Теги Posts tagged with "ВККС"

ВККС

Пам’ятаєте суддю Хмельницького окружного адмінсуду Альбіну Ковальчук? Минулого разу її співбесіда у рамках кваліфікаційного оцінювання закінчилася перервою, але вже 18 березня вона знову прийде до ВККС і спробує пройти її ще раз.

ProsudInfo


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пересічному українцю навряд чи відома у всіх деталях конфліктна ситуація в адвокатському середовищі столиці.

Спроби рейдерського захоплення київської адвокатури здійснюються систематично впродовж двох років і могли би так і залишитися суто професійною проблемою адвокатів. Проте, в останні місяці відсторонені керівники столичної Ради адвокатів залучили окремих народних обранців  та маргінальні громадські організації. Політики та активісти погодилися на публічні акції в інтересах  рейдерів, але реальні персони, які стоять за планом розколу адвокатури, все ще залишаються у тіні. Частково цьому сприяє і їхнє вимушене перебування у Москві.

40-ка тисячна адвокатура є важливим елементом системи правосуддя, яка з 2012 року отримала нові можливості для впливу на судову систему та прокуратуру. Законодавство дає адвокатурі право обирати представників до Вищої ради правосуддя, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Наразі ці квоти заповнені представниками адвокатури, обраними під час звітно-виборних з”їздів адвокатів.

В ході судової реформи адвокатура отримала чергове посилення свого статусу. Ще на початку 2016 р. Верховна Рада прийняла зміни до ст.131-2 Конституції, щодо трансформування інституту судового представництва, які викликали істотну зміну правил гри на ринку правових послуг. З цього моменту адвокати отримали виключне право («монополію») на представництво в судах.

Ці зміни не лише зробили адвокатуру більш престижною і вписали її у систему стримувань і противаг в судовій владі, але одразу спричинили нездоровий політичний інтерес до встановлення контролю над нею. Заміна обраних адвокатурою представників у ВККС, ВРП та КДКП на лояльних виконавців — велика вигода для тих, кто має купи невирішених судових справ на мільярди. Щоб обрати потрібних персон для тиску на суддів, потрібно шукати союзників в адвокатурі і організовувати керований ними з”їзд адвокатів.  І тут автори цього плану — олігархи-втікачі — знайшли гарних підрядників — відсторонене керівництво адвокатури Києва.

Місто Київ — найбільший ринок адвокатських послуг, і адвокатська спільнота столиці є однією з найчисельніших. Органи адвокатського самоврядування столиці – Рада адвокатів та КДКА м. Києва є плацдармом для значного впливу на з’їзді адвокатів, зокрема і на результати голосування за членів ВККС, ВРП і КДКП від адвокатури. Враховуючи багатотисячну кількість адвокатів в м. Києві досить реально забезпечити собі фракцію у 40-50 делегатів, а це не менше 20-25% від загального обсягу голосів.

2016 року в адвокатурі Києва було викрито не одну цікаву схему. Її основою була нелегітимна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, одне маленьке ТОВ і Рада адвокатів Києва, залучена до потоку видачі по суті фальшивих свідоцтв про адвокатську діяльність. Існування цього бізнесу на мільйони мало припинитися, коли конференція адвокатів м. Києва у жовтні 2016 року створила нову КДКА у відповідності до закону і змінила склад Ради адвокатів. Голова Ради Інна Рафальська, отримавши недовіру колег, мала покинути посаду разом з багатьма своїми соратниками. Натомість, вона включилася у боротьбу за повноваження і розпочала процес створення “дублюючих” органів адвокатського самоврядування. Вона досі вдає, що очолює київську адвокатуру, і навіть пише листи до правоохоронних органів про те, що вона — легітимна. Попри судові справи та кримінальні провадження, «конвеєр» з видачі адвокатських свідоцтв продовжує працювати за рахунок обманутих юристів та бажаючих просто купити статус адвоката.

Гроші йдуть, але це базис. Надбудова набагато цікавіша. Маючи необхідний організаційний та фінансовий ресурс, чи здатна Інна Владиславівна самостійно розіграти таку шахівницю? Інна Рафальська не була б такою сміливою і впевненою, якби за нею не стояли впливові особи.

Загальновідомим фактом є тісний зв’язок пані Рафальської з екс-міністром енергетики Едуардом Ставицьким, адвокатом та довіреною особою якого вона є ще з 2015 року.

При цьому Ставицький, що наразі переховується в Ізраїлі, залишається бізнес-партнером Сергія Курченко, ще з часів спільної роботи щодо Одеського НПЗ та “БРСМ”, а згодом і спільним вугільно – металобрухтовим бізнесом на ОРДЛО та фактично організації схем фінансування тероризму.

Після вимушеної еміграції у бізнес-партнерів залишилась велика кількість активів на території України, які можуть генерувати достатньо потужний фінансовий потік. Навіть не маючи можливості їх продати, Курченко – Ставицький через надійний менеджмент продовжує їх контролювати та захищати. А зважаючи на “ефективність” українського законодавства, судової системи, системи правоохоронних органів та процес їх перманентного реформування найбільш ефективними механізмами захисту є якраз юридичні.

Як раз цю ділянку спільної роботи і має закривати Інна Рафальська, а також Денис Бугай (її давній друг та клієнт, а за сумісництвом головний юрист та адвокат Сергія Курченка – ще з часів “Брокбізнесбанку”). Звісно, наявність мінімум парочки своїх людей у ВККС та Вищій раді правосуддя дозволить групі Курченка – Ставицького більш ефективно захищати звої активи, в тому числі і через здійснення тиску на окремих суддів, шляхом прямого впливу на рішення цих органів суддівської влади.

Фактично, Інна Рафальска, привласнюючи повноваження голови Ради адвокатів Києва, вводить в оману юридичну спільноту і використовує представників націоналістичних організацій і Радикальної партії в інтересах Курченко та Ставицького. Цікаво, чи знають вони про її істинні цілі та прізвища її патронів? Найбільша ж небезпека полягає в тому, що під загрозою опинився незалежний інститут Адвокатури. Прибрати його до рук намагався ледь не кожен український президент, і зараз через внутрішню «зраду» українська адвокатура може стати іграшкою в руках олігархів та колишніх можновладців.

Олег Бойко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Недавно Высший совет правосудия передал Высшей квалификационной комиссии судей не рассмотренные ко дню вступления в силу закона «О внесении изменений в Конституцию Украины (относительно правосудия)» материалы о назначении на должности судей впервые 75 лиц.

Они надеялись, что вскоре оденут мантии, однако так и не дождались указа Президента. О своей борьбе за судейскую должность «ЗиБ» рассказала помощник судьи Высшего административного суда, кандидат на должность судьи Винницкого городского суда Винницкой области Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСКАЯ.

«Було страшно навіть виїхати з міста: боялася, що викличуть до ВРЮ»

— Ольго Степанівно, як розпочалася ваша

«суддівська історія»?

— У 19 років (проти волі батьків) я пішла працювати в районний суд. Незважаючи на надзвичайне навантаження, мізерну зарплату і жахливі умови праці, жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Здобутий на посаді помічника судді досвід переконав у тому, що обрала правильний шлях.

Саме тому вирішила взяти участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше. Подавши у квітні 2012 р. необхідні документи, почала готуватися: вранці йшла на роботу, а ввечері сідала за підручники і до глибокої ночі вчилася. Пройшовши всі процедури добору й успішно склавши кваліфіспит, отримала 82 бали зі 100 можливих. Усі титанічні зусилля, вкладені в навчання, виявилися немарними.

Я займала 9 місце в рейтингу кандидатів. У березні 2014-го взяла участь у конкурсі й стала переможцем: ВККС рекомендувала мене на посаду судді Вінницького міського суду Вінницької області. Це було дуже важливо для мене, оскільки я сама родом з Вінниччини, а на рідній землі, як казали тоді мої колеги, і стіни допомагають. З того часу почала чекати на внесення подання Президенту щодо мого призначення.

Але через відомі всім причини робота Вищої ради юстиції була заблокована. Після того як ВРЮ розпочала свою роботу в новому складі, мені знову довелося довго чекати на розгляд рекомендації ВККС. Це було дуже складно як морально, так і фізично. Я перебувала в стані постійного очікування, не знала, як планувати своє життя. Було страшно навіть виїхати з міста: боялася, що викличуть до ВРЮ. Також складно було будувати довгострокові плани, оскільки все прив’язувалося до переїзду з Києва до Вінниці, а це 246 км.

— Але все ж таки ВРЮ внесла подання Президенту?

— Так, 17 вересня 2015 р. Я розуміла, що це фінішна пряма, варто шукати у Вінниці житло, розв’язувати проблеми переїзду, визначатися з місцем роботи чоловіка. Усі ці питання морально виснажували. Проте я, обираючи такий нелегкий шлях, розуміла, на що йду, і тому вірила, що все це варте моїх зусиль.

Час ішов, а указу Президента не було. Минув 2015 р., почався 2016-й, а указу не було. Накопичилося дуже багато запитань до Адміністрації Президента та ВРЮ. Тому надіслала відповідні запити, на які мені повідомили: 16 жовтня 2015 р. подання щодо мене зареєстроване в АП, але чомусь 30 листопада того ж року повернуте до ВРЮ. Начебто за зверненням СБУ.

Указами Президента від 1.08.2016, 24.09.2016 та 29.09.2016 більш ніж 200 кандидатів були призначені на посади. Усвідомлення того, що в цих указах мене немає, приходило дуже складно, і навіть не тому, що це стосується особисто мене. Як юрист, я розуміла: це є абсолютно неприйнятним з огляду на всі принципи верховенства права, норми міжнародного та вітчизняного законодавства.

Спочатку подумала, що це якась помилка, яка буде виправлена найближчим часом, однак згодом зрозуміла: мене відібрано за незрозумілими критеріями та викинуто, як непотрібну річ. Так, у зв’язку з набуттям чинності законом «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» 25 жовтня 2016 р. мої документи були вкотре повернуті до ВРЮ.

Стикнувшись уперше в житті з таким свавіллям щодо себе з боку влади, вирішила позиватися суду. Нині розгляд справи триває.

«Прецедент нівелювання результатів добору вже є»

— Виходить, через зволікання Президента з виданням указу ви так і не одягли мантії?

— Я була змушена вкотре звернутися з листом до АП задля певних роз’яснень ситуації, що склалася. З усіх наданих мені відповідей випливали такі факти: першого разу мої документи перебували в АП з 16 жовтня до 30 листопада 2015 р., а потім знову були повернуті туди й перебували там удруге до 25 жовтня 2016 р. Такі обставини породжували певні правові наслідки, адже згідно з вимогами ч.2 ст.74 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010, чинного на той час, коли мої документи перебували в АП уперше, Президент мав видати указ про призначення судді не пізніше 30 днів із дня отримання відповідного подання ВРЮ. Ці положення кореспондуються з нормами ч.2 ст.80 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016, чинного на час повернення документів удруге.

Тобто мої права як кандидата на посаду судді були порушені кілька разів. Водночас щодо інших кандидатів, навіть тих, хто пройшов процедуру добору пізніше за мене, видано 3 укази про призначення. На якій підставі допущено таку дискримінацію? І як таке могло статися в демократичній країні? Ці питання досі залишаються без відповіді.

Об’єднавшись з такими ж «непризначенцями» у команду з 30 осіб, розпочали боротьбу за свої права на здобуту в законний, конституційний спосіб посаду судді. Ми надіслали листи представникам органів влади, зустрічалися з деякими з них. Проте всі доводи тих, до кого зверталися, зводилися до п.13 «Перехідних і прикінцевих положень» закону «Про Вищу раду правосуддя». У ньому зазначено: кандидати на посаду судді повторно складають кваліфіспит, проходять спеціальну перевірку та беруть участь у конкурсі на посаду судді. Для проведення всіх цих процедур ВРП передає відповідні матеріали ВККС.

Тобто, незважаючи на те, що кандидати вже складали кваліфіспит, результати якого ніким не скасовані, вони є переможцями конкурсу на певні посади, пройшли спеціальні перевірки особистих даних тощо, їх у незаконний спосіб, принижуючи як фахівців та дискримінуючи, відправляють на нові сім кіл пекла! До того ж немає гарантії, що претендентів, які пройдуть усі процедури повторно, зокрема складуть іспит, переможуть у конкурсі, призначать на посади, бо прецедент нівелювання результатів добору вже є.

При прийнятті нових актів законодавець мав проаналізувати на предмет дискримінації ситуацію, що склалася з такими кандидатами, як ми. Також

варто було створити єдиний уніфікований підхід до проведення добору та призначення суддів з обов’язковим недопущенням ретроактивності при прийнятті нових законів, які стосуються судової влади.

Як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини: принцип захисту «законних очікувань» розглядається як аспект «юридичної визначеності» — поряд із неретроактивністю, чіткістю, прозорістю та передбачуваністю законодавства.

— Тобто ваші законні очікування на зайняття омріяної посади так і не були реалізовані?

— Не були. Я довго йшла до цієї мети, важко працювала в різних судах 12 років, здобувала досвід і знання, щоб бути корисною суспільству, чесно працювати. Однак влада вирішила мою долю за мене, не спитавши і не пояснивши, чому так сталося.

Надання преференції у вигляді нового кваліфіспиту (без складання вибіркового іспиту та проходження спецпідготовки) для мене незрозуміле і несправедливе. Адже новий конкурс буде проведено для всіх кандидатів, у тому числі діючих суддів, які вирішили перевестися в інший суд. Це ставить нас, кандидатів, у завідомо програшне становище.

Ми не можемо конкурувати з такими суддями, а також з тими претендентами, які будуть проходити процедуру добору вперше. Зрештою, чому ми мусимо це робити, якщо вже пройшли всі процедури і здобули право на цю професію 3 роки тому?

Призначення решти кандидатів за умови однакової процедури добору є фактичним визнанням владою результатів іспитів та конкурсів, які ми всі разом однаково проходили з 2012 до 2016 р. Усе це наводить на думку про упереджене ставлення і вибірковий підхід у питанні призначення тих чи інших осіб, що є неприпустимим у суспільстві, яке поважає принципи верховенства права та прагне до європейських стандартів життя.

Закон и Бизнес


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO