функциями оперативно-розыскной деятельности», сообщил глава регулятора Александр Жаров, передает «Интерфакс».

«Если вы обратите внимание на закон об организаторах распространения информации, по которому мы работаем, мы свои действия предпринимаем вслед за теми документами, которые к нам поступают из органов, обладающих функциями оперативно-розыскной деятельности. Видимо. продолжим действовать точно также», — сказал Жаров.

Провайдерам направили уведомления об ограничении доступа к мессенджеру Telegram на территории России, сообщили в пресс-службе Роскомнадзора.

Глава регулятора Александр Жаров сообщил, что сегодня Роскомнадзор направит запросы в магазины приложений App Store и Google Play с требованием удалить Telegram, сообщает «Медуза» со ссылкой на «Интерфакс».

zona.media


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

“Ти можеш зайняти позицію скептичного критика, але крім тебе ніхто нічого не зробить: ні Порошенко, ні Гройсман, ні якісь активісти, адже “активіст” – це саме ти”, – вважає літератор, перекладач та громадський діяч Сергій Жадан.

Окрім літератури та музичних проектів “Жадан і собаки” та Лінія Маннергейма, Сергій активно включається в суспільно-політичне життя Харкова та України. У 2004 році він був комендантом Майдану в Харкові, в 2013-14 роках був активістом Харківського Євромайдану.

Зараз Сергій багато гастролює зі своїми музичними проектами Україною та країнами Європи. Для надання освітньої, культурної та медичної допомоги прифронтовим містам заснував благодійний фонд, який уже не перший рік допомагає громадам та жителям територій, уражених війною.

Ми зустрілися з Сергієм в одній із харківських кав’ярень і поговорили про важливість внутрішнього туризму, про його стосунки з державою та владою, про просвіту й суспільний запит на самосуд, про розвиток інституцій і зміну виборчих правил.

 

“Інсталювання несистемних людей в систему”, можливо, здатне щось змінити”

– Ти багато подорожуєш країною, в тебе навіть у текстах є багато впізнаваних геолокацій. Якщо була б можливість укласти путівник “Пізнай Україну”, то які б 5 локацій рекомендував Сергій Жадан?

– Донецьк, Харків, Одеса, Дніпро, Львів.

– Що варто подивитися в Донецьку?

– Донецьк – сам як велика експозиція, як інсталяція. Довоєнний Донецьк, ясна річ. Я собі слабко уявляю, що зараз там відбувається. Востаннє там був у травні 2014 року, тобто майже 4 роки тому. Але Донецьк завжди для мене був важливим, і він здається показовим для України, для розуміння лівобережжя України, Сходу України. Можу назвати якісь локації, але враховуючи те, наскільки змінилися обставини, думаю, все це вже не актуально.

– А що подивитися в Харкові? Які ключові точки?

– У Харкові я б радив пройтися галереями і музеями – і новими, і старими державними, – хоча б для того, щоб порівняти стан державних культурних інституцій і нових незалежних. Мені здається, це цікаво й пізнавально. Усі журналісти питають, як ми змінилися за чотири роки.

Щоб зрозуміти, як ми змінюємося, варто подивитися стан наших державних і незалежних інституцій. Мені здається, це доволі точно характеризує стан суспільства. Є державні інституції, де працюють хороші, розумні люди, але це частина державної системи. Вона прогальмовує і в багатьох випадках не працює. А недержавні інституції, які з’являються сьогодні, працюють набагато ефективніше в плані менеджменту, в плані якихось ініціатив і проектів.

– Маєш приклади такої роботи?

Ми нещодавно виступали в Одесі в Художньому музеї. У нас є проект “Лінія Маннергейма”, ми поїхали виступати в Одесу, в нас був клубний виступ, і це саме не державна, а приватна інституція. Ти просто приїжджаєш у клуб, за квитки працюєш, і все це доволі ефективно діє.

Але перед тим в Одесі була вся ця епопея з призначенням Олександра Ройтбурдадиректором Художнього музею, і це було теж достатньо показово для сьогоднішнього нашого суспільства: як його призначали, як рішення скасовували, яким був тиск з боку суспільства, як його знову призначили.

– Чи не є ризиком будувати паралельні інституції замість того, щоби всім дружно напружитися і поставити Ройтбурдів у всі музеї всіх обласних центрів?

– Можливо, так дійсно було б краще. Мені здається, більш перспективним є варіант, коли незалежні люди, “люди з вулиці” пробують іти в державні структури. Я теж повторюю разом зі всіма, що нам потрібно ламати систему, система не працює, система неадекватна, але слабко собі уявляю, аби в найближчій перспективі ця машина змінилася сама собою.

По-перше, я не зовсім бачу механізми її зміни, а, по-друге, не зовсім розумію, чим у разі чого цей вакуум заповнити. Тому що так чи інакше, але крім креативного Ройтбурда має бути 30 тітоньок, які будуть сидіти в залах і дивитися, аби картини не попсували. А сторож не обов’язково має бути ІТ-шником чи хіпстером, і, очевидно, сторож не буде слухати “Один в каное”, Radiohead чи “Лінію Маннергейма”, і це не проблеми сторожа, це, скоріше, проблеми Radiohead.

 

ФОТО: ГАННА ГРАБАРСЬКА

– Так що ти пропонуєш?

Мені здається, що все це “інсталювання несистемних людей в систему”, можливо, дійсно здатне щось змінити. Інша річ, що якісь точкові зміни відтягують цей процес у часі й часто сам процес роблять не дуже ефективним.

Для мене в цьому сенсі знаковою й важливою була ситуація з Танею Терен та Інститутом книги. Те, що Таня звідти звільнилася, мабуть, не ставить хрест на Інституті книги, хоча й сильно обламує.

Але це просто означає, що нам усім, для кого це важливо, потрібно більш активно включатися в роботу й допомагати тому, хто прийде на її місце, тому що це наш Інститут книги, це не Інститут книги Петра Порошенка чи Володимира Гройсмана, і потрібно щось робити, аби наступний директор все-таки втримався і ця структура запрацювала.

– У тебе є такі рядки: “Що головне в цьому житті? Знаходити однодумців. Себто тих людей, які ненавидять ті самі речі, що і ти“. Українці часто й ефективно виходять із вимогою відставки корумпованих чиновників чи силовиків, але не за суспільно-політичні зміни.

