Ми бачили ЇХ – тих, з ким пропонують різні потвори “дагаваріцца”. Ми з ними стикалися обличчя в обличчя. Ми з ними розмовляли.
Ви ніколи не бачили путінського бойовика – не в телевізорі, а перед собою? Ви з ни говорили? Ви йому в очі дивилися? Йулі триндіти не мішки тягати. Великому “полководцю” Гриценку, якій побоявся піти воювати – з телевізора дуже зручно під “шампусик” розповідати, як не треа воювати. Зеленський… Тільки псих може гоосувати за це… тіло.
А я, цуко, їх бачив впритул. І розмовляв. Не надто глибоко, бо пристрелити в якості головного аргументу – як 2 пальці об асфальт. А не вони головні – головні расейська офіцерня.
Там один тренд: Україну має бути знищено і приєднано до Росії.
Повірте, якщо хтось каже, що війну можна закінчити “домовившись” – це або кретин, або агент Кремля. Відтак, усі, хто вам салом по губам мастить – від Йулі до Гриценка і тупого клоуна на заробітках в олігарха Коломойського – Зеленського – або брехуни, або, що гірше…
Тому що мені у вічі “русскомірци” заявляли: не зупинимося, поки не знищимо останннього хох#ла даже єслі он на русском ізясняєцца. Ету землю надо почістіть под висшую расу.
Нашу. Максимум, що вони планують для вас, в тому числі “русскоязичніх” – пахати в шахтах на благо “вищої раси”. Вони уже пашуть – в Алчевську, Донецьку, Горлівці. На Алчевському меткомбінаті середня з/пе сталеварів – 140 доларів.
Тож якщо виповзає черговий кандидат у президенти й говорить “Я домовляюся” – хріначте черевиком в писок, нахабний і продажний.
Впродовж минулого тижня винищувачі НАТО, які патрулюють повітряний простір країн Балтії, двічі піднімались для ідентифікації та супроводу військових літаків Росії у міжнародному повітряному просторі над Балтійським морем.
Про це у четвер повідомило Міністерство оборони Литви.
17 грудня літак НАТО перехопив два винищувачі Су-27, що летіли з материкової частини Росії в Калінінград. У російських літаків були вимкнені бортові транспондери. Вони також не надали планів польоту та не перебували на радіозв’язку з регіональним центром управління повітряним рухом.
20 грудня винищувач НАТО перехопив один розвідувальний літак Іл-20, що летів з материкової частини Росії в Калінінград. Його бортовий ретранслятор був вимкнений. Проте літак мав заздалегідь складений план польоту і його екіпаж підтримував радіозв’язок з регіональним центром управління повітряним рухом.
Місія НАТО з патрулювання повітряного руху в країнах Балтії базується на авіабазі Закняй біля міста Шяуляй у Литві, а також на авіабазі Емарі в Естонії.
Росія може готуватися до хімічної атаки проти України, щоби влаштувати масову істерію.
Такого висновку дійшли аналітики американського Центру вивчення війни у своїй аналітичній доповіді “Russia in Review”, передає “Радіо Свобода”.
За їхніми словами, є всі ознаки прийдешньої ескалації. Серед причин — перешкоджання надання автокефалії українській церкві. Відсутність вагомої відповіді з боку НАТО лише “заохочує” російського президента Володимира Путіна до наступальних дій.
Поки ж Росія готує необхідні передумови для відкритого вторгнення в Україну. Кремль поширює фальшиві наративи про те, що Україна і Захід готують неминучі атаки на Сході України, зокрема і хімічні.
Росія може сфабрикувати докази хімічної атаки, а також може її здійснити для того, щоб посіяти хаос і виправдати відкрите військове використання російських збройних сил, а також створити умови для подальшого наступу.
Доказом підготовки наступу є те, що недавно Росія стягнула додатковий механізований полк 150-ї мотострілецької дивізії у Південному військовому окрузі. За словами аналітиків, він підтримає сухопутний наступ проти України.
Кремль також підвищив кількість бронетехніки уздовж російсько-українського кордону. Росія, ймовірно, також інтегрує додаткову повітряну техніку в уже наявні підрозділи Південного військового округу і підсилює можливості Чорноморського флоту.
Крім того, на початку 2019 року Росія планує додати чотири військових судна, включаючи патрульні кораблі і тральники.
Росія може також готувати свій Центральний військовий округ для підтримки Південного військового округу в умовах конфлікту. Так, у грудні вона почала підготовку до військових навчань “Центр”, проведення яких, за офіційними повідомлення мають відбутися не раніше вересня 2019 року. Така рання підготовка до навчань не є типовою і може свідчити про підготовку до відкритого конфлікту з Україною під егідою військових навчань.
Початковий етап “Центру-2019” включає “перехід від миру до війни” і переміщення запасів і польових госпіталів для допомоги потенційним жертвам у боях.
“Росія може готуватися до фабрикації або реального застосування хімічної зброї в Україні, щоб створити фальшивий привід для ескалації проти України”, — говорять аналітики.
Путін може прагнути таким чином також відволікти уряд Порошенка, щоб зірвати майбутню зустріч, яка офіційно оголосить про автокефалію Української церкви — що є значною втратою соціального впливу Путіна в Україні. Це спричинить масову істерію.
США беруть Росію в економічну облогу. У мене питання. Зараз Московія ще стоїть і криси з корабля ще не біжать, а як побіжать, то КУДИ?
Правильно, до нас. Чи готова Україна прийняти натовпи московитів, які скупили вже половину новенької нерухомості в Броварах і приїдуть скуплять усе, що будується?
Знаєте, чому Польща ухвалила антибандерівський закон? Польща таким чином себе страхує. Це несправедливо по відношенню до українців, але так себе Польща береже. Коли оголосили безвіз і українців у Польщі стало ще більше, ніж було – Польща насправді підсилила таким чином свій захист від «українізації».
Насправді, Польща й так захищена, і їй не страшно приймати в себе іноземців. Не так страшно, як нам. У них і так телебачення – польське. Друковані ЗМІ – польські. Освіта (нехай ти 100 разів іноземець) – польська. Радіо – польське. Церква – переважно одна, яка підсилює Польщу. Польща встановила СВОЇ правила гри. Приїздиш до них – дотримуйся польських правил.
А Україна що? Ми свої правила встановили? Ні. Телебачення – московитською. Частина освіти – московитською. Друковані ЗМІ – майже всі московитською. Обслуговування – московитською. Музика з усіх щілин – московитською. Кордони відкриті…
І от у цих умовах скоро до нас повалить московитська навала. Пізно буде тоді пити боржомі. Вони припруться і встановлять свої правила, як це було завжди.
Коли припруться? Та яка різниця! Завтра чи післязавтра. Ми повинні бути до цього готові в будь-який момент. На законодавчому рівні. Як та ж Польща. А ми не готові. Ми ще й досі, замість ухвалювати жорсткі закони, як Польща – дискутуємо, чи достатньо це буде толерантно.
Литовський Сейм ухвалив резолюцію на підтримку України, в якій пропонує розширити санкції проти Росії після захоплення українських суден і моряків у районі Керченської протоки.
“Прийнята резолюція рішуче засуджує військову агресію проти України з боку Російської Федерації та агресивні односторонні дії, які є грубим порушенням двосторонніх і багатосторонніх угод і міжнародного права, що загрожують всьому регіону і європейській безпеці, і закликає до негайних дій”, – йдеться в повідомленні.
У резолюції наголошується, що Росія перейшла “червоні лінії”, напавши на українські судна в районі Керченської протоки: “Сейм Литви закликає до радикальної зміни стратегії Заходу щодо стримування російської агресії, переходу до конкретних дій, які має зробити Росія, і, якщо вони не будуть реалізовані, до введення набагато ефективніших і більш широких санкцій”.
Водночас пропонується висунути кілька умов і вимог до Росії: контроль над Керченською протокою має перейти до ООН; окуповані Росією території України – передані під управління миротворчої місії ООН; всі захоплені українські громадяни – як політичні в’язні, так і військовополонені – мають бути звільнені.
“Якщо Росія не виконає ці вимоги найближчим часом або накладе вето на ці рішення, пропонується ввести всеосяжні санкції, в тому числі на російський газовий, нафтовий і фінансовий сектори, включаючи виключення із системи SWIFT”, – йдеться в резолюції.
Сейм підтримує присутність НАТО в Чорному морі, закликає держави-члени ЄС і НАТО розширювати і поглиблювати співробітництво з Україною, сприяти зміцненню її обороноздатності, здійснення реформ для того, щоб до 2027 року Україна була належним чином підготовлена до запуску в ЄС переговорів про приєднання.
У документі, прийнятому Сеймом, міститься звернення до держав-членів ЄС і НАТО, а також ООН, ОБСЄ, Ради Європи і парламентських зборів вжити всіх заходів для забезпечення того, щоб Росія поклала край агресії проти України, припинила мілітаризацію Приазов’я, а територіальна цілісність України була відновлена.
Раніше Литва запровадила національні санкції проти 20 людей, причетних до нападу на українських моряків у районі Керченської протоки.
25 листопада російські військові в результаті збройної агресії біля Керченської протоки захопили три українських судна і 24 моряків.
Вельми приємно, коли дізнаєшся, що талановиті люди повертаються в Україну – до рідного джерела буття. Такими людьми є подружжя самобутніх художників – Інокентій та Рута Коршунови, які мешкають в місті Ірпінь поблизу Києва. Нещодавно вони повернулися в Україну після кількарічного перебування у Словенії.
Інокентій та Рута Коршунови є учасниками багатьох виставок в Україні та за кордоном, їхні картини є у приватних колекціях. Інокентій ілюстрував книги, що вийшли друком у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Казки Лірника Сашка».
Дочка Інокентія – Ярина Коршунова – також пішла стопами батька і стала художником, син – Александр Коршунов є скульптором та ювеліром, найменшому Корнію 15 років, дочка Анастасія Ковалевська закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенко-Карого.
Інокентій і Рута зуміли знайти одне одного, зуміли створити свій дім, свій інший світ, іншу атмосферу, не пов’язану з реальністю за вікном. Вони мають мужність бути, а не здаватися.
Спробувати зазирнути до шпаринки їхнього світу можна у цьому інтерв’ю.
– У якому художньому жанрі вам найкраще працюється?
– Інокентій: Ніколи не ставив собі запитання, в якому жанрі маю працювати, але є один, в якому почуваюся, як риба у воді – це пейзаж. Коли малюю пейзажі, то наче «пливу», – так мені легко він дається. Але інші жанри мені цікаві також. Скажімо, портрети, натюрморти. Займаюся також книжковою графікою. Працюючи над ілюстраціями до казок, уявляю, наче малюю для себе самого у дитинстві. Я сформувався як художник під впливом творчості митців епохи Відродження. Вклоняюся перед такими геніями як Мікеланджело, який був скульптором, живописцем, каменотесом.
– Мені видається, що порівняно з велетами епохи Відродження ми дуже змаліли. Як вважаєте?
– Інокентій: Так, ми дійсно дуже змаліли. Я над цим багато думав. Нещодавно ми з Рутою говорили, що в епоху Відродження 20-річні митці робили величні речі, а зараз у такому віці люди здебільшого ще дуже інфантильні. Можливо, зараз теж є такі генії, але ми про них не знаємо. Мікеланджело зробив Давида, коли йому було 26 років.
– Рута: Люди завжди хочуть бачити шаблони і звичні, зрозумілі образи. Нешаблонне, що виходить за рамки зрозумілого, викликає подив, роздратування і нудьгу. Багато художників та діячів мистецтв, з остраху бути забутими, намагаються на догоду обивателю бути або гранично зрозумілими, або такими загадковими, що в обивателя виникає думка, буцімто він вже без критики не здатен оцінити мистецький твір. А критики, галеристи і ті, хто стоїть за аукціонами, відкатами та іншими фінансовими махінаціями, звичайно ж розкажуть «як потрібно» сприймати ту чи іншу подію.
– Робота з допомогою цифрового живопису – це щось нове для вас?
– Інокентій: Не вважаю це чимось новим, це просто зміна інструменту. Колись малювали паличкою на піску, потім пензликом на полотні – це лише зміна матеріалу, але суть залишилася така сама. Скажімо, фрески на камені в печері Альтаміра – це первісне мистецтво, – але воно збереглося крізь століття. Зміна матеріалу нічого не значить. Я малюю рукою, – на звичайному полотні чи на моніторі комп’ютера.
– Рута: Комп’ютер – це те саме малювання, але як інструмент використовуєш перо і планшет. Принципи практично такі самі – у чомусь легше, у чомусь складніше, але ти все одно не зможеш зробити свою роботу якось по-іншому, адже художник передає на поверхню лише те, чим сам наповнений. Ви бачите твір мистецтва (немає значення – картину, скульптуру, інсталяцію) і за ним стоїть обов’язково стиль і спосіб мислення того чи іншого художника, багаж його знань, переживань і рефлексій, його освіченість, начитаність, його характер і переваги. Ми можемо намагатися обдурити публіку, але рано чи пізно скелети висипаються з шафи і гримлять старі кістки.
– Ви жили у Словенії кілька років, як це вплинуло на вас і вашу творчість?
– Рута: У перший рік перебування у Словенії ми були дуже зачаровані цією країною. Там настільки красива природа, і її ніхто не знищує. У вільний час ми відвідали багато гарних місцин та країн, бо у Європі все так близько. Але там я особливо гостро відчула несправедливий устрій суспільства споживання. Суспільство споживачів передбачає, що ти повинен бути весь час в системі і заробляти більше. В хід йдуть будь-які методи. У світі мистецтва все так само, тому я для себе чітко окреслила межі мого внутрішнього важливого, складного і вразливого світу і зрозуміла, що особисто мені не потрібні більше соціальні сходи – малювати я буду тільки для себе. У мене є дуже багато ідей і планів (шкода, що немає часу і здоров’я), але я хочу реалізувати максимально все, що задумала. І це все важливе для мене перебуває так далеко від сфери інтересів не близьких мені людей, що я дякую Богові за це. Найприємніше залежати тільки від своєї ліні або своїх ритмів і енергії, ніж від суспільства, держави, правил етикету і світської ролі, певного образу.
Ми вирішили повернутися в Україну, хоча могли залишитися, – вивчили словенську мову, у нас була добра робота, але відмовилися від цього, бо відчули, що хочемо мати свій дім і свою атмосферу в ньому, до якої звикли. Ми по-різному йшли до прийняття цього рішення: я раніше, чоловік трохи пізніше. Зараз я дуже рада, що повернулася, відчуваю приплив сил і думаю, що ми зможемо багато зробити тут, незважаючи на всі українські суспільні негаразди.
– Інокентій: Так, життя у Словенії – це був дуже цікавий досвід. Словенія одразу подобається не тільки тому, що там така добра екологічна ситуація, а тому, що вона трохи схожа на Україну. Словенська мова – найбільш архаїчна з усіх слов’янських мов. Коли її пізнаєш, то одночасно починаєш розуміти й інші мови, і це дуже цікавий досвід. Ця маленька держава показує, як має бути збудоване суспільство. Це взірець для України, якою вона могла б бути, якби не всі ті негаразди, які у нас є. З часом починаєш розуміти, що цей маленький народ себе зберіг тому, що був закритий. Ця закритість не впускає нікого чужого, так вони бережуть себе. І це правильно. Навіть якби ми там прожили все життя, ми б ніколи не стали словенцями. І це була одна з причин, чому ми повернулися. А друга причина – це творчість, якої дуже не вистачало. У нас там не було можливості працювати творчо так, як ми звикли в Україні. І третя причина – ми там не мали свого дому. Ми були там в гостях, але ж не можна в гостях жити все життя, треба повертатися додому. Але зі Словенії ми привезли дуже багато ідей.
Ще хочу зазначити, що ми помітили у Словенії, – там дуже цінують своїх талантів, їх у них дуже мало, на відміну від України. У зв’язку з війною, яка триває в Україні, я переосмислив культурний бекґарунд, в якому ми жили, і побачив, як багато було в нашому житті чужого, привнесеного зовні. Тепер дуже уважно ставлюся до того, звідки і яка йде інформація. Ми викреслили зі свого життя усе, що йде до нас з Росії. Не дивимося російських фільмів, і дивно – через деякий час вже не можемо уявити, як раніше могли узагалі таке дивитися.
Вважаю, що нам в Україні треба виховувати свої таланти, і щоб вони були взірцем високого рівня мистецтва.
– Минулого року ви приїжджали до Львова, де презентували спільну виставку «Діатонічний сад» у галереї «Зелена канапа». Все ж у Словенії вдавалося щось малювати?
– Рута: Ми половину представлених на виставці картин малювали в Україні, а другу половину – у Словенії. Там було складно це робити, бо ми багато працювали в одній відомій анімаційній компанії, яка створила мобільний додаток для дітей «Кіт Том, який розмовляє, та його друзі» Наприкінці цього року знову будемо брати участь у збірній виставці у «Зеленій канапі» у Львові.
– Як українське суспільство – таке проблемне, розхристане – впливає на творчість. Як це – бути митцем в Україні?
– Інокентій: Митцем бути взагалі важко, бо саме це поняття дуже розмите. Ніхто точно не може сказати, що воно означає. Дехто надуває щоки, малює кілька штрихів, називає це шедевром, а себе – митцем. А є багато чудових художників, але про них ніхто нічого не знає. Як художнику себе пристосувати до суспільства? Кожен рік художні академії у Києві, Львові тощо випускають багато дипломованих художників. Але не всі з них стають художниками. Де ці люди, що вони роблять? Вважаю, що бути художником – це шлях. Людина, яка іде цим шляхом, кожною своєю роботою та життям доводить, що вона художник. У мене є така метафора, яку я вже використовував: для мене кожна моя картина – це скельний гак, який я вбиваю у скелю, піднімаючись все вище у розумінні самого себе. Чим краще я намалював картину, яка стає для мене якимось поворотним еволюційним пунктом, тим цей цвях стає товщим і міцнішим. І він мене тримає довгі роки. Якось я намалював картину з капчурами
Картина Інокентія Коршунова «Капчури на ліжнику» :
korshunovart.com
(вона була велика за розміром 120 см/120 см, як для нашого невеликого будиночка) – ці капчури мене досі гріють. Таких картин у мене є декілька. І для мене завжди стає подарунком, коли люди кажуть, що побачили у моїй картині те саме, що я хотів через неї показати. Зазвичай, хочу передати глибинну суть речей, тому двічі до однієї теми не повертаюся. Мені хочеться вірити в те, що людство як єдиний організм намацує суть нашого життя.
– Щоб вловити гармонію…
– Інокентій: Саме так, цього прагнули і митці епохи Відродження. Гармонія дуже важлива для людей. Розумію, що ми на все дивимося людськими очима, але ми ж повинні прагнути зробити наше життя багатшим, гармонійнішим і кращим.
– Якими художниками, можливо, захоплюєтесь, творчість яких вам подобається?
– Інокентій: Для мене це американський художник Ендрю Ваєт. Він усе життя прожив у селі одного з штатів США і малював людей, які жили біля нього, пейзажі, які його оточували. Він відверто намалював сутність американського життя в селі. Я вважаю його генієм сучасності. Зараз є декілька художників, які копіюють його стиль, але це вже виглядає другорядно. Вайта важко наслідувати ще й тому, що він був дуже самобутній. Для мене він взірець того, як художник має жити. Але у мене свій шлях, та я малюю своє життя.
– Рута: Дуже люблю розумні акції в арті – складні і концептуальні інсталяції. Серед улюблених, наприклад, Гу Веньду (谷 文 達), Hilary Berseth, Philip Beesley, і найулюбленіший і незабутній Вольфганг Ляйб (Wolfgang Laib). Вперше я побачила грандіозну виставку Ляйба у фонді Бейлера у Швейцарії і була вражена, – це саме те, що для мене є гармонією. Тема «природа і людина» для мене найважливіша: природа величезна, а людина лише споживач, цінитель, дегустатор – делікатний, обережний, дуже стриманий. Ми ж бачимо навколо зовсім інше ставлення до природи і люди природно і невблаганно йдуть до свого логічного завершення як вид.
Мені дуже близький містичний реалізм і класичні натюрморти. Натюрморт – це мертва натура, а для мене предмети завжди живі і мають свої характери, особливо старі, перевірені часом. У містичному реалізмі мені близьке відчуття надлому стабільного, чіткого, формального сприйняття світу, така собі тріщина між світами, момент пробудження від снів і спроба утримати відчуття іншого світу, розуміння, що все не просто, що ми бачимо лише те, що здатні побачити, а реальність насправді величезна і незбагненна.
З улюблених художників в містичному реалізмі норвезький художник Odd Nerdrum, натюрмортистів, яких хотілося б наслідувати: Хенк Хелмантель, Jos van Riswick.
Для мене взагалі дуже важливі дрібниці, систематизація, спостереження, дедукція, це вимагає тиші і спокою. Можливо, я справжній інтроверт, тому люди, великі міста, шум мене неймовірно стомлюють, і тільки на природі й на самоті я приходжу до тями, стаю енергійної і повною сил. Тому такий потяг до країн, де мало людей і багато природи, тому бажання жити в лісі, спочатку формувалося, як фантазія, потім перетворилося у потребу і нарешті у необхідність. Тому так близький Фаулз з його «вежею чорного дерева» і «волхвом».
– Ви будуєте хатинку поблизу лісу, так потребуєте відсторонення від суспільства?
– Рута: Для себе ми вирішили – жити дуже простим життям. Організувати так життя, щоб воно було якнайближче до натурального, щоб у будинку була піч, надворі – криниця. Намагаємося не бути заручниками новомодних пристроїв та усіляких бздур. Саме в останні кілька років я зрозуміла (як шкода, що пізно!), що маю деякий вплив на людей і мене це налякало. Як приклад, – соціальні мережі. Дуже легко було ставати «тисячницею» і набирати безліч «лайків» та коментарів. Ці експерименти спочатку бавлять, а потім лякають, тому, коли вже стаєш заручником ситуації, тебе слухають, за тобою щось повторюють, твоє життя людям подобається, і вони починають підходити ближче. Тоді я різко припиняла всі записи, замикалася, йшла зі сцени. Сумно усвідомлювати, що люди не здатні прожити своє власне життя, намагаються шукати кумирів і йти за кимось. В результаті цією ситуацією користуються негідники у всіх сферах життя, тому ми і маємо таку владу, таку культуру, таке життя.
Ще хочу сказати, що мені неймовірно пощастило з родиною, мій чоловік є моїм найкращим другом і нам завжди цікаво вдвох, і ми саме удвох неймовірно продуктивні, підхоплюючи в потрібний момент, підтримуючи і страхуючи. Наш будинок, наші тварини, все створює те відчуття гнізда, яке допомагає пережити все те безумство, що відбувається навколо. Я не можу сказати, що не спроможна до побутових справ – навпаки, я перфекціоніст і намагаюся зробити наше життя максимально комфортним і красивим, для мене дуже важливі дрібниці, часто вони ведуть мене «в нетрі», але мені це подобається.
В Україні відбувається багато такого, за що неймовірно соромно. І щастя, що ніхто з наших приятелів і оточення першого кола до цього не має стосунку. Що поробиш, Україна хвора, мало хто про це говорить, всі або бояться, або не хочуть переводити проблему в філософську сферу, щоб над цим думати, а беруть готові шаблони і рецепти з телевізора та Інтернету і цими цитатами спілкуються.
Закінчив художнє училище імені М. Грекова в Одесі. Працює у багатьох художніх жанрах. Його роботи в скульптурі, живописі, графіці, книжковій ілюстрації та навіть у цифровому мистецтві перебувають під впливом любові до епохи Відродження. Інокентій віддає перевагу роботі в реалістичній манері, вивчаючи різні середовища.
Співпрацює, як ілюстратор з видавництвами «Абабагаламага» та «Зелений пес». Картини Інокентія Коршунова є у приватних колекціях по всій Україні, в Європі і в усьому світі.
Рута Коршунова народилася в 1974 році в Ірпені.
Мистецтвом цікавилася з раннього віку, і мріяла стати професійним живописцем. Тривалий час працювала в рекламній та дизайнерській галузі. І лише декілька років тому життєві обставини дозволили повернутися до традиційного живопису і до дитячої мрії.
Малює в реалістичній манері, концентруючись на натюрморти і предмети побуту, як правило, олійними фарбами.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
У рамках робочого візиту до Німеччини Прем‘єр-міністр України Volodymyr Groysman провів зустрічі з найвищим політичним керівництвом Німеччини – канцлером Ангелою Меркель, міністром економіки та енергетики, міністром фінансів, федеральним президентом, главою МЗС.
Серед обговорених тем – агресія Росії в Азові та необхідність звільнення українських віськовополонених, а також енергетичні та фінансові питання.
Зокрема, Володимир Гройсман заручився підтримкою Німеччини щодо «Північного потоку-2», а також обговорив можливість залучення німецьких кредитних коштів в економіку та для покриття боргів за міжнародними запозиченнями.
Будемо сподіватися, що за допомогою світової спільноти Україні вдасться врегулювати азовський конфлікт. Росія повинна понести відповідальність за свої дії
Україна має намір звернутися до світової спільноти із закликом посилити санкції проти Росії у зв’язку з її агресивними діями в Азовському морі та закрити протоку Босфор для суден РФ відповідно до 19-го пункту Конвенції Монтре.
Про це заявив командувач Військово-морських сил ЗС України Ігор Воронченко на ІІ Міжнародній конференції з питань морської безпеки у Києві, повідомляє кореспондент Укрінформу.
“Я як командувач ВМС прошу і висловлюю впевненість у тому, що світова спільнота прийме і визнає, що була проведена агресія проти держави Україна. У зв’язку з цим і під норми Конвенції Монтре, а саме 19-ий пункт, будемо просити щодо закриття протоки Босфор Турецькою Республікою (для суден РФ – ред.), щоб росіяни знали, як порушувати норми міжнародного права”, – наголосив Воронченко.
Командувач українських ВМС підкреслив, що РФ намагається встановити та поширити своє домінування в Балтійському морі, в Арктиці, на Середньому та Далекому Сході. “Встановлення контролю над Україною є для Росії критично важливим, тому що повна реалізація тих демократичних та євроатлантичних перетворень призведе до краху імперських амбіцій та авторитарної державної машини РФ”, – переконаний він.
За його словами, у діях російських військовослужбовців в Азовському морі вбачаються ознаки правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, і вони мають понести за це відповідальність.
ІІ Міжнародна конференція з питань морської безпеки – це спільний захід командування Військово-морських сил Збройних сил України та Міжнародного центру стратегій безпеки і оборони. Конференція спрямована на підтримку формування доцільних військово-морських спроможностей в Україні, координацію зусиль та досягнення операційної військово-морської взаємосумісності з НАТО.
ІІ Міжнародна конференція з питань морської безпеки / Фото: Тарасов Володимир, Укрінформ
У заході беруть участь політики, дипломати, військові, міжнародні експерти і журналісти з обох боків Атлантики. На конференції обговорюються сучасні виклики безпеці в Чорному й Азовському морях і шляхи адекватного реагування на них, соціально-політичні та економічні наслідки змін середовища безпеки, а також політики НАТО в регіоні. Презентовано також стратегію розвитку ВМС ЗСУ.
Як повідомлялося, прикордонні кораблі Російської Федерації 25 листопада вчинили агресивні дії проти українських кораблів, які здійснювали плановий перехід з порту Одеса до порту Маріуполь. Спецназівці Росії обстріляли і захопили три українські кораблі у Керченській протоці та 24 моряків.
Верховна Рада 26 листопада прийняла закон “Про затвердження указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” на 30 днів у 10 областях у зв’язку з агресією Росії в Азовському морі.
У полоні в росіян опинився 20-річний одесит Андрій Ейдер, який пішов служити на контракт.
“Я знаю із відкритих джерел, що він у Керчі, в лікарні, у травматологічному відділенні. Поранення легке, він у стабільному стані”, — розповіла OBOZREVATEL його мачуха Євгенія Ейдер.
За її словами, Андрій — гордість родини. “Він дуже молодо виглядає, хоча йому 20 років. У нього ангельське обличчя. Він не потомствений моряк, а син коваля. Хочу сказати, що паніки в сім’ї у нас немає. Ми тримаємо за нього кулаки, ми ним пишаємося, знаємо, що він не підведе! Поки зв’язку із ним немає, навіть бабуся зараз в інтернеті збирає усю інформацію”, — каже Євгенія.
У зв’язку з інцидентом президент України Петро Порошенко скликав екстрене засідання Ради національної безпеки й оборони. Президент підтримав ідею введення у країні воєнного стану, питання розгляне Верховна Рада на позачерговому засіданні 26 листопада.
Президент Петро Порошенко звернувся до керівництва Російської Федерації з вимогою звільнити українських моряків та кораблі, затримані в Керченській протоці.
«Я звертаюся до керівництва Російської Федерації з вимогою негайно звільнити українських військовослужбовців, які в порушення міжнародного права, брутально були затримані і доля яких невідома», – підкреслив Глава Української держави на засіданні Ради національної безпеки і оборони.
«Ми вимагаємо терміново їх передати українській стороні разом з кораблями і терміново зробити деескалацію ситуації, яка склалася в Азовському морі – як перший крок, і деескалацію по інших напрямках», – наголосив Президент.
Глава держави зазначив, що очікує швидкої реакції на його звернення.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
