Что сделал бы настоящий и честный руководитель, если бы его подчиненный пришел к нему и рассказал о том, что он обнаружил коррупционную схему? Правильно, инициировал бы служебное расследование и обратился бы к правоохранителям.
А что делает и.о. главы АМПУ Райвис Вецкаганс, когда к нему приходит начальник службы подводных гидротехнических сооружений АМПУ Вячеслав Соколовский и говорит о том, что он выявил масштабные коррупционные нарушения при проведении и выполнении работ по тендерам на дноуглубление в Южном и Черноморске? Праавильно. Увольняет Соколовского.
Ну а как. Ну а как Вецкагансу отказаться от скандальной China Harbour, если он давно связан с ними тесными коммерческими узами. Во-первых, Вецкаганс – человек Смирнова, руководителя Портинвеста, который и привел его в Украину. Это как бы и совсем не новость в портовых кругах. Но вот говорят, что именно Смирнов советовал эту компанию, ну а как же исполнительному латвийскому парню не выполнить указание шефа? Ну а во-вторых, следствие НАБУ и СБУ выявило также прямую связь между Вецкагансом и China Harbour Engineering Company Ltd. Еще в 2014 году Вецкаганс на посту главы правления стивидорной компании Riga Coal Terminal заключил с China Harbour Engineering Company Ltd договор о сотрудничестве и инвестициях.
Когда в 2017 году Вецкаганс пришел в АМПУ, вместе с ним в Украину пришла и эта китайская компания, которая до его назначения вообще не принимала участия в украинских тендерах. Но вот чудо – именно после прихода Вецкаганса именно эта контора неизменно становилась победителем, чудесным образом выигрывая конкурсы на проведение работ в Николаеве, Южном и Черноморске. Вот здесь детальнее https://cutt.ly/Urtjvyn
В общем, недаром СБУ занялось нашим латвийским товарищем. Вот тут можно почитать об обысках в АМПУ. Даже написали у себя: https://cutt.ly/5rtjvAb
Судді, члени колегії Київського апеляційного суду, що звільнила з-під варти ексберкутівців, ухвалювали рішення в інтересах скандальних політиків та режиму Януковича.
До колегії, що розглядала справу, входили Маргарита Васильєва, Віктор Габрієль та Анатолій Орел.
Головуюча суддя Маргарита Васильєва була в складі колегії суддів, що всупереч закону скасувала угоди про визнання вини з двома фігурантами “газової справи” екснардепа Олександра Онищенка. Його підозрюють у створенні газової схеми із завданням збитків держави на понад півтора мільярда гривень. На думку журналістів, таке рішення допомогло екснардепу.
Наступний член колегії – Віктор Габрієль працює понад 20 років у цьому ж суді.
Габрієль у часи Революції Гідності відмовився задовольнити скаргу учасника акції протесту на рішення суду першої інстанції. Тим рішенням його було позбавлено водійського посвідчення на півроку через поїздку до Межигір’я.
Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не притянула суддю до відповідальності, хоча визнала, що він порушив норми Кодексу про адмінправопорушення.
Анатолій Орел входив до колегії суддів, що підтвердили законність рішення Бориспільського міськрайонного суду про умовно-дострокове звільнення колишнього нардепа від БЮТ Віктора Лозінського. Його було засуджено на 10 років за вбивство селянина Валерія Олійника на території мисливських угідь.
Усі троє суддів раніше підтвердили відповідність займаній посаді.
Нагадаємо, що Апеляційний суд Києва змінив запобіжний захід п’яти обвинуваченим у розстрілах на Майдані ексберкутівцям на особисте зобов’язання. У ГПУ запевнили, що судовий розгляд щодо обвинувачення у справі про розстріли на Майдані буде продовжено.
Із 27 грудня Київський апеляційний суд розглядав апеляції на продовження запобіжних заходів 5 ексберкутівцям, яких звинувачують у розстрілах під час Майдану в 2014 році.
В ході засідання прокурор Сергій Куций підтвердив, що колишні бійці спецпідрозділу “Беркут”, обвинувачені у розстрілах на Майдані, перебувають у списках на обмін.
Перед цим прокурорів Олексія Донського, Ігора Земскова, Яніса Сімонова та Дениса Іванова, які упродовж кількох років займалися справами Майдану, виключили із судового процесу у справі про розстріли на Інститутській у Києві у 2014 році.
27 грудня Київський апеляційний суд повідомив про заміну групи прокурорів у справі ексбійців спецпідрозділу “Беркут”, обвинувачених у справі про розстріл на Інститутській в лютому 2014 року, під час розгляду зміни запобіжного заходу.
Комуністи спокійно провели свій шабаш на честь сталіна, який убив мільйони українців Голодомором та політичними репресіями. Жодної поліції – очевидно вона реагує лише на “ультранаціоналістичні погляди”.
Між тим кпу та пропаганда комунізму і сталінізму в Україні заборонені. Де реакція Генеральної Прокуратури?! Служби Безпеки? Де взагалі реакція влади? Влада зобов`язана відреагувати, бо йдеться про захист честі та пам`яті мільйонів невинно загиблих українців. І цю пам`ять та честь може і має захистити лише Українська Держава!
Якщо ж ніхто з влади не реагує, значить їх повністю влаштовує пропаганда путінізму, невід’ємною частиною якої в Росії вже давно став сталінізм. Тільки при Зеленському ця пропаганда нахабно і неприховано перейшла кордон та уже ведеться у самій Україні.
В липні 2019 року на посаду начальника державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» наказом Міністерства юстиції було призначено підполковника внутрішньої служби Сергія Напраснікова, який до цього перебував на посаді заступника начальника управління начальника відділу охорони, режиму і надзору в Одеській області управління Державної кримінально-виконавчої служби Південного міжрегіонального управління по питанням виконання кримінальних покарань і пробації Міністерства Юстиції.
Одразу ж виникає питання, якою причиною є те, що цілого заступника начальника управління в Одеській області, переводять на нижчу посаду – начальника Кропивницького СІЗО. Відповідь очевидна – банальна НАЖИВА. І саме з цього моменту все і почалося.
Перебуваючи на посаді протягом цілих п’яти місяців, замість того, щоб укріпити та посилити належний порядок, який оставив йому попередній начальник СІЗО, Сергій Напрасніков вступивши у злочинну змову з працівником відділу внутрішньої безпеки по лінії запобігання та виявлення корупційних проявів — Ланецьким Олександром Миколайовичем, довів ситуацію в очоленій ним установі до некерованої та вибухонебезпечної.
Ситуація в Кропивницькому СІЗО набула такої напруженості, що в неї повинен був втрутитися сам голова Кіровоградської облдержадміністрації – Балонь Андрій Богданович, який через незадовільну ситуацію у СІЗО, доручив поліції, СБУ та іншим правоохоронним органам вжити термінових заходів для стабілізації обстановки в установі.
Для цього було вирішено лідерів злочинного середовища розосередити, а саме, «наглядових» («смотрящих»), яких в СІЗО було на той час три, перевезти до ізоляторів тимчасового тримання Національної поліції до інших районів.
Спочатку з Кропивницького СІЗО вивезли двох «наглядових», а коли дійшла черга вивозити третього «наглядового» на прізвисько «Арсен», керівники установи (начальник – Напрасніков С.С., працівник внутрішньої безпеки Ланецький О.М.), перебуваючи в комерційних стосунках із злочинним авторитетом, не сприяли швидкому вивозу авторитета, а навпаки, дали йому можливість вільно пересуватися, зібрати речі, попрощатися з усіма сідельцями, що останній використав для того, щоб не підкорятися вимогам адміністрації СІЗО і поліції, і закликав інших в`язнів до непокори та супротиву.
Дозвіл керівництва на «попрощатися з усіма» на справді вилився в масову гулянку з масовим вживанням горілки та наркотичних засобів, які на протязі тривалого часу постачалися за готівкові кошти безпосередньо представником ВБ Ланецьким О.М., не тільки в необмеженій кількості, а й з запасом.
Масове прощання з масовим пияцтвом та вживанням наркотиків досягло апогея, під час якого ув’язнені побили корпусних, забрали в них ключі від камер, повипускали всіх ув’язнених, побили вікна в обох корпусах, знищили весь недавно зроблений, попередником начальника СІЗО, ремонт, а Арсен, перебуваючи під впливом наркотичних засобів, з поплічником побили та згвалтували жінку психолога. В цей час ув’язнені вчиняли по корпусах безлад.
Жінка психолог хоч і не є пухнастою, оскільки регулярно надавала ув’язненим платні сексуальні послуги під контролем представника ВВБ Ланецького О.М., з відповідним розподілом зароблених готівкових коштів, але все ж таки не заслуговує такого жорсткого поводження.
Працівники закладу втекли в безпечне місце до адміністративної будівлі, звідки доповідали начальнику установи Напраснікову С.С. про ситуацію, яка вийшла з під їх контролю, оскільки в корпусі не залишилося жодного працівника установи.
Напрасніков С.С. замість того, щоб надати сигнал тривого і доповісти безпосередньому керівництву про надзвичайну ситуацію в установі, навпаки, самоусунувся і на вечірній час розпусти всіх працівників додому. Ув’язнені цілу ніч знаходилися самі вчиняли безлад.
Наступного ранку ситуація, з боку адміністрації СІЗО, залишалася неконтрольованою, жодних заходів реагування на бунт ув’язнених СІЗО не вживалося і охорона об’єкту не посилювалася.
Звісно, що так довго продовжуватися не могло, тому до установи були введені сили Нацгвардії, поліції і рятувальників, які працюючі жорстко, але в рамках закону, таки навели порядок в установі.
Після придушення бунту ув’язнених та наведення порядку, в корпусі почали проводити обшуки, в результаті яких було викрито три схованки, в яких ув’язнені зберігали заборонені предмети, які було в подальшому вилучено.
Всього було вилучено:
півсотні мобільних телефонів;
ключі від камерних дверей;
понад 100 літрів горілки;
дріжджі та закваска для самогоноваріння;
наркотичні засоби та пристрої для їх вживання;
пристрої для здійснення перекидів заборонених предметів;
десятки колод гральних карт;
фішки для покеру;
гральні приставки;
біля 1,5 кг бурштину та пристрої для його обробки;
колюче-ріжучий та робочий інструмент;
пристрої для нанесення татуювань.
Вилучені предмети були задокументовані у встановленому законодавством порядку.
Так в чому ж полягає причина виникнення бунту ув’язнених в СІЗО? Основна причина полягає в тому, що начальником Адміністрації ДКВС України генерал-майором внутрішньої служби Крикушенко Олександром Георгійовичем не було вжито абсолютно ніяких заходів реагування, на попереднє звернення колишнього керівника Кропивницької установи виконання покарань №14 С.В. Пазило, який звертався до Крикушенко О.Г. з відповідним листом, ще в квітні поточного року.
Для формальної відписки на звернення С.В.Пазило, до Кропивницького СІЗО були направлені уповноважені особи, заступник начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції Сергій Бутко та головний спеціаліст відділу виявлення корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Віталій Залізняк, які відібрали від ув’язнених та працівників установи пояснення, в яких висвітлювалися негативні корупційні діяння працівника відділу внутрішньої безпеки по лінії запобігання та виявлення корупційних проявів — Ланецького Олександра Миколайовича, а саме:
– Баня. В якій проходять зустрічі тюремних авторитетів, які вирішують свої проблеми, під особистою охороною самого банщика, який користуючись своїм привілейованим положенням здійснює продаж, за готівку, заборонених предметів та товарів, з доставкою до камер з засудженими. Доставка в баню жінок, які знаходяться у виправній установі, чаю, алкоголю, наркотичних засобів, мобільного зв’язку, тощо. Підтвердженням цього є жінки, які вагітніють перебуваючи під вартою і офіційно не мають ніяких стосунків з особами чоловічої статі.
– Мобільний зв’язок. Пронесення на територію установи мобільних телефонів, надає Ланецькому О.М. 30% в місяць від усіх мобільних апаратів, які потрапляють на територію установи, що складає біля 35000 гривень щомісяця.
– Кустарні поробки. В тюрмі засудженими виготовляються всілякі саморобки: шахи, шашки, доміно, подарункові набори, брелки, картини, ножі, набори ножів, тощо. І все це виносять із установи особисто Ланецький О.М. та Артеменко О.О. за вказівкою Ланецького О.М.
– Працівниці установи – жінки «кенгуру». Жінки, які працюють в установі виконання покарань постовими, корпусними та в адміністрації, за готівкові гроші на замовлення засуджених або по вказівці представника ВВБ Ланецького О.М. змушені у своїх вагінах та прямих кишках проносити на територію установи заборонені предмети, такі як: мобільні телефони, алкоголь, гроші, наркотичні засоби, тощо.
– Сексуальні послуги. Надаються засудженим жіночим персоналом установ як в кабінетах корпусів, так і в бані, набули такого розмаху, що засуджені гидують окремими працівницями, оскільки розміри їх статевих органів є нібито занадто великими, і не дають змогу отримувати задоволення.
В баню на замовлення засуджених доставляються елітні високооплачувані проститутки, в окремих випадках, за високу плату, самим Ланецьким О.М.
– Добові чергування в слідчому ізоляторі. Чергові володіють всією інформацією про кожного, і про все що коїться в установі. Заробляють за добу на перекидах заборонених предметів. Працівники чергової зміни, які знаходяться в довірливих стосунках з черговими, виходять за межі установи, і заносять наркотичні засоби, алкоголь, цигарки, вишукані продукти харчування, все, що замовляють засуджені. Все це здійснюється виключно з погодження представника ВВБ Ланецького О.М. Після сплати Ланецькому О.М, відсотків, зміна заробляє за добу біля 20000 гривень, (постійно).
– Посилки. Під час передачі посилок працівники установи, за вказівкою Ланецького О.М., «не виявляють» заборонені для передач та посилок предмети, а замовні посилки, для кримінальних авторитетів, із забороненими предметами перед перевіркою потрапляють напряму замовнику, а перевірці підлягають всі інші.
По кожному такому випадку працівниці, які здійснюють перевірки посилок та передач, в обов’язковому порядку повідомляють Ланецькому О.М., який в подальшому від адресатів посилок отримує свій відсоток. Чим більше заборонність предмету, тим більше відсоток Ланецькому О.М. Саме через цю схему, у виправній установі можливо зібрати навіть атомну бомбу.
– Картярні ігри. Про проведення карточних ігор заздалегідь оповіщаються усі засуджені, а також ті, хто в обов’язковому порядку повинен прийняти в ній участь. Ставки доходять до 300000 гривень. Засуджені, які програються в карти, змушені продавати все своє майно та майно родичів, квартири, машини, тощо.
Про заборонені грально – розважальні заходи заздалегідь повідомляється представник ВВБ Ланецький О.М., який дає згоду на їх проведення, попереджає персонал установи, щоб не заважили грі, за що отримує свою долю у вигляді електронного переводу на банківську картку оформлену на підставну особу, а в окремих випадках отримує гроші від самого «наглядаючого».
– Неділові стосунки з кримінальними авторитетами. Ланецький О.М. на підставі дозвільного документу, який особисто підписаний начальником адміністрації ДКВС, що дозволяє йому безперешкодно, без перевірок та досмотрів, в будь-який час доби, проходити в будь-яке з приміщень виправної установи, безконтрольно заносити та завозити будь-які заборонені предмети та речі, що призводить до вседозволеності, безконтрольності, владній необмеженості, можливості тиснути владою на підлеглих та засуджених.
Безкарність, надає Ланецькому О.М. можливість підтримувати протизаконні стосунки з кримінальними авторитетами, які відбувають покарання у виправній установі. Він особисто виконує замовлення від кримінальних авторитетів та виконує їх за дуже великі грошові кошти. До замовлення входить: мобільні телефони, наркотичні засоби (в т.ч. метадон), алкоголь, проститутки. Щомісяця Ланецький О.М. за надання таких послуг отримує біля 100000 гривень.
– Наркотичні засоби та медичні препарати заборонені до застосування в закритих установах. Метадон, кокаїн, ширка, марихуана, амфетаміни, макова солома, лідокаїн, новокаїн, тощо, особисто та регулярно заносяться Ланецьким О.М. на територію установи. Слід зазначити, щоб увесь цей набір заборонених предметів, придбати на волі, потрібно мати відповідні кримінальні зв’язки, що вказує на те, що Ланецький О.М. є активним членом організованого злочинного угруповання, до якого входять з одного боку замовники заборонених предметів – засуджені та кримінальні авторитети, з другого боку продавці – кримінальний елемент, який здійснює на волі реалізацію заборонених предметів (наркотичних засобів), що є протизаконним навіть на волі.
Ці на 1 граму ГЕРОЇНУ на волі коштує 40-50 $ США, а Ланецький О.М, регулярно заносить партії мінімальною вагою 40-50 грамів по ціні 110 $ США за грам.
– Шантаж. Ланецький О.М., з метою беззаперечного впливу на працівників виправних установ, документує дрібні порушення підлеглих, а потім, під страхом звільнення за попереднє дрібне порушення, шляхом шантажу примушує підлеглих, вчиняти незаконні та злочинні дії.
Кожна дрібна провина підлеглого обкладається з боку представника ВВБ Ланецького О.М. штрафним відсотком, а при не змозі своєчасно повернути борговий відсоток, йде капіталізація боргу, і відсотки нараховуються вже на відсотки.
Дуже підлою є схема, коли Ланецький О.М. спонукає підлеглого до вчинення незаконних дій, а потім сам же «виявляє» ці незаконні дії, і починає по повній шантажувати підлеглого, ставити його на борговий відсоток, та утворювати для нього боргову відсоткову яму.
– Гроші за дострокове звільнення. Жодний із засуджених не може звільнитися достроково з місця позбавлення волі, без відповідної сплати до пенітенціарного «общака», через представника ВВБ Ланецького О.М.
Заступник начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції Сергій Бутко і головний спеціаліст відділу виявлення корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Віталій Залізняк, отримавши цілий том пояснень від працівників установи та ув’язнених, публічно пообіцяли особовому складу провести ретельний аналіз отриманої інформації та об’єктивно доповісти вищому керівництву про корупційне засилля Ланецького О.М., але буд-яких змін не відбулося. Навпаки, ситуація ще більше погіршилася. Тих хто відкрито, без боязні, висвітлював корупційні діяння Ланецького О.М., було звільнено в найкоротший термін, а той хто залишився, підпав під ще більший корупційний гніт представника внутрішньої безпеки.
Факт перевірки без наслідків вказує на те, що Бутко і Залізняк отримали хабаря по 5 000 $ США, адже саме по такій сумі Ланецький вручив особисто кожному з перевіряючих під час підведення підсумків в ресторані.
В подальшому 10 000 $ США, була відшкодована «наглядаючими» начальнику Кропивницького СІЗО та представнику ВБ.
На питання, чому бунт в СІЗО стався через злочинного авторитета на прізвисько «Арсен», є чітка відповідь, тому, що Ланецький О.М. отримує злочинні кошти на волі від батька Арсена.
Тобто, Ланецький О.М. організовує доставку заборонених предметів та їх занос, а батько «наглядаючого» Арсена за це напряму сплачує представнику ВБ Ланецькому О.М. готівкою, отриманою не від чесної діяльності, а в результаті злочинів, здійснених на території міста та області.
При такому корупційно-комерційному підході до своїх функціональних обов’язків зрозуміло, чому в державній установі керують всіма процесами не адміністрація установи, а саме «наглядаючі».
Ланецький О.М. до того відчуває свою безкарність, що відверто нехтує законами України. Оскільки він є дуже заможною людиною, то нещодавно придбав нову квартиру за 54 000 $ США, оформив її на жінку, і головне не задекларував.
Цинічним є те, що всі внутрішні та зовнішні ремонти його квартири роблять саме ув’язнені Кропивницького СІЗО.
Причиною того, що Ланецького О.М. не зняли одразу ж після перевірки, є не тільки хабарі перевіряючим, а й те (зі слів самого Ланецького) що: УСБУ в Кіровоградській області отримує свою долю з його бізнесу; начальник УСБУ є його Київським товаришем; начальник ГУ Нацполіції в Кіровоградській області і його батько разом служили.
Ланецький О.М. особисто вихвалявся перед «дивлячимися», що він вхожий в кабінет до будь-якого з цих керівників, оскільки разом з ними приймає участь в неофіціальних зустрічах під час святкувань та «віджигів».
Для підтвердження своїх слів він демонстрував мобільний телефон з номерами телефонів керівників, навіть по одному дзвонив.
Коли Ланецькому О.М. потрібно отримати хабарь від родичів ув’язнених, або осіб яким він не довіряє, то для отримання грошей використовує камеру схову Залізничного вокзалу та підставних осіб, які забирають призначені для нього гроші.
Такі представники внутрішньої безпеки пенітенціарної системи як Ланецький О.М., є маленькими коліщатками в потужному механізмі системи виконання покарань, і якщо своєчасно не здійснювати їхню заміну, то пенітенціарна система буде давати не тільки збій, а може взагалі зруйнуватись. Прикладом збою системи і є бунт в Кропивницькому СІЗО.
Колишній голова Державної пенітенціарної служби України К.Є. Старенький
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Народный депутат от фракции “Слуга народа” Алексей Устенко заявил, что Украина якобы сама спровоцировала аннексию Крыма , “приняв” в 2014 году закон о языке.
Это заявление, как минимум, говорит о его низком политическом уровне. О совершенном отсутствии у него понимания того, что происходит сейчас со стороны России по отношению к Украине.
Господин Устенко фактически оправдывает бандита, пытаясь находить какие-то поводы, которые якобы заставили бандита совершить преступление против нашего общего дома, против нашего народа.
Вместе с тем истина лежит в абсолютно очевидном. Бандиту, который задумал преступление, не нужны какие-либо поводы со стороны жертвы преступления. У бандита всегда есть причины для преступления.
В данном случае причиной преступления является вся Украина, украинская нация, украинский многонациональный народ, которые жаждут независимого развития, независимого обустройства на своей земле. Соответственно, это есть причина российской агрессии, потому что без тотального контроля над территорией Украины, над украинским народом Россия не может реализовать свои истинные цели, одна из которых – возрождение имперских качеств, когда она диктует условия своего места в мире и места своих соседей.
Но возрождение этих имперских качеств России могло начаться только с подавлением воли Украины.
Поэтому, если господин Устенко хочет найти причину нападения России, то причина – это он сам, его мама, его дети, его народ. Только потому, что мы живы и хотим свободного развития, мы стали объектом нападения России.
Нардеп из “Слуги народа” Максим Бужанский заявил, что Россия аннексировала Крым из-за отмены “языкового закона” Колесниченко-Кивалова в 2014 году.
Таким заявление в своем Telegram-канале он поддержал коллегу по фракции Алексея Устенко.
“Псевдопатриотическая шелупень набросилась на моего коллегу, народного депутата Алексея Устенко, который в эфире одного из каналов заявил, что отмена закона Колесниченко-Кивалова вызвала волнения среди крымчан и дала Российской Федерации столь необходимый ей формальный повод для аннексии Крыма. Не пишу незаконной аннексии, потому что законной аннексии быть не может по определению”, – сообщил Бужанский.
Депутат добавил, что также стоить винить Александра Турчинова, который в 2014 году исполнял обязанности президента.
“Вот ему, Турчинову, и предъявите претензии, вместо того, чтобы перевирать слова Устенко. Вы ж из одного, назовем это так, с Турчиновым лагеря, разберитесь между собой”, – рассказал Бужанский.
Вы будете удивлены, но сторонники идеологической секты “Москва Третий Рим” не только всю свою историю уничтожали сакральные ценности завоеванных народов, но и устанавливали на них свои модерновые капища.
Чтобы правильно понять, уразуметь, почему московская секта называемая православной не есть сектой религиозной, а скорее является чем-то сродни культу Вуду, надо принять ко вниманию тот факт, что религия – есть закон, правило. Отношение же к церкви на России скорее более напоминает поклонение идолам, колдунам с последующим поклонением им и верой в чудеса, колдовство и прочую ересь.
Иными словами россияне верят не в Бога, а в чудо. В то время как христиане верят в Бога как в истину, как в порядок.
И собственно война между нашими мирами видеться как битва с орками порядка не признающими и его отрицающими, но в то же время верящими в собственную исключительность, везучесть, чудесность.
Об успехах этой войны судить сложно, но то что мы и видим сегодня как результат – это законопослушный успешный Запад и застрявший в далеком колдовском средневековье Восток.
Украине в этой войне с колдовским Востоком повезло менее всего.
Оказавшись на пути к цивилизации она стала тем последним форпостом собою закрывшим Европу от Москвы. При этом мы потеряли не только территорию, но и выступили донором христианского учения, которое Москва у нас отняла, затащила в свою пещеру и там извратила до неузнаваемости.
Москва – стала, пускай только для себя Русской Православной Империей – Третьим Римом, Римом Последним, ибо другие два Рима падоша: Рим и Константинополь. А она будет стоять вечно и править миром.
Но, однако мы увлеклись.
Захватывая территорию Руси-Укранины Москва не только старательно стерла с лица земли все наши сакральные памятники, но и поставила на их месте свои.
Идея тут какая. Независимо от нашего на то желания, многие места нашего города имеют сакральную силу – особое значение.
Это прекрасно понимали первые христиане, которые строили свое храмы на месте языческих капищ и храмов.
Это понимают сегодня мусульмане, которые не строят новых мечетей, а ищут возможности возвести свои храмы в Европе на месте христианских святынь.
Зачем они это делают?
Они понимают, что если сакральные места нельзя сдвинуть или переместить, надо подчинить их себе.
Также важно понимать, что святые места необходимо инициировать – запустить, и если этого не сделать, то они не будут помогать, а их состояние будет отражать истинные события во всей стране, в государстве.
Десятинная церсковь
Начало строительства Десятинной церкви относят к 989 году, о чём в “Повести Временных Лет”: “В лето 6497 … Володимер помысли создати церковь Пресвятыя Богородица и послав преведе мастеры от Грек”.
12 мая 996 года церковь была освящена. При чем не Константинополем и не Римом.
Освятили ее ирландские миссионеры.
Ирландская церковь начиная 6 века активно занималась миссионерской деятельностью и проповедники были широко известны по всей Европе. Чего стоит просветительская деятельность лишь одного ирландца, о котором мы и сегодня ничего не знаем: Колумбана.
В 1037 году на Русь прибывает представитель Константинополя митрополит Феопемпт, и первое, что он делает – это заново освящает ту самую Десятинную церковь.
В 1240 году году Десятинная была единственной стертой с лица земли церковью.
В виде развалин она простояла до 17 века, когда Петр Могила не возвел на ее месте церковь во имя Рождества Пресвятой Богородицы.
В 1842 году фанатики Третьего Рима установленную Могилой на месте Десятинной церквушку снесли, и построили огромный храм выполненный в духе новой идеологии “Святой Руси”.
Новая московская власть снесла ее в 1928 году.
Ничего не ее месте не поставили, потому что по новому архитектурному плану это место должно было стать частью огромного правительственного комплекса.
Сталин хотел построить в Киеве самую большую площадь в Европе. Поэтом все церкви, включая Софию шли под снос.
Церковь Александра Невского
Христианский храм на этом месте стоял еще во время Киевской Руси.
Но то что мы видим на фото, это реальный новодел, имеющий больше значение для Москвы чем для Киева.
Построена в 1890 году к 900-летию Крещения Руси в неовизантийском стиле по проекту архитектора В. Николаева.
Для храма их Москвы было привезено семь колоколов, а иконостас из тёмного дуба изготовлен киевскими плотниками (мастерская Даболинга).
Александр Невский (Неврюй) крайне важный персонаж московской мифологии. Это воин огнем и мечом завоевавший Русь на радость Большой Орде. Он считал себя сыном царя Батыя, братом Сартака и вел образ жизни подобный знатному монголу. Невский – это суть московского патриотического духа.
Храм святому воевавшему с Русью в ее сердце, как нож в кровоточащей ране не мог не доставлять удовольствия Москве.
Тем не менее, он также был разрушен большевиками в 1934 году.
Вот только на его месте площадь строить не собирались.
И после войны, когда Сталин вернул РПЦ на Россию и потихонечку реанимировал Третий Рим, на месте снесенной большевиками церкви. Церкви носившей имя врага Руси, установили новый идол. Новое капище.
Там похоронили свежего палача Руси-Украины генерала Николая Ватутина, а сверху поставили ему памятник.
И это только два примера подобного замещения. А было их значительно больше.
Собственно к чему этот пост.
К тому, что никакого культурного значения для Украины сегодня идолы московской секты не несут.
Это занозы в теле Украины. Бесполезные болваны, которым все еще не перестают молиться на России.
Оставлять их глупо и бесполезно. Нам они не нужны, не ценны и ничем не примечательны. А потому есть смысл их демонтировать и отправить на родину. Пускай местные фанатики на них молятся.
Запрещенная в Украине КПУ оскандалилась проведением в Киеве конференции, посвященной 140-летию со дня рождения советского диктатора Иосифа Сталина.
Фотоотчет с пропагандистского мероприятия опубликовали на сайте запрещенной КПУ. Также там появился перечень докладов, прославляющих Сталина, который устроил гибель миллионов людей.
Съезд запрещенной КПУ в честь Сталина
Отмечается, что конференция, которую провели 21 декабря, носила название “И.В. Сталин и революционное преобразование мира”. На ней выступил скандально известный глава КПУ Петр Симоненко, доктор исторических наук, действующий член-корреспондент НАН Украины Валерий Солдатенко, кандидат исторических наук Анатолий Арсеенко и другие деятели.
В конце мероприятия Симоненко вручил некоторым докладчикам медаль к 140-летию диктатора Сталина, а первый секретарь ЦК ЛКСМУ Михаил Кононович – “комсомольский билет” якобы представителю киевской молодежи.
Новость о проведении пророссийского шабаша разозлила патриотическую общественность Украины. Так, на нее гневно отреагировал на своем Telegram-канале офицер ВСУ, полковник Анатолий Штефан (Штирилиц).
Съезд запрещенной КПУ в честь Сталина
Съезд запрещенной КПУ в честь Сталина
Съезд запрещенной КПУ в честь Сталина
“Упыри подняли головы. Запрещенная в Украине секта Коммунистическая партия Украины провела в Киеве “сбор ко дню рождения Иосифа Сталина. Симоненко вручил “активистам” “памятную медаль к 140-летию убийцы и палача Сталина”, – написал защитник Украины.
В Украине всплыла возможная связь между известной по обвинениям в отмывании средств экс-главой управления ГФС в столице Людмилой Демченко и действующей министром финансов Оксаной Маркаровой. Как оказалось, обе влиятельные женщины имеют отношение к банкиру Даниилу Волынцу.
Бывшая налоговая чиновница, как заявляют многочисленные источники, вероятно, сотрудничала с Волынцом, а министр Маркарова – является его супругой.
Подробнее о том, как зарабатывает семья “главной по деньгам” в Украине и чем занимается ее супруг, читайте в материале.
Главное:
Оксана Маркарова вместе с семьей продолжает зарабатывать на ценных бумагах десятки миллионов, при этом возглавляя министерство финансов Украины;
ее муж, как утверждают многочисленные источники, может быть замешан в схемах обнала;
семья Маркаровой владеет банком, который зарабывает на украинском госдолге. При этом министр владеет инсайдерской информацией о ставках, датах размещения;
Даниил Волынец – один из собственников “Аккордбанка”, мультимиллионер и муж министра финансов Украины Оксаны Маркаровой. Банкир известен в узких кругах благодаря тесной связи с власть имущими. И речь идет не только о ведомстве его супруги.
Мужу Маркаровой принадлежит банк
Сразу несколько несвязанных между собой источников говорят: Волынец тесно сотрудничал с бывшей начальницей Главного управления ГФС в Киеве Людмилой Демченко. Она в свою очередь, как уже писал, якобы проверяется правоохранителями на предмет причастности к созданию схемы отмывания “черного заработка”, который якобы приносил ей ежемесячно $5-7 млн.
В наше распоряжение попал целый список предприятий, услугами которых якобы пользовались Волынец и Демченко. Чиновница, как подозревают в НАБУ, могла регистрировать налоговые накладные без уплаты НДС, в то же время Волынец, как утверждают источники, обеспечивал “инфраструктуру” для отмывания незаконно заработанных средств.
“Предприятия, которыми пользовался Волынец, предоставляют услуги по документальному оформлению операций, связанных с формированием валовых расходов по покупке металлолома, для предприятий реального сектора экономики, и осуществляют перевод денежных средств из наличной в безналичную форму расчета”, – рассказывает высокопоставленный чиновник.
Мы также готовы опубликовать позицию министра и ее супруга, с этой целью редакция письменно обратится в министерство за комментарием.
Интересные операции и ОВГЗ
Оксана Маркарова и сама женщина небедная. К примеру, в 2016-м, уже будучи первым заместителем министра финансов, она указала в своей декларации доход от продажи ценных бумаг в размере более 14 млн грн. До 2013-го она работала в группе компаний ИВС, затем уволилась и пошла на госслужбу.
Но, несмотря на это, продолжила декларировать миллионные доходы от операций с участием своей бывшей компании. Источники ее доходов, помимо официальной заработной платы: ООО “Мультиброк”, ООО “Мередиансити”, ООО “Клен”, ЗАО “Инвестиционная Компания “ITT-Инвест” и ОАО КИФНВЗТ “Титаниум-Инвест” ООО “УК-Центр”.
Несколько раз в отношении Маркаровой, как утверждают источники в правоохранительных ведомствах, даже проводили проверку. Так, якобы 21.02.2013 года Маркарова, согласно договору купли-продажи ценных бумаг №ДД-02-05/13, продала акции “Днипроспецсильгоспмонтаж” подконтрольному предприятию “Инвестиционная компания” ИТТ-Инвест по завышенной в 40 раз стоимости. При этом решением НКЦБФР запрещено внесение изменений в депозитарный учет эмитента ОАО “Днипроспецсильгоспмонтаж”.
Но и это еще цветочки. Только за операции с облигациями внутреннего госзайма (ОВГЗ), к примеру, в США Маркарова бы уже давно лишилась должности или попала за решетку. Так, именно Минфин занимается выпуском ценным бумаг и устанавливает ставки по ним. Маркарова устанавливает, а ее муж на этом зарабатывает.
Так, банк Волынца в феврале 2019-го принял решение установить лимит вложений в облигации внутреннего государственного займа на общую сумму 1,5 млрд грн. Позже объем вложений достиг 2,3 млрд грн. В чем здесь подвох? Маркарова фактически владеет инсайдерской информацией. Она знает, что, когда и под какой процент будет размещаться. Поэтому ее семья фактически имеет “особое” положение на рынке.
Кстати, это далеко не первая возможная махинация со стороны министра. Как утверждают программы “Схемы“, накануне банкротства своего “Актив-банка” она передала своей же компании недвижимость в исторический части Киева, которая была в залоге банка. По закону, когда банк закрывается, залоговая недвижимость по невыплаченным кредитам продается, а вырученные деньги идут на погашение гарантированной части депозитов.
Однако Маркарова, как предполагают журналисты, зная, что банк закроют, забрала недвижимость себе. Так, в 2013 году Маркарова вместе со своим мужем Даниилом Волынцом купила Актив-банк у братьев-регионалов Андрея и Сергея Клюевых. Через год – в 2014 году – НБУ признал этот банк неплатежеспособным, говорится в расследовании.
Незадолго до банкротства Актив-банка семья действующего министра успела продать банк, а вместе с ним и его ценный актив – элитную недвижимость на Подоле. Покупателем, по их данным, стала фирма “Синоним”, соучредителем которой была Маркарова.
Цена договора купли-продажи, согласно сюжету, оказалась вдвое ниже ее залоговой стоимости. Ранее этот элитный дом находился в ипотеке у государственного Укрэксимбанка, который в результате перехода права собственности от Актив-банка к фирме “Синоним”, потерял залог.
Фактически Оксана Маркарова вместе со своим супругом зарабатывает на украинском государственном долге, при этом сама же за него отвечает от имени государства. Более того, семья министра успела попасть в целый ряд мутных схем, которые еще предстоит проверить правоохранителям.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
