Як мене сьогодні судили
Так, саме судили. Після винесення рішення навіть слова не дали. Ну то таке, деталі.
Це пост про вдячність. Вдячність від держави за ці роки служби.
А суть така.
В 2014 році, 1 вересня я поїхала на фронт добровольцем. Це був зовсім інший фронт ніж зараз. Той хто був – назавжди запамятали. Спершу була в скаладі Айдару, потім, коли там почався хаос зі зміною комбатів – почала працювати з різними підрозділама.
Як це технічно виглядало? Дзвонить/пише командир підрозділу – “Ми знаємо, ви недавно літали для сусідьої бригади, нам дали ваш контакт, приїдьте попрацюйте для нас. В нас немає дронів,фахівців, тому чим швидше тим краще”.
Ліричний відступ – толкових фахівців і досі на фронті можна перерахувати на пальцях, вони на вагу золота.
Спершу ми працювали з Алексей Барановский. Потім в 2015 до аеророзвідувального екіпажу приєднався Igor Lutsenko.
За цей час обїхали фактично всю лінію фронту вздовж і впоперек.
З літаком працювати було безпечніше, все таки дистанція дозволяє. З коптером ще той адреналін, особливо при корегуванні вогню артилерії. )
Іноді стоїш метрів за 70-100 від противника.
На питання де ви були найближче, скільки метрів? – відповідаю – 11 кілометрів вглиб противника, за нашу нульовку. Це було на початку війни, безглуздя та відвага. Зараз я би вже навряд так ризикнула)
Так от. Сьогодні мені, в українському суді сказали що мене там не було. Взагалі.
Всі ці роки я абсолютно не переймалася ніякими статусами, не отримувала зарплату. Влітку цього року я вирішила все ж таки отримати від держави якесь підтвердження.
Увага – НЕ статус УБД, НЕ пільги.
Просто рішення суду, про визнання цього юридичного факту.
Щоб держава визнала – дійсно ця людина на війні захищає свій народ.
І суд визнав. Прийшли свідки побратими і посестри, підтвердили. Деякі окремо нотаріально.
Серед них звичайні солдати, офіцери, комбат, комбріг, добровольці Andriana SusakMasi Nayyem Igor Lutsenko Юлия Толопа Сергей Заболотный Сергій Мельничук
Лада Введенская Alexandr White Алексей Барановский
До того ж я надала купу фото, відеодоказів. Суд все розглянув і прийняв рішення – визнати це як юридичний факт.
І що ви думаєте відбулося далі?
Правильно. Міністерство оборони подало апеляцію.
Мовляв нічого не знаємо, по нашим наказам не проходила, значить не було. І взагалі треба ще правоохороним органам розібратися хто це така, намагається шахрайством собі якісь пільги отримати.
Я не жартую, так і написали. Внизу кину скани)
Сьогодні коли суддя проголосила рішення наостанок сказала – “йдіть в міністерські комісії отримуйте своє УБД”!
Ви що не розумієте, що справа не про отримання статусу, а про просте визнання юридичного факту?- іронічно поцікавилась я.
Але судді втьох тільки смішно кліпали очима як старі сонні сови.
Вони винесли судове рішення не приходячи в свідомість.
Кілька політиків за ці роки пропонували “помогти з отриманням статусу”. І були з тим послані. Ще не хватало, щоб хтось робив мені “послугу” за те, що я колись в пекло війни прийшла добровольцем.
“А інакше ви ніяк не отримаєте, тим паче з вашою публічною критикою міністра” – сказав якось один.
Я тоді усміхнулась і не повірила. Можливо дарма.
Але я хочу, щоб судді, міністр, і все його міністерство(за рідкими виключеннями порядних людей) втямили одну просту річ – я вас всіх весело кручу на земній осі.
Посилайте далі наввипередки пачками своїх синків під Бахмут, в штаб АТО на кілька місяців, посидіти над папірцями, щоб повернутися з посвідченням учасника. Учасники щурячих перегонів)
Я ніколи не розраховувала на шось “державне”. Тільки на саму себе і таких як сама. Я не буду подавати ніяких касаційних скарг, нічого нікому далі не буду доводити.
Те, що я учасниця цієї війни, навіть росіяни давно і неодноразово визнали, криючи мене на чім світ стоїть в новинах як “опасную бандеровскую каратєльніцу”)
Я щаслива людина, бо маю підтримку і визнання від кращих людей нашого суспільства. Ви ж вдаєтесь до дешевої помсти, це виглядає жалюгідно і комічно. Ви боїтесь визнати те, що і так знає мій народ. Мій народ визнає мій вклад в наш спільний захист, і буде памятати.Вас, безіменні стервятники, чекає забуття.
P.S. Дякую адвокату Kostiantyn Pinchuk, що благородно взявся за цю справу, і терпів цю юридичну єресь до кінця.Наостанок мімішна фотка з котіком з початку моєї війни.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO