Глубоководный выпуск сточных вод от одесской станции биоочистки «Северная», построенный в 2010-2012 годах, но так и не введенный в эксплуатацию, может работать.
Фотоснимок тестового запуска сооружения появился на днях в сети. На фото отчетливо видны места выхода окрашенной воды из трубы.
Как выяснила «Думская», глубоководный выпуск запускали в октябре прошлого года. Испытания прошли успешно. Несмотря на то, что труба пролежала в воде семь лет, она находится в рабочем состоянии — трещин и других повреждений нет.
Выброс очищенных канализационных стоков произошел на расстоянии 4 тысяч метров от береговой линии.
К сожалению, пока о полноценной эксплуатации выпуска речи не идет. Во-первых, он фигурирует в уголовном производстве, а во-вторых, строители объекта — компания «Ремерцентр», входящая в группу Тарпана, — утверждает, что с ней полностью не рассчитались, и отказывается передавать выпуск заказчику.
Напомним, уголовное производство, о котором идет речь, было открыто по факту незаконного завладения 200 млн грн и покушения на завладение 370 млн грн при строительстве сооружения. В рамках дела правоохранители арестовали почти все украинские активы Руслана Тарпана, а сам он покинул страну.
Ставший известным в один миг пиар-менеджер из Украины Владимир Горковенко впервые в жизни согласился дать короткий комментарий «вражему голосу» (именно так некоторые называют российские СМИ на Украине). Работавший на Петра Порошенко и занявший должность члена Нацсовета по вопросам теле- и радиовещания Украины накануне ухода президента на заслуженный отдых Горковенко подал в суд на нового президента страны. Причиной послужило, якобы, незаконное увольнение.
24 мая текущего года Владимир Зеленский отменил два указа пятого президента Украины Петра Порошенко. Таким образом, он уволил Владимира Горковенко и назначил на его место другого соратника Порошенко — Юрия Артеменко. Как оказалось, одной из причин увольнения стало несогласие нового президента с методами работы господина Горковенко и его лояльное отношение к некоторым российским медиа.
«МЕНЯ ОБВИНИЛИ В РАБОТЕ НА КРЕМЛЬ. ТО, ЧТО Я СОТРУДНИЧАЛ С РЯДОМ ХОРОШИХ РОССИЙСКИХ ИЗДАНИЙ ПЫТАЛИСЬ ВЫДАТЬ ЗА «ЗРАДУ». ЭТО ОБЫЧНАЯ ПРАКТИКА ДЛЯ АВТОРИТАРНЫХ РЕЖИМОВ, КОТОРЫЙ СЕЙЧАС ПАН ЗЕЛЕНСКИЙ ВНЕДРЯЕТ. НЕКОТОРЫЕ МЕТОДЫ МЕДИА-МАНИПУЛЯЦИЙ И ЗАКРЫТИЕ ДОСТУПА К СОЦСЕТЯМ, ЗАПРЕТ ПОИСКОВОЙ СИСТЕМЫ ЯНДЕКС Я ПРЕЗИРАЛ ЕЩЕ ПРИ ПОРОШЕНКО. НО ИЗБРАННЫЙ НЕДАВНО ПРЕЗИДЕНТ ПЕРЕПЛЮНУЛ ПЕТРА АЛЕКСЕЕВИЧА. ЭТО ТОТАЛИТАРИЗМ, ПОЛНЫЙ КОНТРОЛЬ СМИ, НАЧАЛО КОНЦА ДЛЯ УКРАИНЫ»,
— отметил в интервью ГольфСтримИнформ Владимир Горковенко.
«РАЗ МЫ ДЕРЖИМ КУРС НА СБЛИЖЕНИЕ С РОССИЕЙ, МЫ НЕ ДОЛЖНЫ ЗАПРЕЩАТЬ РОССИЙСКИЕ ТЕЛЕКАНАЛЫ, СМИ И РАДИО. УКРАИНА ОБЯЗАНА ПОЙТИ ПОПУИ ДЕМОКРАТИИ, А С ЗЕЛЕНСКИМ ЭТО ПОКА НЕ ПРЕДСТАВЛЯЕТСЯ ВОЗМОЖНЫМ. Я ПРИЛОЖУ ВСЕ УСИЛИЯ ДЛЯ БОРЬБЫ С ТАКИМ ПРЕЗИДЕНТОМ-САМОДУРОМ, КАК ЗЕЛЕНСКИЙ. ОН ГОРАЗДО ХУЖЕ ПОРОШЕНКО. И СЕЙЧАС Я ПРОШУ РОССИЙСКИЕ СРЕДСТВА МАССОВОЙ ИНФОРМАЦИИ ПОМОЧЬ МНЕ В БОРЬБЕ С АВТОРИТАРНОЙ ЗАРАЗОЙ, КОТОРАЯ ПРИШЛА К ВЛАСТИ. В РОССИИ У МЕНЯ МНОГО ДРУЗЕЙ, БИЗНЕС И РОДСТВЕННИКИ. А ЭТИ КРИВОРОЖСКИЕ ВЫСКОЧКИ ПЫТАЮТСЯ ВМЕНЯТЬ МНЕ ПРЕДАТЕЛЬСТВО! НЕСТОЯЩЕЕ ГЕСТАПО. Я ПРЕЗИРАЮ МЕТОДЫ ЗЕЛЕНСКОГО КУДА БОЛЬШЕ, ЧЕМ МЕТОДЫ ПРЕДЫДУЩЕГО ПРЕЗИДЕНТА, СКОРО ЛЮДИ ВСЕ ПОЙМУТ САМИ»,
— резюмировал Владимир Горковенко.
Напомним, уволенный член Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания Владимир Горковенко подал в суд на президента Украины Владимира Зеленского и требует признать его действия противоправными.
В Красноярске (Российская Федерация) клумбу с цветами огородили решеткой, что моментально вызвало море шуток на эту тему в социальных сетях, передает Хроника.инфо со ссылкой на Факты.
«В Красноярске действительно клумбы накрывают металлическими антивандальными сетками. Не хватает колючей проволоки и автоматчиков по периметру. В Крыму теперь тоже клумбы массово обворовывают», — говорится в комментарии к фотографиям, которые в своем микроблоге разместил блогер, пишущий под ником «Крымский бандеровец».
Местные красноярские СМИ пишут, что над цветами натянули не металлическую, а синтетическую сетку, чтобы вандалы не выкапывали тюльпаны. У этого решения есть как сторонники, радующиеся, что цветы перестанут воровать, так и противники, назвавшие нововведение «грядками строгого режима».
Президент Украины Владимир Зеленский твердо заявил о намерениях заменить всех чиновников высшего уровня. На смену представителям старых элит — премьер-министру, спикеру Верховной рады, главам министерств и ведомств, руководителям СБУ и Генеральной прокуратуры – должны прийти новые люди.
— Я прошу вас, — обратился Владимир Зеленский к депутатам Верховной рады сразу после своей инаугурации, — уволить председателя СБУ, министра обороны и Генерального прокурора Украины. Для начала – достаточно!
«Для начала» — это первые два месяца каденции главы государства, т.е. с момента прекращения полномочий ВР и до 21 июля, даты новых парламентских выборов.
Такая «просьба» обусловлена совсем не желанием Зеленского свести счеты с соратниками, попутчиками или кумовьями экс-президента Петра Порошенко, а пониманием того, что за прошедшие пять лет старая команда показала уже все, на что была способна.
«Безвиз», «Армия, мова, вера», децентрализация – это, конечно, не мало. Но, как считает новый президент Украины, совершенно недостаточно:
— [Для новой власти] первоочередные задачи – это реформы и победа над коррупцией! – так обозначил Зеленский свои приоритеты во время недавней встречи с еврокомиссаром по политике соседства и расширению ЕС Йоханнесом Ханом.
Расшифровать заявление о «реформах и победе» взялся советник главы государства Александр Данилюк:
— Какие реформы? Первое – это судебная система. Следующая – перезапуск антикоррупционной инфраструктуры, которая является политически зависимой и потому не работает. [Прежние] попытки реформировать старые институты — прокуратуру, суды, СБУ, Госфискальную службу окончились полным провалом. Наш подход — искоренить полностью вирус коррупции…
С президентом Зеленским и членами его команды полностью согласен экс-первый заместитель Генерального прокурора Николай Голомша:
— Новые элиты, которые пришли во власть после 2014 года, только пополнили ряды коррупционеров. Министры кричат о борьбе с коррупцией, а сами заполняют чиновные кресла своими кумами, сватами, братьями, дельцами, мошенниками, которые крадут и носят взятки своим благодетелям… А те, в свою очередь, опять кричат о борьбе с коррупцией! Ничего не изменилось…
Голомша, дважды (2003-2010г.г. и в 2014 году) исполнявший должность заместителя Генерального прокурора Украины, знает, о чем говорит. За почти 30-ть лет службы он видел, допрашивал и обвинял самых разных коррупционеров и чиновников, советских и украинских, представлявших днепропетровский, сумской, донецкий или винницкий кланы. Но, как только следователь по особо важным делам или прокурор, надзиравший за соблюдением законов спецподразделениями по борьбе с организованной преступностью, проявлял «излишние» самостоятельность и принципиальность, его или снимали с должности «за проявление политической заангажированности и ненадлежащую организацию расследования», или отстраняли «в связи с сокращением числа заместителей». Пока, наконец, в октябре 2014г. не вынудили покинуть службу – Генеральный прокурор Виталий Ярема, протеже президента Порошенко, своим приказом уволил Голомшу на основании требований Закона «Об очищении власти».
— Николая Ярославовича попросили вернуться на должность первого заместителя Генерального прокурора в феврале 2014 года – рассказывает один из коллег Голомши. – Первому «пост-Революционному» главе ГПУ, Олегу Махницкому, который, возможно, был знающим адвокатом, но прокурором – никаким, был нужен профессионал, которому можно было бы доверять. Тогда подразумевалось, что обязанности будут распределены так: Махницкий – общеполитическое руководство по «квоте» ВО «Свобода», Голомша — член коллегии, начальник главного управления защиты прав и свобод граждан, интересов государства и надзор за соблюдением законов спецподразделениями и другими правоохранительными органами, ведущими борьбу с организованной преступностью и коррупцией. Сотрудничали они успешно, пока в июне 2014г. не случился скандал! Некий Георгий Ярошенко, мелкий функционер из партии УДАР, объявил себя «смотрящим» за таможнями в Харькове, Днепре и Одессе, а также пытался собирать с бизнесменов деньги за «крышу». Вскоре выяснилось, что действовал Ярошенко не сам, а якобы от имени народного депутата Валерия Ищенко (№37 в предвыборном списке БПП-Солидарность, квота партии УДАР)… Эта история настолько возмутила президента Порошенко, что 14 июня 2014 года он дал протокольное поручение ГПУ! Даже криминальное производство было открыто по ст. 15 ч. 2 и ст. 190 ч. 4 с квалификацией «покушение на завладении денежными средствами в особо крупных размерах путем обмана и злоупотребления доверием»… Но кто же позволит Генеральной прокуратуре «ронять» имидж р-р-революционной партии УДАР и БПП-Солидарность накануне парламентских выборов? Никто. Выборы состоялись 26 октября, а накануне, 23 октября, Голомшу, чтобы «не мешал», уволили! И, наверное, ради издевки, Виталий Ярема сделал это на основании требований Закона Украины «Об очищении власти» (приказ №2488-ц)…
— Тот приказ был издан без проверки, которую, в соответствии с Законом, должно было провести министерство юстиции, — комментирует историю с увольнением Николая Голомши его адвокат Наталья Князьская. – Это – во-первых. Во-вторых, мой клиент не подпадает под действие указанного закона, поскольку в 2010-2014 г.г. занимал должности или в военной прокуратуре, или в управлении, которого нет среди структурных подразделений или управлений ГПУ, перечисленных в ч. 1 пп. 7 ст. 3 и пп. 3, 4 ч. 2 ст. 3 упомянутого Закона…
Поскольку действующий адвокат в силу профессиональной этики ограничен в свободе выражений, аргумент «в-третьих» автору придется сформулировать от собственного имени. Президенту Порошенко на должности первого заместителя Генерального прокурора Николай Голомша был, как минимум, не нужен. Или, как максимум, опасен. Особенно после интервью, которое Голомша дал в 2016 году, в самой середине каденции теперь уже экс-главы государства:
— В первую очередь прокурор должен соответствовать принципам «трех П»: патриотизм, профессиональность и порядочность. Самый главный для меня – порядочность. Каждый может сказать о себе, что он – патриот. Многие из нас получили прекрасное образование и являются специалистами в своем деле. Но порядочность – это оценка, которую человеку дают другие люди. Украине нужны порядочные и профессиональные политики-патриоты, такие же министры и…
Сегодня, спустя три года, при новом президенте, Владимире Зеленском, этот логический ряд можно продолжить: Украине требуется новый Генеральный прокурор: патриот, порядочный и профессиональный
Аврам Ноам Хомский (Avram Noam Chomsky ) — профессор лингвистики Массачусетского технологического института, крупнейший интеллектуал западной цивилизации, совершивший революционный прорыв в своей области. Философ, ученый, психолог, политический активист, борец против мирового насилия. Газета «Нью-Йорк таймс Бук Ревью» однажды написала: «Если судить по энергии, размаху, новизне и влиянию его идей, Ноам Хомский — возможно, самый важный из живущих сегодня интеллектуалов». Ноам Хомский составил список из 10 методов манипулирования человеческим сознанием, используемых политиками, властями и СМИ всего мира, в которых раскрывает реальные механизмы формирования «общественного согласия» , всеобщего «одобрямса» среди населения.
Прочитайте — и вам все сразу станет понятно!
1. Отвлечение внимания.
Основным элементом управления обществом является отвлечение внимания людей от важных проблем и решений, принимаемых политическими и экономическими правящими кругами, посредством постоянного насыщения информационного пространства малозначительными сообщениями.
Приём отвлечения внимания весьма существенен для того, чтобы не дать гражданам возможности получать важные знания в области современных философских течений, передовой науки, экономики, психологии, нейробиологии и кибернетики.
Взамен этому информационное пространство наполняется новостями спорта, шоу-бизнеса, мистики и прочих информационных составляющий, основанных на реликтовых человеческих инстинктах от эротики до жёсткой порнографии и от бытовых мыльных сюжетов до сомнительных способов лёгкой и быстрой наживы.
2. Проблема — реакция — решение.
Создаётся проблема, некая «ситуация», рассчитанная на то, чтобы вызвать определённую реакцию среди населения с тем, чтобы оно само потребовало принятия мер, которые необходимы правящим кругам.
Например, допустить раскручивание спирали насилия в городах или организовать кровавые теракты для того, чтобы граждане потребовали принятия законов об усилении мер безопасности и проведения политики, ущемляющей гражданские свободы.
Или вызвать некий экономический, террористический или техногенный кризис, чтобы заставить людей в своём сознании принять меры по ликвидации его последствий, пусть и в нарушение их социальных прав, как «необходимое зло». Но нужно понимать, что кризисы сами не рождаются.
3. Постепенность.
Чтобы добиться принятия какой-либо непопулярной меры, достаточно внедрять её постепенно, день за днём, год за годом. Именно таким образом были глобально навязаны принципиально новые социально-экономические условия (неолиберализм) в 1980-х и 1990-х годах.
Сведение к минимуму функций государства, приватизация, неуверенность, нестабильность, массовая безработица, зарплата, которая уже не обеспечивает достойную жизнь. Если бы всё это произошло одновременно, то наверняка привело бы к революции.
4. Отсрочка исполнения.
Ещё один способ продавить непопулярное решение заключается в том, чтобы представить его в качестве «болезненного и необходимого» и добиться в данный момент согласия граждан на его осуществление в будущем. Гораздо проще согласиться на какие-либо жертвы в будущем, чем в настоящем.
Во-первых, потому что это не произойдёт немедленно. Во-вторых, потому что народ в массе своей всегда склонен лелеять наивные надежды на то, что «завтра всё изменится к лучшему» и что тех жертв, которых от него требуют, удастся избежать. Это предоставляет гражданам больше времени для того, чтобы свыкнуться с мыслью о переменах и смиренно принять их, когда наступит время.
5. Инфантилизация народа.
В большинстве пропагандистских выступлений, рассчитанных на широкую публику, используются такие доводы, персонажи, слова и интонация, как будто речь идёт о детях школьного возраста с задержкой в развитии или умственно неполноценных индивидуумах.
Чем сильнее кто-то пытается ввести в заблуждение слушающего, тем в большей степени он старается использовать инфантильные речевые обороты. Почему?
Если кто-то обращается к человеку так, как будто ему 12 лет, то в силу внушаемости в ответе или реакции этого человека также будет отсутствовать критическая оценка, что характерно для детей.
6. Упор на эмоции.
Воздействие на эмоции представляет из себя классический приём нейролингвистического программирования, направленный на то, чтобы заблокировать способность людей к рациональному анализу, а в итоге — вообще к способности критического осмысления происходящего.
С другой стороны, использование эмоционального фактора позволяет открыть дверь в подсознательное для того, чтобы внедрять туда мысли, желания, страхи, опасения, принуждения или устойчивые модели поведения. Заклинания о том как жесток терроризм, как несправедлива власть, как страдают голодные и униженные оставляют за кадром истинные причины происходящего. Эмоции — враг логики.
7. Дебилизация населения.
Важная стратегия — добиваться того, чтобы люди стали неспособны понимать приёмы и методы, используемые для управления ими и подчинения их своей воле.
Качество образования, предоставляемого низшим общественным классам, должно быть как можно более посредственным, чтобы невежество, отделяющее низшие общественные классы от высших, оставалось на уровне, который не смогут преодолеть низшие классы.
8. Продвижение моды на посредственность.
Власти стремятся внедрять мысль о том, что модно быть тупым, пошлым и невоспитанным. Этот способ неразрывен с предыдущим, так как всё посредственное в современном мире появляется в огромных количествах в любых социальных сферах — от религии и науки до искусства и политики.
Скандалы, жёлтые газеты, колдовство и магия, сомнительный юмор и популистские акции — всё это полезно для достижения одной цели: не допустить, чтобы люди имели возможность расширить своё сознание до бескрайних просторов реального мира.
9. Культивация чувства вины.
Ещё одна задача — заставить человека уверовать в то, что только он виновен в собственных несчастьях, которые происходят ввиду недостатка его умственных возможностей, способностей или прилагаемых усилий.
В результате вместо того, чтобы восстать против экономической системы, человек начинает заниматься самоуничижением, обвиняя во всем самого себя, что вызывает подавленное состояние, приводящее, в числе прочего, к бездействию.
10. Отличное знание человеческой натуры.
За последние 50 лет успехи в развитии науки привели к образованию растущего разрыва между знаниями простых людей и сведениями, которыми обладают и пользуются господствующие классы.
Благодаря биологии, нейробиологии и прикладной психологии система получила в своё распоряжение передовые знания о человеке в области как физиологии, так и психики. Системе удалось узнать об обычном человеке больше, чем он сам о себе знает.
Это означает, что в большинстве случаев система обладает большей властью и в большей степени управляет людьми, чем они сами.
Сегодня наша редакция взяла интервью у в.и.о. Главы государственного управления делами Президента Борзова Сергея.
«Новый Президент Украины Зеленский Владимир Александрович первым распоряжением сказал мне открыть для народы Украины Мариинский парк и Дом с Химерами. Это настоящее решение прогрессивного, умного, грамотного управленца страной. Меня это обрадовало. Ведь это же достояние всей нашей Украины. Пусть туристы страны и граждане Украины смотрят и радуются этим историческим приобретением!» — сказал Сергей Борзов.
Немало денег было вложено в реставрацию этих Памятников Архитектуры.
Также Сергей Борзов рассказал немного об Мариинском дворце и Доме с Химерами: «Этот красивый двухэтажный дворец, который ранее назывался Царским, находится рядом со зданием Верховной Рады и является церемониальной резиденцией президента Украины, равно как и дом с химерами.
Дом с химерами
Дворец в Царском саду (ныне Мариинский парк) был заложен по заказу императрицы Елизаветы Петровны в 1744 году и построен за 8 лет. Проект здания разработал Бартоломео Растрелли, который также спроектировал Андреевскую церковь. К сожалению заказчица не успела посетить дворец, так как тогда начали появляться первые предвестники семилетней войны со шведами. В начале 18-го века Царский дворец сгорел в результате серии пожаров. Полвека спустя, в 1870 году, Александр II поручил реконструировать дворец, исходя из старых планов и схем. После восстановления он был переименован в Мариинский в честь императрицы Марии Александровны. По её желанию, у южной стороны дворца был разбит большой парк. Дворец служил резиденцией для посещающих Киев членов императорской семьи до печальных событий 1917 года, когда грянула революция.
Мариинский дворец
До великой отечественной войны дворец был военным штабом, школой, музеем, но большую часть времени — пустовал. После войны выяснилось, что здание очень сильно пострадало и было решено его реконструировать, что и было сделано к 1950 году. К сожалению, советские реставраторы допустили много грубых ошибок (например, убирали полностью стены в некоторых комнатах) в результате чего была утрачена аутентичность интерьера. Ещё одна крупна реконструкция в 1980-х годах, тоже во времена СССР, хоть и не дала дворцу разрушиться, но и оставила ещё меньше от оригинальных задумок Растрелли.
По состоянию на 2015 год, Мариинский дворец находился на очередной реконструкции, которая проходит очень медленными темпами из-за недостаточного финансирования. Примерная стоимость работ составляет 367-400 миллионов гривен. В итоге сроки окончания реконструкции перенесли с 2010 года на декабрь 2015 года.»
Как и обещали, туда снова будут водить экскурсии, благодаря Владимиру Зеленскому.
«Демократичні», «прогресивні», «відкриті»… Приблизно так звучать компліменти керівництва МОЗу представникам нинішньої «адміністрації» НМУ ім. О.О. Богомольця, які сплять і бачать себе на вищих керівних посадах Університету, але вже у легалізованому колективом статусі – через вибори.
Бо ота ганебна приставка «псевдо», «самопроголошені», «нелегітимні» добряче і вже давно свердлить професорські спини. Колеги до певного часу можуть робити вигляд, що конфлікт в НМУ їх не обходить, але думку свою стосовно нього мають. Так само мають думку щодо професійного рівня та моральних якостей претендентів на вищу посаду в Університеті. Чи поділяють переконання високопосадовців з профільного міністерства щодо їх «демократичності», «прогресивності», «відкритості», питання риторичне. Бо існує низка запитань від університетської спільноти, які крутяться у її представників на язику, але поки з різних причин (у кожного вони свої) не озвучуються.
Наприклад, чому це такий відкритий і порядний головний претендент на посаду ректора НМУ Юрій Кучин до сих пір не оприлюднив на сайті матеріали свого звіту у МОЗі, як це робили його звинувачені у закритості попередники? Нема про що звітувати? Чи знову, як у тому фільмі для майбутніх абітурієнтів, обрав стиль «Ми зробили…», «Ми домоглися….», «Ми ініціювали….», а далі – низка новацій ректора Катерини Амосової і її команди? Пам’ятається, пан Лінчевський, друг, покровитель і соратник Кучина, навіть обіцяв пряму трансляцію звітів ректорів, як це було, скажімо, у минулому році.
А ще не може не виникати інше, і вже зовсім не риторичне питання – чому на офіційному сайті Університету нема ні штатного розкладу, затвердженого Вченою радою, ні кошторису. Ні, питання, чи вміє нинішній «перший проректор» розпоряджатися державними грошима не виникає ні в кого. Вміє, і це він довів ще перебуваючи на посаді директора інституту післядипломної освіти, коли гарненько і без жодних докорів сумління зробив державні кошти у мільйонних вимірах своїми власними. Просто, цікаво, на які виміри він може зазіхнути на новій керівній посаді…
Якби отой виборчий процес дійсно задумувався як процедура відкрита, демократична, хіба не доцільно було б замість того, щоб у вузькому колі давати інструктаж «електорату», а голову лічильної комісії спонукати у цілях економії часу підписувати порожні протоколи, організувати публічні виступи кандидатів перед колективом? І чому б на сайті не подати максимум важливої інформації з відкритим доступом, починаючи від наказу про організацію виборів, склад оргкомітету, виборчої комісії, закінчуючи списками всіх виборців, у тому числі від студентів (плюс положення про студентське самоврядування), спостерігачів, тощо? Якщо не вистачає професіоналізму, необхідних знань і досвіду, щоб правильно і відкрито діяти у виборчому процесі, підтверджуючи свій статус «прогресивних реформаторів», можна просто скористатися досвідом інших закладів вищої освіти. Наприклад, ось як це робив НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ .
Напевне, справа не лише у некомпетентності. Необхідна інформація не подається у відкритий доступ тому, що тоді доведеться пояснювати, наприклад, чому у виборчій комісії одночасно знаходяться професор Венцьківський і його зять професор Нікітін? А ще, чому оргкомітет очолює не один з шановних академіків, а колишній міліціонер-антимайдановець Поливач? І багато чого іншого доведеться пояснювати спільноті – віч на віч, відкрито, публічно. З теперішнього часу. І з минулого, про окремі «яскраві» події якого «реформаторам» дуже хочеться забути… Забути самим і наказати забути спільноті. Але чи вдасться, побачимо…
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Голова постійної комісії з питань охорони здоров’я, праці, соціального захисту населення та підтримки учасників АТО і членів їхніх сімей Чернівецької обласної ради, лікар Ігор Малишевський обурений намірами посадовців Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА перемістити пацієнтів ОКМУ «Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Садгора» до обласного протитуберкульозного санаторію «Красноїльськ».
Про це він заявив у коментарі BukNews.
— Я категорично заперечую проти ліквідації спеціалізованого дитячого санаторію, де поправляють здоров’я діти не тільки хворі на туберкульоз, але й з іншими захворюваннями дихальних органів. Попри довготривалий карантин 2018 року у санаторії отримали кваліфіковану допомогу 563 дитини, зокрема у фтизіатричному відділенні 274 дитини, пульмонологічному — 289. Влітку – з червня по серпень — потреба у місцях для дітей особливо велика. Батьки постійно нарікають на недостатню кількість путівок на місцях, про цю проблему добре відомо департаменту охорони здоров’я.
— Санаторій у Красноїльську, до якого планують перевести дітей, здійснює лікування дорослих хворих. Натомість у Чернівцях створено необхідні умови для перебування саме неповнолітніх пацієнтів, які відповідають і враховують їхні вікові потреби. Наприклад, при дитячому санаторії функціонують навчальні класи, де діти можуть навчатися.
— Наразі у дитячому закладі працюють 180 спеціалістів з великим досвідом роботи, які доклали чимало зусиль, щоб санаторій виконував своє головне призначення. А саме надавав цілодобову спеціалізовану протитуберкульозну допомогу дітям та підліткам з активною формою туберкульозу та з груп ризику.
— Якщо на когось, під завісу перебування на посадах, напала невтримна жага діяльності, переслідує бажання проводити безглузді реорганізації заради реорганізацій, без огляду на потреби та інтереси людей, то можу порадити дуже простий вихід. Не дітей потрібно перекидати з місця на місце, переводити зі спеціалізованої установи у Чернівцях до Красноїльська, а самим залишити зручні крісла в місті і йти піднімати на ноги сільську медицину. Переконаний, що для всіх охочих знайдеться робоче місце у Красноїльській амбулаторії сімейної медицини, — сказав Ігор Малишевський.
ДОВІДКОВО:
Про наміри чиновників ліквідувати спеціалізований заклад для дітей у Садгорі стало відомо від його працівників. Робоча група департаменту вже нібито навіть їздила до Красноїльська, де на місці вивчала умови можливого розміщення дітей.
Після інавгурації настав час «Х». Або як злочинці купують свободу – варіант Руслана Тарпана, одесита що «нагрів» державу більш ніж на 300 млн. грн.
В Україні 20 травня відбулась інавгурація нового, вже 6-го Президента Володимира Олександровича Зеленського. Для багатьох ця подія принесла нові надії на краще майбутнє, народ довірився тепер вже В. Зеленському. Суттєвим фактором цієї довіри стала, вибачте за тавтологію, зневіра в попередньому Президенту Петру Порошенку. Дійсно, статистично доведено, що новий Гарант є для народу взірцем чистого, незаплямованого, світлого майбутнього. Всі на це дуже сподіваються…
Після присяги 6-го Президента в Україні настав своєрідний час «Х», і поряд з цим символом немає ні «Y», ні «Z», щоб математично вирахувати, що нас чекає – є лише невідомість. Це рівняння на жаль або на щастя має лише одну компоненту, і жодному математику не в силі його розгадати – це зробить лише час. Та, як виявляється: певні особи чи то вже розгадали це «завдання», чи сприймають віру в хороше майбутнє тільки конкретно по відношенню до себе – адже у випадку їх світлого процвітання, страждатиме народ України. Напевне не складно здогадатись, хто такий розумний і зумів розгадати вкрай складне рівняння – звісно, це запеклі корумповані злочинці, які змушені були тікати від слідства і дотепер переховувались за кордоном.
Одним із таких, а можливо і першим, є Руслан Серафимович Тарпан: підприємець, депутат Одеської міської ради кількох скликань, засновник групи компаній «Інкор». За покликом «чорної» душі Тарпан – злочинець і корупціонер, який з легкістю зумів обікрасти нашу країну на суму, яка за різними підрахунками коливається від 320 до 380 млн. грн. Цей корупціонер почував себе, як «риба у воді» за часи правління будь-якої влади, він завжди отримував імунітет від кожного мера Одеси, що ставав на пост. Причина тому дуже проста: всі знають, що Одеса завжди славилась процвітанням мафіозних кланів, а власник «Інкору» входив до одного із таких. Він вів свою діяльність зовсім безстрашно.
В травні 2017 року в ЗМІ поширилась інформація, що боротьбу за «Південну Пальміру» почали вести олігарх Ігор Коломойський та екс-мер Одеси Едуард Гурвіц.
Оголошений 7 червня 2017 року в розшук екс-депутат Одеської міської ради Тарпан неодноразово втілював у життя різноманітні корупційні злочини на колосальні мільйонні суми з державного бюджету, тобто з кишень українського народу. Працював він просто і безстрашно використовуючи свої перевірені схеми:
Перша: заволодіння бюджетними коштами шляхом завищення цін на матеріали;
Друга: заволодіння бюджетними коштами шляхом завищення цін на проведення робіт;
Третя: заволодіння бюджетними коштами шляхом завищення об’ємів робіт;
Четверта: заволодіння бюджетними коштами шляхом подачі судових позовів на державні органи.
Серед його афер можна відзначити протизаконне знесення готельного комплексу «Спартак» по вул. Дерибасівській, який належав до списку пам’яток архітектури. Його фірма «Стройреставрація» мала від реставрувати приміщення, а вони його знесли і встановили торгові павільйони.
В 2010-2011 роках його фірми «Інкор-Групп», «ТТ-Буд» і «Ремерцентр» були генеральними підрядчиками таких проектів:
реконструкція Одеської інфекційної лікарні
побудова лікувального корпусу обласної дитячої лікарні
наймасштабніший – побудова системи відводу стічної води «Глибоководний випуск», на якому зупинимось детальніше трохи пізніше.
В сумі на ці проекти було виділено 1,6 млрд. грн. – не малі кошти, чи не правда! По перших двох проектах роботи навіть не були виконані повністю, та гроші все рівно були в кишені Тарпана. Крім цих робіт у 2010-2015 роках компаніями афериста було освоєно мільйони бюджетних коштів під виглядом реставрацій архітектурних пам’яток в центрі Одеси. Деякі з них незаконним шляхом він намагався зняти з реєстру пам’яток, розвалити і побудувати свої приміщення, таким прикладом є будівельний майданчик на місці «Масонського дому».
Повертаючись до «Глибоководного випуску» варто підкреслити – це мега масштабна і мега корупційно-безстрашна справа, про яку стало відомо всій Україні. І саме через це Одеська обласна прокуратура відкрила резонансну кримінальну справу №42014160000000101 за статтями: ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366, ч.2 ст. 366, ч.2 ст.367, ч.5 ст.191, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.1 ст.190, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.
За матеріалами справи було встановлено, що власник «Інкору» разом із групою осіб привласнили більше 320 млн. грн. Із джерел у Генпрокуратурі стало відомо, що йому світить не менше 7 років ув’язнення. Та наразі його не тільки не ув’язнили, йому дали змогу купити собі свободу і повернутись «білим і пухнастим» в Україну для продовження своєї місії з обкрадання держави.
Кримінальна справа знаходиться на розгляді Приморського районного суду м. Одеси, і практично доходить до завершення, щоправда не до логічного. Адже 23 травня цей суд ухвалив клопотання адвокатів Тарпана: Зубрицького О.О., Орлова О.В., Черних О.В., Тулякової М.А скасувати інкриміновані йому обвинувачення за вищевказаними статтями Кримінального кодексу. Фактом є те, що Приморський суд задовольнив це клопотання, та у зв’язку із потребою скласти повний документ вироку переніс офіційне оголошення на 28 травня 2019 року, на 09:05 ранку. От так, український народ можна «привітати» із поверненням ще одного злочинця-втікача.
Провернути своє так-зване «відбілення» Тарпану допоміг його давній знайомий – Голова Приморського суду м. Одеси Кичмаренко Сергій Миколайович. За 200 тисяч доларів хабаря цей суддя мав вирішити питання на користь Тарпана, як бачимо по результату – скоріш за все так і сталось. Частину з цих коштів отримав колишній помічник «рішали» Кичмаренка, а за сумісництвом і суддя, що вів справу Руслана Тарпана – Куцаров Віталій. Крім цього стало відомо, що сума в розмірі 100тис. доларів доставлена особисто Кичмаренком в Київ – для прикриття хвостів, що можуть виплисти. От і вийшла на поверхню ціна свободи для Руслана Серафимовича Тарпана.
Цікаво, що буде далі, адже на всю країну відомо: хто? що? де? і коли?
Звісно, звертаємось до Генерального Прокурора України Віталія Луценка, який вважає себе вкрай ефективним і незаплямованим. Звертаємось цілеспрямовано не до САП, НАБУ, ГБР, а до пана Луценка! Адже він сам сказав, що найефективніший і не корумпований, крім того, підкреслюємо – він має пряме відношення до цієї справи, він особисто брав її під свій контроль і обіцяв посадити винного Тарпана. Генеральний Прокурор Луценко у травні 2018 року в Одесі на брифінгу особисто вказав, що проти Тарпана є багато доказів і він буде покараний. В цей же час Луценко на цьому ж брифінгу віддав наказ Обласному прокурору Олегу Жученко повернути Руслана Тарпана в Україну і посадити. Як бачимо, нікого не посадили, крім цього, напевно також за ефективність, цього прокурора Одеської області Олега Жученка, всього 1986 року народження, 12 травня 2019 року Петро Порошенко підвищив до звання генерал-лейтенанта. Злочинці на волі, а звання на погонах – «ідеально».
Тож, звертаємось:
Юрію Віталійовичу, від Вас особисто, як від вкрай ефективного Генпрокурора, що давав привселюдну обіцянку посадити винного Руслана Тарпана, за вчинені ним злочини вимагаємо прямих дій. Підкреслюємо – Ви особисто запевняли, що доказів багато! Крім того, просимо провести розслідування у вчиненні злочину вищезгаданими суддями: Кичмаренком Сергієм та Куцаровим Віталієм. Якщо вину буде доведено, а вона явна – прийміть міри, ці люди повинні нести відповідальність згідно чинного Законодавства! Чекаємо ефективного результату!!!»
Для цієї людини нічого неможливого не було, адже з ним тісно співпрацювали мери Одеси: Едуард Гурвіц, Руслан Боделан, Олексій Костусєв, Геннадій Труханов. Також варто відзначити співпрацю Руслана Тарпана із Генпрокурором втікачем Віктором Пшонкою. Разом вони знайшли, де «найкраще» розмістити 86 млн. грн. бюджетних коштів виділених на будівництво будівлі Генпрокуратури. Загалом Руслан Серафимович Тарпан вміє працювати, а точніше – красти і ділитись зі всіма вигідними чорними бізнес партнерами, а в даний час він явно націлився навести дружбу, як мінімум із близьким оточенням Президента Володимира Зеленського.
Тому ми також звертаємось і до Глави держави:
«Шановний пане Президенте, як ми вже вказували зараз для України час «Х»(невідомість) — люди надіються на позитивні зміни. Народ у Вас вірить і підтримує, та серед людей складається враження, що після інавгурації до держави почали повертатись злочинці, серед них є ті, чия провина доведена – прийміть міри! Вважаємо, що Ви сильний і достойний керівник країни і своїми діями підтвердите, що ніякої невідомості немає – є тільки позитивний рух у майбутнє. А повернення злочинців – це збіг обставин і вони за всі свої скоєні злочини будуть покарані.
Акцентуємо Вашу увагу на даний час на Руслані Серафимовичу Тарпані, який вже практично відкупився. Чекаємо Ваших дій!»
Моряки з затриманого в Єгипті у грудні 2018 року танкера “Sea Shark” повертаються в Україну.
Як повідомляє фонд допомоги морякам “Ассоль”, 5 із 17 українських моряків прибудуть до Одеського аеропорту в понеділок.
“Пізно ввечері 25 травня надійшла інформація, що решта екіпажу разом з українським капітаном була звільнена і вирушає до готелю. Все вони очікують на оформлення документів і повернення додому”, – додали у фонді.
Судно з вантажем нафти з грудня 2018 року утримувалося ВС Єгипту в районі Айн-Сохна.
“Екіпаж складався з 31 людини, серед яких 17 українців, двоє кримських моряків, 11 громадян Індії, Філіппін і Шрі-Ланки, і ще один громадянин Азербайджану”, – йдеться в повідомленні.
За інформацією екіпажу, танкер був затриманий ВМФ Єгипту через ненавмисний і випадковий вхід у територіальні води Єгипту 18 грудня 2018 року. Пред’явлено позов за перетин вод Єгипту на 56 мільйонів доларів, які повинен заплатити судновласник. Власник судна і фрахтувальник вели переговори з флотом Єгипту, щоб звільнити судно і організувати зміну екіпажу.
Нагадаємо,
19 травня капітан вантажного танкера Sea Shark Віталій Нестеренко повідомив, що єгипетський флот утримує судно, на борту якого перебувають 17 українських моряків.
За даними капітана танкера, ситуація на борту критична, а життя екіпажу – під загрозою. Нестеренко також повідомив, що адмірал єгипетського флоту заявив про обмеження пересування екіпажу судна, у моряків вилучили мобільні телефони та заборонили здійснювати будь-які дзвінки.
Того ж дня посольство України направило ноту МЗС Єгипту з вимогою надати пояснення щодо ситуації, яка склалася із вантажним танкером Sea Shark, на борту якого утримують 17 українських моряків.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
