Політика

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду відправила під нічний домашній арешт колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а нині виконувача обов’язків голови Державного агентства резерву Дмитра Бабака. Про це повідомляє прес-служба ВАКС.

Зазначимо, що в суді не називають прізвище підозрюваного, проте, за інформацією «ElitExpert», йдеться саме про Дмитра Бабака.

«4 жовтня 2023 року АП ВАКС розглянула апеляційну скаргу сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді ВАКС від 23 серпня 2023 року щодо застосування до колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. За результатами розгляду колегія суддів частково задовольнила апеляційну скаргу сторони обвинувачення, змінивши запобіжний захід підозрюваному на домашній арешт в нічний час з покладанням додаткових обов’язків», – інформує суд.

Раніше антикорупційний суд відпустив Бабака під особисте зобов’язання. 

Нагадаємо, НАБУ і САП повідомили про підозру п’ятьом особам, серед яких голова Держрезерву Дмитро Бабак. За версією слідства, у 2018-2019 роках ці особи заволоділи майже 920 га державної землі у Фастові Київської області та близько 284 га ДП «Пуща-Водиця» поблизу міста Києва.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Джерело – ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Рейтинговое агентство ElitExpert продолжает серию публикаций, посвященных работе следственных органов и прокуратуры. В условиях военного времени любые факты, компрометирующие отдельных руководителей или сотрудников, сразу становятся достоянием общественности, подхватываются украинскими медиа и вызывают широкую огласку, а значит – бросают тень и на профессиональную деятельность таких чиновников. 

Одним из таких громких случаев стала ситуация с элитной квартирой начальника Главного следственного управления Нацполиции Максима Цуцкуридзе, о которой написали практически все ведущие украинские СМИ.

ЭЛИТНОЕ ЖИЛЬЕ

И действительно, первый и главный вопрос, который возникает у общественности при ознакомлении с биографией Максима Цуцкиридзе: откуда у чиновника со скромной государственной зарплатой появилась возможность приобрести элитное жилье в самом сердце Киева?

Роскошная жизнь может быть вполне оправданной — правда, если речь идет о бизнесмене или политике, но никак не о госслужащем. Поэтому когда чиновник живет в элитном ЖК, а квартира стоимостью нескольких миллионов гривен записана на его тещу, не имеющую никакого бизнеса и дохода, это становится предметом для размышлений.

Цуцкиридзе проживает (и это отмечено в его декларации) в элитном ЖК в самом центре Киева. Как отмечалось в материале Дениса Бигуса, квартира площадью 145 кв. м записана на тещу Цуцкиридзе – Людмилу Залужную.

Как пишут «Наші гроші», в мае 2018 она получила квартиру с 30% скидкой – за 3,68 млн грн. В настоящее время такие квартиры стоят более девяти миллионов гривен. В октябре 2018 года Залужная докупила в этом ЖК хозяйственное помещение на 700 тыс. грн., а еще через год приобрела два машиноместа за миллион. Но эти объекты не указаны в декларации полицейского.

В целом теща руководителя Главного следственного управления Национальной полиции Максим Цуцкиридзе удивительно активно инвестировала в недвижимость. Всего за несколько лет она приобрела четыре объекта в ЖК на сумму в несколько миллионов гривен!

При этом Людмила Залужная не занимается бизнесом и не ведет предпринимательскую деятельность, даже живет в глубинке Кировоградской области, и доходов на покупку жилья в центре столицы у нее, разумеется, никогда не было.

Позже в СМИ появился комментарий высокопоставленного чиновника, согласно которому его теща продала предыдущую квартиру и потом купила другую. 

Но самое главное в этой ситуации, что Главное следственное управление играет ключевую роль в обеспечении безопасности, правопорядка и защите интересов граждан. Поэтому к его деятельности выдвигаются особые требования — не только профессионализм и ответственность, но непорочная репутация.

Но если есть даже минимальные основания полагать, что кто-то из руководства может быть причастен к любым «серым» схемам, это автоматически ставит под сомнение все проводимые под его руководством расследования. Каково может быть доверие к результатам работы Следственного управления, если тень сомнения падает на самих руководителей? Вопрос остается открытым.

ДЕЛО ВАДИМА ЧЕРНОГО

Уже два года правоохранительная и судебная система ничего не делает для расследования дела, связанного с воровством корпоративных прав ООО «Басари» и ГП «Компромисс», принадлежащих общественной организации «Центр защиты инвалидов». Речь идет, прежде всего, о двух одесских бизнес-центрах: БЦ «Киевский» и подземный БЦ «Греческий».

Уголовное производство расследуется Главным следственным управлением Национальной полиции Украины под руководством И. Борца, но, как утверждает директор ОО «Центр защиты инвалидов» Аркадий Черный, следствие отказывается проводить расследование; Определений об отказе в проведении следственных действий больше, чем самих действий; нотариусу Татьяне Домбровской до сих пор не выписаны подозрения и она продолжает работать, хотя Приказом Министерства юстиции №4677/5, (https://minjust.gov.ua/files/general/2021/12/30/20211230104237-49.pdf) установлено, что ее действия были незаконными.

“Более того, государственный регистратор, зарегистрировавший фиктивный протокол общего собрания об изменении директора и всех участников схемы – на свободе и продолжает владеть собственностью «ЦЗИ». Необоснованное давление испытывает именно пострадавшая сторона, имущество организации «Центр защиты инвалидов» стало заложником ситуации, Приказ министерства юстиции, которым были отменены незаконные действия государственных регистраторов, игнорируется, а его действие блокируется по ходатайству прокурора Офиса Генпрокурора С. Пилипенко, руководящего расследованием”, — отмечает Аркадий Черный.

ОО «Центр защиты инвалидов» подал более 50 жалоб в суд на Главное следственное управление, о признании незаконным бездействие и принятии незаконных решений правоохранительными органами в уголовном производстве, где ОО «Центр защиты инвалидов» как потерпевшему нанесен ущерб на общую сумму 139 млн. грн ., причиненную в результате совершения преступных действий. Но до сих пор следствие не может расследовать простое преступление. В комментарии ElitExpert правоохранители утверждают, что «досудебное расследование по указанному уголовному производству продолжается» — без каких-либо подробностей.

Отметим, что редакцией ElitExpert было направлено несколько официальных запросов в адрес руководства Нацполиции, а также самому Цуцкиридзе с просьбой высказать свою позицию по данным вопросам. 

«По месту моего проживания в соответствии со статьей 7 Закона Украины «О доступе к публичной информации» такая информация не является открытой, а согласно статье 14 Закона Украины «О защите персональных данных» ее распространение может производиться только по моему согласию», — сказано в ответы М.Цуцкиридзе. 

НАБУ и САП продлили срок рассмотрения этих запросов еще на 30 дней, после чего должны предоставить свои ответы по этому поводу.

В заключение можно добавить, что инвесторы, в том числе и зарубежные, опасались инвестировать в Украину еще задолго до полномасштабного вторжения, что не в последнюю очередь обусловлено именно спецификой работы правоохранительных структур. Эта неуверенность связана с неэффективностью и медлительностью юридической системы, когда речь идет о защите прав и интересов инвесторов.

При возникновении юридических проблем или даже криминальных инцидентов, инвесторы и предприниматели часто сталкиваются с проволочками и затянутым расследованием, что не добавляет уверенности в безопасности вложения средств. Такой подход усугубляет ситуацию, создавая атмосферу риска, и, безусловно, сказывается на привлекательности Украины как объекта для инвестиций.

Поэтому просто необходима ревизия и улучшение правовой среды со стороны украинского правительства, чтобы создать условия, при которых инвесторы будут чувствовать себя уверенно и защищенно на всех уровнях. Это критически важно для стабилизации и роста экономики Украины, привлечения необходимых инвестиций, да и укрепления международного доверия к стране.

Джерело – ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Відомо, що наразі Генпрокуратура України, попри війну, завалена тисячами кримінальних проваджень. Серед них не лише стандартні, рутинні справи, а й вкрай гучні, які давно привернули увагу суспільства і викликали величезний резонанс. Але навіть такі справи залишаються без належної уваги, дивним чином «зникаючи» в лабіринтах Генпрокуратури, і їх роками ніхто не розглядає або робить це вкрай мляво.

Якщо спробувати перерахувати ті відомі справи, що все ж таки були доведені до логічного завершення, пальців обох рук буде достатньо. Це викликає обґрунтоване питання: чому так відбувається?

По-перше, ситуація, коли критична кількість справ залишається без руху, говорить про проблеми організаційного характеру. Неправильний розподіл ресурсів, відсутність чіткого контролю та моніторингу за прогресом розгляду справ, очевидно, є основною причиною затягування процесів.

По-друге, можливо, далеко не всі співробітники відповідають рівню професіоналізму, на який очікує суспільство від такого відповідального органу. Помилки, затягування термінів, некоректний підхід до розслідувань – це, здається, стало нормою. Але тут важливо розуміти, що не варто звалювати вину виключно на рядових виконавців. Можливо, справа в системі навчання, підбору та атестації працівників, яка потребує перегляду.

Є ще один бік медалі. Співробітники Генпрокуратури також люди, як усі ми, і, зіштовхуючись із величезною кількістю справ, вони роблять вибір: розглянути щось швидко, а щось «відкласти на потім». Звісно, такий виборчий підхід видається несправедливим і навіть небезпечним для правосуддя загалом.

Одна з таких справ, яку явно гальмує Генпрокуратура – справа спадщини одеського бізнесмена Вадима Чорного. Нагадаємо, як писав ElitExpert, правоохоронна та судова система вже два роки перешкоджає проведенню розслідуванню справи, пов’язаної з крадіжкою корпоративних прав ТОВ «Басарі» та ДП «Компромисс», що належать громадській організації «Центр захисту інвалідів». Йдеться, насамперед, про два одеські бізнес-центри: БЦ «Київський» та підземний БЦ «Грецький».

 Кримінальне провадження розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора. Досі слідство не встановило організаторів злочину і нічого не робить для з’ясування їхніх осіб.

Вже другий рік вся правоохоронна система перешкоджає проведенню попереднього розслідування у цій справі. Необґрунтованого тиску зазнає саме постраждала сторона, а майно організації «Центр захисту інвалідів» стало заручником ситуації, Наказ міністерства юстиції, яким було скасовано незаконні дії державних реєстраторів, ігнорується, а його дія блокується.

Більш того, слідчий суддя Печерського суду Т. Іллєва за клопотанням Офісу Генпрокурора наклала арешт на корпоративні права, забороняючи таким чином виконання Наказу Мін’юсту України.

Наразі Господарський суд Києва розглядає справу №910/6601/23 за позовом ГО «Центр захисту інвалідів» до Державної казначейської служби України, Нацполіції України, Офісу Генерального прокурора, ГУ ПП в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконною бездіяльністю та незаконних рішень правоохоронними органами у кримінальному провадженні, де ГО «Центр захисту інвалідів» як потерпілому завдано збитків на загальну суму 139 млн. грн., заподіяну внаслідок скоєння злочинних дій. 

Розслідуванням керує прокурор Офісу Генпрокурора Сергій Пилипенко, призначений Заступником Генпрокурора України Ігорем Мустецем. І таким чином, на думку адвокатів, які становлять інтереси ГО «ЦЗІ», саме Мустеца і покриває бездіяльність слідства. 

МУСТЕЦА: ВОРОГ ЄВРОМАЙДАНУ ТА АКТИВІСТІВ

Так хто ж такий Ігор Мустеца, що з 2020 року обіймає посаду заступника Генерального прокурора України? Які темні плями у своїй біографії він приховує?

Як відомо, Ігор Мустеца з лютого 2011 р. по квітень 2014 р. перебував на посаді прокурора Шевченківського району м. Чернівці, а потім пішов на підвищення, став заступником прокурора Чернівецької області. Це призначення викликало хвилю обурення серед місцевої громадськості, так як Мустеца був противником Майдану і особисто відкривав кримінальні провадження проти чернівецьких учасників Революції Гідності!

Ще у 2015 році керівник «ГО «Майдан-3» Василь Забродський оприлюднив свій відкритий лист до Генпрокуратури, у якому зазначав, що людина, яка винувата у переслідуванні  активістів Майдану, повинна бути люстрована.

«Візьміться нарешті за наведення порядку у Ваших рядах. Невже Закон про люстрацію був прийнятий для чергового збору грошей із блатних? Невже ті, хто був оплотом для Януковича і його банди, стали для Вас настільки потрібними і незамінними?, — йдеться у зверненні. — Як колишній прокурор Шевченківського району Ігор Мустеца, який особисто відкривав кримінальні провадження проти учасників Чернівецького Майдану за номерами : 1201327004000295612014260040000154 і 12014260040000155 і особисто здійснював процесуальне керівництво, міг не просто залишитись на посаді, а стати заступником прокурора області? ? По цім справам були винесені підозри і навіть вироки… Скільки і кому завіз грошей Мустеца, щоб не бути звільненим згідно закону «Про очищення влади»?», — писав Василь Забродський.

  Пізніше, у вересні того ж року тодішній керівник Чернівецької області Олександр Фищук повідомив імена та прізвища тих, хто підлягає люстрації. Як зазначали місцеві ЗМІ, під  люстрацію потрапили: заст. прокурора області Ігор Мустеца, а також заступник голови ОДА В. Усик, начальник служби автомобільних доріг області І. Гах та начальник Дністровсько-Прутського БУВР Я. Дзюба.

Відповідне звернення щодо Мустеци керівник Чернівецької ОДА направив до Генпрокурора Віктора Шокіна.

Однак, як ми бачимо, Ігор Мустеца не тільки не був люстрований, але навпаки, навіть пішов на підвищення. У квітні 2020 року його у свою команду взяла тодішній генпрокурор Ірина Венедиктова. Але і після її відставки він залишився на своєму місці, продовжуючи працювати вже під проводом нового очільника, Андрія Костіна. 

ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТ

Зазначимо, що редакцією “ElitExpert” 22 вересня було направлені кілька офіційних запитів на адресу Офісу Генпрокурора а також самому І.Мустеці з проханням висловити свою позицію з даних питань, та у встановлений законом час отримали відповідь.

Як сказано у відповіді Офіса Генпрокурора від 29.09.2023 р., «прокуратурою Чершвецької області було проведено службове розслідування щодо можливої причетності керівників та працівників прокуратури Чернівецької області до криминального та адміністративного переследування учасників мирних акцій протесту під час Революції Пдності. За його результатами 19.02.2015 складено висновок, з якого зокрема вбачаеться, що в діях Мустеци І.В. порушень вимог Криминального процесуального кодексу Украіни щодо повного, всебічного та неупередженого проведения досудового розслідування у криминальних провадженнях вказаної категорії не встановлено. 
3 урахуванням викладеного перевірка за аналогічними обставинами,
викладеними у публікаціях інтернет-видань, на які посилаєтеся у запиті, не проводилася».

КОМЕНДАНТСЬКА ГОДИНА НЕ ДЛЯ ВСІХ

З останніх скандалів, пов’язаних із ним, можна відзначити розслідування журналіста “Української Правди” Михайла Ткача. Він з’ясував, що вітчизняні чиновники плювати хотіли на всі заборони й тим паче на закон, у них все «схоплено», все куплено, бо вони – «каліфи на один день».  В розслідуванні йдеться про те, що заступник Генпрокурора Ігор Мустеца під час дії комендантської години у центрі столиці разом з охороною полюбляє сидіти у гламурних ресторанах, спеціально відкритих вночі для “еліти”. Звичайно, це — дрібниця, але непогано показує моральний вигляд високопосадовця.

 Таким чином, чи можна довіряти зараз правоохоронній системі, якщо система, здається, зайнята самою собою? Якщо на найвищих посадах у країні можуть сидіти ті, хто був противником Майдану та переслідував активістів, це повністю підриває довіру до правопорядку. Можливо, у стінах Генпрокуратури справді сидять «сплячі агенти» старого режиму, які чекають свого моменту? Тоді це не просто пляма на репутації установи, а системний збій, який може спричинити справжню катастрофу.

Хаос, який ми спостерігаємо в “розслідуванні” справ Генпрокуратурою, показує, що країні просто нагально необхідний чіткий механізм контролю та відповідальності, який дозволить раз і назавжди переконатися: або система працюватиме на благо громадян, або вона потребує кардинального перезавантаження, а всі недолюстровані “бувші” повинні бути з ганьбою вигнані звідти. 

Джерело – Олександр Добронравов, Олена Овчиннікова для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Представники Бюро економічної безпеки (БЕБ) разом з СБУ проводять обшуки на олійно-екстракційному  заводі та терміналі Allseeds у порту Південний. Причина обшуків — перевірка даних контрагентів, з якими, начебто, працювала компанія.

Про це Latifundist.com стало відомо від фермерів, які постачають сировину на завод. 

Вони бояться вивантажувати свою продукцію і розвертають транспорт, бо силовики погрожують заблокувати роботу підприємства та арештувати активи.

Ми звернулися за коментарями до компанії і там нам підтвердили, що два дні тому на завод прийшли БЕБ та СБУ з ухвалою на проведення огляду об’єктів з можливістю вилучення документів на паперових та електронних носіях, які містять реквізити ряду підприємств.

«Крім того, що в ухвалі вказано невірну адресу, так вони ще й зайшли на територію заводу силовим шляхом до пред’явлення та надання копії ухвали. Тобто з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки відповідно до КПК слідчі дії (огляд) можуть проводитися тільки після пред’явлення ухвали та надання її копії», — коментує виконавчий директор Allseeds Євгеній Охріменко.

Після ознайомлення з ухвалою Allseeds почала працювати з детективами. Виявилося, що з підприємствами, які вказані в ухвалі, Allseeds не мало взаємовідносин, сировина від таких підприємств на завод не надходила, продукція таким підприємствам не відвантажувалася. Тоді слідчі попросили надати документи про надходження сировини (ТТН) і вже звідти почали вибирати підприємства, які взагалі не мають ніякого відношення до тих, які передбачені ухвалою.

«На наші зауваження нам відповіли, що вони мають на це повне право. Тобто у нас збираються вилучити документи, які не мають абсолютно ніякого відношення до контрагентів, вказаних в ухвалі. Зараз вони здійснюють огляд приміщень і вилучають ноутбуки та жорсткі диски», — говорить Євгеній Охріменко.

Він також додав, що навіть за таких умов Allseeds була готова співпрацювати з детективами, однак оскільки Allseeds не має права розголошувати конфіденційні інформацію та дані та діє виключно в правовому полі, то попросила детективів надати офіційний запит, на який готова негайно надати офіційно відповідь. Однак, детективи пропозицію Allseeds відхилили та в категоричній формі відмовилися надавати будь-які запити.

За словами Євгенія Охріменко, зараз спілкування відбувається в конфліктному форматі. Силовики поводять себе свавільно на території підприємства. Потужності заводу та терміналу третій день простоюють, так як працівники не можуть працювати в умовах, коли здійснюються слідчі дії.

Детективи БЕБ заборонили виїзд будь-якого транспорту з території підприємства та відвантаження продукції, що повністю заблокувало роботу підприємства.

«У нас, з однієї сторони, просять підприємства працювати, піднімати економіку, сплачувати податки у бюджет, а з іншого — правоохоронні органи дозволяють собі виходити за межі своїх повноважень. Зараз ми не можемо зрозуміти, чому відбувається ця ситуація, адже ми працюємо в рамках правового поля. Ми надали всі документи, які підтверджують, що не працювали з контрагентами, визначеними в ухвалі. Нам здається, що силовики просто шукали привід, щоб проводити слідчі дії і в їх рамках перешкоджати роботі підприємства», — резюмує Євгеній Охріменко.

Джероло – https://latifundist.com/novosti/62612-zavod-allseeds-v-pivdennomu-prostoyuye-tretij-den-cherez-obshuki-beb-ta-sbu–vikonavchij-direktor-kompaniyi

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Чи ризиковано наразі українцям вкладати свої кошти в нерухомість за кордоном, які плюси та мінуси цієї сфери інвестування, які країни є більш привабливими для вкладень, а від яких потрібно триматися подалі, і чи важливо перед прийняттям рішення консультуватись у фахівців? Про це, та багато іншого, «ElitExpert» поговорив з експертом у сфері інвестування від Міжнародного експертного клубу Володимиром КУЦЕНКО – керівником успішної компанії «INVESTHOUSE INTERNATIONAL CLUB», а також професійним юристом з багаторічним досвідом роботи в нотаріаті та судових органах.

Останні дослідження Міжнародного експертного клубу та рейтингового агентства «ElitExpert» стосувалися інвестування, зокрема, у житлову та комерційну нерухомість як в Україні, так і за кордоном. Отже, чи вигідно сьогодні інвестувати і які ризики існують у цій сфері?

Інвестувати в нерухомість – це завжди вигідно. У довгостроковій перспективі, від 10 і більше років, будь-яке ваше вкладення в цю сферу здатне принести прибуток.

Якщо ми проаналізуємо ціни на нерухомість у будь-якій країні світу за останній десяток років, то побачимо періодичні коливання, але, зрештою, завжди активи зростають.

Глобально це пов’язано з інфляцією євро та долара, з постійним подорожчанням енергоресурсів та будівельних матеріалів. Крім того, змінюються й технології будівництва, зростає якість об’єктів.

Звичайно, існує можливість недобросовісного ставлення деяких девелоперів до своїх зобов’язань, але ці ризики мінімізуються скрупульозним вивченням ринку та забудовників.

Таким чином, при професійному підході та підтримці, довгострокові вкладення на 5-10 років завжди виявляються успішними.

Інвестиції на короткий термін, 1-2 роки, можуть бути іноді вигіднішими, але водночас ризиковими, оскільки залежать від короткострокових коливань ринку, економіки країни, політичної обстановки та природних катаклізмів. Дам пораду: якщо ви самостійно інвестували, наприклад, 100 тисяч євро, і через один-два роки ціна на ваш об’єкт впала до 60-70 тисяч, не панікуйте, не поспішайте позбутися його, а зачекайте ще кілька років, поки ринок вирівняється, тоді ви точно продасте дорожче, ніж купували.

ІНВЕСТУВАТИ В АЗІЮ АБО СТАРУ ЄВРОПУ

Передбачається, що для інвестування важливо правильно вибрати країну. Наприклад, у ТОПі останнього рейтингу МЕК — Туреччина, Німеччина, Кіпр, Фінляндія та Польща.

Справді, за багатьма інвестиційними рейтингами Туреччина — безперечний лідер. В останні кілька років вона давала близько 200% прибутку від інвестицій, причому у короткостроковому періоді. За 2-3 місяці можна було одержати від 50 до 70% прибутку від вкладень.

Європа завжди приваблює як забудовників, так і інвесторів своєю стабільністю та захищеністю на законодавчому рівні. Особливо це стосується Німеччини з її сильною та успішною економікою, Фінляндії та Нідерландів.

Польща має значно менший приріст, але попит та зростання цін там також позитивний.

Куценко Владимир

Динамічно розвивається та залучає інвесторів Північний Кіпр, але, на мій погляд, нестабільність його політичного статусу та неприйняття міжнародною спільнотою роблять інвестиції туди досить ризиковими. Тому цінова планка входження на ринок Кіпру гранично низька. Але я рекомендував би інвестувати в нього тільки в короткостроковій перспективі, довго затримуватися з грошима там немає сенсу.

Критерії вибору країн: економічна та політична стабільність, розмір та зростання економіки, інфраструктура, боротьба з корупцією, як вони впливають на вибір інвестора?

Всі ці фактори важливі і вимагають вивчення, я додав би до них ще й екологічну ситуацію. Наприклад, Фінляндія, Голландія та Німеччина приділяють екології підвищену увагу, що робить їх об’єкти набагато конкурентоспроможнішими.

У нерухомості інвестиції не віртуальні. Ви купуєте реальний об’єкт, попит на який завжди більший у стабільній країні, без будь-яких політичних чи економічних катаклізмів.

Боротьба з корупцією – в інвестиційному сенсі це перевірка легальності походження ваших грошей. І чим жорсткіше держава це контролює та перевіряє, тим нижчі показники прибутковості інвестицій.

У країнах, де лояльніше ставляться до походження коштів інвестора – прибутковість вища. Сьогодні до сум до 1 мільйона євро не виникає особливих питань в Арабських Еміратах, Туреччині та Кіпрі — відповідно до них заходить більше грошей, підвищуючи попит та прибутковість короткострокових інвестицій.

Таким чином, довгострокові інвестиції в нерухомість європейських країн, з їх якісним законодавством та стійкою політичною ситуацією, мінімізують ваші ризики, гарантують стабільний, але невисокий дохід.

Інвестиції в нерухомість Туреччини, Північного Кіпру та Дубая покажуть набагато більшу прибутковість, але й ризики будуть вищими.

Формуючи оптимальні інвестиційні кейси для своїх партнерів у цих країнах, ми рекомендуємо інвестувати у короткострокові проекти на 3-6 місяців, максимум на рік.

Зі свого боку ми постійно вивчаємо економічну, політичну та екологічну ситуацію в регіоні, відстежуємо, наскільки дотримуються закони, щоб наші інвестори завжди могли відстояти свої права.

Чи варто українцям прагнути інвестувати саме за кордон? Адже цей процес має як позитивні, так і негативні сторони.

На мій погляд, сьогодні якраз той період, коли люди виходять із зони комфорту та готові пробувати нові напрямки бізнесу – адже війна показала, що немає нічого постійного та стабільного.

Українці могли б інвестувати за кордон більше, але їх зупиняє страх, відсутність досвіду та елементарне незнання чужого ринку. Але світ відкритий, а сучасні технології набагато спрощують пошук будь-якої інформації.

Куценко Владимир

Інвестування за кордон — це не виведення капіталу, як вважають деякі, бо інвестор, громадянин України, залишається в країні, сплачує податки та витрачає гроші в Україні. При цьому він отримує можливість розширити свої горизонти, мати додатковий дохід і місце, куди може приїхати він або його сім’я у разі якихось катаклізмів.

Крім того, інвестор розуміє, як працює за кордоном бізнес, закони та податкова система, отримує новий фінансовий досвід. Адже будь-яка інвестиція – тимчасова. Ви щось купили, щось продали, вивчаєте та пробуєте різні країни, можливості.

До війни в Україні були практично ідеальні умови для роботи з нерухомістю. На оренді можна було заробити 10-12% річних порівняно з 5-6% у Європі. Також було зростання і на саму нерухомість – до 20-25% на рік, тому багато іноземців інвестували саме в Україну, яка давала великий прибуток. Сьогодні багато іноземних інвесторів вивели гроші і вклали їх в інші країни. Але як тільки українська ситуація стабілізується, внутрішній інвестиційний ринок оживе, гроші інвесторів повернуться додому і працюватимуть на відновлення нашої країни.

Нерухомість завжди потрібно побачити і торкнутися. Втім, якщо немає можливості зробити це особисто, то завжди є такі фахівці, як ми, які підкажуть та зорієнтують у всіх спірних питаннях. Наприклад, у будь-якому місті будь-якої країни є райони, які мають попит, і ті, які менш привабливі. І щоб не зіткнутися з проблемами, не придбати неліквід, інвестору важливо отримати консультацію незалежного експерта, який знає цей ринок і працює на ньому.

Або, ось, ви знаєте, що в Європі, Туреччині, дуже рідко буває, щоб забудовник не добудував об’єкт. За це передбачено кримінальну відповідальність. Але в деяких ситуаціях порушуються терміни – обіцяли побудувати за рік, а здали лише за два роки, і, відповідно, інвестор не отримав очікуваного прибутку. Тому наша компанія дуже ретельно вивчає кожного забудовника, всі його об’єкти та зобов’язання, щоб максимально убезпечити інвестора.

Нещодавно у нас була така ситуація в Європі: вивчивши об’єкт, ми зрозуміли, що забудовнику не вдасться у термін здати будинок. Ми повідомили про це свого клієнта і він вклав гроші в інший об’єкт. В результаті все саме так і сталося: піднялася кредитна ставка, продаж зупинився і будинок не був зданий у строк.

БУДИНОК ВАЖЛИВО НЕ ТІЛЬКИ КУПИТИ, АЛЕ Й УТРИМУВАТИ

Ваша компанія займається консультуванням: що ви пропонуєте потенційним інвесторам?

Перше питання, яке ми ставимо своїм клієнтам: «для чого ви хочете інвестувати і в які проекти?» Якщо ви хочете купити об’єкт для перепродажу через 6 – 12 місяців – це одне, а якщо придбати для себе та можливої здачі в оренду – зовсім інше.

Рік тому основний запит був «купити-продати», але сьогодні ситуація почала змінюватися, і приблизно 80% інвесторів хочуть купити нерухомість для себе.

І в цьому випадку, важливий нюанс, на який ми звертаємо увагу інвесторів: розуміння та врахування вартості утримання нерухомості.

У кожній країні свій рівень життя і, відповідно, різні суми витрат на житло. У них входить оплата за утримання будинку, вартість комунальних послуг та податки – три основні платежі. І якщо в Європі утримання однокімнатної квартири може коштувати від 500 до 1000 євро на місяць, то в тій же Туреччині – від 50 до 100 доларів.

Куценко Владимир

Зараз наша компанія, в основному, займається об’єктами середнього цінового сегменту (80-100 тисяч євро), які мають великий попит. При цьому сьогодні на ринку Туреччини з’явилися об’єкти навіть по 30 тисяч євро — це кімнати-студії на березі моря, утримання яких обійдеться лише в 20-30 євро на місяць.

Такі об’єкти дуже цікаві для оренди. При вкладенні всього 30 тисяч євро ви отримаєте кімнату-студію на березі моря, куди в будь-який час зможете приїхати відпочити, а в решту часу здаватимете її з високою рентабельністю — 10-15% річних, від 300 євро на місяць взимку, до 500 євро у сезон.

Студії набагато дешевші за однокімнатні квартири, але мають все необхідне для життя. Крім того, забудовники з якими ми працюємо, вже пропонують послуги з управління орендою.

Сьогодні подібні кімнати-студії будуються на півдні Туреччини, в місті Мерсін, що перспективно розвивається. Для порівняння, в Аланії, такі студії коштують вже значно дорожче, але здаватимуться вони за ті самі 300-500 євро на місяць.

Тепер ви розумієте, наскільки важливо інвестору мати правильного консультанта, який розповість йому про подібні нюанси в кожному конкретному регіоні?!

ЧОМУ САМЕ НЕРУХОМІСТЬ

Добре, з країнами ми визначилися, але чому саме нерухомість є найперспективнішим інвестиційним вкладенням на сьогоднішній день, а не біржі, фінанси чи криптовалюти?

Нерухомість — це реальніші, стабільніші і зрозумілі інвестиції, на відміну бірж і криптовалют, де ринок максимально нестабільний і непередбачуваний.

Це інвестиції, якими ви зможете скористатися і за рік, і через 5, і через 20 років. Володіння нерухомістю не залишить вас із порожнім електронним гаманцем. Її завжди можна продати. А що у вас залишиться, якщо ви прогорите на біржі?

На відміну від інвестування в цінні папери, золото, технології майбутнього чи агросектор, вкладення грошей у нерухомість забирає найменше часу. Інвестиціями у щось складніше, щоб вони були успішними, потрібно займатися ретельно, постійно вивчати сферу та витрачати на це чимало часу. Наприклад, криптовалютами, сільським господарством чи іншим виробничим бізнесом слід займатися 24/7.

Інвестиції в нерухомість вимагають вашого часу тільки на етапі вкладення, коли необхідно вивчити ринок, проконсультуватися з фахівцями і прийняти рішення. Вирішили продати – знову вивчили ринок та продали. З орендою ще простіше: ви придбали, а далі усім займається керуюча компанія.

Куценко Владимир

А як бути з прибутковістю?

Завжди потрібно пам’ятати головне правило — чим більша дохідність, тим вищі ризики. А далі кожен сам вирішує, наскільки він готовий ризикувати.

Я називаю це «етапами дозрівання інвестора». Інвестор-початківець з 50 тисячами, який хоче заробити мільйон, може пробувати себе в тій сфері, де більше і ризик, і прибутковість. А вже коли ви заробили мільйон, вам цього достатньо і потрібно першочергового його зберегти, ніж примножити, то краще ці гроші інвестувати у щось стабільне в стабільних країнах, хай навіть і з невисоким відсотком прибутку.

Рекомендуючи інвестувати в нерухомість, на що, як експерт ринку, радите звертати увагу в першу чергу?

Важливо наголосити на популярності регіону, тому що зростання нерухомості на ринку, як ми з вами з’ясували, не буває постійним, а завжди рухається з перепадами.

Дуже важливо заходити з інвестуванням не тоді, коли країна вже розкручена та йде пік вкладень, а трохи раніше. Після піку завжди йде спад, і інвестори можуть не встигнути вийти з прибутком. Так, можна здавати нерухомість в оренду і все одно бути в плюсі, але ви не отримаєте тих грошей, на які розраховували.

У кожній країні, на відрізку 10-20 років, ринок нерухомості має 1-2-3 стрибки піків і падіння цін. Причини та час виходу з таких піке для кожного регіону індивідуальні.

Наскільки стабільним є рейтинг найбільш привабливих інвестиційних напрямків у світі? Від чого ця стабільність залежить та як швидко цей рейтинг змінюється?

Я назвав би цей рейтинг помірно стабільним. Все залежить від економіки та політики, від соціальних процесів, міграції населення, виборів. Так, наприклад, у будь-якій країні перед виборами президента падає попит на ринку нерухомості, відбувається затишшя, ринок зупиняється та завмирає.

Новий проект рейтингового агентства «ElitExpert», який незабаром буде презентовано – це рейтинг стійкості будівельних компаній Одеського регіону. Як ви вважаєте, які критерії у ньому є основними? І загалом – стійкість будівельних компаній в Україні та за кордоном має визначатися за однаковими критеріями чи різними?

Підхід має бути практично однаковим у всіх країнах – природно, із поправкою на українські реалії. Перший важливий критерій – це репутація, активна присутність на ринку, а другий, і у світлі економічної нестабільності, найголовніший – наявність додаткового бізнесу та оборотних коштів. Щоб компанія була спроможною пройти кризу, вона повинна мати можливість добудовувати житло за відсутності зовнішнього фінансування від інвесторів.

Куценко Владимир

Багато вітчизняних компаній звикли працювати або на позикові кошти, або на інвесторські, і, за сьогоднішньої ситуації, вони просто зупиняються і банкрутують. У своєму аналізі ми обов’язково зважаємо на ці фактори, розраховуючи ризики для інвестора.

Крім того, у нинішніх українських реаліях є компанії, які повністю залежать від влади, зав’язані на корупційній складовій під час отримання майданчиків та дозволів на будівництво. І важливо розуміти, що під час політичної турбулентності такі компанії дуже нестабільні.

Окреме питання – якість будівництва. Це важливий чинник, але він не гарантує стійкості компанії. За економічної кризи та обмеженої кількості коштів люди купуватимуть навіть неякісне житло. Отже, основним фактором стійкості є не так довголіття і професіоналізм будівельної компанії, як наявність у неї додаткових оборотних коштів.

У наш нестабільний час, я рекомендував би інвесторам тричі подумати, перш ніж вкладатися в компанію, кінцеві бенефіціари якої невідомі, а фінансові можливості не можна перевірити і оцінити.

Джерело – ElitExpert.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Понад півтора роки в Україні триває повномасштабна війна. При цьому, незважаючи на руйнівні військові дії, завдяки міжнародній підтримці, прихованим резервам, податковій політиці та стійкості ключових галузей Україні, всупереч усьому, вдалося врятувати економіку та забезпечити функціонування держави.

Однією з причин, що дозволили країні зберегти певну економічну активність, є її сільське господарство, яке покриває базові потреби національного ринку, а також забезпечує продовольчу безпеку та експорт аграрної продукції, навіть незважаючи на недавню зупинку «Чорноморського зернового коридору».

До того ж Україна зуміла активно залучити міжнародну підтримку. Десятки країн та організацій надають нашій країні фінансову, військову та технічну допомогу для того, щоб економіка держави залишалася на плаву – йдеться як про кредити від міжнародних фінансових інститутів та країн чи гуманітарну допомогу, так і про точкові інвестиції у ключові галузі.

Однак, незважаючи на деякі позитивні аспекти, невизначеність, брак інвестицій (скільки б їх не було, в умовах війни, їх завжди недостатньо), руйнування інфраструктури, торгових зв’язків та логістичних ланцюжків створюють серйозні обмеження для економічного зростання.

У країні зараз циркулює величезна маса грошей, які, хоч як парадоксально, сиплються з Держбюджету, як із рогу достатку. Видаткова частина Державного бюджету у 2023 році запланована на рівні 2,6 трлн гривень – це величезна сума, найбільша за весь час незалежності. Де ж держава взяла стільки грошей? Справа в тому, що лише половину цієї суми покривають внутрішні надходження від податків і зборів, друга ж покривається за рахунок фінансової допомоги міжнародних донорів і кредиторів. І такої допомоги надходить набагато більше, ніж було закладено у бюджеті. Наприклад, лише у червні цього року, згідно зі звітом Кабміну, до загального фонду Держбюджету надійшло 133,7 млрд. гривень (з них 44,4 млрд. міжнародної допомоги), тоді як планувалося отримати лише 84,1 мільярдів. Запам’ятайте цей факт!

Гроші буквально падають із неба, тому в українських чиновників виникає спокуса «освоїти» їх прямо тут і зараз, не замислюючись про економічну доцільність.

За інформацією, що періодично спливає у відкритих джерелах, державний бюджет постійно перекроюють, перекидаючи кошти з однієї статті витрат на іншу, внаслідок чого в ньому знаходяться гроші на явно необов’язкові витрати — типу перекладання бруківки та закупівлі барабанів у бомбосховища.

Такий стан речей не уникнув уваги МВФ — і в оновленому меморандумі з Фондом українська влада взяла зобов’язання припинити цю практику і повернутися до середньострокового бюджетного планування — дозволено буде переглядати лише оборонні витрати. Втім, ці нововведення набудуть чинності лише з 1 січня 2024 року, а поки що Україна живе в колишній реальності.

ЯК РОЗСТАВЛЯЮТЬ ПРІОРІТЕТИ

Для розуміння процесів, що відбуваються в країні, необхідно знати, на які основні сфери життєдіяльності держава витрачає свої гроші як у мирний, так і у воєнний час.

За даними Міністерства фінансівнайбільша частина державних витрат, до 2022 року, і, значна частина зараз, прямує на «соціалку». Тобто на пенсійні виплати, на забезпечення мінімального рівня життя для найбільш уразливих громадян, підтримку багатодітних сімей, інвалідів, допомоги по безробіттю, материнську та дитячу допомогу. Плюс до цього – витрати на медичну сферу, фінансування шкіл, вищих навчальних закладів тощо.

Водночас сьогоднішні реалії такі, що пріоритетними для держави є витрати на оборону — значна частина бюджетних коштів спрямовується на підтримку та модернізацію Збройних сил та підтримку національної безпеки.

Якщо говорити конкретніше, то йдеться про величезний спектр витрат — починаючи від закупівель військового обмундирування, озброєння, боєприпасів, техніки та зарплат військовослужбовцям та соціальних виплат сім’ям загиблих до якихось специфічних статей витрат типу проведення диверсійних операцій у тилу противника або вербування шпигунів .

ВІДСУТНІСТЬ КОНТРОЛЮ

Зі сторони здається, що державна машина, хай і неквапливо, хай із скрипом, але рухається у правильному напрямку, наскільки це можливо за умов війни. Усі витрати та доходи контролюються (апріорі передбачається, що міністерством фінансів), а держава має чіткий план дій.

При цьому складна військова обстановка значно впливає на процес формування та управління державним бюджетом України — в умовах військового стану багато цифр за видатками та доходами стають засекреченими, що створює великі складності у забезпеченні прозорості бюджетного процесу.

З тих самих причин, зрозуміти, хто які фінансові витрати і напрями курує, також неможливо, так само як і неможливо встановити реальну потребу у фінансуванні тієї чи іншої сфери — інформація суворо дозується.

Загалом проблема непрозорості бюджету та витрат держави системна і викликана поспіхом прийнятим Держбюджетом восени минулого року, коли майбутні перспективи країни були прикриті туманом війни.

Тому у Держбюджеті-2023 дуже мало конкретизовано видаткові статті, лише загальні напрями. Оскільки вони розписані узагальнено, то, залежно від ситуації та бажання того чи іншого відомства, витрати можна легко міняти місцями, урізати одні, додавати інші, заморожувати треті. І якщо це питання не контролювати, буйно розквітає корупційна складова.

Тим більше, що загального наглядового органу за цими витратами в державі, виявляється, немає. Кожне міністерство, кожна райадміністрація. кожна сільрада вариться у своєму котлі — і саме тому Міністерство освіти викидає сотні мільйонів гривень на ремонти музеїв та зйомки комедійних телесеріалів, Міністерство молоді та спорту витрачає 300 мільйонів гривень на будівництво тенісних кортів, а Дніпровська райадміністрація Києва закуповує ультрамодні електричні овочерізки по 130 тисяч грн за штуку та електричну сковороду вартістю 720 тисяч гривень для… бомбосховищ. Якщо ніякого контролю немає навіть на такому рівні, що ж казати про віддалені від столиці місцеві ради?

Крім того, як зазначає економіст Олексій Кущ, половина нинішнього держбюджету фінансується за рахунок міжнародних партнерів. По суті, в Україні зараз два бюджети: той, що базується на внутрішніх надходженнях від податків та зборів, і той, наповнення якого забезпечують міжнародні донори та кредитори.

«Основний бюджет верстався з розрахунку внутрішніх надходжень від податків і зборів, і був запланований переважно на фінансування оборонної сфери. Оскільки в надходженнях до бюджету з місць багато провалів, то штучно складається ситуація, коли запланованих грошей на видаткову частину не вистачає. Виходить, що два бюджети, один із яких на потреби армії, а другий на соціалку та все інше – фактично не перетинаються. І якщо у першому грошей не вистачає, то у другому їх – у надлишку. Тому й виходить, що на музеї та тротуари кошти є, а на зарплати військовим немає», – каже Олексій Кущ.

На думку експерта, не лише влада, а й громадянське суспільство має брати участь у контролі над ефективним управлінням бюджетом у період військового конфлікту.

Волонтерські та громадські організації також відіграють важливу роль у підтримці країни, тому просто необхідно забезпечити прозорість та звітність у використанні коштів, що надходять від волонтерів та міжнародних партнерів.

ПРЕЗИДЕНТА НЕ ПОЧУЛИ

А тепер ми переходимо до малоприємної, але об’єктивної правди — на сьогоднішній день у нашій державі немає єдиної, що пронизує всі сфери життя «лінії партії» на кшталт «Все для фронту, все для Перемоги», як було в роки Другої світової. Цей тренд, зрозуміло, іноді, озвучується великими і малими чиновниками, але до його практичної реалізації справа так і не дійшла. За великим рахунком гасло «все для фронту» не звучить у публічному просторі, і ніхто на жодному рівні влади не вимагає його виконання – саме тому місцеві ради не працюють на всеосяжну допомогу оборонній сфері, саме тому у тилових містах з’являються тендери на ремонт лавок чи висадку декоративних кущів за десятки мільйонів гривень.

Волонтери, які допомагають армії, справедливо зазначають, що кожна гривня, яка витрачається зараз на безглузде фарбування фасадів, могла б врятувати життя солдата, тому абсолютно незрозуміло, чому українська влада досі чітко не артикулювала, на що можна витрачати гроші, а на що — не можна. Звідси виникає неприємна для суспільства, але правдива відповідь на запитання, чи мають право громади викидати гроші на явно несвоєчасні закупівлі та ремонти. Мають, тому що загальнодержавного курсу на пріоритетність фронтових потреб – однаково для всіх, у країні не існує!

Зеленький

Як виняток можна навести лише єдине зверненняВолодимира Зеленського, який наприкінці липня закликав місцеві громади вважати пріоритетом і спрямовувати фінансування на оборону України, а не на заміну бруківки, оскільки «бруківкою ми ворога не виженемо». Але цей заклик пролунав чомусь лише на 17-му місяці війни, і, як можна констатувати, так і залишився просто гучними словами. Про це свідчать уже серпневі зовсім дикі тендери і витрати від місцевої влади, яка ніби й не чула слів президента.

НА ЩО МОЖНА ВИТРАЧАТИ?

Тепер переходимо до питання — а все ж на що, окрім оборони, має витрачати гроші держава, яка опинилася в нинішньому становищі?

Виходячи з досліджень американських економістів, а також думки опитаних експертів ElitExpert, крім підтримки Збройних сил, Україна, в період військового конфлікту, зобов’язана враховувати і направляти кошти на такі основні потреби:

Медична допомога. Військові дії призвели до кратного збільшення числа поранених та постраждалих цивільних. Тому фінансування медичних установ та забезпечення їх сучасним обладнанням, медикаментами та персоналом є найважливішою частиною бюджетних видатків.

Гуманітарна допомога. Вторгнення Росії викликало гуманітарну кризу, що включає вимушене переміщення населення, громадянські жертви та потребу у продовольстві, житлі та іншій допомозі. Бюджетні кошти мають бути спрямовані на забезпечення гуманітарних потреб постраждалих, адже за останніми даними, в Україні зараз проживають майже 5 мільйонів внутрішніх переселенців, які втекли від війни — це величезна цифра та величезні витрати.

Інфраструктура та відновленняБойові дії завдали величезних збитків інфраструктурі країни — від пошкоджених доріг до повністю зруйнованих міст та сіл. Ресурси необхідно виділяти на відновлення та ремонт інфраструктури, щоб забезпечити життєздатність міст та населених пунктів, втім – саме постраждалих від війни. Наприклад, відновлення зруйнованого під час війни мосту в Ірпені, що перервав пряме сполучення з Києвом, життєво необхідне сотням тисяч людей. А ось фарбування іншого мосту десь на Кіровоградщині у патріотичний жовто-блакитний колір – явно не життєво важливе.

Соціальна підтримка. Під час військового конфлікту багато верств населення стали особливо вразливими, наприклад, діти, люди похилого віку, інваліди та біженці. Фінансування соціальних програм, вкладених у забезпечення базових потреб цієї категорії громадян, має значення.

Освіта. Витрати освіти є стратегічним пріоритетом для України. Розвиток національної системи освіти сприяє підготовці кваліфікованих фахівців, інтелектуальному зростанню суспільства та конкурентоспроможності на світовій арені. Крім того, тисячі освітніх закладів також постраждали внаслідок воєнних дій та їх треба відновлювати.

Розвиток економіки. Навіть в умовах війни ця сфера є найважливішою для державиНезважаючи на обмеженість ресурсів, підтримка певних секторів економіки та стимулювання підприємництва матиме довгострокові позитивні наслідки та сприятиме швидшому відновленню країни після завершення військових дій.

Як ми бачимо, встановлення красивого флагштока за 5 мільйонів або щоденного прибирання закритого півтора року тому Бориспільського аеропорту за 51 млн. гривень, у цьому списку немає. При цьому всі провідні світові фахівці в один голос кажуть, що тільки оптимальний і повністю прозорий розподіл коштів з державного бюджету допоможе підтримати країну на плаву та забезпечити її розвиток у майбутньому. Тому виділення грошей на ремонт театрів юного глядача — при всій повазі до маленьких співгромадян, це двадцять п’яте завдання, яким державі необхідно займатися в даний момент.

джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пожежа в одеському готелі «Токіо Стар» сталася у серпні 2019 року. Тоді у вогні загинуло 9 людей, у тому числі дитина та громадянка Австралії, а десятки отримали травми різного ступеня важкості та серйозні опіки. Багато кому потім довгі місяці довелось лікуватися, а хтось повинен буде це робити все своє життя.

Близькі загиблих втратили дорогоцінні життя рідних та віру в справедливість, а винуватці так і залишаються на волі. Водночас прокурорська та судова влада не має наміру змушувати винних понести відповідальність.  

Поліція одразу взялася за розслідування справи. За результатами розслідування з’явилися четверо обвинувачених у пожежі в готелі «Токіо Стар», у тому числі й Сергій Дурач – директор і єдиний власник підприємства ТОВ «Готель Паровоз», яке володіло другим поверхом будівлі готелю «Токіо-Стар», де саме і виникла пожежа.


Між тим, за минулі з того часу чотири роки, судова справа до сих пір перебуває на стадії підготовчого провадження. Всі матеріали справи є в наявності, але жодного обвинувального акту нема. Тобто, виходить, загинули люди – та й байдуже, ніхто за це покарання не понесе.

Однієї з причин такого повільного розслідування є той факт, що прокурор, який виконує функції державного обвинувача в суді, чотири рази безпідставно не з’явився на засідання. Всі спроби постраждалих та їхніх адвокатів отримати доступ до матеріалів справи також жорстоко припиняються

Суддя Л.В.Гаєва, яка безпосередньо розглядає справу не прагне завершити процес, а щоразу затягує її розгляд під надуманими приводами

Відразу після пожежі, у серпні 2019 року, суд обрав одному з власників «Токіо-Стар» – одеському бізнесмену Вадиму Чорному – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави. Стосовно другого власника готелю – Сергія Дурача, який переховувався від органу досудового розслідування за кордоном, було підготовлено клопотання до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також про дозвіл на його затримання

Але поліція змогла затримати Дурача лише 15 липня 2020 року, коли він повернувся до Одеси з Італії, де майже рік переховувався. Буквально на кілька днів його відправили у СІЗО, але майже відразу запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт, який згодом взагалі було скасовано.

Але між тим, з 21.08.2021 р. у Приморському районному суді м. Одеси у справі №522/13891/20 розглядається обвинувальний акт відносно Сергія Дурача. Справа до сих пір перебуває на стадії досудового розслідування.

Тим часом, Сергій Дурач чудово себе почуває, знаходячись на свободі, про що свідчить те, що і після виходу із СІЗО він запам’ятався ще цілою купоюнових кримінальних справ

19.03.2021 він підписав Протокол фіктивних загальних зборів громадської організації «Центр захисту інвалідів»(ЦЗІ), на яких Дурача незаконно призначили директором «ЦЗІ». За цим фактом, з 18.08.2021 у ВП №2 ОРУ №1 ГУНП в Одеській області розслідувалася кримінальна справа №12021162510000384 за ч.2 ст.190 КК України. З 21.01.2022 р. розслідуванням займається ДСУ НП України. У даній справі Дурача  навіть не допитували. Підозри не винесено.

26.11.2021 полтавський нотаріус Т. Домбровська незаконно переоформила корпоративні права ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» на ПП «Дагда-2013»(засновники Дурач та Голова). ТОВ «Басарі» належить бізнес-центр «Київський» на Грецькій площі, а ТОВ «Компроміс» володіє підземним БЦ «Грецький».

За цим фактом, 24.12.2021 порушено кримінальну справу №42021170000000126 за ст.365-2 ч.3 та за ст.190 ч.4. Слідство не діє. Підозри нікому не винесено.

26.11.2021 С.Дурач підписав Протокол №17 загальних зборів «Дагда-2013» щодо продажу корпоративних прав ТОВ «Басарі» Тарасу Іспанюку. Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за ст.209 КК (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). Підозра не винесена.

29.11.2021 С.Дурач підписав Протокол №19 загальних зборів «Дагда-2013» про входження ДП «Компроміс» до складу засновників «Ларгент». Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за тою же ст.209 КК. Підозра не винесена.

30.11.2021 Дурач С. підписав Протокол загальних зборів «Дагда-2013» щодо продажу 100% корпоративних прав «Компроміс». Слідство відмовляється кваліфікувати цей злочин за ст.209 КК. Підозра не винесена.

Наразі, станом на серпень 2023 року, головний обвинувачений у справі щодо пожежі у готелі Сергій Дурач перебуває на свободі. У жодному із злочинів, пов’язаному з рейдерським захопленням ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» йому не винесено підозри

Розслідуванням злочину керують прокурори Офісу Генпрокурора, яких призначив заступник Генпрокурора І. Мустеця. Їх бездіяльність – це наслідок корупції та хабарництва. Вже майже два роки розслідування саботується, слідчі дії не проводяться

Більш того, той факт, що за останній час Сергій Дурачстав фігурантом нових кримінальних проваджень через рейдерські атаки доводить, що він цілком впевнений у своїй безкарності. Тому тут цілком можна припустити наявність скоординованих дій правоохоронців та фігуранта відразу кількох кримінальних справ. Усі злочинці на волі і продовжують володіти вкраденою власністю.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Костянтин Шпільовий – екс-депутат міськради Одеси, у минулому співробітник адміністрації президента України, заступник начальника управління поліції Одеської області. Нині він – CEO та керуючий партнер успішного європейського агентства Absolution, одним із видів діяльності якого є виявлення та розшук зарубіжних активів, отриманих від корупційних, шахрайських та інших злочинних видів діяльності.

Саме розслідування, започатковане Absolution за фактами розкішного життя військового комісара Одеської області Євгена Борисова, стало тим першим камінчиком, який у результаті призвів до грандіозного обвалу, глобального струсу та перезавантаження всієї системи українських військкоматів (ТЦК та СП). А в кейсі Костянтина Шпільового таких історій десятки, якщо не сотні.

У першій частині довгого інтерв’ю агентству ElitExpert він поділився принципами роботи свого агентства, розповів про те, як одеського військкома занапастила жадібність та впевненість у своїй безкарності та припустив, як зміниться ситуація в українських ТЦК та СП після масштабних перевірок та масових звільнень їхніх керівників.

–  В Україні справа військкома Борисова викликала серйозний резонанс. На нього звернув увагу Президент України. Перед тим, як тему підхопили центральні ЗМІ, про неї кілька разів говорили колишній народний депутат Ігор Мосійчук, а також політичний діяч Дмитро Корчинський та анонімний телеграм-канал «Ревізор», але було незрозуміло, звідки пішла ініціатива, а головне, хто зміг організувати розслідування. справи на цивільному рівні?

– Інформація про Борисова з’явилася не сьогодні, і не вчора, і навіть не рік тому. Про нього і раніше ходили легенди, що він не просто військком, а військком-бізнесмен, тому що ця людина вела життя, яке не личить військовому. Наприклад, ще 5 років тому він був присутній на ділових переговорах із двома золотими Vertu (цей пафосний «тотемний» гаджет із далеких нульових досить показовий штрих до його персони). Завжди їздив на елітних авто, навіть перебуваючи на посаді заступника Піскуна, якого, ви пам’ятаєте, викрила на хабарі Служба безпеки України…

Тому поява його родичів в Іспанії та купівля там нерухомості – це не причина, а наслідок його діяльності.

Борисов – це типовий «міщанин у дворянстві». Він навіть не припускав, що інформація про його справи може викликати такий суспільний резонанс, не усвідомлював, що такі витрати та покупки є протиприродними у воєнний час.

Знаєте, вислів: «дуже сумно, коли в обмежених людей з’являються необмежені можливості», – це про нього.

– Чому саме Борисов став цим спусковим гачком для всієї системи?

– Він став тригером для всього українського суспільства. А система при цьому намагалася захистити не його особисто, вона намагалася захистити саму себе, адже все замикалося нагору, на Оперативне командування «Південь».

– Так, у суспільства виникло багато питань до історії із хворобою Борисова та виїздами його за кордон «для лікування». Вам не здалося, що в Міністерстві оборони, зокрема в ОК «Південь», приховували реальний стан справ?

– Мені дуже хотілося б дізнатися результати, проведеного ДБР у рамках кримінальної справи аналізу того, хто і як проводив по Борисову службове розслідування. Адже саме за його результатами речник ОК «Південь» Наталія Гуменюк заявила про відсутність порушень з боку Борисова! Які документи було вивчено, що було покладено в основу розслідування та на підставі чого робився висновок про його невинність? Адже потім в ситуацію довелося втрутитися вже Президенту.

– Чи важко було шукати майно Борисова?

– Ні, у нас великий професійний досвід – а крім того, Борисов сам нам допоміг, бо навіть не ховав його. Частину майна він оформив через іспанського нотаріуса, тому усе відображено у базах даних нерухомого майна.

Він усе робив у відкриту, зневажаючи всі норми моралі, закону та етики, наплювавши на них. Військком був абсолютно впевнений у своїй безкарності.

– У Борисова, за даними НАЗК, були «кредитори», які спонсорували його покупки – йшлося про власників клубу «Ібіца». Що вам відомо про це?

– У нього справді тісні зв’язки з власниками клубу «Ібіца» – у нас є матеріали, що це його партнери (те саме довело і НАЗК). Власники клубу посилаються на документи, за якими нібито видали військовому кредит в один мільйон доларів. І це після того, як останній на всю країну заявив журналісту «Української Правди», що він не в курсі того, хто в нього з сім’ї, що придбав і як заробляє!

Питання: як бізнесмени можуть позичити чиновнику мільйон доларів без застави, а головне, як чиновник збирається потім повертати борг, при зарплаті умовно в 30 тисяч гривень? Адже він все життя був військовослужбовцем, ніколи не йшов з військової служби.

Крім того, на мій погляд, до Борисова мають бути питання у Головного управління розвідки Міноборони України. Адже він закінчив Ленінградське вище військове політичне училище ППО ще за СРСР, в останніх наборах, а розподіл там був таким, що половина випускників ставала співробітниками російських спецслужб. Саме політруки, практично з першого курсу, проходили вербування та співпрацювали зі спецслужбами, і зокрема, з контррозвідкою. На той момент це було КДБ, а Борисов саме надходив у 1987-1988 роках.

– Але ж у Борисова син – діючий співробітник СБУ, навряд чи він і його родина не були неодноразово перевірені ще раз…

– Слідство вже показало, що син його покривав, допомагав ховатися спочатку на півдні Одеської області, потім у Києві, переміщував його основний телефон. Але це вже питання до управління внутрішньої безпеки СБУ та нашої контррозвідки.

– Хтось ще міг заступатися за воєнкома?

– У принципі такою діяльністю займатися без високих покровителів неможливо. Борисов ходив на дні народження до всіх ТОПів, та й з ним вважали за щастя дружити, особливо у воєнний час. Одеса була «хабом» для роздачі індульгенцій від призову – за нашими підрахунками, з початку 2022 року було видано понад 80 тисяч «білих» квитків.

– Як ви вважаєте, лише «білі» квитки були основною статтею доходів військкоматів?

– Не тільки. Але це один із найогидніших видів доходу. Для Борисова людське життя оцінювалось у 6000 доларів — саме з такої суми стартувала ціна видачі “білого квитка”.

Наслідки ще мають великий пласт роботи — при розслідуванні законності видачі “білих квитків” почнуть спливати дуже відомі та гучні прізвища. За кожним «білим квитком» стоять чиновники, депутати, їхні родичі…

У той же час, в армію мобілізували величезну кількість непідготовлених, «негідних» людей, вся вина яких лише в тому, що в них не виявилося грошей.

Щодо цього, показовим є нещодавній випадок у Ширяєвому, коли мобілізували інваліда, і він помер наступної ж ночі. Втім, я думаю, що таких людей, які пішли служити замість тих, хто відкупився, набагато більше.

Тисячі людей потрібно було закликати за планом мобілізації замість тих, кому Борисов продав «білі» квитки. Тож ти або платиш, або їдеш воювати.

Звісно, ​​військкоми заробляли не лише на мобілізації, весь розподіл бюджету, техніки та забезпечення йшов через ТЦК та СП.

Відомий конфлікт Борисова з військовослужбовцем в Одеській ОВА, про який він розповів у суді – тоді у нього стріляли. Уявляєте, як треба було довести військового офіцера? І згодом ця людина загинула на фронті, її послали туди, щоб приховати справи Борисова. Це, до речі, до питання про покровителів — вони не ріжуть курку, що несе золоті яйця.

– Якщо оцінювати діяльність Борисова, то, на вашу думку, хто він більше – мародер, злочинець чи зрадник?

– На мою думку, він і злочинець, і зрадник. Борисов під час війни бував за кордоном у Марбельї, де давно діють російські спецслужби, і завербувати таку людину професійному кадровому розвіднику нічого не варте.

Ви розумієте, яку найважливішу інформацію мав Борисов? Скільки в країні бойових підрозділів частин, де вони розташовані, скільки людей мобілізовано, який склад військ, які облікові спеціальності – адже він носій державної таємниці!

При цьому він тримає рахунки за кордоном, в австрійських та угорських банках, на які приходять кошти від різних компаній. Будь-якому професійному співробітнику спецслужб усе це задокументувати і завербувати такого як Борисов, не складно.

– Після нещодавнього звільнення всіх колишніх військкомів в Україні чи варто розраховувати, що ситуація зміниться?

– На мій погляд, треба міняти не людей, а саму систему ТЦК, щоб не було централізації підпорядкування, щоб уповноважені органи були незалежними, прозорими та контролювали один одного. Щоб не можна було «вирішити питання», просто зайшовши до кабінету до військового.

Ось, наприклад, зараз Борисова закрили у СІЗО у справі ДБР, але щодо нього є ще справа НАБУ, результати якої поки що невідомі.

І думаю, що ми дуже скоро почуємо про нові цікаві факти цієї справи: хто йому допомагав і як допомагав.

– Що чекає на Борисова далі? Адже за нього суд призначив заставу 150 млн гривень.

– Він легко міг би вийти із СІЗО під заставу. Я впевнений, що такі гроші у Борисова є, але вони потрібні «білими», чистими, з доведеним легальним походженням. І той, хто ризикне зараз внести за нього ці гроші, сам стане об’єктом розслідування спецслужб. Тому зараз вся вертикаль від Борисова відвернулася: він підвів систему і вона його виплюнула.

Існує думка, що горе-військовому дадуть можливість по-тихому втекти до Іспанії у своєму будинку, але зараз розпочалося розслідування іспанської антикорупційної прокуратури щодо майна Борисова, відмивання та легалізації ним грошей на території Євросоюзу – а це дуже серйозна стаття.

На жаль, поки що його доходами не цікавиться фінансовий моніторинг, Бюро економічної безпеки України та податкова інспекція в рамках кримінальної справи. А вони могли б перевірити, звідки сім’я Борисова має такі гроші.

Його мати та дружина мають компанію, яка заробила за рік на трьох партнерів близько 800 тисяч гривень – при цьому вона купляє будинок в Іспанії за 4 мільйони євро! Тільки утримання такого будинку на рік коштує від 50 до 80 тисяч євро з податками.

Сам Борисов розповідав і про свою тещу, яка також працює у ТЦК. На момент, коли вже йшлося розслідування, вона оформила на себе автомобіль за 100 тисяч євро.

Ці люди живуть в абсолютно іншій реальності – це нова каста мультимільйонерів, які розбагатіли на війні. Подивіться який розпочався «військкомопад» після справи Борисова, а уявляєте, скільки ще необробленої інформації у ДБР, НАБУ та контррозвідки, скільки ще перебуває у них в розробці людей? Матеріали та папки накопичені давно, потрібен був спусковий гачок, оскільки люди перейшли вже всі межі дозволеного.

Про Борисова пише вже й західна преса. Ми підійшли до цього професійно, інформація подавалась хвилями, щоб скандал залишався на слуху та не був перебитий іншими новинами. Наразі Борисов став маркером для інших військкомів – це можна назвати «синдром Борисова».

Цій справі вже не вдасться затихнути, а ми йтимемо далі. Дай Бог, щоб звільнення чиновників і військкомів, що зарвалися, позитивно вплинули на якісний склад людей, що закликаються, і на моральний дух тих героїв, які перебувають на передовій.

– Ви займалися питанням Борисова в рамках роботи Міжнародної детективної агенції Absolution. Як давно ви його створили та з якою метою?

– Ідея народилася давно, коли я пішов із держслужби в поліцію, зараз агентству вже 7 років. Ми здебільшого працюємо із закордонними банками, інвестиційними компаніями, займаємося форензингом та комплаєнсом – це близько 90% наших клієнтів, і лише 10% – українські.

Проте зараз ми щільніше стали працювати в Україні, бо більшість українських чиновників ховають свої активи за кордоном: це і колишній віцемер Одеси Михайло Кучук, і екс-глава ФДМУ Сенниченко, і низка інших топових чиновників, які зараз перебувають у розшуку. Тож ми цим займаємося.

До речі, багато юридичних компаній на Заході відпрацьовують 10: свого часу, допомагаючи людям безкоштовно. Ми цей час витрачаємо на допомогу Україні.

– Справою Борисова також займалися Ігор Мосійчук, Дмитро Корчинський, Михайло Ткач – вони працювали окремо чи разом із вами?

– Ми вдячні всім, хто долучився. По Борисову була інформація, ми її кинули у спільний чат людям, які займаються професійною антикорупційною діяльністю та висвітлюють її. І так, сам собою, з’явився пул, який об’єднав незнайомих людей, які ніколи раніше не працювали разом. На сьогоднішній момент наші розслідування – це віддача боргу своїй батьківщині. Кожен має свій фронт. Тим більше, що я впевнений: на кейсі Борисова ми з колегами з Absolution і всіма, хто брав участь, врятували життя тисячам людей, а отже, займаємось цим не дарма.

Джерело – ElitExpert.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Суды и Офис Генпрокурора покрывают бездействие следствия в резонансном деле, которое тянется уже два года.

В данный момент Хозяйственный суд Киева рассматривает дело № 910/6601/23 по иску ОО «Центр защиты инвалидов» (ЦЗИ) о признании незаконным бездействия, волокиту и принятия незаконных решений правоохранительными органами в уголовном производстве, где ОО «ЦЗИ» как потерпевшему, нанесен ущерб на общую сумму 139 млн. грн., причиненный вследствие совершения преступных действий. 

Следователь Главного Следственного Управления Нацполиции И. Борец и прокурор Офиса Генпрокурора С. Пилипенко выполняют негласное распоряжение руководства правоохранительных органов о бездействии в расследовании уголовного дела по фактам рейдерского захвата. 

Отметим, что Пилипенко назначил заместитель Генерального прокурора Украины Игорь Мустеця. И таким образом, по утверждению адвокатов “ЦЗИ”, именно Мустеця и покрывает бездействие следствия. 

Речь идет о громком рейдерском захвате с участием”черных нотариусов”, которые помогли организовать незаконный захват частной собственности под защитой отдельных работников полиции, прокуратуры, СБУ и судов. 

26 ноября 2021 года нотариус Миргородского районного нотариального округа Полтавской области, Татьяна Домбровская, за пределами нотариального округа и без каких либо документов перерегистрировала корпоративные права ООО «Басари» и ДП «Компромис», принадлежащие “Центру защиты инвалидов” (Одесса) – на ЧП «Дагда-2013». Собственниками “Дагды-2013” являются Сергей Дурач и Валерия Голова.

Примечательно, что нотариус Домбровская закончила регистрационные действия в 15:10 26 ноября, а уже через полтора часа участники преступной схемы в спешке приступили к легализации украденных активов. Так, в Одессе около 17.00 нотариус Ольга Янковская заверила подписи С.Дурача и В.Головы на Протоколе №17 Общего собрания «Дагда-2013»: на котором принимается решение продать корпоративные права «Басари» Тарасу Испанюку за 15 тысяч гривен. (При том, что настоящая стоимость этих прав – 129 млн гривен!).

Затем нотариус Янковская заверяет подписи С.Дурача и В.Головы на Протоколе №18 Общего собрания «Дагда-2013», на котором принято решение о смене директора «Компромисс» – директором назначается Руслан Кацуба

После этого Янковская заверяет подписи Испанюкаи директора «Дагда-2013» Прилепского на Акте приема-передачи корпоративных прав «Басари».

Затем она же заверяет подпись директора «Дагды-2013» Прилепского на Решении №26-11-21 учредителя «Компромисс» о смене директора и о подтверждении факта формирования Уставного фонда «Компромисс»;

После уже другой одесский нотариус, Ирина Белоус, заверяет подпись Испанюка на решении «Басари» о смене директора (им назначается сам Испанюк) и регистрирует в госреестре Испанюкабенефициарным собственником «Басари». Все это происходит в течение нескольких часов 26 ноября. 

На следующий день, 27 ноября, рейдеры проводят следующие регистрационные действия: нотариус Белоус регистрирует Кацубу директором «Компромисса», а Испанюка – директором «Басари». Всё, права украдены. 

Позднее Антирейдерская комиссия Минюста официально установит, что изначальные регистрационные действия нотариусов Домбровской и Белоус были незаконными:

После этого правоохранительные органы должны были в кратчайшие сроки поставить точку в данном деле, однако наоборот, следствие начало занимать очень странную позицию.  Начнем с того, что оно вообще отказалось проводить следственные действия в отношении нотариусов Домбровской и Янковской. При этом отметаются ходатайства и жалобы адвокатов «ЦЗИ», справедливо указывающих, что проведение обысков, изъятие компьютеров и рабочей документации у этих нотариусов крайне необходимы для установления истины и могут содержать основные доказательства, которыми сможет оперировать следствие. Более того, нотариус Домбровская до сих пор имеет процессуальный статус свидетеля, а не подозреваемого несмотря на то, что именно ее действия и запустили маховик масштабного рейдерского захвата. 

Все это свидетельствует о том, что правоохранительные и надзорные ведомства, включая следствие и прокуратуру, «кровно»заинтересованы в том, чтобы спустить на тормозах это громкое дело. 

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO


В останні місяці портовий пункт «Кілія», Усть -Дунайського порту Одеської області, прикувавдо себе увагу через юридичну суперечку між державними та приватними структурами. Гостроти ситуації додає той факт, що ця суперечка, з огляду на важливість роботи морських та річкових портів країни в умовах війни, безпосередньо впливає на економічну та соціальну ситуацію в південному регіоні України.

Як ми вже повідомляли в минулому матеріалі, на території портового пункту «Кілія» працюють три портові оператори: ДП «МТП « Усть-Дунайськ », ТОВ « Краншип » — групи компаній «Трансшип» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК»). На жаль, у момент продажу порту Фондом держмайна України належного узгодження між підприємствами проведено не було.

Стартова ціна лоту (60 млн. гривень) під час торгів зросла більш ніж утричі, тож переможець, вінницька компанія «Еліксир Україна», купила порт у Фонду держмайна (ФДМУ) за 201 млн грн. Фактично ж покупцю довелося заплатити майже 250 млн. грн., враховуючи ПДВ та 3% Prozorro.

Однак через те, що ФДМУ не провів коректний розподіл майна перед приватизацією порту, а стратегічні об’єкти портової інфраструктури, які не мали потрапити на аукціон, були включені до списку приватизації, одразу ж після аукціону покупець зіткнувся з великими проблемами та неможливістю оформлення придбаного об’єкту.

Згідно з відкритими джерелами, майновий комплекс порту розділений між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МВДК»). При цьому 94/100 частки перебувають на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ», а 6/100 – у власності ТОВ «МПДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Важливо відзначити, що ця частка була придбана на торгах у 2007 році і її правосуб’єктність двічі підтвердили судові рішення (рішення Кілійського районного суду від 2007 року та рішення Господарського суду Одеської області 916/2514/21).

Проте складність ситуації полягає в тому, що майно ТОВ «ЗТК» було включено в частку 94/100 комплексу будівель порту, виставлену на продаж державою, і під час підготовки порту до приватизації не було виключено з Реєстру прав на нерухоме майно.

Природно, що такий стан речей викликав серйозні питання щодо процедури приватизації та реєстрації майна, у зв’язку з чим нині у Господарських судах Одеської області та міста Києва розглядаються судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, виключення зайвих об’єктів з Реєстру, а також про розподіл власності співвласників.

Через те, що майно було «продано» Фондом нерозділеним та невиділеним, змішаним із чужим майном, держреєстратор не має права перереєструвати його на нового власника, а питання передачі порту буквально зависло у повітрі.

КОМЕНТАРІ ЕКСПЕРТІВ

Сподіваючись знайти справедливе та швидке вирішення ситуації, яке врахує інтереси всіх учасників процесу, ElitExpert опитав представників сторін, так чи інакше, залучених до цього конфлікту.

Зокрема начальник філії «Усть-Дунайськ» держпідприємства «Адміністрація морських портів України» Володимир Швидченко заявив, що сторонам потрібно домовлятися: «Чому не відбувається кінцевий етап оформлення документів? Потрібно сідати і упорядковувати ті невідповідності, які спливли під час продажу, і які побачили відповідні органи. Оформлення документів не відбулося, бо, напевно, є якісь невідповідності деяким нормам та законам України. Філія АМПУ «Усть-Дунайськ», зі свого боку, у цьому плані займає абсолютно конструктивну позицію та готова виконати всі дії, які допоможуть вирішити цю проблему».

Швидченко

Водночас в.о. директора ДП «МТП «Усть-Дунайськ» Олександр Попов відмовився відповідати на запитання ЗМІ та коментувати ситуацію, обмежившись стандартною відпискою на журналістський запит.

попов

Ще один опитаний нами чиновник, голова Кілійської міської громади В’ячеслав Чернявський, на території якої розташований портопункт, вважає, що корінь усіх бід — в тому, що майно порту не було поділено раніше. «У цій ситуації, на мою думку, їм усім потрібно сісти за стіл і домовлятися — я маю на увазі всіх портових операторів або претендуючих на роботу в цьому порту. Не вийде домовитися, тоді йдіть до суду та не затягуйте це питання. І гадаю, що держава має включитися у вирішення цієї конфліктної ситуації».

Чернявский

У свою чергу власник компанії «ЗТК» Олександр Грамма роз’яснив нам, як саме його компанія бореться за своє майно.

«Ситуація проста: два співвласники майнового комплексу мають нерозділене єдине майно. І для правильного продажу ФДМУ мав виділити своє майно в окрему одиницю. Коли ми побачили механізм приватизації, то не погодилися з ним, оскільки тут явно порушуються наші майнові права. У зв’язку з цим, ми неодноразово зверталися до ФДМУ, Мініфраструктури , ДП «МТП «Усть-Дунайськ» із проханням правильно скласти пакет приватизації, але всі наші запити ігнорувалися. Також ми подали позов до Господарського суду міста Києва.

Грамма

По-друге, у держреєстрі нерухомості зазначено перелік об’єктів частки держави, що становить 94/100 комплексу порту. Але в ньому знаходяться рухомі об’єкти, що належать нашому підприємству – ангар, підйомник і вагова. Це предмет другого судового спору, в якому ми намагаємося ці об’єкти виключити з реєстру», – зазначив Олександр Грамма.

Крім того, адвокати компанії ТОВ «МПДК» зазначають, що власники не перешкоджають приватизації і не намагаються зірвати цей процес, але водночас не хочуть, щоб у них відбирали майно, що їм належить.

«Практика Верховного суду говорить про те, що якщо до реєстру нерухомості внесені об’єкти, які не повинні там перебувати, а власником зазначено іншу особу, то така власність підлягає витребуванню. Саме це і відбувається зараз – власники витребовують своє майно.

Що ж до виділення часток, воно можливе лише двома способами — або рішенням суду, або нотаріально засвідченим договором. Фонд мав виділити частки та розподілити майно» , — наголосив адвокат ТОВ «МПДК» Олексій Згода.

У регіональному відділенні ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у відповідь на офіційний запит ElitExpert не визнали провину працівників Фонду в недбалій підготовці порту до продажу, заявивши, що процес приватизації був повністю відкритим і прозорим, проігнорувавши інформацію про кілька судових позовів проти ФДМУ. «Перелік майна, що належить державі та входить до складу об’єкта приватизації, підтверджений неодноразовими судовими рішеннями», – зазначили у Фонді.

ФДМУ Од обл

Причиною того, що новий власник і досі не набув володіння об’єктом, там назвали той факт, що «покупець зобов’язаний отримати дозвіл Антимонопольного комітету України на придбання у власність акцій (часток) у розмірі перевищуваному 50% голосів у вищому органі управління відповідного об’єкта (дозвіл на концентрацію). А через пряму вказівку статті 26 Закону України «Про приватизацію», право власності на об’єкт переходить до покупця лише після того, як АМКУ надасть такий дозвіл.

Антимонопольний комітет

У свою чергу Антимонопольний комітет України в коментарі ElitExpert зазначив, що в травні 2023 року почав розгляд цієї справи, зараз вона триває, і жодного рішення Комітетом ще не ухвалювалося.

ПЕРЕГОВОРНИЙ ПРОЦЕС ПІШОВ

В останні дні ситуація почала зрушувати з мертвої точки. Антимонопольний комітет, який зараз розглядає дозвіл на концентрацію, організував зустріч усіх зацікавлених сторін – за участю представників Фонду держмайна, компанії-покупця, ДП «АМПУ» та портових операторів. Трохи пізніше аналогічну зустріч з ініціативи ТОВ «ЗТК» провела і філія ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях.

За словами керівника «ЗТК» Олександра Грамми, позиція його компанії залишається незмінною і простою – не виступаючи проти приватизації як такої, портовий оператор не хоче, щоб вона була здійснена за його рахунок: «Якщо сторони мають конструктивне бажання вирішити це питання, то ми пропонуємо простий і законний вихід із ситуації: спочатку розділити в натурі частки у майновому комплексі порту, а вже після цього підписувати з покупцем акт приймання-передачі. У такому разі всі зацікавлені сторони в максимально короткий термін нотаріально врегулюють всі спірні моменти, а проблема буде вичерпана назавжди. Покупець отримає саме те, за що заплатив і не прихопить чужого майна».

Цю позицію компанії підтримав і Антимонопольний комітет. Однак у процесі переговорів з’ясувалося, що навіть за формальної згоди чиновників Фонду держмайна на поділ існує різне розуміння того, як це майно необхідно ділити. У Фонді схиляються до принципу – «на тобі, Боже, що нам не гоже». Проте, нагадаємо, що у 2007 році компанія придбала у держави саме об’єкти, а не частки. На сьогоднішній день, ТОВ «ЗТК» має першочергове право на конкретні об’єкти майнового комплексу (зокрема, капітальні будівлі на території порту – будівля Усть -Дунайського морвокзалу, офісні приміщення та ін.). Нині ж вони, згідно з Реєстром, перебувають у спільній власності у ФДМУ та ТОВ «МПДК» («ЗТК»), і можуть стати одноосібною власністю лише після того, як майно буде поділено. Ось чому правильне трактування поняття «майно» таке важливе в даній ситуації.

Крім того, на зустрічі в Антимонопольному комітеті було порушено питання про чесну конкуренцію. Усі портові оператори, які працюють у портопункті – ДП «МТП «Усть-Дунайськ», «ЗТК» та «Краншип» – є конкурентами і повинні мати рівні можливості працювати без утиску своїх прав, незалежно від того, хто є власником того чи іншого об’єкту на території порту. Тому, наприклад, неприпустима ситуація, коли «МТП «Усть-Дунайськ», дублюючи функції АМПУ, також починає видавати перепустки на територію портопункту іншим операторам. Це та інші подібні питання, що стосуються конкуренції, критично важливі для роботи порту загалом, оскільки порушують норми антимонопольного законодавства, що може стати причиною відмови від концентрації. Складається враження, що ДП «МТП «Усть-Дунайськ» навмисне провокує ситуацію так, щоб було більше питань до аукціону та торгів, що точно не сприяє завершенню приватизації.

На другій зустрічі, організованій одеським відділенням ФДМУ, компанії домовилися про те, що покупець майнового комплексу порту «Усть-Дунайськ», ТОВ «Еліксир-Україна» у відповідь на цілком обґрунтовану претензію ТОВ «ЗТК» надасть своє бачення досудового вирішення ситуації.

Таке закінчення спору було б оптимальним для всіх, проте публічна позиція переможця аукціону – «приватизація пройшла прозоро та публічно відповідно до чинного законодавства України», – на жаль, змушує сумніватися у його бажанні вирішити проблему конструктивно.

Еліксир

Швидше за все, «Еліксир-Україна» не має наміру чекати на нотаріальний поділ майна, а розраховує прийняти в користування комплекс порту прямо зараз, з усіма спірними моментами. І вже потім, ставши повноправним власником своєї частини порту, почати розбиратися з майном «ЗТК». Однак у сумлінності та порядності «Еліксиру» партнери з компанії «ЗТК» можуть сумніватися, а отже, навряд чи допустять порушення своїх прав на обіцянку розібратися «потім».

Можливість прийняти об’єкт «чистим», з чітко виділеними частками і без судових суперечок, чомусь не є пріоритетною для компанії-переможця аукціону.

Проводячи журналістське розслідування, ми з’ясували, що деякі зацікавлені особи, які не мають відношення до майнового комплексу порту, працюють на затягування процедури приватизації шляхом юридичного та виробничого хаосу, що також породжує нові та нові судові справи. А тому, що довше триває процедура приватизації, то довше наживатимуться на ній окремі особи. (І про це ElitExpert розповість у наступних матеріалах).

Якщо наші припущення вірні, приватизація майна Усть -Дунайського порту може остаточно ув’язнути в купі судових справ та кримінальних проваджень. Що, зрозуміло, невигідно ні портовим операторам, ні покупцеві, ні тим більше – державі .

Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для ElitExpert

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO