Теги Posts tagged with "судебная реформа"

судебная реформа

Венецианская комиссия назвала законодательные изменения в судебную систему Украины, инициированные командой президента Владимира Зеленского, угрозой для ее стабильности и независимости.

Соответствующее заключение по результатам анализа закона №193 опубликовала пресс-служба Совета Европы в пятницу, 6 декабря. Полный же текст доклада пообещали показать 9 декабря.

В частности, обеспокоенность вызвали новые правила, касающиеся структуры и роли судей Высшего совета правосудия (ВСП), а также состава и статуса Высшей квалификационной комиссии судей (ВККС), сокращения вдвое число судей Верховного суда и введения строгие дисциплинарные меры в отношении судей и членов ВСП и ВКС.

Венецианская комиссия приветствует тот факт, что два органа судебного управления были сближены, и проект по распространению действия Закона об очищении власти (люстрации) был отвергнут. Она также одобряет, что правительственное большинство, похоже, открыта к дальнейшим изменениям в судебной системе, чтобы устранить недостатки нового закона, который был принят за очень быстрой процедурой, без достаточного учета мнений всех заинтересованных сторон“, – сказано в заключении.

При этом в комиссии подчеркнули, что инициирование после выборов очередной реформы, которая приводит к серьезным изменениям в составе Верховного Суда, “уведомляет как судьям, так и широкой общественности, что от воли соответствующего большинства в парламенте зависит, смогут ли судьи Верховного Суда оставаться в офисе или нет”. “Это очевидная угроза их независимости”, – отметили эксперты.

Венецианская комиссия раскритиковала судебную реформу Зеленского

Венецианская комиссия раскритиковала судебную реформу Зеленского

В комиссии выразили мнение, что реформа Верховного Суда может быть предпринята после того, как будет уменьшена его огромная нагрузка, в том числе посредством реформы судов первой и второй инстанции, что должно стать ключевым направлением реформы.

После роспуска ВККС 7 ноября 2019 года процедура назначения в суды первой и второй инстанций полностью прекратилась, что вызывает сожаление. В этих судах необходимо срочно заполнить более 2 тысяч вакансий, некоторые из которых вообще не работают из-за отсутствия судей. Венецианская комиссия заявляет, что срочно должны быть назначены новые судьи, прошедшие процедуру переоценки“, – сказано в документе.

Эксперты также решили, что сокращение числа судей Верховного Суда до 100, в отношении чего “не было предоставлено достаточного обоснования”, фактически равнозначно повторной проверке, должно быть отменено.

“Проверка всех судей Верховного Суда, когда есть сомнения в честности некоторых из них, явно не пропорциональна. Кроме того, сокращение числа судей в настоящее время приведет к еще большему отставанию в рассмотрении дел и поставит под угрозу функционирование Верховного Суда. Цель сократить количество судей может быть достигнута на более позднем этапе, когда будет снята текущая нагрузка. Сокращение числа судей, вероятно, может быть достигнуто путем выхода на пенсию или добровольного перевода”, – порекомендовали в “Венецианке”.

Кроме того, эксперты настояли: должна быть упрощена дисциплинарная процедура. По их мнению, апелляция на дисциплинарные решения Высшего совета судей должна подаваться непосредственно в Верховный Суд, а не в реформированный Киевский городской административный суд и Апелляционный административный суд. С другой стороны, должны быть восстановлены некоторые из сроков в дисциплинарном производстве, сокращенные законом №193.

Венецианская комиссия раскритиковала судебную реформу Зеленского

Венецианская комиссия раскритиковала судебную реформу Зеленского

obozrevatel.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Виктор Мусияка

Профессор, бывший заместитель главы Конституционной комиссии Виктор Мусияка считает, что в ходе перезапуска судебной реформы необходимо в первую очередь провести ревизию изменений в Конституцию, а также законов, принятых на протяжении каденции президента Петра Порошенко и которые касались судебной системы.

Об этом он сказал Українським Новинам.

“Что-то можно изменить через Конституционный суд, а что-то, возможно, без Конституционного суда…Мы предлагали разработать и принять новую редакцию закона “О судоустройстве и статусе судей” и фактически заменить этот (существующий) идиотский закон нормальным законом, который не будет противоречить Конституции. Тогда не возникнет необходимости обращаться в Конституционный суд”, – сказал Мусияка.

Эксперт уверен, что вопрос перезапуска судебной реформы требует концептуального подхода.

“Я бы не исключал и необходимости внесения изменений и в положения раздела “Правосудие” Основного закона, потому что там есть некоторые антиконституционные нормы”, – отметил он.

Также Мусияка сообщил, что в ходе встречи с членом команды Зеленского Ириной Венедиктовой, он посоветовал ей, прежде чем перезапускать или заново проводить судебную реформу, изучить нынешнее состояние судебной системы.

“Чтобы посмотреть, в каком контексте менять, какие элементы нужно полностью перезапускать, а какие лишь немного откорректировать. Вы же знаете, в каком состоянии находится судебная система. Картина просто ужасная – один только факт – дефицит судей более 2 тыс. в связи трансформацией системы. Нужно ли что-то делать? Конечно, нужно” – сказал Мусияка.

Эксперт также уверен, что дальнейшее реформирование судебной системы возможно только с привлечением профессионалов, “а не тех людей, которые непонятно откуда пришли и рассказывают, как и что делать.

Как сообщали Українські Новини, бывший член “Венецианской комиссии” Марина Ставнийчук считает, что у Конституционного суда есть все основания для того, чтобы признать неконституционность Закона Украины “О судоустройстве и статусе судей”.

ukranews.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Уважаемый, Владимир Александрович!

Вернемся к судебной реформе 2016 года. Какой была цель изменений в разделе VIII Правосудие Конституции Украины?

Переименовать Верховный Суд Украины на «Верховный Суд» и тем самым лишить его механически (просто) изменения названия с Украинской ССР на «Украину», что сделает его гарантом верховенства права.

Возникает вопрос: почему именно Верховный Суд Украины, как высший судебный орган, необходимо было повторно переименовывать? Возможно чтобы разорвать связь с советским прошлым? Но этот суд, как и все государственные органы в составе Украины были переименованы Актом провозглашения независимости Украины от 24.08.1991 года, предусмотренные Конституцией 1996 года. И в то же время в ст. 129-1 Конституции оставили то, что все суды государства, включая и Верховный Суд, принимают решение «именем Украины».

По таким законодательными манипуляциями, которые называются «реформы», четко усматривается попытка сломать принцип верховенства права, гарантированный ст. 8 Конституции, согласно которому «Конституция имеет высшую юридическую силу. Законы и другие нормативно-правовые акты принимаются на основе Конституции и должны соответствовать ей».

Дело в том, что одновременно с Законом «Об изменениях в Конституцию в части правосудия» №1401-VIII был принят Закон Украины «О судоустройстве и статусе судей» №1402-VIII, которые вместе набрали законную силу 30 сентября 2016. Указанный Закон №1402-VIII как раз и стал тем инструментом, которым состоялась попытка сломать конституционный принцип верховенства права. Команда Порошенко, во главе с псевдореформатором Филатовым и Ко поиздевались над судебной системой, пытаясь сделать ее своим ручным инструментом.

Внешняя нумерация законов якобы отражает действие верховенства права: сначала изменения в Конституцию Законом №1401-VIII, а потом изменения в закон о судоустройстве №1402-VIII, который в отличие от изменений в Конституцию, предусматривал уже не переименование, а ликвидацию Верховного Суда Украины.

Однако стенограмма пленарного заседания Верховной Рады Украины от 2 июня 2016 года, которым фиксируется процедура принятия законов указывает на то, что Закон №1402-VIII был проголосован вопреки требованиям статей 1, 8, 19, 83 Конституции до внесения изменений в раздел VIII «Правосудие» Конституции, закону №1401-VIII, означает полную неконституционность Закона о судоустройстве №1402-VIII.

Данные в подтверждение этого вывода находятся в открытом доступе самого стенографического бюллетеня пленарного заседания Верховной Рады и я думаю, что Служба безопасности Украины даст ответ, признакам действий либо соответствие статьи или статей Уголовного кодекса Украины и всех лиц, кто «организовал» этот неконституционный незаконный переворот судебной системы путём изменения нумерации законов.

После вступления 30 сентября 2016 года в законную силу обеих законодательных актов, Верховный Суд Украины (формально еще не переименован из за противоречия с Законом №1402) еще 3 октября 2016 года обратился с представлением в Конституционный Суд Украины о неконституционности его ликвидации обычным законом, поскольку процедура «ликвидации конституционного органа», который принадлежит к разделу «Общие положения »Конституции, после голосования 2/3 народных депутатов предусматривает вынесение таких законодательных изменений Президентом Украины на утверждение Всеукраинским референдумом.

Украинское общество является свидетелем того, что такой процедуры в Украине не было, как и ликвидации Верховного Суда Украины, который продолжал рассматривать дела до 15 декабря 2017 года.

В отличии от Закона №1401-VIII об изменениях в Конституцию, Законом №1402-VIII начало работы суда предусмотренного ним, а не изменениями в Конституцию Верховного Суда определено другим способом — в течение 6 месяцев со дня вступления в силу этого акта, то есть не позднее 30.05. 2017, хотя последний начал работать только с 15.12.2017.

Руководствуясь не Конституцией, а законом №1402-VIII, 27 октября 2016 Высший совет юстиции решением №3021/0/15-15 согласовывает определенное Государственной судебной администрацией количество судей переименованного Верховного Суда Украины, а количество судей кассационных судов в составе «вновь» созданного Верховного Суда.

То есть, не Верховный Совет Украины по конституционной процедуре, а названные государственные органы начинают процедуру создания «нового Верховного Суда», о котором говорится в Законе №1402-VIII, и это прямо противоречит требованиям Конституции.

Не менее абсурдно звучат объяснения, что созданный законом №1402-VIII верховный суд является не чем иным, как объединением Верховного и высших специализированных судов. Законом №1401-VIII высшие специализированные суды ликвидированы с 30.09.2016, а создание кассационных судов путём изменений в Конституцию не предусмотрено. Поэтому непонятно, как объединять несуществующие органы под названием Верховный Суд.

Итак, образованный законом №1402-VIII государственный орган под названием «Верховный Суд» ничего общего с конституционным органом — Верховным Судом Украины — не имеет, поскольку ст.125 Конституции в определении названия Верховного Суда, не содержит дополнительного названия: Большой Палаты, кассационных административного, хозяйственного, уголовного, гражданского судов, как по аналогии названия — Верховная Рада Украины — ст. 75 Конституции, Кабинет Министров Украины — высший орган в системе органов исполнительной власти ст.113 Конституции.

Анализ противоречия Конституции Украины «вновь созданного» Верховного Суда можно продолжать, но все чаще возникает вопрос: «Почему так случилось? Кто ввел в заблуждение украинское общество и международных партнеров о том, что это была судебная реформа? »

Очевидно, что Высшая квалификационная комиссия судей Украины, ГСА и ВСП действовали без принятой законом процедуры, как этого требуют статьи 1, 8, 19, 92 Конституции, что позволило экс-Президенту Украины Порошенко узурпировать судебную ветвь власти и сделать ее барьером поступления инвестиций в Украину.

Восстановление деятельности высшего судебного органа, предусмотренного ст. 125 Конституции — Верховного Суда Украины требует общество и международные партнеры.

Поэтому, я, как гражданин Украины адресую этот вопрос 3-летней давности в Конституционный Суд Украины: когда будет возобновлено действие верховенства права в лице высшего судебного органа государства?

Уважаемый, Владимир Александрович!

Прошу Вас, как Гаранта Конституции, остановить узурпацию судебной системы, путем восстановления конституционности и верховенства права.

Политический эксперт,

Мизрах Игорь


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Одной из самых закрытых ветвей власти в Украине всегда была судебная система. Служители Фемиды не имели права комментировать события, происходящие в стране или хоть как-то реагировать на критику в свой адрес. Именно по этой причине во всем в государстве виноваты были судьи.

Несколько лет назад ситуация начала постепенно меняться. В стране была объявлена реформа судебной системы, и суды стали более открытыми. Закон и сейчас запрещает служителям Фемиды комментировать рассматриваемые дела, но зато в стране появилась такая должность, как судья-спикер, который может доносить разрешенную законом информацию до общественности.

В последнее время судьи все чаще дают интервью, проводят пресс-конференции и форумы, объясняя людям суть своей работы. Правда, подобная открытость не всегда идет на пользу самим же судам и судьям. Увы, все чаще можно наблюдать случаи давления на судей с помощью публикаций в СМИ или проплаченных акций так называемых активистов.

Журналисты ИА «Одесса-медиа» встретились с председателем Одесского окружного административного суда Олегом Глуханчуком, чтобы поговорить о том, как на работе судей сказываются попытки давления на них, что хорошего принесла судебная реформа, и как суд готовится к предстоящим президентским выборам.

— Олег Васильевич,  уже не первый год судьи страдают от давления и попыток вмешательства в их работу со стороны СМИ и активистов. Вы лично, как и многие Ваши коллеги, не раз становились жертвой всевозможных нападок. По-вашему, почему так происходит, и какие цели преследуют те, кто пытается давить на судей?

— Сложно понять, чем руководствуются данные личности. Самое ужасное, что, используя непроверенную информацию, они публикуют ее как достоверную и не несут никакой ответственности за клевету.

Если много лет назад председатель суда мог влиять на распределение дел, потому что непосредственно именно он распределял дела между судьями, то после введения автоматизированной системы распределения, не имеет к этому процессу вообще никакого отношения. Сейчас он отвечает только за организацию работы суда и никоим образом не влияет на служителей Фемиды. Поэтому определить цель их давления на председателей я не могу. Возможно, они не до конца разбираются в полномочиях судей, занимающих административные должности, и думают, что они все еще каким-то образом могут влиять на решение каких-либо вопросов, касающихся рассмотрения судебных дел.

— Как сейчас обстоит ситуация с отправлением независимого правосудия в нашей стране. Она улучшилась за последние годы или наоборот?

— На мой взгляд, ситуация определенно улучшилась. На сегодняшний день, кроме активистов и журналистов, никто не оказывает давление на судебную систему, ведь главное условие осуществления правосудия – независимость судей.

— Расскажите о реформе судебной системы. Какие плоды она принесла самим служителям Фемиды и обществу?

— Реформа, безусловно, была полезна. Ни в одном другом государственном органе должностные лица  не проходили такого количества тестов и проверок: теоретические, практические, психологические, а потом еще и собеседование в онлайн-режиме. Вы не найдете ни одной структуры, в которой каждый сотрудник так бы подтвердил свою квалификацию. Поэтому те судьи, которые подтвердили способность осуществлять правосудие перед Высшей квалификационной комиссией Украины, могут спокойно выполнять свои обязанности. Можно сказать, что проводимая реформа встряхнула систему. Безусловно, судья, который работает 10-15 лет, изучает нововведения в законодательстве. Но эти экзамены заставили всех немного «проснуться» и повторить азы и фундаментальные положения, которые мы все изучали еще в высших учебных заведениях. Иногда такая встряска нужна, и она идет на пользу.

Но увлекаться подобными реформами также не стоит, потому что судьи должны заниматься своими прямыми обязанности – отправлением правосудия, а слишком частые подобные тестирования могут привести к профессиональному выгоранию и попросту уходу из профессии.

— Перемены, которые принесла реформа судебной власти, как-то отразились на кадровом составе, например, вашего суда?

— У нас в штате должно быть 33 судьи. Сейчас три вакансии свободны, поэтому из 30 служителей Фемиды только 10 пока что не прошли до конца квалификационное оценивание, и я среди них. 18 марта было назначено собеседование со мной, но поскольку Общественный совет доброчестности не успел дать свои заключения по всем судьям, о чем было сделано заявление, ВККС перенесла собеседование со мной и еще с несколькими судьями.  Дата пока неизвестна.

В сложившейся ситуации больше всего меня удивляет, что Общественный совет добропорядочности в некоторых случаях руководствуется непроверенной информацией, собранной в СМИ, и выносит  какие-либо заключения относительно любого из судей, даже не давая нам возможности предоставить свои аргументы.

Аналогичная ситуация произошла и со мной. Тонны информации были опубликованы о якобы недостоверных данных в моей декларации, о мифическом доме на побережье, которым я владею и т. п.

Журналисты, которые тиражировали все это, даже не удосужились обратиться в соответствующие органы и узнать результаты проверок, которые проводили и Национальное антикоррупционное бюро (НАБУ), и Национальное агентство по предупреждению коррупции (НАПС). Оба эти органа не нашли никаких нарушений, о чем есть соответствующие документы. Причем представители СМИ, которым мы давали подробные пояснения по всем этим вопросам, также решили их проигнорировать. По какой причине – им виднее.

— Несмотря на все эти нюансы, Одесский окружной административный суд продолжает работать, и в преддверии ожидающих нас президентских выборов перед вами будет стоять непростая задача по рассмотрению исков, касательно обжалования результатов голосования.

— Мы готовились к этому процессу, и уже на протяжении двух месяцев суд четко и слаженно работает в особом режиме. Считаю, что, учитывая подсудность избирательных споров, основная нагрузка ляжет на судей нашего суда уже после подсчета голосов. Скорее всего, большинство тех кандидатов, которые не наберут ожидаемого количества голосов, будут оспаривать решения окружной избирательной комиссии. Как будет точно – покажет время, но мы в любом случае сумеем вовремя и в срок рассмотреть все обращения.

prawwwda.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Судебная реформа, о которой так долго говорили не только представители всех уровней власти, но и обычные граждане, которых она непосредственно касается, активно внедряется в жизнь. Но можно ли ее расценивать как уверенный шаг к европейским ценностям и мировым стандартам правосудия?

Чтобы ответить на этот вопрос, “Цензор.НЕТ” проанализировал, что уже удалось сделать, как такие новации отразятся на качестве правосудия, и кто от них выиграет на самом деле.

ПОВЫСИТЬ ЗАРПЛАТУ МОЖНО ТОЛЬКО ПОСЛЕ КОНКУРСА

Одна из основных задач, которая декларируется с момента старта этой реформы, – деполизитизация судебной власти. Лишив парламент и Президента полномочий влиять на карьеру судей, законодатель определил, что независимость и контроль судебной власти обеспечивают органы судейского управления – Высший совет правосудия и Высшая квалификационная комиссия, которые созданы и действуют согласно международным стандартам.

Во время подготовки этого материала общалась с одной из судей, которая сама неожиданно затронула эту тему и рассказала, что стала судьей и продвигалась по карьерной лестнице без какого-либо влияния друзей или родственников. Но такой пример – скорее исключение, чем правило, особенно в случаях, когда речь шла о престижных и “хлебных” местах. Карьерное движение судей зависело от личных связей и политического влияния, их часто переводили без конкурсов. Без “политической воли” невозможно было освободить судью или отстранить от должности, даже если он был непрофессионалом или оказывался в эпицентре коррупционных скандалов.

Реформа же предполагает, что кадровые вопросы судейского корпуса решаются объективно и исключительно на профессиональной основе. Вопросами карьеры судей (назначение, перевод, увольнение) занимается орган судейского управления – Высший совет правосудия.

Отбор и квалификационное оценивание судей также обеспечивает орган судейского управления – Высшая квалификационная комиссия судей Украины. При этом все судьи назначаются только бессрочно.

Первым масштабным конкурсом, за которым следила вся страна, стал конкурс в Верховный Суд. После создания нового Верховного Суда все назначения на должность судьи других инстанций и переводы будут проходить только через открытый конкурс, во время которого проверяется компетентность, добропорядочность и профессиональная этика каждого кандидата. Уже осенью этого года следующие конкурсы должны быть объявлены в местные суды. Кроме того, в прошлом году ВККС объявила набор для тех, кто имеет юридическое образование и хочет стать судьей. Такие кандидаты, а их было более 5 тысяч, должны были пройти тестирование. И лучшие из тех, кому это удалось, сейчас проходят обучение в Школе судей. Но чтобы получить должность, им тоже придется проходить через конкурс.

Реформа с размахом: топ-новации судебной системы, которые уже работают 01

Кроме того, сейчас проходит квалификационное оценивание действующих судей, в котором они должны быть заинтересованы, поскольку от этого напрямую зависит размер их зарплаты. Хотя судьи относятся к этому процессу по-разному и считают несправедливым то, что у тех, кто еще ждет оценивания, при нынешней колоссальной нагрузке зарплаты ниже. Да и к самому процессу оценивания судьи относятся неоднозначно, но готовятся очень тщательно. Судьи, которые получат оценку “неудовлетворительно” или откажутся от этого оценивания, будут уволены.

Начиная с 2016 года, около 2,5 тысяч судей уже сложили полномочия, в том числе, и чтобы не проходить переаттестацию. Это почти треть всего судейского корпуса. Таким образом состоялось своеобразное самоочищение системы. Оставшиеся проходят квалификационное оценивание для подтверждения компетентности, профессиональной этики и добропорядочности, а также психологическое тестирование. Процесс это сложный и трудоемкий. И сколько на него уйдет времени, пока не понятно.

“Когда будет закончено квалификационное оценивание судей, пока неизвестно, – сообщил член ВККС Станислав Щотка. – Я могу только сказать так: мы планируем выполнить рекомендации Венецианской комиссии, которые заключаются в том, что оценивание надо провести быстро и эффективно, но с максимальной осторожностью. С осторожностью по отношению к судейской независимости, по отношению к вмешательству в работу судов, по отношению к возможному давлению на судей.

С одной стороны, мы понимаем, что большинство судей работают в условиях кадрового дефицита. Отсюда — повышенная нагрузка в работе, затягивание сроков рассмотрения дел и возможная потеря качества судебных решений. Это же связанные процессы. И, как результат, дисциплинарное давление на судей. Угроза быть привлеченным к дисциплинарной ответственности за то, что неэффективно организовал судебный процесс. Мы это все понимаем. В то же время оценивание гарантирует другой размер судейского вознаграждения, будем говорить, достойный на сегодняшний день. Вот цена вопроса.

Как понимаем и то, что таких судей в первую очередь следует переводить во вновь созданные местные суды. Вот система координат. С одной стороны, нам бы хотелось, чтобы эта процедура прошла быстро. С другой, количество судей, которые подлежат оцениванию, огромное – на исходной позиции было около 5,5 тысячи. К тому же, сам процесс оценивания многоэтапный, требует предварительной проработки огромного массива информации в отношении судьи, которую ВККС получает из разных источников. Поэтому когда мы закончим эту работу, я сказать не могу. В наших планах – до конца лета оценить 2000-2500 судей. Под это и выстроим график работы комиссии”.

Оценивание предполагает, по словам Станислава Щотки, предварительный сбор и анализ информации, которая свидетельствует о том, как жил и работал судья, включая выводы психолога, проведение экзаменов, а потом собеседование с результатом.

“Чтобы активизировать приток в апелляцию, надо сначала провести процедуру наполнения первой инстанции. Это отнимает много времени, поскольку каждая процедура законом определена как необходимость собрать заседание комиссии и рассмотреть или пленарно тот или иной вопрос, или коллегиально. Нельзя единолично принять какое-то решение. А все члены комиссии практически каждый день работают в режиме собеседований в процедуре оценивания. Или мы решаем другие вопросы, например, подводим итоги результатов экзамена. Параллельно все члены комиссии проверяют практические задания, которые являются частью оценивания. Без них нельзя сформировать балл на экзамене. И если один коллега тормозит с проверкой, вся коллегия не может закрыть этап проверки какой-то специализации или какого-то уровня суда. Поэтому приходится работать очень синхронно”, – подчеркнул он.

Для того, чтобы улучшить процедуры отбора и оценивания судей в 2018 году, украинская судебная система должна ориентироваться на прошлогоднюю процедуру конкурса в Верховный Суд, считает руководитель проекта ЕС “ПРАВО-Justice” Довидас Виткаускас.

“Стоит отметить, что такой практики не было в истории ни одной страны. Уровень прозрачности и объективности процесса отбора в Верховный Суд был увеличен, в частности, за счет всеобъемлющей проверки личных морально-психологических качеств и общих способностей всех кандидатов независимыми специалистами, участием Общественного совета добропорядочности и более широкой и непосредственной ролью украинского гражданского общества в процессе, чего раньше не было, – объясняет эксперт. – Проект ЕС “ПРАВО-Justice” при экспертной поддержке президента Европейской комиссии по вопросам эффективности правосудия Совета Европы (главной европейской институции, определяющей стандарты функционирования системы правосудия) пока обсуждает возможные пути улучшения процесса отбора судей и оценки судебной системы в Украине, учитывая полученные в прошлом уроки. С другой стороны, просто выбрать правильных людей для работы недостаточно. Не менее важными в этом процессе являются такие факторы, как лидерство и умение управлять. В этом отношении должно происходить дальнейшее совершенствование системы судебного управления с Высшим советом правосудия на ее вершине, еще больше обеспечивая лидерство и подотчетность в судебной системе, тем самым постепенно наращивая доверие общества”.

Зависят от работы судебной системы и качества судей, которые туда придут и там останутся, и результаты работы правоохранительных органов. “Реформа сейчас очень важна. Мы видим на примере НАБУ, ГПУ, что большинство резонансных дел слушаются годами, решения, которые в них принимаются, иногда попросту шокируют, – говорит первый заместитель главы Госбюро расследований Ольга Варченко. – У правоохранителей нет никакой гарантии, что дело будет рассмотрено объективно и в разумные сроки. Это сравнимо с “русской рулеткой”, как правило, для обеих сторон! Задачи реформы не только запустить новых людей в систему, но и изменить менталитет и мышление системных профессионалов”.

СУДЬЯМ ПРИХОДИТСЯ ОТЧИТЫВАТЬСЯ ЗА ДОХОДЫ И РОДСТВЕННЫЕ СВЯЗИ

Законом “О судоустройстве и статусе судей” предусмотрено проведение мониторинга образа жизни судьи для проверки соответствия его уровня жизни задекларированным доходам. Также отныне судья должен, кроме декларации о доходах, подавать декларацию семейных связей и декларацию добропорядочности, проходя оценивание или конкурс.

В декларации добропорядочности судья указывает сведения о прохождении люстрационной проверки, о добросовестности выполнения возложенных обязанностей и о непричастности к коррупции. В декларации семейных связей судья обязан указать всех родственников, которые являются государственными чиновниками.

Неподача указанных деклараций может стать основанием для привлечения судьи к уголовной ответственности и увольнения. Кроме того, был создан Общественный совет добропорядочности, который собирает и анализирует информацию касательно судьи и предоставляет Высшей квалификационной комиссии судей вывод о его несоответствии критериям профессиональной этики и добропорядочности.

В марте этого года Общественный совет добропорядочности прекратил участие в переаттестации судей, заявив о том, что “на судейском конвейере Высшая квалификационная комиссия судей устраивает судьям псевдопроверку их профессионального уровня и добропорядочности. Чтобы общественность не препятствовала такой деятельности, комиссия своими изменениями в Регламент оценивания судей технически “вытеснила” ОСД из одного из главных этапов судебной реформы. Поэтому ОСД решила “прекратить свое участие в квазипроцессе очистки судейского корпуса”.

Члены Совета добропорядочности считают, что из-за этого в обновленных судах “окажутся и судьи Майдана; и судьи, которые часто посещают оккупированные территории, что угрожает нацбезопасности страны; и судьи, состояние которых не соответствует декларируемым доходам; и судьи, причастные к принятию произвольных решений, которые стали предметом рассмотрения Европейского суда по правам человека”.

“Реформа не происходит, и это стало очевидно еще в момент объявления результатов конкурса в Верховный Суд. Те изменения, которые мы наблюдаем, являются микроскопическими по сравнению с огромным запросом общества на очистку судов от недостойных судей и новые лица в судах, – заявила в комментарии “Цензор.НЕТ” сокоординатор Общественного совета добропорядочности Галина Чижик. – Совет был создан именно потому, что предыдущие две попытки очистить судебную власть после Революции достоинства провалились, а органы судейского управления – ВККС и ВРП – продемонстрировали свою несостоятельность сделать это самостоятельно. ОСД, вместе с сообщением о выходе из процесса квалификационного оценивания судей, озвучил ряд проблем, без решения которых этот процесс будет оставаться фейковым. Очевидно, что в случае оставления нечестных судей на должностях с учетом того, что параллельный отбор судей не происходит вообще или происходит очень медленными темпами (при более 3000 вакантных должностях конкурс был объявлен только на 600), качество правосудия не изменится. Поэтому не стоит надеяться на восстановление доверия к судебной власти, для чего собственно и стартовала реформа”.

Она также подчеркнула, что Общественный совет добропорядочности призвал ВККС приостановить оценивание для решения проблемных вопросов, чтобы процесс был эффективен, а члены ОСД смогли принять в нем участие. Поскольку непосредственное участие общественности в этих процессах – основной элемент реформы. “Вместо этого мы видим, что ВККС продолжает квалификационное оценивание и успешно переаттестовывает судей. В то же время процесс поиска путей взаимодействия продолжается, и шансы на то, что удастся достичь консенсуса, еще есть”, – считает Галина Чижик.

В ВККС заявили о том, что самоустранение Общественного совета добропорядочности никак не повлияет на работу и легитимность решений комиссии.

“Реформа судебной системы – это многокомпонентный и сложный процесс. Это институты судебной системы, люди и законодательство. ОСД, как реакция общественного сектора на события времен Революции достоинства, участвует в одном из компонентов. Это люди. Обновление и очищение судейского корпуса. Поэтому реформа движется также по направлениям институты и законодательство, и много уже сделано, – прокомментировал ситуацию “Цензор.НЕТ” Станислав Щотка. – Кроме того, заявив о выходе, ОСД занял определенную, отчасти политически окрашенную, как нам кажется, позицию, с которой удобно вести речь о несостоятельности комиссии как в вопросе оценивания судей, так и в вопросе будущего создания высшего антикоррупционного суда. И попытка соединить эти два процесса все больше очевидна. Смотрите, что получается: с одной стороны члены заявили о прекращении функции, но при этом не прекратили членства в ОСД как таковом. Если бы они самораспустились и на их место отказались бы прийти другие представители общественных организаций, тогда было бы понятно, что реакция всего общественного сектора такова как они пытаются представить. А вдруг возьмут и придут? У нас же нет монополизма на эту деятельность”.

Поскольку закон не говорит о том, что неучастие ОСД делегитимизирует процесс оценивания или делает его незаконным, он нигде и не связывает это с необходимостью его остановить. Поэтому он продолжается. И, по словам Щотки, комиссия, получая информацию из разных источников, проверяет, в том числе и добропорядочность судей, которые проходят оценивание.

“Мы приняли уже ряд решений, которыми признали 15 судей не соответствующими занимаемой должности и в 13 случаях мы сделали это без выводов ОСД. Добавьте сюда 30 судей, которые уже не сдали экзамен – все они должны уйти из профессии.

По всем выводам, которые нам прислал ОСД, мы в отношении всех кандидатов объявляем перерывы. Предлагаем ОСД подработать документ для того, чтобы придать ему легитимность. Чтобы было видно, что все соответствует процедуре. В том числе для наших европейских цивилизованных партнеров. Чтобы они понимали, что происходит, что это не инквизиция с помощью ОСД, а цивилизованный, документально оформленный процесс”, – объяснил он.

Реформа с размахом: топ-новации судебной системы, которые уже работают 02

Члены ВККСУ перед экзаменом судей

ОБРАЗЦОВЫЕ ДЕЛА ВЕРХОВНОГО СУДА И НОВЫЕ СТАНДАРТЫ СУДЕБНЫХ РЕШЕНИЙ

С 15 декабря прекратил существовать старый Верховный Суд Украины и три высших специализированных суда, а также институт повторной кассации. При этом заработал новый Верховный Суд, который теперь является единственной кассационной инстанцией.

Запустить работу Верховного Суда удалось в очень сжатые сроки. И, как рассказала “Цензор.НЕТ” глава ВС Валентина Данишевская, только по существу спора 115 судей Верховного Суда уже рассмотрели 9956 дел. Среди них и по так называемым образцовым делам. Например, 12 февраля было вынесено решение о пересчете пенсий бывшим работникам МВД. Оно позволит около 156 тысяч граждан получать пенсии уже по новым расчетам. Показательно, что Кабинет министров согласился с этим решением суда и отказался от дальнейшего обжалования.

Вообще в перечне уже рассмотренных дел есть немало таких, которые получили широкий общественный резонанс. В частности, Большая палата Верховного Суда приняла решение об освобождении от оплаты судебного сбора по делам о защите прав потребителей не только в суде первой инстанции, но и в высших инстанциях тоже. Ранее эта проблема была предметом споров между ВССУ и Верховным Судом Украины. Не менее значимо и решение Кассационного гражданского суда Верховного Суда, который установил, что денежная помощь при выходе на пенсию с должности научного или научно-педагогического работника является государственной гарантией для научных работников, установленной законом, и ее должны придерживаться.

Как рассказала в комментарии “Цензор.НЕТ” глава Верховного Суда Валентина Данишевская, по этим и другим правовым проблемам, по которым уже высказался Верховный Суд, годами шли споры между судами различных инстанций и специализаций, а судебная практика менялась едва ли не ежегодно, что влияло на уровень доверия к судебной власти. А ведь от обновленного кассационного суда ждут как раз единой, прогнозированной и понятной практики, чтобы на эти решения могли опираться судьи в первой и апелляционной инстанциях. Возможно, тогда людям и не придется судиться годами и проходить все стадии обжалования. Удастся ли это сделать при таком количестве судей, а значит, и мнений, неизвестно. Но в ВС настроены оптимистично.

“Верховный Суд сейчас разрабатывает стандарт судебного решения, который смогут использовать и судьи первой и апелляционной инстанций, что позволило бы внедрить единый стандарт написания решений по всей системе, – объясняет Валентина Данишевская. – Это важно, потому что участникам процесса так будет проще анализировать и воспринимать судебные решения. Мы также хотим сделать все, чтобы людям, у которых нет юридического образования, было понятно, что написано в решении. Но очень важно, чтобы и представители юридического сообщества были внимательны при составлении кассационных жалоб. К сожалению, большое их количество не соответствует нормам процессуальных кодексов, содержит недостатки. Как результат, из более 7000 кассационных жалоб, поступивших в Кассационный гражданский суд с 15 декабря 2017 года, для устранения недостатков без движения оставлено свыше 3000”.

Отвечая на вопрос о загруженности судей и продолжительности рассмотрения дел, Валентина Данишевская отметила, что в наследство от прежнего Верховного Суда и ликвидированных трех высших специализированных судов были переданы около 75 тысяч дел. С 15 декабря 2017-го по 13 апреля 2018 года в Верховный Суд поступило более 30 тысяч новых кассационных жалоб. Всего на рассмотрении сейчас находится огромное количество дел: около 105 тысяч. Более 70% – это наследие предыдущих лет. В частности, сейчас слушаются некоторые дела, ожидающие решения еще с 2011 года.

“Судьи Верховного Суда получили разное количество дел. Так, на одного судью Кассационного хозяйственного суда приходится немногим более 300 дел, в то время как на одного судью Кассационного административного суда, который как раз и ответственный за защиту прав граждан от произвола субъектов властных полномочий, – более 2000 дел, – говорит Валентина Данишевская. – Стороны часто обращаются в Верховный Суд с просьбой ускорить рассмотрение их дел. Мы с пониманием относимся ко всем, кто ожидает наших решений. Однако следует учитывать, что любая приоритезация несет в себе коррупционные риски, с одной стороны. А с другой, Верховный Суд пытается и должен уделять внимание качеству судебных решений (так как его позиции обязательные для всех других судов). В погоне за количеством всегда есть риск потерять качество, поэтому всегда важен разумный баланс”.

Дополнительный конкурс в Верховный Суд в Высшей квалификационной комиссии судей обещают провести в четвертом квартале текущего года. На сколько вакансий и в какие палаты будут набирать, пока не конкретизируют.

Реформа с размахом: топ-новации судебной системы, которые уже работают 03

“Исходя из динамики нагрузки, текущего положения дел, с учетом перспективы поступления дел на кассационный пересмотр и будет определено количество вакансий для судей Верховного Суда, которые мы отдадим на конкурс, – объясняет Станислав Щотка. Пройдет хотя бы полгода с момента запуска этого суда, и можно будет делать какие-то предварительные статистические аналитические выводы. Мы будем располагать достаточным массивом информации, чтобы сделать выводы.

Комментируя ситуацию с Общественным советом добропорядочности в контексте следующего этапа конкурса, в ВВКС отметили, что отношения полностью не заморожены и что участие общественности, как и публичность всего процесса – это важно.

“Мы – не противники, а союзники, поэтому ищем пути выхода из сложившейся ситуации и приглашаем представителей ОСД вернуться в активный процесс”, – говорит Станислав Щотка.

Он напомнил, что каденция текущего состава общественного совета заканчивается в ноябре текущего года и будет сформирован новый. Закон разрешает повторное участие в деятельности общественного совета теми членами, кто уже работал и у кого будет желание продолжить эту работу, конечно на конкурсных условиях.

“Допускаю, что в новый совет войдут и члены общественного совета, которые работали в старом составе. Какой процент ротации, не берусь сказать, но полагаю, что новые люди могут определить и новую тактику, и новую стратегию работы. То есть, включиться активно в работу и как раз это может совпасть с нашим намерением объявить конкурс на замещение вакантных должностей судей Верховного суда. Тем более такой конкурс – это многодневный марафон”, – отметил член ВККС.

КОНСТИТУЦИОННАЯ ЖАЛОБА: НОВЫЙ СПОСОБ ЗАЩИТЫ ПРАВ ГРАЖДАН

Конституционная жалоба – это возможность любого человека обратиться непосредственно в Конституционный суд Украины, если он считает, что в конечном судебном решении по его делу был применен закон, который противоречит Основному закону. До этого момента обычный гражданин не имел доступа к КС. “Наделение людей возможностью обратиться в Конституционный суд с жалобой о неконституционности закона распространено в западных странах. Например, в той же Германии, – рассказывает заместитель главы правления Центра политико-правовых реформ Роман Куйбида. – Но есть определенные ограничения, о которых люди должны знать. Прежде чем обратиться в Конституционный суд сразу напрямую, нужно исчерпать другие средства защиты. То есть пройти все судебные инстанции, включая апелляцию и кассацию”.

Руководитель проектов по вопросам конституционного права Центра политико-правовых реформ Юлия Кириченко рассказала “Цензор. НЕТ”, что хотя старт рассмотрения конституционных жалоб и опоздал, но в апреле текущего года все-таки начался. Теперь общественность ожидает первые решения КСУ по жалобам. Отвечая на вопрос о том, не приведет ли введение такого механизма к перегрузке Конституционного Суда подобными делами и блокированию его работы, эксперт отметила, что законодатель в принципе учел этот вызов и предусмотрел, что такие жалобы суд не рассматривает, как раньше все дела, в пределах своих пленарных заседаний и полным составом. Для этих целей есть коллегии в составе 3 судей и сенат – это 9 судей: они смогут принимать решения по жалобам.

“Уже подано около 600 жалоб, – говорит Юлия Кириченко. – Но 77% из них будут возвращаться на уровне секретариата. Не потому, что секретариат плохой, а поскольку они не соответствуют требованиям закона и Конституции. Люди действительно допускают ошибки, которые могут послужить основанием для отказа. Например, жалобы представлены не на государственном языке, отсутствует обоснование оспариваемых положений и тому подобное”.

По словам эксперта, с момента объявления решения положение, которое признано неконституционным, теряет силу автоматически. Но чтобы отстоять собственные интересы, человек должен снова идти в суд общей юрисдикции, а тот – отменить решение и восстановить права гражданина.

“На этом этапе сегодня наибольшие риски, потому что плохо написаны процессуальные кодексы. Там предусмотрено, что если решение уже выполнено, оно не может пересматриваться. То есть, может оказаться, что человек, оспаривая какие-то положения закона и добившись признания, что они противоречат Конституции, не сможет добиться пересмотра дела – и это уже будет решение для других”, – рассказала Юлия Кириченко.

ПЕРЕСТАНУТ ЛИ СУДЬИ БЫТЬ БЕЗНАКАЗАННЫМИ?

Согласно внесенным изменениям в Конституцию, с судей частично сняли неприкосновенность. Это означает, что за совершенные преступления они теперь отвечают наравне с обычными гражданами. По словам заместителя главы правления Центра политико-правовых реформ Романа Куйбиды, ранее судью не могли задержать даже на месте преступления, пока Верховная Рада не даст согласия на его арест. А поскольку это могло выпадать на межсессионную неделю, пока парламент добирался к этому вопросу, судья мог спокойно и беспрепятственно сбежать. Достаточно вспомнить нашумевшую историю с судьей Днепровского райсуда столицы Николаем Чаусом, которого в августе 2016 года детективы Национального антикоррупционного бюропод процессуальным руководством прокуроров Специализированной антикоррупционной прокуратуры разоблачили в том, что он требовал и получил неправомерную выгоду в сумме 150 тысяч долларов США.

Пока парламент решали вопрос о снятии с судьи неприкосновенности, он сбежал из страны. А правоохранители не имели права препятствовать Чаусу в передвижении. “Сейчас решение принимает Высший совет правосудия. Они пытаются принимать достаточно оперативно. Но еще нужно обратить внимание на один важный нюанс, – говорит Роман Куйбида. – Если судью задержали на совершении тяжкого или особо тяжкого преступления, то на его задержание не требуется согласия Высшего совета правосудия.

ВСП истолковал так, что на арест нужно еще и их согласие. Хотя если смотреть и Конституцию, и пояснительную записку относительно изменений в Основной закон, там как раз говорилось о том, что если судью задержали непосредственно на месте преступления или сразу после совершения, то такого согласия не нужно. И к судье должен применяться такой же правовой механизм, как и к любому другому человеку”.

Во всех остальных случаях согласие на задержание и арест дает Высший совет правосудия.

Ограничив иммунитет, законодатель оставил определенные предохранители, защищающие судью от давления. “Конечно же, отмена судейского иммунитета важна для следствия, но здесь тонкая грань: между интересами следствия в части упрощения процедуры привлечения судьи к уголовной ответственности и гарантий безопасности самого судьи от посягательств и провокаций, – говорит первый заместитель главы Госбюро расследований Ольга Варченко. – Очень важно соблюсти баланс в этом вопросе и не создать почву для злоупотреблений ни одной из сторон”.

Сейчас Государственная судебная администрация разрабатывает проект новой карты судов Украины, после чего ВККС начнет переводить судей из ликвидированных судов в новые. Кроме того, на повестке создание “электронного суда”, который должен облегчить обмен информацией между всеми участниками судебного процесса.

В ближайшей перспективе также создание IP-суда, конкурс в который стартовал осенью прошлого года.

“На спецпроверку мы заявили 230 человек, – рассказывает Станислав Щотка. – Но обратная информация к нам сходится не так быстро, как бы хотелось. Более того, мы не имели элементарного инструмента, которым вымерить профессиональную компетентность будущих судей ІР-суда: не было специализированных тестов, практических зданий. Мы разработали техническое задание, дали поручение – и на диверсифицированной основе нам разработали сейчас специализированные тесты именно под это направление. У нас есть тестовая база, мы провели внешнюю рецензию этих вопросов, и мы теперь имеем порядка 850 вопросов для будущих кандидатов. Сейчас эти вопросы находятся на внутреннем регистрировании. Как только эта работа будет закончена, эти тесты будут опубликованы. Это может произойти уже в ближайшие недели.

Тесты, по мнению специалистов, сложные, вопросы повышенной сложности. Поэтому мы их опубликуем, чтобы у кандидатов была возможность с ними ознакомиться и немножко поработать. Это же касается и практических заданий для этого конкурса, над которыми мы сейчас работаем. Потому что инструменты должны быть современными, эффективными и точными.

После того, как будет закончена спецпроверка, мы – с учетом ее результатов – осуществим допуск кандидатов к проведению квалификационного экзамена”.

Дата конкурса будет зависеть от нагрузки и загрузки комиссии, потому что если результаты тестов проверить быстро, то результаты проведения практических заданий все равно нужно проверять коллегиально. Это тоже требует времени.

По словам Станислава Щотки, активная фаза этого конкурса тоже придется где-то на осень, но ближе к концу года.

Ожидает общество и создания Антикоррупционного суда, но тут все упирается в закон, который парламент пока так и не принял.

Татьяна Бодня

Цензор.НЕТ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Сергій Шкляр розповів, якою була раніше ситуація з невиконаними судовими рішеннями, що змінилося та як сьогодні працюють державні виконавці.

Ці та багато інших питань Сергій Шкляр висвітлив у своїй колонці на сайті Українська правда.

Усі роки незалежності Україна прожила, маючи наскрізь корумповану і вкрай неефективну систему примусового виконання судових рішень. Фактично, виконували від сили 3-5% усіх виконавчих проваджень, які надходили до системи.

У службі працювали майже 6 тисяч виконавців, які отримували мізерну зарплату. А єдиною мотивацією працювати для них були неофіційні доходи.

Як було раніше?

З кількох мільйонів судових справ, переданих на виконання, за старої системи 95% не виконувалося. Такий показник свідчив лише про одне – держава не дотримувалася своїх обов’язків і не забезпечувала право громадян на справедливість.

Аби змінити ситуацію, Міністерство юстиції розпочало запровадження реформи виконання судових рішень.

Перші два роки ми боролися з тотальною корупцією, яка тривалий час вибудовувалася в системі. За нашою ініціативою порушено близько 200 кримінальних справ щодо співробітників Державної виконавчої служби (ДВС).

Більше 70 справ дійшли до суду, а люди, які працювали за рамками закону, – понесли відповідальність.

Що змінилося?

Було ухвалено рішення створити реальний стимул для того, щоб виконавча служба почала працювати. А саме – запровадити виплату офіційної винагороди за фактично виконане судове рішення державному виконавцю.

Ми пішли шляхом, який не потребував збільшення витрат з державного бюджету. Винагороди, які отримують виконавці за ефективне виконання судових рішень, виплачуються за рахунок недобросовісного боржника, який вирішив жити поза законом.

Результати запровадження системи мотивації є суттєвими. Кількість виконаних проваджень за 9 місяців поточного року істотно збільшилася.

Державними виконавцями Мін’юсту стягнуто 80 мільйонів гривень на користь України з російського «Газпрому». За 9 місяців 2017 року забезпечено сплату 1,7 мільярдів гривень аліментів на користь більше 500 тисяч дітей.

Крім того, стягнуто 265 мільйонів заборгованості по заробітній платі. А також повернуто до державної та комунальної власності 331 земельну ділянку загальною площею 21000 гектарів.

Про ефективність введення винагороди красномовно свідчать і показники стягнутого виконавчого збору. Після запровадження відповідної системи заохочення державними виконавцями лише за останні три місяці 2017 року стягнуто близько 227 мільйонів гривень виконавчого збору, що становить майже 50% суми, стягнутої протягом попередніх 9 місяців.

Усього з моменту впровадження винагороди державними виконавцями стягнуто близько 810 мільйонів гривень виконавчого збору, з яких у цьому році стягнуто більше 583 мільйона.

При цьому виконуються всі види проваджень, а виконавці не можуть самі обрати лише ті виконавчі провадження, де вони можуть отримати винагороду. Досягти цього вдалося завдяки запуску автоматизованої системи розподілу проваджень.

Звичайно, було і є багато критиків запропонованих змін, як і незадоволених працівників старої системи, що не потрапили до нової. Вони не пройшли конкурси, але вважають, що гідні працювати.

Переконаний: для держави і для очищення системи повна зміна структури виконавчої служби і новий набір співробітників були правильним рішенням.

Як це працює зараз?

Умовно є виконавча служба, і є 100 виконавчих проваджень. Справи з соціально чутливих питань, як-то стягнення аліментів чи виселення, не дуже приваблюють виконавців, адже вимагають значних затрат часу і не передбачають значної винагороди.

Проте система розподіляє між виконавцями всі провадження пропорційно, так, щоб кожен отримував на опрацювання як провадження соціального характеру, так і справи, за які можна отримати офіційну винагороду.

Виконавець отримує винагороду у випадку, коли виконав більше 55%, а в деяких випадках – більше 60% усіх своїх проваджень. Тобто, якщо виконавець не стягне аліменти, не забезпечить виселення чи рішення щодо захисту прав дітей, він не отримає жодної винагороди.

Окремо наголошую: розуміючи суспільний резонанс щодо виплат значних винагород окремим державним виконавцям, ми відреагували відповідно.

Кабмін встановив обмеження у 200 прожиткових мінімумів, або 308 тисяч гривень для винагород, які виплачують державним виконавцям Мін’юсту.

Як ми рухаємося далі?

Наша мета – досягти середньоєвропейських показників. Для цього ми зробили наступний крок та забезпечили на законодавчому рівні запровадження нового інституту приватних виконавців.

Вони зможуть на рівні з державними виконувати рішення, окрім найбільш соціально чутливих (виселення, опіка дитини) та рішень, де позивачем чи відповідачем є державні органи чи компанії.

При цьому українці самостійно зможуть обирати, до кого з виконавців їм звернутися. Це створить конкуренцію на ринку і відповідно – підвищить якість послуг й ефективність роботи виконавців.

Схожий принцип ми використали під час реформи реєстраційної системи. Право проводити державну реєстрацію отримали нотаріуси та місцева влада. Ринок став конкурентним, а громадяни забули про черги, хабарі та хамство.

Нині триває навчання та процес ліцензування приватних виконавців. Усього документи для того, щоб пройти навчання і стати приватним виконавцем, подали близько 1300 осіб. Успішно склав кваліфікаційний іспит 101 претендент.

Мін’юст перевірив 82 офісів приватних виконавців, 76 з яких успішно пройшли перевірку. 69 приватних виконавців наразі внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України і вже розпочали свою роботу.

Раніше Сергій Шкляр розповів, що ніякого «віджиму» майна у українців приватними судовими виконавцями не буде.

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Одна із проблем української правової системи – критично низьке виконання судових рішень, що ледь досягає 15%. Нещодавно в країні були прийняті законопроекти, покликані на покращення ситуації. Пункти закону торкнулися як реформування існуючих механізмів, так і започаткування нових – наприклад, інституту приватних виконавців. Разом із появою нової професії з’явилося багато міфів і забобонів. Із заступником міністра юстиції Сергієм Володимировичем Шкляром говорили про права і обов’язки приватних виконавців, про навчання і майбутній розвиток професії. Також дискутували про реформу як єдину можливість зміни невтішної ситуації з виконанням судових рішень, поточну ситуацію на ринку приватних виконавців, плани та прогнози.

Далі – пряма мова.

Остаточно закони про реформування системи виконавчих рішень вступили в силу 5 січня 2017 року. Після цього необхідно було провести певні процедурні дії – розробити нормативні документи, підготувати нову автоматизовану систему впроваджень, розробити базу для іспитів і навчання. Цим займалися Мінюст та Інститут права і післядипломної освіти. В розробці нормативної бази, вивченні досвіду інших країн, публікації наукових матеріалів, проведенні тренінгів та конференцій нам допомагали і продовжують це робити партнери – ЄС, ОБСЄ, USAID, Центр комерційного права. Із державного бюджету на даний проект жодної копійки не виділялося.

Реформа також торкнулася наступних моментів: було введено автоматизовану систему виконавчих проваджень. Зараз вона прозора і публічна, ми максимально прибрали пункти, що раніше перешкоджали виконанню судових рішень. Сьогодні, наприклад, рахунки можуть арештовуватися в день виїзду, максимум на наступний, а раніше термін арешту складав два тижні, що дозволяло недобросовісним платникам вивести кошти. Тепер боржник має подавати декларацію про свої активи після порушеного виконавчого провадження, в іншому разі він може бути оштрафований приватним або державним виконавцем. Ми ввели публічно відкритий реєстр боржників, таким чином бізнес може перевіряти своїх контрагентів, а ті, хто знаходяться у цьому реєстрі, не можуть відчужувати власні активи.

Ці законопроекти свого часу схвалила рада по судовій реформі – всі наші науковці, представники вищих cудів, найкращі адвокати, всі наші донори. Я не знаю інших законопректів в Україні, які б були так ретельно і грамотно пропрацьовані. Ще на стадії візи ми разом з депутатами з різних фракцій їздили в Болгарію, де змішана система успішно працює більше трьох років, і побачили це на власні очі.

Сьогодні в країні працює 60 приватних виконавців. Навчання пройшло вже майже 600 осіб. Записалося близько 1200 осіб, хоча ми очікували більше. Закордонні експерти рекомендують, щоб через рік у нас було 1,5-2 тисячі приватних виконавців. У кожного з них буде близько 4 помічників. Тобто, найближчим часом ми отримуємо появу нового ринку в 10 000 самозайнятних осіб.

Скільки отримують державні і приватні виконавці

Державні виконавці стягують 10% з боржника додатково до суми, що зазначена в документі. Це виконавчий збір – плата за сервіс і певний штраф для боржника. Ці 10% попадають в бюджет, з них 5% залишається в загальнодержавному бюджеті, 5% залишаються в фонді державної виконавчої служби. Частина цієї суми витрачається на винагороду, яку виконавець отримує лише в разі фактичного стягнення. Провадження розподіляютья між виконавцями в автоматичному режимі, тому ніяких маніпуляцій тут не може бути.

Приватні виконавці теж стягують 10% з боржника. Але при цьому приватний виконавець повністю забирає суму і виплачує зарплатню собі і своїм помічникам, утримує офіс, сплачує податки і забезпечує свою професійну діяльність.

Принципово, щоб це було 10%, адже сума повинна бути однаковою, щоб виконавці були рівними.

Жодних обмежень суми виплати приватним виконавцям ані в законі, а ні в постанові не було. Обмежили суму, яку може отримати державний виконавець. Зараз вони можуть отримати 2%, але не більше, ніж 200 прожиткових мінімумів за одним виконавчим документом. Обмежувати суму, яку отримують приватні виконавці ніхто не буде, думаю, що це взагалі не можливо, хоча б тому, що виконавчий збір і винагорода приватному виконавцю мають бути рівними. Виконавчий збір становить 10%, якщо когось обмежити, це буде несправедливо.

Навіщо нам обмежувати суми, що отримає приватний виконавець, якщо це призведе до зниження мотивації, а наша мета навпаки – стимулювати розвиток цього інституту.

Держава лише виграє від введення інституту приватних виконавців. Буде скорочуватись державна виконавча служба, будуть скорочуватись витрати на її утримання. З’являтимуться нові робочі місця, приватні виконавці платитимуть податки, платитимуть за оренду офісів, за навчання та заробітну платню працівникам. Якщо ми це обмежимо, на реформі можна буде поставити крапку.

За минулий рік державними виконавцями було стягнуто 678 млн грн. Після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» та запровадження відповідної системи заохочення лише за останні три місяці 2016 року було стягнуто близько 227 млн грн виконавчого збору, що становить майже 50% суми, стягнутої протягом попередніх 9 місяців. Всього з моменту впровадження винагороди державними виконавцями стягнуто близько 810 млн грн виконавчого збору, з яких у цьому році стягнуто більше 583 млн грн. На сьогоднішній день державними виконавцями стягнуто виконавчого збору вже на 132 млн грн більше за минулорічний показник.

По приватних виконавцях статистики ще немає. Cтавити планів ми не можемо, тому що це відкритий ринок, вони самі формують рівень зайнятості.

Різниця між колектором і приватним виконавцем

Діяльність колекторів не регламентується жодним законодавством, в той час як діяльність приватних виконавців регулюється законом, вони несуть персональну відповідальність за свої дії, не можуть як колектори об’єднуватись в команії, несуть повну майнову і дисциплінарну відповідальність аж до позбавлення права здійснення такої діяльності. А також адміністративну і кримінальну відповаідальність в разі наявності в їхніх діях певних порушень законодавства. Крім того, вони страхують свою діяльність.

Треба розуміти, що приватні виконавці отримують суттєвий відсоток за свою роботу, що також є додатковим стимулом нічого не порушувати, сплачувати податки тощо. Ринок виконавчих документів, який вони теоретично згодом можуть забрати на опрацювання, достатньо великий. Він становить близько 360 млрд. гривень. Із стягнутого вони отримують винагороди в 10%, тому в принципі вони фінансово вмотивовані працювати сумлінно і чесно.

Приватний чи державний виконавець?

Якщо обирати між приватним і державним виконавцем, то я б звертався до приватного, якщо він має право займатися цією категорією справи. Затрати однакові, але приватні можуть працювати швидше і ефективніше і самі регулювати своє навантаження. Вони можуть мати помічників на відміну від державних виконавців, у яких помічників немає.

До того ж, на приватного виконавця ніяк не можна вплинути зверху.Якщо державного можна зацікавити хоча б теоретично в незаконний спосіб (до реформування можна було), на нього ще може діяти “телефонне право”, то на приватного не може вплинути ніхто. Жодної корупції в сфері приватного виконання не може бути, тому що у приватного виконавця немає керівника.

У вересні Мін’юст оприлюднив інформацію про те, що з середини серпня 2017 року за ініціативи керівництва Міністерства юстиції усі чинні керівники структурних підрозділів Департаменту Державної виконавчої служби Мін’юсту пройшли перевірку на поліграфі.

Відповідно до висновків поліграфічних досліджень, не зафіксовано жодного факту вимагання чи розпорядження від керівництва Мін’юсту щодо отримання неправомірної вигоди з боку державних виконавців. Так само на даний момент жодної інформації, яка б підтверджувала висловлені в ЗМІ припущення щодо можливого хабарництва в органах ДВС, не надходило.

Чому майбутнє за приватними виконавцями

Можливо, в майбутньому у нас буде виключно приватна система виконання. Прибалтика, наприклад, перейшла в такий режим за один день. В Україні неможливим був би моментальний перехід на приватну систему. Наша держава більша, у нас багато неприватизованих в тому числі державних підприємств, тож були побоювання, що недобросовісні приватні виконавці братимуть участь у рейдерських захопленнях державного майна тощо. Але поступово це все буде передаватися до компетенції приватних виконавців.

Крім того, на сьогодні приватні виконавці можуть працювати з виконавчими документами на суму не більше 6 млн грн. Наступний рік – з боргами не більше 20 млн грн по одному виконавчому документу. Після цього – без обмежень.

Важливо також відмітити, що приватний виконавець отримує винагороду в розмірі 10% лише у тому випадку, коли у боржника є активи, на які можна звернути стягнення. Наприклад, є борг на 6 млн і у боржника є активів на 6 млн плюс 10%, тобто, 6 млн 600 тис. А якщо в нього немає нічого, приватний виконавець нічого не отримує. Зрозуміти, чи є активи, чи їх недостатньо, він може лише після того, як відкрив виконавче впровадження. Тож не думайте, що якщо приватний виконавець взяв десять проваджень, то і заробив на десяти. Він міг не заробити жодної гривні.

Приватний виконавець є по суті приватним підприємцем. У Франції, наприклад, приватний виконавець викуповує контору, а у Нідерландах захищає бізнес-план перед спеціальною комісією. І він, так само як, наприклад, адвокат, нотаріус або ресторатор, може бути дуже успішним або збанкрутувати. У Франції приватний виконавець заробляє близько 300 000 євро на рік, в Прибалтиці – більше 100 000 євро. Ця професія шанована і часто династійна.

bzns.media


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Судова реформа»: що далі буде…

або

Приведення нормативних актів до нової редакції Конституції України: аналіз законодавчих змін в руслі «судової реформи»

Конституція кожної демократичної європейської держави являється фундаментом успіху та розквіту країни. Від її змісту, форми та правової визначеності норм залежить усе національне законодавство, яке регулює кожний вид правовідносин, встановлює загальнодержавні принципи існування та високі стандарти дотримання прав громадян.

Варто визнати, що вже стільки років поспіль кожний із новообраних наших президентів намагався «перекроїти» Основний Закон, зробити його більш гнучким та зручним для себе з тим, щоб гарантувати собі, так званий, «імунітет» вічної влади (повноважень). Не виключенням стала і «конституційна реформа» за нинішньої влади, яка почалась з фальшстарту, а саме із внесення у червні 2016 року змін до Конституції України в частині правосуддя (а точніше прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), які, за визначенням багатьох експертів, направлені, перш за все, на значне розширення повноважень нинішнього Глави держави, а тому дійсно несуть у собі ризики майбутньої узурпації останнім влади.

Нагадаю, що останніми змінами до Основного Закону були введено адвокатську монополію, триланкову судову систему, змінено та оновлено Верховний Суд України, неконституційно розширено повноваження і можливості Президента України, як найвищої посадової особи виконавчої влади, щодо формування іншої гілки влади – судової, а відповідно і посилено з його боку (нехай і протягом 2-х років) впливу на неї. Так, зокрема, змінився і порядок призначення на посаду суддів, шляхом надання Президенту України виключних повноважень за поданням Вищої ради правосуддя призначати суддів безстроково (ст. 126, 128 Конституції України). Одночасно з цим, призначення суддів на 5-річний строк було скасовано, що не зовсім однозначно сприйнято суспільством, якого, до речі, про це ніхто і не запитував. Верховну Раду, як представника народу України, фактично позбавили повноважень брати будь-яку участь як у процесі призначення на посаду суддів, так і у наданні згоди на їх арешт чи затримання (це питання тепер також буде вирішуватись Вищою радою правосуддя), тим самим відсторонивши сам народ, як носія влади, від реалізації наданого йому «права голосу». У цьому законі також не визначено: чи реалізація Главою держави такого повноваження є його правом, чи обов’язком, а тому виходить, що Президент України може як призначити кандидата на посаду судді, так і проігнорувати чи затягнути вирішення даного питання.

Окрім цього, згідно частини 7 пункту 16-1 «Перехідних положень» до цього Закону, Глава держави також наділений повноваженнями упродовж двох років здійснювати переведення суддів з одного суду до іншого (до цього він здійснював переведення лише суддів в межах п’ятирічного строку з дня їх призначення). Тобто, цією нормою Президент фактично отримав можливість формувати склад будь-якого суду, що може негативно відобразитись на справедливості та об’єктивності судових рішень.

Більше того, частиною 6 пункту 16-1 «Перехідних положень» цього Закону за Президентом закріплюється і повноваження протягом двох років на власний розсуд утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати суди. Це ще один додатковий важіль впливу на судову систему.

Таким чином, прийняття таких змін зосереджує у нашого Глави держави надмірні повноваження у сфері формування судової влади, що неодмінно призведе до її безпосередньої залежності від нього.

Така тенденція створює передумови для порушення базових конституційних приписів про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України), незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Конституції України), судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (ст. 129 Конституції України) та може призвести до обмеження права громадян і юридичних осіб на судовий захист, гарантованого статтею 55 Основного Закону України.

Окрім цього, останні зміни до Конституції України містять ще ряд численних «реформаторських нововведень», які можуть призвести до беззаконня в країні, бо сприяють неоднозначному трактуванню норм Основного Закону.

Зокрема, введено обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору, що може стати підставою для відмови у розгляді справи судом, виключено принцип законності (!) як основної засади судочинства, позбавлено учасників судового процесу права на оскарження судових ухвал окремо від рішення суду, ліквідовано загальну судову юрисдикцію, впроваджено конституційні скарги і т.д. 

Зауважу, що понад рік політики, експерти та політологи обговорювали та дискутували, як ввести у дію всі ті «новели», які вже прийняті і існують в оновленій Конституції, в зв’язку з чим, навіть готувалися декілька законопроектів по приведенню деяких законодавчих актів України у відповідність до Основного Закону, частина з них навіть виносилися на голосування у Верховній Раді України, де закономірно «провалювались», після чого знову готувались і лише у червні 2017 року ситуація, начебто, зрушилась з «мертвої точки»…

20 червня 2017 року Парламент прийняв за основу проект закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№6232), а 3 жовтня було проголосовано за даний законопроект в другому читанні та в цілому. Даним документом викладаються в новій редакції Господарський та Цивільний процесуальні кодекси, Кодекс адміністративного судочинства України, вносяться зміни до Кримінального процесуального кодексу та до понад 25 інших законодавчих актів, оскільки без них неможлива робота нового Верховного Суду та подальша реалізація так званої «судової реформи». Народними депутатами було підготовлено близько 5 000 тисяч поправок до даного документу, який викликав багато резонансу серед експертної спільноти, проте в сесійній залі підтримані були лише 1500.

Окрім того, нагадаю, що вже декілька місяців проходить конкурсний відбір кандидатів на зайняття посад у новому Верховному Суді. Конкурс відбувається, начебто, відкрито, з залученням громадськості та з широким висвітленням у ЗМІ, разом з тим, з численними скандалами. Тому і не дивно, що багато недоброчесних суддів, в першу чергу тих, які виносили завідомо незаконні рішення по активістам Майдану, відкрито співпрацювали з попереднім режимом Януковича та приймали участь у незаконному переслідуванні його політичних опонентів, успішно проходять усі конкурсні завдання та впевнено прямують до крісел суддів Верховного Суду. Зауважу, що, згідно даних Вищої ради правосуддя, лише 10% (35 осіб з 351) суддів було звільнено з роботи за «справами Майдану», решта, а це на хвилинку більше 300, досі займають відповідні посади у судовій владі та продовжують здійснювати правосуддя в країні. Таким чином, можна припустити, що на сьогоднішній день створюються належні умови, в тому числі і зі сторони законодавчого забезпечення, щоб подібні «слуги Феміди», будучи заплямованими, а тому і більш уязвивими, могли безперешкодно «здійснювати судочинство» і в інтересах вже нинішньої влади.

Варто нагадати, що при прийнятті нових процесуальних кодексів як розробникам цих правових актів, так і головне – нашим законодавцям слід усвідомлювати, що судочинство — це комплексна система інститутів, стадій, процесуальних проваджень, в яких процедури, процесуальні дії мають вчинятися за чітко окресленою процесуальною формою й не повинні суперечити одна одній. Ідеальний процесуальний кодекс повинен вирізнятися певною системністю, узгодженістю, взаємопов’язаністю та уніфікованістю норм як у самому кодексі, так і щодо інших процесуальних кодексів.

Тому, оцінюючи усі ці запропоновані в даному законопроекті норми по приведенню названих вище законодавчих актів до Конституції України, назву лише декілька найбільш кричущих моментів, які завдають чергового удару по дотриманню конституційних прав громадян, адже цей документ (внесений Президентом України) містить забагато оціночних суджень, проявів правової невизначеності, інших недоліків і прогалин, а отже, безперечно внесе хаос у процесуальні процедури, а тим самим і в реалізацію громадянами України своїх конституційних прав, а саме:

– загальним недоліком усіх змін до процесуальних кодексів експертами називається суттєве обмеження права особи на подання касаційної скарги, оскільки відсутність чіткого та однозначного переліку справ, які розглядатимуться в касаційній інстанції, несе корупційні ризики та не відповідає принципу правової визначеності;

– незрозуміло також за яких умов особа матиме право звернутися до Європейського суду з прав людини (тобто, коли будуть вважатись вичерпаними всі національні способи судового захисту);

– впровадження понять «суспільний інтерес», «малозначність справ» та застосування суддями інших оціночних суджень стануть своєрідними «фільтрами» для розвантаження судів від великої кількості справ, що неминуче призведе до порушення права особи на судовий захист та доступ до правосуддя;

– впровадження електронного суду (оприлюднення і надання процесуальних документів в електронному режимі) та виклик осіб через мережу Інтернет можуть створити цілу низку зловживань і не забезпечити реального повідомлення сторін та надання учасникам судового процесу матеріалів справ;

– у вищих спеціалізованих судах (а таких може бути лише два: Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд) планують створити апеляційні палати. Таким чином, зазначені суди будуть одночасно судами і першої, і апеляційної інстанції, тобто один і той самий суд буде приймати рішення і одночасно здійснюватиме їх перегляд, що не може забезпечити незалежний і справедливий апеляційний процес, і є очевидним порушенням інституційної процедури;

–  суд буде мати право відмовляти у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Із таких норм вбачається, що навіть якщо суди попередніх інстанцій і неправильно застосували норми матеріального та/або процесуального права, то касаційний суд може відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо його рішення не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що не відповідає принципу правової визначеності та передбачуваності законодавства;

– в господарському процесі суд може визнати зловживанням учасниками процесу процесуальними правами такі дії: заявлення безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на затягування розгляду справи, подання завідомо безпідставного позову, чи позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидний штучний характер, умисне не повідомлення про осіб, яких мають залучити до участі у справі. Такі норми також мають оціночний і нечіткий характер, тому можуть застосовуватися як незаконний вплив з боку суддів на сторони. Окрім того, внесення запропонованих змін буде порушувати змагальний характер судового процесу;

– у ст. 81 ГПК також передбачається, що якщо обсяг доказів є надмірним, то їх можна буде не надсилати іншим учасникам у справі. Такі норми можуть мати застосування по різному на практиці, а натомість позбавлять інших учасників процесу можливості належним чином підготуватися до судового засідання;

– суддям надаються значні повноваження щодо накладання штрафів за дії, які їм будуть «здаватися» порушенням чи зловживанням, що в сьогоднішніх умовах судової системи може обернутися проти добросовісних учасників процесу  (ч. 149 ЦПК, ст. 149 КАС, ст. 136 ГПК у редакції законопроекту);

– суд не буде прилюдно проголошувати судові рішення, ухвалені за наслідками закритого судового засідання (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту), що є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно;

– порушення процедури прийняття даних змін одним законопроектом, що в подальшому може стати підставою для визнання їх нелегітимними, оскільки такі зміни повинні вноситись окремими законопроектами.

Ще більше зауважень у експертної спільноти і у мене, зокрема, виникає до запропонованих змін до КПК України, а саме:

– строк досудового розслідування відраховуватимуть з моменту реєстрації інформації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а не з моменту повідомлення про підозру, як тепер (ст. 219 КПК у редакції законопроекту). Такий крок фактично паралізує діяльність органів досудового розслідування, особливо по розкриттю і розслідуванню злочинів, вчинених в умовах неочевидності (тих же умисних вбивств), кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами та злочинними організаціями, тим більше – в економічній сфері та з ознаками корупції, що матиме катастрофічні наслідки для потерпілих,суспільства і держави в цілому, слідчі і прокурори будуть змушені більше займатись підготовкою матеріалів та клопотань про продовження строків досудового розслідування, чим збором і закріпленням слідів злочину та доказів винуватості підозрюваних, і не виключно, що в зв’язку з таким нововведенням вони будуть змушені ухилятися від реєстрації і початку розслідування таких злочинів, оскільки розслідувати їх швидко в такі обмежені терміни буде неможливо. Тому, в такому випадку більшість кримінальних проваджень будуть закриватись, а винні особи ухилятимуться від відповідальності, оскільки розслідувати їх за три чи навіть шість місяців буде просто неможливо, особливо з урахуванням нинішніх навантажень на одного слідчого і тим більше – на прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Ці зміни зроблять неможливою ефективну роботу усіх органів досудового розслідування, що призведе до ще більшого погіршення криміногенної обстановки та безкарності в державі, а відповідно і розгулу злочинності. Ви тільки вдумайтесь у таку норму: якщо у 6-ти місячний термін у справі про тяжкий чи особливо тяжкий злочин не буде нікому повідомлено про підозру, то таке кримінальне провадження підлягає закриттю?!

– ще більш небезпечним для суспільства є пропозиція скоротити строки досудового розслідування, а саме: два місяці – з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Зауважу, що встановлення таких надзвичайно коротких строків по всіх без виключення кримінальних правопорушень (а вони є різними за складністю доказування) неминуче призведе як до безпідставного закриття чималої кількості злочинів без встановлення підозрюваного, так і до поспішного направлення до суду обвинувальних актів по фактично нерозслідуваних провадженнях і без наявності достатньої кількості доказів винуватості обвинувачених, що потягне за собою масові порушення прав громадян та незаконне притягнення невинних осіб до кримінальної відповідальності. Такі норми фактично «похоронять» кримінальні провадження про злочини на Майдані та вчинені Президентом-втікачем і його найближчим оточенням (а може так і задумано) ;

– сторони кримінального провадження позбавляються права самостійно обирати та залучати експерта для проведення експертизи, що є істотним обмеженням права сторони в процесі збирати докази. На мою думку,такі зміни мають на меті знищити конкурентність кримінального процесу та спрямовані на створення штучних перешкод для сторін у реалізації їх прав. У випадку прийняття цих змін буде зруйновано принцип змагальності, де кожна сторона має право самостійно залучати обраного експерта, отримувати висновки експертизи та доводити за їх допомогою свою позицію перед судом;

– розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та за виключними обставинами пропонується здійснювати тим самим складом суду, що ухвалив рішення, яке переглядається. Такі зміни беззаперечно також приведуть до суб’єктивності винесених рішень та будуть порушувати право громадян на справедливий суд, що є неприпустимим;

– встановлення вини судді у вчиненні злочину або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалене судове рішення, може бути підтверджене вироком суду, який набрав законної сили, але, обставини зловживання вказаних осіб під час кримінального провадження, у разі неможливості ухвалення вироку суду, можуть бути підтверджені і матеріалами розслідування. Дані зміни являються також неприпустимими, оскільки порушують принцип презумпції невинуватості та права особи захищати себе у судовому процесі;

– суд, який розглядає кримінальне провадження у касаційному порядку, передає таке провадження на розгляд об’єднаної палати, якщо ця колегія вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених раніше в ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії судді з іншої палати, тобто, фактично буде створена подвійна судова практика, яка дозволить суддям зловживати прийнятими рішеннями та повність знівелює рішення Верховного Суду України як найвищої судової інстанції, які повинні бути остаточними і обов’язковими для всіх інших судів;

Не можу обійти і відверто не грамотних норм, які протирічать іншим, вже діючим законам, як наприклад, коли пропонується надати право на продовження строку розслідування «районним, міським» прокурорам, яких вже не існує майже два роки; про надання права на продовження строку слідства до 3-х місяців керівнику місцевої прокуратури і чомусь лише заступнику Генерального прокурора, в той час як такого права позбавлено незрозуміло чому керівника регіональної прокуратури та його заступників; не усунуто протиріччя між пропозицією встановити максимальний 12-ти місячний строк розслідування після повідомлення особі про підозру і наявною нормою КПК про те, що прокурор зобов’язаний після повідомлення особі про підозру «в найкоротший термін» закрити провадження чи направити його до суду з обвинувальним актом; незрозуміло звідкіля в пропозиціях законодавці знайшли прокурора, який «здійснює нагляд за додержанням законі під час проведення досудового розслідування», якщо такої функції прокуратури нинішньою редакцією Конституції не передбачено і т.д.

Ще більше мене здивували «розробники» цього законопроекту від Президента України тим, що не запропонували відповідних і давно назрілих змін, у зв’язку із так званою «судовою реформою», до КПК і закону України «Про прокуратуру» хоча б в частині змінених Конституцією України функцій органів прокуратури. Мало того, що прокуратуру віднесли до органів судової влади, основною її функцією тепер (окрім підтримання публічного обвинувачення в суді) є «організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, а також нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку». Дійсно, підтверджую, що потуги внести подібні зміни до названих мною законів мали місце, коли в кінці 2016 року 7-ма народними депутатами був підготовлений, нехай і недосконалий, але все ж таки цільовий законопроект № 5177 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» в частині забезпечення реалізації функцій прокуратури» і навіть був направлений на розгляд Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України. Але, далі ніякого руху по його розгляду не було зафіксовано. А дарма.

Тому, абсолютно нагальним для законодавців на сьогодні залишається роз’яснити правоохоронцям і суспільству в чому ж полягає поняття «процесуальне керівництво досудовим розслідуванням», бо в нині діючих КПК і Законі «Про прокуратуру» мова до цих іде про здійснення прокурором «нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва»! В той час, нова редакція Основного закону не містить таких повноважень прокурора.

А тим більше незрозумілою є нова функція органів прокуратури під назвою «організація та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням», про що в згаданих двох законах не згадується. Чи співпадають ці дві частини між собою? Про що все таки іде мова: про «організацію досудового розслідування» чи про «організацію процесуального керівництва»?!

Незрозумілим є і поняття «нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку». Можна лише допустити, що законодавці мали на увазі нагляд з боку прокурора за додержанням вимог Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Дійсно така норма в цьому законі залишилась дійсною. Але тоді виникає закономірне питання: чи співпадають між собою поняття «орган досудового розслідування» і «орган правопорядку»? А тому і незрозумілим є для багатьох фахівців: чи продовжує здійснювати в таких умовах прокурор нагляд за додержанням вимог Конституції та КПК України під час проведення досудового розслідування? Чи сьогодні прокуратуру перетворили на орган, який здійснює організацію проведення досудового розслідування, а тому і повинен нести повну відповідальність як за розкриття злочинів і доведення винуватості підозрюваних і обвинувачених осіб, так і за дотриманням прав і свобод учасників процесу? Хто ж тоді зобов’язаний та має повноваження здійснювати нагляд за дотриманням законності при проведенні досудового розслідування?!

Я не є політиком, але категорично впевнений, що нинішня Верховна рада України повністю себе вичерпала як законодавчий орган. Настільки непрофесійними народні депутати, як цього скликання, ще ніколи не були. Чомусь ніхто не бажає і не робить елементарний аналіз зауважень і претензій тих же Головних науково-експертного і юридичного управління ВР, які постійно висловлюють на запропоновані нинішніми законодавцями законопроекти серйозні зауваження, в т.ч. і на предмет їх невідповідності Конституції, бо якби це було зроблено, то суспільство б жахнулось від такої правової безграмотності!

Більше того, нинішня Верховна Рада продемонструвала на кількох прикладах відвертий правовий нігілізм, більше того навіть і систематичну неповагу до Основного Закону України та відкрите його ігнорування, приймаючи систематично закони, які їй прямо протиріччять, або навпаки – роками не приводять вже існуючі закони до вимог діючої Конституції нашої держави.

Ви тільки вдумайтеся, законопроект про внесення таких змін до процесуальних кодексів розглядався у Верховній Раді лише зараз, а до цього (більше року) Україна жила практикою подвійних стандартів, застосовуючи старі норми процесуального законодавства, які не відповідали чинній Конституції України, або ж застосовували приписи Основного Закону, які досі не знайшли свого відображення у вітчизняному законодавстві! Фактично, можна стверджувати, що на сьогодні в нашій країні відбувається справжній правовий колапс (і це протягом останніх трьох років) і всі рішення, прийняті за неузгодженою з Конституцією України процедурою, можна визнати недійсними, з усіма витікаючими наслідками!

Я зауважу, що успіх будь-якої держави, перш за все, залежить від незмінності, стабільності та ефективності Основного Закону, який має найвищу юридичну силу і гарантує верховенство права. А про яке верховенства права ми можемо говорити зараз, якщо ні Верховна Рада, яка затягує прийняття відповідних законів, ні Президент України, як Гарант Конституції, не турбуються про єдність, правову визначеність та легітимність прийняття усіх без виключення законодавчих рішень в країні?

На думку приходить лише один вислів, який повністю точно характеризує всю нинішню ситуацію у нашій країні: “Ми вже думали, що опустилися на саме дно, але тут знизу постукали”.

Олексій Баганець


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Напівпорожня зала ВР. Українців обурило фото із засідання майже порожньої Верховної Ради, яке відбулося 19 вересня.

Фотографію опублікували на сторінці Facebook “Схеми”, передають Патріоти України. “Знаєте, що це? Це розгляд поправок в судовій рeформі. Рада розглянула тисячу поправок до судової реформи – не прийняла жодної”, – відзначили в публікації. Пост з фотографією зібрав кілька сотень розгніваних коментарів. “Давайте і ми так на роботу почнемо ходити. Нам же зарплату держава платить. А ми і є держава. Значить можемо собі дозволити сидіти вдома з дітьми і отримувати зарплату. Як ви думаєте, це справедливо?”, “Це крайній сором. Не перевибори треба, а просто вибори. Всі місця вакантні”,”Нас*ати депутатам на реформи. Це більше, ніж очевидно. Те ж саме можна сказати і про уряд”, – написали в мережі.

expres.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO