Филиал “Укрзализныци” отдаст за грузовые полувагоны “Попаснянскому вагоноремонтному заводу”, ранее принадлежавшему окружению Януковича, почти 300 млн грн.
О результатах тендера для “Дарницкого вагоноремонтного завода” сообщается в электронной системе госзакупок “Прозорро”.
Ожидается, что 250 грузовых полувагонов 2017-2018 годов изготовления (модель 12-9745, грузоподъемностью 70 т) поставят до апреля 2018 года.
Стоимость одной единицы – 1,2 млн грн, при этом в конце прошлого года такие же вагоны стоили на четверть дешевле – 950 тыс. грн.
Также сообщается, что цена на 20% дороже ожидаемой стоимости отмененных тендеров в феврале этого года.
Гарантийный срок службы полувагонов – 22 года.
Единственным допущенным конкурентом к торгам было ПАО “Днепровагонмаш” из группы Сергея Тигипко.
“Наші гроші” отмечают, что основной владелец “Попаснянского ВРЗ” – донецкое ООО “Аврора Лтд”, которое ранее контролировал нардеп-“регионал” Антон Приходской, близкий к Виктору Януковичу. Новым владельцем стало ОАО “Альтана Капитал”, которое ранее было собственностью Игоря Прасолова из окружения Януковича.
Щиро вітаємо колег, студентів, батьків з 25-річчям нашого вищого навчального закладу!
Створений на базі приватного підприємства «Інтеграл-М», інститут пройшов шлях від підприємства до вищого навчального закладу, має ліцензію та акредитаційні сертифікати на освітні послуги за такими напрямами та спеціальностями: текстильна та легка промисловість, швейне виробництво та технологія виробів легкої промисловості, конструювання та технології швейних виробів; економіка і підприємництво.
Справою життя стало становлення інституту для його керівників і фундаторів професора Аркадія Ананьєвича Мізраха та доцента Ігоря Аркадійовича Мізраха.
Активна конкуренція на ринку праці та освітніх послуг потребує розвитку різноманітних спеціальностей для різних напрямів підприємництва, малого та середнього бізнесу, торгівлі, фінансових установ та банків, податкових органів, контрольно-ревізійних управлінь, державних та приватних підприємств легкої промисловості. Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва – єдиний вищий навчальний заклад у Вінницькій області, який готує фахівців текстильної та легкої промисловості, швейного виробництва та технології виробів легкої промисловості, конструювання та технології швейних виробів, фінансів та податківців за освітніми рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, магістр.
Модельєри і технологи також повинні мати не тільки спеціальні фахові знання, а і набувати навички щодо планування та обліку фінансів, організації менеджменту, оптимізації адміністративної діяльності та оподаткування, створення власних комерційних підприємств.
Успішною командою можуть бути створені сучасні малі комерційні підприємства для моделювання та виробництва одягу. В склад такої команди входять спеціалісти з моделювання, технологи, фінансисти та менеджери. Вже під час навчання, фахівці різних спеціальностей активно спілкуються між собою, беруть участь в самодіяльності та днях моди, проектують спільні проекти, нові ефективні підприємства.
Наша кафедра фінансів, оподаткування та торговельного підприємництва (ФОТП) надає освітні послуги з підготовки бакалаврів за фаховим спрямуванням «Фінанси і кредит» та магістрів за програмою «Оподаткування». Наші студенти вивчають такі дисципліни як фінанси, фінанси підприємств, фінансовий аналіз, статистика, банківські операції, бюджетна система, фінансова діяльність суб’єктів господарювання, страхові послуги, соціальне страхування, місцеві фінанси, інвестиційний аналіз, мікроекономіка, макроекономіка, політична економія, основи економічних теорій, історія економіки та економічної думки, економіка підприємства, міжнародна економіка, сучасні економічні теорії, національна економіка, регіональна економіка.
При викладанні дисциплін на кафедрі застосовують новітні освітні технології, існує практика проведення ділових ігор, операційно-рольових і навчальних ігор, використання кейс-технології, дискусії, моделювання виробничих ситуацій. Наші випускники створюють власні успішні підприємства, працюють на відомих підприємствах легкої промисловості, в модельних агентствах Вінниці та Києва.
Активні заняття, дискусії, зустрічі з практиками, бізнес-аналітиками дозволять студентам отримати навички, які вимагає ринок праці.
Кафедра, як родина колег та фахівців, серед яких є висококваліфіковані професори, доценти та викладачі, впроваджує фінансову грамотність, логіку підприємництва, стратегічну сміливість і ефективну комунікативність між спеціалістами різного профілю для організації та реалізації виробництва товарів легкої промисловості. Вітаю вас віршованими рядками!
Має вуз наш срібний вік,
Видатних випускників,
Славні авторські роботи,
Відкривали тиждень моди.
Технології і мода
Вас чекають на роботу
А мистецтво дивувати
Вимагає багато знати
Про податки і фінанси,
Управління і баланси.
Про стартапи і ефекти,
Виробництво і проекти.
Інститутська вся родина
Тепло радісно зустріне
Юні очі і таланти
Тих, кого чекають гранти,
Хто науку вивчить з нами
Тому успіх не за горами!
З святом!
Завідувач кафедрою фінансів, оподаткування та торговельного підприємництва (ФОТП), доктор економічних наук, професор Чорна Людмила Олександрівна
Наші митці зараз чимало роблять для популяризації України у світі. Музикант Святослав Кондратів пише композиції та виконує їх на скрипці, подорожуючи різними країнами.
Його музика, написана у стилі pop-violin («популярна скрипка»), супроводжується вражаючими відеокліпами, знятими у найрізноманітніших куточках світу.
Журналісту видання Persona.Top Святослав Кондратів розповів про свій новий проект «Світ очима скрипаля» та про підсумки першого гастрольного туру Україною.
– Що ви можете сказати про українську публіку?
– Це була лише перша частина туру, по західних областях. Готуємося до гастролей на Сході. Люди у нас чудові, їм сподобалася музика, були гарні відгуки, і це надихає. Переважно приходять за хорошими емоціями, а не за примітивною музикою.
– Ви умієте надати скрипці сучасного популярного звучання, до того ж виступаєте в демократичному одязі та досить вільній манері. Як сприймають вас у класичних колах?
– Pop-violin, тобто «популярна скрипка» – досить молодий жанр. Мені завжди подобалося поєднувати класику з джазом, фольком, цей жанр дозволяє мені багато експериментувати. Недаремно ми пов’язуємо композиції з подорожами, адже кожна нова подорож – то нова емоція. Музикантів, які виступають у такому жанрі, я знаю, але їх небагато.
Був на концерті Девіда Гаррета – це американський музикант, німець за походженням. Також знаю Ліндсі Стірлінг та ще з десяток менш відомих музикантів, але вони більше працюють у жанрі кавер, тобто переграють класичні композиції в популярному стилі. Так робить Ванесса Мей. Класичні музиканти та мої вчителі сприймають мій стиль абсолютно нормально, зараз же взагалі епоха експериментів – і в музиці, і в стилях. Нормальні музиканти все розуміють і сприймають, це ж творчість.
– Ви пишете свої композиції конкретно для якогось місця, яке потім знімаєте у кліпі, чи спонтанно?
– Усе залежить від того, що спочатку зародиться – якщо народиться музика, то я шукаю цікаву місцину, думаю, куди поїхати. А буває, поїдеш у якусь країну, а вона може несподівано відкритися і так надихнути, що саме там пишеться композиція, і вже вдома її шліфуєш, доводиш до досконалості. Наприклад, композиція «Еlle» присвячена жінкам, з французької це слово перекладається як «вона». Після того як композиція отримала французьку назву, у ній слухачі чують ноти, що асоціюються з Парижем.
– У яких країнах ви виступали?
– Об’їздив із концертами дуже багато країн – і в складі інших проектів, і з сольними виступами, скрізь намагався поєднати подорожі з музикою. Був у Канаді, Китаї, в Америці, майже всю Європу об’їздив. Китай – дійсно інша цивілізація, однак зараз кордони стираються. Завдяки інтернету люди мають змогу знайомитися, спілкуватися, вивчати мови, культуру, а мова музики – одна для всього світу.
– Чи знають там, де ви гастролювали, Україну?
– Десь знають, десь ні. Не розкручена ще наша країна у світі як бренд. Я вважаю, що у нас є багато можливостей для розкрутки, але в першу чергу це, напевно, залежить від держави, бо вона найбільш зацікавлена і має бути найбільшим інвестором, спонсором і меценатом. Але, думаю, з часом все виправиться – світ тісний.
– Чи стало легше потрапити за кордон після запровадження для України безвізового режиму?
– Я ще ним не скористався, у мене тільки-но закінчилась мультивіза. Напевно, легше, бо чисто психологічно важко було їхати відкривати візу, особливо якщо ти з віддаленого району. Гадаю, це добре, люди повинні їздити, бачити світ, тоді вони і життя у своїй країні змінять на краще.
– Чи легко організувати концерт в Україні? За що треба заплатити?
– За кордоном ми не організовували своїх виступів самотужки, нас запрошували. В Україні ми мали трохи більше досвіду з організації концертів, і це все дуже складно. Потрібно багато людей, платити треба за все: за оренду зали, за прокат апаратури, транспорт, готелі, рекламу. От і виходить, що приїжджаєш показати свій проект – і не знаєш при цьому, чи він окупиться. Але ж основне завдання музиканта – демонструвати свої твори людям.
– Чи може артист заробляти гроші самими лише концертами, щоб не шукати інших джерел заробітку?
– Все можливо, якщо бути наполегливим, але в Україні погано працює законодавство стосовно авторського права, і дуже багато в зв’язку з цим обмежень для музикантів. У нас же радіостанції не платять за ротацію музики. Не маємо взагалі радіостанцій, які б транслювали, припустимо, інструментальну музику, а про радіостанції етнічної музики я взагалі мовчу. А от коли ми приїхали в Марокко знімати кліп у Сахарі на дюнах, то поки їхали в звичайному марокканському таксі, таксист нам по черзі увімкнув з десяток радіостанцій – найрізноманітніших за стилем, і всі були з етнічною марокканською музикою. У нас же такого немає, хоча повинно бути.
– Де вас можна буде побачити та почути найближчим часом?
– Ми зараз ведемо перемовини з кількома телеканалами про концерти в новорічну ніч, можливо, навіть будуть живі виступи. У березні-квітні плануємо другу частину туру «Світ очима скрипаля»: поїдемо на лівий берег Дніпра. Відвідаємо Кременчук, Дніпро, Полтаву, Харків, Черкаси, Кривий Ріг, Кропивницький, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя. На Донеччині трохи важче з організацією, треба, щоб люди на місцях підключалися і допомагали. Є у нас шанувальники в Сєверодонецьку, правда, туди важко добратися. Думаю, що з часом обов’язково приїду й туди.
ДОВІДКА
Святослав Кондратів отримав музичну освіту у Львівській музичній школі-десятирічці та Львівській музичній академії. У доробку музиканта близько трьох десятків композицій. Його дебютний альбом #MyWorld вийшов у вересні 2017 року.
Если посмотреть на количество пиар акций, проводимых Всеволодом Ковальчуком, можно сделать вывод, что он мечтает из «исполняющего обязанности» стать главой НЭК «Укрэнерго».
Как говорят в народе «из грязи в князи». Вот только есть «грязь», от которой отмыться невозможно.
Так за 2016 год, под руководством «временно исполняющего» Ковальчука государственная компания «Укрэнерго» перевела на свое подразделение, расположенное на оккупированных пророссийскими боевиками территориях, 155 миллионов гривен украинских налогоплательщиков.
При этом «Укрэнерго» проигнорировало постановление Кабинета Министров №263 от 7 мая 2015 года, которым Правительство обязало эту компанию финансировать свое подразделение в оккупированных районах исключительно за счет взносов от других энергетических компаний, которые там работают. НКРЕКП в тариф «Укрэнерго» закладывает средства в объеме, необходимом для финансирования сетей только на подконтрольной территории, но компания тратит средства нецелевым способом — просто недофинансирует контролируемые районы и за этот счет обеспечивает почти бесплатную работу магистральных электросетей в «молодых республиках».
Иными словами, Всеволод Ковальчук добровольно передал боевикам 155 млн украинских гривен, дабы те закупали оружие и патроны, которыми потом убивают наших защитников в зоне АТО. При этом, тарифы на электроэнергию в основной части Украины меняются в сторону роста едва ли не ежеквартально. Интересно, знает ли «пересічний українець», у каждого из которого член семьи или знакомый воевал в АТО, что с тех средств которые он ежемесячно платит за электроэнергию, часть идет на финансирование электросетей на подконтрольных боевикам территориях?
И это не единственный «знак доброй воли» Всеволода Ковальчука в сторону Москвы.
Вспомнить недавнюю историю с европейским сообществом операторов магистральных сетей в области электроэнергетики ENTSO-E. Благое начинание – желание интегрировать украинские сети с европейскими, начатое задолго до назначения Всеволода Ковальчука и.о. главы «Укрэнерго», Ковальчук превратил в попытку превратить наши сети в транзитные, для поставок электроэнергии с Российской Федерации в Европу. История попала с прессу, и только вмешательство народных депутатов, министерства и общественности позволило остановить развитие событий по невыгодному для Украины сценарию.
Это далеко не первый скандал, связанный с работой Всеволода Ковальчука в НЭК «Укрэнерго». Так в 2011-2013 гг. «Укрэнерго», в бытность Ковальчука председателем комитета по конкурсным торгам, провела с нарушениями 12 закупок, по которым подписаны контракты на сумму 2 млрд. гривен. Такие закупки выигрывали компании, в том числе, подконтрольные самому Ковальчуку и его семье. По этому эпизоду в 2015 году ГПУ открыла уголовное производство.
Несмотря на масштабный букет нарушений, найденных Госфининспекцией и ГПУ, подозрение Ковальчуку так и не было предъявлено. Как утверждают наши источники в Генеральной прокуратуре, «выйти сухим из воды» Ковальчуку помог его «высокий покровитель» – известный бизнесмен Константин Григоришин. Дело «замяли», но улики остались.
Учитывая интерес общества к работе украинских энергетических компаний, на фоне роста тарифов, в случае господина Ковальчука, гораздо логичнее готовится к встрече с СБУ и НАБУ, чем с журналистами.
Ведь «фунт» на службе олигарха явление временное и эфемерное, а вот статьи криминального кодекса за воровство и сепаратизм – вполне реальны.
51-річна жителька села Борщівка Ковельського району Неоніла Власюк працювала з березня 2009 року листоношею у відділенні поштового зв’язку Свидники ЦПЗ № 4 Волинської дирекції ПАТ «Укрпошта», – про це повідомляє Район.Ковель.
24 квітня цього року до Ковельського відділу поліції надійшов лист від керівництва «Укрпошти», у якому повідомлялося про привласнення нею коштів поштового відділення, що призначалися на виплату пенсій, соціальних субсидій та допомог.
Поліцією було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
Як з’ясувалось, у листопаді-грудні 2016 року та у березні 2017 року Неоніла Власюк не виплачувала пенсії та грошові допомоги 25-ти жителям сіл Свидники, Борщівка, Великий Порськ та Малий Порськ, підробляючи їхні підписи у відомостях та подаючи сфальсифіковані документи до відділення поштового зв’язку. Загалом, вона умисно привласнила майже 40 тисяч гривень коштів своїх односельчан та земляків.
Суд врахував те, що обвинувачена вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, має неповнолітню дитину, без зволікання зробила все, щоб загладити вину перед потерпілими, відшкодувала їм збитки.
Неонілу Власюк засуджено до чотирьох років позбавлення волі з іспитовим терміном на один рік.
Раніше проти міністра інфраструктури почали розслідування щодо незаконного збагачення.
Детективи Національного антикорупційного бюро України 3 листопада проводили слідчі дії в очільника Міністерства інфраструктури Володимира Омеляна. Про це пише Українська правда з посиланням на джерела.
Нагадаємо, детективи Національного антикорупційного бюро розпочали розслідування проти міністра інфраструктури Володимира Омеляна щодо незаконного збагачення. Зазначається, що слідчі вже отримали доступ до інформації про його мобільні переговори. Згодом, Омелян заявив, що не порушував закони та готовий співпрацювати з правоохоронними органами.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Скарга співака пов’язана з використанням його зображення у фільмі “Дублер”.
Російський співак Стас Михайлов подав скаргу на Росію до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), і вона була недавно прийнята.
Інформація про це розміщена на офіційному сайті суду.Повідомляється, що скарга артиста пов’язана з фільмом “Дублер” з Олександром Реввою в головній ролі.
Ще у 2013 році, коли фільм тільки вийшов у прокат, артист звернувся в Останкінський суд Москви і зажадав від прокатника “Каропрокат” 10 млн руб. замість компенсації за використання його зображення.
Однак тоді співак суд програв. Зрештою, більше року тому артист вирішив добиватися справедливості в ЄСПЛ і подав туди скаргу, яка по факту була прийнята.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Протягом трьох діб суд має обрати Геннадію Дронову запобіжний захід.
Водієві Volkswagen Touareg Геннадію Дронову, який був учасником смертельної ДТП, що сталася в центрі Харкова, в понеділок, 6 листопада, оголосили підозру. Про це повідомляє видання Мediaport з посиланням на адвоката Дронова Сергія Перепелицю.
За його словами, підозру Дронову пред’явили в лікарні в другій половині дня.
«Стаття та ж – ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України – порушення правил дорожнього руху. Я ще не встиг ознайомитися з усіма документами, але, на нашу думку, і ми вже говорили свою позицію – нашої провини тут немає», – прокоментував адвокат.
Протягом трьох діб суд має обрати Геннадію Дронову запобіжний захід.
Нагадаємо, раніше Дронов перебував у статусі свідка. 6 листопада суддя Київського районного суду Харкова відмовився визнавати Дронова потерпілим. Сам Дронов раніше заявляв, що не вважає себе винуватцем аварії. 23 жовтня водія його взяли під охорону.
Як повідомлялося, ввечері 18 жовтня у Харкові сталася ДТП у центрі міста, внаслідок якої загинули п’ятеро людей. Жінку, яка була за кермом “Лексусу”, що в’їхав у натовп, відразу затримали. Згодом вона заявила, що відмовляється співпрацювати зі слідством. Слідчими органами відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає до 10 років позбавлення волі.
Згодом нардеп Антон Геращенко розповів, що коли сталася ДТП, Зайцева брала участь у перегонах по нічному Харкову. Про це стало відомо після того, як харківський інтернет провайдер “Тріолан” виклав відео зі своїх камер спостереження навпроти будівлі виконавчого комітету.
20 жовтня Київський райсуд Харкова на два місяці взяв під варту Олену Зайцеву, обвинувачену у скоєнні смертельної ДТП. Тим часом Зайцева заявила, що не визнає своєї провини.
У місті Дубно Рівненської області саме на День захисника України, 14 жовтня, було відкрито один із найбільших у країні пам’ятників.
На постаменті височіє скульптура козака на коні – цей образ збірний, він символізує боротьбу за волю України.
У народі цього козака вже охрестили Тарасом Бульбою, адже дія однойменної повісті Гоголя відбувалася саме тут, у Дубні, і образ взято саме з цього твору…
Та, виявляється, пам’ятник борцям за волю теж довелося виборювати. Упродовж цілих 20 років у незалежній Україні автори монументу мусили долати бюрократичні та політичні перепони, що перешкоджали встановленню монумента. Про це журналісту Persona.Top розповів скульптор, автор пам’ятника Юрій Козерацький.
Юрій Козерацький фото автора
– Яку ідею закладено у цьому пам’ятнику?
– Пам’ятник виконаний у стилі характерного українського козацького бароко, суть його – це енергетика, якою він наповнений, рішучість, сила і впевненість. Глядач, коли підійде до монумента, повинен бачити не просто якогось коня, він має відчувати зв’язок із предками і бойових дух, переданий через покоління. Це передається генетично, як естафета, кожен у собі його носить, і в необхідний момент цей дух виринає, як це сталося на Майдані. Тому цього пам’ятника й бояться.
Особливістю пам’ятника є ще й герб. У нас чомусь завжди зображують тризуб плоским, а ми зробили його у техніці «в’язь», він об’ємний. Такий герб існував ще за княжої доби. Це динамічний герб, що випромінює силу, а не просто пласкі вила.
– З чого починалося створення цього монументу, чи був проведений конкурс проектів?
– Це були 90-ті роки, коли всі ми гралися в демократію. У 1997 році було оголошено конкурс на найкращий проект пам’ятника борцям за волю. Зібралася достойна комісія з Києва, представлена гідними митцями всеукраїнського рівня, вона й обрала проект. Конкурс був відкритим, всі макети з нього зараз зберігаються у місцевому музеї. Загалом було подано сім чи вісім робіт. Нашу відібрали, звертаючи увагу в першу чергу на архітектурне рішення, на ідею, на те, як монумент вписується у міське середовище.
Площу під пам’ятник вирішили переобладнати, щоб він туди вписався архітектурно. Колись там стояв пам’ятник Леніну, але зі здобуттям незалежності його знесли. Через дорогу розташований палац князів Острозьких – це свого роду візитівка міста, тому ми мали зробити все гармонійно. Не один раз ми приїздили туди, вимірювали, якою має бути висота, і вирішили, що найкраще – десять метрів разом із п’єдесталом.
– Виходить, створювали пам’ятник аж 20 років. На що пішло стільки часу?
– Непросто було швидко зробити пам’ятник, тому що ми взяли за основу головного героя твору Гоголя «Тарас Бульба», адже там події розгортаються саме в Дубні. Тарас – збірний образ, а отже, ми мали зробити пам’ятник так, щоб втілити не людину, а ідею. Та зробити це було не так легко, бо у цій місцевості мешкають досить великі громади євреїв і поляків. Коли вони дізналися, що тут мають встановлювати пам’ятник, почали протестувати: людей підбурили тим, що Тарас Бульба воював з поляками.
– На чиєму боці в цьому конфлікті була місцева влада?
– Представники цих громад були і у місцевій владі, почалося протистояння. Якщо у міській раді сидить бодай один заангажований клерк, він не пропустить це рішення. Почали писати всілякі ганебні статті у «жовтій пресі». Десь у 2008 році зібралася нарада урбаністів у Дубно, обговорювали, наскільки доцільно у цьому середньовічному місті робити якісь зміни. Щодо нашого пам’ятника там заперечень не було, всі одностайно погодилися, що він впишеться в міське середовище. Але то говорили фахівці, а чиновники і влада на це не орієнтуються. Потім стали змінюватися кошториси, матеріали дорожчали.
– Як же все-таки вдалося добитися спорудження пам’ятника?
– Проблему вирішили завдяки патріотично налаштованому міському голові. Знайшлися спонсори, які зрозуміли, що ця ідея варта того, щоб її втілити, от тоді все й пішло. Зрештою, завершили ми тільки зараз, і я вважаю, що це найбільш вдалий час, щоб цей пам’ятник народився. Зважаючи на те, що відбувається в нашій країні, такий пам’ятник, який піднімає гідність кожної людини, просто необхідний.
– Скільки часу пішло на власне мистецьку роботу?
– Ще десять років тому нам виділили на території замку приміщення, ми зварили там каркас. Потім перевезли цей металевий каркас до Києва в нашу майстерню, і з вересня 2016-го до кінця року завершили роботу. Працювали, щоправда, дуже наполегливо, як кажуть у народі, дупа була в милі.
Нас у команді четверо: крім мене, ще Володимир Шолудько, Олег Пінчук і Стефан Загайкевич. Кожен відповідав за свою ланку, робив те, на що він спроможний. Троє ліпили, а один відповідав за організаційну роботу – адже коли ти зайнятий творінням, то відволікатися на телефонні дзвінки, договори, доставку матеріалів, оформлення документів нема коли. Сама фігура з конем без постаменту має висоту 6,7 метра, тому важливо було, щоб ми один за одним наглядали. Починав, наприклад, Шолудько робити коня, а я ліпив хвоста, та потім, коли відходили на кілька метрів, то бачили недоліки і один за одним поправляли, тому це спільне творіння. Ми вже нашою групою не одну таку велику роботу зробили: пам’ятник Гонгадзе в Києві, пам’ятник засновникам Києво-Печерської лаври Антонію і Феодосію, в’їзні знаки для багатьох міст, в тому числі й для Києва.
– Як відкривали пам’ятник?
– Я думаю, що не лише в Україні, але й у Європі не було такого відкриття. Святкування було грандіозним. Це було не просто чергове свято Покрови, а свято козацького духу. Був запрошений владика, міністр культури, все було на дуже високому рівні. Пам’ятник має неймовірної краси п’єдестал, навколо нього спорудили величезний каркас із жовто-блакитною підсвіткою, це було дуже ефектно.
– Якими мають бути українські пам’ятники, щоб вони несли в собі правильну енергетику і дух?
– Радянські пам’ятники були знесені, і я вважаю, що це правильно. Але вони в основі своїй були зроблені грамотно. Зараз же роблять неграмотно, скульптури не відповідають жодним правилам. Мені прикро, що мистецтво розвивається у прямій залежності від культурного рівня замовника. А він у наших можновладців, а то й меценатів – нижче плінтуса. Люди, які замовляють пам’ятники, не розуміють принципів монументальної пластики. Якщо цих знань немає, то виходить самодіяльність.
Школа монументального мистецтва зараз занепадає, з’явилася тенденція до перетворення мистецтва на бізнес. Але ж почуття не продаються. Митець – це особистість, яка не повинна уступати та продавати свої цінності, робити щось недолуге і безграмотне, займаючись заробітчанством.
Довідка:
Тарас Бульба – літературний персонаж, головний герой однойменної повісті Миколи Гоголя, дія якої розгортається в місті Дубно під час козацького повстання у 1637-38 рр. Крім того, на Волині й Поліссі в часи Другої світової війни діяла УПА «Поліська Січ», засновником якої був громадський діяч Тарас Бульба-Боровець.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
