Теги Posts tagged with "росіяни"

росіяни

Продовження військової операції Туреччини “Весняний щит” несе російським вбивцям у Сирії біль та тугу. Коли роками росіяни почували себе у безпеці, тому що сирійське ополчення не мало авіації та важкого озброєння і можна було безкарно вбивати десятки тисяч мирного населення Сирії для того, щоб створити мільйоні біженців – то сьогодні все змінилось.

Коли росіяни зіштовхнулись зі справжньою армією – то одразу стало зрозуміло чого насправді варті вбивці жінок та дітей.

Хороший російський агресор – мертвий агресор. Турки це чудово розуміють.

enigma.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Перемога Олександра Усика в Москві буквально розірвала українське суспільство навпіл. Для одних наш чемпіон герой, для інших – зрадник батьківщини. Нам не звикати. Ми завжди чубимося між собою з менших приводів.

Історія ця дуже цікава і повчальна. Справжній детектив. Фінал Всесвітньої боксерської суперсерії мав відбутися 11 травня в столиці Саудівської Аравії Джидді. Але тут Усик травмував руку і, користуючись відтермінуванням бою, росіяни добилися, аби фінал пройшов у Москві.

Тут перша таємниця. Фінальний поєдинок між українцем і росіянином мав проходити будь-де на нейтральній території, але не «вдома» у Гассієва. Ми не маємо доказів, але інсайдери стверджують, що росіяни просто перекупили у шейхів право на проведення бою, заплативши шалені гроші. Кажуть про 20+ мільйонів доларів.

Усик до цього вважався беззаперечним фаворитом. У випадку його перемоги букмекери виплатили б на кожен долар ставки лише 1,33 долари виграшу, то в разі перемоги Гассієва на кожен долар платили б 3,25 долари. Словом, в перемогу осетина не вірив ніхто.

Так було півроку тому. Але після того, як стало відомо, що бій відбудеться у Москві, букмекери раптом змінили свою думку і відповідно, ставки. Так, напередодні бою знаменита контора William Hill приймала ставки с коефіцієнтом 1,9. На успех россиянина коефіцієнт був такий само – 1,9.

Букмекери – люди з найчутливішими носами. Вони знають про спортивні і навколоспортивні події все – від цього залежить їхні прибутки. Питання: чи став слабший за ці півроку Усик? Ні. Чи став Гассієв настільки сильнішим, щоб подолати такий розрив у класі з українським чемпіоном? Теж ні.
Тоді в чому справа?

Висловлю власне обережне припущення: букмекерам стали відомі певні неспортивні аспекти навколо цього поєдинку. Росіяни недаремно добилися його перенесення у Москву, що порушує см дух змагань. Це сигнал до того, що росіяни готують щось таке, що забезпечить перемогу їхньому бійцю.

Одночасно різні боксерські експерти почали раптом говорити про те, що результат бою може бути іншим; що Гассієв має непогані шанси і що він навіть є фаворитом.

З цього поєдинку (на мою особисту думку) у Москві замислили зробити політичну акцію. За сценарієм росіянин, який має просто дубову голову (Гассієв ніколи не падав навіть після найсильніших ударів) та потужний нокаутуючий удар, мав перемогти українця і саме у Москві.

Мало відбутися приниження України і демонстрація потуги Росії. Саме для цього були витрачені шалені кошти.

Це розуміли всі спеціалісти. Тому вкрай обережно говорили про переможця матчу. Прямо про інтриги росіян не казали, але натякали. Зокрема більш ніж прозоро – на особливу прихильність суддів (про матеріальну стимуляцію не говоримо – немає доказів) до російського боксера.

Олександр Усик спочатку категорично відмовлявся від бою в Москві. Гадаєте, він не розумів, що сценарієм Кремля мав програти? Довго відмовлявся. Аж поки не переконався, що нічого вдіяти не може. Було зрозуміло, що організатори бою готові в разі відмови зарахувати йому поразку й без бою оголосити Марата Гассієва абсолютним чемпіоном світу і вручити Кубок Мохаммеда Алі.

Плюс всі російські ЗМІ, а з ними й світові вибухнули б звинуваченнями Усика в тому, що він звичайний боягуз. «Українець злякався росіянина» – от що писали б у газетах.

Аби зрозуміти, наскільки все було політизовано; наскільки росіяни прагнули загнати нашого бійця під залізні кулаки Гассієва та цікаві рішення суддів, можна для прикладу взяти демарш відомого російського промоутера Володимира Хрюнова, який заявив 17 квітня:

«Если у кого-то есть сомнения в безопасности и честности всех обстоятельств, связанных с боем Гассиев – Усик в Москве, то я готов предложить себя в качестве гаранта. Готов приехать в Киев и находиться там все время, пока Усик не вернется домой, если кто-то чего-то боится».

Олександр просто не мав вибору. І він врешті змушений був погодитися на бій в Москві.

Є відео Усика в роздягальні образу після цієї битви. Він сидить перед відром з холодною водою, відмочуючи розпухлі кисті рук і з абсолютно порожнім поглядом. Він практично не розуміє питань, які йому ставлять. Він віддав все на ринзі. Залишилася порожня оболонка.

Усик і його команда розуміли, наскільки тяжко буде. Звалити Гассієва на помост рингу одним ударом дуже проблематично. Треба було вигравати за очками. Причому вигравати так, щоб ні в кого не залишилося навіть тіні сумнівів хто є переможцем. Щоб судді не посміли виявити прихильність до росіянина.

Усик це зробив. Він показав просто космічний бокс. У Гассієва, як виявилося, не було жодного шансу. Навіть фантастичного. Що іще раз підтверджує: рівність ставок букмекерів – через неспортивні моменти.

А ще Усик вийшов у екіпіруванні кольорів національного прапора України. І під пісню, яка уже сама по собі виправдала той візит до Москви:
А ми браття, як соколи
В вольнім виросли краю
Не дамо свій край нікому
Краще згинемо в бою.
Та ще рано нам вмирати,
Бо роботи через край,
Бий у барабан, козаче,
Та гучніш, сурмаче, грай.

А потім проспівав гімн. Чого росіянин не зробив. І от коли він проспівав гімн, стало зрозуміло: наятки деяких журналістів на те, що Олександр міг продати бій – дурня. Що Усик обов`язково переможе.

Олесандр Усик зробив єдине, що від нього вимагалося: він приїхав у Москву і переміг росіянина, ставши абсолютним чемпіоном світу під гімн України.
«Украина, мы везем тебе кубок, встречай»

Тепер про погане. Російська пропаганда не була б пропагандою, якби не спробувала хоч якось накидати гуано на вентилятора. Хоч трошки.

З Ольгіного пішло 2 меседжі:
– Усик не справжній патріот України, він он про Крим як казав да в взагалі він ходить у церву Московського патріархату;
– Усик практично росіянин – він так щиро обіймався з Гассієвим, прям як брати. Мир-дружба-жуйка.

Питання віри не чіпаємо. Складне це питання. У нас президент має сан диякона православної Церкви Московського патріархату. Але хіба від цього він гірше захищає інтереси України?
Політична позиція Усика? Вона чітка:
В вольнім виросли краю
Не дамо свій край нікому
Краще згинемо в бою.

Він прославляє Україну, хоча давно міг виступати за Росію (і буде дуже сумно, якщо наші ура-патріоти зацькують його й змусять поїхати) або США.

А те, що він якось щось не так сказав – дуже жаль, звичайно, але має право на свою точку зору, хоча мені особисто далеко не все подобається.

Вважає росіян «братами»? Так 4 роки тому так вважали мільйонів 35 українців. У нас не лише солдати – офіцери відмовлялися стріляти в російських «ихтамнетов».

Надто багато історично нас поєднує. Росіяни багато чого в українців запозичили від мови до свят та науки. Згадаємо Прокоповича і Безбородька; Розумовського і Гоголя; Костомарова, Рєпіна, Нахімова. Згадаємо, що дружина Пушкіна була прапраонукою Петра Дорошенка.

Дуже важко через це переступити. І багато хто не зміг. Навіть воюючи на передовій.
Тому проклинати людину, яка зробила для України те, що зробив Усик, не треба. Бо давайте тоді оголосимо зрадниками одного з найкращих боксерів планети Василя Ломаченка. Чому? А ви не знали? Він їздив у Москву підтримувати Усика. Давайте оголосимо зрадником іншого знаменитого українського боксера – Олександра Гвоздика, бо він теж був поряд з нашим чемпіоном у Москві.

Якщо Усик негідник – давайте їх негідниками оголосимо й скажемо: геть з України! І Віталію Кичку скажемо «геть». Він так прокоментував перемогу Олександра:

«Вітаю тепер абсолютного чемпіона світу Олександра Усика з цієї важливою перемогою, яку ми всі чекали! Вона важлива не тільки для його кар’єри, а й для всієї України! У Москві знову пролунав переможний український гімн і майорів наш національний прапор! Спасибі, Олександр! Слава Україні!»

Ці люди знають ціну перемозі. Особливо такій перемозі – попри ворожі інтриги. Давайте згадаємо, як ми раділи показовій порці – теж у Москві – “Русского витязя” Повєткіна, що її здійснив Володимир Кличко.

Нарешті тим, хто звик рахувати гроші – особливо чужі. Олександр Усик отримав за бій 10 мільйонів доларів з яких виплатить до бюджету України 1,6 мільйона. Це близько 8 мільйонів набоїв для АК-74. Це 27 ракет для ПТРК «Дажвелін». Це модернізація 3 танків Т-80 до рівня «Оплот».

Плюс 1,5 % військового збору. Це ще 150 тисяч доларів. А скільки податків заплатили ті, хто в унісон з ольгінськими кричить «зрада»?

До слова: у 1936 році низка країн, в т. ч. США, Франція, Великобританія, Чехословаччина, Швеція Нідерланди виступили з вимогою бойкрту Олімпіади в Берліні. Але коли бойкот з різних причин зірвався, привезли в Німеччину повноцінні команди.

Головною зіркою ігор став афроамериканець Джесі Оуенс. Він виграв 4 золоті медалі у легкій атлетиці! Нацистська пропаганда буквально казилася, вигадуючи різні небилиці.

Дуже цікавим є те, що головним суперником Оуенса (який був видатним борцем за расову рівність) у секторі стрибків у довжину став німецький легкоатлет Луц Лонг. Який привітав Оуенса з перемогою і залишився його другом до самої смерті.

А ви кажете, «обнімашечки»…

ПАВЛО БОНДАРЕНКО


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Українські пісні, які цинічно присвоїли собі східні сусіди

Багато російськомовних пісень, які давно полюбилися українським слухачам, і які багато хто вважав народними, насправді були вкрадені радянськими авторами і композиторами у самих українців.

Наприклад, ви знали, що пісня “Вот кто-то с горочки спустился”, яка стала візитною карткою Надєжди Кадишевой і Наташі Корольової – це лише адаптований варіант українського романсу “В саду осіннім айстри білі”?

Styler вирішив розповісти вам про ті українські пісні, які цинічно присвоїли собі росіяни. Почнемо, мабуть, саме з “Вот кто-то с горочки спустился”.

“Вот кто-то с горочки спустился”

“В саду осіннім айстри білі” – це український романс XIX століття. Він був популярний в Україні аж до 60-х років XX ст.

Ще в 1961 році цей романс був опублікований у збірнику “Українські народні романси” з передмовою і примітками Леопольда Ященка. На жаль, відомості про автора слів і музики – відсутні (тому романс і вважається українською народною піснею).

Але вже через кілька років у цієї мелодії раптово з’явився “автор”.

Відомий композитор Борис Терентьєв, який хоч і народився в Києві, але більшу частину життя провів у Москві, представив широкій громадськості “свій” хіт “Вот кто-то с горочки спустился”. До речі, незабаром після цього Терентьєв став Заслуженим діячем мистецтв РРФСР.

“Поручик Голицын”

“Поручик Голицын” – це одна з найвідоміших так званих “білогвардійських пісень” у жанрі міського романсу, на початку 1980-х отримала популярність в СРСР і серед тодішніх радянських емігрантів.
Серед росіян прийнято вважати, що першим датованим виконанням пісні є запис Аркадія Сєвєрного в середині травня 1977 року, а текст пісні підготував Владислав Коцишевський.

Але ось, як є насправді: україномовна пісня “Друже Ковалю” була популярною ще за довго до виконання шлягера про якогось Голіцина.

Василь Лютий (сучасний виконавець пісні) розповідає, що автор музики і слів до “Друже Ковалю” – український повстанець Микола Матола. А композиція була написана в 1949 році. Тобто, по суті, росіяни приписали собі “бандерівську” пісню.

Слід додати, що композиції “Поручик Голицын” немає ні в яких збірниках автентичних білогвардійських пісень, емігранти старшого покоління в 1970-1980-тих її не знали.

Також можна порівняти тексти “Друже Ковалю” і плагіату на неї. Так, в оригіналі – “четверту добу уриваються плови”. Плагіат – “четвертые сутки пылают станицы”. Далі в оригіналі – “не плачте душею, мій друже Ковалю”, в плагіаті – “не падайте духом, поручик Голицын”. У третій строфі оригіналу – “кудись наші коні помчали далеко”, в плагіаті – “а в сумерках кони проносятся к яру”.
А “заміна” рядка “ізнову прикрили московські полки” на “и девочек наших ведут в кабинет” говорить про морально-етичну характеристику російських авторів.

“Любо, братцы, любо”

Пісня “Любо, братці, любо” в оригіналі завжди звучала українською мовою, адже в армії Нестора Махна 98% бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну, а зараз є фольклором для анархістів всього світу.

Вже доведено, що “Любо, братці, любо” – знаменита повстанська пісня часів визвольних змагань 1917-1921 років. Однак російська “Вікіпедія” не збирається поступатися правом на неї. Там кажуть, що пісня виникла ще в 1783 році, коли донські козаки билися з ногайцями. Хоча ніяких доказів не наводиться.

Більш того, якщо вважати що ця пісня була написана в XVIII столітті, то логічно думати, що вона була написана тією мовою, якою розмовляли люди в тій місцевості, де ця композиції творилася – на етнічних козацьких землях, які перебували у Тмутаракані в Приазов’ї. Тобто, як кажуть етнографи, “швидше за все пісня була написана на малоросійській мові”.

Якщо подивитися старий радянський фільм Олександр Пархоменка, то в цьому фільмі пісню “Любо, братці, любо” виконують російською мовою, але з українським акцентом, і використовують у пісні українські слова: “порубаних”, “не доводиться”, “куля”, “тужити”.

“Ой, мороз, мороз”

Ця пісня, яка вважається російською народною, була популярна у Вінницькій області ще на початку 1900-х років. А звучав текст її так (із збірки “Бувайте здорові, соснові пороги. Народні перлини. Українські народні пісні”):


Ой мороз, мороз,
Ще й зима буде,
Прошу я тебе —
Не зморозь мене!
Прошу я тебе —
Не зморозь мене!
Ой не так мене,
Як мого мужа,
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Кожуха нема
Й чобіток нема,
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Сиджу за столом,
Та й пишу пером,
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.

У той же час за твердженням колишньої солістки Воронезького російського хору Марії Павлівни Морозової-Уварової, пісня була написана нею у грудні 1954 році для дуету з чоловіком Олександром.
Але той факт, що українську пісню вперше задокументували в 1936 році, говорить про те, що “Ой, мороз, мороз” – це ще один плагіат від росіян.

“Дым сигарет с ментолом”

Група “Ненсі” була заснована Анатолієм Бондаренком та Андрієм Костенком в Костянтинівці (Донецька область) в 1992 році.

За словами очевидців, група “починала по кабаках”. На початку 90-х Бондаренко приписав авторство популярної на заході країни весільної пісні “Плаття твоє із ситцю” собі і “вічно відбивався від інших “авторів” питанням: а де докази, що це ваше?”.

Правда, на одному з концертів Бондаренко сам сказав, що пісню вони “запозичили з українських народних пісень”.

Насправді ж, “Плаття твоє із ситцю” (у різних варіаціях) у Львові на весіллях співали ще в 1970-і роки.

А в вальсовому весільному варіанті цю композицію виконував львівський гурт “Барви”, заснований в 1987 році. Їхній варіант “Плаття твоє із ситцю” – “А я знайшов” увійшов до альбому “Танці” 1991 року.

Джерело: styler.rbc.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Щойно повернулися з перегляду цього фільму.

Якби росіяни знали які сили вони пробудять в українцях, розв’язавши війну з Україною, то тричі б остереглися це робити.

Війна не лише знищує, вона і народжує. Народжує не лише потворність і ницість, але і зразки високого духу.

Фільм “Кіборги” просто фіксує, подає як звичну буденну аксіому той факт, що у сучасному українському суспільстві є герої.

Як назвати фільм, якому віриш із першого до останнього кадру? Залишаючи зал після перегляду, навіть не ставиш собі банальні питання “про достовірність гри акторів, якість костюмів та декорацій”. Тим паче – “про точність психологічних портретів чи достеменність мотивацій”. Те все для кіно з архаїчних культурних пластів. “Кіборги” про сьогодення і про майбутнє.

Це в усьому неймовірно цілісний, наскрізний і водночас багатошаровий за змістами фільм.

І, аж не по собі стає, коли усвідомлюєш той момент поточного суспільного буття, у який він з’явився на екранах. Щоб це “не по собі” відчути усім власним єством треба подивитися “Кіборгів”.

Костянтин Матвієнко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO