Політика

Об этом в Facebook сообщил лидер Основы Сергей Тарута.

Рыдаю. Давно и прочно лежавший под кремлем и под Юлей Тарута официально согласился стать частью гарема. Тоже мне новость. И не надо при случае грозить мне судом, я этого подонка проклял за сдачу сепарам Донецка и в суде повторю то же самое. И это будет чистая правда. Горите в аду, договорщики с сепарами, забирайте с собой Батькивщину и Партию регионов. Ваша цена, ваша тупость и трусость нам давно известны. Поддержу любую партию бесплатно, которая будет отнимать электоральное поле у негодяев типа Основы, Батькивщины и прочих. Бесплатно. Присылайте пресс-релизы, я обещаю

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Тема люстрації – знов у топах новин. Її витягнули із старої інформаційної шафи загони порохоботів, які свого часу її туди і заховали. «Очищення влади» було модним трендом на початку процесу входження у владу тих, хто лукаво обернув на свою користь результати Революції Гідності.

Потім люстраційні новини якось вщухли і це зрозуміло: суспільство побачило, що під молот «революційної помсти» потрапляють часом не зовсім ті люди, які були «рєшалами» за влади Януковича. Більше того – багато хто з них навпаки знайшов себе у новій владній вертикалі.

Сьогодні ж – нова хвиля люстраційної істерії, яка виникла через невдоволення прибічниками Порошенка деякими призначеннями Президента Зеленського, зокрема, щодо глави АП.

Питання про те, кого люструвала сама влада Порошенка, а кого залишала «для співпраці», таким чином набуває неабиякої актуальності, адже досвід показав, що під люстраційними гаслами з державної служби методично вимивались професіонали.

Свій сумній досвід має один із найбільш відомих «люстрованих» – колишній перший заступник Генпрокурора Микола Голомша. Нині правник і впливовий політик, лідер партії «Патріот» стверджує, що Закон про люстрацію застосовувався колишньої владою вибірково, а у деяких випадках – необґрунтовано і протиправно. Саме такою є історія звільнення самого колишнього першого заступника Генпрокурора, яку він погодився розказати у невідомих раніше деталях.

– Головна інтрига процесу моєї «люстрації» полягає у тому, що я не підпадав під дію Закону «про очищення влади, – розповідає Микола Голомша. – Але пан Ярема одразу після приходу Порошенка на посаду президента, мене, так би мовити, люстрував. Я не вважаю це збігом обставин, адже маю давню історію стосунків з Порошенком. Я намагався не згадувати ці тонкощі, зробив це лише раз два роки тому у програмі «Право на владу»… Гадаю, свою роль зіграв той факт, що я керував розслідуванням кримінальної справи, яка лягла в основу скандальної прес-конференції Зінченка (колишній глава секретаріату Президента Ющенка) у 2005-му році, коли він звинуватив Порошенка в системній корупції… Це був дуже гучний корупційний скандал, після якого Ющенко звільнив Порошенка з посади Секретаря РНБО.

Цікаво. Чим завершилась ця історія? Адже в публічну площину ніякі подробиці не потрапили.

– Вона завершилась, відверто кажучи, у кращих «традиціях». Мне було відряджено буквально на три дні у Францію, де проходив міжнародний антикорупційний форум. Коли я повернувся, то дізнався, що справу… закрили! І мене більше до неї не допустили.

Ви вважаєте, що ця історія могла бути пусковим механізмом вашого звільнення під виглядом люстрації?

– Справа в тому, що я не бачу жодного приводу застосування до мене Закону «Про очищення влади». Адже його положення чітко вказують на випадки і умови, за яких він може бути застосований. Відповідно до вимог ч.1,2 ст.1 очищення влади (люстрація) – це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Люстрація здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

При цьому Закон вказує, що процес люстрації має ґрунтуватись на принципах верховенства права і законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

У моєму випадку жодних ознак для застосування люстрації не було, а щодо принципів, на яких має ґрунтуватись процес – про них і мова не йшла. Ярема навіть не запросив мене для дачі пояснень. Після подання мною рапорту із поясненням – чому я не підпадаю під дію закону про люстрацію, – він просто узяв і «люстрував»! Тому причина цього вчинку, впевнений, з находиться далеко за межами люстраційного закону… Адже прив’язати мене до процесу узурпації влади Януковичем – це просто смішно. До підриву основ нацбезпеки і оброни, тим більше до порушення прав і свобод людей – це нонсенс! Уся моя службова біографія публічна і відкрита і свідчить про те, що все як раз навпаки…

Так, з Вами пов’язані розслідування майже усіх найгучніших справ у новітній історії України. Причому переважно до «епохи» Януковича…

Скажу більше – у всі часи я був у відвертій опозиції до Януковича! Історія мого особистого протистояння почалася ще під час Помаранчевої Революції, коли Янукович намагався сфальсифікувати результати виборів.

Я працював заступником Генпрокурора і був присутнім на засіданні, де стояло питання про порушення справи відносно Ющенка і Тимошенко і винесенні постанови про розгін Майдану. Тоді я публічно відмовився виконувати такі накази і подав у відставку. І заявив по телебаченню, що насправді до кримінальної відповідальності мають бути притягнення Янукович і Кушнарьов. Перший за фальсифікацію виборів, другий – за сепаратизм. Мій виступ транслювався на Майдані. Отаким був початок серії моїх постійних конфліктів із командою Януковича. Відновився на посаді я вже після Помаранчевої Революції. І на момент «другого пришестя» Януковича був вже заступником Генерального прокурора. І мав кілька справжніх воєн із «донецькими». Зокрема у 2007-му році, коли президент Ющенко своїм Указом оголосив дострокові парламентські вибори. Генпрокуратура тоді вже була сформована із домінуванням «донецьких». Які вдавались до відверто маразматичних варіантів – скажімо, видавали висновки про те, що прокуратура не зобов’язана забезпечувати виконання президентських указів, що немає підстав для розпуску парламенту, що кошти на проведення виборів виділені незаконно… Ідіотизму було через край, бо хотіли утримати виконавчу владу у руках Януковича. Я був єдиним, хто на Колегії Генпрокуратури заявив про те, що процес відповідає вимогам чинного законодавства, після чого мою посаду миттєво скоротили…

Мене відправили працювати прокурором Львівської області. Де я пропрацював лише п’ять днів. Відбулась зміна Генпрокурора і мене відновили на посаді. Але «високі стосунки» із ПР на цьому не закінчились. Сталась відома спроба захоплення Генпрокуратури «Беркутом» під керівництвом тодішнього міністра внутрішніх справ – махрового «регіонала» Цушка. Саме мій кабінет штурмували служаки Януковича, адже я не виконував накази вже звільненого на той час Генпрокурора, якого вони, за звичкою, вважали «легітимним»… Я вимушений був тимчасово переїхати для виконання своїх обов’язків до приміщення Секретаріату Президента, доки «еліти» не знайшли згоди і не відновився нормальний процес.

Друга «велика війна» із командою Януковича сталась, коли разом із Валентином Наливайченком я ініціював розслідування голодомору – геноциду українського народу. Прокуратура, яка у той час знов-таки мала велике домінування представництвом донецького регіону із відповідними прокомуністичними поглядами, звичайно, не погоджувалась із порушенням такої справи. Але ми почали розслідування силами Служби безпеки, яка, без перебільшення, провела титанічну роботу, зібравши докази, яких вистачало для початку судового процесу. І я особисто підписав постанову про скерування справи до суду, попри вказівку по Генпрокуратурі нікому цього не робити. Було отримано історичне судове рішення, де ім’ям України визнавався геноцид українського народу і знищення мільйонів людей сталінським режимом. Звичайно, мені цього не забули… Адже Росія просто шаленіла від такого рішення, і, коли Янукович вже був Президентом України, він за московською вказівкою на міжнародній арені заявив, що ніякого геноциду не було. Після чого мені запропонували покинути пост заступника Генпрокурора. І були нав’язливі пропозиції відкликати підписану мною постанову, аби заднім числом відмінити рішення про визнання геноциду. Я не погодився. І мене понизили, перемістивши на посаду військового прокурора центрального регіону України. Але і на цій посаді, так сталось, я був для «донецьких» постійним джерелом неприємностей. Скажімо, ми заарештували начальника продовольчої служби прикордонних військ – узяли на гарячому, під час отримання хабаря. Друга аналогічна ситуація була навіть кумедною – я спланував арешт Службою безпеки під час отримання хабаря старшого офіцера Міноборони, і це вийшло у день народження міністра оборони Саламатіна… Так сталось випадково, але «подарунок» вийшов гучним. Скандал також. Після було ліквідовано військові прокуратури як такі…

Якою ж була логіка Яреми, який люстрував вас, прирівнявши до тих, хто допомагав Януковичу узурпувати владу? Це ж нонсенс

– Я намагався пояснити пану Яремі, що ані за суттю, ані за формою не підпадаю під дію люстраційного закону. Що я не є суб’єктом його застосування. Навіть з огляду на те, що був за тих часів військовим прокурором, на яких закон про очищення вдали узагалі не розповсюджувався. І з огляду на те, що двічі понижувався у посадах тою владою… Та головне навіть не в цьому. Цей «акт люстрації» насправді був імітацією: Ярема, всупереч здоровому глузду, просто видав наказ, не пославшись в ньому ані на компетенційні норми, які давали б підстави для звільнення, ані на спеціальні норми, які б вказували на вчинення мною, скажімо, якого-небудь порушення! І знехтував при цьому усіма передбаченими Законом нормами, які я вже згадував – принципом верховенства права та законності, відкритості, прозорості та публічності, презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гарантування права на захист. Я звернувся до суду і ця справа тягнеться досі.

З огляду на ці «тонкощі», я маю всі підстави вважати, що моє звільнення було вмотивоване виключно тим, що свого часу я розслідував корупційну справу проти Порошенка.

Якщо абстрагуватись від Вашої особистої історії і поглянути на Закон «Про очищення влади» суто з правової точки зору, як Ви вважаєте, було від нього більше користі чи шкоди? Чи має він право на існування у такому вигляді, як нині? І що насправді є проблемою в цій темі – сам закон чи те, як його застосовують?

– Моя історія дійсно ексклюзивна і відрізняється від будь-якої іншої люстраційної справи. Бо я був відомим своїм багаторічним конфліктом з «регіоналами», я брав участь в Революції Гідності, після якої був відновлений на посаді заступника Генпрокурора за рекомендацією Демократичної Коаліції, а потім призначений першим заступником. І за таких даних я вважаюсь люстрованим – це дика, єдина у своєму роді ситуація! Коли за мою активну позицію по відстоюванню Криму перед російським агресором та ініціювання притягнення до відповідальності командувача Чорноморським флотом РФ у Криму, мене заарештовано Басманним судом Москви та оголошено в розшук, а Путіним включено до санкційного списку проти України!

Тому даючи характеристику Закону «По очищення влади», я дійсно не можу спиратись на власний досвід. Хіба що у одному моменті – цей закон застосовується неуками. Той же пан Ярема не є професійним прокурором, у нього відсутня юридична практика, що і проявилось у механізмі мого звільнення.

Про сам закон маю сказати наступне. Принципи права поважаються у всьому Світі. Якщо ці принципи не діють, або порушуються, то це вже не Система і це не право. Я це до того, що, як бачимо, цей Закон переважно застосовується незаконно. А оскільки він так прописаний, що ним крутять, як дишлом, то гарантовано виникають негативні наслідки. В існуючій редакції Закон «Про очищення влади» не відповідає Конституції України і вимогам міжнародного законодавства в галузі забезпечення прав людини. Венеційська комісія у своїх рекомендаціях щодо цього закону визнала його суперечливість принципам права. Тому вважаю, що він має бути визнаний неконституційним.

А головна проблема – політизація поняття люстрації як такої, процесу люстрації, і відповідно, того законодавчого акту, який має реалізувати цей механізм. Саме вплив політики і втручання політичної доцільності містять в собі порушення прав людини і громадянина.

Але ж Україна є державою, де верховенство права закріплене на рівні Конституції. І ми повинні пам’ятати, що не можуть державні органи на рівні Президента та інших посадовців крутити законом, як дишлом. Не можуть парламентські фракції, політичні сили усупереч тверезому глузду політизувати відповідальні для держави процеси і заробляти бали на тому, на чому заробляти аморально і небезпечно.

В державі має поважатись право і ефективно діяти правоохоронні органи. Якщо б це було так – усі питання із узурпацією влади та іншими злочинами Януковича і його оточення мали б бути давно закриті, а винні та причетні – покарані та відлучені від влади.

Але цього не сталось. Натомість ми отримали п’ять років маніпуляцій і відверто злочинних, протиправних втручань у правові питання і спотворення того ж Закону про люстрацію.

pic.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Председателя политсовета партии “Оппозиционная платформа – За життя” Виктора Медведчука предложили назначить послом в Корейской Народно-Демократической Республике (Северная Корея).

Об этом свидетельствует информация на сайте Интернет-представительства Президента Украины.

“В связи с большим управленческим опытом в переговорах с “сверхдержавами” особенно в газовых вопросах и необходимыми знаниями у Медведчука Виктора Владимировича просим вас назначить его послом в КНДР (Северная Корея) “, – говорится в петиции. По состоянию на 13:30 31 мая, документ подписали 439 украинцев.

informator.news


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ще тиждень тому за партію “Українська стратегія” готові були проголосувати 0.9% українців, сьогодні їх підтримка — на рівні майже 3%.

За тиждень рейтинг зріс більш як у три рази, хоча партія ще навіть не презентувала свою першу п’ятірку кандидатів. За словами Прем’єра, це буде “команда людей, які чітко знають, що потрібно країні”.

До виборів 7 тижнів, тож “Українська стратегія” може не просто легко подолати прохідний бар’єр до Верховної Ради, а й завершити передвиборчі перегони зі значно вищим результатом.

На данном изображении может находиться: 1 человек

Ігор Ткачук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Чому справедливість оминає потрібних державі людей?

З огляду на після-інавгураційні призначення в Україні, під мікроскоп потрапив Закон «Про очищення влади» (Закон про люстрацію), а точніше список людей, які підпали під його дію. Зараз, як ніколи раніше, вони робитимуть нахабні спроби просочитись у владу для відновлення своїх злочинних, корумпованих схем. В даний час потрібно, щоб всі українці об’єднались і не допустили цього, а Закон «Про очищення влади» має бути головним інструментом протидії реваншу злочинним чиновникам часів Януковича.

Вивчаючи найбільш резонансні матеріали, черга дійшла й до колишнього заступника Генерального прокурора України – Голомши Миколи Ярославовича, політика та заслуженого юриста України. В пошуках сенсації, розглядаючи справу пана Голомши, варто зауважити — всі факти свідчать про те, що його люстрували та звільнили із займаної ним на той час посади Генерального прокурора незаконно.

Аналізуючи матеріали, що доступні в мережі, необхідно констатувати абсолютно протизаконні дії, вчинені проти Миколи Ярославича на підставі люстраційного закону. Справа сповнена протирічь, адже людині, яка боролась із режимом Януковича та його соратників, після перемоги Майдану замість подякувати — відкрили справу.

Основні засади Закону України «Про очищення влади» — це заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (крім виборних) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Така заборона встановлюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Закон ґрунтується на принципах:

  • верховенства права та законності;
  • відкритості, прозорості та публічності;
  • презумпції невинуватості;
  • індивідуальної відповідальності;
  • гарантування права на захист.

Микола Голомша точно не був поплічником Януковича та не займався підривом безпеки і оборони України, завжди виступав проти політики Президента-втікача і практично першим встав на боротьбу із чітко спланованими актами з послаблення оборонної міцності України.

За час роботи на посаді заступника Генерального прокурора України ним було ініційовано ряд перевірок та міжвідомчих нарад з приводу фактів підриву обороноздатності держави, розкрадання державних коштів, військового майна, про що свідчить протоколи та стенограми засідань колегій ГПУ та відповідних нарад.

У квітні 2014 року ним було ініційовано кримінальне провадження щодо підриву обороноздатності України. Варто підкреслити: за те, що суперечив Януковичу, засуджував його позицію, що голодомор не був геноцидом українського народу, Голомшу було понижено та безпідставно переведено з посади заступника Генерального прокурора на посаду військового прокурора Центрального регіону України. Микола Голомша, як заступник Генерального прокурора України, прагнув притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які причетні до геноциду українського народу. Через його принципову позицію щодо недоцільності ліквідації військових прокуратур Голомша Микола Ярославович потрапив в «немилість» Президенту-узурпатору. Цей вже доведений факт відкритого конфлікту між Голомшою та режимом Януковича.

Очевидно, що соратником Януковича Голомша не був, то виходить, люстрували його якраз за боротьбу із режимом?! До речі, це може бути докором владі, яка прийшла після втечі власника золотого батона?! На противагу всім, Голомша мав мужність боротись і голосно висловлювати своє «НІ» знаючи, що в будь-який час його навіть можуть ліквідувати фізично! Хіба за це люструють?! Хіба люструють за оборону країни і мужність?!

З одного боку це просто емоційна справедливість, яка в сучасному світі зовсім не часто зустрічається, особливо серед тих людей, які приймають рішення. В Україні давно працюють над знищенням моральності і духу всього українського. Тому варто спиратися на строгий закон, згідно якому пана Голомшу навіть не могли люструвати.

Згідно п.п.1,2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» у зазначені періоди Микола Голомша не обіймав посади, які вказані в законі, а тому, не є суб’єктом застосування Закону України «Про очищення влади», оскільки був військовим прокурором.  Згідно  п. 2.1. Регламенту Генеральної прокуратури України військовий прокурор не є керівником територіального органу прокуратури України, а відповідно Закону України «Про чищення влади» військові прокурори не підпадають під його дію.

Микола Ярославович Голомша не може бути суб’єктом застосування цього Закону, оскільки на посаду керівника територіального (регіонального) органу прокурори України він не призначався. Це реальний і доказовий факт, що Голомшу Миколу люстрували незаконно.

Щодо звільнення із посади заступника Генерального прокурора України, то присутні ознаки порушення принципу верховенства права та законності. Адже з його боку не було порушень вимог Кодексу Законів про Працю України та явно відсутні ознаки неналежного виконання  службових обов’язків. Наказ Генерального прокурора України №2488 від 23 жовтня 2014 року про звільнення неправомірний, адже грубо порушено принципи відкритості, прозорості та публічності очищення влади що має забезпечувати Закон України «Про очищення влади».

Голомша, як посадова особа ГПУ, своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю ніяк не допомагав Януковичу зміцнювати позиції узурпатора – про це немає жодних доказів, а тому проти нього грубо порушено конституційний принцип презумпції невинуватості. Також варто підкреслити, що Голомшу Генпрокурор звільнив без жодних правових підстав та з ігноруванням гарантованого права на захист, адже фактичного колегіального рішення процедури очищення влади згідно вимог Закону не відбулося. А звільняли то його ніби, як люстрованого… Виходить, як захотіли, так і звільнили. За власним бажанням, без доказі і розгляду справи у встановленому законом порядку.

Така була законна влада, нажаль так вона себе називала, ось тільки одне вона забула — законно діяти!

Як бачимо: не потрібно бути асом юриспруденції, щоб довести, що Голомшу Миколу Ярославовича люстрували – незаконно. Тому відповідно можна зробити висновок, що його з посади заступника Генерального прокурора України звільнили безпідставно і незаконно. Адже рішення було прийнято не колегіально, без забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), без представників засобів масової інформації та представників громадськості.

Як всі вже пересвідчились, вищезгадані факти явно доводять те, що:

  • Закон України «Про очищення влади» до Голомші Миколи Ярославовича застосований незаконно. Крім того, жодної прозорості у вчинених протиправних діях щодо нього, як колишнього заступника Генерального прокурора України і громадянина України немає!
  • Наказ Генерального прокурора України №2488 – від 23.10.2014 року також згідно вище наведених доказів є повністю незаконний.

Впевнені, що однією із причин його люстрування став страх влади, яка прийшла після «Революції Гідності», що він перешкоджатиме їм чинити злочини. Знаючи, що Микола Голомша не потерпить розкрадань і корупції — його просто усунули, а прикрили все це законом про люстрацію. Вагомим доказом такої думки, особливо на фоні скандалу в «Укроборонпромі», є факт того, що команда Порошенка мала глобальні плани по розкраданню армії. А Голомша довів, що навіть в оточенні ворога-Януковича не дасть чинити злочини проти українського народу. Така особистість явно не вписувався в плани «нащадків» Президента-втікача.

Вважаємо, що позиція захисту Голомши Миколи Ярославовича цілком законна та доведена. Він не тільки незаконно люстрований, а й висококваліфікована людина з почуттям глибокого патріотизму і колосальною сміливістю. Для нього перш за все владою є український народ, що він довів своїми непокірливими діями щодо злочинної діяльності Януковича. Такі кваліфіковані кадри просто необхідні Україні.

До прикладу: вже досить довгий час немає зрушень у справі «Укроборонпрому» —  вважаємо, що їх і не буде, поки справу «прикриває» Юрій Луценко. Микола Голомша, як людина із досвідом і незаплямованою репутацією у сфері військової доктрини зміг би, згідно чинного Законодавства, знайти і віддати правосуддю винних.

Справу Голомши Миколи Ярославовича у суді перетворили у своєрідний футбол і передають від суду до суду затягуючи процес, в якого один результат лише один – невинний очиститься!

Тому закликаємо: наші суди, Люстраційний комітет, профілююче Міністерство Юстиції нарешті взятись за виконання своїх прямих обов’язків і найближчим часом довести вже практично доведену справу до логічного висновку – визнати, що Закон «Про очищення влади» і незаконне звільнення щодо пана Голомші Миколи Ярославовича були неправомірними.

Просимо і звертаємось до Президента Володимира Зеленського взяти дану справу під особистий контроль. Адже Головнокомандувач згідно Конституції є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Згідно вище вказаних фактів щодо пана Голомші неодноразово було порушено права і свободи людини і громадянина України.

Vse.media


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ставший известным в один миг пиар-менеджер из Украины Владимир Горковенко впервые в жизни согласился дать короткий комментарий «вражему голосу» (именно так некоторые называют российские СМИ на Украине). Работавший на Петра Порошенко и занявший должность члена Нацсовета по вопросам теле- и радиовещания Украины накануне ухода президента на заслуженный отдых Горковенко подал в суд на нового президента страны. Причиной послужило, якобы, незаконное увольнение.

24 мая текущего года Владимир Зеленский отменил два указа пятого президента Украины Петра Порошенко. Таким образом, он уволил Владимира Горковенко и назначил на его место другого соратника Порошенко — Юрия Артеменко. Как оказалось, одной из причин увольнения стало несогласие нового президента с методами работы господина Горковенко и его лояльное отношение к некоторым российским медиа.

«МЕНЯ ОБВИНИЛИ В РАБОТЕ НА КРЕМЛЬ. ТО, ЧТО Я СОТРУДНИЧАЛ С РЯДОМ ХОРОШИХ РОССИЙСКИХ ИЗДАНИЙ ПЫТАЛИСЬ ВЫДАТЬ ЗА «ЗРАДУ». ЭТО ОБЫЧНАЯ ПРАКТИКА ДЛЯ АВТОРИТАРНЫХ РЕЖИМОВ, КОТОРЫЙ СЕЙЧАС ПАН ЗЕЛЕНСКИЙ ВНЕДРЯЕТ. НЕКОТОРЫЕ МЕТОДЫ МЕДИА-МАНИПУЛЯЦИЙ И ЗАКРЫТИЕ ДОСТУПА К СОЦСЕТЯМ, ЗАПРЕТ ПОИСКОВОЙ СИСТЕМЫ ЯНДЕКС Я ПРЕЗИРАЛ ЕЩЕ ПРИ ПОРОШЕНКО. НО ИЗБРАННЫЙ НЕДАВНО ПРЕЗИДЕНТ ПЕРЕПЛЮНУЛ ПЕТРА АЛЕКСЕЕВИЧА. ЭТО ТОТАЛИТАРИЗМ, ПОЛНЫЙ КОНТРОЛЬ СМИ, НАЧАЛО КОНЦА ДЛЯ УКРАИНЫ»,

— отметил в интервью ГольфСтримИнформ Владимир Горковенко.

«РАЗ МЫ ДЕРЖИМ КУРС НА СБЛИЖЕНИЕ С РОССИЕЙ, МЫ НЕ ДОЛЖНЫ ЗАПРЕЩАТЬ РОССИЙСКИЕ ТЕЛЕКАНАЛЫ, СМИ И РАДИО. УКРАИНА ОБЯЗАНА ПОЙТИ ПОПУИ ДЕМОКРАТИИ, А С ЗЕЛЕНСКИМ ЭТО ПОКА НЕ ПРЕДСТАВЛЯЕТСЯ ВОЗМОЖНЫМ. Я ПРИЛОЖУ ВСЕ УСИЛИЯ ДЛЯ БОРЬБЫ С ТАКИМ ПРЕЗИДЕНТОМ-САМОДУРОМ, КАК ЗЕЛЕНСКИЙ. ОН ГОРАЗДО ХУЖЕ ПОРОШЕНКО. И СЕЙЧАС Я ПРОШУ РОССИЙСКИЕ СРЕДСТВА МАССОВОЙ ИНФОРМАЦИИ ПОМОЧЬ МНЕ В БОРЬБЕ С АВТОРИТАРНОЙ ЗАРАЗОЙ, КОТОРАЯ ПРИШЛА К ВЛАСТИ. В РОССИИ У МЕНЯ МНОГО ДРУЗЕЙ, БИЗНЕС И РОДСТВЕННИКИ. А ЭТИ КРИВОРОЖСКИЕ ВЫСКОЧКИ ПЫТАЮТСЯ ВМЕНЯТЬ МНЕ ПРЕДАТЕЛЬСТВО! НЕСТОЯЩЕЕ ГЕСТАПО. Я ПРЕЗИРАЮ МЕТОДЫ ЗЕЛЕНСКОГО КУДА БОЛЬШЕ, ЧЕМ МЕТОДЫ ПРЕДЫДУЩЕГО ПРЕЗИДЕНТА, СКОРО ЛЮДИ ВСЕ ПОЙМУТ САМИ»,

— резюмировал Владимир Горковенко.

Напомним, уволенный член Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания Владимир Горковенко подал в суд на президента Украины Владимира Зеленского и требует признать его действия противоправными.

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Президент Украины Владимир Зеленский твердо заявил о намерениях заменить всех чиновников высшего уровня. На смену представителям старых элит — премьер-министру, спикеру Верховной рады, главам министерств и ведомств, руководителям СБУ и Генеральной прокуратуры – должны прийти новые люди.

— Я прошу вас, — обратился Владимир Зеленский к депутатам Верховной рады сразу после своей инаугурации, — уволить председателя СБУ, министра обороны и Генерального прокурора Украины. Для начала – достаточно!

«Для начала» — это первые два месяца каденции главы государства, т.е. с момента прекращения полномочий ВР и до 21 июля, даты новых парламентских выборов.

Такая «просьба» обусловлена совсем не желанием Зеленского свести счеты с соратниками, попутчиками или кумовьями экс-президента Петра Порошенко, а пониманием того, что за прошедшие пять лет старая команда показала уже все, на что была способна.

«Безвиз», «Армия, мова, вера», децентрализация – это, конечно, не мало. Но, как считает новый президент Украины, совершенно недостаточно:

— [Для новой власти] первоочередные задачи – это реформы и победа  над коррупцией! – так обозначил Зеленский свои приоритеты во время недавней встречи с еврокомиссаром по политике соседства и расширению ЕС Йоханнесом Ханом.

Расшифровать заявление о «реформах и победе» взялся советник главы государства Александр Данилюк:

— Какие реформы? Первое – это судебная система. Следующая – перезапуск антикоррупционной инфраструктуры, которая является политически зависимой и потому не работает. [Прежние] попытки реформировать старые институты  — прокуратуру, суды, СБУ, Госфискальную службу окончились полным провалом. Наш подход — искоренить полностью вирус коррупции…

С президентом Зеленским и членами его команды полностью согласен экс-первый заместитель Генерального прокурора Николай Голомша:

— Новые элиты, которые пришли во власть после 2014 года, только пополнили ряды коррупционеров. Министры кричат о борьбе с коррупцией, а сами заполняют чиновные кресла своими кумами, сватами, братьями, дельцами, мошенниками, которые крадут и носят взятки своим благодетелям… А те, в свою очередь, опять кричат о борьбе с коррупцией! Ничего не изменилось…

Голомша, дважды (2003-2010г.г. и  в 2014 году) исполнявший должность заместителя Генерального прокурора Украины, знает, о чем говорит. За почти 30-ть лет службы он видел, допрашивал и обвинял самых разных коррупционеров и чиновников, советских и украинских, представлявших днепропетровский, сумской, донецкий или винницкий кланы. Но, как только следователь по особо важным делам или прокурор, надзиравший за  соблюдением законов спецподразделениями по борьбе с организованной преступностью, проявлял «излишние» самостоятельность и принципиальность, его или снимали с должности «за проявление политической заангажированности и ненадлежащую организацию расследования», или отстраняли «в связи с сокращением числа заместителей». Пока, наконец, в октябре 2014г. не вынудили покинуть службу – Генеральный прокурор Виталий Ярема, протеже президента Порошенко, своим приказом уволил Голомшу на основании требований Закона «Об очищении власти».

— Николая Ярославовича попросили вернуться на должность первого заместителя Генерального прокурора в феврале 2014 года – рассказывает один из коллег Голомши. – Первому «пост-Революционному» главе ГПУ, Олегу Махницкому, который, возможно, был знающим адвокатом, но прокурором – никаким, был нужен профессионал, которому можно было бы доверять. Тогда подразумевалось, что обязанности будут распределены так: Махницкий – общеполитическое руководство по «квоте» ВО «Свобода», Голомша — член коллегии, начальник главного управления защиты прав и свобод граждан, интересов государства и надзор за соблюдением законов спецподразделениями и другими правоохранительными органами, ведущими борьбу с организованной преступностью и коррупцией. Сотрудничали они успешно, пока в июне 2014г. не случился скандал! Некий Георгий Ярошенко, мелкий функционер из партии УДАР, объявил себя «смотрящим» за таможнями в Харькове, Днепре и Одессе, а также пытался собирать с бизнесменов деньги за «крышу». Вскоре выяснилось, что действовал Ярошенко не сам, а якобы от имени народного депутата Валерия Ищенко (№37 в предвыборном списке БПП-Солидарность, квота партии УДАР)… Эта история настолько возмутила президента Порошенко, что 14 июня 2014 года он дал протокольное поручение ГПУ! Даже криминальное производство было открыто по ст. 15 ч. 2 и ст. 190 ч. 4 с квалификацией «покушение на завладении денежными средствами в особо крупных размерах путем обмана и злоупотребления доверием»… Но кто же позволит Генеральной прокуратуре «ронять» имидж р-р-революционной партии УДАР и БПП-Солидарность накануне парламентских выборов? Никто. Выборы состоялись 26 октября, а накануне, 23 октября, Голомшу, чтобы «не мешал», уволили! И, наверное, ради издевки, Виталий Ярема  сделал это на основании требований Закона Украины «Об очищении власти» (приказ №2488-ц)…

— Тот приказ был издан без проверки, которую, в соответствии с Законом, должно было провести министерство юстиции, — комментирует историю с увольнением Николая Голомши его адвокат Наталья Князьская. – Это – во-первых. Во-вторых, мой клиент не подпадает под действие указанного закона, поскольку в 2010-2014 г.г. занимал должности или в военной прокуратуре, или в управлении, которого нет среди структурных подразделений или управлений ГПУ, перечисленных в ч. 1 пп. 7 ст. 3 и пп. 3, 4 ч. 2 ст. 3 упомянутого Закона…

Поскольку действующий адвокат  в силу профессиональной этики ограничен в свободе выражений, аргумент «в-третьих» автору придется сформулировать от собственного имени. Президенту Порошенко на должности первого заместителя Генерального прокурора Николай Голомша был, как минимум, не нужен. Или, как максимум, опасен. Особенно после интервью, которое Голомша дал в 2016 году, в самой середине каденции теперь уже экс-главы государства:

— В первую очередь прокурор должен соответствовать принципам «трех П»: патриотизм, профессиональность и порядочность. Самый главный для меня – порядочность. Каждый может сказать о себе, что он – патриот. Многие из нас получили прекрасное образование и являются специалистами в своем деле. Но порядочность – это оценка, которую человеку дают другие люди. Украине нужны порядочные и профессиональные политики-патриоты, такие же министры и…

Сегодня, спустя три года, при новом президенте, Владимире Зеленском, этот логический ряд можно продолжить: Украине требуется новый Генеральный прокурор: патриот, порядочный и профессиональный

Сергей Небросов


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Первый вице-президент Национальной академии наук, доктор технических наук, лауреат Государственных премий СССР и Украины в области науки и техники Владимир Горбулин — личность легендарная. Он блестящий аналитик, чьи статьи или интервью разбирают на цитаты, а книги становятся бестселлерами (в марте вышла книга «Мой путь в Зазеркалье», вызвавшая большой резонанс), остроумный и ироничный рассказчик, обладающий феноменальной памятью и глубочайшими знаниями. В своей статье для «ФАКТОВ» Владимир Павлович размышляет об итогах президентской гонки.

Демократия — это процесс, в ходе которого люди свободно выбирают козла отпущения. Лоуренс Питер

Выборы президента в Украине — это всегда акт символический и имеющий мало отношения к вопросам реальности. Это не выбор главного менеджера, верховного главнокомандующего или стратега экстра-класса — это выбор человека, «ответственного за все». Особенно за то, за что он не может быть ответственным в принципе. Наших сограждан вообще мало беспокоят вопросы подчиненности, подведомственности или полномочий. Президент — это «козел отпущения», точка проецирования негатива за все, что происходит в жизни. Конкретного человека ненавидеть и винить в своих неудачах гораздо проще, чем абстрактные «обстоятельства», или, не дай боже, реально оценить свои усилия…

Однако напряженная и нервная избирательная президентская кампания завершилась, и общество готовится к вступлению в полномочия нового президента. Впрочем, завершилась юридически — де-факто эти выборы оказались куда большим событием, чем банальное переизбрание руководителя государства (правда, как верно некоторые отмечают, походили они не столько на рациональный выбор между кандидатами, сколько на битву религиозных групп, истово и некритично верящих в своих кумиров). Эти выборы стали и линией новых разломов в обществе, нового подхода к дискуссии (скорее, отсутствия такового) о будущем страны, наглядного проявления новых технологий в политическом процессе и однозначной тенденции верить в простое и понятное куда охотнее, чем разбираться в сложном и не интересном. Последнее и стало непосредственной причиной результата, который мы увидели в первом и втором туре.

Закончились ли эти выборы предсказуемо? Скорее всего, нет. Закончились ли они логично (как бы это ни было парадоксально)? Скорее всего, да. Первый (последний ли?) президентский срок Петра Порошенко закончился. Первый (и последний?) президентский срок Владимира Зеленского начинается. Однако в любом случае правильно было бы подвести своеобразную промежуточную черту под этими событиями — удачам и неудачам уходящей власти, вызовам перед новой командой и теми стратегическими задачами, с которыми столкнемся все мы — вне зависимости от «цветовых» или «процентных» предпочтений.

«Эхо-камера для президента»

Короли смотрят на мир очень упрощенно: для них все люди — подданные. Антуан де Сент-Экзюпери, «Маленький принц»

Можно было бы много и продуктивно рассуждать о состоянии страны в 2014 году и что удалось действительно сделать за этот период, однако это может стать бездонной темой для разговора. Куда интереснее понять, что же действительно удалось, и почему очевидные для Порошенко «Перемоги» превратились в тотальную «Зраду» во время голосования в 2019 году.

* В 2014 году Петр Порошенко стал единственным президентом, избранным в результате первого тура выборов. Фото с сайта президента Украины

Петр Порошенко, как и многие предшествующие ему президенты Украины, стал жертвой собственного характера и собственной «управленческой традиции». Безусловно, умный, энергичный, способный быстро ориентироваться в сложных ситуациях, — в управленческих вопросах он часто проявлял очень понятную по-человечески, но недопустимую с профессиональной точки зрения черту — доверять «своим» или впадал в микроменеджмент. Даже если эти «свои» были абсолютно не готовы к возлагаемой на них ответственности или могли оказаться не совсем «рыцарями без страха и упрека» (впрочем, я абсолютно уверен, что все вопросы возможной коррупции — дело сугубо правоохранительных органов, а не досужих домыслов). Друзья, бывшие коллеги, знакомые, подчиненные по «Рошен» — именно они стали «кузницей кадров» новой команды. Это можно было бы понять на этапе 2014 — начала 2015 годов, когда ситуация была особенно сложной, когда нужны были люди, которые хотя бы не предадут. Однако, начиная с 2015 года, эта «негативная кадровая селекция» стала работать против Петра Алексеевича — важные должности заняли люди, которые в полном согласии с «принципом Питера» не просто достигли на них своего уровня некомпетентности, но в некоторых случаях серьезно шагнули за него.

Другой аспект этой кадровой политики (которому Петр Порошенко не особо сопротивлялся) также очевиден — конформизм этих людей по отношению к любым пожеланиям первого лица (ведь связь между ними была не столько профессиональной, сколько эмоционально-личностной). И очень быстро это привело к формированию очень плотного и устойчивого «информационного шара», в котором существовал Порошенко (или, как принято теперь говорить, некий вариант личной «эхо-камеры»). Любой шаг и решение славословились и почти никогда не оспаривались. Критика любых действий рассматривалась с большим подозрением. Сложно сказать, насколько Петр Порошенко сам поспособствовал созданию такой ситуации, но она в любом случае сложилась и оказывала влияние на происходящие процессы. Ко всему этому нельзя не добавить еще одну важную проблему — страсть к постоянному контролю каждого процесса. Петру Алексеевичу явно тяжело дается делегирование — он хочет быть в курсе любых «производственных» мелочей. Возможно, без этого нельзя построить крупную бизнес-империю почти с нуля, но руководить государством так не получится — обилие таких мелочей способно задавить собой любого.

Результат закономерен — явная утрата контакта с ожиданиями более широких масс граждан. Эти желания и настроения отбрасывались как незначительные или инспирированные (политическими оппонентами, врагами, несознательными гражданами). В самом худшем случае — просто игнорировались. Вместо того чтобы с ними работать и учитывать при формировании стратегий развития, были выбраны несколько приоритетов, которые, хотя действительно имеют важное стратегическое значение, но в итоге сыграли против самого же Петра Алексеевича.

Безусловное завоевание этих лет — безвизовый режим с ЕС. Правда, некоторые эксперты говорят о том, что львиная доля юридических усилий на этом пути была осуществлена еще при президентстве Виктора Януковича. Вполне возможно, что это и так. Однако без железной воли первого лица, без его упорства и напора мы вполне могли ожидать его примерно столько же, сколько и Турция (то есть с начала 80-х годов прошлого столетия) — так что роль Порошенко тут очевидна. И многие украинцы смогли воспользоваться этой возможностью. Хочу особо подчеркнуть — особенно активно этим пользуются молодые украинцы. Все эти перелеты лоукостами, проживание в хостелах, путешествие относительно недорогими автобусами в самом ЕС — это очень способствовало расширению географии путешествий украинских граждан. И можем не сомневаться, что из этих поездок они приезжали и сравнивали, «как там» и «как здесь». Есть подозрение, что сравнение шло не в пользу «здесь»… Если дополнить это постоянной негативной информационной повесткой дня про «катастрофическое состояние Украины и ее граждан» (навязываемую как украинским, так и российским телевидением), то все станет на свои места.

* Заслугой Петра Порошенко стало формирование международной антироссийской коалиции. Фото с сайта президента Украины

Похожая история и с Томосом. Опять же, Петр Алексеевич не был первым из украинских президентов, кто озаботился вопросом получения независимой церкви для Украины. Не был он в этом даже вторым или третьим. Однако конъюнктура момента, совмещенная с системной работой АП в тесной связке с УПЦ КП, дали свои плоды именно здесь и сейчас. Важность этого события, безусловно, еще предстоит осмыслить — это как раз те элементы фундамента нации, на которых она стоит (причем не только для людей глубоко верующих — не зря в процессе получения Томоса часть лидеров мнений называли себя «атеистами УПЦ КП», подчеркивая идеологический, а не религиозный характер поддержки). Однако дальнейший информационный шум вокруг этого события, активное вовлечение самого Петра Алексеевича во все эти поездки по Украине с Томосом — не добавили ему популярности, а, скорее, наоборот. Религия — тема вообще очень чувствительная, и с ней всегда нужно быть предельно осторожным — это еще опаснее, чем попытки прикурить сигарету от горящей шашки динамита на бенозоколонке. К чести команды Порошенко им удалось не допустить взрыва. Однако и единства общества добиться не удалось — те, для кого это было важно, ликовали и убеждались в единственно возможном выборе, противники же автокефалии лишь укрепились в своей уверенности в неприемлемости для них действующего режима. А куда большее количество безразличных к этим церковным играм людей просто или не заметили происходящего, либо сделали для себя вывод о странных приоритетах власти.

Язык, армия, сопротивление агрессору — все это не стало доминирующим нарративом для населения Украины. И, думается, стенать по этому поводу просто бессмысленно — реальность такова, какова есть.

По большому счету проблема Петра Порошенко на этих выборах выразилась в простом, но критически важном посыле — его лозунги не отсылали к будущему. Предложенная им рафинированная «украинская консервативная идея», апеллирующая к вещам, которые для 2/3 граждан были не существенны или не осознавались таковыми, прошла мимо электоральных предпочтений. «Язык, вера, армия» — это не совсем про светлый образ будущего. Это консервирование ценностей, но не программа «взрывного развития». Из этой триады не складывался ответ на вопрос: «Что завтра?» Точнее, не такой ответ, который хотело бы услышать большинство.

* За время своего президентства Петр Порошенко около сорока раз побывал в зоне боевых действий. Фото с сайта президента Украины

Сложно не заметить, что к концу своего срока Петр Порошенко все сильнее стал походить на третьего президента Виктора Ющенко — в риторике, в приоритетах, в акцентах. Результат оказался таким же. Условно, Порошенко говорил о стратегическом уровне проблем страны, но этот уровень оказался бесконечно далеким от большинства граждан, которые мыслят сугубо оперативно-тактическими характеристиками: сегодня — купить хлеб, завтра — заплатить за коммунальные услуги. Для многих из них внешняя политика — это что-то бесконечно далекое от реальности сегодняшнего дня. Безопасность — это чтобы не ограбили сегодня на улице или не забрали родственника «в АТО». Язык, безвиз — аналогично.

И, конечно, плохая коммуникация принимаемых решений. Собственно, ее почти не было — несмотря на постоянные заверения о том, что и президенту и его команде важно услышать каждого гражданина и его проблемы и что им важно все объяснять, на реальном процессе это почти не отражалось. Могу ошибаться, но, возможно, это все та же проблема «управленческой травмы «Рошеном»: Украина воспринималась как «коллективный «Рошен», где президент — директор, а все остальные — сотрудники разного уровня важности. Соответственно, и коммуникация была выстроена по принципу «если директор посчитает нужным — он вам скажет», а в целом — «меньше знают — лучше спят». Опять же, в 2014—2015 годах это могло срабатывать. Начиная примерно с 2016 года, люди хотели знать больше о том, что происходит, но построенная система уже не могла перестроиться.

Вот этот разрыв между важными лично для Порошенко целями и важными для широких масс потребностями, неготовностью президента слышать вещи, которые ему чисто по-человечески неприятны, проблемы коммуникации — все это, в конечном итоге, и привело к результату, который мы увидели 21 апреля 2019 года. Так что результат 21 апреля все же логичен, а не абсурден.

Впрочем, уверен, что через пару лет период его президентства даже его оппоненты (как политические, так и рядовые избиратели) будут вспоминать куда позитивнее и мягче, чем это выглядит сейчас, а его достижения в стратегической перспективе действительно окажутся частью учебников, по которым учатся дети в школах. Но это будет не завтра. И во многом будет зависеть от того, какой окажется новая команда и как новый президент сможет ответить на вызовы, которые стоят перед государством.

Компромисс несочетаемого

«Разделяй и властвуй» — мудрое правило; но «объединяй и направляй» — еще лучше. Иоганн Вольфганг фон Гёте

30 апреля ЦИК официально объявила Владимира Зеленского новым президентом Украины. Однако ясности относительно его срока президентства не стало больше, и для многих он все еще выглядит как «темная лошадка». Для кого-то — как «черный лебедь». Его победа была все же неожиданностью, причем не только для его оппонентов, но и для него самого. Часть причин, приведших к этому результату, уже описаны выше. Однако в целом нужно сказать, что Зеленский оказался не просто точкой проекции протеста — он оказался объектом компромисса несочетаемого. Его сторонники — это одновременно и небогатые люди и представители среднего класса, молодые и пожилые, сторонники НАТО и последовательные противники Североатлантического альянса. До сих пор не совсем понятно, как это удалось сочетать в рамках ожиданий от одного и того же человека, но все же. К этому добавился явный олигархический консенсус вокруг одного кандидата. Их цель очень точно сформулировал Аристотель: «Покупающие власть за деньги привыкают извлекать из нее прибыль». Именно этого многие из них и ждут. Возможности восстановить модель обогащения, позволявшую им десятилетиями оставаться на плаву. Все это я говорю не для того, чтобы подтвердить или опровергнуть идею «реванша» старых сил. Вовсе нет. Просто мы должны очень хорошо понимать, перед какими внутренними вызовами окажется новый президент и с чем ему придется бороться. Или не бороться — это тоже, на самом деле, выбор.

* Владимир Зеленский впервые намекнул на свое участие в выборах в декабре 2018 года

Однако нельзя и отрицать, что все в целом это делает политику нового президента менее предсказуемой и объяснимой для общественности. Точнее, не совсем так: те, кто голосовали за него, в объяснениях не нуждаются (пока), а те, кто за него не голосовали, все еще пытаются эмоционально справиться с ситуацией и не совсем готовы к рациональному осмыслению. Именно эту вторую группу по большей части и беспокоят такие вопросы, как: произойдет ли сворачивание реформ? каким будет внешнеполитический курс? что будет в отношениях с западными странами и с Россией? Владимир Зеленский старательно избегал отвечать на эти вопросы всю кампанию и во многом продолжает эту стратегию и сейчас. Подход не нов, как бы это ни пытались сегодня представить многие политологи, но ясности от этого не прибавляется. Вместо этого перед нами предстает «коллективный Зеленский» в форме некой «команды».

«Команда Зеленского» стала во многом меметическим феноменом, гипертрофированным оппонентами нового президента. Впрочем, основа у этого есть — даже те эксперты новой команды, которых успели показать, резонно вызывают вопросы по части их профессионализма и понимания как текущей ситуации, так и тех сложностей, с которыми они столкнутся в случае попытки хотя бы частичной реализации уже данных обещаний. Их предложения звучат электорально привлекательно, но вызывают сомнения относительно выполнимости — многие из них лежат вне полномочий президента. Сложно понять — даны ли они были только под выборы или их действительно хотят реализовать. Если первое, то мы увидим достаточно стандартный для нашей части суши пример дешевого популизма — не первый раз и, скорее всего, не последний. Однако если речь идет про попытку это выполнить, то им стоит готовиться к длительной позиционной борьбе с разными центрами принятия решений. Именно поэтому качество команды, способность Зеленского выйти за пределы теперь уже его личной «эхо-камеры 73%» — станет жизненно важным для успеха новой власти.

Хотя сложно (и неблагодарно) судить по людям заочно, но похоже на то, что у Зеленского есть как минимум одно важное качество хорошего руководителя — он умеет слушать, даже если ему говорят неприятные вещи (речь не про публичную плоскость — это отдельная история). И способность признавать свои ограниченные познания в вопросах, которыми ему предстоит заниматься на новом посту. Будем честны — вероятность того, что он успеет за пятилетний срок разобраться досконально во всех тонкостях политических процессов, нюансах того, чем тот или иной вид вооружений отличается друг от друга, или запомнить сонмы важных законов, достаточно невелика. Люди, которые голосовали за Петра Алексеевича, всегда будут недовольны уровнем эрудированности Владимира Александровича. И с этим ничего не поделать. Но давайте спросим себя честно — чего мы хотим от этого срока президентства? Думаю, справедливый ответ — безопасности страны, сохранения внешнеполитического курса, решения экономических проблем, роста доверия к власти. И профессионализации управления.

* Накануне второго тура выборов Владимир Зеленский встретился с президентом Франции Франсуа Макроном

Последнее особенно важно. И это то, на что мы все действительно обязаны обращать внимание — какой принцип победит при формировании управленческой команды: «свои» или «специалисты»? Кстати, не стоит думать, что принцип «своих» — это лишь про кадровую модель Петра Алексеевича. Судя по интервью Владимира Зеленского, он и сам очень склонен к такому подходу, причем — даже на более глубоком уровне. В одном из интервью его спросили, как будет формироваться команда. И он ответил, что «с кандидатом в команду мне нужно пожить — я не знаю, как можно по-другому людей брать на работу». Вопрос в том, что он от этого «проживания» хочет узнать: степень личной преданности или профессионализм? Перефразируя нобелевского лауреата Фридриха фон Хайека, сказавшего: «Не все хорошие люди — непременно лично преданные», настоящие профессионалы — способные сказать честно и открыто, что лидер не прав и нужно делать по-другому. Когда это делается прямо и без экивоков, сложно рассчитывать на то, что эти люди будут приятными в общении.

Есть вопрос и к тем, кто уже в новой команде, и к тем, кто будет претендовать на роль ее нового члена. Пока неизвестно, начнет ли использоваться всеми ими одно из правил Рамсфелда: «Не занимайте пост в Белом доме до тех пор, пока не поймете, что способны говорить президенту все, что вы думаете на самом деле, «открыто и без прикрас». Порода этих людей в Украине, в результате негативной кадровой селекции многих властных команд, почти изведена под корень — сегодня найти человека, которому хватает мужества говорить честно не ради обретения политической или экономической выгоды, а лишь потому, что так ему велит его профессионализм, становится все сложнее.

И, кстати говоря, это еще одно важное направление деятельности для будущего президента — способствовать честным дискуссиям в обществе, способствовать росту настоящих профессионалов в управлении. Поэтому лично я предостерег бы нового президента от резких действий в отношении кадров сразу во всех сферах. Несмотря ни на что, в государственных структурах много по-настоящему высококлассных специалистов, хорошо разбирающихся в своем предмете и далеких от политической борьбы наверху. Это тот хороший бюрократический задел, без которого ни одна страна не в состоянии развиваться. И это по-настоящему ценный актив, с которым нужно работать.

Кроме того, перед Зеленским все пять лет его срока будет маячить призрак электорально разделенной страны. И сейчас, по прошествии более двух недель после окончания второго тура, часть групп, находящихся по разные стороны баррикад, продолжает свое противостояние в рамках так называемых «75» и «25» процентов. Первые уверены, что Петра Порошенко могли поддерживать либо коррупционеры, либо люди, не желающие развития государства. «25%», в свою очередь, считают, что «75%» — это либо пророссийский электорат, либо недалекие и малообразованные люди, либо не желающие работать и рассчитывающие на «манну небесную». Традиционно обе группы сильно ошибаются и старательно не замечают бревна в своем глазу.

* Избирательную кампанию Владимира Зеленского назвали одной из самых нестандартных

Однако за этим соперничеством как одни, так и другие не замечают главного — этим противостоянием мы мало помогаем развиваться стране, зато сильно упрощаем жизнь Кремлю. Пять лет плотных исследований в сфере гибридных войн, оттачивания умения замечать фейки и манипуляции, борьбы с дезинформационными кампаниями, постоянное подчеркивание, что цели Кремля не так в захвате территорий, как в атаке на демократии и разделении обществ — и после всего этого мы сами способствуем последнему. Общество разделилось, и лидеры мнений каждой из противостоящих групп делают все от них зависящее для того, чтобы этот раскол стал глубже и шире. Мы действительно хотим повторения американской ситуации после выборов 2016 года? Слава богу, всем нам хватило ума не оспаривать процесс и результат выборов — легитимность новоизбранного президента ни у кого не вызывает вопросов и это несомненный огромный плюс (за что, кстати, огромное спасибо и Петру Алексеевичу).

Однако эмоциональный раскол куда сильнее и опаснее. Можно не сомневаться — именно на его усиление и будут направлены силы Москвы в ближайшее время. Мы хотим им помочь добровольно? Я хотел бы обратиться к обеим группам — прекратите! Вот просто здесь и сейчас! Ненависть, злость, злорадство должны уступить место конструктивной оппозиции для нового президента. Не поменяться местами с лагерем «зрадофилов», которых так критиковали предыдущие пять лет, а строить нормальную демократическую систему с эффективными сдержками и противовесами. Тем более что ближайшее время готовит нам всем немало вызовов, с которыми справиться можно только сообща.

Перед лицом стратегических вызовов

Если мы хотим пользоваться миром, приходится за это сражаться.


Марк Туллий Цицерон

С каждым днем появляется все больше хороших текстов украинских экспертов относительно как глобального, так и более локального контекста, в котором придется действовать новому президенту. Глобальные отношения ключевых геополитических субъектов, продолжение роста (экономического, военного, дипломатического) Китая, обострение кризисов в сфере региональной безопасности (события на Корейском полуострове, индийско-пакистанские отношения, дестабилизация южноамериканских стран и т. д.), смена технологических эпох (в энергетике, промышленности, военном деле), рост дилемм демократических режимов (в том числе по линии балансов «свобод» и «безопасности»), сложная политическая ситуация в ЕС и кризис ее проекта (особенно в части «проектирования будущего»), рост значения традиционных вооружений при одновременном усилении диверсионно-подрывной работы Москвы — все это придется учитывать новому президенту при формировании своих стратегий в этом сложном мире.

Кроме того остаются наши локальные или региональные проблемы. Не готов комментировать вопросы, в которых не являюсь глубоким специалистом, но в некоторых сферах могу все же позволить себе сформулировать и проблему, и направления решений.

Прежде всего — Крым и Донбасс. Владимир Александрович всю избирательную кампанию подчеркивал, что Минский процесс нуждается в перезагрузке. Сложно с этим не согласиться. Но как человек, имевший непосредственное отношение к переговорам в Минске, могу сказать, что сделать это непросто (собственно, постепенно от этой идеи отмежевывается и «команда Зеленского»). Ирония в том, что Путин вполне может попробовать убедить Зеленского в том, что и он, и ОРДЛО готовы в полном объеме выполнить условия «Минска» в той последовательности, как они записаны. И что это действительно приведет к уходу с повестки дня «проблемы Донбасса», а сам Зеленский сможет получить лавры «миротворца» (не исключаю, что искушать будут даже Нобелевской премией мира). Кстати говоря, этому будут аплодировать и европейские столицы. Могу со всей ответственностью заявить, что это — деструктивный путь. Выполнение «Минска» в том виде, в котором он зафиксирован, — угроза национальной безопасности и целостности страны. И смотреть на реакцию наших европейских коллег стоит с определенным скепсисом — они очень хотят скинуть с себя этот груз, и любой шаг в этой сфере будет ими всячески приветствоваться. Даже если он стратегически бьет против интересов Украины и части европейских же стран.

Всячески приветствую идею развертывания широкой информационно-агитационной деятельности на территории Донбасса, однако все же перед этим рекомендовал бы узнать, почему это не было сделано до сих пор и каковы реальные ограничители такой деятельности. Наши возможности доносить свою позицию на эти территории сильно ограничены как технологически, так и контентно. И Россия, не скупясь, вкладывает средства в системы блокировки нашего сигнала и демонизации Украины.

* Книга академика Владимира Горбулина «Мой путь в Зазеркалье» вышла в свет в марте 2019 года

Без эффективного ВПК и сектора безопасности и обороны Украина просто физически не выживет. Петр Порошенко запустил часть реформ, еще часть предпочел «забыть». Довести дело до логического окончания — явная задача нового президента. Это и общее развитие ВСУ, и ракетный щит, и дальнейшее развитие сил специального назначения, создание (наконец!) нормального разведывательного сообщества. И в центр этой системы нужно поместить не столько «результат любой ценой», сколько жизнь солдата, сержанта, офицера. Человека.

Однако не может быть эффективного ВПК без эффективной науки, а с этим часто возникают проблемы — начиная от административного уровня (и вообще отношения политиков и чиновников к ней) и до финансового (когда наука системно недофинансируется). При этом именно украинский научно-технический комплекс является поставщиком все новых идей, способных радикально усилить ВПК. Кроме того, мы лишь очень поверхностно приступили к изучению и адаптации к нуждам украинской экономики таких сфер, как искусственный интеллект и автоматизация. А между тем именно за ними — будущее.

Все эти вопросы (ну, или почти все) Зеленскому придется изложить публично — требование нового закона «Про национальную безопасность» вполне однозначно. В частности статья 26 говорит о том, что в течение первых шести месяцев по его поручению должна быть разработана новая редакция этого документа.

И еще один вопрос, без которого этот перечень не будет полным, — объединение нации. Популистские заявления о том, что «зеленая карта» второго тура — это свидетельство того, что новый президент «объединяет страну», хороши для политической демагогии, но уж никак не для реальной работы. Зеленая карта, это не про «за» — это про «против». На негативе ни одно объединение не продержится долго. Поэтому императив сегодняшней политики — поиск настоящего национального единства. Не формируемого в бинарных позициях «мы — они», «свои — враги», «если не мы — то конец света», но основывающегося на внятном образе будущего Украины, понятных стратегических целях, предсказуемой системой управления и т. д.

Собственно, речь идет про ментальную целостность нации, с чем у нас серьезные проблемы. Разрыв между политическими элитами и народом достиг угрожающих масштабов — уменьшение (вряд ли возможно говорить о ликвидации) этого разрыва будет серьезнейшим вызовом для нового президента. При этом одновременно никуда не исчезает хроническая проблема как самих элит, так и породившего ее народа — часто очень местечковый и маргинальный взгляд на проблемы как Украины, так и мира в целом. Уже ставшая легендарной (в плохом смысле) «украиноцентричность» нашего взгляда на мир и на процессы в нем требует решительного переосмысления. Национальная идея должна быть куда более глобализированной и рациональной. Она должна быть обращена в будущее, но не абстрактно-романтическое (каким мы его часто любим воображать), а в цинично-реалистичное (в то самое, где наши враги сами по себе не исчезают и не распадаются, где наши партнеры кроме мысли «чем сегодня я помог Украине» имеют куда более приземленные национальные интересы, где технологический прогресс летит вперед семимильными путями, не сильно беспокоясь о тех, кто не успевает заскочить на ступеньку этого вагона).

Пересменка — это не только о президенте. Это обо всех и каждом.

fakty.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сегодня наша редакция взяла интервью у в.и.о. Главы государственного управления делами Президента Борзова Сергея.

«Новый Президент Украины Зеленский Владимир Александрович первым распоряжением сказал мне открыть для народы Украины Мариинский парк и Дом с Химерами. Это настоящее решение прогрессивного, умного, грамотного управленца страной. Меня это обрадовало. Ведь это же достояние всей нашей Украины. Пусть туристы страны и граждане Украины смотрят и радуются этим историческим приобретением!» — сказал Сергей Борзов.

Немало денег было вложено в реставрацию этих Памятников Архитектуры.

Также Сергей Борзов рассказал немного об Мариинском дворце и Доме с Химерами: «Этот красивый двухэтажный дворец, который ранее назывался Царским, находится рядом со зданием Верховной Рады и является церемониальной резиденцией президента Украины, равно как и дом с химерами.

Дом с химерами

Дворец в Царском саду (ныне Мариинский парк) был заложен по заказу императрицы Елизаветы Петровны в 1744 году и построен за 8 лет. Проект здания разработал Бартоломео Растрелли, который также спроектировал Андреевскую церковь. К сожалению заказчица не успела посетить дворец, так как тогда начали появляться первые предвестники семилетней войны со шведами. В начале 18-го века Царский дворец сгорел в результате серии пожаров. Полвека спустя, в 1870 году, Александр II поручил реконструировать дворец, исходя из старых планов и схем. После восстановления он был переименован в Мариинский в честь императрицы Марии Александровны. По её желанию, у южной стороны дворца был разбит большой парк. Дворец служил резиденцией для посещающих Киев членов императорской семьи до печальных событий 1917 года, когда грянула революция.

Мариинский дворец

До великой отечественной войны дворец был военным штабом, школой, музеем, но большую часть времени — пустовал. После войны выяснилось, что здание очень сильно пострадало и было решено его реконструировать, что и было сделано к 1950 году. К сожалению, советские реставраторы допустили много грубых ошибок (например, убирали полностью стены в некоторых комнатах) в результате чего была утрачена аутентичность интерьера. Ещё одна крупна реконструкция в 1980-х годах, тоже во времена СССР, хоть и не дала дворцу разрушиться, но и оставила ещё меньше от оригинальных задумок Растрелли.

По состоянию на 2015 год, Мариинский дворец находился на очередной реконструкции, которая проходит очень медленными темпами из-за недостаточного финансирования. Примерная стоимость работ составляет 367-400 миллионов гривен. В итоге сроки окончания реконструкции перенесли с 2010 года на декабрь 2015 года.»

Как и обещали, туда снова будут водить экскурсии, благодаря Владимиру Зеленскому.

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Голова постійної комісії з питань охорони здоров’я, праці, соціального захисту населення та підтримки учасників АТО і членів їхніх сімей Чернівецької обласної ради, лікар Ігор Малишевський  обурений намірами посадовців Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА перемістити пацієнтів ОКМУ «Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Садгора» до обласного протитуберкульозного санаторію «Красноїльськ».

Про це він заявив у коментарі BukNews.

— Я категорично заперечую проти ліквідації спеціалізованого дитячого санаторію, де поправляють здоров’я діти не тільки хворі на туберкульоз, але й з іншими захворюваннями дихальних органів. Попри довготривалий карантин 2018 року у санаторії отримали кваліфіковану допомогу  563 дитини, зокрема у фтизіатричному відділенні 274 дитини, пульмонологічному — 289. Влітку – з червня по серпень — потреба у місцях для дітей особливо велика. Батьки постійно нарікають на недостатню кількість путівок на місцях, про цю проблему добре відомо департаменту охорони здоров’я.

— Санаторій у Красноїльську, до якого планують перевести дітей, здійснює лікування дорослих хворих. Натомість у Чернівцях створено необхідні умови для перебування саме неповнолітніх пацієнтів, які відповідають і  враховують їхні вікові потреби. Наприклад, при дитячому санаторії функціонують навчальні класи, де діти можуть навчатися.

— Наразі у дитячому закладі працюють 180 спеціалістів з великим досвідом роботи, які доклали чимало зусиль, щоб санаторій виконував своє головне призначення. А саме надавав цілодобову спеціалізовану протитуберкульозну допомогу дітям та підліткам з активною формою туберкульозу та з груп ризику.

— Якщо на когось, під завісу перебування на посадах, напала невтримна жага діяльності, переслідує бажання проводити безглузді реорганізації заради реорганізацій, без огляду на потреби та інтереси людей, то можу порадити дуже простий вихід. Не дітей потрібно перекидати з місця на місце, переводити зі спеціалізованої установи у Чернівцях до Красноїльська, а самим залишити зручні крісла в місті і йти піднімати на ноги сільську медицину. Переконаний, що для всіх охочих знайдеться робоче місце у Красноїльській амбулаторії сімейної медицини, — сказав Ігор Малишевський. 

ДОВІДКОВО:

Про наміри чиновників ліквідувати спеціалізований заклад для дітей у Садгорі стало відомо від його працівників. Робоча група департаменту вже нібито навіть їздила до Красноїльська, де на місці вивчала умови можливого розміщення дітей. 

buknews.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO