1989 год. У дворца собрался народ, и диктатор вышел на балкон, думая, что граждане пришли пожелать ему “доброго утра”. Услышав крики и свист толпы, тиран не понял что происходит, а затем узнал свой настоящий рейтинг и всю народную любовь
Прем’єр-міністр Олексій Гончарук має найнижчий рейтинг з усіх “топів” команди президента Володимира Зеленського. За кілька місяців роботи глава уряду без досвіду роботи привів економіку країни до цілої низки проблем. А днями в державі фактично оголосили внутрішній дефолт.
Про те, як команда прем’єра котить країну в прірву, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Головне:
виплати за всіма бюджетними програмами, крім захищених статей, заморозили;
за підсумками року бюджет недоотримав 105 млрд грн;
Кабмін розробив і провів через Раду бюджет “боржника”, урізавши соціальні витрати і збільшивши фінансування боргу;
Мінфін (підпорядковується Гончаруку) випустив і продав рекордну кількість державних боргових облігацій – країна влізла в борги;
засідання Кабміну закрили, більшість рішень ухвалюється без публічних обговорень, а публікуються на сайті уряду з великим запізненням.
Кабмін Гончарука фактично оголосив внутрішній дефолт
В Україні план надходжень до бюджету з січня до груденя провалили на 105 млрд грн. Фактично, в країні оголосили внутрішній дефолт! Регіони позбулися грошей. Всьому виною – провал на митниці і різке падіння курсу долара.
Кабінет міністрів перевів розподіл коштів на ручний режим. Обрізати можуть десятки програм, зокрема на розвиток інфраструктури (будівництво, ремонт шкіл тощо).
Будівельні компанії, підрядники, які отримували замовлення від держави під кінець року залишилися ні з чим. Як заявив у коментарі OBOZREVATEL колишній глава Одеської облдержадміністрації Максим Степанов, держава таким кроком ризикує повністю втратити довіру бізнесу.
Левову частку платежів (приблизно 80%) залишають на кінець року. Компанії в першій половині 2019-го вигравали тендери, надавали послуги і планували в грудні отримати зароблені гроші. А в результаті без будь-якого попередження, з Telegram-каналів вони дізналися, що їхню роботу не оплатять вчасно. Гончарук же всі чотири місяці мовчав.
“Наприклад, візьмемо будівельні компанії. Вони закупили матеріали, інвестували в обладнання, закрили проєкт… І в грудні чекали на зароблене. А тут виявляється, що фінансування припиняється. Там працює чимало людей, а значить, це заробітні плати, податки… Є, наприклад, Державний фонд регіонального розвитку.
З нього фінансують, зокрема, будівництво шкіл і лікарень. Причому, частину грошей на таке капітальне будівництво дає місцевий бюджет, а частину – державний. На місцях свою частку виділили. А держава повністю свої зобов’язання не виконає, тому що фінансування програми припинено”, – розповідає Максим Степанов.
Внаслідок цього можуть зірвати терміни здачі об’єктів в експлуатацію, українці, які працюють на підрядників, ризикують залишитися без зарплат, а бізнес надалі може зовсім відмовитися від участі в тендерах, наприклад, на будівництво доріг.
Уряд розробив бюджет боржника, соціальні програми урізали, реформи проігнорували
Як уже підрахував OBOZREVATEL, наступного року кожен українець своїми податками заплатить приблизно 10 тисяч гривень на держборг, включно з новонародженими дітьми й літніми особами. Бюджет країни підготувало Міністерство фінансів. А з огляду на те, що саме вони відповідають за боргову політику, гроші на борги фактично забрали в інших центральних органів виконавчої влади.
Як завжди, найбільше страждає Мінсоц. Це відомство традиційно забирає левову частку коштів (на субсидії, соціальні допомоги тощо). Бюджет на субсидії складе всього 47 млрд грн (в 2019-му – приблизно 55 млрд). І це з урахуванням, що взимку дорожчає газ, а після запуску ринку електроенергії доведеться підвищувати тарифи на “струм” для населення.
Єдина “захищена” стаття – “на погашення держборгу”. Так, за словами прем’єра, кожна третя гривня піде кредиторам. Це рекордні обсяги виплат. Причому така ситуація очікується наступного року.
А ось від легалізації грального бізнесу Кабмін планує отримати всього лише 3 млрд грн.
Штрафи хочуть збільшити, а прожитковий мінімум “реформують” без обговорень
Мінсоц пообіцяв відв’язати прожитковий мінімум від “невластивих платежів”, а насправді, по суті, збирається збільшити левову частку всіх штрафів. Покарання можуть посилити за: втечу з армії, зберігання наркотиків, розголошення даних слідства, підкуп, незаконне збагачення, незаконне будівництво і ще десятки різних порушень.
Зараз розмір більшості фінансових санкцій прив’язаний до неоподатковуваного мінімуму – 17 гривень. Якщо ж документ авторства Мінсоцу підтримає Рада, то для розрахунків будуть використовувати “штрафну ставку”. Її розмір не може бути менший за 17 грн і вважається як 0,3% середньомісячного доходу порушника за минулий рік.
Розберемо на конкретному прикладі. Зараз, якщо поліція зупинить водія на авто з поломкою (розбиті фари), доведеться заплатити штраф у 340 грн (20 мінімумів). За новими правилами, якщо середньомісячний дохід водія 20 тисяч гривень, то штраф становитиме 1500 грн (20 ставок). А якщо порушник оформлений на мінімалку або офіційно не працює, то заплатить ті ж 340 грн.
Такий підхід створює нерівність. За одне і те саме порушення покарання буде різним. Можливо, переглядати розмір штрафів дійсно варто, але справедливо карати більше тих, хто чесно декларує свій дохід?
Документ пропонує забрати із закону норму, згідно з якою мінімальна зарплата не може бути меншою за прожитковий мінімум.
Курсову політику провалили
Бюджет України на 2019-й розробляли з урахуванням курсу долара в 27 грн. Водночас сам Гончарук ще нещодавно заявляв, що від низької вартості валюти “є свої плюси і мінуси”.
Реально ж уряд домігся:
У 2018 році іноземці купили українські облігації більш ніж на 6 млрд грн. Тоді це здавалося багато. Зараз же вони дали в борг уже 106 млрд. Це абсолютний рекорд. Як це відбувається?
Наприклад, у європейського фонду є “вільні” $ 50 млн. Державні цінні папери країн ЄС даватимуть мізерну прибутковість. А ось наш Мінфін пропонує прибутковість у 14-16%.
Чому впав курс долара:
рекордний попит на українські боргові папери;
дешевий газ на європейському ринку;
хороший урожай в Україні;
перекази заробітчан;
відносно стабільна економічна ситуація в Україні.
Фонд купує на свої $50 млн гривню і відразу ж витрачає гроші на купівлю облігацій внутрішнього державного боргу. Доларів на ринку стає більше, тому і курс знижується. Для фонду – це спосіб заробити. Україна ж не просто отримує відносно дорогі кредити, вона муситиме їх повертати в гривні. Коли вони після отриманих мільярдів прийдуть продавати гривню й купувати долар, цілком можливо, що курс почне стрімко зростати.
Прем’єр-неук?
Запам’ятався Олексій Гончарук гучним скандалом і відвертою брехнею про свою освіту. Як виявилося, його диплом та наукова ступінь – просто фікція. Річ у тім, що прем’єр неодноразово згадував, мовляв, є аж доктором філософії.
Але коли ЗМІ більш детально вивчили його біографію, виявилося, жодного докторського ступеня він ніколи не мав, а закінчив лише онлайн-курси. Курйозний скандал набрав такої сили, що Гончаруку довелося виправдовуватися перед журналістами.
“Я не вчений, я ніколи наукою професійно не займався, ви знаєте, що є багато різних курсів, інших неофіційних дипломів, які може отримувати людина, це – один із них”, – підкреслив прем’єр, а також додав, що диплом у нього на руках – недержавного зразка.
Все б нічого, онлайн-освіта має право на існування, але в цій ситуації глава Кабміну виглядає щонайменше нерозумно. З огляду на цей скандал, малодосвідчений прем’єр-міністр (який не мав за плечима істотних досягнень, крім роботи в грантовій структурі BRDO), ймовірно, слабо розуміється на державному управлінні.
Скандальний концерт ультраправої групи
У ніч на 14 жовтня глава Кабміну відвідав концерт ультранаціоналістичної групи “Сокира Перуна”. Після її виступу в 2018 році правоохоронці завели кримінальну справу через поширення нацистської символіки. Також пісні “Сокири” часто критикувалися за відверто антисемітський контент. Олексій Гончарук ж під час виступу вийшов на сцену і подякував захисникам України.
Глава Кабміну виступає на концерті
Фото з виступів “Сокири”
Така поява на заході скандальної групи викликала резонанс у суспільстві. Прем’єр-міністру знову довелося виправдовуватися: “Мене запросив Союз ветеранів на захід. Я вважаю, що ветерани – це люди, які дуже багато зробили для нашої країни, тому я, безумовно, прийняв запрошення з поваги до цих осіб”, – заявив Гончарук під час пресконференції для ЗМІ.
Залізна завіса?
Ще один камінь у город глави уряду – ізоляція від ЗМІ. Всі рішення ухвалюються за зачиненими дверима, а українці дізнаються про них лише заднім числом. Як-от із засіданнями уряду. Якщо раніше вони були публічними, то зараз журналісти не можуть туди потрапити й розповісти українцям про те, що відбувається.
Гончарук сам особисто виходить за підсумком зустрічі й вибірково розповідає про ухвалені рішення. Як вони були ухвалені – ніхто не знає. Аналогічна завіса і з публікацією постанов. Зараз документи афішуються з великим запізненням, і вчасно зрозуміти, що і як вирішили в уряді – неможливо.
Просто неймовірний набір скандалів і згубних для країни рішень всього за 4 місяці. В демократичній і правовій державі цього буде достатньо, щоб прем’єр-міністр добровільно пішов у відставку.
Переговоры по газу сдвинулись с мертвой точки. О прогрессе и достигнутых “предварительных договоренностях” сообщают все переговорщики. Представитель Еврокомиссии Марош Шевчович заявил на брифинге после очередного раунда переговоров в Берлине, что Украина и Россия достигли принципиального согласия. “Мы достигли соглашения в принципе”, – сказал он.
Министр энергетики Алексей Оржель отметил, что Украина, Россия и Еврокомиссия наработали протокол, которые “приближает подписание транзитного контракта”. Но детальные условия будущего контракта официально пока не разглашаются. О них, возможно, объявят уже сегодня после переговоров в Минске.
“Страна” узнала у экспертов, каким может быть новый контракт на транзит российского газа и будут ли прямые поставки в Украину.
Соучредитель Фонда энергетических стратегий Дмитрий Марунич говорит о будущем контракте следующее:
“Речь, скорее всего, идет о контракте на 3-5 лет (назвать точные сроки пока сложно, не исключено, что этот вопрос все еще обсуждается) с ежегодной прокачкой 40 млрд кубов или “40 млрд плюс”. Там могут быть немного большие объемы, но их, вероятно, укажут как негарантированные. Прямые поставки, скорее всего, будут в объемах порядка 5 млрд кубов. Также украинские предприятия смогут закупать необходимые им объемы российского газа. До конца непонятно какой именно будет окончательная цена, но ясно, что это будет дешевле реверса.
Похоже, что сторонам удалось договориться по одному из самых принципиальных спорных вопросов – по долгу “Газпрома” по Стокгольмскому арбитражу. Для “Газпрома” необходимость выплатить Украине 3 млрд долларов – это не только вопрос денег, но и удар по репутации. Поэтому речь может идти о схеме, по которой “Газпром” не признает решение суда, но не будет препятствовать тому, чтобы “Нафтогаз” взыскал эту сумму за счет его активов в Европе”.
Глава жилищного союза Украины, эксперт энергорынка Александр Скубченко говорит, что договор на транзит будет подписывать новое юрлицо – компания Магистральные газопроводы Украины – и у “Газпрома” нет перед ней долгов. “Поэтому вопросы выплаты 3 млрд долларов, скорее всего, будет решаться при подписании отдельного договора по прямым поставкам, а он может отодвинутся на март, когда, скорее всего, поменяется руководство НАКа. Прямые поставки точно будут, так как обсуждается, что “Газпром” будет давать Европе объемы газа лишь для ее потребителей, без учета украинского реверса. Договор на транзит ожидается на 3-5 лет с прокачкой 50 млрд кубов в год. Тариф на транзит, скорее всего, останется в нынешних рамках или близким к ним, существенного повышения не будет”, – отмечает Скубченко.
Аналитик Института стратегических исследований Юрий Корольчук говорит, что базовыми в новом транзитном договоре остаются параметры, которые обсуждали Зеленский с Путиным на саммите в Париже — контракт на три года с прокачкой 60 млрд кубов в год.
“Тариф на транзит, скорее всего, останется в коридоре 2,3-2,5 долларов за тысячу кубов на сто километров. Вопрос Стокгольмского арбитража может быть вынесен за рамки договора и позже обсуждаться отдельно. Но, если “Газпром” их нам заплатит, то может идти речь об увеличении прямых поставок газа в Украину — больше 6-7 млрд кубов в год. Не исключено, что этот газ Украина будет затем сама экспортировать в Европу. Но несомненно, итоговые договоренности во многом зависят и от политических договоренностей, в частности, по Донбассу”, — отметил Корольчук.
Руководитель специальных проектов НТЦ “Психея” Геннадий Рябев считает, что все далеко не так оптимистично.
“Стороны заявили, что все готово, но требуется политическое согласование в Киеве и Москве (об этом, в частности, говорит Алексей Оржель – Ред.). какое политическое согласование на подписание договора между двумя субъектами хозяйствования – “Газпромом” и “Нафтогазом”. Это значит, что ничего не готово, что газ пытаются вязать с другими политическими вопросами, не исключено, что с Донбассом. А заявления о “прогрессе” в переговорах сделаны для того, чтобы успокоить общественность и показать, что ситуация под контролем. На самом деле вероятность подписания договора до 1 января 2020 года стремится к нулю. И “Нафтогазу” и “Газпрому” это выгодно – тыкая друг в друга пальцами, они смогут заработать сверхприбыли на газовом ажиотаже и росте цен”, – рассказал нам Рябев.
В тоже время, российские СМИ пишут, что по газу все-таки договорятся.
“Пакетное соглашение по газу с Украиной может включить выплату “Газпромом” около $3 млрд по решению Стокгольмского арбитража”, – сообщают РИА Новости со ссылкой на источник в российской делегации.
Тем временем, телеграм-канал Пул N3, который ведет журналист кремлевского пула Дмитрий Смирнов, пишет, что де-факто 3 миллиарда “газпромовских” могут обменять на аналогичную сумму “долга” Януковича.
“Частью пакетного соглашения по газу с Украиной может стать выплата “Газпромом” $3 млрд, присужденных “Нафтогазу Украины” по решению Стокгольмского арбитража, сообщил журналистам источник в российской делегации”: То есть $3 млрд, полученных Януковичем, могут пойти во взаимозачет, – говорится в сообщении.
Начальник Управления надзора за соблюдением законов Национальной полицией Генпрокуратуры Александр Лукашенко, подписавший подозрение по делу об убийстве журналиста Павла Шеремета, не прошел аттестацию. Об этом сообщает сайт ГПУ.
“Обнародуются результаты аттестации прокуроров по итогам проведения кадровыми комиссиями собеседований 19 декабря 2019 года… Лукашенко Александр Александрович – неуспешно”, – говорится в сообщении.
Фото: gp.gov.ua
Ранее адвокат защитник подозреваемого в убийстве Шеремета Андрея Антоненко Константин Татарченко обнародовал текст подозрения Антоненко, подписанный Лукашенко.
Фото: facebook.com
До этого стало известно, что начальник управления надзора ГПУ за соблюдением законов Национальной полицией Александр Лукашенко смог приобрести квартиру в Киеве за 5 гривен, а его жена – дом на почти 300 м² за 10 тысяч гривен.
«Король умер, да здраствуєт король» – це традиційна французька фраза із майже шістсотлітньою історією, що використовувалась у деяких країнах для коронації монархів. Крім того, вже в новітній час вона отримала більш різностороннє тлумачення: означає певне явлення суспільно-політичного життя, яке начебто й зникло назавжди, але тут же знову воскресає в новій формі, при тому зберігаючи свою сутність.
Саме цією фразою більш як точно можна охарактеризувати всі зміни що відбуваються під авторством Макса Нефьодова у створенні нової Державної митної служби. Адже зі слів нового Голови в Україні зі старою митною системою, що була осередком корупції і кумівства покінчено раз і назавжди. Та, нажаль, по факту – вона просто повстала у новій формі не змінивши своєї сутності. І як би гірко це не було – та наша влада банально «коронувала» Максима Нефьодова, чергового «монарха» митного господарства. А він в свою чергу створив маленьке, але вкрай корумповане Галицьке митне «королівство». І за всіма жанрами монархії : який трон може бути без правителя? – Тому, пан Нефьодов, у новій на словах структурі – старими методами оприділив на «тепле місце» зручну і потрібну для себе і свого оточення людину. Цією людиною став Володимир Ярославович Цабак, в минулому: в.о. директора департаменту містобудування ЛМР і також був начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львів. Щодо «оприділив старими методами»: згідно положень пан Цабак мав очолити Галицьку митницю перемігши у конкурсі на посаду, але цього не було, адже на нього зійшла пряма «благодать його величності» Нефьодова. Ідеолог системи ProZorro зробив так, щоб майбутнього «Володимира Галицького» призначили Головою Управління капітального будівництва ЛОДА. А вже звідти все по старій і провіреній схемі: простим переводом на рівнозначну посаду без жодного конкурсу відправив керувати новоствореним «Галицьким митним королівством».
Щодо самого Володимира Цабака, найперше слід зазначити: якщо б реально проводився конкурс, то в нього шансів було б вкрай мало, точніше їх можна прирівняти до нуля. Українські медіа про дану неординарну особу випустили безліч пікантного, а головне правдивого матеріалу. Так за часів роботи на попередніх посадах отримав кличку «Володя 5 баксів», адже свій підпис оцінював у 5 доларів за 1м.кв., які з гордістю у формі хабарів брав у місцевих забудовників. До того ж: потрапив на державну роботу тільки способом порушення закону підробивши документи(стаж роботи у держ. органах). Звісно, на цьому фоні уникнення відповідальності за водіння у нетверезому стані явно здаються «квіточками»…
Володимир Ярославович Цабак
Звісно, глянувши на цю небагату і далеко не чисту біографію багато хто задається питанням: чому саме його «поставив» Нефьодов? – Відповідь проста: Цабак є підручним «танцівником» Андрія Дулика, що володіє фірмами «Любе авто» і «Мотолайк», та який за сумісництвом являється свояком Максиму Євгеновичу Нефьодову. Крім того Цабак у дуже тісних стосунках ще із одним «цікавим» авторитетом – бізнесменом-контрабандистом Василем Костюком, який і є кінцевим бенефіціаром вищезгаданих фірм свояка-Дулика.
За часів коли ДФС України очолював Мирослав Продан, якого ЗМІ називали “гаманцем” Гройсмана, на Львівщині питаннями “обналу” і контрабанди нібито займався саме Василь Костюк. ЗМІ протягом багатьох років називають його власником численних “конвертаційних центрів”, з якими податківці навіть не намагаються боротися – звісно, і Нефьодов такими «цінними» кадрами не розкидується. До того ж зв’язок Костюка і Нефьодова налагодився ще за часів роботи останнього в уряді Гройсмана. До цієї інформації слід додати, що “Любе Авто”, як один з найбільших імпортерів і продавців авто із закордону в Україні будує біля зі стадіону “Арена Львів” свій власний АвтоХаб по розмитненню «євроблях». Але логічним є те, що в Україні відкрити таку структуру без “підтримки” митниці – нереально…
Володимир Ярославович Цабак, звісно як і личить справжньому «монарху», після своєї коронації не обмежився лише увагою до своїх ставлеників – Нефьодова, Костюка і Дулика. Він і «тішить своїм сіянням» решта народу – за хороші внески у його «королівську казну» активно надає їм статуси «придворних господ» у своєму «галицькому митному королівстві». Для того навіть обзавівся чи то касиром, чи то блазнем – Іваном Мицаком, який виконує функції і кума, і водія, і касира у торгівлі посадами. До речі зараз за перевід із старої митної структури у «галицьке митне королівство» встановлена ціна що стартує від 150тис. доларів.
Наразі у ЗМІ вже є достатньо інформації, що посади уже придбали такі «відомі» постаті як:
Дарій Михайлецький – митник старої закалки, неодноразово звільняли і поновляли, зараз під слідством;
Костянтин Сирошан та Капрусь Володимир – фігуранти кримінальних справ за взятки;
Медвідь Олег, Гладун Віктор, Босий Володимир, Шавчек Іван, і т.д.
Цей список кожного дня поповнюється і якщо помножити його мінімум на 150тис. доларів – то і сама Королева Єлизавета ІІ позавидує казні «галицького королівства» Нефьодова-Цабака. Крім того, Цабак встиг уже пристроїти свого племінника Назарія Заводяка і давнього приятеля та «бізнес-партнера» Василя Васильовича Бучинського. До того ж, пану Бучинському Василю навіть не прийшлось покидати свій митний пост, адже він як працював в Угринові так і дальше там працюватиме – просто табличка структури помінялась. Сам же «вельможа» з Угринова являється рідним братом відомого у кримінальних колах Бучинського Альберта Васильовича, більш відомого як «Алік». Відповідно по ланцюжку «Алік» являється одним із бізнес-партнерів вже добре нам відомого свояка Нефьодова Андрія Дулика. Саме Альберт Васильович і постачає левову частку авто із закордону на фірми Костюка та Дулика. Цікаво, що проти «Аліка» пробували навіть відкрити кримінальну справу, адже при перевірці виявили що його з братом (Василем з поста Угринова) діяльність призвела до збитків майже на 6 млн.грн. Та наразі все активно пилиться в архівах і ніхто не збирається давати ходу цій справі. До того ж, сам Макс Нефьодов «вписався» у всі ці схеми і тюнінгував їх реорганізувавши всю структуру. А головним аспектом цього механізму є створення «митного галицького королівства» із своїм персональним «королем» Володимиром Цабаком і смотрящими свояком-Дуликом та Василем Костюком.
Варто ще зазначити, що дружина Володимира Цабака – Уляна повинна отримати від «Миколая» новеньке авто «AUDI Q 5» білого кольору. «Голос із вище» доручив цю місію «Аліку», і тому як висновок дане авто пройшло уже перед продажну підготовку на станції за адресою м.Львів, вул.. Зелена 253. Як бачимо у «королівстві» справи процвітають…
Підводячи підсумки не складно зробити, нажаль, гіркий висновок: Максим Нефьодов не те що піддався корупційній спокусі, а й взагалі побудував ще більш цинічну і злочинну структуру. До того ж, по цьому що наразі бачимо – в ній «купаються» його свояки і «бізнес-партнери», а місця нормальним і кваліфікованим кадрам просто немає, точніше їх туди не допускають. Цікаво, що наразі Прем’єр Міністр Гончарук ставиться вкрай необачно до всього що відбувається навкруги Нефьодова і компанії, але впевнені рано чи пізно – прийде кінець і цій «монархії». Крім того, ми розуміємо, що Президент Володимир Зеленський точно не терпітиме бандитизму за своїми плечима, а тому вже в ближній час – «полетять голови»…
Мешок статистических чудес, который позволял Росстату отчитываться о 3-процентном росте промышленности РФ при падающих индексах деловой активности и жалобах топ-менеджеров на критическое сжатие спроса, похоже, исчерпан до дна.
Столь обнадеживающую новость сообщает сегодня российское издание Finanz.ru.
По итогам ноября статистическое ведомство признало практически полную остановку промышленного роста в российской экономике.
За минувший месяц, согласно Росстату, предприятия нарастили выпуск на мизерные 0,3%, показав худший результат с декабря 2017 года.
Единственным мотором промышленного сектора осталась добыча простейшего минерального сырья (+1,4%): хотя добыча нефти просела на 0,8% из-за сделки ОПЕК+, а добыча газа прибавила лишь 1,3%, резко — на 12,2% — подскочило производство золота, еще быстрее — на 21,3% — увеличили отгрузку поставщики СПГ.
Читайте также: “Глоток воздуха”: в России трогательно признались, как скучают по украинцам в КВН Вне сырьевой трубы промышленный рост де-факто остановился: после ударных 3,7% в октябре ноябрьская цифра — 0,1% — стала худшей с 2016 года. Месяц к месяцы выпуск и вовсе начал сокращаться — на 0,6%.
Данные Росстата «шокировали» расхождением с прогнозами, указывает главный экономист РФПИ Дмитрий Полевой: в среднем консенсус ждал 2,6% роста, при чем ни один из экспертов не давал цифру ниже 1,8%.
Столь низкий итоговый показатель связан с провалом в металлургии и машиностроении, указывает директор аналитического департамента «Локо-Инвест» Кирилл Тремасов. Эпицентр проблем оказался в автопроме: производство легковых автомобилей рухнуло на 19,6%, двигателей внутреннего сгорания — на 7,3%, а автомобильных кузовов — более чем вдвое (на 59,7%).
Фактически Росстат подтвердил то, что независимые опросы топ-менеджеров промпредприятий показывают уже несколько месяцев: это сокращение заказов на продукцию, сжатие конечного спроса и потеря клиентов как на внутреннем, так и на внешнем рынке.
Индекс деловой активности в промышленности (PMI) с мая находится в зоне рецессии (ниже 50 пунктов), а в сентябре его значение — 46,3 пункта — стало худшим с 2008 года.
Рост, который видел Росстат, обеспечивался за счет экспорта сырья и производства околосырьевых товаров для внутреннего потребления (в первую очередь, топлива), но потребительский и инвестиционный спрос остаются зажатыми, не оставляя шансов на оживление в других отраслях, говорит экономист Райффайзенбанка Станислав Мурашов.
Если Росстат не сможет сотворить «новогоднее чудо», уже в декабре индекс обрабатывающей промышленности уйдет в глубокий минус — фактически можно говорить о начале рецессии в секторе, полагает Тремасов.
Наглядной иллюстрацией катастрофы со спросом является ситуация с ценами, указывает он: индекс цен производителей промышленной продукции падает шестой месяц подряд — на 6,7% год к году и 0,8% относительно октября.
Спад происходит фронтально. «Если раньше дефляция наблюдалась только в отраслях ориентированных на экспорт, то по итогам ноября снижение цен было повсеместным», — указывает главный аналитик Промсвязьбанка Денис Попов.
Дефляция затронула даже низкомаржинальные отрасли, ориентированные на внутренний рынок — такие, как машиностроение и легкая промышленность. «Годовое снижение является максимальным со времен кризиса 2008-09гг.», — добавляет Тремасов.
Фактически промышленность стоит на грани сваливания в дефляционную спираль, и чтобы не допустить этого нужны решительные меры государственного стимулирования внутреннего спроса — конечного и инвестиционного, говорит Попов.
В противном случае корпорации столкнутся с падение выручки, прибыли и сокращением ресурсов для оплаты труда и инвестиций.
Ось що приймається на комітеті в закритому режимі, за спинами людей! Я викладаю документ, в якому зібрані всі ці «правки» «Слуг…»
На аграрному комітеті! Після того, як ми змусили монобільшість дотримуватися процедури і регламенту, з’ясовуються нові деталі того, як вони хочуть розпродати українську землю. Влада обмежує продаж землі в одні руки, але це обмеження не діє для банків і кредитних установ, в тому числі іноземного походження! Це означає, що президент не відмовився від масштабної спекуляції українською землею! Ось що приймається на комітеті в закритому режимі, за спинами людей‼️
Я викладаю документ, в якому зібрані всі ці «правки» від «Слуги народу». Ви можете на власні очі переконатися, як влада бреше вам в очі.
Зовсім скоро день Святого Миколая та Новий рік – свята, яких з нетерпінням чекають усі діти планети. Це час чудес та здійснення бажань.
Дітки вже написали листи до Святого Миколая та Діда Мароза. В усіх листах написано майже одне і те ж: ….хочу радіокерованого гелікоптера, ……хочу планшет, ……хочу гіроскутер, ……хочу величезну ляльку…. і подібного можна написати безліч. .Але є такі дітки в яких бажання відрізняються. Вони не просять іграшок, а прагнуть бути здоровими. Їм не потрібно в житті нічого, тільки щоб страшна хвороба їх покинула. Але нажаль такого не буває…….хвороба не відступе самостійно.
Маленький Сашко Долінський 05.08.2013 р.н., з с. Буртин, Полонського р-ну, Хмельницької обл. має діагноз – ДЦП важкої форми. Він навіть не міг ходити. Але сім’я оплатила самотужки дві операції в Вінниці (клініка по вул.Лебединського, 7) Після яких Сашко може ходити самостійно. Але йому наразі дуже важко це робити. Хлопчику потрібна ще одна операція, яка дозволить йому легше рухатися. Клініка виставила рахунок у 54000грн, але їхній лікар, Віген Томосян, людина з добрим серцем запропонував взяти 50% витрат на себе, тому родині потрібно зібрати 27000 грн. Сім’я не зверталася б до вас, але до лютого потрібно зробити операцію, а часу не так багато, щоб зібрати кошти. Сума не велика, але родина продала вже все, і так в великих боргах…….
Тому звертаємось до вас, ДОПОМОЖІТЬ, хлопчик у свої 6 років мріє ходити самостійно. Давайте здійснимо мрію куди важливішу за іграшки
Волкова Альона Василівна з м. Полонне, Хмельницької обл. у свої 26 знає що таке любити і цінувати кожен прожитий день. В неї страшна хвороба нирок – ДІАБЕТИЧНА НЕФРОПАТІЯ (хронічна ниркова недостатність на фоні цукрового діабету). Потрібна комплексна пересадка нирки і підшлункової залози. Але до самої операції ще потрібно пройти. Потрібні кошти на ліки і аналізи. Тому що її кожен день залежить від того чи є в неї численна кількість ліків, завдяки яким вона живе і які коштують великих сум. Щомісяця дівчина витрачає близько 15 000 грн на ліки. Давайте заберемо частинку своєї матеріальної мрії і надамо шанс здійснитися куди більш важливішому бажанню, бажанню – жити.
Нові газопроводи, які прокладає російський «Газпром», дуже часто називають «голками», що мають нагадувати заштрики для наркоманів. Порівняння досить відверте, красномовне і, на перший погляд, логічне, якщо вважати бажання тієї ж Німеччини «ін’єкціонувати» за допомогою «Північного потоку – 2» у свою економіку «наркоту» у вигляді природного газу і стати від нього на певний час залежною. А Росію – таким собі «наркоторгівцем», що мріє про зиск у вигляді мільярдних надходжень.
Але це ще питання, хто більший зі згаданих сторін «наркоман»: той, хто купує природний газ, чи той, хто його продає? Росія, що нагадує коробейника, чи Німеччина у вигляді заможного покупця? Перша не має іншого виходу, як продавати свій «крам», друга – може собі дозволити його вибір за вигідною ціною. У даному випадку Німеччині підходить поки що «крам» російський. Тож у такому разі хто від кого залежить? Покупець від продавця, чи навпаки? Хто кого насаджує на свою «голку» – російський Ваня німця Ганса чи той-таки Ганс – Ваню?
Погляньмо на ситуацію більш розважливо і без зайвого галасу. Економіка Росії шкутильгає на обидві ноги, про зростання її ВВП можна говорити лише у тому разі, коли є попит на природний газ і нафту. Прагнення Москви на чомусь ще заробити зводиться у кінцевому рахунку до продажу зброї, виготовлення якої вимагає не лише передових технологій, а й вправних робочих рук. А цих двох «компонентів» з кожним роком стає дедалі менше, і нестачу вже не компенсуєш переманюванням їх з інших колишніх радянських республік, де також з цим є проблеми.
Обіцяною російським урядом своїм громадянам заробітною платнею в еквіваленті дві з половиною тисячі доларів і, відповідно, пенсією в 40 тисяч рублів навіть не пахне, про що росіяни на своїх демонстраціях сьогодні не просто нагадують – голосно волають. І їхню увагу до побутових проблем вже не притлумити гаслами на кшталт «кримнаш», бо для того, щоб ці гасла прокричати, треба патріотові-крикуну мати хоча б повний шлунок. Та й прес-конференції з президентом В. Путіним, раніше такі популярні, вже не спроможні заспокоїти суспільство, бо з усіх боків все гучніше чути: «Доколе?». І скільки б не намагався президент Росії переконувати своє суспільство і міжнародний загал, що той же «Північний потік – 2» задовольнить потреби Європи, а передусім Німеччини, яка зачекалася його відкриття, а все одно це слід сприймати як путінську пропаганду. Бо не те що рік Росія не в змозі почекати з відкриттям газопроводу, навіть пів року для неї стає жахом, про наслідки якого відверто пророкують фахівці.
Підстави для такого твердження?
Та хоч би та паніка, що охопила «Газпром» після оприлюднення рішення міжнародних судів на користь України! Бо інакше ані керівництво «Газпрому», ані сам поважний російський президент не вимагали б від України відкликати свої позовні вимоги і відмовитися від стягнення штрафів за порушення транзиту газу. «Газпрому» навіть довелось відмовитися від розміщення євробондів у швейцарській валюті через те, що грошові активи тут же будуть арештовані на користь України. Здається, і Німеччина намагається не помічати газпромівського маніпулювання з показниками задля уникнення втрати іміджу. Маніпулювання у вигляді продажу самому собі… певної кількості природного газу. А фахівці переконують, що нові директивні вимоги можуть завдати амбіціям «Газпрому» більших втрат, аніж падіння цін на газ. Бо в такому разі обом «Потокам…» дозволятиметься прокачування заледве 50% природного газу, що не зробить їх експлуатацію прибутковою. І чи матиметься з такої «голки» прибуток? У російського газового «коробейника» – навряд. Навіть якщо він збуватиме свій «товар» своєму заклятому приятелю – Німеччині.
І ось тут вкотре Росія буде змушена вдаватися до звичних для себе дій. Таких, як дестабілізація енергетичної ситуації у країнах Європи. Це не що інше, як істеричні дії наркомана, котрому забракло грошей. Але реально це будуть такі дії, як вимога внести поправки до газових директив, що дозволятимуть повне використання потужностей газопроводів, чи примушення України підписати двосторонні прямі контракти на постачання газу за фіксованою ціною, вищою за середньорічну, при цьому ще й знизити платню за використання нашої ГТС до нижчої за ринкову (що так чи інакше можна було почути у коментарях з приводу зустрічі «Нормандської четвірки»).
Також за «традицією» Росія обов’язково шукатиме крайнього для того, щоб перекласти на нього відповідальність за свої прорахунки. Наприклад, Росія, висуваючи вимоги, які практично не можна реалізувати з точки зору здорового глузду, звинувачуватиме у зриві контракту саме Україну. І для переконання світової спільноти розгортатиме шалену агітацію у західних ЗМІ, як вже робила це не один і не два рази. При цьому замовчуючи про свої зобов’язання виконувати міжнародне законодавство.
Росія у своєму прагненні продавати європейцям газ намагається одночасно запобігти втраті європейського ринку збуту. Так, це називають конкуренцією. Так, це непроста справа, де вчорашній партнер сьогодні стає конкурентом і його сорочка ближче йому до свого тіла. Це ми спостерігаємо навіть у європейському середовищі, щоправда, як і те, що там завжди намагаються знайти порозуміння. Але – факт, що ціна на російський газ схильна зменшуватися, бо США і Катар намагаються збільшити постачання до Європи свого газу. І якщо процес триватиме так і далі, то кого цікавитиме російський газовий продукт, ціна на який не може бути більшою, ніж у конкурентів? І тут вже не врятуєшся домішками, як це роблять торгівці наркотою, коли собівартість їхнього продукту стає, як кажуть, нижчою за плінтус…
…Не можуть бути нецікавими кроки у такій делікатно важливій справі Європейського Союзу. Він таки відстоюватиме інтереси України і її діяльність у справі забезпечення енергетичної безпеки Європи, в тому числі продовження транзиту газу по її території. В першу чергу тому, що намагається дбати не лише про нинішній дохід, але й про те, що може бути завтра. Довгострокові контракти є саме тим, так би мовити, предметом, що гарантує її розвиток, дає можливість європейському суспільству передбачити цивілізований напрямок свого розвитку, уникати всіляких економічних несподіванок, що можуть викликати загальну економічну кризу. Чи не тому саме Росію намагаються припнути до Європи транзитно-газовим ланцюгом, щоб якось поставити її у цивілізовані рамки економічної співпраці та уникати у майбутньому несподіваних її примх?
Але без взяття до уваги інтересів України зробити цього не вдасться.
Михайло Флешар, блогер
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Айварас Абромавічус під прикриттям “реформатора” і новоспеченого патріота України вже кілька років заробляє на державі. Судячи з усього, для литовця ми стали “банановою республікою”, на якій можна отримувати непогані доходи.
Раніше ми вже розповідали про його зв’язки з Путіним і надзаробітки на аграрному бізнесі, а зараз покажемо, як Абромавічус, маючи інсайдерську інформацію і вплив на владу, отримує відсотки від українського держборгу.
“Забув” задекларувати ОВДП
Як заробляє Абромавічус:
його сім’я купує облігації державної держпозики;
Абромавічус, маючи зв’язки в Кабміні, володіє інсайдерською інформацією (знає заздалегідь) про ставки і розміщення паперів;
сам Абромавічус став одним із авторів нової боргової політики країни;
зароблені гроші він виводить з України, при цьому його фірма працює в РФ і володіє акціями російського банку спільно з президентом Володимиром Путіним;
Абромавічус не збирається залишатися в Україні, про це свідчить його рішення залишити литовський паспорт. Крім того, він брав участь у виборах у рідній країні (про це в наступних публікаціях).
Абромавічус не просто “український реформатор” із литовським паспортом. Він ще і наш кредитор. Литовець іще кілька років тому став автором нової боргової політики країни і сам же вирішив позичити Україні.
Айварас “уточнив” свою декларацію додавши, що його дружина купила ОВДП в кількості 515 штук. Це мільйони гривень, які бюджет повинен повернути в скарбничку сім’ї держчиновника.
Номінальна вартість однієї такої облігації – 26,3 тис. грн. Тобто в сумі Україна винна Абромавічусу 13,5 млн грн плюс відсотки. Але це тільки “крапля”. Насправді литовець може заробляти на новій борговій політиці України мільярди. Справа в тому, що найчастіше ОВДП купують іноземні держфонди. Засновником одного з таких є сам Абромавічус – East Capital.
Український держборг став надпопулярним. Ще минулого року іноземці дали близько 6 млрд грн, а цьогоріч – 106 млрд. Величезні відсотки (14-16%) і політика держави, при якій кожна третя гривня йде на погашення заборгованості дала свої результати.
Не останню роль у цьому зіграв і Айварас. Він має зв’язки в Кабміні, особисто привів до на той час кандидата в президенти Володимира Зеленського майбутнього главу Кабміну Олексія Гончарука.
У США сім’я Абромавічуса могла потрапити під суд і навіть сісти за те, що, маючи інсайдерську інформацію, заробляють на державних цінних паперах.
Айварас Абромавічус свого часу займав пост заступника міністра економрозвитку і торгівлі та вже тоді почав політику залежності від кредиторів. Але якщо раніше ми брали гроші у МВФ, то зараз головний кредитор – приватні фонди. Співзасновник одного з таких фондів – East Capital – знову-таки Абромавічус.
ОВДП з одного боку дають Україні “швидкі” гроші і дозволяють знизити курс долара, а з іншого – стали зашморгом на шиї. Загальний відсоток, з урахуванням зміцнення гривні, який Україні доведеться виплатити в доларовому еквіваленті перевищує 30%.
Причому старі борги частково виплачуються за рахунок нових. Фактично це боргова піраміда. МВФ видавав кредити під 2%, а приватні фонди – під 14%. А де держава буде брати гроші, щоб взяти 100 грн, а повернути 114? Як показав бюджет на 2020-й рік, рецепт складається усього з двох інгредієнтів: ще борги й урізання всіх інших витрат у рахунок погашення боргу. Детальніше про останнє можна прочитати тут.
Цікаво, як великий чиновник, реформатор і економіст міг помилитися у власній декларації і забути про те, що серед боржників його сім’ї цілу державу.
Як заробляє сім’я Абромавічусів
Головне джерело доходу сім’ї чиновника – зарплата від “Агро Регіон Україна”. Ця фірма належить партнеру Абромавічуса Ларсу Петеру. Разом вони створили East Capital. Фактично партнер литовця платить зарплату його дружині. І тільки за минулий рік сума склала 29,1 млн грн.
Чи справді це зарплата дружини, чи ж у такий спосіб партнер глави “Укроборонпрому” виплачує зароблену частку і самому Абромавічусу – питання відкрите.
Однак факт залишається фактом – литовець має доступ до української державної таємниці, впливає на Кабмін, має відношення до нової боргової політики країни і при цьому сам же заробляє на державних цінних паперах. А зароблені гроші після зберігає, зокрема, в іноземних банках Swedbank AB, Danske Bank.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
.JPG)
Попередня
