Сьогодні, 28 листопада, політичний експерт і активіст Юрій Гудименко оприлюднить документи про відвідання українськими вископоставленними суддями і правоохоронцями елітних будинків розпусти.
“У нас є інформація, яку ми отримали досить специфічним шляхом. Ця інформація дає розуміння про всі контакти з цілим набором борделів фактично, публічних будинків, домів розпусти, з яких можна виокремити телефон судді Білоцерківця, судді Печерського районного суду, і разом виловили там телефон Романа Труби, голови ДБР.
Ми в цей четвер під апеляційним судом, де буде суд по генералу Марченку, який зараз сидить в СІЗО, якого судив суддя Білоцерковець за поданням Романа Труби, – там ми і покажемо на камери документи, які ми передаємо зараз у правоохоронні органи, у суддівські органи, які мають контролювати моральний облік суддів. Бо судді ж у нас понад законом, як би, зверху. Ми там все це покажемо, ми там все це розкажемо. А якщо в дусі нинішніх традицій влади, на нас подадуть до суду, скажуть, що ми погрожуємо судді або комусь іншому, то в нас є козирі. Ми готові їх розкривати”, – заявив Гудименко.
Портовики та їх родини вкрай стурбовані та виражають недовіру в.о. керівника центрального апарату Адміністрації пану Вецкагансу.
Питання в тому, що Вецкаганс з моменту свого призначення та по сьогоднішній день веде діяльність спрямовану на знищення морської галузі країни.
А хто ж такий цей пан Вескаганс? В Райвіса Вецкаганса, ще до призначення керівником у ДП «АМПУ», є сторінки з доволі цікавими фактами та результатами «специфічного іноземного менеджменту». Наприклад, свого часу, разом з іншими менеджерами Латвійського морського пароплавства він обвинувачувався в нанесенні збитків пароплавству біля 18 млн.євро. В Росії кар`ера топ-менеджера теж не склалась. У ході проведення днопоглиблення у порту Бронка було встановлено значну нестачу коштів. До речі виконавцем робіт виступали все ті ж China Harbour Engineering Company Ltd (СНЕС), які в послідуючому феєрично провели днопоглиблення в порту «Південний».
Побоюючись стати фігурантом однієї з численних кримінальних справ Вецкаганс повернувся на Батьківщину. І вже в 2011 році разом з колегами був звинувачений Дочірньою компанією «Латвійська судоходна компанія» Latmar Holdings в умисному спричиненні збитків на суму більше 5,2 млн.долларів. Так, судом було встановлено, що особи уклали фіктивний консалтинговий договір.
Проте, Райвіс відзначився не тільки фінансовими справами. Так, у 2019 році Головним слідчим управлінням Національної поліції України розпочато досудове розслідування за фактом вчинення замаху на перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.15, ч.1 ст.157 КК України. Так говорячи простою мовою, керівником, на оперативній нараді проводилось спонукання підлеглих до голосування за кандидата в Президенти Порошенко П.О., який в свою чергу віддячив Райвісу шляхом дарунку українського громадянства в останній день свого президенства.
Зменшення прибутку ДП «АМПУ» також безпосередньо пов’язане з лобіюванням інтересів приватного портового терміналу «ТІС», в порту Південний. Так маніпулюючи фактами і чинним законодавством, за рахунок державних коштів, АМПУ проводить днопоглиблювальні роботи на внутрішньому підхідному каналі та операційній акваторії причалів № 18-22 із нинішніх 15 м до 16-19 таким чином, очолюваний Райвісом АМПУ проводить днопоглиблення підхідних каналів за рахунок надходжень від портових зборів – тобто цільових коштів, які за законодавством можна витрачати тільки на модернізацію портової інфраструктури, виключно в інтересах групи ТІС, що дасть останній додаткові пропускні можливості та знищює інше державне підприємство ДП МТП «Южний», про те пану Вецкагансу на це байдуже оскільки робота виконуючого обов’язки голови адміністрації спрямована не на розвиток морської галузі в цілому, а на створення більш сприятливих умов для робота в окремих портах, куди спрямовується левова частка інвестицій, отриманих у всіх морських портах держави. Це призвело до перерозподілу вантажопотоку з невеликих морських портів до порту Південняй та Чорноморськ, і як наслідок збитковість Маріупольського, Ренійського, Скадовського. В той час, як порти Азовського моря мають критично малі глибини через відсутність днопоглиблювальних робіт, на днопоглиблення самого глибоководного порту Південний витрачається більше 1 млрд. грн. лише заради інтересів приватної групи ТІС.
В оприлюдненому смс скандалі між пранкером «Джокером» та колишньою заступницею міністра Олександрою Клітіною йдеться про підпорядкованість і контроль за данним персонажем безпосередньо Ренатом Ахметовим.
Але давайте повернемося до причин забастовки портовиків:
В 2017-2018 роках ДП «АМПУ» було здійснено спроби закупівлі послуг сторонніх охоронних організацій спрямованих на охорону в портах на майже 104 млн. грн. однак після 2 спроб цього не вдалося здійснити в тому числі і за суспільного резонансу (страйків портовиків) Райвісом було прийнято рішення доручити філіалам самостійно провести такі закупівлі, задля зняття з себе відповідальності.
Так по філіалах було доручення голови АМПУ по переведенню функції контролерів на КПП порту на отримання послуг від сторонніх організацій та скорочення штатних контролерів. На сьогоднішній день вже в двох портах заключено договори по наданню послуг сторонніми організаціями. В результаті 150 працівників філій втратили робочі місця. Планується аналогічна ситуація і у інших портах, зокрема у Одеському, однак станом на сьогоднішній день керівники філіалів не оголошують закупівлі задля збереження робочих місць людей які більшу частину життя здійснюють фізичну охорону портів та які годують власні сім’ї.
В той час сам пан Райвіс не дуже любить економити, це стосується зокрема його відряджень. Улюбленим містом відряджень є м. Одеса до якого можна з легкістю і на авто добратись, але керівник АМПУ надає перевагу авіасполученню (за державний кошт), при цьому задля зручності пересування містом під час відрядження додатково відряджається також службовий автомобіль чиновника (знову ж за наші з вами кошти). Окрему увагу можна приділити готелям в яких зупиняється пан Райвіс, для прикладу візьмемо Одесу куди найчастіше їздить, а точніше літає в.о. голови. Так улюблене місце зупинки є номер люкс у готелі «Panorama De Luxe» вартість проживання за добу в двічі перевищує мінімальну заробітну плату пересічного громадянина, або повертаючись до теми скорочень людей, дорівнює 50% заробітної плати людини яка стала жертвою політики менеджменту Латвійця. Сама ж заробітна плата Райвіса становить близько 500 000 грн. на місяць.
Председатель Профсоюза Черноморского морского портаИванов О.Н. на митинге… в Одесском порту 28.11.19 г.#митинг #Одесский_порт #Черноморский_порт #отставка #требования #Вецкаганс
Після того, як Росія атакувала Грузію в 2008 році та Україну в 2014 році, мілітаристська політика стала нормою для російського суспільства. Причому войовнича пропаганда спрямована не лише на дорослих — вона охоплює і дітей. Кремль активно впливає на несформовану дитячу особистість і намагається прищепити дітям уявлення, що участь у російських війнах — це священний обов’язок кожного громадянина Росії. Пропаганда підсилюється реальною військовою підготовкою дітей з метою їхнього залучення до майбутніх воєнних операцій. Варто зауважити, що військово-пропагандистська робота охоплює не лише російських дітей, а й дітей, що проживають на окупованих територіях, а також дітей з країн-союзниць Росії (Білорусь, Сербія). Така мілітаризація становить загрозу як для самих неповнолітніх, так і для країн, що вже стали чи є потенційними цілями російської агресії.
Окремі події та факти, пов’язані з інтенсивними процесами мілітаризації дітей в Росії, час від часу привертають увагу українських та світових ЗМІ. Однак цей процес заслуговує на системну увагу. Адже мілітаризація дітей вже стала невід’ємною частиною державної політики Росії, спрямованої на підготовку країни до розширення військової агресії. За останні 10 років в Росії збудовано добре організовану і розгалужену систему військової підготовки дітей, яка швидко розвивається та охоплює все більше неповнолітніх, включно з дітьми дошкільного віку. Замість пошуку і розвитку талантів у сфері науки, техніки, культури чи гуманітарних дисциплінах, Кремль обирає будувати багатомільйонну армію: здійснює масштабний пошук та відбір рекрутів і готує до майбутніх війн.
Станом на 8 травня 2019 року понад 500 тис. дітей вступило до всеросійського мілітарного руху “Юнармія”
В цій статті зібрана інформація про систему військової підготовки дітей в Росії, на окупованих Росією територіях та в країнах, які є її союзниками. На даний момент до військової підготовки дітей віком від 3 до 18 років у Росії залучені Міністерство оборони, Міністерство освіти і науки, ФСБ, МНС, МВС, Слідчий комітет, інші органи державної влади Росії, Російська Православна Церква (РПЦ), різноманітні парамілітарні організації.
У 2009 році президент РФ Путін відновив радянську парамілітарну організацію ДОСААФ (Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту).
Фото: ДОСААФ у Росії
В свою чергу оновлений ДОСААФ став базою для створення воєнізованої дитячої організації “Юнармія”. Путін та Шойгу (міністр оборони РФ) створили “Юнармію” в 2015-2016 роках.
Керівником головного штабу Юнармії з 21 червня 2018 року став депутат Державної думи РФ, полковник збройних сил РФ Роман Романенко. До головного штабу “Юнармії” входять як представники збройних сил РФ, так і різноманітні державні діячі, політики, пропагандисти, спортсмени, зокрема: начальник Головного управління по роботі з особовим складом збройних сил РФ полковник Михаїл Баришев, начальник Управління державно-патріотичного виховання Головного управління по роботі з особовим складом збройних сил РФ полковник Сєргій Гусєв, президент Федерації воєнно-тактичних ігор, актор, продюсер, телеведучий Михаїл Галустян, член Міжнародного Олімпійського Комітету майор збройних сил РФ Єлєна Ісінбаєва , генеральний продюсер федерального спортивного телеканалу “Матч ТВ”, продюсер, телеведуча Тіна Канделакі, донька міністра оборони РФ Ксенія Шойгу, син Дмітрія РогозінаАлєксєй Рогозін.
Керівником московського відділення Юнармії став генерал Владімір Шаманов, колишній командувач ВДВ РФ, якого звинувачують у причетності до воєнних злочинів у Чечні.
Форму одягу (пісочного кольору штани і черевики, червоні берети та червоні футболки з логотипом – головою орла повернутою вправо, зіркою – символом збройних сил РФ – і написом “Юнармія”) для членів “Юнармії” розробило Міністерство оборони РФ.
Один з кураторів “Юнармії” в Міністерстві оборони РФ заступник міністра, генерал збройних сил РФ Ніколай Панковзаявляв в 2017 році, що вони не ставлять перед собою мету швидкого збільшення чисельності “Юнармії”. Однак станом на листопад 2018 року “Юнармія” підтвердила наявність 272 тис. членів (дітей від 8 до 18 років), а на початок травня 2019 року чисельність “Юнармії” становила вже 501 тис. дітей.
На початку березня 2019 року Міністерство оборони РФ оголосило про плани відкрити більше 500 центрів “Юнармії” по всій країні на базі будинків офіцерів та центрів військово-патріотичного виховання. Згідно з планом, фінансування, відкриття та діяльність таких центрів буде забезпечуватися Міністерством оборони РФ.
Перший заступник начальника Головного штабу “Юнармії”, генерал-лейтенант Віктор Бусловський на початку 2019 року озвучив завдання, поставлене міністром оборони Шойгу, – збільшити чисельність “Юнармії” до 500 тис. членів до кінця 2019 року. Втім вже 26 лютого перший заступник начальника Головного військово-політичного управління Збройних сил РФ генерал Алєксєй Циганков заявив, що Міноборони прогнозує таке збільшення чисельності “Юнармії” вже до 9 травня 2019 року. Причому до 9 травня 2020 року планується збільшити цю цифру вдвічі – залучити до 1 млн. членів: “До 75-річчя Перемоги у 2020 році планується збільшити чисельність “Юнармії” до 1 млн. людей”.
Олена Слєсаренко, заступниця начальника головного штабу руху”Юнармія”У свою чергу заступник міністра оборони РФ, начальник головного військово-політичного управління збройних сил РФ Андрєй Картаполовзаявив, що “Юнармія” в 2019 році має з’явитися в усіх школах Росії (близько 42 тис. шкіл).
Водночас з’являється все більше підтверджень того, що в школах вступ до “Юнармії” стає примусовим:
“Клас, у якому навчається онук, практично змушують вступати до “Юнармії”, вигадали 10-річну дитину натаскувати на знання стрільби з автомата і т.д.” [archive]”Син навчається у 5-му класі. Оголосили, що вступити до “Юнармії” мусить весь клас. Чи можна відмовитися? А навіщо наживати ворогів? Нічого не поробиш, хоч сама ідея мені не до вподоби. Дітей змушують повзати у багні і готують вмерти.” [archive]”Насправді ця тема не нова, втім саме з цього року [2019] “зверху” надійшла негласна директива мати відділення “Юнармії” на базі кожної школи. Цю інформацію на умовах анонімності підтвердили директори більшості шкіл, до яких наша редакція звернулася з відповідним питанням… Нам наполегливо рекомендували поцікавитися цим питанням, озвучивши конкретні цифри: серед юнармійців мусить бути не менше 5% від кількості учнів у школі”, – розповідає одна з директорів шкіл.
Також з’явилася інформація про спроби командування збройних сил РФ в примусовому порядку залучити до “Юнармії” дітей офіцерів.
Міноборони РФ також в середині лютого 2019 року поставило перед підприємствами військово-промислового комплексу (ВПК) завдання з розвитку “Юнармії”: створення на кожному підприємстві загонів “Юнармії” і організація військово-патріотичних секцій та клубів. Відзначається значна зацікавленість міністра оборони РФ Шойгу в розвитку “Юнармії”:
“Сергій Кужугетович приділяє велику увагу розвитку руху, підтримати цю ініціативу означає підтримати особисто”. Для збільшення чисельності “Юнармії”крім примусу застосовують і заохочення.
“Більше 20 вищих навчальних закладів Росії вирішили дати учасникам “Юнармії” перевагу при вступі. Виші погодилися нараховувати [членам “Юнармії”] додаткові бали до Єдиного Державного Екзамену.”Роман Романенко, начальник Головного штабу “Юнармії”, 29 березня 2019 рокуЗростає не лише кількість членів “Юнармії!, розширюється також її структура. Так в кінці 2017 року в складі “Юнармії” з’явився“Юнфлот”. Відповідну угоду про взаємодію “Юнармії” з Міністерством транспорту підписали: заступник міністра транспорту РФ, керівник Федеральної агенції морського та річкового транспорту Віктор Олерський та (вже колишній) начальник Головного штабу “Юнармії” Дмітрій Трунєнков.
Члени “Юнармії” проходять заняття з різних військових дисциплін, знайомляться з бойовою технікою, стріляють з автоматичної зброї, стрибають з парашутами, виїздять на різноманітні військові збори в табори та на полігони.
Військова підготовка юнармійців здійснюється як у вільний від основних шкільних занять час, так і замість них.
“Юнармія” – найбільш відома за межами Росії частина російської системи військової підготовки дітей, яку деякі критики російського режиму неофіційно називають “Путінюгенд” (за аналогією з “Гітлерюгендом”). Втім “Юнармія” – лише незначна частина комплексної системи військового виховання неповнолітніх. Масштаби залучення російських дітей до військової підготовки значно ширші.
Міністерство оборони Росії має в своєму підпорядкуванні так звані кадетські корпуси та кадетські училища. Кадетські корпуси – це школи-інтернати для військової підготовки дітей учнів старших класів (від 11 років). [Всё что надо знать о кадетских корпусах и классах (рос.)]. В обмеженій кількості така форма військової підготовки – нормальна практика різних країн, включно з Україною.
Однак Росія протягом останніх 10 років пішла значно далі. Російське Міністерство освіти (в співпраці з Міністерством оборони, ФСБ, МНС, МВС, Слідчим комітетом та іншими державними органами) організувало відкриття тисяч кадетських класів у звичайних загальноосвітніх школах. Кадетський клас – це спеціалізований військовий клас у звичайній школі (для дітей від 7 до 18 років). Діти в такому класі щоденно носять військову форму та після звичайних уроків у межах програми загальноосвітньої школи лишаються в школі на другу половину дня на заняття з військової підготовки. В залежності від школи кадетські класи відкриті для учнів з 5 класу (з 11 років) або навіть з першого класу (з 7 років).
У 2014 році в Росії вже було 177 кадетських корпусів Міноборони (майже 62 тис. дітей) та 7 тис. кадетських класів в звичайних школах Міністерства освіти і науки(при 20-25 учнях в класі це ще 140-175 тис. дітей). Однак починаючи з 2014 року відкрилося дуже багато нових кадетських класів. Наприклад, у Москві, перший кадетський клас з’явився лише в 2014 році (у регіонах на той момент їх вже було багато), а у 2017 році в Москві діяло вже 168 шкіл з кадетськими класами. Станом на 2018 рік в московських кадетських класах навчалося 12,5 тис. дітей. У регіонах кількість кадетів теж стрімко зростає, наприклад, у Приволжському федеральному окрузі, де проживає близько 20% населення Росії, було 22 тис. кадетів в 2012 році і вже 41 тис. кадетів у 2017 році. Тобто загалом в кадетських класах Росії станом на 2018 рік могли навчатися вже кілька сотень тисяч дітей. І мова йде про дітей віком від 7 років та звичайні загальноосвітні школи. Ці діти щодня носять військову форму та, на додачу до звичайної шкільної програми, відвідують заняття військового спрямування (від військової історії до вогневої підготовки), виїздять на військові полігони.
Фото: 7-річні діти стали кадетами. Девіз кадетів: “Життя – Батьківщині! Честь – нікому!”
Фото: У Кизилі у школі №11 відкрився кадетський клас юних прикордонників
Фото: Витязі відкрили новий, дванадцятий за рахунком кадетський клас морської піхоти
Серія з 12-ти відеороликів, викладених Михаїлом Асанкіним (актор, телеведучий, пропагандист), у яких показаний процес навчання учнів кадетського класу (“козачого загону”) школи №60 міста Ярославль:
Втім зростає не лише кількість дітей, залучених до системи військової підготовки. Підвищується і якість такої підготовки. В школах створюються нові спеціалізовані кабінети, стрілецькі тири, закуповуються стрілецькі симулятори, тренувальна зброя, в тому числі міни і гранати та інше тренувальне обладнання.
Цитата з відео: “…гімназії та ліцеї зобов’язані мати тир або стрілецькі симулятори, інакше прокуратура їх попросить…” (2014 рік).
Окрему увагу Кремль приділяє мілітаризації дітей сиріт. Неповнолітніх, які є повністю залежними від держави і не мають можливості відмовитися від участі в таких ініціативах влади та навчально-виховних закладів.
Фото: Військова підготовка дітей з дитячого будинку
Фото: Понад 130 дітей-сиріт і кадетів побували на екскурсії у ВІПЕ ФСІН Росії і зустрілися з ветеранами-афганцями
12 липня 2018 року офіційно розпочався новий проект Кремля “Юнармия. Наставництво”. Причому апарат уповноваженого при президенті РФ з прав дитини теж став інструментом розбудови системи військової підготовки дітей.
“Сьогодні важливий день: ми оголошуємо про старт проекту “[Юнармія.] Наставництво” Передусім цього потребують діти, що лишилися без опіки батьків. Тільки 10% випускників дитячих будинків вдається вдало налагодити власне життя… Ми розуміємо, що не тільки житло, не тільки фінансова, юридична та інша допомога потрібна цим дітям. Цим дітям потрібна підтримка, потрібна порада, потрібен друг. Дуже важливо, щоб був наставник.” [archive]Анна Кузнєцова, уповноважена при президенті РФ з прав дитини”Апарат уповноваженого з прав дитини Анни Кузнєцової спустив за вертикаллю всім регіональним омбудсменам вказівку підписати угоду зі штабами “Юнармії”… Пілот проекту у 8 регіонах (30 дитячих будинках) закінчено минулого року [2018], тоді ж Кузнєцова сповістила про старт основної стадії — всюди.”[archive]
12 березня 2019 року секретар Ради безпеки РФ Патрушев заявив, що “вирішено питання направлення до військово-патріотичних таборів неповнолітніх, “схильних до вчинення злочинів”. Як відомо, Росія вже практикує амністію для засуджених за вчинення кримінальних злочинів з доправленням їх на окуповані території України для участі у війні. Наскільки такі діти, підготовлені старшими воєнними злочинцями у військово-патріотичних таборах, самі будуть схильними до скоєння воєнних злочинів?
Путінюгенд швидкими темпами охоплює не лише в школи, але й дитячі садочки. Зовсім маленьких дітей привчають співати воєнні пісні, малювати та моделювати військову техніку, грати у військові ігри (“Зарница”, у виконанні дітей дошкільного віку вона часто називається “Зарничка”), тримати в руках зброю, щоденно носити військову форму. Фактично діти в багатьох дитячих садочках вже проходять реальну (наскільки це можливо у віці 3-6 років) військову підготовку: створюються повноцінні “кадетські групи“, де діти щоденно носять військову форму, вивчають структуру армії, види військової техніки та зброю, навчаються безумовно підкорятися наказам.
Фото: У дитячому садочку “Сонечко” пройшла військово-патріотична гра “Зарниця”
Знайшлася в дитячих садочках Росії і робота для ветеранів війн у Чечні, Сирії та Україні. Чоловіки з досвідом участі у бойових діях, причетні до воєнних злочинів, стають вихователями дітей дошкільного віку.
Фото: Дітлахів курганського дитячого садочку “Зірочка” присвятили у кадети
У руках найменших дітей з’являється справжня, а не іграшкова, зброя.
Кадетські класи шкіл співпрацюють з кадетськими групами в дитячих садочках, беруть участь у навчанні молодшого покоління кадетів. Випускники кадетських груп дитячих садочків в подальшому стають учнями кадетських класів шкіл. Так вибудовується єдина система військової підготовки дітей віком від 3 до 18 років. “Наші випускники продовжують навчання у кадетських класах і школах”[archive]
Фото: Кадети школи провели дошкільнятам майстер-клас зі збирання-розбирання зброї
Кілька прикладів осіб, які здійснюють військово-патріотичну підготовку дітей.
На фото не хто інший, як Алєксєй Мільчаков (профіль на “Миротворці”): “Російський найманець. Воював / воює у ДРГ “Русич”, командир. Особливо небезпечний російський вбивця-терорист з психічними відхиленнями. Брав участь в окупації Криму у складі російських військ, бойових діях на Донбасі і у САР. Член Спілки Добровольців Донбасу”.
Фото: “Головним гостем нашого дитячого садочку був голова місцевого відділення загальноросійської молодіжної патріотичної організації “Спадок” (рос. “Наследие”), інструктор військово-патріотичного центру “Звєзда”, заступник отамана Єйської козачої спільноти — Борис Олександрович Сирецький
“Борис Сирецький (профіль на “Миротворці”): “Сирецький Борис Олександрович. Російський найманець, бойовик НЗФ на території України (ДШГ), снайпер, був помічений у маскувальному костюмі “Лєший”. Російський нацист-баркашовець з РНЄ. За твердженням матері є наркоманом. Неодноразово засуджений, у тому числі за вироком Єйського міського суду Краснодарського Краю від 10 листопада 2011 року за ч. 1 ст. 111 КК РФ (“Навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, небезпечної для життя людини”) до 2-х років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму”.
Не лише учні кадетських класів шкіл та кадетських груп дитячих садочків залучені до військової підготовки та піддаються відповідній пропаганді. Решта дітей охоплені іншими формами такої роботи.
Так “9 травня” та “23 лютого” в системі російської освіти вже не є просто “святковими днями”. На честь цих дат в школах та дитячих садочках проходить “місячник військово-патріотичної підготовки” Це приблизно місяць в січні-лютому та ще один місяць в квітні-травні. Протягом цих двох “місячників” діти грають у військові ігри (“Зарниця” в школах та “Зарничка” в дитячих садочках), відвідують військові частини та військові музеї, мають відповідні тематичні уроки, конкурси, паради, носять військову форму, співають пісні про війну. На додачу до цих двох місяців для мілітаризації дітей активно використовуються інші пам’ятні дати, зазвичай пов’язані з Другою світовою війною – такі як “день визволення міста / району / області / округу”.
Фото: Цивільно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку під час місячника військово-патріотичної та оборонно-масової роботи
Фото: У Нижньовартовському районі стартував місячник військово-патріотичного виховання дітей і молоді
Мілітаризація навчальних закладів охоплює навіть заняття з предметів, далеких від військової тематики. Домашнє завдання з російської мови для учнів 4 класу:
Фото: Завдання з російської мови для дітей 4-го класу
Оголошення в дитячому садочку: “Перегляд лялькового театру “Російський солдат не знає кордонів” (перша половина дня)”.
Кульмінацією військової пропаганди та мілітаризації дітей, зокрема наймолодших, в Росії стало 9 травня, коли відбуваються так звані “паради дошкільних військ” і “паради дитячих візочків”.
Фото: У параді дошкільних військ у станиці Єгорликській взяло участь понад 250 малюків
Одним з видів військової підготовки дітей стали військово-патріотичні клуби при храмах РПЦ. Сайти багатьох російських храмів містять окремий розділ чи сторінку з інформацією про наявність та діяльність при храмі такого клубу. Заняття з військової підготовки проходять в приміщеннях, що належать церквам, під керівництвом “священників”. Крім таких клубів військової підготовкою дітей при храмах також займаються безпосередньо недільні школи. Також при храмах існують “центри військово-патріотичної підготовки. Додатково РПЦ є організатором дитячих військових таборів. У церквах здійснюється прийняття присяги кадетів, “священники” благословляють кадетів на “успішне проведення стрільб з бойової зброї”, приймають безпосередню участь в організації інших заходів спрямованих на підготовку дитячої армії Путіна.
Фото: Співробітники відділу спеціального призначення “Восток” УФСІН Росії в Амурській області провели військово-патріотичне заняття для маленьких парафіян храму ікони Божої Матері “Всіх у скорботі Радість”
Фото: Жіночий монастир Калужської ікони Божої Матері: у недільній школі почалися систематичні заняття з початкової військової підготовки. Під керівництвом начальника розвідки Ніколая Петровича діти дізналися про структуру збройних сил Росії, займалися стройовою підготовкою, познайомилися з будовою зброї
Фото: Недільна школа Свято-Троїцького храму села Супонь Тульскої області
Фото: Недільна школа №1 храму священномученика Серафіма: при недільній школі №1 діє військово-патріотичний клуб “ПОДВИГ”. На заняттях у військово-патріотичному клубі дітей навчають виживанню в екстремальних умовах і початковій військовій підготовці з виходом у ліс
Крім цього, важливим елементом системи військової підготовки дітей є різні парамілітарні організації, такі як козачі товариства, “Союз добровольців Донбасу”, “Союз ветеранів Афганістану”, Російська військово-історична спільнота, “Бойове братство” та багато інших. Дорослі члени цих організацій зазвичай мають досвід війни (Чечня, Грузія, Україна, Сирія) і організовують військові клуби та літні тренувальні табори для дітей. Станом на квітень 2017 різних військових клубів для дітей було щонайменше 5,5 тисяч.
Система військової підготовки дітей поширюється і на окуповані Росією території, включно з окупованими територіями України: – кадетський клас (Слідчий комітет) у Криму – кадетський клас (МВС) у Криму – кадетське училище в Криму – кадетські корпуси в Донецьку та Луганську – кадетський клас у Луганську – військова підготовка дітей на окупованій частині Донецької області – кадети з Ямалу в Криму на військово-патріотичних зборах (2014) – літній військовий табір РПЦ (Новосибирськ) в Криму (2015).
У дитячому таборі “Артек” в окупованому Криму дітей вчать стріляти з різної зброї. Серед цих дітей був і “керченський стрілець” Влад Росляков.
Фото: 8 листопада 2018 року Муніципальна бюджетна освітня установа “Лівадійська СШ” (директор Семенюк Е.І.) та Ставропольський козачий округ «Станиця Донська” (отаман Ходько І.Н.) підписали угоду про створення козачого військово-патріотичного клубу “Наслєдіє”
Фото: На базі Горлівської загальноосвітньої школи №53 з поглибленим вивченням окремих предметів з початку навчального року відкрився військово-патріотичний клуб “Юний патріот ДНР”, ОВПД “Молода гвардія Донбасу” (25 листопада 2018 р.)
Едуард Басурін наприкінці березня 2019 року оголосив, що з квітня у так званій “ДНР” (окупована частина Донецької області України) буде створено патріотичний дитячо-юнацький рух “Молода Гвардія – Юнармія”. Вже 5 квітня 2019 року окупаційна влада проголосила створення цієї організації, затвердила статут організації, призначила керівника організації та керівників її територіальних штабів (донецького, горлівського, комсомольського [Комсомольське – окупаційна назва селища Кальміуське в Донецькій області]). Керівником організації став місцевий колаборант Пудак Віктор Вікторович, заступник начальника відділу військово-патріотичного виховання та оздоровлення молоді так званої “ДНР”.
Відео: Діти в дитячому садочку співають пісню “Дядя Вова, мы с тобой” (десь в ОРДЛО) Слова з пісні: “…но еслиглавный командирпозовет в последний бой, дядя Вова, мы с тобой… А наши верные друзья, это Флот и Армия… Севастополь наш и Крымдля потомков сохраним. В гавань Родины,Аляску возвратим.” У питаннях військової підготовки дітей Росія активно співпрацює зі своїми військовими союзниками – Білорусь, Сербія:
Стопкадр з відео: Кадетський корпус дітей з Білорусі та Росії, табір “Зубрьонок”, Біларусь
Більше інформації про мілітаризацію дітей за короном під проводом Росії у таких статтях:
Вони вже поруч. У Білорусі з’явилися “піонери Путіна” [archive]
Зміна для кадетів Біларусі і Росії почалася в “Орльонку” [archive]
CШ № 68 Мінська і тамбовський обласний кадетський корпус підписали угоду про співпрацю [archive]
Біларусь і Росія: Від союзної держави — до союзу кадетів! [archive]
Військова підготовка дітей у Росії часто набуває дуже дивних і суперечливих форм з ухилом в релігію: змішуються разом релігійні тексти з текстами пісень про війну, виконуються релігійні ритуали на військових полігонах, військові присяги складаються в храмах, православні ікони стоять поруч з портретами Сталіна та Путіна.
Фото: Дитяче великоднє козаче свято пройшло біля храму села Новоселицького
Фото: Міністр оборони Росії Сергій Шойгу закликав всіх православних військовослужбовців жертвувати на будівництво “головного храму збройних сил Росії” в парку “Патріот” під Москвою: Храм буде дуже великим [одним з найбільших в Росії] і темно-зеленим, як російська військова техніка.
Відео з Криму від грудня 2017: прапор СРСР, солдати, піонери, “сталін” з промовою про велич Росії в його часи і про вітер історії, який підніме його з могили. І пісня “Верните Сталина, ему еще принимать парад победы!”.
Відео з Іркутська (2017 р.): Тренування з обслуговування зброї для дітей. Варто послухати дівчину (рос. мова, бо сам фільм фінський) між 35:45 сек. та 36:50 сек., щоб оцінити, які політичні погляди отримують діти одночасно з військовою підготовкою.
Фото: Фрагмент вищезгаданого фільму
Така мілітаризація системи освіти і суспільства, на думку експертів, може серйозно вплинути на особистість дітей і на їхнє майбутнє життя.
“Для дітей створюється ілюзорна, фальшива картинка, де справжні причини подій підміняються фіктивними. Дітям дають зрозуміти, що вони знаходяться в оточенні ворогів, що вони мають тісно об’єднатися для оборони свого дому. Опит нацистської Німеччини показав, що закладені в дитинстві пропагандистські інструкції людина може пронести через все життя. Більше того, накопиченні в свідомості протиріччя не дають сформуватися нормальні дорослій особистості. Це психологічна м’ясорубка.”Психолог Лариса Волошина про вплив мілітаризації дітей на їхню психіку “Впевнено сказати, які наслідки мілітаризація освіти матиме на психічне здоров’я дитини доволі важко. Тобто, ми не можемо сказати, що це призведе до вищого рівня розвитку якихось психічних захворювань, так як наукових досліджень щодо цієї тематики не було, і скоріш за все не буде. Проте, така мілітаризація освіти, і формування у дітей образу зовнішнього ворогу може мати дуже негативні наслідки. Це робить дітей не лише більш агресивними, але й буде заважати їм критично мислити в майбутньому. Ці діти будуть толерувати та підтримувати застосування насилля “на благо батьківщини”. Проте, адекватно оцінити чи батьківщині дійсно щось загрожує , чи ворог дійсно реальний – їм, скоріш за все, буде не під силу.”Максим Розяєв, дитячий лікар-невролог, спеціаліст Центру психічного здоров’я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ УкраїниТрохи історії замість післямови. Гітлерюгенд (нім. Hitlerjugend) – молодіжна нацистська воєнізована організація нацистської партії (НСДАП, нім. NSDAP) в Німеччині перед/під час Другої світової війни. З 1933 до 1945 була єдиною офіційною молодіжною організацією Німеччини. Організація охоплювала молодь віком від 10 до 18 років. Після нападу Німеччини на Польщу в 1939 році сотні тисяч хлопців з Гітлерюгенда подали заяви про відправку їх добровольцями на фронт. В 1945 році діти Гітлерюгенда (віком від 12 років) складали значну частину останньої лінії оборони Берліну, більшість з них загинули.
Детальніше про те, як діяла система військової підготовки дітей у нацистській Німеччині, дивіться в цьому фільмі (5 частин, рос. мовою):
Фото: німецький Гітлерюгенд (ліворуч), російська Юнармія (праворуч)
“Ах, як все було добре!.. Поїздки по всій країні, туристичні походи, колективні перегляди вистав та фільмів, зайняття музикою, живописом, художньою самодіяльністю, авіамоделювання в гуртках “Вмілі руки”, літні табори, пісні у вогнища, юшка з “димком”, вранішні лінійки з підняттям прапору, військові ігри… І відчуття спільності, приналежності до великої країни і великого вождя”.Спогади колишнього члена Гітлерюгенда [archive]А це Росія, 2018 рік:
ВЛАДА НІКІТІНА:Мені дуже сподобалося в таборі. Ми жили в класних наметах і робили зарядку щодня. Вечорами сиділи біля вогнища і думали про заходи на наступний день. Ми вчилися розбирати і збирати АК 74. Любителям активного відпочинку раджу.М.
ВАРЛАМОВ:На цій зміні я дізнався багато про армійські порядки. Для молодших поколінь це дуже корисний та пізнавальний досвід… Щодня вогнище, зручні ліжка, добрі вожаті. Всім дуже раджу!Є.
АЛЕКСЕЄВ:Було чудово! У наметах комфортно, тепло і є все необхідне для проживання. Дуже веселі вожаті. Гарні друзі! Сподобалося все
Фото: німецький Гітлерюгенд (ліворуч), російська Юнармія (праворуч)
Фото: німецький Гітлерюгенд (ліворуч), російська Юнармія (праворуч)
Фото: прапор одного з підрозділів Юнгфольк, організації для дітей хлопчиків від 10 до 14 років у складі Гітлерюгенда (ліворуч), прапор Юнармії (праворуч)
Плей-лист Youtube з понад 900 відео на тему військової підготовки дітей в Росії лише підтверджує, що це вже давно не окремі “перегибы на местах”, а цілеспрямована державна політика Москви.
Охоплення дітей дошкільного віку військовою підготовкою, а також роль російської православної церкви (РПЦ) в системі військової підготовки дітей в Росії є настільки масштабними та цинічними, що варті окремих розширених статей. Далі буде…
Ни дверей, ни замков, ни перегородок. Четыре дырки в полу и ноль шансов на приватность. Зато есть окно.
Так выглядит туалет в городнянском лицее №2.
Уборщица старательно намывает хлоркой пространство. Уборная сияет чистотой, запах бытовой химии смешивается с испарениями выгребной ямы, закупоренной белой ребристой сантехникой.
Когда-то все школьные туалеты выглядели именно так. Но в последнее время уборные во многих школах переоборудовали, дополнив их перегородками, но не тут.
Уборная в школе, где учился Гончарук. Фото: Страна
Именно здесь, в лицее №2 в Городне Черниговской области, когда-то учился украинский премьер Алексей Гончарук.
Три месяца назад, когда 35-летний Гончарук только возглавил Кабмин, эта ничем не примечательная украинская глубинка стала центром новостей. Его школьные педагоги с восторгом показывали журналистам детские фото Алексея и аттестат с оценками не ниже “10”: мол, Гончарук всегда был прекрасным учеником – и премьером станет не хуже.
Через несколько дней будет ровно 3 месяца как Гончарук стал премьер-министром. А еще чуть позже – и первые 100 дней его правительства.
И за это время настроения в городе кардинально изменились.
Эйфория быстро прошла. Монотонные будни украинской глубинки оголили все те проблемы, которые остаются нерешенными много лет: высокие тарифы, низкие зарплаты и пенсии, отсутствие рабочих мест.
В разговорах со “Страной” местные признаются: когда выходец из Городни стал премьером, город затаил дыхание: неужели что-то изменится? Но прошло почти 100 дней. Воздух кончается. А с ним – и терпение.
Теперь городнянцы неохотно впспоминают о Гончаруке. Впрочем, это взаимно.
В официальной биографии премьер-министра не упоминается Городня. Сам Гончарук тоже предпочитает не говорить о том, что родился и вырос в маленьком приграничном городке в Черниговской области.
“Страна” отправилась в родной город Алексея Гончарука, чтобы напомнить читателям и самому премьер-министру о том, чем живет, а точнее, как медленно умирает, его малая родина.
Витребеньки – вместо Дома культуры
Городня – типичный провинциальный украинский городок с населением 12 тысяч человек, о чьей древней истории сегодня напоминает разве что строчка в “Википедии” и выставка в местном музее.
– Раньше в Городне дислоцировался 703 учебный авиационный полк. Военные жили в отдельном микрорайоне – военном городке. Там вырос и Алексей Гончарук, его отец был военным, в начале 2000-х он погиб в автокатастрофе, – рассказывает “Стране” директор историко-краеведческого музея Городни Ольга Смаль.
Она подводит меня к большому стенду, на котором на выцветших от старости фотографиях показано прошлое Городни.
– Авиационная отрасль активно развивалась, у нас тут и аэродром свой был. Большинство космонавтов, в том числе Леонид Каденюк, проходили практику и взлетали в небо с нашего аэродрома, – с гордостью вспоминает Ольга Геннадиевна.
После распада Советского Союза летное училище и аэродром закрыли, а взлетно-посадочную полосу разобрали на плиты. Власти объясняют закрытие аэродрома тем, что он находился слишком близко к государственной границе.
Остальные предприятия города в 90-е тоже стали увядать один за другим. С тех пор жители, в основном, выживают благодаря тому, что продают на базаре домашние продукты. Молодежь же массово уезжает на заработки в ближайшие Киев, Чернигов или за рубеж. Всего в нескольких десятках километров – граница с Беларусью и Россией.
Дом культуры. Это маленькое обветшалое здание, которое когда-то было главным развлекательным центром Городни, местные называют “символом всего происходящего в стране”. Фото: Страна
Когда-то процветавший Дом культуры сегодня от безденежья вынужден сдавать помещения в аренду под магазин с красноречивым названием “Витрибеньки”, где продают бытовой хлам задешево.
Вахтерша Дома сидит, укутавшись в пуховой платок – профессиональная привычка человека, который подолгу просиживает в холодном помещении. На улице уже темнеет, но освещения в холле нет. Когда я вхожу, вахтерша от скуки решает кроссворды. Я чуть ли не первый посетитель за день.
Вахтерша Люба сдвигает на край носа свои очки с толстыми линзами, внимательно меня разглядывая. Признается: собеседников у нее не много – сюда уже редко кто ходит на концерты. Так что женщина с радостью хватается за возможность излить душу приезжему журналисту.
– Зарплату бы повысили. Да за газ, за свет шоб меньше денег брали, – так вахтерша по имени Люба описывает свои ожидания от премьер-министра, своего земляка.
– Я получаю 2600 грн – попробуйте на такие деньги жить! Даже несчастную минималку не платят. Нас урезали, перевели на 6-часовой рабочий день и 0.75% от ставки, – жалуется Люба.
– Почему же вы соглашаетесь работать в таких условиях? – Задаю вопрос.
– А работать-то больше негде! В Городне раньше столько предприятий было – и маслозавод, и завод “Агат”, где телевизоры производили. И пищевой комбинат, помню, такие пряники там вкусные делали, и фарворовый завод, и авиабаза. Все развалили еще в 90-е. Многие из наших давно в Польшу работать уехали. Я бы тоже поехала, да уже здоровье не то.
Зато сейчас, говорит вахтерша Люба, в Городне процветают “частники” (частные предприниматели – Ред.).
– Смотрите, у нас тут аптека одна на одной – а на кой черт они, когда не за что лекарства купить?! Кафетерий, тренажерный зал, магазин “Витребеньки” – видите, это Дом культуры у нас! Такая у нас культура! В аренду сдаем залы, бо денег нема. Что вам еще сказать про Гончарука? Вот такой наш земляк. Хай керує.
Застенчивый “ботан”. Что помнят о Гончаруке в его школе
На первый взгляд Городня мало похожа на город, скорее – большое село. Большинство людей живет в обветшалых одноэтажных хатах с покосившимися деревянными заборами. В этих же хатах предприимчивые городнянцы наладили бизнес. Выживают, как могут: торгуют одеждой и обувью (вывеска обещает – все от 37 грн), косметикой и даже оптикой – едва ли не на каждом заборе жилого дома красуется вывеска какого-то магазина.
Так выглядит магазин оптики в Городне. Люди здесь живут в основном в одноэтажных старых хатах. Фото: Страна
Самое высокое здание в городе – четырехэтажный лицей №2, где в свое время учился нынешний премьер.
С тех пор в его школе мало что изменилось – разве что обновили краску на парадных дверях. С приходом осени с деревьев опадают листья, а с фасада школы – пожелтевшие кирпичи. В коридорах сквозняк. Морозный ветер срывает щепки со старых деревянных окон, которые все никак не заменят стеклопакетами – денег нет.
На стенах – цитаты из поэзии Тараса Шевченко, пейзаж с утками на озере и орнамент вышиванки: судя по стилю и местами облезшей краске, остались еще с ранних постсоветских времен.
На стене над кабинетом директора часы всегда показывают ровно “девять”. Кажется, время здесь действительно остановилось.
Дети ездят в школу на советских велосипедах, взрослые – на советских “Жигулях”. Изредка по дороге проезжает одинокая старая “Волга”– тут их еще можно встретить. На улицах мало людей, особенно молодых, и особенно мужчин – уехали на заработки, объясняют местные.
Уже к трем часам дня город пустеет, на местном рынке собирают вещи последние продавцы. Темнеет. На ухабистые дороги опускается туман, густой, как сметана. Кажется, будто гуляешь по городу-призраку.
Не верится, что здесь, среди этой нищеты и заброшенности, родился и вырос премьер-министр Украины.
Так и не скажешь, что это школа, откуда вышел второй человек в стране. Если портрет Владимира Зеленского висит на “доске почета” в криворожской гимназии №95, где учился президент, то о Гончаруке в лицее Городни визуально ничего не напоминает.
Его портрет детства можно составить только со слов Надежды Болох, учительницы музыки и по совместительству депутата местного горсовета от “Батькивщины”.
Болох помнит Гончарука лучше других педагогов – была его классной руководительницей. Она и сейчас хранит некоторые школьные снимки, на которых запечатлен ее знаменитый выпускник.
Фото Гончарука с классом, 2000 год. Алексей – посредине в первом ряду. Фото: Страна
– Гончарук всегда был очень правильный, – вспоминает Надежда Владимировна. Говорит, что будущего премьера интересовала только учеба, а после школы он всегда сразу шел домой.
– Он не был лидером, но был оратором. Любил блеснуть. Мог на уроке задать учителю провокационный вопрос, на который уже сам заранее знал ответ, – отмечает педагог Гончарука. – Он не столько хотел учителя поставить в неудобное положение, как хотел, чтобы его заметили и оценили его эрудицию. Не всем в коллективе это нравилось, скажем так. Дети называли его “профессор”. “Гончарук-профессор”, говорили они.
Классный руководитель Алексея Гончарука – Надежда Болох, – и сама с 2005 года в политике: она депутат четырех созывов местного горсовета (от партии “Батькивщина”). Фото: Страна
Гончарук часто ходил на олимпиады по правоведению. А вот в школьной самодеятельности участвовал неохотно. В этом он тоже отличается от своего начальника – президента Владимира Зеленского: тот, по воспоминаниям учителей, с детства всегда сам рвался на сцену (подробнее о детстве Зеленского читайте в специальном репортаже “Страны”).
Гончарук же ни музыкой, ни танцами, ни КВН не увлекался.
– Гончарук в детстве был в общем-то таким же, как сейчас, – вспоминает директриса лицея №2 Светлана Хоменко. – Серьезным, умным. Старательным, учиться любил. Окна не бил, не прогуливал. Его уважали. Удавались ему все предметы. Но раз потом пошел на юридический – значит, ему ближе были гуманитарные науки. Хотя учительница математики рассказывала, что и с цифрами он “дружил”.
Светлана Хоменко с гордостью демонстрирует “Книгу выдачи аттестатов” с оценками будущего премьера – там одни “11” и “12”. Самая низкая оценка – единственная “10” по “Военной подготовке”.
– Уже когда пошли слухи, что Гончарук может стать премьером, мы тут все, конечно, за него кулачки держали! Это же наш выпускник, и такая должность серьезная. Он – наш! Гордимся, – говорит директор лицея.
Аттестат с оценками Алексея Гончарука. По словам учителей, он был скорее гуманитарий, чем технарь. Фото: Страна
– Помню, Гончарук в школе был низенький, даже ниже меня, – говорит Надежда Владимировна. – А когда он через год после выпуска приехал к нам в школу на 9 мая, я его не узнала. “Надежда Владимировна, а что вы не здороваетесь?” Слышу голос Гончарука и не могу понять, где он. А потом поднимаю глаза, а я ему до пупка еле достаю! Не знаю, что надо было есть и пить, чтобы за год так вырасти!
Судя по воспоминаниям учителей, в школе Гончарук был типичным “ботаном”: низкорослый, застенчивый, но умный парень, легко откликающийся на фразу “дай списать”. И хотя одноклассники за это Гончарука не “гнобили”, его трудно назвать душой компании. Педагоги вспоминают, что у него не было близких друзей. Как, в общем-то, и врагов – он со всеми общался ровно.
При этом учителя ни разу не видели Алексея на свидании.
– Лешу я с девушкой не помню, – признается Надежда Болох. – Ему как-то все равно было – девочка, мальчик, – он общался со всеми. Но ни с кем не сближался. Не было у него близкого друга. И девушки не было.
– А как же первая школьная любовь?
– Нет. Я сама об этом Лешу спрашивала. Он говорил, что у него на отношения времени нет, он учится, – размышляет Надежда Владимировна, и добавляет с улыбкой:
– Знаю я, почему вы меня о первой любви Гончарука спрашиваете. Я эти сплетни все читала в интернете, – говорит Надежда Болох, видимо, намекая на слухи о нетрадиционной ориентации премьера.
– Как думаете, это правда?
– Нет. Не похоже на него. Он таких нетрадиционных наклонностей не проявлял. У него просто мало опыта в общении с девушками, он это в свое время упустил, постоянно за книжками сидел. Поэтому такой застенчивый.
Отец – в партии Медведчука, мать – в Европе, брат – в Чернигове
Нынешний премьер родился в 1984 году в семье военного и медсестры. По словам учителей, Гончарук рос в интеллигентной и довольно обеспеченной семье. В школе вспоминают, что он был одним из первых, у кого появился дома компьютер и интернет.
Его отец, Валерий Гончарук, после военной службы занимался бизнесом и политикой. Он был замсекретаря областного комитета Социал- демократической партии (объединенной), которую возглавлял Виктор Медведчук, а в 2002 году даже пытался пройти от нее в парламент, но мандат не получил.
Через год отец Гончарука погиб в автокатастрофе. Мать вынуждена была поехать на заработки в Европу. Алексей с младшим братом Олегом к этому времени тоже уехали из Городни.
Юный Алексей Гончарук, на фото – второй слева. Фото: Страна
На вопрос, как выходец из провинциального городка смог стать премьер-министром, Надежда Болох коротко отвечает: это у Гончарука в отца:
– Отец у него был такой напористый, настырный, всегда “в верхах крутился”. Вот и Леша из таких. Мама у них была мягкая, медсестрой работала у нас в школе какое-то время. Младший брат Алексея, Олег, больше в маму пошел. Он тоже в нашей школе учился, на год младше Леши.
– Они с Алексеем были похожи?
– Совершенно разные, – отвечает Надежда Владимировна.
Олег, по ее словам, был типичный “середнячок”: нравится предмет – выучил, не нравится – нет.
– У Леши такого не было, Леша был ботан. Не знаю, что бы с ним было, если бы он чего-то не знал. Принципиальный, отличник. У него всегда все по полочкам. Не было такого, чтобы Гончарук чего-то не выучил, схитрил, списал.
– А какие отношения были между братьями? – уточняю.
– Леша с Олегом были не особенно близки. Не конфликтовали, просто как братья общались. Домой, помню, вместе ходили. В общем-то были дружные. Но разные.
Сейчас Олег Гончарук живет в Чернигове. Надежда Болох говорит, что, скорее всего, это именно про Олега Гончарука недавно писали в СМИ о том, что семья премьер-министра задолжала за коммуналку более 21 тысячи гривен.
– Может, они отношения и поддерживают, я не знаю. Вероятно, у Олега проблемы какие-то, может он не зарабатывает столько денег, чтобы долги погасить. Но и мы же не зарабатываем, но за коммуналку заплатить – это же святое! Да и почему Алексей ему не помог – для меня непонятно.
“Одну-единственную больницу и ту закрывают”
В Городне нет ни хлеба, ни зрелищ. Но недавно появилось новое развлечение – обсуждать новости об Алексее Гончаруке.
Городня – хоть и глубинка, но продвинутая. Бабушки на здешнем рынке в курсе всех событий покруче столичных политтехнологов, и готовы поддержать разговор на любую тему. Тем более, что объект сплетен – их земляк.
Здесь все в курсе и про то, что брат Гончарука задолжал за коммуналку. Общее настроение: они платят, а брат премьера – нет! Как так?!
Знают местные и про скандальный поход премьера на концерт неонацистской группы “Сокира Перуна”.
– Когда становишься публичным человеком, такие вещи надо продумывать. Хотя я не считаю, что он поклонник этих взглядов… Но зачем он заигрывает с этими людьми? Пропустил гол в свои ворота, – возмущается директор лицея №2 Светлана Хоменко.
Многие помнят, что Гончарук занимался реформами в правительстве еще при Порошенко, а в итоге стал премьером в правительстве Зеленского. Как? У городнянцев нет ответа. Это тоже не добавляет ему доверия в глазах земляков.
В оценках деятельности Гончарука жители Городни разделились на два лагеря. Оптимисты считают, что еще рано делать выводы (“он еще ничего толком сделать не успел, дайте время”). Вторые считают, что времени было достаточно, но Гончарук не воспользовался им.
Уже после обеда на рынке в Городне почти не остается продавцов – нет покупателей. Фото: Страна
После двух часов дня рынок Городни уже сворачивается – покупателей нет. На приезжих расчета нет – вряд ли какой-то турист забредет в такую глубинку. Молочку распродали еще утром, на прилавках остались одни консервы да макароны. Я застаю на месте двух оставшихся продавцов.
– Ничего не меняется, никаких улучшений. Наоборот людей загоняют все дальше в угол. Сейчас опять тарифы на коммуналку повышаются. А в магазинах как дорого все! – Возмущается Алла Николаевна, которая продает консервы. Ей уже за 60, но она каждое утро приезжает сюда из соседнего села. Говорит, торговать приходится, потому что на одну пенсию не проживешь.
У нее сегодня плохая выручка, поэтому у нее вдвойне плохое настроение.
– Городня практически уже развалена. Молодежи работать негде. Одну-единственную больницу на весь 19-тысячный район – и ту закрывают. Ближайшая – в Чернигове. Это час езды. А как туда человек старенький сам доедет? Где он 70 гривен на дорогу найдет? Роддома своего в Городне нет. Рожаешь – будь добра, едь на маршрутке в Чернигов. Повезет, если по дороге не родишь!
Продавщица за соседним прилавком пакует остатки домашней снеди в старую “кравчучку”. Она выглядит повеселее своей коллеги – сегодня, видимо, торговля шла хорошо. Она подхватывает наш разговор:
– А знаете, как теперь можно лекарства получить по программе “Доступні ліки”? Только с 9 до 5 в будние дни. А в выходные дни по бесплатному рецепту – дуля вам под нос. Не хочешь, иди покупай за свои деньги. На это наверно и расчет.
– Подделки лекарств – частое дело, – добавляет Анна Николаевна, складывая в коробку остатки непроданных консервов. – Купили польское лекарство – все нормально, украинское – “скорую” пришлось вызывать, колоть уколы. Представляете? Кто должен за этим следить? У нас кругом схемы. Как там они сказали – будем рушить схематоз? Так нет, они одни схемы рушат, а другие настраивают!
– А как вам сам Гончарук в качестве премьера? – спрашиваю.
– Ну, рассказывает что-то, мямлит. Я не видела еще ни одного его хорошего выступления. Не чувствуется силы в нем, – Алла Николаевна явно невыского мнения о земляке.
Андрей Богдан местного значения
От Киева до Городни – около трех часов езды. Не так уж далеко. Но местные жалуются: Гончарук давно не наведывался на свою малую родину.
– Пока не стал премьером, Гончарук часто звонил, приезжал. Даже сам организовывал встречи выпускников. А сейчас звонить перестал, даже на мои сообщения не отвечает… У нас одностороннее общение: Надежда Владимировна пишет, Гончарук читает и молчит, – с явной обидой говорит Надежда Болох.
Гончарука здесь очень ждали в гости на день города, в конце сентября – но он так и не приехал. Хотя его лично приглашал мэр Городни.
– Конечно, я понимаю, он не должен только нам помогать, он за всю страну должен думать, – считает директор лицея Светлана Хоменко. – Но по-хорошему после назначения нужно было приехать и показать, что он помнит Городню, и сделает все, чтобы поднять и свою малую родину, и большую.
– О чем вы бы попросили Гончарука?
– Чтобы если не для Городни, то хоть для своей родной школы Гончарук как премьер что-то сделал.
– Например?
– Вот, смотрите, – директор школы Светлана Хоменко показывает на пятна на потолке: – У нас крыша протекает. Когда дожди, свет боимся включить, чтоб не закоротило.
– Дует в окна, сырость, в коридорах зимой дубарь, потому что у нас все двери в дырках – а чем нам их, тряпками завешивать? Крыльцо – тихий ужас, – добавляет Надежда Болох.
– Нам ДФРР (Госфонд регионального развития – Ред.) заморозил выплату 16 млн грн на ремонт, – признается Светлана Хоменко. – Мы все лето ждали этих денег. Три очереди ремонта: крыша, окна и двери, утепление. Сейчас аж 1000 грн на счету школы – из них надо платить за телефон, за интернет, за освещение. Можно на эти деньги жить? Так это еще мы – самая большая школа в Городнянском районе: у нас учится 820 детей. Но такая ситуация не только у нас.
Денег на ремонт нет не только в школе, но и у простых городнянцев. Фото: Страна
Проблем в Городне хватает, и они типичны для многих украинских глубинок.
– У нас в военном городке горячую воду отключили, – говорит Елена. Она живет по соседству с домом, где раньше проживала семья Гончаруков. – Сказали, зимовать будете без горячей воды. Потому что им невыгодно стало поставлять, люди бойлеры ставят. Гончарук же сам там жил, они с моим мужем дружили в детстве. Летом мы уже привыкли без горячей воды. Вот если бы Гончарук посодействовал, чтобы нам хоть на зиму воду включили, было бы прекрасно.
– Да он не должен ничего делать для Городни. Он должен для всей страны сделать хорошо, а Городня подтянется! – говорит мэр Городни, которого, по забавному стечению обстоятельств, зовут как главу Офиса президента – Андрей Богдан.
– А для страны он делает достаточно?
– Пока сложно сказать. Мы работаем еще на старом бюджете. Члены правления Ассоциации городов Украины уже встречались с Гончаруком, обсуждали все насущные проблемы на местах. Гончарук нас услышал. Где-то согласился, где-то нет. Был конструктивный диалог.
– Гончарук давал вам конкретные обещания?
– Обещал разобраться с тарифами на тепло, бюджетом на ремонт дорог. И решить вопрос по субвенциям на социально-экономическое развитие, которые “зависли” и мы не можем их получить. Еще с медициной непонятная ситуация – Национальная служба здоровья недоплачивает в регионы деньги. Вот эти проблемы нам надо решить.
Андрей Богдан знает Гончарука давно – еще когда он был далек от политической карьеры и работал адвокатом.
– Я доволен конечно, что наш земляк стал премьером. Потому что когда вы лично знакомы, проще донести какую-то информацию, – считает Андрей Богдан.
Гончарука он характеризует просто – “патриот”.
– И материальное обогащение, мне кажется, его не интересует. Он искренне хочет сделать как лучше. А как оно получится – дай бог.
Политический склероз
Городня – родина многих выдающихся украинцев, говорит директор историко-краеведческого музея Ольга Смаль. Она проводит мне мини-экскурсию по музею, заодно рассказывая о местных знаменитостях. Оперные певцы Лидия Кондрашевская и Михаил Павлусенко, певец и композитор Анатолий Кобзарь, “человек-оркестр” Михаил Твердый, поэт Абрам Кацнельсон – уроженцы Городни.
Отсюда родом и диссидент Левко Лукьяненко, которому в музее посвящен отдельный большой стенд. Кстати, пять лет назад Алексей Гончарук вместе с Левком Лукьяненко приезжал в Городню и выступал на 35-летии музея. В кабинете Ольги Смаль до сих пор висит фотография с того вечера.
Гончарук выступает с докладом на 35-летии историко-краеведческого музея Городни. Рядом с ним – мэр Городни Андрей Богдан, тезка главы Офиса президента. Фото: Страна
– Я бы на его месте приехала, – рассуждает Ольга Геннадиевна. – Как бы ни был занят, Городня от Киева не в 1000 км. Можно найти полдня или один день и посетить Городнянщину. Вдохновить нашу молодежь, чтобы она не уезжала. Он же и сам молодой. Самый молодой премьер в Украине! Конечно, мы этим гордимся.
Я прошу ее описать Гончарука. О прошлом Городнянщины она может говорить бесконечно, но на вопросы о сегодняшнем дне и о политике отвечает неохотно. Гончарука она описывает лишь одним словом: умный. “Ничего не могу о нем сказать, ни плохого, ни хорошего. Близко его не знала”, – отрезает Ольга Смаль.
– А сейчас вы им довольны как премьер-министром?
– Сложно сказать, довольна или нет. Еще толком ничего не сделано. Да и чтоб быть премьером, надо ж опыт хоть какой-то иметь.
– Думаете, рано?
– Ему 35. Для премьера возраст маловат.
Мы проходим дальше, в зал реконструкции. Ольга Геннадиевна продолжает свою экскурсию:
– Мы вот-вот должны сделать ремонт, даже окна закупили, видите? – Говорит она, показывая на большие оконные рамы, сложенные в кучу посреди выставочного зала. – Но пока не можем их поставить. Нужно около 500 тысяч гривен, чтобы сделать реконструкцию внутри и снаружи, привести это историческое здание 1898 года в порядок. На бумаге все есть, а по факту денег нет.
Директриса музея тяжело вздыхает, глядя на эту груду оконных рам, пылящихся на полу.
– Есть же у нас выдающиеся личности, выходцы из Городни. Хочется, чтобы они, включая нынешнего премьера, повернулись к нам лицом, – говорит Ольга Смаль. – Вот как Леонид Кучма. Он же тоже уроженец Черниговщины, он из Чайкино, и много сделал для родного края как президент в свое время. Так что Гончарук как глава правительства тоже должен не забывать о нас. Мы должны ощутить какую-то помощь. Хотелось бы, чтобы он вспомнил наш музей. И помог закончить реэкспозицию.
Директор музея Ольга Смаль показывает, как закупленные для ремонта оконные рамы валяются на полу. На их установку нет денег. Фото: Страна
Я продолжаю слушать ее рассказы о великих городнянцах и думаю о том, будет ли в краеведческом музее Городни когда-то стенд о выдающемся премьер-министре Алексее Гончаруке?
Пока сказать сложно.
Все, с кем мне удалось поговорить в Городне, утверждают: очевидно, Гончарук заболел “политическим склерозом”. Это когда политики – выходцы из глубинки, добившиеся высокой должности, о своем “неблагородном” происхождении предпочитают благородно “забыть”.
Местные эту забывчивость по отношению к родному городу Гончаруку, в основном, не одобряют.
– Если ему стыдно за Городню, пусть прямо так и скажет, а не прячется, – с обидой выпаливает женщина, с которой я знакомлюсь в ожидании маршрутки на Чернигов. – Вот только если человек стесняется своей малой родины, на самом деле он стыдится себя.
“За 100 дней начудили как за сто лет”
О своем выпускнике, который стал самым молодым премьер-министром в Украине, в лицее №2 вспоминают с понятной теплотой и гордостью. Но как только мы начинаем обсуждать не его школьные достижения, а успехи за 100 дней на посту премьер-министра, риторика резко меняется.
– Вначале, когда Гончарука только назначили премьером, у меня была эйфория. Приезжали журналисты, я восторженно говорила о Лёше… Сейчас такого запала у меня нет совершенно, – говорит Надежда Болох.
– Почему?
– Да потому что почти 100 дней – а результата ноль. Я не вижу сдвигов никаких. Вижу, что это будет топтание на месте под аккомпанемент красивых слов. Которые он в детстве умел красиво сказать на уроке, понимаете? Пустая говорильня, – отрезает Надежда Болох.
Сказав это, она закусывает губу – сомневается, стоит ли так откровенничать с журналистом о своем бывшем выпускнике, а ныне – премьер-министре Украины. Но после минутных раздумий принимает решение:
– Может и не надо вам это рассказывать… Ну да ладно. Хотите – пишите, хотите – нет. Это правда.
Мы говорим около часа и успеваем обсудить все проблемы Городни. Педсостав на удивление словоохотлив – видно, что у них накипело, и хочется с кем-то поделиться своей болью.
– Да простит меня этот “уряд технократів”, но пока я вижу только продолжение гройсмановских реформ. То же, что было… Я ожидала от Леши другого, – продолжает Надежда Болох.
Над кабинетом директора городнянского лицея №2 остановились часы. И время в Городне, кажется, тоже остановилось. Фото: Страна
Директор школы Светлана Хоменко, которая присутствует при нашем разговоре с Болох, сперва подбирает выражения осторожнее – хоть и бывший ученик, но все-таки премьер. Но в итоге признает: новым правительством она тоже разочарована.
– Мы обрадовались поначалу – премьер из нашей школы, может наконец-то удастся какие-то наболевшие проблемы решить. Надеялись, что действительно пришли новые, молодые, они что-то изменят. И здесь, в Городне, так многие думали. По крайней мере, ожидали, что коррупционеры не будут выезжать по поддельным паспортам за границу – и Гонтарева, и Луценко, и другие. Чтобы что-то делалось. Не делается? Значит, как сказал Зеленский – будем прощаться. Так прощайтесь! И что? Попрощались с кем- то?
– А кого они в Кабмин понабирали? – Надежда Болох уже не сдерживает возмущения. – Милованов, Маркарова, Аваков… А где новые люди, которых нам обещали?! И Зеленский говорит про Гончарука – пускай ошибается. Что значит пускай ошибается? А как людям жить? Чем мы должны быть довольны? Что сейчас опять тарифы будут повышаться? Что земли будут распродавать?
Надежда Владимировна распаляется все больше.
– Ставка техработника у нас в школе – 2 тысячи гривен с копейками. А у педагога, который приходит работать после института, после вычета налогов еще меньше зарплата, чем у техработника, который отвечает за хлорку в туалете. Это, по-вашему, нормально?! – Продолжает она.
– А пенсионеры? – Встревает Светлана Хоменко. По ее словам, большая часть учителей в городнянском лицее No2 – люди за 60, которым приходится преподавать, так как на одну пенсию в 2200 грн не прожить.
– Если бы пенсия была нормальная, то люди бы дома сидели, а так им жить не на что, вот и работают. А почему? Потому что пенсия от ставки, а ставки маленькие – 3000, 3800, 4300 грн. Еще и доплату за классное руководство отменить хотят. Так пусть сами отвечают за своих детей! Это сейчас такая политика.
– А медицина? – Говорит Надежда Болох? – Супрун, значит, была плохая, но мы продолжаем ее реформу. Так зачем ее вообще было менять? Никаких сдвигов – ни в медицине, ни в образовании. Сейчас закон о среднем образовании вообще непонятно какой примут.
– Уже даже света в конце тоннеля не видно, – говорит Светлана Хоменко. – Предыдущие пришли под лозунгами “Слава Украине!” – и воруем себе тихонько. Эти шли под лозунгами “сажать будем”. Так сажайте! Или это клевета? Если у вас три месяца нет доказательств на коррупционеров из прошлой власти? Или вы ждете, пока они уедут по поддельным паспортам? Я не могу понять.
– К власти шли с одними лозунгами, а пока шли, забыли. И за 100 дней начудили уже как за сто лет, – выпаливает директриса.
Надежда Болох после этой фразы тяжело вздыхает и опускает глаза – будто ей стыдно.
– Ко мне часто подходят с претензией: “А Гончарук же – твой выпускник?” Я уже голову пеплом посыпаю. Говорю: “Ой, не напоминайте!” Честно? Смотрю я на Гончарука, на все, что делается. И хочется, как страус, спрятать голову в песок.
Закон об уголовной ответственности за незаконное обогащение на сумму от 6,2 млн грн 27 ноября опубликовали в официальном парламентском издании “Голос Украины”.
Согласно закону № 263-IX, в Уголовный кодекс вернули статью о незаконном обогащении. Предусмотрено лишение свободы на 5-10 лет с лишением права заниматься определенной деятельностью до 3 лет в случае приобретения лицом активов, стоимость которых более чем на 6 243 250 грн превышает законные доходы.
Закладывается исковая давность в 4 года. Иск по делу о признании активов необоснованными и их взыскании подается без взимания судебного сбора.
Такие дела будет рассматривать коллегия Высшего антикоррупционного суда (ВАСУ) в составе трех судей, а апелляции – апелляционная палата ВАСУ.
Необоснованными считаются не только признанные необоснованными активы, но и доходы, полученные за их счет, – все они подлежат конфискации или спецконфискации. Информацию о таких активах намерены вносить в Единый государственный реестр активов, на которые наложен арест в уголовном производстве.
В деле о признании активов необоснованными активы стоимостью от 834,6 тыс. грн в случае взыскания в доход государства и ареста передаются в управление Нацагентству по вопросам выявления, розыска и управления активами, полученными от коррупционных и других преступлений (АРМА). Также предусматривается, что АРМА взаимодействует с органами досудебного расследования, прокуратуры и суда, разыскивая помещения, площадки для хранения активов, на которые наложен арест по делу о незаконном обогащении.
Если невозможно взыскать активы, признанные необоснованными, обвиняемый должен оплатить их стоимость государству, или же будут изъяты другие его активы такой же стоимости.
Данные обвиняемого по делу о незаконных активах нельзя использовать, чтобы доказать совершение им уголовного нарушения.
Закон предусматривает раскрытие банковской тайны органам прокуратуры, ГБР и НАБУ в делах по выявлению необоснованных активов (в том числе Нацбанком). В таком случае банк получит право предоставлять информацию о клиентах другого банка.
Кроме банковской тайны, НАБУ получит право истребовать информацию не только у правоохранительных и госорганов, органов местного самоуправления, но и предприятий, учреждений, организаций – в том числе обязательные для декларирования сведения об имуществе, доходах, расходах, финансовых обязательствах.
Со своей стороны, ГБР получит право запрашивать информацию для выявления необоснованных активов из автоматизированных справочных систем, реестров и баз данных, которые администрируют органы госвласти и местного самоуправления – в том числе информацию с ограниченным доступом.
Предполагается, что о необоснованных активах можно будет сообщить на горячую линию НАБУ, но соответствующую информацию будут проверять только при условии, что данные будут касаться конкретного лица и содержать факты, которые можно установить.
Нацагентству по вопросам предотвращения коррупции (НАПК) поручили извещать Специализированную антикоррупционную прокуратуру (САП) или Офис генпрокурора о выявленных доказательствах незаконного обогащения.
Если Нацагентство по результатам проверки е-деклараций выявило признаки необоснованности активов – чиновнику предоставляется 10 рабочих дней, чтобы объяснить происхождение средств.
Вместе с тем темпы проверки деклараций НАПК и решения по их результатам не должны влиять на расследование и судебные производства.
Документ вносит изменения в ряд законодательных актов, предусматривая увольнение и прекращение полномочий ряда должностных лиц в случае вступления в силу решения суда о признании их доходов необоснованными.
Речь идет о судьях, начальниках в службе гражданской защиты, военнослужащих-контрактниках, военнослужащих в кадровой службе; сельских, поселковых, городских главах, старостах; уполномоченных; должностных лицах местного самоуправления; депутатах местных советов; членах ЦИК, представителях Государственной уголовно-исполнительной службы; директоре НАБУ, членах НАПК; прокурорах, членах Счетной палаты; директоре, первом заместителе и заместителе главы ГБР; полицейских; членах ВККС и Высшего совета правосудия; любых госслужащих и лицах, уполномоченных выполнять функции государства.
В Национальном банке заявили, что украинский олигарх Игорь Коломойский специально давит на ведомство, чтобы получить над ним ручной контроль. Об этом говорится в заявлении НБУ в Facebook.
“Несколько недель продолжается сфокусированная атака на Национальный банк в форме заказных спекуляций и клеветы в СМИ, проплаченных митингов под стенами НБУ и даже попытки насильственного вторжения в НБУ “титушек”. Мы считаем, что это давление на Национальный банк осуществляет олигарх и экс-владелец Приватбанка Игорь Коломойский, который задолжал государству 5,5 млрд долл. США, выведенных из Приватбанка до национализации”, – говорится в сообщении.
Фото: facebook.com/NationalBankOfUkraine
При этом в НБУ утверждают, что средства должны быть возвращены. А целью Коломойского является создание информационного хаоса “чтобы дискредитировать НБУ и реформу по очистке банковского сектора; сменить руководство и в будущем прибегнуть к ручному управлению НБУ”.
Напомним, что задержанная за взятку в $15 тысяч сотрудница Нацбанка оказалась его главным юрисконсультом.
До этого “Страна” писала, что участники акции протеста под Национальным банком Украины (НБУ), которые требуют отставки главы правления центробанка Якова Смолия и его первого заместителя Екатерины Рожковой прорвались в холл здания, но не смогли пройти дальше.
На різдвяні та новорічні свята українці матимуть додаткові вихідні. Про це йдеться у рішенні Кабінету міністрів.
25 грудня, середа, Різдво за григоріанським календарем буде вихідним днем. А робочий день напередодні рекомендовано зробити скороченим.
Понеділок та вівторок — 30 і 31 грудня перед Новим роком будуть вихідними. Але їх потрібно буде відпрацювати дві суботи поспіль — 21 і 28 грудня. Оскільки 28 грудня — останній робочий день перед святами, то його рекомендують скоротити на годину.
Відтак на Новий рік українці відпочиватимуть чотири дні поспіль — 29, 30, 31 грудня та 1 січня.
Також чотири вихідні буде на Різдво за юліанським календарем. Уряд переніс робочий день з понеділка 6 січня на суботу 11 грудня. Тому на різдвяні свята вихідними будуть 4, 5, 6 і 7 січня.
Двое сотрудников Административно-бюджетного управления Белого дома, которое является промежуточным исполнительным звеном в процессе предоставления военной поддержки Украине, уволились из-за приостановки Трампом помощи украинским военным.
Об этом говорится в показаниях сотрудника этого же управления Марка Сэнди на закрытых слушаний, которые состоялись в этом месяце, отмечает The Hill.
“Двое сотрудников, один из которых работал в юридическом подразделении, подали в отставку частично из-за беспокойства в связи с непонятным замораживанием помощи (для Украины – Ред.)”, – приводит издание показания чиновника.
При этом фамилии чиновников не называются в стенограмме, поскольку свидетель отметил, что не хотел бы говорить об их мотивации за них. При этом он подчеркнул, что по крайней мере в тот момент были высказаны определенные разочарования в связи с тем, что причины такого шага в отношении Украины были непонятными и оставались без объяснений.
Марк Сэнди также отметил в показаниях, что считает президента Трампа лицом, которое руководило процессом приостановления военной помощи для Украины. Показания чиновника Белого дома стали частью расследования Палаты представителей по поводу импичмента президента США.
Антирейтинг президента Украины Владимира Зеленского и его команды вырос за три месяца почти в два раза. Одновременно с тем падает и его уровень поддержки. Эксперты уверены – рейтинг будет снижаться и дальше.
О том, что происходит с доверием к президенту и насколько серьезны репутационные потери для “Слуги народа” – в материале OBOZREVATEL .
Главное:
Работой Зеленского и его команды недовольны 23,9% украинцев – в августе их было 13%;
Эксперты считают, что на это влияет открытость процессов в Раде, скандалы и деятельность противников президента;
Мнения насчет скорости падения рейтинга расходятся;
Факторов для стабилизации уровня поддержки у Зеленского и команды пока нет.
Согласно данным опроса фонда “Демократические инициативы” им. Илька Кучерива и КМИСа за 4-19 ноября, позитивно или преимущественно позитивно оценивают работу Зеленского и команды 62% украинцев, по сравнению с 62,8% в августе. А вот антирейтинг вырос почти в два раза – негативно и преимущественно негативно оценивают их деятельность уже 23,9% населения, что почти вдвое больше, чем три месяца назад.
Данные соцопроса Опрос фонда “Деминициативы” совместно с КМИС
Влияние соцсетей, скандалы и “политика наружу”
Директор центра “Социальный мониторинг” Дмитрий Дмитрук рассказал OBOZREVATEL, что причиной падения рейтинга у Зе является в том числе активная критика в соцсетях, откуда черпает информацию львиная доля его избирателей.
“Появился Telegram, как отдельный фактор влияния очень сильный. Фактически те процессы, которые раньше проходили в других парламентах за закрытыми дверями, здесь происходили на всеобщем обозрении. И это, конечно же, шокировало очень многих людей, которые далеки от политики, которые наблюдали за фасадом политики и не понимали, что происходит в закулисье. Здесь закулисье вышло на авансцену и, конечно, это ударило по их рейтингу”, – рассказал Дмитрий Дмитрук.
Среди мощных ударов – скандал вокруг насильника Иванисова, которое президент фактически замолчал.
Генеральный директор Киевского международного института социологии Владимир Паниотто выделяет другие причины нестабильного рейтинга –скандалы в Раде, деятельность противников президента, движение “Капитуляции – нет!”. Однако он считает, что это “бьет” скорее по имиджу парламента, чем по уровню доверия к президенту.
Я думаю, что это связано и с деятельностью противников Зеленского, с движением “Капитуляции – нет”, со скандалами в парламенте. Хотя, скажем, поддержка за последний месяц не очень сильно изменилась. Зеленский реагирует на скандалы тем, что избавляется от всех, исключая их из фракции. Так что скандалы сказались скорее на отношении к Раде, чем на самом Зеленском, – поделился мнением с OBOZREVATEL Паниотто.
Владимир Зеленский
Репутационные потери есть, но мнения о них разные
Рейтингу Зеленского нанесли серьезный удар, считает Дмитрук. В первую очередь, это происходит из-за завышенных ожиданий, которые не оправдались.
Тем не менее, эксперт уверен, что механизм работает точно так же, как и раньше – высокий уровень доверия сменяется таким же высоким уровнем разочарования. Единственное, что в этом смысле отличает нынешнюю власть от предыдущих парламентов – темпы падения рейтинга.
Украинская политическая система не привыкла существовать с таким высоким уровнем доверия. Всегда после того, как мы имеем высокий уровень доверия, мы получали очень высокий уровень разочарования – сценарий всегда один. Сначала высокий уровень доверия, затем быстрое падение. Здесь происходит то же самое, ничего нового. Просто механизм один и тот же, просто темпы… Жизнь показала, что может двигаться еще быстрее, чем себе представляли люди.
А вот Владимир Паниотто считает, что падение в рейтинге у Зеленского пока ниже, чем ожидал он и другие социологи.
“Предполагалось, что через полгода его поддержка упадет существенно, а она упала не очень существенно. Я и другие социологи прогнозировали, что падение произойдет быстрее, поскольку Зеленский не обнародовал до выборов свою политическую ориентацию и непонятно, что он собирается делать. Следовательно, после выборов он себя проявит […] и когда это обнаружится, то его рейтинг очень быстро упадет, но этого не произошло”.
Факторов для стабилизации рейтинга пока нет
Говоря о дальнейших прогнозах, Дмитрий Дмитрук думает, чтопадение продолжится и первые цифры можно будет узнать уже перед Новым годом. Он также добавил, что пока не видит способов удержать уровень поддержки среди населения.
“Пока я не вижу для стабилизации факторов. Так как это было ситуативное большинство, то уровень поддержки будет сокращаться, пока не будет нащупано ядро. Вопрос в том, какого размера это ядро”.
Смотрите видео по теме:
Возможность падения рейтинга Зеленского в будущем из-за скандалов в Верховной Раде допускает и Владимир Паниотто, так как, по его мнению, ни один президент не может окончательно отстраниться от своей фракции.
Кроме того, в опросе отметили, что 33% украинцев верят в перевыборы, а 43,5% думают, что их не будет. 36% населения уверены, что Украина движется в правильном направлении, а 39% думают обратное.
Не пройшов і місяць після прем’єри нового синглу від Артема Кондратюка, як він уже презентує нове відео на пісню “Я благаю”. Осінь у артиста видалась досить продуктивною. Творчий тандем з українськими авторами Олександром Яшиним та Василем Радугою приніс новий подих творчості артисту.
Над екранізацією пісні працювали дуже талановиті люди. Кліпмейкер Василь Боровий відзняв увесь кліп. Він дуже наполягав показати в новому відео справжню осінь. Зйомки нового відео проходили в місті Житомирі. В перший день зйомок на місто впав дуже густий туман. Всім здавалося, що природа ніби спеціально для зйомок огорнула усі локації гарним теплим туманом. Від цього картинка відео стала більш загадковою. Режисер Маргарита Івасенко. Вона допомагала в усіх творчих та організаційних питаннях. Після локацій природи зйомки перенеслися в професійну студію “S O F I T”, де знімали образи головної героїні, яку зіграла модель Марія Смірнова. Образ для жіночої ролі створила український дизайнер Marina Gin. Makeup – Ксенія Біловус. Директор – Лариса Івасенко.
“Увесь кліп – це стан душі. Кожна людина потребує обіймів та тепла. Вона хоче відчувати себе коханою. Зазвичай, осінь в усіх асоціюється з настанням холодів та наближенням зими. Променів сонця мало і усім хочеться тепла. Так і між людьми буває. Саме від бажання душевного тепла народжується потреба зігрітись теплотою обіймів коханої людини. Це дуже відчувається в тексті пісні. Деякий драматизм ситуації обертається в справжню романтику. Від цього ми відштовхнулися і захотіли передати цей стан у новому відео. Я вдячний усім, хто причетний до створення нового відео як в кадрі, так і за кадром” – коментує Артем Кондратюк.
Пісня “Я благаю” – це перша композиція , яка увійде в третій альбом співака. Новий кліп вже є на офіційному YOUTUBE-каналі Артема Кондратюка.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
.jpg)
Попередня
