“ФІГА СЕ” ЗА ПЕНСІЄЮ ДЛЯ БАБЦІ НА ПОШТУ СХОДИЛИ…

“ФІГА СЕ” ЗА ПЕНСІЄЮ ДЛЯ БАБЦІ НА ПОШТУ СХОДИЛИ…

Загрузка...

Сьогоденний детектив…

Велике прохання до керівництва Хмельницька Дирекція Укрпошта , Igor Smelyansky – Ігор Смілянський розібратися з цим питанням. Хмельницьке відділення№6.

За останні пів/року бабуля лежала в лікарні два рази, і їй зараз не аспірін потрібен. В неї в діагнозі прописано онко січового міхура і серйозні вади серця. Тобто, людина не операбельна. Плюс вік 93 роки, плюс стара людина зараз майже не ходить, і ще купа всього… На це все потрібні гроші. І ви розумієте, що не малі. Для того, щоб полегшати болі і загальний стан вона приймає недешеві препарати. Я вже мовчу за раціон харчування, який теж потребує уваги. Наталка нікому не жаліється про те, але витягує бабулю з останніх сил.

Чотирі місяці назад моя Наталка запідозрила, що пенсію свекрусі приносять не в повному обсязі. Ну, не знаю, що і як, але одного разу з’ясувалась недостача в 450 грн. Бабця майже не бачить. Наталі попросила ту жіночку приносити пенсію в її присутності. Це не складно зробити, бо кожного дня вдень і ввечері невістка приїзджає погодувати і прослідкувати, щоб бабуся випила правильні пігулки. Цьому є свідки, сусіди. На що жінка заявила:
– Тоді я взагалі нічого приносити не буду.
І вже чотири місяці не бачили її.
Але я відступила трохи від основної теми оповідання…
Вона мені вже давно казала, що треба винайти час і розібратись з пенсією, просила, щоб пішла з нею, я відмахувалась. Сварилась, навіть: куди та пенсія подінеться? Іди і отримуй. Навіщо мені іти? Де електроніка, а де Ракове?

Зараз прийшов край, немає вже де брати гроші на ліки. Оформила всі необхідні документи на опіку бабці. Вчора нарешті пішла в пенсійний фонд. А там кажуть:
– Ми все виплатили. І назад нічого не отримували. Якщо ви також нічого не отримували, йдіть і пишіть заяву в поліцію, бо це ж кримінальна справа. І ви не одиничний випадок.

Наталка людина толерантна. Вирішила спочатку запитатись на пошті. Вмовила мене з нею піти. Я дуже не люблю такі походеньки, бо завжди все вирішується, як треба, а потім мені матеріал викладати забороняють. Типу, все ж нормально порішалось, навіщо людям робити зайві проблеми?

Приїзджаємо. Я вмикаю відеозапис на планшеті, цілком впевнена, що все зв’ясується по-швиденькому. Якщо що сходимо ще напишемо заяву в поліцію чи прокуратуру. Я собствно і знімала для поліції, як доказ.
Але ж в Наталці по скорячку ніколи не виходить. З чотирьох пенсій знайшли тільки дві. На запитання: Де гроші?, відповіді внятної немає, але хамство неабияке. Відчуваючи, що починається нікому не потрібний срач, в розмову влізла я. Краще б я цього не робила. В мене талант!
Тут вони помітили, що я знімаю. І почалося…
– Нас знімають! А… Треба дзвонити керівництву!
– Дзвоніть, ми як раз напишемо офіційну заяву щодо загублених пенсій.
– Ви не маєте права знімати!
– Чому? Це приватна власність чи як?
– Без посвідчення не маєте права! Де посвідчення?
– Дівчино, навіть без посвідчення я маю знімати. Але воно є. Ось.
(Показую посвідчення прес-секретаря “Асоціації інвалідів АТО”. Вперше за півроку згодилося.)
– Ми охорону визвемо!
– А може краще я визову поліцію і ви тоді вже розкажете куди поділись гроші?
І тут вони різко всі кудись сховались. Людей повно, а з робітників нікого немає. 10-15 хвилин всі чекали, я вже думала визвати поліцію, як вони самі приїхали.

То, виявляється, копів визвали розумники, щоб в мене вилучити “незаконні” відеоматеріали. Полісмени вивчили моє посвідчення і кажуть:
– Вона має право знімати. Вчіть закони України. Вони ж не додому до вас прийшли? Заяву писати будемо?(це вже до нас)
Наталка пішла писати заяву в поліцейську машину, я залишилась сидіти в приміщенні пошти. Через 10 хвилин дивлюсь… Лікарі швидкої зарулюють в двері і пряміком до робітників:
– Хто тут з тиском?
Ну, ніфіга собі, – думаю. – Зараз з Натахі ще козла відпущення зроблять. Ну-ну…
Я не сумнівалась ні на мить в стані Наталчиного здоров’я.
Підходжу до машини. Так і є, сидить: щоки червоні, губи сині, руки трусяться. Намагається щось писати. Відійшла в сторонку. Дзвоню:
– Ти як почуваєшся?
– Погано мені,-каже.
– А чого мовчиш? Скажи про це копам!
Дивлюсь дівчина поліцейський пішла за лікарем. Нормас.
Підійшов лікар:
– Просто поміряємо тиск чи офіційно оформлюємо виклик?
– Звісно, – кажу, – все робіть з офіційним папірцем. А то, знаю я цих екземплярів. Зараз в лікарню зляже і заяву напише, що вона довела до цього. А так буде баш на баш, все по – чесному.
По результату в нас тиск виявився вище. Папірець лікарі накалякали і поліції надали.
Заяву напише завтра, на свіжу голову. Сьогодні вона тільки пояснення якіїсь змогла надати.
Отак… Приїхали до мене, ледь відкачала… А зараз думаю собі… Ото добре, що поїхала, бо незрозуміло чим би все скінчилось.

Відеоматеріали будуть додані до заяви в поліції, і якщо не знайдеться винуватець – крадій або зрозуміле пояснення “де гроші?”, побачать світ. А показати є що. Латентні сєпари навкруги нас…

PS: Поясню чому “латентні сєпари”. Це сім’я загиблого. Цитати з розмов: “я його туди не відправляла”, “вас таких тисячі”, “я не відповідаю за це”, “пишіть хоч президенту”, “ви мені вже набридли” і т.д.
ПРОДОВЖЕННЯ ТУТ: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=584993965212353&id=100011052644161

Юлія Зарічанська


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO