Статті

Перед вами человек, который в свой 71 год с полным правом может сказать, что жизнь состоялась. Сегодня у Аркадия Ананьевича День рождения.

И дай Бог каждому, оглядываясь на пройденный жизненный путь, видеть там столько же поводов для гордости. Его детище, Винницкий институт конструирования одежды и предпринимательства, известен на всю Украину; успешная научная деятельность принесла ему звание профессора, а двое замечательных сыновей не перестают радовать своими успехами.

О том, как обращать поражения в победы, о необходимости уметь решительно менять собственную судьбу и о том, как вырастить ребенка достойным человеком, рассказывает ректор Винницкого института конструирования одежды и предпринимательства, кандидат педагогических наук, профессор кафедры фундаментальных и гуманитарных дисциплин и педагог с 35-летним стажем Аркадий Ананьевич Мизрах.

– Винницкий институт конструирования одежды и предпринимательства – это дело всей вашей жизни. Как вам удалось создать столь успешный вуз?

– Мы начинали с малого предприятия «Интеграл-М», на котором шили много одежды. Однако со временем стало трудно выдерживать конкуренцию с поляками, турками и китайцами, и пришлось перестраиваться. У нас было закуплено много дорогостоящего швейного оборудования, с ним нужно было что-то делать. Тогда было принято решение использовать свои педагогические способности и готовить конструкторов-закройщиков на базе училища. Позже мы открыли колледж, и когда увидели, что набрались достаточно сил, решили двигаться выше. В 2004 году открылся институт конструирования одежды и предпринимательства. Было много трудностей, но была цель и уверенность в том, что мы делаем. Сегодня среди вузов очень большая конкуренция и сравнительно малое количество абитуриентов из-за сложной демографической ситуации в 90-х годах. Это заставляет работать еще лучше.

– В этом году ВИКОП исполняется 25 лет. Он прошёл путь от училища до института, который сегодня единственный в регионе готовит специалистов для легкой промышленности уровня магистра. Как удалось все это время держаться на плаву?

– В свое время мы поняли, что развитие легкой промышлености нуждается в грамотных технологах, конструкторах, которые могли бы самостоятельно разрабатывать модели, налаживать пооперационный процесс изготовления как при серийном, так и при индивидуальном производстве, а также знать тонкости раскроя. Фактически институт и функционирующий при нем колледж выпускают универсальных специалистов, прошедших подготовку на винницких фабриках. Помимо этого, институт готовит экономистов для малого бизнеса и будущих налоговиков.

Я не могу сказать, что нам все давалось легко. Были трудности, есть они и сейчас. В Украине тяжело работать, ведь от государства мы ничего не получаем, но в тоже время исправно платим налоги, обеспечиваем педагогов работой и выпускаем специалистов высшего уровня.

Во всем мире частные вузы составляют около 50% от общего количества, а в Украине их доля еле дотягивает до 5%. В Европе выше ценят частное образование и считают, что самые талантливые люди раскрывают свой потенциал именно там. Сегодня мы не ощущаем поддержки на государственном уровне, но продолжаем вкладывать силы и душу в своих студентов. Они это чувствуют, поверьте.

Наши преподаватели являются авторами учебников и учебно-методических пособий по разным направлениям подготовки, в том числе с грифом МОН Украины. Преподавательский состав института вместе со студентами разрабатывает модели специальной и медицинской одежды и участвует в межвузовских и международных научно-практических конференциях. Мы публикуем большое количество научных работ, в том числе в профессиональных изданиях, получаем патенты на изобретения и полезные модели. Например, сегодня мы изготавливаем одежду для урологических больных, которую раньше никто не делал. Разработкой занимались ведущие профессора и доктора в упомянутой отрасли. Получили патент в Украине и США и изготавливаем своего рода пояс, который делает повседневную жизнь больного более комфортной. Стыдно сказать, но в Украине из-за вездесущей бюрократии очень сложно с подобными вещами «зайти» в аптеки, поэтому мы запустили производство в Израиле. В Украине продаем эти изделия частным образом. Мы действительно очень много, и, что самое важное, прозрачно работаем. Всем бы такой порядок, как у нас.

– Почему-то считается, что получить диплом в частном вузе легче, чем в государственном. Так ли это?

– Это ошибочное мнение. Частный вуз постоянно работает над своим имиджем и нацелен исключительно на результат. Мы должны иметь идеальную репутацию, ведь, в отличие от государственного учебного заведения, у нас нет ни стипендии, ни общежитий. Мы снабжаем знаниями и обучаем навыкам. Очень внимательно анализируем ситуацию на рынке труда и изучаем международный опыт в своей отрасли. Продуманная работа на перспективу дает отличные результаты. Наши выпускники создали уже более 300 предприятий. Они работают в Израиле, США, Германии, Хорватии, Польше. Мы ценим каждого своего студента и предоставляем нуждающимся льготы на обучение до 50%.

– Сегодня у многих нет мотивации для учебы и получения высшего образования. Как готовить специалистов, которые, получив диплом, с первых месяцев полноценно включатся в работу?

– Сегодняшние выпускники школ уже четко понимают, что им нужны профессии для жизни. Если взять журнал с объявлениями, можно увидеть, кто нужен работодателям. Наши студенты приходят именно за знаниями, ведь форма обучения исключительно контрактная.

Кроме того, в учебном процессе мы руководствуемся еврейским подходом к воспитанию детей и делаем все возможное, чтобы отношения между педагогом и студентом были построены на добре, взаимопонимании и уважении. Дети сразу отзываются на доброе слово. Даже те ученики, у которых что-то не получалось, при подобном подходе к делу показывают хорошие результаты.

Важно, что наши выпускники востребованы больше, чем на 100%. Работодатели стоят в очереди, чтобы забрать их на предприятия легкой промышлености. Более того, бывает такое, что они пытаются соблазнить студентов, чтобы те шли на работу еще до окончания учебы.

– Сегодня часто и много говорят о правильности выбранного пути реформирования украинского общества, о внедрении различных моделей его развития. Как изменился украинский студент за 25 лет?

– Образ вечно голодного студента постепенно ушел в прошлое. Теперь студенты думают не о том, чего бы поесть, а о том, чем бы себя развлечь.Раньше у студентов очень много времени уходило на учебу, дети все дни напролет проводили за учебниками, часами сидели в библиотеках, готовясь к семинарам и экзаменам. Сегодняшнему студенту в этом плане гораздо проще. В сети полно докладов и рефератов, поиски информации занимают считанные минуты.

Студенты очень изменились, ведь раньше мы были романтиками, хотели получить профессию, которая изменит мир к лучшему. Нынешнее поколение – прагматики. Для них образование – ступенька к достижению конкретной, часто материальной, цели. Поэтому сейчас многие ребята успешно совмещают работу и учебу. В наше время работающий студент был большой редкостью.

– Появляются ли в педагогике какие-то новые тенденции, методики? Или все уже придумано?

– В советское время профессия учителя была одной из самых уважаемых. Ведь этому человеку родители доверяли самое дорогое — свое чадо. Работа в учебных заведениях никому не казалась легкой, но привлекала многих своим бескорыстным благородством. Сегодня все иначе. Шкала ценностей изменилась, и профессия преподавателя стала «непрестижной». Это что касается самой профессии. А вообще за последнее десятилетие сильно изменилась методика преподавания. Сейчас на обычные лекции студент не реагирует, его нужно держать в тонусе и занимать деловыми играми и практическими занятиями.

Мы проводим много практических занятий непосредственно на предприятиях, и уже потом в учебном заведении даем теорию. Студенты на лекцию идут подготовленными. Мы только обсуждаем нюансы и закрепляем все изученное на практике.

Очень важно обладать терпением и тактом, уметь любить и прощать, стремиться к новым знаниям и пробуждать это стремление в учениках. Нужно постоянно говорить им о необходимости быть порядочными и добрыми людьми, не делая скидки на то, что мир вокруг жесток и прагматичен.

– Вы не только обучаете, но и воспитываете студентов. Что помогает вам справляться с этой задачей? 

– Знания, опыт, любовь к детям — вот то, что помогает справляться с любыми трудностями. На первых этапах детей, которые начали самостоятельную жизнь, без родителей очень трудно организовать, ведь подавляющее количество наших студентов – из областного центра. Поэтому два раза в год мы проводим День здоровья и полностью переключаемся с обучения на отдых. Вуз расположен недалеко от Вишенского озера, поэтому нашей хорошей традицией стал отдых на его берегу.

На таких неформальных встречах мы развлекаемся, готовим еду и обсуждаем различные проблемы. Дети прямо на глазах становятся более открытыми, легче находят язык со сверстниками. Эти обычные на первый взгляд посиделки со вкусностями и активные игры очень помогают организовать учебный процесс.

– Что повлияло на ваш выбор педагогики как основной профессиональной сферы деятельности?

– Моя первая специальность – инженер. Когда я работал главным конструктором на заводе тракторных агрегатов, то познакомился с директором школы рабочей молодежи Борисом Бенедиктовичем, и он предложил мне сменить завод на школу. Он был назначен директором школы №25, а мне предлагал заниматься техническим центром на базе школы. Долго сомневался, взвешивал это предложение, и в результате принял решение кардинально изменить свой трудовой профиль.

Со временем получил педагогическое образование и успешно защитил кандидатскую диссертацию. Позже, работая в педагогическом университете, стал доцентом.

Я выпустил очень много детей. Вспоминаю, как в 89-ом Борис Бенедиктович отправил меня начальником летнего лагеря в Барский район, в село Поповцы. Мы вместе с детьми ремонтировали коровники, построили четыре километра дороги. Тогда дети получили очень хорошую зарплату, помимо этого я купил им на Тульчинской фабрике костюмы, галстуки и ботинки.

Я воспитывал детей, учил их замечать красоту окружающего мира, любить рассветы и закаты. На моих глазах они взрослели, узнавали, что такое первая любовь. Я относился к ним как к родным, а они любили меня. Мои успехи в педагогической деятельности и повлияли на то, что она стала основной сферой моей профессиональной деятельности.

– Вы воспитали прекрасных сыновей и сегодня заботитесь о внуках и правнуках. Что, на ваш взгляд, в первую очередь должны учитывать родители и педагоги в своей воспитательной деятельности?

– Важно собственным примером, поступками показывать ребенку, что значит быть достойным человеком. Детям с самого раннего возраста нужно уделять особое внимание, и заниматься их воспитанием нужно не в последнюю, а в первую очередь.

Со своими детьми я занимался комплектами для моделирования и конструирования, прививал им любовь к спорту, учил кататься на лыжах. Мои сыновья еще в школьном возрасте показывали блестящие результаты. Так как я работал в школе, то имел возможность владеть в полном объёме информацией, касающейся моих детей.

После восьми классов школы они продолжили обучение в колледжах, а после – в университетах. Закончив обучение с отличием, мой старший сын Анатолий стал ведущим дерматовенерологом, а младший, Игорь закончил три вуза и стал талантливейшим педагогом, экономистом и юристом. Также Игорь в совершенстве владеет несколькими музыкальными инструментами, знает несколько иностранных языков. Я могу только гордиться своими детьми – ведь что может быть лучше, чем слышать прекрасные слова в адрес сыновей.

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Український історик Олександр Іщук розповів, що про Голодомор 1932-1933 років в Україні збереглося багато документів, але точну кількість жертв ще не порахували

Завідувач відділу історії України ХХ ст. Національного музею історії України Олександр Іщук розповів, що про Голодомор 1932-1933 років в Україні збереглося багато документів, але різні установи називають різні цифри про кількість жертв Голодомору.

Про це він розповів в ефірі Громадського радіо 25 листопада.

«Багато збереглося інформації в документах спецслужб. Раніше ці документи не були доступні нікому. Лише за Віктора  Ющенка розпочався поступовий етап їх розсекречення. У справах таємного діловодства є інформація про настрої населення. Чекісти записували правдиву інформацію про те, що селяни не підтримували створення колгоспів і протестували. До початку голодомору було дуже багато збройних повстань. Під час розпаду СРСР відбувалися чистки в архівах. Чимало матеріалів, які вказували на злочини проти українців того часу, було спалено», — розповів він.

За словами історика, документів сьогодні достатньо, аби зрозуміти, що відбувалося в той час, однак є багато суперечок з приводу кількості жертв Голодомору.

«Інститут демографії називає одну цифру, а музей «Меморіал жертв Голодомору» іншу.  Для інших країн теж незрозуміло, чому українці не можуть розібратися з цим питанням. Не всі матеріали про кількість жертв збереглися. Тому ми знову повертаємося до того, що документів, які б повністю відобразили картину голодомору немає, і за кордоном іноді на це дивляться з підозрою», — додав Іщук.

25 листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів в Україні.

Нагадаємо, що в ХХ столітті українці пережили три голодомори: 1921-19231932-1933 і 1946-1947 років.

Найстрашнішим був Голодомор 1932-1933 років.

Політика, яку здійснював тоталітарний комуністичний режим – примусова колективізація сільських господарств, «розкуркулення» селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі, і як наслідок терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців.

В листопаді 2006 Верховна Рада визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.

В  грудні 2016 року парламент України закликав й інші держави визнати Голодомор геноцидом українського народу. Наразі  24 країни вважають Голодомор 1932-1933 років геноцидом українців.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Украинское общество еще не успело остыть от разговоров о «слепых трастах», «панамских документах» и прочих «сокровенных» делах народных и не только избранников, как появилась идея все это упорядочить, привести к общему знаменателю и поставить точку во всех спорных моментах.

Бытует мнение, что в украинском законодательстве следует закрепить такие понятия, как «оффшорная компания», «оффшорная зона», «оффшорное государство», «налоговый суверенитет». С этой целью необходимо в кратчайшие сроки принять находящийся на рассмотрении в Верховной Раде законопроект от 12 апреля 2016г. №4380 «О налоговом суверенитете Украины и оффшорных компаниях», а также внести соответствующие поправки в Налоговый кодекс страны.

Проектом, который готовился группой народных депутатов в течение полутора лет, предлагается ряд мер, которые с одной стороны административно и фискально снизят привлекательность использования услуг оффшорных компаний, а с другой — уменьшат экономические мотивации для такого использования. В отдельных случаях проект запрещает или ограничивает участие оффшорных компаний как сторон контролируемых сделок.

Опираясь на проведённый финансовый аудит по Украине, глава ФАТФ (Группа разработки финансовых мер борьбы с отмыванием денег) Сантьяго Отаменди акцентировал внимание на том, что ежегодно украинские олигархи выводят из страны до 12 млрд долларов, а общая сумма уже находящихся в оффшорах средств составляет около 150 млрд долларов.

Данные показатели почти на треть превышают валовый внешний долг Киева и на 40 % его национальный ВВП. При этом обратно из-за рубежа в виде инвестиций возвращается не более 3,5 млрд. долларов в год.

Основная причина этого, по мнению Сантьяго Отаменди, засилье на Украине теневого сектора экономики, доля которого по отношению к ВВП достигает 30%. В числе других факторов иностранец выделил нестабильную политическую ситуацию, несовершенство налогового законодательства и плохой инвестиционный климат. В результате бюджет государства недополучает налоги, создаются предпосылки для легализации преступных доходов и финансирования терроризма.

Сергей Мельничук, народный депутат Украины, согласен с выводами ФАТФ разработать национальную программу деоффшоризации экономики.

К её подготовке, по мнению депутата, помимо ФАТФ следует привлечь Комитет экспертов Совета Европы по оценке мер борьбы с отмыванием денег (MONEYVAL, г. Страсбург), Международный валютный фонд (г. Вашингтон), Совет по финансовой стабильности (г. Базель), а также ряд ведущих профильных неправительственных организаций:

  • «The European Network on Debt and Development» (EURODAD, г. Брюссель);
  • «Global Financial Integrity» (г. Вашингтон);
  • «Tax Justice Network» (г. Лондон);
  • «The Boston Consulting Group» (г. Бостон).

Опираясь на вес указанных компаний в мировом обществе, Мельничук рекомендует изучить опыт США, Италии, Великобритании по проведению налоговых амнистий для оффшорных капиталов, а также актуализировать списки стран-оффшоров, внеся соответствующие изменения в распоряжения Кабинета министров Украины от 23 февраля 2011г. № 143-р и № 977-р от 16 сентября 2015г.

Ярким примером борьбы с отмыванием капиталов можно считать инициативу президента Монголии, Халтмаагийна Баттулги, который дал 49 дней всем монгольским олигархам на возврат финансов назад в страну, иначе наступит ответственность. Многие считают это популизмом, но «нравственно начало»…

В Украине, конечно же, такой сценарий властями не рассматривается, но, как известно, «цыплят по осени считают». Исходя из цифр из отчета Отаменди, вернув хотя бы половину денег назад в экономику, не говоря уже о госбюджете, рассчитаться со всеми обязательствами страны на международной арене возможно было бы за год-два.

vse.media


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ще 10 років тому українські бджоли ледве гули. Принаймні, їх майже ніхто не чув, окрім поодиноких бідних бджолярів. Потім до влади в Україні прийшов маловідомий пасічник, і трапилося диво – натепер по експорту продуктів бджільництва наша країна займає провідне місце у цілому світі!

Минулого літа прем’єр-міністр України Володимир Гройсман завітав до Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП)  України з приводу чергового ювілею цього славетного вищого навчального закладу. Оглянувши влаштовану з цього приводу виставку досягнень, з великим сумом зазначив: «Рибна галузь у нас, нажаль, у повному занепаді. Просто не знаю, що з цим робити!». Як видається, існує принаймні два стратегічних шляхи вирішення цієї проблеми – або на майбутніх виборах проголосувати за президента-рибовода, або спільними зусиллями зробити рибогосподарську діяльність популярною, тобто модною.

Стан справ в рибній галузі нашої країни дійсно не найкращий. За часів незалежності, наприклад, кількість садкових ліній для вирощування риби скоротилася на 90%. Якщо у 91-му році минулого століття українці з’їли близько 24 кг риби на душу, то минулого року, за даними представництва ФАО ООН в Україні, лишень 8. За 6 місяців минулого року в Україні видобуто лише 30,3 тис. тонн водних біоресурсів, при цьому за цей же період імпортовано понад 150 тис тонн.

Наша країна має чи не найбільший природний потенціал у Європі з вирощування рибної продукції, але на сьогодні в Україні вирощується лише 30 кг риби на гектар водної поверхні (для порівняння цей показник у Польщі складає 60 кг, а в Угорщині — 150 кг).

До такого стану речей українське рибне господарство рухалось поступово, все більш відхиляючись від загальноєвропейського та, навіть, загальносвітового тренду сталого розвитку. Законодавство загального характеру, зокрема в частині водо- та землекористування, орендних відносин, дозвільної системи,  ухвалювалось та ухвалюється без урахування особливостей ведення рибництва та рибальства. Програми розвитку аграрної економіки, села та сільських місцевостей, у тому числі в частині надання безповоротної державної допомоги та пільгового кредитування, повністю ігнорують такий вид аграрного бізнесу, як рибництво.

Державне фінансування такої надважливої для рибної галузі програми, як штучне відтворення водних біоресурсів, відбувається в обсязі, який не покриває і половини реальної потреби.

Одна з головних причин такого стану полягає у тому, що керівництво сільськогосподарської галузі, Кабінету Міністрів,  не розглядають рибну галузь як важливий елемент у системі формування продовольчої безпеки держави.

Не так давно тепер вже колишній очільник аграрного відомства публічно заявляв: «Що ви мені про вашу рибу, коли бджоли приносять у державну казну мільйони доларів!». Що казати про чиновників, коли навіть на  провідних аграрних інформаційних ресурсах країни просто відсутній такий розділ, як рибництво!

Рибна галузь України, крім унікальних водних ресурсів, має ще й потужний прошарок висококласних та досвідчених фахівців, які працюють в усіх ланках галузі – від Держрибагентства до звичайного рибного господарства. Відомо, що реформа, як і всяка добра справа, має починатися з голови. Але, нажаль, з незрозумілих широкому загалу чинників на керівну посаду рибної галузі останнім часом призначають людей, які дуже далекі від рибництва та рибальства. Можливо, вони насправді є добрими та порядними людьми, але фахівці, що багато років працюють в галузі, сприймають це не інакше, як неповагу до себе.

Така ситуація дуже схожа на якісь незрозумілі експерименти і точно не призведе до позитивних зрушень. Насправді, значну кількість накопичених  в галузі проблем можна вирішити простим методом перестановки літер на папері. Наприклад, в нашій країні існує надзвичайно складна бюрократична система взяття в оренду частки водойми загальнодержавного значення для установки садкових ліній. На сьогодні, при існуючій законодавчій базі, жодне з вітчизняних підприємств не змогло скористатися цим правом.

Таке поняття, як марикультура, у нас просто перестало існувати. Якщо до Жовтневого перевороту минулого століття з території України щорічно експортували до Європи понад два мільйони устриць, то зараз відбувається зворотній процес —  ми змушені їх імпортувати. Чому склалася така ситуація?

Крім суто чиновницьких перепонів існують ще й певні законодавчі колізії. Значна частина морського узбережжя країни має природоохоронний статус. На Азові, наприклад, таким чином охороняють чорноголову чайку. По суті, задля вирішення проблеми потрібно зробити просту річ – внести поправки до закону і дозволити на узбережжі морів вирощувати молюсків та інших гідробіонтів в умовах аквакультури.

Крім того, законодавча база, що регламентує рибогосподарську діяльність в Україні, потребує суттєвої корекції. Деякі законодавчі акти важко корелюють між собою, а інколи — навіть протиречать один одному. Наприклад, закони «Про аквакультуру» та «Про спортивне рибальство».

Натепер в нашій країні існує кричуща невідповідність з європейскими нормами правил забору біологічного матеріалу для отримання ветеринарної експертизи. Наприклад, цього року одне з потужних рибних господарств з Одещини вперше виробило 10 кг осетрової ікри. Довгоочікувана радість! Але, щоб отримати дозвільні документи, потрібно пройти експертизу. Так от, фахівці держпродслужби почали вимагати для аналізу 3,5 кг ікри!

Керівництво асоціації «Українська аквакультурна спільнота» звернулося  до Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів пана Лапи В.І. з проханням врегулювати цю проблему, але наразі «віз і понині там».

Нажаль, аналогічних проблем в галузі безліч! Задля їхнього вирішення корисно було б скористатися досвідом цивілізованих країн. В Європейській унії вже давно частину функцій, які навіть потенційно можуть передбачати корупційну складову, держава передала громадським об’єднанням – галузевим Асоціаціям. Це потужні, прозорі та фінансово незалежні структури, які розподіляють квоти на вилов гідробіонтів, фінансують селекційні дослідження, програми з відтворення, здають в оренду гідроспоруди та роблять багато інших корисних для галузі речей.

Загально відомо, що для досягнення високої мети, крім пустопорожньої балаканини, потрібно мати велике бажання та хист. В разі, якщо українські можновладці знайдуть можливість об’єднати зусилля з представниками  громадськості, рибна галузь матиме усі можливості досить швидко пройти шляхом успіху українського бджільництва.

В робочому кабінеті колишнього міністра АПК донедавна висіла велика картина із зображенням старовинних українських вуликів. Дуже хотілося б, щоби найближчим часом на цьому місці було розташоване полотно, на якому б красувався короп української рамчастої породи.

Виконавчий директор асоціації «Українська аквакультурна спільнота»,
Юрій Яременко

vse.media


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

 

25 листопада українці та світ, як і щороку, вшанують пам’ять убитих Голодомором 1932–33 років. Жалобні заходи традиційно відбуваються також у 32 країнах світу.

Національні пам’ятні заходи до 84 роковин геноциду пройдуть під гаслом “Голодомор — помста за свободу, помста за революцію”. В українських Церквах священнослужителі відправлять Богослужіння за невинно убієнними.

Національні пам’ятні заходи розпочнуться у Києві о 14:30 біля Меморіалу жертв Голодомору.

О 16:00 – загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої мільйони українці запалюватимуть свічки біля Меморіалів Голодомору та на підвіконнях осель.

Як зазначає сайт Українського інституту національної пам’яті, у день пам’яті жертв Голодомору українські телеканали та радіо мовлять у режимі жалоби. УІНП звертається до усіх медіа вшанувати пам’ять мільйонів убитих під час геноциду, розмістивши в цей день в ефірі та на перших шпальтах знак пам’яті Голодомору або свічку.

Як відомо, у 1917—1921 українці відродили власну державність. Українська Революція не лише повернула нашу батьківщину на мапу світу. Нова держава задекларувала демократичний лад та дотримання основних прав і свобод людини. З перших днів Українська Народна Республіка протистояла російській інформаційній та військовій агресії. Втім війна більшовиків проти України не завершилася із падінням державності.

Вже через десятиліття більшовики завдадуть остаточного, на їх думку, удару по окупованій Україні.

В Інституті національної пам’яті пояснюють: насильницьке вилучення продовольства, блокада сіл та цілих районів, заборона виїзду за межі охопленої голодом України, репресії — все це мало знищити українське прагнення незалежності й самих українців.

“Голодомор — це помста за свободу. Українців карали смертю за здобуту незалежність від імперій. Геноцид знищив ключові свободи: мільйони позбавлені життя, в країну повернено рабство — селянам обмежили пересування і відібрали паспорти, колгоспи застосовували примусову працю, люди не могли сподіватися на недоторканість житла, не мали свободи релігії, їх обмежили в культурних правах. Але режим не зумів досягнути головного – Україну не зламали. І свою незалежність ми змогли підтвердити вже 1991 року”, — говорить Володимир В’ятрович історик, Голова Українського інституту національної пам’яті.

Всесвітньовідома історик, лауреатка Пулітцерівської премії Енн Еплбаум, яка перебуває з візитом у Києві, зокрема з нагоди виходу її нової книги «Червоний голод: Війна Сталіна проти України» відзначила під час виступу на Благодійному вечорі Києво-Могилянської академії:

“Історія Голодомору — це трагедія, але історія України — не трагедія. Незважаючи на мільйони вбитих під час війни Сталіна проти України, ваша країна є на мапі світу”.

Довідково.

Голодомор – злочин геноциду проти Українського народу, результат спеціально організованого комуністичним керівництвом штучного голоду у 1932–1933 роках, що спричинив загибель мільйонів людей.

Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”.

Голодомор залишається історичною темою, що демонструє найбільший консенсус українців в оцінці минулого. За цьогорічною соціологією, 77% вважає його геноцидом.

День пам'яті жерт Голодомору

День пам'яті жерт Голодомору

День пам'яті жерт Голодомору

День пам'яті жерт Голодомору

risu.org.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В этом году в Москве перед Новым годом в продаже появились украшения для елки с изображением военной техники.

Отметим, набор новогодних игрушек назвали «Наши традиции». На елочных шариках изображены танк, самолет-истребитель, БТР и военный вертолет на фоне новогодних пейзажей.

Продают их в крупнейших супермаркетах и элитных магазинах российской столицы по 35 долларов за штуку.

expert.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Мониторинговый комитет в сфере эффективности использования государственных средств и имущества при Мининфраструктуры Украины обнаружил возможные нарушения “фактически в каждой двенадцатой гривне” из израсходованных в 2017 году на публичных закупках.

В 2017 году Министерство инфраструктуры Украины зафиксировало возможные нарушения со стороны подчиненных ведомств в сфере публичных закупок на общую сумму 6,4 млрд грн. Об этом 23 ноября на брифинге заявил глава мониторингового комитета в сфере эффективности использования госсредств и имущества при Мининфраструктуры Дмитрий Остапчук, сообщила пресс-служба ведомства.

“То есть мы нашли нарушение фактически в каждой двенадцатой гривне из израсходованных в 2017 году министерством на публичных закупках”, – сказал он.

По результатам мониторинга министерство проведет внутреннее расследование.

Также, по информации председателя комитета, с мая 2017 года в правоохранительные органы направили 11 заявлений, девять – в Нацполицию, два – в Национальное агентство по предотвращению коррупции относительно конфликта интересов должностных лиц.

Член мониторингового комитета, экс-министр молодежи и спорта Дмитрий Булатов отметил, что такой формат проверки предложили для 10 центральных органов исполнительной власти и только Мининфраструктуры на него согласилось.

Он поблагодарил главу ведомства Владимира Омеляна, который “принял на себя огонь”.

В мае 2017 года Национальное антикоррупционное бюро Украины открыло уголовное производство о декларировании недостоверной информации и незаконном обогащении Омеляна. Дело касается недвижимости и автомобилей, которые не были учтены в электронной декларации министра и его супруги. НАБУ по решению суда получило доступ к информации о мобильных переговорах министра инфраструктуры.

gordonua.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

 

Жінки та діти найбільше потерпають через воєнні конфлікти в світі. Три з половиною роки тому з цією жахливою істиною стикнулися і в Україні. Багатьом жінкам випало пройти через складні випробування: втрату рідних у зоні бойових дій, насильство та загублене здоров’я, вимушене переселення на інші території. Тож здебільшого вони мріють про те, щоб на нашій землі нарешті запанував мир. І чимало з них готові брати безпосередню участь у його наближенні.

Роль жінок у здійсненні миротворення високо оцінюють міжнародні організації. 2000 року Рада Безпеки ООН ухвалила Резолюцію №1325 під назвою «Жінки. Мир. Безпека», яка покликана активізувати такі процеси. Її підписала й наша країна. Яким чином ця Резолюція впливає на українські реалії? Про це ми говоримо з головою правління ГО «Київська школа рівних можливостей» Ларисою КОЛОС.

– Резолюція №1325 ухвалювалася 17 років тому. Чи актуальна вона для України?

– Вона приймалася в той час, коли в ряді країн світу розгорталися воєнні конфлікти, в деяких країнах також існувала їх загроза. Рада Безпеки ООН рекомендувала дієві механізми розв’язання та запобігання таких конфліктів. І логічним було долучити до цієї роботи жінок, бо вони самою природою покликані берегти та відстоювати мир.

За оцінкою міжнародних організацій, участь жінок значно підвищує ефективність виконання мирних угод і знижує ймовірність розриву таких домовленостей. Зростання кількості жінок-миротворців зумовлює більшу довіру до миротворчих місій в цілому. А найшвидше відновлення економіки громад, які потерпіли через конфлікти, відбувається там, де жінкам надані ширші можливості.

Коли Україна підписувала Резолюцію №1325, ми не мали збройних конфліктів. Але були інші – побутові, сімейні, було насильство щодо жінок тощо, і багато з цих негативних явищ вносили напруження в життя суспільства. Їм теж треба було протистояти. Але тепер ситуація загострилася – на нашій території відбуваються бойові дії. Тому роль жінок у миротворенні значно активізувалася.

– Які механізми протидії конфліктам запропонувала Резолюція №1325?

– Цей документ окреслює головні проблеми та напрямки, за якими треба працювати. Але конкретності такій роботі повинні надати національні плани дій, спрямовані на виконання цієї Резолюції.

Треба сказати, що найшвидше їх підготували ті країни, де серйозних конфліктів не виникало вже тривалий час. Можливо, це парадокс, а, можливо, – закономірність. Конфліктам легше запобігати, ніж потому їх ладнати. Йдеться про підготовку національних планів дій у скандинавських країнах, і там у суспільному житті, до речі, також високою є роль жінок. Відтоді вони неодноразово оновлювали ці документи, робили їх ґрунтовнішими.

Стосовно України мушу визнати, що для нашого суспільства Резолюція №1325 практично залишилася непоміченою. Незадовго до її прийняття наші народні депутати якраз провалили ухвалення законопроекту «Про забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків», тема ґендерної рівності переважно відстоювалася лише громадськими організаціями, влада залишала її поза належною увагою. Тому не випадково, що наш Національний план дій ухвалений лише 2016 року, коли вже в розпалі був воєнний конфлікт з усіма його негативними наслідками – величезною кількістю жертв, вимушеними переселенцями, соціальними проблемами. І навіть у цьому випадку ми маємо завдячувати, насамперед, ентузіастам, які Національний план дій розробляли та відстоювали.

На жаль, є чимало міжнародних документів, які ми підписуємо, ратифікуємо, але ставимося до них формально. Це дивує, бо маємо чималий досвід та авторитет у солідних міжнародних структурах. Україна була співзасновницею ООН, а це означає, що ми не повинні байдуже ставитися до ініціатив цієї організації.

– Які кроки пропонує Національний план дій?

– План дій передбачає головне – збереження та забезпечення прав людини. Це важливо для нас в умовах збройного конфлікту, коли елементарні права людей порушуються. Зокрема, ми отримали 1,7 млн. вимушених переселенців, які фактично навіть не мають права брати участь у виборах. Люди ущемлені в правах на нормальну працю, умови проживання. Багато хто з них втратив серйозний бізнес, а разом із ним – і соціальний статус.

Національний план дій передбачає створення розгалуженої системи захисту для людей, які потерпіли від будь-яких видів насильства. У нас мають розвиватися центри реабілітаційної допомоги для них, різноманітні програми підтримки. До цього мають активно долучатися державні, місцеві органи влади, громадські організації.

Один із розділів Національного плану стосується безпосередньої підготовки жінок до участі в миротворчих організаціях, у переговорних процесах.

Відповідні плани дій складаються і на місцевому рівні. Вони вже розроблені в Мелітополі, Краматорську, Маріуполі, Золотоноші, де, зокрема, втілюється наш проект «Резолюція №1325 як інструмент утвердження рівності, справедливості, миру». Плани розроблені представниками громадянського суспільства, але, на жаль, ще не ухвалені місцевою владою.

Лише в Золотоноші, де такий план був створений за ініціативою місцевих жінок, і це при тому, що вони не мають більшості в міськраді, влада міста сприйняла його серйозно. А чому? Бо тут дуже активна жіноча громадськість, активний жіночий колектив мерії. І сам мер міста всіляко сприяє такій їхній роботі. Отож не випадково, що він підтримав цей план. Мало того, Золотоніський план дій був презентований народним депутатам України, яких він зацікавив своєю чіткістю і реальністю. Згодом Черкаси розробляли обласний план дій, спираючись на золотоніський.

Київ пішов ще далі: Не лише столиця, а й Деснянський район ухвалив власний план дій на виконання національного. Щоправда,такий випадок районної ініціативи наразі, мабуть, залишається єдиним, але саме такі ідеї й активність на місцях є найбільш цінними.

Виконання Національного плану значною мірою залежить від жінок-лідерів, особливо тих, які перебувають на відповідних позиціях і здатні повести за собою решту. У Верховній Раді створене міжфракційне об’єднання «Рівні можливості». В його складі діє кілька робочих груп, зокрема, створена Ґендерна громадська рада, до якої долучилися лідери відповідних громадських організацій, окремі експерти. Створена потужна структура, яка реально та системно працює. Вона безпосередньо лобіює виконання Національного плану дій.

– Ви згадали про вимушених переселенців – внутрішньо переміщених осіб. Вони є справді потерпілою стороною. Але часто зумовлюють і місцеві конфлікти на тих територіях, де оселяються. Як із ними працювати, яка тут роль жінок?

– З переселенцями робота ведеться постійно. Ними опікується Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Воно тісно співпрацює з громадським сектором. І це – на відміну від багатьох інших державних структур.

Міністерство розробляє плани взаємодії з внутрішньо переміщеними особами, плани майбутнього відновлення територій. І в них включаються реабілітаційні програми, які вже сьогодні реально діють в Україні.

Багато такої роботи проводиться в умовах нинішньої децентралізації, коли створюються об’єднані територіальні громади. У багатьох із них встановилися нормальні стосунки з переселенцями. Тут на них дивляться не як на тягар, який з’їдає їх ресурси, а, навпаки, як на новий ресурс, який дасть поштовх для розвитку громади.

І особливого успіху відповідна взаємодія набуває в тих громадах, де в органах влади широко представлені жінки, і де вони активно працюють. Тож ми можемо говорити про миротворчу місію жінок у цих випадках, бо в Резолюції №1325 зазначено, що документ також спрямований на попередження місцевих конфліктів у момент їх зародження.

От чому Національний план дій був потрібен нам ще в 2000 році. Бо у нас уже тоді зароджувалися конфлікти. Вони провокувалися різним ставленням на сході та заході України до процесів державотворення. Це вже потім вони переросли у жорстке протистояння. Тоді все це можна було попередити.

– Трапляється, що під час збройних конфліктів насильство щодо жінок використовується як зброя. Так було, зокрема, у балканських країнах, у Руанді. Чи фіксуються випадки сексуального насильства щодо жінок у зоні конфлікту на сході України?

– Під час збройних конфліктів зростає насильство щодо жінок, зокрема, сексуальне.У нас ці факти сьогодні констатуються, але вони не систематизуються, не аналізуються, і загальної картини ми не знаємо. Часто ми не здогадуємся навіть і про ту роботу, яка в цій царині проводиться. Наприклад, жінки-волонтерки з Донецької області зібрали тисячі фактів порушення прав людини і, зокрема, прав жінок. Вони передали їх до Гааги.

Подібним чином свого часу діяли й жінки, які потерпіли під час конфлікту в балканських країнах. Вони об’єдналися з обох боків, незважаючи на конфесійну чи національну приналежність. А все заради того, щоб подолати війну. Спільно вони почали збирати та поширювати факти про насильство щодо них, їхніх близьких та знайомих. І виявилася така жахлива картина, що ООН змушена була вживати надзвичайних заходів, спрямованих на зупинення цього конфлікту.

Досвід донецьких жінок, так само, як і балканських, має бути використаний на рівні всієї України. Бо ми є центром Європи. Тут розгорівся воєнний конфлікт. І досі всі нам співчувають, але якихось серйозних дій не вчиняють. Через таку нашу пасивність ми в багатьох питаннях щодо збереження прав людини залишаємося сам на сам із своїми проблемами.

– А якою має бути наступальна позиція України на міжнародній арені?

– Ми повинні активніше шукати реальну підтримку, справжніх союзників. І виступати з власними ініціативами, які важливі не лише для України, але й для усієї світової спільноти.

Наприклад, на часі сьогодні не лише реалізація Резолюції №1325 «Жінки. Мир. Безпека» – треба говорити вже і про необхідність розробки та ухвалення Радою Безпеки ООН Резолюції «Діти. Мир. Безпека». На цьому, зокрема, наголошує голова Національної ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська. Ми саме через дітей працюємо сьогодні з жінками.

Долі багатьох дітей в нашій країні скалічені війною. Про них треба подбати, щоб вони входили в доросле життя не озлобленими і не ставали надалі самі носіями конфліктів.

Ухвалення такої резолюції вже назріло, війни йдуть у багатьох країнах світу, і від них потерпають діти.

– Чи може спрацювати в Україні балканський варіант замирення серед жінок, про який ви згадували? Чи можуть тут виступити ініціаторами громадські організації?

– У нас дещо інша ситуація. Свого часу наша організація – ГО «Київська школа рівних можливостей» – мала відділення на території, що нині не підконтрольна українській владі. Такі ж відділення були й в інших громадських організацій. Але, наскільки мені відомо, з часом усі вони перебазувалися звідти – до Краматорська, Маріуполя тощо. Я не виключаю, що вони приїздять до Донецька і проводять там якусь роботу. Але офіційно вони вже на цій території не працюють.

Чи працюють в ОРДЛО інші громадські організації, зокрема, жіночі – такої інформації я не маю. Тож і зв’язків нема з ким встановлювати, нема з ким вести діалог…

– Якою в миротворенні є роль жінок-волонтерів?

– На сьогодні вона є найбільш яскравою. Ми спостерігаємо її з початку конфлікту на Донбасі, і такою ж вона залишається дотепер. Жінки не просто надають гуманітарну допомогу, вони беруть активну участь в обміні полоненими, з’ясуванні долі зниклих безвісти, в налагодженні родинних контактів, які були розірвані через воєнні дії.

Щоправда, останнім часом діяльність жінок-волонтерок менше афішується. Хоча це не означає, що така робота згорнута, вона ведеться активно та масштабно.

– Ми багато говоримо про велику роль жінок у миротворенні. Але наразі треба визнати, що при залагодженні конфліктів вони все-таки перебувають на других позиціях і поступаються чоловікам. Чому так виходить?

– Це правда – на перших позиціях залишаються чоловіки, жінок взагалі мало долучають до цих процесів. За свідченням міжнародних експертів, серед переговорників на мирних переговорах у світі лише 9% жінок. У 2015 році 97% миротворчих місій та 90% персоналу міжнародної поліції складали чоловіки. Кількість жінок у військових місіях ООН дорівнювала лише 3%.

Світові дослідження також показують, що коли представництво жінок у владі складає менше 20%, їх голос суспільство практично не чує. А в нинішній Верховній Раді ми маємо лише 12% жінок-депутатів. Звідси й наслідки: наші депутати охочіше говорять про війну, ніж про мир.

Володимир ДОБРОТА,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Звезда «Квартала 95» Владимир Зеленский записал скандальное видеообращение для сотрудников Службы безопасности, в котором   в свойственной ему манере «выстебал» власть за пыль в глаза и безрассудные поступки.

Буря возмущений со стороны артиста была вызвана слухами о том, что успешный проект «Сваты», продюсированный студией «Квартал 95», хотят запретить для украинской аудитории.

– Не нужно придумывать нелепые причины запрета сериала, – говорит шоумен. – Просто скажите, что вам не нравится слово «сваты», ведь вы любите только «кумовей».

По мнению Зеленского, он работает для миллиона украинцев, и его проекты только объединяют народ в единое целое.

Завершая свое видеопослание, Зеленский добавил, что всеми любимый проект «Сваты» снимал за свои деньги, в то время как власти нечего положить в противовес на чашу весов.

Подробнее о причине запрета сериала смотрите в видео.

Источник: Студия Квартал 95 Online


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Как стало известно из материалов систему ProZorro, филиал “Центр обеспечения производства” ПАО “Украинская железная дорога” 20 ноября по результатам тендера заключила договор с ООО “Днипрозализничпостачання” на поставку железнодорожного оборудования на сумму 129,39 млн гривен.

Что интересно, и фирма-победитель, и завод-производитель ранее проходили по делу Генеральной прокуратуры о закупке железной стрелочных переводов в 2014 году. Однако впоследствии беспрепятственно продолжили участвовать в тендерах.

Как следует из материалов по закупке, для стрелочных переводов будут поставлены 1053 ремкомплекта рельса рамной прямой с остряком кривым типа Р65 марки 1/11-1/9 с неполной комплектацией проекта Дн005.00-02, (- 03) по 122 879 гривен за штуку.

Кстати, хочется отметить, что в октябре такое оборудование приобреталось в ООО “Крендлз” на треть процента дешевле – 122 509 гривен за штуку. А в июне 2016 года железнодорожники заказывали их у ООО “Арго” на четверть дешевле – по 98 434 гривен за штуку.

verhovenstvo.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO