25 листопада 2018 року — зафіксовано як безжальний акт наступу проти людини та її прав. Три українських кораблі поблизу Керченської протоки нещадно обстріляно, 24 українських моряки незаконно захоплені й поміщені у російські тюрми «Лефортово» і «Матроську тишу». Моряків Андрія Ейдера, Андрія Артеменка і Василя Сороку — поранено. Кількість військовополонених збільшилася…
Боротьба за повернення здійснюється на всіх фронтах. Кожен складає мозаїку наступу. 23 лютого мистецький фронт сфокусував громадськість під гаслом «Повернення доДому». Це благодійна виставка-проект: 24 картини, намальовані для моряків, які чекатимуть на своїх героїв, будуть вручені кожному після повернення. Всі інші мистецькі твори розіграно на спеціальному аукціоні. Кошти — на потреби військовополонених.
ДОЛЯ ЇХ ПОВ’ЯЗАЛА НАС УСІХ
Подія розпочалася із зачитування списків полонених моряків, названо поіменно, зі званнями, як належно військовим — екіпаж кожного із трьох катерів: лейтенанти, матроси, командири, капітани, старші матроси, капітан-лейтенанти, старші матроси, старші лейтенанти… — представники Військово-Морських сил Збройних сил України.
Ірина ГЕРАЩЕНКО, перший заступник голови Верховної Ради України, зазначила: «Маємо бути чесними один з одним. Так, усі родини чекають відповіді на ключове питання. Але ніхто не може назвати дату. Поки ми не маємо жодного позитивного сигналу стосовно передачі заручників рідним. І ми вимагаємо наразі бодай єдиного: щоби до них допустили їхніх рідних, щоби на судилище врешті допустили Уповноважену ВРУ з прав людини Денісову, яка впродовж минулого року тричі була в Росії. Щоб їх обстежили, надали достойне лікування».
«Що нас чекає? — продовжила пані Геращенко. — По-перше, особисто на себе покладаю зобов’язання, що протягом березня в першому читанні буде ухвалено закон про статус для моряків як учасників бойових дій. Бо очевидно, що вони є учасниками війни проти Росії! По-друге, вже наступного тижня будуть запроваджені санкції ЄС проти російських силовиків. Однак сил не досить, і завдання наше, аби Берліну, Лондону та Брюсселю донести невідповідність їх. Ми очікуємо серйозних економічних та секторальних санкцій. І кожна така подія, врешті-решт, є нагадуванням, що активні й жорсткі дії мають бути впроваджені вже і негайно!»
Начальник Управління цивільно-військового співробітництва Збройних сил України, полковник Олексій НОЗДРАЧОВ відзначив, що броньовані українські катери стали символом захисту не лише України, а й морського права світу. Він додав, що за підтримки Генерального штабу ЗСУ цьогоріч планується низка подібних просвітницьких заходів — у тому числі за кордоном.
Український військовик, капітан І рангу, заступник командувача ВМС ЗС України з морально-психологічного забезпечення Андрій УРСОЛ порівняв листопадове захоплення з подіями Революції Гідності: «Тоді за студентів повстала вся Україна. Так само й зараз. У полоні цілий екіпаж. Але ми отримали ще один екіпаж — родин, батьків наших полонених, усіх, хто організовує акції, хто приходить на них, хто жертвує, підтримує, співпереживає. Це великий екіпаж, великі люди. Збагнімо велетенську роль українського суспільства: мільйони синьо-жовтих корабликів від Сполучених Штатів до «Лефортово» демонструють те, що доля хлопців пов’язала нас усіх в одне коло. Тисячі прапорів Військово-Морських сил майорять над українськими містами, над закладами, нагадуючи, що ми разом. І наші митці — це ще один фронт боротьби!»
У захисників — свої захисники, які юридично намагаються повернути своїх підзахисних додому. Один із них — координатор адвокатів команди захисту українських моряків Микола ПОЛОЗОВ. «Витримка 24 військових, яку вони проявляють там, у «Лефортово», — складається і з тієї підтримки, якою їх надихають рідні, друзі, кожна небайдужа людина, кожна духовна мистецька річ. У «Лефортово» дуже важко. Для них наче нічого не відбувається… Але ж вони повинні знати, відчувати, що вся країна, кожен її громадянин бореться за їхню свободу. І цю інформацію їм при зустрічах дає адвокат. Ви би бачили, якими були їхні очі після того, як вони вперше побачили своїх родичів! Їм не дозволяють ні побачень, ні телефонних розмов. Навіть листів. Півтора місяця вони не отримували листів узагалі! А потім листи з’явилися — 30, 40 листів кожному морякові — з усіх кутків України та світу. І ця підтримка дає їм наснагу для боротьби, яку вони ведуть. Адже вони продовжують залишатися військовими, виконують своє бойове завдання. Їх ніхто не звільняв, не відправляв у відставку. Вони продовжують захищати Україну!»
ОДНА ІСТОРІЯ — РІЗНІ ВІДТІНКИ
Скільки військовополонених моряків, стільки й картин. Усі вони — інтерпретації однієї картини художниці Беати Куркуль «Маленький кораблику, повертайся додому!». Робота — графічна, намальована одразу ж через два дні після того, як хлопців узяли в полон.
Полотно Беати втілює колористично всі емоції, які в ті дні пережили люди, спостерігаючи за жахіттям подій. З однієї картини розпочався вагомий проект, долучилися митці з усієї країни, щоб намалювати подарунок морякам як духовний трофей на щасливе повернення.
Одна з художниць — Анастасія Молодчикова. Її робота — «Тривожний ранок». «Моя історія, як і в усіх, — тривожна. Невгамовне море… Тривожний ранок, коли хлопці щойно вийшли з порту на рейд. Вони ще не знали тоді, чим закінчиться той ранок. І мої відтінки якраз психологічно про це. У кожної роботи є символ надії — це птаха, яка приведе моряків додому. Так, море тривожно хвилюється, але у них є прапор і є птаха», — говорить художниця.
Наймолодша учасниця проекту — Габріелла Ейдер, сестра Андрія Ейдера, матроса Військово-Морських сил ЗСУ, наймолодшого героя «Бердянська». Габріелла розповіла, що намалювала для братика кораблик і чайку. «І що навіть якщо море суворе й нечуле, то над корабликом все одно сходить сонце — і хоч-не-хоч, а шлях окреслиться — і він повернеться додому. Головне, що у кораблика є два дороговкази — сонце і чайка! І тому він переможно допливе до брата», — впевнено коментує свою роботу художниця.
АРТИСТ — ТОЙ, ХТО В ЕПІЦЕНТРІ… БОЛЮ
У межах виставки проведено ще одну акцію — продаж листівок — копій картин, кошти від якої будуть передані на потреби військовополонених. До акції долучилася відома українська акторка, громадська діячка Римма ЗЮБІНА. Дехто з відвідувачів відверто дивувався: чому знана акторка стоїть у кутку, продає листівки й відраховує решту, тримаючи картонну коробку?
Римма Зюбіна сказала, що є дві категорії людей: «ті, хто в політиці, і внєполітікі». Але її політика — не йти у кандидати чи депутати, а бути в епіцентрі суспільного, громадського життя, бо артист — той, хто з народом, хто відчуває його стигми, рани, хто вчасно надає підтримку і здатен відрефлексувати, відреагувати, привернути. «Ми не можемо стояти осторонь. Живучи в такий болісний момент країни, не бути в цьому процесі, не знати, що тут відбувається, — аморально. Тоді ви просто спите й їсте… і більше нічого у вашому житті не відбувається. Ті, хто на сцені, можуть більше сказати, підтримувати, висловлювати. Те, що сьогодні відбувається саме за допомогою художників, — важливо. Бо ми, кожен у своїй мистецькій галузі, можемо проявляти солідарність з тими, хто потребує допомоги. Ми знаємо лише малу частину того, що відбувається в тюрмах Росії, можемо лише здогадуватися, що відбувається в Криму. Це справжній фашизм. І я не буду приховувати цього слова! Це порушення всіх людських норм».
Римма Зюбіна — одна з перших, хто відгукнувся, коли сім’я Ейдерів просила про допомогу. «Коли я дізналася про те, що сталося, — ще тоді, в листопаді, одразу знайшла на «Фейсбуці» Дмитра Ейдера… і Женю. З’ясувалося, що Женя шукала житло в Києві. Ми знайшли їм квартиру згодом. А тепер ось Женя — організаторка такої життєво важливої події, виставки для наших героїв, і я маю їй допомогти…» — завершує пані Римма.
Виставку організовано за підтримки Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ, Командування Військово-Морських сил ЗСУ та НІАМ «Київська Фортеця». До 28 лютого — час, щоби встигнути її побачити.
