Теги Posts tagged with "верховна рада"

верховна рада

В ніч з 30 на 31 березня Народні депутати України кількістю 259 голосів проголосували за відкриття «Ринку землі». Закон №2178-10 про обіг земель сільськогосподарського призначення Верховна Рада ухвалила в другому читанні. Варто відзначити, що у сесійній раді був присутній і Глава держави Володимир Олександрович Зеленський, який як ніхто інший розуміє наскільки важливим для майбутнього України є даний Закон про землю.

Нагадаємо, що мораторій на продаж землі діяв в Україні з 2001 року, згодом у 2005 році його продовжили ще на рік. А дальше аналогічне рішення відбувалось щороку, аж до 2019-го. Підкреслюємо, що відповідно до норм закону, він набуде чинності з 1 липня 2021 року і протягом перших двох років землю зможуть купувати тільки фізичні особи-громадяни України і не більш як 100 гектарів в одні руки. Згодом, ще через два роки землю зможуть купувати, як і передбачається базовою моделлю, українські юридичні особи: для них також буде обмеження – не більшеніж 10 тис. гектарів в одні руки. Та напевне, найважливішим компромісом, що привів до успішного голосування є пункт який передбачає, що земля сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не продаватиметься.

Згідно голосування за Закон №2178-10 фракція “Слуга народу” віддала 206 голосів, “Європейська солідарність” – 23 голоси, “Голос” – 13, депутатська група “Довіра” – 12 та 5 голосів від позафракційних. При цьому фракції ОПЗЖ, “Батьківщина” та депутатська група “За майбутнє” не підтримали прийняття закону жодним голосом.

Також нагадаємо, що 30 березня депутати ухвалили в першому читанні законопроєкт “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності” (№2571-д) і скоротили терміни його підготовки до другого читання. В народі цей Закон ще називають «анти-Коломойським». Тут хочеться зробити невеличку ремарку: а пам’ятаєте скільки людей горлали, що Володимир Зеленський – це людина олігарха Коломойського… а тепер як це назвати…

Тут важливо підкреслити, що прийняття цих двох Законів стало своєрідним «лакмусовим папірцем», який зміг показати кому насправді важлива доля України. Президент Володимир Зеленський розуміє, що на кону життя людей, майбутнє нашої держави. Йому все ж вдалось достукатись до сердець навіть своїх політичних опонентів, яких потрібно, безперечно відзначити. Адже і Петро Порошенко із партією “Європейська солідарність”, і Святослав Вакарчук із партією “Голос”, і депутатська група “Довіра” та 5 позафракційних нардепів усвідомили, що зараз не час політичних міжусобиць, а час рятувати країну.

Зараз багато хто намагається брудними методами наносити удари по Президентові і його оточенню, але все-таки він великий лідер який зумів об’єднати Україну в єдине ціле. Адже ми побачили умовно як «73 і 25» спрацювали єдиною командою, та по іншому й бути не могло, бо і Володимир Зеленський, і Петро Порошенко життя і добробут українців ставлять понад усе! А тому, наш народ можна привітати наразі із маленькою перемогою – перемогою над Дефолтом, який був би практично неминучим.

Що ж, тепер окрилений успіхом Гарант України Володимир Зеленський отримає додаткові сили у боротьбі із Коронавірусом. Тому, шановні українці: паніку в сторону, адже ми отримали прекрасний шанс завдати нищівного удару по всіх бідах які прийшли в нашу державу.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Продаж захисних масок і антисептиків за кордон під час наближення епідемії коронавірусу може підпадати під кримінальну статтю “державна зрада” і має бути розслідуване правоохоронними органами.

Таку думку висловила народний депутат від “Європейської Солідарності” Софія Федина у ток-шоу “Прямий ефір” на телеканалі “Прямий”.

“Ви сказали, що це злочин, що у нас немає в аптеках масок, антисептиків і всього решта потрібного. Я би сказала, що передусім це є злочин, що ці речі вже під час епідемії світової коронавірусу були продані за кордон. Мені видається, що ми з колегами-депутатами мали би все-таки добитися притягнення до відповідальності, хто робив ці багатосоттонні поставки тих самих масок за кордон в той час, коли передбачалося, що і в Україну так само прийде ця пандемія. Чому Україна завчасно цим всім не була забезпечена достатньо, і чому цього не було вироблено, чому було нормально спродати все до останньої одиниці?

Мені видається, що це так само, по суті, певною мірою доходить до статті “державна зрада” від конкретних людей”, – заявила Федина.

Вона також розповіла, як проходила тест на інфікування коронавірусом після того, як захворів нардеп Сергій Шахов.

“Другий момент – щодо тестів. Сьогодні завдяки пану Шахову всі депутати, які мали прямо чи опосередковано контакт з ним чи з тими людьми, які з ним контактували, їх попросили пройти тести. Але справа в тому, що було два типи тестів. Я сьогодні була першою депутаткою, яка прийшла в поліклініку на Шовковичну, щоб зробити це тестування. Спочатку мені не хотіли робити тестування, поза тим, що в мене в певній мірі боліло в зоні легень і дуже сухо в носі. Тобто навіть ці симптоми ставилися під питання. Але потім виявили, що я таки депутат, і вирішили, що мені все-таки це зроблять. Зробили цей тест, що перевіряється від п’яти до восьми днів. Вони брали спеціальні мазки”, – розповіла депутатка.

“Потім, кілька годин опісля, пройшла інформація, що є експрес-тести. Мій колега Микола Княжицький пройшов цей тест, бо, зокрема, він кашляв. І тому йому це зробили. Коли я прийшла в поліклініку, мені відмовилися робити цей експрес-тест, тому що сказали, що вони роблять це тільки у тих, в кого явні симптоми. Це коли кашель, коли температура, коли дуже велика слабкість – принаймні те, що пояснили. І ті люди, які безпосередньо, контактували з Шаховим”, – додала Федина.

prm.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Під Верховною Раду кілька тисяч шахтарів з Волині, Львівщини та Донбасу, членів їх родин та ветерани АТО/ООС протестували проти провальної економічної політики Уряду Гончарука в енергетичній сфері.

Також учасники періодично влаштовували потужну шумову завісу за допомогою шахтарських касок. Їх обурює торгівля вугіллям з окупантами, відсутність зарплат, масові скорочення та продовження практики “смотрящіх” в галузі.

Наразі протест перемістився до будинку Кабінету Міністрів України.

До протесту також долучилися пенсіонери та жінки, які протестують проти “подвійних” платіжок від нового Уряду.

Перед присутніми виступив екс-народний депутат Семен Семенченко, який послідовно протестує та блокує торгівлю вугіллям з окупантами.

Також ссьогодні народний депутат Сергій Шахов з трибуни Верховної Ради повідомив, що у Луганській області через брак вугілля може зупинитися ТЕЦ.

person.biz.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Співголовами стали представники від кожної фракції і групи в парламенті.

У Верховній Раді 17 січня було створено міжфракційне депутатське об’єднання “Цінності. Гідність. Сім’я”. Його членами стали 307 народних депутатів України.

Про це в фейсбуці повідомив член команди Зеленського Олександр Васюк.

Співголовами від кожної фракції і групи в парламенті обрані Святослав Юраш (“Слуга народу”), Олег Волошин (“Опозиційна платформа – За життя”), Сергій Тарута (“Батьківщина”), Михайло Бондар (“Європейська солідарність”), Ірина Констанкевич (“За майбутнє”), Олександр Ковалів (“Довіра”), Оксана Савчук (позафракційна).

Як повідомив один із співголів і ініціатор створення об’єднання Станіслав Юраш, “Голос” запропонує свого співголову незабаром.

Керівником офісу, який “буде працювати над моніторингом, напрацюванням законопроєктів, організацією діяльності об’єднання в контексті поширення консервативної думки став Олександр Васюк.

Від команди Uteam координувати роботу в цьому напрямку буде Юрій Білокінь.

Метою міжфракційного депутатського об’єднання є “захист вічних цінностей українського суспільства і протидія спробам знищити фундаментальне природне право в ім’я політичної моди; підготовка і прийняття законів, які сприятимуть зміцненню сімейних цінностей, принципів гідного суспільства і вихованню на основі сімейних цінностей дітей і молоді; а також популяризація і донесення широкого спектру світової консервативної думки в українську інтелектуальну спільноту”.

Основними напрямками роботи об’єднання визначені зустрічі і регулярне спілкування з національними і зарубіжними релігійними лідерами і соціальними активістами; продовження традиції організації Національного молитовного сніданку в Україні; захист і робота над розвитком інституту сім’ї та шлюбу як основи суспільства; робота офісу, який буде працювати над моніторингом і напрацюванням законопроєктів в контексті консервативних цінностей.

lb.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні Верховна Рада вирішила направити на розгляд Конституційного суду проект Закону Україи «Про внесення змін до Конституціі України. Ідеться про ст. 131-2 і перехідні положення Конституції щодо поетапного запровадження виключного права адвокатів на представництво в судах (як кажуть в народі «адвокатської монополії»).

Фактично, своїм рішенням ВРУ поставила Конституційний суд перед вибором:
– або визнати сьогоднішній Законопроект 1013 неконституційним;
– або визнати, що в 2016 році сам КС виніс «неправосудне» рішення, адже тоді він схвалив зміни до Конституції в частині правосуддя (законопроект 3524).

Нагадаю, що конституційним був визнаний весь законопроект, в тому числі позитивний висновок КСУ стосувався ст.131-2 щодо виключного права адвокатів на представництво в судах.

Таким чином, ситуація складається так, що за «провал/перемогу судової реформи» (в разі скасування «адвокатської монополії») хтось має нести відповідальність: 
– чи народні депутати, 
– чи судді Конституційного суду.

Третього не дано, адже не може бути з одного і того ж питання двох різних, взаємовиключних рішень Конституційного суду!

Чи я помиляюсь?

Текст документу

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Після значної перерви знову побили Нестора Шуфрича. Подія мала місце під куполом Верховної Ради.

Останній мав необережність зірвати плакат про ув’язненого Олега Сенцова. За мить він потрапив під кулаки почесного командира полку “Дніпро-1” Юрія Берези. Не пошкодував кулаків нардеп і своєму тезці Юрію Бойку – регіоналу прилетіло в праве вухо.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Протягом року на мене чиниться колосальний тиск. Від мене вимагають підтримати програму “Субвенції на соціально-економічний розвиток регіонів”. У перекладі на людську мову це – роздача грошей на проекти депутатів-мажоритарників. Це – політична корупція, у народі – “гречка”, – ці слова 6 червня цього року написав у своєму Facebook тоді ще міністр фінансів України Олександр Данилюк.

А вже наступного дня Верховна Рада звільнила його з посади 254 голосами.

Історія Данилюка – приклад того, як злагоджено система вміє “дружити проти” когось. Особливо, якщо зачіпають її інтереси в таких вразливих сферах, як податки, мита і бюджет країни.

У державний апарат Данилюк прийшов з інвестиційного бізнесу, переважно працював за кордоном. Зізнається: хоч у публічній політиці він новачок, але має значний досвід на неполітичних посадах у державному секторі.

“Вперше я прийшов у державний сектор у 2005 році, після Помаранчевої революції, як економічний радник прем’єра Єханурова, якого я дуже поважаю. Але вже за рік повернувся до Лондона. Потім очолював Координаційний центр з впровадження економічних реформ. А в 2014-му став представником президента Порошенка в Кабміні та заступником глави його адміністрації”.

Проте навіть особисті контакти з першими особами держави не врятували його від шаленого спротиву, тиску і “палиць” у колеса.

Водночас, здається, для Данилюка, який, за його словами, намагався докорінно реформувати економіку країни, скандальна відставка – як вразливий момент, так і предмет для гордості.

Під час інтерв’ю він відверто та емоційно розповідає про свої “зради і перемоги” на посаді міністра і натякає на майбутні проекти. Це наштовхує на думку, що на його політичній кар’єрі поставлено не крапку, а три.

Спецпроект “Вибори вибори” зацікавився, як зараз живе колишній міністр фінансів України, розпитав, як працює саботаж, погрози та кругова політична порука в українській владі, чому він посилав народних депутатів на три літери і чи планує сам підкорювати Верховну Раду в наступному році.

 

Намагання мене звільнити були протягом усіх 2 років і 3 місяців, які я був на посаді

– Пам’ятаєте свій перший день після звільнення?

– Я зранку пішов на пробіжку. Було відчуття свободи, що врешті-решт можу розпоряджатися своїм часом.

Насправді в моїх планах було відпочити. Але не можу довго сидіти без діла, тому одразу ж зайнявся декількома проектами.

– Уже знайшли нову роботу?

– Наразі я консультую керівництво Європейського банку реконструкції та розвитку. Скоро почну працювати в раді директорів одного із закордонних банків. Але я не хочу завантажувати себе знову на 150%. Хочу, щоб залишилося трішки вільного часу, аби подумати, як надалі будувати життя.

– Ваше звільнення було доволі скандальним. Ви принципово не хотіли самостійно йти з посади. Чому?

– Мій принцип такий: я йду з посади за власним бажанням, якщо не справляюсь. Крім того, якщо б я пішов сам, то це би означало, що я зламався під тиском. А це не так. Я не міг дозволити собі йти, коли в країні така складна ситуація – це безвідповідально. Було багато важливих справ, які мав завершити.

Насправді намагання мене звільнити були протягом майже всієї моєї каденції, адже заважав впливовим людям у владі. Допомогла традиційна слабкість можновладців – неможливість домовитися між собою через різні інтереси. Така слабкість часто допомагає Україні уникнути руйнівних сценаріїв, але, на жаль, також заважає і розвитку країни.

– Що зрештою стало каталізатором вашого звільнення?

– У нас зіштовхнулися позиції з прем’єр-міністром стосовно реформування Державної фіскальної служби. Прем`єр постійно втручався в мою сферу відповідальності, зривав мої ініціативи, маючи на меті зберегти свій (і не тільки) “комерційний інтерес” у цій державній установі.

Після того як я розчистив від корупції сферу відшкодування ПДВ, у результаті якої конкретні люди втратили конкретні мільярдні корупційні доходи, робилося все можливе, аби не дати мені рухатись далі. Адже в ДФС сидять “свої” люди, які роблять “правильні” речі. Тому прем’єр зробив усе можливе, щоб я залишив посаду.

– Коли відчули першу протидію?

– З перших же робочих днів. Це була одна з перших нарад, на якій я хотів розпочати запроваджувати трирічне бюджетування в країні. Прем’єр зібрав своїх радників, інших міністрів, щоб вмовляти мене цього не робити. З їхньої точки зору, ми не були до цього готові, та й як взагалі можна планувати, коли в країні така складна ситуація?

Я наполягав, що через цю складну ситуацію ми і маємо правильно планувати. Бо щороку міняти пріоритети та розкидатися грошима направо-наліво не можна. Якщо визначили охорону здоров’я пріоритетною реформою, маємо її повністю профінансувати і завершити. Якщо в один рік ми на 10% зробили одну реформу, наступного року зробили на 10 % іншу, то так нічого не доведемо до кінця. Я розумів, що реальною причиною спротиву було бажання зберегти чинну непрозору систему, бо “в мутній воді” простіше заробляти.

Були довгі обговорення, і в якийсь момент я сказав: “Якщо для нас планувати так складно, то що ж буде, коли ми почнемо щось робити? Давайте визнаємо, що ми – уряд імпотентів”. Я врешті-решт переміг – трирічне бюджетне планування було розпочато, і уряд вчасно подав бюджет. Зараз прем’єр цим дуже пишається – і слава Богу.

– До речі, зараз уся країна завішана бордами з рекламою уряду Гройсмана…

– Мені найбільш неприємно, що на цій рекламі “уряд” написано тоненькими літерами, а “Гройсман” – великими жирними буквами. Всі розуміють, що це не уряду реклама, а персональна. Коли це ще й робиться за державний кошт, це неправильно і протизаконно (за даними руху ЧЕСНО, рекламні борди #урядГройсмана обійшлися бюджету в понад 12 млн. грн  УП).

Ще в цій рекламі дається неправильний посил. Позиціонується, що, наприклад, мінімальна зарплата військовослужбовців за контрактом у 10 тисяч грн є досягненням уряду. Це що, уряд платить гроші військовослужбовцям? Ні, платять платники податків. Ці гроші з громадян спочатку зібрали, потім перерозподілили.

Тому насправді цей рекламний посил перекладається так – “ми могли би ваші гроші вкрасти, або спрямувати на щось інше, але все ж вирішили збільшити вам зарплати – хіба ми не молодці?”. Але це ж ніхто не напише на бордах. Як і не напишуть “Уряд Гройсмана збере з усіх вас близько 1 трильйона податків та зборів у наступному році”. Це я про популізм та маніпулювання. Під час виборів такого багато, але сумно бачити це від уряду.

– Ці борди – підготовка Гройсмана до виборів?

– Насамперед, до парламентських. Гройсман хоче мати присутність у Верховній Раді. Бо він нібито є прем’єром від БПП, але насправді тримається виключно на “Народному фронті”. Це не дуже зручна позиція, тому він хоче мати свою фракцію. Амбіції є, гроші вже також є…

Щодо президентських виборів… Він правильно оцінює свої перспективи і розуміє, що зараз не час це робити.

 

Усі говорили  навіщо ти чіпаєш Насірова? У тебе можуть бути проблеми

– Які ще реформи, крім трирічного бюджетування, вважаєте своїми досягненнями?

– Прозоре відшкодування ПДВ. Мільярди просто кралися в бізнесу, що створювало фінансові та репутаційні перешкоди для України. Для мене це була принципова війна – і я її виграв.

Ще з перемог – це успішна націоналізація Приватбанку та вихід на ринки капіталів – рік тому розмістили єврооблігації на 3 млрд доларів.

Також ми запровадили єдине вікно на митниці, яке дозволяє розмитнюватися швидко і без спілкування з численними контролюючими органами. Запроваджений ІТ-продукт забезпечує дотримання алгоритму, чітких часових параметрів і правил.

Це серйозно зменшує час перебування на митниці і можливості для корупції. До речі, ця реформа посприяла покращенню позицій України в рейтингу ведення бізнесу в цьому році. Так само як у минулому році посприяла реформа прозорого відшкодування ПДВ.

– Що не вдалося здійснити за час роботи міністром?

– Передусім не вдалася реформа Державної фіскальної служби. Коли мене призначили в Кабмін, я зібрав прес-конференцію і заявив, що реформа ДФС є моєю пріоритетною. Я це зробив не тому, що не розумів, як це буде складно і ризиковано, а навпаки. Без публічної позиції перебороти супротив шансів не було.

Наприклад, під час реалізації реформи відшкодування ПДВ я спочатку дав доручення ДФС розмістити на своєму сайті реєстр відшкодувань, як цього давно вимагав закон. Але тодішній голова фіскальної служби Роман Насіров ігнорував усі доручення, або затягував їхнє виконання. Тоді я публічно заявив, що Насірову в ДФС не місце, я даю йому догану, і він має бути звільнений. Це був січень 2017 року.

Хто тільки зі мною не зустрічався – і президент, і прем’єр, і голови фракцій, і попередній прем’єр Арсеній Яценюк. Логіка останнього була особливо показовою: навіщо ти його чіпаєш? Ти ж не хочеш йому зла? Маємо допомагати один одному. Уяви, скільки ти документів підписав, а якщо зараз перевірять? Виникнуть проблеми, і тобі ніхто не захоче допомагати. Така собі розмова в стилі “коза ностра” – все тримається на круговій поруці.

Ситуацію врятувало НАБУ, вручивши Насірову підозру, що дало мені можливість його невідкладного відсторонення. Таким чином я уник подальших “душеспасительних” розмов та ймовірного звільнення з посади в той час, підкріпленого парочкою свіжих кримінальних справ.

Після звільнення Насірова ми за декілька днів запровадили в ДФС ІТ-блок для відшкодування ПДВ, що раніше саботувалося. Це було наче спецоперація, ніхто і додуматись не міг, що ми зможемо це так швидко зробити. Нас просто не встигли зупинити. А Продан, якого призначили в.о., на початку просто не зорієнтувався. От так і робляться реформи в Україні.

– Не один фахівець, який працював у державному апараті, відверто говорив, що на чиновників, міністрів, керівників департаментів тощо чиниться шалений тиск “зверху”. У вашому випадку це були поради “як себе вести”? Чи були прямі погрози, пропозиції хабарів, саботаж?

– До мене більше застосовували саботаж, дріб’язкові, підлі речі. Відверто залякувати мене остерігалися.

Ну от, наприклад, Мінфін прийняв рішення про комплексне реформування ДФС у березні 2017 року. Реформа передбачала повну ліквідацію податкової міліції, реорганізацію митниці та податкової служб у першу чергу для того, щоб розірвати числені корупційні ланцюжки. Я виніс реформу на Кабмін, але прем’єр не хотів її приймати. Я попередив, що конфлікт вийде в публічну площину, що змусило його поступитися. Кабмін тоді приняв відповідні акти, але прем’єр їх не підписав.

Я зрозумів, що без зовнішньої допомоги не зможу сам зламати систему, тому створив спеціальну команду для впровадження проекту реформи ДФС. Залучив зовнішніх консультантів. До наглядової ради проекту увійшли 5 послів “Великої сімки”, представники ЄБРР, МВФ і бізнес-омбудсмен. Але навіть така вагома підтримка не допомогла.

У січні 2018 року, коли я був у відрядженні в США, реформу скасували. Я тоді відверто роз’яснив, що це означає. Приїхав, зустрівся з прем’єром, він запевнив, що не те мав на увазі, коли скасовував реформу. Тоді я сказав, що знову внесу реформу і буду вимагати звільнення відстороненого Насірова та ініціювати прозорий відбір нового керівника ДФС. Прем’єр погодився звільнити Насірова і запевнив мене, що уряд оперативно розгляне та підтримає мою реформу. Але прийняття внесених мною актів щодо реформи та ініціювання конкурсу по відбору керівника ДФС продовжували блокувати – просто не  виносили на розгляд уряду.

 

– Ви розповіли, як президент та прем’єр заступалися за Насірова. Взагалі часто приходили домовлятися, “вирішувати питання”?

– Інколи, щоб прийняти бюджет або інші важливі закони, доводилося йти на певні компроміси, щоб зібрати голоси. Але щоб у лоб казати “Роби це” – так зі мною не працювало.

Спочатку до мене намагалися приходити – хтось хотів свою людину на митницю, ще щось. Я вислуховував уважно і направляв у бік виходу.

Пригадую, як мені принципово влаштували порку в парламенті. Завалили два надзвичайно важливі мінфінівські законопроекти, над якими ми дуже багато працювали – щодо створення наглядових рад у державних банках і щодо запровадження середньострокового бюджетування. Прем’єр теж принципово не прийшов, щоб мене підтримати. Це була домовленість – “зараз ми Данилюку покажемо!”.

До мене тоді підійшов Кононенко, каже: “Поки зі мною не домовишся, голосів не буде”. Я кажу: “Ти думаєш, мені особисто потрібні ці законопроекти? Ти ж розумієш, що це для країни важливо”. Тоді ми досить сильно зчепилися, я його направив на три літери. Він почав кричати, що я його залякую. Уявіть сюрреалістичність цього – я залякую Кононенка… Я думаю, Кононенка ні в парламенті, ні тим більше в уряді ніхто не наважувався так чітко спрямувати. Ну і хто ще після цього сунеться зі своїми “побажаннями”?

– В Інтернеті є лист, де мажоритарник Юхим Звягільський скаржиться Гройсману, мовляв, ви не виділили 23 млн. грн. субвенції, чим “послали прем’єра та його на х*й”. Це дійсно було?

– Гройсман навіть проводив нараду з цього приводу. Ми завжди пояснювали культурно на мові Мінфіну – але всі все розуміли без перекладача, залежно від рівня виховання окремої особи.

Мажоритарники хочуть грошей постійно. Серед них є абсолютно нормальні люди, у мене є друзі-мажоритарники. Вони самі розуміють, що “соцекономрозвиток” (так називається виділення грошей на мажоритарників) не зовсім чесний. Адже якщо депутат отримує гроші на фінансування проектів у своєму окрузі, то він автоматично має перевагу над кандидатами в депутати, які  не мають доступу до державного ресурсу. Крім того, для багатьох це ще й спосіб заробити.

Щороку боротьба за субвенції була шалена. Як це працювало: прем’єр на прохання виділити гроші каже: “Я ж за!  Зараз міністру фінансів скажу, і він все вирішить”. А я потім маю розбиратися з цими мажоритарниками. Тому я, звичайно, казав їм: “Ні”.  “Як так, прем’єр же погодив?”. То нехай прем’єр і викладає вам з власної кишені!

 

В Україні вихід з економічної кризи можливий тільки через політику

– У публічній політиці ви – нова людина. Як гадаєте, чому не відбулося глобального перезавантаження влади?

– Під час Майдану люди хотіли бачити нових лідерів, цього не відбулося. І навіть робилося так, щоб вони не з’явилися – це теж певна технологія. Чи багато людей мали доступ, наприклад, до сцени на Майдані?

Тому протягом декількох днів після революції українцям замість нових лідерів підсунули “осетрину другої свіжості”.

– Чому ж тоді не покинули все, а працювали на державу далі?

– У мене були сподівання, що новий президент зможе переламати цю ситуацію.  На жаль, цього не сталося. Протягом деякого часу після виборів відчувалося бажання змінити країну, і ми в Адміністрації були мотивовані і працювали день і ніч. Протидія гібридній агресії, запровадження договору про асоціацію, початок антикорупційної реформи… Саме на тому етапі ми з експертами з громадського сектору розробили в Адміністрації закон про Національне антикорупційне бюро.

Всі були налаштовані на зміни. Потім щось зламалося, і сформувалася така собі політична верхівка, де вже все вирішували між собою і жили за своїми цінностями. Я бував на таких нарадах, їхню атмосферу назвати “державницькою” дуже складно.

За таких умов вихід з економічної кризи можливий тільки через подолання кризи довіри, що передбачає повну зміну політичної верхівки. І не через заміну на “підмарафечених” старих політиків з “новими гаслами”.

Адекватну економічну політику запроваджувати нереально, коли панують групи впливу та корупція. Тут необхідне повне перезавантаження. Якщо з’являться дві або три прогресивних людини – цього не достатньо. Я вже був у такій ситуації,  більшість зусиль іде на боротьбу. Це не робота – це знущання над собою.

– Нещодавно Кабмін підняв ціну на газ на 23,5%, щоб отримати грошовий транш від МВФ. Деякі політики одразу ж заявили, що Україні не потрібна допомога фонду, і взагалі  МВФ  змальовують ледь не монстром, який винен у всіх наших бідах. Це популізм, чи ми дійсно можемо обійтися без грошей від МВФ?

– На цьому етапі без МВФ неможливо. Якби не ця співпраця, Україна стала би банкротом.

Що таке МВФ? Країни світу, зокрема й Україна, об’єднали у Фонді фінансові ресурси для допомоги країнам, які потрапляють у фінансові кризи. В обмін на фінансову підтримку Фонд також вимагає провести відповідні реформи, які убезпечать країну від нових криз. Тому не хочете реформ та розвитку власної країни  – не звертайтеся.

Україна підписала угоду з МВФ у 1992 році, за рік після здобуття незалежності. Більшість цього часу ми були реципієнтами грошей. Числені кризи через небажання розвивати країну в збиток приватних інтересів змушували звертатися за допомогою МВФ. Взагалі-то програми МВФ націлені на тимчасову підтримку – від одного до 5 років максимум. А ми вже скільки часу у взаємодії з МВФ?

Зверніть увагу, що в наших сусідів Польщі, Чехії, Угорщини, які самі активно впроваджували реформи, такої залежності від МВФ не було.

Небажання еліти втратити вплив та фінансовий інтерес не дозволяли Україні отримати всі переваги від взаємодії з МВФ. Ми отримували гроші під обіцянки реформ і розпорошували їх, не роблячи того, що обіцяли, для того, щоб успішно пройти черговий виборчий цикл і знову щось пообіцяти.

– У яких програмах з МВФ ми зараз перебуваємо після Майдану?

– Зараз узгоджено початок нової річної програми на заміну попередньої чотирирічної, що була розпочата у 2015 році. З 17,5 млрд. доларів попередньої програми ми отримали тільки 8.5 мільярдів доларів. І це гроші, які йдуть не в бюджет, а в резерви Національного банку, і там зберігаються.

Чому не всі гроші отримали? Тому що не хотіли робити реформи, про які домовлялися. Гроші без реформ МВФ не дає – це їхня принципова позиція. Якщо б від мене це залежало – я б повністю та вчасно реалізував попередню програму співпраці з МВФ і більше б до цього питання не повертався. На цей момент ми б стали економічно сильними та фінансово незалежними.

– Повертаючись до нових тарифів на газ…  Виходить, ціна на нього мала бути збільшена давно?

– Вимога підняття тарифів на газ до ринкового рівня була з самого початку чинної програми МВФ, тобто з 2015 року. Я вже не кажу, що це – не перша програма, яка це передбачала. Бо ціни мають бути ринковими.

Так, люди бідні. Чому? Тому що так управляли країною. Але від цього ціна газу, як і нафти, не стає дешевшою. Рішення не через маніпулювання ціною, а через пряму продуману підтримку населення. З рішенням тягнули, як могли, – дотягнули до початку опалювального та виборчого сезонів.

Мене дуже дратує, коли влада не виконує взяті на себе зобов’язання. Це звело нанівець довіру до України як до партнера. Хіба можна називати сильною людину, яка взяла зобов’язання, а потім не виконала? Сила в тому, щоб мати в собі силу не обіцяти те, що не збираєшся робити, і доводити свою позицію. Саме з такої позиції я оцінюю заяви прем’єра стосовно вимушеності підняття тарифів на газ.

 

Боротися без зміни системи безперспективно. Треба просто зачистити це все

– Вас уже кликали в списки партій?

– Було декілька пропозицій. Але я для себе зробив декілька висновків. Перший – одним або частиною маленької героїчної групи я більше бути не погоджуся. Досить.

Другий – я не граю в лотерею зі своїм життям і тому не хочу вкладатися в слабких людей.  Тому якщо і братиму в чомусь участь – зараз чи пізніше – то це буде повне перезавантаження влади. Треба брати владу і не боятися радикально змінювати країну.

Я довгий час жив та працював за кордоном. Мені є з чим порівнювати. І мені дуже шкода, скоріше мене злить, те, що наші люди такі бідні. Це відбулося через викривлене управління державою протягом багатьох років. Багато непопулярних рішень просто неможливо їм пояснити – економічна логіка за такої бідності не сприймається. Але іншого шляху просто немає.

– Тобто план і політичні амбіції у вас все ж таки є?

– У мене є дуже добре розуміння процесів у країні та бачення, як її розвивати. Я автор або співавтор усіх ключових планів реформування країни за останні роки, зокрема і Коаліційної угоди  2014 року, різних законопроектів.

Зараз працюю над об’єднанням партнерських громадських організацій для спільної розробки нового бачення розвитку України.

– І все ж: ви будете йти в політику на виборах у 2019-му?

– Ще не вирішив. Це тактика, а для мене важливіша в першу чергу стратегія. Мета ж не битву виграти, а війну.

– Ви сказали, що треба брати владу. З чого краще починати  з парламенту чи президентства?

– Для швидкого розвитку країни необхідна спільна налаштованість на зміни між президентом, парламентом і урядом. Інакше не працює. Наразі я дуже занепокоєний перебігом президентської кампанії.

Є такий термін у фізиці – “стійка рівновага”. Це означає, що є певний баланс у якійсь точці, і коли його намагаються порушити, то працюють сили, що повертають тіло в ту саму точку рівноваги.

У нас уже багато років така сама ситуація. Навколо влади і грошових потоків зібралися  політики, правоохоронні органи, олігархи, суди тощо. Усе тримається на грошах і впливі. Тому в країні мало що змінюється навіть під час революцій. Бо нові люди переважно вбудовуються в цю систему замість того, щоб її руйнувати.

Коли намагаєшся щось змінювати, проти тебе об’єднуються всі сили, щоб зупинити. Навіть якщо два-три рази вдається відбитися, виграти майже неможливо. Тому боротися без руйнування системи безперспективно. Треба просто зачистити це все – провести повну дезінфекцію.

– Чи може відмова від мажоритарки і перехід на пропорційну систему з відкритими списками запустити процес оновлення влади?

– Я підтримую виборчу реформу. Бо вважаю, що все починаються з корупції на виборах. Більшість депутатів, що потрапляють до списку партій за гроші або за “заслуги”, не відчувають себе зобов’язаним перед виборцями. І протягом наступних 5 років у парламенті виживають максимальний зиск зі своєї позиції.

Виборча реформа є надзвичайно важливою, і саме тому їй чинять такий супротив. У новій історії України було виявлено таку народну прикмету: чому чинять найбільший супротив, то є правильним рішенням.

– Озираючись назад, як ви самі щиро оцінюєте свою роботу в Міністерстві фінансів?

– Я вважаю, що зробив усе, що було реалістично можливим з огляду на ситуацію. Навіть більше, насправді. Я збільшив вплив міністерства на ключові процеси в державі – перетворив його на рушія змін.

Тому в політиці я сприймаю тільки сильних особистостей, які орієнтовані на результат для держави. Настав час серйозних змін.

ФОТО: АНТОН ІВАНОВ

vybory.pravda.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Так, все таки, про що в дійсності свідчать намагання нині діючого Президента України спільно зі своїм оточенням добитися повного скасування депутатської недоторканності: «скасування бар’єру, який розділяє народних обранців і їх виборців та скасування гарантій безкарності»,  як обґрунтовують це підпорядковані йому автори такого законопроекту, чи все-таки мова йде про банальне бажання виконавчої влади таким шляхом обмежити права парламенту, що неминуче призведе до узурпації влади?!

Хотів би одразу застерегти громадян України від обману і окозамилювання, бо  чергові заяви і заклики про позбавлення народних депутатів України недоторканності не є чимось новим та, тим більше, таким край необхідним в нинішній економічній і соціальній ситуації в державі, а тому таку діяльність нинішнього Гаранта Конституції не потрібно відносити виключно до його  особистих «заслуг». Виконавча влада в різні часи, навіть і в більш сприятливі, намагалась реалізувати такі наміри і, перш за все, для того, щоб мати безпосередній вплив на будь-якого народного обранця, і тим самим – на весь парламент. Хоча не виключаю і того, що ця чергова компанія по дискредитації народних обранців організована лише для підняття президентом свого рейтингу напередодні виборів. Тобто, очевидно для всіх, це є абсолютно політичною акцією, яку хоче реалізувати  нині діюча влада саме з метою обмежити законодавчу владу, розширивши таким чином свої можливості впливати на неї і покращити за рахунок цієї ідеї свої особисті позиції в політичній боротьбі з опонентами перед виборами.

Уважно спостерігаючи за такими подіями навколо реалізації задуму Петра Олексійовича підпорядкувати собі не тільки правоохоронні органи і суди, особливо за допомогою реалізації так званої «судової реформи», а і парламент, хотілося б нагадати нашому, в більшій мірі, зазомбованому суспільству про те, що наявність у народного депутата імунітету не є його особистим привілеєм. Більше скажу, інститут депутатської недоторканності є одним із елементів конституційної системи стримувань і противаг, які забезпечують реальний поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову у всьому цивілізованому світі. Тому, попри всі політичні заяви та піар-акції, необхідно всім усвідомлювати, що саме депутатська недоторканність повинна сприяти утвердженню самостійної і незалежної Верховної Ради України. Особливу актуальність цей інститут недоторканності парламентарів має в країнах, що розвиваються і які в Європі іменуються «державами із слабо розвиненою демократією», де відсутнє панування верховенства права, де немає законного і неупередженого суду, до яких, на жаль, відноситься і Україна. Навіть найбільш авторитетні європейські органи вже застерігали нашу владу від повного позбавлення народних депутатів імунітету, бо в такому випадку може виникнути реальна небезпека здійснення тиску на парламент з боку, передусім,  виконавчої влади, можливість безпідставного звинувачення парламентарів і їх кримінального переслідування саме за політичну діяльність, за відсутності надійної системи правового захисту.

Підтвердженням таких висновків є, зокрема, і проведений мною аналіз стану дотримання конституційних прав і свобод громадян в сфері боротьби із злочинністю за 2017 рік.

Про те, що саме протягом останніх 3-4 років суттєво погіршилась ситуація із дотриманням прав людини і громадянина під час кримінального провадження, свідчить і нинішня діяльність Генеральної прокуратури, а точніше – особисто Ю. Луценка, по масовому ініціюванню зняття недоторканності із народних депутатів, в переважній більшості своїй –  без належних на те підстав, а тому і без настання для таких осіб жодних кримінально-правових наслідків. Маю на увазі, в першу чергу, ті випадки, коли з нардепів протягом 2015-2018 років знімали недоторканність під час показових піар-шоу компаній, організованих спочатку тодішнім Генпрокурором В. Шокіним, а потім і нинішнім – Ю. Луценко, чого раніше ніколи не було в практиці діяльності всіх попередніх очільників ГПУ у всі роки, коли з відому останніх в ЗМІ і в сесійній залі ВР оприлюднювались з порушенням закону аудіо-  та відеоматеріали із кримінальних проваджень, що свідчило не тільки про розголошення таємниці досудового розслідування, а і порочило честь і гідність цих парламентарів, ще не визнаних судом винними у вчиненні злочинів. Коли пізніше, після проведення досудового розслідування, ці кримінальні провадження відносно народних обранців або закривались за відсутності події чи складу злочину або достатніх доказів їх вини, або таким особам навіть підозри не вручались, що взагалі є ганьбою для нинішньої Генпрокуратури і органів досудового розслідування, або коли будь-яка інформація, після падіння ажіотажу у суспільстві навколо «депутатських справ», про результати їх розслідування чи розгляду у судах до цього часу не відома або замовчується.  А навіть направлення протягом останніх двох років до суду одного чи навіть двох обвинувальних актів відносно таких народних обранців, при відсутності до цього часу прийнятих судом рішень у них, теж не є підтвердженням факту дотримання Генпрокурором прав і свобод цих осіб при направленні до ВР відповідних подань. Тим більше, повернення Регламентним комітетом останніх 4-х подань Генпрокурору без розгляду та відмова парламенту в наданні згоди на притягнення кількох народних депутатів до кримінальної відповідальності також свідчать про порушення їх конституційних прав і свобод.

Саме тому, слід назвати хоча б кілька таких «показових» випадків відвертого беззаконня з боку тієї ж Генпрокуратури.

Так, ще у 2015 році вже чинний парламент із порушенням вимог регламенту проголосував за зняття недоторканності з народного депутата Ігоря Мосійчука,  якого ГПУ звинувачувала в отриманні неправомірної вигоди, і навіть дав згоду на  затримання останнього і арешт. Зокрема, тодішній Генпрокурор Віктор Шокін з порушенням вимог КПК оприлюднив в сесійній залі ВР відеоматеріали, в яких особа, схожа на Мосійчука, пропонувала співбесіднику надати йому неправомірну вигоду, називала конкретні суми, які, нібито, слід заплатити за підготовку і внесення необхідних депутатських запитів та звернень. Але, це завідомо незаконне рішення про надання згоди на затримання, арешт і притягнення до кримінальної відповідальності пізніше скасував Вищий адміністративний суд, визнавши грубими процедурні порушення під час розгляду цього подання ГПУ у сесійній залі. І. Мосійчук був затриманий, взятий під варту, йому висувалась конкретна підозра, тобто він зазнав утисків його права на свободу та особисту недоторканність. Кінцеве рішення по даному кримінальному провадженні до сьогоднішнього дня не оприлюднене. Натомість Ігор Мосійчук веде активну діяльність як народний депутат і політик, а суспільство так і не дізналось, вчинив він кримінальне порушення чи ні, якщо ні, то яку відповідальність за порушення його конституційних  прав понесли відповідні службові і посадові особи ГПУ.

У тому ж 2015 році ВР дала згоду на зняття недоторканності з народного депутата Сергія Мельничука, якого ГПУ звинувачувала у створенні бандитського угрупування з підпорядкованих йому добровольців, бандитизмі та інших злочинах. Не дивлячись на інкримінування у вину останньому тяжких і навіть особливо тяжких злочинів, Генпрокуратура в цьому випадку чомусь не зверталася до парламенту з  проханням надати згоду на затримання та арешт такого народного обранця. Обвинувальний акт відносно С. Мельничука Генеральна прокуратура, начебто, передала до суду ще восени 2016 року, однак, кінцевого судового рішення по даному провадженню досі не прийнято, не виключено і в зв’язку з тим, що в ньому відсутні достатні докази вини цього народного депутата, і як наслідок в цьому випадку суспільству теж не відомо, чи вчинив названий парламентар інкриміновані йому такі суспільно небезпечні  злочини, чи ні.

Із народного депутата Сергія Клюєва парламент теж зняв недоторканність у 2015 році. ГПУ звинувачувала його в тому, що спільно із своїм братом – Андрієм Клюєвим, вони, начебто, незаконно заволоділи майном ВАТ «Завод напівпровідників» і домоглися обслуговування кредиту належного їм підприємства за бюджетні кошти. Більше того, із повідомлень у ЗМІ було відомо, що С. Клюєв оскаржував у судах відповідні подання Генпрокуратури, наголошуючи, що засідання профільного комітету відбулося з порушенням регламенту, бо на ньому не був присутній Генпрокурор та що у рішенні Регламентного комітету не було мотивувального висновку щодо визначення законності й обґрунтованості подання, а також законності одержання доказів його винуватості. Також С. Клюєв вказував, що подання стосовно нього розглянули з порушенням встановленого законом терміну – замість 7 днів розглядали 36! Наразі, санкції Євросоюзу з братів Клюєвих, начебто, зняті, а також вони виключені із списку розшукуваних в Інтерполі. Не дивлячись на тривалий час перебування даної справи в провадженні слідчих ГПУ, до цих пір будь-яких повідомлень про прийняття законного рішення по даній справі в ЗМІ не надходило. І тому, суспільство також не може зробити об’єктивний  висновок, чи були все-таки достатні підстави для кримінального переслідування даного парламентаря, чи ні. І якщо не було, тоді хто із посадових і службових осіб ГПУ повинен понести за це відповідальність.

У липні 2016 року Верховна Рада позбавила імунітету народного депутата Олександра Онищенка, якого НАБУ разом із САП звинувачували в організації злочинної схеми із підприємством «Укргазвидобування», що займається видобутком та реалізацією українських нафти та газу, і привласненні коштів в особливо великих розмірах.

Масове оприлюднення, особливо, на початковому етапі розслідування, матеріалів досудового провадження, в т. ч. і відкриті звинувачення, в першу чергу, керівниками НАБУ і САП цього  народного обранця у вчиненні різних, в тому числі і особливо тяжких злочинів, до визнання судом його вини у встановленому законом порядку, лише свідчить про грубе порушення очільниками антикорупційних органів його конституційних прав. Направлення до суду кількох кримінальних проваджень з угодами деяких учасників злочинів, інкримінованих О. Онищенку, про визнання особистої винуватості сьогодні вже не викликають довіри у експертного середовища, хіба що окрім «грантоїдів», які відверто, неприховано лобіюють інтереси НАБУ, тим більше, що оприлюднена в ЗМІ частина доказів вини Онищенка викликає об’єктивні сумніви, так як побудована на припущеннях, а визнання вини кимось із співробітників не може являтись доказом вини особи, яка не приймає участі в судовому засіданні. Таким чином, до теперішнього часу досудове розслідування відносно останнього, начебто, триває, а тому складається враження, що воно і надалі буде тривати, доки не буде забуте суспільством.

У грудні 2016 року Верховна Рада задовольнила подання Генпрокурора  про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Вадима Новинського, якого звинувачували у тому, що в 2013 році він, начебто, був причетний до незаконного позбавлення волі Олександра Драбинка – особистого помічника колишнього предстоятеля  УПЦ митрополита Володимира. Про безпідставність внесення цього подання до Верховної Ради України свідчив хоча б той факт, що після зняття депутатської недоторканності до цього часу (протягом 2-х років) В. Новинському навіть підозру не вручили, а відповідно і до суду обвинувальний акт досі не направили. Більше того, по проходженню такого тривалого часу до цих пір невідомо, яке прийнято кінцеве рішення за цим фактом: чи провадження вже закрите, чи можливо воно зупинене, чи триває досудове розслідування, якщо так, то по якій причині воно затягується по такій простій в доказуванні справі. А в цей же час названий парламентар успішно і активно продовжує виконувати свої депутатські повноваження. Про які тоді розумні терміни слідства можна говорити, а тим більше, про дотримання прав і свобод людини, якою являється і названий народний обранець, якого ще два роки тому назад звинуватили на сесії ВР у вчиненні кримінальних правопорушень?

За цей період варто пригадати і справу екс-нардепа Володимира Медяника, якого 6 серпня 2016 року в рамках розслідування кримінальної справи щодо колишнього керівника фракції Партії регіонів Олександра Єфремова було затримано Генпрокуратурою. Після цього суд за клопотанням прокуратури  навіть взяв під варту В. Медяника, правоохоронці помістили його в СІЗО СБУ, де він оголосив голодування та вимагав проведення одночасного допиту (очної ставки) зі свідками, на свідченнях яких СБУ побудувала звинувачення щодо нього. Надалі жоден із перерахованих  свідків не підтвердив висунутої підозри. Відео зі спільними допитами так званих «свідків» потрапило в інтернет, у результаті чого справа проти політика повністю «розвалилася». Згодом Генпрокурор Юрій Луценко заявив: якщо проти Медяника немає достатніх доказів, то той не буде притягуватися до кримінальної відповідальності і вийде на свободу. В подальшому, так і сталося: останній був звільнений із СІЗО, усі підозри з нього були зняті, а Генпрокуратура закрила щодо політика кримінальне провадження. На сьогодні відомо, що позов даного політика  про порушення його прав і свобод розглядається в Європейському суді з прав людини. Але, у експертів виникають закономірні запитання: хто повинен понести відповідальність за незаконне позбавлення цього громадянина особистої свободи і недоторканності та незаконне притягнення до кримінальної відповідальності?

Далі хотілося б наголосити, що саме 2017 рік виявився «рекордним» по кількості внесених Генеральною прокуратурою до Верховної Ради України подань про зняття депутатської недоторканності. І це, підкреслюю, в той період, коли очільником ГПУ став колишній  народний депутат Юрій Луценко, який до цього керував найбільшою пропрезидентською фракцією у парламенті і сам колись постраждав від незаконного кримінального переслідування. Разом з тим, саме після його неоднозначного (а точніше – навіть шкідливого для держави і суспільства) призначення на цю високу наглядову посаду припадає період найбільшої активності переслідувань народних депутатів. Так, зокрема, Ю. Луценком в 2117 році було направлене до ВР подання  про дачу згоди на притягнення народного депутата Євгена Дейдея  до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, хоча Регламентний комітет визнав аргументи Генеральної прокуратури недостатньо обґрунтованими, а висновки слідства про стрімке незаконне збагачення депутата – припущеннями. Проте, це не завадило назвати його з трибуни Верховної Ради навіть злочинцем, хоча народні обранці не підтримали на сесії подання Генпрокурора і не дали дозвіл на притягнення Дейдея до кримінальної відповідальності.

Аналогічна ситуація була із поданням Юрія Луценка на народних депутатів Андрія Лозового підозрюваного у несплаті податків, та Олеся Довгого, підозрюваного у зловживанні службовими обов’язками з метою незаконного відчуження земельних ділянок. Цікавим є те, що нинішній Генпрокурор так захопився використанням своїх виключних повноважень «милувати і карати»,  що навіть обіцяв Лозовому відкликати із ВР подання про зняття з нього депутатської недоторканності за умови сплати останнім усіх податків, що взагалі було з його боку не припустимим і не відповідало вимогам ні КПК, ні Закону «Про Регламент Верховної Ради України», ні Закону «Про прокуратуру». Не дивлячись на те, що на прохання самого О. Довгого дати згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності ВР прийняла рішення про задоволення цього подання, в подальшому кримінальне провадження відносно цього парламентаря було закрито САП за відсутності в його діях складу злочину. Яка доля кримінальних проваджень відносно народних депутатів Дейдея та Лозового, суспільству до цих пір не відомо.

Із народних депутатів Борислава Розенблата і Максима Полякова, яких НАБУ підозрювало у вимаганні неправомірної вигоди за лобіювання і розробку нових законопроектів  щодо легалізації видобутку бурштину в Україні, за поданням того ж Ю. Луценка також знімали недоторканність. Взагалі ця кримінальна справа набрала чималого суспільного розголосу, особливо після того, як детективи НАБУ і прокурори САП оприлюднили як у ВР, так і в ЗМІ, відео і аудіо-записи розмов названих нардепів і їх помічників, що було беззаперечним порушенням прав цих осіб і вимог кримінально-процесуального законодавства, а тим більше, коли очільники  НАБУ і САП повідомили про участь співробітників ФБР США у проведенні оперативно-розшукових заходів і НСРД відносно названих народних депутатів. Скандальним виглядало і розкриття участі у цих негласних розшукових діях співробітниці Антикорупційного бюро по імені Катерина, деякі дії якої у експертів теж викликали сумнів в частині відповідності вимогам Закону і були схожі на провокацію злочину, що в результаті взагалі ставить під сумнів всі докази, які були здобуті завдяки їй. Таким чином, по цій справі існує маса запитань до органів досудового розслідування, в т.ч. до Генпрокурора,  який активно підтримав ці подання про зняття депутатської недоторканності, навіть «розсипав» схвальні оцінки діям НАБУ по цій справі, тому і не дивно, що той же Б. Розенблат вже звернувся з відповідним позовом до Європейського суду з прав людини і експерти допускають цілком обґрунтовано, що цей позов, як мінімум частково, буде задоволеним. До речі, кінцевого рішення за результатами досудового розслідування по цій справі до сьогоднішнього дня не також відомо, що теж дає достатньо обґрунтованих підстав стверджувати про сумнівність судової перспективи притягнення цих нардепів до кримінальної відповідальності.

Наступним, з кого зняли недоторканість, був народний депутат Михайло Добкін, якого підозрюють у зловживанні службовим становищем на посаді голови Харківської міської ради в інтересах третіх осіб і теж в частині, начебто, незаконного виділення земельних ділянок. Той же Генпрокурор у Верховній Раді наголошував, що ця справа дуже схожа із справою О. Довгого, а тому, виходячи із прийнятого у ній рішення про закриття провадження  відносно останнього за реабілітуючими обставинами, відповідно подібного результату слід чекати і у справі Добкіна.

Вже у цьому 2018 році Верховна Рада  зняла недоторканність з народних депутатів Євгена Бакуліна, якого підозрюють у привласненні та відмиванні коштів в особливо великих розмірах, та з Надії Савченко, яку підозрюють у змові з терористичною організацією «ДНР» у підготовці масштабного теракту в центрі Києва та держперевороту.

Треба відверто визнати, що і у цих справах не все звучало переконливо з вуст Ю. Луценка, особливо, що викликає сумніви у  експертів, то це застосування відносно народного депутата Н. Савченко НСРД без дозволу Верховної Ради, що в майбутньому стане достатньою підставою визнати такі докази недопустимими.

Більше того, нещодавно Юрій Луценко, так захопившись переслідуванням народних депутатів, що направив до Верховної Ради чергову «порцію»  подань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності ще 4 народних депутатів: Олександра Вілкула, якого підозрюють у земельних махінаціях, Дмитра Колєснікова  – у зловживанні службовим становищем на посаді голови Агентства держмайна, Сергія Дунаєва – в декларуванні недостовірної інформації та Олександра Пономарьова – в перешкоджанні роботі журналістів. Але, після розгляду відповідних подань у Регламентному комітету ВР було вирішено повернути Генпрокурору названі подання для усунення недоліків.  При цьому, профільний комітет зазначив, що ГПУ не відповіла на уточнюючі запитання, в зв’язку з чим, члени Регламентного комітету «позбавлені можливості розглянути дані подання». Не є в цьому плані оригінальними і нові погрози чи обіцянки того ж Ю. Луценка направити восени ц. р. до ВР нові подання про притягнення і інших народних депутатів до кримінальної відповідальності, хоча, якщо говорити відверто, то навіть цей аналіз щодо законності внесених ним за 2 роки подань про позбавлення народних депутатів імунітету може стати достатньою підставою для висловлення йому недовіри з боку Верховної Ради.

Більше того, слідкуючи за самою процедурою розгляду у ВР подань Генпрокуратури на зняття недоторканності з народних депутатів, варто відзначити, що майже у всіх випадках парламентом, скоріше під тиском ззовні, не дотримувалися вимоги Регламенту Верховної Ради України, що сприяло правоохоронцям незаконно оприлюднювати матеріали досудового розслідування, в т.ч. і оперативно розшукових заходів та НДСР, які містили конфіденційну інформацію та дані, які ганьблять честь і гідність людини та громадянина, а також таємницю досудового слідства, а нерідко і без зняття з таких матеріалів грифу «таємно»; той ж Генеральний прокурор Ю. Луценко,  не дочекавшись вироку суду, демонстрував явну неповагу до закону та називав цих осіб злочинцями, Регламентний комітет, будучи зобов’язаним перевіряти законність здобутих доказів вини своїх колег, не реагував на те, що по цих кримінальних провадженнях проводились слідчі дії та НСРД з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства (зокрема, документування дій декого із названих народних депутатів, згоду на що ВР не давала), в зв’язку з чим, вони не можуть бути використані в суді як докази, і т.д. Як результат, навіть на сьогоднішній день жодного народного депутата, з якого таким чином було знято депутатську недоторканність, не засуджено судом і не визнано винним у вчиненні будь-яких злочинів; відносно деяких із них кримінальні провадження вже закриті і вони фактично є реабілітованими, а по більшості названих вище справ до цього часу так і не прийнято будь-якого рішення  в силу різних причин. Складається враження, що жодний із названих народних депутатів так і не буде притягнутий до кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене вище, можна ще раз зробити невтішний висновок про наявність бажання у влади саме шляхом скасування депутатської недоторканності посилити вплив на Верховну Раду, зробити її більш «слухняною» та «зговірливою». А якби ж наш Президент був послідовний і такий «щирий» у своїх намірах і деклараціях, то тоді б одночасно із обмеженням недоторканності суддів, яких тепер не тільки можна притягувати до кримінальної відповідальності без будь-якої згоди Верховної Ради чи Вищої Ради правосуддя, а навіть і затримувати на місці вчинення злочину, та позбавленням повної недоторканності народних депутатів, проініціював би і зняття недоторканності із себе. Але, таких планів і бажань у нього немає, адже при такому об’ємі власних повноважень він матиме необмежений вплив не тільки на судову, але і на законодавчу владу (що вигідно для нього), що є неприпустимим і порушує конституційний принцип стримувань і противаг в системі розподілу державної влади.

Тому, складно не погодитись з думкою дуже поважного в юридичному середовищі судді  Конституційного Суду України, доктора юридичних наук Миколи Мельника стосовно висновку цього Високого суду у справі за конституційним зверненням Верховної Ради щодо відповідності законопроекту, ініційованого Президентом України, про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності (далі мовою оригіналу):

– «Скасування конституційно-правових засобів захисту парламентарів,  а відтак посилення залежності парламенту, істотно ускладнить забезпечення реалізації вказаного принципу поділу державної влади, фактично зруйнує конституційну систему стримувань і противаг, створить додаткові передумови для узурпації влади».

Ще більше показовим, в разі повного скасування депутатської недоторканності, є наступний висновок М. Мельника:

  • «У такому випадку Верховна Рада  не зможе виконувати свої конституційні функції, в тому числі і в частині забезпечення прав та свобод людини (ст. 3 Конституції України)».

В своїй окремій думці до цього рішення оновленого вже нинішнім Президентом Конституційного Суду цей поважний суддя  також відзначив, що відсутність належних конституційно-правових гарантій діяльності народного депутата України може призвести  також до порушення конституційних засад, на яких ґрунтується суспільне життя в Україні, як от здійснення народом влади через органи державної влади, політична та ідеологічна багатомандатність, а також права громадян брати участь в управлінні державними справами ( ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 15, ч. 1 с. 38, Конституції України).

Виходячи із вказаного вище, мабуть,  саме з метою узурпації влади і діє наш нинішній Президент і підпорядкована йому частина народних депутатів, які ініціюють таке питання  та Генпрокуратура на чолі із професійним політиком Ю. Луценко, який і організував протягом нетривалого перебування на своїй посаді, масове позбавлення народних депутатів депутатської недоторканності, як правило, без будь-яких правових підстав. Зверніть увагу і на ту обставину, що саме Ю. Луценко за два роки роботи направив до Верховної Ради  як мінімум 12 подань про зняття депутатської недоторканності, в той час як його троє попередників всі разом – не більше 6 чи 7 (точних даних не маю).

Виходячи із того, яким чином правоохоронні органи на чолі із нинішнім Генпрокурором забезпечують дотримання передбачених Основним Законом вимог та прав і свобод народних обранців, Ви тільки уявіть, яке відношення у нинішніх правоохоронців до прав і свобод простих незахищених громадян, в яких, тим більше, такого імунітету немає? Про це детальніше згодом.

НАПРОШУЮТЬСЯ ЛИШЕ ОДНІ СЛОВА «ЩО ПОСІЄШ, ТО І ЗБЕРЕШ. ЩО ЗБЕРЕШ, ТО І ЗМОЛОТИШ». ЗА ВСЕ ПОТРІБНО БУДЕ РАНО ЧИ ПІЗНО ВІДПОВІДАТИ І ПЕРЕД СУСПІЛЬСТВОМ, І ПЕРЕД НОВОЮ ВЛАДОЮ, І ПЕРЕД ЛЮДЬМИ, ЧИЇ ПРАВА ТА СВОБОДИ БУЛИ ПОРУШЕНІ.

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Верховна Рада в четвер, 5 липня, підтримала правки депутата Олега Кришина № 155 та 166 щодо внесення вагонів-зерновозів у перелік сільгосптехніки, при закупівлі якої агровиробники отримують компенсацію.

Про це повідомляє ЕП.

Розмір компенсації не може перевищувати 30% вартості закуплених зерновозів.

“Існує державна програма підтримки вітчизняного машинобудування в АПК. На цю програму у нас бюджеті виділено 945 млн грн. Все, що виробляється в Україні з локалізацією не менше 60% (трактори, сівалки), підпадає під цю програму”, – пояснив в коментарі ЕП Олег Кришин.

За його словами, значна частина коштів у рамках програми не використовується.

“Що ми цими правками зробили? Ми зерновозам дали статус, який дозволяє їм брати участь у цій програмі. Ми говоримо: разом з вітчизняними сівалками можна замовити зерновоз і отримати компенсацію за цією держпрограмою”, – сказав депутат.

Він уточнив, що правки стосуються двох заводів – Крюківського вагонобудівного заводу і Дніпровагонмашу.

Відповідно до даних Мінагрополітики, з початку 2018 року 1130 сільгоспвиробників взяло участь в програмі 25-відсоткової компенсації вартості сільгосптехніки на 112 млн гривень.

Всього у 2018 році на зазначену програму виділено 945 млн гривень.

Раніше повідомлялося, що “Укрзалізниця” веде переговори з одним з міжнародних банків по залученню кредиту для будівництва зерновозів.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Председатель Союза юристов Украины, трижды Генеральный прокурор Украины Святослав Пискун в эксклюзивном интервью журналу Persona.Top рассказал, почему Украиной управляют кланово-олигархические преступные группировки, а генеральные прокуроры вынуждены смотреть сквозь пальцы на совершаемый ими произвол.

Наш собеседник пояснил, почему многие законы в Украине необходимо отменить через Конституционный Суд как неконституционные.

Только тогда, по его мнению, в нашей стране можно будет остановить массовое воровство, а также узурпацию власти определенными государственными чиновниками.

– Вы единственный в истории Украины, кто занимал трижды должность Генерального прокурора (2002—2003, 2004—2005 и 2007 гг.). Вступите ли в четвертый раз в одну и ту же реку?

– Сам по себе конфуз произошел дважды – я не вышел из реки, но просто погрузился в неё так глубоко, что чуть не утонул (смеется– Авт.), поскольку меня не выпустили из нее так, как следует по закону. Дважды Президент издавал указ об освобождении меня от должности без согласия Верховной Рады, что категорически противоречит Конституции Украины.

Оба раза беспощадная мощь президентской власти заключалась в том, что после издания этих указов, грубо нарушающих законы и Конституцию Украины, меня не пускали в рабочий кабинет.

С учетом того, что происходило в нашей стране, я могу снова восстановиться в должности Генпрокурора по решению суда, даже минуя исковую давность. Но сейчас этого делать не собираюсь, поэтому и не войду таким же образом в ту же реку…

– Скажите, убийство Георгия Гонгадзе и Павла Шеремета в нашей стране – это звенья одной цепи? Мог бы в Украине сидеть за решеткой Леонид Кучма – ваш патрон – за возможный заказ убийства Георгия Гонгадзе? Кто заказчик?

– При политически независимом Генеральном прокуроре должен быть наказан любой гражданин, который совершил преступление. Но, как показывает наша практика, политическая команда, в которой находится Генпрокурор, не всегда действует в рамках закона. Прокурор в Украине вынужден смотреть сквозь пальцы на те нарушения и преступления, которые совершаются членами его политической команды, но зато очень пристально рассматривать то, что делают его политические оппоненты.

Это нонсенс, но он – ставленник политической партии, а политика и надзор за соблюдением законов – это две несовместимые вещи.

Убийство Гонгадзе раскрыла моя команда. Следствие и суд должны установить всех фигурантов этого дела. Когда это случится – основной вопрос, упирающийся в независимость правоохранительной системы.

– При каждой смене власти топ-чиновники, силовики выходят сухими из воды. Их не сажают за злоупотребления, хищения и другие должностные преступления. Вообще за 27 лет из высшего эшелона власти никто особо ни за что не привлечен. Когда в Украине начнут рубить руку, давать пожизненное, применять высшую меру, – моментально все изменится. Почему этого не происходит?

– Моя команда в свое время попыталась переломить практику избирательного применения закона: друзьям – все, врагам – закон. У нас это не получилось. Мы пытались и задерживать, и арестовывать, и привлекать к ответственности сильных мира сего. Заканчивалось все тем, что очередной Президент снимал меня с должности. А дела закрывались следующим Генеральным прокурором. И эти люди оставались безнаказанными.

Это связано с тем, что в Украине каждый раз к власти приходит кланово-олигархическая криминальная система, которая диктует Президенту, Премьер-министру, парламенту, Генеральному прокурору правила поведения. Не всегда эти правила соответствуют Конституции, зато они полностью удовлетворяют эту систему. И, по большому счету, они имеют право диктовать, т. к. они профинансировали избрание Президента. И, как говорится, кто платит, тот и заказывает музыку. Выборы Президента в Украине обходятся победившему кандидату примерно в 500-600 млн долларов. У меня вопрос: какой фонд может предложить такую сумму? Только тот, в который сбросились сильные мира сего. Отсюда и переформатирование парламента, и принятие законов под контролем экономической программы отдельных лиц, и безмерные кредиты от европейских партнёров – и разбазаривание этих кредитов в пользу тех, кто финансировал выборы.

– Хочу понять, где корень зла. Я убежден в том, что основная проблема в том, что масса украинцев или находится на крючке, или из-за банального страха каждый молчит о том, что его начальник, депутат, глава полиции, губернатор, мэр, министр, Премьер-министр, Президент ворует. Украинцы или раболепствуют и прислуживают, или боятся репрессий, боятся, что останутся без куска хлеба, если выступят против системы. Можно ли разорвать этот порочный круг?

– Необходимо отделить бизнес от власти. Это приведет к тому, что кланово-олигархическая система лишится своей поддержки в правоохранительных органах. При нормальной, «человеческой» зарплате, наличии профессионалов, мотивации карьерного роста правоохранители легко могут открутить голову вот этой гидре – коррупции, хищениям, злоупотреблениям.

Но в этом не заинтересована власть. Добираясь до бюджета, распределения денежных потоков, создавая свои, преданные именно этой власти правоохранительные структуры, она защищает себя от любых нежелательных «включений» со стороны. Имеем соответствующие назначения на ключевые должности по принципу круговой поруки, при этом каждый раз у нас внедряется судебная реформа. Это делал каждый Президент Украины. Это не реформа для людей – человека в ней нет. Цель другая: поставить своих судей и прокуроров, обеспечить себе безнаказанную и спокойную жизнь во власти. И, самое главное, – сытую жизнь после нее.

– Здесь есть, по всей видимости, и манипуляторная часть – показать избирателям, что реформы якобы проводятся. Так?

– (Смеется. – Авт.) Можно даже и не имитировать, а только рассказывать…

– И все же – что еще нужно сделать, чтобы вырваться из этого круга?

– (Смеется – Авт.) Если бы я точно, в деталях, знал, как это сделать, поверьте мне, я бы здесь не сидел, а находился бы на другой должности…

Вот что главное: этот круг разрывается возвращением к устоям государства, которые были прописаны в Декларации о независимости и государственном суверенитете 1991 года, которую поддержали на референдуме 97% украинцев, и закреплены Конституцией в 1996 году.

Как тогда мне говорили члены Венецианской комиссии, эта Конституция была образцом конституции демократического государства в Европе. К слову, в ней было написано, что Генеральный прокурор является лицом, которое осуществляет наивысший надзор за законностью в государстве.

На сегодняшний день это право у Генерального прокурора отобрали президенты и их депутаты. И Европа против этого не возражала. А они спросили у людей, имеют ли они право отбирать у государственной службы полномочия, которые ей дал народ на референдуме 91-го года?

Каждый Президент и каждая власть «отщипнули» себе от суверенитета всего народа Украины и от государства кусок для усиления своей власти. Поэтому все изменения, внесенные в Конституцию после 96-го года, нужно отменить через Конституционный Суд.

– А такое возможно при смене власти в Украине?

– Это было бы возможно, если бы в Украине существовал Конституционный Суд и не было бы позволено изменять основы государственности. Но поскольку каждый Конституционный Суд является «ручным», то он и выносит решения, выгодные для той власти, которая влияет на него. Кстати, у нас недавно избрали нового Председателя Конституционного Суда, и я очень надеюсь на более активную его деятельность.

– В Украине задекларировано движение к парламентско-президентской республике, чего упорно не происходит, а вся власть сосредоточена в руках Президента и преступной олигархической системы. В чем загвоздка?

– В Конституции 96-го года имело место четкое разделение полномочий всех ветвей власти – законодательной, исполнительной, судебной. Так и должно быть в цивилизованной стране! Однако несовершенное законодательство о выборах, о назначении высших должностных лиц в правоохранительной и надзорной системе привело к деградации самого понятия разделения власти. Украинский парламент каждый раз почему-то добровольно передает свои полномочия Президенту – потому что Президент формирует этот парламент, а должно быть наоборот. К величайшему позору, у нас до сих пор нет Закона «О Президенте» и «Об импичменте», которые не позволяли бы ему узурпировать власть.

– Охарактеризуйте, пожалуйста, нынешний состав Верховной Рады.

– Пусть на меня депутаты не обижаются, но такого в этой стране еще не было. Нет ни одной следственной комиссии Верховной Рады, потому что до сих пор не принят Закон «О следственных комиссиях». У нас что – нет повода для расследований? В государстве не работает счетная палата, которая обязана следить за деньгами, используемыми в бюджете. Вы можете себе представить страну, в которой расходуются сотни миллиардов, и никто не контролирует их?! Мы создали страну, в которой комфортно себя чувствуют воры и негодяи, а честные и трудолюбивые граждане – наоборот, некомфортно. Неужели украинцы самые тупые в этом мире? Считаю, что это великий народ. Но почему-то власть каждый раз подло обманывает, а народ молчит!..

– Чем для вас является Революция Достоинства? Если бы вы знали, что произойдёт аннексия Крыма, начнётся кровавая бойня на Донбассе, на которой Президент и другие будут зарабатывать, а гривня рухнет в три раза, то поддержали бы Майдан?

– Единственный Майдан, который я поддерживал и активно в нем участвовал, – это Оранжевая революция. Во-первых, она была мирной. Во-вторых, провозглашенные лозунги носили демократический характер – отделение власти от бизнеса, доступность к честному правосудию граждан… Да, этого, увы, не произошло, но в центре всего этого был человек.

Почему-то по своей наивности я полагал, что пришедшие на фоне этой революции при такой активной помощи Европы и запредельном доверии людей будут выполнять то, что провозглашалось на Майдане. Но когда народ увидел, что начались войны олигархических кланов, перешедшие в непримиримое противостояние внутри «помаранчевой» команды, то стал понимать: происходит что-то не то… Средства массовой информации подавали людям то, что они хотели услышать, но когда они шли и голосовали, то получали противоположный результат.

А далее к власти пришли «Регионы» – не потому, что Янукович был лучше, а потому что для украинцев это была альтернатива поправшему идеалы Майдана Виктору Ющенко.

– И «Регионы» в итоге обманули, и Порошенко сейчас обманывает – потому что избирателей филигранно обманывают, очень изворотливо… Так?

– Да, обманывают очень тонко, используя миллиарды для раздувания нужных информационных поводов на подконтрольных телевизионных шоу… Очень большую роль в обмане играют украинские медиа.

– Здесь детальнее, пожалуйста…

– Охарактеризую жизнь медиа-холдингов Украины за 27 лет так: ни слова правды и откровенная ложь за хорошие деньги!

– Я принимаю эти слова, потому что основная масса журналистов подконтрольна какой-либо олигархической преступной группе. Хотя нужно признать, что в эфире ряда телеканалов сейчас немного меняется полемика – известные персоны высказывают альтернативное мнение о геополитике, об экономике. Но четыре года назад все экзальтированно орали, что украинцев ожидают европейские зарплаты в 2000 евро и пенсии в 400 евро, качественная медицина и образование – не отдавая себе отчета в том, что при отсутствии производства товаров с добавленной стоимостью этого никак не может произойти. А вот сейчас заявляют о каком-то росте ВВП в 3-5% (скорее всего – номинальном, а не реальном), при этом умалчивая, что за эти четыре года Украина «провалилась» на все 50%. Как ведь цинично врали и врут!..

– Они врут настолько, насколько им позволяют это делать. А раз позволяют, то почему не врать? Есть такое «приблатненное» выражение – «пипл хавает». А поскольку «пипл хавает», то власть предпочитает подбрасывать ему эту «хавалку». И самое печальное, что как только некоторые СМИ начинают давать альтернативные точки зрения, то они сразу попадают под асфальтный каток. Результат – отрезанные журналистские головы, журналисты, взорванные в автомобилях и расстрелянные возле подъезда своего дома. Это Гонгадзе, Бузина, Шеремет.

– Что можно ответить тем, кто заявляет, что в 2014 году произошёл антиконституционный вооруженный переворот?

– Каждое действие может иметь оценочное суждение. Для одних это может быть переворот, для других – революция. В тот момент для большего количества граждан это была Революция Достоинства. Давайте спросим у них еще через пять лет – возможно, они изменят мнение. Плохо, когда при этом всем дается не правовая, а эмоционально-субъективная оценка.

Считаю, что всякая власть должна меняться без насилия – демократическим путем, на выборах. Почему так произошло во время Революции Достоинства? Возможно, это спровоцировали расстрелы на Майдане. Вопрос – кто стрелял в Небесную сотню? Когда этому дадут правовую оценку и будет вынесено судебное решение, тогда станет понятно – был это государственный переворот или же Революция Достоинства.

Думаю, что полная картина событий на Майдане никем до сих пор не восстановлена. Существуют противоречивые показания, экспертизы, которые не дополняют друг друга, а дают повод для назначения повторных и комплексных экспертиз. Это дело недорасследовано, и я начинаю убеждаться в том, что нынешним политикам невыгодно его дорасследовать, дабы не обнулить свой и так невысокий рейтинг. И мои сомнения в этом подтверждает то, что никто из иностранных специалистов не привлечен к расследованию дел по расстрелу Майдана.

– Готовят ли они в связи с этим чемоданы денег, чтобы откупиться?

– Да, я уверен, что они будут откупаться.

– Кто должен сесть в тюрьму за сдачу Крыма без единого выстрела? Мог ли тогдашний и. о. Президента Турчинов получить несколько миллионов долларов за это?

– Чтобы ответить на этот вопрос, правильно было бы создать следственную комиссию в Верховной Раде. Депутаты, а затем следователи должны определиться, что произошло с Крымом, а далее и с Донбассом. А суду надлежит поставить точку: либо это была воля всего народа Украины (в чем я очень сильно сомневаюсь), либо же это была воля отдельных государственных служащих, которые выполнили свои должностные функции (либо нет). Без правовой оценки этот вопрос всегда будет предметом спекуляций…

– Кто виноват больше всего в расколе Украины по культурным, языковым, историческим признакам? Россия, страны Европы, США? Ведь на территории нашего государства весь период независимости всегда орудовали представители спецслужб этих стран со своими задачами, влияя на все процессы…

– Действительно, Украина интересна всему миру как государство в центре Европы. Вместе с тем это государство, в котором очень сильно разрушена экономика и взаимоотношения между людьми, и с каждым годом эти отношения ухудшаются. Казалось бы, война должна была объединить людей – за единую Украину. Но военные действия, наоборот, еще больше разъединили нас.

Думаю, что разъединяются не люди, это умышленно делают политики, потому что еще древние римляне говорили: разделяй и властвуй! По теории римлян, которые таким образом завоевали мир, если вы хотите поссорить два народа, нужно убить кровных родственников и забрать землю. И эти народы никогда не помирятся. Видимо, наши политики прочитали старые римские книги – они сделали так, что у нас и родственников убивают, и землю забирают. Конечно, мира теперь с нашими соседями не будет. Хорошо это или плохо для Украины? Очень плохо! Потому что все цивилизованные страны нацелены на созидание, двигаются в XXII век – век высочайших технологий, улучшения социальных условий, а Украина не может нарастить 2% ВВП.

А теперь скажите, почему заочно судят только Виктора Януковича? Почему не судят Захарченко и Плотницкого, судей, прокуроров, следователей, которые вершат «правосудие» от имени фейковых «ДНР» и «ЛНР»? В принятом законе о реинтеграции Донбасса, к слову, уже нет таких понятий, как «ДНР» и «ЛНР». Почему у нас до сих пор работает избирательное право? Почему мы не видим расследований и судов, на которых узнаем правду о том, кто сдал Донбасс? Кто помешал нашей власти своевременно выехать и провести открытое заседание Кабинета Министров Украины и Верховной Рады, встречи с жителями Донецка и Луганска в тот период, когда эти территории еще находились под контролем украинской власти?

Кто помешал нашей власти провести полноценную разъяснительную, профилактическую работу с людьми, которые еще думали, в какую сторону им идти и еще не были до конца охмурены российской пропагандой? Этот вопрос пустили на самотек – вот они и откололись. Победила российская пропаганда. Но как это могло произойти на нашей территории?

– Есть ли здесь признаки статьи Уголовного кодекса «Государственная измена»?

– Я бы так вопрос не ставил. Но в том, что это халатность высших должностных лиц, сомнения нет.

– В Давосе Президент назвал прошлую осень осенью реформ. О каких реформах идет речь? Кстати, сейчас президентской Администрацией и правительством начал распространяться рекламный посыл о том, что украинцев ожидает весна и лето реформ. Что вы на это скажете?

– Какую реформу вы бы ни взяли, она не просто не доделана, она «перешита» – со старыми дырами и заплатками, являясь абсолютно нефункциональной. Слава Богу, что не до всех отраслей еще дошло реформирование. А если возьмутся, например, еще и за транспорт, тогда вообще не на чем будет на работу доехать.

Сейчас слово «реформа» вызывает у людей не надежду на улучшение, а опасение, что перестанет функционировать последующая отрасль. Поэтому я призываю правительство остановиться на том, что еще не доделано, и доделать то, что обещали.

Что вышло с реформами суда, который реформировали три года (третий раз третьим Президентом)? В результате мы получаем от наших партнеров из Европы ультиматум, что ничего толком не выполнено. Посмотрите, кого уволили и кто пришел?! На место профессионалов и честных людей (пусть их было совсем немного) пришли те, кто не имеет вообще опыта судебной практики и кто может быть даже не юристом.

– В своё время вице-президент России Александр Руцкой открыл «войну компроматов», угрожая одиннадцатью чемоданами оных своим противникам, в том числе президенту Борису Ельцину. Вы наверняка посвящены в «чемоданное» коррупционное оружие. При этом известно, что некоторое количество «чемоданов» периодически сжигается в печах ГПУ, МВД, СБУ (в своё время получило огласку уничтожение документов главой СБУ Александром Турчиновым и его заместителем Андреем Кожемякиным). Это оружие действительно существует? И способно ли оно отправить человека не только в отставку, но и в мир иной?

– Не каждый чемодан с бумагами является чемоданом с компроматом. На каждый компромат есть срок давности. Бывает, что через 10-15 лет он не интересен, если это не касается государственного суверенитета или действий, которые повлекли большие жертвы – например, преступления нацистов.

Компромат – это зафиксированные факты, которые могут стать основой для привлечения должностного лица либо простого гражданина к уголовной ответственности. Станут ли основой для привлечения к ответственности документы, которые однозначно будут выплеснуты наружу (например, на тему, кто действительно расстрелял Небесную сотню), зависит от фактического содержания этих документов, от профессионализма изучающих эти материалы, от политической воли власть имущих. Если одной из трех составляющих не будет, то любые чемоданы останутся чемоданами.

Люди, которые располагают компрометирующими материалами в отношении руководства государства, подвергаются большой опасности физического устранения, так как это единственный способ закрыть им рот и спрятать концы в воду.

– Чего стоит ожидать в преддверии президентских выборов в этом ключе?

– В Украине отсутствует уголовная ответственность за клевету. Можно оклеветать любого, а затем в рамках гражданского иска извиниться и уплатить штраф. С одной стороны, это хорошо, потому что не будут сажать неугодных журналистов. С другой – откровенная клевета от фейковых персонажей может повлечь за собой тяжкие последствия, утрату имиджа, разрыв с семьей, болезнь, смерть. Но это же никого не интересует. У нас настолько отсталое и нецивилизованное государство, что оно даже не в состоянии урегулировать ответственность за клевету. Это парадокс! Сами политики от этого страдают, и сами боятся это урегулировать – потому что каждый замазан с ног до головы, и он боится, что этот компромат будет вылит на него.

– На защиту Президента Украины мобилизованы Конституция, специальные законы, силовые структуры и спецслужбы. Во время «кольчужного скандала» на защиту Леонида Кучмы выступила юридическая компания Виктора Медведчука, которая профессионально «отмазала» (спасла международную репутацию) Президента. Сегодня мы наблюдаем за скандалами в окружении Петра Порошенко, грызню Генпрокурора Луценко и министра Авакова, невмешательство Турчинова, «оцепенение» (или «столбняк») Полторака, которые, похоже, начались с «базарных» выяснений отношений дуэта Саакашвили – Аваков. 

Как вы считаете, это – лучшие черты демократического, свободного развития власти и общества или отсутствие элементарных норм права, культуры, воспитания и этики? Как на фоне Украины выглядят «узурпаторы» Александр Лукашенко, Нурсултан Назарбаев, Ильхам Алиев? Какую память о себе оставят первые лица государств постсоветского пространства?

– У большинства украинских политиков, которые сегодня у власти, есть большой недостаток. Они по-прежнему остаются революционерами: в душе, в мыслях, поступках, забыв о том, что революция давно закончилась. Но никто из них так и не стал государственным мужем. Государственник намного ценнее для страны, чем революционер.

Конечно, плохо, когда государством управляют временщики, оставляя за собой шлейф нерешенных проблем, ослабляющих это государство.

– Подходит к финалу президентский срок Петра Порошенко. Каждый Президент Украины запомнился своими обещаниями. И вопрос не об их выполнении, а о доверии. Как вы считаете, украинский народ изберет Петра Порошенко на новые пять лет или нет?

– Абсолютно не удивлюсь, если украинский народ изберет Порошенко еще раз. При существующем уровне промывания мозгов и системе выборных манипуляций Президентом может стать любой гражданин, который правильно использует медиа-ресурсы и финансы. Я уверен, что если Порошенко захочет еще раз стать Президентом и приложит к этому максимум «усилий», то он им станет.

Автор: Артем Фляжников

Фото: Дмитрий Бургела

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO