На основі опитувань військовослужбовців будуть оновлені демісезонна білизна, флісові куртки та технологія виробництва взуття. Про це повідомляє АрміяInform з посиланням на фахівців Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України.
“За останні роки ми отримали низку зауважень від військовослужбовців стосовно експлуатації літнього польового загальновійськового комплекту. Було опрацьовано та проаналізовано велику кількість запитів із Генерального штабу ЗС України”, – зазначив начальник відділу розробки речового майна Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України підполковник Василь Саковець.
Також офіцер повідомив, що раз на три місяці фахівці управління проводять опитування військових у районі проведення бойових дій. На основі цих опитувань насамперед будуть оновлені демісезонна білизна, флісові куртки та технологія виробництва взуття. Пізніше – всі інші предмети комплекту.
Наголошується, що у 2020-му на території України планують виготовляти якісні мембранні матеріали. Нині ж їх змушені закуповувати в іноземного виробника.
“Смерть Джумаева – целиком на совести прогнившей, ни на что не годной украинской судебной системы. Сидел бы сейчас в СИЗО, отбывал заслуженное наказание – и был бы жив”, – считает он.
По мнению Казанского, данный случай наглядно показывает, почему принятие решения по Донбассу на условиях Кремля с амнистией террористов, которые убивали украинских солдат, заведомо провальная затея.
“В стране сотни тысяч людей с боевым опытом, которые никогда не согласятся с амнистией военных преступников и сдачей суверенитета”, – резюмирует блогер.
Упродовж доби через обстріли на Донбасі один український військовий дістав поранення.
Бойовики за минулу добу обстрілювали позиції Об’єднаних сил із забороненої зброї – мінометів калібру 120 мм та 82 мм, гранатометів різних систем і стрілецької зброї.
До слова, у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання Схід зафіксували 11 обстрілів: поблизу Авдіївки, Новогнатівки, Миколаївки, Водяного, Красногорівки, Лебединського, Пищевика та Мар’їнки.
Крім того, було зафіксовано п’ять обстрілів у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання Північ – поблизу Новолуганського, в районі Зайцевого та поблизу Травневого.
ЗСУ понесли непоправні втрати за час, коли в силу вступила нова фаза перемир’я
Згідно зі звітами прес-служб операції Об’єднаних сил і Міноборони, зафіксовано 316 обстрілів. Крім, цього в серпні цього року на Донбасі гинув не один український військовий. Такою була ціна так званого «всеосяжного перемир’я», яке оголосили в кінці липня.
У серпні були поранені 20 українських військових, вісім героїв загинули.
Серед них – один нацгвардієць (полк «Азов») і сім службовців ЗСУ. П’ятеро з них служили в 36-й бригаді морської піхоти, двоє в 72 омбр і штурмовому батальйоні «Айдар» (53 омбр).
Українські солдати загинули в результаті підриву на фугасі і обстрілу, зокрема, снайперського.
Олександр Шарко загинув вранці 6 серпня разом з трьома побратимами під час інженерних робіт поблизу села Павлопіль на півдні Донецької області.
Ворог прикрутив міну калібром 82 мм до реактивного двигуна гранати. Загинули Олександр Шарко, Владислав Рак, Сергій Шандра і Василь Курдов.
Старший матрос Олександр Шарко – родом з Козелецького району Чернігівської області, село Савінка. Народився 20 жовтня 1988 року. У 1-му окремому батальйоні морської піхоти 36 ОБрМП ВМС ЗСУ служив на посаді помічника гранатометчика.
Матрос Владислав Рак – гранатометчик десантно-штурмової роти, один з морських піхотинців 1 ОБМП 36 ОБрМП, які загинули 6 серпня в Павлопіль. Народився 28 грудня 1998 року в смт Козелець Чернігівської області. Владу було всього 20 років.
Солдат Сергій Шандра народився 30 березня 1995 в селі Торчин Хмільницького району Вінницької області. Солдат, старший стрілець десантно-штурмової роти 1-го батальйону 36-ї бригади морської піхоти.
Василю Курдова 20 років виповнилося лише нещодавно, 14 травня. Він з села Анновка Миколаївській області. Василь займався спортом, грав у футбол.
Роман Романенко (Біч), молодший лейтенант Нацгвардії з полку «Азов» загинув 10 серпня в результаті підриву на фугасі на Світлодарськ дузі, в районі селища Новолуганське (північ Донецької області).
Побратими з полку «Азов» тричі намагалися евакуювати загиблого з «сірої зони», але їм заважали прицільні обстріли противника. Роман Романенко народився в Дніпрі 21 січня 1994 року. Служив в окремому загоні спецпризначення Нацгвардії «Азов» на посаді снайпера. Виконував завдання на Маріупольському напрямку.
Василь Євстигнєєв (38 років) загинув 14 серпня на Луганщині в результаті обстрілу опорного пункту ЗСУ в районі хутора Вільного (Попаснянський район).
Командир взводу 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» ЗСУ Тихон Курбатов народився в Сєвєродонецьку 3 травня 1993 року. Загинув 25 серпня біля Горлівки – куля ворожого снайпера обірвала життя бійця, коли він перевіряв позиції свого підрозділу, які в той день особливо активно обстрілювали бойовики. З важким пораненням його повезли в лікарню, але Тихон помер по дорозі в госпіталь.
Сергій Савінов, молодший сержант, командир бойової машини десантно-штурмового відділення 36-ї окремої бригади морської піхоти родом з Миколаївщини. Загинув 24-річний солдат 30 серпня поблизу населеного пункту Водяне.
Друзі. Подивіться це відео. Прошу – не цурайтесь. Всі, хто небайдужий, віддайте шану Герою. Подаріть йому 17 хвилин свого життя. Уважно прослухайте та обміркуйте слова священика.
Ховали Героя в нашому селі – с. Сорокодуби. Красилівського району Хмельницької обл.
Чому 12 вересня бійці, домівки яких залишилися у непідконтрольних Україні містах, пікетуватимуть Міністерство соціальної політики?
У квітні минулого року Кабінетом Міністрів України було ухвалено постанову №280, що регулює питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (АТОВПО). Однак, попри законодавче врегулювання питання, надії отримати власне помешкання від держави у цих людей вже практично не залишилося. Троє таких бійців розповіли свої історії Цензор.НЕТ.
“ТІ, ХТО ДРУЖИВ З ГОЛОВОЮ, ПОЇХАЛИ ГЕТЬ”
Василь просить не згадувати у тексті його прізвище і не показувати обличчя. Адже як його батьки, так і батьки його дружини зараз залишаються на окупованій території, незважаючи на свої проукраїнські погляди. Забрати їх до себе він не має змоги, адже разом із дружиною та двома дітьми живе у маленькій орендованій квартирі та ледь зводить кінці з кінцями.
До 2014 року він служив у міліції. “…А потім почалася війна, – згадує. – Коли вже захопили МВС у Луганську, всі правоохоронці перейшли під керівництво окупантів. Ті з нас, хто дружив з головою, ті, хто залишався вірним присязі, тоді поїхали геть. Але насправді так тоді вчинили одиниці. А інші вже потім почали виїжджати, за місяць-два…”
Родину Василь вивіз у Київ. Допомогли у цьому, каже, хлопці з “Автомайдану”. “Тоді у мене були дружина і донька. Тепер є і син, який народився вже у столиці, – усміхається чоловік. – Я привіз рідних у Київ, де вони оселилися у санаторії, а сам вже наступного дня поїхав з міста. Вирушив у Дніпро, тому що там формувався підрозділ “Луганськ-1”.
“Луганськ-1” – це була рота, сформована на базі батальйону “Дніпро-1″. Коли наша рота поїхала на фронт, вона стала підпорядковуватися Луганській області, і вже там з неї зробили батальйон особливого призначення. Це був добробат. Перша наша рота – це були хлопці, які з Майдану на фронт приїхали. Друга рота – з Західної України пацани. А всі решта – місцеві, здебільшого з Луганська та області”, – продовжує Василь. Згадуючи свій бойовий шлях, перелічує чи не всі важливі точки на мапі Луганської області. Продовжує він службу і сьогодні – але вже у батальйоні “Миротворець”.
“Минулого року, коли вийшла 280 постанова КМУ, згідно з якою переселенці, які захищали Україну, мають бути забезпечені житлом, я прийшов до Дарницької районної адміністрації, щоб стати на облік. Але у райадміністрації про постанову ще навіть не чули. “Що ви мені розповідаєте? Як переселенець ви не маєте права ставати на квартирний облік”, – відповіла мені там дівчина. Я попросив її відкрити офіційний сайт Кабміну та подивитися. Вона відкрила, побачила, що постанова така дійсно існує, вже місяць як підписана – і пішла радитися із кимось. Не було її хвилин 20. Потім вона повернулася, сказала мені “добре” і дала перелік документів, які я мав надати. Виходить, що на Дарниці я документи приніс першим. А рішення виплатити мені гроші на придбання житла у Києві, тобто вже рішення комісії про виплату субвенції, було винесене 7 червня 2018 року, – каже боєць. – Відтоді минуло вже понад рік і, чесно кажучи, я гадки не маю, що буде далі. Все заглухло. Ніхто нічого не знає: “Чекайте, чекайте, чекайте…”
Зараз родина Василя вже не живе у санаторії – залишатися там із новонародженим сином було неможливо. Доводиться орендувати квартиру.
“Зазвичай я два місяці проводжу у зоні ООС, і два – вдома. Дружина нещодавно попросила, щоб я взяв відпустку. Я взяв – і вона одразу побігла влаштовуватися на тимчасову роботу, щоб у нас зайва копійчина була. Адже і за оренду треба платити, і дітей у нас двоє…” – розповідає Василь.
“Перший час, скажу чесно, я сподівався на краще. У 2014 році сподівався. У 2015 також. Я вірив, що ми повернемося додому, що все буде нормально, – додає. – У 2016 я вже мав у цьому сумніви. А тепер – вже не сподіваюсь ні на що. Звичайно, це лише моя думка, але державі… Державі такі люди, як ми, не потрібні. Ми потрібні були лише у 2014-2015, щоб зупинити це все. Як м’ясо”.
“ЦЕ МОЖЕ ТЯГНУТИСЯ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ, АЛЕ Я ВСЕ ОДНО ОТРИМАЮ ТУ СУМУ, ЯКУ ВЖЕ ВИПИСАЛИ, ЯК БИ НЕ ЗМІНИЛИСЯ ЦІНИ НА ЖИТЛО”
Боєць із позивним Мансур з Донецька. Я одразу уточнюю, чи виїхали звідти його рідні – і він каже, що ні. “Батьки не хочуть бути для мене тягарем”, – зітхає зовсім молодий хлопець, який пішов на фронт ще у 2014. Тоді він воював у лавах батальйону “Січ”, який згодом став ротою у складі полку “Київ”.
“Коли ми захищали Піски, я чергував на добре знайомій мені вулиці. Інколи стояв там і думав: може, кинути автомат і піти вже додому, у Донецьк? – сміється. – Бо так це все задовбало…”
Мансур у підвалі будинку в Пісках на початку 2015 року
Як внутрішньо переміщена особа Мансур став на облік у Борисполі. Комісія, яка мала визначити чи має він право отримати кошти на житло, була восени 2018 року. “Сума, яку держава виділяє на придбання житла, залежить від того, скільки людей живе у місті. У Борисполі на квартиру мені виділили майже 700 тис. грн. За такі гроші однокімнатну тут купити вже неможливо, тому що ціни невпинно ростуть. А сума, яку вирішено було виділити, не змінюється”, – розповідає хлопець.
Коли саме видадуть кошти – залежить тепер лише від Міністерства фінансів. “У бюджеті, кажуть, грошей немає, чекайте. Скільки чекати – не каже ніхто. Це може тягнутися десятиліттями. Але я все одно отримаю саме ту саму суму, яку вже виписали – як би не змінилися ціни на житло на той момент”, – ще раз підкреслює Мансур.
Як і Василь, він досі служить. У його підрозділі, розповідає, є і інші хлопці з Донбасу та Криму. Одному з них вже навіть пощастило купити квартиру у Дніпрі. “Тільки-но вийшла постанова, і тільки-но виділили гроші – він встиг. Але він – єдиний такий з моїх знайомих”, – каже боєць.
Для того, щоб мати надію отримати гроші на придбання житла у тому чи іншому місті, треба зареєструватися саме у цьому населеному пункті та вичекати рік від моменту реєстрації. Але з цим у переселенців-захисників також можуть виникати проблеми. “Є у мене знайомі поліцейські з окупованих територій. Вони і у Дебальцевому свого часу реєструвалися, коли працювали там, і в інших містах Донбасу… Який там рік на одному місці! Зараз вони зареєструвалися у Авдіївці, і вже знають про цю постанову. Але ніхто не доводить до особового складу, до переселенців, які служать, що взагалі є така постанова, – обурюється донеччанин. – Ніхто не пояснює, що потрібно робити. Таке враження, що це не важливо для хлопців, що вони на свої 12 тисяч на місяць і так зможуть купити собі квартири…”
“ВСІ ЛЮДИ, ЯКІ НОСЯТЬ ФОРМУ, І ЯКІ НЕ ЗРАДИЛИ ДЕРЖАВУ”
“Львів’янин після служби повертається у Львів. Киянин повертається у Київ. Але куди їхати цим хлопцям? Куди їхати учасникам АТО-ООС з окупованих територій, хлопцям з Луганської області, Донецької області, з Криму, які пішли захищати Україну? У нас на сьогоднішній день є тисячі людей з окупованих та анексованих територій, які служили або продовжують служити, воювали або продовжують воювати. Скільки їх? Конкретну цифру ніхто не озвучує. Але з трудом нам вдалося пробити через Кабінет Міністрів, що вже у черзі за 280 постановою на сьогоднішній день стоїть 1736 осіб. А загалом по Україні за 280 постановою вже зареєстровано 3500 осіб. Це і ЗСУ, і МВС, і СБУ, і прикордонники… Всі люди, які носять форму, і які не зрадили державу, у 2014 році вийшли з тих територій, взяли до рук зброю та пішли захищати Україну”, – розповідає Микола Греков, доброволець батальйону “Айдар”, нині вже офіцер запасу ЗСУ. Греков, який фактично є мером окупованого міста Олександрівська, зараз очолює громадський рух учасників АТО та громадян з тимчасово окупованих територій.
Микола Греков
Про себе він розповідає неохоче. “Я зараз орендую квартиру у Києві зі своєю родиною – добре, що маю таку можливість. Моя дружина працює і мені допомагають друзі. Але деякі хлопці просто бомжують… – каже. –Чимало випадків самогубств серед наших”. Бійці з окупованих територій, переконаний він, часто накладають на себе руки саме через побутові проблеми.
12 вересня АТОВПО пікетуватимуть Міністерство соціальної політики під час засідання робочої групи
За кожним номером у кількатисячній черзі за постановою, зауважує Греков, – звичайно ж, людська доля. “От, наприклад, Петро з міста Ровеньки, що на Луганщині. У 2014 він одним з перших приєднався до батальйону “Айдар” і досі продовжує службу у батальйоні. Орендує дружині з двома дітьми квартиру у Києві. Петро зараз перебуває на передовій. І не може звільнитися та повернутися додому після всіх цих років на війні, тому що потрібно безперебійно платити за оренду житла. І таких випадків дуже багато… – розповідає Греков. – Або айдарівець Слава Сєрпокрилов. Його мама, дружина та трирічна дитина були у полоні! Їх катували. Зараз Слава виїхав, живе у Києві, орендує квартиру. І ніхто йому не допомагає… Навіть реабілітацією для тих, хто пройшов полон, держава не займається”.
Останні два роки на житло для бійців-переселенців виділялося по 25 млн грн. У 2018 році цього вистачило на квартири для 54 бійців.
Для того, щоб наступного року житло отримали усі, хто перебуває безпосередньо у черзі зараз, – тобто 1736 чоловік – на 2020 рік у бюджеті України на потреби АТОВПО має бути передбачено 1 902,6 млн грн. Виплати ж на рівні попередніх років, тобто у розмірі 25 млн грн, дозволять забезпечити житлом лише приблизно 20 родин захисників України.
Якщо уявити собі, що реалізація задуму Кабінету Міністрів і надалі триватиме у вже заданому темпі, то останні з зареєстрованих за 280 постановою 3500 бійців отримають обіцяну державою допомогу за 175 років. Якщо ж на рік буде компенсуватися вартість хоча б півсотні квартир, як це було у 2018 році – то вже за 70.
У неділю на окупованому Донбасі проросійські бойовики порушили режим припинення вогню 9 разів.
Про це повідомляє прес-центр Об’єднаних сил.
Противник обстрілював позиції сил ОС в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”, а також в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ” противник здійснив 1 обстріл позицій Об’єднаних сил із забороненої Мінськими угодами зброї.
“За минулу добу внаслідок ворожих обстрілів позицій підрозділів Об’єднаних сил один військовослужбовець отримав бойове травмування”,- звітують у штабі.
Нагадаємо:
7 вересня бойовики порушили режим припинення вогню 14 разів, за минулу добу втрат внаслідок ворожих обстрілів серед українських військових не було.
«Михайло був родом із Херсонщини, та останнім часом проживав у Львівській області з сім’єю. Народився 20 вересня 1988 року, 15 днів не дожив до 31 року народження», – йдеться в повідомленні .
Михайло Ткачишин загинув від кулі снайпера. Поранення, отримане бійцем, було несумісним із життям.
У 53-й він служив з квітня 2019 року в п’ятій роті другого батальйону у званні сержанта.
«В своєму підрозділі був гранатометником. До цього проходив службу у 184 навчальному центрі, був інструктором. Побратими говорять, що він був дуже товариським та надзвичайно щирим хлопцем, мав славу здібного воїна», – йдеться в повідомленні.
У полеглого захисника України залишилися п’ятирічний син, дружина, батьки.
Мошенники наживаются на жителях оккупированных территорий Донбасса – они активно предлагают свои услуги по оформлению загранпаспортов, ID карт и других документов.
Причем берут за свои хлопоты в два-три раза дороже, чем вам пришлось бы заплатить в том же паспортном столе. Подробнее в материале OBOZREVATEL.
Тарифы кусаются
Соцсети и сайты бесплатных объявлений буквально заполонила реклама с предложениями решить все вопросы с документами для жителей оккупированных территорий Донецкой и Луганской областей.
Предлагают помощь с получением документов
Предлагают помочь оформить биопаспорт, ID карту, получить идентификационный код, даже свидетельство о рождении ребенка и о заключении брака.
Мы позвонили по одному такому телефону и расспросили, сколько же стоит получить паспорт для 14-летнего подростка и загранпаспорт. Как выяснилось, в обоих случаях вам еще придется выезжать за линию разграничения.
“К сожалению, вам придется ехать в Мариуполь или Селидово. Сейчас ведь все по-современному, надо отпечатки пальцев оставлять. За переезд придется доплатить по 450-500 грн с человека в обе стороны. Но вы уложитесь в один день. Утром приедете, водитель вам скажет, в какой кабинет идти, сдадите документы, а вечером назад”, – ответили нам.
Биометрический паспорт
Получение ID карты обойдется еще в 1400 гривен, а биопаспорта – 2000 гривен.
“Хорошо, если у вас есть украинское удостоверение водителя, захватите его с собой. Обязательно возьмите оригиналы и копии документов на квартиру. Можете взять свои свидетельства об образовании. Все это нужно для подтверждения вашей личности. Ну и обычный украинский паспорт не забудьте, а также идентификационный код”, – перечислили нам список документов.
Свидетельство о рождении по справке из “Л/ДНР”
А вот абсолютно без выезда за линию пересечения можно даже получить свидетельство о рождении ребенка или о регистрации брака. Тут тарифы высокие – за документ о браке просят 4,5 тысячи гривен, за свидетельство о рождении – 2 тысячи.
“Если вы с женихом готовы выехать с нами в Мариуполь, то тогда можете заплатить только 3 тысячи, но еще тысячу с вас возьмут за перевозку, так что много не сэкономите”, – намекнули нам.
Для документа о браке придется снять цветные копии с паспортов и вместе с оригиналами отдать посреднику. “Если паспорта нет, то нам придется для вас взять двух свидетелей, которые подтвердят вашу личность в суде”, – пояснил посредник.
А вот для свидетельства о рождении потребуется кроме паспортов и справка из роддома с мокрым штампом “ДНР” или “ЛНР”. “Лучше берите не копию справки, а дубликат, так надежнее, чтобы была мокрая печать. Да, все справки “Л/ДНР” в суде рассматривают, а что же остается делать. Ехать вам никуда не придется, наш юрист все в суде решит за вас”, – заверил посредник.
Правда, все эти хлопоты займут до двух месяцев.
Ваши документы могут попасть в чужие руки
В Госмиграционной службе говорят, что на самом деле все документы жители оккупированных территорий могут оформить сами без дополнительных переплат.
“Жители оккупированных территорий точно так же, как все граждане Украины, могут встать в электронную очередь на нашем сайте, выбрать удобный день и время, а затем приехать. И им не придется переплачивать за документы каким-то мошенникам. Тем более это всегда чревато тем, что ваши данные могут попасть в чужие руки и потом будут использованы против вас”, – пояснили в пресс-службе ведомства.
Электронная очередь в отделениях, где подают документы на паспорта
Для сравнения, посредники за получение загранпаспорта просят 2000 гривен, а на самом деле оформление документа стоит 700 грн. В результате вы также оплатите свою поездку, и сэкономите 1300 грн.
“Единственный нюанс для жителей оккупированных территорий, им придется подать документы, подтверждающие их личность. Это может быть пластиковое удостоверение водителя, полученное в государственных органах Украины. Можно взять даже диплом или аттестат об окончании школы, пенсионное удостоверение, трудовую книжку, документ о недвижимости. Некоторые привозят с собой школьный выпускной альбом, где под вашим фото есть фамилия. Это облегчит задачу вашей идентификации. Проверка может занять до 2 месяцев по времени, но, например, если у вас есть водительские права, то все это пройдет за 1-2 недели”, – поясняют в пресс-службе ведомства.
Такая проверка нужна, потому что у госорганов нет доступа к реестрам и документам Донецка или Луганска. Но с помощью любых документов они могут вас проверить в любых других реестрах.
На передовую прибывают мотострелковые подразделения наемников РФ усиленные дополнительным вооружением и техникой. Для маскировки техники оккупанты используют здания гражданской инфраструктуры.
“По сообщению Главного управления разведки Министерства обороны Украины, командование российских оккупационных войск в течение ротации передовых подразделений, которая длится со середины августа с.г., скрыто усиливает позиции соединений и частей 1 (Донецк) и 2 (Луганск) АК ВС РФ. В частности, на передовую прибывают мотострелковые подразделения усиленные дополнительным вооружением и техникой, в т.ч. танками, самоходными артиллерийскими установками и минометами. Для маскировки техники оккупанты используют здания гражданской инфраструктуры”, – говорится в сообщении.
“Кроме того, как передает Главное управление разведки Минобороны Украины, прибывшие по ротации подразделения противника интенсивно проводят инженерные работы в районах дислокации, в т.ч. устанавливают дополнительные минно-взрывные заграждения с использованием запрещенных международным правом противопехотных мин МОН-50 и ОЗМ-72”, – добавили в ведомстве.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
