Нові газопроводи, які прокладає російський «Газпром», дуже часто називають «голками», що мають нагадувати заштрики для наркоманів. Порівняння досить відверте, красномовне і, на перший погляд, логічне, якщо вважати бажання тієї ж Німеччини «ін’єкціонувати» за допомогою «Північного потоку – 2» у свою економіку «наркоту» у вигляді природного газу і стати від нього на певний час залежною. А Росію – таким собі «наркоторгівцем», що мріє про зиск у вигляді мільярдних надходжень.
Але це ще питання, хто більший зі згаданих сторін «наркоман»: той, хто купує природний газ, чи той, хто його продає? Росія, що нагадує коробейника, чи Німеччина у вигляді заможного покупця? Перша не має іншого виходу, як продавати свій «крам», друга – може собі дозволити його вибір за вигідною ціною. У даному випадку Німеччині підходить поки що «крам» російський. Тож у такому разі хто від кого залежить? Покупець від продавця, чи навпаки? Хто кого насаджує на свою «голку» – російський Ваня німця Ганса чи той-таки Ганс – Ваню?
Погляньмо на ситуацію більш розважливо і без зайвого галасу. Економіка Росії шкутильгає на обидві ноги, про зростання її ВВП можна говорити лише у тому разі, коли є попит на природний газ і нафту. Прагнення Москви на чомусь ще заробити зводиться у кінцевому рахунку до продажу зброї, виготовлення якої вимагає не лише передових технологій, а й вправних робочих рук. А цих двох «компонентів» з кожним роком стає дедалі менше, і нестачу вже не компенсуєш переманюванням їх з інших колишніх радянських республік, де також з цим є проблеми.
Обіцяною російським урядом своїм громадянам заробітною платнею в еквіваленті дві з половиною тисячі доларів і, відповідно, пенсією в 40 тисяч рублів навіть не пахне, про що росіяни на своїх демонстраціях сьогодні не просто нагадують – голосно волають. І їхню увагу до побутових проблем вже не притлумити гаслами на кшталт «кримнаш», бо для того, щоб ці гасла прокричати, треба патріотові-крикуну мати хоча б повний шлунок. Та й прес-конференції з президентом В. Путіним, раніше такі популярні, вже не спроможні заспокоїти суспільство, бо з усіх боків все гучніше чути: «Доколе?». І скільки б не намагався президент Росії переконувати своє суспільство і міжнародний загал, що той же «Північний потік – 2» задовольнить потреби Європи, а передусім Німеччини, яка зачекалася його відкриття, а все одно це слід сприймати як путінську пропаганду. Бо не те що рік Росія не в змозі почекати з відкриттям газопроводу, навіть пів року для неї стає жахом, про наслідки якого відверто пророкують фахівці.
Підстави для такого твердження?
Та хоч би та паніка, що охопила «Газпром» після оприлюднення рішення міжнародних судів на користь України! Бо інакше ані керівництво «Газпрому», ані сам поважний російський президент не вимагали б від України відкликати свої позовні вимоги і відмовитися від стягнення штрафів за порушення транзиту газу. «Газпрому» навіть довелось відмовитися від розміщення євробондів у швейцарській валюті через те, що грошові активи тут же будуть арештовані на користь України. Здається, і Німеччина намагається не помічати газпромівського маніпулювання з показниками задля уникнення втрати іміджу. Маніпулювання у вигляді продажу самому собі… певної кількості природного газу. А фахівці переконують, що нові директивні вимоги можуть завдати амбіціям «Газпрому» більших втрат, аніж падіння цін на газ. Бо в такому разі обом «Потокам…» дозволятиметься прокачування заледве 50% природного газу, що не зробить їх експлуатацію прибутковою. І чи матиметься з такої «голки» прибуток? У російського газового «коробейника» – навряд. Навіть якщо він збуватиме свій «товар» своєму заклятому приятелю – Німеччині.
І ось тут вкотре Росія буде змушена вдаватися до звичних для себе дій. Таких, як дестабілізація енергетичної ситуації у країнах Європи. Це не що інше, як істеричні дії наркомана, котрому забракло грошей. Але реально це будуть такі дії, як вимога внести поправки до газових директив, що дозволятимуть повне використання потужностей газопроводів, чи примушення України підписати двосторонні прямі контракти на постачання газу за фіксованою ціною, вищою за середньорічну, при цьому ще й знизити платню за використання нашої ГТС до нижчої за ринкову (що так чи інакше можна було почути у коментарях з приводу зустрічі «Нормандської четвірки»).
Також за «традицією» Росія обов’язково шукатиме крайнього для того, щоб перекласти на нього відповідальність за свої прорахунки. Наприклад, Росія, висуваючи вимоги, які практично не можна реалізувати з точки зору здорового глузду, звинувачуватиме у зриві контракту саме Україну. І для переконання світової спільноти розгортатиме шалену агітацію у західних ЗМІ, як вже робила це не один і не два рази. При цьому замовчуючи про свої зобов’язання виконувати міжнародне законодавство.
Росія у своєму прагненні продавати європейцям газ намагається одночасно запобігти втраті європейського ринку збуту. Так, це називають конкуренцією. Так, це непроста справа, де вчорашній партнер сьогодні стає конкурентом і його сорочка ближче йому до свого тіла. Це ми спостерігаємо навіть у європейському середовищі, щоправда, як і те, що там завжди намагаються знайти порозуміння. Але – факт, що ціна на російський газ схильна зменшуватися, бо США і Катар намагаються збільшити постачання до Європи свого газу. І якщо процес триватиме так і далі, то кого цікавитиме російський газовий продукт, ціна на який не може бути більшою, ніж у конкурентів? І тут вже не врятуєшся домішками, як це роблять торгівці наркотою, коли собівартість їхнього продукту стає, як кажуть, нижчою за плінтус…
…Не можуть бути нецікавими кроки у такій делікатно важливій справі Європейського Союзу. Він таки відстоюватиме інтереси України і її діяльність у справі забезпечення енергетичної безпеки Європи, в тому числі продовження транзиту газу по її території. В першу чергу тому, що намагається дбати не лише про нинішній дохід, але й про те, що може бути завтра. Довгострокові контракти є саме тим, так би мовити, предметом, що гарантує її розвиток, дає можливість європейському суспільству передбачити цивілізований напрямок свого розвитку, уникати всіляких економічних несподіванок, що можуть викликати загальну економічну кризу. Чи не тому саме Росію намагаються припнути до Європи транзитно-газовим ланцюгом, щоб якось поставити її у цивілізовані рамки економічної співпраці та уникати у майбутньому несподіваних її примх?
Але без взяття до уваги інтересів України зробити цього не вдасться.
Михайло Флешар, блогер
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Последнее время в политику рвутся разнообразные проходимцы и вредители, а все чаще откровенные сторонники русского мира и «засланные казачки» которые продвигают нарративы хуйла и как говорит «герой» этого ролика — ждут и все делают для «счастливого воссоединение с мышебратским народом».
Ладно если бы это был просто очередной ватный говномет, но тут все серьезней — этот персонаж может возглавить столицу Украины.
Речь пойдет об Андрее Пальчевском, которого считают и называют российским ГРУшником, и это подтверждает много коственных фактов о которых я рассказываю в своем расследовании:
Россия, биография, связи с ГРУ, Российскими преступными группировками, Зеленский и клиника «Евролаб»
Высшее образование Пальчевский получил в Москве. В 1983-1991 годах служил в советской армии — в Сибири, Средней Азии и за рубежом, дослужился до майора. В 1995 году он баллотировался в Госдуму. В середине двухтысячных во времена Ющенко Пальчевский якобы продает свой российский бизнес и возвращается в Украину.
Создается впечатление что это российское спецзадание на которое Пальчевского отправили после прихода прозападного Ющенко.
В Киеве Пальчевский открывает собственную клинику «Евролаб».
клиника «Евролаб» Андрей Пальчевский
В марте 2010 года Андрей Пальчевский, становится первым заместителем Равиля Сафиуллина, (файл Сафиуллин с Азаровым) министра по делам семьи, молодежи и спорта в новом правительстве Николая Азарова. Тогда же группа депутатов из фракции БЮТ направила Николаю Азарову запрос, в котором требовала ответа на вопрос: «На каких основаниях в правительстве работает российский бизнесмен»?
Связи: Андрей Пальчевский + Равиль Сафиуллин + Николай Азаров
В 2011 году Андрея Пальчевского уже решили использовать как активный инструмент для продвижения «русского мира» и окучивания народонаселения мышебратскими идеями. Он становится телеведущим на 1-м национальном
Андрей Пальчевский — телеведущий на 1-м национальном. 2011 год
У него в программе появляются такие персонажи как заместитель администрации президента РФ Путина Сергей Кириенко и кинорежиссер — украинофоб Никита Михалков. С последним, Пальчевский обсуждал перспективы «воссоединения» украинского и русского народов в единый «русский мир». Обратите внимание, этот процесс на национальном ТВ происходит во время правления Януковича когда начинается активное внедрение агентов русского мира в украинское общество.
Что касается других бизнесов Пальчевского то в Едином государственном реестре можно найти некое ООО «О жизни с Андреем Пальчевским» (код ЕГРПОУ 38306491). Его руководителем с 26 октября 2012 года указан Борис Нахманович Шефир — продюсер Студии «Квартал-95». 75% уставного фонда предприятия принадлежит компании «ГРИН ФЭМИЛИ ЛТД», зарегистрированной на Кипре, которая, фигурировала в скандале с российскими активами Зеленского.
Связи: Андрей Пальчевский + Борис Нахманович Шефир студия квартал 95 + рос активы Владимира Зеленского — оффшорка «Грин Фэмили ЛТД»
Эфиры на «Россия 1 — «Наше счастливое воссоединение с Россией»
Во время предвыборной компании Зеленского Пальчевский ездит поддерживать кандидата на российское телевидение.
В частности, в марте во время ток-шоу «60 минут» на телеканале Россия-24, которое ведут российские пропагандисты Попов и Скабеева. В их студии Пальчевский не только поддерживает Владимира Зеленского, но и одобрительно отзывается о поездке Юрия Бойко и Виктора Медведчука в Москву, а также мечтает о «счастливом воссоединении Украины с Россией, когда кремлевская пропагандистка Скабєєва сможет свободно ездить в Украину. Также Пальчевский благодарит российских пропагандистов за возможность выступить на их Гебельс-ТВ.
Как мы знаем кандидат Зеленский выбрал именно Евролаб Пальчевского для фиктивной сдачи анализов. Именно Пальчевский и его партнер по Евролабу, гражданин РФ тов. Кириллов А.А. прикрыли будущего президента.
Связи: Андрей Пальчевский + Кириллов — российская клиника «Евролаб»
Про связи с ГРУ и с российской организованной преступностью
Из открытых источников известно, что, до возвращения в Украину Пальчевский также был генеральным секретарем «Партии любителей пива» и в 1995 году баллотировался в Государственную думу России в первой тройке по спискам этой партии.
Напомню, россиянка Мария Бутина признала в американском суде, что ее действия были частью сговора, направленного на установление неофициальных контактов с американцами, которые могут оказывать влияние на политику США. (вставить Бутина)
Шпионка также сообщила и о российском чиновнике, который, по словам Бутиной, руководил ее действиями.
Связи: Андрей Пальчевский + Мария Бутина шпионка в США, поддержка террористов ДНР и ЛНР
Под этим чиновником имеется в виду недавно покинувший пост заместителя председателя Банка России Александр Торшин, чьей помощницей несколько лет числилась Бутина.
В 2016 году агентство Bloomberg со ссылкой на секретный доклад гражданской гвардии Испании сообщило, что Торшин, до того, как во второй раз стал зампредом ЦБ, помогал таганской ОПГ отмывать деньги в Испании.
В частности, он якобы оказывал консультационные услуги и инструктировал участников преступной группы по поводу того, как можно отмывать деньги через испанские банки и недвижимость. Агентство утверждало, что к такому выводу следствие пришло после трехлетнего расследования.
В свою очередь, как сообщают российские СМИ, ориентированные на ФСБ, лидер Таганской ОПГ Жирноклеев был сотрудником ГРУ «под прикрытием», и за Таганский взялись после отставки их крыши Торшина.
Связи: Андрей Пальчевский + Александр Торшин + Игорь Жирноклеев — Таганская ОПГ + Мария Бутина + ФСБ
Лидер Таганской ОПГ Игорь Анатольевич Жирноклеев имел звание подполковника запаса ГРУ ГШ ВС РФ, присвоенное ему в 2005 году. Напомню, что за Таганских взялись после отставки их крыши зампреда ЦБ РФ Торшина, который связан с Марией Бутиной
В 2011-2013 гг Бутина «тихо» работает по Украине, ее «Право на оружие» наводит мосты с «Украинской ассоциацией владельцев оружия» (УАВЗ) и ее руководителем Георгием Учайкиным.
Бутина и Учайкин становятся почетными членами организаций друг друга, обоюдно посещают мероприятия.
В частности, в 2012 году Учайкин ездил в Москву на учредительный съезд организации «Права на оружие», а в 2013 году Бутина приезжала в Киев, где вручала Учайкину подарки от российской организации.
Связи: Андрей Пальчевский + Георгий Учайкин + Мария Бутина
А уже в июне 2014 года Бутина была участником митинга в поддержку так называемой «Новороссии», который прошел в Москве. В своем блоге она призывала людей идти на митинг и жертвовать деньги боевикам. Также она заявляла, что «русские Украины имеют право на восстание». Кроме того, Бутина писала, что если бы в России было разрешено свободное ношение оружия, то российских наемников на Донбассе было бы намного больше.
Связи: Андрей Пальчевский + Мария Москва на митинге в поддержку террористов ДНР / ЛНР
Медицинская вербовка гибридной войны.
Занимаясь расследованием о деят6ельности Пальчевского вылезла наружу ошеломляющая информация о том, что украинское представительство российской Клиники Евролаб — это ещё один элемент гибридной войны с использованием медицинского шантажа и вербовки.
Россиянин Пальчевский получил от России финансы для создания клиники и интеграцию в политику. Суть в том, что сервер системы управления клиникой находится в Москве и все медицинские карточки пациентов контролируются ФСБ и используются для шантажа и вербовки пациентов.
Связи: Андрей Пальчевский клиника «Евролаб» с серверами в москве + вербовка ФСБ / ГРУ РФ
Например анализы могут показать наличие тяжёлых наркотиков (героина, кокаина и тд в крови ), различных болезней . Венерических, рак, альцгеймера и лучший инструмент шантажа СПИД . ДНК. Гомосексуализм, шизофрения, дибилизм и другие отклонения обнародование которых способны сбить и уничтожить любого политика или бизнесмена .
Также активно используются данные об отклонениях членов семьи и детей. Именно эти инструменты ФСБ через данные медицинского сервера Евролаб широкомасштабно используются в гибридной войне и вербовке украинских политиков. Многие именно с этим увязывают тот испуг Зеленского сдавать анализы в других клиниках . Также, есть уверенность и сотрудников СБУ, что данные о медицинских отклонениях состояния президента держат его на крючке вербовки российских спецслужб. И от угрозы разоблачить реальные анализы и наклонности Зеленского, президент полностью выполняет волю Москвы.
Фиктивные рейтинги и сотрудничество с ботофермой и помойками Думчева ЗНАЙ-Политека
Связи: Андрей Пальчевский + фиктивные рейтинги + сотрудничество с ботофермой и помойками Думчева — ЗНАЙюа + Политека
В октябре этого года Андрей Пальчевский начинает свою предвыборную компанию на мерское кресло с грандиозного зашквара. Он заказывает фэйковое исследование компании The Belgium-Ukraine Research Institute (BURI) с российскими корнями которое затем активно тиражируют известные информационные помойки Znaj.ua и Politeka Думчева.
Российские фейкометы рисуют Пальчевскому рейтинг 14,1%. WHOIS показывает, что сайт организации «The Belgium-Ukraine Research Institute» был зарегистрирован в 2016 году в Москве.
Связи: Андрей Пальчевский + Фиктивные рейтинги + кацапский «The Belgium-Ukraine Research Institute»
На сайте публикуются различные новости о ЕС и Бельгии, но все тексты скопированы с других сайтов, настоящих европейских СМИ.
Также на сайте организации указываются фамилии тех, кто якобы работает в редакции, но некоторые фамилии нельзя найти, а некоторые из перечисленных действительно журналисты, но работают для совершенно иных, реальных редакций — например, Benoît TOUSSAINT, работает для AFP в Париже.
Или Michel DEURINCK, у которого на странице Linkedin указаны настоящие журналистские организации, с которыми он сотрудничает, но там нет никакой информации о «BURI».
Ранее известные и авторитетный социолог Бекешкина писала о данном фейковом ресурсе
Как мы видим рупор “Оппозиционной платформы — За жизнь” Юрия Бойко, выдуманный умалишенным ватником The Belgium-Ukraine Research Institute (BURI), оказался полезен Андрею Пальчевскому. Владелец Евролаба влепил фэйк-исследование от BURI на российскую блогоферму Eutoday.net с тремя посетителями в день.
Таким образом несуществующие социологи выдуманного BURI нарисовали Пальчевскому 14,1%.
Весь материал, написанный на ломанном английском с вкраплениями русизмов, изобилует дифирамбами и восхвалениями в адрес Пальчевского. И что самое смешное, размещение BURI на сайте Eutoday.net стоит с тегами предвыборного маразма “Оппозиционной платформы — За жизнь”. Как говорится — «шито белыми нитками».
Сразу после размещения псевдоисследования сайты Политека, Акценты, Hyser и прочие недоразумения, выкатывают безграмотную тягомотину «Пальчевский имеет шансы на выборах мэра». Конечно же, со ссылкой на несуществующий рейтинг The Belgium-Ukraine Research Institute (BURI) и российский говно-сайт Eutoday.net.
Поздравляю Znaj и Политеку с очередным эпик фэйлом, правда попроще блокировки их из-за ботов Фейсбуком, но все же!
Кстати, очевидно, что у Znaj.ua (Politeka) и прочих помоек Думчева договоренность с Пальчевским. Уж очень активно они его пиарят.
Андрей Пальчевский — типичный русофил и украинофоб
Если вы подумаете, что украинфобия и русофильство Пальчевского в прошлом, отнюдь. Посмотрите, отрывок из недавнего интервью, где он называет московитского историка Карамзина нашим с вами соотечественником.
Всем известно, что Карамзин – московит и «великорусский» историк, продвигающий великодержавные нарративы
Вранье и непрофессионализм Андрея Пальчевского
Обратите внимание на интервью Пальчевского «Украинской правде» Тут журналистка спрашивает Пальчевского про компанию «Українська Мрія», а Пальчевский заявляет, что не помнит этой компании иак как на нем 1000 компаний поэтому он не может каждую помнить. Но Пальчевский лукавит. Во-первых, согласно данным Единого реестра он конечный бенефициар только 4-х фирм
Связи: Андрей Пальчевский и его компания «Українська Мрія»
Возникает резонный вопрос, если ты не знаешь свои 4 фирмы, то как ты будешь знать, что происходит в огромном мегаполисе таком как Киев, где сотни или даже тысячи различных департаментов и служб. Я уверен, что Пальчевский в действительности прекрасно знает про компанию «Українська мрія», но лжет и вот почему.
Посмотрите данные компании! Как вам компания?
Связи: Андрей Пальчевский ТОВ Українська Мрія + Герус Андрей Михайлович + Герус Наталія Олександрівна + Гута Андрій Іванович + Дмитрієв Кирило Олександрович + Мазепа Олена Василівна + Морозов Олександр Валерійович + Соколовський Олександр Беньямінович + Давиденко Тетяна Георгіївна + ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗОЛОТИЙ ЗАПАС» + МІЖНАРОДНА БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ГУМАНІТАРНИЙ ФОНД «ЄДИНИЙ СВІТ»
Первый в списке – малоизвестный сегодня в Украине, но еще 10 лет назад очень частый гость в Киеве – российский предприниматель и глава крупнейшего инвестиционного фонда – Российского фонда прямых инвестиций Кирилл Дмитриев. Чтобы понять, насколько масштабным делом занят Кирилл, стоит только отметить, что фонд привлек в Россию около $40 млрд. иностранных инвестиций. Дмитриев – постоянный гость тусовок с Владимиром Путиным, включая недавний экономический форум в Петербурге.
Связи: Андрей Пальчевский+ компания «Українська Мрія» + Кирилл Дмитриев — владимир путин — россия
В начале 2010-х вместе с компанияй «Українська мрія» он также учредил в Украине – до сих пор действующий! – благотворительный фонд «Фонд социальных инициатив Кирилла Дмитриева» (код 36856878). Фонд ставил (и наверняка до сих пор продолжает ставить) своей целью культурную интеграцию Украины и России. Например, именно Дмитриев привозил в Киев актрису Людмилу Гурченко с ее программой к 75-летию, отправлял на обмены талантливых детей из обеих стран друг другу в гости.
Второй учредитель – Андрей Гута, совладелец скандально обанкротившегося агрохолдинга «Мрия» (видимо, на момент подбора названия общему делу поддержки предпринимателей, для него это совпадение звучало особенно символично). О том, как Гута «развел» инвесторов и вывел миллионы долларов на оффшорные счета – ходят легенды и написаны сотни материалов.
Также среди учредителей проекта – жена Мазепы Елена, банкир Александр Морозов который в то время как раз был главой правления проданного впоследствии Сергею Курченко «Брокбизнесбанка» и владелец компании «Текстиль-Контакт» Александр Соколовский попавший в скандал с поставками российской ткани в ВСУ, махинациями с тендерами и поддержанию в оккупированном Донецке своего предприятия, по моим данным перерегистророванного по законам Дырляндии.
Но намного более интересные бенефициары скрываются за двумя оставшимися учредителями – международная благотворительная организация «Гуманитарный фонд «Единый мир» (код 35917386) и ООО «Золотой запас» (код 36633183). Учредителем первой является не кто иной, как один из ближайших соратников Виктора Януковича Эдуард Прутник, отвечавший в то время, среди прочего, за «правильную» информационную политику в государстве.
Связи: Андрей Пальчевский + Виктор Янукович + Эдуард Прутник
Деятельность фонда – как можно догадаться по названию – также была направлена на культурную и социальную интеграцию Украины и России. Это сегодня Прутник занимается бриллиантами и является респектабельным международным предпринимателем. Во времена «сурового режима» он был одним из его культурных столпов и Пальчевский, судя по всему, помогал ему в этом.
Еще загадочнее участие в этом проекте ООО «Золотой запас». Частью его акций владеет ничем не примечательное ЧП из рекламного бизнеса. Но вот на второго акционера – происхождением с Кипра – стоит обратить внимание. Речь идет об оффшорке «Джамонт Холдингз Лимитед» (Jamont Holdings Limited, номер в реестре HE 181697, закрыта в январе 2016 года) из Никосии. Дело в том, что эта фирма – несмотря на ее закрытие еще три года назад – до сих пор является соучредителем в ряде ресторанов бывшей сети «Козырная карта».
Но есть и еще более интересное место, где упоминается эта кипрская компания. Это застройка Севастополя бывшим на тот момент обычным девелопером, а впоследствии – народным депутатом от Партии регионов и министром обороны Украины Павлом Лебедевым, который сегодня снова вернулся на полуостров. Его имя связывали со строительством объектов на мысе Хрустальный как раз в 2011 году.
Связи: Андрей Пальчевский + Павел Лебедев
Сегодня дочь Лебедева Алена успешно развивает в Украине свой многопрофильный холдинг «Аурум груп» с интересами от машиностроения до сельского хозяйства. Что, впрочем, не мешает наблюдателям постоянно намекать, что реальным владельцем бизнеса остается Павел Лебедев.
В этой явно русскомировской компнии директором значится нико иной как Андрей Герус — главный лоббист росийских интересов в Украине, доверенное лицо Коломойского .
Связи: Андрей Пальчевский + Андрей Герус
Судя по всему вся эта компания в «Украинской мрии» работает на восстановление своей «мышебратской» деятельности – в том числе с помощью Геруса и Пальчевского.
Может быть, в Украину вместе со всеми известными «папередниками» вернется Эдуард Прутник?
А может быть и сам генерал Лебедев решит приехать и «проведать» свои активы на подконтрольной украинскому правительству территории? Правда, для этого ему придется подождать, пока юристы например Портнова «подсуетят» с закрытием уголовных дел за государственную измену.
Может быть, Пальчевский и собирается как раз и возглавить весь этот «бал сатаны» и реваншистские телодвижения?
Видимо именно для этого во главе СБУ был поставлен «свой» Иван Баканов, чтобы смотреть на именно таких вот «ватоманов» и подельников реванша сквозь пальцы.
Попри заборону, підрозділи поліції Житомирської області закупили російське програмне забезпечення. Для уникнення тендерів використали підпорядковане міністерству держпідприємство «Інфотех», з яким правоохоронці та військові понапідписували на 120 млн грн угод.
Цьогоріч на початку грудня Житомирщину сколихнула новина про виявлені СБУ сервери зі збору конфіденційної інформації. У повідомленні вказувалось на комерційну структуру, яка незаконно встановила російське програмне забезпечення на комп’ютерах понад 50 державних установ, військових частин та комунальних підприємств області.
Через засновані ТОВ «Фінкс» та ТОВ «Парус Житомир» двоє співвласників укладали угоди з фінансовими підрозділами державних установ. Серед них – Житомирський військовий інститут ім. С.П. Корольова та навіть 10-й територіальний вузол урядового зв`язку. Проводячи встановлення, супроводження та обслуговування російського програмного забезпечення бухгалтерського обліку «Парус» (українізована версія «Афіна»), використовували програмне забезпечення для віддаленого доступу «Team Viewer». Таким чином, сторонні особи періодично отримували віддалений доступ до баз даних установ та копіювали їх з програми «Парус» на власні носії інформації. Правоохоронці підозрюють, що службова інформація, виявлена у процесі оперативно-розшукової діяльності та у сфері оборони країни, збиралась з метою її передачі іноземним установам, підприємствам, організаціям.
Російському виробнику програмного забезпечення підконтрольні українські представництва «Група компаній «Парус»: ТОВ «Парус-Бюджет», ТОВ «Парус Україна», ТОВ «Парус-Впровадження», ТОВ «Парус-Місто», ТОВ «Парус-Захід». Усі перелічені товариства та програмні продукти «Парус Бюджет», «Афіна», «Афіна-Сіквел» та «JSolutions» рішеннями Ради національної безпеки та оборони в квітні 2017 р. та травні 2018 р. включено до санкційного списку.
До цього ж спису потрапила й житомирська ТОВ «Фінкс». Для продовження встановлення та обслуговування забороненого програмного забезпечення «Парус» в державних установах та організаціях, у липні 2018 р. створили ТОВ «Віатайм».
У свою чергу це створювало передумови для доступу спецслужб Росії до державних інформаційно-телекомунікаційних систем. Згідно опублікованих судових ухвал, слідчі СБУ 18 вересня 2019 р. порушили кримінальне провадження з ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 330 ККУ – «Передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни».
Проаналізувавши проведені закупівлі у Житомирській області, нам вдалося виявити величезні витрати державних структур на російські програми. Вже після заборони, за липень-серпень 2018 року, було підписано цілий ряд угод з різними правоохоронними структурами. До прикладу, керівництво Головного управління національної поліції в Житомирській області підписало за один день дві угоди. На оновлення російської програми «Парус-Бюджетна установа» планували витратити 198 тис. грн. Скільки ж – на послуги із супроводу цієї програми і підтримку (див. фото з угоди).
Скріншот з договору від 17 серпня 2018 року на постачання заборонених РНБО програм
Ми проаналізували минулі роки і вирішили, що потреба у програмному забезпеченні у нас не більше 200 тис. грн. Тому проводити відкриті торги ми не планували, – стверджує секретар тендерного комітету ГУНП Олена Березовська.
Ми не використали цю суму. У нас проплата була всього лише на 20 тис. грн, і ми перестали користуватися програмою, – переконує правоохоронець. Однак, згідно з оприлюдненими звітами казначейства, обласне управління поліції здійснило повну оплату за обома договорами, сумарно перерахувавши 396 тис. грн.
Однак, згідно з оприлюдненими звітами казначейства, обласне управління поліції здійснило повну оплату за обома договорами, сумарно перерахувавши 396 тис. грн.
У цей же час аналогічну угоду на 90 тис. грн з технічної підтримки програми укладено з Житомирським навчальним центром підготовки поліцейських. За ті ж послуги Територіальне медичне об’єднання МВС України сплатило 150,3 тис. грн. У коментарі відповідальний за проведення закупівель у державній установі підтверджує придбання забороненого російського програмного забезпечення.
Ми входимо у мережу Міністерства внутрішніх справ, і якщо б у нас була б заборона користуватися чи закуповувати програму, ми такий лист би отримали, – переконує Олександр Пантелейчук.
На запитання про ігнорування вимоги Ради нацбезпеки та оборони отримуємо у відповідь – нам про таку заборону нічого не відомо.
– Дані дії посадових осіб можна трактувати як службову недбалість (ст. 367 ККУ), оскільки за законом про санкції (п.10 ч.1 ст.4) чітко забороняються держзакупівлі санкційних товарів, – стверджує експертка з публічних закупівель ГО «Громадський контроль» Ірина Піценко.
Кошти за усіма переліченими угодами сплачувались після запровадження заборони… центральній філії держпідприємства «Інфотех». Більш знаковим є те, що його засновником є, хто б ви могли подумати, Міністерство внутрішніх справ України.
Далі ще «цікавіше»: з відкриттям підприємства, одразу ж після запровадження заборони, у червні 2018 р. його керівником стає Сергій Іващенко. У поданій декларації він зазначає серед місць роботи афільовану із санкційними російськими компаніями – «Парус-Спецпроект».
Також йому наполовину належало ТОВ «Бюджет-Софт», через яке, згідно з рішеннями судів, за завищеними цінами на ІТ-послуги виводилися кошти «Ощадбанку».
Директором згаданого «Парус-Спецпроект» донедавна був Андрій Тимошенко, який, як і Сергій Іващенко, у 2018 році переходить у держструктуру. Його призначають керівником держпідприємства «Інфотех», що стало монополістом з постачання програмного забезпечення для силовиків та правоохоронців.
Для цього Методологічна рада з бухгалтерського обліку при МВС приймає рішення про відсутність альтернативи окрім розробленого держпідприємством програмного забезпечення. Унікальність бухгалтерських програм підкріплюють експертним висновком… Інституту проблем моделювання в енергетиці (!!!) та перевіреною «сумісністю з існуючою системою обліку». Певно, мається на увазі, що нова програма максимальна тотожна до встановленої раніше «Парус».
Тобто за видозміненою назвою насправді може бути все така ж російська програма. Детальна інформація про відмінності між програмами закрита. А оскільки ДП «Інфотех» спільно з філією є виключним власником авторських прав, всі угоди надалі підписуються виключно з ним. У підсумку тільки з початку поточного року ДП «Інфотех» та центральна філія ДП «Інфотех» через переговорну процедуру уклали таких угод на понад 120 млн грн.
Після запитання про укладені у 2018 році угоди з оновлення та підтримки російського програмного забезпечення керівник ДП «Інфотех» Андрій Тимошенко відразу ж поклав слухавку, відмовившись від будь-яких коментарів.
Залишилось сподіватися, що не стануть відмовчуватися слідчі обласного управління Служби безпеки України, які, як і у випадку з постачанням заборонених програм приватною структурою, порушать кримінальне провадження за фактом масового продажу забороненої програми, через яку конфіденційна інформація від поліції та військових потрапляє до спецслужб Росії.
Чи для новообраного керівництва СБУ закон однаковий не для всіх?!
Айварас Абромавічус під прикриттям “реформатора” і новоспеченого патріота України вже кілька років заробляє на державі. Судячи з усього, для литовця ми стали “банановою республікою”, на якій можна отримувати непогані доходи.
Раніше ми вже розповідали про його зв’язки з Путіним і надзаробітки на аграрному бізнесі, а зараз покажемо, як Абромавічус, маючи інсайдерську інформацію і вплив на владу, отримує відсотки від українського держборгу.
“Забув” задекларувати ОВДП
Як заробляє Абромавічус:
його сім’я купує облігації державної держпозики;
Абромавічус, маючи зв’язки в Кабміні, володіє інсайдерською інформацією (знає заздалегідь) про ставки і розміщення паперів;
сам Абромавічус став одним із авторів нової боргової політики країни;
зароблені гроші він виводить з України, при цьому його фірма працює в РФ і володіє акціями російського банку спільно з президентом Володимиром Путіним;
Абромавічус не збирається залишатися в Україні, про це свідчить його рішення залишити литовський паспорт. Крім того, він брав участь у виборах у рідній країні (про це в наступних публікаціях).
Абромавічус не просто “український реформатор” із литовським паспортом. Він ще і наш кредитор. Литовець іще кілька років тому став автором нової боргової політики країни і сам же вирішив позичити Україні.
Айварас “уточнив” свою декларацію додавши, що його дружина купила ОВДП в кількості 515 штук. Це мільйони гривень, які бюджет повинен повернути в скарбничку сім’ї держчиновника.
Номінальна вартість однієї такої облігації – 26,3 тис. грн. Тобто в сумі Україна винна Абромавічусу 13,5 млн грн плюс відсотки. Але це тільки “крапля”. Насправді литовець може заробляти на новій борговій політиці України мільярди. Справа в тому, що найчастіше ОВДП купують іноземні держфонди. Засновником одного з таких є сам Абромавічус – East Capital.
Український держборг став надпопулярним. Ще минулого року іноземці дали близько 6 млрд грн, а цьогоріч – 106 млрд. Величезні відсотки (14-16%) і політика держави, при якій кожна третя гривня йде на погашення заборгованості дала свої результати.
Не останню роль у цьому зіграв і Айварас. Він має зв’язки в Кабміні, особисто привів до на той час кандидата в президенти Володимира Зеленського майбутнього главу Кабміну Олексія Гончарука.
У США сім’я Абромавічуса могла потрапити під суд і навіть сісти за те, що, маючи інсайдерську інформацію, заробляють на державних цінних паперах.
Айварас Абромавічус свого часу займав пост заступника міністра економрозвитку і торгівлі та вже тоді почав політику залежності від кредиторів. Але якщо раніше ми брали гроші у МВФ, то зараз головний кредитор – приватні фонди. Співзасновник одного з таких фондів – East Capital – знову-таки Абромавічус.
ОВДП з одного боку дають Україні “швидкі” гроші і дозволяють знизити курс долара, а з іншого – стали зашморгом на шиї. Загальний відсоток, з урахуванням зміцнення гривні, який Україні доведеться виплатити в доларовому еквіваленті перевищує 30%.
Причому старі борги частково виплачуються за рахунок нових. Фактично це боргова піраміда. МВФ видавав кредити під 2%, а приватні фонди – під 14%. А де держава буде брати гроші, щоб взяти 100 грн, а повернути 114? Як показав бюджет на 2020-й рік, рецепт складається усього з двох інгредієнтів: ще борги й урізання всіх інших витрат у рахунок погашення боргу. Детальніше про останнє можна прочитати тут.
Цікаво, як великий чиновник, реформатор і економіст міг помилитися у власній декларації і забути про те, що серед боржників його сім’ї цілу державу.
Як заробляє сім’я Абромавічусів
Головне джерело доходу сім’ї чиновника – зарплата від “Агро Регіон Україна”. Ця фірма належить партнеру Абромавічуса Ларсу Петеру. Разом вони створили East Capital. Фактично партнер литовця платить зарплату його дружині. І тільки за минулий рік сума склала 29,1 млн грн.
Чи справді це зарплата дружини, чи ж у такий спосіб партнер глави “Укроборонпрому” виплачує зароблену частку і самому Абромавічусу – питання відкрите.
Однак факт залишається фактом – литовець має доступ до української державної таємниці, впливає на Кабмін, має відношення до нової боргової політики країни і при цьому сам же заробляє на державних цінних паперах. А зароблені гроші після зберігає, зокрема, в іноземних банках Swedbank AB, Danske Bank.
В районі проведення операції об’єднаних сил бойовики РФ 7 разів порушили режим припинення вогню, один військовослужбовець ЗСУ загинув.
Ворог обстрілював українські позиції з гранатометів різних систем, озброєння БМП, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї. Також зафіксовано активність ворожих снайперів.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “ПІВНІЧ” російські окупаційні війська здійснили п’ять обстрілів: двічі поблизу Новолуганського, два рази неподалік Кримського, поряд населеного пункту Травневе. Також два обстріли позицій українських захисників зафіксовано у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “СХІД”: в районі населеного пункту Широкине та поряд Мар’їнки.
17 грудня, внаслідок ворожих обстрілів загинув один військовослужбовець Об’єднаних сил, передає штаб ООС.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Уряд Росії розширив перелік громадян України, щодо яких вводяться санкції.
Крім того, Кабмін РФ розширив асортимент заборонених до ввезення в країну товарів з України, повідомляє ТАСС. Рішення ухвалене у понеділок, 16 грудня.
Згідно з документом, до списку внесено ще дев’ятеро людей, двох українців із переліку виключено. Таким чином, до переліку тепер входять близько 570 осіб.
Зокрема санкції знято з Єгора Бенкендорфа (гендиректор телеканалу “112 Україна”) та Юлії Іоффе (нардепка від партії “Опозиційна платформа – За життя”).
Заборона на імпорт і експорт
Крім того, Кабмін розширив перелік товарів, ввезення яких з України до Росії заборонено. Під заборону потрапляють;
кукурудзяний крохмаль;
глюкоза і фруктоза;
медичні повітроводи і трубки;
грілки, катетери, кровоспинні джгути і низка інших виробів медичного призначення;
радіатори та котли центрального опалення, частини рідинних насосів.
Водночас перелік продукції, вивезення якої з Росії в Україну заборонене, доповнено регенерованими папером або картоном (макулатурою і відповідними відходами).
Як повідомляв OBOZREVATEL, 4 вересня Комітет постійних представників країн Європейського Союзу погодив рішення щодо продовження індивідуальних санкцій проти фізичних та юридичних осіб в РФ за підрив або загрозу територіальній цілісності, суверенітету і незалежності України.
Конгрес США планує ввести санкції проти компаній з Німеччини та Швейцарії, які займалися будівництвом трубопроводу “Північний потік-2”. Обмеження можуть набути чинності вже до католицького Різдва, 25 грудня.
Кабінет міністрів України продовжив дію мит проти українських товарів до 31 грудня 2020 року.
У понеділок, 14 жовтня, Європейський Союз продовжив до 16 жовтня 2020 року санкції проти Росії за поширення хімічної зброї, зокрема введені після отруєння колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля та його дочки Юлії у британському Солсбері.
Оккупационные власти Крыма усилили информационную блокаду полуострова. Сигналы украинских радиостанций полностью или частично блокируются в северной части Крыма.
«Украинский FM радиосигнал полностью заблокирован как минимум в 10 населенных пунктах северного Крыма. Еще в 9 населенных пунктах он заблокирован частично», говорится в сообщении.
Правозищитники с помощью автомагнитол проверили, какие украинские FM радиостанции можно послушать в 19 населенных пунктах северного Крыма: городах Армянск, Красноперекопск, Джанкой, а также в населенных пунктах, расположенные вдоль основных автодорог, — Ишунь, Зеленая Нива, Вишневка, Красноармейское, Источное, Новоалександровка, Мартыновка, Соленое озеро, Завет-Ленинский, Ермаково, Придорожное, Предмостное, Заречное, Овощное, Лобаново, Воинка.
В Источном, Красноармейском, Мартыновке, Заречном, Овощном можно услышать только по одной украинской радиостанции.
В Воинке и Зеленой Ниве — по 2 радиостанции, в Армянске — 4 станции, а в Предмостном – 5 украинских FM радиостанций.
Радио «Культура» слышно в 5 населенных пунктах из всего списка, «Крым.Реалии» — в четырех, «Армия FM» — в двух населенных пунктах из списка, «Промінь», «Украинское радио», «Люкс FM», «Херсон FM» — в 1 из 19 проверенных. В одном населенном пункте слышен сигнал радио «Новая Каховка».
Возле КПВВ «Чонгар» на оккупированной территории полуострова можно послушать программы семи украинских FM радио, и четыре украинские радиостанции слышно со стороны Крыма возле КПВВ «Чаплынка».
В 10 населенных пунктах (Ишунь, Красноперекопск, Лобаново, Джанкой, Придорожное, Соленое озеро, Ермаково, Завет Ленинский, Новоалександровка, Вишневка) на украинских радиочастотах транслируют свои программы российские FM-станции.
В президентском проекте изменений к Конституции по децентрализации власти одни ждали “зраду”, другие – приближения мира на Донбассе.
И тех и у других поданный в Раду еще в пятницу главой государства законопроект вызывал один общий вопрос – есть ли там положения об особом статусе Донбасса.
Проведение конституционной реформы в Украине, предполагающей в качестве ключевого элемента децентрализацию (с учетом особенностей отдельных районов Донецкой и Луганской областей) было одним из политических требований Минских соглашений, подписанных в начале 2015 года.
Принятие особого статуса для Донбасса стало водоразделом и на первой встрече в Нормандском формате для президента Владимира Зеленского. С одной стороны, коммюнике “нормандской четверки”, принятое по результатам парижского саммита, доказывает, что президент согласился закрепить особый статус Донбасса на законодательном уровне.
“Стороны выражают заинтересованность в достижении договоренностей в рамках Нормандского формата (Н4) и Трехсторонней контактной группы по всем правовым аспектам Закона об особом порядке местного самоуправления (об особом статусе) отдельных районов Донецкой и Луганской областей – как указано в Комплексе мер по выполнению Минских договоренностей от 2015 года – с целью обеспечения его функционирования на постоянной основе”, – сказано в документе.
В Комплексе мер, на которое сослались лидеры “четверки”, прописано “проведение конституционной реформы в Украине” и “вступление новой Конституции, предполагающей в качестве ключевого элемента децентрализацию (с учетом особенностей отдельных районов Донецкой и Луганской областей, согласованных с представителями этих районов), а также принятие постоянного законодательства об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей”.
С другой стороны, в поданном Зеленским проекте ни слова о Донбассе. Но если читать проект между строк, то будущие перемены там все же можно найти. Что означает президентский проект изменений к Конституции, анализирует “Страна”.
Децентрализацией и не пахнет
“Если это децентрализация, то я тогда китайский летчик”, – пишет на своей странице в Facebook градоначальник Днепра Борис Филатов.
В поданном президентом проекте с громким названием по децентрализации, на самом деле не так и много от передачи власти на места.
Вместо децентрализации в нем, наоборот, серьезное укрепление президентской вертикали на местах. Благодаря созданию институтов префектов, президент получит право остановить фактически любое решение местных советов, если оно, по мнению этих самих префектов (которых будет назначать президент по представлению Кабмина), противоречит Конституции или угрожает национальной безопасности.
То есть, по сути, президент может через своих представителей блокировать работу любых выборных органов власти и заменять их своим представителем еще до решения суда на основании лишь обращения префекта.
А через суд, находящийся в Киеве, и распускать их. Что является прямой централизацией власти, а не тем, что декларируется в названии законопроекта. Местные органы власти таким образом, оказываются на куда более прочном “крючке” из Киева, чем сейчас.
Параллельно президент задумал перекроить карту Украины. Из Конституции исчезнет перечень областей в нынешнем виде. Более того: законопроектом декларируется возможность установить новые границы областей простым голосованием в парламенте.
“Чтобы было понятно, после таких изменений в Конституцию можно простым парламентским большинством присоединить к Днепру, например, поселок Горького с одной улицей и объявить новые выборы в “новой территориальной общине”. Или присоединить к Запорожью Луну, просто потому, что хочется”, – пишет на этот счет Филатов.
Проект Зеленского в целом выглядит как брат-близнец аналогичного законопроекта по изменениям в Конституцию, который 4 года назад подавал его предшественник Петр Порошенко. Тот проект даже получил одобрительный вывод Конституционного суда и прошел первое чтение в Верховной Раде.
Только там останавливать действие актов мог напрямую президент, а тут президент после представления префектов. И еще в том проекте было прямое упоминание об особом статусе Донбасса, а в нынешнем его нет.
Но несмотря на то, что эти проекты буквально идентичны, сейчас реакция фракции Порошенко на проект изменений в Конституцию от Зеленского оказалась крайне негативной.
“Отменяется демократическая, европейская реформа децентрализации… Президент под видом префектов вводит своих смотрящих.. Вместо народовластия – диктатура. Постсоветские люди во власти решили уничтожить европейскую модель государства и строить нью-СССР с Генсекретарем во главе”, – заявила ближайшая соратница бывшего президента Ирина Геращенко.
А еще одна нардеп от “Евросолидарности” Виктория Сюмар попыталась оправдать бывшего президента, заявив, что когда в первом проекте предписывалось право главы государства отменять действие актов местных органов власти, то был “предохранитель на крайний случай вроде попытки сепаратизма”.
“В законопроекте норма о префектах подана намного мягче, сбалансированнее позиция, чем я хотел. Они фактически не останавливают акты, а приостанавливают. Эта процедура вообще сложна. Они собой суд не подменяют. Автоматически отменяются только акты, касающиеся территориальной целостности страны. Это даже мягче, чем закладывалось в проект 2015 года президентом Порошенко. Здесь абсолютно нет злоупотреблений, прямого вмешательства в деятельность органов местного самоуправления”, – парирует “Стране” народный депутат Виталий Безгин (СН), который возглавляет подкомитет по вопросам административно-территориального устройства в комитете по вопросам организации государственной власти, местному самоуправлению, региональному развитию и градостроению.
По его словам, в проекте Порошенко было куда больше диктатуры, чем в проекте Зеленского.
Член профильного комитета, народный депутат Алена Шкрум (“Батькивщина”) в разговоре со “Страной” отмечает, что проект значительно усиливает полномочия президента под лозунгом децентрализации.
“Офисом нынешнего президента движет та же логика, что и во времена Порошенко: под лозунгом децентрализации еще усилить власть главы государства. Причем это будет происходить не только через эти конституционные изменения, но и другие законы, которые якобы собираются принять. Так, институт префектов требует отдельного закона, иначе не заработает. Но даже сейчас эта более централизованная модель, чем в той же Франции, где тоже есть префекты и вообще сильная президентская республика. У нас же открывается широкое поле для злоупотребления вокруг возможности отмены актов органов местного самоуправления”, – говорит она.
Раскритиковали реформу и в “Оппозиционной платформе – За жизнь”. Татьяна Плачкова в разговоре со “Страной” отметила, что институт префектов получает чрезвычайно широкие полномочия, а это создает условия для узурпации власти президентом.
“Фракция “Оппозиционной платформы – За жизнь” поддерживает реформу децентрализации, но исключительно на добровольных условиях. Предложенные президентом изменения в Конституцию ставят точку в возможности громад объединяться добровольно и дают на проведение местных выборов лишь 90 дней после принудительного объединения. Учитывая, что новый Избирательный кодекс принимается, фактически, в авральных условиях, необходимо будет время для его имплементации. А, следовательно, принудительно созданные громады к первым местным выборам не смогут подготовиться. На мой взгляд, для надлежащей подготовки к ним потребуется не менее года. Если такие выборы все-таки будут проведены, их объективность останется под большим вопросом. Кроме того, законопроектом предусмотрено создание института префектов, назначаемых непосредственно президентом. Учитывая чрезвычайно широкие полномочия, которыми наделяют префектов, по сути под видом децентрализации создаются условия для узурпации власти в его руках”, – говорит “Стране” Плачкова.
В тоже время, источник “Страны” в руководстве одной из облгосадминистраций обратил внимание на существенные перемены в региональной политике в случае вступления этих изменений в силу.
“Сейчас областью фактически руководим мы, областная госадминистрация. Нашего руководителя назначает президент и все топовые фигуры, так или иначе, тоже согласовываются с Киевом. В обновленной же Конституции будет прописана совсем иная логика. Вместо областной администрации будет исполком областного совета, который сам областной совет и будет формировать. И, формально, никакого влияния на это Киев иметь не будет. Но появляются префекты с очень широкими полномочиями, которые могут, при желании, просто уничтожить этот облсовет, подав президенту на приостановку его деятельности. То есть, тут все равно будет зависимость. С другой стороны, местные элиты могут купить должность префекта для своего человека. Учитывая степень коррупции, это рабочая схема. И тогда, в принципе, можно будет спокойно работать”, – сказал “Стране” областной чиновник. Особый статус между строк
Но все выше упомянутые новации – это только “буква” закона. Между строк в нем указаны куда более интересные перспективы. Например, речь идет о правках в статью 92 Конституции, где к нормам, которые регулируются принимаемыми Радой законами Украины относится и “административно-территориальное устройство, правовой статус административно-территориальных единиц”.
Теоретически эта норма позволяет легализовать уже принятый ранее закон об особом статусе Донбасса, либо любой аналогичный закон, который примут в будущем. Например, президент Владимир Зеленский не раз анонсировал принятие нового отдельного законопроекта по особому статусу Донбасса. И, таким образом, формально избежать необходимости внесения дополнительных изменений в Конституцию.
Для принятия закона требуется всего 226 голосов.
Но в таком случае есть и свои подводные камни. Например, даже если допустить, что закон об особом статусе Донбасса будет принят после этих изменений к Конституции, в будущем парламент сможет в любое время его отменить также простым большинством, либо внести в него существенные изменения.
Кроме того, в Минских соглашениях прямо написано, что особый статус Донбасса должен быть закреплен в Конституции, а не просто на уровне закона. И это означает, что нет гарантий, что Россия или другие партнеры по “нормандской четверке” сочтут этот хитрый ход за прямое выполнение нормы Минских соглашений. В Кремле уже заявили, что “очень внимательно изучат” законопроект “на предмет соответствия Минским договоренностям и “формуле Штайнмайера”.
В украинском парламенте уже готовятся задать партии власти вопрос, для чего нужны такие нормы.
“По особому статусу Донбасса. В проекте Порошенко он был прописан, поэтому у него не было 300 голосов за него. А здесь отдельной строчкой не прописано, но есть возможности для введения особого правового статуса для неких отдельных территорий. Здесь кроются риски, потому что и особый статус для, скажем, Закарпатья, и отдельных городов могут подпадать под эту норму. Ее подробнее следует обсудить с конституционалистами, чтобы избежать манипуляций, широких трактовок”, – поясняет “Стране” Алена Шкрум.
Но в “Слуге народа” настаивают: никакой “зрады” в документе нет.
“Нет никакой “зрады” в части, касающейся админустройства и границ областей в частности. Детально все будет расписано в законе на эту тему. Его, к сожалению, до сих пор не существует. Эта норма соответствует тому, как оно закладывалось в базовой редакции Конституции. Что касается фиксированного перечня областей, это была позиция конституционалистов, которые работали над текстом. И это не значит, что кто-то планирует менять границы или количество областей. Мы неоднократно это подчеркивали. Весь хайп поднят исключительно потому, что кто-то хотел увидеть “зраду” насчет ОРДЛО или “федерализации”. А ничего подобного не оказалось, но надо ж показать, что не зря раскричались”, – говорит “Стране” народный депутат Виталий Безгин (СН).
Впрочем, даже в этом вопросе “Слуги” подстраховались. Свою подпись под законом поставил не сам президент, а глава его офиса Андрей Богдан.
“Понимаете, в этом щепетильном вопросе нужно действовать без шума и пыли. Я не исключаю, что вообще этот проект преследует две цели: укрепить президентскую вертикаль и создать лазейки, чтобы принять особый статус Донбасса. В лобовую они не могут действовать, могут только маневрируя и пытаясь обойти претензии всех сторон. В крайнем случае, негодование радикалов, добровольцев погасят тем, что этот проект писал не сам Зеленский, а Богдан. Это еще одна попытка оставить Зеленского в белых перчатках, – говорит “Стране” политолог Вадим Карасев. – На данный момент я вижу, что подали изменения в Конституцию, которыми упрочняется президентская вертикаль, а сами параллельно будет готовить новый закон по особому статусу. Может, этот новый закон даст ответы на все вопросы, и хотя бы на временной основе позволит ввести особый статус для Донбасса. И уже не нужно будет лишний раз идти к Медведчуку, к Коломойскому, к Ахметову, искать 300 голосов для особого статуса”.
Учитывая, что следующая встреча в Нормандском формате запланирована через 4 месяца, политолог отмечает, что это тот срок, который пока выиграл президент, чтобы детально подготовить законопроект об особом статусе Донбасса.
Реформу запустят на этой неделе
Уже на нынешней пленарной неделе депутаты собираются отправить президентский законопроект в Конституционный суд. Виталий Безгин считает, что сессия легко найдет 226 голосов для того, чтобы отправить изменения в КС.
“А дальше будем говорить с коллегами из “Голоса”, “За будущее”. С “Евросолидарностью” не вижу вообще о чем говорить, если они выступают против своей же реформы”, – отмечает он. Депутат прогнозирует, что голосование состоится “в среду-четверг” и до второго чтения законопроекта о рынке земли, ведь у того масса поправок.
Затем ожидается непростой процесс прохождения изменений по децентрализации через КС. Буквально за последнее время КС не позволил президенту создать новые институты уполномоченных Верховной Рады в разных сферах.
А теперь, как сообщил источник “Страны” в Конституционном суде, суд признал неконституционным проект президентских изменений в Конституцию касательно права президента назначать главу ГБР и НАБУ. Также суд признал конституционным, но с предостережениями, проект изменений в Конституцию касательно перехода на чисто пропорциональную систему выборов и сокращения числа депутатов Рады до 300 человек. Но по регламенту Рады признание проекта конституционным с предостережениями, запускает всю процедуру с самого начала: нужно будет устранить выявленные недостатки и подать законопроект в КСУ заново.
Таким образом, офису президента придется поднапрячься, чтобы склонить КС на свою сторону по реформе децентрализации.
Если же КС даст положительный вывод, в сессионном зале нужно будет на двух сессиях набрать сперва 226 голосов, затем 300.
А затем – в течение 90 дней после вступления закона в силу – пройдут первые местные выборы глав общин, окружных, областных советов.
Теоретически можно успеть к осени-2020. Если КС даст вывод к середине января, там депутаты могут проголосовать проект в первом чтении. А затем – не позже июля 2020 года – во втором чтении с тремя сотнями голосов.
На последнее воскресенье октября 2020 года и так были назначены плановые местные выборы. Если успеть пройти все процедуры, то новое административно-территориальное устройство Украины целиком запустится уже через год. И не исключено, что в том числе и на той территории Донбасса, которая пока не подконтрольна официальному Киеву.
Если, конечно, Россия согласится на такой подход по “скрытому” внесению особого статуса Донбасса в Конституцию.
Чем ближе Арахамия и Корниенко будут «приближаться» к сепарским «республикам» на Донбассе, тем больше будут отдаляться от Украины
Не успел президент Украины Зеленский добраться домой после тяжелейшей поездки в Париж, как его «внутренние слуги» в Киеве ту же бросились исполнять требование Путина, который на пресс-конференции прямо потребовал, чтобы Украина продлила срок действия закона о специфике действии власти в зоне АТО.
Об этом пишет сегодня в Фейсбуке известный политолог Виктор Небоженко.
Подчеркнем, что даже Путин в Париже публично не требовал от Зеленского немедленной пролонгации этого порошенковского закона, и на целый год. Тем более, непонятно, какие преимущества в борьбе с агрессором получит украинская армия, продлевая действия этого закона.
Как стало известно, со-руководители фракции «Слуга народа» Арахамия и Корниенко мгновенно отреагировали на пожелания Путина и внесли предложения об изменении в законе об особом порядке функционирования местного самоуправления в отдельных районах Луганска и Донецка с целью продлить его действия еще на год.
Спрашивается, если президент Зеленский клятвенно пообещал Путину продлить действие этого закона, то можно было это сделать на срок хотя бы пока на четыре месяца, как раз до следующей встречи нормандской четверки. А потом отредактировать и вновь продлить этот закон, с учетом возможных позитивных изменений в зоне АТО, происшедших за это время.
А нерядовым народным депутатам Арахамии и Корниенко все равно придется осознать, что Украине надо всячески подчеркивать любой временный характер проявления результатов позорных Минских соглашений, подписанных предыдущим президентом-олигархом Украины Порошенко, а не продолжать его политику новыми методами.
Тем более, надо уклоняться от любых попыток Кремля сделать эти соглашения постоянными, как основы для ползучей легитимации марионеточной администрации Кремля на оккупированных территориях Донбасса.
Все просто, чем сильнее Арахамия и Корниенко, как лидеры монопольной однопартийной фракции «Слуга народа» в Верховной Раде, будут «приближаться» к сепаратистским «республикам» на Донбассе, тем больше они будут отдаляться от Украины.
Міністр енергетики України Олексій Оржель визнав, що газопровід “Північний потік-2” – навіть якщо не будуть задіяні повноцінні американські санкції проти його будівництва – не почне діяти раніше осені 2020 року. Але і це насправді – дуже оптимістичний прогноз.
Для того, щоб роботи поновилися, необхідно дочекатися вирішення цілого комплексу питань. Це не тільки те, як поведуть себе європейські компанії після оголошення американських санкцій – у багатьох з них вже оголосили, що в цьому випадку призупинять свою участь в будівництві. Це і розгляд апеляції, поданої на рішення датської влади дозволити будівництво газопроводу. Але навіть якщо після перемоги в апеляції “Газзпрому” спорудження “Північного потоку-2” продовжиться, після закінчення цього будівництва доведеться добудовувати континентальний газопровід на балтійському узбережжі Німеччини, пише Віталій Портников для “Радіо свобода”.
Звичайно, можна собі уявити урочистий захід із запуску “Північного потоку-2” наприкінці наступного року. Можна навіть уявити, що для участі у цьому заході захоче приїхати сам Путін. Але перерізати стрічку – це одне. А доставити споживачеві газ – зовсім інше.
Український транзит
Але навіть в тому випадку, якщо “Північний потік-2” все ж запрацює, він, як і інші російські “альтернативні” газопроводи, потрапить під дію Європейської енергетичної директиви. А ця хартія забороняє наповнювати той самий газопровід більш ніж 50 відсотками продукції одного і того ж виробника.
Так, напередодні запуску “Північного потоку-2” німецький бундестаг ухвалив поправки до законодавства, які теоретично дозволять саме цьому маршруту обійти Європейську директиву. Однак для цього німецькій владі доведеться піти на тривалу тяжбу з Єврокомісією, яка може розтягнутися на роки. І ніхто не сказав, що в Берліні бажають такого конфлікту.
Це означає, що російські газопроводи не зможуть вийти на проектну потужність в будь-якому випадку. І необхідність в українському транзиті – причому в досить великому його обсязі – все одно залишиться.
“Особистий гаманець” Путіна
Чому ж у Москві вдають, що транзиту потребувати не будуть і вимагають від Києва компромісів – відмови від арбітражних позовів і контракту на довготривалу закупівлю російського газу? Може, Володимир Путін чогось просто не розуміє?
Якраз навпаки. Російський президент все розуміє дуже добре. Вже на чому-чому, а на газі він точно знається. Спеціальна операція по “анексії” “Газпрому” була для Путіна не менше знаковою, ніж анексія Криму.
В епоху попередника Путіна Бориса Єльцина “Газпром” залишався вотчиною “старих” сімейств ще радянських газовиків, а його менеджмент аж ніяк не в усьому і не завжди підтримував Кремль. Саме ця обставина дозволяла розраховувати на певний плюралізм в ухваленні важливих державних рішень. Саме тому телеканал НТВ, що його кредитував “Газпром”, залишався відносно незалежним медіа. І Єльцин з цим зробити нічого не зміг.
А Путін – зміг. Він відправив засновника “Газпрому” Віктора Черномирдіна у почесне заслання до російського посольства в Києві, а голову холдингу Рема Вяхірєва – у відставку. З того часу “Газпромом” керують найближчі соратники Путіна, а спостерігачі називають компанію “особистим гаманцем” російського президента. І його власною політичною зброєю.
Газовий зашморг від Путіна
Путін дуже хотів, щоб нові російські газопроводи – навіть на шкоду прибуткам “Газпрому” – обійшли Україну і дозволили б йому диктувати Києву свої політичні умови. Але тепер, коли в “Газпромі” не впоралися з цим завданням у потрібний термін, а європейці зберегли необхідність транзиту по українській ГТС, йому потрібно хоча б домогтися повернення до старої схеми повної української енергетичної залежності від Росії. Причому робити це потрібно швидко, поки в українській столиці не схаменулися і не розібралися в суті того, що насправді відбувається на газовому ринку.
Тому Путін і поспішає. Тому і проводить переговори із Зеленським по газу прямо на полях “нормандського саміту”. Тому і обіцяє знижку на газ прямо з екрану телевізора.
Йому дуже потрібно врятувати прибутки “Газпрому” і накинути газовий зашморг на українську шию. Тому він і блефує.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