–  Ну так – у багатьох випадках нас об’єднує саме спільний ворог. Але є ще одна тенденція, і вона мені здається не дуже позитивною і конструктивною: ми часто об’єднуємося один проти одного. Влаштовуємо полювання на відьом серед людей, з якими мали б радше об’єднуватися, чи, принаймні, вести якусь розмову. Ми частіше об’єднуємося, щоб дружити один проти одного.

– Але це традиційна для країни ситуація, коли, умовно кажучи, для того, щоб скинути Януковича, на Майдан виходять і “праві”, і ЛГБТ, але після того, як зникає Янукович, в одних починаються доволі серйозні претензії до інших, з погромами виставок, кінопоказів тощо. Як нам зробити оцей наступний стрибок довіри?

– Та не може бути стрибка довіри між “правими” і ЛГБТ. Ну як? Вони ж існують на тих позиціях, які одна одну заперечують. Це неможливо.

– Принаймні, щоб не шкодили.

– Вони не можуть не шкодити одне одному. “Ліві” з “правими” завжди будуть воювати, вони ж від початку визначають свою ідентичність, виходячи з того, що ось я буду протистояти “лівим”, а я буду протистояти “правим”.

Це закон джунглів: хижаки і травоїдні так чи інакше завжди будуть антагоністами. Це правила гри, це гра, в якій гинуть живі люди. Інакше просто не може бути. В іншому випадку ти просто говориш собі – я в ці ігри не граю, не займаю жодної з цих позицій, оскільки розумію, що стаючи на ту чи іншу позицію, змушений буду керуватися цією риторикою, яка часто є обмеженою і передбачуваною.

Це риторичні речі, закладені в саму основу цієї гри, це прописано стратегами, які ці ігри складали. Мені здається, наївно і безпідставно вимагати від них “помиритися”, це неможливо. Для того, щоб вони помирилися, їм треба вийти зі своїх рольових образів і десь на нейтральній території існувати.

“Харківський рівень добробуту: сидиш у холодному помешканні й підтримуєш місцеву владу, яка тобі це влаштувала”

– Поговорімо про Харків. Нещодавно вийшло четверте муніципальне опитування, за результатами якого Харків входить до трійки міст, для жителів яких добробут важливіший за демократію. Як так сталося при такій тривалій історії культурних проектів, театрів, музеїв, університетів?

– Мабуть, так сталося тому, що останні 25 років історії Харкова – це дуже серйозні соціальні трансформації. По-перше, Харків до 1991 року був індустріальним центром, і цей статус, очевидно, змінився: більшість заводів уже не працюють або ледь животіють. Себто, 90-ті роки по Харкову сильно вдарили в економічному і соціальному плані, і для людей питання добробуту – це не якась абстракція, це щось таке, з чим вони зіткнулися і змушені були якось давати собі раду.

В принципі, мені здається, що в увазі до добробуту нічого поганого немає. Інша річ, коли питання добробуту вирішується за рахунок питань демократії.

Тут ще є специфіка харківської регіональної політики, яка йшла на зачищення інформаційного поля і на укріплення цього ось електорату, зацикленого на добробуті. У нас, з одного боку, є міський голова, який постійно акцентує на тому, що він поза політикою, що він перш за все займається господарством та інфраструктурою, а з іншого боку, в Харкові, як це не парадоксально (хоча, мабуть, саме не парадоксально) – величезні проблеми саме з цим останнім.

– А саме?

– Якщо ви стежили, за останній місяць у Харкові кілька разів були прориви труб із водою, і цілі райони міста лишались у холоді. Це був кінець лютого, коли стояли морози. Мені здається, це і є теперішній харківський рівень добробуту: сидиш у холодному помешканні й підтримуєш місцеву владу, яка тобі це влаштувала. Чи вдарило це по рейтингах харківського міського голови? Дуже сумніваюсь. Це парадокс Харкова.

Очевидно, що в мера настільки міцний та спаяний електорат, що люди будуть у прорваній трубі на своєму подвір’ї звинувачувати Порошенка чи Гройсмана, а не комунальні служби, які підпорядковуються Кернесу.

– На чому ця любов базується?

– Любов базується на довірі, на роботі з цим електоратом, тобто для них це їхній персональний політик, а не людина абстрактна. Харківський міський голова доволі хитрий політик, він знає, як сподобатися своїм виборцям, і вміло цим користується.

– За тим же опитуванням, Харків входить до трійки міст, жителі яких переконані, що справи в місті йдуть у правильному напрямку. Ці люди не читають газет, не читають інтернет, де пишуть, як активістам, які досліджують корупцію в місцевих комунальних підприємствах, проламують череп?

– Ти так говориш, ніби інтернет дає єдину правильну відповідь. Дивись, наскільки пам’ятаю, пару місяців тому було ухвалене рішення про якісь інвестиції, що в нас, у Харкові, будуть будувати станцію метро й туди інвестують 320 мільйонів євро. І зверни увагу – цей факт, як свій політичний успіх, приписали собі і президент України, і прем’єр-міністр, і голова обладміністрації, і харківський міський голова.

Кожен це приписав собі. Відповідно, якщо ти симпатизуєш губернатору – ти кажеш, що це наша перемога, якщо ти симпатизуєш міському голові – ти кажеш, що знову господарник Кернес показав усім, як керувати містом. Тобто, кожен користується своїми інформаційними каналами, тими каналами, які йому більш комфортні.

Інформації як такої немає в принципі – є те, що ти вважаєш інформацією, і те, що ти готовий сприймати за інформацію. У цьому разі всі чотири сторони по-своєму праві. Тобто це успіх і Порошенка, і Гройсмана, і Світличної, і Кернеса. Питання в протиставленні, в тому, що ми змушені протиставляти політиків один одному і обирати для себе найменше зло.

Суспільство й далі перебуває в стані стресу, протистояння, у стані внутрішнього конфлікту. Очевидно, що політикам це вигідно, тому що це забезпечує їм успіх. У нас за рік вибори, й укріплюючи свій особистий рейтинг, завалюючи рейтинг суперника, люди займаються своєю роботою, а ми з вами їм допомагаємо це робити.

 

ФОТО: ГАННА ГРАБАРСЬКА

“У стосунках з президентом як уособленням влади мають бути ще якісь аргументи, крім криків “ганьба”

– Поговорімо про “Собак у Космосі”. Якщо слухати в перспективі, то, на мій погляд, зникла протестна риторика, в останніх альбомах вона не несеться так, наприклад, як у “Зброї пролетаріату”.

– Ну як же? В останньому альбомі “Пси” є пісня “Заїбали”. Чи ти про те, що там немає прізвища Ляшка?

– Ні, там немає заклику валити кривавий режим.

– Тому що той режим, який існував на час виходу альбому “Пси” (це вже 14-й рік), – це режим, за який голосували безпосередньо ми. Тобто я голосував за президента Порошенка. Безвідповідально за півроку після виборів кричати: “Давайте валити кривавий режим Порошенка“.

– Але водночас ти долучаєшся до публічної кампанії щодо боротьби з корупцією. А всі міжнародні дослідження та аналітичні роботи показують, що корупція не сконцентрована на рівні дільничного лікаря, а зосереджена довкола перших осіб держави.

– Я ж не виступаю адвокатом президента Порошенка. Я говорю про те, що, коли я за нього голосував, то, очевидно, маю нести за нього відповідальність. І в мене в стосунках з ним як уособленням влади мають бути ще якісь аргументи, крім криків “ганьба”.

– Договір про ненапад?

– Навпаки, про напад. Але тут слово “напад”, скоріше, не зовсім точне. Тиск – безперечно, критика – безперечно, чим я і займаюся, але просто кричати “Геть кривавий режим” – це означає, що цей кривавий режим обрав хтось інший, а я просто стою збоку і кричу. Не зовсім відповідально, мені здається. Зовсім нещодавно намагався це все сформулювати після того, як розігнали наметове містечко біля Верховної Ради, навіть написав про це.

Важлива річ, що відбувається останні чотири роки, – зміна ставлення багатьох із нас до держави як такої. Тобто, до 2014 року це було суто і виключно так: “Геть кривавий режим! Геть кривавих політиків! Геть усіх! Це не моя держава! Це не мої органи влади! Я до цього не маю жодного стосунку!”, і великою мірою в усіх нас були підстави так говорити.

Натомість у 2014 році відбулися президентські та парламентські вибори, і, наскільки розумію, більшість людей, що виходили на Майдан, проголосували за партії, які прийшли до влади, в парламент, сформували Кабмін і так далі. І це, виходить, вже наша відповідальність, це не відповідальність “шахтарів Донбасу”, “ватників з Криму”, “русифікованих люмпенів зі Сходу”. Це наша відповідальність, ми всі голосували і за Ляшка, і за “Народний фронт”, і за “Самопоміч”, це ж усі “наші”, нам відповідати за них.

Себто, я до того, що ти далі намагаєшся змінити своє ставлення до цієї держави, а держава дуже часто не дає шансів змінити до себе ставлення, держава діє методами Януковича, вона й далі ігнорує твою присутність, ігнорує твою думку. І цей конфлікт надзвичайно печальний, тому що він нівелює багато важливих речей, що відбуваються в нашій свідомості, починаючи з 2014 року.

– Перейдемо до суспільно-політичного життя. У тебе є такий рядок: “Демократія – це вибір між двома мудаками“. Як нам вийти з цього зачарованого кола?

– Мабуть, еволюційним шляхом, обираючи щоразу меншого мудака, це в якийсь час призведе до того, що гірші мудаки просто вимруть, як динозаври. Хоча самої еволюції, мабуть, недостатньо.

– Просто менший мудак потрапляє в систему, яка опромінює його своєю мудакуватістю.

– Насправді, більшість таких рядків, вирваних з контексту, в самому тексті звучать, скоріше, іронічно. Очевидно, що демократія – це не завжди вибір між двома мудаками, або вибір не лише між двома мудаками. Насправді, іноді це вибір цілком нормальний і прийнятний.

Я згадував останні місцеві вибори, коли до мене звернулися кандидати, які йшли від “Самопомочі”. Для мене це і досі якась прозора і зрозуміла історія: я підтримав людей, яким довіряв, і, що найприємніше, в цих людях за три роки не розчарувався.

Коли були вибори президента України, то я в якийсь момент визначився, що буду голосувати за кандидата Порошенка, але агітувати за цього кандидата був не готовий, оскільки не був упевнений, що через рік у мене не буде до нього питань. Так і сталося.

– Які якості повинна мати людина, щоб письменник, поет і рок-виконавець Сергій Жадан пішов до нього довіреною особою на вибори президента?

– Не знаю, немає якихось стандартів. Треба дивитися, що за людина, що за команда, що за фінансування.

– Тобто для тебе суттєвим є питання політичних фінансів?

– Ну а як? Якщо людина говорить, що йде боротися з олігархами, але фінансується Ахметовим, то які в неї шанси? І за кого вона всіх нас має?

 

ФОТО: ГАННА ГРАБАРСЬКА

– Ось ще твоя цитата з пісні про “Укрзалізницю”: “Воювали по мережі, аж спільноти закипіли, потім бачимо парламент, що це, сука, за дебіли“. Чому так стається, що ми ставимо собі такі питання?

– Мені здається, тому, що розуміння і відчуття культури виборів як в електорату так званих проєвропейських сил, так і в електорату, умовно кажучи, “Партії регіонів” і комуністів, приблизно однакові. Ми можемо скільки завгодно сміятися з тих, хто голосував за Януковича, але, великою мірою, більшість із нас, йдучи на вибори, керуються тими самими принципами, що й електорат Януковича.

– Картинкою з телевізора?

– Картинкою з телевізора, так. Ми купуємося на риторику, купуємося на обіцянки, які в принципі неможливо виконати. Себто мінімум включання аналітики, максимум включання емоцій і це постійне бажання створити собі месію. То месію Ющенка, то месію Порошенка. Як на мене, це шкідливо і дуже нерозумно.

Оцю пісню, яку ти цитуєш – “Заїбали”, – її часто використовують на протестних мітингах, оскільки багато хто помилково думає, що ця пісня проти політиків. Але вона не проти політиків, вона проти виборців, проти нашої безглуздості, проти невміння нормально думати, нормально аналізувати і відповідально підходити до таких речей, як вибір політика, з яким тобі доведеться жити наступні п’ять років.

А це складно – спроектувати на себе недоліки і претензії. Дуже легко претензії висловлювати комусь іншому, а щоб висловлювати їх собі, потрібно мати якусь сміливість, знаходити якісь контраргументи, і з самим собою потім домовлятися.

– Як нам принести раціональність у політичний вибір українців?

– Мабуть, займатися побутовим політичним просвітництвом, безнадійним і безкінечним. Ну а як інакше? Працювати з людьми, розмовляти, пояснювати, а як інакше це все зробиш? Ніяк.

– Тобто нових виборців нам ніхто не завезе?

– Ніхто їх нам не завезеі нових політиків також, що найпечальніше.

– Тоді очевидно, що виборці мають підвищувати вимоги до політиків?

– Мені здається, що вимоги більш ніж завищені, просто ці вимоги настільки відірвані від реальності, як і обіцянки політиків. Це така гра. Політик, йдучи на вибори, обіцяє пенсії 500 доларів, а виборець дивиться, наскільки тюнінговано виглядає політик, і вибирає його таким чином.

Зробила Юлія Володимирівна нову зачіску – голосують за Юлію Володимирівну. Прийшов Олег Валерійович у новому піджаку – голосують за Олега Валерійовича. Насправді, це іноді до смішного доходить.

– Трошки більше року тому я був на одному твоєму поетичному вечері, і найбільший резонанс в залі викликали рядки:

Толку з ваших мирних зборів?

Краще різати мінтів і прокурорів,

валити суддів, вішати дільничних“.

За кілька днів після того я прочитав соціологію, яка показувала, що є цей запит на самосуд, і він навіть більший, ніж у березні 2014 року.

– Якщо суд не працює, то виникає потреба самосуду, це ж зрозуміло.

– І при наявній кількості зброї на руках та при непрацюючих інституціях правоохоронної та судової системи ми можемо дуже швидко перетворитися в Сомалі.

– Не думаю, що до цього дійде, але те, що це може викликати серйозні проблеми – безперечно. Країна п’ятий рік знаходиться в стані стресу, в стані відкритого збройного конфлікту з сусідньою країною. І очевидно, що це не той час, коли влада могла б собі дозволяти таку розкіш як відсутність чесних судів. Не знаю, чому вони на це не реагують.

– Так, але з іншого боку – це наше суспільство. У нас на мітинг по судовій реформі приходить в 100 разів менше людей, ніж на мітинг за “справедливі тарифи”.

– Такий ми народ.

 

ФОТО: ГАННА ГРАБАРСЬКА

“Ти бачив список, але далі п’ятого прізвища не став читати і перевіряти”

– Повернімося до Ляшка. Один із моїх колег сказав, що найважливіший просвітницький вклад у виявлення проблем української політичної системи зробив Сергій Жадан рядками: “Головне потрапити до прохідної частини списку, а там що хочеш роби. Можеш навіть в сесійній залі курити свої гриби“.

– Не знаю, чи зробив цим якийсь вклад, але те, що це правда, точно. Приклад Дмитра Добкіна є прямою ілюстрацією цих слів.

– Але Дмитро Добкін пройшов по мажоритарці.

– Та яка різниця – в результаті все одно можна безкарно “в сесійній залі курити свої гриби”. Я про цей рядок.

– Тобто це твоє розуміння поточної політичної системи, що система заточена так, що потрібно лише виграти мажоритарку в Первомайському районі, а далі ти п’ять років роби, що хочеш, хоч ховайся за колоною у Верховній Раді?

– Так, або можеш взагалі не приходити у Верховну Раду, тобто не ховатися за колону, і тобі ніхто нічого не зробить. Український парламент викликає в багатьох навіть не обурення, бо обурюватися можна там, де ти не чекав, де ти був не готовий, і де ти готовий щось різко змінити. А тут всі знають, що так буде, що в списках пройде купа людей, яких ти, по-перше, не знаєш, по-друге, про них краще не дізнаватися, бо це тебе сильно напружить.

Але ти все одно голосуєш, вони проходять, і ти сидиш і на все це дивишся, не розуміючи, як так сталося, “що це, сука, за дебіли“. Хоча ти за цих дебілів місяць тому проголосував. Ти бачив список, але далі п’ятого прізвища не став читати і перевіряти.

– Зараз парламент веде дискусію з приводу переходу на відкриті регіональні списки на виборах до Верховної Ради.

Чи можуть відкриті регіональні списки дати більшу суб’єктність виборцям, яка б не призводила в результаті до ситуації, коли громадянин дивиться на Верховну Раду і питає себе: “що це, сука, за дебіли”?

– Можливо. Те, що потрібно щось міняти і шукати якісь варіанти – очевидно. Насправді, вибори дуже дивно відбуваються. Я пам’ятаю останні вибори, і таке враження, що частина партій навіть не намагається тут, на Харківщині, щось робити. Це враження суто суб’єктивне, але справді можна подумати, що хтось просто поділив сфери впливу.

Мовляв, давайте ми підемо тут, і ви нам не заважайте, а ми вам не будемо заважати там. На Заході Україні ви беріть своє, на Сході ми візьмемо своє, нам важливо не втратити свій шматок пирога. Таке враження, що частина політичних сил навіть не намагається сюди зайти і щось тут робити.

Тобто, про якісь чесні вибори, про якусь нормальну постійну роботу з виборцями, про якусь зміну політичного обличчя не йдеться. Йдеться про дерибан, про політику як бізнес, коли кожен має свій сегмент цього ринку, і ставиться до нас усіх – до 40 мільйонів громадян – як до частини цього ринку, як до споживачів, яким потрібно втюхати свій товар.

– Чи є конкретно в Харкові групи людей, з якими б могли працювати інші політики, окрім Кернеса та “Опоблоку”?

– Очевидно, є. І це не тільки ІТ-шники чи люди, що виходили на Майдан. Харків, як мені здається, не є аж таким прокернесівським містом. Якщо підняти статистику, то найбільша проблема була не в тому, що більшість харків’ян голосували за Кернеса, а в тому, що більшість харків’ян не голосували взагалі, вони просто не прийшли на вибори. Прийшов доволі невисокий відсоток, з якого більшість голосувала за нинішнього міського голову.

– Я люблю цю країну навіть без кокаїну“. Але часто люди, які вирішують тут питання на різних рівнях, трохи топчуться по цій любові у гумових чоботах.

– Абсолютно точно. Це ж і є питання конфлікту громадянина і держави – ти не хочеш протиставляти себе цій країні, ти хочеш, щоб вона мінялася, ти хочеш нормально в ній жити і її любити. А вона натомість не дуже хоче, щоб ти її любив, принаймні, створює купу якихось варіантів і випадків, коли можливість цієї любові ставиться під сумнів.

Мені здається, що ця любов і є зараз одним із психологічних конфліктних пунктів в Україні. І розчарування саме звідси йде, мені здається.

– Але що може ставати тим кокаїном, який допоможе знівелювати байдужість влади, корумпованість чиновників, щоб не втратити любов до країни?

– Відповідальність наша. Коли ти розумієш, що ти можеш відступити в бік, що ти можеш зайняти позицію скептичного, цинічного спостерігача і критика, але крім тебе ніхто нічого не зробить.

Не буде за тебе робити ні Порошенко, ні Гройсман, ні якісь активісти, адже “активіст” – це ти. І якщо ти не вийдеш на вулицю, буде мінус один активіст, мінус одна можливість щось змінити. Я говорю доволі утопічні речі, але мені здається, що саме вони в нашій ситуації і мають підстави стати реальними.

vybory.pravda.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

11 квітня Олег Наливайко оголосив, що про приватизацію державного поліграфічного гіганту «Укрвидавполіграфія» не може бути і мови. Правда це чи ні?

Після протесту громадських організацій проти майбутньої приватизації ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об`єднання» («Укрвидавполіграфія») голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко вирішив надати громадськості свою версію подій.

За його словами, державна компанія продаватися не буде, оскільки це заборонено законодавством України. «ДАК “Укрвидавполіграфія” згідно з законом заборонена до приватизації. Це питання взагалі не може ніким розглядатися без рішення Верховної Ради», – заявив Наливайко під час прес-конференції в «Укрінформі».

Що найцікавіше, формально голова Держкомтелерадіо сказав правду – однак таку правду, яка трохи не гірша за відверту брехню. Дійсно, згідно з законом, зараз (ключове слово – зараз) приватизувати «Укрвидавполіграфію» не можна, бо для цього потрібно рішення парламенту. Однак це не значить, що приватизація не готується. Якщо піти на сайт Міністерства економічного розвитку , то у «Переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017–2020 роках, у тому числі тих, що можуть бути приватизовані після внесення змін до актів законодавства/передачі в комунальну власність» під номером 96 чорним по білому значиться: «Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Українське видавничо-поліграфічне об`єднання» – тобто «Укрвидавполіграфія».

Власне, для того, щоб документ Мінекономрозвитку обернувся на реальність, достатньо звичайного пакетного голосування у Раді. У таких випадкахдепутати зазвичай не обтяжують себе детальним аналізом, хто тут кому державна компанія, і з молотка улітає все оптом. Однак «Укрвидавполіграфія» – це не просто черговий бюрократичний акронім: це – понад 30 державних видавництв і поліграфічних комбінатів. Теоретично цей величезний державний комплекс має забезпечувати левову частку потреб українців у книжковій продукції. Фактично ж у своєму теперішньому стані «Укрвидавполіграфія» являє собою ледве живі підприємства, які, однак, розташовані на великих і вкрай зручнихз точки зору логістики земельних ділянках.

Власне, саме нерухомість «Укрвидавполіграфії» і є об’єктом інтересу потенційних майбутніх хазяїв – у першу чергу, Михайла Табачника, брата сумнозвісного екс-міністра освіти Дмитра Табачника. Зв’язки родини Табачників із «Укрвидавполіграфією» дуже давні і, можна навіть сказати, теплі. Саме Дмитро Табачник свого часу призначив головою цього державного холдингу Василя Продана, який і понині керує «Укрвидавполіграфією». За часів Януковича Продан разом із Табачником з’їли не один пуд солі – зокрема, Продан брав активну участь у відомій афері із шкільними підручниками 2013 року, на якій, за підрахунками ЗМІ, клан Табачника отримав десятикратний навар.

Не залишався осторонь і Табачник-молодший. У ці ж часи старший брат люб’язно передав фірмам Михайла Табачника кілька будівель у центрі Києва, що належали МОН, – у тому числі, будівлю Інституту інноваційних технологій на бульварі Шевченка, 27.

Після втечі одіозного міністра родина Табачників начебто зникла із поля зору. Однак насправді ситуація тут як у бородатому анекдоті: бачите Табачника? Ні? А він є! Михайло Табачник, як і його бізнес, нікуди з України не дівся. Більш того, дружні зв’язки із протеже старшого брата, тобто з Василем Проданом, Табачник-молодший підтримує і досі. Тож не треба гадати на кавовій гущі, хто стане основним бенефіціаром майбутнього дерибану «Укрвидавполіграфії», який за своїми посадовими обов’язками має готувати саме Продан.

Зрозуміло, що на українську поліграфію і Продан, і Табачники плювали з високої дзвіниці. Що, власне, і не дивно – бо навіть нинішнє Держкомтелерадіо, у підпорядкування якому було передано «Укрвидавполіграфію», цією проблемою не дуже і стурбовано. Ситуація парадоксальна: Україна має у своєму розпорядженні величезний поліграфічний холдинг – але цей холдингчерез багаторічне хазяйнування Продана дійшов до того, що живе в основному зі здавання в оренду своїх виробничих площ. Яка там поліграфія, які там книги!

Нічого, втішає нас Держкомтелерадіо, без книг ми не залишимося. На сайті відомства Наливайко висить документ із вкрай цікавою назвою – «Реєстр видавничої продукції держави-агресора, дозволеної до ввезення та розповсюдження на території України»   . Отак от чорним по білому: продукція агресора, яку закупає країна, що потерпає від цієї агресії!Навмисно не вигадаєш.

У цьому реєстрі значиться більше 13,5 тисяч найменувань загальною кількістю більше 103млн примірників. У той же час, за статистикою  Книжкової палати України та Держкомтелерадіо, загальний тираж книг, що були видані в Україні 2017 року, склав лише 45,1 млн примірників. Чудово, чи не так?

Що цікаво, з країни-агресора ми завозимо не лише російськомовні, а й україномовні книжки. У тому реєстрі Держкомтелерадіо можна знайти «Ілюстрований атлас Всесвіту» українською мовою, українські переклади творів Кіплінга, Жуля Верна, Льюїса Керролла та Конан Дойла, «Розвивальні тести для дітей 4-5 років», «Романтичні торти. Солодке освідчення в коханні», «Стародавній Єгипет» – тобто, книжки на будь-який смак і вік нашою рідною мовою.

Таким чином, незважаючи на усі гучно декларовані заборони російської продукції, ми завозимо книжки «з-за поребрика» і водночас дозволяємо нищити власну видавничу галузь. Фактично, як у народній приказці: віддаємо дружину дяді, а самі йдемо до представниці найдавнішої професії. І не в останню чергу – через те, що Держкомтелерадіо старанно заплющує очі на те, що коїться у підпорядкованій йому державній поліграфічній компанії.

Громадські активісти неодноразово виступали проти царювання Продана в «Укрвидавполіграфії». Восени минулого року, коли у протеже Табачника у черговий раз закінчувався термін контракту, голова ВУТ «Просвіта» Павло Мовчан звернувся до керівництва Держкомтелерадіо з відкритим листом, у якому попереджував, що подальше перебування Продана на цій посаді призведе до руйнації державної поліграфічної галузі. Звернення почуте не було, і віз залишився і нині там.

12 квітня ВУТ «Просвіта», Всеукраїнський форум «Українська альтернатива», ГО «Українська Координаційна Рада» та політична партія «Патріот» провели громадську акцію-флешмоб біля будівлі Держкомтелерадіо. Активісти вимагали негайно звільнити Василя Продана з посади, провести внутрішній аудит «Укрвидавполіграфії» і не допустити її дерибану під виглядом приватизації, а також створити умови для дієвого громадського контролю за подальшою діяльністю компанії. Учасники акції дали голові Держкомтелерадіо місяць на роздуми і попередили, що у випадку подальшої бездіяльності керівництва будуть змушені вдатися до інших методів у рамках чинного законодавства. Водночас партія «Патріот» оголосила, що звернеться до Генпрокуратури і Служби безпеки України із запитом, чому Василь Продан, який є фігурантом численних кримінальних впроваджень щодо корупційних схем Табачника, досі перебуває на державній службі.

pic.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

До мене звернулись мешканці гуртожитка, що в Житомирі, що по Ольжича. Їм була потрібна консультація стосовно договору найму житла. Особливість в тому, що вони мешкають в гуртожитку для незрячих. Від підприємства УТОС.

Вони проживають 16 років і вперше дали таку бумагу і не знають що робити. Всього 32 сім’ї. Більшість інваліди. Платять за 16 кв. м по 1000 грн, з пенсії 2600 грн.

І ось, що я думаю.Таким, чином балансоутримувач хоче через рік виселити мешканців-інвалідів з помешкання, на вулицю, розуміючи, що вони мають право на приватизацію житла.

Соціал-демократична партія цього не допустить. Будемо тримати Вас в курсі подій. Не дамо образити самих незахищених.

Фото Романа Дмитриевич Давиденко.

Фото Романа Дмитриевич Давиденко.

Фото Романа Дмитриевич Давиденко.

Фото Романа Дмитриевич Давиденко.

Фото Романа Дмитриевич Давиденко.

Фото Романа Дмитриевич Давиденко.

Роман Дмитриевич Давиденко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Районний партосередок Переяслав-Хмельницького саморозпустився на знак протесту проти кадрової політики Президента.

Скандал через призначення на посаду керівника Переяслав-Хмельницького району шанувальника «русского мира», екс-регіонала Юрія Клименка отримав логічне продовження, пише resonance.ua

На знак протесту проти абсурдної кадрової політики влади районний осередок «Солідарності» прийняв рішення про саморозпуск, а його очільник, колишній голова виборчого штабу Порошенка Юрій Бобровнік вийшов із президентської політсили.

Причини свого рішення політик пояснив досить докладно: ЯК ЗРАДИЛИ ІДЕАЛИ РЕВОЛЮЦІЇ (ВІДЕО)

Парадокс у тому, що «славне» минуле Клименка, про яке пише Бобровнік, не могло бути таємницею ані для Кононенка, ані для Яреми, ані для будь-кого, хто спостерігав за подіями на Переяславщині під час Революції гідності. Всесвітня Мережа пам’ятає і проросійський шабаш, влаштований на запрошення Клименка Затуліним і Царьовим у Переяслав-Хмельницькому під час подій на Майдані, і блокування активістами райдержадміністрації на знак протесту проти перебування там цього фаната «русского мира», і скандал, влаштований Клименком представникам військкомату, які намагалися вручити йому повістку на порозі його елітного маєтку.

Мабуть, навіть найзапекліший цинік не зміг би уявити собі у березні 2014-го, що людина із такою трудовою біографією через чотири роки буде призначена головою районної державної адміністрації – причому призначена президентом-майданівцем за сприяння майданівця Ігоря Кононенко і майданівця Віталія Яреми. Тобто людей, які гучніше всіх волають про «не розгойдуйте човна» і лихих зрадофілів.

Треба сказати, що Переяслав-Хмельницькому району взагалі не дуже щастить на голів адміністрації – ще до Клименка очільником району було призначено «донецького» Андрія Пряхіна, який запам’ятався переяславчанам численними корупційними оборудками, а також особистим виконанням російського шансону на публіку.

Після довгих протестів громадськості обдарованого донецького співака таки зняли з посади – і призначили замість нього ще більш одіозного кадра у особі екс-регіонала Клименка.

«У нас був з’їзд партії, Кононенко тоді виступав, приймали Ярему і я особисто піднімав питання його (прим. ред. — Клименка) призначення, бо вже тоді були рухи, що його призначать. Був у Горгана (прим. ред. – голови Київської ОДА) з двома представниками ОТГ Гудзьом Миколою і Девком Тимофієм Петровичем, і просили, щоб кого завгодно призначили, тільки не Клименка. Горган сказав, що вже дали посили і нічого вирішити не можна. На конференції партії Кононенко сказав, що такої людини призначати не будуть… і тут відбувається призначення», – розповів журналістам Юрій Бобровнік.

Чим так полюбився Клименко колишньому генпрокуророві та «літієвому» Кононенку, можна лише гадати. Літію, звісно, на Переяславщині нема, однак голова РДА – це не лише цінний інструмент для викачування з району матеріальних ресурсів, а ще й незамінна ланка у такому важливому механізмі як адмінресурс під час виборів. Власне, у призначенні Клименка можна вбачати свого роду збочену логіку: якщо саме регіонали свого часу показали країні майстер-клас «Як задавити вільні вибори за допомогою адмінресурса», то щоб отримати такий же блискучий результат, є сенс поставити на ключову посаду саме колишнього регіонала. Досвід, як-то кажуть, не проп’єш!

До речі, стосовно досвіду. Щоб представлення губернатором Горганом новоспеченого голови РДА пройшло без публічного скандалу, у «чорну п’ятницю», 13 квітня, вхід до райдержадміністрації був заблокований молодиками спортивної зовнішності, які в народі зазвичай звуться титушками.

Метод знайомий і неодноразово апробований: як пам’ятають переяславчани, саме таких молодиків Клименко підганяв в 2014 році на антимайдан. Треба гадати, що і екс-генпрокурору, звиклому до контактів з бандитами «па панятіям», цей modus operandi не здався чимось негідним і неправильним. Однак місцева «Солідарність», як бачимо, не оцінила методів начальства і відреагувала саморозпуском – фактично, перший випадок у нашій країні, коли осередок провладної (!) партії саморозпустився через незгоду із лінією своєї ж партії!

Утім, можна передбачити, що цей випадок буде не останнім. Кількість колишніх регіоналів, які, попри закон про люстрацію та будь-які уявлення про порядність, були призначені на посади у державних органах, не обмежується одним Клименком. І не виключено, що президентській політсилі незабаром доведеться обирати, з ким їй залишатися – з тими, хто підтримував її на Майдані, чи з тими, хто намагався задавити Майдан, а тепер віртуозно перевзувся у стрибці і стриже бонуси з Революції гідності.

person.org.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Украина не использует миллионы долларов международной помощи, потому что не имеет достаточно проектов под донорские деньги и агентства, которое занималось бы их координацией.

Непосредственным получателем международной финансовой помощи в виде грантов, льготных кредитов и инвестиций Украина стала еще в 1991 году. По данным Минфина, объемы международной помощи Украине за годы независимости составляют 44 млрд долларов и более 15,6 млрд евро.

После событий Евромайдана в 2014 году энтузиазм международных партнеров относительно будущего Украины возрос, объемы ежегодной помощи удвоились. По данным министерства экономического развития и торговли Украины (МЭРТ), если до “Революции достоинства” в Украину ежегодно поступало около 500 млн долларов помощи в виде грантов, то уже в 2014 и 2015 годах – более миллиарда. А ежегодная финансовая помощь от Евросоюза, который является крупнейшим донором для Украины, только в рамках использования так называемого “инструмента европейского соседства” выросла с 47 млн евро в 2002 году до 242 млн евро в 2014-м. Всего, по словам главы Представительства ЕС в Киеве, за последние три года ЕС предоставил Украине более 12 млрд евро.

С Украиной, как с Сомали

По информации народного депутата, члена комитета Верховной рады по вопросам европейской интеграции Оксаны Юринец, в 2017 году Украина использовала только 47 процентов финансовой помощи, выделенной Евросоюзом.

Картинки по запросу Международный валютный фонд

Международный валютный фонд – один из основных финансовых доноров Украины

Руководитель главного департамента Еврокомиссии по вопросам расширения и соседства Екатерина Матернова, находясь в Киеве в начале марта, заявила, что из-за неспособности своевременно и правильно внедрять необходимые проекты “за последние годы Украина не смогла получить пять миллиардов евро, которые ей готовы были предоставить западные доноры”. “Такая проблема характерна для нашего сотрудничества с Сомали и другими африканскими странами, но также и для Украины, Молдавии и Грузии”, – констатировала Матернова.

Громкий скандал, связанный с помощью от ЕС, вспыхнул в Украине в конце февраля, когда Брюссель принял решение закрыть проект и вернуть неиспользованные деньги, выделенные для модернизации шести контрольно-пропускных пунктов на границе с Польшей, Венгрией, Румынией и Словакией. Проект, на который ЕС предоставил 29,2 миллиона евро, был основан в 2014 году, однако в конце 2017 года ни один из шести пунктов не был завершен. По информации информагентства Reuters, решение закрыть проект приняли после того, как стало известно о ряде ошибок и перерасходе, допущенных украинскими чиновниками и подрядчиками.

У международных денег нет хозяина

Финансовая помощь для этого проекта была предоставлена ​​в виде гранта, а значит “распоряжаться ею было элементарно просто”, объяснила в интервью DW бывшая директор департамента координации международных программ МЭРТ Елена Трегуб. По ее словам, украинская сторона должна была лишь нанять подрядчиков, “чтобы они проложили несколько метров асфальта и построили помещение КПП”. “Было обидно видеть, когда на стороне наших соседей пункт был уже построен, а на нашей – только лежали балки и кирпич, и все это из-за непонятных обстоятельств вокруг тендеров”, – рассказала Трегуб.

Департамент Елены Трегуб, просуществовавший в составе МЭРТ более двух лет, в июне 2017 был расформирован, она сама освобождена от должности в связи с сокращением кадров. С тех пор, по словам Трегуб, вопросами международной помощи в Украине “занимаются 3-4 человека в составе инвестиционного департамента министерства”.

Трегуб убеждена, что низкая способность Украины абсорбировать деньги международной помощи связана, прежде всего, с тем, что в стране отсутствует “единая точка входа международных средств, то есть орган, занимающийся тем, чтобы правильно получать деньги на необходимые для Украины программы”.

Европейские гранты как козырь в политической борьбе

С ней соглашается и старший аналитик Украинского совета по международным отношениям Владимир Денисюк, по словам которого, сейчас даже трудно найти четкую статистику, сколько, какой помощи и от кого получает Украина, потому что такая информация не поступает централизованно в какое-либо одно ведомство. Он также отмечает, что Украине катастрофически не хватает профессиональных проектных менеджеров, которые “могли бы составлять грамотные проекты под деньги ЕС и вести их от начала до конца”.

Не исключено, что украинские чиновники не слишком заинтересованы в урегулировании вопроса с международной помощью потому, что ее трудно использовать в коррупционных схемах. С другой стороны, близость к распределению международных денег дает определенное влияние и власть тем, кто к нему причастен.

По словам Трегуб, в украинском истеблишменте бывали случаи, когда министерство распределяло зарубежные гранты в регионы, лояльные к той политической партии, к которой принадлежал министр. “Однажды я увидела, как в одном городе, где за европейские деньги была отремонтирована канализация, на улицах висели плакаты типа “Жителям города – от мэра”, – рассказала Трегуб. Именно поэтому в украинской власти “мало желающих создать технократический орган, куда поступали бы все международные ресурсы для эффективного и прозрачного распределения, и который возглавил бы аполитичный человек”.

Литовский опыт

Опыт стран, которые недавно стали членами ЕС, доказывает, что без такого агентства успешная евроинтеграция невозможна. По словам литовского евродепутата Пятраса Ауштрявичюса, в период, когда Литва готовилась к членству в ЕС, там также время от времени вспыхивали скандалы из-за ненадлежащего использования европейских денег. Но литовцы “учились на своих ошибках”.

“Каждый такой случай становился настоящим политическим скандалом. В тех ведомствах, которые не смогли подготовить проекты на европейские средства, происходили большие изменения, а тех, кто непосредственно отвечал за эти проекты, никто не гладил по голове”, – сказал Ауштрявичюс в интервью DW. Евродепутат рассказал, что при каждом значительном министерстве Литвы были открыты специальные агентства, которые занимались менеджментом финансовой помощи ЕС.

dw.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У столиці відбувся Відкритий Кубок Києва з бодібілдингу.

Змагалися понад 200 атлетів з різних регіонів України. За словами президента Національної федерації бодібілдингу України, цей кубок вважається одним із найпрестижніших в українському бодібілдингу.

«Кубок Києва з бодібілдингу – це один із найбільш престижних серед турнірів, які проводяться в Україні. Ми раді, що так багато людей бере участь, і надзвичайно раді таким високим показникам, які дають наші бодібілдери», — зазначив Ігор Делієв.

Фото зліва направо: Анна Акішева, Сергій Смотрич, Лариса Прищепа, Ігор Делієв, Ігор та Алла Данильчук

На думку зірки світового бодібілдингу, голови Вінницького осередку Федерації Лариси Прищепи, подібні змагання сприяють покращенню рівня українських спортсменів і підвищенню духу кожного з них. Вона переконана, що своїм прикладом доводить: досягнути високих результатів можна завдяки бажанню і старанній праці над собою.

Сама Лариса Прищепа з вінницької вчительки молодших класів перетворилася на фіналістку Всесвітнього турніру «Міс та містер Всесвіт-2007», багаторазову чемпіонку України з бодібілдингу, абсолютну чемпіонку світу (Іспанія, 2003), «Міс Всесвіт» (Німеччина, 2003), «Міс Інтернешнл» (Велика Британія, 2004) та «Міс Олімпія-2004»,  (США, Лас-Вегас ).

За результатами турніру, на Відкритому Кубку Києва з бодібілдингу перші місця взяли Саід Мілад (Менс фізік – юніори), Корчинський Станіслав (Менс фізік до 179 см), Даниш Олег (Менс фізік + 179 см), Плєтнев Богдан (Бодібілдинг до 80 кг), Гаврилов Іван (Бодібілдинг до 90 кг), Ференц Антон (Бодібілдинг +90 кг), Ляшенко Андрій (Кл. Бодібілдинг до 175 см), Андреїшин Володимир (Кл. Бодібілдинг +175 см), Столярова Надія (Бодіфітнес до 163 см), Погребняк Вікторія (Бодіфітнес + 163 см), Майборода Софія (Фітнес-бікіні до 160 см), Бєлоусова Ганна (Фітнес-бікіні до 162 см), Карангел Крістіна (Фітнес-бікіні до 164 см), Поліковська Яна (Фітнес-бікіні до 166 см), Яман Аліна (Фітнес-бікіні до 169 см), Оборська Марина (Фітнес-бікіні +169 см), Духновська Ія (Фітнес-бікіні майстри), Устименко Альбіна (Фітнес-бікіні – юніорки), Вовк Тетяна (Велнес).


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

З 1 липня 2018 року планується поетапне підвищення тарифів Укрпошти на приймання та доставку періодичних друкованих видань за передплатою. У цілому вони зростуть на 43,9%.

Відповідний документ зареєстровано у Мін’юсті, повідомляє прес-служба ПАТ Укрпошта.

– Зважаючи на необхідність забезпечення стабільної роботи національного оператора поштового зв’язку, тарифи змінюватимуться в два етапи. Перший етап триватиме з 1 липня до 31 грудня 2018 року, коли тарифи підвищуватимуться у середньому на 24,7%. Другий етап – з 1 січня 2019 року передбачає підвищення рівня тарифів на 19,2% порівняно з першим етапом, – йдеться у повідомленні.

В Укрпошті зауважили, що для тих, хто оформив передплату на рік ціна доставки у 2018 році не зміниться.

Нагадаємо, що в останнє Укрпошта підвищувала тарифи 1 січня 2018 року. Тоді ціни на деякі послуги зросли на 32%.

fakty.ictv.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

О самоубийствах силовиков стало известно из сообщения в соцсети журналиста Станислава Речинского.

Одно из самоубийств произошло буквально недавно, 15 апреля, передает “Диалог.UA”.

Так, согласно данным журналиста, в 22:46 в дежурную часть Нацполиции Киево-Святошинского района поступила информация о самоубийстве Олега Вовчка 1978 года рождения. Выяснилось, что речь идет о полковнике СБУ, который был замначальника Киевского ГУ, уволившемся с должности в минувшем году.

Самоубийство силовика произошло в селе Михайловская Рубежовка Киево-Святошинского района. Полицию о ЧП оповестил сын гражданской жены Вовчка. Также сообщается об еще одном суициде, совершенном работником СБУ Сергеем Ткаченко. Супруга самоубийцы рассказала, что мужчина выстрелил себе в голову из пистолета.

Диалог.UA


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Гость программы “Дикий Карасёв” с Вадимом Карасевым и Виталием Диким – Пискун Святослав, экс-генеральный прокурор Украины.

Обсуждаемые темы:

– Порошенко предложил частично разорвать договор о дружбе с Россией;

– Лозинский добивается санкций против Луценко;

– конфликты в антикоррупционных органах;

– в Киеве возле памятника Ватутину произошли стычки; – судебная реформа.

NEWSONE


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO