Украинский снайпер ВСУ блогер Елена Белозерская на своей странице в Facebook поделилась уникальной идеей, как быть с украинскими артистами, которые ездят на гастроли в РФ. Как пишет Елена, можно было бы запретить им это законодательно, но поскольку в России значительно выше заработки, артисты будут игнорировать этот запрет, а попытки привлечь их к ответственности будут вызывать волны либерального возмущения.
Блогер пишет, что также можно, как это делают украинские националисты сегодня, срывать их концерты в Украине силами «неизвестных патриотов». Но такие попытки – могут гарантировать убытки патриотам и заработки кремлевским пропагандистам. Елена Белозерская отмечает, что выход на самом деле просто: российские гастроли не нужно запрещать, артистов за них не преследовать – ни юридически, ни морально, но обложить каждый визит в Россию высоким налогами, которые до единой копейки будут расходоваться на нужды украинского войска. Сумма налога должна быть большой, но такой, чтобы ездить за поребрик все равно оставалось выгодным.
Елена Белозерская отмечает, что артистов после возвращения из России нужно награждать грамотами – «За помощь ВСУ». Широко распространять информацию, кто из них сколько денег привез для украинской армии, оглашать, что на деньги такого-то артиста приобрести, скажем, танк, назвать танк его именем, снять об этом танке сюжет для центральных каналов и так далее. «Догадываетесь, что будет дальше? Очень скоро их в России и на порог не пустят», – резюмировал блогер.
У день, призначений для інтерв’ю з Сергієм Файфурою, погода видалася напрочуд непривітною: по засніжених вулицях шугав рвучкий пронизливий вітер, жбурляючи в обличчя перехожим пригорщі колючого снігу.
Але артист, який до дрібниць продумав свій образ для фотосесії, не звертав на те уваги – і, наче магніт, притягував погляди зацікавлених і спантеличених його експресивністю киян.
Втім, Файфура не помічав їх, бо був цілком поглинутий тим, чим займався в той момент. І цей невеличкий епізод додав крупний мазок до портрета Файфури: все, чим митець займається, він робить із повною самовіддачею і щонайліпше. І встигає чимало: він і поет, і композитор, і співак, і телеведучий, і конферансьє… Його кліпи в ютубі набирають мільйони переглядів і відгуків: як захоплених, так і злобних, обурених і їдучих.
Його творчість – неординарна, непересічна і не зовсім «форматна» для нашого телебачення та радіо. Тому її там і не знайдете, і Файфура цьому нітрохи не дивується. Але мріє знайти «свого єврея» – не за національністю, а за хистом, який зумів би «розкрутити» артиста і дати можливість його таланту розгорнутися повністю.
Про все це, а також про скандально відому пісню «Бандера», про росіян і кацапів, про війну і пов’язані з нею обов’язки артистів, про те, чому не варто тікати з країни попри всі негаразди і злидні, а ще – про еротику, ніжність і любов читайте у теплому і душевному, а подекуди – безкомпромісному і різкому інтерв’ю Сергія Файфури журналу Persona.Top.
Запрошував росіян на «екскурсію» по Майдану
– Не секрет, що цікаві ідеї носяться у повітрі, але хтось першим втілює їх у життя. Розкажіть, як народжувалася пісня «Бандера».
– І слова, і музику пісні «Бандера» написав я. Те, що мої пісні співають в окопах на Сході України – найвища оцінка моєї творчості. Свого часу пісня «Бандера» викликала не просто критику, а шквал обурення у друкованих виданнях та спецвипуск на російському каналі, а це значить, що попадання було в «десятку».
Я вже розповідав у одному з інтерв’ю, що москвичі з півтора місяця «довбали» мене по телефону та в месенджерах і намагалися заманити на центральні канали – аби я взяв участь у їхніх прямих ефірах. Я знав, що це квиток в один кінець.
Є така передача – «Время покажет», і мені говорили: «Приезжайте, Сергей, вы будете не просто автором, исполнителем, а экспертом в области международных отношений». Звісно, на такі дешеві трюки я не купився. Я відповідав: «Ні, це ви приїжджайте до Києва зі своїм «йоператором», я вас поводжу по Майдану і покажу, де були розстріляні вашими виродками наші люди, і програму тоді назвемо «Файфура покажет!».
…Якщо я використав у своїй пісні якийсь матюк, то наголошу, що це був матюк не Файфури або українця як такого. Це слово я використав для того, щоб показати паскудну московитську натуру. Завжди говорю: кацап без матюка не кацап. Звісно, там є нормальні люди, але від фактів не втечеш: їхня держава віками топче і катує невинних людей. Територія України ще за часів хана Батия була для Європи буфером, і нині ним залишається. Поступово ми вириваємося з-під гніту, і твердо знаємо, що таки вирвемося, але якщо втратимо віру і надію, то нас знову закатають у бусурманство. Що толку, що кацап носить у кишені новий гаджет – він все одно залишається дикуном-руйнівником.
Ми – нація світла, і наш народ дуже толерантний – і це показали віки. Але якщо треба, то ми вміємо згуртуватися, і це вже було продемонстровано всьому світові нашою Революцією Гідності.
Бандера об’єднує
– Ким особисто для вас є Степан Бандера?
– Його ім’я є символом. Нас усіх почали називати бандерівцями – незважаючи на те, що не всі українці знають, ким він є для нас насправді.
Нація обов’язково повинна мати своїх ідейних світочів. Це не тільки Бандера, в українській історії багато яскравих особистостей. Зараз таким є Файфура (сміється. – Авт.). Враховуючи, наскільки глобалізований зараз світ, ми маємо берегти, шанувати та акумулювати все, що пов’язане з будь-яким видатним українцем, у тому числі й зі Степаном Андрійовичем.
Степан Бандера є своєрідним магнітом, який об’єднує людей навколо простої та зрозумілої ідеї: творення нашої держави і нації – потужної, заможної та щасливої.
У країні стільки негативу, «чорнухи», бруду і неправди, що дуже хочеться чогось світлого і ясного. От я себе позиціоную так: «Файфура – світла натура». Ми, українці, світлі люди, тому і прагнемо світлого. Ось тільки треба визначатися, тому що служити двом панам не вийде, треба мати гідність і непохитні пріоритети.
– Співаєте ви вже не перший рік, але чутно про вас стало не так давно. Дехто вважає, що ви «піймали» хвилю патріотизму, яка гучно прокотилася країною після Революції Гідності, і вміло скористалися проукраїнськими та антиросійськими настроями наших співвітчизників…
– Мені не подобається слово «проукраїнський». Якби ми жили в іншій державі і намагалися будувати щось українське, от тоді можна було б використовувати подібний термін. В Україні бути проукраїнським – це наче бути якимось засланим. Я у себе в країні, я – українець і роблю українську справу в себе вдома. А пісенний формат з’явився тому, що він дуже лаконічний, і я його використовую як інструментарій.
Люди, які читатимуть наше інтерв’ю, мають зрозуміти, що це була класна зустріч: красива усміхнена Галина і вічно спокусливий Файфура – це також його інструментарій.
Читачі мають знайти тут для себе щось світле, добре і позитивне – бо, повторю ще раз, маємо дуже багато чорноти. Давайте позбуватися того, що нам не властиве від природи. Ми – люди, створені Господом, і у всіх нас є творче начало. Тому ми маємо творити – кожен на своєму місці, і у своїй творчості бути схожими на Творця.
Не варто боятися злиднів і ворогів
– Наприкінці вашої найвідомішої пісні «Бандера» ви співаєте: «Знай, Україна є і буде Європа!». Ви дійсно вірите в те, що українці – європейці, навіть незважаючи на відмінність цінностей та ідеологій?
– Якщо ти сумніваєшся в тому, що ти робиш – ти програєш. Я абсолютно переконаний у тому, що все роблю правильно, і Україна – це Європа. Якщо у нас немає пенсії розміром 500 доларів або доріг, як у Німеччині, це не означає, що ми – не Європа. Європа – це дещо інше, це той цивілізаційний вибір, до якого прагне людина з неушкодженою психікою. Бо навіть ті московіти, які проживають зараз у Європі і отримують їхні блага, насправді ту Європу зневажають і руйнують. А що стосується України і її європейськості, то перший навчальний заклад у Східній Європі – це наша Острозька академія. Коли у східних сусідів ще вовки бігали і вони самі в лаптях ходили, у нас уже наука була на найвищому рівні. Звісно, нам хочеться жити за іншими стандартами, не будемо лукавити. Попри те, що українська і європейська картинка відрізняються, у нас є внутрішній базис європейця: ми трудолюбиві і миролюбні.
Головне, що ми усвідомили свою спроможність вирватися з-під будь-якого гніту. Тому вважаю, що нам не варто розбігатися по світах, ми не маємо боятися звіра злиднів чи двоногого звіра зі зброєю. Усіх цих звірів ми маємо знищувати і твердо знати, що наша справа світла.
– Відомо, що ви навчалися в духовній семінарії і прислужуєте в одному зі столичних православних храмів. Розкажіть про ваше ставлення до церкви, віри і релігії.
– Закінчивши духовну семінарію, багато чого для себе отримав. Якби пішов навчатися у 20-річному віці, то, напевно, став би стандартним попом. Так склалося історично, що московська церква в Україні – конкретний «коток», який Кремль уміло використовує. Це сумно, адже багато достойних людей ходять до церков Московського патріархату – хто за звичкою, хто з інших причин. Ми, прихожани, маємо відсікати все зайве і йти до церкви лише для молитви. Але, на жаль, московіти використовують церкву як політичний інструмент…
Царство Боже всередині нас – сам Господь так каже, і так навчають у семінарії. Виходячи з цієї істини, можна сказати, що не Господь забороняє чи дозволяє, все відбувається в наших умах. Тобто якщо ми робимо біду, то це ми робимо, а не Господь. Потрібно робити жорсткий аналіз внутрішнього світу, у кожного з нас є сумління, і ми маємо до нього дослухатися.
Життя – річ дуже швидкоплинна, хоча й поняття часу відносне. Як казала Ліна Костенко, «не час минає, минаємо ми». Прийде час, і Бог спитає, і ми самі себе спитаємо теж. Господь Бог – це незбагненна величина, жодним філософом до кінця не розшифрована. Тому віра – справа дуже інтимна, і кожен з нас є відповідальним за свої думки, тому що це – найперша дія.
Треба говорити не про смерть, а про життя
– Що робити українцям, які не відчувають себе українцями?
– Насамперед треба бути людиною, але якщо Господь дав таку радість – бути українцем, то чим це гірше, ніж бути, скажімо, турком? До речі, моє прізвище – турецьке…
Але якщо ми вже такими є, то маємо дбати про свою ідентичність. Подивіться на американців: не встиг, наприклад, китаєць мігрувати до Америки, як на його балконі вже майорить прапор Америки, і він з великою гордістю заявляє, що він американець.
– Що скажете з приводу артистів (наприклад, Тоні Матвієнко), які не хочуть співати для українських бійців і вважають ганебними будь-які веселощі на війні для підняття духу для боротьби проти «брата»?
– Бачите, як неможливо було мільйонам українців не вийти на Майдан у свій час, так ось зараз артист, який живе і творить в Україні, не має права не їхати на Схід.
Як ти можеш стриматися, щоб не поїхати до хлопців, які віддають своє життя за нас?! Йде вже четвертий рік війни, і як подумаю, скільки я від’їздив туди… Для мене найвищою оцінкою творчості є те, що хлопці включають в окопах мої пісні і воюють під них. Мені постійно наші хлопці з фронту пишуть: «Ми тільки що включали знов «Бандеру» і лупили орків». Ну а тим артистам, котрі не їдуть, Бог суддя. Ми повинні везти на фронт позитив, а не «ой, козаченьки, знову гине Україна»… Що гине?! Нічого не гине! Співати треба, крім болючих, перчених, радикальних пісень, завзятих – про українську веселість, і стверджувати позитив.
– Але ж там смерть…
– Правильно. І що – ми і далі маємо говорити про неї і творити смерть? Якщо ми будемо про неї говорити, вона і далі буде наступати. Будемо говорити про життя – буде життя! Такий принцип…
Потрібен єврей, який «розкрутить» Файфуру
– Сергій Файфура – це яскравий артист, талановитий актор, телеведучий, конферансьє, поет, композитор, менестрель із розкішними жовто-блакитними вусами, які стали свого роду візитівкою. Розкажіть про болючі, драматичні, нестандартні образи, які ви використовуєте у свої відеороботах.
– Почнемо з того, що таких пісень і такої програми, як у Файфури, немає у жодного виконавця. Я – людина професійна, і мислю категоріями сцени і художніх образів. Якщо робити з виступу бізнес: заспівав – заплатили, це дурниця. Безумовно, гроші необхідні, не за «дякую» ж артисту виступати, але основне завдання – це донести художній образ. Повинна бути чітко окреслена ідея, тому всі мої пісні, які народжуються, це «мої донечки, у безмежний світ то віконечка». І кожна пісня найулюбленіша. Я, буває, посеред ночі встаю, ніби хтось будить, щоб зафіксувати ідеї, нічого штучного не придумую, а фіксую лише правдиве.
Багато гастролював по світу і знаю, що таке сцена. Мені довелося працювати з Мадонною, американською поп-зіркою (програма нашого театру – перше відділення, вона – друге), з Принсом, другом Майкла Джексона. У мене колосальний сценічний досвід, і зараз я у суперкласному віці, я маю досвід, силу фізичну та ідейну, вмію дуже чітко аналізувати – як артист, як митець.
Зрозумів дуже просту річ: ми надто втомилися від наших бід, проблем, негараздів. От достатньо мені було перед Новим роком виставити фото в інтернет у класному європейському пальті, білій сорочці з «метеликом» і справжньому американському циліндрі, який купив у Нью-Йорку, і моя сторінка була «червоною» від відгуків та перепостів. Справа не в мені самому, а в позитивному образі, джентльмені, усміхненому, з відкритим і щирим поглядом. Це міг бути взагалі не я, а хтось інший.
Це я до того, що ми дуже потребуємо красивого, приємного, людського. Маємо вириватися з цієї халепи злиденності, революцій та війн добрими світлими справами, і це робить Файфура – світла натура. Маємо акумулювати добро. Бо якщо ми будемо говорити в болоті про болото, то будемо як той черв’як, який з дупи виліз і каже: «Зато это родина».
Хотілося б анонсувати один проект, який матиме назву «Університети Файфури». Це буде тур по головних університетах країни. Моя програма не буде банальною – я співаю, студенти плещуть, – ні. Ми маємо один одного навчати і обмінюватися ідеями.
Також зараз приступаю до роботи над кліпом «Скотиняки», це буде бомбезна історія. Крім того, знімаюся у казці-фентезі «Тільки диво». Це українсько-американський проект, у мене там невеличка роль – дядечко Джордж, який трішки любить випити.
Щоправда, донині шукаю «свого єврея» – не за національністю, а за вмінням бути тим талантом, який зуміє правильно вибудувати концепцію творчості Файфури. Так уже склалося, що, наприклад, бразильці – найкращі футболісти, японці найкраще знаються на електроніці, а євреї найкраще вміють організувати справу і мати з того гарний ґешефт. Тому – єврею, агов, відгукнися, тобі буде аплодувати весь світ, і я в тому числі!
У мене зараз є пісні, які потребують негайного поширення. Адже я написав їх не для себе, а для всіх нас. Створена програма, з якою я гастролюю по Німеччині, Італії, Америці, Франції – ця сольна програма і є моєю зброєю. Звісно, це поки що не стадіони, але найважливіше – вражаючий контакт зі слухачем. Надважливо – вириватися на телевізію, адже основну частину інформації ми сприймаємо через зір.
– Розкажіть про ваші контакти з публікою. Мабуть, бували й кумедні випадки?
– На моїх концертах люди сміються та плачуть, і є від чого. Тими слізьми і сміхом ми очищаємося. У Хмельницькому, наприклад, був цікавий випадок, коли десь посередині концерту чоловік демонстративно вийшов на вулицю. Звісно, я про нього забуваю і працюю далі, але вже в кінці пісні той самий чолов’яга, розхристаний, біжить через залу до сцени і дарує величезний букет, складений з різних квітів. Публіка аплодувала не стільки мені, скільки йому. Бо, виявляється, він ті квіти нарвав на найближчій клумбі – так хотів віддячити артисту. Тут я і сам опустився перед ним на коліна і ледь не плакав від такої людяності і щирості.
Мені важливі ось ці крупні мазки, цей незабутній контакт зі слухачем.
– Чому ж ваші кліпи, зроблені професійно та дуже яскраво, не можна побачити на українських музичних каналах?
– Повинен бути свій «штовхач», адже скрізь комерція. І виходить, що я написав слова, музику, відзняв за тисячі доларів кліп, а потім комусь на ТБ платити ще за те, щоб показали Файфуру? З іншого боку – матеріал, який у мене є, своєрідний «неформат» для телеефіру.
Я розумію, що зараз «спрацьовує» лише «обнажёнка», але ми ж піднімаємо зовсім інші теми. Україна переживає такий період, що я переконаний: скоро мій матеріал проб’ється як до слухача, так і до глядача.
Після війни треба буде співати про любов
– Про що і кому ви будете співати, коли прийде довгоочікуваний мир, солдати повернутися додому, а настрої в українському суспільстві стануть іншими?
– Я і зараз створюю речі, які пов’язані з різноманітними грайливими історіями. Наприклад, пісня «Варги» (красиві жіночі губи) – 100%-й французький шансон. А нещодавно з’явилася пісня, яку вже можна почути: «Ти най-най-най…». Вона напрочуд грайлива, ніжна, хороша, смачна-смачна. Ось уривок з неї:
«Навесні ти шептала, співала, що я в тебе «най-най-най…»,
Восени рубанула: «Забудь і не пам’ятай».
От і втратили ми земний тихий рай –
Уже іншому шепчеш: «Най-най-най…».
Співатимемо у післявоєнний час пісні про любов, можливо – зі смішним текстом, і обов’язково з еротичним началом. Я вже зараз на це роблю ставку. Це той пласт, який обов’язково має «чіпляти» всіх. Природна сексапільність на сцені (не плутати з сексуальністю) – це та складова, яка має використовуватись артистом повною мірою. Найбільша складова сексу – в голові. Коли артист виходить на сцену, жінки в залі мають розуміти, що у нього такий розум, такий запал, креатив – і це основна складова сексуальності в голові чоловіка. Думаю, у мене вона працює, я виходжу на сцену і знаю, хто я і який я. Артистка також на сцені має бути суперпривабливою, її повинні хотіти. Це наша людська природа, але на сцені це має бути за всіма законами сцени. Без належного таланту можна і зворушливу любовну сцену перетворити на банальні «партійні збори».
Зазначу, що еротизм є у всьому, навіть почуття патріотизму – це теж здоровий еротичний пласт. Так воно працює. Тому робімо все по щирості, закохуймося, шукаймо найцінніше і викристалізовуймо його. Адже концертна і театральна стихія – цілюща для душі і серця. Всі, хто знаходиться в залі, мають перетворюватися на дітей, які фантазують і творять разом з режисером і акторами на сцені. Господь сказав: «Будьте як діти». Це означає, що ми маємо бути в чистоті.
Долой русских фашистов! Испания встречает русских болельщиков Спартака _ Атлетик
В Испании ультрас ополчились на россиян, припомнив войну в Украине.
Ультрас “Атлетика” Бильбао и организации антифашистов ополчились на болельщиков московского “Спартака”, приехавших на ответный матч 1/16 финала Лиги Европы. Испанцы провели митинг против россиян с лозунгами “Долой фашистов с наших улиц!”, припомнив им войну в Украине .
Всех российских болельщиков называют нацистами, неофашистами, скинхедами. Сегодня здесь на площади собрались местные антифа, околофутбольные организации, чтобы сказать “нет нацизму и фашизму”. Они не хотят видеть русских
Долой русских фашистов! Испания встречает русских болельщиков Спартака _ Атлетик В Испании ультрас ополчились на россиян, припомнив войну в Украине.Ультрас "Атлетика" Бильбао и организации антифашистов ополчились на болельщиков московского "Спартака", приехавших на ответный матч 1/16 финала Лиги Европы. Испанцы провели митинг против россиян с лозунгами "Долой фашистов с наших улиц!", припомнив им войну в Украине .Всех российских болельщиков называют нацистами, неофашистами, скинхедами. Сегодня здесь на площади собрались местные антифа, околофутбольные организации, чтобы сказать “нет нацизму и фашизму”. Они не хотят видеть русских
Posted by Aslan Gadjiev on Donnerstag, 22. Februar 2018
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Сьогодні 23 лютого в с. Бастова Рудня проводжатимуть в останню путь молоду красуню, військового медика 10-ї гірсько-штурмової бригади Сабіну Галицьку.
Прощання розпочнеться об 11:00 біля батьківського будинку Сабіни (його легко знайти, бо село невеличке).. Після чого жалобна процесія попрямує до сільського костелу Серця Марії, де дівчину відспівають. Похорон відбудеться о 12 год. на кладовищі села Бараші.
Сабіна загинула вдень 20 лютого 2018 року біля с. Катеринівка Попаснянського району, коли їхала надавати медичну допомогу місцевому населенню. Ворожі військові формування обстріляли транспорт медиків. Загибель Сабіни сколихнула всіх небайдужих.
Дівчині було лише 23 роки. І ховатимуть її 23 числа, в день, коли її вбивці святкуватимуть своє мілітаристське свято. Свято не захисників, а загарбників. Сподіваюся, наші хлопці достойно привітають виродків.
Вічна і світла пам’ять і слава Герою! Щирі співчуття рідним і близьким…
Сержант Галицька Сабіна Станіславівна народилася 20 вересня 1994 р., мешкала в с. Бастова Рудня Ємільчинського району Житомирської області. Після закінчення сільської дев’ятирічки вступила до Новоград-Волинського медичного коледжу, де в 2014 р. отримала кваліфікацію фельдшера. Дарувати життя – таке покликання обрала для себе ця юна дівчина.
Спершу вона допомагала з’явитися на світ новому життю – працювала акушеркою в Барашівській дільничій лікарні. Потім, в квітні 2016, вступила на військову службу за контрактом, аби як військовий медик рятувати поранених. Вона була справжнім патріотом України.
Після навчання в 169-му НЦ «Десна», Сабіна потрапила до медичної роти 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де наразі займала посаду старшої медсестри приймально-сортувального відділення. Протягом майже п’яти місяців Сабіна надавала допомогу пораненим на передовій. Це була вже друга її ротація на фронт.
В бригаді Сабіну називали сонечком, людиною з великим серцем. ЇЇ любили та поважали за стійкість і людяність. І в той же час дівчина була напрочуд відкритою, веселою, товариською, вона сяяла і зігрівала всіх справді як сонечко. В неї було багато мрій і планів на майбутнє. На жаль, їм не судилося здійснитись…
Сабіна була незаміжня. В неї залишились батьки і брат, який нещодавно також вступив на військову службу.
Священнослужитель УПЦ Московского патриархата, который корректировал огонь боевиков «ДНР» по позициям украинских военных и информировал их о передвижениях ВСУ, скрывается от следствия в России.
Об этом говорится в определении Печерского суда Киева, размещенного в Едином реестре судебных решений.
Под подозрением оказался протоиерей Свято-Иверского женского монастыря Донецка (УПЦ МП), который расположен неподалеку от донецкого аэропорта и был частично разрушен во время боевых действий.
Согласно судебным документам, зимой 2015 года в зоне проведения антитеррористической операции священник корректировал огонь террористов «ДНР» по позициям украинской армии, а также «сливал» боевикам информацию о позициях ВСУ.
Служба безопасности предоставила доказательствами преступления, собранные благодаря свидетельским показаниям и «прослушке» разговоров священника зимой 2015 года.
В частности, в этот период он сообщал жене по телефону, что корректирует артиллерийский огонь в интересах так называемой «ДНР».
Также клирик описывал местонахождение украинских позиций (артиллерийского подразделения в составе установок «Град») в городе Николаевка Волновахского района представителю «ДНР» и неустановленному лицу о расположении боевой техники ВСУ в районе Марьинки.
Кроме того, он просил другого священнослужителя УПЦ МП найти пособника, который бы постоянно сообщал о расположении украинских войск.
Канцелярия Киевской митрополии УПЦ МП ранее сообщила СБУ, что 11 марта 2015 года протоиерей был освобожден от служения в Свято-Иверском женском монастыре Донецка.
По данным СБУ, тогда же подозреваемый пересек границу с Россией через пункт пропуска «Конотоп» и с тех пор скрывается от следствия. Разведка также установила, что священник сейчас находится на территории Московской области России, где проводит богослужебную деятельность в одном из храмов РПЦ.
Расследование было начато еще в апреле 2015 года и в последствии священника объявили в розыск, а год назад суд разрешил взять его под стражу.
Весной 2016 году были подготовлены материалы по его объявлению в международный розыск, но Укрбюро Интерпола отказало, в связи с запретом «вмешиваться в дела политического, военного, религиозного или расового характера».
Своим решением суд позволил правоохранительным органом провести специальное досудебное расследование.
Россия перебросила на свою военную базу Хмеймим в Сирии новейшие самолеты-истребители Су-57 (ПАК ФА, раньше назывались Т-50).
Об этом 22 февраля в Twitter сообщил сирийский обозреватель Ваэль аль-Хусейни, опубликовав фото и видео прибытия Су-57 на авиабазу.
Кроме того, опубликованы фото 4 истребителей Су-37, самолета дальнего радиолокационного обнаружения (ДРЛОИУ) А-50У и пассажирского Ту-154 (вероятно, перевозит летный и технический состав), которые заходят на посадку в Хмеймим.
Пока построено 10 опытных экземпляров Су-57. По словам заместителя министра обороны России Юрия Борисова, в 2018 году ожидается заключение контракта на поставку установочной партии из 12 Су-57, которая пройдет войсковые испытания в центрах военно-воздушных сил.
По информации издания «Ведомости», переброска в Сирию этих военных самолетов и «летающего радара» А-50У может быть связана с началом операции правительственных сил президента Сирии Башара Асада в пригороде Дамаска Восточная Гута.
В Минобороны России пока официально не комментировали сообщения о переброске в Сирию Су-57.
Что такое Су-57? Перспективный российский многофункциональный истребитель пятого поколения. До августа 2017 года самолет был известен под заводским индексом Т-50. Самолет разработан для замены в российских ВВС тяжелого истребителя Су-27. Истребитель оснащен 30-миллиметровой авиапушкой 9-А1-4071К.
Режиссеры Владимир Бортко и Андрей Кончаловский прокомментировали слова актера Алексея Серебрякова о том, что национальная идея России заключается “в силе, наглости и хамстве”.
“Я снимал его в двух фильмах, оба были предельно патриотичны. Тогда он не заявлял ничего подобного. Что с ним случилось сейчас, я не знаю. Национальная идея России — любить свою родину. И эта идея позволяла нам выживать на протяжении столетий, будучи, мягко говоря, в не сильно благожелательном окружении. Серебряков хороший артист, кстати. Но хороший артист не значит умный человек”, — сказал Бортко в интервью RT, отметив, что актеру не стоило работать в России, если он не желает любить свою родину.
Подобное поведение Серебрякова, по словам режиссера, нелогично и подловато. “Он может оставаться там, где царят “сила, наглость и хамство”, — добавил Бортко.
Андрей Кончаловский, в свою очередь, назвал высказывание актера “одним из миллиона других” мнений.
“Честно говоря, у меня, кроме сочувствия, к Алеше ничего нет. Надеюсь, что он по-прежнему будет сниматься в России, чтобы жить, потому что там он вряд ли кому-то нужен”, — сказал режиссер в интервью РБК.
По словам Кончаловского, национальная идея в России заключается в сплоченности народа перед лицом опасности. “Не было случая, чтобы наш народ не объединился, когда стране угрожает опасность”, — отметил Кончаловский.
Серебряков снимался во многих российских фильмах, среди которых “9 рота”, “Обитаемый остров”, “Груз 200”, “Левиафан”, а также сериал “Бандитский Петербург”. В 2016 году Серебряков исполнил главную роль в российской адаптации сериала “Доктор Хаус” — “Доктор Рихтер”.
В 2012 году актер эмигрировал в Канаду вместе с семьей. Причиной отъезда, по словам Серебрякова, стала неблагоприятная социальная обстановка в России и рост нетерпимости.
КНДР развивает ядерную программу и угрожает соседям, Иран дестабилизирует Ближний Восток, а Россия – восток Украины, заявила Никки Хейли.
Постоянный представитель США при ООН Никки Хейли поставила в один ряд нынешнюю российскую васть с режимами в Северной Корее и Сирии. Об этом сообщает РИА Новости.
“Суверенные права нации являются фундаментальными. Но когда мы не соблюдаем принцип суверенитета, позволяя режимам Кима, Асада и Путина действовать безнаказанно, все обстоит с точностью до наоборот”, – заявила постпред.
По ее словам, Северная Корея продолжает развивать ядерную программу и угрожать соседям, Иран дестабилизирует ситуацию на Ближнем Востоке, а Россия – на востоке Украины.
В своем выступлении она также отметила, что некоторые страны “часто ссылаются на суверенитет, чтобы оправдать свое поведение”.
В свою очередь постпред России в ООН Василий Небензя попросил Никки Хейли соблюдать дипломатические приличия и не называть российские власти “режимом”.
“Хочу напомнить постпреду Хейли — в России не режим, а законно избранный президент и назначенное правительство. Я бы попросил в будущем американскую делегацию соблюдать хотя бы элементарные дипломатические приличия. Кстати, в Сирии тоже законное правительство, нравится это кому-то или нет”, – сказал Небензя.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Похоже российская мифология скоро пополнится очередным сюжетом: Про героическую гибель 300 российских солдат, остановивших наступающую на Москву армию, в Сирии!
Даже несмотря на опустошенную казну, находятся на России средства на Киселева, который уже занялся созданием нового мифа про 300 спартнцев на москвоский лад!
Уже нет никакого позорного разгрома. Нет никакой коммечески эффективной военной операции, по захвату углеводородных скважин!
Есть только подвиг! Подвиг настоящих героев! Эталонных россиян!
Уже скоро мы узнаем про то, как на берегах Ефрата, благодаря героической гибели была остановлена 300 000 армия персов двигавшись на Москву!
Узнаем, как героически оборонялись бравые “ихтамнеты” Вагнера!
Как одной пулей каждый из них убивал по 10 вражеских солдат!
Как в рукопашном бою, саперными лопатами, была уничтожена танковая армия противника!
Как храбро, до последнего патрона отстреливался бравый коммандир Панфилов, правнук того самого сказочного Панфилова, что уничтожил 1000 немецких танков под Москвой. Задушивший в конце, голыми руками вертолет типа Апач!
И будут в честь неизвестных солдат слагать песни и гимны на России!
Их неизвестными именами назовут города, улицы, пионерские отряды!
Слава, слава тем, имена которых мы не знаем! Вечная память тем имена которых произносить нельзя! Ура! Ура” Ура!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
