Теги Posts tagged with "Митрополит Епіфаній"

Митрополит Епіфаній

ДЕРЖАВНОМУ ДЕПАРТАМЕНТУ
СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ

ЗВЕРНЕННЯ

з приводу посилення агресивних дій керівництва ПЦУ проти УПЦ КП і порушень прав віруючих

Із сумом змушені констатувати, що керівництво новоствореної Православної Церкви України, яка перебуває у залежності від Константинопольського Патріарха, не припинило своїх агресивних, рейдерських і протизаконних дій по відношенню до віруючих справді незалежної Української Православної Церкви Київського Патріархату і нині наполегливо продовжує нехристиянську, протиправову політику протистояння.

Відбувається це під прикриттям того, що ніби весь згаданий протиправний курс керівництва ПЦУ отримав цілковиту підтримку Державного департаменту США.

30 січня 2019 року Міністерством культури України було скасовано реєстрацію УПЦ КП, а 13 грудня 2019 року незаконно припинено діяльність Київської Патріархії, як юридичної особи, без згоди на те її керівника Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета та попри рішення Помісного собору УПЦ КП від 20 червня 2019 року про продовження існування Церкви.

За рік, що минув, маємо вже цілу низку ганебних конкретних фактів гонінь на Українську Православну Церкву Київського Патріархату, від яких страждає не лише Церква, як юридична особа, але й конкретні люди (ст. 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, виключаються привілеї чи обмеження за релігійними переконаннями). Так, нагадаємо, що з наказу предстоятеля Православної Церкви України митрополита Епіфанія студентам Київської Православної Богословської Академії (КПБА) було заборонено нести послух іподияконів у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва, прислуговувати біля Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Із самого початку утворення ПЦУ, без попередження, з метою створити інформаційну блокаду, оточенням митрополита Епіфанія були заблоковані офіційний сайт УПЦ КП і сторінки у соціальних мережах Церкви та Патріарха Філарета. Мав місце прямий замах на свободу слова та думки (яка гарантується ст. 34 Конституції України). З того часу й понині розповсюджується неправдива інформація та відверті наклепи на Предстоятеля УПЦ КП.

Потім, із волі того ж митрополита Епіфанія, були забрані студенти КПБА, які виконували функції охоронців у приміщенні Київської Патріархії. Їм заборонили виконувати цей послух шляхом погроз. Далі, з його ж благословення, розпочався масовий процес рейдерських захоплень монастирів, храмів і приміщень УПЦ Київського Патріархату. Зокрема, ПЦУ присвоїла злочинним шляхом, через «чорних» реєстраторів, приміщення адміністративної будівлі на вулиці Десятинній у Києві та навіть переоформила на себе приміщення Патріаршої резиденції, яку збудував, свого часу, і де проживає Патріарх Філарет. Також були привласнені банківські рахунки, майно Київської Патріархії.

За вказівкою очільників ПЦУ незаконно були виключені з навчання студенти КПБА, які несли послух біля Святійшого Патріарха Філарета і прислуговували у Свято-Володимирському соборі.

Керівництво Православної Церкви України не гребує застосовувати примітивну помсту, яка не личить християнам. Так, з приміщення Свято-Феодосіївського ставропігійного монастиря Києва виселяють, що називається на вулицю випускника КПБА, працівника Київської Патріархії Геннадія Погорєлова, який є сиротою, прожив у монастирі більше десяти років і немає іншого помешкання.

Тепер ми вже маємо жахливі приклади викрадення, побиття священників, залякування віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату. З глибоким сумом можна говорити про переслідування тих громадян України, які вважають себе належними до Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Між тим, за соціологічними опитуваннями Фонду Разумкова, навіть в умовах відвертої державної дискримінації та гонінь минулого року вірянами УПЦ КП себе назвали 7,7 відсотків громадян. Таким чином, УПЦ КП посіла четверте місце серед основних українських конфесій після: ПЦУ – 13,2 відсотки, УПЦ МП – 10,6 відсотків і УГКЦ – 9,5 відсотка. Віряни УПЦ КП – це велика частина громадян нашої країни, які мають рівні права з усіма іншими, належати до тієї конфесії, до якої вони хочуть. Згадане право гарантоване ст. 35 Конституції України та міжнародними правовими актами.

