Активісти склали “чорний список” суддів, які претендують на місця у Вищій раді правосуддя, повідомляє УНІАН
У Києві 14 березня розпочався 14-й позачерговий з’їзд суддів, де мають обрати шістьох членів Вищої ради правосуддя за суддівською квотою. На 6 місць у Вищій раді правосуддя претендують 39 кандидатів після того, як п’ятеро суддів зняли свої кандидатури.
Рух “Чесно” назвав 17 кандидатів до Вищої ради правосуддя, закликаючи з’їзд суддів не допустити їх обрання у цей орган.
«Ми проаналізували всіх 44 кандидатів (до ВРП) і виділили тих, хто найбільше «засвітився» у повідомленнях ЗМІ, тобто до кого є питання по деклараціях, хто провалив тестування на посаду судді у Верховному суді. Ми виділили 17 найбільш недоброчесних людей, які не можуть пояснити статки, суддів, що приймали рішення по майданівцях”, – заявив представник руху “Чесно” Тарас Шевченко.
Активісти руху “Чесно” разом з Центром протидії корупції та Автомайданом облаштували символічну “Алею недоброчесних” з портретів 15-ти кандидатів до ВРП, які, на їхню думку, не мають бути обрані.
Як повідомлялося, на з’їзді суддів незаплановано виступили учасники АТО, які закликали делегатів з’їзду не обирати до ВРП хабарників та всіх, хто скомпрометував себе на суддівській посаді.
Жёсткая реакция европейских политиков на попытки официальных лиц Турции провести встречи с проживающими в их странах соотечественниками для поддержки “референдума Эрдогана” может показаться странной иностранному наблюдателю. В конце концов, турецкие министры хотят общаться с гражданами Турции — хотя у многих таких граждан в Германии или Нидерландах могут быть паспорта ЕС. На политическую жизнь европейских стран турки не покушаются — так зачем же их останавливать?
Некоторые наблюдатели считают, что европейцы просто “воспитывают” Эрдогана, который пытается с помощью изменений в Конституции усилить собственные полномочия в ущерб турецкой демократии. Некоторым кажется, что, если бы не парламентские выборы 15 марта, голландский премьер Марк Рютте так жестко не реагировал бы на “вторжение” турецких министров. Ясно, что недостаточно жесткая реакция только добавит голосов ультраправому политику Герту Вилдерсу, победы партии которого на парламентских выборах в Нидерландах сегодня опасается вся Европа.
Но ситуация гораздо серьезнее. Из-за миграционных процессов последних десятилетий благополучная Европа превратилась в самую настоящую границу миров. И если бы ее новые жители приезжали из обычных демократических стран, никакой проблемы в этом бы не было. Но проблема как раз в том, что приезжие воспитывались совсем в другой политической культуре. И европейцам — ради собственной же безопасности — приходится кропотливо приучать новых сограждан к настоящей демократии.
Однако происходит совершенно парадоксальная вещь. Руководители стран, которые не могут обеспечить соотечественникам достойные условия жизни и работы — из-за чего те и вынуждены уезжать — при этом стремятся сохранить на этих граждан политическое влияние. С точки зрения президента Эрдогана “турецкий мир” есть повсюду, где живут турки — и почему бы тогда его министрам не выступать на митингах по всей Европе? А с точки зрения президента Путина “русский мир” повсюду, где говорят на русском языке. И это мнение приводит не только к вторжению в чужие страны, убийствам и разрушениям, но и массированным пропагандистским кампаниям, рассчитанным на постсоветские диаспоры.
Никто не знает, что придет в голову амбициозным автократам, явно преувеличивающим свое влияние и политические возможности. Может, Эрдоган завтра захочет быть не просто лидером всех турок, а всего тюркского мира или всего мусульманского мира — чего уж там? А Путин завтра проснётся и объявит себя покровителем всех православных — ведь безумные русские императоры на это претендовали!
Именно поэтому цивилизованному миру ничего не остается, как останавливать чужих пропагандистов у своих рубежей. Можно жить в одной стране с турками или русскими — но очень важно, чтобы бывшие жители авторитарных или полуавторитарных стран разделяли наши ценности. Если хочется активно участвовать в турецкой политической жизни — это куда удобнее делать в Анкаре или Измире, чем в Гааге или Берлине. А если хочется любить Путина и жить в России — то и надо жить в Москве, Тюмени или Магадане, а не в Дрездене, Будве или Севастополе. И это не только вопрос честности. Для стран, в которые прибывают новые жители, это ещё и вопрос национальной безопасности.
Ивангород – город с многовековой историей, находящийся на северо-западе России и входящий в состав Кингисеппского муниципального района Ленинградской области. Расположен он на правом (восточном) берегу реки Нарва, напротив одноименного эстонского города Нарва, что в 147 км к западу от Санкт-Петербурга. Известен своей крепостью, построенной в 1492 году. Правда, мало кто из самих россиян может рассказать, чем примечательна крепость за исключением того, что на её фоне очень любят фотографироваться военнослужащие Армии США.
И в правду, в последнее время в войсках НАТО и непосредственно в американском контингенте, размещённом в Европе, появилась традиция, делать групповые фотографии на фоне границы с Россией. Расценивать это можно как угодно, вплоть до того, что просто солдаты альянса случайно выбрали красивый пейзаж… а что может быть краше высокодуховных пеньков? Однако, самым популярным местом селфи становится именно Ивангоросдкая крепость, которую, в отличие от лесистого пейзажа, можно чётко позиционировать как объект на российской территории, до которого вот – буквально рукой дотянуться.
Для кого-то эти фотографии не более чем элемент позерства, для кого-то повод устроить дискуссионный батл, но в действительности это ничто иное как форма психологического давления на потенциального противника. Причем не только в формате высшего руководства страны, но и на уровне общества.
Солдаты Армии США совершающие марш напротив российской территории, там где их до недавних пор и не было вовсе, не только дают понять, что они осуществили мечты обезумивших фанатиков о том, что янки у сакральных границ, но и вырабатывают у своих подопечных инстинкты собственника. Морально подготавливают солдат к тому, что уже завтра эта крепость может быть ваша и не просто может быть, потому, что так скажет командование, а вы сами должны этого хотеть. Каждое утро маршировать мимо неё, каждый вечер делать селфи и на подсознательном уровне желать ею овладеть, растить чувство собственника.
Подобного рода практика не нова и довольно часто встречалась в истории. А потому, шутки в сторону, марши американских солдат на фоне российских просторов – это не банальный элемент распорядка дня. Это намёк, тем, кто наблюдает за граничной чертой и тренинг тех, кто не должен будет спасовать, когда наступит день “Д”.
На з’їзді суддів незаплановано виступили учасники АТО, які закликали делегатів з’їзду не обирати до Вищої ради правосуддя хабарників та всіх, хто скомпрометував себе на суддівській посаді.
Зокрема, на початку з’їзду після того, як були оголошені вітальні промови і делегати збиралися перейти до вирішення організаційних питань з підготовки до голосування, на сцену піднялися п’ятеро учасників АТО і попросили слово для виступу.
Від АТОвців на з’їзді виступив голова громадської організації учасників АТО “Справедливість” Тарас Костанчук.
Він, зокрема, зазначив, що «зараз під цією будівлею (Жовтневий палац) 200 моїх побратимів, які пройшли через бої і яким набридло терпіти».
«Я ходив на засідання Вищої ради правосуддя і бачив, як вона відпускає суддів, які засуджували майданівців. Із 300 таких суддів звільнили всього близько 25 осіб. А по інших збігає термін давності і вони залишаться непокараними. Але цього не буде”, – заявив Костанчук на з’їзді та висловивши обурення, що член ВРП Павло Гречківський, якому інкримінують замах на шахрайство, навіть не був відсторонений від членства у ВРП.
Крім того, як зазначив Костанчук журналістам у кулуарах Жовтневого палацу, він та його побратими збираються і надалі спостерігати за з’їздом, який триватиме два дні, щоб не допустити обрання до складу ВРП 17 кандидатів, щодо яких є сумніви у їх добропорядності.
“Не дай Бог серед тих 6 (з’їзд суддів має обрати 6 членів ВРП — УНІАН) буде негідник, ми їх ногами вперед повиносимо прямо з цього палацу. Це ті, про яких говорить рух “Чесно”», – заявив він. Наразі на вулиці біля Жовтневого палацу перебувають учасники АТО, які прийшли з Костанчуком, щоб спостерігати за ходом з’їзду.
Рух “Чесно” назвав 17 кандидатів до Вищої ради правосуддя, закликаючи з’їзд суддів не допустити їх обрання у найвищий орган суддівської влади.
«Ми проаналізували всіх 44 кандидатів (до ВРП) і виділили тих, хто найбільше «засвітився» у повідомленнях ЗМІ, тобто до кого є питання по деклараціях, хто провалив тестування на посаду судді у Верховному суді. Ми виділили 17 найбільш недоброчесних людей, які не можуть пояснити статки, суддів, що приймали рішення по майданівцях”, – заявив представник руху “Чесно” Тарас Шевченко.
Корумпованість судової системи в Україні – одна з постійних тем програми «Слідство.Інфо». Але було б несправедливо стверджувати, що всі судді в Україні продажні. Серед них справді є чесні люди, які не беруть хабарі і виносять рішення за законом.
Тільки от на що може розраховувати суддя, який твердо вирішив бути чесним? Як з’ясувалось, замість пошани і підтримки його чекає зневага колег, тиск з боку керівництва і погрози від впливових порушників закону. Про це докладніше – у розслідуванні Марії Землянської.
Лариса Гольник працює суддею в Октябрському районному суді Полтави. Щоправда, вже два роки не одягає мантію та не виносить вироків, оскільки її повноваження спливли у 2015-му році, а документи на переобрання суддею безстроково застрягли у столичних кабінетах.
«Два роки без повноважень – це погано, це надзвичайно погано. Я реально відчуваю, що це безглуздо. Це абсурд, коли людина отримує зарплату ні за що», — одразу пояснює Гольник.
Водночас, як на роботу, Гольник ходить на засідання до іншого суду. Як потерпіла. Вона звинувачує місцевого мера та його помічників у спробі підкупу. У 2014-му році на стіл до Гольник потрапила справа мера Полтави Олександра Мамая. Його обвинувачували у конфлікті інтересів при виділенні землі своїй падчерці Ірині Климко.
«На той час, по тому законодавству вважалось, що це корупційне правопорушення. І в подальшому мало розглядатися складом міської ради питання про усунення з посади мера і, можливо, тоді б питання стояло про дострокові вибори», — згадує найгучнішу за свою кар’єру справу суддя Гольник.
Судовий розгляд у справі мера затягувався: він не з’являвся на засідання суду, а коли з’являвся, — скаржився на проблеми зі здоров’ям і розгляд знову переносили. Як раптом до кабінету Гольник зайшов колишній заступник міського голови Дмитро Трихна з пропозицією вирішити цю проблему.
«Трихна: Ну, щас же 21 курс?
Гольник: Чесно, не знаю, даже не знаю, який зараз курс.
Трихна: Давайте з трьох начнем, Ваша пропозиція? Можем збільшить, можем зменшить…
Гольник: Це називається… смішно конєшно.
Трихна: смішно».
Це фрагмент розмови посередника з суддею, який Гольник вдалося зафіксувати на приховану камеру. Зрозумівши, що за потрібне для мера рішення їй хочуть запропонувати хабар, вона звернулась до правоохоронців. Вже «під прикриттям» судді вдалося записати зустріч з мером.
«Мамай: Ну, треба просто любим путьом, я так вважаю, що треба закрить цю справу.
Гольник: Ну, з яких підстав?
Мамай: Ну, підстави, які завгодно: підстава, перша підстава. Ну, одна із підстав – може, самовідвід, якщо Ви так не хочете…».
Угода так і не відбулася. Судді Гольник заявили відвід від розгляду справи Мамая, яку вже за кілька місяців закрили. «Слідство.Інфо» запитує у судді, чи не шкодує вона, що вирішила вчинити саме так.
«Ні, ніколи не шкодувала абсолютно. Я ще більше переконуюсь, що я все зробила правильно», – переконана Лариса Гольник.
Чим же завершилася історія з підкупом? Колишньому заступнику мера Полтави Дмитру Трихні висунуто обвинувачення у пропонуванні неправомірної винагороди та втручанні в діяльність службової особи. Засідання у цій справі тривають. Провину Трихна не визнає. Пояснити власну позицію для «Слідства.Інфо» відмовляється.
Сам же мер Полтави Олександр Мамай у справі хабара проходить лише свідком і заперечує будь-які закиди на свою адресу.
Тим часом після спроби судді Гольник спіймати мера Полтави і його помічників на хабарі, у неї почалися проблеми на роботі. Відрахування із зарплати, доповідні, відмови у відрядженнях. Пані Гольник каже, що голова суду просто виживає її з роботи. Справа навіть дійшла до фізичного тиску з боку керівника. Слідство.Інфо отримало копію ось такого документу:
«Це не мій персональний конфлікт з головою суду. Проблема саме у тому, що у такій ситуації може опинитися будь-який суддя, який займе принципову позицію по будь-якій справі, де буде зацікавлений голова суду», – впевнена Гольник.
Наша героїня каже, що після співпраці з правоохоронцями ставлення колег до неї теж погіршилось: «Я так розумію, це йде від голови суду. Наприклад, під час зборів суддів, де я доповідала колегам про неправомірні дії голови суду, що він обізвав мене, що це не етично і ще щось, кілька суддів сказали мені: «А вам з нами погано? Так ви уходьте!». Тобто не навпаки».
«Слідство.Інфо» зустрічається із головою суду Олександром Струковим в тій самій залі, де раніше відбулася зустріч мера Полтави із суддею Гольник.
«Я ставлюсь до цієї історії тільки з тієї точки зору, що пані Гольник вирішила зробити провокацію, яку вона зробила, як мені зараз стало відомо. Більше того скажу, що там всі підстави були закрити справу. Коли вона робила цю провокацію, строки притягнення до адмінвідповідальності даної посадової особи закінчились», – так реагує Олександр Струков на інцидент, що відбувся у стінах суду, де він головує.
Запитуємо про конфлікт з підлеглою та тиск, про який вона заявляє:
– Суддя призначається у нас Президентом чи Верховною Радою. Тому я вижити цю суддю ніяк не можу. Це не в моїх повноваженнях. Якщо рота солдат йде в ногу, а одна не в ногу, то Ви самі розумієте… Вона проти колективу пішла всього.
– Так вона ж не проти колективу пішла, вона пішла за власну позицію.
– За ту справу – це її особиста думка, вона прийняла таке рішення, це її рішення. Я про інше, що вона підходить до усіх і записує конкретно, навіть представників апарату суду. Фіксує кожен крок свій. 30 років я працюю і чомусь тільки Гольник вирішила зробити ту провокацію, яку вона зробила.
– Тобто Вам ніколи не пропонували хабар за рішення?
– Не пропонували. Мені особисто – ні.
– І Ви не знаєте про такі випадки у Вашому суді?
– Немає!
Роман Маселко – юрист, він входить до Громадської ради доброчесності, яка контролює набір суддів до оновленого Верховного суду. Справу судді Гольник досліджував особисто.
«Лариса Гольник могла би для суддів стати взагалі прапором, вони могли би сказати: от дивіться, яка у нас чесна, порядна суддя, ми її підтримуємо. А вони що роблять? Вони навпаки її дискредитують. Голова суду просто неймовірні речі робить», – впевнений Маселко.
Гольник не здається. Попри конфлікти та відсутність підтримки з боку колег, вона щодня приходить на роботу. Спілкуючись із нами, зізнається: суддів-хабарників завжди помітно, але це не прийнято обговорювати у суддівському середовищі:
«Про це ж ніхто ніде не каже. От читаєш рішення і розумієш, що прийнято воно не просто так. Тобто воно видно, але немає реакції. Що, когось за руку схопили? Не пойман – не вор».
Скромний будинок судді Гольник схожий на невеличкий археологічний музей. Її чоловік Ігор Гавриленко – історик, викладає в Полтавському національному технічному університеті. Шматок бивня мамонта, уламки старовинного посуду та прикрас – дещо подароване, дещо знайдене власноруч. Розкопки – це хобі їхньої родини.
«Страшно не було, а от відчуття, що необхідно так зробити. І я добре розумію, що інакше вона не може. У Лариси загострене відчуття справедливості», – зізнається Ігор Гавриленко.
«Було право вибору – або так, або так. Ти вибираєш, де ти знаходишся. Я вибрала такий шлях і більше того, я абсолютно переконана, що все ми робимо правильно», – додає його дружина.
Ситуація, в якій опинилася Лариса Гольник, добре показує, наскільки деградувала судова система в Україні. В контексті цієї системи чесний суддя, у якого немає дорогої нерухомості чи іномарки, сприймається як невдаха. Ба навіть більше, бути чесним суддею стало професійно та фізично небезпечно.
Ці слова підтверджує і юрист Маселко: «Зараз іде боротьба. Якщо ми програємо, якщо Гольник програє, то програє все суспільство. І виграє кругова порука у судовій системі. Якщо ті особи понесуть покарання, то у нас буде шанс, що в судовій системі щось зміниться».
/ Марія Землянська, бюро «Свідомо» для «Слідства.Інфо»
Джерело : https://hromadske.ua/posts/poltavska-suddia-proty-koruptsii
Какая самая большая мечта Сбербанка России в Украине? – уйти из Украины поскорее. Какая цель “патриотов” Украины – выгнать Сбербанк из Украины любой ценой. Любой ценой для Украины. Почему же так часто мечты “патриотов” совпадают с желанием Кремля? Уже слишком часто.
Российские банки в Украине попали в ловушку. Они понимают, что у них нет будущего на украинском рынке. Но и уйти не могут. Нет покупателей. Они не могут продать банк, потому что никто не покупает, и не могут просто закрыть его. В итоге они вынуждены выполнять жесткие требования НБУ. За 2 года российские банки завели в страну 73 млрд. грн. Это две трети от всех прямых инвестиций в страну. Завели просто чтобы сохранить банки.
Они не могут закрыть банки. Но если Украина национализирует их или сделает еще какую-нибудь глупость, то это будет подарком. Они просто разведут руками. Подадут на Украину в суд. И забудут про головную боль. А Украина ее получит. И в виде прямого иска, и в виде отношений инвесторов к Украине. Очень патриотично.
Патриотизм – эти хорошо. Но патриоты должны думать. Воинствующее невежество очень дорого обходится стране. Спросите у тех, кто еще помнить 1918 год. Логика “патриотов – блокадников” один в один повторяет логику большевиков. И лица такие же, не обезображенные интеллектом. А если не думаете вы, значит пляшете под музыку тех, кто уже подумал.
Надо думать. Надо задавать вопросы. При опросе на одном телеканале на вопрос ” верите ли вы, что блокада остановит войну” большинство ответило “да”. Очень любопытно, чтобы они ответили на вопрос “как?”. Как блокада останавливает войну? Понятно, как это делает торговля. Люди либо торгуют, либо воюют. Чем больше вы торгуете, тем меньше вы стреляете. Это аксиома. Оружие Там будет всегда, его бесплатно поставляет Россия. А чем меньше у вас еды, тем более вы злые. И как по вашему, злость и ненависть останавливает войну?
Патриотизм это хорошо. Но Воинствующее невежество под маской патриотизма способно погубить страну. И погубит. Если люди не научаться думать.
Всесвітній рух патріотів України проводить акцію
Stop Putin’s War in Ukraine 4 : 0 !
Our victory is in our unity!
В Єдності наша ПЕРЕМОГА!
28 квітня 2017 року о 17 : 00 за Київським часом українські патріоти і друзі України зберуться на черговий всесвітній протест проти російської агресії “Stop Putin’s War in Ukraine 4.0
Додаткову інформацію по організації та проведенню цієї акції в Україні можна отримати на сторінках українських осередків Всесвітнього Руху Патріотів України в ФБ. ( Київ, Запоріжжя, Луцьк, Харків, Черкаси ) .
Інформацію по проведенню акції за кордоном України
дивіться на сторінці Всесвітнього Руху Патріотів України :
Головна мета акції – привернути увагу громадськості до російської агресії в Україні, показати важливість єдності і солідарності з Україною, а також закликати увесь світ посилити тиск на Росію для відновлення територіальної цілісності і миру в нашій державі.
Наші вимоги:
1. Вивести усі іноземні збройні формування, військову техніку, а також найманців з території України (включно з Кримом) під наглядом ОБСЄ. Роззброїти всі незаконні групи. Відновити повний контроль над державним кордоном з боку України у всій зоні конфлікту, згідно з п.п.9-10 Мінських угод від 12.02.2015р. і резолюції Генасамблеї ООН від 16.11.2016р.
2. Збільшити спостережну місію ОБСЄ до 24 годин на добу, сім днів на тиждень, та допустити її до частини українсько-російського кордону, яку Україна тимчасово не контролює, тому що російсько-сепаратистські війська припиняють атаки тільки тоді, коли спостерігачі ОБСЄ присутні на фронті.
3. Негайно звільнити всіх заручників і незаконно утримуваних осіб (включаючи українських полонених, військових та цивільних, що незаконно утримуються на территоріях Криму, Донбасу і країни-агресора Росії, а також громадян інших країн), які знаходяться під арештом за політично мотивованими і сфабрикованими звинуваченнями —
згідно з п.6 Мінських угод від 12.02.2015р.
4. Звільнити тимчасово окуповану країною-агресором Росією територію Криму і Севастополю, згідно з резолюцією Генасамблеї ООН від 16.11.2016р.
В Єдності наша ПЕРЕМОГА!
Закликаємо поширювати інформацію про нову демонстрацію, а також приєднувати нові міста та країни до нашого єдиного спротиву російській агресії «Stop Putin’s War in Ukraine 4 : 0
Всесвітній Рух Патріотів України
Irena von Burg
___________________________________________________________________________________
On Friday , April 28th 2017 17.00 (Kyiv time),Forth global rally #StopPutinsWarInUkraine4 against Russian aggression will took place worldwide with the paticipantion of Ukrainian patriots and friends.
Information for masmedia you can receive from the FB page of the Patriots of Ukraine Worldwide Movement.
The main purpose of the action is to draw public attention to the Russian aggression in Ukraine, to show the importance of unity and solidarity with Ukraine, as well as to urge the world to increase pressure on Russia to restore territorial integrity and peace in our country.
Our demands:
1. To fully withdraw all foreign armed groups, military equipment and mercenaries from the territory of Ukraine including Crimea under the supervision of the OSCE. To disarm all illegal groups. To restore full control of the state border by Ukraine in the whole conflict area, in accordance with Articles 9-10 of Minsk Peace Treaty from 12.02.2015 and the UN General Assembly Resolution from 16.11.2016.
2. To increase the OSCE observation mission to 24 hours a day, seven days a week, and allow it to the part of the Ukrainian-Russian border temporarily not controlled by Ukraine – because Russian-separatist forces stop attacks only when the OSCE observers are present at the front .
3. To immediately release all hostages and illegally detained persons (including Ukrainian prisoners, both military and civilians, illegally detained on the territory of Crimea, Donbas and aggressor Russia, as well as citizens of other countries), who are detained on politically motivated and trumped up charges – according to Article 6 of Minsk Peace Treaty from 12.02.2015.
4. To liberate temporarily occupied by country-aggressor Russia Crimea and Sevastopol, in accordance with the UN General Assembly Resolution from 16.11.2016.
Our victory is in our unity!
Please spread the word about the new demonstration, and add new cities and countries to our joined opposition to Russian aggression “Stop Putin’s War in Ukraine 4.0″!
Patriots of Ukraine Worldwide Movement
Irena von Burg
Тарас Березовец: “Россия бросила в бой, как она считает, беспроигрышного кандидата, певицу в ограниченными возможностями Юлию Самойлову. Сама певица, к слову, выступила хорошо, и к ней вопросов в принципе нет. За исключением одного. В июне 2015 года Самойлова пела на гала-концерте “Мир спорта и добра”, состоявшемся в моей родной Керчи, на территории оккупированной АР Крым. К тому времени против страны-оккупанта, которую в Киеве на Евровидении намерена представлять госпожа Самойлова, были введены многочисленные международные санкции, включая введенные Украиной.
Теперь языком фактов. Госпожа Самойлова нарушила официальный порядок пересечения границы временно оккупированной Российской Федерацией Автономной Республики Крым, поскольку не воспользовалась единственным (!) законным способом попасть на полуостров через один из 3 пропускных пунктов на административной границе Херсонской области и АР Крым. Юлия Самойлова незаконно, в нарушение украинского законодательства, попала на территорию временно оккупированного Крыма и, соответственно, на 100% подлежит процедуре запрета въезда на территорию Украины.
Я уверен, что именно такой запрет в самое ближайшее время должен и будет вынесен Службой безопасности Украины. Это единственно правильное и законное решение. Помимо этого, неизбежный скандал сыграет на руку Украине. Певица Джамала, которая и привезла Евровидение в Украину как победитель прошлогоднего конкурса с песней о трагической судьбе крымскотатарского народа, имеет полное моральное право требовать недопуска Самойловой на территорию Украины. Мы получим отличный шанс ещё раз напомнить всему миру (да-да-да) о незаконной российской оккупации украинского Крыма и сталинской депортации 1944 года. Спасибо, Россия, ты никогда нас не подводишь и даёшь нам отличный шанс!
Поскольку надежды на Минстець нет, впрочем, как и всегда, призываю всех неравнодушных включаться и отработать тему по полной. Самойлова должна быть объявлена персоной нон грата и её физическое состояние не может служить оправданием за совершенное правонарушение! Перед законом равны все, будь ты Кобзоном, Пореченковым или Самойловой.
Напередодні третьої річниці анексії Криму член Меджлісу кримсько-татарського народу, керівник “Кримськотатарського ресурсного центру” Ескандер Барієв розповів “Апострофу” про головні проблеми півострова, про його мілітаризацію і перспективи повернення в Україну.
– Чи багато переселенців, які спочатку переїхали на материкову частину, а потім, розчарувавшись, повернулися назад?
– Станом на грудень 2016 року 29 556 осіб отримали статус вимушеного переселенця. Цю цифру можна сміливо помножити в 1,5-2 рази, тому що тут не враховуються студенти, ряд людей, які насправді переїхали, але не є зареєстрованими як вимушені переселенці. Тобто, близько 45 тисяч вимушено виїхали з Криму і Севастополя. Ці люди стикаються з низкою проблем, на початковому етапі і багато хто з них, не знайшовши себе, поїхали знову в Крим. Хтось знову залишився там, хтось знову приїхав на материкову частину, тому в процентному співвідношенні дуже важко простежити.
Ніхто цим цілеспрямовано не займається, крім тієї реєстрації переселенців, якою займається система Міністерства соціальної політики …. Ми плануємо все-таки систематизувати цей процес, але у нас, як у громадської організації немає таких можливостей. Цим в першу чергу повинна займатися держава. Для нас ще важливо ідентифікувати з цієї загальної чисельності кількість саме кримських татар. Тому що сьогодні Російська Федерація здійснює військові злочини і порушує Женевську конвенцію щодо заміщення населення. Тобто, видавлюються активні проукраїнські громадяни з Криму, а на територію Криму ввозиться російське населення.
– Ви маєте на увазі військових чи цивільне населення?
– І військове і цивільне. Ми проводили розрахунки, і за нашими даними, близько 120 тисяч вже ввезено на територію Криму і Севастополя. Це класичний приклад заміщення. Причому ті репресивні дії, які проводяться в Криму, в першу чергу, по відношенню до кримських татар, сприяють тому, щоб люди були змушені їхати з Криму.
– До чого це призведе? Наприклад, якщо буде повторний референдум, то, таким чином, створюється лояльна більшість?
– Ми не повинні допускати повторного референдуму. За 3 роки дійсно багато змінилося. Люди просто боятися. Повторний референдум за яких умов? Після референдуму, окупації проводили дослідження, в тому числі і телефоном. Я, чесно кажучи, був в шоці. Що можна сказати, коли по телефону дзвонять і питають: “Як ви ставитеся до Росії?” Як я можу сказати, якщо невідомо, хто по той бік телефонного зв’язку: може це представник ФСБ, який потім прийде і тебе заарештує. Зрозуміло, що люди не говорять правду. Крім того, сама ситуація, яка сьогодні є в Криму, на думку самих людей, схожа на 37-й рік, коли боялися говорити вголос. І це дійсно так.
– Які шляхи деокупації Криму ви бачите? Багато зараз говорять, що це можливо тільки у наслідок розпаду Російської Федерації. Інші, вважають, що Україна повинна показати приклад успішної економіки, і тоді кримчани самі захочуть повернутися.
– Я не вірю в те, що приклад успішної економіки поверне кримчан знову в Україну. Може деяких кримчан, які змушені виїхати, або щоб вирішити якісь свої економічні питання, але це не буде повноцінним повернення Криму з кримчанами.
Крім того, давайте бути реалістами, або прагматиками, ми ж розуміємо, що економіка України не буде розвиватися швидше або краще, ніж економіка Російської Федерації, незважаючи на те, що російська економіка зараз не в кращому стані і в 2017 році золото-валютні запаси будуть вичерпані. Але поки ціна на нафту і газ трохи підвищилася – все не так плачевно.
Але при всьому цьому ще є й інший фактор – Китай. Відтік капіталу з Китаю відбувається, відповідно буде і попит на сировину зменшуватися і дешевшати. Тому, тут мріяти про те, що в Україні буде велике економічне зростання можна, але через 20-50-100 років зміниться ряд поколінь. Адже якщо ми візьмемо навіть Крим, ми чітко побачимо, що ті ж кримські татари, які приїжджали в 1991 році, і які були в 2013 році – це були різні кримські татари. Також як і населення Криму, яке по-різному сприймало повернення кримських татар в 1991 році і в 2013 – це теж було різне населення. Тобто, мова йде про те, що з’являлося нове покоління, яке виховувалося і росло в Україні, яке росло зовсім в інших умовах порівняно з Російською Федерацією. Ці 3 роки йде масовий пропагандистський тиск і на учнів в школі, і на людей, і на інформацію, яку вони дивляться по телебаченню. У людей змінюється думка, навіть у самих проросійських людей, жителів Криму, теж змінюється думка.
– Як в даному випадку впливає режим санкцій і невизнання міжнародним співтовариством статусу Криму?
– Для того, щоб знати про санкції, про цілі санкцій і міжнародну позицію або про ті процеси міжнародні, які відбуваються, потрібно отримувати інформацію з різних джерел. На 2013 рік користувачів інтернету в Криму було всього 17%. Ось уявіть собі, скільки людей можуть отримувати повну інформацію? Адже в більшості своїй кримчани не дивляться аналогового телебачення, яке сьогодні контролюється Російською Федерацією. Але будь-який, навіть нормальний громадянин, дивлячись цю пропаганду, починає вірити, тому що навіть якщо люди відчувають якийсь погіршення, вони починають виправдовувати: ну, Слава Богу, що у нас в Криму не так, як на Донбасі, що нас не вбивають. І в цьому плані: «Спасибі Путіну». Є й такі вирази.
Тому єдиний спосіб – це чекати, коли Росія ослабне, коли їй буде дуже складно утримувати Крим і просто відмовиться від цієї затії. А це буде, я думаю, найближчим часом. Ті санкції, які діють, вони цілком ефективні. Інше питання, якщо ми говоримо знову ж, тільки про Крим, сьогодні санкції пов’язані з анексією Криму, з порушенням цілісності України, але немає персональних санкцій у зв’язку з порушенням прав людини в Криму. І ось наше завдання, завдання правозахисників – домогтися того, щоб відносно Криму були введені додатково персональні санкції у зв’язку з порушенням прав людини.
– Проти кого такі персональні санкції потрібно ввести?
– Цю ініціативу ми умовно називаємо «тисяча пунктів», щоб були санкції щодо тих людей, які беруть участь в репресивних діях по відношенню до жителів Криму. Припустимо, це можуть бути судді, в тому числі судді, які свого часу давали присягу Україні або судили від імені України. Таких там багато. Це, скажімо, представники поліції окупаційної влади, представники прокуратури і так далі, які безпосередньо приймають рішення і участь в репресивних діях по відношенню до кримчан.
Наше завдання – посилювати ці санкції і демонструвати, що ми все-таки не спимо, продовжуємо працювати, і коли набереться цей кейс, і те, про що я говорив, та ж резолюція ООН, Європарламенту – це будуть досить серйозні документи. Тому що у людей в Криму складається думка: добре, поїхали, поговорили, знову співчуває нам Європа, знову співчуває нам Америка, і так далі.
Ні, насправді це тривалі дипломатичні процеси. Для того, щоб зберегти, продовжити, або посилити санкції, потрібен кейс. Тому що саме прийняття рішень щодо санкцій, особливо в Європі, це консенсусне рішення, а не просто рішення когось, припустимо більшості, а саме консенсус всіх учасників. Тому, коли ми показуємо той кейс порушення прав людини, той кейс процесів, які відбуваються в Криму, то це дає можливість для продовження санкцій.
Знову ж, сама Європа тільки в 2015 році втратила близько 17 мільярдів від санкцій. Тому ми повинні розуміти, що десь ми повинні перетерпіти, десь ми повинні розуміти, що нам буде складно, але ми це робимо для того, щоб забезпечити якесь стабільне майбутнє і нарешті отримати повну незалежність, де ми самостійно приймаєм рішення. Ми повинні розуміти, що нам сьогодні складно, але поки буде економічно сильна путінська Росія, вона буде приносити проблеми всім українцям. І вона не зупиниться тільки на сході і на Криму. У 2008 році відбувалися події в Грузії, і тоді вже припускали, що Росія не зупиниться на Грузії і буде продовжувати свою експансію далі.
– А чим тоді пояснюється сирійська історія?
– Є хороший аналіз енергетичної причини початку цієї війни, в тому числі і по відношенню до України, тому що як раз по Чорноморському басейну планувалося здійснити ряд таких енергетичних різних шляхів: нафтопроводи, газопроводи і так далі. В тому числі, в переддень виходу даних окупаційних дій і агресії Російської Федерації були укладені певні договори з розробки Чорноморського шельфу, на сході – з розробки сланцевого газу.
Крім того, в Чорноморському регіоні, якщо ми візьмемо ближче до Румунії, там працюють великі нафтові компанії, але в зв’язку з агресією Російської Федерації вони пішли не тільки з України, а й з Європейських країн. Ніхто не буде вкладати свої ресурси, якщо ситуація нестабільна в цьому регіоні. І це вигідно Російської Федерації. Тому вона створює такі спеціальні локальні нестабільні гарячі точки, в яких не буде розвиватися бізнес, видобуток нафти, газу і іншого, тому що тоді Росія, будучи сировинною державою, втрачає власний дохід.
– Як вважаєте, чому в Європі зростає популярність ультраправих настроїв? Європа втомилася від кримського питання?
– Це цілеспрямована політика Росії. Ось чому, думаєте, Росія активно бере участь в бомбардуванні мирного населення в Сирії? Біженці, які тікають з Сирії, вони біжать до Європи. Для стабільної багатої Європи, коли поруч з’являється біженець, який в будь-який момент, через те, що у нього немає грошей на шматок хліба або на одяг, може залізти в будинок – виникає проблема. І Європа починає виділяти величезні кошти для того, щоб адаптувати цих людей, створити для них будь-які умови.
Але, на цьому ж тлі ми все частіше і частіше бачимо такі ісламські терористичні акції. Це лякає людей. Це лякає тих європейців, які жили спокійно, а тут поруч потенційна загроза, тим більше зовсім іншого в цивілізаційному плані світу. Там зовсім інші погляди, інші підходи. Зрозуміло, що цивілізація не на тому рівні розвитку, а на рівні сприйняття світу і підходів. І тому якраз ця хвиля біженців, в тому числі і створює в Європі активність та піднімає такі ультраправі настрої. При цьому Росія проводить пропаганду і фінансування цих ультраправих сил, щоб вони могли прийти до влади.
Тому, для нас дуже важливий 2017 рік. Він буде або переломним, або це буде рік, коли ми побачимо, що відбудеться деоккупація. Дуже важливо пройти інші рубежі після виборів в США: вибори у Франції, вибори в Німеччині та в ряді європейських країн. Ми повинні сприяти тому, щоб здорові сили в Європі, ці впливові люди, залишилися при владі, або їм подібні були при владі, але ні в якій мірі не ультраправі або ліві, ставку на яких робить Російська Федерація.
– Так, а що може сприяти деокупації Криму цього року?
– По-перше, зовнішньоекономічний борг, економічне ослаблення Росії, золотовалютні запаси, які вичерпуються. Скільки б вони не друкували рубль і не намагалися говорити, що все нормально, все-одно це все досить серйозно відбивається. Та й самі люди в Росії вже починають говорити, що через вас, кримчан, нам стало жити гірше. Ось вам і реальна динаміка ефективності санкцій.
– Що на тлі міжнародних санкцій повинна робити Україна?
– Повинна бути все-таки стратегія України щодо деокупації і євроінтеграції, повинні прийматися вже сьогодні ряд нормативно-правових документів, які сприятимуть якнайшвидшій реінтеграції України. Тобто ми вже повинні сьогодні бачити, яким буде Крим, як він буде відновлюватися.
Крім того, я ще з 2014 року постійно говорив: щоб утримати, припустимо, тих же людей, які вірять в Україну, ми в тому числі повинні тут приймати рішення, які дозволять через захист власних інтересів громадян зберегти їхню довіру і надію нашої держави. Один з елементарних прикладів: в українські часи в Криму дійсно складно було вирішувати земельні проблеми, і вони вирішувалися тільки тому, що була корупційна схема у владних структурах, як у органів місцевого самоврядування, так і центральних виконавчих органах. Люди змушені були знову ж проводити захоплення земель.
– Рейдерство?
– Ні, звичайні люди через те, що їм не давали земельні ділянки, захоплювали землі, знаючи, що ці землі не належать кому-небудь. Не з метою відбору, а з метою, щоб їм виділили земельну ділянку для проживання. І в українські часи цих людей особливо не чіпали, але в той же час це питання зависло. Але рано чи пізно в Криму все одно потрібно буде вирішувати цю проблему, і, якби не було окупації, її все одно рано чи пізно потрібно було б вирішувати, а тим більше зі звичайними фізичними особами. Це десятки тисяч людей, і відповідно і десятки тисяч сімей (не тільки кримські татари). Але при всьому тому, тут виходить, що українське законодавство щодо виділення земельних ділянок дуже сильно відрізняється від російського. А за російським законодавством у цих людей все більше і більше проблем, і вони все більше втрачають надію на те, що вони зможуть отримати земельну ділянку і відповідно там є ряд нюансів. Це практично додаткова тисяча кейсів для європейського суду з прав людини знову ж таки на користь України. Цим потрібно займатися. Це тисячі людей, тисячі сімей, які будуть вірити і довіряти державі, в якій вони жили.
– Щодо майна: вже рік діє постанова Кабміну, якою обмежується ввезення і вивезення майна. Як ви оцінюєте її ефективність? Чи не зіткнулися рядові кримчани з проблемами після введення в дію цієї постанови?
– Ні. Насправді, ця постанова була прийнята у зв’язку з громадянською блокадою Криму. Цим ми зупинили потік тих продуктів харчування, які провозилися туди. Причому без мита. Цим самим утримання або утримання Криму набагато ускладнилося для Російської Федерації. Тільки в 2015 рік Крим Російської Федерації обійшовся, за приблизними підрахунками, в 5 мільярдів доларів. На сьогоднішній день є великі перебої з водою, і причому, що стосується води, тут цікава ситуація в тому, що коли надходила вода Північно-Кримським каналом, то дуже багато води йшло в підгрунтовий простір і було дуже багато цієї води. Тому, коли люди рили колодязі або свердловини, то надходила вода саме прісна. А після відключення подачі води по Північно-Кримському каналу, вже в багатьох колодязях і свердловинах просто пішла солона вода. Це велика проблема. І чим далі, тим вона буде більшою.
– Вода – це основна проблема, з якою зараз стикаються жителі в Криму?
– Тепер це друга проблема після забезпечення електроенергією. Скільки б не заявляли, що вони провели енергетичні мости, що подають по ним електроенергію і так далі, на сьогоднішній день без української електроенергії вони повністю впоратися не можуть, тому що все одно з України подається електроенергія до Криму. Але при цьому вже подається в обмеженій кількості і тому, наскільки я знаю, в новорічні дні в Криму, і в перші дні, як температура опустилася, у людей виникли серйозні проблеми з електроенергією. Окупант, який контролює цю територію, зобов’язаний її забезпечувати. Далі поставка продуктів харчування: так, дійсно, сьогодні наші співвітчизники підтверджують, що в принципі магазини в Криму повні. Але у скільки обходиться доставка цих продуктів? Сьогодні ціни на продукти в Криму вище московських, при тому всьому, що заробітна плата і пенсія ні в якій мірі не можуть зрівнятися з московськими. Максимум – середньоросійські. Тому люди відчувають, що життя досить ускладнилося.
– Наскільки можливо побудувати в Криму автономну газову електростанцію, про що раніше неодноразово заявляла російська сторона?
– Вони там будували різні перспективи, але я знаю, що ще в 90-ті роки говорилося про те, що Крим може забезпечити прісною водою за допомогою переробки солоної. Але це дуже дорого. Так, насправді є така технологія і можливість, але наскільки дорого буде коштувати ця вода? Крім того, вони заявляли про те, що вони і міст побудують, але це все залежить від інвестицій. У порівнянні з 2015 роком в 2016 році фінансування Криму вже скоротилося. В 2017 році скоротиться ще в 5 разів, і про це публічно заявляли перші особи Російської Федерації …
– Грошей немає, але ви тримайтеся?
– Так. Рано чи пізно грошей не буде взагалі. Враховуючи те, чим займається Росія зараз, можна зробити висновок, що вони бачать Крим не у вигляді рекреаційної території, вони бачать Крим більше як полігон, куди можна ввозити озброєння. І вони вже досить багато туди доставили озброєння.
– Як, наприклад, ракетні системи СІ-400? Про що говорить ця мілітаризація півострова?
– Вони будуть мілітаризувати півострів і ввозити туди зброю для того, щоб тримати на мушці всю Європу. Те озброєння, яке ввезли на сьогоднішній день в принципі може накрити Румунію, Болгарію, Польщу. Ми бачимо зараз неадекватні дії РФ в Сирії, ми бачимо це на сході України. Так що від сьогоднішньої путінської Росії можна очікувати всього. Крім того, ми знаємо, що не тільки в Криму, але і на кордоні з країнами Європейського союзу за даними НАТО співвідношення сил 1:7. Військові експерти кажуть про те, щоб утримати наступ достатньо співвідношення 1:3. Сьогодні ж для того, щоб утримати можливий наступ Російської Федерації, європейським країнам і країнам НАТО потрібно нарощувати присутність збройних сил НАТО на своїх прикордонних територіях як мінімум в 3-4 рази. Багато що залежить від Європи, США. Але останнім часом вони були зайняті внутрішніми процесами. Коли вже пройдуть вибори, я думаю буде більш чітка, більш принципова позиція європейців, ну і країн Північної Америки.
– Зараз як якийсь мем сприймається будівництво Керченського моста. Як вважаєте, чи вдасться Російській Федерації все ж реалізувати цей проект?
– Я намагався уточнювати у наших людей, які там, чи якісь роботи проводяться. Але щоб реально побачити міст, що він дійсно будується, що якісь є передумови до того, що він реально буде завершений, ніхто однозначно сказати не може. Все впирається в фінансування. І з огляду на те економічне становище, з яким стикається Російська Федерація в зв’язку з санкціями, і ті санкції, які у будь-якому випадку продовжили до липня місяця 2017 року, вони будуть сприяти тому, щоб цього моста не було.
І знову ж таки, повинна бути активна наша робота, робота дипломатів України, для того, щоб санкції тривали. Тому що навіть при спілкуванні з представниками санкцій комітету, з європарламентарями, вони кажуть: насправді, те, що 2 роки Європа підтримує санкції щодо Росії – це вже велике досягнення. Найголовніше, щоб ми ці досягнення не упустили або не втратили даремно.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
