Усіма правдами й неправдами колишній (до 2015 року) проректор із виховної роботи Національного авіаційного університету (НАУ) Ярослав Козачок готує компромат на команду «рейдерів» — такий ярлик навісив Ярослав Козачок колективу, що очолює в.о. ректора НАУ Володимир Ісаєнко.
Майже щотижня на своєму сайті, який фінансово підтримують колишні керівники та їхні провладні «дахи» у Верховній Раді України та в Міністерстві освіти і науки України, Ярослав Козачок публікує негативні матеріали сумнівної якості й змісту. Такий брудний спосіб протесту Ярослав Козачок вважає «справедливим» і «тимчасово виправданим» до повернення до «хлібних» місць у керівництві НАУ. Журналістське розслідування, яке ми провели, дозволяє побачити зворотний бік «справедливої» боротьби Ярослава Козачка.
Варто почати з брудної та карколомної біографії Ярослава Козачка.
«Брехливий» порушник закону Ярослав Козачок
На своїй сторінці у «Фейсбук» у рубриці «Про себе» Ярослав Козачок зазначає, що він тепер є «професор у National Aviation University, проректор, голова вченої ради у Національний Авіаційний Університет, проректор у National Aviation University НАУ». А раніше був на посаді «заместитель руководителя Главной службы – руководительдепартамента у Секретариат Президента Украины» (мова – оригіналу).
Ярослав Козачок відверто подає неправдиву інформацію про себе, оскільки посаду професора в НАУ він не обіймає з 1 вересня 2017 року, а посаду проректора НАУ герой нашого розслідування не обіймає від 20 серпня 2015 року, на яку Ярослав Козачок був призначений «екс-ректором НАУ Куликом з перевищенням службових повноважень».
Як видно, Ярослав Козачок подає неправдиву інформацію, яка вводить в оману користувачів «Фейсбук», чим порушує статтю 47 «Відповідальність за порушення законодавства про інформацію» Закону України «Про інформацію»:
«Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:
- необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;
- надання інформації, що не відповідає дійсності;
- несвоєчасне надання інформації;
- навмисне приховування інформації;
- примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної інформації, а також цензура;
(Абзац шостий статті 47 у редакції Закону N 676-IV (676-15) від 03.04.2003;)
- поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи;
- безпідставна відмова від поширення певної інформації;
(Статтю 47 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом N 676-IV (676-15) від 03.04.2003);
- використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов’язків;
- розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;
- порушення порядку зберігання інформації;
- навмисне знищення інформації;
- необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом;
- порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави (Частину другу статті 47 доповнено абзацом згідно із Законом N 1703-IV (1703-15) від 11.05.2004)
(Офіційне тлумачення до статті 47 див. в Рішенні Конституційного Суду України N 5-зп (v005p710-97) від 30.10.97).
Неповними й неправдивими даними, що викладені Ярославом Козачком на сторінці у «Фейсбук», користуються в Україні 10 млн чоловік за даними на 30 червня 2017 року, зокрема 219 тис. тих, хто зареєструвався для участі в ЗНО 2017 року і хто мріяв вступити до НАУ. Отже, 219 тис. потенційних абітурієнтів були введені в оману Ярославом Козачком, чим поставили імідж НАУ під прямий удар, оскільки майже кожний із 219 тис. потенційних абітурієнтів ознайомився з інформацією не лише про скандальне звільнення Ярослава Козачка, а й про розтрату «значних обсягів бюджетних коштів».
Курсантське минуле юного Ярослава Козачка
Крім згаданого темного й брудного в біографії Ярослава Козачка місця, є досить цікавий факт приховування двох років навчання героя нашого розслідування у Львівському вищому військово-політичному училищі (1982–1984), про що свідчить анкетні дані на сторінці LinkedIn.
За дивними обставинами молода людина, яка закінчила «із золотою медаллю Бучацьку СШ №1» і провчившись у престижному військовому виші «безпідставно» відраховується із числа його студентів.
Причому в біографічній довідці, яку Ярослав Козачок складає сам для політичних кіл, автор повідомляє про те, що з Львівського вищого військово-політичного ордена Червоної Зірки училища, де він навчався на відділенні журналістики, у «1984 році був переведений до Тернопільського державного педагогічного інституту імені Я. Галана на філологічний факультет». Можна лише уявити собі, що слід було скоїти в 19 років, щоб піти «за власним бажанням» із найпрестижнішого на той час у СРСР Львівського вищого військово-політичного ордена Червоної Зірки училища та ще й із факультету журналістики. За словами викладача згаданого вишу проф. Сергія Горевалова, який на той час (1984 рік) працював у Львівському вищому військово-політичному ордена Червоної Зірки училищі, виш був єдиним на теренах СРСР, який готував військових журналістів.
Про безславне курсантське минуле Ярослава Козачка свідчить пан N., який і дотепер працює в НАУ і який у 1982–1984 роках навчався в одній групі з героєм нашого розслідування. Отже, приховування в анкетних даних факту навчання й відрахування з числа курсантів Львівського вищого військово-політичного училища – це ще одна брудна пляма в біографії Ярослава Козачка, яку він ретельно приховує дотепер.
«Гуліверівські» кар’єрні «стрибки» Ярослава Козачка
Наступною гидкою і неприємною плямою в біографії «славетного» екс-проректора НАУ Ярослава Козачка є гуліверівські кар’єрні стрибки.
Наше розслідування встановило, що Ярослав Козачок від 2001 до 2002 року (один навчальний рік) перебував на посаді доцента кафедри гуманітарних дисциплін провінційного Тернопільського інституту післядипломної освіти. Вже від наступного 2002 року до 2006 року Ярослав Козачок здійснює карколомний стрибок в кар’єрі: він стає проректором одного з провідних вишів України – Національного авіаційного університету. Простому українському доценту навіть не насняться такі різкі позитивні зміни в біографії. Мабуть, у Ярослава Козачка в житті на той момент з’являється міцний «дах», який посприяв «літуну» з робочого місця на інше робоче місце стати «літуном» майже за професією.
Звернемо увагу на те, що філологічна літературознавча орієнтація Ярослава Козачка й посада в авіаційному (інженерному, технічному) виші не мають нічого спільного. Але, як поговорював Йосип Сталін: «Кадри вирішують все». Саме таким зручним «кадром» для столичного «даху» й став провінційний доцент.
Кар’єрні стрибки в гидкій і карколомній біографії Ярослава Козачка на цьому не завершилися. Від 2006 року до 2009 року провінційний тернопільський доцент і спритний столичний авіа-проректор Ярослав Козачок вже стрибає коридорами помаранчевої влади в ролі головного консультанта-інспектора (!), заступника завідувача відділом (!!), завідувача відділом (!!!), заступника керівника департаменту (!!!!), заступника Головної служби із внутрішньополітичних питань і регіональної політики (!!!!!), керівника департаменту (!!!!!!).
Варто зважити на те, що курс молодого «козачка» на шести (!) посадах у чужому для нього помаранчевому стані Ярослав Козачок прострибав за три роки. Зрозуміло, що той «дах», який витягнув героя нашого розслідування з Тернополя, доклав зусиль для «стрибків» нашого затрапезного доцентишки, який роль холуя виконував прегарно й преуспішно!
До гидкої і карколомної кар’єри Ярослава Козачка варто додати не одне, а одразу шість брудних плям, оскільки виконуючи обов’язки шести посадових осіб за три роки, Ярославу Козачку ніколи було звертати увагу на якість своїх посадових обов’язків. Нами підраховано: на кожній посаді в Секретаріаті Президента Ярослав Козачок перебував у середньому лише по 5-6 місяців. За такі короткі терміни неможливо опанувати специфіку роботи й успішно її виконувати. Висновок напрошується сам по собі: провінційний доцент-лизун був потрібним колісчатком у майбутному механізмі влади, який поступово й терпеливо налаштовував столичний «дах».
В уважного читача анкети Ярослава Козачка може виникнути логічне запитання: «Якщо столичний «дах» Ярослава Козачка був такий можновладний, що пропихував свою «людинку» на потрібні посади, чому ж 2009 року стрімка кар’єра затрапезного доцента-держслужбовця різко перервалася?».
Відповідь ми знаходимо, зайшовши на сторінку офіційного інтернет-представництва Президента України Петра Порошенка, де подається біографічна довідка декого Анненкової Наталії Валентинівни.
Згадана особа, згідно з анкетними даними, у період від 2006 до 2009 року перебувала на таких посадах:
- головний консультант-інспектор відділу регіональної політики і місцевого самоврядування департаменту регіональної політики Головної служби регіональної та кадрової політики Секретаріату Президента України;
- заступник керівника департаменту регіональної політики-завідувач відділом регіональної політики служби регіональної політики Головної служби регіональної політики Секретаріату Президента України;
- заступник Керівника Головної служби регіональної політики – керівник департаменту регіональної політики Секретаріату Президента України;
- перший заступник Керівника Головної служби регіональної політики Секретаріату Президента України;
- перший заступник Керівника Головної служби з внутрішньополітичних питань та регіонального розвитку Секретаріату Президента України;
- керівник Головної служби з внутрішньополітичних питань та регіонального розвитку Секретаріату Президента України.
Дивним чином посади Наталії Анненкової після її стрімкого переходу (чергового кар’єрного «стрибка») одразу обіймав провінційний доцент і «летючий» екс-проректор Ярослав Козачок. Чи то симпатії пані Наталії Аннекової були на боці Ярослава Козачка, чи то продовжував налаштовувати свій механізм його могутній владний «дах», дотепер невідомо.
Достеменно відомим є інший гидкий і брудний факт із біографії Ярослава Козачка, що стосується його «підстави» з боку симпатизуючого «даху». Але про це окремо!
«Підстава» Ярослава Козачка від помаранчевих
Отже, 2009 рік: влада Віктора Ющенка стагнує. Залишається лише підштовхнути помаранчевого «велетня» певним компроматом. Такий компромат «нарили» спритні й борзі «друзі» чинного на той час президента. Постало логічне запитання про те, кому ж довірити озвучити компромат на Віктора Ющенка. І така людинка швидко знайшлася…
Правильно: на роль правдолюбця й чесного «пересічного» українця було обрано доцента-«літуна» Ярослава Козачка. Той під час прес-конференції сміливо озвучив таємницю таємниць про домовленість між діючим на той час Президентом України Віктором Ющенком і претендентом на посаду Президента України на наступний строк Віктором Януковичем щодо поділу влади.
Великого скандалу не вийшло. ЗМІ помусолили новину про таємницю Полішинеля й затихли… А провінційного доцента звільнили з високих посад у Секретаріаті Президента України. Виявилося, що Ярослава Козачка просто «підставили», як непотрібного пішака у великій владній шахматній партії.
Бідолашний «літун»-доцент Ярослав Козачок
Куди ж було податися бідному Йорику після такої підстави? Довго не думали й столичний «дах» прилаштував невдаху-доцента Ярослава Козачка на посаду професора кафедри української літератури та компаративістики Київського університету ім. Б. Грінченка.
За два місяці (грудень 2009 – січень 2010) Ярослав Козачок раптово «стрибає» у високе крісло заступника міністра транспорту та зв’язку України. У кріслі заступника міністра утримується лише один (!!!) місяць, тому що відбувається зміна декорацій: до влади в Україні приходить Віктор Янукович.
Досить сумнівної репутації Ярослава Козачка, як ненадійної людини і зрадника помаранчевих було достатньо для його звільнення з посади заступника міністра. Черговий ляпас від чергової брудної плями в біографії Ярослава Козачка. Не щастить бідоласі-літуну-доцентику з провінційного вишу… Ну не щастить…
Знову постає проблема: куди податися? Відповідь не забарилася. Ярослав Козачок повертається на посаду професора кафедри української літератури та компаративістики Київського університету ім. Б. Грінченка, де утримується лише п’ять (!!!) місяців 2010 року (із березня по липень 2010 року). Славетний київський виш не влаштовує горе-професора Ярослава Козачка. Столичний «дах» Ярослава Козачка знову приходить на допомогу й влаштовує екс-президентського пішака на посаду завідувача кафедри журналістики Національного авіаційного університету. За місяць, у вересні 2010 року владний лизун обіймає посаду проректора НАУ. Дійсно, карколомна й брудна кар’єра!!!
Але бруд ще попереду, про що сам Ярослав Козачок ще не здогадувався на той час…
Кар’єрний «стрибок» маргінального доцента Ярослава Козачка
Аналізуючи кар’єрні «стрибки» Ярослава Козачка, необхідно прискіпливо розібратися з тим, як він писав докторську дисертацію, захищену 2004 року, які здобутки «кар’єрно стрибкуватого» засланого козачка.
Журналістське розслідування дозволило нам знайти декілька темних плям, які пояснити міг би лише сам горе-доцент із Тернополя. Але – все за порядком.
Ярослав Козачок зазначає у своїй анкеті, що «1991 року закінчив аспірантуру КДПІ ім. Горького. З 1995 по 1999 рік навчався в докторантурі Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. З 2001 по 2002 роки – доцент кафедри гуманітарних дисциплін Тернопільського інституту післядипломної освіти. З 2002 по 2006 роки – проректор Національного авіаційного університету, професор кафедри журналістики».
Спробуємо зіставити отримані дані: на посаду проректора НАУ – провідного вишу країни Ярослав Козачок – доцент із провінційного вишу призначається, маючи вчений ступінь лише кандидата наук. Варто лише здогадуватися про вагомі заслуги Ярослава Козачка перед керівництвом НАУ (2002 року), які дозволили «прийшлому» доценту обійняти високу посаду. Чергова брудна пляма в біографії засланого Ярослава Козачка.
Далі – більше!
Токсичний проректор з виховної роботи НАУ Ярослава Козачок
2004 року, вже перебуваючи на посаді проректора НАУ два роки, Ярослав Козачок захищає докторську дисертацію в Київському державному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. Попри напружену роботу на посаді проректора Ярослав Козачок «творить» безсмертний докторський рукопис на тему «Концепція нації як духовної спільноти в художній та публіцистичній творчості Миколи Костомарова». Звернемо увагу на те, що на час захисту докторської дисертації (2004 рік) в активі горе-доцента лише 40 (!) публікацій. Серед згаданих 40-ка публікацій ми знаходимо дивні тексти, що мають обсяг книжок (16 сторінок, 55 сторінок), замалий навіть для солідної статті (див. Козачок Ярослав Вікторович. Невичерпне джерело для романів історичних [Текст] : з творчої лабораторії Пантелеймона Куліша / Я. В. Козачок. — Тернопіль : [б.в.], 1997. — 16 с. — ISBN 966-567-055-7; Козачок, Ярослав. Дві долі — дві зорі. Наталя Кобринська, Євгенія Ярошинська [Текст] / Ярослав Козачок, Марія Козачок. — Тернопіль : [б.в.], 1997. — 55 с. — 1000 экз. — ISBN 966-567-080-8) Прикритий факт ми тлумачимо, як чергові брудні плями в біографії засланця Ярослава Козачка.
Брудним слід вважати й призначення «літературознавця» Ярослава Козачка на державні посади, що жодним чином не пов’язані з виконанням посадових обов’язків (достатньо лише зіставити назви посад із назвою докторської дисертації горе-доцента).
Псевдонауковець і казнокрад Ярослав Козачок
Щоправда, перебуваючи на посаді проректора НАУ, Ярослав Козачок не забуває про свою нав’язливу жагу до публікації «значних» за обсягом монографій. Наприклад, 2007 року під іменем Ярослава Козачка й О. Горленко виходить науковий текст на 80 сторінок у жанрі монографії (див. – Козачок, Ярослав Вікторович. Забуттю не підлягає: Микола Костомаров і Кирило-Мефодіївське товариство [Текст] : монографія / Я. В. Козачок, О. А. Горленко ; Національний авіаційний ун-т. — К. : НАУ, 2007. — 80 c. — Бібліогр.: с. 75-78. — ISBN 978-966-598-418-4). Відомо, що за вимогами ДАК Українимонографією може вважатися рукопис обсягом не менше 200 сторінок або 10-15 авторських аркушів. Один авторський аркуш дорівнює 22,5 сторінок формату А4. Отже, 10 авторських аркушів – це 225 сторінок формату А4, а 15 – 337,5 сторінок формату А4 відповідно. У горе-доцента в монографії 2007 року нараховано лише 80 (!) сторінок (див. – Козачок, Ярослав Вікторович. Забуттю не підлягає: Микола Костомаров і Кирило-Мефодіївське товариство [Текст] : монографія / Я. В. Козачок, О. А. Горленко ; Національний авіаційний ун-т. — К. : НАУ, 2007. — 80 c. — Бібліогр.: с. 75-78. — ISBN 978-966-598-418-4; у навчальному посібнику – лише 66 сторінок (див. – Козачок, Ярослав Вікторович. «Бо я національний інтелігент…» Михайло Драй-Хмара [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Я. В. Козачок, С. І. Черіпко ; Нац. авіац. ун-т. — К. : НАУ, 2012. — 66 с. — а обкл. : Михайло Драй-Хмара «Бо я національний інтелігент…». — Бібліогр.: с. 65-66. — 300 экз. — ISBN 978-966-598-775-8; Для будь-якого дослідника такий обсяг не є стимулом для друку тексту в жанрі монографії. Можете уявити собі рівень науковості проректора НАУ Ярослава Козачка. Отже, знайдена ще одна брудна пляма в біографії маргінального доцента – у майбутньому засланого козачка в кабінети Секретаріата Президента Віктора Ющенка.
Горе-доцент, горе-професор і псевдонауковець Ярослав Козачок під час перебування на посаді проректора НАУ й голови вченої ради НАУ дозволяв собі друкувати за державний кошт не лише свої монографії у співавторстві, але й тексти своєї улюбленої доньки Олександри (див. – Козачок, Олександра Ярославівна. Сніжинки квітнуть веселково [Текст] : твори / Олександра Козачок. — К. : НАУ, 2011. — 76 с. : кольор. іл. — 1000 экз. — ISBN 978-966-598-714-7. Вартість такої книжки обсягом 76 с. у 2011 році сягала 50-55 грн за примірник. Варто помножити 1000 прим. накладу книжки доньки Ярослава Козачка на 50-55 грн за примірник: отримаємо суму 50000–55000 грн. Отже, із державних коштів, що виділялися на розвиток науки в НАУ 2011 року, на видання ненаукової книжки «Сніжинки квітнуть веселково: твори» автора Олександри Ярославівни Козачок було витрачено 50 000–55 000 грн. Знову є необхідність говорити про чергову брудну пляму в біографії Ярослава Козачка, засланого козачка в стан Секретаріату Президента України (у період з 2006 року до 2009 року).
Науковий крадій Ярослав Козачок
Тепер – про текст монографії тернопільського засланого Ярослава Козачка (Козачок Я. В. Українська ідея: з вузької стежки на широку дорогу (художня і науково-публіцистична творчість Миколи Костомарова): Монографія. – К.: НАУ, 2004. – 352 с.), яка також була видана за гроші Національного авіаційного університету. Якби шановний пан Роман Гром’як (Тернопільський державний педагогічний університет) – керівник кандидатської дисертації Ярослава Козачка знав у далекі аспірантські роки свого наукового вихованця про те, що той стане науковим крадієм (плагіатором), мабуть, не погодився навіть працювати в одному виші з ним. Але… смак халяви завжди був приємним для брудного тернопільського козачка!
У монографії «повний віз» орфографічних помилок, автоплагіату й ледачого переказування Ярославом Козачком змісту документів часів діяльності М. Костомарова. Засланий у політикум маргінальний козачок від науки не гребує матеріали власної монографії, виданої 2004 року, переписувати 2013 року й публікувати, як нові дослідження в навчальному посібнику (Я. В. Козачок. Горизонти українотворення в публіцистиці М. І. Костомарова. Микола Костомаров у контексті сучасності: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Я. В. Козачок, В. В. Чекалюк. – К. : НАУ, 2013. – 336 с.;) у співавторстві із славнозвісним плагіатором Веронікою Чекалюк, яку 2017 року не допустили до захисту докторської дисертації в спеціалізованій вченій раді Київського національного університету імені Тараса Шевченка саме з причини виявлення в тексті дисертації майже суцільного плагіату. Та воно й не дивно: плагіатор до плагіатора ліпиться! А брудні плями вже не засмучують провінційного доцента з Бучача: їх вже так багато в біографії Ярослава Козачка, що білі місця здаються чистими плямами.
Виникає образа від читання тексту монографії Ярослава Козачка, наприклад, на с. 107, де автор подає цитату на 18 рядків (2/3 сторінки); с. 120, – цитату на 10 рядків (півсторінки); с. 31 – цитату на 12 рядків (півсторінки), с. 309 – цитату на 9 рядків (півсторінки)… Складається враження, що наукова етика й правила цитування існують не для засланих тернопільських козачків від науки й політики, а для всіх інших – простих дослідників.
Далі буде…
Автор: Єгор Сініцин
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
Попередня
