Загрузка...

Сьогодні кілька свят… Ну, про усікновеніє голови Предвісника Іоанна,я не буду, бо не спеціаліст у цій отраслі… А от значно ближче мені по духу свято – День граньоного стакана. Саме сьогодні у нього день народження. Вважається, що його придумала Єлєна Мухіна. Та сама, що зліпила “Рабочого і колхозніцу”. Ну, це не правда… Бо от на картині Петрова-Водкіна “Утренний натюрморт” від 1918 року уже стоїть на столі вполнє собі граньоний стакан, скромний такий… З такими прізвищем (Петров-Водкин) стакани тільки й малювать було… І пить нещадно… Тоді тобі ввижається, як правило, “Купаніє красного коня”… Щитають, що на цій картині чай… Ну, я думаю, шо коняьк… Хай так і буде. На завтрак… Стакан ізвєстєн тим, що всі з нього колись шось пили… Ну й без стакана, правда, тоже пили… Бувало,що з горла, бувало що з рук… А раз помню пили з банки з під шпротів, а потом вообще – з вареника з капустою… Капусту викинули… Про стакан писав даже дєдушка Лєнін. Шось його накрило було видно… “Стакан есть, бесспорно, и стеклянный цилиндр и инструмент для питья» («Ещё раз о профсоюзах, о текущем моменте и об ошибках тт. Троцкого и Бухарина»)… Я думаю, це краще, що він написав за свою непутьову жизнь… В общим, стакан – важна вешч… Оптиміст щитає, що стакан наполовину повний, а песиміст – що наполовину пустий… А я щитаю, що стаканом можна бить людей (це анекдот)… А ще сьогодні народився Уільям Сідней Портер. Більше відомий загалу як О.Генрі… Тоже, кстаті, великий почітатєль стакана і його содєржимого… О.Генрі – один з найулюбленіших моїх письменників. Він працював банкіром в США і раз там обнаружили розтрату на 5 тисяч доларів. Шаленючі гроші на ті часи… То О.Генрі утік в Гондурас і жив там собі припєваючи. Але потім узнав, що помирає його дружина і повернувся… Йому дали отсрочку до її смерті (милосердя уже тоді було в ходу). А потом – посадили в тюрму. В тюрмі він написав 4 рассказа, по 40 доларів за штуку. Це – немало… Одне з моїх улюблених місць у О.Генрі – це про те, як герой рассказа приїжджає в якісь джунглі Амазонії з США і застає там свого білого колєгу, який став вождем дикого племені… Спілкуваться з ними (туземцями) дуже просто, казав вождь: набираєш побільше воздуху, проізносиш максимальне колічество приголосних букв, і показуєш пальцем на те, що тобі треба… Саме за такими принципами ще й сьогодні живуть більшість українських урядовців… Для того, щоб написать рассказ, казав О.Генрі, – мені потрібен хімічний карандаш, стопка паперу і літр віскі… Так і писав. Коли О.Генрі помер (від цирозу, понятне діло), то з його квартири винесли кілька сотень порожніх пляшок з під віскі. Літрових. Видно хотів здать, та не встиг… Ще мені якось подумалось оце, що похмілля чимсь похоже на кріпатуру після спортзала… Тоже, все болить… То щоб не признаваться своїм знакомим у тайнопітії, кажіть по утрам: блін, ох і крєпатура в мене після вчорашнього… І замість осуждєнія получите уваженіє і респекти… Спарцмен, тіпа… А в Росії сьогодні – Всєросійський день трєзвості… Представляю як вони понажираються… І Кобзон народився. Народився в день трєзвості, а зачинали його явно по п’яні… Ладно. Поїду в спортзал… Буду “сушиться”… Хоча як каже мій кум, з усіх видів “спортивної сушки” я признаю тільки сушняк по утрам… Гарного дня! Віталій Чепинога