8 березня був у Донецькій Обласній філармонії . Так, саме у Обласній, так написано на квитку. Шо хочу сказати: народу було багато, точніше був аншлаг. Люди втомились від війни, тому використовують найменшу нагоду, шоби хоч трохи відволіктися від трешу під назвою рюцкий мир. Після концерту людей чекає все те саме, що і четвертий рік поспіль: вечірні залпи з жилсекторів артилерії, які несуть мир духовний та православний.

8 березня Обласна філармонія дійсно підготувала подарунок Прекрасній половині людства – наживо вирішила зіграти всесвітньо відомі хіти. Ні, річ зараз не про газманова чи кобзона, або про алкоголіка лєпса. В цих недоумків є своя аудиторія, яка вживає бояришнік та хаває з лопати. Річ про тих, чия творчість ввійшла в історію.

Одразу хочу підкреслити – музиканти відіграли на відмінно. Світло, музика,виконання – все було на висоті. Крім моралі.

Перше, що кинулось в очі – жодної урни для айфона чи самсунга. Ненавидіти Америку у соцмережі – це одне, але якшо купувати смартфон то вибір явно не на користь магаданофона чи абхазського самсунга. Лицемірство рулить, ага.

Також вразила диверсія Хунти прям у серці окупованого Донецьку: в буфеті продавали львівський шоколад корона. Як ніхто не вдавився нацистським шоколадом – загадка, су*а. Проте найбільша загадка – як могли в окупованому Донецьку продавати каву амерікано. Ніякої поваги до ко-команданте захарченко та до скрєп.

Квитки – все як завжди, все по-старому: три роки жлобитись надрукувати власні квитки -це якась неймовірна жадібність. До речі, не бачив жодного скандалу від ватанів через те, шо на квитку надруковано – Україна.

Але повернемось до концерту. Всі 16 композицій з репертуару були від іноземців-гейропейців, тобто недуховні та неправославні. Абсолютна більшість пісень були всесвітньо відомі, бо виконувались саме на англійській мові. Як скрєпи могли собі дозволити піти слухати диявольську музику, фоткати це все на на вироби гейропейців та американців,запиваючи все це кавою американо та закусуючи львівським шоколадом – це ще та загадка. Хоча… Відгадка доволі проста – всьому виною духовне лицемірство.

Концерт розпочався з виконання наживо безсмертної композиції – Pretty woman. Особливого шарму додавало те, що прямо в центрі окупованого Донецьку, прямо над оркестром, на екрані недуховного плазмово тв показували кадри з американського фільму “Красуня” з американцями у головних ролях: Річардом Гіром та Джулією Робертс. Нагадую сюжет фільму всім ватанам: американський фінансовий магнат зустрічає повію та робить з неї справжню леді. Жодного крику від ватанів -прєкратітє ета бєзабразіє – я не почув. Дивно, але скрєпи змовчали.

Далі оркестр відмінно виконав наживо пісні Venus та Woman in love. Жодного інфаркту у ватанів, які були полюбому присутні в залі, не сталося. Після виконання кожної композиції зал шалено аплодував виконавцям. Скрєпи мовчали,айфони не викидалися на смітник.

Потім прийшли свині. Свині були родом з ростова. Знаєте шо таке культура па рюцкі? Запізнитись на 15 хвилин в філармонію, прийти бухими в хлам в філармонію, за допомогою магучєго матюка знайти свої місця, зробити з ходу з надцять селфі, а потім кожних хвилин десять відповідати на дзвінки по телефону. Куди там Гейропі, ага.

Одна із свиней була явно військовою, хоч і вдягнута була як цивільний. Про це свідчив запах від духовної свині. Жителі окупованих територій вам підтвердять: якшо немічне проходило хоч тиждень в камуфляжі, то потім від свині смердить так, що фейрі треба пити тижня три мінімум.

Але повернемось до самого концерту. Четверта композиція багатьох вразила до глибини душі і ось чому: коли на сцені з’являється колишній миністр риниди та починає співати пісню Елвіса Преслі, всередині душі щось підказує,шо це якийсь сюрреалізм. Добиває те, шо колишній миністр співає Love me tender, на екрані показують кадри з життя Елвіса. хоч би один ватан хапнув інфаркт. Сталін би полюбому дав такому миністру років 30 концтаборів.

Далі прозвучали пісні Деміса Руссоса та Бітлз. Найбільше рукоплескали оркестру слухачі віком за 60 .так, я розумію, шо багато бабусь та дідусів знову відчули себе піонєрками або октябрятами, але як на рахунок моралі : вчора ти пиздиш про те,що Америка та Гейропа хочуть захопити Донецьк, а сьогодні ти з задоволенням слухаєш диявольську музику? Бандерівське питання, ага.

Закрила першу частину концерту пісня Селін Діон All by myself. Жодного інфаркту, жодного випадку епілептичного припадку або крові з носу у ватанів. Клара Цеткін в шоці одним словом.

На час антракту народ потопав до буфету. Бачили коли-небудь як вата жере львівський шоколад та запиває його кавою амерікано? Епічне видовище. Ніхто не вдавився та нікому нічого поперек горла не стало. Лицемірство рулить .

Друге відділення концертної програми розпочалося з композицій Lady in red- та -Salvatore. Жодного викрику -а когда будет газманов?- чи – а любэ будет?-. навіть свині з ростову мовчали та не відповідали на дзвінки.

Третьою композицією був трек американського негра[американські негри обстрілюють Донецьк,чкшо хто не в курсі], який виконав колишній миністр культури риниди. Сам миністр взагалі цікавий персонаж: перед звільненням з посту миністра, миністр культури риниди для духовних потреб поцупив з винайманого житла кондиціонер та всі столові прибори. На цей раз миністр виконав пісню I just to say I love you. Жерти хочеться навіть миністру. Скрєпи почекають, ага.

Четвертим треком була пісня Unchained melody. Епічно було дивитися на те, як майже всі слухачі дивилися під цю композицію відеонарізку з американського фільму “Привид” з американцями Патріком Суейзі та Демі Мур у головних ролях. Жодного розбитого айфону чи самсунгу ,жодного інсульту не сталось . Напевно бандерівський шоколад захистив ніжні скрєпи ватанів,інакше б стопудово було б лихо.

До речі, у колишнього миністра риниди явно фінансові труднощі. Як інакше можна пояснити те,шо за один вечір він вийшов виконувати вже четверту пісню? На цей раз миністр виконав пісню Don’t worry be happy. Пиз*іти на Америку, мастурбувати на ришпублігу, але співати за бабло на гейропейській мові – це духовно, якшо хто не в курсі. Скрєпи скрєпами,але ситий скрєпами не будеш. Ага.

Наступною композицією була пісня Beatiful life від Ace of Bace. Сюрреалізм в усій красі в окупованому Донецьку: ввечері після ти знову будеш слухати артилерійські залпи з жилих секторів, а зараз слухаєш про прекрасне життя.

Завершився концерт піснею Тіни Тернер Simply the best. Це взагалі епічно: за те,що ти ввімкнеш на всю гучність Океан Ельзи, то вважай шо ти вже на підвалі. А тут, прямо в центрі окупованого Донецьку, наживо звучить пісня темношкірої американки. Та ще й на 8 березня. Шах і мат скрєпам.

Окремо хочу зауважити те, що на концерті було багато молоді. Попри всю дибільну пропаганду рф молодь розуміє просту істину: російська естрада – це рівень нічних клубів магадану, тут про якість не йде мова зовсім. Люди після концерту не хотіли розходится по домівкам та повертатися в будні руцкага міра.

Мораль : Донецьк звик до якісної музики, а не до скрєпофоній на балалайках. Росіяни, забирайте своє одоробло в камуфляжі, чічєрін та іншу наволоч і єхайтє собі в базники цивілізації. Все, шо ваші недоумки з ростовів-тамбовів -магаданів можуть тут заробити – це каліцтво або смерть. Сидіть дома і чекайте поки на вас Америка нападе, це для здоров’я корисніше.

—