Це закритий підрозділ ЗСУ. Підривна діяльність, розвідка, контрдиверсійні роботи – далеко не повний перелік завдань Сил спеціальних операцій. Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» отримали ексклюзивну можливість подивитися, як готують групи ССО до виходу на Донбас і як загартовують новобранців?
Прихильники Володимира Зеленського, які раніше вибрали його на посаду президента, а потім проголосували за його партію “Слуга народу”, почали заявляти, що нова влада їх обдурила і знищує малий і середній бізнес.
Відповідні коментарі люди залишили на сторінці депутата від партія “Слуга народу” Лізи Богуцької, повідомила Міла Ернандес.
Так, Олеся Дмитренко пише, що нинішня влада вже вбила свій рейтинг, тому їй не слід розраховувати на підтримку надалі.
У свою чергу Сергій Самойленко пише, що нинішня влада обдурила сотні тисяч підприємців, які віддали свої голоси за Зеленського і партію “Слуга народу”. Він стверджує, що до виборів команда Зеленського обіцяла послаблення для бізнесу, а на ділі “закручує гайки” сильніше попередньої влади.
Крім того, люди пишуть, що нова влада взялася поповнювати бюджет за рахунок найбідніших верств суспільства, тоді як для олігархів вона створює всі умови для процвітання.
Нагадаємо, раніше повідомлялося, що нова команда Міністерства охорони здоров’я на третину скоротила бюджетні витрати на закупівлю ліків для орфа хворих (люди з рідкісними хворобами).
Зокрема, якщо в 2019 році на дітей хворих на муковісцидоз держава витратила 72, 393 млн грн, то в 2020 планують витратити вдвічі менше-34,822 млн грн.
Щороку в третю п’ятницю вересня в Україні відзначається День пам’яті українських журналістів.
Цей день установлений 2007 року з ініціативи Національної спілки журналістів України після жорстокого вбивства українського журналіста Георгія Гонгадзе. У цей день вшановують пам’ять усіх журналістів, які загинули, виконуючи свої професійні обов’язки.
Сьогодні Україна згадує Сергія Ніколаєва, Павла Шеремета, В’ячеслава Веремія, Сергія Самарського, Катерину Гандзюк, Вадима Комарова, Олега Задоянчука, Віктора Гурняка, Дениса Денисюка та інших майстрів слова і пера. Також українські армійці, колеги, рідні та друзі вшановують пам’ять військового журналіста капітан-лейтенанта Дмитра Лабуткіна, який загинув узимку 2015 року під час виконання обов’язків у Дебальцевому Донецької області. 28-річний офіцер загинув, як справжній воїн, у найгарячішій на той момент точці проведення АТО.
Загалом за роки незалежності України в нашій державі загинуло понад 70 представників ЗМІ.
Цьогоріч пасажирський термінал Одеського порту визнано найкращим у Чорному морі – незважаючи на те, що останніми роками тут практично не бувало туристів у “класичному” розумінні цього слова.
Яким чином цього вдалося досягти і які перспективи це відкриває для круїзного потоку в Україну спілкуємося з начальником Одеської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” Ігорем Ткачуком.
Також говоримо про зростання показників порту, будівництво нових причалів та перспективи корпоратизації підприємства.
ВПЕРШЕ ЗА 4 РОКИ ДО ОДЕСИ ЗАХОДЯТЬ КРУЇЗНІ ЛАЙНЕРИ, І МАЄМО ЗАЯВКИ НА НАСТУПНИЙ РІК
– Пасажирський комплекс Одеського порту визнано найкращим в Чорному морі. За якими показниками ви лідери?
– Таку оцінку дала європейська організація MedCruise, яка оцінює інфраструктуру пасажирського терміналу для прийому гостей. Йдеться про зону відпочинку, митний пункт, власне морвокзал. Ми були здивовані, коли нас запросили на церемонію нагородження. Хоча багато зробили для того, щоб бути першими. Минулого року ми запросили цю організацію провести засідання в Одесі. Прибули також представники всіх портів Чорного моря. Раніше ми представляли Одеський порт на всіх заходах, які проводила дана організація – в Америці, в Туреччині, у Франції, в Румунії. Зробили реконструкцію фасаду морвокзалу. До речі, це єдиний визнаний в Україні кінетичний фасад, який рухається від сили вітру.
Критерії, за якими європейці оцінювали – це комплекс послуг. Що б ви хотіли мати у місці приїзду? Щоб було чисто і зручно. Щоб митниця і паспортний контроль працювали швидко. Щоб було зручно потім піднятись сходами чи ескалатором та вийти до автобуса. Щоб автобус був гарний і зручний. Для судна, що важливо? Це безпека. Можливість заправитись паливом, бункеровку зробити. Щоб було чисто в акваторії.
– Ви анонсували круїзний ренесанс в Одесі. На тлі яких показників побачимо таке “відродження”?
– Майже 4 роки в Одеський порт не заходили світові круїзні лайнери, працювали тільки місцеві. Ми втрачали доходи, а Одеса – туристів.
– Ви сказали 4 роки. Тобто причиною відсутності круїзних кораблів стала не війна?
– Це було пов’язане не тільки з тими проблемами, які у нас є (безпека, воєнні дії на сході нашої країни). Це ще й події, які відбулися в Туреччині – спроба воєнного перевороту. В той час кількість круїзних судозаходів в Чорне море зменшилась майже до нуля. І це проблема не тільки Одеського порту, а й інших портів чорноморського регіону.
Однак ми переконували на всіх заходах, що в Україні безпечно і що ми маємо необхідну інфраструктуру. Наголошували, що безпека в Одеському порту на високому рівні. І місто готове зустрічати туристів. І цього року у нас вже дві заявки було. Один круїзний лайнер не зайшов з технічних проблем – поломка двигуна. Другий очікуємо у жовтні. На 2020 рік маємо 11 заявок від великих круїзних лайнерів. На 2021 рік отримали – 11 заявок, а на 2022 – поки що подано дві заявки. Окрім того, за результатами проведених переговорів під час Міжнародної виставки круїзної індустрії Seatrade Europe 2019, ми можемо розраховувати на 6 додаткових суднозаходів у 2021 році і на 2 додаткових суднозаходи у 2022.
– 11 заявок на 2020-й порівняно з 2013 роком – це багато чи мало?
– Це добре, я вважаю. Якщо порівняти це з періодом 15 років тому – мало. Тому що і в радянські часи, і після проголошення незалежності круїзних лайнерів заходило більше. А після кризи 2008 року все пішло на спад. Піком став заколот, що відбувся у Туреччині. Тоді Туреччина задля безпеки заборонила прохід через Босфор. У нас – події на Сході Україні. Тобто Чорноморський регіон став непривабливим для закордонних компаній. Зараз йде нарощування темпів.
– Якщо взяти кількісні показники, скільки порт і місто отримують з одного лайнера в середньому?
– Я не думаю, що це дуже багато: портово-причальний збір, швартові роботи, плата за воду. Туристи живуть і ночують на самому лайнері. Вдень виїжджають на екскурсії. Тобто вони привозять гроші місту. Однак йдеться ще й про престиж, адже після відвідування Одеси іноземці діляться враженнями від нашого міста й країни з друзями та знайомими. Зростає привабливість міста – зростає привабливість Україні. Не завжди всі круїзні лайнери замкнуті – там де пасажир сів, там він виїхав. Деякі прилітають літаком, сідають на борт судна і вирушають у подорожі. Деякі навпаки – приходять до Одеси, їздять по екскурсіях, а далі літаком повертаються додому.
Наголошую, до нас заходять кораблі НАТО майже кожні два місяці. І більшість кораблів можна навіть відвідати. Система безпеки в Одеському порту на найвищому рівні. Також в акваторії держпідприємства розташовується база Військово-Морських сил.
– Ви берете участь у забезпеченні проходів під час навчань Сі Бриз.
– Вони самі собі забезпечують безпеку, але є те, що ми зобов’язані зробити.
– Що саме?
– Я скажу в двох словах. Оскільки кораблі швартуються на морвокзалі або на причалах, то ми організовуємо наступні заходи: швартові роботи, пожежна безпека, персонал, що забезпечує безпеку глядачів, які приходять подивитися на кораблі.
Окрім того, під час проведення навчань на території Морвокзалу проходять концерти, організовані компанією “Квартал-Концерт”. Тож наше завдання зробити усе можливе для безпеки гостей.
– Ви окрім усього ремонтуєте концертно-виставкову залу, що нетипово для порту, однак це також вабить туристів та відвідувачів.
– До того ж, ми плануємо реконструювати площу перед морвокзалом. І я вже говорив про реконструкцію фасаду морвокзалу. Це етапи, які також покращать інфраструктуру морвокзалу. Концертно-виставковий зал на морвокзалі завжди був найкращим, найбільшим залом в Одеській області, і ми впевнені, що він так і залишиться після ремонту. Ми співпрацюємо третій рік поспіль зі компанією “Квартал-Концерт” – вони знімають свої проєкти на морвокзалі. Впродовж останніх двох років ми спільно реалізуємо проект “Літній театр “Морвокзал”. А це 30-40 концертів щороку, які відвідало десятки тисяч людей. І я переконаний, що наступного року програма стане ще масштабнішою.
– “Квартал” знову подав заявку?
– Так, наступного року одесити та гості міста матимуть можливість відвідати “Літній театр “Морвокзал”.
МИ РОЗБУДОВУЄМО ІНФРАСТРУКТУРУ І ДАЄМО БІЗНЕСУ ЗМОГУ ПРАЦЮВАТИ
– Скільки ви переказали коштів у бюджети всіх рівнів?
– За 8 місяців 2019 року відрахування до бюджетів усіх рівнів становить 103,6 мільйонів гривень.
– Нині обговорюють глобальне питання зменшення ставки відрахувань дивідендів для портів. Які перспективи, що в портах лишатиметься більше коштів?
– Міністр Криклій та прем’єр-міністр Гончарук підтверджували, що ставку знизять. Сьогодні дивіденди у нас становлять 90%. Тобто 90% зароблених коштів, після сплати податків й виплати зарплат, ми віддавали державі, а тільки 10% залишилось у нас. Завдання зменшити ці відсотки, щоб ми могли вкладати самі в себе гроші.
– Про необхідність зменшення ставки говорив і попередній міністр Омелян. Подібна історія з підвищенням ставки вже відбулася у 2015 році, і тоді порти не були задоволені. На вашу думку, з чим було пов’язане, що ставку знову підняли?
– Ставку то піднімали, то знижували. Я впевнений, що були підстави. Мабуть, не вистачало коштів у бюджеті (а відрахування за цією статтею йшли напряму до бюджету). Була постанова Кабміну, ми її виконуємо. Зараз є чіткий сигнал від нового уряду, що ставка буде знижена. Я впевнений, що вся портова морська інфраструктура буде аплодувати такому рішенню. Тому що порти зможуть у себе інвестувати. Я вже окреслив, що маємо глобальні плани з будівництва.
– Які об’єкти будівництва чи розвитку ви розвиваєте?
– З чого ми розпочали? В Одеському порту було декілька проєктів, які були заморожені. Відновили будівництво причалу 1-з. Розпочали його сім років тому. Два роки будували і зупинились, коли він був на 60% готовий. 5 років все стояло. Ми зробили проєктну документацію, розпочали будівництво, і плануємо цього року здати об’єкт, якщо не буде ніяких технічних негараздів чи якихось технічних нюансів. І, звісно, якщо фінансування буде на рівні.
По-друге, – хвилелом на Карантинному молу, який у 2014 затонув. Під час його будівництва було допущено помилки, і ця гідроспоруда почала тонути. Були кримінальні справи й суди щодо цього. Однак ніхто не хотів – це моя думка – вирішувати глобально це питання. Наші юристи звернулись до суду. За результатом розгляду справи було визнано, що проєктанти припустилися помилок і повинні повернути 150 млн., як компенсацію збитків. Тим часом ми розпочали будівництво нового хвилелому. Зараз перебуваємо на стадії переговорів з німецькою компанією. Вона отримає кредит на предмет внесення змін в проєктну документацію, який готували ще 10 років тому. Треба вносити зміни у зв’язку з технічними іншими рішеннями і в зв’язку зі збільшенням собівартості – сьогодні ціни не ті, які були 10 років тому. Але ми зрушили це питання з місця.
Третє питання, яке ми запустили – будівництво причалу №7. 50 років причал експлуатувався, і жодного разу не було капітального ремонту. Другий рік поспіль тривають ремонтно-будівельні роботи. Цього року ми плануємо ввести в експлуатацію першу чергу, наступного – другу.
Також відремонтували чотири черги транспортної естакади. Зараз проводимо капітальний ремонт останньої черги.
Роблячи ремонт естакади й причалу, ми даємо можливість бізнесу заробляти. Адміністрація ж портів заробляє на причалах – причально-канальний збір, причальний збір – те, що нам платить бізнес. Але знову-таки він платить з того, що заробляє. І наша мета – зробити такі умови, щоб він більше заробляв.
– Як це позначилося на активності й прибутках порту?
– За ці роки у нас є позитивна динаміка зростання вантажообігу в Одеському порту. Наприклад, минулого року було перевантажено вантажів близько 21 млн. тон. Для порівняння: за 8 місяців минулого року було перевантажено 13 млн. тон, за 8 місяців 2019 року – 16 млн. тон. Є зростання по майже всіх вантажах, які обробляються в Одеському порту. Більш того, приватні компанії, які працюють, також інвестують гроші. Деякі зараз будують у себе елеватори, хтось вже ввів в експлуатацію першу, другу чергу елеваторів. І сьогодні я впевнено можу сказати, що Одеський порт рухається вперед .
МИ НАМАГАЄМОСЯ ПЕРЕКОНАТИ МІСЬКРАДУ ВИДІЛИТИ ЗЕМЛЮ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА ОБ’ЇЗНОЇ ДОРОГИ, ЩОБ ВАНТАЖІВКИ НЕ ШКОДИЛИ ОДЕСИТАМ
– Наскільки при цьому дотримано екологічні стандарти?
– Оскільки порт розташований у центрі міста, перша умова, коли з бізнесом розмовляємо, – щоб було нуль викидів в повітря і в море. І знаю, уже дві компанії поставили за рік обладнання, яке є найкращим в Європі за умовами екологічної безпеки.
– Ви заявляли, що міські колектори більше забруднюють море, ніж порт.
– Так воно і є. Міські колектори побудовані дуже давно. Вони виходять через територію Одеського порту та через інші території просто в море. І вони дійсно забруднюють море.
– Багато було розмов щодо екологічної безпеки з боку кораблів, які заходять. Зеленський ухвалив рішення про скасування екологічних перевірок кораблів, які заходять у порт. Як ви оцінюєте такий крок?
– Такі перевірки дійсно просто створювали проблеми бізнесу.
– Є ще питання днопоглиблення в портах. Воно вас стосується?
– Це дійсно дуже цікава тема. Всі порти повинні, по-перше, мати паспортні глибини. Тобто ті глибини, які зареєстровані в документах. Вони подаються в усі міжнародні організації й фіксуються на картах. Ми зобов’язані їх тримати в належному стані, бо глибини замулюються. І на додаток до всіх досягнень, про які ми не говорили, цьогоріч провели ремонтне поглиблення, яке дало можливість підтримати всю акваторію в паспортних глибинах.
На наступний рік ми ставимо завдання зробити днопоглиблення в окремих місцях. Я впевнений, що завдяки чіткій взаємодії центрального апарату й Міністерства інфраструктури ми розробимо проєкт й проведемо роботи.
– Ряд екологів протестують проти поглиблення в Дунаї.
– Для того, щоб зробити будь-які роботи, нам потрібно зробити проєктну документацію, погодити в установленому порядку. У тому числі, є погодження і екології, і там же є окреме погодження рибінспекції. Більш того, вони видають дозвіл на проведення робіт в конкретний час, коли немає нересту, коли немає загрози тварин, для риб, ще для когось. І ми в цей час проводимо роботу. Я думаю, що на Дунаї територія менша, тому й виникають питання.
– Альтернативний в’їзд у порт, про необхідність будівництва якого ви говорили – також стосується питань довкілля, зокрема екологічної безпеки Одеси, як міста. Місто якось бере участь у спорудженні естакади?
– Ні. Естакада знаходиться на території порту і на балансі адміністрації. Тому ми будуємо. Але місто розростається також, а нам розширяти територію нікуди. Кількість вантажів і кількість машин збільшується. До того ж, рухаючись місто, вантажівки псують дороги, забруднюють повітря, створюють зайвий шум. Зараз ведуться перемовини з містом, щоб нам виділили земельну ділянку для будівництва альтернативного заїзду в порт.
– Як складається комунікація з місцевою владою? Вони йдуть назустріч, щоб виділити ділянку?
– Йдуть назустріч. Ми провели кілька спільних нарад. Наше завдання – переконати місто виділити землю. На останній сесії було прийняте рішення про розроблення детального плану території, де має бути визначено, де можна будувати дорогу. Є багато питань: будівництво демпферної (накопичувальної) площадки, щоб машини, які чекають тривалий час оформлення документів, приходу корабля. В ідеалі вони повинні очікувати не в місті і не на дорозі, а на накопичувальному майданчику, який не заважатиме людям і руху транспорту.
КОНЦЕСІЯ – ЦЕ ДОБРЕ, АЛЕ ДУМАЮ, ЩО ЦЕ НЕ ПРО ОДЕСЬКИЙ ПОРТ
– Як ви ставитесь до питання концесії портів? Про концесію Одеського порту, наскільки я розумію, не йдеться?
– Я думаю, це не про Одеський порт. Нині оголошено тендер на концесії двох портів. Про це говорили років 10. Побачим, як це буде зроблено. Я думаю, що концесія портів – не зовсім вдала конфігурація для Одеського порту. Концесія доречна там, де є вільні території, де можливі нові інвестиції, нове будівництво. В Одеському порту вже працюють 14 компаній, території вже майже нема. Самі компанії вже модернізують своє обладнання й інфраструктуру.
Є чітка територія міста, територія порту. І ми не можемо розростатися нікуди, тільки в море. Але в море ми розширюємося також, хоча це дуже дорого. Німецька компанія КТО створила нову територію на 19 га. Зараз там контейнерний майданчики успішно працюють. Але цей інфраструктурний проєкт ще не завершений. Ще повинні виконати нашу умову – побудувати хвилелом, який раніше затонув.
– Питання, яке точно стоїть перед Одеським портом, – корпоратизація. Чи є розуміння, як це відбуватиметься?
– Це крок, який, я впевнений, ми повинні зробити, тому що корпоратизація дасть можливість швидко ухвалювати рішення керівництву. Сьогодні ми забюрократизовані: мені практично на кожну дію потрібне погодження центрального апарату, далі – міністерства, а міністерство – це багато кабінетів, де треба отримати погодження. Те саме стосується роботи з іншими державними відомствами. Наприклад, передача в оренду проходить через Фонд держмайна. Ми звертаємся до Фонду, потенційний орендатор також звертається до Фонду. Потім ми всі разом звертаємся до міністерства й отримуємо погодження. Фонд проводить конкурс, визначає оцінщика. Експерт визначає вартість. Фонд визначає цю вартість, цільове використання. А далі Фонд держмайна укладає договір на наше майно, яке у нас на балансі. Держава отримує за цим договором 75%, підприємство – 25%.
Навіть якщо швидко рухатись і є зацікавленість в якомусь проєкті, все одно ця бюрократія йде дуже довго. А корпоратизація дасть можливість швидко приймати рішення і розпоряджатися своїм майном самостійно. І кошти за оренду залишатимуться 100% на підприємстві. Це дасть можливість більш ефективно розпоряджатися свої майном.
– Для запуску процесу необхідно провести повну оцінку підприємства. Ви готуєтеся до цього?
– Ми будемо замовниками і швидко це проведемо. Сьогодні по суті нами керує велика махіна Мінінфраструктури. В міністерстві більше 200 підприємств і кожне контролювати – це важко. Корпоратизацію пройшли майже всі порти й державні підприємства у світі. Це нормальна світова практика.
Я впевнений, якщо ми станемо акціонерним товариством, то це буде з часткою 100% держави.
– Стосовно Наглядової ради в правлінні. Вас там не буде?
– Ні. В наглядову раду і в правління не можуть входити люди, які працювали на даному підприємстві протягом 3-5 років, та їхні родичі. Тобто є обмеження, щоби не було конфлікту інтересів та корупції. На сьогодні всі підприємства, які обирають наглядову раду і правління, проходять процедуру конкурсу.
– Кілька років тому за кураторства Кабміну була створена академія корпоративного управління. Закордонні експерти зіткнулися з тим, що українські менеджери не завжди в корпоративній системі вміють орієнтуватися. Там зокрема навчався менеджмент Укрпошти й Ощадбанку. Ви якось дотичні до цієї програми?
– Ми філіал в Одесі. Є центральний апарат, який для нас проводять семінари й тренінги. Дійсно, нам потрібні знання, як орієнтуватися в новому світі і розвивалися. Це дуже позитивний крок. Його треба робити. Люди повинні самовдосконалюватися.
НАМ ПОТРІБНО РОЗВ’ЯЗАТИ ГЛОБАЛЬНЕ ПИТАННЯ ПРО КОРПОРАТИЗАЦІЮ ОДЕСЬКОГО ПОРТУ
– На який період у вас розписаний план діяльності? Скажімо, на найближчий рік?
– У планах завершити всі будівельні роботи. Є завдання розпочати реконструкцію інших причалів. Є причали, які експлуатуються більш ніж півстоліття і там не проводились ремонти.
Також – розв’язання глобального питання про корпоратизацію. Це ж не тільки від Одеського порту залежить. Це залежить від Міністерства Інфраструктури і Кабінету міністрів. Також – від парламенту. Треба вносити зміни в законодавчі акти, треба відпрацьовувати механізм.
– Розкажіть про плани щодо міжнародної співпраці. Є багато проєктів, деякі були поставлені на паузу.
– Майже всі компанії, які у нас працюють, мають іноземні інвестиції. Я наводив приклад компанії КТО. Серед їхніх засновників є муніципалітет міста Гамбург. До правління входять, як завжди, представники уряду Німеччини. Тобто переговори делегацій Німеччини й України проходять на найвищому рівні. Інший приклад – компанія Бруклін-Київ, серед їх партнерів є відома світова компанія CMA CGM, яка входить до трійки світових компаній з обробки контейнерів. Іноземці в себе інвестують прозоро і швидко.
Окрім того, минулого року ми підписали меморандум, у якому йшлося про розширення територій, з французькою компанією СММ. Плани інвестицій – перший крок десь 25 млн.євро, наступний крок – більше 100 млн.євро. Це світова компанія, яка є лідером в сіті, працює з Одеським портом і планує далі працювати. Тобто ті кроки, які ми зараз робимо, дають можливість їм збільшувати свої обсяги і інвестувати в Україну.
– Є пряма співпраця з портами інших країн?
– Ми постійно співпрацюємо з американською службою берегової охорони. Одеські портовики літали в Америку, вони приїжджали до нас, відпрацьовували безпеку нашого порту. Представники берегової охорони США давали поради, що нам треба зробити. Ми відпрацьовували їхні зауваження. І наступного разу, коли вони проводили моніторинг зауважень до нашої роботи не було. Тобто нам була дана найвища оцінка за рівнем безпеки в Одеському порту.
Співпраця йде на всіх рівнях з цивільними портами. Ми відвідували порти в Антверпені і в Амстердамі. Є запрошення на Філіппіни, в Малайзію. Про нас знають в усьому світі. Нас запрошують, ми запрошуємо. Нещодавно відбулася зустріч з послом Сполучених Штатів Америки. Вони ознайомилися з роботою порту. Це рутинна робота, яка постійно йде.
– У своїй діяльності ви стикались із якимись перешкодами, об’єктивними чи суб’єктивними?
– Без них неможливо.
– Ці перешкоди полягають у процедурах чи конкретних людях?
– Є складнощі, які вирішуються, але для їх подолання потрібно витратити зайвий час. Буває нерозуміння в деяких питаннях з боку керівництва. Не обов’язково нашого, іншим міністерствам треба доводити, чому потрібно зробити конкретний крок. Наприклад, є у нас відомча поліклініка. У нас працює в порту 1300 осіб, 800 осіб – на державному підприємстві “”Одеський морський торговельний порт”. І на всій території працюють приблизно 5 тис. людей. Тобто приблизно щодня на роботу приходять 6-8 тисяч осіб. Плюс ще заїжджають машини, заходять кораблі. Це все люди. Наша поліклініка обслуговує і державні, і приватні компанії, видає медичні довідки. Проводить виїзні послуги приватним компаніям, заробляє гроші цим. Але все одно треба утримувати її на дотації. І ось мені важко було довести у Києві, що нам потрібно її фінансувати. Адже це не є статутною діяльністю підприємства. Однак вона розміщена території порту, не міста, тому її неможливо віддати в управління комусь іншому. Але і морвокзал для круїзної інфраструктури, концертний зал – це також не є статутним видом діяльності. Але так сталося, що ця інфраструктура в нас на балансі, тому ми її розвиваємо і спонукаємо заробляти гроші. У нас є музей морського порту, який також треба розбудовувати. Потрібен був час, щоб довести, що музей морського порту повинен бути у нас. Потрібен був час, щоб переконати міністра. Він погодився, дав чітку вказівку по вертикалі й усі почали працювати над створенням цього музею. Включилась і обласна рада, і міська рада.
Але говорімо про позитивне. Все залежить від того, як керівник сприймає ці проблеми. Я сприймаю це, як тимчасові перешкоди, які забирають час, але їх можна подолати. А дехто бачить стіну і каже: ні, я не полізу. Я готовий лізти, йти вперед, відстоювати інтереси порту.
Привіт, Вова.Так вийшло, що я — громадянка країни, яку ти нині очолюєш. Я не голосувала за тебе, Вова. Я не голосувала за твою партію. Але тобі доведеться рахуватись зі мною і мільйонами таких, як я. Знаєш, чому?
Бо коли тобі було 18, ти обирав торгувати собою. А коли мені було 18 — я обрала Україну. Я обрала боротись за неї на Майдані, а згодом — і на війні.
Вова, поки ти скакав по сцені — ми ховались від куль беркутні. Поки ти сліпуче посміхався на корпоративах — ми сідили в окопах під «градами». Поки ти виводив бабки в офшори — ми виховували молодь, плели масксітки, закупали волонтерку, чергували в шпиталях та жертвували собою.
За ці 6 років загинуло близько 15 тисяч чоловік. Зараз я спробую пояснити так, як тобі буде зрозуміло. З кінця 2013 року в боях за Україну загинуло 4 повних аншлаги концерту «кварталу» в великій залі Палацу «Україна», Вова. Невиразна якась цифра, так? А якщо 62,5 повних аншлаги малої зали? А якщо 70 аншлагів в «Жовтневому»? Знаєш, Вова, дві третини загиблих — молодші від тебе. Ти розважався — вони помирали. А знаєш, майже в кожного з них ще могли бути діти. Тисячі ненароджених дітей, Вова. Геніїв. Письменників. Винахідників. Митців. Просто людей, Вова. Ти-ся-чі. І знаєш, коли ти з теплого кабінету розповідаєш про «посередину» і про відводи військ — ти продовжуєш вбивати їх, Вова. Ти влаштував концерт «кварталу» на цвинтарі, ти це розумієш?
А знаєш, що ще?
Ти забув, що це військовий цвинтар. І всі, в кого в пам’яті живі сотні загиблих — вміють вправлятись… На відміну від тебе, Вова. А ще, знаєш… Нам нема чого втрачати, крім України.
Тому ми битимемось до останнього подиху і останньої краплі крові. І після смерті ми будемо приходити до тебе, Володимир Зеленський, у снах.невідводь війська, Вова. Бо я обираю війну. І таких, як я — мільйони. Думай, Вова. Думай. Те
Так вийшло, що я — громадянка країни, яку ти нині очолюєш. Я не голосувала за тебе, Вова. Я не голосувала за твою партію. Але тобі доведеться рахуватись зі мною і мільйонами таких, як я. Знаєш, чому? Бо коли тобі було 18, ти обирав торгувати собою. А коли мені було 18 — я обрала Україну. Я обрала боротись за неї на Майдані, а згодом — і на війні.
Вова, поки ти скакав по сцені — ми ховались від куль беркутні. Поки ти сліпуче посміхався на корпоративах — ми сідили в окопах під «градами». Поки ти виводив бабки в офшори — ми виховували молодь, плели масксітки, закупали волонтерку, чергували в шпиталях та жертвували собою.
За ці 6 років загинуло близько 15 тисяч чоловік. Зараз я спробую пояснити так, як тобі буде зрозуміло. З кінця 2013 року в боях за Україну загинуло 4 повних аншлаги концерту «кварталу» в великій залі Палацу «Україна», Вова. Невиразна якась цифра, так? А якщо 62,5 повних аншлаги малої зали? А якщо 70 аншлагів в «Жовтневому»? Знаєш, Вова, дві третини загиблих — молодші від тебе. Ти розважався — вони помирали. А знаєш, майже в кожного з них ще могли бути діти. Тисячі ненароджених дітей, Вова. Геніїв. Письменників.
Винахідників. Митців. Просто людей, Вова. Ти-ся-чі.
І знаєш, коли ти з теплого кабінету розповідаєш про «посередину» і про відводи військ — ти продовжуєш вбивати їх, Вова. Ти влаштував концерт «кварталу» на цвинтарі, ти це розумієш?
А знаєш, що ще?
Ти забув, що це військовий цвинтар. І всі, в кого в пам’яті живі сотні загиблих — вміють вправлятись… На відміну від тебе, Вова. А ще, знаєш… Нам нема чого втрачати, крім України.
Тому ми битимемось до останнього подиху і останньої краплі крові. І після смерті ми будемо приходити до тебе, Володимир Зеленський, у снах.невідводь війська, Вова. Бо я обираю війну. І таких, як я — мільйони. Думай, Вова. Думай. Те
— Тарас Игоревич, добрый день, — обращение в такой форме в восемь утра, от незнакомого человека, интриговало.
— Меня зовут Михаил Дэрбаль, вы обо мне не слышали? Поищите.
Друзья рассказали, что вы интересуетесь покупателями леса. Просили выйти на контакт. Я думаю, не стоит этим заниматься — оно вам ничего не даст. —
Часть четвертая. Генпрокурор
Давний подчиненный
Телефонная беседа длилась где-то полчаса — Дэрбаль настойчиво предлагал делать другие темы, информацию по которым он может предоставить.
Мужчина оказался не простым. Как оказалось, он много лет проработал в милицейских подразделениях по борьбе с экономической преступностью. Делал карьеру при министре Луценко, руководил спецгруппами в лесной сфере.
Впоследствии, офицер Дэрбаль перешел в контролирующие органы системы лесного хозяйства Волынской области.
А собственно, Волынь, в течение 3 месяцев я «бомбил» запросами — это единственная область, ни один лесхоз с которой не предоставил названий контрагентов — покупателей леса.
На Волыни было завязано и крайне опасное — для Гослесагентства — уголовное расследование.
Схема. Коротко
В предыдущих главах я описал сделки с экспортом.
Скрытые в оффшорах, английские и эстонские компании львовян Н.Лысого и А. Вороновского, покупали у госпредприятий лес по заниженным ценам. И — перепродавали в Европу. По данным следствия, разница — распределялась между участниками схемы, шла на взятки и Волынскому областному управлению лесного и охотничьего хозяйства (ВОУЛОХ) и руководству лесной отрасли. А еще, отмывалась через десяток контролируемых украинцами компаний.
* Однако, уголовное производство было закрыто. Как это произошло — будет описано ниже.
Купля-продажа — проводились по документам, но в то же время, вагоны с лесом ехали от госпредприятий напрямую к европейским перерабатывающим заводам. А, схема с использованием компаний — посредников применялась исключительно для аккумулирования разницы в цене.
Сергей Божко, один из «неудобных» следователей прокуратуры Волыни, ранее работавший по делу экс-главы лесной отрасли Сивца, начал распутывать все хитросплетения этой схемы.
С картины, «нарисованной» Божко, видно, что руководство Гослесагентства и ВОУЛОХ, способствовало Вороновскому и Лысому в экспорте леса. Ведь — лесные хозяйства продавали «товар» значительно занижая стоимость (до 56 — 65%).
Возник вопрос — почему Волынь?
Три товарища и Колесник
2005-й год. Улыбающийся Волынский губернатор Владимир Бондарь (слева на фото) ведет центром Луцка высокого гостя — недавно назначенного Министра внутренних дел Юрия Луценка. Справа — Виктор Быстрый, которого министр привез руководить милицией области.
Фото — Волынская служба новостей
На этом фото не хватает еще одного нашего героя — Богдана Колесника. «Властелина» волынских лесов. Он руководил этой отраслью в регионе от двух тысячного, и продержал «булаву» почти 14 лет.
В Колесника два сына: Роман и Зиновий — в 2000-х — на руководящих должностях в гослесхозах Волыни.
В октябре 2006 года Зиновий Колесник с товарищем Александром Кватырком в бар пришли. А там закрыто — милиционеры следственные действия проводят. Ребята такого «пренебрежения» не вытерпели — началась драка с милиционерами. Один из правоохранителей применил оружие.
В любой стране нападение на милиционеров — тяжелое преступление.
Но …
Милицейский департамент внутренней безопасности начинает штормить двух милиционеров, на которых было совершено нападение. Проверяют, таскают по допросам.
И наверняка — их спас политический расклад сил — в декабре 2006-го министра Луценка отправили в отставку, а в январе — уволили и Быстрого.
Уголовное дело расследовалось — вину на себя взял Александр Кватырко. От судимости его спасла лишь амнистия.
«Вывод» из-под удара сына, Богдан Колесник не забыл. Кватырко получает должность главного лесничего Маневицкого лесхоза.
А что другие товарищи?
Губернатор Бондарь берет уволенного Быстрого себе в заместители в Волынскую облгосадминистрацию.
Впоследствии, Бондарь идет на повышение и становится советником Президента Украины.
А Луценка — снова назначают главой МВД. Молниеносно, он возвращает Быстрого руководить милицией Волыни.
Не забывает своих друзей и Богдан Колесник. Идет выше — теперь его можно “охрестить” и «властелином Земель волынских лесов».
Недалеко от Луцка на балансе ГП «Волынский лесной селекционно-семенной центр» находилось почти 6 га земли. Это было подразделение Волыньлеса (ВОУЛОХ). Руководитель этого ГП и сам Колесник обращались с ходатайствами и согласованиями о передаче этой земли сельсовету.
А дальше земля была распределена между «сильными волынского мира». Здесь и депутаты, политики, чиновники, председатель суда.
Агентство журналистских расследований «Четвертая власть» исследовала перечень лиц, которые бесплатно получили земельные участки.
Бондарь «взял».
На сегодня он ее продал. Зато Быстрый дом там таки имеет.
Правда, интересная история вышла — выделили одному человеку, потом земля перешла к милиционеру, подчиненному Быстрого. Далее — к матери. И только тогда земля и дом — Быстрому. Одним словом – не докопаешься.
«Дело Колесника»
Приход к власти Януковича не только не поколебил, но и укрепил позиции Колесника. “Властелин” лесов продолжает управлять ВОУЛОХ и проходит в Волынский областной совет. Вместе с ним — депутатом становится и сын Роман, который уже успел поруководить одним из гослесхозов области. А вот сына Зиновия — президент Янукович назначает главой Киверцовской райгосадминистрации.
Не забывал начальник ВОУЛОХ Колесник и о спасителе своего сына — Кватырко. Сначала, он «пристроил» его руководить ГП «Владимир-Волынское ЛОХ», а впоследствии — директором Цуманского лесхоза.
«Колесники и Кватырко» — коллаж автора
Непродолжительную смуту обществу Колесников принесла Революция Достоинства. Безумное давление активистов, пикеты, жалобы «на Киев», визиты с оружием в ВОУЛОХ и принуждение написать заявление на увольнение.
Колесника уволили. Это был шаг назад — чтобы потом сделать два вперед.
На Волынь назначили Анатолия Коцуру — нового прокурора.Фигура “властелина леса” была самой скандальной — общественность требовала расследования «Дела Колесника».
Новоназначенный прокурор обещал тщательно изучить и «разобраться по закону».
Не рассчитал сил человек. Кто бы ему это дал сделать!
За несколько месяцев Коцуру уволили со скандалом. Экс-прокурор не сдался и начал судиться.
Что же это за «Дело Колесника» такое?
Уголовных производств подобных расследовали много — фактически по каждому руководителю лесхоза Волыни. Объединяла — схема. Экспорт леса.
А назвали именем “обладателя леса“ — по нескольким причинам.
В одном деле — обвиняемым в совершении преступления был Зиновий Колесник (за криминал в должности директора Маневицкого лесхоза).
Во втором — Александр Кватырко — за преступления в должности на ГП «Владимир-Волынского ЛОХ».
И во всех тех делах общим является то, что директора лесхозов совершали преступления – исполняя устные указания руководства ВОУЛОХ.
Следствие установило, что руководители лесхозов заключали договоры на продажу леса в обход аукционов, по заниженным ценам. И только с теми компаниями, которые предоставлялись руководством ВОУЛОХ.
Антикоррупционные активисты уже «видели» Кватырка и его товарища Колесника за решеткой. Но — другого мнения были правоохранители.
Прокуроры так «старательно» расследовали уголовные производства, назначали экспертизы, повторные, следственные действия. Еще и в судах задержки.
А Колесник и Кватырко — раз — и ходатайство подают: освободите нас от уголовной ответственности. Поскольку срок давности истек.
Так, во второй раз — после нападения на милиционеров — товарищи ускользают из-за решетки.
Кватырко в 2015 — м прямо в кресло начальника ВОУЛОХ. Которое пробыло без тепла Колесника всего лишь 1.5 года.
Видео — hromadske.volyn.ua
В 2016-м — на Олимп возвращаются три товарища. Сначала — с нарушением законодательства и из-за изменений в Конституцию Украины, Генпрокурором выбирают Луценко, который даже юридического образования не имеет.
Поскольку, в органах прокуратуры у него опыта работы нету тоже, поэтому для него не проблема лоббировать назначение «боевого милицейского» друга (без такого же опыта) на должность первого заместителя прокурора Волынской области. Виктора Швыдкого.
Бондарь становится заместителем председателя Гослесагентства, а через несколько месяцев — полноправным руководителем.
Владимир Бондарь. Фото — Гослесагентства
Наследник
Так вот — жизнь наладилась. И собственно после вступления в должность Кватырка в 2015-м — и в последующие годы — скрытые в оффшорах, английские и эстонские компании львовян Н. Лысого и А. Вороновского, покупают в гослесхозов Волыни лес по заниженным ценам. И — перепродают в Европу.
Учитывая «Дело Колесника», ничего нового посредники не придумали — все это существовало в области много лет до этого — менялись только бенефициары. Руководство ВОУЛОХ дает указания лесхозам — продавать этой и этой фирме — по такой и такой цене. Конечно – наверное взятки.
Уголовных производств и судебных дел по лесу на Волыни сотни. Но относительно Biofuel и Bioenergy — дело не рядовое.
В ходатайстве о наложении ареста на изъятии во время обысков доказательств, следователь указывает — взятки платили руководству ВОУЛОХ и Гослесагентства.
Первое — возглавляет Кватырко. Конечно, есть заместители.
А вот в Гослесагентстве — и руководитель то один. Бондарь Владимир Налькович.
Только по одной из уголовных статей получателям взяток «светило» от 8 до 12 лет.
Еще — конфискацию имущества поймать можно.
Амнистия или срок давности — тут уж не светили.
А волынский следователь Сергей Божко — упрямый — рыл и рыл …
— Видите на обочине леса рекреационный пункт, остановитесь … Поймайте глоток лесного воздуха, — делится советами начальник Кватырко, активный пользователь в Фейсбуке.
И это пишет-пишет. А полиция дела очередные открывает. Вот — в начале прошлого года по вырубки в заказнике Цуманская Пуща.
Учитывая, на потенциальных организаторов вырубки, полиция дело долго волокитила. А здесь — началась активность.
Крестовый поход прокурора Коцуры
В феврале 2018-го, Анатолий Коцура, который еще четыре года назад дал слово тщательно изучить и «разобраться по закону» в «Деле Колесника» окончательно выигрывает споры. Судьи признают его увольнение незаконным и обязывают Генпрокуратуру возобновить человека на должности.
Анатолий Коцура дал бой лесной корупции. Фото — прокуратура АРК
В прокуратуре Волыни воссиял зеленый свет.
Из-за активизации процессуального руководства прокуратуры, полиция проявляет значительные успехи в расследовании незаконных вырубок в Цуманской пуще. Роману Колеснику и Александру Кватырко объявляют подозрения.
По делу Biofuel и Bioenergy — волынские прокуроры приезжают с обысками во Львов.
На деревообрабатывающее предприятие «Гофер Украина» Вороновского и Лысого. Через которое, по данным Госфинмониторинга и следствия, также отмывали деньги.
Обыск проводят и по месту регистрации Вороновского. А в его кошельке находят ряд квитанций, о предоставлении финансовой помощи компании «Гофер Украина» — более чем на 2.2 млн. грн.
Так близко, ни к сыновьям Колесника, ни к Кватырко, ни к экспортным схемам правоохранители еще не подбирались.
А по делу Biofuel и Bioenergy — следователю Божко, наверное, оставалось вписать в подозрение только фамилию руководителя Гослесагентства.
Луценко вступает в игру
Вмешался лично Генпрокурор. На том и закончилась фиеста Анатолия Коцуры. В начале июня 2018-го Луценко переводит его на Херсонщину.
Исполнять обязанности руководителя стал первый заместитель прокурора области. Виктор Быстрый.
Уже в следующем месяце — следователь Божко закрывает уголовное производство по лесной экспортной деле! С формулировкой — отсутствует состав уголовного преступления
В следующем месяце — Быстрый уже становится полноправным прокурором Волыни.
Вскоре, из-под удара выводят и «наследника Колесника» в деле рубок в заказнике Цуманская пуща. Процессуальный руководитель — работник прокуратуры — закрывает производство в части подозрения Александра Кватырка — за отсутствием состава преступления.
Рубки в заказнике — фото — «Экология Право Человек»
Кому дрова?
Экспортная схема вывоза леса, воплощаемая компаниями львовян Вороновского и Лысого — Biofuel и Bioenergy, и как окажется Integra Global Trade LP (которая кроме отмывания денег, еще и непосредственно «возила» лес) — начиналась еще с 2014 года.
Но значительных масштабов она достигла в шестнадцатом. Тогда, уже несколько месяцев, в Украине действовал мораторий на экспорт лесоматериалов в необработанном виде.
Несмотря на это, указанные оффшорные прокладки начинают бешеными темпами наращивать масштабы вывоза украинской древесины. По документам — на деревообрабатывающие заводы Egger и Schweighofer в Румынию — направлялись дрова.
Конечно, эта схема была не единственной в Украине. Говорить о том, что только указанные компании были «в теме» — неправильно. Но на лесном рынке — они занимали лидирующие позиции, и безусловно — Западная Украина «была их».
Я нашел доказательства: под видом дров, в Европу экспортировали лесоматериалы.
Бой за лес: таможенники начинают
В Государственой Фискальной Службе Украины (налоговая и таможня) много лет знают о схеме вывоза леса под видом дров. Таможенники, входящие в эту структуру имеют и все средства, чтобы довести такие преступления.
Начиная с 2016-го ГФС систематически пытается это сделать. Однако, так же последовательно, «влезть» в тему экспорта леса таможенникам не дает Генпрокуратура.
Только в ГФС начинается активизация в лесной сфере — прокуроры инициируют уголовные производства в отношении экспорта грецких орехов. Который, контролируется таможенниками во многих областях.
Еще в 2015-2016 годах, когда таможенники впервые начали исследовать и проверять, в том числе и схему Biofuel, Bioenergy и Integra, прокуратура инициировала расследование, где фигурировало руководство ГФС Винницкой области. Эту структуру тогда возглавлял Мирослав Продан. Речь шла именно за таможенное оформление орехов, а руководителя допрашивали в качестве свидетеля.
Но уже летом 2016-го Продан назначен и.о. заместителя председателя ГФС Украины. А уголовное производство закрыли.
Инициирование систематических проверок по экспорту леса органами ГФС, неизбежно выливалось в новые дела по экспорту грецких орехов, который «крышевали» таможенники.
К концу шестнадцатого ГФС получает необходимые доказательства и начинает судебные процессы, в том числе и по экспортной схеме Biofuel на Львовщине.
И уже в феврале 2017-го Генпрокуратура возбуждает очередное производства — где фигурируют руководители ГФС Черновицкой и Одесской областей. Здесь и о создании преступной организации, которая совершала тяжкие преступления, и о легализации и отмывания доходов. Все конечно крутиться вокруг грецких орехов.
В следующем месяце Мирослав Продан уже становится и.о. председателя ГФС Украины.
Стороны готовятся к решающему бою. Начинается персональное противостояние Генпрокурора и главы ГФС.
Продан и Луценко. коллаж — автора
Лес экспортируют под видом дров
Таможенники начали готовить «ядерный» удар по схемам экспорта древесины. Они били в двух направлениях — доказать разницу в цене. То есть, колоссальные убытки госпредприятий лесной отрасли.
Вторая болевая точка — вывоз леса под видом дров.
К примеру, «Бизнес Цензор» подсчитал, что только за шесть месяцев 2018-го, и только Egger купил 120 000 тонн украинских дров.
Деревообрабатывающие гиганты Egger и Schweighofer – это не котельни. Для чего им столько дров?
ГФС начала отправлять запросы к румынским коллегам-таможенникам. Те — собрали свою информацию, направили письма — получили ответы от Egger и Schweighofer. И вернули назад.
Украинские таможенники сравнили цены, указанные в контрактах, по которых лесхозы продали древесину оффшорам. И сопоставили ее с данными Egger и Schweighofer, по которым они купили лес в этих прокладок. Подсчитали вероятные убытки госпредприятий. Наверное, были ошарашены.
Вот я открыл первое лучшее постановление суда — по компании связанной с львовскими товарищами Вороновским и Лысым — Integra Global Trade LP.
Несколько месяцев, только с одного Сокирянского лесхоза на Буковине, навозила в румынский Egger — 102 вагона дров. Разница в цене — 56%. Это нереально грандиозные суммы. Скорее всего — взятки. И соответственно — потери госпредприятий.
К примеру, только за несколько месяцев, и только из указанного Сокирянского лесхоза — на 102 вагонах — разница в цене составила более 5.5 млн.
Bioenergy — там вообще 65% разница. Она, между ценой лесхоза и реальной стоимостью продажи компании Egger, составила почти 315 тыс. Только на шести вагонах.
По второй составляющей — также «картина маслом». Согласно документам румынских таможенников и компании Egger Romania S.R.L. — по нашим прокладкам — Biofuel, Bioenergy, Integra.
Продукция румынами растамаживалась по коду товара 4403 (лесоматериалы). И отпускалась компанией Egger в свободное обращение также по коду товара 4403.
Иллюзионисты наши схемщики. И волшебники. Едут с Украины в вагонах дрова — 4401. А переехав границу — в Румынии — превращаются в 4403. Лесоматериалы. Запрещенные к вывозу из страны.
Всего за несколько месяцев 2016-го, и только по Черновицкой и Львовской областях — под две сотни таких эпизодов.
Но этой информации таможенникам было мало. Нужны были решения судов, которые подтвердили бы вывоз леса под видом дров. Любые: о привлечении даже к административной ответственности. И любого — работника лесхоза или таможенного брокера. Но — такие решения судов автоматически подтвердили бы схему с дровами.
Таможенники — на местах — начали составлять протоколы о нарушении таможенных правил. И обращаться с исками в суд.
Луценко снова в игре
56-65% разница в цене. В таких «шальных» лесных деньгах — чужих не любят. Как и тех, кто пытается ломать схему.
Генпрокуратура открывает самое опасное уголовное производство по экспорту грецких орехов. Расследуют под людей Продана. Здесь и заместители главы ГФС Винничины. Да и сам руководитель — Руслан Осмоловский.
Р. Осмоловский, из команды Продана — фото ДФС
В январе 2018-го — еще одно уголовное производство. Как объяснит впоследствии Луценко — начали работать лично по Продану.
Летом восемнадцатого — обыски в ГФС Винницкой области, Осмоловскому объявляют подозрение. Речь идет о потерях бюджета более чем на 300 млн гривен.
Видео – с брифинг Луценка
— Мы считаем, что с 2014 года на территории Винницы было создано устойчивое иерархическое объединение, в состав которого вошли действующие представители ГФС, которые имеют серьезные связи с сотрудниками центральных правительственных учреждений в столице … В 2015-2016 году эта преступная организация обеспечила назначение на важные посты в ГФС людей, связанных с незаконной деятельностью Винницкой таможни, — говорил Луценко.
— Да, у меня есть претензии к Продану. Пока я озвучиваю претензии к множеству случаев по контрабанде, которые допустили его подчиненные. Но сейчас я работаю по делу, в котором у меня есть претензии к нему персональные. В тот момент, когда я получу достаточное количество доказательств, сделаю процессуальное решение, — “добивал” в следующем месяце противника Луценко.
Уже на следующий день — свой брифинг проводит Продан. Он сообщает, что правоохранители шантажируют его, семью и окружение.
Видео — с брифингу Продана
И бросается в контратаку.
— В последнее время в отношении меня и сотрудников ГФС оказывается давление от правоохранительных органов. Я представляю, как оно будет усиливаться, когда появятся первые результаты контрольно-проверочных мероприятий по лесной отрасли. Убежден, что истерия у некоторых будет намного больше чем сейчас. Я обращаюсь к руководству Генеральной прокуратуры Украины. Вы уже два месяца шантажируете меня, семью и моих близких, что у вас есть информация относительно меня. Если она есть, предъявляйте. Если можете, затяните еще на месяц — я завершу все проверочные мероприятия, связанные с лесной отраслью. И я уверен — на таком брифинге мы увидим и услышим очень много интересного «- закончил брифинг Продан.
Один из судов — на который возлагали надежду таможенники — Апелляционный суд Черновицкой области. Здесь находилось на рассмотрении большое дело, где фигурировали компании Bioenergy и Integra.
Продан намекал на причастность Генпрокуратуры к лесным схемам. Не случайно, ведь несколько дел слушалось именно по компаниям Biofuel, Bioenergy, Integra.
Были и другие.
Но Продан не успел получить нужных решений суда. В начале сентябре 2018-го он ушел в отставку.
На мою просьбу о комментариях, поданную через его адвоката, Продан не ответил.
Украинские судьи
А в октябре — таможенники проиграли апелляцию.
Судьи нашли три зацепки, на которых базировались их решения:
предоставленные румынской стороной документы, в частности — таможенные декларации, является не надлежащими доказательствами. Потому, что полученные украинскими таможенниками уже после того, как лес пересек границу;
предоставлены румынской стороной документы, ответы, копии накладных — также не могут быть доказательствами по делу – потому, что предоставлены в неофициальном переводе;
и — самое главное — суды не учитывали никаких данных компании Egger — о том, что она получала лесоматериалы по коду 4403 — запрещенные к экспорту.
Почему?
Здесь и вся красота игры — никаких договорных отношений гослесхозы с Egger не имели!
Вот собственно, для того руководителям в лесной отрасли и нужны оффшорные прокладки. В случае каких-либо расследований, директора лесхозов с улыбкой скажут: из Украины дрова вывозили? А румынский Egger лес покупал? К чему же здесь мы — мы им ничего не продавали.
А владельцы больших мощных европейских гигантов — и журналистам, и правозащитникам, и экологам и даже местным правоохранителям — также вытянут контракты. И объяснят — что о незаконном украинском лесе вообще впервые слышат. Потому, что покупали лес не в украинских гослесхозов. А в английских, шотландских, эстонских или латвийских компаний.
Честные и праведные
— На лесную отрасль идет серьезная атака, — год назад раздавал интервью Владимир Бондарь.
Глава Гослесагентства так защищался от расследования Earthsight — экспертной организации из Великобритании.
Что мог Бондарь противопоставить доказательной базе незаконного экспорта леса за границу?
— Все лесохозяйственные предприятия работали абсолютно в законной плоскости, и если происходил экспорт, он был по всем законам Украины. —
Конечно, конечно, конечно. Главному Лесничему страны виднее. Как и его товарищу — Генпрокурору.
… В заключительной — пятой части — о том, какие мощные «воровские» кланы решили подмять под себя экспорт леса. И откуда преступники узнали о денежных оборотах в схеме.
Уже скоро –«Бухгалтеры мафии».
* Все судебные документы, которые были использованы при подготовке материала, взяты из Единого государственного реестра судебных решений Украины.
** Фигурантам расследования были направлены письма с просьбами о комментариях. На момент публикации, ответы не были предоставлены. Если все же, ответы на поставленные вопросы поступят, они будут опубликованы в следующей части
Попри суттєве скорочення посівних площ, Україна все ще входить до п’ятірки найбільших світових виробників жита.
Як повідомляють аналітики УкрАгроКонсалт, пік площ під житом за роки незалежності було досягнуто в 1995 році – 1,15 млн га. До 2019 року посівні площі під культурою скоротилися в 10 разів – до 117 тис. га.
Причиною такого скорочення є зосередження аграріїв на більш експортоорієнтованих зернових культурах, які затребувані як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.
Зазначається, що на завершення сезону 2018/19 років ринок жита також показав позитивну експортну динаміку. За підсумками сезону з України було експортовано на 130% більше жита, ніж у попередньому сезоні, одночасно цей показник став максимальним за останні 15 років.
Основним ринком збуту української жита є Євросоюз. У сезоні 2018/19 на країни ЄС припадає понад 61% всього експорту жита. Окрім цього, до числа найбільших імпортерів увійшли Філіппіни, Бангладеш та Ізраїль.
С 11 по 13 сентября в немецком городе Гамбург проходила ежегодная международная выставка круизной индустрии Seatrade Europe 2019, в которой приняли участие сотрудники администрации Одесского морского порта.
Представителям круизных линий рассказали, что Черноморский регион абсолютно безопасен для судозаходов. Потенциальных партнеров порта интересовали технические характеристики пассажирских терминалов в Одессе, Констанце, Варне, Бургасе, береговое обслуживание туристов и размер портовых сборов.
Посещение одесситами выставки Seatrade Europe 2019 прокомментировал начальник администрации порта Игорь Ткачук, который отметил, что каждое участие представителей Одессы в мероприятиях круизной индустрии – это очередной шаг на нелегком пути возобновления круизного судоходства в наш порт.
– Эта напряженная и последовательная работа приносит результаты. На этот раз итог проведенных переговоров в Гамбурге превзошел все ожидания. Одесситы провели порядка 12 встреч с представителями различных департаментов круизных линий Costa Cruises, Royal Caribbean Cruises, Holland America Line, Silversea Cruises, Noble Caledonia и других. Благодаря этим переговорам мы можем рассчитывать в 2021 году, помимо заявленных 11 судозаходов, еще дополнительно на шесть и два дополнительных судозахода в 2022 году, – подчеркнул Игорь Ткачук.
Представители администрации порта отмечают заинтересованность круизных линий в возвращении в Черноморский регион и Одесский порт, в частности, а также положительную тенденцию роста спроса на посещение круизными пассажирами портов Черного моря.
Сторони обговорили питання двостороннього співробітництва у сфері транспорту, а також можливості для інвестицій в інфраструктурні проєкти в Україні.
Владислав Криклій подякував турецькій стороні за успішну співпрацю та наголосив на важливості українсько-турецьких відносин.
Міністр інфраструктури відзначив, що українська сторона запрошує до реалізації спільних інфраструктурних проєктів та зацікавлена у залученні турецького досвіду i фахівців у розбудову інфраструктури України.
Особливу увагу Владислав Криклій звернув на розвиток комбінованих перевезень між Україною та Туреччиною.
В свою чергу, представники турецької сторони запропонували створити спільну робочу групу з розвитку комбінованих перевезень між нашими державами, яка буде зустрічатись на регулярній основі.
Учасники зустрічі також обговорили розвиток круїзного мореплавства в Україні, поглиблення співробітництва в авіаційній галузі, перспективи концесії українських портів і аеропортів, а також розвиток державно-приватного партнерства.
Студенти Львівського професійного училища технологій та сервісу жорстоко побили меншокурсників.
Інцидент трапився в гуртожитку між учнями третього і другого курсу минулого тижня, пише ZAXID.NET(щоб подивитися відео, поскрольте новину вниз).
Хлопці-старшокласники, які навчаються на кухарів-кондитерів, виламали двері і прийшли в кімнату до колег, які спали, почавши їх бити. Те, що відбувалося, учні знімали на два телефони.
За словами активістів, у розпорядженні яких опинилося відео бійки, постраждалі налякані і не хочуть звертатися до керівництва училища або до правоохоронців.
Один зі студентів розповів, що третьокурсники перебували в стані алкогольного сп’яніння. Вони нібито хотіли помститися постраждалим за якусь образу.
В.о. директора училища Оксана Чайковська повідомила, що всі учасники конфлікту виселені з гуртожитку. За фактом бійки проводиться службова перевірка.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
