Уважаемый господин Президент. Общество киевских филателистов крайне возмущенно решением гендиректор AO Укрпочта Игоря Смелянского о продажи исторического здания в центре Киева Главпочтампт.
Это не просто какое то отделения Укрпочты, а одна из туристических достопримечательностей нашей столицы, куда приходят тысячи туристов со всего мира как на экскурсию, во времена кровавых событиях майдана 2014 в центральном зале, был размещен мобильный госпиталь для приема раненых. Жители столицы так же помнят трагические события 1989 года когда под колонами главпочтампт погибло 11 человек. Мы считаем что господин Смелянский не имел не морального и духовного права высказывать даже такие мысли в слух, что говорит о его некомпетенции. Мы так же понимаем что топ менеджер такого плана не в состоянии проводить позитивные реформы в АО Укрпочта, поэтому как показать положительные результаты работы свой высокой зарплатой не получается, и остается только распродавать имущество АО Укрпочта. А другого не чего рентабельно придумать господин Смоленский не смог? Требуем наложить запрет на продажу здания Главпочтампта и отставку господина Смелянского.
У романі розповідається про 27-річну успішну українку, життя якої різко змінилося, коли її хлопцеві прийшла повістка в армію. Через війну героїня переоцінить власні цінності.
“Цей роман не просто стилістично вправний і зрілий, але й важливий для сучасності, адже вписує війну в Україні в універсальний людський контекст. Авторка переводить цю війну з безпечної рубрики “десь там на дикому Сході” у тривожну рубрику “тут, у нашій спільній Європі”. Бо цей конфлікт – справді тут, на нашому континенті, і він у той чи інший спосіб стосується всіх нас, європейців”, – зазначили члени Українського журі премії.
Лауреатами також стали представники від Австрії, Фінляндії, Франції, Угорщини, Грузії, Греції, Ірландії, Італії, Литви, Польщі, Румунії, Словаччини, Великої Британії.
Автори-переможці отримують грошову винагороду в розмірі 5 тис. євро, а також підтримку з боку “Креативної Європи”, спрямовану на переклад та міжнародну промоцію їхніх творів.
Зазначається, що цього року Україна вперше долучилася до Літературної премії Європейського Союзу. До короткого списку премії також увійшли українці Вікторія Амеліна з романом “Дім для Дома” та Маркіян Камиш з повістю “Чормет”.
23 травня в Україні відзначають День героїв. Вшановують українських вояків, які боролись за волю українського народу, – козаків, повстанців, українських січових стрільців, вояків армії УНР, УПА та діячів ОУН.
1941-го у Кракові відбувся Другий великий збір Організації українських націоналістів. Головною метою збору було утвердження ідей українського націоналізму і постанов, щодо політичного, військового, економічного та соціального життя на українських землях. Зібрання постановило щороку, 23 травня, святкувати День героїв.
Травень було обрано для свята у зв’язку з тим, що саме цього місяця пішли з життя лідери й ідеологи українського націоналістичного руху.
3 травня 1924-го помер один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський. 25 травня 1926-го у Парижі загинув один із лідерів української революції 1917-1921-х років Симон Петлюра. 23 травня 1938-го у Ротердамі вибух бомби обірвав життя організатора українського націоналістичного руху Євгена Коновальця.
До 1991-го свято святкувалося підпільно. Із проголошенням незалежності України захід почав набувати популярності.
Головний отаман військ і флоту Української Народної Республіки Симон Петлюранародився 22 травня 1879-го у Полтаві.
Його батько мав 3 кінні екіпажі та займався візництвом. Мати гляділа дітей. Крім Симона, мали ще 3 синів і 5 доньок. Жили в старому 3-кімнатному будинку на вулиці Завгородній – тепер Зигіна.
Боец спецназа из Тюмени: Минобороны провело опрос о готовности стрелять по митингующим
Неназванный сотрудник спецназа Вооруженных сил РФ заявил, что в январе представители Минобороны проводили открытый опрос, где выясняли политические предпочтения бойцов и их готовность открывать огонь по протестующим. Об этом боец на условиях анонимности рассказал представителям тюменского штаба Навального. При этом в штабе говорят, что не могут раскрыть даже территориальную принадлежность части, в которой служит военный.
«В начале 2019 года к нам приехали люди из Москвы, привезли бланки с опросами. Нас всех согнали, сказали обязательно проходить. Анкетирование было не анонимным. Они пытались выяснить наши политические убеждения, взгляды, каких оппозиционных политиков мы поддерживаем. Самый неприятный вопрос, который там стоял — если начнутся какие-то волнения и митинги, сможем ли мы, если поступит приказ от командования, применить оружие против митингующих. Все, с кем я контактировал, говорили мне, что раньше такого не было. Это очень многих повергло в шок», — рассказал в видеозаписи неназванный сотрудник. Самого бланка с вопросами в видеозаписи не представлено.
Также на записи сотрудник спецназа заявляет, что участвовал «в конфликте в Сирийской Арабской республике», однако не уточнил, в какие годы он там воевал и на какой срок отправлялся. По его словам, «парни там погибают не за родину», а война в Сирии — это «война за нефть» и «абсолютно ненужный конфликт».
Сам спецназовец, говорится в публикации на сайте штаба, обратился к тюменским сторонникам Навального «во время майских праздников». «Наш гость попросил не разглашать его личность, но показал документы, и мы можем подтвердить: он действительно служит в войсках специального назначения», — говорится в сообщении.
Сотрудники штаба в беседе с корреспондентом Znak.com рассказали, что боец в доказательство показал свой военный билет со страницей, где указана его учетная специальность и личное удостоверение с QR-кодом и обозначением Минобороны. Он попросил сотрудников штаба о полной анонимности.
Кроме того, сотрудник спецназа рассказал, что у бойцов много сил уходит не на тренировку боевых навыков, а на «обеспечение красивой картинки и благостных бумажных отчетов для высокого начальства и федеральных властей». Это ведет, по его мнению, в том числе и к потерям в горячих точках.
В пресс-службе Минобороны отказались комментировать ситуацию по телефону, в ведомство направлен официальный запрос.
Дополнение. Позднее в Минобороны указанное видео назвали «примитивной фальшивкой», сообщив: «В Тюмени и Тюменской области никаких подразделений специального назначения Вооруженных сил России нет. Запечатленного на съемке сочетания элементов одежды и шевронов не существует ни в одном российском государственном ведомстве».
«Обострения психологических расстройств Вадима Гладчука сопровождаются резкими изменениями в поведении индивида. Возможно, его лучше срочно изолировать от общества», — мнение эксперта.
Очень жаль, что эта публикация наполнена негативом, который может повлиять на всю Украину, а именно, наши сограждане находятся бок-о-бок с социально опасным индивидом — Гладчуком Вадимом Фёдоровичем. В названии я указал, что поведение данного человека сопровождается обострением психических расстройств и, возможно, его лучше изолировать от общества. Подчеркиваю, что я не констатирую факт его болезни, ведь я не врач, и я не могу утверждать, что он психически болен. Просто его поведение в социуме наталкивает меня на мысль, что ему бы лучше провериться у докторов. Для многих Вадим Федорович долгое время оставался практически незаметным общественником. Многие и до сих пор не догадываются о его существовании, а жаль. О нем ничего особенного, кроме мелких пакостей, которые он делал людям, не известно, но последние его «движения» подтолкнули меня к более глубокому анализу его личности. Если конечно его можно назвать ЛИЧНОСТЬЮ.
Для меня, как и для миллионов украинцев, эта избирательная кампания была большим испытанием силы духа, огромным моральным испытанием, которое практически истощило всех до последней нервной клеточки. Думаю, что народ бесспорно рад завершению этих баталий. Понимаю и то, что кому-то результат выборов принесли радость, а кому-то было грустно после объявления результатов. Хотя мы и боролись за разумы здравомыслящих граждан, перевесить информационные весы масс-маркета, к сожалению, не удалось. Но, в то же время, я уверен, что самое главное – отсутствие свершившихся печальных прогнозов. Наше общество устояло перед возможной дестабилизацией, целью которой были массовые волнения и конфликты, возможно даже, с кровопролитием. За колоссальную силу духа и крепкую моральную выдержку украинский народ заслужил твердое уважение со стороны наших друзей и партнеров, а также, не побоюсь этого слова — врагов!
Но… Об этом ниже….
Все бы казалось хорошо, Украина готова открыть новую страницу истории, а вместе с ней эту страницу хочет открыть целый мир. Страницу с новой историей, историю с новым Президентом Владимиром Зеленским, которого выбрали на честных и прозрачных выборах. Факт демократичности избирательного процесса признали и подтвердили во всем мире. Кроме того, лично 5-й Президент Украины Петр Порошенко заявил, что гордится проведенными выборами, уважает и признает выбор народа Украины в лице Зеленского В.А.
Вот здесь я и хочу вернуться к «Но….», о котором писал выше и спросить патрона — Петра Алексеевича: «Вы были честны, когда высказывались о том, что признаете выбор народа? И вы объяснили людям, которые Вас поддерживали, что новому Президенту нужно оказать помощь, чтобы Украина и дальше развивалась». Я понимаю, что Петр Алексеевич не может отвечать за всех своих избирателей, в то же время один индивид, ассоциирующий себя с «25%», по моему мнению, переходит все границы морально-этического поведения — это Вадим Федорович Гладчук.
Не знаю, как воспринимает его лично господин Порошенко, но я вижу в действиях Вадима Гладчука полную дискредитацию именно 5-го Президента. Потому что Вадим Федорович, несмотря на призывы Порошенко двигаться вперед и поддерживать Президента Зеленского, продолжает полномасштабную войну по очернению новоизбранного Гаранта. Я не утверждаю и не обвиняю Петра Алексеевича в этом, но не раз слышал, что Гладчук Вадим Федорович объявил войну «Зе-команде» именно по просьбе штаба 5-го Президента. Такая информация в народе, кстати, довольно распространена и обсуждаемая.
Поэтому, я еще раз обращусь к Петру Алексеевичу: «Вы в течение 5-ти лет правили Украиной и сделали много хорошего для народа, получили положительную поддержку. Тогда почему сейчас Вас должна дискредитировать, связь с сомнительным товарищем, который прикрываясь «25%» совершает попытки посеять раздор среди нации. Почему? Ведь Вы обещали и в дальнейшем служить народу Украины и максимально помогать новому президенту в смягчены переходного периода! Я призываю Вас лично обратить внимание на Гладчука и его деятельность и сделать выводы».
Еще раз скажу: возможно, и в дальнейшем бы для меня этого человека не существовало. Но, честно говоря, в последнее время его деятельность неадекватна. Не вмешиваться в ситуацию, когда какой-то сомнительный писатель продолжает придерживаться полномасштабной войны, целью которой является сеяния паники и разделение народа — я не буду! О психических расстройствах Гладчука информация давно распространена не только в СМИ, но и многие его знакомые лично не скрывают эти недуги Гладчука и об этом говорят открыто.
Лично я, из-за толерантности, не буду это утверждать, но если это действительно так, то советую ему обратиться к специалистам. Ведь от обострений психических расстройств могут пострадать невинные люди. В настоящее время, ознакомившись с его публикациями могу сделать вывод: у него есть реальная масштабная неприязнь к Владимиру Зеленскому. И как результат это выливается в грязный пиар для реального расшатывания социально-политической жизни государства. В Украине процветает свобода слова. Но, на страницах его изданий процветает своеобразный сепаратизм. Огромная доля публикаций направлена на внушение людям того, что Зеленский страшное зло всех времен для Украины. Он стабильно распространяет ложную информацию о том, что новый президент хочет расколоть государство и присоединиться к РФ. Таким образом он является потенциальным разжигателем сепаратизма.
Своими публикациями и деятельностью он стимулирует внутригосударственную борьбу и ненависть людей, которые являются сторонниками различных политических лидеров. Подчеркиваю, то что народ уже определился и хочет идти дальше, а Вадим Гладчук не может с этим смириться. Он своими действиями явно выражает неуважение ко всему украинскому народу. И когда весь мир принимает результаты голосования, то Гладчук, возможно из-за своих психических расстройств, то ли по болезни, то ли от возможной финансовой заинтересованности продолжает и дальше сеять раздор и продолжает делить народ.
Относительно того, что возможно воспользоваться нечистыми услугами его сайтов — это давно не новизна. И в СМИ, и в народе в свободном доступе ходит прейскурант цен на заказуху Гладчука. Цены колеблются в диапазоне от 800 до 3000 долларов США. Снова же из-за толерантности я не буду это утверждать, но все прекрасно знают — «дыма без огня не бывает».
Думаю, стоит также частично упомянуть его разностороннюю биографию. Ведь Вадим Федорович человек очень переменчивый и не постоянный. В 2000-х недолго работал на Медведчука и Кучму, впоследствии с 2002 года уже доказывал профпригодность Ющенко, а в период «оранжевой революции» его замечали в работе на два враждующих штаба: и Ющенко, и Януковича. Также Гладчука называют большим сторонником митингов. Часто он сам возглавляет их. А так, как в Украине часто проводят митинги за деньги, то где гарантии, что таким же грязным способ он не обогащается.
Никогда не позволял себе переходить на какие-то низкие и оскорбительные слова, но люди, которые следят за его публикациями в СМИ и информацией СМИ о нем, очень хорошо знают, кто на самом деле Вадим Федорович Гладчук. Большинство реально думает о том, что у него реальные психологические отклонения. Ибо, если он находится в здравом уме и такое вытворяет, то этот человек не достоин называть себя украинцем …
Украина в настоящее время должна сделать важный шаг в будущее, которое избрал сам народ. Очень жаль, что Вадим Гладчук не уважает мнение людей, а продолжает жить периодом выборов и лить тонны черноты то ли за деньги, то ли по собственным убеждениям. В действиях Гладчука не вижу адекватной цели — его основная цель очернение Зеленского и подстрекательство народа к расколу. Но Гладчуку стоит остановиться на мгновение и задуматься, что он делает и не страдает ли от его действий народ …
Адекватный и здоровый человек время от времени обязан переосмысливать все свои действия и делать выводы, задавая себе вопрос: все ли правильно делает? Поэтому и от Вадима Федоровича также бы этого хотелось дождаться …
Я считаю, что сейчас очень важное время для единения народа в одно целое! Надо категорически прекратить разделение на ваших и наших. А Вадим Гладчук должен это понимать одним из первых! Ведь он часто высказывается о том, что враг в лице РФ не спит и в любое время готов напасть на Украину.
Тогда почему, господин Гладчук возглавляет течение раздора и ослабление нации? Какая у него цель? Почему он, как человек клянется в любви к Украине, но не заботится о всенародном единении?
Можно еще много задавать вопросов «почему», но это не изменит Вадима Гладчука. Самое главное, что народ давно научился различать добро и зло, отличать любовь от ненависти, друзей от врагов…
Поэтому, кто такой Вадим Гладчук все, наверное, поняли.
Першим лауреатом премії імені Георгія Гонгадзе для журналістів став Вахтанг Кіпіані, інформує1NEWS.
Церемонія нагородження відбулася в Національному музеї Тараса Шевченка.
“Премія імені Георгія Гонгадзе покликана підтримати журналістів, які дотримуються цінностей незалежної журналістики. Ми з Георгієм почали свою журналістську діяльність на початку незалежності – у час, коли були вільні творити і реалізовувати нові форми на медійному українському ринку, що лише зароджувався. Георгій був бійцем на медійному фронті й намагався творити нові сенси та форми в журналістиці. Він не боявся ризикувати і завжди діяв з позиції відваги”, – сказала під час церемонії нагородження дружина Георгія Гонгадзе, журналістка, головна редакторка та керівниця української служби “Голосу Америки” Мирослава Гонгадзе.
До складу журі премії імені Гонгадзе 2019 року ввійшли: Мирослава Гонгадзе, Андрій Курков, Олена Притула, Микола Демченко, Євген Глібовицький, Алла Лазарева, Олександр Саврук, Лариса Денисенко, Сергій Плохій.
До списку номінантів на здобуття премії цього року увійшов 21 український журналіст. Згодом журі оголосило короткий список. До нього ввійшли журналісти Вахтаг Кіпіані, Тарас Прокопишин та Сергій Рахманін.
Премія імені Георгія Гонгадзе – це концептуальна нова відзнака у сфері журналістики, заснована 2019 року Українським ПЕН у партнерстві з Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-Школи та виданням «Українська правда». Премія покликана підтримати тих журналістів, які дотримуються принципів та цінностей незалежної журналістики, демонструють професійність, компетентність, інноваційність, створюють матеріали, що ведуть до вирішення або розуміння певних проблем у суспільстві, до змін у країні, а також роблять суттєвий внесок у розвиток медіа-середовища в цілому. Претендувати на премію можуть лише журналісти, які працюють в Україні і протягом останніх 5 років лишалася в професії.
Сума винагороди для лауреата складає $3000.
Премія імені Гонгадзе присуджується раз на рік 21 травня – у день народження Георгія Гонгадзе. Цьогоріч журналісту мало б виповнитися 50 років.
Наприкінці квітня Держдума РФ ухвалила скандальний законопроект про створення автономного “суверенного”, суто російського інтернету.
Такий закон, хоча й може викликати скепсис та навіть посмішку, насправді має більш комплексні та далекоглядні наслідки, що змушує поглянути на нього з прагматичного та неупередженого погляду, наскільки це можливо. Зрештою, ідея автономізації національного сегменту інтернет-простору не нова, і вже була втілена у доволі потужній та масштабній формі у Китаї.
Наскільки Москва буде ефективніша та успішніша за своїх китайських колег – це велике питання, але тут важливий сам факт ухвалення цього законопроекту та мотивація російського уряду, яка лежить в основі створення цієї ініціативи та її впровадження у майбутньому. Адже це зачіпає не просто Росію чи вузькі інтереси окремих фінансово-олігархічних груп, а й розвиток усього світу, зокрема у сфері кібербезпеки та гонки технологій.
За законами передвоєнного часу
Відповідно до ухваленого закону про суверенний рунет, усі оператори зв’язку мають поставити спеціальне обладнання, через яке Роскомнадзор матиме можливість моніторити і контролювати інтернет-трафік.
Фактично, державний наглядач отримає право вмикати та вимикати інтернет на території РФ у будь-який момент, навіть без попередження.
Для контролю та регулювання трафіку використовуватиметься технологія, подібна до “Deep Packet Inspection” (DPI). Будь-яка інформація, яка заходить та виходить у закриту автономну мережу, проходить через DPI, який дозволяє слідкувати, хто на які сайти заходить та які повідомлення отримує.
Також відкривається можливість гальмувати одні пакети даних та прискорювати інші, виставляючи пріоритети у ручному режимі. Звісно, подібна практика – це порушення принципу “мережевої нейтральності” інтернету, але Росія, спостерігаючи за тим, як це працює у США та КНР, не хоче відставати від своїх конкурентів.
Мотивація, яка змушує російську владу приймати подібні рішення, насправді проста і цілком закономірна.
У сприйнятті російських політичних еліт, їхня країна на сьогоднішній день перебуває у передвоєнному стані. На думку керівників Кремля, міжнародна обстановка у світі стрімко погіршується, а тиск на РФ з боку іноземних держав – передусім Сполучених Штатів – лише посилюється, і навряд чи припиниться.
Погіршення американсько-російських відносин за різними напрямками – Близький Схід, Африка, Європа – підвищує ризики конфлікту в тій чи іншій формі.
Після так званої “арабської весни” на Близькому Сході та масових протестів 2012 року на Болотній площі, у Кремлі зрозуміли, що Інтернет разом із соціальними мережами – це чудовий і надпотужний мобілізаційний ресурс. Через нього потенційні вороги, надто – американці, можуть впливати на внутрішньополітичну стабільність РФ. Тому російські керівники вирішили завдати превентивного удару і посилити власну інформаційну та кібербезпеку.
Відповідно, автономізація рунету – один зі способів, у якому російська влада вбачає можливість убезпечити себе від нападів з боку ворогів в умовах передвоєнного стану.
Це одна з базових складових інформаційної безпеки, якій у Москві приділяють чимало уваги.
Три роки на підготовку
Перші технічні приготування до тестування нових систем контролю за інтернет-трафіком та соціальними мережами розпочалися ще 2013 року, саме після масових протестів на Болотній площі.
Технічна система “російського фаєрволу” має бути готова до 2021-2022 років, і до цього моменту буде застосовуватися в обмеженій формі у межах випробувань.
З ухваленням закону розпочнеться етап безпосереднього впровадження системи та її випробування.
А подій під це більше ніж достатньо. Окрім спонтанних акцій протесту, які можуть виникнути в будь-який момент на тлі падіння рівня добробуту населення та зниження доходів, попереду – кілька виборів губернаторів регіонів, вибори до Держдуми і, зрештою, вибори президента у 2024 році.
У деякому сенсі технічне обладнання, прописане у законі про суверенний рунет, – це типова корпоративна практика, яка захищає великі компанії від “зливу” даних і кібератак.
Іншими словами, російська влада намагається перетворити Росію на одну напівзакриту велику корпорацію, а для цього потрібно максимально зменшити керованість процесами та полегшити доступ до будь-якої інформації.
Рівняння на Китай
Росіяни не перші, хто придумав застосовувати корпоративні технології DPI для посиленню контролю над інтернетом. Вони надихалися китайським досвідом.
“Великий китайський фаєрвол” – це винахід, який багато років працює, як годинник, блокуючи небажаний для китайської влади трафік з-за кордону.
Система фільтрації трафіку в КНР дуже розвинена та набагато ефективніша, ніж ті спроби, які зараз намагаються зробити у Росії. Головна різниця між двома підходами полягає у тому, що на відміну від РФ, китайцям вдалося не просто ізолювати свій сегмент інтернету ще тоді, коли це не було мейнстримом, а розвинути відповідну автономну та національну інфраструктуру та технологічну базу, яка замінила деякі іноземні елементи своїми.
Більшість глобальних інтернет-сервісів Пекін замінив на свої – пошукові системи, месенджери, соціальні мережі, платіжні онлайн-платформи тощо.
Росія поки що не має жодних аналогів західних технологій, і це буде однією з проблем у впровадженні “суверенного рунету”.
До того ж росіянам складніше ізолювати інтернет на нинішньому етапі його розвитку.
Китайці встигли обмежити його вплив і встановили лише три вузли для з’єднання із зовнішнім світом, які дуже легко контролювати. А от у РФ таких вузлів кілька сотень, і відслідкувати всі надзвичайно складно.
Тим не менше, навряд чи Москва всерйоз візьметься за розвиток технологічної інфраструктури під “автономний рунет”. Судячи з останніх заяв російських політиків, усе обмежиться сферою безпеки: банальною появою інформаційних важелів для накачки рейтингів, блокування небажаного контенту, нейтралізації окремих потоків, моніторингу та стеженням за громадянами і впливом на суспільні настрої під час виборів.
Зрештою, з урахуванням послідовного тиску на Росію з боку США, які відрізають її від необхідних технологій для розвитку власної науково-технічної бази, Кремль і не має особливих можливостей здійснити швидкий прорив у галузі контролю за інтернетом.
А відтак технологічне відставання буде для Москви однією з головних перешкод у майбутньому.
Около 5,1 тыс. украинцев находятся под стражей в России.
Об этом говорится в ответе Министерства иностранных дел на запрос Українських Новин.
“По состоянию на 31.03.2019 года 4 877 осужденных граждан Украины отбывают наказание на территории РФ”, – сказано в нем.
Кроме того, в первом квартале текущего года в России задержано и арестовано 225 украинцев.
Арестованным предоставляется консульская помощь.
В то же время, МИД отметил, что не владеет информацией, сколько украинцев обратились с просьбой отбывать наказание на территории Украины.
Как сообщали Українськi Новини, новоизбранный Президент Владимир Зеленский заявил, что первым шагом для диалога с РФ является освобождение всех пленных украинцев.
Бывший Президент Петр Порошенко заявляет, что в 2018 году Россия отклонила все 17 предложений Украины по обмену удерживаемыми лицами.
Про це заявив Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, пише російське видання ТАСС.
На прийомі з нагоди православного Великодня Лавров сказав, що обмін необхідний обом країнам.
“Було б правильно, по-християнськи почати з положень цих документів, Мінських угод, про обмін затриманими за принципом” всіх на всіх “, – сказав він.
Президент Володимир Зеленський закликав РФ обміняти полонених “всіх на всіх”
Новообраний Президент України Володимир Зеленський заявив про необхідність обміну під час інавгурації.
“Історія несправедлива, це правда. Не ми почали цю війну, але нам цю війну закінчувати. І ми готові. Чи готові до діалогу, але я впевнений, що першим кроком для початку цього діалогу буде повернення всіх українських полонених”, – сказав він.
Так звана омбудсмен ДНР Дарья Морозова
Про обмін полоненими заговорили й бойовики.
Зокрема так звана омбудсмен ДНР Дар’я Морозова прокоментувала заяву українського президента, пише російський сайт Коммерсант.
“Однак для відновлення роботи в цьому напрямку одних лише публічних заяв недостатньо. Ми чекаємо від представників Києва конкретних пропозицій і повних списків”, – додала вона.
Про свою готовність заявив також і так званий голова ЛНР Владислав Дейнего.
Він заявив, що ЛНР постійно наполягає на обміні. “Як проміжний крок годиться обмін “всіх встановлених на всіх встановлених”, як спосіб наближення до ідеалу” всіх на всіх “. Луганськ ніколи від цієї позиції не відходив, наполягав і продовжує наполягати”, – сказав Дейнего.
Перша заступниця голови Верховної Ради Ірина Геращенко сьогодні написала заяву як уповноважена президента Порошенка з мирного врегулювання ситуації на Донбасі, як представниця України у гуманітарній підгрупі з проханням звільнити її з цих посад.
Про це вона сказала під час презентації звіту про свою діяльність на посаді уповноваженої президента.
“Я подякувала президентові Порошенку за високу честь працювати у його команді протягом 5 років над цими важкими питаннями”, – зазначила Геращенко.
З 18 по 26 травня 2019 року в павільйоні №1 на території “Експоцентру України” (колишня ВДНГ) триває мистецький проект «Вкрадений Крим. Історія депортації», присвячений пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу 1944 року. Метою проекту є показати емоції та суть трагічних подій, які повторюються зі століття у століття; нагадати, що непокаране і не засуджене зло зростає та нападає знову. Адже 18-20 травня 1944 року наказом радянської влади все кримськотатарське населення було насильно виселене до Середньої Азії та Уралу.
Його відкриття відбулось 18 травня 2019 р. за участю Президента України Петра Порошенка, вищого керівництва держави, членів Меджлісу кримськотатарського народу, народних депутатів, дипломатів, громадських активістів, митців, істориків, свідків депортації, гостей з Криму, киян та представників ЗМІ. Після презентації гості взяли участь у вечорі-реквіємі. Зі сцени було проголошено кілька промов на підтримку кримських татар. Неофіційна частина заходу складалася з виступів відомих кримськотатарських виконавців, які заспівали тематичні пісні. Також ввечері на Майдані Незалежності пройшов жалобний мітинг. А о 22:00 відвідувачі проекту змогли побачити унікальну 3D анімацію, що проектувалася на фасад павільйону.
Інсталяція, що складається з 11 арт-об’єктів, дає уявлення про жах насильницького виселення та його наслідки, що спіткали кримських татар. Кримськотатарські та українські митці переосмислюють болючі історичні події через мистецтво та сучасні цифрові засоби.
Роботи, які представлені в експоцентрі:
1. «Посмішка Сталіна». Конструкція з іржавого заліза з грубими зварними швами та сітки, вертикальні форми з гострими кутами і нерівними площинами розрізають спокій і помпезність простору, створюють зону тривоги. Канати – метафора диктатора-ляльковода, який переписував історію, змінював долі цілих народів, знищував тисячі життів. Ідея: Фатіма Осман, автор: Антон Логов.
2. «Світанок». В коротких відеороликах можна почути історії очевидців депортації, де вони розказують про те, як їхнє життя поділилось на «до» і «після» 18 травня 1944 року. Цю інформацію збирали не тільки в Криму, а ще і в місцях депортації кримських татар – Узбекистані та Казахстані, де й досі живуть кримські татари. Ідея: Фатіма Осман, Юнус Паша, художня розробка: Антон Логов.
3. «Мапа депортації». На мапі Радянського Союзу позначені місця депортації кримських татар та проставлені маяки для доповненої реальності. За допомогою планшета можна побачити анімовані шляхи депортацій, кількість місць з вказаною кількістю загиблих, а також фото, які ілюструють те чи інше місце. Автори ідеї: Фатіма Осман, Юнус Паша.
4. «Пісковий годинник». Образи та предмети, представлені в інсталяції, демонструють наслідки геноциду кримських татар. У нижній частині годинника – мрії людей. Жорно всередині годинника не жаліє нікого, як не жаліла нікого радянська влада. Це і Депортація, і Голодомор, і вбивство інтелігенції, і знищення всього інтелектуального: бібліотек, духовних центрів, культурної спадщини багатьох народів, що населяли Радянський Союз. А білі покривала – це саван. У ньому традиційно ховають мусульман. В дорозі, а також від голоду і хвороб померло близько 46% депортованих.Автор: Фатіма Осман
5. «Зруйнований півострів». Депортація мала руйнівні наслідки для багатовікової різнобарвної культури кримських татар. Одночасно ціла низка старовинних ремесел та інших особливостей кримськотатарської культури була майже знищена. Але збереглися особисті речі та коштовності. Кожен з цих предметів народився в Криму та має свою довгу та цікаву біографію. “Оживлені” фото, які зроблені у додепортаційний час, відтворюють життя та побут кримських татар, їхню багату культуру та історію. Документальні фільми знайомлять із кримськотатарськими ремеслами. Бо вони є віддзеркаленням національних традицій кримських татар. Після депортації культура цілої нації зазнала величезної шкоди. Автори ідеї : Фатіма Осман, Юнус Паша.
6. «Уламки». Скляний дзеркальний водоспад – це символ води, яку заморозили, зламали. Вона не є живою, нею не можна напитися. А біля водоспаду силуети гір – невід’ємна частина кримської природи. Таким став Крим після депортації кримських татар. У Великому дзеркалі із червоною фарбою кожен може відчути себе частиною трагедії, яка сталася. Вона також просочується через уламки. Трагедія в серці кожного. Художня розробка: Антон Логов.
7. «Шлях додому». Голе дерево символізує труднощі й поневіряння, втрати та нестатки, яким піддала кримських татар радянська влада. На одній гілці дерева – паранджа – головне покривало жінок, яке було поширене в Середній Азії до приходу комуністів. На іншій гілці – марама – вона використовувалася в побуті у кримських татар також для покриття голови. Дві дороги, дві подруги, які несподівано перетнулися і стали попутницями. Але одній із них пора повертатися додому. Художня розробка: Айдер Алієв.
8. «Повернення». Інсталяція – це телепортація крізь час з 44-го у 90-ті роки, коли кримські татари масово поверталися додому. По один бік залишилось все рідне і століттями виплекане. По інший – виживання, ризик втрати ідентичності і зв’язку з рідною землею. Разом з тим – це безмежна жага повернення. І той самий вагон, який повертає додому. В ньому поєднане все – запах повітря, затишність дідового двору, який тепер належить іншим, складнощі з пошуком житла, землі, супротив нащадків людей, яких заселили у відібрані в кримських татар будинки. Художня розробка: Антон Логов.
9. «Портрет літнього чоловіка». Після депортації кримські татари пройшли не менш важкий шлях повернення на Батьківщину. Вони покинули райський куточок, а повернулися наче на сиву землю. В обличчі кожного літнього кримського татарина, в кожній його зморшці можна розгледіти той страшний день, який поділив їхнє життя на «до» і «після», та той сум за Кримом, який супроводжував кожен день у вигнанні. У відеоролику можна побачити документальні кадри повернення кримських татар на Батьківщину у 90-ті роки. Художня розробка: Ельзара Седаметова.
10. «Genetic consciousness» (Генетична свідомість). Яким могла б бути орнаментальна ДНК кримських татар? Наповнена історичними подіями, географічним розташуванням, спадщиною предків, обрядами, мовою. Це ДНК цілої цивілізації зі своїми законами, культурними традиціями і цінностями, яке піддалося знищенню в 1944 році. Автор: Айдер Хатіп.
11. «Розірваний на шматки». Привабливий туристичний регіон, важливий стратегічний об’єкт – Крим завжди був центром геополітичної боротьби. Виснажений війнами, міжусобицями, захопленнями, він став головною стравою на столі Радянського Союзу. Але для корінного народу Криму – кримських татар – це їхня єдина домівка, живий організм, рани якого не встигають загоїтися й кровоточать. Тож вони завжди повертаються сюди, аби своєю відданою працею й любов’ю зцілити півострів.
Нагадаємо, що ознайомитись з проектом можна до 26 травня 2019 р. Вхід – безоплатний.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
