Теги Posts tagged with "депутати"

депутати

Хто з депутатів Житомирської міської ради голосував за виділення землі біля церкви митрополиту УПЦ МП

На данном изображении может находиться: один или несколько человек

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Як визначити ефективність народного депутата? Олександр Грановський вважає, що виборці повинні звертати увагу не на кількість виступів з трибуни, а на ті законопроекти, які підготував народний обранець.

В інтерв’ю Українській правді нардеп Грановський пояснив, що незважаючи на свою відкритість до журналістів і публічність в суспільстві, виступи в Раді не є для нього самоціллю. «Не думаю, що з точки зору реальної роботи депутата це настільки важливо. Якщо подивитися, скільки законопроектів я підготував, у створенні скількох взяв участь, навіть якщо там не вказано моє прізвище, то зроблено досить багато», – пояснив позицію Олександр Грановський.

На питання журналіста про те, чи є Рада майданчиком для публічних дискусій і, відповідно, прийняття рішень на їхній основі, нардеп додав, що в сесійній залі насправді не так багато людей, які виступають постійно. «Мабуть, вони навіть отримують від цього задоволення. Але це ж не означає, що вони такі ж ефективні, як і говіркі», – сказав народний обранець.

Також Олександр Грановський відповів на чутки, які приписують його до т. зв. «команди Порошенка». Депутат вважає себе досить дієвим, і це допомагає йому розбиратися у всіляких ситуаціях. Грановський називає своїм коником розуміння діяльності правоохоронних органів: «Коли у формальних лідерів фракції є потреба в чомусь розібратися, сформувати позицію фракції, доповісти на засіданні фракції, я охоче відгукуюся. І коли мова заходить, скажімо, про питання діяльності правоохоронних органів, то фракція дослухається до моєї думки».

Оцінюючи роботу Верховної Ради, в інтерв’ю виданню Цензор депутат Грановський назвав три головні помилки влади. На його думку, є загальна проблема в спілкуванні влади з суспільством мета якого – правильне донесення смислів. Друге – залежність від міжнародного фінансування і думки міжнародних партнерів. Третє – досі не закінчена реформа державного апарату, що безпосередньо впливає на якість підбору кадрів.

Незважаючи на це, Олександр Грановський позитивно оцінює перспективи держави. На питання журналіста Цензора про Україну в 2025 році він сказав, що очікує ефекту від реформ, а політичного популізму мало би стати менше. У тому числі з трибуни Верховної Ради. «Я сподіваюся, що при владі будуть люди, які користуються абсолютною повагою у суспільства, а суспільство допомагатиме їм щось робити, а не постійно критикувати. Також сподіваюся, що ті, хто причетні до управління країною, будуть більш професійними. Я дуже сподіваюся, що буде менше популізму», – сказав Грановський.

Додамо, за час роботи у Верховній Раді Олександр Грановський став співавтором кількох десятків законопроектів. З їхньою специфікою можна ознайомитися на сторінці депутата на офіційному ресурсі парламенту.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Так, все таки, про що в дійсності свідчать намагання нині діючого Президента України спільно зі своїм оточенням добитися повного скасування депутатської недоторканності: «скасування бар’єру, який розділяє народних обранців і їх виборців та скасування гарантій безкарності»,  як обґрунтовують це підпорядковані йому автори такого законопроекту, чи все-таки мова йде про банальне бажання виконавчої влади таким шляхом обмежити права парламенту, що неминуче призведе до узурпації влади?!

Хотів би одразу застерегти громадян України від обману і окозамилювання, бо  чергові заяви і заклики про позбавлення народних депутатів України недоторканності не є чимось новим та, тим більше, таким край необхідним в нинішній економічній і соціальній ситуації в державі, а тому таку діяльність нинішнього Гаранта Конституції не потрібно відносити виключно до його  особистих «заслуг». Виконавча влада в різні часи, навіть і в більш сприятливі, намагалась реалізувати такі наміри і, перш за все, для того, щоб мати безпосередній вплив на будь-якого народного обранця, і тим самим – на весь парламент. Хоча не виключаю і того, що ця чергова компанія по дискредитації народних обранців організована лише для підняття президентом свого рейтингу напередодні виборів. Тобто, очевидно для всіх, це є абсолютно політичною акцією, яку хоче реалізувати  нині діюча влада саме з метою обмежити законодавчу владу, розширивши таким чином свої можливості впливати на неї і покращити за рахунок цієї ідеї свої особисті позиції в політичній боротьбі з опонентами перед виборами.

Уважно спостерігаючи за такими подіями навколо реалізації задуму Петра Олексійовича підпорядкувати собі не тільки правоохоронні органи і суди, особливо за допомогою реалізації так званої «судової реформи», а і парламент, хотілося б нагадати нашому, в більшій мірі, зазомбованому суспільству про те, що наявність у народного депутата імунітету не є його особистим привілеєм. Більше скажу, інститут депутатської недоторканності є одним із елементів конституційної системи стримувань і противаг, які забезпечують реальний поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову у всьому цивілізованому світі. Тому, попри всі політичні заяви та піар-акції, необхідно всім усвідомлювати, що саме депутатська недоторканність повинна сприяти утвердженню самостійної і незалежної Верховної Ради України. Особливу актуальність цей інститут недоторканності парламентарів має в країнах, що розвиваються і які в Європі іменуються «державами із слабо розвиненою демократією», де відсутнє панування верховенства права, де немає законного і неупередженого суду, до яких, на жаль, відноситься і Україна. Навіть найбільш авторитетні європейські органи вже застерігали нашу владу від повного позбавлення народних депутатів імунітету, бо в такому випадку може виникнути реальна небезпека здійснення тиску на парламент з боку, передусім,  виконавчої влади, можливість безпідставного звинувачення парламентарів і їх кримінального переслідування саме за політичну діяльність, за відсутності надійної системи правового захисту.

Підтвердженням таких висновків є, зокрема, і проведений мною аналіз стану дотримання конституційних прав і свобод громадян в сфері боротьби із злочинністю за 2017 рік.

Про те, що саме протягом останніх 3-4 років суттєво погіршилась ситуація із дотриманням прав людини і громадянина під час кримінального провадження, свідчить і нинішня діяльність Генеральної прокуратури, а точніше – особисто Ю. Луценка, по масовому ініціюванню зняття недоторканності із народних депутатів, в переважній більшості своїй –  без належних на те підстав, а тому і без настання для таких осіб жодних кримінально-правових наслідків. Маю на увазі, в першу чергу, ті випадки, коли з нардепів протягом 2015-2018 років знімали недоторканність під час показових піар-шоу компаній, організованих спочатку тодішнім Генпрокурором В. Шокіним, а потім і нинішнім – Ю. Луценко, чого раніше ніколи не було в практиці діяльності всіх попередніх очільників ГПУ у всі роки, коли з відому останніх в ЗМІ і в сесійній залі ВР оприлюднювались з порушенням закону аудіо-  та відеоматеріали із кримінальних проваджень, що свідчило не тільки про розголошення таємниці досудового розслідування, а і порочило честь і гідність цих парламентарів, ще не визнаних судом винними у вчиненні злочинів. Коли пізніше, після проведення досудового розслідування, ці кримінальні провадження відносно народних обранців або закривались за відсутності події чи складу злочину або достатніх доказів їх вини, або таким особам навіть підозри не вручались, що взагалі є ганьбою для нинішньої Генпрокуратури і органів досудового розслідування, або коли будь-яка інформація, після падіння ажіотажу у суспільстві навколо «депутатських справ», про результати їх розслідування чи розгляду у судах до цього часу не відома або замовчується.  А навіть направлення протягом останніх двох років до суду одного чи навіть двох обвинувальних актів відносно таких народних обранців, при відсутності до цього часу прийнятих судом рішень у них, теж не є підтвердженням факту дотримання Генпрокурором прав і свобод цих осіб при направленні до ВР відповідних подань. Тим більше, повернення Регламентним комітетом останніх 4-х подань Генпрокурору без розгляду та відмова парламенту в наданні згоди на притягнення кількох народних депутатів до кримінальної відповідальності також свідчать про порушення їх конституційних прав і свобод.

Саме тому, слід назвати хоча б кілька таких «показових» випадків відвертого беззаконня з боку тієї ж Генпрокуратури.

Так, ще у 2015 році вже чинний парламент із порушенням вимог регламенту проголосував за зняття недоторканності з народного депутата Ігоря Мосійчука,  якого ГПУ звинувачувала в отриманні неправомірної вигоди, і навіть дав згоду на  затримання останнього і арешт. Зокрема, тодішній Генпрокурор Віктор Шокін з порушенням вимог КПК оприлюднив в сесійній залі ВР відеоматеріали, в яких особа, схожа на Мосійчука, пропонувала співбесіднику надати йому неправомірну вигоду, називала конкретні суми, які, нібито, слід заплатити за підготовку і внесення необхідних депутатських запитів та звернень. Але, це завідомо незаконне рішення про надання згоди на затримання, арешт і притягнення до кримінальної відповідальності пізніше скасував Вищий адміністративний суд, визнавши грубими процедурні порушення під час розгляду цього подання ГПУ у сесійній залі. І. Мосійчук був затриманий, взятий під варту, йому висувалась конкретна підозра, тобто він зазнав утисків його права на свободу та особисту недоторканність. Кінцеве рішення по даному кримінальному провадженні до сьогоднішнього дня не оприлюднене. Натомість Ігор Мосійчук веде активну діяльність як народний депутат і політик, а суспільство так і не дізналось, вчинив він кримінальне порушення чи ні, якщо ні, то яку відповідальність за порушення його конституційних  прав понесли відповідні службові і посадові особи ГПУ.

У тому ж 2015 році ВР дала згоду на зняття недоторканності з народного депутата Сергія Мельничука, якого ГПУ звинувачувала у створенні бандитського угрупування з підпорядкованих йому добровольців, бандитизмі та інших злочинах. Не дивлячись на інкримінування у вину останньому тяжких і навіть особливо тяжких злочинів, Генпрокуратура в цьому випадку чомусь не зверталася до парламенту з  проханням надати згоду на затримання та арешт такого народного обранця. Обвинувальний акт відносно С. Мельничука Генеральна прокуратура, начебто, передала до суду ще восени 2016 року, однак, кінцевого судового рішення по даному провадженню досі не прийнято, не виключено і в зв’язку з тим, що в ньому відсутні достатні докази вини цього народного депутата, і як наслідок в цьому випадку суспільству теж не відомо, чи вчинив названий парламентар інкриміновані йому такі суспільно небезпечні  злочини, чи ні.

Із народного депутата Сергія Клюєва парламент теж зняв недоторканність у 2015 році. ГПУ звинувачувала його в тому, що спільно із своїм братом – Андрієм Клюєвим, вони, начебто, незаконно заволоділи майном ВАТ «Завод напівпровідників» і домоглися обслуговування кредиту належного їм підприємства за бюджетні кошти. Більше того, із повідомлень у ЗМІ було відомо, що С. Клюєв оскаржував у судах відповідні подання Генпрокуратури, наголошуючи, що засідання профільного комітету відбулося з порушенням регламенту, бо на ньому не був присутній Генпрокурор та що у рішенні Регламентного комітету не було мотивувального висновку щодо визначення законності й обґрунтованості подання, а також законності одержання доказів його винуватості. Також С. Клюєв вказував, що подання стосовно нього розглянули з порушенням встановленого законом терміну – замість 7 днів розглядали 36! Наразі, санкції Євросоюзу з братів Клюєвих, начебто, зняті, а також вони виключені із списку розшукуваних в Інтерполі. Не дивлячись на тривалий час перебування даної справи в провадженні слідчих ГПУ, до цих пір будь-яких повідомлень про прийняття законного рішення по даній справі в ЗМІ не надходило. І тому, суспільство також не може зробити об’єктивний  висновок, чи були все-таки достатні підстави для кримінального переслідування даного парламентаря, чи ні. І якщо не було, тоді хто із посадових і службових осіб ГПУ повинен понести за це відповідальність.

У липні 2016 року Верховна Рада позбавила імунітету народного депутата Олександра Онищенка, якого НАБУ разом із САП звинувачували в організації злочинної схеми із підприємством «Укргазвидобування», що займається видобутком та реалізацією українських нафти та газу, і привласненні коштів в особливо великих розмірах.

Масове оприлюднення, особливо, на початковому етапі розслідування, матеріалів досудового провадження, в т. ч. і відкриті звинувачення, в першу чергу, керівниками НАБУ і САП цього  народного обранця у вчиненні різних, в тому числі і особливо тяжких злочинів, до визнання судом його вини у встановленому законом порядку, лише свідчить про грубе порушення очільниками антикорупційних органів його конституційних прав. Направлення до суду кількох кримінальних проваджень з угодами деяких учасників злочинів, інкримінованих О. Онищенку, про визнання особистої винуватості сьогодні вже не викликають довіри у експертного середовища, хіба що окрім «грантоїдів», які відверто, неприховано лобіюють інтереси НАБУ, тим більше, що оприлюднена в ЗМІ частина доказів вини Онищенка викликає об’єктивні сумніви, так як побудована на припущеннях, а визнання вини кимось із співробітників не може являтись доказом вини особи, яка не приймає участі в судовому засіданні. Таким чином, до теперішнього часу досудове розслідування відносно останнього, начебто, триває, а тому складається враження, що воно і надалі буде тривати, доки не буде забуте суспільством.

У грудні 2016 року Верховна Рада задовольнила подання Генпрокурора  про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Вадима Новинського, якого звинувачували у тому, що в 2013 році він, начебто, був причетний до незаконного позбавлення волі Олександра Драбинка – особистого помічника колишнього предстоятеля  УПЦ митрополита Володимира. Про безпідставність внесення цього подання до Верховної Ради України свідчив хоча б той факт, що після зняття депутатської недоторканності до цього часу (протягом 2-х років) В. Новинському навіть підозру не вручили, а відповідно і до суду обвинувальний акт досі не направили. Більше того, по проходженню такого тривалого часу до цих пір невідомо, яке прийнято кінцеве рішення за цим фактом: чи провадження вже закрите, чи можливо воно зупинене, чи триває досудове розслідування, якщо так, то по якій причині воно затягується по такій простій в доказуванні справі. А в цей же час названий парламентар успішно і активно продовжує виконувати свої депутатські повноваження. Про які тоді розумні терміни слідства можна говорити, а тим більше, про дотримання прав і свобод людини, якою являється і названий народний обранець, якого ще два роки тому назад звинуватили на сесії ВР у вчиненні кримінальних правопорушень?

За цей період варто пригадати і справу екс-нардепа Володимира Медяника, якого 6 серпня 2016 року в рамках розслідування кримінальної справи щодо колишнього керівника фракції Партії регіонів Олександра Єфремова було затримано Генпрокуратурою. Після цього суд за клопотанням прокуратури  навіть взяв під варту В. Медяника, правоохоронці помістили його в СІЗО СБУ, де він оголосив голодування та вимагав проведення одночасного допиту (очної ставки) зі свідками, на свідченнях яких СБУ побудувала звинувачення щодо нього. Надалі жоден із перерахованих  свідків не підтвердив висунутої підозри. Відео зі спільними допитами так званих «свідків» потрапило в інтернет, у результаті чого справа проти політика повністю «розвалилася». Згодом Генпрокурор Юрій Луценко заявив: якщо проти Медяника немає достатніх доказів, то той не буде притягуватися до кримінальної відповідальності і вийде на свободу. В подальшому, так і сталося: останній був звільнений із СІЗО, усі підозри з нього були зняті, а Генпрокуратура закрила щодо політика кримінальне провадження. На сьогодні відомо, що позов даного політика  про порушення його прав і свобод розглядається в Європейському суді з прав людини. Але, у експертів виникають закономірні запитання: хто повинен понести відповідальність за незаконне позбавлення цього громадянина особистої свободи і недоторканності та незаконне притягнення до кримінальної відповідальності?

Далі хотілося б наголосити, що саме 2017 рік виявився «рекордним» по кількості внесених Генеральною прокуратурою до Верховної Ради України подань про зняття депутатської недоторканності. І це, підкреслюю, в той період, коли очільником ГПУ став колишній  народний депутат Юрій Луценко, який до цього керував найбільшою пропрезидентською фракцією у парламенті і сам колись постраждав від незаконного кримінального переслідування. Разом з тим, саме після його неоднозначного (а точніше – навіть шкідливого для держави і суспільства) призначення на цю високу наглядову посаду припадає період найбільшої активності переслідувань народних депутатів. Так, зокрема, Ю. Луценком в 2117 році було направлене до ВР подання  про дачу згоди на притягнення народного депутата Євгена Дейдея  до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, хоча Регламентний комітет визнав аргументи Генеральної прокуратури недостатньо обґрунтованими, а висновки слідства про стрімке незаконне збагачення депутата – припущеннями. Проте, це не завадило назвати його з трибуни Верховної Ради навіть злочинцем, хоча народні обранці не підтримали на сесії подання Генпрокурора і не дали дозвіл на притягнення Дейдея до кримінальної відповідальності.

Аналогічна ситуація була із поданням Юрія Луценка на народних депутатів Андрія Лозового підозрюваного у несплаті податків, та Олеся Довгого, підозрюваного у зловживанні службовими обов’язками з метою незаконного відчуження земельних ділянок. Цікавим є те, що нинішній Генпрокурор так захопився використанням своїх виключних повноважень «милувати і карати»,  що навіть обіцяв Лозовому відкликати із ВР подання про зняття з нього депутатської недоторканності за умови сплати останнім усіх податків, що взагалі було з його боку не припустимим і не відповідало вимогам ні КПК, ні Закону «Про Регламент Верховної Ради України», ні Закону «Про прокуратуру». Не дивлячись на те, що на прохання самого О. Довгого дати згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності ВР прийняла рішення про задоволення цього подання, в подальшому кримінальне провадження відносно цього парламентаря було закрито САП за відсутності в його діях складу злочину. Яка доля кримінальних проваджень відносно народних депутатів Дейдея та Лозового, суспільству до цих пір не відомо.

Із народних депутатів Борислава Розенблата і Максима Полякова, яких НАБУ підозрювало у вимаганні неправомірної вигоди за лобіювання і розробку нових законопроектів  щодо легалізації видобутку бурштину в Україні, за поданням того ж Ю. Луценка також знімали недоторканність. Взагалі ця кримінальна справа набрала чималого суспільного розголосу, особливо після того, як детективи НАБУ і прокурори САП оприлюднили як у ВР, так і в ЗМІ, відео і аудіо-записи розмов названих нардепів і їх помічників, що було беззаперечним порушенням прав цих осіб і вимог кримінально-процесуального законодавства, а тим більше, коли очільники  НАБУ і САП повідомили про участь співробітників ФБР США у проведенні оперативно-розшукових заходів і НСРД відносно названих народних депутатів. Скандальним виглядало і розкриття участі у цих негласних розшукових діях співробітниці Антикорупційного бюро по імені Катерина, деякі дії якої у експертів теж викликали сумнів в частині відповідності вимогам Закону і були схожі на провокацію злочину, що в результаті взагалі ставить під сумнів всі докази, які були здобуті завдяки їй. Таким чином, по цій справі існує маса запитань до органів досудового розслідування, в т.ч. до Генпрокурора,  який активно підтримав ці подання про зняття депутатської недоторканності, навіть «розсипав» схвальні оцінки діям НАБУ по цій справі, тому і не дивно, що той же Б. Розенблат вже звернувся з відповідним позовом до Європейського суду з прав людини і експерти допускають цілком обґрунтовано, що цей позов, як мінімум частково, буде задоволеним. До речі, кінцевого рішення за результатами досудового розслідування по цій справі до сьогоднішнього дня не також відомо, що теж дає достатньо обґрунтованих підстав стверджувати про сумнівність судової перспективи притягнення цих нардепів до кримінальної відповідальності.

Наступним, з кого зняли недоторканість, був народний депутат Михайло Добкін, якого підозрюють у зловживанні службовим становищем на посаді голови Харківської міської ради в інтересах третіх осіб і теж в частині, начебто, незаконного виділення земельних ділянок. Той же Генпрокурор у Верховній Раді наголошував, що ця справа дуже схожа із справою О. Довгого, а тому, виходячи із прийнятого у ній рішення про закриття провадження  відносно останнього за реабілітуючими обставинами, відповідно подібного результату слід чекати і у справі Добкіна.

Вже у цьому 2018 році Верховна Рада  зняла недоторканність з народних депутатів Євгена Бакуліна, якого підозрюють у привласненні та відмиванні коштів в особливо великих розмірах, та з Надії Савченко, яку підозрюють у змові з терористичною організацією «ДНР» у підготовці масштабного теракту в центрі Києва та держперевороту.

Треба відверто визнати, що і у цих справах не все звучало переконливо з вуст Ю. Луценка, особливо, що викликає сумніви у  експертів, то це застосування відносно народного депутата Н. Савченко НСРД без дозволу Верховної Ради, що в майбутньому стане достатньою підставою визнати такі докази недопустимими.

Більше того, нещодавно Юрій Луценко, так захопившись переслідуванням народних депутатів, що направив до Верховної Ради чергову «порцію»  подань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності ще 4 народних депутатів: Олександра Вілкула, якого підозрюють у земельних махінаціях, Дмитра Колєснікова  – у зловживанні службовим становищем на посаді голови Агентства держмайна, Сергія Дунаєва – в декларуванні недостовірної інформації та Олександра Пономарьова – в перешкоджанні роботі журналістів. Але, після розгляду відповідних подань у Регламентному комітету ВР було вирішено повернути Генпрокурору названі подання для усунення недоліків.  При цьому, профільний комітет зазначив, що ГПУ не відповіла на уточнюючі запитання, в зв’язку з чим, члени Регламентного комітету «позбавлені можливості розглянути дані подання». Не є в цьому плані оригінальними і нові погрози чи обіцянки того ж Ю. Луценка направити восени ц. р. до ВР нові подання про притягнення і інших народних депутатів до кримінальної відповідальності, хоча, якщо говорити відверто, то навіть цей аналіз щодо законності внесених ним за 2 роки подань про позбавлення народних депутатів імунітету може стати достатньою підставою для висловлення йому недовіри з боку Верховної Ради.

Більше того, слідкуючи за самою процедурою розгляду у ВР подань Генпрокуратури на зняття недоторканності з народних депутатів, варто відзначити, що майже у всіх випадках парламентом, скоріше під тиском ззовні, не дотримувалися вимоги Регламенту Верховної Ради України, що сприяло правоохоронцям незаконно оприлюднювати матеріали досудового розслідування, в т.ч. і оперативно розшукових заходів та НДСР, які містили конфіденційну інформацію та дані, які ганьблять честь і гідність людини та громадянина, а також таємницю досудового слідства, а нерідко і без зняття з таких матеріалів грифу «таємно»; той ж Генеральний прокурор Ю. Луценко,  не дочекавшись вироку суду, демонстрував явну неповагу до закону та називав цих осіб злочинцями, Регламентний комітет, будучи зобов’язаним перевіряти законність здобутих доказів вини своїх колег, не реагував на те, що по цих кримінальних провадженнях проводились слідчі дії та НСРД з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства (зокрема, документування дій декого із названих народних депутатів, згоду на що ВР не давала), в зв’язку з чим, вони не можуть бути використані в суді як докази, і т.д. Як результат, навіть на сьогоднішній день жодного народного депутата, з якого таким чином було знято депутатську недоторканність, не засуджено судом і не визнано винним у вчиненні будь-яких злочинів; відносно деяких із них кримінальні провадження вже закриті і вони фактично є реабілітованими, а по більшості названих вище справ до цього часу так і не прийнято будь-якого рішення  в силу різних причин. Складається враження, що жодний із названих народних депутатів так і не буде притягнутий до кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене вище, можна ще раз зробити невтішний висновок про наявність бажання у влади саме шляхом скасування депутатської недоторканності посилити вплив на Верховну Раду, зробити її більш «слухняною» та «зговірливою». А якби ж наш Президент був послідовний і такий «щирий» у своїх намірах і деклараціях, то тоді б одночасно із обмеженням недоторканності суддів, яких тепер не тільки можна притягувати до кримінальної відповідальності без будь-якої згоди Верховної Ради чи Вищої Ради правосуддя, а навіть і затримувати на місці вчинення злочину, та позбавленням повної недоторканності народних депутатів, проініціював би і зняття недоторканності із себе. Але, таких планів і бажань у нього немає, адже при такому об’ємі власних повноважень він матиме необмежений вплив не тільки на судову, але і на законодавчу владу (що вигідно для нього), що є неприпустимим і порушує конституційний принцип стримувань і противаг в системі розподілу державної влади.

Тому, складно не погодитись з думкою дуже поважного в юридичному середовищі судді  Конституційного Суду України, доктора юридичних наук Миколи Мельника стосовно висновку цього Високого суду у справі за конституційним зверненням Верховної Ради щодо відповідності законопроекту, ініційованого Президентом України, про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності (далі мовою оригіналу):

– «Скасування конституційно-правових засобів захисту парламентарів,  а відтак посилення залежності парламенту, істотно ускладнить забезпечення реалізації вказаного принципу поділу державної влади, фактично зруйнує конституційну систему стримувань і противаг, створить додаткові передумови для узурпації влади».

Ще більше показовим, в разі повного скасування депутатської недоторканності, є наступний висновок М. Мельника:

  • «У такому випадку Верховна Рада  не зможе виконувати свої конституційні функції, в тому числі і в частині забезпечення прав та свобод людини (ст. 3 Конституції України)».

В своїй окремій думці до цього рішення оновленого вже нинішнім Президентом Конституційного Суду цей поважний суддя  також відзначив, що відсутність належних конституційно-правових гарантій діяльності народного депутата України може призвести  також до порушення конституційних засад, на яких ґрунтується суспільне життя в Україні, як от здійснення народом влади через органи державної влади, політична та ідеологічна багатомандатність, а також права громадян брати участь в управлінні державними справами ( ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 15, ч. 1 с. 38, Конституції України).

Виходячи із вказаного вище, мабуть,  саме з метою узурпації влади і діє наш нинішній Президент і підпорядкована йому частина народних депутатів, які ініціюють таке питання  та Генпрокуратура на чолі із професійним політиком Ю. Луценко, який і організував протягом нетривалого перебування на своїй посаді, масове позбавлення народних депутатів депутатської недоторканності, як правило, без будь-яких правових підстав. Зверніть увагу і на ту обставину, що саме Ю. Луценко за два роки роботи направив до Верховної Ради  як мінімум 12 подань про зняття депутатської недоторканності, в той час як його троє попередників всі разом – не більше 6 чи 7 (точних даних не маю).

Виходячи із того, яким чином правоохоронні органи на чолі із нинішнім Генпрокурором забезпечують дотримання передбачених Основним Законом вимог та прав і свобод народних обранців, Ви тільки уявіть, яке відношення у нинішніх правоохоронців до прав і свобод простих незахищених громадян, в яких, тим більше, такого імунітету немає? Про це детальніше згодом.

НАПРОШУЮТЬСЯ ЛИШЕ ОДНІ СЛОВА «ЩО ПОСІЄШ, ТО І ЗБЕРЕШ. ЩО ЗБЕРЕШ, ТО І ЗМОЛОТИШ». ЗА ВСЕ ПОТРІБНО БУДЕ РАНО ЧИ ПІЗНО ВІДПОВІДАТИ І ПЕРЕД СУСПІЛЬСТВОМ, І ПЕРЕД НОВОЮ ВЛАДОЮ, І ПЕРЕД ЛЮДЬМИ, ЧИЇ ПРАВА ТА СВОБОДИ БУЛИ ПОРУШЕНІ.

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Роман Скрипін депутатам: Не треба лякати нас реваншем – реванш це і є ви. Система відновилася.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ты депутат и критикуешь пенсионную реформу? Готовься к уголовному делу! Несмотря на такую угрозу, саратовский депутат продолжает огненно выступать в областном парламенте. 

«Повышение пенсионного возраста — это обязанность работать до самой смерти», «Нет денег на пенсионеров? Ложь, просто власти заботятся только о себе и олигархах», «Правительство — жулики, которых надо привлекать к ответственности», «Население зомбируют успехами футбольной сборной, если бы мы победили Хорватию — в России уже ввели бы крепостное право».

Поделитесь этим видео с друзьями, пусть они тоже узнают, что кто-то в стране не боится с трибуны называть вещи своими именами!

Саратовскому депутату пригрозили делом об экстремизме за критику пенсионной реформы

Ты депутат и критикуешь пенсионную реформу? Готовься к уголовному делу! Несмотря на такую угрозу, саратовский депутат продолжает огненно выступать в областном парламенте. «Повышение пенсионного возраста — это обязанность работать до самой смерти», «Нет денег на пенсионеров? Ложь, просто власти заботятся только о себе и олигархах», «Правительство — жулики, которых надо привлекать к ответственности», «Население зомбируют успехами футбольной сборной, если бы мы победили Хорватию — в России уже ввели бы крепостное право». Поделитесь этим видео с друзьями, пусть они тоже узнают, что кто-то в стране не боится с трибуны называть вещи своими именами!http://openmedia.io/h9ls

Gepostet von Открытые медиа. OpenEconomy am Mittwoch, 11. Juli 2018

OpenEconomy


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Після деяких подій у своєму житті, сиділа і розмірковувала про гнітючу несправедливість щодо людини, громадянина в нашій країні. В нас знищують особистість з перших кроків нашого життя і до порога у вічність. Наше життя випробовують на міцність щохвилини і ми не маємо часу по справжньому відчути себе повноцінними у хаосі брехні, зради та лицемірства. До чого я веду?

На сайті Житомирської обласної ради прочитала інформацію про закупку автобуса для нужд депутатів. Не вірю у їх неспроможність прожити без автобуса. Тому, як не бачила серед них таких, які живуть у злиднях.
Сьогодні у сім’ї моїх друзів сталася неприємність – їх троє годовалих дівчаток попали в лікарню.
Це відома на всю Україну сім’я загиблого героя Діми Ільницького.
Була в них декілька днів тому на дачі у Буках. Вся кімната заставлена диваном і трьома дитячими ліжечками. Вони переїхали сюди з однокімнатної квартири на восьмому поверсі , де просто неможливо жити через тисняву і спеку.
На дачі є двір і територія для діток, обгорожена сіткою. Тут вони живуть тихо , відсторонені від міської суєти.
Але існують проблеми, про які батькі дітей замовчують перед журналістами через свою скромність.
Міська рада виділила сім’ї квартиру в новобудові і суму у 250тисяч гривень.
Це невеликі гроші в порівнянні того необхідного, що потребує ремонт і благоустрій. Але з цим справляються.
Проблема насьогодні – це перевезення дітей та всього необхідного.
Для того, щоб отримати пенсію , Андрій попросив побути з Лілею і дітьми.
Я приїхала. У мами Лілі в той день піднявся тиск. Відчула разом з нею на собі, як їй важко.
Дуже важко.
Сім’ї потрібен автомобіль.
Ні, не розкішний, а як засіб пересування.
Ненавиджу просити, але вимушена звернутися до небайдужих людей про допомогу на придбання хоча б якогось транспорту.
Порекомендуйте, в який спосіб зібрати кошти? Можливо створити сторінку допомоги . Чи може знайдеться якийсь великодушний бізнесмен і допоможе родині?
А може ті, хто хоче їздити на прогулянки на автобусі, передумають і допоможуть сім’ї?
Розраховую на людяність.
Адже ми не раз доводили, що ми в більшості своїй велика родина, люди, нація.
Разом – сила!
Ліля, Андрій , пробачте , що порушила обіцянку мовчати.

Людмила Блащук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сегодня, 7 июня, Верховная Рада проголосовала за президентский закон о Высшем антикоррупционном суде.

Об этом сообщает корреспондент #Букв.

Так, законодательную инициативу поддержали 315 народных депутатов.

Фото: Богдан Бортаков, #Буквы
Фото: Богдан Бортаков, #Буквы
Фото: Богдан Бортаков, #Буквы
Фото: Богдан Бортаков, #Буквы

Глава государства поздравил парламентариев с этим «историческим решением».

«Это победа Президента Украины, победа украинского Парламента во главе с Андреем Парубием, победа украинского Правительства во главе с Премьером Гройсманом, и победа какждого народного депутата, который проголосовал за президентский законопроект, и дал зеленый свет созданию Высшего антикоррупционного суда», — решительно заявил Петр Порошенко.

Ранее он назвал голосование за Антикоррупционный суд «лакмусовой бумажкой для каждого народного депутата». «Потому что сегодня мы завершаем создание эффективной прозрачной антикоррупционной инфраструктуры», — подчеркнул Глава государства.

Фото: Богдан Бортаков, #Буквы

Высший антикоррупционный суд будет рассматривать производства, в которых ущерб или предмет преступления составляет не менее 500 прожиточных минимумов (сейчас — 881 000 гривен). Антикоррупционный суд будет состоять из судей, следственных судей и судей апелляционной инстанции.

Судьей Антикоррупионного суда может быть назначен гражданин Украины, если он имеет стаж работы в должности судьи не менее пяти лет; либо имеет научную степень в области права и стаж научной работы в сфере права не менее семи лет; либо имеет опыт профессиональной деятельности адвоката, в том числе по осуществлению представительства в суде и/или защиты от уголовного обвинения как минимум семь лет; либо имеет совокупный профессиональный стаж в этой сфере не менее семи лет.

Судей будут выбирать на конкурсе.

Судьями Высшего антикоррупционного суда не могут быть лица, которые в течение 10 лет, предшествующих назначению, работали в правоохранительных органах (в том числе НАБУ и САП) или занимали политические должности.

Создание антикоррупционного суда — одно из основных требований западных кредиторов.

Накануне народный депутат от БПП, замглавы комитета по вопросам правовой политики и правосудия Сергей Алексеев сообщил, что 7 июня Верховная Рада должна рассмотреть законопроект о Высшем антикоррупционном суде в целом.

  • 5 июня сообщалось, что Верховной Раде Украины осталось рассмотреть 270 поправок к законопроекту о Высшем антикоррупционном суде (№ 7440).
  • 4 июня Премьер-министр Украины Владимир Гройсман пригрозил уйти в отставку в случае, если Верховная Рада провалит рассмотрение законопроекта об Антикоррупционном суде.
  • 1 марта Верховная Рада приняла за основу законопроект № 7440 об Антикоррупционном суде.
  • 28 февраля члены комитета Верховной Рады по вопросам правовой политики и правосудия рекомендовали нардепам поддержать законопроект № 7440 «О Высшем антикоррупционном суде».
  • 22 декабря эксперты представили Президенту Петру Порошенко проект закона об Антикоррупционном суде, который будет направлен для рассмотрения в Верховную Раду.
bykvu.com

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Трижды генпрокурор» Святослав Пискун рассказал в интервью «Вестям» о сотрудничестве нынешней власти с регионалами, особенностях Савченко и политизированности ГПУ

— ГПУ трудится в режиме одного из главных генераторов новостей: это и дело Януковича, и противостояние с НАБУ/САП, и работа по депутатам. В какой момент произошла метаморфоза, где генпрокурор, по сути, третье лицо в стране, а за его отставку США дают Украине $1 млрд?

— Думаю, трансформация генпрокурора из профессионала в политическую фигуру и члена команды начала происходить в 2007–2009 годах. Идею эту принес Виктор Ющенко, посчитав, что генпрокурор должен разделять мнение власти, обязан прислушиваться к мнению руководителя государства и партии. Демократично ли это, по-европейски? Нет, конечно. Но власть это устраивало. Даже мое увольнение в 2007-м прописали в меморандуме между Ющенко и Януковичем (последний в результате стал премьером).

— Вопрос эффективности: почему нет результатов ни по одному из дел Насирова, Онищенко, Мартыненко, Мосийчука…

— Ничего удивительного — это следствие политизации. А тот же процесс с судебной властью поставил точку в «реформировании» правоохранительной системы как вассала власти. А каких результатов вы хотите, если прокурор и судьи назначаются руководителем государства и о результатах их работы ему докладывают чиновники, которые крайне не заинтересованы в объективном расследовании дел.

— Эти дела «под сукном» дожидаются звездного часа?

— В основном эти дела — рычаги влияния на политиков и бизнесменов. Они не предназначены для рассмотрения в суде, вынесения обвинительного приговора, а лишь для давления на личность и его семью.

— Касается ли это громкого представления в июне прошлого года на снятие иммунитета с депутатов — Розенблат, Поляков, Дейдей, Лозовой, Довгий, — из них только двое немного побыли под домашним арестом.

— Можете не трудиться называть фамилии, это значения не имеет. Фамилии бессмысленны – с самого начала было понятно, что для реального осуждения никто этих лиц в суд не пойдет. И даже если пойдет, то точно не будет ожидаемого результата.

— Дело Черновецкого, по которому с июля 2017-го нет движения, из той же «оперы»?

— Безусловно. Никто не собирается его расследовать. На крючок — и в стол. А, может, собирались, но передумали…

— Следует ли из этого, что уголовные дела по политикам в Украине изначально априори не имеют никакой перспективы?

— Если вся правоохранительная система поражена политическим вирусом, она больна, ей нужно лечиться, а работать некогда.

О НАИБОЛЬШЕЙ ОШИБКЕ УКРАИНЫ

— Еще один диагноз, который нужно поставить, — о противостоянии ГПУ с НАБУ. Насколько нормальна ситуация, когда два уважаемых органа устраивают публичные разборки?

 Независимости правоохранителей ведь не хотела бы ни одна власть. Это естественно, ведь ей хочется спокойно воровать, «сидеть» на бюджетных деньгах. А тут появляется вероятность, что рано утром за каждым могут прийти и арестовать. Представляете, человек стал богатым, имеет власть, деньги, вассалов, кортежи и уважение, а тут какой-то прокурор берет санкцию на его арест! Да кто он такой?! Это ход их мыслей. Конечно, это их беспокоит. Вот они и принимают меры, чтобы убрать эту опасность. Политизируют работу прокуратуры, суда, полиции. Политики из команды начинают руководить правоохранительными органами, чтобы «команда» могла спать спокойно.

А тут против нее выступают какие-то антикоррупционные органы. Да у системы шок: что делать?  Ответ очевиден, бороться любыми способами: деньгами, адвокатами, прямым давлением, возбуждением дел, назначением «своих» судей. Это борьба между старым и новым.

— Кто победит?

— Без внешней помощи победит старое.

— «Без внешней помощи» — допускаете, что НАБУ или САП руководятся извне?

— Не «руководятся», а сотрудничают с американскими органами юстиции. И этого не скрывают. Это беспокоит власть даже больше, чем неурожай, неубранный снег или пенсии, которых не хватает. Сохранность награбленного беспокоит больше, чем будущее страны.

— Это по этой причине не можем запустить начало работы Госбюро расследований?

— Не знаю. Честно — не знаю, но в том, что это связанные вещи, уверен.

— Когда, по вашим прогнозам, ГПУ лишится части своих полномочий?

Кому это нужно? Это неправильно: сужение функций ГПУ и прокурора, как надзорной инстанции, ведет к деградации правовой системы государства. Кто-то должен отвечать за состояние правопорядка, правозаконности в стране. Во всем мире за это отвечает генпрокурор, и не нужно забирать у него эти функции! Наоборот, нужно повысить его ответственность за неисполнение им своих обязанностей, а равно как исполнение своих обязанностей других правоохранительных институций.

— Но в стране, где генпрокурор — политическая фигура, не ведет ли это к узурпации власти?

— Конечно. О том и речь — генпрокурор должен быть независимым! Как это сделать, написали в Декларации о государственном суверенитете в 1991-м. Там четко указано, что генпрокурор — это наивысшая инстанция по надзору за законностью, и что он подчинен и подотчетен только парламенту. О президенте там и вовсе речи нет. А подотчетность президенту поместили в 1996-м, в Конституцию. Это был компромисс между теми, кто хотел принятия демократической Конституции, и теми, кто этого не хотел, — вот ГПУ и отдали президенту. И это наибольшая ошибка за все время независимости.

— Это и есть корень проблемы?

— Да. Наконец докопались.

«ЛУЦЕНКО И КОЛОМОЙСКИЙ ВСТРЕЧАЛИСЬ ЗРЯ»

— Почему Военная прокуратура занимается делами не своей юрисдикции — у нее примерно 50% дел, не связанных с военными преступлениями? А самоубийства военных отдают Нацполиции.

— Факторы разные. Есть закон о подследственности, и в особых случаях генпрокурор может ее изменить. Когда этот «особый случай» наступает, известно только ему. Спросите у Юрия Витальевича, он, может, объяснит. Мне вообще-то очень сложно давать ему оценку. Он также, как я, назначен. Разве что, у меня прав было намного больше. Может, он так видит свою работу.

— Почему Луценко не решился экстрадировать Михаила Саакашвили в Грузию? Запрос-то у ГПУ был, даже несколько.

— Он пожалел грузинскую власть. Если бы Михаил Николозович попал в Грузию, там бы уже к лету была новая революция. Теперь грузины должны свечку поставить нашему генпрокурору за то, что он им не отправил туда Саакашвили, — тот парень весьма быстрый.

— Вы сами часто сталкивались с экстрадиционными запросами?

— Конечно. Экстрадировал десятками.

— Кого?

— Разных людей экстрадировали, полно народу… Спорных моментов, как в этом случае, не помню: я никого и не допускал до споров — делал просто по закону. Не надо думать — если сомневаешься, читай закон.

— Юрий Луценко встретился с Игорем Коломойским в Амстердаме аккурат перед тем, как дело «Приват против бывших акционеров» начало активно слушаться в Высоком суде Лондона. Это можно ли трактовать как переговоры должностного лица с фигурантом?

— Они ведь объяснили, что встреча была случайной, да? При современных средствах связи встречаться вовсе не обязательно. Более того, если бы они хотели о чем-то договориться, им вообще не надо встречаться. Так принято: посылаются переговорщики, как в случае с Александром Онищенко, к которому ездили посланники, и не один. Во-первых, тогда не «светятся» конкретные лица. Во-вторых, переговорщик ни за что не отвечает.

Даже больше. Встречаться лично нельзя. Ведь если встретились, то они уже не смогут помочь друг другу! И эта встреча пользы им не принесла, только вред

— Так зачем тогда встретились?

— Может, действительно случайно. Но это цирк, конечно. Я бы не встречался… Если кто-то засечет, будет беда. А генпрокурор ведь просто так не может ходить по Амстердаму. Он под колпаком. Если едет генпрокурор, то его ведут спецслужбы той страны, в которую он въезжает. Всегда! «Хвост» будет везде, куда бы ты ни пошел, и пока не закроется дверь самолета за чиновником, спецслужбы не уезжают. Не дай бог, что то случится с Генеральным прокурором в чужой стране, эта страна будет нести ответственность. Именно поэтому во встрече Луценко с Коломойским изначально что-то не то. Насколько мне известно, один из них очень осторожный человек. Лезть на рожон не будет…

«САВЧЕНКО — ЭТО НОВАЯ ВЕРА ЗАСУЛИЧ»

— О «деле Савченко». Изначально оно было «делом Рубана», потом подключили депутата — и возник широкий резонанс. Могут ли появиться новые фигуранты, и насколько дело политическое?

— Если правда, что оружие завозилось с территории «ДНР» к нам (а, похоже, это правда). И оно завозилось маркированное, с документами российского изготовителя, то, естественно, они хотели спровоцировать беспорядки. И тем самым заранее сообщали всему миру о том, что это спланировано ФСБ и Путиным. Происхождение оружия всегда свидетельствует о том, какая страна организовала теракт. И действия Савченко были направлены против РФ — раз оружие российское, значит, ноги растут оттуда. Но есть второй аспект. Он касается Савченко как организатора террористической группы.

— Вы верите в то, что интеллектуальная мощь Надежды Савченко и Владимира Рубана могла породить такой амбициозный заговор?

— Я верю в то, что Надежда Савченко — акцентуированная личность. Это человек, который находится на грани здоровья и нездорового состояния, когда идея превалирует над собственной безопасностью. Таковой была Вера Засулич, которая бросила бомбу в царя. Она была признана акцентуированной личностью — подвержена идее и ведома ею. Любым путем, даже ценой своей жизни, сменить строй в стране, — за это когда-то повесили брата Ленина, расстреляли сотни революционеров. Они таким образом видят свой путь — ну что вы сделаете?! Для этого и существует Служба безопасности. Она должна предотвращать эти акты, находить и наказывать таких людей. Что до Савченко, хотела ли она это сделать или только составляла планы, чтобы показать значимость офицерам? На эти вопросы должен ответить следователь. Будем ждать.

— Так подключат ли новых фигурантов?

— Не знаю. Я же дела не видел, там 7 гигабайтов записи — и мы не знаем, что там дальше происходит! Может, там разговоры с половиной парламента. А, может, с агентами ФСБ, которые говорят, что стрелять надо не из автомата, а из пистолета, предварительно забросав гранатами. Мы же этого не знаем! Мы должны увидеть все материалы дела. 

— Насколько правильным был ход Луценко, когда он в Раде раскрыл планы заговорщиков: обрушить купол, добивать из автоматов, попутно перепугав полстраны, а у второй половины вызвав ироничную реакцию?

— Он сообщил то, что было в материалах дела. Не больше и не меньше. Права спрятать это он не имел, иначе никто не дал бы ему возможность задержать и арестовать Савченко. Поверьте мне. Во-вторых, депутаты не разбираются в юриспруденции. В нынешнем парламенте от силы 10 человек юристов – к ним особо никто и не прислушивается. А большинству, голосующему «за», не до Савченко – у него другие проблемы: как сохранить потоки, как быть с президентом, что делать с рейтингами. Ну, никто особо и не изучал доказательства ГПУ.

— Разве это функция Рады? Депутатам «кино» показали, а они нажали на кнопки…

— Их функция, и особенно Регламентного комитета, следить, чтобы не нарушались конституционные права Савченко во время проведения расследования. И во время рассмотрения представления комитет и Рада должны быть уверены, что к ней не применялись незаконные методы следствия, что ее права не нарушили, в ее отношении не проводили следственных действий без согласия Рады. А вот тут — вопрос.

«ДЕЛО ШЕРЕМЕТА» СТАНЕТ НОВЫМ «ДЕЛОМ ГОНГАДЗЕ»

— Принципиально важное дело — убийство Павла Шеремета. ГПУ осуществляет надзор по этому делу. А Алена Притула, как гражданская жена и близкий к Шеремету человек, обратилась к Луценко с тем, чтобы дело расследовалось как теракт. Как считаете, мы итоги когда-нибудь увидим? И кто должен «вести» такие резонансные преступления — СБУ, Нацполиция?

— Любой вопрос принципиален. А убитая Амина Окуева — не принципиально? А взрыв машины Тимура Махаури? Каждый теракт — дело принципа. Жизнь всех людей одинакова.

— Это так. Но Павел Шеремет был символом.

— И журналистом. Когда взрывают или убивают боевика, это можно рассматривать как месть за его военные действия. А когда журналиста — это месть за правду.

— Кто должен расследовать?

— Для меня странно, что вопрос не расследуется, как теракт. Допускаю, они так решили, ибо полагали, что убийство «не посягает на государственные устои». Конечно, это теракт! Когда журналиста убивают таким общественно опасным способом, взрывом, тем самым пытаются запугать других журналистов. И все общество.

— Почему так мало информации имеем об этом деле?

— Предположительно, нам не раскрывают всех подробностей. Но времени прошло достаточно. Мы ж хоть промежуточных ждем!

Бывает так, что результата нет. Ну нет его, и все тут! И ничего не сделаешь.

— А это может быть еще одно «дело Гонгадзе»?

— Хотите сказать, что Пискун должен вернуться, дорасследовать? (смеется. — Авт.) Шучу, конечно. Может. И тогда зависнет надолго.

— К слову, о «деле Гонгадзе». Как и об отравлении Ющенко, деле Чорновила (на днях как раз была годовщина гибели) — их хоть кто-нибудь сейчас расследует?

— Думаю, никто. О них ничего не слышно. Но эти дела не имеют срока давности. Приостановлены, лежат, ждут своего часа. Надеюсь, он настанет. И все вернется на круги своя.

— Родион Киреев, бывший судья Печерского райсуда, теперь числится в реестре адвокатов города Москвы. У них там особая процедура для таких людей? И как он стал адвокатом, гражданином РФ?

— Стал он гражданином. Всем, кем надо. И, кстати, заметьте: врага (личного) Юлии Тимошенко легализовали в России.

— И что, тут есть «двойное дно»?

— Есть. Тимошенко судили россияне (подмигивает. — Авт.), российские спецслужбы. А Родион Киреев работал на ФСБ, прямо в зале украинского суда! (Смеется. — Авт.)

— Ну нашутили тут…

— Конспирологично.

— О грустном. Поразила реакция части общества на трагедию в России. Видел полярные мнения — от сочувствия и вплоть до «никаких слез по поводу детей врага». Этот вопрос о том, как остаться человеком…

— Видел, как же… Знаете, наши политики празднуют пиррову победу. Они победили в нас человечность. Честность. Чувство собственного достоинства. Они, наконец, победили в нас чувство великого народа. Как долго будут политики праздновать эту победу? Надеюсь, недолго. Потому что это античеловечно. А все античеловечное долго не живет. Особенно если это приукрашено высокой национальной идеей. Мне стыдно за украинцев, которые радовались чьей-то смерти. Думаю, их в Украине немного.

«КИНУТЬ» РЕГИОНАЛОВ? НЕ ПО ПОНЯТИЯМ»

— Нынешняя власть подозрительно быстро начала сотрудничать со «злочинной бандой». Шокин — из «старой гвардии», а новый волынский губернатор Александр Савченко и вовсе был замглавы МВД, участвовал в разгоне акций «Украина без Кучмы». У нас что, кадровый голод?

— А почему бы и не сотрудничать с «бывшими»? По губернатору — молодцы, ничего не скажешь, вот как быстро перешли… Дело тут не в кадрах. Скамейка длинная. Но давайте копнем чуть-чуть в историю. 2014 год, февраль. Поднимите голосования в Раде: кто признал Януковича отсутствующим в стране, сколько регионалов проголосовало?

— Они были демотивированы. Был разброд и шатание…

— Нет, а вы посмотрите. Они все сейчас при власти! В парламенте. Кто легитимизировал все законы, которые принимались в 2014–2015 годах? Регионалы. Они голосовали вместе с властью! Они дали ей карт-бланш, и они с нею одно целое. И что ж вы хотите, чтобы произошло? Чтобы их «кинули»? Это не по понятиям, в тяжелое время они поддержали эту власть, и она их не бросает, — это честно, порядочно и правильно.

— Контртезис: люстрация, которая вычистила массу профессионалов из «бывших».

— Даже не знаю, что больше принесло вреда государству… Да, это люстрация, когда увольняют человека, который сделал карьерный рост за счет своего здоровья, личного времени, жизни. А его за это увольняют, и новая власть ему говорит: «Ты сотрудничал со злочинной бандой». Но, подождите, а эта «банда» разве не была избрана народом Украины? Она была незаконной? А человек что, законы нарушил? Раследуйте дело по нему! Почему вы его и его семью лишаете куска хлеба за то, что он честно трудился, стал начотдела или управления? Такого хамства со стороны власти не было ни в одной стране. Везде была люстрация. Но люстрировали либо фашистов, либо коммунистов. По идеологическим, не профессиональным, критериям. И по решению суда.

А как у нас — политики, идеологические остались. Профессионалы ушли… Вот мы и пожинаем плоды. Собираем камни. Немцы строят «Северный поток — 2», азербайджанцы и турки — «Южный поток» мимо нас. А мы где на этом празднике жизни? Сырьевой придаток Восточной Европы? Хорошая земля и красивые помидоры? Я всех поздравляю. Мы из космической страны превратились в провинцию, выращивающую огурцы, помидоры и торгующую проститутками в Европу. Всем мои поздравления.

— Зато на латиницу переходим. Готовы писать «Piskun» в анкетах?

— Зато расшифровывать фамилию интересно: peace — мир с английского, kun — учитель с китайского. Быть учителем мира — неплохая перспектива.

vesti-ukr.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Хочу рассказать как формируется и работают местные бюджеты.

Все мы работаем и перечисляем деньги в казну сельского совета, Райсовета,Горсовета и так далее. Дальше исполкомы и администрации разрабатывают мероприятия по использованию денег, которые есть в местном бюджете и подают предложения депутатам разных уровней. В советах есть профильные комиссии, которые рассматривают предложения администраций и принимают решения.

Решений может быть три:

1. Вынести на рассмотрение сессии.
2. Не выносить на рассмотрение.
3. Отложить рассмотрения .

Но даже если комиссия и не рекомендовала вынесение какого либо вопроса на сессию, администрация может предложить депутатам прямо на сессии рассмотреть вопрос не попавший в ” порядок денний”. И дальше все зависит от депутатов.

Далее когда решения приняты, деньги тратятся администрацией. Руководство подписывает все платежные поручения и даже на те деньги, которые выделены в школы, больницы, сельским советам и другим учреждениям. И вот здесь начинается самое интересное. Администраторы полностью узурпируют деньги . И могут издеваться например над сельским головой не подписывая платежное поручение и требуя коленопреклонения. Не подписал вовремя – учреждение не оплатило электроэнергию и в клубе отключили электрику. Или вообще требует дань. И это делается постоянно. Жаль что советы не могут контролировать движение средств до потребителя. Вот так богатеют наши чиновники. И ничего не делают для людей, а ищут виноватых в своей бездеятельности. Это я написал ,что бы люди понимали на каком этапе пропадают их деньги и кто может пользоваться деньгами людей как своими.

Олексій Ляшенко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Идеальный выбор — бог ацтеков Тескатлипока.

Вместо молитвы перед заседанием Верховной Рады проводится человеческое жертвоприношение. Жертва выбирается из числа депутатов путем электронного голосования по Интернету.Собранное количество голосов умножается на коэффициент прогулов заседаний. Верховный жрец Парубий указывает нефритовой палочкой на избранника, которого тут же скручивают мускулистые и татуированные парламентские приставы, мажут лицо синей краской и волокут «до трибуни».

Пока приставы придерживают брыкающегося жертвенного депутата, жрец-спикер вскрывает обсидиановым ножом грудную клетку невдахи вместе с дорогим пиджаком, и вырывает из нее сердце. Дымящееся сердце кладется на трибуну выступающего, где оно будет лежать до конца заседания. Тело жертвы приставы, согласно традициям майя и ацтеков, выносят из зала и спускают кубарем вниз по ступеням Верховной Рады на улицу Грушевского.Народ ликует и пляшет — ведь душа принесенного в жертву депутата сейчас несется на небеса, чтобы в качестве земного гонца передать Тескатлипоке просьбы и пожелания народа Украины …”

Роман Шрайк


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO