На питання «а чому ви не любите Зеленського» у мене є тільки...

На питання «а чому ви не любите Зеленського» у мене є тільки одна відповідь, доволі проста і зрозуміла

Загрузка...

Справа у тім, що я, так трапилось, історик. Історик знає, що вершинною точкою вирішення конфлікту є війна. Війна, власне, і визначає, хто правий, а хто ні. Війна – спосіб радикального вирішення конфлікту до корню, до дна. Якщо війна закінчилась, а конфлікт не знято (не вирішено), значить війна таки не закінчилась. Див. «Німеччина після Першої світової війни».

Між Україною та Росією конфлікт. Росія марить імперськими амбіціями, які неможливо втілити у життя без поглинання України. Росія не зможе відчути себе імперією без України. Проковтнути Білорусію, або, скажімо, якусь Монголію було б мабуть простіше аніж Україну. Але ЦЕЙ конфлікт не має раціонального обгрунтування – він ірраціональний в основі. Почитайте хоча б Лєніна. Або Путіна. Один біс – сто років різниці, а неначе однією рукою писано.

Україна, у свою чергу, має протилежне прагнення до незалежності, що втілилось у сотні повстань, і моря крові – і своєї і вражої. Що ж як не це відбиває наш вроджений антиімперський менталітет. Революції українців вкрай не схожі на бунти росіян як метою так і результатами. Свідком тому Віктор Федорович. Запитайте – підтвердить, якщо ще при свідомості.

Полум’ю цього конфлікту не п’ять і не сто п’ять років. Він триває віки і по іншому не згасне, як у один єдиний спосіб. Хтось неминуче має згинути. Неминуче має. А оскільки і нас і їх десятки мільйонів, це протистояння триватиме ще не одне століття з періодичними загостреннями та затуханнями. Мазепа, УНР, Голодомор, УПА, 1991-й, 2014-й рік. Учора. Сьогодні. Завтра. Буде ще і ще. Багато-багато разів. Росія слабне – занурюється у власні проблеми і до нас не лізе. Як тільки посилюється – плює на свої внутрішні проблеми і згадує про нас. Простий, як ключ у двері, зв’язок.

Тепер по Зеленському.

Зараз відбувається чергова російсько-українська війна. У нас на очах. Шостий рік поспіль. Якщо хтось думає, що через Крим чи там Луганськ з Донецьком – помиляється. Це війна за всю Україну. За всіх нас.

Війни виграються військом. Повстанським, кадровим, найманим – але військом. Солдатами. Старшинами. Зброєю. Технікою.

І от зараз, у 2019 році, я як ніколи чітко розумію, що на чолі армії і країни стоїть людина, яка зовсім не розуміє війну. Яка не розуміє військо і боїться його. Для нього ветерани – це не резерв, не мобілізаційний резерв номер один, і навіть не просто герої, а небезпечний бюджетний баласт, з якимись дивними вимогами. Цей молодик, очевидно, щиро вірить, що варто просто перестати стріляти, скласти зброю, просто відвести війська – і все, конфлікт вичерпано. Все закінчиться.

А все тільки почнеться.

Саме тому я не в змозі терпіти Зеленського. Не як людину – не маю честі знати. Не як коміка – бог з ним, усякий фахівець потрібен. Але як лідера країни і армії. Як Верховного Головнокомандувача. Як людину, що керує воюючим народом, що захищає себе від агресії з боку найбільшої на планеті країни.

Так склалося. Армією і країною керує людина, яка вважає, що ця війна має закінчитися. А я вважаю, що ця війна має закінчитися перемогою.

Різниця в одне слово. І різниця в одну країну на карті.

Мені потрібно, щоб на карті залишилась наша країна.

Юрій Гудименко

На вопрос «а почему вы не любите Зеленского» у меня есть только один ответ, довольно простой и понятный.

Дело в том, что я, так уже случилось, историк. Историк знает, что пиковой точкой решения конфликта является война. Война, по сути, решает, кто прав, а кто нет. Война – это способ разрешить конфликт максимально глубоким способом. Если война закончилась, а конфликт не разрешён, значит война не закончилась. См. «Германия после Первой мировой войны».

Между Украиной и Россией имеется конфликт. Россия имеет имперские амбиции, которые не могут быть удовлетворены без включения Украины в её состав. Россия не чувствует себя империей без Украины. Включить в свой состав Беларусь, или, быть может, Монголию было бы проще, чем Украину, но этот конфликт не имеет рационального обоснования, он иррационален по сути своей. Почитайте Ленина, что ли. Или Путина. Один хрен, между ними сто лет, а ушли друг от друга недалеко.

Украина, в свою очередь, имеет прямо противоположное стремление к независимости, подтверждённое сотнями восстаний и тоннами пролитой крови – и своих, и чужих – и ярко выраженным антиимперским менталитетом. Революции украинцев кардинально не похожи на бунты россиян как целями, так и результатами – не верите, переспросите у Виктора Фёдоровича, он подтвердит, если ещё в сознании.

Этому конфликту не пять лет и даже не сто пять, он длится столетиями и не имеет ярко выраженного окончания кроме одного возможного варианта. Что-то неизбежно должно погибнуть. Кто-то должен. А так как и нас, и их десятки миллионов, то конфликт будет длиться ещё не один век с периодическими вспышками. Мазепа, УНР, Голодомор, УПА, 1991-й год, 2014-й год. Вчера. Сегодня. Завтра. Будут ещё годы. И так много лет. Очень, очень много лет. Россия ослабевает – Россия занимается внутренними проблемами и не лезет к нам. Россия усиливается – Россия плюёт на внутренние проблемы и лезет к нам. Простая до безобразия взаимосвязь.

Так вот к Зеленскому.

Сейчас происходит очередная российско-украинская война. На наших глазах, шестой год подряд. Если кто-то думает, что это война только за Крым или только за Донецк с Луганском – это не так. Это война за всю Украину. За всех нас.

Войны выигрываются армиями. Повстанческими, кадровыми, наёмными – но армиями. Солдатами. Офицерами. Оружием. Техникой.

И вот сейчас, в 2019 году, я абсолютно чётко понимаю, что во главе армии и страны стоит человек, который не понимает войну. Который не понимает армию и боится её. Для которого ветераны – это не резерв, не мобилизационный резерв номер один, и даже не просто герои, а пугающие количеством и числом бюджетники со странными требованиями. Который, по-видимому, искренне верит, что надо просто перестать стрелять, просто разоружиться, просто отвести войска – и всё, не будет конфликта. Что всё закончится.

А всё только начнётся.

Именно поэтому я не перевариваю Зеленского. Не как человека – не знаком. Не как комика – все профессии важны. Но как лидера страны и армии. Как Верховного Главнокомандующего. Как человека, который управляет воюющей страной в сражении с самой большой страной на планете.

С моей точки зрения, армией и страной управляет человек, который считает, что эта война должна закончиться. Я же считаю, что это война должна окончиться победой.

Разница в одно слово. И в одну страну на карте.

Мне нужно, чтобы на карте осталась наша страна.

Доклад окончил.

Юрий Гудименко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO