Аналітика

Волонтеры международного разведывательного сообщества InformNapalm совместно с командой проекта «Ихтамнет_м0209» и хактивистами Ukrainian Cyber Alliance собрали данные о российских наемниках из ЧВК «Вагнера», за которыми тянется след криминального прошлого.

Многие из них участвовали в захвате Крыма, воевали на Донбассе и в Сирии. Служили в частях специального назначения России, но по различным статьям были уволены и отбывали сроки за преступления. Некоторые попались на мелких кражах, разбое или ограблении, судимы за нанесение побоев, за разжигание межнациональной розни и избиение иностранцев.

Но за некоторыми числятся и более серьезные преступления: изготовление и сбыт наркотиков, финансовые махинации на миллионы рублей, изнасилования, похищения и убийства людей. Преступники стали не только удобным сырьем для гибридных военных операций Кремля, их поощряют и мотивируют государственными наградами, которые вручает лично Владимир Путин. В данной публикации мы раскрываем данные и обстоятельства при которых были судимы, но получили второй шанс, более 20 наемников.

По предварительной статистике, каждый третий вагнеровец до поступления в ряды группировки был судим за различные правонарушения, поэтому это только небольшая часть данных об уголовниках, которые служат в частной армии Путина.

Атака «Фабрики троллей» на InformNapalm

Сообщество InformNapalm анонсировало публикацию данных о судимых вагнеровцах еще 7 марта, в течение нескольких дней в Facebook по массовым жалобам на старые посты были заблокированы 5 самых активных волонтеров и спикер InformNapalm, которые активно ведут коммуникацию с медиа.

Это массовая атака на все ресурсы нашего волонтерского сообщества накануне публикации, вероятно, была санкционирована влиятельным предпринимателем и «ресторатором Путина» Евгением Пригожиным, который содержит не только ЧВК «Вагнера», но и известную «Фабрику троллей».

Напомним, что в конце февраля мы опубликовали данные и инфографику о  20 боевиках из состава батареи гаубиц 2С1 и 25 наемников из состава танковых экипажей ЧВК «Вагнера». Это третий пакет данных об уголовниках. У каждого своя мера и масштабирование преступлений:  Путин украл Крым и обворовывает Донбасс, а его наемники — похищали людей и обворовывали магазины.

Уголовники личной гвардии «повара Путина»

Калнынь Валентин Александрович
Дата рождения: 20.01.1982 года. Должность наемника: командир 3 отделения 2 взвода 3 разведштурмовой роты (РШР) ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-0754.

Проходил службу в 24-й отдельной бригаде специального назначения ГРУ ГШ ВС РФ (в/ч 55433). В 2012 году осужден за изготовление, хранение, употребление и сбыт наркотиков. Участвовал в боевых действиях на Северном Кавказе. Это стало смягчающим обстоятельством при вынесении приговора: 2 года лишения свободы в колонии общего режима (архив). Кавалер «ордена Мужества», имеет и другие, в том числе вагнеровские, награды.

  • Дополнительная информация о Валентине Калнынь

Предположительное место проживания:
Российская Федерация, Забайкальский край, Могойтуйский район, село Цаган-Челутай. Точный адрес неизвестен.

Часть информации о нем фигурировала в данных СБУ и публиковалась в базе «Миротворец».

Детали дела о сбыте наркотиков:

Согласно информации пресс-службы УФСКН по Иркутской области, установлено что Валентин Калнынь (1982 года рождения) и его сообщник Анатолий Аданаков (1990 года рождения)  сбывали гашиш среди военнослужащих части, где сами служили. Наркотик осужденные изготавливали самостоятельно: собирали растительный наркотик за пределами города и делали из него гашиш. Осужденные и сами употребляли наркотик. Аданаков и Калнынь участвовали в боевых действиях на Северном Кавказе. Они имеют медали и награды. Все это суд принял во внимание и назначил военнослужащим сравнительно мягкое наказание: в колонии общего режима он проведут 2 года (источник).

Янинов Алексей Сергеевич
Дата рождения: 08.10.1988. Должность наемника: наводчик танковой роты ЧВК «Вагнера». Личный номер М-1555.
Неоднократно привлекался к административной ответственности за управление транспортным средством в состоянии алкогольного опьянения (источник, источник). Кроме того, в 2016 году на Янинова подан иск ПАО «Сбербанк России» на принудительное взыскание денег по кредитному договору.  Архивы VK, OK.

  • Дополнительная информация о Алексее Янинове

Профили в социальных сетях:

ОК: https://ok.ru/aleksey.yaninov
http://archive.is/6U2xV
VK: https://vk.com/id246717605
http://archive.is/80mzj

Детали правонарушений:

Неоднократно привлекался к административной ответственности за управление транспортным средством в состоянии алкогольного опьянения.Детали дела. Потерпевший стал инвалидом 2 группы (архив).

В 2016 году на Янинова подан иск ПАО «Сбербанк России» на принудительное взыскание денег по кредитному договору (архив).

Также, согласно решения суда, Янинов осужден за совершение преступления, предусмотренного <данные изъяты> УК РФ, и ему назначено наказание в виде лишения свободы сроком на 3 года с лишением права занимать должности на государственной службе, в органах местного самоуправления, в государственных и муниципальных учреждениях, связанные с выполнением организационно-распорядительных, административно-хозяйственных функций сроком на 3 года. Назначенное наказание дано условно с испытательным сроком 3 года (архив).

Яндемиров Юрий Сергеевич
Дата рождения: 10.06.1986 года. Должность наемника: водитель отделения огневой поддержки 1 разведывательно-штурмового взвода 2 разведывательно-штурмовой роты ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-2156. Проходил военную службу в ВС России с 2003 года, в 2008 году на офицерской должности в воинской части 29483. Также проходил службу на должности командира взвода воинской части 66431 (4-я оккупационная военная база РФ в Грузии). Был осужден за мошенничество и подделку документов воинской части.

  • Дополнительная информация об Юрии Яндемирове

Приговором Владикавказского гарнизонного военного суда от 03.02.2011 осужден к лишению свободы по ч.1 ст.159 УК РФ (мошенничество), ч.1 ст.327 УК РФ (подделка, изготовление или сбыт поддельных документов, государственных наград, штампов, печатей, бланков). Назначено наказание лишение свободы сроком на 1 год 6 месяцев условно с испытательным сроком в 1 год 6 месяцев (в это время проходил службу на должности командира взвода в/ч 66431.

Приказом командира в/ч 66431 от 30.08.2012 исключён из списков личного состава указанной в/ч.  05.10.2012 с учётом предоставленного отпуска (с учетом решений аттестационной комиссии в/ч 66431 от 08.07.2011 и 10.02.2012). Спустя год начал активно судится: сначала за «неправильное» увольнение, затем — за неуплату «суточных за период командировки на территории иностранного государства».

Источники информации:

Кассационное Определение от 24.03.2011, г. Ростов-на-Дону.
http://www.gcourts.ru/case/1556684
http://archive.is/86gQQ

Решение Йошкар-Олинского городского суда Республики Марий Эл от 22.07.2013
https://sudact.ru/regular/doc/ZXsXwRKJnbUw/
http://archive.is/MgqV7

Апелляционное определение от 24.10.2013
https://sudact.ru/regular/doc/Qs1lcQhOWZ1B/
http://archive.is/Ef0FH

Апелляционное определение от 07.02.2014, Приволжский окружной военный суд (Самарская область)
https://sudact.ru/regular/doc/pnS6VfDVhbZX/
http://archive.is/LXHRL

Апелляционное постановление от 27.08.2015, г. Ростов-на-Дону.
https://sudact.ru/regular/doc/8FyEnsgfOV56/
http://archive.is/DQzgO

Определение от 15.12.2015, Казанский гарнизонный военный суд, Республика Татарстан.
https://sudact.ru/regular/doc/vhfqvdBOrL5X/
http://archive.is/idDDv

Решение от 02.02.2016, Казанский гарнизонный военный суд, Республика Татарстан.
https://sudact.ru/regular/doc/BgXEAQFH79bu/
http://archive.is/wwaIR

Умралиев Анис Каримович
Дата рождения: 09.07.1977 года. Должность наемника: разведчик-водитель 2 отделение 1 взвода 1 разведштурмовой роты (РШР) ЧВК «Вагнера».
Личный номер: М-0610.
Проходил службу в в/ч 6688 (12 ОБр ВВ МВД РФ).
В 2014 году осужден за дезертирство.

Приговорен к лишению свободы в колонии-поселении.

  • Дополнительная информация об Анисе Умралиеве

Место проживания: город Астрахань.
В 2014 году осужден за дезертирство с места службы в в/ч 6688 -12 ОБр ВВ МВД РФ.

Источники:
https://rospravosudie.com/court-severo-kavkazskij-okruzhnoj-voennyj-sud-rostovskaya-oblast-s/act-489388749/

http://archive.is/TiUsI

Родин Дмитрий Владимирович
Дата рождения: 26.07.1972 года. Должность наемника: командир отделения БПЛА взвода технических средств разведки ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-1978.Проходил службу в звании майора ВС РФ в подмосковном поселке Заря на должности инженера комплекса автоматизированных средств управления центра автоматизированных систем управления Центрального командного пункта ВВС и ПВО ВС РФ. Был уволен с воинской службы по ст.159 УК РФ (мошенничество).Имеет вагнеровскую награду. Предположительно, управлял секретными российскими БПЛА, сбитым на Донбассе. Подобная модификация БПЛА также была сбита в Турции.Вероятно, ЧВК «Вагнера» используют эти модификации БПЛА при выполнении совместных задач с ВС РФ в Украине и Сирии.

  • Дополнительная информация о Дмитрии Родине

Место жительства:
Ростов-на-Дону, ул. Королева, д. 6/6, кв.38.

Также активно судился с МО РФ:

Апрель 2012 года
https://sudact.ru/regular/doc/ZhHS1jmro1U4/;
http://archive.is/XYbmn

Май 2012 года
https://sudact.ru/regular/doc/Fn8xUjwrNUUx/;
http://archive.is/8oNtj

Октябрь 2012 года
https://sudact.ru/regular/doc/bS4Y8qvDqr6w/;
http://archive.is/NYL7q

Профили в социальных сетях он удалил:
https://ok.ru/profile/589243679770
https://vk.com/dmitriyrodin

Отаев Евгений Викторович
Дата рождения: 12.12.1982 года. Должность наемника: командир отделения управления батареи Д-30 ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-0910. Проходил службу в Управлении Федеральной службы исполнения наказаний по Республик Калмыкия. Был соучастником дела о пытках и издевательствах над заключенными. Его отец также является наемником ЧВК «Вагнера».

Отаев Виктор Сангаджиевич
Дата рождения: 27.03.1959 года. Должность наемника: водитель инженерно-саперного взвода ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-2188.

На архивном фото отец и сын Отаевы.

  • Дополнительная информация об Отаевых

Выписка из материалов дела:
«2 марта 2012 года в ИК-2 (с. Яшкуль) произошла расправа над осужденными, которые содержатся в штрафном изоляторе (ШИЗО). Оперуполномоченный Отаев Евгений, находясь в состоянии алкогольного опьянения, пришёл в здание ШИЗО вместе с сотрудниками спецподразделения и стал требовать от осужденных выходить в коридор для проведения обыска. Осужденные стали правомерно возмущаться, поскольку это происходило ночью, после отбоя. Собственно на это видимо и рассчитывал Отаев. Осужденных по одному вытаскивали в коридор бойцы спецназа и вместе с Отаевым избивали. После того как расправа перешла в активную фазу, осужденные, не имея возможности противостоять такому произволу, стали резать себе вены».

Подробнее:
http://www.onk-ru.info/pytki-v-kolonix-ufsin-rf-po-respublike-kalmykiya/
http://archive.is/xoj8r

Отаев Виктор Сангаджиевич
https://ok.ru/profile/564808285419
http://archive.is/HOWfn
https://vk.com/id421484189
http://archive.is/8uVFq

Отаев Евгений Викторович
Место жительства: Калмыкия, Элиста, ул. Северо-западная 4, дом 8А.

Источники.

Малолетний Артем Николаевич
Дата рождения: 07.02.1989 года. Должность наемника: командир расчета 122-мм гаубицы Д-30 управления разведывательной роты ЧВК «Вагнера».
Личный номер: М-2266.
В 2011 году осужден по ч.1 ст. 111 УК РФ (умышленное причинение тяжкого вреда здоровью) на 3 года лишения свободы.
А в 2015 году по ч.3 ст.290 УК РФ (получение взятки).

  • Дополнительная информация о Артеме Малолетнем

Фото с женой.

Источники:
Приговор 2011 года:
http://tulskobl_cfo.infocourt.ru/car_zhigulevsky-sam_samarskobl_pfo/ug/1077643/prigovor-po-obvineniyu-maloletnego-an-po-st-111-ch-1-uk-rf.html
Архив страницы:
http://archive.is/R0Wmz
Приговор 2015 года:
https://rospravosudie.com/court-zhigulevskij-gorodskoj-sud-samarskaya-oblast-s/act-488027222/

Детализация:
http://velosamara.ru/forum/viewtopic.php?t=57623&start=900
Архив страницы:
http://archive.is/BLy3s

Ладик Константин Анатольевич
Дата рождения: 28.09.1989 года. Должность наемника: разведчик-гранатометчик 1 отделения 2 разведывательно-штурмового взвода 4 разведывательно-штурмовой роты ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-0544. Был осужден по статье ст.158 ч.3 п. «а» УК РФ (кража с незаконным проникновением). Исходя из материалов уголовного дела и решения суда известно, что уголовное преступление было совершено не впервые.

  • Дополнительная информация о Константине Ладике


Страницы в социальных сетях:
VK: https://vk.com/kosiak89
http://archive.is/r49A6
OK: https://ok.ru/profile/346118310

Детали дела о краже:
https://rospravosudie.com/court-talmenskij-rajonnyj-sud-altajskij-kraj-s/act-521200092/
webcache.google

«Суд квалифицирует действия Ладика Константина Анатольевича по ст. 158 ч.3 п. «а» УК РФ — кража, то есть тайное хищение чужого имущества, совершенная группой лиц по предварительному сговору, с причинением значительного ущерба гражданину, с незаконным проникновением в жилище.
Признать Ладик Константина Анатольевича виновным в совершении преступления, предусмотренного ст. 158 ч.3 п. «а» УК РФ и назначить ему наказание в виде 2 лет 4 месяцев лишения свободы без штрафа и без ограничения свободы с отбыванием наказания в исправительной колонии строгого режима».

Кузнецов Александр Сергеевич
Дата рождения: 10.08.1977 года. Должность наемника: командир 1 разведывательно-штурмовой роты ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-0271.
По данным издания «Фонтанка», в 2008 году Александр Кузнецов в звании майора служил в спецназе, был арестован по подозрению в похищении человека и грабеже, а в 2010 году осужден и отбывал срок в колонии в Нижегородской области. Постановлением Борского горсуда ему снизили срок наказания и в апреле 2013 года он был освобожден условно-досрочно. Через год он уже принял под свое командование первую разведывательно-штурмовую роту в группе ЧВК «Вагнера».

На фото с награждения Александр Кузнецов справа от президента РФ Владимира Путина и слева от того самого Дмитрия Уткина (позывной — «Вагнер»).

  • Дополнительная информация об Александре Кузнецове


Место рождения: с. Никольское Гатчинского р-на Ленинградской области, паспорт 0703_769818, выдан 29.04.2003, прописан: Московская обл., г. Солнечногорск-2, дислокация в/ч 92154, Центр специального назначения «Сенеж» ССО МО РФ.

Позывной: «Ратибор».

Источники:
http://www.fontanka.ru/2017/08/18/103/
http://archive.is/luxex

Кошель Федор Владимирович
Дата рождения: 13.04.1976 года. Должность наемника: заместитель командира – старшина фильтрационного взвода ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-1521.

  • Дополнительная информация о Федоре Кошеле

В 1997 г. отчислен из Новосибирского высшего военно-политического общевойскового училища (НВВПОУ).
13.04.2010 назначен на должность заведующего вещевым складом вещевого и продовольственного отделения отдела подготовки, призыва и набора граждан на военную службу по контракту Военного комиссариата Краснодарского края. 19.10.2010 проходил по делу о причинении материального ущерба Военному комиссариату Краснодарского края в сумме 594 856 рублей.

Решение Советского районного суда г. Краснодара от 19.10.2010 (Краснодарский край)
http://docs.pravo.ru/document/view/26106051/25916209/
http://archive.is/fIa7w

http://otradnenskaya-adm.narod.ru/gb/2
http://archive.is/dCQ58

Коригов Тимур Шабзгиреевич
Дата рождения: 26.02.1977 года.Должность наемника: командир отделения управления минометной батареи ЧВК «Вагнера».

Личный номер: М-1285.В 2011 году осужден по ст. 222 ч.1 УК РФ (незаконные приобретение, передача, сбыт, хранение, перевозка или ношение оружия, его основных частей, боеприпасов).

  • Дополнительная информация о Тимуре Коригове

Уроженец г. Малгобек, Республика Ингушетия, гражданин РФ, проживает в г. Артем, Приморский край.

06.07.2011 приговором Приморского краевого суда вместе с родным братом признаны виновным в совершении преступления, предусмотренного ст. 222 ч. 1 УК РФ (незаконные приобретение, передача, сбыт, хранение, перевозка или ношение оружия, его основных частей, боеприпасов). Присуждено наказание в виде 2 лет 6 месяцев лишения свободы со штрафом в размере 30 000 рублей, основное наказание — условно с испытательным сроком в 2 года.

Источники:
https://rospravosudie.com/court-primorskij-kraevoj-sud-primorskij-kraj-s/act-
http://archive.is/FiZuq

Страницы в социальных сетях малоинформативны:
https://www.ok.ru/profile/527963339702
https://www.ok.ru/profile/479772493262

Касумов Заур Фираилович
Дата рождения: 15.07.1989 года.
Должность наемника: наводчик расчета БМ-21 ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-2218. Был пойман на взяточничестве и отстранен от службы на срок до 3 лет.

  • Дополнительная информация о Зауре Касумове

Профили в социальных сетях:
https://ok.ru/profile/556746574465
https://vk.com/id236981751
http://rabota.kmvcity.ru/shresume.php?id=51182

Будучи судебным приставом, был пойман на взятке и отстранен от службы.
http://sudact.ru/regular/doc/pGUNJHPK9nH8/
https://www.stav.kp.ru/online/news/1235928/
Архив статьи http://archive.is/lQkJW

Жидаев Виктор Феликсович
Дата рождения: 09.08.1976 года.
Должность наемника: старший стрелок-зенитчик расчета ПЗРК ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-1233. Осужден по ч.1 ст. 228 УК РФ (незаконное приобретение и хранение наркотиков).

  • Дополнительная информация о Викторе Жидаеве

Родился в пос. Мизур Алагирского р-на СОАССР паспорт, 9012 073504, выдан 06.03.2013 отделением УФМС России по респ. Северная Осетия — Алания в Затеречном МО г. Владикавказ.

Социальные страницы:
ok.ru/profile/555619101571

Осужден по ч.1 статьи 228. УК РФ.

Архивы решения суда:
http://archive.is/Be3Mb
http://archive.is/C98wQ

Есалиев Мурат Хайдарович
Дата рождения: 09.02.1989 года.Должность наемника: наводчик танковой роты ЧВК «Вагнера».

Личный номер: М-2234.

В нескольких решениях суда по состоянию на 2015 и 2016 год проходит как военнослужащий ВС РФ. Участвовал в операции по захвату Крыма.

  • Дополнительная информация о Мурате Есалиеве

Страницы в соцсети:
https://vk.com/id293407512
https://vk.com/id167028959
https://ok.ru/profile/527103488281

Судебные решения:
http://sudact.ru/regular/doc/SfLXFyUyObYL/ https://sudact.ru/regular/doc/BSNnqZh0Pl1/
Признан виновным в совершении преступления, по ч.1 ст.307 УК РФ (дача заведомо ложных показаний).

https://sudact.ru/regular/doc/P4QR1yV6zRX/
Архив страницы http://archive.is/7bxD2

В 2018 году проходит как обвиняемый в суде Володарского района Астраханской области.

Ворончихин Руслан Рафисович
Дата рождения: 25.05.1980 года.Должность наемника: разведчик-снайпер 1 отделения 2 РШВ УРШР ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-0692. Служил в военной разведке. В 2010 создал подставную фирму и за 2 года взял крупные кредиты в банках и у бизнесменов общей суммой 125.372.291,23 руб и 637.835.892,89 руб, которые не вернул.

Несмотря на свыше 30 судебных исков ему пока удавалось избежать заключения. Продолжаются судебные тяжбы.  Несмотря на финансовые махинации в 2017 году Ворончихин выдвигался кандидатом в депутаты Можговского горсовета от местного отделения ЛДПР.

  • Дополнительная информация о Руслане Ворончихине

Источники судебных заседаний:
http://sudact.ru/arbitral/participant/0N2rvziJS3YS/

Фото с жетоном с личным номером в ЧВК «Вагнера».

Бобомуродов Максим Абдуллович
Дата рождения: 13.03.1983 года. Должность наемника: гранатометчик расчета АГС-17 1-го разведывательно-штурмового взвода управления разведывательно-штурмовой роты ЧВК «Вагнера».

Личный номер: М-0828.

Судим за угон автомобиля и нанесение телесных повреждений.

  • Дополнительная информация о Максиме Бобомуродове

01.07.2014 признан виновным в совершении преступлений, предусмотренных ч. 1 ст. 166 УК РФ (неправомерное завладение автомобилем или иным транспортным средством), ч. 1 ст. 116 УК РФ (побои). Назначено наказание в виде исправительных работ на срок 4 месяца с удержанием в счет государства 5 % из заработной платы ежемесячно, а также штрафа в размере 8 000 рублей.

Решение № 2-251 от 18.02.2013, Тагилстроевский районный суд Нижнего Тагила (Свердловская область).
https://sudact.ru/regular/doc/EnHmotCH1lWD/
http://archive.is/bj6pG

Приговор от 01.07.2014, Дзержинский районный суд г. Нижнего Тагила (Свердловская область)
https://sudact.ru/regular/doc/H7Q8XIJtEDxt/
http://archive.is/YoISt

Социальные страницы:
https://ok.ru/profile/566320615198
https://vk.com/id320638241
https://vk.com/id331820508

Бахтигараев Тахир Минигаянович
Дата рождения: 18.04.1980 года. Должность наемника: механик-водитель 4 разведывательно-штурмовой роты (позывной «Фартовый») ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-0483. Совершал мелкие кражи. Воевал на Донбассе.

  • Дополнительная информация о Тахире Бахтигараеве

Личные фото.

Решение Пермского суда по краже:
https://goo.gl/2F7Ncj.

Байкин Ришат Мухамедвалиевич
Дата рождения: 04.01.1984 года. Должность наемника: радведчик-водитель 1 взвода 3 РШР ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-1112. В 2009 году был осужден по ст. 131 ч.1 УК РФ (изнасилование).

  • Дополнительная информация о Ришате Байкине

Личное фото.

Занесен в базу Миротворец.

Источники:
http://www.mosoblsud.ru/hearing.php?ctype=32&type=3&info=%EA%EE%EB%EE%EC%E5%ED%F1%EA%E8%E9%20%F1%F3%E4
2-939/2010

Дело (материал) поступило в МОС: 21.01.2010.
Суд первой инстанции: Коломенский городской суд.
Номер дела в городском суде: 1-609г/09.

Байкин Ришат Мухамедвалиевич, УК РФ: ст. 131 ч.1; решение кассационной инстанции: судебный акт оставлен без изменения.

https://rospravosudie.com/court-nizhegorodskij-oblastnoj-sud-nizhegorodskaya-oblast-s/act-105866190/
https://sudact.ru/regular/doc/7mP5PXohgoQT/

Провили в соцсетях:
https://www.ok.ru/profile/507077943123
https://www.ok.ru/profile/529373302971
https://vk.com/id397509880

Аслибекян Давид Павлович
Дата рождения: 14.11.1981 года. Должность наемника: разведчик, помощник гранатометчика 1 отделения 1 разведывательно-штурмового взвода 3 разведывательно-штурмовой роты ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-0658.

Бывший военнослужащий 17 ОМСБр (в/ч 65384), был судим за уклонение от выполнения служебных обязанностей.

  • Дополнительная информация о Давиде Аслибекяне

Судим за уклонение от выполнения служебных обязанностей.
http://sudact.ru/regular/doc/ci8MEejSiA16/
http://archive.is/xFLYF
http://sudact.ru/regular/doc/U2a4H9kD10Jt/ — кинул банк на деньги http://archive.is/o1KOL

Социальные страницы:
https://ok.ru/profile/558096931527
http://archive.is/hqoFy

Амоев Княз Расул-Оглы 
Дата рождения: 15.03.1982 года. Должность наемника: водитель взвода продовольственного и вещевого обеспечения в ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-2084. Судим по ч.1 ст. 112 УК РФ (умышленное причинение вреда здоровью средней тяжести). Избил супругу.

  • Дополнительная информация о Княз Расул-Оглы Амоеве

Личное фото.


Источники:
http://msud229.krd.msudrf.ru/modules.php?name=info_pages&id=7645
http://archive.is/RszIK

Адрес прописки:
Город Горячий Ключ, ст.Бакинская ул.Партизанская, 28.

Социальные профили:
https://ok.ru/profile/558080837755
https://ok.ru/profile/550840296550
https://www.facebook.com/profile.php?id=100009885427198 http://archive.is/ASHSb
https://vk.com/id469740813
https://vk.com/id363927944 http://archive.is/enmuU

Гандамагомедов Денис Магомедович
Дата рождения: 14.07.1985 года. Должность наемника: командир 3 отделения 2 взвода 3 разведывательно-штурмовой роты ЧВК «Вагнера». Личный номер: М-1753.

В 2009-2014 годах проходил военную службу на должности заместителя командира взвода в/ч 74814 (г. Будённовск). 26.06.2014 осужден за совершение преступления, предусмотренного ст. 286 УК РФ (превышение должностных полномочий), назначено наказание в виде лишения свободы на срок 1 год с отбыванием наказания в исправительной колонии общего режима.

  • Дополнительная информация о Денисе Гандамагомедове

Личные фото.

Решение Будённовского гарнизонного военного суда от 11.04.2014
http://www.gcourts.ru/case/21743115
http://archive.is/YeNpM

Решение Будённовского гарнизонного военного суда от 26.06.2014
https://sudact.ru/regular/doc/XKHmdOj3C5QN/
http://archive.is/sMHOf

Апелляционное определение от 14.08.2014
https://sudact.ru/regular/doc/snR8zedS5iJm/
http://archive.is/B5mvc

Страницы в соцсетях:
https://ok.ru/profile/481584998625
https://ok.ru/profile/501442886013
https://ok.ru/profile/545549173496
https://ok.ru/profile/574435684511
https://vk.com/id209184710

Абдрашитов Ришат Рамзилович
Дата рождения: 01.07.1984 года. Должность наемника: гранатометчик расчета АГС-17 1 взвода 4 РШР ЧВК «Вагнера».

Личный номер: М-1586.

В 2008 году старший оперуполномоченый органов МВД РФ Абдрашитов Р.В. осужден за злоупотребление должностными полномочиями и превышение должностных полномочий.

  • Дополнительная информация о Ришате Абдрашитове

Источники:
http://neftekamsky.bkr.sudrf.ru/modules.php?cl=1&id=57&name=information
http://archive.is/61KSs

E-mail: [email protected]

http://neftekamsky.bkr.sudrf.ru/modules.php?cl=1&id=57&name=information
ч.1 ст.285, п.«а» ч.3 ст.286
Злоупотребление должностными полномочиями
Превышение должностных полномочий.

Иконников Леонид Геннадьевич
Дата рождения: 29.10.1985 года. Должность наемника: номер расчета 12,7-мм пулемета «Корд» 2 разведывательно-штурмового взвода 2 разведывательно-штурмовой роты ЧВК «Вагнера».

Личный номер: М-0769.

Был осужден сразу по нескольким статьям на 6 лет лишения свободы в колонии общего режима.

На фото второй справа. Видны колодки медалей, в том числе и вагнеровских.А третий слева (с медалью Вагнера) тоже вагнеровец – Кузьмин АлександрАлексеевич, наводчик расчета 82-мм миномета 2 разведывательно- штурмовой роты ЧВК «Вагнера», личный номер М-1667
Страницы в соцсети:
https://vk.com/id174207931
https://vk.com/id174207931?z=video174207931_162655732 – видео на его странице про вынесение приговора.
3 июня 2009 года Федеральным судом Центрального района г. Красноярска был вынесен обвинительный приговор лидеру красноярской ячейки «Движения против нелегальной иммиграции» Леониду Иконникову.
23 летний политик обвинялся сразу по трём статьям УК РФ, и был приговорён к 6 годам заключения в колонии общего режима.

Иконникова взяли под стражу в зале суда.Судебное следствие по данному уголовному делу длилось на протяжении 1 года 5 месяцев, в ходе чего оглашены показания и допрошены более 70 свидетелей, исследованы 8 заключений судебных экспертиз, проведен большой объем иных следственных действий, направленных на установление истины по уголовному делу.

Обвинение было выдвинуто по ч.1 ст. 213 УК РФ (хулиганство), п. «а» ч. 2 ст. 282 УК РФ (возбуждение вражды по признакам национальности), ч. 1 ст. 318 УК РФ, ч. 2 ст. 318 УК РФ (применение насилия в отношении представителя власти). http://www.cirota.ru/forum/view.php?subj=84515

После заключения Иконникова Леонида, место главного нациста Красноярска занял его младший брат – Иконников Александр, организатор «Русских маршей» — «Русские идут!», «Красноярск – русский город!», «России – русскую власть» http://www.zrd.spb.ru/news/2009/news-804.htm.

Брат – также воевал на Донбассе, также вагнеровец, причем оба брата составляют расчет пулемета «Корд», у них даже вагнеровские номера идут попорядку. Иконников Александр Геннадьевич, 25.06.1989 г.р., г. Красноярск, личный номер М-0770, пулеметчик 12,7-мм пулемета «Корд» 2 разведывательно-штурмового взвода 2 разведывательно-штурмовой роты ЧВК «Вагнера».

https://vk.com/id32650948.

Материал к публикации подготовили Михаил Кузнецов и Роман Бурко специально для InformNapalm
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0)

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Майже чверть населення України живе у відносній бідності.

За даними ООН, за межею бідності в Україні перебуває майже чверть населення. У 2011 році частка українців, які витрачають на продукти харчування більше 60 відсотків сімейного бюджету, склала 41,5 відсотка. В Інституті демографії та соціальних досліджень в Києві стверджують, що цей критерій бідності в Україні відповідає рівню 2006-го року.

Заробітки звичайних громадян України впали до критичної позначки в зв’язку з глибокою економічною кризою.

Про це я прочитав в економічному огляді прес-служби Світового банку. Відзначається, що в нинішньому році українці ще більше збідніли в порівнянні з попередніми роками через кризу, а також через збільшення вартості енергоносіїв для населення України.

НАЯВНІ ДОХОДИ СУТТЄВО ЗНИЗИЛИСЬ В РЕЗУЛЬТАТИ ГЛИБОКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПАДІННЯ, ПРИ ЦЬОМУ РЕАЛЬНЕ СКОРОЧЕННЯ ВІДБУЛОСЬ В РОЗРІЗІ ЯК ТРУДОВИХ, ТАК І НЕТРУДОВИХ ДОХОДІВ

«Підкреслю, що аналітики Світового банку зробили заяву про про погіршення умов на ринку праці: реальна зарплата ще в грудні 2016 року впала на 13% в порівнянні з минулим роком, а рівень безробіття в кінці 2016 року зріс до 9,5%», – говорить Ігор Мізрах.

«На небагатих верствах населення негативно відбилося і масштабне підвищення цін на енергозабезпечення, хоча нова програма субсидій на оплату житлово-комунальних послуг за результатами оцінки бідності дещо послабила його ефект», – підкреслює Ігор Мізрах посилаючись на статистичну інформацію Світового банку.

Цікаво відзначити, що, в той час як звичайні українські громадяни ледь зводять кінці з кінцями, влада Києва продовжують набивати кишені вкраденим з кишень українців.

У той же час рейтинги найбагатших людей за останні роки дозволяють зробити висновок про безперервне збільшення капіталів українських олігархів.

«В Україні триває первинне накопичення капіталу», – зробив заяву Ігор Мізрах. За його словами, в інших країнах подібні процеси вже дійшли свого завершення. Там багаті люди, навпаки, починають позбуватися від неприбуткових підприємств. Таким чином, відбувається перерозподіл промислових активів між різними бізнес-групами.

Ще одним фактором стрімкого збагачення олігархів на Україні економіст вважає непрозору приватизацію. Як приклад Мізрах називає бізнес-імперію Ахметова. За останні місяці вона істотно розширилася завдяки купівлі цілого ряду стратегічно важливих об’єктів. При цьому експерт не пам’ятає, щоб на торгах могли бути присутні інші бажаючі придбати ті ж підприємства.

До того ж, за словами Ігоря Мізраха, державні підприємства продавалися за цінами, заниженими в декілька разів. «Тепер їх оцінюють за реальною ринковою вартістю, що і збільшує статки Ахметова», – пояснив Мізрах. За даними агентства Bloomberg, за рік капітал цього українського олігарха збільшився на 31,5 відсотка, тобто на 4,5 мільярда доларів.

Також Мізрах Ігор звернув увагу на те, що такий розвиток співпав з посиленням авторитарних тенденцій в Україні. На тлі змін політичної ситуації і структури влади багато олігархів отримали можливість прибрати до рук весь бізнес, який вважався цікавим і прибутковим на Україні, – додав Мізрах.

Найбільшою проблемою для держави і суспільства Мізрах вважає вивезення капіталу за кордон. Також широко використовуються схеми виведення доходів в офшорні зони. На думку Мізраха, олігархи намагаються таким чином застрахувати себе від політичних ризиків всередині країни.

ІНВЕСТОРИ В ПАНІЦІ ЗАЛИШАЮТЬ КРАЇНУ. ТІЛЬКИ ЗА І КВАРТАЛ ПОТОЧНОГО РОКУ ОБЄМ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ(ПІІ) ЗМЕНШИВСЯ НА 10, 2%, АБО НА 4,65 МЛРД. ДОЛ.

А поки … Поки що в Україні панує морок насильства і брехні, що виходить від правлячого олігархату і їх іноземних, особливо заокеанських покровителів. Не бажаючи піднятись на висоту часу й подій, щоб осягнути власні слова й дії, нова-стара влада України продовжує бездумно брехати, обіцяючи безперервні «реформи», «очищення люстрацією», перемогу «національних інтересів», наведення «порядку» і т.п.

При цьому ретельно приховується ворожість національним інтересам українського народу самого походження правлячої верхівки в країні. Здійснювана нею люстрація кадрів, що працюють у всіх галузях, більшою мірою проявляється у формі кримінальних кадрово-етнічних чисток і незаконних форм звільнення працівників, з порушення норм Конституції та законодавства про працю, з метою заміщення наявних кадрів представниками своїх кланів. А це, в кінцевому підсумку, означає, остаточне руйнування колишньої, більш здорової системи підбору компетентних кадрів, і зміцнення своєї кланової системи, з метою посилення експлуатації і її незворотності.

Влада олігархів в Україні завжди буде протиставляти інтереси держави, як свого чиновницького апарату насильства, інтересам поневоленого ними народу. Істинному НАРОДОВЛАДДЮ завжди будуть брехливо протиставлятися «інтереси демократії» і ніким не затверджених «європейських цінностей».

Адже мало, хто замислюється над тим, що на словах правителі України спекулюють «європейськими цінностями», але не зважуються ПИСЬМОВО ЗАКРІПИТИ ЇХ В ЗАКОНАХ і забезпечити їх в реальному житті і дійсності. Ці цінності використовуються лише як казка і обманка. Сама спекуляція і протиставлення європейських, євразійських, світових, східних та інших цінностей, потрібні владі, щоб розділяти і володарювати. Самої мети досягти таких цінностей, влада сама собі не ставить.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Веселий сьогодні день. Кілька знакових подій.

Зранку 25 обшуків провела СБУ по всій Україні в осіб, які сприяють Росії в проведені антиукраїнських акцій. У тому числі у журналістів. Вилучено пропагандистські матеріали, зброя, вибухівка та багато інших доказів підривної роботи проти України.

Веселий сьогодні день. Кілька знакових подій. Зранку 25 обшуків провела СБУ по всій Україні в осіб, які сприяють Росії в проведені антиукраїнських акцій. У тому числі у журналістів. Вилучено пропагандистські матеріали, зброя, вибухівка та багато інших доказів підривної роботи проти України.Потім СБУ викликала на допит Надю Савченко, а Надя Савченко швидко здриснула з України. Потім виступила Прем'єр Міністр Великобританії Тереза Мей у Парламенті і повідомила про напад на Об'єднане Королівство і дуже ніжно попросила Росію до завтра до вечора (13 березня 2018 року) пояснити яким чином російська хімічна зброя була застосована у Великобританії. Якщо Росія до завтрашнього вечора це не пояснить, то Тереза Мей увечері в середу запропонує Парламенту весь спектр відповіді Великобританії Росії. Шо там Мамай про крутизну Путіна казав?

Posted by Mykhailo Prytula on Montag, 12. März 2018

Потім СБУ викликала на допит Надю Савченко, а Надя Савченко швидко здриснула з України.

Потім виступила Прем’єр Міністр Великобританії Тереза Мей у Парламенті і повідомила про напад на Об’єднане Королівство і дуже ніжно попросила Росію до завтра до вечора (13 березня 2018 року) пояснити яким чином російська хімічна зброя була застосована у Великобританії. Якщо Росія до завтрашнього вечора це не пояснить, то Тереза Мей увечері в середу запропонує Парламенту весь спектр відповіді Великобританії Росії.

Шо там Мамай про крутизну Путіна казав?

Михайло Притула

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

“Стране” стали известны шокирующие обвинения, которые в ближайшее время могут быть озвучены властями в адрес Героя Украины Надежды Савченко по делу Рубана

Основной удар будет наносится по совсем иному человеку. А именно – по Герою Украины Надежде Савченко, которая в настоящий момент находится за границей. А через нее, возможно, и по ряду оппозиционных политиков, с которыми Савченко контактировала.

Но все по порядку.

По данным источников “Страны” в силовых структурах, знакомых с обстоятельствами дела (хотя и не причастных непосредственно к самому расследованию), история начала развиваться еще полгода назад, когда Савченко обсуждала с несколькими высокопоставленными офицерами ГУР Министерства обороны во главе с “Кедром” (он же майор 8-го полка спецназа ГУР Павел Балов) возможное изменение ситуации в стране. Общая канва обсуждения была такова, что в Украине нужно наводить порядок, патриотически настроенные офицеры недовольны коррумпированной властью Порошенко. И, при определенных обстоятельствах, могли бы помочь политикам-патриотам свергнуть антинародный режим.

Надежду эти сладкие речи так впечатлили, что она прямо спросила – готов ли “Кедр” со товарищи участвовать в этом деле вместе с ней, на что господа офицеры якобы выразили свое согласие.

Правда, новоявленные “декабристы” из спецназа ГУР зачем-то спросили у Савченко – есть ли у нее возможности привезти оружие из “ДНР” для осуществления этого замысла. Наш источник не смог пояснить – почему Надежда не задалась логичным вопросом – зачем украинским военным (да еще и из элитного подразделения) для осуществления переворота в Киеве потребовалось оружие аж из Донецка. Неужели нельзя было просто взять в своей же части?

Вместо того, чтобы задаться такими правильными в данной ситуации вопросами, Савченко якобы сообщила – да, такой человек у меня есть и зовут его Владимир Рубан. Вскоре она познакомила Рубана с “Кедром”. Совместная встреча состоялась в столичной гостинице “Амбассадор”. Формальным поводом для разговора послужил вопрос обмена пленных. “Кедр” сказал, что у него в плену в Луганске находится несколько бойцов и он хотел бы их обменять. С этого и начали обсуждение при встрече с Рубаном, но потом быстро перешли к основной теме – подготовке военного переворота в Киеве, для чего, по словам военных, им кровь из носу нужно немного оружия именно из “ДНР”.

Рубану эта идея почему-то тоже не показалась безумной или, как минимум, подозрительной. И он якобы согласился помочь с доставкой оружия, пообещав, что договорится об этом с Захарченко и так называемым “министром доходов и сборов ДНР” Тимофеевым (“Ташкентом”).

Позже состоялось еще несколько встреч. И, в ходе одной из них, “Кедр” познакомил Рубана и Савченко с одним высокопоставленным военным, командиром крупного подразделения ВСУ. На ней командир выразил готовность участвовать в свержении режима и двинуть свою часть на Киев, но попросил за это 2 миллиона долларов.

Савченко якобы пообещала решить денежный вопрос и провела по этому поводу переговоры с рядом оппозиционных политиков. Правда, некоторые из них от такого предложения настолько перепугались, что просто перестали общаться с Савченко, сочтя ее сумасшедшей. Тогда она просто начала «стрелять» деньги без указания цели и сумела собрать какую-то сумму.

“Стоит отметить, что эти, все предыдущие и все последующие разговоры фиксировались на аудио и видео. То есть фильмотека будет выложена богатая”, – сказал нам источник в силовых структурах.

Первую партию оружия из “ДНР” при помощи “Кедра” (он обеспечил коридор с украинской стороны на линии разграничения) вывезли еще в ноябре. Доверенный человек Рубана переправил его на территорию части в Хмельницком, где служил “Кедр”.

Вторую ходку наметили на март по той же схеме (“Кедр” обеспечивает коридор). И, во время перехода, Рубана и задержали.

“В общих чертах подобная версия и будет вскоре озвучена следствием. Но, естественно, официальные лица будут утверждать, что это не военные навели Савченко на мысль об организации восстания в Киеве, а она убеждала военных принять в этом участие, фактически завербовав их”, – полагает наш источник.

По его мнению тут возможны два варианта. 

“Действительно, можно предположить, что Савченко пыталась обратить в свою веру “Кедра” и других военных и те наивно согласились. Потом СБУ или кто-то еще это раскусили, перевербовали “Кедра” и, с их помощью, организовали операцию по задержанию Рубана с перспективой предъявления обвинения Савченко. Но опыт моей оперативной деятельности подсказывает, что здесь все-таки налицо классическая провокация и подстава. Это как подосланные люди провоцируют чиновников взятку взять. Только здесь речь не о взятке, а о госперевороте. Вряд ли Савченко могла бы открыто предлагать людям в погонах идти на такое дело. А вот если те ей сами намекнули, что давно хотят свергнуть прогнившую власть, то она могла и согласиться.

Также версия с провокацией объясняет и тот факт, что все эти встречи документировались – то есть назначались в местах, где велась скрытая съемка. Кроме того, это объясняет и главную загадку всей истории – зачем заговорщикам понадобилось оружие из “ДНР”, если и в Украине его в избытке. Если исходить из логики сценария провокации, то это нужно было, чтобы показать причастность Захарченко и России и окончательно замазать Савченко. Меньше понятно – почему в этот очевидный бред поверила сама Надежда. И совсем непонятно – почему на это повелся очень опытный и осторожный Рубан. То есть, версия следствия, мягко говоря, вызывает большие вопросы. Но будет показано большое количество видеозаписей разговоров, где якобы Савченко действительно обсуждает переворот. Также очевидна главная цель всего этого процесса – уничтожить Савченко как политика. А через нее дискредитировать и других оппозиционеров, с которыми она общалась. Может быть, нанесут информационный удар и по Юлии Тимошенко, которая Надежду привела в парламент”, – сказал “Стране” источник в силовых структурах.

Отметим, что сам Владимир Рубан категорически отвергает обвинения в подготовке терактов и переворота в Киеве.

Страна

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Свого часу Микита Хрущов пообіцяв радянським людям, що до 1980 року вони будуть жити в комунізмі. Українцям після розпаду СРСР, природно, комунізму ніхто вже не обіцяв, але ось процвітання, до якого залишилося зовсім трохи, обіцяли всі можновладці. Всі президенти, прем’єри, міністри і чиновники меншого рангу закликали співвітчизників потерпіти ще трішечки – і довгоочікуваний розквіт торкнеться багатостраждальної держави.

Схоже, нагорі так і не зрозуміли, що корупція – абсолютно не той інструмент, за допомогою якого можна побудувати багату і стабільну країну. Більш того: поки одні займалися розподілом і перерозподілом національного багатства, інші – намагалися їм у цьому перешкодити, а треті тихо розвивали свій власний бізнес, ніхто і не помітив, що Україна, грубо кажучи, «прогавила» цілих два етапи в розвитку економіки. Тим часом усі держави, які поважають себе, успішно пройшли ці етапи, і тепер їх продуктивні сили виходять на більш високий рівень розвитку.

Якщо говорити мовою економістів, світ нині стоїть на порозі шостого технологічного укладу – а це означає застосування генної інженерії, нанотехнологій, мікромеханіки і інших «високих технологій». Так що нам уже час питати не про те, коли ж настане обіцяний підйом і розквіт економіки України, а про те, чи можливий він тепер в принципі. І треба визнати, що безпристрасні висновки світових експертів практично не залишають українцям надії.

Продаємо картоплю, а могли б експортувати роботів

Замислуватий термін «технологічний уклад» означає рівень розвитку продуктивних сил (якщо точніше – переважання тих чи інших взаємопов’язаних технологій). Світова економіка пройшла через п’ять таких укладів, і з 2010 року в розвинених країнах вже застосовуються і удосконалюються технології шостого технологічного укладу.

Основи ж п’ятого технологічного укладу були закладені в 70-х роках минулого століття (програмування, робототехніка і т. п.). Розквіт цього укладу припав на 90-і роки, але Україна, на превеликий жаль, упустила можливість переорієнтувати економіку зі звичного видобутку сировини і виробництва сільськогосподарської продукції на більш прогресивні і перспективні сфери: розробку космічних технологій, проектування електроніки, робототехніку, промдизайн, виробництво оптоволокон та інше .

В результаті нині у нас домінують всього лише третій і четвертий технологічні уклади, і ресурсомісткі і енерговитратні галузі вітчизняної промисловості не дозволяють проводити конкурентну боротьбу на міжнародному ринку з технологічно розвиненими країнами. Шанс втрачено, відповідні ніші зайняті. Що далі?

Грошей отримаємо більше, але купимо на них стільки ж

Згідно з прогнозами експертів, в найближчі 20 років темпи зростання економіки істотно сповільняться в усьому світі.

Наприклад, найбільші європейські країни можуть сподіватися не більше ніж на 2% зростання ВВП на рік, а Китай обжене їх всього на 1,5%.

На цьому тлі темпи приросту ВВП Нігерії, В’єтнаму і Філіппін, які складуть близько 5%, можуть здатися значними, однак в дійсності для настільки слабо розвинених країн це занадто мало, і на підвищення рівня життя їм сподіватися не варто.

Українцям же доводиться визнати, пересилюючи себе, що до нещодавно ще досить бідних Індії та Китаю нам тепер як до Місяця пішки – адже, на відміну від нас, ці країни свій шанс не прогавили.

Свого часу їм вдалося зробити суттєвий економічний ривок. Результати видно вже зараз. За даними The Economist Intelligence Unit, очікується що Китай обійде в рейтингу Сполучені Штати в 2026 році за показником номінального ВВП в доларовому еквіваленті і збереже свою позицію найбільшої економіки до 2050 року. Прогнозується також, що Індія підвищить свою позицію в рейтингу до третього місця при реальному економічному зростанні в середньому близько 5% до 2050. США, Німеччина, Великобританія і Франція опустяться в рейтингу, в той же час тільки Італія втратить своє місце в десятці.

Україні світові економісти не прогнозують нічого втішного. У нас і стартовий рівень дуже низький, і темпи зростання вельми і вельми середні – так що цілком можливо, що країна опиниться позаду багатьох азіатських держав. Якщо говорити про доходи населення, то зараз українець в середньому заробляє за місяць менше п’яти тисяч гривень, а через 25 років його доходи подвояться – але радіти особливо нічому, так як при прогнозованому рівні інфляції купівельна спроможність залишиться такою ж.

Тут варто також зазначити, що нинішній ВВП на душу населення в Україні становить приблизно дві тисячі доларів, а в Америці – 57 000 доларів.

Дешева робоча сила? Ні, не потрібна

У світі постійно дешевшають корисні копалини, в тому числі і нафта. Все менше вдається виручити за експорт продукції сільського господарства і промислової продукції (падіння за 2015 рік склало 11% і 5% відповідно). Якщо врахувати, що Україна отримує валюту в основному саме за рахунок експорту сільгосппродукції (яка, до речі, дає у нас 11% ВВП проти 3% в країнах ЄС), то удар вельми відчутний.

Та й взагалі експорт у нас на дві третини складається з сировини: крім сільгосппродуктів – руда, ліс (який ніби, і заборонений до вирубки і вивезення, але його все одно вивозять – під прикриттям чиновників з вищого ешелону влади), метал. Тому перспектива вимальовується зовсім не райдужна: новітні технології дозволяють вже зараз застосовувати наноматеріали з покращеними властивостями, а це загрожує крахом країнам, які експортують сировину – таким, як Україна.

Такий винахід, як 3D-друк, вже активно використовується в розвинених країнах: за його допомогою виготовляють медикаменти, деталі машин, літаків і навіть цілі будинки. Незабаром вона дозволить виробляти безліч виробів на місці, поблизу потенційних споживачів, не вдаючись до використання дешевої робочої сили в інших країнах.

У зв’язку з цим досить безглуздо виглядають «святкові» сюжети на центральних телеканалах про відкриття ряду цехів іноземних заводів на Західній Україні – адже будуються вони саме через дешевизну робочої сили, і незабаром, звичайно ж, будуть закриті.

«БЕЗГЛУЗДО ВИГЛЯДАЮТЬ СВЯТКОВІ СЮЖЕТИ НЕ ЦЕНТРАЛЬНИХ ТЕЛЕКАНАЛАХ ЩОДО ВІДКРИТТЯ РЯДУ ЦЕХІВ ІНОЗЕМНИХ ЗАВОДІВ НА ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ — АДЖЕ БУДУЮТЬСЯ ВОНИ САМЕ ЧЕРЕЗ ДЕШЕВИЗНУ РОБОЧОЇ СИЛИ, І НЕЗАБАРОМ, ЗВИЧАЙНО Ж, БУДУТЬ ЗАКРИТІ.»

Нові технології зроблять подібні виробництва непотрібними, безліч підприємств закриються, а працівники змушені будуть шукати інший спосіб заробляння коштів на життя (українці – за кордоном).

Так, в українській переробної промисловості до цих пір використовується мало не доісторичне обладнання. А частка високотехнологічної продукції неухильно падає, хоча єдиний шлях до порятунку економіки – саме у впровадженні високих технологій, до того ж негайне.

«В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕРЕРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОСІ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ МАЛО НЕ ДОПОТОПНЕ ОБЛАДНАННЯ. А ЧАСТКА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ НЕУХИЛЬНО ПАДАЄ, ХОЧА ЄДИНИЙ ШЛЯХ ПОРЯТУНКУ ЕКОНОМІКИ — САМЕ У ВПРОВАДЖЕННІ ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ДО ТОГО Ж НЕГАЙНЕ».

До речі, заробляти можна не тільки на виробництві товарів. За рахунок міжнародного туризму багато країн істотно поповнюють казну валютою, при цьому ще й забезпечуючи своїх громадян робочими місцями (за даними ООН, кількість таких робочих місць в світі становить близько 11% від загального числа). Однак і тут Україна спромоглась потрапити в число аутсайдерів: згідно з даними, оприлюдненими на Всесвітньому економічному форумі, наша країна в цьому році зайняла 88-е місце в світі по привабливості для туристів, а з інвестицій в туризм – аж 124-е. Але ж пам’яток, здатних зацікавити іноземних туристів, у нас нітрохи не менше, ніж в будь-якій іншій країні – але ось інфраструктура (готелі, дороги та ін.) здатні зацікавити хіба що любителів екстриму.

Компанія Apple багатша за Україну

Тепер подивимося, наскільки ми багаті на тлі інших країн і навіть (!) окремих компаній.

Багатство в світі розподілено дуже нерівномірно, і цей розрив все збільшується. Близько 8% жителів Землі мають в своєму розпорядженні 80% світового капіталу, а на частку двох третин населення планети, що животіють у злиднях, доводиться всього лише жалюгідних 3%.

Зрозуміло, що великий бізнес має і можливостей більше, тому за темпами його розвитку малому бізнесу його не наздогнати – звідси тенденція до монополізації з усіма відповідними наслідками у вигляді банкрутства дрібних компаній і супутнього цьому процесу зростання безробіття. Що ми в принципі і бачимо в Україні, як олігархи, монополізувавши ринки, утискають співгромадян.

Якщо ж говорити про особисті доходи, то середньостатистичний українець володіє майном, який оцінюється в 1 250 доларів США, тоді як сусіди-поляки багатші в 20 разів, а про те, щоб дотягнутися до рівня американців, кожен з яких в середньому нажив майна на 345 000 доларів, нам годі й мріяти.

Що стосується України в цілому, то деякі великі іноземні компанії значно багатші за нашу країну: наприклад, відома всім корпорація Apple зуміла за минулий рік заробити в вісім разів більше, ніж Україна – 216 млрд доларів.

А ми, до речі, буквально днями втратили ще одне джерело доходів. У листопаді російський «Газпром» закінчив будівництво газопроводу на території Росії в обхід України. А це означає, що після закінчення дії контракту, укладеного з українським «Нафтогазом», вже в 2019 році ми втратимо дохід, рівний 3 мільярдам доларів на рік.

Таланти потрібно берегти

Розвинуті країни відрізняються від України не лише вмінням складати правильні економічні прогнози, але й здатністю вживати конкретні заходи для запобігання негативних наслідків спрогнозованих процесів.

РОЗВИНУТІ КРАЇНИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД УКРАЇНИ НЕ ЛИШЕ ВМІННЯМ СКЛАДАТИ ПРАВИЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ПРОГНОЗИ, АЛЕ Й ЗДАТНІСТЮ ПРИЙМАТИ КОНКРЕТНІ ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ НЕГАТИВНІВНИХ НАСЛІДКІВ СПРОГНОЗОВАНИХ ПРОЦЕСІВ.

Наприклад, Захід, розуміючи, що низькокваліфіковані працівники незабаром стануть непотрібними внаслідок повсюдного впровадження автоматики, робить ставку на стимулювання креативних видів діяльності – їм автоматизація загрожує в меншій мірі, оскільки машини все ж не скрізь можуть замінити живий людський розум.

В Україні ж майже половина працівників зайнята у виробництві, що має низький технологічний рівень. Зрозуміло, що в міру впровадження нових технологій ці кадри стануть непотрібними. Перекваліфікація зажадає від звільнених працівників підвищення рівня знань і придбання нових навичок – а це в силу різних причин вдасться далеко не всім, і в результаті розрив в рівні доходів населення значно зросте.

Те, що наша країна за конкурентоспроможністю талантів займає в світі 66-у сходинку з 109, зовсім не означає, що Україна збідніла талантами. Просто умови для їх розвитку потрібні особливі, якщо хочете – тепличні, але мріяти про це в злиденній країні не доводиться.

Крім підвищення рівня освіти і загального поліпшення умов життя, для запобігання відтоку талантів потрібно особливу увагу приділяти розвитку науки. І фінансувати в першу чергу саме науку, а не силові відомства, бо останні хоч і необхідні державі в стадії військового конфлікту, але з економічної прірви витягти її не в змозі.

Ще одна важлива умова: наука повинна стати повноправною галуззю економіки, і займатися нею повинні переважно державні установи. Справа в тому, що наукові пошуки, які виконуються великими приватними компаніями, все-таки в першу чергу націлені на збільшення доходів компаній, а інтереси останніх далеко не завжди збігаються з загальнодержавними.

Україну заселять мігранти?

Опитування, що регулярно проводяться,я стабільно вказують на те, що не менше третини українців мріють виїхати за кордон на постійне місце проживання – адже навіть некваліфікована праця там дає змогу жити цілком гідно. Що вже говорити про професіоналів, про талановитих людей: якщо такій людині доведеться вибирати між мізерною зарплатою тут (доповненої, м’яко кажучи, не надто комфортними умовами життя) і гідним рівнем винагороди його праці за кордоном, то яким би тричі патріотом ця людина не була, він поїде. Поїде зі сльозами на очах з образою на Батьківщину, яка не змогла (або не схотіла?) належним чином оцінити його талант.

ОПИТУВАННЯ, ЩО РЕГУЛЯРНО ПРОВОДЯТЬСЯ, ВКАЗУЮТЬ НА ТЕ, ЩО НЕ МЕНШЕ ТРЕТИНИ УКРАЇНЦІВ МРІЮТЬ ВИЇХАТИ ЗА КОРДОН НА ПОСТІЙНЕ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ — АДЖЕ НАВІТЬ НЕКВАЛІФІКОВАНА ПРАЦЯ ТАМ ДАЄ ЗМОГУ ЖИТИ ЦІЛКОМ ГІДНО

Чим більше людей виїде за кордон (просто на заробітки або назавжди), тим більше буде навантаження на тих, що залишаться, в плані наповнення бюджету. А це означає, що грошей на виплату пенсій, на медицину і освіту буде хронічно не вистачати.

Є ще один нюанс. Умови життя, які здаються поганими для нас, можуть виявитися цілком прийнятними для жителів ще бідніших країн – особливо тих, де населення страждає від посух і неврожаїв, викликаних змінами клімату. І тоді Україні варто приготуватися до напливу біженців – в основній своїй масі малокваліфікованих працівників, а то і просто неписьменних людей без будь-якої професії.

Сакраментальне: що робити?

Перспективи, як ми бачимо, зовсім не радують. Запитувати, хто винен, пізно, та й не має сенсу. А ось над тим, що робити, щоб не скотитися в обіцяну експертами прірву, потрібно добре подумати.

Так що ж здатне нас врятувати? Для початку: не треба намагатися повторити чиєсь «економічне диво», оскільки кожне з них сталося при винятковому і неповторному збігові внутрішніх та зовнішніх обставин. Ми ж повинні знайти свій власний шлях, але при цьому не ігнорувати світовий досвід, а співвідносити його з нашими реаліями.

Що стосується «високих технологій», то в кожній галузі є достатньо фахівців, які добре розуміють, які з них нам доступні на даний момент і як можна розвивати галузь далі. Роль держави тут зводиться, скоріше, до побудови загальної стратегії, а також організації відбору і всіляке заохочення таких фахівців.

А деякі «інструменти» шостого технологічного укладу цілком доступні нам прямо зараз без будь-якого спеціального обладнання. Йдеться про так звану економіку вражень (її ще називають hype – «хайп»). Суть її полягає в залученні уваги до чогось такого, чого раніше країна не помітила і не здійснила «тиражування» – так, щоб людям захотілося приїхати і побачити все це на власні очі. Робиться це в тому числі і за допомогою соцмереж, які у нас часто служать лише ареною політичних чвар і взаємних образ з найрізноманітніших приводів. А адже в нашому випадку «хайп» може стати своєрідною паличкою-виручалочкою, яка допоможе привернути до України увагу інвесторів. Адже всі знають, що інвестиції в нашу країну йдуть, м’яко кажучи, туго і з великим скрипом. Воно й не дивно: хто стане вкладати гроші в країну, про яку знають лише те, що там страшний рівень корупції, та до того ж війна йде.

А ось якщо використовувати кожну хоч трохи позитивну подію, щоб залучити до нашої країни (точніше – до певних її місцевостей) увагу світової спільноти, поступово ситуація зміниться: до нас почнуть приїжджати «за враженнями». Не даремно ж кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути: приїхавши сюди, іноземні бізнесмени напевно помітять не зайняті поки ще ніші, які як раз підходять для їхнього бізнесу. Однак в комплексі з цим має запрацювати антиофшорне, антикорупційне законодавство (ті ж Антикорупційні суди), тому що всі гроші, які прийшли в Україну, в ній же повинні і працювати. І ще потрібно пам’ятати про те, що «хайп» – інструмент ефективний, але тільки тоді, коли їм користуються оперативно і постійно.

Бізнесу – пільги, людям – турботу

Ще одне: досі вже душити малий і середній бізнес – цій категорії підприємців необхідно пільгове оподаткування. Пора зрозуміти, що чим більше вони будуть заробляти, тим більше буде у них можливостей для подальшого розвитку, а значить, в результаті і держава отримає більше. Податківець не повинен сприйматися як представник каральних органів – але ж багато наших підприємців тримають про запас енну суму саме на випадок візиту працівника фіскальної служби, тому що з досвіду знають: без штрафу навряд чи обійдеться. І розповіді про те, що за кордоном податковий інспектор приходить для того, щоб допомогти оптимізувати податки, сприймають як байку. Але в дійсності за кордоном є ще й не те: наприклад, в США існує сервіс, завдяки якому кожен представник малого бізнесу може встановити на ноутбук або планшет автоматизований комплект для ведення документації. І все: жодного клопоту з бухгалтерією і звітністю, можна займатися тільки справою.

У БІЛЬШОСТІ УКРАЇНЦІВ СКЛАЛОСЬ СТІЙКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО ВОНИ ПОТРІБНІ ДЕРЖАВІ ЛИШЕ ЯК ДІЙНА КОРОВА, ЯКА В СТАРОСТІ СТАЄ МАРНИМ ТЯГАРЕМ.

І останнє, воно ж – перше і головне: без людей країни немає, тому пора державі повертатися обличчям до людей. Для початку – перепрограмувати в свідомості багатотисячної чиновницької армії, яка працює з населенням, основну функцію з «ходять тут всілякі» на «чого бажаєте?». При наявності належної наполегливості і регулярному застосуванні адміністративно-фінансових важелів це можна зробити дуже швидко.

Адже у більшості українців склалося стійке враження, що вони потрібні державі лише як дійна корова, яка в старості стає марним тягарем. І те, що відбувається в медицині та інших сферах «реформування» тільки зміцнюють їх в цій думці. Тому необхідно робити все можливе для зміни ситуації і проявляти турботу про кожного громадянина України, причому у всіх сферах і всіма доступними на даний момент засобами.

Інакше – у нас немає шансів …

Автор: Ігор Мізрах, шеф-редактор журнала РЕЙТИНГ

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Судді – то велика дружна “Сім’я”, які один одного ніколи з’їсти не дадуть, – запам’яталася мені фраза одного із львівських правоохоронців. Тільки от – не в повні вона передає справжній стан речей тутешнього юридичного бомонду. Бо, як виявилося, до цієї “Cім’ї” людей у мантіях належать і прокурори, і поліцейські, і адвокати з нотаріусами. Їх родинні вузи тісні та переплетені між собою. Вони працюють єдиним злагодженим механізмом. Ім’я якому – “Династія”.

Від батька до сина

“… на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області надійшов Ваш запит про отримання публічної інформації про те чи відомо мені, що у стриптиз клубі “Білий какаду” знаходиться бордель (будинок розпусти)”, – пише мені у відповіді голова цього суду Володимир Мусієвський.

Той самий, який наприкінці 2015 року втрапив у не надто приємну історію. Патрульні поліцейські Львова підловили його на тому, що знаходився п’яний у авто. Справа пішла до суду. Її розглядала суддя Личаківського районного суду Львова Галина Шеремета. У притягненні пана Мусієвського до адмін. відповідальності було відмовлено, а справу закрито. Галина Шеремета дійшла висновку та погодилася із позицією В. Мусієвського, що той не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. А лише знаходився у автівці.

Між іншим, “випивав” суддя Мусієвський у згаданому нічному клубі “Білий какаду”. Мережа цих закладів у Львові та Харкові була більш відомою як стриптиз бари. А у 2016 році поліція провела ряд затримань та відкрила кілька кримінальних проваджень. Правоохоронці виявили, що під прикриттям цих клубів працювали будинки розпусти (борделі).

Вирок – (http://reyestr.court.gov.ua/Review/68057403)

Голова Пустомитівського районного суду Львівщини В.Мусієвський ( використано скрін-шот із телесюжету Інформаційного агентства Глобальні віки)

На мій запит, пан Мусієвський зазначає: “… жодних сумнівів щодо законності діяльності клубу у мене не було і бути не могло. Жодної інформації щодо діяльності цього закладу, ніж та що є загальнодоступно, у мене не було”.

Логіка судді проста, оскільки відпочивав він у “Білому какаду” наприкінці 2015 року, а правоохоронці у цій мережі виявили борделі у 2016 році, тому він про ці будинки розпусти не знав і не міг знати.

До слова, справа стосовно організаторів-власників цього незаконного бізнесу, наприкінці минулого року потрапила на розгляд до згаданої судді Галини Шеремети. Таке собі спів падіння у розподілі справ в Личаківському районному суді Львова.

Та у всіх цих описаних подіях є один важливий момент. Галина Шеремета призначена суддею ще в далекому 1996 році. А от батько нашого героя – Євгеній Мусієвський, працював суддею із 1993 року, а із 2009 року він був головою Залізничного районного суду Львова. Припускати, що вони не були знайомі між собою, за стільки років праці в одному місті, вкрай складно. От мені вдалося знайти на сайті Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області інформацію про те, що Г. Шеремета (на посаді заступника голови Личаківського районного суду Львова) і Є.Мусієвський у 2012 році брали участь в одній із нарад.

Суддя Личаківського районного суду м. Львова Г.Шеремета (використано скрін-шот із сюжету телеканалу ZIK)

Але, у судах же в нас – комп’ютерний розподіл справ. У Пустомитівському районному суді із цим – спів падіння на співпадінні. Випадковості – одним словом. Потрапляють до суду справи, де одна із сторін, такий собі пан Л., і всі розподіляються на Володимира Мусієвського. Три справи, той же фігурант, і всі потрапляють до одного і того ж судді.

Наприкінці минулого року, за скаргою гр. Мінаева М.Г., Вища рада правосуддя навіть дисциплінарну справу стосовно судді Мусієвського відкрила.

На моє прохання прокоментувати та пояснити, як так може відбуватися, пан суддя написав зокрема таке: “…згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України, адвокат Мінаев М.Г. не включений до реєстру. Попри це, на підставі його скарги, Вища рада правосуддя відкрила дисциплінарну справу відносно мене і, вважаю, ретельно вивчить всі обставини та з’ясує безпідставність таких звинувачень … Втручання в діяльність системи автоматизованого розподілу справ є кримінально караним діянням і всі звинувачення в таких діях є безпідставними та голослівними”.

А поки справа буде розглядатися, пан Мусієвський бере участь у конкурсі на посаду судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

І про батька нашого героя, суддю у відставці, екс-голову Залізничного районного суду Львова. На мою думку, у Євгенія Мусієвського може повчитися велика кількість українських суддів – у мистецтві заповнення декларацій. Я вважаю, що цю схему може взяти на озброєння і кожен чиновник, який хоче не показати своє майно. Бо те, що відбулося, на моє глибоке переконання, є не чим іншим, як яскравим прикладом приховування нерухомості.

Отже, будучи головою залізничного районного суду Львова, Є. Мусієвський, у своїх щорічних деклараціях за 2009-2011 рр. жодного разу не зазначив, що є власником чи квартири, чи будинку.

Суддя йде у відставку, минає трохи часу, і у 2015 році Є. Мусієвський звертається до суду із позовом до такого собі Вадима К..

Євгеній Петрович просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на чималий будинок у селі Холодновідка неподалік Львова і визнання за ним права на будинковолодіння. Із рішення суду стає відомо, що Вадим К. ще у 2010 році отримав та зареєстрував на себе право власності в БТІ.

Так ось, Є.Мусієвський свій позов мотивував тим, що насправді будівництво велося його коштом, а відповідач жодних витрат не поніс. На підтвердження позивач надав квитанції та інші платіжні документи.

Представник відповідача подав суду заяву про визнання позову.

Позов Є.Мусієвського було задоволено повністю і визнано за ним право власності на будинковолодіння.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, площа будинку становить трохи більше 361 квадратного метра.

Тож коротке резюме – зводять будинок, за кошти судді. Право власності оформляє на себе інша особа. Відповідно, суддя той будинок у себе в декларації не зазначає. Згодом, вийшовши у відставку, через суд, визнає право власності за собою.

На мою думку, по іншому, аніж приховування від декларування нерухомості, описану історію назвати складно.

Суддівському роду нема переводу

На Львівщині – це точно. Адже по стопах батька пішов і суддя Галицького районного суду Львова Андрій Государський. Його тато – Валентин Францович – керував Апеляційним судом Львівської області, тільки вдумайтеся – із 1986 по 2013 роки!

Сестра Андрія Государського – Наталія – приватний нотаріус, а її чоловік, Андрій Морозюк – суддя Господарського суду Львівської області.

– На момент, коли я розпочав працювати в суді у 2012 році, я вже не був учасником ГО “Довіра плюс”, – пише мені у відповіді на запит Андрій Государський.

Я у запиті просив пояснити, чому суддя у своїй щорічній декларації не вказав, що є співзасновником цієї організації. Отож, пан Государський наполягає, що давно не учасник ГО. Натомість, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на початок 2018 року, він і далі зазначений співзасновником Громадської організації “Довіра плюс”.

Ба більше, юридичною адресою даної ГО вказана квартира на вул. Тарнавського, у Львові, власником якої є суддя Государський – згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

А з іншого боку, що ж тут приховувати судді? Ну точно не те, що вказана організація позивалася до управління комунальної власності Львівської міської ради до суду, у якому працює Андрій Государський. І його колега Христина Мисько, позов задоволила, і зобов’язала чиновників міськради укласти із тією ГО договір оренди на приміщення у самісінькому центрі міста.

– Я не вбачаю жодного конфлікту інтересів в даному випадку, – пише мені А. Государський. Мовляв, про це рішення йому взагалі не було відомо, і питання це його взагалі не цікавило.

Особлива пікантність цієї історії “не знав-не знав” ось в чому. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, мати судді, Алла Государська, є власником земельної ділянки площею 1.1951 га у Пустомитівському районі.

Отримала її внаслідок укладення мирової угоди, затвердженої ухвалою Франківського районного суду, від 15.12.2015 року.

А ще до того, 23.06.2015 року суддя Франківського районного суду Ю. Ваннівський виніс рішення, яким вирішив зокрема стягнути із гр. Олени Форостюк на користь матері судді 24 тисячі доларів, що в еквіваленті становило 514 560 грн., за кошти позичені у 2008 році.

За згаданою мировою угодою, в рахунок погашення цього боргу, Олена Форостюк передала у власність матері судді Государського зазначену земельну ділянку.

Так ось, Форостюк Олена Романівна, на сьогодні, значиться співзасновником та керівником ГО “Довіра плюс”. Це перше.

Друге. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно чинного законодавства, на купівлю-продаж цієї категорії земель багато років накладений мораторій. Тому, офіційно купити зазначену землю Алла Государська не могла б ніяк. Мораторій.

З огляду на це, описана історія із земельною ділянкою може бути класичним випадком того, як обійти закон. Це схоже на поширену практику в Україні. Покупець землі дає гроші продавцю. Оформляють договір позики заднім числом. Далі той, що хоче купити землю, подає до суду – мовляв гроші позичив, а мені не віддають. Той, що хоче продати, позов визнає. Мовляв я гроші взяв, чиста правда. Отримують на руки рішення суду. А потім укладають мирову угоду і просять суд її затвердити. Фактичний продавець землі, наполягає, що грошей то він взяти не має звідки, але оце має землю і готовий її віддати в якості погашення боргу.

Наголошую, що в описаній історії міг бути такий розвиток подій. Але це лише припущення, а от довести чи так воно було насправді могли б правоохоронці. Але їм то треба?

– … я живу окремо, веду самостійне життя, – пише мені А.Государський. – Моя мати нічого не розповідала мені про борг та про земельну ділянку. Про рішення Франківського районного суду я не міг знати, оскільки мати мені про це не розповідала, а з Форостюк Оленою Романівною я перестав спілкуватися після того як перестав бути учасником ГО “Довіра плюс”.

Чужий Volkswagen

Григорій Гулик, із 2002 по 2012 роки очолював Господарський суд Львівської області, а суддею (в минулому – арбітром) працював із 1984 по 2014 роки.

По стопам батька пішов син Андрій. У 2008-ому Гулика-молодшого В.Ющенко призначив суддею.

Сьогодні А.Гулик вершить правосуддя у Львівському окружному адміністративному суді.

Суддя Львівського окружного адміністративного суду А.Гулик (фото Інформаційної агенції «Дивись.info»)

Згідно його декларації родинних зв’язків судді за 2011 – 2016 рр (), його сестра – Наталія Гулик, в зазначений період працювала секретарем судових засідань Львівського апеляційного господарського суду.

А от про рід занять чоловіка сестри, пан Гулик не вказав нічого. Хоча Роману Пенкальському, згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України, 07.09.2012 року видано свідоцтво адвоката.

Окрім цього, за даними сервісу Youcontrol, він є співзасновником адвокатського об’єднання “Пенкальський та партнери”.

Аби з’ясувати, чому Андрій Гулик не зазначив цю інформацію у декларації родинних зв’язків судді, я написав йому запит. Однак суддя відповів, що підстави для надання мені запитуваної інформації відсутні, оскільки він не є суб’єктом відносин у сфері доступу до публічної інформації.

Відповідно, я не отримав відповіді і на друге своє запитання – ким для судді доводиться В.Вороблевський. Згідно декларації за 2016 рік, пан Гулик безоплатно користуєтеся автомобілем Volkswagen Passat 2011 р., який належить цьому чоловіку.

Вище я навів лише три найбільш красномовних випадки, коли діти керівників судів також одягають мантію. Насправді – це масове явище.

«Багато років не змінюється родинний бізнес потрапляння в сферу судочинства в Україні. Тобто масовий захід братів, сватів, кумів, племінників. Цей процес не зупинився абсолютно» – каже правозахисник Юрій Танасійчук.

Юрій Танасійчук, правозахисник

Із ним солідарний і член ради Реанімаційного пакету Реформ, у минулому суддя, Михайло Жернаков.

«Проблема суддівських династій вона існує, і цієї також кругової поруки… Зберігається така тенденція, що дуже багато родичів є в судах, прокуратурі і в інших органах правопорядку.

Я не можу сказати, що це сама проблема в собі. Питання в тому, наскільки об’єктивно так склалося. Навряд чи. Тому, що досить тривалий час, в непрозорий спосіб було: призначалися судді, і дуже часто потрапляли за принципом родинних зв’язків» – зазначає М.Жернаков.

“Честь мундира”

-«… з вказаними особами я особисто не знайомий, а тому, в розумінні ст. 1 Закону України “Про запобігання корупції”, у мене відсутній будь-який приватний інтерес чи потенційний конфлікт інтересів, – відписує на мій запит суддя Личаківського районного суду м. Львова Володимир Мармаш.

Суддя Личаківського районного суду м.Львова – В.Мармаш (фото Судебно-юридическая газета)

Так якось співпало, але суддям цього суду вже не вперше доводиться відстоювати “честь мундира”. Естафету від Галини Шеремети, яка слухала справу стосовно колеги по мантії, Мусієвського, перейняв суддя Мармаш. Кілька місяців тому він закрив справу про адміністративне правопорушення щодо судді Господарського суду Львівської області Андрія Цікала. Йшлося про те, що останній не повідомив НАЗК про суттєві зміни у майновому стані – купівлю коштовної іномарки – Mazda CX-5.

Сам пан Цікало вибрав до смішного просту лінію оборони. Мовляв, авто купив у кредит, і тому воно йому фактично не належить.

Суддя Мармаш до такої позиції не прислухався, але справу таки закрив, встановивши, що поліцейські, які виявили цю історію, пропустили терміни. Бо законодавством передбачено, що протокол повинні скласти впродовж трьох місяців після виявлення адмін. порушення. А поліцейські це зробили вже за межами тримісячного строку для накладення адміністративного стягнення.

Так, а з ким же не знайомий суддя Мармаш? А отут уже цікаво. Як мені стало відомо із декларації родинних зв’язків за 2016 рік судді Цікала, дружина його рідного брата – Цікало Олена Андріївна, працювала нотаріусом у Першій Львівській державній нотаріальній конторі. Разом із нею у цій же установі, нотаріусом працювала Ліуш Марія Михайлівна, яка є дружиною заступника голови Залізничного районного суду м. Львова Ліуша Андрія Ігоровича.

Того самого суду, де вершить правосуддя дружина пана Мармаша – Іванюк Іванна Дмитрівна.

З огляду на це, я й просив суддю Мармаша повідомити, чи не вбачає він конфлікт інтересів у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо судді Цікала А.?

От. Пише, що ні з ким із них не знайомий.

Із пропущеними термінами складення протоколу є й інша сторона медалі. Напевне, поліцейським не надто б і пасувало зробити все вчасно. Адже батько судді – Ігор Цікало – працював у міліції із 1987 по 2010 роки. Обіймав посаду заступника начальника міліції Львівщини та й міліцією Львова керував. Напевне, його співробітникам, було б соромно через дії колег із правоохоронного органу, стільки років служби якому віддав батько. Діям – які дозволили притягнули до відповідальності його сина.

Правозахисники переконані, що коли українським суддям доводиться слухати справи, де фігурують їхні колеги, говорити про справедливість не доводиться.

– Корпоративна солідарність, тобто кожен суддя приймаючи рішення чи розглядаючи справу проти іншого судді приймає це дуже особистісно. Він проектує вказану ситуацію на себе, і він розуміє, що створений ним прецедент сьогодні, завтра обернеться проти нього, – наголошує Олег Ільницький, експерт Центру правових та політичних досліджень “СІМ”.

«Судді не несуть покарання, оскільки система своїх не здає. І в нас це відбувається не тільки останніх два роки, а вже так десятки років» – доповнює правозахисник Юрій Танасійчук.

“Я твоє крило”

Залізничний районний суд Львова можна назвати судом “юридичних родин”. До прикладу, згаданий – Андрій Ліуш. Заступником голови цього суду його призначено ще влітку 2013 року.

Суддя Залізничного районного суду м. Львова А.Ліуш (фото Інформаційного агентства Глобальні віки)

«Нехай здійсняться заповітні мрії, сили і наснаги у Вашій нелегкій справі служіння Закону!» – такими словами вітав колектив суду пана Ліуша із призначенням на посаду.

Виявляється, “нелегка справа служіння Закону” – це якраз про родину судді. От його батько, Ігор Ліуш, нині люстрований, зміг допрацюватися у прокуратурі до посади заступника прокурора Львівської області.

Дружина судді, Марія Ліуш, до нотаріальної контори, працювала у ТУ Державної судової адміністрації України в Львівській області. До слова, керує в цій установі Віктор Дейнека, дружина якого, Оксана Дейнека, доводиться двоюрідною сестрою судді Ліушу. Між іншим, пішла по стопах дядька – очолює відділ у прокуратурі Львівської області.

На моє запитання, чи не вбачає пан Дейнека конфлікт інтересів у вищеописаних фактах, я отримав відповідь, що “запитувана інформація не є публічною”.

Головою ж Залізничного районного суду Львова є Юрій Бориславський. Він – син Любомира Бориславського, доцента кафедри конституційного права юрфаку ЛНУ ім. І. Франка. Напевне так співпало, бо ще одним доцентом тієї ж кафедри значиться дружина пана судді – Олена Марківна. Вона, як і брат Юрія Бориславського є адвокатом.

І що тут такого, що тесть працює на одній кафедрі із невісткою? От суддя Личаківського районного суду Львова Назарій Нор у декларації вказав, що отримував дохід від викладання у ЛНУ ім.. Франка. До слова, йдеться про кафедру кримінального процесу й криміналістики, очолювану батьком судді – Василем Тимофійовичем.

«Також слід зазначити, що батько не допомагав мені влаштуватися на роботу, пов’язану із науково-викладацькою діяльністю, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття на роботу будь-яких осіб, а відтак, виходячи з вищенаведеного, не вбачаю жодного конфлікту інтересів у описаній ситуації» – таким абзацом закінчив відповідь на запит суддя Нор.

Та повернемося до Залізничного районного суду Львова. Як я вказував вище, тут вершить правосуддя дружина судді Мармаша, Іванна Іванюк.

Суддя Залізничного районного суду м. Львова І.Іванюк (фото Facebook Іванюк Іванни)

22 вересня 2017 року вона винесла постанову, та визнала винним Зембу Тараса Антоновича, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 с. 172-6 КУпАП, наклавши мінімальне адміністративне стягнення передбачене за таке правопорушення.

Поряд з тим, Земба Т.А. був родичем Земби Людмили Ігорівної, яка є співзасновником ТОВ “Танаїс-ЛТД” (20852656). За даними сервісу Youcontrol, іншим співзасновником цієї організації є Гуменчак Михайло Миколайович – батько судді Залізничного районного суду м. Львова – Палюх Наталії Михайлівної.

А як це пояснює суддя Іванюк?

«…на час розгляду вказаної справи повідомлена Вами інформація мені відома не була, достовірність такої інформації на даний час мені також не відома, окрім того, така інформація жодним чином не могла б вплинути на об’єктивність або неупередженість прийнятого мною рішення» – написала у відповіді на запит Іванна Іванюк.

Натомість суддя Н. Палюх відписала, що у час коли було винесено зазначену постанову була у відпустці і про розгляд цієї справи їй нічого відомо не було.

«…В мене відсутня інформація про те, що Земба Тарас Антонович є родичем Земби Людмили Ігорівни, а відтак конфлікту інтересів щодо розгляду суддею Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д. зазначеної вами справи не вбачається» – аргументувала свою позицію суддя Палюх.

Можливо, на сьогодні вони й справді вже не родичі. Але у минулому були точно. У самій постанові суду вказано адресу реєстрації Тараса Земби. За цією ж адресою у минулому була зареєстрована і Людмила Земба. За даними сервісу Youcontrol, в далекому 1996 році ця ж сама адреса була вказана як юридична адреса ТОВ “Танаїс-ЛТД”, яким на той час керувала пані Палюх, нині суддя.

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Н.Палюх (використано скрін-шот із відео)

Суддя Наталія Палюх – колишня дружина Андрія Палюха. Люстрованого. Багато років він керував прокуратурою Львова та був заступником прокурора Львівщини. Нині, він зокрема, записаний у співзасновниках Адвокатського об’єднання “Адвокатська компанія А.З. Партнери”.

Так от до чого я. Ще одним співзасновником цього адвокатського об’єднання є Андрій Зубач. Саме він представляв інтереси гр.. Шнир, позов якої задовільнила 14 грудня 2017 року суддя Наталія Палюх 

Брат за брата

Володимир Галин, голова Самбірського міськрайонного суду Львівської області, Віктор Романюк – із Галицького, а Роман Головатий – Личаківського районних судів міста Львова. Усі троє вершать правосуддя у судах першої інстанції. Їхні вироки можна оскаржити у Апеляційному суді Львівської області. А тут, у кримінальній палаті, у кожного із них є свій рідний брат – Василь Галин, Василь Головатий, Михайло Романюк.

У останнього, ще й тесть – Сергій Лєсной, є головою Сихівського районного суду Львова. І його вироки можна також оскаржити у Апеляційному суді Львівської області.

Голова Сихівського районного суду м. Львова С.Лєсной (використано фото із веб-порталу Судова влада України)

Звісно, законодавство забороняє слухати справу судді, якщо головуючим у першій інстанції був його брат чи тесть. Тільки є один момент.

Я проаналізував ухвали Апеляційного суду Львівської області, які вдалося розшукати у єдиному реєстрі судових рішень із літа 2013 року. У тих справах, де в першій інстанції вироки виносили судді Галин, Романюк, Головатий та Лєсной.

Так ось. Виносить вироки Роман Головатий із Личаківського районного суду Львова, а в апеляційній інстанції їх слухають колегії суддів. І не раз до цих колегій входить Василь Галин. Іноді навіть разом із Михайлом Романюком.

З іншого боку – виносить вирок Володимир Галин із Самбірського міськрайонного суду, а в апеляції в колегію входить Василь Головатий.

Або вирок Віктора Романюка з Галицького суду Львова переглядає колегія, до якої входить той же Василь Головатий або Василь Галин.

Аналогічно і у вироках Сергія Лєсного – у колегії в апеляційній інстанції не раз входили Василь Галин і Василь Головатий.

Тож чи може очікувати засуджений на справедливий суд, якщо апеляцію на вирок розглядає і суддя, який працює із братом того хто виніс вирок у першій інстанції? На мою думку вкрай сумнівно.

Не вірить в це і правозахисник Віктор Чарномський, який не один рік досліджує родинні зв’язки суддів Львівщини.

Віктор Чарномський, правозахисник

«Суддівські клани переплели суди районні і суди апеляційні. За таких обставин, якщо вирішено прийняти в судах неправосудне рішення з будь якого питання, воно буде лобійовано вищими судами. І людина правди фактично позбавлена добитися в нашій правовій системі.

Якщо хтось із суддів нижче стоячого суду отримав хабар, то той суддя піде до вище стоячого суду до сусідніх, споріднених йому кланів , і скаже – сьогодні ви вирішуєте мені, завтра – я вирішую вам. Мій брат прийняв таке рішення.

І кому б воно не попало – це рішення не буде змінено вище стоячим судом» – переконаний Віктор Чарномський.

І трішки статистики, яку мені вдалося розшукати у єдиному реєстрі судових рішень. Із літа 2013 року, в Апеляційному суді Львівської області було розглянуто скарги на 9 вироків судді Володимира Галина із Самбірського міськрайонного суду. Лише два із них було змінено частково, і замість реальних термінів – призначено умовні.

За той же час розглянуто скарги на 29 вироків Романа Головатого із Личаківського районного суду Львова. Лише 4 з них скасовано чи змінено.

Із 18 вироків судді Віктора Романюка із Галицького районного суду Львова, тільки два скасовано, а справи направленні на новий судовий розгляд. Два вироки змінено, але покарання залишені ті ж самі. І у трьох вироках зміни пом’якшили покарання – реальний термін замінено умовним, виключено конфіскацію майна чи виключено додаткове покарання.

Апеляційний суд Львівської області (використано фото із веб-порталу Судова влада України)

До слова, у Львові працюють ще два брати-судді – Олег Ванівський – в Апеляційному суді Львівської області, а Юрій Ванівський – у Франківському суді Львова.

А у Шевченківському суді Львова вершить правосуддя Наталія Луців-Шумська, сестра якої – Надія Шумська – ще донедавна працювала суддею Апеляційного суду Львівщини.

До слова, остання суддя двічі входила в колегію суддів, які слухали справи, де однією із сторін був Маріан Цаплак. Цікаво, що за даними декларації родинних зв’язків Надії Шумської, пан Цаплак є її двоюрідним братом. Також у одній із цих справ фігурувала ще й тітка судді – Ірина Луців.

Координатор неурядової групи з моніторингу судових реформ та антикорупційний блогер Любомир Пелех зазначає на недоступності правосудної системи для простих людей та ілюзорності реформування системи судового захисту в цілому.

«Суспільство стало заручником псевдореформаторів, які діють на захист і збереження системи кумівства, корупції та відкатів. Це також наслідок провальної люстраційної політики влади та надмірної толеранції суспільством старої номенклатури.» – зазначає Любомир Пелех.

Любомир Пелех, координатор неурядової групи з моніторингу судових реформ, антикорупційний блогер (використано фото з офіційної сторінки Любомира Пелеха)

«Ми надто боязкі та сентиментальні до владоможців. У сфері правосуддя постреволюційна влада зробила вибір на користь збереження старого порядку. Влада намагається приховати старий корупційно-кумівський порядок речей через нову іміджеву стратегію. Однак, це не відповідає суспільному запиту і в близькому часі можемо очікувати лише радикалізацію людей» – на закінчення зазначив Пелех.

Матеріал підготовлений та опублікований у рамках конкурсу антикорупційних грантів, оголошеного ГО “Інститут розвитку регіональної преси” за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EU Anti-Corruption Initiative)

Тарас Зозулінський

politica.com.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Хочу рассказать как формируется и работают местные бюджеты.

Все мы работаем и перечисляем деньги в казну сельского совета, Райсовета,Горсовета и так далее. Дальше исполкомы и администрации разрабатывают мероприятия по использованию денег, которые есть в местном бюджете и подают предложения депутатам разных уровней. В советах есть профильные комиссии, которые рассматривают предложения администраций и принимают решения.

Решений может быть три:

1. Вынести на рассмотрение сессии.
2. Не выносить на рассмотрение.
3. Отложить рассмотрения .

Но даже если комиссия и не рекомендовала вынесение какого либо вопроса на сессию, администрация может предложить депутатам прямо на сессии рассмотреть вопрос не попавший в ” порядок денний”. И дальше все зависит от депутатов.

Далее когда решения приняты, деньги тратятся администрацией. Руководство подписывает все платежные поручения и даже на те деньги, которые выделены в школы, больницы, сельским советам и другим учреждениям. И вот здесь начинается самое интересное. Администраторы полностью узурпируют деньги . И могут издеваться например над сельским головой не подписывая платежное поручение и требуя коленопреклонения. Не подписал вовремя – учреждение не оплатило электроэнергию и в клубе отключили электрику. Или вообще требует дань. И это делается постоянно. Жаль что советы не могут контролировать движение средств до потребителя. Вот так богатеют наши чиновники. И ничего не делают для людей, а ищут виноватых в своей бездеятельности. Это я написал ,что бы люди понимали на каком этапе пропадают их деньги и кто может пользоваться деньгами людей как своими.

Олексій Ляшенко

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Как сообщают в Одесском филиале «Администрации морских портов Украины», в ближайшее время строители начнут бетонирование верхней части конструктива усиления колонн, на которые будут устанавливаться металлоконструкции портала будущего фасада. Через несколько недель, когда бетон в колоннах наберет 70%  требуемой марочной прочности, начнется монтаж металлоконструкций.

Начальник Одесского филиала государственного предприятия «Администрации морских портов Украины» Игорь Ткачук отметил, что работы по проекту выполняются в соответствии с условиями технической документации.

– Выполняя ремонтные работы, мы учитываем несколько важных факторов. Новая конструкция должна точно соответствовать геометрии существующего здания. Очень важно соблюдать строительные нормы и норм  безопасности, которые для нас на первом месте. Мы прекрасно понимаем, что фасад будет эксплуатироваться на семи морских ветрах и в зоне практически круглосуточного нахождения людей. Инженеры администрации порта постоянно находятся на объекте и осуществляют технический надзор. Отчеты о ходе выполнения работ еженедельно отправляются в аппарат секретариата Кабинета Министров.

Игорь Витальевич сообщил, что согласно проекту комплекс работ разделен на три этапа: сооружение железобетонных фундаментов и пилонов кинетического фасада, обустройство несущей металлической рамы на железобетонных пилонах, монтаж на раму элементов отделки, в том числе облицовочных плит обшивки ферм и собственно пластин кинетического фасада.

Кроме того руководитель госпредприятия отметил, что реконструкция фасада – это лишь часть проектов, которые реализуются в Одесском порту.

Как известно, проект частичной реконструкции одесского морвокзала с обустройством кинетического фасада, осуществляется в соответствии с отдельным поручением Вице-премьер-министра Украины от 17.06.2016р. Активная фаза реализации проекта началась во втором полугодии прошлого года, после утверждения Правительством финансового плана ГП «Администрация морских портов Украины» (в июле) и получением администрацией порта соответствующего разрешения на строительство от Государственной архитектурно-строительной инспекции Украины (в конце октября).

– Сегодня мы говорим о ряде проектов, над которыми работаем.  Реконструкция существующей инфраструктуры и создание новой – наша первоочередная задача. Ее решение позволит увеличить инвестиционную привлекательность госпредприятия. Морскому вокзалу уделяем особое внимание. Не совсем нормально, когда один из самых известных туристических объектов морской столицы Украины уже несколько лет стоит практически пустой. Параллельно с обустройством фасада, администрация порта при поддержке центрального аппарата АМПУ предпринимает усилия для скорейшего разрешения ситуации вокруг гостиницы «Одесса», закрытой еще в июле 2011 года, реконструкции концертно-выставочного комплекса, капитального ремонта кровли морского вокзала. Решение проблем с основными фондами позволит нам на качественно новом уровне организовать на всей территории Нового мола так называемое социальное пространство, которое будет включать зоны отдыха и досуга, объекты туристического сервиса, общественного питания и индустрии развлечений. Считаю, что при условии создания благоприятных условий для потенциальных инвесторов нам вполне по силам возродить репутацию морского вокзала как центра общественной и культурной жизни Одессы.

По состоянию на начало марта  компания ЗАО «УКРБУДТРАНСГАЗ» выполнила 100% работ по сооружению железобетонных фундаментов и 80% – по обустройству двух опорных пилонов кинетического фасада здания Одесского морвокзала.

Напомним, архитектурный комплекс сооружений пассажирского терминала Одесского порта на Новом молу был реконструирован на средства порта в 1994 году к 200-летнему юбилею города. Генеральным подрядчиком проекта реконструкции была итальянская компания «Тегола Канодезе». Вместе с реконструированным морским вокзалом были открыты новые объекты: картинная галерея, яхтенный комплекс с зимними эллингами и мариной для стоянки яхт, церковь св. Николая на причале №17. Впоследствии, в 2001 г., на Новом молу был открыт первый в Одессе отель, который вызвался взять в управление известный в мире гостиничный оператор (швейцарская компания Kempinski). 20-этажный отель строили турецкие строители. Финансирование проекта осуществлялось на условиях государственно-частного партнерства.

tkachuk.top

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

10 марта гостем программы “В осаде” был генеральный прокурор Украины 2002-2003, 2004-2005 и 2007 гг. Святослав Пискун.

К эфиру также присоединялся политолог Александр Палий.

Бывает неудобная одежда, неудобные позы, неудобные ситуации, а бывают неудобные вопросы, которые Олег Билецкий будет задавать каждому политику, который не боится критики и готов пройти испытание правдой, ведь они – в осаде.

112.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Як ЄСПЛ трактує практику поліцейської провокації до злочину та використання агентів під прикриттям.

Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)

Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»).

Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (наприклад, рішення ЄСПЛ від 15 червня 1992 року у справі «Люді проти Швейцарії»). Однак застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб’єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

При цьому, вирішуючи питання про те, чи було таке розслідування «по суті неявним», ЄСПЛ повинен вивчити причини, які лежать в основі проведення оперативних дій. Суд повинен виходити з того, чи мали місце об’єктивні підозри того, що заявник задіяний у злочинній діяльності або схильний до скоєння злочину.

Так, навіть якщо в минулому заявник був притягнутий до кримінальної відповідальності, це саме по собі не є ознакою того, що він наразі здійснює будь-яку злочинну діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Константін та Стоян проти Румунії» від 29 вересня 2009 року).

Тісно пов’язаним із критерієм об’єктивної підозри є питання щодо етапу, на якому уповноважені органи державної влади здійснюють оперативні заходи, тобто або вони просто «приєднались» до здійснення кримінально-караного діяння, або спровокували його.

Пропонуємо для ознайомлення витяги із окремих рішень ЄСПЛ, розділивши їх при цьому на ті, якими було встановлено факт підбурювання з боку поліції, а відтак — порушення положень статті 6 Конвенції, та на ті рішення, якими вказаних порушень не встановлено.

Рішення ЄСПЛ, якими було встановлено факт підбурювання зі сторони поліції

  1. Рішення від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» (пункти 36, 38-39):

«36. Зокрема, у Конвенції немає положень, що забороняють використовувати анонімну інформацію на стадії розслідування кримінальної справи там, де характер злочину цього потребує. Проте подальше використання зазначеної інформації судом для встановлення вини особи — це інше питання (див., з відповідними змінами, рішення у справі «Костовскі проти Нідерландів» від 20 листопада 1989 р. (Kostovski v. the Netherlands judgment of 20 November 1989, Series A no. 166, p. 21, p. 44))

  1. Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції.

У цій справі необхідно визначити, чи вийшла діяльність працівників поліції за межі функцій негласних агентів. Суд зазначає, що уряд не стверджував, що втручання працівників поліції було частиною операції з боротьби з незаконною торгівлею наркотиками, яка була призначена санкцією судді та проводилася під його наглядом.

За таких обставин можна зробити висновок, що двоє поліцейських не обмежилися пасивним розслідуванням злочинної діяльності Тейксейра де Кастро, а навпаки, вдалися до спонукання вчинити злочин.

  1. Враховуючи ці обставини, Суд дійшов висновку, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочин, а тому немає жодних причин вважати, що без їхнього втручання злочин було б учинено. Це втручання та його використання у цьому спірному кримінальному провадженні означало, що із самого початку заявник був однозначно позбавлений права на справедливий судовий розгляд. Отже, мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
  1. У рішенні від 5 листопада 2002 року у справі «Аллан проти Сполученого Королівства» № 48539/99, ЄСПЛ, посилаючись на прецедентну практику Верховного Суду Канади, вказав: «Чи зачеплене право зберігати мовчання в тій мірі, що виникає питання про порушення статті 6 Конвенції, залежить від усіх обставин конкретної справи. Деякі орієнтири в цьому відношенні вбачаються у рішеннях Верховного Суду Канади, …в яких право зберігати мовчання при обставинах, схожих з обставинами даної справи досліджувалось в контексті статті 7 Канадської хартії прав та свобод. У них Верховний Суд Канади висловив думку про те, що, якщо інформатор, який, імовірно, прагне порушити право обвинуваченого зберігати мовчання, не був очевидно державним агентом, слід піддати аналізу як відносини між інформатором та державою, так і відносини між інформатором та обвинуваченим: право зберігати мовчання буде порушене тільки в тому випадку, якщо інформатор діяв у якості державного агента в момент, коли обвинувачений робив свою заяву і якщо інформатор спонукав обвинуваченого зробити заяву. Чи може інформатор вважатись державним агентом, залежить від того, чи відбувся б обмін між обвинуваченим та інформатором за відсутності втручання влади, у якій формі і яким способом. Чи повинен вказаний доказ вважатись випитаним інформатором, залежить від того, чи була розмова між ним та обвинуваченим функціональним еквівалентом допиту, а також від характеру відносин між інформатором та обвинуваченим».
  1. Рішення від 15 грудня 2005 року у справі «Ваньян проти Росії» № 53203/99 (пункти 47,49):
  1. Коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що він був би скоєний без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість судового розгляду.
  2. <….> Міліція не обмежилася лише пасивним розслідуванням злочинної діяльності заявника. Немає підстав вважати, що злочин було б скоєно без вищевказаного залучення ОЗ. Суд тому приходить до висновку, що міліція спровокувала злочин. <…> Таким чином, втручання міліції і використання отриманих в результаті цього доказів для порушення кримінальної справи відносно заявника непоправно підірвало справедливість судового розгляду.
  1. 4. Рішення від 5 лютого 2008 р. у справі «Раманаускас проти Литви»(пункти 67-74):

«67. Суд, щоб встановити, чи обмежилися A.Z. та V.S. лише «пасивним розслідуванням протиправної діяльності», повинен врахувати, що: у справі немає доказів, які б підтверджували, що заявник раніше вчиняв злочини, зокрема пов’язані з корупцією; як засвідчують записи телефонних розмов, заявник неодноразово зустрічався із A.Z. з ініціативи останнього (цей факт, очевидно, спростовує наведені урядом доводи про те, що правоохоронні органи жодного разу не тиснули на заявника і не вдавалися до погроз). Навпаки, через контакти, встановлені з ініціативи A.Z. та V.S., правоохоронні органи явно схиляли заявника до протиправних дій, хоча, крім чуток, не було об’єктивних доказів для припущення, що заявник займається незаконною діяльністю.

  1. Цих міркувань достатньо для обґрунтування висновку, що дії працівників правоохоронних органів вийшли за межі пасивного розслідування наявної протиправної діяльності.
  2. Статті 6 Конвенції не було б порушено, якби заявник мав ефективну можливість шляхом заперечення або іншим чином порушити питання про підбурювання під час розгляду кримінальної справи щодо нього. Суд усупереч позиції уряду не вважає, що дотримання таких загальних гарантій від зловживань, як рівність сторін та додержання права на захист, є достатнім у цьому випадку.
  3. Оскільки доводи заявника не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурення не було. У разі відсутності таких доказів національні суди зобов’язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів, щоб встановити істину, а також з’ясувати, чи мало місце підбурювання.
  4. Суд зауважує, що заявник протягом усього провадження у справі стверджував про підбурювання його до вчинення злочину. Відповідно, органи державної влади та суди повинні були принаймні ретельно перевірити, чи перевищили правоохоронні органи межі, визначені у зв’язку з використанням моделі симулювання (див. п. 14), тобто чи підбурювали вони заявника до вчинення злочину. Із цією метою вони повинні були, зокрема, встановити причини, з яких було розпочато використання цієї моделі, ступінь співучасті поліції у вчиненні злочину та характер підбурювання чи тиску, який чинили на заявника. Ці вимоги є особливо важливими з огляду на те, що V.S., який представив A.Z. заявнику і, як убачається з матеріалів справи, відігравав значну роль у подіях, що спричинили передання хабара, ніколи не викликали як свідка у справі, оскільки місце його перебування не було встановлено. Заявник повинен був мати можливість надати свої доводи щодо кожної з цих обставин.
  5. <…> Однак зізнання у злочині, вчиненому внаслідок підбурювання, не може нівелювати ні факт підбурювання, ні його наслідки.
  6. Усвідомлюючи важливість розслідування злочинів та які з цим виникають труднощі, Суд визнав, що A.Z. та V.S. підбурили заявника до вчинення злочину, за який його було засуджено, і що немає підстав вважати, що він вчинив би його без їхнього втручання. З огляду на таке втручання та використання його результатів у кримінальному процесі судовий розгляд справи щодо заявника не мав ознак справедливості, які він повинен мати за змістом ст. 6 Конвенції.
  7. Отже, в цій справі мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
  8. 5. Рішення ЄСПЛ віл 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росії», № 59696/00 (пункти 135, 136):

«135. Європейський Суд нагадує, що необхідно встановлювати зрозумілу та передбачувану процедуру щодо здійснення слідчих дій так само, як і спеціального контролю, щоб забезпечити добросовісність з боку органів державної влади та дотримання належних цілей з боку правоохоронних органів. У даній справі міліцейська операція була санкціонована простим адміністративним рішенням структурного підрозділу, яке в подальшому проводило операцію. Як вбачається з матеріалів справи, в тексті цього рішення містилось дуже мало інформації щодо причин та цілей запланованої «перевірочної закупівлі». Крім цього, операція не перебувала під судовим контролем або яким-небудь іншим незалежним контролем. При відсутності повної системи перевірки під час проведення операції роль більш пізнього контролю з боку суду першої інстанції стає вирішальною.

  1. Європейський суд відзначає, що у суді першої інстанції були допитані тільки три свідки: Т., М. (товариш заявника, який був присутній при його затриманні) та мати заявника. Співробітники міліції, які проводили «перевірочну закупівлю», жодного разу не були допитані у суді, хоча сторона захисту просила, щоб їх допитали».
  2. 6. Рішення від 10 березня 2009 року у справі «Биков проти Росії» № 378/02:

«У даному випадку судові органи вирішили, що оскільки В. потрапив до помешкання заявника за його ж згодою і не йшлось про телефонне або поштове спілкування, то оспорюваний запис розмови, зроблений дистанційно за допомогою радіопередавача, не порушував чинну нормативно-правову базу. На думку Суду, використання радіопередавача для дистанційного запису розмови між В. і заявником слід віднести, з точки зору характеру і ступеню втручання у приватне життя зацікавленої особи, до прослуховування телефонної розмови. Проте заявник зміг скористатись лише вкрай обмеженими або жодними гарантіями у ході провадження, внаслідок якого було постановлене і здійснене перехоплення його розмови із В. Зокрема, законне дискреційне повноваження, яке було надане державним органам для призначення перехоплення даної розмови, не було обумовлене жодними умовами і обсягом, а обставини здійснення цього повноваження також не були визначені; не було передбачено й жодних конкретних гарантій. Можливість для заявника розпочати судове провадження з метою визнання незаконною «перевіркову операцію» і клопотати про виключення її результатів із доказової бази як незаконно отриманих доказів не могли виправити згадані упущення. За відсутності конкретних і детальних правил застосування такої техніки нагляду проведення «перевіркової операції» не супроводжувалось належними гарантіями від різноманітних можливих зловживань. Отже, проведення згаданої операції мало ознаки свавілля і було несумісним із вимогами законності».

  1. Рішення від 2 жовтня 2012 року у справі «Веселов та інші проти Росії», № 23200/10, 24009/07 та 556/10 (пункти 103-106), в якому зазначається, що російська система, де перевірочні закупки та оперативні експерименти повністю віднесені до компетенції органів, що здійснюють оперативно-розшукові заходи, не відповідають практиці, що прийнята більшістю державами-членами. Суд вважає, що даний недолік демонструє структурну нездатність забезпечити гарантії захисту від провокації з боку поліції. Враховуючи такий сильний акцент на результатах секретних операцій та їх важливість для результату кримінального розгляду, національні органи влади повинні були гарантувати, щоб порядок, відповідно до якого призначались та проводились перевірочні закупки, виключав можливість зловживання повноваженнями, зокрема провокацію. Суд повторив вироблену в його практиці позицію, згідно з якою санкціонування проведення перевірочної закупки шляхом простого адміністративного рішення одного і того ж самого органа, який і проводить дану операцію, без будь-якого незалежного контролю, без необхідності обґрунтовувати проведені операції та практично без формальностей є, по суті, неналежним.
  2. 8. Рішення від 30 жовтня 2014 року у справі «Носко і Нефедов проти Росії» (пункти 54, 62):

«54. Європейський Суд також відзначав у своїй прецедентній практиці, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника.

  1. Європейський суд також враховує, що міліція направила А. до заявниці не прямо, а через колишнього однокурсника заявниці і багаторічного колеги. Залученням Х. до негласної операції і поміщення заявниці в неформальне оточення, міліція в деякій мірі розраховувала на довіру заявниці до цієї особи і її бажання допомогти колезі. Таким чином, можна зробити висновок, що міліція не залишалася повністю пасивною і негласна операція включала, зокрема, певний елемент тиску на заявницю».
  1. Рішення від 2 грудня 2015 року у справі «Таранекс проти Латвії»(пункти 63, 65):

«63. Ніщо в матеріалах справи або в зауваженнях, поданих урядом, не вказує на те, що замовник мав судимість або що національні органи мали будь-які підстави підозрювати його у будь-якій попередній злочинній діяльності.

  1. Звертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що на відміну від того, що було зазначено урядом, виявляється, що не всі телефонні дзвінки та приватні зустрічі, в ході яких заявник нібито просив агента виплатити хабар відбулися за ініціативою або навіть наполяганням агента, а не заявника. Суд приділяє особливе значення події 18 грудня 2001 року, коли агент наполягав на очікуванні прибуття заявника, якого не було в офісі, а також відмовився отримати копію рішення від іншої особи та наполягав на обговоренні із заявником».
  1. Рішення від 26 травня 2016 року «Баннікова проти Росії» № 18757/06 (пункт 47)

«47. Проводячи розмежування між законним проникненням оперативного співробітника та підбурюванням до вчинення злочину, Європейський Суд повинен вивчити питання про те, чи змушували заявника до скоєння злочину. Він вказав, що відмова органів, які здійснюють слідчі дії, від зайняття пасивної позиції була здійснена для того, щоб їх дії асоціювались із поведінкою, яка передбачає їх ініціативу до вступу у зв’язок із заявником, для чого вони повторювали свою пропозицію, не дивлячись на первісну відмову заявника, наполегливо кваплячи його, піднімаючи ціну вище середньої (див. Рішення ЄСПЛ по справі «Малінінас проти Литви», пункт 37)».

Рішення ЄСП, якими встановлено, що підбурювання зі сторони поліції не було:

  1. У рішенні від 15 червня 1992 р у справі «Люді проти Швейцарії» Series A, № 238, № 73557/01 Суд констатував, що оскаржувана міра втручання ґрунтувалась на ст.ст. 171-в, 171-с Кримінально-процесуального кодексу Берну, який застосовується також і до попередньої стадії слідства, коли існують серйозні підозри, що правопорушення повинні відбутись у найближчий час. Суд підкреслює, що в даному випадку втручання було націлене на запобігання кримінальних правопорушень, яке, без сумніву, необхідне у демократичному суспільстві. Що стосується використання агента, то Суд дійшов висновку, що він не втрутився в особисте життя заявника, оскільки його використання стосувалось угоди із наркотиками та мало на меті арешт спільників.
  2. Рішенням від 6 травня 2003 р у справі «Секейра проти Португалії», № 73557/01 встановлено, що нема складу провокації з боку правоохоронних органів, бо ж громадяни А. та С. звернулись до співробітництва із слідчим департаментом поліції лише після того, як заявник (суб’єкт правопорушення) зв’язався з А. з метою організації поставки кокаїну до Португалії. З цього моменту А. та С. виступали як таємні агенти під наглядом слідчого департаменту із дозволу прокуратури країни.
  3. У рішенні від 6 квітня 2004 року у справі «Шеннон проти Сполученого Королівства», № 67537/01 зазначається, що не можна виключати того, що докази, отримані в результаті провокації, яка організована приватною особою, можуть зробити судовий розгляд несправедливим. Проте в даній справі немає підстав піддавати сумніву оцінку обставин, що була зроблена суддею суду першої інстанції або апеляційним судом: наявних доказів недостатньо, щоб можна було б говорити про справжню провокацію, або, в будь-якому випадку, навіть якщо в загальному сенсі заявника підштовхнули до здійснення злочину, то за постачання наркотиків він узявся сам із великою готовністю. Більше того, сам заявник на жодній із стадій розгляду справи — у судах Сполученого Королівства або Європейському Суді — не брався стверджувати, що докази його вини не були справжніми або не заслуговували на довіру. За цих обставин прийняття доказів до розгляду судом не призвели до будь-якої несправедливості при розгляді справи, і в даному випадку немає ніяких ознак порушення статті 6 Конвенції.
  1. Рішення від 24 червня 2008 року у справі «Мілінієне проти Литви», № 74355/01 (пункти 37,38):

«37. Ініціатива в даній справі мала місце з боку SS, приватної особи, який, усвідомивши, що заявник буде вимагати хабар з метою вирішення справи у сприятливу для нього сторону, звернувся до поліції. Згодом поліція звернулась до заступника генерального прокурора, який санкціонував симуляцію кримінально-караного діяння, надавши імунітет від кримінального переслідування SS в обмін на отримання доказів стосовно підозрюваного.

  1. Оскільки SS володів підтримкою поліції для суттєвого фінансового стимулювання заявника, а також наданими нею технічними засобами для запису розмови, є очевидним те, що поліція впливала на хід подій. Тим не менше, Європейський суд не вважає, що роль поліції була надмірною, враховуючи їх обов’язок здійснювати перевірки на скарги про вчинення злочинів, а також необхідність припинення руйнівних наслідків корупції серед суддів, у відповідності до принципу верховенства закону у демократичному суспільстві. Він також вважає, що поліція слугувала у якості визначаючого фактора. Вирішальною у даній справі була поведінка SS та заявника. У зв’язку із цим, Європейський суд визнає, оцінивши обставини справи, що поліція, так би мовити, «приєдналась» до злочинної діяльності, а не спровокувала її. Таким чином, дії поліції, скоріше, знаходились в межах оперативної роботи, а не були провокаційними, що призвело б до можливого порушення пункту 1 статті 6 Конвенції».
Автор: Катерина Алданова

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Попередня1...176177178...271Наступна Сторінка 177 з 271

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12390 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014