Теги Posts tagged with "Церква"

Церква

7 травня 2020 року під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбулося засідання Архієрейського собору Української Православної Церкви Київського Патріархату шляхом відео конференції.

Архієрейський Собор УПЦ Київського Патріархату прийняв звернення щодо складного положення Київського Патріархату в Українській державі та відсутність діалогу з українською владою.

Президенту України Зеленському В. О.,

Голові Верховної Ради України Разумкову Д. О.,

Прем’єр-міністру України Шмигалю Д. А. і всім

благочестивим українцям в Україні та за її межами

ЗВЕРНЕННЯ

Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату з приводу діалогу з владою.

Архієрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату із сумом змушений констатувати відсутність будь-якого конструктивного діалогу з українською владою, і відбувається це не з вини Церкви.

Київський Патріархат існує та звершує свою місію, продовжує статутну діяльність, молиться за українську владу та підтримує всі її державотворчі наміри, натомість постійно стикається з утисками та переслідуваннями.

Навіть така страшна біда, як пандемія коронавірусу, не змінила ситуацію у бік співпраці. Представники Української Православної Церкви Київського Патріархату не були запрошені на жодну зустріч з Президентом України, до Кабінету Міністрів України та до профільних міністерств на наради з цього приводу. Ні на рівні Києва, ні інших органів державної влади та місцевого самоврядування. На жаль, за рекомендацією Міністерства культури України не було і телетрансляцій Пасхальної Великодньої служби з головного храму незалежного українського православ’я – Свято-Володимирського кафедрального патріаршого собору Києва. Такий показ святкового Богослужіння на телебаченні міг би задовольнити релігійні потреби наших віруючих, які через карантин не могли потрапити до храму, де служить український Патріарх. Всіх санітарно-епідемологічних карантинних заходів єпископат і духовенство УПЦ КП дотримувались та продовжують дотримуватись.

Попри численні звернення до влади та Президента України мільйонів віруючих, до цього часу не вирішено основне питання життєдіяльності нашої Церкви, як конфесії – відновлення державної реєстрації, яка була скасована внаслідок незаконних рейдерських дій представників Православної Церкви України та чиновників владного режиму попереднього Президента України Порошенка П. О. Більше того, Міністерство культури України і надалі продовжує дискримінаційну діяльність щодо УПЦ КП. По суті, наша єдина національна Православна Церква на сьогодні опинилася в Україні на правах гнаної та підпільної Церкви.

Завдяки діям представників ПЦУ монастирі, храми та приміщення УПЦ КП по-бандитськи захоплюються, священників і мирян б’ють, викрадають і залякують. Навіть приміщення Київської Патріархії, її майно та рахунки на очах у влади, яка лишилася бездіяльною, було протиправно перереєстровано на себе Київською Митрополією ПЦУ, до якої вищезгадане майно немає жодного юридичного відношення.

Відбувається це попри те, що Конституція України визначає захист прав і свобод громадян основною цінністю, а наша країна позиціонує себе, як демократична правова держава, яка взяла на себе відповідні міжнародні зобов’язання. Такі дії дискредитують нашу країну не лише в очах громадян, які хочуть належати до цієї Церкви, яку самі вибрали, але й усього цивілізованого світу, для яких не зрозуміле таке нехтування правами людини. Віруючі УПЦ Київського Патріархату, які є в Сполучених Штатах Америки, Європі та в інших країнах за кордоном, обурені ситуацією, яка склалася зі свободою совісті та релігії в Україні.

Хочемо нагадати, що Українська Православна Церква Київського Патріархату третя за кількістю вірян православна конфесія. Вона єдина проукраїнська Церква з патріаршим устроєм, першосвятительським престолом у золотоверхому княжому Києві і яка не залежить від іноземних духовних центрів, як то УПЦ МП (Росія) та ПЦУ (Туреччина). Київський Патріархат чітко стоїть на засадах служінню лише Богові та українському богоспасаємому народові.

Саме Київський Патріархат був тією Церквою, яка стала основою державотворення в перші роки української незалежності. УПЦ КП постійно зберігала єдність зі своїм народом у найбільш трагічні та переламні моменти новітньої історії, розділяє все його горе та турботи: під час Помаранчевої революції та Революції гідності, російсько-української війни. Тепер Київський Патріархат намагаються знищити, а влада нічого не робить для його захисту. Настав час Державі захистити конституційні права УПЦ Київського Патріархату.

На сьогодні, попри шалений тиск, УПЦ КП має 11 єпархій: Київська, Переяславська, Одесько-Балтська, Дніпровська, Сумська, Полтавська, Харківська, Хмельницька, Чернівецька, Білгородська, Східно-Молдавська; 300 парафій в Україні та за кордоном, включаючи Європейський деканат і парафії у США. До Церкви належать віруючі, патріотичні громадяни, які мають повне право на конфесійне самовизначення, вони заслуговують, щоб їх не заганяли, як безмовне стадо до чужої кошари – Московського, чи Константинопольського патріархатів. Наше законне право – бути в рідному Київському Патріархаті.

Шановний пане Президенте Володимире Олександровичу Зеленський, Ваше невтручання у ганебну ситуацію, яка склалася з Українською Православною Церквою Київського Патріархату, використовується представниками Православної Церкви України для подальших рейдерських дій, порушень закону та прав громадян. Від того, що свідомо нищиться Київський Патріархат, радіють лише вороги України. Зокрема, відчувають радість у Росії, з якою у нас точиться війна. Там не приховують задоволення, коли в Україні очільники ПЦУ паплюжать ім’я визнаного духовного лідера українців – Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Ми не виключаємо, що деякі злі сили, які розгорнули брутальну кампанію проти Патріарха Філарета за чітке відстоювання духовного суверенітету нашого народу, прагнутимуть і його фізичного знищення.

За таких умов бездіяльна позиція влади стає потуранням беззаконню та свавіллю. Для обговорення зазначених проблем, ми просимо Вас нарешті зустрітися з духовним пастирем нашого народу, Героєм України, Предстоятелем Української Православної Церкви Київського Патріархату, Його Святістю Патріархом Філаретом.

Також, вкотре звертаємося до Президента України Володимира Зеленського, Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова, Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, представників судової влади та правоохоронних органів з вимогою зробити все можливе для забезпечення реалізації прав і свобод вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату, припинити дискримінацію нашої Церкви та повернути державну реєстрацію. Винні у незаконних діях мають понести покарання.

У випадку подальшого ігнорування наших законних вимог, ми будемо вимушені інформувати європейське співтовариство, демократичну громадськість, міжнародні правозахисні інституції про кричущі порушення прав на свободу совісті в Україні вірних УПЦ КП.

Просимо всіх віруючих нашої Святої Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка єдина зберігає правдиву українську православну традицію, слідувати заповітам блаженної пам’яті митрополита Київського Іларіона, святителя митрополита Петра Могили, митрополита Василя Липківського, митрополита Іларіона Огієнка, Патріарха Мстислава Скрипника, Патріарха Володимира Романюка та й надалі гуртуватися навколо Київського патріаршого престолу.

ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України

ІОАСАФ, митрополит Білгородський і Обоянський

ФІЛАРЕТ, єпископ Фалештський і Східно-Молдовський

ІЛЛЯ, єпископ Харківський і Богодухівський

АНДРІЙ, єпископ Переяславський і Білоцерківський

НИКОДИМ, єпископ Сумський і Охтирський та тимчасово керуючий Полтавською єпархією

ДАНИЇЛ, єпископ Дніпровський і Криворізький

ВАРСОНОФІЙ, єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський

НИКОН, єпископ Одеський і Балтський

НИКОН, єпископ Чернівецький і Буковинський

ПЕТРО, єпископ Валуйський, вікарій Білгородської єпархії

new.cerkva.info

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Патріарх Філарет

Політика і Церква є одними із найважливіших стовпів існування практично всіх держав світу. Із давніх давен багато мрійників вважали, що при ідеальному правлінні Державою аж ніяк не потрібно змішувати політику і церкву. Та насправді вони давно переплетені міцними вузлами, які не під силу розірвати. Як висновок: часто-густо в церквах отримуємо політичні настанови, і паралельно – з політичних трибун нами також не рідко пробують маніпулювати за допомогою нашої віри. Великі вчені з обох сторін неодноразово висловлювались, що найкраще для народу є тільки чітке розмежування і не пересікання віри та політики, бо якщо їх об’єднувати – країну може чекати колапс.  

За часи Незалежності України найяскравіший прояв політики в Церкві спричинив 5-тий Президент Петро Олексійович Порошенко коли під час своєї передвиборчої кампанії в’язався у боротьбу по здобутті «Томосу». Звісно, автокефалія Української Церкви – це великий і потрібний крок для нації, та нажаль, зараз можна констатувати, що у цій боротьбі більше здобула – політика, а не церква і християни.

Адже проаналізувавши сам текст «Томосу», який довго тримали у таємниці,  назбирується величезний ряд питань. Серед них чи не найважливіші:

  1. Чи реально ми отримали Незалежну Церкву( факти свідчать що наша автокефалія обмежена, ми залежні від Константинопольського патріарха);
  2. Чому? Хто? І з якою метою вирішили усунути найвеличнішу церковну особу Патріарха Київського і Всієї Русі Філарета?  

Почнемо із першого питання, адже людей дуже цікавить чи «Томос» дав нам таку бажану автокефалію… І якщо прямо давати відповідь – то ні, нажаль, даний документ свідчить що ми ще надовго будемо залежними від Константинопольського патріарха, в даний час ним є Варфоломій, наша автокефалія є обмеженою. Крім того, «Томос» налаштував всі церкви, крім грецьких, Константинопольської, Елладської та Олександрійської  проти ПЦУ. Більшість церков не визнають цього томосу, наданого Константинопольським патріархом, що у висновку – ми як не були визнані автокефальною Церквою, так і залишаємося. Тоді чому ж ми погодились на такі умови? – Відповідь проста і банальна: в цьому питанні на першому місці була політика Порошенка, йому потрібен був цей документ і в найкоротші терміни – все заради піару. А те що суть документу насправді не дає повної автокефалії – це його мало хвилювало. Ці його потуги можна поставити в один ряд із підписанням славнозвісного газового контракту Юлією Тимошенко із Росією. От саме  такий тандем політики і церкви призводить до колапсу державу і народ. Томос для нас приніс не багато користі, а скоріш навпаки – розділив велику Церкву України на частини? З цим документом тепер іде боротьба не з Московським патріархатом за об’єднання, а йде всередині Церкви. Ми самі себе руйнуємо. Знищуємо те, що будували майже тридцять років.

Щодо другого питання, яке напряму стосується Патріарха Київського і Всієї Русі Філарета – то тут також, нажаль, на перших ролях знову політика. Всі знають Філарета як величну постать, борця за Незалежну Українську Церкву, а відповідно у здобутті «Томосу» він був у перших рядах. Саме він мав би очолити новітню церкву, якби на першому місці не стояла політика, яка нажаль, і в світовій церкві диктує правила гри. Як ми вже згадували автокефалія є не повною, ми залежні від Константинопольського патріарха. Варфоломій не визнає і не хоче визнати Українську православну церкву патріархатом, а відповідно – в Україні не Патріархат. За церковними канонами  Патріархат не може бути в складі Патріархату, а тому Константинопольський патріарх Варфоломій – не може визнати Філарета Патріархом. От тут якраз і проявляється політична сторона, в якій Константинополь вказує що є єдиною владою над Українською Церквою, саме через бажання владувати і почалась масштабна війна проти рівного по сану Патріарха Філарета.

Згодом, Варфоломій зрозумів, що Петру Порошенку «Томос» вкрай потрібний і він піде на будь-які умови щоб його отримати. Так, і в результаті сталось, що першою і чи не єдиною умовою було усунення Філарета, за що й тодішній Президент взявся без жодного докору сумління. Та найгіршим у цьому всьому є те, що головним опонентом і людиною, що взялась знищувати Філарета став його колись вірний учень Митрополит Епіфаній. Саме цього священнослужителя Філарет підняв до вершин церковної влади і домігся 15 грудня 2018 року обрання його предстоятелем Паравославної Церкви України. Та в результаті той його зрадив, адже за домовленістю Патріарх  мав керувати Українською православною церквою в Україні, а новий глава мав представляти Церкву ззовні, в православному світі – ці домовленості після свого обрання Епіфаній не виконав. Більше того, зі сторони предстоятеля ПЦУ ведеться масштабна війна за майно Філарета. Так, його намагаються вигнати з Патріаршої резиденції (рейдерськи вже оформили на себе), яку він збудував ще в 70-х роках минулого сторіччя, і також з Володимирського собору, де він регулярно служить ось уже 53 роки.  Епіфаній зрозумів, що Патріарх Філарет є незручним для Константинопольського Патріарха Варфоломія.  Крім того і для Порошенка він став непотрібним, що в результаті призвело до жадібного інстинкту владування і збагачення зі сторони очільника ПЦУ Митрополита Епіфанія.

Зараз ведеться нищівна війна проти Патріарха Філарета, а опонентами виступають його учні-Іуди на чолі із Епіфанієм – політика і гроші поглинули їх.  Якщо зробити короткий висновок, то нажаль, український народ знову змушений платити своїми стражданнями через політичні ігри цинічних людей. Щодо Патріарха Філарета, то тут приходиться констатувати, що ціль до якої він йшов все життя спаплюжили політикани і зрадники учні. Вони заради чину, грошей, влади зрадили найперше Бога та український народ. При тому верхом цинізму стало тотальне знищення Філарета, людини яка віддала Богові, Церкві, народові все своє життя. Та ми віримо, найперше у силу Божу і у мудрість Філарета, які спільно й дальше стоятимуть на захисті християн і не дадуть політикам та Іудам стати розкольниками нашого віруючого українського народу.

Як ми вже й говорили: політику і Церкву не потрібно переплітати і ми категорично проти цього. Та маємо надію, що в аспекті правового поля Президент України Володимир Олександрович Зеленський  все ж втрутиться і не дозволить, щоб  рейдерським шляхом забирали церковне майно. Президент повинен об’єднати і захистити українських вірян та ні в якому разі не насаджувати їм свою політику, що робив його попередник. Віримо і знаємо, що Володимир Олександрович не залишить це питання осторонь…

Парафіяни Володимирського СОБОРУ

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Вже більше як пів року наша держава знаходиться під керівництвом Президента Володимира Олександровича Зеленського. Та попри такий не малий період приходиться констатувати , що  відлуння передвиборчої президентської боротьби й наче не покидало домівки українців. Навіть факт перемоги пропрезидентської партії  «Слуга народу» на виборах до Верховної Ради не дав такого бажаного і потрібного всеукраїнського душевного спокою.

А це все пов’язано із тим, що крайні політичні війни в Україні відбувались виходячи далеко за межі толерантності, найперше до українського народу. За останній рік-півтори нашу націю хотіли пошматувати, поставити на коліна, вбити,  і де-факто – такого масштабного сіяння розбрату Україна ще не бачила. Опоненти настільки прагнули перемоги, що в прямому значенні поставити під удар існування України як держави.

Адже в час, коли на нашій території окупант вбиває нас, нам потрібна єдність, а її якраз, навпаки – прицільно й масштабно знищують. Нажаль, методи боротьби стали далеко не політичними і були й гіршими і найганебнішими за всі часи незалежності країни…

Найбільше відзначився, і м’яко кажучи, не з найкращої сторони тодішній Президент Петро Олексійович Порошенко. Адже розуміючи, що банальним чорним піаром проти опонентів, чи всеукраїнським туром до виборців перемоги йому не здобути – він пішов шляхом дестабілізації народу, що мав на меті розділити нас: мовою і вірою. Та найгірше, що насправді, а ні мова, а ні віра для нього принципового значення не мають – це лише інструменти у боротьбі за «трон». Ще під час виборчої кампанії величезна кількість політологів критикували шалене демпінгування подій щодо «Мовного закону» і «Томосу».

Та коли стояло на кону Президентське крісло – то його явно не хвилювали не найкращі наслідки, швидких передвиборчих ходів. Так, зараз можна констатувати, що доля українців для нього не була важливішою за не до кінця обдуманий піар хід.  Як висновок: «Мовний закон» все ж вимучили його ставленики у тодішній Верховні Раді, та він неабияк завдав такого непотрібного нації, і водночас такого потрібного йому удару – розбрату.  

Звісно, «Мовний закон» приніс у наші домівки багато дискусій і ворожнечі один до одного, але головним, масштабним ударом по народу – став удар по вірі. Адже віра в Бога – це сакральний скарб нашої нації, який століттями давав нам силу на боротьбу із загарбниками. Віра не дала згинути нам в часи «Голодомору». В кожному українському домі молитва була і є захисником від всіх бід та негараздів. Саме віра є невід’ємним, величним і незнищенним чинником збереження нашої нації та державності,  і саме через неї Петро Порошенко мав намір, і частково зробив це – залізти в наші голови і маніпулювати задля своїх жадібних владних цілей. Головним аспектом проникнення через віру став «Томос». Так, це на перший погляд найвеличніша подія для українських християн, і такою вона б могла бути якби не ряд наслідків що в результаті стались…

Забігаючи наперед, нажаль – сам «Томос» по факту не є тим могучим документом, що дав Україні на сто відсотків Незалежну Церкву!  Але водночас ним вбили дещо набагато більше і значуще для України і для кожного з нас – це роки самостійного становлення  міцної і по факту Незалежної Української православної церкви, знівелювали весь труд і життєвий шлях Великого Патріарха Української православної церкви Київського патріархату,   Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета. Саме він зробив історичний виклик цілій системі – почав рух у бік автокефальної, тобто незалежної Української православної церкви, за що й від єпископату Московської патріархії отримав анафему — церковне прокляття.

Патріарх Філарет, як головний борець за автокефалію був потрібний Порошенкові для здобуття «Томосу», і сам, звісно, мав величезне бажання добитися цілі всього свого життя – Незалежності української церкви. Та в результаті його використали і мали намір позбутись назавжди. Як висновок – вже понад рік триває масштабна кампанія з очорнення його репутації. Та розумна людина розібравшись у ситуації зробить аж ніяк не той висновок, що буде зручний як Петру Порошенку, так і Предстоятелю Православної церкви України Епіфанію.

Все на перший погляд вкрай заплутано, але насправді – доволі просто. Для отримання «Томосу» наша держава мала вибрати єдиного Предстоятеля Православної церкви України. Крім того, за параметрами які виставляв Константинопольський патріарх Варфоломій – Філарет не міг подавати свою кандидатуру. Як висновок Філарет прийняв умови Константинополя і 15 грудня 2018 року у Софії Київській на установчому соборі нової Церкви – Православної церкви України домігся обрання предстоятелем ПЦУ митрополита Епіфанія (Думенка). Але це все відбулось за умови, що Патріарх буде керувати Українською православною церквою в Україні, а новий глава представлятиме Церкву ззовні, в православному світі. Та згодом, після того, як Епіфаній був обраний,  та разом із архієреями, які голосували за правління Філарата, зрадили його.

Повертаючись до самого «Томосу», то він не такий, як мають усі інші церкви. Українська автокефалія обмежена. Ми багато чого не можемо відповідно до нього робити, бо залежні від Константинопольського патріарха. Варфоломій не визнає і не хоче визнати Українську православну церкву патріархатом, а відповідно – в Україні не Патріархат. За церковними канонами Патріархат не може бути в складі Патріархату, а тому Константинопольський патріарх Варфоломій – не може визнати Філарета Патріархом.

В кінцевому висновку наданий Україні «Томос» надає виключно неповну автокефалію! Тобто, наша Церква є Митрополією, яка підкоряється Константинополю. Відповідно до цього всього, щоб отримати «Томос» для піаркампанії, Порошенко мав позбавитись від Філарета, що він і зробив за допомогою Митрополита Епіфанія. Та верхом цинізму з боку тодішнього Президента було те, що знаючи суть тексту «Томосу», він його приховав від Філарета заради втягнення у піаркампанію.  Крім того, напевне із ціллю, щоб Патріарх спокійно і без шуму відійшов в сторону… І тут, його на державному рівні нагородили почесним званням Героя України. Та вже за кілька місяців його почали знищувати. Його учні на чолі із Епіфанієм, що  клялися у вірності зненацька почали розпинати свого духовного батька. Цікавим і бездушним став той факт, що його намагаються вигнати з Патріаршої резиденції (рейдерськи вже оформили на себе і захопила ПЦУ), яку він збудував ще в 70-х роках минулого сторіччя, і також з Володимирського собору, де він регулярно служить ось уже 53 роки. 

Підводячи чітку лінію ми розуміємо, що Константинопольській патріарх хоче мати першість та бути вищим за усіх Патріархів. А з цим не погоджуються Православні церкви і відповідно – не визнають наданий Україні «Томос».

Амбіції Патріарха Варфоломія мати владу над церквами звелись до того, що документ-«Томос» не надав сто відсоткової автокефалії за яку ціле своє життя бореться Патріарх Філарет. У висновку – Варфоломій вказав П.Порошенку чіткі умови для швидкого отримання «Томосу», і це – усунення Філарета (тому, що йшла загроза як від рівного Патріарха) і неповна автокефалія яку вони на час передвиборчої гонки приховали.

Та якщо з Петром Олексійовичем все більш-менш зрозуміло – його ціллю будь-якою ціною було Президентське крісло, то Митрополит Епіфаній у своїй особі став Іудою 21 століття. Він зрадив свого духовного батька, наставника, він вибрав шлях, де не прагне служити церкві і Богові, як це робить Філарет, а вибрав шлях де церква повинна служити йому… Нажаль, Епіфаній вирішив прожити легке і зручне життя земне, а Філарет все робив, щоб здобути життя вічне… Та суд Господній близько…
 

Парафіяни Володимирського Собору

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В умовах сучасного світу, після сенсаційного польоту в космос автомобіля Ілона Маска «Тесла», применшувати важливість та залученість технологій в наше життя не варто. Не стоїть осторонь технологічних новинок і церква: якщо ще за часів Середньовіччя вона вороже ставилася до наукового прогресу, то сьогодні церковнослужителі активно використовують інноваційні засоби.

Як саме технології, соціальні мережі та інтернет допомагають церкві поширювати слово Боже серед вірян, і чи зможемо ми в найближчому майбутньому сповідатися роботам, з’ясовувала журналіст видання Persona.Top.

Як стверджує диякон Михайло Омельян, представники Церкви використовують сучасні технології з місіонерською метою, тобто як засіб донесення корисної інформації до людей загалом та сучасної молоді зокрема.

– Для прикладу, в мережі інтернет можна побачити офіційний сайт УПЦ Київського Патріархату, а також сайти єпархій, Синодальних відділів чи недільних шкіл. Не нехтуємо ми й соціальними мережами, використовуючи їх для висвітлення діяльності як Української Церкви так і її Предстоятеля Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, – розповідає про застосування інтернету кандидат богословських наук, старший викладач кафедри богослів’я та філософії Київської православної богословської академії Михайло Омельян.

Також, за його словами, кожен активний користувач смартфону може завантажити додаток, у якому є Біблія. І самі священнослужителі, використовуючи сучасні інформаційні технології, показують приклад того, як вони можуть слугувати для розповсюдження добра по світу.

Михайло Омельян. Джерело – Фейсбук

Головне – не стати рабом технологій

Протодиякон Владислав Демченко, секретар Вінницької єпархії УПЦ, стверджує, що церква складається із звичайних людей, котрі, живучи в сучасному світі, користуються його благами, у тому числі й сучасними технологіями.

– «Все мені дозволено, та не все корисне, все мені дозволено‚ та ніщо не повинне володіти мною» – цими словами апостола Павла можна визначити, яким повинно бути ставлення християнина до благ цього світу. Тобто користуватися технологіями можна і потрібно, головне, щоб не стати їх рабом. Це стосується як сучасних технологій, які роблять наше життя більш комфортним, так і інформаційних, адже ми бачимо, що сучасній, а особливо молодій людині важко прожити не те що день, навіть декілька годин без якого-небудь електронного гаджета, – розповідає Владислав.

Фото – Владислав Демченко. Джерело – Фейсбук

Що ж стосується церкви як організації в цілому, то вона також використовує сучасні технології, зокрема інформаційні.

– Церква активно представлена в мережі інтернет. Наприклад, наша єпархія має офіційну сторінку та присутня в популярних соціальних мережах. Це – спосіб донесення своєї думки до суспільства з різних актуальних питань і, звичайно, гарна можливість проповідувати Христа. Якщо інтернет в цьому допомагає, то чому його не використовувати? – говорить протодиякон Владислав Демченко.

Батюшка-блогер вже більше не екзотика

Протоієрей Володимир Пучков, головний редактор газети «Православна Вінниччина» Вінницької єпархії УПЦ говорить, що інтернет та соціальні мережі забезпечують не тільки присутність православної церкви як інституту, а й допомагають втілювати в життя соціальні та благодійні проекти.

– Церква представлена в інтернеті не лише на рівні офіційних сайтів єпархій, монастирів та храмів. Окрім цього, в мережі реалізуються різноманітні благодійні та просвітницькі проекти, деякі священики модерують власні сайти і навіть таке явище, як батюшка-блогер, вже не сприймається, як екзотика, – розповідає Володимир Пучков.

Фото – Володимир Пучков. Джерело – Credo

Сповідатися через інтернет – те ж саме, що лікувати зуби по телефону

Попри всеохопність та універсальність, інтернет та соцмережі для більшості християнських таїнств не підходять. Тому сповідатися через інтернет не можна.

– Сповідатися через мережу інтернет чи соцмережі є неприпустимо, адже це не можна назвати таїнством сповіді, а лише бесідою. таїнство ж сповіді передбачає особисту зустріч людини зі священнослужителем в храмі, в лікарні або вдома, якщо парафіянин важко захворів і не може прийти до храму Господнього. Із книги Діянь святих апостолів ми читаємо про те, що ті, хто увірував в Ісуса Христа, приходили й сповідувалися: «Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої» (Діян. 19: 17). Тобто тут важлива безпосередня участь та зусилля, – пояснює диякон Михайло Омельян.

За його словами, сповідатися через інтернет – це те ж саме, що лікувати зуби по телефону. Адже Церква, для кращого усвідомлення сутності гріха, порівнює його з хворобою, для викорінення якої потрібен лікар – Господь наш Ісус Христос та засоби для лікування – Свята Христова Церква та священнослужителі.

Протоієрей Володимир Пучков стверджує, що навряд чи в майбутньому ми отримаємо можливість сповідатися через інтернет.

– Не думаю, що сповідь через інтернет можлива чи колись стане можливою. Сповідь – це таїнство, тобто за видимим обрядом в ній присутня невидима дія Божа на душу людини. Для звершення таїнства необхідна тісна та безпосередня взаємодія людини та Церкви. Спілкування в інтернеті, навіть в режимі онлайн, чи за допомогою скайпу, для цього недостатньо, – пояснює протоієрей.

Сповідатимуться через інтернет у виключних випадках – перед смертю

За словами протодиякона Владислава Демченка, сповідь через інтернет – це вже занадто.

– Через інтернет можна спілкуватися і швидко отримати відповідь на своє запитання – у приватному чаті зі священиком чи на публічних сторінках. Але поради – це одне, а сповідь – зовсім інше. Навіть звичайні лікарі не виписують рецепти телефоном чи через інтернет, а вимагають особистого прийому і спілкування з пацієнтом, тому що тільки так можна поставити правильний діагноз та оцінити важкість хвороби. Це правило стосується й процесу лікування душевних ран, які ми завдаємо собі гріхами. Тому, думаю, що сповідь через інтернет не увійде в церковну практику, однак припускаю, що в крайніх випадках – наприклад, коли людина помирає, і немає іншого способу поспілкуватися зі священиком, крім телефону чи інтернету, Господь може прийняти таку передсмертну сповідь. Але це – виключення, а не правило, – каже секретар Вінницької єпархії УПЦ.

Робот не зможе витерти сльози вірян

Роботи чи дрони, переконує диякон Михайло Омельян, ніколи не зможуть замінити священнослужителя.

– Якщо говорити про важливі речі жартуючи, то священик може витерти сльозу вдови чи сироти, втішити, допомогти, а робот чи дрон від сліз людини «заглючить» або «коротне». Кажучи ж серйозно, то людина складається із душі та тіла, і багато людей звертаються до священнослужителів з проблемами духовними, а не фізичними, які Господь благодаттю своєю, через священика, допомагає вирішити, – пояснює кандидат богословських наук, – робот же не зможе цього зробити, адже не має ні душі, ані тіла, а лише впорядковані людиною запчастини, які можуть полегшити побут людини, а не духовно допомогти.

Роботи ніколи не складуть конкуренції священикам

Священство, за словами протодиякона Владислава Демченка – це особливе служіння, на яке Бог покликав людей, котрі створені за його образом і подобою, тому надсучасні роботи замінити священиків не зможуть.

– Якщо Ангели не можуть звершувати ті священні дії, які Бог доручив робити людям-священикам, то хіба може йти мова про те, щоби ці дії звершували механічні чи електронні творіння людських рук? – говорить Владислав Демченко.

В цьому з колегами згоден і протоієрей Володимир Пучков:

– Мета Церкви – освячення людини, прилучення її до реальності Царства Божого, яке, як сказав Христос, «наблизилось», тобто є досяжним тут і зараз. Для цього Бог дав Церкві дар священства, який Церква, в свою чергу, делегує певним людям для звершення священнодійств. Отже, священик – це завжди людина. Жива, свідома, розумна особистість. Замінити яку не може ані робот, ані комп’ютер, ані дрон, – пояснив протоієрей.

Автор: Ірися Герцун

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12389 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014