Зробивши крок назад, можна опинитися у прірві.

В чому, перевага сьогодення? Ми дуже швидко вчимося. Так швидко, що не помічаємо де нас саме дурять і в якому місці плакати, а де сміятися.
Часто читаю, що ми помилились з Президентом, народними депутатами урядом. Слава Богу, ми це освідомлюємо, що інакше не може бути, але ми звертаємо на це увагу.

Нас, ціми виборами та “лякалками”, про відсутність вертікалі влади, разводять як лохів, а ми на це ведемось. Хоча, уся попереднє владарювання, довело – українцю влада нахер не потрібна. Ми достатньо, самостійні, щоб вирішувати свої питання без чиєїсь допомоги.

Чесно кажучі, я б не винив кандидатів в президенти чи народних депутати, як особистостей. Вони тут ні до чого. Вони інструмент у грі грошових мішків.
Я б звинувачував тих, хто стоть за ними в якості маніпуляторів та фінансистів. Це на семперед олігархі, та потіттехнологі. Це найбільше зло яке ми зараз маємо. Оскільки девіз нашого часу: Вибір – без вибору! Ми як заручникі – якім пропонують баланду, а у нас є тількі можливість чи їсти чи голодувати.
Таке враження, що уся влада грає на одній стороні поля, а народ на іншій.
І чомусь у влади майже у кожного свій м’яч, а у народа тількі ворота в якому даже вратаря немає.

Свій висновок я роблю такій. Чим менше, ті хто вважає, себе владою будуть нам допомагати, тим краще.
Не треба допомагати, краще не заважайте. А Франція, дуже правильно зробила обклавши олігархів податком і правильно зробила, що вислала Депардьє.
Нам би текий закон. Але поки при владі баригі і балакуни – маємо те що маємо.