Президента України Володимира Зеленського звинуватили в піарі на трагедії з літаком МАУ, який розбився в Ірані. З критикою у бік глави держави виступила Вікторія Малахова, родичка Олени Малахової – однієї з жертв авіакатастрофи. Гнівний пост жінка опублікувала на Facebook, передають Патріоти України.
Напередодні Зеленський повідомив, що зустрівся і поговорив із родичами українців, загиблих в Ірані. Однак Малахова заявила, що не отримувала запрошення і взагалі не знала про таку зустріч.
“Пане президенте, я так розумію, сенс вашої сторінки в соцмережах – це просто піар і не більше! Наразі родина Малахових… не отримала ні запрошення на зустріч, про яку тільки дізналися з ФБ, ні якоїсь підтримки, ні відповідей на купу запитань про смерть нашої рідної і коханої Оленки”, – написала вона. Вранці 10 січня жінка повідомила у Facebook, що з нею вже зв’язалися представники Офісу президента.
Попри всі інсинуації та намагання владних структур і деяких ЗМІ представити випадок з тимчасовим розладом травлення в дитячому таборі «Славутич» у невигідному світлі, батьки і діти з усієї України встали горою на захист улюбленого місця відпочинку та оздоровлення.
Історія теперішнього дитячого табору «Славутич», який всі знають і до якого мріють повернутися всі, хто хоч раз тут побував, розпочалась із 2010 року, коли після масштабної реконструкції до ладу став новий спальний корпус з бібліотекою та кінозалом, а навпроти розмістився сучасний спорткомплекс з басейном. Навколо постали спортивні будівлі та майданчики, зони дозвілля і розваг, була впорядкована територія, і табір зміг приймати на відпочинок та оздоровлення близько 250-ти дітей за одну зміну.
Днями журналістська група з кількох ЗМІ мала змогу вільно походити по території табору, поспілкуватись з дітьми, батьками, керівництвом, тренерами, і скласти власне враження зсередини, що ж насправді уявляє собою цей дитячий табір, який кілька тижнів тому, на початку липня, потрапив у гострі репортажі вітчизняних телеканалів. Під час відвідин табору, журналісти «Території закону» спробували розібратися, що ж насправді стало причиною цих подій, хто в цьому винен і чому виник такий резонанс.
Хронологія подій
Давайте відновимо хронологію тих подій, щоб мати уявлення про обставини і розвиток подальшої ситуації, яка сталася з ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» в с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.
У третю літню зміну, на момент реєстрації тимчасового розладу травлення у 12 дітей, в таборі «Славутич» перебувало 226 дітей різних вікових груп, серед яких було 26 гімнасток зі школи Дерюгіних під наглядом 3-х тренерів.
Напередодні в однієї з дівчаток-гімнасток був день народження, і діти вживали немарковані кекси і солодощі, які залишились у кімнатах, і згодом були знайдені персоналом під час огляду. Ці солодощі, незважаючи на категоричну заборону, якимось чином були передані до табору потайки від охорони.
30-го червня на підвечірок усім 226 дітям табору, згідно меню, був виданий йогурт, який за декілька днів до цього був виготовлений і мав ще досить значний термін зберігання.
Тренери гімнасток вилучили цей йогурт, і зберігали його в кімнаті близько доби, без належних температурних умов, після чого, 1 червня видали його своїм вихованцям.
2-го червня, о 7-8 ранку до лікарів звернулись 12 дітей з групи гімнасток, з ознаками розладу травлення (нудота, різь у животі). Вони були опитані, оглянуті, їм була надана допомога згідно існуючих медичних інструкцій та протоколів надання допомоги.
На вечір 2-го червня стан 12 дітей школи Дерюгіних нормалізувався, симптоми отруєння зникли, окрім однієї дівчинки, яка залишилась у лазареті і до якої викликали швидку, коли побачили, що її стан не покращується.
Дівчинку відвезли до районної лікарні в місто Переяслав, де вона впала в кому, а згодом, 3-го червня її доправили до ОХМАДИТУ з попереднім діагнозом – енцефаліт.
3-го червня працівники Держпродспоживслужби відібрали проби їжі, яку вживали діти, відібрали зразки та матеріал з харчоблоку на аналізи. Попередній висновок – підозра на йогурт, про що було повідомлено на сайті Держпродспоживслужби.
3-го червня низка телеканалів та сайтів підняли хвилю уваги до подій у таборі, акцентуючи на важкому стані госпіталізованої дівчинки.
Протягом липня до табору почалося справжнє паломництво різноманітних перевірок, експертиз, візитів правоохоронних органів.
На сайті Міністерства охорони здоров’я України було оприлюднено офіційну інформацію про цей випадок, та зазначено, що «В дитячому оздоровчому таборі «Славутич» (село Циблі, Переяслав-Хмельницького району) діти однієї з груп звернулися зі скаргами на погіршення самопочуття», — повідомив Департамент охорони здоров’я Київської ОДА.
Інформація станом на 21:30 3 липня 2018 року:
«12 дітей були оглянуті лікарями, проведено відповідні обстеження та аналізи. Лікарі підтвердили, що семеро з них мають ознаки захворювання. Покази до госпіталізації відсутні. Наразі очікуються результати лабораторних досліджень. Одна дитина у тяжкому стані через наявність супутнього захворювання. Її було госпіталізовано в НДСЛ “ОХМАДИТ”. Обстеження тривають.
Судячи з фактів, не треба бути розумним детективом або медичним експертом, щоб проаналізувавши наявні дані і обставини, відзначити чіткі закономірності:
Проблеми з травленням сталися лише у 12-ти з 226-х дітей, що знаходились на зміні, і вживали одну і ту ж саму їжу в їдальні табору.
Всі з 12-ти дітей, у яких виникли проблеми з травленням, належали до окремої групи гімнасток зі школи Дерюгіних.
У дівчат з групи гімнасток був свій власний розпорядок, свої правила і навантаження, навіть свої несанкціоновані табором ліки, які зберігались у кімнаті тренерів.
Саме в цій групі з 26-ти дівчат були явні відмінності в харчуванні від загальної кількості дітей.
Саме в цій групі виявився фактор йогурту та фактор немаркованих солодощів.
Саме дівчата з цієї групи, за численними свідченнями інших дітей і дорослих, отримували колосальні щоденні навантаження від своїх тренерів, були майже ізольовані від життя табору, зовнішньо виснажені та постійно хотіли пити.
Проаналізувавши причинно-наслідковий зв’язок, ми дійшли до наступних висновків:
Перший очевидний висновок, який не потребує додаткових доказів: якби причина розладів була у загальній гігієні в таборі, або у якості їжі в їдальні, неодмінно, на проблеми із травленням поскаржилося хоча б ще кілька дітей, які не входили до групи гімнасток.
Те, що через кілька годин після звернення до лікарів і отримання медичної допомоги, всі діти, окрім однієї, повернулися до звичного способу життя, свідчить про дотримання лікарями табору інструкцій та вжиття правильних заходів.
Очевидно, що якби не важкий стан однієї дівчинки, в якої почалося загострення, цей випадок, взагалі б, не вийшов за межі табору та не став би причиною широкої зацікавленості ЗМІ.
Можна також зробити цілком логічне припущення, що причиною загострення хвороби цієї дівчинки могли стати ті важкі фізичні навантаження і стрес, у якому жили дівчата в групі гімнасток.
«Мама, забери мене додому»
Наталія Муравйова з дочкою Софійкою
Взагалі, методи тренувань всередині групи гімнасток викликали здивування майже в усіх інших дітей та тренерів з інших груп, які знаходились у таборі в цю зміну. Зокрема, ми поспілкувались з мамою 7-ми річної Софії — Наталією Муравйовою, яка разом з донькою була на тій самій зміні, де стався інцидент, і все бачила на власні очі.
Мати впевнена, що табір не має жодного відношення до розладу травлення гімнасток, до трагедії з Марго, і висловила припущення, що можливим фактором занедужання, окрім зіпсованих йогуртів і кексів, міг стати великий стрес дівчаток від тренерських навантажень. За свідченням дітей і дорослих, які жили поруч, майже всі вони кожен день плакали й жалілися по телефону своїм батькам, деякі просили забрати їх додому.
Одразу ж пригадалися кілька жахливих випадків, коли учні помирали після важких навантажень під час уроків фізкультури.
В таборі постраждалі дівчатка жалілися своїм подругам, що тренери часто карають їх за провину, недотримання дисципліни, ставлять на болючі розтяжки, і, майже взагалі, не дають пити. Щодо умов у таборі, то на думку Наталії, безпека і турбота — чи не найкращі для дітей в таборах України, і вони з донькою з нетерпінням чекають повернення сюди.
Пошуки чорної кішки
Але охочі до сенсацій журналісти чи з власного бажання, чи зі сторонньої подачі, почали атакувати табір з усіх боків, намагаючись спровокувати персонал і керівництво, спровокувати дітей і батьків, щоб ті поскаржилися на умови, або розповіли якийсь компромат. Разом з тим, обласна Держпродспоживслужба провела кілька тотальних набігів-перевірок. Останнього разу було взято 60(!) проб з усіх можливих куточків табору, при тому що, як правило, їх береться в десятки разів менше — десь 6-8.
Повне враження, що вони виконували чийсь наказ – знайти хоч щось, що можна причепити до неналежного господарювання або недотримання гігієни, щоб це можна було б використати проти керівництва табору.
Спілкуючись із персоналом табору, починаючи від головної виховательки і закінчуючи лікарем і шеф-кухарем, розпитуючи про ті події, ми намагались побачити, зрозуміти, чи було хоч щось з їх сторони, що могло призвести до такої позаштатної ситуації. Та чим більше дивились, досліджували і спілкувались, тим більше приходили до висновку, що шукати саме тут нема чого.
Лікар табору Микола Шацький
Шеф-кухар Наталія Михайлівна
Всюди ідеальна чистота, територія охайна і доглянута, в їдальні – блиск і порядок, усміхнені діти жваво розбирають свіжі літні салати. Жодного натяку на загрозу або небезпеку. І це не показуха для журналістів, так було кожен день, завжди, з 2010 року, коли запрацював оновлений табір. Тут все побудовано з прицілом на підвищену безпеку – стандарти дуже високі, і контроль за їх виконанням постійний і багаторівневий.
Тим більше, всі сертифікати та дозволи від контролюючих органів знаходились в повному порядку, і були оновлені на початку роботи табору в літній період.
Всі журналісти дійшли до одностайного висновку, що якщо б постало питання, чи віддавати своїх дітей до табору – то без жодних вагань вони це зробили б. І трошки поностальгували, що в нашому дитинстві про такі казкові умови, за цілком прийнятну ціну, можна було лише мріяти…
Кому вірити – корупціонерам чи батькам?
«Одна дівчинка у комі, дванадцять отруїлися, знайшли кишкову паличку!» – за таких заголовків, якби за ними була хоч мала доля провини табору, хоч ймовірна загроза подальшої небезпеки, на другий день заклад виявився б спорожнілим, а керівництво отримало б купу скарг від батьків постраждалих дітей. Проте, окрім батьків дівчинки, що потрапила в реанімацію з попереднім діагнозом енцефаліт, ніяких скарг чи претензій від батьків гімнасток не поступало. Дехто навіть продовжив свій відпочинок в таборі.
Чому? Напевно тому, що співставивши факти і обставини, батьки зрозуміли, що то був локальний нещасний випадок, що корені проблеми слід шукати десь у середині групи з 26-ти гімнасток, і що табір просто не міг контролювати того, що там відбувалось.
Варто також підкреслити, що абсолютна більшість дітей в таборі — традиційно з благополучних родин, батьки яких бажають своїм дітям найкращого, які завжди під мікроскопом розглядають будь-який заклад, перш ніж залишити там свою дитину.
Тому жодну дитину з тих, що перебували в цей час у таборі (окрім постраждалої групи), не забрали додому. Але і деякі з батьків з групи гімнасток, у подальшому повернули своїх дітей до табору після того, як об’єктивно і без емоцій зіставити наявні факти та проаналізували інформацію.
Дитина кілька тижнів харчується лише тим, що дають у таборі – якби був хоч натяк на небезпеку, чи залишилась у таборі хоч одна дитина після такої арт-підготовки у ЗМІ? Очевидно, що ні.
Тому кількість бажаючих відпочивати в «Славутичі» після штучного скандалу не тільки не зменшилась, але й зросла.
Книга відгуків табору містить лише позитивні дописи
Постає питання – кому ж вірити, просякнутим корупцією прокурорам і контролерам, державній лабораторії, яка намагається віднайти хоч якісь зачіпки, аби спробувати закрити табір і примусити керівництво підкоритись та піти на умови можновладців?
Або турботливим батькам, які душею і серцем, власними очима та вухами відчувають, що скандал штучний, що загроза – це вигадка, що жодної небезпеки для їхніх дітей немає?
На території табору ми зустріли Ганну, яка приїхала провідати свого 8 річного сина, що якраз відпочивав у таборі. Вона не вагаючись згодилась висловити своє відношення до цієї проблеми. Мати повністю довіряє персоналу табору, впевнена в цілковитій безпеці свого хлопчика, і вважає, що всі звинувачення в бік табору – то наклеп і інсинуації. Її дитина в захваті від умов, від відпочинку, і не хоче, щоб зміна закінчувалась.
Також ми на території поспілкувались з тренером по п’ятиборству Валерієм Рудьковським, який впевнений, що скандал навколо табору штучний. Він розказав, що не бачив ліпших умов для його юних вихованців, ніж в «Славутичі» — годують краще, ніж будь-де, а рівень комфорту і гігієни не викликає жодних зауважень.
Тренер по п’ятиборству Валерій Рудьковський
Та що казати, коли навіть батьки тих 12 гімнасток, які мали в таборі розлад, чудово розуміють, в чому корінь проблеми. Ось, наприклад, батьки 8-ми річної гімнастки Альони Бутіної з Маріуполя прислали до редакції відео, де виказали повну підтримку табору і виявили бажання приїхати сюди ще раз! Є ще питання???
Дешевий піар влади на людському горі – лицемірство не знає меж
Взагалі, яке махрове, цинічне лицемірство – по всій Київській області, по всій Україні тисячі дітей потребують медичного захисту, сидять у чергах до розбитих лікарень і поліклінік, в яких не вистачає персоналу. В кожному місті процвітають нелегальні пиріжкові, сотні кафе і ганделиків з жахливими санітарними умовами, без води і дотримання санітарних норм, а контролюючі органи причепилися до зразкового дитячого закладу, де гігієна не просто на високому рівні, а дотримується як аксіома!
Бо саме Батьківський фактор – це найкращий камертон, по якому можна визначати ступінь безпечності закладу, чи установи. І це аж ніяк не державні контролюючі служби, яким начхати на тисячі шкіл по селах та містечках всієї Україні, де діти й досі у мороз і дощ ходять в туалети на вулиці, на зловонні дірки в цих туалетах, ризикуючи здоров`ям і життям кожен день!
Коли в 2017 році в Інтернеті пройшла інформація, що в одному із столичних закладів мережі суші отруїлась людина — ця мережа за кілька місяців просіла на 30-40%, і ледве не збанкрутіла.
І хоча численні експертизи намагаються віднайти на кухні табору якісь мікроби, цього явно не вистачає, щоб вигадка стала правдою, тим більше не дає ніяких законних підстав говорити про можливе закриття табору.
Дешевий піар на людському горі – це улюблене заняття наших можновладців, які завжди з стурбованими обличчями загрожують навести лад, а представники контролюючих органів, відчувши слабке місце, зазвичай, одразу ж шикуються в чергу за хабарями…
Проте, у випадку з табором «Славутич» простежується й інша лінія. Чим більше і глибше ми знайомились з ситуацією, тим більше розуміли, що йдеться про цинічне і зухвале намагання певних кіл, пов’язаних з владою, будь-якою ціною вивести керівництво з ладу та отримати контроль над табором. Наші припущення підтвердила й директор табору Галіней Олена Миколаївна (на фото нище), яка розповіла про тиск і погрози зі сторони певних структур в останні кілька років.
Керівник установи відкритим текстом заявила, що йдеться про тиск, з метою дискредитувати роботу табору та віджати цілісний майновий комплекс.
Дійсно, табір «Славутич» — це ласий шматок для рейдерів — готовий налагоджений бізнес. Але цього разу потенційні рейдери не розрахували свої сили. Тисячі задоволених батьків, тисячі щасливих дітей з усієї України свідчать про свою підтримку табору «Славутич», і готові стати на захист славетних традицій найкращого табору Київщини.
Керівник адвокатського об’єднання «Войченко і Дульський», яке представляє інтереси табору, Сергій Войченко аргументовано вважає, що у правоохоронних та контролюючих органів немає жодних підстав звинувачувати в чомусь керівництво табору, тим більше заважати роботі установи. Адвокат наголошує, що відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між НП і діями співробітників табору. Він впевнений, що всі інсинуації навколо табору «Славутич» — це замовлення рейдерів з владних структур, і всі вони легко розвалюються, варто лише заслухати і розглянути численні факти, докази і свідчення.
Одужуй, Марго!
Що стосується 8-ми річної Маргарити, яка досі знаходиться у важкому стані в лікарні ОХМАДИТ, засмучує позиція її батьків. Попри співчуття, виникає стійке враження, що вони хочуть знайти винних і зняти з себе відповідальність за свою дитину та перекласти її на табір. Але ж наявність гострого захворювання, яке було зафіксоване лікарями МОЗ, і яке стало причиною коми, свідчить про те, що з таким захворюванням (попередній діагноз – енцефаліт) дівчинка взагалі не мала права їхати в табір. Тут постає питання до медичного огляду, який проходять усі діти перед відвіданням табору.
Керівництво табору, відчуваючи соціальну відповідальність, неодноразово зверталося до батьків дівчинки та пропонувало допомогу на обстеження і лікування. Але чомусь батьки вперто відмовлялись від допомоги, що також насторожує. Проте, як стало відомо журналістам, керівництво табору все ж знайшло можливість допомогти, та відправило велику суму грошей на рахунок Маргариті, який був оприлюднений в мережі. Це була аж ніяк не спроба залагодити провину, а жест доброї волі, соціальної відповідальності та щирого співчуття.
Тим часом, у Фейсбуці постійно підбурюється штучний резонанс, де перекручуються факти і лунають вимоги притягнути до відповідальності табір, хоча якщо хтось і мав відповідати за її стан, так це – тренери гімнастичної школи, які постійно були з дівчатками.
Отже, виникає питання, чому замість пошуків кращих лікарів, засобів для лікування, замість встановлення справжнього діагнозу, який би допоміг одужанню, батьки витрачають час та сили на пошуки винних там, де їх не може бути?
Можливо ті сили, що хочуть віджати табір, використовують батьків Марго у власних корисних інтересах? Як би там не було, уся журналістська спільнота бажає Маргариті скорішого одужання, а батькам – витримки, терпіння і мудрості.
І останнє.
З приводу того, що в табір начебто не пускали журналістів і не давали коментар, одразу ж пригадався цікавий епізод з фільму «Пригоди Електроніка». Коли бандитам, на чолі зі Стампом, треба було показати наївному Електроніку, що в музей не пускають простих людей, вони підвезли його о 5 годині ранку до воріт замку і стали несамовито кричати, гупати у двері та вимагати, щоб їх пустили дивитись старовинні картини. Звісно ж, охорона їм відмовила, покрутивши пальцем біля скроні. Десь приблизно так виглядало і зараз, коли настирні журналісти намагалися проникнути на територію, кидалися на дітей, батьків з безглуздими питаннями, на кшталт – чи ви будете подавати скарги, чому у вас труяться діти, що ви приховуєте і що поганого можете сказати про табір – і все в такому дусі. Так що, за коментарями – звертайтесь, у таборі все прозоро і відкрито. А бруд краще шукайте в іншому місці – по Україні сьогодні страждають тисячі дітей…
Чи буде влада і деякі представники ЗМІ, що нападали на табір, в цій ситуації такими ж принциповими, чи будуть вимагати закриття тисяч кіосків, які працюють в повній антисанітарії, з порушеннями усіх можливих санітарних норм? Або владні органи можуть кошмарити лише тих, хто працює по закону і дотримується всіх норм?
Виявляється, в Україні теж державні установи можуть займатися нормальними “зв’язками з громадськістю”
Коли у нас чують про «зв’язки з громадськістю» або тим більше про «піар», то, переважно, уявляють собі якісь низькосортні маніпуляції та «промивання мізків», забуваючи, що, власне, мова просто має йти про встановлення нормальних контактів та приязних стосунків із суспільством. І довготривалі приязні стосунки не можуть будуватися на маніпуляціях та підміні понять a priori.
На жаль, не всі державні установи це розуміють та готові до функціонування в нових інформаційних умовах, коли ти перебуваєш наче під «лупою» суспільної уваги, а кожен крок, слово або рішення може слугувати підставою для скандалу. Хтось вбачає у «піарі» лише розміщення кумедних текстів у соціальних мережах, «аби посміятися», хтось – публікацію офіціозу та статистики, що спроможні увігнати у сон, мабуть, навіть своїх авторів.
На цьому тлі не можуть не викликати позитивні приклади зв’язків з громадськістю державних установ, що засновані на справжньому розумінні природи взаємодії з цільовими групами громадян. Зокрема, останнім часом у цьому напрямку виділяється Мінюст, що виступив ініціатором запровадження цілої низки програм, які можуть бути кейсами нормального «державного піару» – тобто взаємовигідної взаємодії між державними установами та громадами.
Наприклад, є загальновідома проблема – рейдерство на селі. Сільськогосподарські виробники неодноразово ставали (і стають) жертвами атак під час посівної кампанії та вже тоді, коли мають збирати врожай. Факти, коли у людей відбирали все зароблене важкою працею, були нерідкими.
Хоча Мінюст не є правоохоронним органом, його очільники все ж включилися у боротьбу з цим явищем вже минулого року. Зокрема, були створені у всіх регіонах за ініціативи Міністерства юстиції антирейдерські агарні штаби, що згодом довели свою ефективність під час кампанії збору збіжжя влітку та восени.
Тоді вдалося попередити сотні конфліктів та запобігти десяткам спроб захоплень землі та врожаю. За 3 місяці роботи штаби розглянули 491 звернення. Фактично кожне четверте з них стосувалося спроб захоплення майна чи збіжжя. Завдяки роботі штабів проти рейдерів порушили 17 кримінальних справ.
І це перший момент нормального піару – завоювання довіри конкретними діями.
Далі, важливою складовою штабів була правопросвітницька робота. Мобільні групи здійснили 1858 виїздів до віддалених сіл та надали консультації 15 тисячам громадян. І це теж важливий напрямок нормального піару – комунікація та інформування. Значну частину проблем можна вирішити саме інформаційною роботою. Звісно, якщо знати як, коли і з ким комікувати.
Нарешті, за період роботи штаби визначили системні прогалини в законодавстві, які розв’язували руки рейдерам. Проаналізувавши їх, Мін’юст розробив низку ініціатив, які були схвалені Урядом. Зокрема, ліквідували технічну можливість проводити реєстрацію земельних «ділянок-привидів» та запровадили автоматизовану система обміну інформацією між земельним кадастром та реєстром нерухомості. Окрім цього, запустили сервіс «СМС МАЯК», який дає можливість власнику контролювати будь-які спроби внести зміни до реєстру щодо своєї земельної ділянки».
Все це, наче, просто, однак дозволяє вирішувати проблему довіри до державних органів влади, адже якщо громадянин бачить, що орган влади не працює на ускладнення його життя, а на полегшення – він вже дещо по іншому починає приймати не лише цей орган, але й весь вкладний державний механізм.
Або інший напрямок роботи Мінюсту – питання виплат аліментів. Зокрема, в рамках виконання вимог закону #ЧужихДітейНеБуває запущено публічній реєстр неплатників аліментів, куди потрапляють усі неплатники з боргом понад 3 місяці, не залежно від їхніх статків, соціального становища чи місяця роботи, сформовано окремі групи виконавців, робота яких сфокусована на виконанні судових проваджень саме по виплаті аліментів, створено штаби з моніторингу та контролю за станом виконання органами Державної виконавчої служби Мін’юсту рішень про стягнення аліментів. Таким чином, проблема набуває загальної уваги. І, що найважливіше, громадян залучають до реалізації важливої соціальної програми не у вигляді глядача, а як потенційного учасника.
Ще один важливий напрямок – невиплата зарплат. Нині за статистичними даними роботодавці завинили працівникам більше 2,3 млрд грн. З 2 квітня в усіх регіонах почали роботу штаби та мобільні групи з ліквідації заборгованості по заробітній платі. Вони взаємодіють із тимчасовими комісіями з питань погашення заборгованості при обласних та районних держадміністраціях, органах Державної фіскальної служби, Нацполіції та Державної інспекції України з питань праці з метою повернення заробленого тисячам українців.
Всі ці «кейси» показують наступне:
1. Справжній піар державних установ – це не красиві слова, а дії із завоювання довіри.
2. Ефективно взаємодіяти з громадськістю можна тоді, коли залучати цю саму громадськість до реалізації соціально значимих проектів.
3. Завдяки сучасним технічним досягненням та комунікативному потенціалу мережі Інтернет будь-кого можна залучити до державних суспільно-значимих проектів. Головне – знати та розуміти як це можна зробити.
4. Дії завойовують довіру краще, ніж слова.
5. Не треба переконувати, чому не можна зробити. Треба починати реалізовувати проекти.
6. Якщо ці умови будуть виконані – інформаційний розголос, а, отже, і позитивний піар не забаряться.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
