Печерський райсуд Києва надав слідчим Державного бюро розслідувань і уповноваженим органам Сполучених Штатів Америки тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні компанії Google (Каліфорнія).
Про це повідомляє «Главком» з посиланням на відомості судового реєстру.
ДБР цікавлять відомості про особу, яка створила YouTube-канал з назвою «Sofiya Fedyna»; інформація про обставини завантаження на цей канал відео «Софія Федина та Маруся Звіробій. Львівський мега стрім… бо хтось думає, що безсмертний… », зокрема, місце, час і тривалість завантаження, IP- адреса, з якою відбулось завантаження, данні про користувача, який здійснив завантаження цього відеозапису.
Також українські правоохоронці хочуть отримати від компанії Google оригінал відео «Софія Федина та Маруся Звіробій. Львівський мега стрім… бо хтось думає, що безсмертний… » (у разі неможливості надати його копію).
В судовій ухвалі зазначено, що доступ до іноземної компанії відбувається у рамках кримінального провадження за погрозами вбивством президента України Володимира Зеленського (ч. 3 ст. 109, ст. 112, ч. 1 ст. 346 КК України).
Як відомо, 26 жовтня 2019 року волонтерка Маруся Звіробій і народний депутат Софія Федина, перебуваючи у львівській кав’ярні «На бамбетлі», вели онлайн-трансляцію, в якій негативно висловилися на адресу президента Володимира Зеленського. Використовуючи образливі слова у бік глави держави, жінки реагували на події щодо розведення українських військ на окремих ділянках тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей.
На початку лютого 2020 року нардепу від «Європейської солідарності» Софії Федині повідомлено про підозру у статті про загрозу вбивства президента України Володимира Зеленського, їй загрожує до п’яти років в’язниці.
Також суд обрав запобіжний захід Марусі Звіробій, яка є другим фігурантом у справі про погрози Зеленському. Її зобов’язали здати закордонний паспорт, носити електронний засіб контролю. Запобіжний захід діє до 9 квітня 2020 року.
Державне бюро розслідувань використовує, як докази погроз президенту Володимиру Зеленському п’ять експертиз, які були проведені протягом листопада-грудня 2019 року у справі волонтерки Марусі Звіробій (Олени Біленької) і нардепа Софії Федини.
Двоє суддів у заручниках. Введено в дію поліцейську операцію “Заручник”.
Сьогодні, 28 лютого 2020 року під час судового засідання у Приморському районному суді міста Одеси обвинувачений у скоєнні умисного вбивства (стаття 115 КК України) дістав гранату та погрожував вбити себе та усіх присутніх. В екстренному порядку із будівлі суду були евакуйовані відвідувачі суду та працівники. В заручниках у нього опинилися судді Приморського районного суду міста Одеси Віктор Іванов та В’ячеслав Бондар. Наразі в суді прибула група швидкого реагування Націполіції.
Прес-центр судової влади України повідомлятиме про розвиток подій.
Турецкие военные начали операцию в Сирии, чтобы положить конец правлению президента САР Башара Асада, заявил президент Турции Реджеп Тайип Эрдоган….
Турецкие военные начали операцию в Сирии, чтобы положить конец правлению президента САР Башара Асада, заявил президент Турции Реджеп Тайип Эрдоган.
«По моим оценкам, около 1 млн человек погибли в Сирии. Эти смерти все еще продолжаются — умирают дети, женщины и мужчины. Где ООН? Что она делает? Мы терпели, но в конце концов должны были войти в Сирию вместе со Свободной сирийской армией. Почему мы это сделали? У нас нет претензий на сирийскую землю. Мы там для установления справедливости. Мы вошли туда, чтобы закончить правление тирана Асада», — передает его слова Hurriyet Daily News.
Напомним, 24 августа армия Турции при поддержке международной коалиции начала военную операцию «Щит Евфрата» «по очистке» города Джараблус в Сирии от боевиков ИГ.
8 сентября глава МИД Турции Мевлют Чавушоглу заявил, что Анкара собирается продолжить операцию в Сирии от севера страны до юга, пока территория не будет очищена от «Исламского государства».
Журналістам «Наголос», разом з колегами з «Національного антикорупційного порталу» та інших ЗМІ, у ході розслідування ситуації навколо корпорації «УКРБУД», вдалося безпосередньо зв’язатися з Максимом Микитасем, який влаштував репортерам імпровізований брифінг.
Зокрема колишній президент корпорації «УКРБУД» розповів, що на сьогоднішній момент попри те, що де-які представники влади бадьоро рапортують, що причин для хвилювання немає, і що 13 000 вкладників, а це – 40 000 людей, ціле місто!, незабаром чи колись отримають своє житло, ситуація стає дедалі гіршою.
«Я намагався пояснити і Кличку, і оточенню Зеленського, що довіряти тим людям, які розвалили «УКРБУД», та що вони приведуть нормальних інвесторів і вирішать проблему численних недобудов — це безглуздо, бо саме вони і є причиною краху і занепаду компанії», — вважає Микитась.
На думку екс-нардепа, чутки про те, що начебто зайшов новий інвестор, який все владнає, все вирішить, залучить кошти, зведе житлові будинки – і всі будуть задоволені: це пил в очі людям, інвесторам та президенту.
«Так, вони майстерно використали мою довіру і те, що моя увага була спрямована у державницький бік, коли я працював на виборних посадах. А потім, користуючись ситуацією, за підробленими документами, через Мармиша, Федотенкова та інших, з компанії було виведено найбільш прибуткові активи, і «Укрбуд» опинився у тій ямі, в якій він перебуває зараз», — пояснив Микитась.
За його словами те, що зараз відбувається навколо активів, які ще залишилися після «Укрбуду», не витримує ніякої критики. І це може привести до непередбачуваних наслідків.
«Але справа не в тім, я не збираюся жалітися на долю чи обставини – нехай правоохоронні органи розбираються, хто насправді стоїть за розвалом «УКРБУДу», і хто на цьому наживається. Та я не можу спокійно дивитись на те, що продовжують розкрадати майно «Укрбуду», що особи, причетні до розвалу, намагаються допиляти останні ласі шматки.
Зокрема мова йде про наступні об’єкти: ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЛТД», ТОВ «А.В. ІНВЕСТИЦІЇ», ТОВ «ФАЗУС», ТОВ «БОТЛЕР», ТОВ «СТАВЕК», ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ СТАНДАРТ», ТОВ «А.М. ОЛІМПІК ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «АВАЛОН КИЇВ», ТОВ «А.В. БУДІВЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ», ТОВ «РІЕЛКОМ», ТОВ «РІЕЛКОМ НОВИЙ», ТОВ «С.А. ПРАВО НА ЗЕМЛЮ», сукупна ринкова вартість яких досягає 50 млн доларів США!
Отже, користуючись нагодою, хочу звернутись до потенційних інвесторів, покупців, яких можуть ввести в оману – те, що вам зараз пропонують купити якісь привабливі об’єкти «УКРБУДу», будівельні майданчики – це незаконний продаж», — вважає будівельник..
Микитась впевнений, що ні колишній заступник та юрист ТОВ «Укрбуд Девелопмент» В’ячеслав Мармиш, ні мер Чернігова Владислав Атрошенко, ні «фейковий» інвестор Федотенков не мають жодного права на ці активи, тим більше їх комусь продавати за мільйони доларів.
На глибоке переконання Микитася, врятувати ситуацію з «Укрбудом» можливо, якщо зберегти ті активи, що залишилися в єдиному пулі, і ще додати щось від держави.
«Насправді, такий інвестор дійсно є і, попри всі перепони і негаразди, він дійсно готовий вкласти чималі власні кошти та виконати зобов’язання перед тисячами українських сімей. Але він не зможе врятувати ситуацію, якщо майно «УКРБУДу» продовжать розкрадати, йому, або іншому доброчесному інвестору просто не буде з чим працювати», — запевняє Микитась.
«Ви розумієте, що ніхто не буде брати на себе зобов’язання добудувати заморожені об’єкти, якщо це буде збитково для бізнесу. Грошей в державі на такі проекти теж немає. Проте, влада може компенсувати інвестору якимись преференціями, пільгами. Зараз це маленьке вікно ще відкрито, ще можна когось привабити залишками активів і нормальними умовами. Але вже завтра, якщо Мармиш з Атрошенко провернуть свої оборудки, вже буде пізно», — стверджує колишній Голова «Укрбуд».
«Замість того, щоб розпочати поступове вирішення накопичених проблем, провести відкритий конкурс, показати усі активи, що залишилися, дати державні гарантії, певні кола роблять все, щоб нажитися на людських проблемах. Але хочу застерегти – 40 000 це не якась там Еліта-центр, це потужна сила, яку не вдасться проігнорувати.
Якщо ці люди будуть у відчаї, вони можуть дестабілізувати й так неспокійну ситуацію. Це буде точно не на користь команди діючого президента. Тому я сподіваюсь, що Володимир Зеленський зможе прийняти мудре, зважене рішення, і не дозволить ситуації вийти з під контролю», — висловив надію будівельник.
Також Максим Микитась акцентував увагу журналістів на тому факті, що потурання команді рейдерів по розпродажу майна «УКРБУДа», може взагалі призвести до інвестиційного колапсу.
«Ті, хто захопив майно «УКРБУДу» запевняють, що мають права на активи, на землю, на будівельні майданчики, які закріплені за певними фірмами. Вони шукають серед інвесторів тих, хто зважиться придбати ці активи. Але застерігаю всіх, хто спокуситься на ці активи – не робіть помилок, не віддавайте гроші шахраям, навіть якщо юристи будуть запевняти, що з документами все гаразд. Я гарантую, що все, що буде придбане у рейдерів, потім доведеться віддавати, без жодної компенсації!
Не робіть дурниць сьогодні, щоб не кусати лікті завтра!» — застерігає Микитась.
СХЕМИ ВИВОДУ АКТИВІВ: ХТО ЗА ЦИМ СТОЇТЬ
У підтвердження своїх тез і висловів, Максим Микитась надав журналістам документи і відомості, які розкривають справжні наміри рейдерів, і показують взаємозв’язки між ними та їхніми фірмами.
Зокрема на брифінгу увагу журналістів звернули на той факт, як саме колишній юрист «УКРБУДу», В`ячеслав Мармиш, якого САП звинувачує в пособництві у заволодінні майном Національної гвардії України на суму 81,64 млн грн, 12 лютого вийшов із СІЗО під заставу у 40 млн грн.
Постає логічне питання, де люстрований у 2014 році прокурор Шевченківського району міста Києва Мармиш дістав ці кошти?
Як виявилося при дослідженні цього питання, журналісти знайшли «благодійника», який вніс заставу. Ним виявився… мер Чернігова Владислав Атрошенко!
Але про все по порядку. Нагадаємо, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду 06 лютого 2020 року збільшила розмір застави для колишнього заступника директора ТОВ «Укрбуд Девелопмент» В’ячеслава Мармиша до 40 млн грн, та цього ж дня відправила останнього до СІЗО. Заставу внесли 12 лютого. Що ж відбулося протягом цих шести днів?
Сторона Микитася вважає, що В. Атрошенко, який має власний інтерес до будівельної галузі, скористався можливістю і за 1,6 млн доларів США придбав у В. Мармиша, якому дуже були потрібні вільні кошти, такий собі останній цінний пул майна «УКРБУДу» з 12 компаній.
Мова йде про 12 компаній, які за документами переоформлено на людей Атрошенка – Суркова Олександра Геннадійовича та Дьякову Наталію Миколаївну.
Ну й тепер стає зрозумілим і ціна за цей пул з «12» компаній 1,6 млн у.о. =40 млн грн, які було внесено за Мармиша в якості застави.
І тут у НАБУ і ДБР має постати питання – де звичайний мер невеличкого містечка В. Атрошенко сам бере такі величезні суми? Може теж, від тещі з мамою, як це відбувається у більшості чесних посадовців?
Нижче додаємо таблицю з викопіюванням із ЄДР та приміткою, які саме об’єкти заведені на дані підприємства.
Таблиця
Як видно з таблиці, на цих 12 підприємствах зосереджені інвестиційні права за договорами з будівництва на нових земельних ділянках у місті Києві. На них «УКРБУД» планував реалізовувати нові перспективні будівельні проекти, та залучити кошти інвесторів для виконання зобов’язань перед рядовими вкладниками. Ринкова вартість цих об’єктів становить 50 млн доларів США.
Таким чином, наголошують юристи, що захищають майно «УКРБУДу», судячи із наведених документів, тандем «Мармиш-Атрошенко» фактично обікрав майбутніх інвесторів «Укрбуду» на 50 млн доларів США! ЦЕ — саме ті кошти, які б знадобились для виконання зобов’язань перед сім’ями простих українців, проте потрапили у кишені рейдерів. Але тепер, коли на них звернули увагу правоохоронців, можливо є надія на краще.
Як повідомили на брифінгу, у дерибан майна нещодавно також втрутився відомий забудовник Вадим Столар. Журналістам нагадали, що один з нових псевдоінвесторів, ресторатор Дмитро Федотенков — це людина Вадима Столара, і саме за гроші Столара відбулося переоформлення більшої частини активів «УКРБУДу» на Федотенкова, а згодом виведення на особисті рахунки успішного ресторатора 144 млн гривень з продажу активів! Саме тому нікого не дивує поява в цьому ланцюжку розкрадання останніх активів «УКРБУДа» В. Столара. Останній активно пропонує на продаж будівельні майданчики із згаданого пулу різним інвесторам, але втричі дорожче! Звісно ж, якщо і знайдеться «лох» на такі варіанти – він не отримає ні майданчиків, ні майна, ні своїх грошей назад. Та вражає сам факт наявності таких пропозицій!
Але, поки що справа ще не завершена, Максим Микитась вважає, що є шанс на порятунок і на повернення майна у загальний пул для продажу дійсно відкритому і серйозному інвестору, який гарантує добудову всіх об’єктів, і заспокоїть 40 000 українців.
Тим часом, юристи Микитася ретельно зібрали усі докази та факти незаконних оборудок і спрямували їх до НАБУ, ДБР і САП. Чи зможуть правоохоронні органи зупинити остаточне розкрадання «УКРБУДу»? Чи зможе Президент України Володимир Зеленський вчасно відреагувати на цю ситуацію і проконтролювати дотримання законності?
Довідка для ЗМІ
Хто стоїть за «бенефіціарами» 12 компаній «УКРБУДу» Сурковим О.Г. та Дьяковою Н.М.
За даними реєстрів, всього на Суркова Олександра Геннадійовича зареєстровано аж 50 компаній. Серед них такі, які пов’язані з любителем золотих батонів В. Атрошенко: ТОВ «Чернігівагрошляхбуд», «Борошняний світ», «Хлібна мережа».
Дьякова Наталія Миколаївна є засновником/бенефіціаром або керівником у 40 компаніях, кінцевим вигодонабувачем яких теж є Атрошенко. Наприклад, вона числиться бенефіціаром ТОВ «І.Т.Т.», насправді ж за цією компанією стоїть саме Атрошенко (див. на схемі).
За последние годы кибербезопасность стала одной из ключевых международных тем для обсуждения и полем для совместных действий. От хакеров страдают отдельные компании и целые страны, а убытки от кибератак в 2021 году могут достигнуть $6 трлн. Эту тему не могут самостоятельно решить ни развитые страны, ни транснациональные корпорации.
Одно из ключевых событий, посвященных этой теме состоится уже 19 марта в Киеве. Управленческая конференция Эффективные стратегии в киберпространстве нацелена на создание международной платформы для сотрудничества и обмена опытом представителей государства, бизнеса и академических кругов с привлечением ведущих мировых экспертов.
Факты ICTV поговорили с соинициатором и CEO Глобального центра взаимодействия в киберпространстве (GC3) Владимиром Павелко, который рассказал:
почему всем игрокам в сфере кибербезопасности необходимо объединяться;
в каком состоянии находится система кибербезопасности в Украине;
зачем нужно создавать независимый киберцентр.
– Как Вы оцениваете текущий уровень системы кибербезопасности в Украине?
– Вопрос кибербезопасности – не нов. В развитых странах о нем заговорили в конце 90-х прошлого века, тогда как в Украине за ее внедрение активно взялись только шесть-семь лет назад. За последние пять лет в Украине принят ряд важных стратегических документов, определены ответственные учреждения со стороны государства, которые должны заботиться о безопасности киберпространства страны.
Фото: Владимир Павелко
В частности, это СБУ, Нацбанк, Национальная полиция, Госслужба специальной связи, Минобороны, разведывательные органы Украины, Минцифры. Формально создан Национальный координационный центр кибербезопасности в составе СНБО.
Сфера кибербезопасности в Украине находится на этапе организационного детства, со всеми соответствующими внутренними и внешними проблемами и вызовами.
Хотя в Украине хорошая ІТ-инфраструктура и программисты, которые разрабатывают конкурентоспособные ІТ-решения, но не хватает квалифицированных управленческих решений по стратегии киберзащиты.
К сожалению, Украину рассматривают сегодня как киберполигон, где испытываются новые образцы кибероружия, которое дальше распространяют на другие страны. Это проблема, но одновременно и преимущество – у нас хорошие специалисты, и мы первыми сталкиваемся с киберугрозами, поэтому у нас новейшая информация.
В вопросе киберзащиты нам не хватает системного мышления и действенного сотрудничества. У нас недостаточная интеграция между государственными институтами, на начальном этапе сотрудничество между государством и бизнесом, еще хуже ситуация в образовательной сфере.
– Может ли Украина самостоятельно решить собственные проблемы в сфере киберзащиты?
– Киберпреступления сегодня не имеют национальных границ, а защита от них требуется на всех уровнях. Еще несколько лет назад количество подключенных к интернету устройств в мире расчитывалось на уровне 8,4 млрд. Сегодня эта цифра может достигать 20 млрд.
К сожалению, все мы пока достаточно бессознательно связываем свои электронные устройства с глобальной сетью и отдаем большое количество персональной информации. А это имиджевые, операционные и финансовые риски.
После масштабных кибератак, вроде WannaCry и Petya, которые нанесли миллиардные убытки, важность кибербезопасности в Украине и мире приобрела исключительное значение. Но проблему киберпреступлений не в состоянии решить самостоятельно ни одна страна или большая компания.
Сложнее всего малому и среднему бизнесу, ведь для надежной защиты нужны большие средства – создание эффективных систем киберзащиты могут себе позволить только крупные корпорации. Но даже это не поможет им быть полностью защищенными, ведь они защищают только свой периметр.
Ведущие страны уже давно поняли, несмотря на то, что у них мощные экономики, большие интеллектуальные и организационные ресурсы, они не могут действовать в вопросах кибербезопасности самостоятельно. Мир становится более глобализированым. Киберпространство и киберпреступления не имеют национальных границ. Мы находимся в Украине, а наши данные находятся на серверах на других континентах.
Украина может эффективно следить за ІТ-инфраструктурой, дата-центрами, хостингами в пределах собственной территории, но это не позволит нам чувствовать себя в безопасности.
– По Вашему мнению, какой должна быть модель внедрения системы кибербезопасности в Украине? Какие примеры есть в мировом опыте?
– Для эффективного противодействия киберугрозам очень важно создавать независимые платформы для взаимодействия – киберцентры.
Это интеграционные платформы для мировых и национальных киберигроков, где они могут обмениваться своими наработками в сфере кибербезопасности. Таким образом Украина сможет быстро реагировать на киберугрозы.
Например, киберцентр в Питтсбурге, США работает уже 18 лет, объединяя представителей правоохранительных органов, государственных учреждений, ІТ-компаний, учебных заведений для целей киберзащиты. Такие центры действуют во многих развитых странах. В Украине же пока нет ни одного. Создание первого киберцентра будет обсуждаться на конференции 19 марта.
Самым интересным для Украины является опыт Эстонии, которая единственной на постсоветском пространстве достигла значительных успехов в формировании системы киберзащиты.
В 2007 году Эстония стала первой страной НАТО, киберсреду которой целенаправленно атаковали хакеры при поддержке другого государства. Тогда к защите своей страны в киберпространстве присоединились граждане – квалифицированные ІТ-инженеры собрались и начали совместно думать и внедрять систему защиты.
Эстонцы создали такие стандарты кибербезопасности, которые затем в секторе безопасности и обороны ввело НАТО. Сегодня в мире действует 32 центра, которые взяли на вооружение именно эстонские стандарты. Сейчас в стране с населением в 1,2 млн человек действует пять киберцентров.
Нам интересен опыт Эстонии во многих аспектах – мы имеем общее прошлое, они территориально недалеко от нас, у нас есть те же внешние факторы влияния, которые побудили эстонцев быстро создавать систему киберзащиты.
Киберцентр, который мы сейчас создаем, будет работать по модели, которая показала себя эффективной в развитых странах. Когда мы сможем объединить ключевых игроков, получим уникальный опыт, который позволит Украине стать одним из самых влиятельных киберигроков мира.
з приводу посилення агресивних дій керівництва ПЦУ проти УПЦ КП і порушень прав віруючих
Із сумом змушені констатувати, що керівництво новоствореної Православної Церкви України, яка перебуває у залежності від Константинопольського Патріарха, не припинило своїх агресивних, рейдерських і протизаконних дій по відношенню до віруючих справді незалежної Української Православної Церкви Київського Патріархату і нині наполегливо продовжує нехристиянську, протиправову політику протистояння.
Відбувається це під прикриттям того, що ніби весь згаданий протиправний курс керівництва ПЦУ отримав цілковиту підтримку Державного департаменту США.
30 січня 2019 року Міністерством культури України було скасовано реєстрацію УПЦ КП, а 13 грудня 2019 року незаконно припинено діяльність Київської Патріархії, як юридичної особи, без згоди на те її керівника Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета та попри рішення Помісного собору УПЦ КП від 20 червня 2019 року про продовження існування Церкви.
За рік, що минув, маємо вже цілу низку ганебних конкретних фактів гонінь на Українську Православну Церкву Київського Патріархату, від яких страждає не лише Церква, як юридична особа, але й конкретні люди (ст. 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, виключаються привілеї чи обмеження за релігійними переконаннями). Так, нагадаємо, що з наказу предстоятеля Православної Церкви України митрополита Епіфанія студентам Київської Православної Богословської Академії (КПБА) було заборонено нести послух іподияконів у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва, прислуговувати біля Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Із самого початку утворення ПЦУ, без попередження, з метою створити інформаційну блокаду, оточенням митрополита Епіфанія були заблоковані офіційний сайт УПЦ КП і сторінки у соціальних мережах Церкви та Патріарха Філарета. Мав місце прямий замах на свободу слова та думки (яка гарантується ст. 34 Конституції України). З того часу й понині розповсюджується неправдива інформація та відверті наклепи на Предстоятеля УПЦ КП.
Потім, із волі того ж митрополита Епіфанія, були забрані студенти КПБА, які виконували функції охоронців у приміщенні Київської Патріархії. Їм заборонили виконувати цей послух шляхом погроз. Далі, з його ж благословення, розпочався масовий процес рейдерських захоплень монастирів, храмів і приміщень УПЦ Київського Патріархату. Зокрема, ПЦУ присвоїла злочинним шляхом, через «чорних» реєстраторів, приміщення адміністративної будівлі на вулиці Десятинній у Києві та навіть переоформила на себе приміщення Патріаршої резиденції, яку збудував, свого часу, і де проживає Патріарх Філарет. Також були привласнені банківські рахунки, майно Київської Патріархії.
За вказівкою очільників ПЦУ незаконно були виключені з навчання студенти КПБА, які несли послух біля Святійшого Патріарха Філарета і прислуговували у Свято-Володимирському соборі.
Керівництво Православної Церкви України не гребує застосовувати примітивну помсту, яка не личить християнам. Так, з приміщення Свято-Феодосіївського ставропігійного монастиря Києва виселяють, що називається на вулицю випускника КПБА, працівника Київської Патріархії Геннадія Погорєлова, який є сиротою, прожив у монастирі більше десяти років і немає іншого помешкання.
Тепер ми вже маємо жахливі приклади викрадення, побиття священників, залякування віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату. З глибоким сумом можна говорити про переслідування тих громадян України, які вважають себе належними до Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Між тим, за соціологічними опитуваннями Фонду Разумкова, навіть в умовах відвертої державної дискримінації та гонінь минулого року вірянами УПЦ КП себе назвали 7,7 відсотків громадян. Таким чином, УПЦ КП посіла четверте місце серед основних українських конфесій після: ПЦУ – 13,2 відсотки, УПЦ МП – 10,6 відсотків і УГКЦ – 9,5 відсотка. Віряни УПЦ КП – це велика частина громадян нашої країни, які мають рівні права з усіма іншими, належати до тієї конфесії, до якої вони хочуть. Згадане право гарантоване ст. 35 Конституції України та міжнародними правовими актами.
Хочеться запитати, про яке християнське милосердя та допомогу ближньому розповідав нещодавно на З’їзді православної молоді митрополит Епіфаній, якщо молоду віруючу людини позбавив даху над головою? Вина цих людей лише в тому, що вони зберегли вірність рідній Церкві та своєму Предстоятелю – Патріарху Філарету. Про яке «творення майбутнього разом» може говорити митрополит Епіфаній, коли так безсоромно ламає долі молодим людям лише за те, що вони мають у своїх серцях і душах любов та вірність? Керівництво ПЦУ, мабуть, на жаль, давно забуло, що в Святому Писанні сказано: «Не мстися і не май злоби на синів народу твого, але люби ближнього твого, як самого себе» (Лев. 19, 18).
На людях митрополит Епіфаній лукаво каже, як любить свого духовного вчителя Патріарха Філарета, а сам забирає у нього Київську єпархію, майно, намагається залякати оточення, дає вказівку паплюжити у засобах масової інформації. Усюди проголошується, що ПЦУ, то «відкрита церква для всіх», а на практиці чиниться рейдерство, лунають погрози та відбуваються репресії та шантаж. Мета митрополита Епіфанія та його однодумців уже очевидна – знищити УПЦ Київського Патріархату, повністю заволодіти майном та силою змусити її віруючих належати до їхньої ПЦУ.
Чому нині, вже за нової української влади, яка ніби не причетна до безпосереднього втручання у церковні справи, задекларувала збереження конституційного принципу відокремлення церкви від держави, права Української Православної Церква Київського Патріархату систематично порушуються? Як не прикро визнати, але скидається на те, що чергова хвиля агресії ПЦУ проти справді незалежної Церкви українського народу – УПЦ КП розпочалася після двох зустрічей митрополита Епіфанія з Державним секретарем США Майком Помпео. На жаль, керівництво ПЦУ публічну підтримку США сприйняло, як можливість творити беззаконня, розпалювати міжконфесійну ворожнечу в українському суспільстві, порушувати права віруючих на свободу совісті, забути про християнські закони та елементарну людську совість.
Загальновідомо, що права людини та демократія для Сполучених Штатів Америки є основоположним принципом існування держави. Вони визнаються святими та непорушними. Вже у перших поправках, які склали Білль про права (США), прийнятий ще 1789 року, говорилося про свободу релігій. Щороку підрозділ Держдепартаменту США – Бюро з демократії та прав людини і праці публікує щорічну спеціальну доповідь, що зветься «Підтримка США прав людини і демократії у світі». Тому, прикро визнавати, що таку велику країну, як Сполучені Штати Америки, яка стоїть на сторожі прав і свобод у всьому світі, можуть використовувати до їх порушень в Україні.
Фактично керівництвом ПЦУ нечесно та підступно використовується добре ставлення Сполучених Штатів Америки, як стратегічного партнера України, для здійснення порушень прав і свобод наших громадян. Саме через підтримку деяких впливових кіл у США, спекулюючи цим, митрополит Епіфаній та його оточення з ПЦУ, домоглися, що представники минулої української влади зняли з державної реєстрації Українську Православну Церкву Київського Патріархату.
Під цим приводом, посилаючись на підтримку ПЦУ Державним департаментом США, тепер уже нова влада, своїм небажанням відновити реєстрацію нашої Церкви, фактично сприяє продовженню порушень прав людини.
Одночасно, українські нереформовані та корумповані суди, зважаючи на політичну коньюктуру, так і не наважилися підійти до об’єктивного розгляду справ і позовів по суті щодо незаконної ліквідації Київської Патріархії, як релігійного центру УПЦ КП. Це також є прямим порушенням ст. 55 Конституції України, де зазначається, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом, і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади.
20 червня 2019 року відбувся Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, який підтвердив її існування, як релігійної організації. На жаль, представники українських державних органів, зокрема, Міністерства культури України, до цього часу відмовляються реєструвати цю постанову. Робиться це незважаючи на те, що діяльність УПЦ Київського Патріархату гарантується ст. 35 Конституції України, ст. 18 Загальної декларації прав людини, ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 9 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Завдяки такій ситуації страждає імідж України на міжнародній арені. Нас починають сприймати не лише, як корупційну країну, але й таку, де немає елементарних гарантій прав людини, де ліквідовуються Церкви, наче в тоталітарній державі, де правлять диктатори. При цьому відповідно до Конституції України та міжнародного права всі конфесії в Україні повинні мати рівність і користуватися однаковими правами. Україна, в якій порушуються основоположні права людини, може бути використана на користь Росії.
У жовтні 2019 року митрополитом Епіфанієм у Вашингтоні був презентований Митрополичий фонд ПЦУ. Фонд ПЦУ, як можна судити з офіційних повідомлень, розраховує на те, що Сполучені Штати Америки будуть головним його фінансовим донором. Ми не хотіли б, щоб за кошт введених в оману американських платників податків, в Україні через цей фонд фінансувалося системне порушення прав людини на свободу совісті. А ПЦУ, ще з більшою силою, продовжувала гоніння на вірян УПЦ КП. Ми впевнені, що громадяни США ніколи на це не погодяться.
Виходячи із вищевикладеного, закликаємо керівництво Сполучених Штатів Америки (зокрема, Державного департаменту США) звернути увагу на те, як негативно використовують для вузьких, спекулятивних цілей, їх добрі наміри допомогти нашій країні у збереженні суверенітету, територіальної цілісності та утвердженні демократії.
Просимо сприяти вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату у реалізації їх законних прав на свободу совісті та релігії, допомогти ↓ державну реєстрацію нашої Церкви.
Також просимо Державний департамент США уважно вивчити всі факти порушень прав віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату на свободу совісті та релігії, зреагувати на утиски УПЦ КП з боку ПЦУ та включити їх до щорічного звіту Державного департаменту США про ситуацію з правами людини у світі – «Підтримка США прав людини і демократії у світі».
США не повинна дозволяти використовувати себе в інтригах, спрямованих на ущемлення прав одних віруючих на користь інших.
Українці, за сприяння міжнародних партнерів, і в першу чергу США, як стратегічного партнера та друга, зобов’язані будувати правову, демократичну державу, де кожен громадянин почуватиме себе вільним та рівним. Бо такими створив нас Господь.
Экс-президент Украины Петр Порошенко сегодня, 28 февраля, приехал на допрос в Государственное бюро расследований. Его встретило большое число представителей СМИ, а экс-президента сопровождала солидная группа охраны.
Это следует из видео, размещенном в Facebook Порошенко. “Дорогие друзья, сперва хочу поблагодарить всех, кто остался неравнодушным к возвращению страны во времена Януковича, к возвращению политических репрессий”, – заявил Петр Порошенко под стенами ГБР.
Видео: facebook.com
Отметим, что сегодня сотрудники ГБР вызвали Порошенко на допрос по уголовному делу о вмешательстве в деятельность судов. Юрист Андрей Портнов сообщил, что сегодня экс-президенту могут вручить подозрение и ходатайство о мере пресечения.
“Друзья, информирую, что следователи ГБР подготовили на сегодня главному государственному и военному преступнику два первых подозрения и ходатайство об избрании меры пресечения.
Мои источники в прокурорском офисе передают сигнал, что генеральный прокурор дал поручение заблокировать любые негативные действия в отношении Порошенко.
В эти минуты между ведомствами происходит настоящая борьба, о которой они вам публично не сообщат, а мы сообщим. Ждем результатов, послезавтра – весна”, – написал Портнов в Телеграм.
Порошенко до этого заявлял, что “почти год, как против него фабрикуют десятки дел”. “Все эти титанические усилия завершились большим “пшиком”. Ничего не нашли и уверен – не найдут. Иначе и быть не может. И как президент, и как гражданин я всегда придерживался и придерживаюсь законов”, – считает он.
По его словам, “власть не способна дать людям хлеба”, “поэтому на завтра (сегодня, 28 февраля Ред.) режиссеры 95-го квартала и подготовили шоу”.
“По незаконному “решению суда”, и это будет доказано в ЕСПЧ, которое было заказано из Офиса президента, они должны обеспечить мою принудительную доставку на допрос в ГБР в качестве свидетеля. Им нужно что-то громкое, феерическое … Чтобы отвлечь внимание от главного: они недееспособны и не могут ответить ни на один вызов из тех, которые стоят перед страной”, – заявил вчера экс-президент.
Коррупция – это не только казнокрадство и взяточничество. Это ещё и тотальная «круговая порука», когда отдельным «уважаемым людям» не писаны никакие законы – ни государственные, ни человеческие. Такие люди могут быть чиновниками – а могут и не быть. Могут вести бурную общественную деятельность – а могут потихоньку коробчить «скромный» гешефт, не особенно хвастаясь. Могут давить односельчан в пьяном виде и убивать правозащитников – а могут слыть образцовыми членами общества. Но единственная черта, что роднит их – наглость, порождаемая безнаказанностью.
Житель Бахмута (прежде – Артёмовска) Донецкой области Дмитрий Рева очень рано узнал, что это такое – безнаказанная наглость. Диме повезло с родословной: отец его, Алексей Рева, ещё в 1990-м был избран председателем Артёмовского городского совета народных депутатов, 1994-м занял должность городского головы – да так и правит по-прежнему переименованным городом на правах местного патриарха. Поэтому Дима с самого отрочества вёл жизнь настоящего мажора, ни в чём не зная отказа.
То есть, в биографии-то у него всё стерильно. Дмитрий Алексеевич Рева, единственный сын мэра, начинал трудовой путь, как истинный пролетарий – слесарем. И даже когда его уважаемый родитель уже возглавлял крупный промышленный город – юный Дмитрий всё ещё слесарничал. И только в 1999 году сподобился закончить ВУЗ. Причём учебное заведение тоже выбрал самое что ни на есть пролетарское. В то время, как его сверстники, занимавшие аналогичное социальное положение, оканчивали Гарвард или, на худой конец, университет имени Ярослава Мудрого, Дмитрий Рева кое-как получил диплом «Украинской инженерно-педагогической академии» (готовившей сельских механизаторов «без отрыва от производства» и преподавателей ПТУ). Как судачат злые языки, причиной выбора столь малопрестижного учебного заведения стала полная неспособность молодого Дмитрия к наукам, а также тот факт, что академия была одним из немногих вузов, имевших в Артёмовске филиал. Те же злые языки говорят, что на деле юный барчук градоначальника ни дня не работал руками, слесарем только числился, а сам вёл типичную жизнь провинциального повесы. Ну а самые злые из осведомлённых языков намекают, что молодой оболтус Дима имел немалые проблемы с веществами, определённым образом воздействующими на психику. Иными словами – пристрастился к наркотикам.
Так это или нет, но жители Бахмута до сих пор вспоминают дикие выходки мажора-наркомана. Город полнится воспоминаниями о безудержных попойках, нелегальных гонках по трассам (в одной из таких гонок, как говорят, близкий друг Ревы, сын местного бизнесмена, получил перелом позвоночника и группу инвалидности), и прочих бесчинствах. Одна из таких историй повествует о том, как однажды ночью в стельку пьяный Дима ворвался в женское общежитие местного техникума с пистолетом в руке, ломился в комнаты к студенткам и требовал «устроить кастинг». Якобы, перепуганная дежурная вызвала наряд милиции, который (тоже якобы) приехал, взглянул на «виновника торжества» и отбыл восвояси…
Так или иначе, но в начале «нулевых» Дмитрий, вроде бы, взялся за ум. Он окончил Донецкий университет управления (несколькими годами позже, чем «профессор» Янукович) и даже возглавил благотворительный фонд «ДАР» («Дмитрий Алексеевич Рева» – ну просто воплощение скромности). К серьёзному бизнесу он, впрочем, не особенно тяготел: в то время как его сестра, к примеру, обрастала предприятиями, как шхуна ракушками, он, кроме фонда, приобрёл, разве что, пару-тройку продуктовых магазинов. Некоторые СМИ предполагают, что виной тому был крупный, но быстро замятый скандал, когда непутёвый Дима проиграл в карты местному криминальному авторитету Иванкову по кличке «Ушастик» автопарк, бывший кинотеатр “Космос” и даже… наркотрафик. Да, кое-кто считает, что интерес к наркотикам у парня был вполне профессиональным – и не без оснований.
Несколько успешней складывалась политическая карьера мэрского отпрыска. В 2007 году он вошёл в списки «Партии Регионов» по протекции давних друзей семьи – братьев Клюевых, и стал нардепом. Никаким другим способом одиозный и крайне непопулярный среди земляков Дмитрий попасть в парламент не мог бы. В 2012-м те же Клюевы с негодованием отвергли кандидатуру Дмитрия Ревы, а в 2014-м он позорно проиграл выборы по местному мажоритарному округу, не взирая на мощный админресурс.
Впрочем, совсем без средств к существованию недоросль не остался – и, в итоге, получил контроль над артёмовским АТП-11406. Казалось бы, не ахти какой актив, если не брать во внимание, что бывший Артёмовск находится практически на линии соприкосновения в зоне проведения АТО. А ООО «Артемовское АТП-11406» – единственное предприятие, которое возит людей от нулевого блокпоста «Майорск» до Бахмута, первого города за линией фронта, из которого можно худо-бедно добраться в другие точки Украины. Других перевозчиков к работе на данном маршруте не допустили; одно время на страже бизнес-интересов Димы между Майорском и Бахмутом даже стоял мобильный патруль пограничников, заворачивавший любой микроавтобус и любую легковушку, отдалённо похожую на такси. По оценкам людей «в теме», ещё в 2015 году ежедневный доход АТП-11406 составлял порядка 150 тысяч гривен.
Впрочем, внезапно ситуация начала резко меняться. Например, Дмитрий не так давно стал «смотрящим» не за чем попало, а за хлебным бизнесом. А поскольку ни талантами, ни трудолюбием он не блещет – результат выходит нерадостный. Допустим, покупаются три хлебозавода – в Полтаве, Кременчуге и Горишних Плавнях. Дмитрий Рева полон радужных планов и надежд на будущее. Итог – объёмы производства Полтавского хлебозавода упали примерно на 15%, Кременчугского – почти на 40%, ну а хлебозавод в Горишних Плавнях, выпускавший более 15 тонн продукции ежедневно, закрылся вовсе. Однако, вполне возможно, мы напрасно наговариваем на успешного бизнесмена. Официально ведь эти предприятия стали выпускать еще меньше продукции. Для государства декларируется производство на уровне 5-10%, остальное продается коммерсантам за черный нал и немного дешевле. Выпекать хлеб «под чёрным флагом», минимизировать налогообложение – чем не бизнес-модель?
Между прочим, империя растет. Торговую марку «Короваево», которая преследует все захваченные предприятия еще с Артемовска-Бахмута, с недавних пор активно стали продвигать в Харькове. В СМИ появилась информация, что чета Ревы «отжала» харьковские хлебозаводы – №3, №8 и №11, а их продукция появилась в местных магазинах уже под новой-старой торговой маркой.
С хлебным бизнесом Дмитрия Ревы связана ещё одна «городская легенда» (которая, как водится, может оказаться совсем не легендой). Грехи молодости, связанные с наркобизнесом. Тесные связи с оккупационными властями в ОРДЛО, где процветает контрабанда всего и вся из РФ. Собственное транспортное предприятие, эксклюзивно работающее от самой линии соприкосновения. Логистическая сеть, охватывающая уже не только восток, но и север и центр Украины. Спецтранспорт, ежедневно перевозящий тонны белого порошка… Улавливаете связь? Только ли муку развозят по городам и весям страны муковозы Ревы? И не проложил ли бывший мажор кокаиново-героиновую дорожку из ОРДЛО в свободную Украину? Во всяком случае, по мнению анонимных источников в полиции Бахмута, с началом АТО потребление наркотиков в самом городе выросло в 1,5-2 раза. И с этим процессом связывают именно деятельность героя данной статьи. А ведь Бахмут – одна из важнейших баз ВСУ и Нацгвардии у Линии разграничения. Значит ли это, что местные наркодилеры, работающие под «крышей» Дмитрия, намеренно «сажают на систему» воинов АТО, подрывая с таким трудом восстановленную боевую мощь украинской армии? А кому выгодно, чтобы украинские бойцы у линии фронта становились наркоманами? Как говорят в таких случаях, умному – достаточно.
Турция вводит военное положение. Спецслужбы, Вооруженные силы, полиция и жандармерия Турции получили приказ приготовиться к вводу военного положения в связи с началом масштабной военной операции.
В Турции отключают соцсети.
Официально объявлено, что Турция не будет задерживать сирийских беженцев на пути в Европу.
Говорят, что завтра (то есть уже сегодня) турецкий парламент объявит войну режиму Асада.
Представитель правительства Турции уже заявил, что все наземные и воздушные объекты сирийского режима являются вражескими целями для Республики Турция.
“После этой атаки все объекты режима [Асада] теперь являются вражескими для Турецкой Республики. Мы рассматриваем этот инцидент как нападение режима на международное сообщество.
Завтра утром мы запустим процесс консультаций с НАТО. Атака на Турцию также является атакой на НАТО. Североатлантический альянс должен поддержать Турцию”, – пресс-секретарь правящей партии Омер Челик.
Это после гибели официально 22, по сообщениям ок. 150 турецких солдат под ударами российской и сирийской авиации.
Интересно, если это произойдет (что не гарантировано), как будет выкручиваться Путин. Он ведь в Сирии официально якобы для защиты Асада. По идее, должен начать воевать с Турцией.
Русские, конечно, молодцы, что побили султана Эрдогана, он этого заслужил (хотя турецких солдат жалко).
Путин вынужден будет сейчас начать “отвечать за базар”, наблюдать как он начнет извиваться – тоже будет приятно.
Сейчас постоянный комментатор сети A-Haber News, которая принадлежит семейству Эрдогана, заявил, что Россия будет расчленена изнутри, что в России 25 миллионов мусульман, и что в прошлом Турция сражалась с Россией 16 раз, и готова сделать это снова, наша месть будет довольно ужасной, говорит.
Несколько сенаторов, в том числе Грэм, призвали президента Трампа ввести американскую авиацию и установить над Идлибом бесполетную зону.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
[1].png)
Попередня
