Російський політтехнолог, галерист і арт-менеджер Марат Гельман вважає, що президент Російської Федерації Володимир Путін став жертвою власної пропаганди.
Про це він розповів в інтерв’ю “Апострофу”.
Політтехнолог зазначив, що пропагандистські статті через деякий час стають джерелом інформації для людей, які приймають державні рішення. Саме тому Путін опинився в нереальній ситуації.
“Путін, з моєї точки зору, неадекватний. Коли вони робили путч в Чорногорії, у мене запитували: “Навіщо? Чому?”. Не було жодних шансів – вони стали жертвою власної пропаганди. Виходить, що не можна розділити аналітичну записку і рекламну статтю”, – уточнив Гельман.
За його словами, Микола II для нинішнього глави Кремля є вже пройденим варіантом.
“Він (Путін – ред.) вже намагається зрозуміти, хто він: Юлій Цезар, Олександр Македонський”, – сказав Гельман.
Він підкреслив, що в XХI столітті війна йде за людей, і Путін її програв. Так, маленька Японія, на відміну від великої РФ, цікавить велику кількість людей.
“Він дивиться на ситуацію з 2100 року і гортає сторінки, присвячені рокам його правління, як його будуть називати: Путін Кримський, Вова Кримський. Я абсолютно серйозно впевнений, що він так мислить. Те, що він “взяв” Крим – це ж XIX століття. Він живе в XIX столітті. У ХХ столітті ніхто не воює за територію – воюють за ресурси”, – додав політтехнолог.
Створення патрульної поліції стало чи не єдиною справжньою реформою після Революції Гідності. Набрані з нуля поліцейські і зовнішнім виглядом, і роботою почали доводити суспільству, що створити європейський правоохоронний орган у нашій країні цілком можливо.
Але останнім часом на роботу патрульних з’являється все більше нарікань. Громадяни скаржаться, що приїзду поліцейських доводиться чекати все довше й довше. Інколи на виклики патруль взагалі не приїздить. Окрім того, зростає число копів, які звільняються з лав поліції.
Чому так відбувається? І що стане з патрульною поліцією, якщо нічого не змінювати? Про це — у спеціальному розслідуванні «Слідства.Інфо».
15 людей змагалися за одне місце в патрульній поліції Києва на початку 2015-го року. Запеклий конкурс, у якому етап за етапом відсіювали, тестували і навчали, щоденно відстежувався вітчизняними та іноземними медіа.
Перші 2 тисячі поліцейських присягнули на Михайлівській площі в самому центрі столиці.
Спершу поліцейські приїздили на виклик за лічені хвилини, нині ж на патруль можна і не дочекатись. Патрульні, які були героями телерепортажів і статей про нову поліцію, розміщують у соціальних мережах оголошення про звільнення.
Хтось відмовляється від коментарів із солідарності з уже колишніми колегами, а хтось не приховує причин зміни професії, як це робить киянин Андрій Кобилінський.
«Ти поступово розумієш, що реформи не відбуваються, що ти є просто ширмою, щоб прикрити відсутність реформ в Україні, красивою картинкою», — каже Андрій Кобилінський.
Що сталося за два роки із реформою поліції? Чому ті, хто присягнув, залишають лави українських копів?
Селфі iз перехожими, щоденні телерепортажі, інтерв’ю iз журналістами — киянин Олексій Бардадим фіксував робочі будні патрульних із першого дня, як оператор реаліті-шоу про столичних копів:
«Я їздив із ними в автомобілі, ми потрапляли в різні ситуації, починаючи від побутових алкоголічних істерій, закінчуючи якимись перестрілками і погонями. Вони ризикують своїм життям. Я бачив, як вони працюють: повний ентузіазм, горять очі, вони дійсно щось роблять», — згадує Олексій.
Два роки потому його обікрали в центрі Києва. Посеред білого дня із машини витягли вартісну професійну техніку:
«Крадіжка з автомобіля сталася три хвилини тому, я знаю напрямок, куди побіг злочинець, я знаю, як він був одягнений. Мені сказав це свідок: шорти були і зелена футболка. Це підтвердилося потім на камерах. Можна було зробити по гарячих слідах.
За три з половиною години до мене ніхто не приїхав. Я сам поїхав у відділення писати заяву. Я просто чекав, кожні 20 хвилин дзвонив, питав. Вони казали: «Ми можемо продублювати ваш виклик. Вибачте, ми нічим вам не можемо допомогти», – доповнює потерпілий.
Олексій змушений був сам їхати у відділок і просити прийняти заяву про злочин. Потім умовляв слідчих взяти відео із численних камер спостереження, за якими можна було прослідкувати, звідки прийшов злодій, із ким взаємодіяв та куди втік із украденим. З часу крадіжки минув місяць — ані викраденої техніки, ані підозрюваних слідчі не знайшли.
Випадок Олексія не поодинокий. На сторінках патрульної поліції у соціальних мережах відгуки вдячності губляться серед численних обурень на кшталт: викликали поліцію, а вона не приїхала, приїхали, але надто пізно тощо.
Чому так відбувається, — пояснює Андрій Кобилінський. Один із упізнаваних копів столиці звільнився з лав патрульних навесні.
«Немає ні машин, ні людей. Там такі перегони тривають жорсткі — чого стане менше. Зараз менше машин, а завтра менше людей, а потім навпаки», — виправдовує колишніх колег Андрій Кобилінський.
Прибутковий бізнес, яким заробив на квартиру і позашляховик, Андрій два роки тому змінив на службу в новій патрульній поліції:
«Як планувалося з початку, як Згуладзе нам розказувала: обіцяли певний кар’єрний ріст, що будете туди, туди залучені… І перші кілька місяців я справді вірив, що так буде. Ми думали, що все буде нехай не так, як в Штатах чи в Канаді, хоча б як в Грузії. Але сталося, як завжди буває в Україні. Певно, вище керівництво, тобто Аваков, подумав, що то занадто небезпечно так багато молодої крові вливати. Краще на старих професіоналів сподіватись», — каже колишній коп.
Два роки тому патрулювати в Києві вийшли 2000 патрульних, 200 екіпажів на новеньких «Пріусах». Нині через звільнення та переходи копів до інших підрозділів, недобір серед патрульних складає понад 20 відсотків. Андрій каже, що люди йдуть з поліції насамперед через виснаження та брак часу на особисте життя.
«Ну а як можна, коли о сьомій ранку вже на шикуванні потрібно бути, або з нічної зміни приходиш мінімум о дев’ятій годині ранку. Ніяк не вдається. Коли я на зміну йшов коли ще дитина спить, а повертався, коли вже спить, то я просив дружину, щоб скидала у вайбер фотографії під час дня. Одне з небагатьох, що додавало енергії під час роботи — фотографії дитини», — пригадує Андрій.
Сьогодні він може набагато більше часу приділяти родині. Наприклад, особисто забрати молодшого сина із дитсадка. Його дружина Наталія згадує часи, коли чоловік працював у поліції, як найважчі в їхньому подружньому житті:
«Приходив сонний. Майже все робила я сама. Від нього допомоги я й не чекала. Хотілося, щоб він відпочив від роботи, виспався хоч трохи», — зітхає вона.
Типова робоча зміна українського копа триває щонайменше 12 годин. Разом з дорогою на роботу та з роботи, отриманням-поверненням зброї та патрульної автівки — це всі 14, а то й 15 годин. Якщо зміна закінчується о сьомій ранку, додому патрульний потрапляє близько десятої. Це в ліпшому випадку, якщо не сталося затримань або інших подій, які потребують оформлення документів.
А вже о сьомій вечора треба заступати на нову зміну. Для цього на службі треба бути на півгодини раніше. Між змінами треба не лише відпочити, а й устигнути підготувати форму. Патрульний має лише один комплект, який видали ще на початку служби. Треба випрати, висушити, випрасувати. На сон часу майже не залишається. Про перевтому вже відкрито пишуть у соцмережах копи всієї України:
«Скільки б в день не спала, а друга нічна жахливо важка. Особливо, коли в піший патруль поставлять. О 5 ранку піший патруль вже схожий на примару», — пише в соцмережі Ксенія Боянова, інспекторка патрульної поліції з Охтирки (Полтавська область).
Проблема була б менш гострою, якби в патрульних не крали вихідні:
«Вогневій підготовці, тактиці постійно потрібно навчати, бо ці навички пропадають, якщо не навчати, якимось юридичним речам потрібно навчати, повторювати. Коли ж це все пробувати? Тільки у вихідний день. А якщо ще якісь події у місті — мітинг великий під Верховною Радою чи річниця, то, звичайно, крім чергової зміни залучаються й ті, у кого вихідний», — каже Андрій Кобилінський.
Через перевтому знижується швидкість реакції. Часом патрульний просто засинає за кермом. Як наслідок — ДТП.
19 червня 2017 року о 5:30 ранку «Пріус» патрульної поліції врізався у дерево в парку біля Голосіївського озера. Андрій Кобилінський упевнений — патрульний заснув за кермом від перевтоми:
«Однозначно по характеру пошкодження і по фотографії видно, що патрульний зранку просто собі помалу, помалу їхав, поки не заснув. А тоді, заснувши, продовжив рух і врізався в дерево. Добре, що в дерево, а не в озеро заїхав. Оскільки я сам часто фактично засинав за кермом, я знаю, як це буває».
Начальник столичної поліції Юрій Зозуля каже, що людей дійсно не вистачає. А тому на тих, хто лишився, навантаження збільшилося. Якщо два роки тому вулиці патрулювало 200 екіпажів, то нині лише півтори сотні. Але втрати персоналу не пов’язані із перепрацюванням, переконує керівник, а розповіді про перевтому — це перебільшення, як і скарги на вихідні, половину з яких доводиться проводити на роботі.
«Я якось висипаюся. Безумовно, бувають моменти із охороною громадського порядку, якісь великі збори, великі акції проводяться, але не настільки часто, не щодня. Для того, щоб проводити якісь навчання, нам доводиться залучати патрульних у їхні вихідні. Але це відбувається не настільки часто», — пояснює Юрій Зозуля.
Львів. Це друге після Києва місто України, де з’явилася патрульна поліція. Нас зустрічає Лілія Таранда. Їй 30. Півтора роки тому вона проміняла сімейний бізнес на поліцейський значок.
«Я дуже хотіла йти в патрульну поліцію, — розповідає Лілія Таранда. — Я завжди хотіла, щоб в Україні краще ставилися до правоохоронних органів».
Мати трьох дітей влучно стріляє та вправно кермує. Спортсменка швидко отримала посаду заступника командира взводу обслуговування доріг державного значення. Каже — здоров’я не витримувало перепрацювань навіть у молодих хлопців:
«У мене було у взводі 42 людей. Із 42 завжди п’ять-шість мали високий тиск. Їх відправляли на лікування, не допускали на зміну. Хлопці йшли в лікарню, де їм лікарі говорили: «Синдром хронічної втоми. Треба відпочивати». Тобто, єдине лікування — це просто виспатися, а часу не було. Тому що в кожного вдома є сім’я, діти, робота. І тих вісім тисяч явно не вистачає для проживання на всю родину».
Машини патрульної поліції у всій Україні не мають страхування КАСКО на випадок аварій, тому не лише у Львові копи ремонтують автівки за свої гроші.
«Розбиті “Пріуси” патрульні ремонтують за свої кошти. І ремонт цей дуже коштовний», — пише Ксенія Боянова, інспекторка патрульної поліції з Охтирки.
Патрульні роблять ремонти добровільно, запевняє один із керівників львівських копів Андрій Богуш:
«За власним бажанням, якщо, скажімо, незначне, якась подряпина, чи легенько бампер, тріщина тощо, патрульний може написати рапорт, поклопотати за власний кошт зробити. Ніхто не силує, ніхто не змушує їх це робити. Просто, якщо оформлюється ДТП, надалі йде службове розслідування і там відповідні санкції…»
Мало хто з патрульних хоче потрапити під санкції. Бо це догана в особисту справу і депреміювання, іноді неодноразове. За таких умов копам не здається дотепним жарт міністра Арсена Авакова про ДТП на нових поліцейських джипах Mitsubishi Outlander:
«Враховуючи високу вартість цих машин і особливо їхню специфіку… Ми домовилися перших трьох розстріляти, хто потрапить в аварію», — пожартував тоді міністр.
Патрульна поліція України працює за північноамериканською моделлю. Інструктори із Канади другий рік поспіль передають власний досвід українським копам.
Ми зв’язалися з поліцією Калгарі, звідки приїздили тренери для наших патрульних. Наш співрозмовник Кен Тоуер. Він —досвідчений поліцейський, який служить уже багато років. Про відсутність страхування КАСКО для автівок патрульних канадієць уперше чує саме від нас.
«Ні, наші поліцейські ніколи не платять гроші за ремонт авто із власної кишені, це правда. Поліція міста Калгарі має страховки на авто, які компенсують витрати на ремонт пошкоджень», — каже Кен.
Де копи ремонтують «Пріуси» після ДТП? Про це в поліції не говорять на камеру.
За офіційною інформацією, пошкоджені «Пріуси» у Дніпрі мають ремонтуватися на сертифікованому автосервісі Тойоти «Алмаз-Мотор». Від нього до управління патрульної поліції менше восьми кілометрів. Насправді ж активісти знаходять побиті поліцейські автівки зовсім в інших місцях.
Щоб дістатися місця, де ремонтують автівки дніпровські копи, доводиться подолати майже 20 кілометрів. Половина шляху — суцільні вибоїни. На міській околиці, у глибині приватного сектора, стоять одразу три патрульні “Пріуси”. Саме там їх знайшли міські активісти.
Кожна із патрульних машин обладнана GPS, а її місцеперебування контролюється з пульту керування міського управління поліції. Але машини стояли у приватному секторі кілька днів і їхньою долею не зацікавився ніхто, окрім активістів. Вони вирішили, що поліцейські автівки або вкрадені, або продані, або відбувається спроба видати “Пріус” за поліцейську машину.
Оперативна група слідчих, що прибула на виклик громадських активістів, зафіксувала три автівки патрульних зі слідами пошкоджень і навіть частково розібраних.
«Патрульних у дворі стоїть скільки машин? Я бачу дві, — пояснює слідчий своєму керівництву в телефонній розмові. — Скільки тут машин? Візуально дві і одна на вулиці, розбита. Виходить, попереду там бампера немає. Це як звідси видно, може, за будинком ще машини…»
Власник подвір’я, де стояли машини, відмовився пояснити, чому вони в нього. Запитання переадресував на Красну, 2А. Площа Красна, 2А, нині Троїцька, 2А — це адреса Дніпровського міського управління патрульної поліції.
Того дня громадські активісти виявили ще два гаражних СТО, де ремонтують патрульні авта. Уже наступного ранку після імпровізованого рейду, усі поліцейські “Пріуси”, навіть розібрані, звідти зникли.
Представники поліції протягом 20 днів відмовлялися відповідати на запити активістів про причини ремонту машин у місцях, які ніяк не нагадують сертифіковане СТО «Тойоти». Урешті відповідь надійшла — патрульні ремонтують свої автівки добровільно. Безкоштовно для бюджету поліції — копи платять із власної кишені. Про це розповідає вже колишній патрульний із Дніпра Володимир Олексієв:
«Спочатку сказали, бережіть “Пріуси”. Негласно, якщо будуть у “Пріуса” пошкодження, то, відповідно, це будуть ваші витрати. Окрім того, не тільки “Пріуси”. Патрульний несе відповідальність за бодікамери, за планшети. Якщо десь вам вибили з рук планшет, ви його розбили — підете за власні кошти його ремонтувати».
Володимир був патрульним у Дніпрі понад рік. Пішов у поліцію на хвилі ейфорії, але у квітні 2017-го вирішив звільнитися. Рекламні гасла, які супроводжували набір до поліції і реальність — це зовсім різні речі, пояснює колишній коп. Реальний розмір заробітної плати виявився вдвічі меншим. Друга половина зарплатні — це премія, якої можуть позбавити за будь-яку провину.
«Кажуть, у патрульних високі зарплати. Спростую. Зарплата у патрульних – 4 000 гривень. Плюс 4 000 гривень — премія у Дніпрі. У Києві — 10 000 зарплата із премією. Існує такий механізм депримації. На розсуд керівництва вас до кінця місяця можуть залишити із чотирма тисячами. Відповідно, людина, яка повністю залежить від керівництва, буде і лагодити “Пріус” за свій рахунок, і виконувати будь-які установки керівництва. Тому що є така залежність», — стверджує Володимир Олексієв.
Як і більшість інших копів, з якими ми спілкувалися, Володимир каже, що проблеми в роботі нової поліції почали з’являтися через півроку:
«Деякі автомобілі в жахливому технічному стані. Коли заводилися — стукали, кректали. Вони не призначені для наших доріг. Були зношені покришки, сильно зношені, страшно приймати автомобіль. А не прийняти не можеш — треба якось їхати на зміну. Повністю голі покришки. Це було і влітку, і навесні — за зиму все позношувалося. Нам не поспішали їх змінювати. Кожного разу на свій страх і ризик виїжджали — тільки не розганятися, щоб потім нікуди не влетіти».
Львівянка Лілія Таранда не знайома з Володимиром, але розповідає те ж саме. Вона навіть показує фото, які робила на машинах свого, уже колишнього взводу, коли забороняла виїзд. На них стерті до ниток протектори коліс, гулі на гумі, що могли призвести до ДТП, гальмівні колодки, які просто вилетіли на ходу.
«Це не стається за один день, правда? Напевно, треба було досить довго поїздити. Ми завжди писали рапорти, що зламані автомобілі потребують ремонту. Хто водій, той зрозуміє. Гальмівні колодки просто зірвало. Їх там майже не було. Вони такі затерті, що просто злетіли. 100% писалися рапорти, що автомобіль несправний.
Ми зробили такий флеш-моб — рапортами закидали. Може, через місяць-два воно мінялося. Але це не було одразу і автомобілі все одно виїжджали на лінію. Був випадок, коли не мінялося мастило в коробці і коробка просто заклинила. Той «Пріус» досі стоїть і не ремонтується. Його на евакуаторі доставляли», — коментує Лілія Таранда свої фото із стертою гумою на поліцейських «Пріусах».
Дніпровець Володимир Олексієв каже, що на інтерв’ю з нами його вмовили колишні колеги, які не можуть говорити відверто без дозволу керівництва, адже депримація — іще одне табу в розмові з копами. Прості патрульні про неї говорити не хочуть. Наприклад, керівництво столичної поліції стверджує, що покарання грошима — це крайня міра. Навіть за розбиті з вини патрульного машини можуть не оштрафувати.
«На гроші ми намагаємося не карати патрульних ніколи. Ми намагаємося мінімізувати цей момент, тому що, у першу чергу, грошей ти позбавляєш не самого патрульного, а його родину. Тому цей вид стягнення ми намагаємося використовувати вкрай рідко», — стверджує Юрій Зозуля, начальник управління патрульної поліції Києва.
Заступник начальника управління чергової служби патрульної поліції у Львові Андрій Богуш каже про депримацію відвертіше:
«Скажімо, інспектор такий-то, щодо вас зараз проводиться службове розслідування. Під час служби ви разом із інспектором таким-то, теоретично, спали. Вас знайшов відеомоніторинг, усе задокументовано. З вас цього місяця будуть зняті 2-3 тисячі гривень».
Одеса. На умовах анонімності один з поліцейських розповідає, що покарання позбавленням премії практикується часто. Закон сполучених посудин: без позбавлення премії одних патрульних її не отримають інші:
«Я кажу: ось у мене розкриття. Чи можу я розраховувати на якусь премію? Ну, ти розумієш, цього місяця ніхто не проштрафився. Тому ми не зможемо виплатити премію. Тобто, для того, щоб преміювати співробітника, потрібно в когось із родини забрати ці гроші. Як цей співробітник буде дивитися на того, хто отримав премію? Тобто, це буде конфлікт усередині колективу».
Ми отримали можливість зазирнути до закритих чатів, де поліцейські обговорюють щоденну рутину. Про це вони не зізнаються на камеру, але головний показник успішності підрозділу це — кількість адмінпротоколів. Щоб отримати премію, потрібно оформити якомога більше. Бюрократична статистика, як у старій добрій міліції, знову важливіша за реальну боротьбу зі злочинністю.
— У нас есть рота, которой дают наряды постоянно. Они списывают вызовы и стоят, лупят постановы.
— Бо всім пох..й, що в тебе куча викликів, має бути показник, от і все…
Українські копи не мають обіцяного медичного страхування. Натомість, патрульному пропонують застрахувати своє здоров’я власним коштом, як і будь-якому іншому громадянину, розповідають одеські копи:
«Насправді пропонують захищати себе в суді і з тієї людини, яка завдала йому поранень, отримувати завдані збитки. — А якщо гроші просто зараз потрібні? — Скидаємося по 5 гривень, по 10, по 50, по 100, хто скільки може, уся патрульна поліція збирає гроші. От дівчинка, яка постраждала в ДТП, їй скидали гроші на рахунок».
Понеділок, 19 червня. О 14:30 у дворі управління патрульної поліції Дніпра стоїть 39 автівок із 96. Майже половина. Тобто мільйонне місто патрулює лише 57 екіпажів. Для порівняння, канадське місто Калгарі з мільйоном мешканців патрулює утричі більше поліцейських машин, каже інспектор поліції Кен Тауер:
«У звичайний день різні райони міста патрулюють до 120 автомобілів з поліцейськими. У вечірні години може бути по 2 поліцейських у кожному авто. Але патрульних автівок на виїзді зазвичай від 90 до 120».
Юлія Бриндіна не знайома з цією статистикою, однак зменшення кількості патрульних екіпажів відчула на собі. О третій ранку четвертого липня цього року мешканці багатоповерхівки на вулиці Новоорловській, 2Б у Дніпрі почули, як злодії удерлися в гараж.
«Прокинулися від того, що був дикий скрегіт металу і крики жінки: «Перестаньте ломитися, зараз викличу поліцію». Коли кричали, що зараз викличуть поліцію, з інших вікон, вони тільки сміялися, але ніхто нікуди не тікав. Вони не боялися, що поліція приїде», — обурюється Юлія.
Жінка одразу зателефонувала 102, адже торік пограбували її гараж і приватний будинок, а у квартиру матері вдерлися минулого тижня. З’ясувалося, що навіть сусіди вже зробили кілька викликів:
«Дзвонили до нас, робили виклики. Ось – поліція: вихідний дзвінок, о 3:29 виклик, о 3:45 ми повторно дзвонили, питали, де машина».
Зрештою самі ж мешканці будинку відлякали злодіїв, а от копи на виклик приїхали лише за годину. Юлія запитувала чергового у телефонній розмові, чому так трапилося.
«Колись у нашому районі регулярно їздили патрульні, блимали синіми вогнями. Останнім часом машин немає. На що він відповів, що раніше працювали тисяча патрульних, а зараз — 500 осіб, тому говорить: «Ідіть до нас працювати, будете вчасно приїжджати».
Колишня патрульна Лілія Таранда зі Львова каже, що довго вагалася, перш ніж написати рапорт про звільнення. Мати-одиночка зізнається — не змогла прогодувати трьох дітей на зарплату копа:
«Вижити за рахунок того, що заробляла не вдавалося — це комунальні послуги і харчі. Мама із трьома дітьми одна, було важко. Мені самій уже приходили в голову ідеї десь ще щось працювати, але це було нереально. Тому що я була одна із трьома дітьми і такий графік».
Колишній коп Андрій Кобилінський тепер допомагає колишнім колегам підробляти у вільний час. Не всі можуть дозволити собі піти з поліції — знайти іншу роботу непросто.
«Деякі навіть, бувало, у мене підробляли вже після того, як звільнилися. Я плачу людям без кваліфікації, просто студентам, які приїхали на один день підробити, майже стільки, скільки поліцейський за зміну отримує. А працювати в мене треба менше, ніж триває зміна в поліцейського», — зізнається Андрій. Але називати імена відмовляється, щоб поліцейських не покарали.
Постраждалому від крадіїв Олексієві Бардадиму про складнощі роботи поліції невідомо, але контраст між тим, що було і як стало, відчув на собі:
«Мені здається, що це питання системи. Тобто системи немає. Система просто занепала. Її немає і незрозуміло чому. Я закриваю очі і не можу уявити масштаби і не можу уявити грошей, які пішли на цю реформу».
Наразі чи не єдиним досягненням реформи патрульної поліції є відсутність системного хабарництва, так, як це було раніше в ДАІ. Про це кажуть і ті, хто звільнився, і ті, хто служить досі. Та чи на довго це?
«Коли відмовляєшся від півтори тисячі доларів, які тобі пропонують, коли ловиш за кермом заможну людину в нетверезому стані — багато про що замислюєшся: варто — не варто. Мою родину годував сімейний бізнес. А в кого лише одна зарплата?» — міркує Андрій Кобилінський.
«Що сильніше будуть затягувати людей фінансово, я думаю, то складніше буде боротися зі спокусою», — прогнозує Володимир Олексієв. Як і решта колишніх і діючих копів, він каже, що робота патрульного захоплює. Вона дає адреналін і безліч вражень, які нічим не заміниш. Але коли родину нічим прогодувати, то рано чи пізно патрульні почнуть брати хабарі або знайдуть іншу роботу. Кому є куди йти — уже пішли, міркують патрульні.
Через такі розмови не варто хвилюватися, уважають у керівництві київської поліції. Якби всі хотіли, уже б звільнилися, переконує Юрій Зозуля:
«Приходили патрульні, пишуть рапорти за власним бажанням, кажуть, що їх не влаштовує фінансова сторона, ще щось — це абсолютно нормальний процес. Казати, якщо не піднімуть, то всі звільняться, це непрофесійно і нелогічно. Якби так було — уже всі б звільнилися. Багатьох це задовольняє. Їм подобається служба і вони готові працювати так усе життя».
Але факти кажуть про те, що нові набори не компенсують дефіцит патрульних, у той час, як у Північній Америці бажаючі служити в поліції готові кілька років чекати своєї черги. Навіть з високими результатами тестів беруть не одразу — перевіряють. Констебль поліції канадійського міста Торонто Володимир Світличний ділиться власним досвідом:
«Я не провалив жодного етапу. Співбесіда тривала чотири години. Вона була дуже непростою. Пішло майже два роки, щоб потрапити на службу».
Інший пункт, що гарантує непідкупність і якість роботи копів — це достойна оплата ризикованої праці, каже Володимир:
«Я не хочу міняти цю работу на жодну іншу. Тому що у нас хороша, стабільна зарплата, контракт на 30 років. Ніхто не буде ризикувати. Бо якщо раптом попадешся на хабарі, ти не просто втратиш роботу, ти потрапиш до в’язниці. Це 10 — 15 років тюрми…»
В українських патрульних інша ситуація: щоденний стрес, хронічна перевтома та високий ризик для життя, невисока зарплата і відсутність медичного страхування. Відтак, чи не єдина справжня реформа, якою пишалася і влада, і суспільство, перетворюється на розчарування. На радість тим, хто заробляє на життя, порушуючи закон.
В Харьковской области руководитель почтового отделения в поселке Варваровка для собственной наживы сымитировала разбойное нападение, чтобы украсть деньги.
Об этом сообщает отдел коммуникаций полиции региона.
Событие произошло 13 мая этого года. В Волчанский отдела полиции с заявлением об ограблении обратилась 54-летняя начальник отделения «Укрпочта». Женщина рассказала, что неизвестный, одетый в камуфлированную одежду и «балаклаву», зашел в помещение почты и неожиданно набросился на нее. По ее словам, мужчина сначала бросил ей в глаза белый порошок, затем связал ей руки и ноги скотчем и забрал из сейфа деньги в сумме около пяти тысяч гривен. Нападающий взял ключи от входной двери, закрыл женщину в отделении и скрылся с места происшествия.
По данному факту следователи открыли уголовное производство по ч.3 ст.187 (разбой) УК.
В ходе досудебного расследования правоохранители выяснили, что факта совершения преступления не было, а потерпевшая все придумала. Женщина самостоятельно рассыпала стиральный порошок на рабочем месте и на пол, разбросала предметы, связала себе руки и ноги скотчем. После этого позвонила своему мужу и сообщила о совершении нападения на нее.
Прибыв на помощь жене в помещение почты, мужчина вызвал полицию.Сейчас следственным открыто уголовное производство по ч. 2 ст. 383 УК (заведомо ложное сообщение о совершении преступления).
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Государственная компания «Национальная энергетическая компания «Укрэнерго» является одной из ключевых государственных компаний, определяющих энергетическую безопасность Украины.
На фоне многочисленных махинаций по отмыванию и присвоению государственных денег временно исполняющим обязанности этого предприятия Всеволодом Ковальчуком бросается в глаза количество и разнонаправленность пиар-акций, проводимых Ковальчуком и его столь же «профессиональной» командой.
Если проанализировать график проводимых пиар-акций: конференций, интервью, комментариев, выступлений, то становится очевидным, что заниматься исполнением прямых обязанностей, которые возложены на руководителя «Укрэнерго», времени у г-на Ковальчука не остается.
Кроме времени, можно еще представить, сколько финансовых средств тратится на проведение таких пиар-акций. В этой связи интересно было бы знать, откуда (то есть какие) источники финансирования проведения пиар-акций. Очевидно, что фантастическое финансирование идет за счет тарифа для промышленности и населения.
Последним информационным поводом для очередной помпезной пиар-акции послужило подписание Договора с ENTSO-E. Эта информация, поступившая в СМИ в государственный праздник – День Конституции Украины, даже затмила все публичные выступления официальных лиц. Казалось, что на второй план ушли официальные выступления и премьер-министра, и даже президента.
Все интервью и пресс-конференции направлены на то, что бы представить любую информацию, исходящую от него, как личную заслугу г-на Ковальчука, даже в тех случаях, когда он к этому не имеет никакого отношения. Нужно сказать, что, как ни странно, это ему удается. Складывается впечатление, что единственный человек в стране кто работает – это Ковальчук, он и политику страны определяет, и все правительственные вопросы решает, тільки він один працює. Наверное Ковальчук сам себе задает вопрос – почему он до сих пор не президент страны?
Из последних постов на личной странице Ковальчука в Фейсбуке складывается впечатление, что работает на благо государства только он один и все делает сам. Чего только стоит фраза «Я щасливий, що зміг створити цю можливість для майбутньої інтеграції…»! А эта – «частина моєї особистої місії»! Моя миссия, я смог, я подписал… После этого так и хочется воскликнуть – AVE CAESAR (да здравствует Цезарь)! Участие десятков сотрудников Укрэнерго на протяжении нескольких лет в подготовке подписания вышеуказанного соглашения в учет не берется??? Все сам сделал, своими ручками – эгоизм и самолюбование зашкаливает.
Хочется спросить у г-на Ковальчука: А не обнаглели ли вы – временно исполняющий обязанности?
Тяжело сказать, как воспринимает высшее руководство страны подобную линию поведения, но многотысячный коллектив «Укрэнерго» на фоне фактического развала предприятия, зная изнутри прошлые и нынешние «заслуги» Ковальчука, находится в шоке.
Неоднократно в СМИ публиковалась информация, разоблачающая деятельность этого топ-менеджера, однако по изложенным фактам противоправных деяний не следовало соответствующей реакции, вследствие чего складывалось мнение о всесильности и всемогущественности Ковальука.
Странно получается, но многочисленные факты разворовывания средств командой Ковальчука, поднятые журналистами, в этом государстве никого не интересуют?!
Но, к сожалению господина Ковальчука, так продолжаться дальше не могло. И вот 12 июля 2017 года грянул гром – ГПУ провела серию обысков как у Ковальчука лично, так и у сотрудников Укрэнерго и в компаниях, которые подозреваются в выводе денег с предприятия, путем завышения цен на тендерах. Вот комментарий генерального прокурора Луценко Ю.В. — https://ru.slovoidilo.ua/2017/07/12/novost/politika/lucenko-prokommentiroval-obyski-ukrenergo .
Но продолжим дальше наш анализ «пиар-клуба» Всеволода Ковальчука.
Возможно, проводится целенаправленная политика по уничтожению государственной компании «Укрэнерго»? Складывается впечатление, что Ковальчук реализует политику, направленную на уничтожение «Укрэнерго», либо заинтересованные лица довольствуются поступлениями от незаконной хозяйственно-финансовой деятельности Ковальчука, и им все равно, что завтра будет с госкомпанией.
Внедряемая структура деятельности «Укрэнерго» категорически не соответствует задачам деятельности предприятия.
Напомним, что основными задачами «Укрэнерго» являются: диспетчеризация энергетической системы Украины и эксплуатация магистральных электрических сетей Украины.
Так вот, действующая система управления предприятием через менеджеров проектов уже привела к полному разрыву функциональных взаимосвязей ключевых подразделений, нивелировано значение прежде всего эксплуатационно-технических служб, что неизбежно сказывается на энергетической безопасности страны (!).
Но такое состояние дел выгодно Ковальчуку, так как в компании никто не владеет информацией о происходящем в целом.
Он разделяет и властвует, и… вешает лапшу.
Такая политика приводит к потере высококвалифицированных кадров, которые должны обеспечить надежное состояние энергосистемы. На их место приходят авантюристы. Стоит взглянуть хотя бы на список первых лиц компании – в нем нет специалистов высокого уровня.
Таким образом, госкомпания «Укрэнерго» превращается из энергетической в медиа-компанию, главной задачей которой становится прославление своего босса.
Яркий пример «деятельности» – это история взаимоотношений с ENTSO-E.
Впервые заявку на объединение энергосистемы Украины и Евросоюза НЭК «Укрэнерго» подала в 2006 году. В то время г-ну Ковальчуку было не до этого, так как он активно занимался дерибаном тендеров, занимая пост заместителя директора (об этом мы детально писали в своих расследованиях). А вот коллектив предприятия активно работал над подготовкой материалов для объединения энергосистемы Украины и Евросоюза.
В 2014 году был заключен договор на проведение исследований возможности интеграции энергосистемы Украины. Были проведены многочисленные рабочие встречи, технические совещания, круглые столы, конференции, встречи, включая переговоры с руководством ENTSO-E, другие механизмы координации действий по продвижению программы синхронизации энергосистем, включая реализацию его первого этапа – расширение Бурштынского острова.
С приходом на должность временно исполняющего обязанности Ковальчук самоустранился от этой темы, не интересовался этим направлением, а коллектив предприятия выполнял эту работу в рамках своих служебных задач.
Занимая пассивную позицию, Ковальчук не учувствовал и практически не интересовался вопросами синхронизации энергосистем.
Когда стало очевидным, что эта программа может быть успешно реализована, он своеобразным образом проявил интерес к ней. Вразрез имеющимся постановлениям Кабмина, приказов профильного министерства, решения СНБО об основных принципах реализации программы синхронизации энергосистем, он предложил идею идти по пути установок вставок постоянного тока.
ENTSO-E – сложная организация, в состав которой входят энергосистемы европейских государств, имеющих различные интересы и различное отношение к перспективам Украины.
Инициативой, проявленной г-ном Ковальчуком, имеющим статус официального представителя «Укрэнерго», хотя и временно исполняющий обязанности, не могли не воспользоваться, как подарком, оппоненты Украины. При этом основным выгодополучателем от таких «инициатив» прежде всего является Россия, большего подарка для Путина тяжело себе и представить.
Предложенное Ковальчуком решение консервировало зависимость от энергосистемы России, обеспечивая ей через энергосистему Украины поставку электроэнергии в страны ЕС, и ни о какой интеграции энергосистемы Украины с ЕС вообще речь не шла.
Ковальчук в своем духе вступил в переговоры с зарубежной фирмой с весьма сомнительной репутацией и с криминальным прошлым, в качестве партнера по реализации программы установки вставок постоянного тока. И только вмешательство народных депутатов, министерства, общественности позволило остановить развитие событий по невыгодному для Украины сценарию, при неистовом сопротивлении Ковальчука.
Однако было потеряно драгоценное время, что привело к задержке подписания Договора с ENTSO-E более, чем на год.
Тем более удивительно было узнать после всего этого, что самым заслуженным, позволившим себе присвоить результаты работы огромного количества людей, добросовестно исполняющих свои обязанности, человеком стал… Ковальчук, сделавший все для того, чтобы синхронизация не состоялась вообще или состоялась в выгодном для России направлении.
Если раньше Ковальчук занимался просто воровством госсредств, то сегодняшние его дейсвия могут потянуть и на государственную измену.
Читатель может подумать, что цель нашей статьи дискредитировать соглашение по ENTSO-E. Так вот сразу хотим сказать, что нам это соглашение, как и программа «Майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою континентальної Європи», очень нравится, и мы понимаем её важность. Только причём здесь ушлый пройдоха и вор Ковальчук? На самом деле его заслуг в этом никаких нет. Процесс этот начат задолго до него другими людьми — в 2006 г. И будет закончен в лучшем случае лет через 5-10 тоже (надеемся) другими людьми.
«Мета численних негативних матеріалів у інфопросторі, інколи – персональних образ і навіть, погроз на мою адресу – дискредитувати Укренерго та Україну загалом як надійного та прогнозованого партнера, що відстоює європейські цінності. Не виключаю, що вже ближчим часом почнеться компанія з дискредитації самої ідеї синхронізації та Укренерго зокрема, причому як зовні, так и всередині країни. Маємо консолідувати зусилля усіх учасників процесу, разом переможемо», – підкреслив Всеволод Ковальчук.
Он испугался, что в последнее время в СМИ появилось много статей, раскрывающих его тёмные дела (в том числе, и сепаратизм), которые могут заинтересовать правоохранительные органы. Ковальчук решил упредить этот процесс и объявить журналистам, что его, дескать, могут преследовать за то, что он подписал это соглашение.
Ему ли боятся этого преследования, если за ним тянется длиннющий шлейф из сомнительных финансовых операций? В первую очередь, Ковальчук должен сесть за отмывание и присвоение государственных средств в особо крупных размерах.
И сразу же после проведения обыска 12.07.2017 Ковальчук подтверждает наши предположения еще раз — https://tsn.ua/groshi/u-kerivnika-ukrenergo-vdoma-provodyat-obshuki-959970.html . «Только, видите ли, мы начали путь объединения энергосистем Украины и Европы…» — как знал еще на пресс-конференции, что скоро к нему придут. Но не тут-то было. Пришли-то никак не из-за объединения энергосистем (повторюсь, дело это нужное и стратегически важное), а из-за банального воровства и.о. директора «на миллиардные суммы». Все просто!
А невероятная нынешняя радость Ковальчука от подписания соглашения о присоединении Украины к ENTSO-E вызвана еще и тем, что для реализации программы «Майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою континентальної Європи» необходимо модернизировать энергосистему Украины. На это нужны инвестиции более миллиарда евро.
На этих проектах Ковальчук и рассчитывает хорошо заработать, а точнее, украсть, подставляя свои компании и проводя тендеры, как и раньше, в результате чего государство уже понесло миллионные потери. Серия журналистских расследований показала эти потери, правда, до сих пор Ковальчуку удавалось выходить сухим из воды.
Сейчас журналистов обеспокоила потеря части доказательной базы многочисленных махинаций на этом предприятии. В результате накрывшей страну кибератаки сейчас «Укрэнерго» полностью выведено из строя. Вся информация уничтожена! Но что самое интересное – при этом ни одно энергопредприятие так сильно не пострадало. Ни «Гидроэнерго», ни «Энегроатом», никто! Вирус накрыл только «Укрэнерго»!..
Ну, да ладно. Это уже вопрос прокуратуры разобраться, что потеряно в результате кибератаки, а что – в результате халатности руководителя Укрэнерго Ковальчука В.В.
Должен ли украинский министр озаботиться снижением цен на билеты? Несомненно. Должен ли он для этой цели привлекать лоукосты? Должен, но не путём проведения тайных переговоров, а путём создания привлекательных условий для авиакомпаний. Проведение тайных переговоров с одной авиакомпанией, продвижение Ее интересов, подписание с ней соглашения, создающего для неё преференции и нарушающего закон – коррупция. Ключевой показатель эффективности министра? Создание рабочих мест в отрасли, по моему исключительная возможность эффективного возрождения и поднятия уровня жизни в случае с Омеляном этот показатель стремится к нулю, по крайней мере на Украине. Главный пострадавший от действия министра? Аэропорт Борисполь. Отличительные черты сегодняшнего министра МИУ? 1. Настойчивый реформатор – безвозвратно внедрил реформу ,,Популизм выше всего” 2. Профпроблематичность. Очень долго воздерживался от участия в публичной дискуссии, но постоянные лживые высказывания Омеляна, вовлекающие в процесс МАУ и меня понудили высказать свои субъективные мнения, касающиеся содержания этого поста. По мнению проинструктировавших меня юристов в действиях Омеляна связанных с ситуацией имеют место множественные нарушения законов, идёт жесткий переговорный процесс, который имеет большой шанс завершиться множественными судебными исками, где ответчиками могут быть Борисполь и Украина, по идее министр Омельян не должен находиться ни на одной из сторон, он должен находиться строго на стороне закона, так вот его заявления, которые несомненно будут использоваться в судах, по-моему не на украинской стороне. Лично я против любых ограничений, любой авиакомпании, но в рамках единого закона и правил, очень верится что закон возьмёт верх над истерией и популизмом.Aron Mayberg
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Получить сразу три негатива в одной истории, доказать абсолютную слабость собственного государства, обильно подудеть в лоукост-фанфары, а после устроить pr-мордобой в прямом эфире. Ах, как же это по-нашему, по-новому)…
Сначала традиционно раскачать тему слащавыми пресс-конференциями — «ура, к нам идет лоукост. Медаль на грудь министру Омеляну». При том, что в Украине отлично живет и работает почти десяток (на минуточку!) лоукостов — Flydubai, Atlasjet, Pegasus Airlines, AegeanAir, Vueling Airlines, WizzAir, AirBaltic и пр. При этом совсем НЕ изучить бизнес-стратегию внедрения ирландцев на новые рынки.
После втянутся в странные переговоры, когда с одной стороны инвестор предлагает немыслимые начальные условия, а с другой — государство не имеет единой позиции и само себе высекает).
И наконец, получить грандиозный скандал с циничным заявлением ухмыляющегося директора лоукоста О’Брайена: «Украина — недостаточно зрелое и надежное место для инвестиций».
Государство — в лице профильного чиновника — опять доказало свою несостоятельность. Но виноват, правильно, Коломойский). Который совместно с ушлым Майбергом (МАУ) с потрохами купил… директора Рябикина.
Главный негатив: министр Омелян. Квота популярнейшего нынче НФ. Министр, который не вылазит из скандалов, совсем не имеет стратегии и сутками сидит в FB, всех обвиняя в непрофессионализме. Может, все-таки достанем из FB страусиную голову и начнем работать? Ну и главное — это к вопросу об эффективности правительства. Есть профильный министр. Он взял на себя обязательства.
Выполняйте. Или он (как и сам Гройсман) — свадебные мальчики, коих можно послать дальше? Вопрос не в ирландцах. Такова наша система управление нынче. Откат. Лоббизм. Ресторанчик со взяткой. И бесконечное pr-хихиканье…
Ryanair — это определенная стратегия. Агрессивная бизнес/модель. Выжать максимум льгот и скидок, истерить. Ирландцы необычайно циничны. На днях «The Daily Mail» на десятках живых примеров показала, что сладкий и добрый Ryanair-чик «рассаживает родственников, включая 3х-летних детей в разных концах салона, чтобы заставить их платить за возможность сидеть рядом». Но это надо знать ДО начала переговоров. Зачем звали-то, если лень было изучить потенциального партнера?)…
Михаил Подоляк
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Міністр інфраструктури Володимир Омелян увів Ryanair в оману, вважає Олександр Ланецкий.
Міністр інфраструктури Омелян передчасно пообіцяв Ryanair польоти з Борисполя. Так, міністр ще в березні підписав договір з лоукостером, в якому було вказано аеропорт “Бориспіль”. При цьому переговори з аеропортом почалися після анонса польотів з нього. Це ввело Ryanair в оману, впевнений директор консалтингової компанії Friendly Avia Support Олександр Ланецкий. Помилкою було те, то міністр інфраструктури спочатку виступив єдиним парламентером.
“У Швеції ряд державних аеропортів управляється однією компанією – і з ними веде переговори один менеджер. В Іспанії 46 аеропортів управляються однією структурою – і єдиний менеджер за 46 аеропортів домовляється з Ryanair. Думаю, авіакомпанія і тут помилково вирішила, що раз у нас два державні аеропорти, то за них може виступати хтось один як парламентер. Знову-таки міністр взяв на себе ці обов’язки – що він може виступити за аеропорти. Хоча за своїми посадовими обов’язками він не може цього зробити ніяк.
Виходить, наше міністерство ввело в оману Ryanair. Ryanair вирішив, що він підписав з міністром договір. Але міністр не може його виконати. Він думає, що Рябікін – прямий підлеглий міністра, хоча це не так. Переговори були приречені з самого початку”, – розповів Ланецкий.
Нагадаємо, директор “Борисполя” відмовився підписувати договір з ірландською авіакомпанією через завищені вимоги авіаперевізника, які порушували закон.
Жена скандального и.о. директора НЭК «Укрэнерго» Всеволода Ковальчука, который в любой момент может загреметь на нары, подкинула дровишек в очаг противостояния с генеральной прокуратурой. Похоже, что «вторая половинка» скандального чиновника, решила взять на себя весь удар в следственного органа и заявила, что Украина имеет мягко говоря «туповатого» генерального прокурора Юрия Луценко.
Что же твориться сейчас в голове Севы Ковальчука, раз он позволил подобное высказывание своей боевой подруге? Видно чиновник почувствовал, что запахло жареным и пора бежать?
Вот читайте —
Хочу прокомментировать заявление Генерального прокурора Украины Юрия Луценко. У нашей семьи, если быть точной, то у меня лично есть одно юридическое лицо. Я учредитель и директор. Юридическое лицо «Дом Арте». Мое предприятие никогда не работало с НЭК «Укрэнерго». Более того, мы никогда не поставляли свою продукцию ни на какое государственное предприятие. Всем журналистам и просто всем желающим готова предоставить все документы, включая банковские. Другие родственники, на которых намекает Генеральный прокурор, не имеют юридических лиц и не занимают руководящие должности.
И еще. Сегодня мы планировали мастер-класс по живописи для детей. Все заранее записывались. Учитывая ситуацию — отменили. Вместо этого приглашаем Юрия Луценко. Знаете ли, живопись помогает нормализовать нервную систему, а развитие мелкой моторики активизирует умственную деятельность.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
До недавнего времени отсутствие решительной реакции правоохранительных органов на грязные комбинации руководителя НЭК «Укрэнерго» Всеволода Ковальчука у журналистов вызывало обоснованные вопросы.
Но «чудо» свершилось — по информации новостийных агенств, пресс-службы ГПУ (http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=211861) вчера на этом стратегическом предприятии началась следственные действия сотрудниками ГПУ, направленные на расследование множества фактов нарушения законодательства Ковальчуком и его «молодой командой».Основной фигурант уголовных дел – антигерой множественных журналистских расследований Всеволод Ковальчук, нынешний и.о. директора НЭК «Укрэнерго». Наша редакция надеется, что в этот раз высокому топ-чиновнику не удастся «порешать вопросы», как это было в 2015 году.
Фейковая» эконимия или как завысить ожидаемую стоимость.
Что за цифра такая и о чем она говорит? 6,7 млрд. – это годовой объем инвестиционной программы этого предприятия. Как можно сэкономить такой объем средств – загадка? Нет. Все очень просто – необходимо завышать сметную стоимость проектов, а также ожидаемую стоимость закупки, в 2 (два), а лучше в 3 (три!!!) раза. И, вуаля, экономия на бумаге колоссальная. Прям, потемкинские деревни…
Посмотрим на примеры экономии.
Оценочная стоимость (т.е. смета проекта) по ПС Черновицкая – 176 млн. грн. При этом фактическая стоимость договора – 82 млн. грн., что более чем в 2 раза меньше сметы. И здесь вопрос – как и кем формировалась завышенная оценочная стоимость? И зачем она завышалась? А завышалась она для того, чтобы потом трубить на всех углах об огромной экономии на закупках, при этом продолжая обирать государственное предприятие. А вот кем – это, мы надеемся, и должны выяснить следователи ГПУ.
Другой пример, о котором пишет сайт Укэнерго – это тендер по ПС Кременская. «У цілому ряді випадків вдається зменшувати очікувану вартість проектів порівняно з їх оціночною вартістю на етапі ТЕО. Наприклад, вартість будівництва нової підстанції 500 кВ «Кремінська» після детального аналізу проекту фахівцями Укренерго була знижена з проектних 1,72 млрд. гривень до очікуваних 1,3 млрд. За результатами відкритих конкурсних торгів сума договору склала ще менші 1,27 млрд. гривень, тобто сукупна економія за проектом становить не 30 млн грн, як здається на перший погляд, а 450 (!) млн грн або понад 25% від початкового значення.» И снова завышенная проектная стоимость, и снова огромная экономия. Так зачем завышать эту проектную стоимость?
При этом расчетом проектной стоимости и разработкой ТЭО (технико-экономического ооснования) занималось структурное подразделение Укрэнерго НПЦР ОЭС Украины (грубо говоря, проектный институт) под управлением Алексея Брехта (друг Ковальчука) в 2016 году. Но «вишенка на торте» — это не раздутая экономия, а участник («Строительный холдинг Шевченковский) с ценой предложения 870 млн. грн., вместо «победных» 1,270 млрд. грн. Только этого участника, о чудо, не допустили к аукциону, т.к. запятые были расставлены не в том порядке. И снова налицо завышение проектной стоимости в 2 раза!!! (более подробно о «схеме» читайте ниже в этой статье)
Ему сладко и при Януковиче, и при Порошенко
Так что же происходит на стратегически важном государственном предприятии НЭК «Укрэнерго»?Когда через тендеры и «свои» фирмы разворовываются государственные деньги, чужим здесь не место. Это золотое правило мастерски усвоил глава НЭК «Укрэнерго» Всеволод Ковальчук.Фирмы, подконтрольные этому высокопоставленному чиновнику, сладко живущему что при Януковиче, что при Порошенко, вывели в оффшоры миллионы гривен украинских налогоплательщиков.При этом самому Ковальчуку сейчас хватает дерзости красоваться перед журналистами в заказных интервью и разглагольствовать о реформах в энергетической отрасли.
Итак, неоднократно уличенный в коррупции при прошлой власти Януковича, 2 октября 2015 года Ковальчук из заместителя директора и руководителя тендерного комитета превратился в целого и. о. директора госпредприятия НЭК «Укрэнерго».Подчеркнем, что само назначение почему-то стало возможным в самый разгар внедрения антикоррупционных реформ, открытия антикоррупционных органов, тотальных проверок и внедрения системы Prozorro.
Обойти систему стало гораздо сложнее, тогда на кого же было возложить эту миссию, если не на человека, который в связке с Януковичем и Юрием Бойко снимал сливки на государственных закупках в стратегическом предприятии все предыдущие годы?Да, и на сегодняшний день господин Ковальчук успешно справляется с этой миссией, даже если победитель уже определён по системе Prozorro. Вы спросите: как? Элементарно! Вот конкретный пример шантажа и вымогательства.
13 марта 2017 года по проекту ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Будівництво ВОЛЗ на ділянці Кременчук – Полтава — Зміївська ТЕС» по системе Prozorro сыгран тендер. Победила (с самой низкой ценой) компания «Мехколонна 25». В установленный законом срок данная компания была объявлена победителем и с ней подписан соответствующий контракт. Счет на предоплату в размере 30% от суммы, предусмотренной на проектные работы, и 50% от суммы, предусмотренной контрактом на строительные работы и приобретение материалов, подрядчик выставил еще 16 апреля 2017 года.
Однако, вопреки условиям подписанного контракта, аванс до сих пор не выплачен. Правая рука Ковальчука, его сотрудник Александр Яременко, который непосредственно курирует данный контракт, по заданию Ковальчука открыто шантажирует подрядчика и настаивает на замене субподрядной организации-проектанта и откровенно навязывает конкретную компанию Ковальчука, расценки которой гораздо выше рыночных. В настоящий момент ни проектные, ни строительные работы по данному контракту не начаты, что ведет к срыву сроков реализации проекта и нарушению планов НЭК «Укрэнего» по освоению инвестпрограммы.
Специалист по тендерам «для своих»
Вернемся к истории.Именно Всеволод Ковальчук с сентября 2010 по май 2013 года возглавлял тендерный комитет и был замдиректора «Укрэнерго» по закупкам.Именно на этот период приходится «тендерный расцвет» для компании «Укрэнергомонтаж», близкой к регионалу Бойко, которая всего за пару лет получила от «Укрэнерго» подрядов на 3,7 млрд гривен.
Но самостоятельно выполнять оплаченные из карманов украинских граждан работы «Укрэнергомонтаж» не спешил, и поручал это дело более дешевым субподрядчикам. Их роль выполняли компании, к созданию которых был причастен либо сам Ковальчук, либо его родственники. А в случае с ЧАО «СВС Днепр» оказалось, что 50% акций компании, которая действительно является специалистом по строительству ЛЭП и занимается этим еще с советских времен, принадлежат самому… «Укрэнергомонтажу». То есть, компания, связанная с Юрием Бойко, выигрывала тендеры, затем нанимала подешевле компанию, половиной акций которой владеет сама, а разницу в цене оставляла себе.
Уголовные дела из-за родственных компаний
В 2015 году Генеральная прокуратура Украины возбудила очередное уголовное производство по результатам проверки Госфининспекцией деятельности Ковальчука на должности замдиректора «Укрэнерго».Ревизия, в частности, установила, что в 2011-2013 гг. «Укрэнерго» провела 12 госзакупок с нарушениями. По ним под руководством Всеволода Ковальчука были подписаны контракты на общую сумму 2 млрд гривен. Доставались они компаниям, имеющим отношение либо к нему самому, либо к его семье.
Так, установлено, что сестра Анна Ковальчук напрямую владеет ООО «ВАКК». Этой фирме, а так же ООО «Хорос», ООО «Тилос”, ООО “Производственно-коммерческой компании «Укрстройинвест-2000» и т. п. от «Укрэнерго» доставались подряды на разного рода работы и услуги. Как было установлено следствием,(https://antikor.com.ua/articles/126207-tendernye_sekrety_vsevoloda_kovaljchuka)только ООО «Хорос», которое оформлено в оффшорном Белизе, но на самом деле контролируется Всеволодом Ковальчуком, с 2011 года получило заказов от «Укрэнерго» на 48,7 млн. грн., хотя работы выполняли все равно другие дочерние предприятия этой семейки – они просто перехватывали заказы друг у друга. Запорожским УМВД было возбуждено уголовное дело по факту присвоения средств должностными лицами «Хороса» и Днепровской энергосистемы (подразделение «Укрэнерго»): последние приняли у «Хороса» работ на 14 млн. грн., которые фактически выполнил субподрядчик ООО «Техностар» за 8 млн. грн. То есть 6 млн. грн. Ковальчук виртуозно положил в карман.
Страдали от тендерной диктатуры ловкого чиновника и иностранные участники украинских тендеров. Пользуясь служебным положением, Ковальчук через исполнителей Департамента внешних инвестиций принуждал иностранные компании (Calpataru, Dalekovod, Azenko, Daewoo) брать на субподряд (или в консорциум) подконтрольные ему компании. А иначе, как намекали исполнители, никаких выигранных тендеров они бы не получали.
Кум «отжигает»
С родственными связями у Всеволода Вячеславовича ситуация также небезынтересная. Так, его давний друг и кум Валерий Полшков в мае 2017 внезапно стал заместителем Ковальчука по тендерным закупкам. Тогда же Ковальчук задекларировал 7 миллионов гривен, которые Полшков ему якобы вернул в качестве долга. Оказывается, опытные «тендерщики» уже научились декларировать взятки и откаты! Перед этим директор «Укренерго» уволил зама, который возражал патрону в отклонении компаний, которые ставили выгодные цены. Довозражался, значит…
Как выяснилось, кум-Полшков не один год успешно «доил» (https://far.chesno.org/entity/303/)другие государственные предприятия. В «ДАТ «Черноморнафтогаз» в 2013 году миллионы уходили то на закупку топлива (http://nashigroshi.org/2013/07/04/chornomornaftohaz-zamovyv-u-lyubymoho-komunista-palyva-na-55-miljoniv-z-20-marzhoyu/)у невыгодного поставщика, то на приобретение металлических изделий по ценам в 2-3 раза дороже рыночных. Причем, стоило журналистам коснуться этой темы, как тендерный комитет тут же пересмотрел свое решение и заключил дополнительные договора, в которых все товары, предназначенные для обслуживание всем известных «вышек Бойко», резко подешевели. Например, металлический уголок 75-миллиметровой высоты купили уже не по 18 тыс. 240 грн. за тонну, а по… 5 тыс. 975 грн! Да и сами «вышки Бойко» закупались, когда Полшков был председателем тендерного комитета «Черноморнафтогаза».
Это только один эпизод из бурной деятельности назначенного Всеволодом Ковальчуком зама. О его работе в ГП «Спецагролизинг” сохранились лишь смутные воспоминания, а вот во время работы на «ЧНФ» было даже досудебное расследование в связи с обнаружением признаков сговора между участниками торгов по обеспечению «Черноморнафтогаза» топливом.
Объект с миллионными убытками для государства «Кременская»
Вернемся к назначению Виталия Полшкова в кресло «тендерного» зама директора «Укрэнерго». Случилось это событие аккурат во время проведения тендера на 1,3 миллиарда (!) гривен на строительство подстанции «Кременская» и строительство линии.
На этом тендере государство «нагрели» в сухом остатке на 345 млн. гривен!
27 декабря 2016 года был объявлен тендер ТС «Кременская», срок принятия предложений истек 15 марта этого года. Зарегистрировались три участника: ТОВ «Киевская энергетическая строительная компания» (КЭСК), Корпорация производственных и коммерческих предприятий «Союз» (СОЮЗ) и ТОВ «Будівельний холдинг «Шевченковский» (БХШ).Самым дешевым было предложение БХШ — 887 миллионов гривен. С разницей в миллион лидерство в цене заняла компания СОЮЗ (1 299 млн у СОЮЗа и 1 298 млн — у КЭСК).
Во время рассмотрения предложений Ковальчук начал давление на тендерный комитет с требованием отклонить самое дешевое предложение от БХШ, что и было сделано 12 апреля 2017 года. Этому предшествовало увольнение и.о. заместителя директора по инвестиционному планированию и закупкам, который, был помехой на пути сговора между Ковальчуком и руководством КЭСК и СОЮЗа.
Аукцион, больше похожий на карточный розыгрыш, состоялся 18 апреля между этими двумя участниками, победил с разницей всего на 2% меньше ожидаемой стоимости, КЭСК (1 272, 00 млн грн.).Если сравнить с ценой БХШ, которая с учетом прибыли подрядчика и 40 миллионов ошибочно неучтенной суммы, составила бы 887 миллионов, то налицо убыток государству на 345 миллионов гривен!
Положив на депозит 3 миллиарда, Ковальчук требует… повысить тарифы
О том, чтобы экономить деньги из бюджета, в «Укрэнерго» под руководством Ковальчука не смеют и думать. Более того – недавно компания отметилась нецелевым использованием средств. В Министерство энергетики и угольной промышленности в феврале этого года пришло письмо от ГП «НАЭК «Энергоатом» с просьбой повысить тарифы на электроэнергию, дабы иметь средства на пополнение резерва ядерных материалов. Якобы компания не может закупить урановый оксидный концентрат из-за нехватки средств.
При этом деньги, которые «Укрэнерго» получает от регулярно повышающегося тарифа (с 2014 года он возрос с 2,369 коп/кВт-час до 6,054 коп/кВт-час, то есть, практически в три раза), руководство компании… отправляло на депозит. Всеволод Ковальчук придумал очень хитрый ход – говорить всем, что нет денег, а тем временем зарабатывать на процентах от депозита в 3,02 млрд гривен! (http://nashigroshi.org/2017/03/22/ukrenerho-yakomu-derzhava-pidnyala-taryf-vid-nichoho-robyty-trymaje-na-rahunkah-3-milyarda/)
Поступления от ГП «Энергорынок» следовало бы использовать по назначению: на финансирование инвестиционной программы 2016 года, приказа №1 (проведение ремонтной программы). Но Ковальчук решает разместить около 3 млрд. грн. на депозитах в банках, и продолжает просить повысить тарифы.В связи с этим народный депутат Виталий Куприй обратился в Генеральную прокуратуру с просьбой начать досудебное расследование в связи с нецелевым использованием средств.Стоит ли говорить, что такие действия в отношении средств из государственной казны – явление, которое подрывает государственность?
Зарвавшийся в дупель государственный чиновник выписывает себе ежемесячные и годовую премию в сумме около 2,9 млн. грн. Это при том, что обычные работники получают 6-10 тыс. грн. в месяц уже с премией.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
