Олександра Кужель звернулась до першого віце-прем’єр-міністра Степана Кубіва із депутатським запитом щодо негайного реагування на ситуацію в державному підприємстві «Укрпошта», яке закриває відділення у сільській місцевості.
Народний депутат від «Батьківщини» також вимагає від уряду дати доручення перевірити розмір заробітної плати, яке сплачує ДП «Укрпошта» своїм робітникам.
Як повідомила парламентарій, вона володіє інформацією про зменшення заробітної плати з 0,5 від мінімальної заробітної плати (так було до 1 лютого) до 0,3.
Міністерство юстиції спільно з Асоціацією приватних виконавців України і Київським національним університетом ім. Т.Г. Шевченко та за підтримки Програми USAID «Нове правосуддя», Проекту Європейського Союзу «Підтримка реформ з розвитку верховенства права Україні (ПРАВО)» і Центру комерційного права проведе науково-практичну конференцію «Реформа виконавчого провадження: сьогодення та перспективи». В ході заходу заплановано обговорення інституційних та процесуальних аспектів виконання рішень судів та інших органів, питаннь становлення державної і приватної систем примусового виконання, напрями їх удосконалення та розвитку.
До участі в конференції запрошені державні та приватні виконавці, судді та науковці.
Місце проведення: Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченко, ауд. 329, вул. Володимирська, 64, Київ. Початок реєстрації о 9:30.
Українські пісні, які цинічно присвоїли собі східні сусіди
Багато російськомовних пісень, які давно полюбилися українським слухачам, і які багато хто вважав народними, насправді були вкрадені радянськими авторами і композиторами у самих українців.
Наприклад, ви знали, що пісня “Вот кто-то с горочки спустился”, яка стала візитною карткою Надєжди Кадишевой і Наташі Корольової – це лише адаптований варіант українського романсу “В саду осіннім айстри білі”?
Styler вирішив розповісти вам про ті українські пісні, які цинічно присвоїли собі росіяни. Почнемо, мабуть, саме з “Вот кто-то с горочки спустился”.
“Вот кто-то с горочки спустился”
“В саду осіннім айстри білі” – це український романс XIX століття. Він був популярний в Україні аж до 60-х років XX ст.
Ще в 1961 році цей романс був опублікований у збірнику “Українські народні романси” з передмовою і примітками Леопольда Ященка. На жаль, відомості про автора слів і музики – відсутні (тому романс і вважається українською народною піснею).
Але вже через кілька років у цієї мелодії раптово з’явився “автор”.
Відомий композитор Борис Терентьєв, який хоч і народився в Києві, але більшу частину життя провів у Москві, представив широкій громадськості “свій” хіт “Вот кто-то с горочки спустился”. До речі, незабаром після цього Терентьєв став Заслуженим діячем мистецтв РРФСР.
“Поручик Голицын”
“Поручик Голицын” – це одна з найвідоміших так званих “білогвардійських пісень” у жанрі міського романсу, на початку 1980-х отримала популярність в СРСР і серед тодішніх радянських емігрантів.
Серед росіян прийнято вважати, що першим датованим виконанням пісні є запис Аркадія Сєвєрного в середині травня 1977 року, а текст пісні підготував Владислав Коцишевський.
Але ось, як є насправді: україномовна пісня “Друже Ковалю” була популярною ще за довго до виконання шлягера про якогось Голіцина.
Василь Лютий (сучасний виконавець пісні) розповідає, що автор музики і слів до “Друже Ковалю” – український повстанець Микола Матола. А композиція була написана в 1949 році. Тобто, по суті, росіяни приписали собі “бандерівську” пісню.
Слід додати, що композиції “Поручик Голицын” немає ні в яких збірниках автентичних білогвардійських пісень, емігранти старшого покоління в 1970-1980-тих її не знали.
Також можна порівняти тексти “Друже Ковалю” і плагіату на неї. Так, в оригіналі – “четверту добу уриваються плови”. Плагіат – “четвертые сутки пылают станицы”. Далі в оригіналі – “не плачте душею, мій друже Ковалю”, в плагіаті – “не падайте духом, поручик Голицын”. У третій строфі оригіналу – “кудись наші коні помчали далеко”, в плагіаті – “а в сумерках кони проносятся к яру”.
А “заміна” рядка “ізнову прикрили московські полки” на “и девочек наших ведут в кабинет” говорить про морально-етичну характеристику російських авторів.
“Любо, братцы, любо”
Пісня “Любо, братці, любо” в оригіналі завжди звучала українською мовою, адже в армії Нестора Махна 98% бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну, а зараз є фольклором для анархістів всього світу.
Вже доведено, що “Любо, братці, любо” – знаменита повстанська пісня часів визвольних змагань 1917-1921 років. Однак російська “Вікіпедія” не збирається поступатися правом на неї. Там кажуть, що пісня виникла ще в 1783 році, коли донські козаки билися з ногайцями. Хоча ніяких доказів не наводиться.
Більш того, якщо вважати що ця пісня була написана в XVIII столітті, то логічно думати, що вона була написана тією мовою, якою розмовляли люди в тій місцевості, де ця композиції творилася – на етнічних козацьких землях, які перебували у Тмутаракані в Приазов’ї. Тобто, як кажуть етнографи, “швидше за все пісня була написана на малоросійській мові”.
Якщо подивитися старий радянський фільм Олександр Пархоменка, то в цьому фільмі пісню “Любо, братці, любо” виконують російською мовою, але з українським акцентом, і використовують у пісні українські слова: “порубаних”, “не доводиться”, “куля”, “тужити”.
“Ой, мороз, мороз”
Ця пісня, яка вважається російською народною, була популярна у Вінницькій області ще на початку 1900-х років. А звучав текст її так (із збірки “Бувайте здорові, соснові пороги. Народні перлини. Українські народні пісні”):
Ой мороз, мороз,
Ще й зима буде,
Прошу я тебе —
Не зморозь мене!
Прошу я тебе —
Не зморозь мене!
Ой не так мене,
Як мого мужа,
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Кожуха нема
Й чобіток нема,
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Сиджу за столом,
Та й пишу пером,
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.
У той же час за твердженням колишньої солістки Воронезького російського хору Марії Павлівни Морозової-Уварової, пісня була написана нею у грудні 1954 році для дуету з чоловіком Олександром.
Але той факт, що українську пісню вперше задокументували в 1936 році, говорить про те, що “Ой, мороз, мороз” – це ще один плагіат від росіян.
“Дым сигарет с ментолом”
Група “Ненсі” була заснована Анатолієм Бондаренком та Андрієм Костенком в Костянтинівці (Донецька область) в 1992 році.
За словами очевидців, група “починала по кабаках”. На початку 90-х Бондаренко приписав авторство популярної на заході країни весільної пісні “Плаття твоє із ситцю” собі і “вічно відбивався від інших “авторів” питанням: а де докази, що це ваше?”.
Правда, на одному з концертів Бондаренко сам сказав, що пісню вони “запозичили з українських народних пісень”.
Насправді ж, “Плаття твоє із ситцю” (у різних варіаціях) у Львові на весіллях співали ще в 1970-і роки.
А в вальсовому весільному варіанті цю композицію виконував львівський гурт “Барви”, заснований в 1987 році. Їхній варіант “Плаття твоє із ситцю” – “А я знайшов” увійшов до альбому “Танці” 1991 року.
Друзі, знайомтесь з активними, талановитими, милосердними, цілеспрямованими Жінками Вінниччини!
Протягом місяця було отримано 312 заявок та рекомендацій на участь у проекті. У фінальний етап проекту за рішенням організаційного комітету потрапили 75 представниць прекрасної половини.
Благодійна місія проекту : об’єднання жінок Вінниччини в рамках челенджу добра задля спасіння життя Ірини Химич ( всі зібрані гроші під час проекту будуть направлені на поїздку родини Химич у Бостон на експериментальне лікування. Діагноз: Прогерія Хатчинсона Гілфорда). Номінації:
Спорт:
Марина Боржемская-Узелкова – телеведуча, тренер шоу «Зважені та щасливі» на телеканалі СТБ Инна Галантюк (Inna Galantiyk) – майстер спорту з велоспорту, вчителька з фізичної культури в ЗОШ №10 ВМР Дарья Чернякевич (Darya Chernyakevich) – керівник школи художньої гімнастиким тренер “Еліт”, майстер спорту Елена Крутикова – директор СК «Атлант». Сертифікований інструктор групових та персональних занять з пілатесу, аеробіки, степ-аеробіки і Port De Bras. Александра Аманова – суддя всеукраїнської категорії УФСТ. Керівник студії танців ART-Fusion.
Анна Вараница (Anna Varanitsa) – актриса, режисер , сценарист, керівник проекту «Територія театральної творчості», автор арт – ідей. Ирина Военная – художній керівник вокальної студії Палацу мистецтв «Зоряна мрія». Також, вперше в Вінниці поставили рок – оперу «Ісус Христос- суперзірка» українською мовою. Kateryna Kalytko – українська поетеса, перекладачка, авторка поетичних збірок і прозових творів. Член НСПУ (2000). Володарка літературних премій ім. Джозефа Конрада – Коженьовського, відзнака від ВВС Україна «Книга року». Tanija Klimenko – Магістр хореографії, Головний балетмейстер ЦВММ ПС ЗСУ (Центр військово-музичного мистецтва Повітряних сил Збройних сил України) та художній керівник і балетмейстер Школа танца Болеро
Шолом Наталія – актриса Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театр імені Миколи Садовського.
Медицина:
Тетяна Довгань – головний лікар клініки «Конекс», дерматолог вищої категорії. Аліна Кобець – лікар в Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім акад. Ющенка. Наталия Суханова – головний лікар клініка “Альтамедика +”, педіатр вищої категорії. Кристина Балицкая – Спеціаліст з харчування та позбавлення зайвоі ваги “Некс”. Лариса Мовчан (Larusa Movchan) – головний лікар комунального закладу ” „Вінницький обласний дитячий кардіоревматологічний санаторій”.
Настя Муха – Врятувала потопаючу 6-річну дівчинку, стрибнувши за нею у воду в одязі. На День рятувальника Настя отримала з рук Президента України Петра Порошенка. відзнаку «Герой рятівник України». Zhurbenko Daria – міні-міс Вінниця, міні-міс Світу 2015, співачка, переможиця всеукраїн ських змагань з художньої гімнастики.
Марія Гнатик – модель, танцівниця, переможиця всеукраїнських конкурсів з східних танців “Крок до мрії”, ” Царівна світ”
Тетяна Олексієнко – фіналістка 3 сезону “Голос діти”, юна співачка ,переможиця всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Софія Штогрин- ведуча, актриса, переможиця всеукраїнських конкурсів з камедійного шоу, декламування віршів, театрального мистецтва.
Освіта і наука:
Natali Lazarenko – Ректор Вінницького педагогічного університету, кандидат педагогічних наук. Oksana Adamchuk -Кандидат юридичних наук, викладач кафедри патологічної анатомії, судової медицини та права ВНМУ їм. М.І. Пирогова
Людмила Поник – директор Соболівського ЗДО «Сонечко» Наталия Тимофейчук (Natalia Timofeychuk) – Керівник бізнес-школи Mini-Boss Вінниця Катерина Поджаренко – доцент кафедри правознавства Тернопільського Національного економічного Університету (ТНЕУ)
Я ще раз уважно подивився на так звану “спецоперацію” по розгону наметового майданчика біля Верховної Ради України, вищого законодавчого органу держави. Перед очима стоять українці на колінах…
Я дивився багато кінохроніки періоду Другої світової війни, але я не бачив, щоб регулярні війська Вермахту, Люфтваффе ставили людей на коліна… Більшої ганьби після революції Гідності, – годі було чекати! Мені, особисто, цей майданчик заважав, тому, що це центр культурної, духовної, історичної спадщини моєї столиці. Він заважав міському транспотру, але! влада, яка не вміє домовлятися зі своїм народом, стає владою для влади! Влада – це слуга народу! Але, слуга, ніколи не вдарить свого господаря, який його одягає і кормить. Чи потрібна мені така влада? Мені така влада, яка зробили Путіну подарунок – картинку напередодні його виборів – не потрібна! І ще. Я дуже хотів би почути звіт влади, яка щомісяця стягує з мене гроші т.з. воєнний збір: куди і на що ці гроші йдуть? Якщо на лінію оборони – не заперечую! Якщо на утримання Національної гвардії, яка б’є українців – заперечую!
Поки я просила Вас звернути увагу на лісових злочинців, котрі уночі спалили машину лісівника, лісокради не гаяли часу і напали на лісову охорону у тому ж лісництві!!!!! Атаку вдалося відбити через наявність особистої зброї лісових охоронців , інакше сценарій нападу важко було б не спрогнозувати!
На часі відомо, що озброєнні молодики збираються до лісу, щоб атакувати наших охоронців. Якою буде ніч-невідомо… Питання до всіх, хто нас постійно у чомусь звинувачує, – Ви зможете сьогодні, зараз допомогти нам конкретно у лісі відбити атаку озброєних лісопорушників????????? Олевський район, Броницьке лісництво…..
Кажуть, поліція у дорозі …..
3 марта 2018г. Выходя из своей квартиры моя дочь подверглась нападению стафордширского терьера. Первым ей на помощь бросился наш чихуа Микушка. Ценой своей жизни он отвлек стафора на себя.
Собака бросила рвать ребенка и переключилась на новую жертву. Нападение прекратилось только после того, как нападавшую собаку облили водой, больше ничего не помогало, на команды владелицы собака так и не реагировала. Итог: Сейчас моя дочь в больнице, ей оказывается помощь. Микушка умер.
Этот пост в память о нём.
Чтоб иметь Храброе сердце, не обязательно обладать большими размерами.
— Сотни миллионов долларов США наличными, коллекции часов на миллионы долларов, винные погреба с бутылками по цене однокомнатной квартиры, картины — достояние мирового искусства, которым место в национальных музеях, монеты, скульптуры, десятки домов с площадями дворцов, квартиры размером больше резиденций глав государств, у которых мы клянчим деньги, десятки супердорогих автомобилей…
В стране — где нет нормальной детской больницы, нет европейского уровня школы, нет ни одного человеческого университетского кампуса.
В стране, где чемпионат по футболу можно сыграть за два тура, а по хоккею особо и играть нормально негде.
В стране с убогими библиотеками и разграбленными музеями.
В стране, где воины АТО и пенсионеры должны платить военный сбор и где прожиточный минимум находится сильно ниже уровня бедности по всем индикаторам ООН.
В стране, где никто не изобрёл айфон, никто не создал Майкрософт, никто не производит мерседес, где нет самого высокого здания в мире или самой современной трассы формулы один.
В стране, где лучшие спортсмены в мире могут быть только среди инвалидов — потому, что каждый день борются за жизнь как за медали на олимпиаде.
В стране, где за 25 лет не сняли ни на плёнку, ни на цифру ни один мировой шедевр, не написали бестселлер, не создали робота, уникальный материал или лекарство.
В стране, где 90% молодёжи мечтает эмигрировать, а стариков — нормально поесть.
В стране, где волонтёры за последние деньги и добровольцы, рискуя жизнью (и те, и другие!) сохранили независимость.
В этой стране такие богатые и такие бесполезные люди — во власти????!!!!!!!!!!!
Кто вы, твари????!!!
Вы надеетесь жить вечно???!!
Вам три бутылки вина или одни часы кажутся важнее школьного стадиона или жизни онкобольного ребёнка?
Вам картины важнее голодных и все ещё оборванных солдат на передке?!
У вас на мелкие расходы дома в тумбочке пенсия работяги за 200 лет?
Так вы заботитесь о своём народе, который позволил вам, дебилам, подонкам и неучам — все это иметь?!
Я не знаю такой веры, которая вас могла бы спасти от гнева людского и Божьего.
Вы на столько ничтожны, что вас даже трудно ненавидеть, вас презирают все нормальные люди, которые все ещё есть в Украине, и мне искренне жалко ваших детей и внуков.»
Сьогодні зустрівся з жінками, які втратили найдорожчих…З мамами, чиї сини загинули на Сході.
Наша, вже традиційна, зустріч вийшла зворушливою та щирою. Багато обговорили і напланували. Бо доплата до пенсії матері, яка втратила єдиного сина у війні з російськими окупантами – 380 гривень…Треба це виправляти. У цих жінок незламна воля, багато ідей і їм треба допомагати.
Сподіваюсь, що з їхньою підтримкою та підтримкою дівчат, які втратили коханих чоловіків на війні, вже цього року відкриємо пам’ятник загиблим. Досить говорити і сподіватись на когось, уже треба діяти!
Житомир – місто героїв, час вшанувати пам’ять наших загиблих воїнів!!!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
