Я уже давно стараюсь не таскаться к людям в комменты со своим «авторитетным» мнением. Типа и вы говно, и кофточка у вас в жутких розочках.
Но пару раз я встревала в эпичные холивары.
Один из них был когда-то насчёт жонки медведчука. Которая Оксана марченко. Я посмела в какой-то группе вякнуть, что как ведущая она говно полное, с жутким вкусом и ущербным запасом слов. Боооожжжеееее, что там началось. Еле ноги унесла. Женщины в возрасте от 45-ти до бесконечности закидали меня тапками, бигудями и крышками от кастрюль. Мол, и красоте ты оксанкиной завидуешь, и интеллекту, и муж у неё красавец и прелесть (аж всплакнулось и стошнилось). Короче, три дня боевые раны зализывала.
И вот сегодня мне фейсбуком на берег прибило какую-то говняшку, в которой видео, где поклонники Марченко просят ее принять участие в передаче «Танцы со звёздами». И хэштэг #ОксанаТанцуй
И до фига с лишним комментариев. Думаю, ну что ж, старушка, пора тряхнуть стариной и расчехлить базуки. Натягиваю, значит, скафандр по самые брови, боеприпасов полную пазуху, маску смерти на роже рисую и ползу в комментарии. Про себя похоронный марш напеваю. Думаю, помирать так с музыкой.
И вот я с шашкой наголо и воплем «альоооо» заскакиваю, а там….!
А там все свои. Уже ногами добивают. И я как дура в самурайских доспехах. патрончик только жалобно из кармана бздыыыыньк. Короче, даже копнуть дали. От шо за люди, все сами, все сами.
И хэштэг гениальный за меня придумали #ОксанаП@здуй. Даже бабушки глубоко пенсионные подзатыльники смачно отвешивают. Правильно, ибо нех таким персонажам на крови и костях танцевать. Грустно поволокла весь арсенал обратно…
И только в спину доносился звук раздаваемых направо и налево лещей. Крррасотааа….
Недавно поделился здесь опасениями по поводу ситуации, в которой окажется «Укрпочта», если государственный Укргазбанк добьётся в суде ликвидации компании «УкрКарт». Или если докажет отсутствие необходимых лицензий. Напомню, последняя выиграла тендер «Укрпочты» ценой в 215 млн грн и должна теперь делать для них процессинг. Сам тендер был весьма скандальным, о чем прямо заявляли и в Нацбанке, и в Минфине. «Укрпочта» же парировала, что все прошло согласно букве закона. Ну, иск уже в суде, так что гадать на результат может только опытный юрист и то не факт, что угадает. Я ни за кого в этом матче не болею, кроме госбюджета.
Так вот, абсолютно нейтральный пост, оказывается, вызвал нешуточную дискуссию среди уважаемых финансистов в пылу которой главный почтовик страны Igor Smelyansky даже назвал меня «горе-экспертом». Что ж, все в этой жизни – дело вкуса, и каждый имеет право на оценочное мнение. Пусть будет горе-эксперт. Не жалко. Тем паче, до решения суда я бы вообще повременил с прогнозами и оценками. Потому что в суде уж точно не горе-юристы сойдутся. А вот, кстати, как выглядит офис по юридическому адресу компании «Укркарт». Правда неплохо для высокотехнологического подрядчика госкомпании на 215 млн грн? Я не буду давать никаких оценок, подождем решение суда.
P.S. И, кстати, о юриспруденции. Цивільний кодекс: Стаття 93. Місцезнаходження юридичної особи
1. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
В соответствии с Типовым положением об общественном совете при министерстве, другом центральном органе исполнительной власти, Совете министров Автономной Республики Крым, областной, Киевской и Севастопольской городской, районной, районной в гг. Киеве и Севастополе государственной администрации, утвержденного Постановлением КМУ от 3 ноября 2010 N 996 «Об обеспечении участия общественности в формировании и реализации государственной политики», МТоТ обнародовал протокол Учредительного собрания по формированию состава Общественного совета при Министерстве по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц Украины, которое состоялось 1 августа 2018.
С протоколом Учредительного собрания можно ознакомиться по ссылке
Заместитель министра по делам оккупированных территорий и переселенцев Георгий Тука прокомментировал нашему изданию: По-перше, хочу подякувати всім учасникам за участь. З моєї точки зору, все відбулось згідно чинного законодавства і, головне, без ґвалту і бійки. Знаю, є незадоволені. Але, в таких заходах незаловолені є завжди: когось не обрали, когось не призначили, когось не включили. Це природньо. Сподіваюсь, такий конструктивний тон вдастся зберегти й надалі. Очікую від Громради створення кількох робочих груп за напрямками, які найбільше турбують переселенців: житло, робота, пенсії… До складу таких робочих груп варто залучати не тільки членів Громадської ради, але й тих людей, які не потрапили до її складу. Головний принцип — фах і бажання. Окрім того, мені, як Заступнику Міністра, доведеться всім учасникам розповісти алгоритм роботи і прийняття рішень як КМУ, так і ВРУ. Нажаль, переважна більшість людей не мають про це уяви і тому витрачають свій запал безрезультатно. Аби уникнути зайвої колотнечі, варто од самого початку зрозуміти: хто і за що відповідає. Цим і займемось на початку. Одразу хочу заспокоїти деякі гарячі голови: ніякі гранти нікому наше Міністерство не виділяє, ніяку заробітну плату членам Громадської ради не виплачує. Тому, мене дивують деякі «активісти», які розповсюджують плітки із серії «дорвались до корита», «розпилять бюджет».Ну, голову Господь дав не лише для того, аби нею їсти і говорити… Взагалі, окрім досить нудної роботи нікому нічого обіцяти не можу.
Геннадий Борисичев «Общественное движение «Земляки» отметил — Первым делом нужно провести ревизию возможностей общественных организаций, представители которых вошли в состав Общественного Совета МВОТ. Когда мы будем понимать наши возможности (наличие проектов и положительных кейсов), мы создадим рабочие группы по решению самых важных и неотложных проблем. После чего, в течении месяца предложим министерству подробную дорожную карту и уже общими усилиями будем преодолевать бюрократические процедуры, которые тормозят все процессы связанные с Донбассом. Впервую очередь это происходит из-за отсутствия политической воли в АП и ВРУ. Над этим тоже планируем работать.
Руслан Рыгованов «Платформа социально-гуманитарных инициатив и инноваций «Единый координационный центр» считает :
«…Вы или крестик снимите или трусы оденьте.»
Постараюсь без личностей. Попытка создания общественного совета наконец то завершилась , может и не совсем, как хотелось бы «уважаемым» международнымми структурами (грантодателями, посольствами), но завершилась. Сегодня наконец то Совет сформирован, сформирован без мордобоя, толпы голодных активистов, достаточно спокойно и продуктивно, можно сказать Инициативной группе «респект».
Удивительно, но я не стремился попасть в его состав, но попал. Приняв свою кучу «какашек на душу населения», тем не менее могу поздравить и себя и других переселенцев:я есть.
Коротко о планах:
1. Создать Экспертную раду по направлениям, за собой вижу региональную политику и развитее.
В рамках данного направления работать с органами исполнительной власти о включении программ интеграции на местах, об обязательном нормативном обеспечении вливания ВПЛ как экономической единицы во вновь формируемые ОТГ, реальная помощь на развитие кооперации и МСБ и т. д.
2. Максимально постараться навести порядок во взаимоотношениях с «международными структурами».
Показать их неэффективность, создать механизм позволяющий аккумулировать все средства по направлениям и максимально смотреть за реализацией. Мое мнение, что должна быть создана единая ИТ площадка, с доступом всего общества, а не отдельных «своих» активистов. И т.д. Думаю Совет в этом поддержит, да и представители власти и народные депутаты то же.
3. Коммуникации, коммуникации…
Одной из проблем является разорванные информационные связи, поэтому не всегда даже правильные, обоснованные решения власти теряются в шуме «зрады». Поэтому моя задача, как и остальных членов совета собирать инициативы снизу, формировать заявку и повестку дня и продвигать. И одновременно доводить до людей инициативы и возможности министерства, разъяснять причины принятия решений. Максимально уничтожая принцип недоверия между обществом и исполнителями у власти.
4. Украинизация, деоккупация, реинтеграция…вообщем прилагать все усилия для возвращения Донеччены, Луганщины и Крыма не только территориально, но и ментально…Народная дипломатия.
Да планов Громадьё… готов общаться со всеми, готов помогать. Надеюсь наконец то сможем реализовывать РЕАЛЬНЫЙ общественный контроль за деятельностью одного из центральных органов власти и начать решать наши общие проблемы переселенцев и окrупированных территорий….и Да одним из личных заданий, это работа с экологическими проблемами..иначе мы потеряем наш дом окончательно, даже освободив его…Вообщем идем, а там по делам нашим.
Куликовский Александр — «Всеукраинская люстрация» : Стосовно того що відбувалося, я вже багато коментував і у постах колег хто пройшов і хто ні. Зрозуміло стало відразу, що є кілька груп впливу і зрозуміло, що ті що непройшли були у меншості, але створення коаліцій організацій, які знають один одного це не є порушення закону, а тому все відбулося відповідно до законодавства. Звісно були притензіі стосовно формування списку в бюлетені, але це не вирішує проблему рейтингу тих організацій, які не пройшли, бо очевидно, що якщо я знаю наприклад організацію з якою я разом прийшов, то звісно що я буду голосувати за неї, незалежно від номеру і позиціі у бюлетені. Далі, були притензіі по голосуваню за кількість лічильноі комісіі, щоб збільшити, але і тут би інша група програла б, те ж саме за голову засідання, ну подалася Ліля Верьовкіна і що, немає голосів у неї, тому усі ці доводи, що щось не так, мильні бульбашки з юридичної точки зору. Звісно з морально етичного боку, я розумію тих хто не потрапив, бо їм болісно і в якійсь мірі образливо, але в житті перемагає сильніший і хитріший, і якщо Генадій зміг в правовому полі, підкреслюю, правовому, консолідувати організаціі лояльні до цього сектору, то конкуренти цього зробити не змогли, у тому той і їхня проблема, недоопрацювання і напевно біда. Порада їм — змиритися і якщо так хочуть працювати командно, можуть приходити на засідання ради, консольтувати, працювати, контролювати, висвітлювати все що і як, але звісно без права голосу. Так було в інших радах де я працював, і це нормально і дієво, типу своя опозиція. А якщо ні, то нехай далі показують свою деструктивну позицію, суди і чорнуха їм не допоможуть і це факт. Ну призначать нове голосуваня, ну виберемо інших членів лічильноі комісіі, то що, наприклад, за мене що менше проголосує тих хто мене знає, звісно ні, а тому результат нового голосування чи засідання нічого абсолютно не змінить, ось і все. Організовуємося і працюємо.
Нарешті, Громадська Рада при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб сформована!
Представники 26 громадських організацій із різних регіонів України будуть здійснювати контроль за діяльністю Міністерства, вносити свої пропозиції та брати участь у розробці суспільно важливих документів.
Минулого року сталася ганебна подія – Установчі Збори Громадської ради були зірвані, адже громадські лідери не спромоглися об’єднатися.
Цього року Всеукраїнська Платформа Донбасу взяла на себе відповідальність та продемонструвала, що єдиний центр тяжіння існує!
Ми вдячні кожній організації-партнеру за кропітку роботу. Разом ми довели спроможність працювати на результат!
Українці з Донбасу і Криму системно відстоюють свої права!
Также есть комментарии других участников, содержащие недостоверную информацию. В ролике, к сожалению, автор снял только одну позицию. Недостоверной является информация про отсутствие повестки дня, хотя тут же показывают, что она была роздана. Процедура голосования и подсчета проходила открыто в том же помещении, где и проводились сборы. Фальсификацию увидел тот, кто не присутствовал на подсчете.
Родина прокурорського наглядача обзавелась пентхаусом та апартаментами у Флориді сумарною вартістю 550 тисяч доларів
У важливості роботи такого органу як кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів українці могли переконатись нещодавно, коли вирішувалась доля антикорупційного прокурора – Назара Холодницького. Ця комісія винесла рішення не позбавляти його прокурорського статусу після оприлюднення й аналізу викривальних записів з його кабінету, що можуть свідчити про його вплив на суддів та розголошення матеріалів слідства фігурантам справ. Він отримав всього лише догану – і залишився на посаді. Це рішення викликало невдоволення серед громадськості й порушило питання про доброчесність самих членів комісії. Наприклад, один із її керівників – Віктор Шемчук. «Схеми» (спільного проекту Радіо Свобода і телеканалу UA:Перший) проаналізували його кар’єрний шлях у державних органах і порівняли з численним майном по всій Україні. Зрештою журналісти віднайшли нерухомість його родини, оформлену на третіх осіб, але довірену йому особисто, – в Америці, у штаті Флорида. Майно вартістю в сотні тисяч доларів.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів складається з 11 осіб. Вони оцінюють фаховість тих, хто хоче працювати в прокуратурі. Ця ж комісія визначає дисциплінарну відповідальність для прокурорів, якщо є порушення в їхній роботі, переводить і навіть звільняє їх із посади.
Вибіркові рішення комісії не вперше викликають резонанс у суспільстві – що, відповідно, може свідчити також про її упередженість і залежність від зовнішніх обставин. Це, відповідно, кидає тінь на доброчесність її членів. Тож «Схеми» вирішили придивитися до способу їхнього життя – наскільки він співмірний із офіційними доходами? Чи всі зможуть пояснити походження свого майна?
Нижче – лише декілька прикладів.
Наприклад, цей будинок площею понад 370 квадратних метрів у селі Гатне під Києвом належить родині члена прокурорської комісії Олександрові Ковальчуку.
Будинок у понад 370 кв. метрів у селі Гатне під Києвом, що належить родині Олександра Ковальчука
Згідно з даними офіційної біографії, Олександр Ковальчук не працював у бізнесі, а чергував роботу викладача та судді.
А цей будинок на 330 квадратних метрів із басейном у селищі Лісники (теж на під`їзді до столиці) – у власності сім’ї іншого члена КДКП, Анатолія Коваленка.
Будинок на 330 кв. метрів у с. Лісники під Києвом є власністю родини Анатолія Коваленка
Останні десять років, за офіційними даними, Анатолій Коваленко викладає в університеті.
Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Анатолій Коваленко
Та справжній контраст між стилем життя та офіційними доходами «Схеми» помітили в одного з найвпливовіших членів прокурорської комісії – Віктора Шемчука. Зараз він працює заступником голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, до того все життя також працював у державних органах. Шемчук починав зі стажиста і помічника прокурора в прокуратурі Тернополя, далі упевнено крокував кар’єрними сходами, дійшовши аж до посади виконувача обов’язків Генерального прокурора України за президентства Ющенка. Встиг побути народним депутатом від блоку «Наша Україна – Народна Самооборона», і навіть за Януковича майже півроку очолював Львівську область.
Заступник голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Віктор Шемчук
Нерухомість, якою обзавівся службовець разом із дружиною, вражає:
садовий будинок у Криму під 300 квадратних метрів,
будинок та квартира в Тернополі,
дві земельні ділянки по півгектара кожна в Івано-Франківський області
будинок на майже 270 квадратів у місті Ірпені, під Києвом.
Перелік нерухомості, якою володіє заступник голови КДКП Віктор Шемчук та його дружина
Яким чином родині Шемчуків вдалося зібрати на все це гроші, незрозуміло.
Із 2013-го, за 4 роки, офіційні доходи Шемчука становили менше ніж 2 мільйони гривень, згідно із даними «Схем» з податкової.
Офіційні доходи заступника голови КДКП Віктора Шемчука за 2013-17 роки
Дружина чинного заступника комісії прокурорів за цей час взагалі доходів майже не отримувала. Фірма, в якій вона є серед засновників, також прибутків не показувала.
Дружина чинного заступника комісії прокурорів Віктора Шемчука Наталя
Крім цього, журналісти віднайшли ще низку об’єктів, що може мати до них безпосередній стосунок, втім, оформлену на третіх осіб. І не лише в Україні.
Українське майно прокурорського наглядача
У своїй декларації Віктор Шемчук вказує, що винаймає з родиною квартиру в Києві – апартаменти з підземним паркінгом у малоповерховому новобуді.
Заступник голови КДКП Віктор Шемчук офіційно вказує, що винаймає квартиру у цьому новобуді
Утім, видатків на оренду цієї квартири Шемчук не декларує.
За документами апартаменти оформлені на Сергія Протченка.Протченко працював помічником Шемчука на громадських засадах, коли той був депутатом Верховної Ради.
Право власності на квартиру, де нині живе Шемчук, Протченко оформив на себе у 2016 році, хоча за останні 5 років його офіційний сукупний дохід становив лише 70 тисяч гривень.
Сергій Протченко був помічником Шемчука на громадських засадах, коли той був депутатом Верховної Ради України
«Якщо особа сама придбала це майно, але записує його на формальних людей і подає це як користування чи оренду – це ситуація, яка має ознаки незаконного збагачення. Укладаються фіктивні договори з особами, певні домовленості, коли просто на осіб-номіналів, які ніяким чином не причетні, але просто інколи дають свій паспорт та код для того, щоб на них оформили це майно», – каже юрист «Центру протидії корупції» Олена Щербан.
Однак, географія елітного майна, пов’язаного з родиною прокурора Шемчука виходить далеко за межі України.
Американська мрія
За 30 кілометрів від Маямі у американському містечку Авентура штату Флорида на узбережжі Атлантичного океану біля затоки розташований житловий комплекс Alaqua Condominium.
Житловий комплекс Alaqua Condominium
Тут і басейн у внутрішньому дворику, і пальми, і причал для катерів та яхт.
Житловий комплекс Alaqua Condominium
Схоже, що саме тут за часів президента Януковича придбав елітну нерухомість на той час народний депутат Віктор Шемчук: згідно з даними офіційного американського реєстру, чоловік з таким іменем та прізвищем на початку 2011 року за 219 тисяч доларів купив у цьому комплексі квартиру на 120 квадратів з двома спальнями та ванними кімнатами.
Уже за два роки цю нерухомість Шемчук продав. Але офіційно задокументована сума угоди дуже дивна – всього 2 тисячі доларів, що в сто разів менше ніж вартість квартири при купівлі.
Нерухомість в Alaqua Condominium Віктор Шемчук продав всього 2 тисячі доларів
У документах купівлі-продажу стоїть оригінальний підпис Шемчука – це легко підтвердити, порівнявши з підписом на його паперовій декларації.
Ліворуч підпис Віктора Шемчука на майновій декларації за 2013 рік, праворуч – на договорі про продаж квартири у Флориді
«Схеми» намагались зв’язатися з покупцем американської квартири за такою привабливою ціною – жінкою на ім’я Мерилін, щоб запитати, чи означає це, що розрахунок, наприклад, вівся необлікованою готівкою, але на дзвінки та повідомлення вона не відповіла.
Жінка на ім’я Мерилін, яка придбала у Віктора Шемчука нерухомість
Утім, продавши за дивних обставин апартаменти на 185 вулиці в Авентурі, родина Шемчуків позбулась своїх американських адрес не повністю.
Будинок з виглядом на океан для племінниці?
Буквально за кілометр від цього місця розташований інший житловий комплекс – MYSTIC POINTE. Це багатоповерховий клубний будинок з чотирма висотками-вежами.
Житловий комплекс MYSTIC POINTE
Житловий комплекс MYSTIC POINTE
В одній із них у 2010 році на останньому поверсі придбала пентхаус на 128 квадратних метрів з панорамним виглядом на океан за 325 тисяч доларів на той час 21-річна українська студентка Аліна Люба, племінниця Віктора Шемчука.
У цьому будинку придбала пентхаус племінниця Віктора Шемчука Аліна Люба
Житловий комплекс MYSTIC POINTE
Судячи з фотографій у соцмережах, вони підтримують близькі сімейні стосунки. Наприклад, разом подорожують.
Судячи з фотографій у соцмережах, Аліна Люба і Віктор Шемчук підтримують близькі сімейні стосунки
Із коментарів також видно, що він робить їй коштовні подарунки. ВВ – це Віктор Вікторович. Саме так звати Шемчука.
ВВ – це Віктор Вікторович. Саме так звати Шемчука.
Досліджуючи біографії обох, можна побачити, що впливовий дядько буквально «веде» племінницю по життю. Перші висоти в кар’єрі Шемчук взяв у прокуратурі Сімферополя та Криму, і саме там же студентка з Тернополя Аліна Люба проходила навчальну практику.
У своєму резюме племінниця Шемчука також звітує, що є однією із засновниць Федерації водно-моторного спорту України, яку очолює сам Шемчук.
Взяв на стажування близьку родичку він і у Верховну Раду, коли був депутатом: у комітет з питань правоохоронної діяльності, членом якого був сам.
«Схеми» зателефонували Аліні Любі, щоб запитати, як їй вдалось, будучи студенткою кримського вишу, купити пентхаус на узбережжі у Флориді. Дівчина відповіла на дзвінок, однак, почувши запитання, відрізала: «Я не даю ніяких коментарів». На запитання, чи допомагав їй у цьому коштами дядько, вона кинула слухавку.
Запитання без відповіді
Щоб розпитати про елітне майно родини Шемчука у нього самого, «Схеми» вирушили на засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.
– Вікторе Вікторовичу, можете прокоментувати статки вашої племінниці: звідки в неї на момент 2010 року було 300 тисяч доларів на придбання квартири у Флориді?
– Я це не коментую.
– Чому?
– Перестаньте займатися провокацією.
– Це не провокація, це просте питання. Ви перевіряли як людина закону коли-небудь статки своєї племінниці? Ви могли б це прокоментувати, будь ласка?
– Ні.
Не відповів Шемчук і на телефонні дзвінки й повідомлення.
Віктор Шемчук відмовився відповідати на запитання журналістів «Схем»
Чиї ж це були 325 тисяч доларів, на які студентка-племінниця українського депутата-прокурора Шемчука придбала апартаменти у Флориді? Відповідь може критися у наступному встановленому «Схемами» факті.
За місяць після придбання цього пентхаусу Аліна Люба видала доручення на розпорядження всім своїм майном самому Віктору Шемчуку. І не лише в Україні, але й за кордоном. Спершу довіреність діяла до 2015 року, а нещодавно була знову поновлена ще на 5 років – до 2022-го. Ці дані, отримані «Схемами» від джерел, містяться в офіційному, хоча й закритому реєстрі Міністерства юстиції України. Як пояснюють юристи, така схема придбання нерухомості доволі поширена серед українських посадовців.
Віктор Шемчук – не пересічний член КДКП, а заступник її голови і має неабиякий вплив у комісії. Чи можна довіряти йому відбір нових кадрів до прокуратури, якщо він сам не готовий звітувати щодо власної доброчесності? Чи можна до кінця бути певним щодо його неупередженості? І чи мала б людина, яка все життя працювала в державних органах і яка має при цьому елітне майно, походження якого відмовляється пояснювати, продовжувати обіймати такі високі посади?
На пороге войны!Эскалация напряженности на юге Израиля. Сотни ракет выпущены по нашей территории.Впервые за 4 года обстрелена Беэр-Шева.Спецэфир Девятого канала.
Прошу оградить 124 почту от систематического посещения начальника 76 ос Юрченко Л. И., а так же и другие организации, которые обслуживает 76 почта, от ее бизнеса (тем более в рабочее время и зр/пл *капает*) в виде трусов, лифчиков, духов и пр. (даже *могу дать* на карандаш). Этим она отвлекает и 2-х оставшихся операторов и самого начальника почты (нашла очередных молодых дурочек), когда в зале люди, а среди них может быть и *тайный покупатель*… Вчера, 7 августа, Юрченко Л. И., в очередной раз позволила себе зайти, как к себе домой, на 124 ос и заняться продажей своего товара. Что за вседозволенность? И как ей оплачивают тогда рабочее время? Работая на 76 ос (почти 3 года), я должна была реализовывать товар, не зная о его происхождении, и под угрозой увольнения!!! Я вправе утверждать (пройдя этот принудительный прессинг), что Юрченко Л. И. занимается своим бизнесом, прикрываясь своей *инвалидностью (астмой)*, используя свое рабочее место для достижения своих корыстных целей, держа коллектив в неоправданном страхе УВОЛЬНЕНИЯ!
Більше сотні жителів Атюшан сьогодні самоорганізувалися у бурхливий мітинг. Вони висловлювали невдоволення діяльністю пересувного поштового відділення, позбавленням роботи місцевих поштарів, яких замінили люди з Мени.
Озвучували також побоювання залишитися без вчасної преси, пенсій, можливості оплатити платежі. Дійшло навіть до блокування поштової автівки. Обороти конфлікту на сьогодні вдалося трохи уповільнити. Але люди вже чекають завтрашнього дня, коли до Коропа (а за можливістю – і в саму Атюшу) обіцяла, дізнавшись про конфлікт, завітати директор філіалу Чернігівської дирекції Укрпошти Олена Дорошенко. Атюшани кажуть: якщо їх не почують – сьогоднішній мітинг буде тільки початком народного спротиву. Про це йдеться на сайті Коропської громади. Літо 2018 запам’ятається для жителів наших сіл впровадженням так званої поштової реформи, точніше − каменями, об які людям доводиться спотикатися у зв’язку з нею.
Отже, наша область була обрана пілотною у реформі поштової системи. Цього літа у нас почали впроваджувати проект «Сільське відділення». Реформатори ставили перед собою шляхетну мету − поліпшення якості та доступності поштових послуг, аби у кожне віддалене село замість листоноші на велосипеді заїжджали автівки. Закупили транспорт, підібрали «кадри», пілотний проект стартував. Розпочався він із Куликівського, Ріпкинського та Чернігівського районів. А минулого тижня пересувні відділення з’явилися і на Коропщині. Найрадикальніше зміни сприйняли атюшани, які зібралися сьогодні на мітинг у центрі села.
Тут, у найбільшому за населенням селі на Коропщині, пересувне відділення почало діяльність наприкінці минулого тижня. Впроваджуючи реформу, її ініціатори чомусь не взяли до уваги дещо важливе. Не врахували, що поряд із маленькими віддаленими селами, куди поштарі добиралися велосипедами чи пішки, і де транспорт дійсно був необхідний, є великі населені пункти у понад тисячу жителів, із налагодженою роботою місцевих поштарів, які обслуговують і довколишні села. І замінити наявних 5-ти працівників двома, які працюватимуть кілька годин у день три рази в тиждень, не вийде.
На жаль, під час старту реформи не було такого необхідного контакту із місцевими жителями, місцевою владою, які писали і зверталися: приїдьте, розгляньте специфіку кожного села, проаналізуйте, врахуйте… І наслідки цього не змусили довго чекати. У результаті – такий-от атюшівський бунт, що «прогримів» сьогодні чи не на всю область.
На зібрання люди запрошували керівника обласної «Укрпошти» Олену Дорошенко. Але вона не приїхала, посилаючись на зайнятість. Селищний голова Віктор Журавель, який прибув, почувши про зібрання, повідомив, що разом із головою райради вони раніше ініціювали зустрічі із Оленою Миколаївною і сьогодні, аби не дати виходу людському гніву, сам спробував вкотре запросити її телефоном. Але від зустрічі сьогодні вона відмовилася.
До людей вийшла начальник пересувного відділення поштового зв’язку Наталія Корнієнко, аби розповісти, як планується їхня подальша робота в селі. Донесена інформація розміщена на інформаційному стенді.
Але люди один за одним почали висловлювати своє невдоволення: суботню газету не отримали й досі, пенсії, які мали принести ще 4 серпня, нема і тепер. У Пусту Греблю автомобіль заїжджає лише раз на тиждень, тому про вчасну доставку пенсій і періодики варто забути. І як буде із оплатою квитанцій за газ, електроенергію? Адже відомо, що може бути через невчасну проплату…
Говорилося про те, що раніше старостинський округ обслуговували 4 листоноші і керівник відділення. Зазначимо, що це не лише Атюша, а і довколишні села: Пуста Гребля, Лубенець. Як не важко, але газети, листи і пенсії доставляли вчасно, нарікань не було (про це свідчить і «Книга відгуків та пропозицій»). Тепер же замість цих 5-ти працівників реформа передбачає лише двох. Начальник відділення зв’язку отримала листа про скорочення посади і пропозицію переведення на вакансію сортувальника поштових відправлень… у Чернігів. І це тим часом, коли в Атюшу приїдуть працівники із Мени, до того ж, не фахівці галузі. Це теж збурило людей, які задоволені налагодженою працею місцевих листонош і не розуміють, чому свої працівники залишаються поза бортом, а «чужі» люди, які не знають села і жителів, будуть працювати. Емоції часом лилися через край. Люди згадали і закриття сільського відділення «Ощадбанку», і невиконані у зв’язку з цим обіцянки, запевняли, що проти реформи поштової системи виступлять відмовою від передплати періодики і навіть вийдуть перекривати трасу «Київ-Москва». Врешті взялися блокувати авто Укрпошти. На меті було одне – будь-якою ціною добитися приїзду Олени Дорошенко.
Вгамувати народний гнів намагалися селищний голова Віктор Журавель та староста Станіслав Пилипець. Разом переконували, що радикальними методами та протестом важко буде досягти порозуміння із поштовим керівництвом, та і продуктивного діалогу на підвищених тонах не вийде. Тут же на місці телефоном була запланована завтрашня зустріч керівниці Чернігівської дирекції Укрпошти і старост, керівництва району та ОТГ, делегатів із сіл. Люди, хоч і не одразу, але погодилися. При цій реформі її негативні наслідки для людей у нашому районі потрібно якомога швидше мінімізувати, −зазначив Віктор Журавель. − Завтра, під час зустрічі, сподіваюся, вдасться досягти згоди. Поштовий «Сітроєн» після кількагодинної «облоги» люди відпустили. Із привезеними для атюшан пенсіями та періодикою автівка помчала назад − у знак протесту люди сьогодні відмовилися від послуг пересувного відділення. І аби відстояти своїх працівників, зібрали підписи під спеціальним зверненням.
В сентябре 2018 года Россия встретит столетие одного из самых мрачных эпизодов своей истории — красного террора, объявленного большевиками против своих политических противников. Почему массовое насилие, кровавой волной захлестнувшее Россию в годы Гражданской войны, навсегда изменило облик страны? В чем сходство и различие красного и белого террора? Есть ли связь между красным террором Ленина и массовыми репрессиями Сталина? Кому подражали большевики, начиная красный террор, и кто потом позаимствовал у них этот специфический метод борьбы за власть? На все эти вопросы, не потерявшие актуальности даже сто лет спустя, «Ленте.ру» ответил кандидат исторических наук Кирилл Александров.
«Не отрицая насилия и террора»
«Лента.ру»: Большевики официально объявили красный террор 5 сентября 1918 года после убийства Урицкого и покушения на Ленина. Американский историк Александр Рабиновичуказывает, что в Петрограде его провозгласили еще 28 августа 1918 года. Другие исследователи отсчитывают красный террор с момента захвата власти большевиками. Какая точка зрения вам ближе?
Александров: С уважением отношусь к Александру Рабиновичу, с которым мы знакомы, но все же коллега, на мой взгляд, ошибается. Можно дискутировать о том, когда начались массовые убийства большевиками российских граждан, получившие название «красный террор», но они стали историческим фактом задолго до 5 сентября 1918 года. Кроме того, у них была своя предыстория.
Какая?
В 1902 году — еще до формального разделения членов Российской социал-демократической рабочей партии (РСДРП) на большевиков и меньшевиков — Владимир Ульяновписал: «Нисколько не отрицая в принципе насилия и террора, мы требовали работы над подготовкой таких форм насилия, которые бы рассчитывали на непосредственное участие массы и обеспечивали бы это участие».
Таким образом, основатель и идейный вдохновитель большевизма еще за 15 лет до Октябрьского переворота считал необходимым условием организованного террора «непосредственное участие массы» из дремучих низов, то есть маргиналов. Именно на них делали ставку ленинцы, стремившиеся к установлению однопартийной диктатуры в России. При этом категорически исключалось участие в управлении государством других социалистических партий, не говоря уже о либералах и тем более монархистах.
Какова была цель красного террора? Большевики хотели с его помощью сломить у своих противников волю к сопротивлению или он был инструментом радикального переформатирования российского общества?
И то, и другое. Вместо продвижения программы социальных лифтов и широких реформ Ульянов после захвата власти предлагал революционерам натравливать городских и сельских маргиналов на наиболее культурные, успешные, предприимчивые, самостоятельные группы населения с целью их физического уничтожения и насильственного изменения структуры российского общества. Фактически речь шла об истреблении коммунистами части населения по классовому признаку, об отрицательной селекции.
Можно ли в таком случае считать красный террор формой геноцида или социоцида?
Я бы использовал термин стратоцид (от лат. stratum, страта — слой, пласт). Под ним подразумевается уничтожение и преследование определенных социальных, общественных, профессиональных групп.
Смысл убийств по социально-классовому признаку заключался в том, чтобы сделать общество покорным для социалистического эксперимента. Для этого требовалось истребить представителей тех общественных групп, которые в силу своего культурного уровня, религиозности и самостоятельности при каких-то благоприятных условиях в будущем могли бы стать организаторами или катализаторами сопротивления.
Грубо говоря, русская крестьянская Вандея, которую большевики предвидели, должна была остаться без полевых командиров. В этом же заключался смысл красного террора и в других странах — в Испании времен гражданской войны 1930-х годов или в Кампучии во время правления Пол Пота.
«Вы убили личности, мы убьем классы»
Можно ли вообще в мировой истории найти аналог красного террора по масштабам и последствиям?
Такой опыт управления практиковался в древневосточных деспотиях. Например, ассирийцы, как писал историк Карл Каутский, «парализовали силы побежденного народа таким путем, что они отнимали у него голову… самые знатные, образованные и боеспособные элементы». В итоге «крестьяне и мелкие ремесленники представляли плохо связанную массу, неспособную оказать какое-либо сопротивление завоевателям».
Был ли красный террор закономерным и естественным продолжением революционного террора конца XIX — начала XX века?
Политический террор начала ХХ века — это террор отважных одиночек-фанатиков, готовых, в первую очередь, к самопожертвованию во имя освобождения народа от самодержавия. Во всяком случае так, как они это освобождение понимали. Поскольку в царской России до 1905-1906 годов не было представительных органов власти, общество и власть не имели культуры цивилизованного диалога и коммуникаций. Поэтому давление на власть осуществлялось разными экстремистскими способами, включая политический терроризм. Естественно, жертвами террористов становились отдельные представители власти и бюрократического аппарата.
Но чем же тогда этот террор отличался от того, что потом устроят большевики?
Как я сказал в начале нашего разговора, Ленин считал настоящий террор возможным лишь при участии широких масс. По его представлению, только тогда террор стал бы действенным, эффективным и по-настоящему революционным. Какой смысл был в том, чтобы убивать «классовых врагов» поодиночке?
Знаете, какую надпись сделали большевики на обелиске, установленном на могиле своих донских соратников Федора Подтелкова и Михаила Кривошлыкова, казненных казаками в мае 1918 года?
Обещание отомстить?
Надпись красноречива: «Вы убили личности, мы убьем классы». В СССР увековечивали память Софьи Перовской, Андрея Желябова, Ивана Каляева, но вместе с тем власть как будто опасалась будить к их деятельности повышенный и нездоровый интерес, особенно у молодых людей — не дай бог создать пример для подражания. Поэтому красный террор Ленина и государственный террор Сталина, будучи взаимосвязанными, приобрели особенное и самостоятельное значение.
Получается, красный террор не был вынужденным ситуативным решением большевиков в тяжелых для себя обстоятельствах, а сознательным и давно продуманным методом политической борьбы?
Совершенно верно. Еще в октябре 1905 года — накануне Высочайшего манифеста, даровавшего Государственной Думе законодательные права, а обществу первые в истории России политические свободы, — Ульянов так инструктировал боевиков в Санкт-Петербурге:
«Идите к молодежи <…> Основывайте тотчас боевые дружины везде и повсюду и у студентов, и у рабочих особенно <…> Пусть тотчас же вооружаются они сами, кто как может, кто револьвером, кто ножом, кто тряпкой с керосином для поджога и т.д. <…> Отряды должны тотчас же начать военное обучение <…> Одни сейчас же предпримут убийство шпика, взрыв полицейского участка, другие — нападение на банк для конфискации средств для восстания <…> Не бойтесь этих пробных нападений. Они могут, конечно, выродиться в крайность, но это беда завтрашнего дня <…> Пусть каждый отряд сам учится хотя бы на избиении городовых: десятки жертв окупятся с лихвой тем, что дадут сотни опытных борцов, которые завтра поведут за собой сотни тысяч».
«Отрубил голову жандарму»
Звучит кровожадно.
Да, и ленинцы услышали призывы своего вождя. Например, уральский большевик Петр Ермаков (1884-1952), осужденный в царской России за грабежи и участвовавший 100 лет назад в убийстве одиннадцати человек в Ипатьевском доме в Екатеринбурге, прославился тем, что отрубил голову жандарму. В 1934 году в СССР он стал заслуженным пенсионером. С такими «верными ленинцами» неудивительно, что 80 лет назад во время «ежовщины» в Вологодском УНКВД чекисты-сталинцы не только расстреливали «врагов народа», но и рубили им головы топором.
Да, год назад вы рассказывали об этой жуткой практике.
Потому что 1937 год стал закономерным и естественным продолжением 1917-го. Октябрьский переворот на самом деле был мятежным захватом власти в России одной партией, открывшим дорогу массовому насилию. После ликвидации большевиками свободы печати, институтов права и собственности в ноябре-декабре 1917 года убийства «классово чуждых элементов» стали только вопросом времени.
По улице Адмирала Макарова, друг напротив друга, располагается парк «Юных героев” и сквер им. Т.Г. Шевченко. На днях, в темное время суток, проходя через территорию парков, лицезрела сплошной мрак.
Жуткая картина. Темно и безлюдно. Идёшь, и не знаешь, с какой стороны кто-то выбежит из-за деревьев. Место проходное, но, в тёмное время суток, люди его обходят стороной.
Если в парке «Юных героев» в некоторых местах ещё горит пару тусклых фонарей, то в сквере им. Т.Г. Шевченко – полная темень. Камеры видеонаблюдения, также отсутствуют. При этом, 1,5 года назад мэрия выделила на освещение парка «Юных героев» немалые деньги.
Вследствие чего, создаются условия для повышенной криминогенной обстановки на территориях парков.
Парк – это общественное место для комфортного и безопасного проведения досуга горожан, поэтому, прошу городскую власть обратить внимание на данную проблему и принять меры реагирования – установить освещение в парках.
Написала официальное обращение на имя мэра г. Николаева Александра Сенкевича.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Кратко: депутаты Київради предложили установить на станциях Киевского метрополитена табло обратного отсчета. Будет показывать, как скоро ожидается поезд. Всё бы ничего, но потратить на эти цели они собираются до 140 000 000 гривен.
Это много или мало? Если вешать по 2 таймера на каждой из 52 станций, то за КАЖДЫЙ таймер ВЫ заплатите 1 346 153 гривны. Без малого полтора миллиона за таймер. ПОЛТОРА МИЛЛИОНА ГРИВЕН ЗА ТАБЛО С ЦИФРАМИ.
Не спешите поднимать челюсть со стола. Что, если я скажу вам, что если пока вы смотрите на таймер у вас случится внезапная остановка сердца, судорожный припадок или произойдет взрыв, сотрудники метрополитена НЕ БУДУТ ОКАЗЫВАТЬ ВАМ ПОМОЩЬ.
В частных разговорах, управленцы метро говорили мне, что учить сотрудников первой помощи никто не будет потому, что:
– «это не наша ответственность»
– «мы не обязаны»
– «у них есть чем заняться»
– «так не принято»
– «это гемор»
– «вы частная контора» (да-да, XXI век)
Вместо правильного обучения и экипировки сотрудников метро (как это делается в других странах), мне предложили ПРИЙТИ И ДЕЖУРИТЬ НА СТАНЦИИ В ЧАС ПИК.
Так вот, дорогой читатель, будь в курсе, что случись с тобой угрожающая жизни ситуация, шансов выжить до прибытия скорой будет ОЧЕНЬ МАЛО: пока бригаду вызовут, пока те приедут, пока спустятся.
Решением вопроса безопасности было бы:
– провести обучение сотрудников метро
– разместить на станциях автоматические дефибрилляторы (дают до 90% выживания при остановке сердца, если применить мгновенно, не требуют медобразования, повсеместно установлены в Европе)
– разместить небольшие наборы первой помощи на случай терактов. Срок годности — вечность.
Обучить 1000 человек, поставить 156 дефибрилляторов (3 на станцию), и 156 аптечек будет стоить до 11 770 080 гривен то есть в 12 раз дешевле! И с гарантией на 5 лет.
Теперь, друзья, хочу задать вам несколько вопросов:
1. Будь это ваши деньги (а это, по сути, и есть они), что бы вы решили:
Заплатить 140 миллионов за таймеры или 12 миллионов за жизни и безопасность?
2. В каком, по-вашему, ментальном состоянии находятся депутаты Київради, которые инициировали проект?
На фото: Дефибрилляторы в соседней, но такой далекой Польше.
Документы по вопросу в посте Borislav Bereza (спасибо за пост)
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