Хочеться запитати, про яке християнське милосердя та допомогу ближньому розповідав нещодавно на З’їзді православної молоді митрополит Епіфаній, якщо молоду віруючу людини позбавив даху над головою? Вина цих людей лише в тому, що вони зберегли вірність рідній Церкві та своєму Предстоятелю – Патріарху Філарету. Про яке «творення майбутнього разом» може говорити митрополит Епіфаній, коли так безсоромно ламає долі молодим людям лише за те, що вони мають у своїх серцях і душах любов та вірність? Керівництво ПЦУ, мабуть, на жаль, давно забуло, що в Святому Писанні сказано: «Не мстися і не май злоби на синів народу твого, але люби ближнього твого, як самого себе» (Лев. 19, 18).

На людях митрополит Епіфаній лукаво каже, як любить свого духовного вчителя Патріарха Філарета, а сам забирає у нього Київську єпархію, майно, намагається залякати оточення, дає вказівку паплюжити у засобах масової інформації. Усюди проголошується, що ПЦУ, то «відкрита церква для всіх», а на практиці чиниться рейдерство, лунають погрози та відбуваються репресії та шантаж. Мета митрополита Епіфанія та його однодумців уже очевидна – знищити УПЦ Київського Патріархату, повністю заволодіти майном та силою змусити її віруючих належати до їхньої ПЦУ.

Чому нині, вже за нової української влади, яка ніби не причетна до безпосереднього втручання у церковні справи, задекларувала збереження конституційного принципу відокремлення церкви від держави, права Української Православної Церква Київського Патріархату систематично порушуються? Як не прикро визнати, але скидається на те, що чергова хвиля агресії ПЦУ проти справді незалежної Церкви українського народу – УПЦ КП розпочалася після двох зустрічей митрополита Епіфанія з Державним секретарем США Майком Помпео. На жаль, керівництво ПЦУ публічну підтримку США сприйняло, як можливість творити беззаконня, розпалювати міжконфесійну ворожнечу в українському суспільстві, порушувати права віруючих на свободу совісті, забути про християнські закони та елементарну людську совість.

Загальновідомо, що права людини та демократія для Сполучених Штатів Америки є основоположним принципом існування держави. Вони визнаються святими та непорушними. Вже у перших поправках, які склали Білль про права (США), прийнятий ще 1789 року, говорилося про свободу релігій. Щороку підрозділ Держдепартаменту США – Бюро з демократії та прав людини і праці публікує щорічну спеціальну доповідь, що зветься «Підтримка США прав людини і демократії у світі». Тому, прикро визнавати, що таку велику країну, як Сполучені Штати Америки, яка стоїть на сторожі прав і свобод у всьому світі, можуть використовувати до їх порушень в Україні.

Фактично керівництвом ПЦУ нечесно та підступно використовується добре ставлення Сполучених Штатів Америки, як стратегічного партнера України, для здійснення порушень прав і свобод наших громадян. Саме через підтримку деяких впливових кіл у США, спекулюючи цим, митрополит Епіфаній та його оточення з ПЦУ, домоглися, що представники минулої української влади зняли з державної реєстрації Українську Православну Церкву Київського Патріархату.

Під цим приводом, посилаючись на підтримку ПЦУ Державним департаментом США, тепер уже нова влада, своїм небажанням відновити реєстрацію нашої Церкви, фактично сприяє продовженню порушень прав людини.

Одночасно, українські нереформовані та корумповані суди, зважаючи на політичну коньюктуру, так і не наважилися підійти до об’єктивного розгляду справ і позовів по суті щодо незаконної ліквідації Київської Патріархії, як релігійного центру УПЦ КП. Це також є прямим порушенням ст. 55 Конституції України, де зазначається, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом, і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади.

20 червня 2019 року відбувся Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, який підтвердив її існування, як релігійної організації. На жаль, представники українських державних органів, зокрема, Міністерства культури України, до цього часу відмовляються реєструвати цю постанову. Робиться це незважаючи на те, що діяльність УПЦ Київського Патріархату гарантується ст. 35 Конституції України, ст. 18 Загальної декларації прав людини, ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 9 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Завдяки такій ситуації страждає імідж України на міжнародній арені. Нас починають сприймати не лише, як корупційну країну, але й таку, де немає елементарних гарантій прав людини, де ліквідовуються Церкви, наче в тоталітарній державі, де правлять диктатори. При цьому відповідно до Конституції України та міжнародного права всі конфесії в Україні повинні мати рівність і користуватися однаковими правами. Україна, в якій порушуються основоположні права людини, може бути використана на користь Росії.

У жовтні 2019 року митрополитом Епіфанієм у Вашингтоні був презентований Митрополичий фонд ПЦУ. Фонд ПЦУ, як можна судити з офіційних повідомлень, розраховує на те, що Сполучені Штати Америки будуть головним його фінансовим донором. Ми не хотіли б, щоб за кошт введених в оману американських платників податків, в Україні через цей фонд фінансувалося системне порушення прав людини на свободу совісті. А ПЦУ, ще з більшою силою, продовжувала гоніння на вірян УПЦ КП. Ми впевнені, що громадяни США ніколи на це не погодяться.

Виходячи із вищевикладеного, закликаємо керівництво Сполучених Штатів Америки (зокрема, Державного департаменту США) звернути увагу на те, як негативно використовують для вузьких, спекулятивних цілей, їх добрі наміри допомогти нашій країні у збереженні суверенітету, територіальної цілісності та утвердженні демократії.

Просимо сприяти вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату у реалізації їх законних прав на свободу совісті та релігії, допомогти ↓ державну реєстрацію нашої Церкви.

Також просимо Державний департамент США уважно вивчити всі факти порушень прав віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату на свободу совісті та релігії, зреагувати на утиски УПЦ КП з боку ПЦУ та включити їх до щорічного звіту Державного департаменту США про ситуацію з правами людини у світі – «Підтримка США прав людини і демократії у світі».

США не повинна дозволяти використовувати себе в інтригах, спрямованих на ущемлення прав одних віруючих на користь інших.

Українці, за сприяння міжнародних партнерів, і в першу чергу США, як стратегічного партнера та друга, зобов’язані будувати правову, демократичну державу, де кожен громадянин почуватиме себе вільним та рівним. Бо такими створив нас Господь.

Прес-служба Київської Патріархії


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Вже більше як пів року наша держава знаходиться під керівництвом Президента Володимира Олександровича Зеленського. Та попри такий не малий період приходиться констатувати , що  відлуння передвиборчої президентської боротьби й наче не покидало домівки українців. Навіть факт перемоги пропрезидентської партії  «Слуга народу» на виборах до Верховної Ради не дав такого бажаного і потрібного всеукраїнського душевного спокою.

А це все пов’язано із тим, що крайні політичні війни в Україні відбувались виходячи далеко за межі толерантності, найперше до українського народу. За останній рік-півтори нашу націю хотіли пошматувати, поставити на коліна, вбити,  і де-факто – такого масштабного сіяння розбрату Україна ще не бачила. Опоненти настільки прагнули перемоги, що в прямому значенні поставити під удар існування України як держави.

Адже в час, коли на нашій території окупант вбиває нас, нам потрібна єдність, а її якраз, навпаки – прицільно й масштабно знищують. Нажаль, методи боротьби стали далеко не політичними і були й гіршими і найганебнішими за всі часи незалежності країни…

Найбільше відзначився, і м’яко кажучи, не з найкращої сторони тодішній Президент Петро Олексійович Порошенко. Адже розуміючи, що банальним чорним піаром проти опонентів, чи всеукраїнським туром до виборців перемоги йому не здобути – він пішов шляхом дестабілізації народу, що мав на меті розділити нас: мовою і вірою. Та найгірше, що насправді, а ні мова, а ні віра для нього принципового значення не мають – це лише інструменти у боротьбі за «трон». Ще під час виборчої кампанії величезна кількість політологів критикували шалене демпінгування подій щодо «Мовного закону» і «Томосу».

Та коли стояло на кону Президентське крісло – то його явно не хвилювали не найкращі наслідки, швидких передвиборчих ходів. Так, зараз можна констатувати, що доля українців для нього не була важливішою за не до кінця обдуманий піар хід.  Як висновок: «Мовний закон» все ж вимучили його ставленики у тодішній Верховні Раді, та він неабияк завдав такого непотрібного нації, і водночас такого потрібного йому удару – розбрату.  

Звісно, «Мовний закон» приніс у наші домівки багато дискусій і ворожнечі один до одного, але головним, масштабним ударом по народу – став удар по вірі. Адже віра в Бога – це сакральний скарб нашої нації, який століттями давав нам силу на боротьбу із загарбниками. Віра не дала згинути нам в часи «Голодомору». В кожному українському домі молитва була і є захисником від всіх бід та негараздів. Саме віра є невід’ємним, величним і незнищенним чинником збереження нашої нації та державності,  і саме через неї Петро Порошенко мав намір, і частково зробив це – залізти в наші голови і маніпулювати задля своїх жадібних владних цілей. Головним аспектом проникнення через віру став «Томос». Так, це на перший погляд найвеличніша подія для українських християн, і такою вона б могла бути якби не ряд наслідків що в результаті стались…

Забігаючи наперед, нажаль – сам «Томос» по факту не є тим могучим документом, що дав Україні на сто відсотків Незалежну Церкву!  Але водночас ним вбили дещо набагато більше і значуще для України і для кожного з нас – це роки самостійного становлення  міцної і по факту Незалежної Української православної церкви, знівелювали весь труд і життєвий шлях Великого Патріарха Української православної церкви Київського патріархату,   Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета. Саме він зробив історичний виклик цілій системі – почав рух у бік автокефальної, тобто незалежної Української православної церкви, за що й від єпископату Московської патріархії отримав анафему — церковне прокляття.

Патріарх Філарет, як головний борець за автокефалію був потрібний Порошенкові для здобуття «Томосу», і сам, звісно, мав величезне бажання добитися цілі всього свого життя – Незалежності української церкви. Та в результаті його використали і мали намір позбутись назавжди. Як висновок – вже понад рік триває масштабна кампанія з очорнення його репутації. Та розумна людина розібравшись у ситуації зробить аж ніяк не той висновок, що буде зручний як Петру Порошенку, так і Предстоятелю Православної церкви України Епіфанію.

Все на перший погляд вкрай заплутано, але насправді – доволі просто. Для отримання «Томосу» наша держава мала вибрати єдиного Предстоятеля Православної церкви України. Крім того, за параметрами які виставляв Константинопольський патріарх Варфоломій – Філарет не міг подавати свою кандидатуру. Як висновок Філарет прийняв умови Константинополя і 15 грудня 2018 року у Софії Київській на установчому соборі нової Церкви – Православної церкви України домігся обрання предстоятелем ПЦУ митрополита Епіфанія (Думенка). Але це все відбулось за умови, що Патріарх буде керувати Українською православною церквою в Україні, а новий глава представлятиме Церкву ззовні, в православному світі. Та згодом, після того, як Епіфаній був обраний,  та разом із архієреями, які голосували за правління Філарата, зрадили його.

Повертаючись до самого «Томосу», то він не такий, як мають усі інші церкви. Українська автокефалія обмежена. Ми багато чого не можемо відповідно до нього робити, бо залежні від Константинопольського патріарха. Варфоломій не визнає і не хоче визнати Українську православну церкву патріархатом, а відповідно – в Україні не Патріархат. За церковними канонами Патріархат не може бути в складі Патріархату, а тому Константинопольський патріарх Варфоломій – не може визнати Філарета Патріархом.

В кінцевому висновку наданий Україні «Томос» надає виключно неповну автокефалію! Тобто, наша Церква є Митрополією, яка підкоряється Константинополю. Відповідно до цього всього, щоб отримати «Томос» для піаркампанії, Порошенко мав позбавитись від Філарета, що він і зробив за допомогою Митрополита Епіфанія. Та верхом цинізму з боку тодішнього Президента було те, що знаючи суть тексту «Томосу», він його приховав від Філарета заради втягнення у піаркампанію.  Крім того, напевне із ціллю, щоб Патріарх спокійно і без шуму відійшов в сторону… І тут, його на державному рівні нагородили почесним званням Героя України. Та вже за кілька місяців його почали знищувати. Його учні на чолі із Епіфанієм, що  клялися у вірності зненацька почали розпинати свого духовного батька. Цікавим і бездушним став той факт, що його намагаються вигнати з Патріаршої резиденції (рейдерськи вже оформили на себе і захопила ПЦУ), яку він збудував ще в 70-х роках минулого сторіччя, і також з Володимирського собору, де він регулярно служить ось уже 53 роки. 

Підводячи чітку лінію ми розуміємо, що Константинопольській патріарх хоче мати першість та бути вищим за усіх Патріархів. А з цим не погоджуються Православні церкви і відповідно – не визнають наданий Україні «Томос».

Амбіції Патріарха Варфоломія мати владу над церквами звелись до того, що документ-«Томос» не надав сто відсоткової автокефалії за яку ціле своє життя бореться Патріарх Філарет. У висновку – Варфоломій вказав П.Порошенку чіткі умови для швидкого отримання «Томосу», і це – усунення Філарета (тому, що йшла загроза як від рівного Патріарха) і неповна автокефалія яку вони на час передвиборчої гонки приховали.

Та якщо з Петром Олексійовичем все більш-менш зрозуміло – його ціллю будь-якою ціною було Президентське крісло, то Митрополит Епіфаній у своїй особі став Іудою 21 століття. Він зрадив свого духовного батька, наставника, він вибрав шлях, де не прагне служити церкві і Богові, як це робить Філарет, а вибрав шлях де церква повинна служити йому… Нажаль, Епіфаній вирішив прожити легке і зручне життя земне, а Філарет все робив, щоб здобути життя вічне… Та суд Господній близько…
 

Парафіяни Володимирського Собору


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO