404 Not Found

nginx/1.18.0 (Ubuntu)
Суспільство

Пять лет назад донецкий художник Сергей Захаров попал в тюрьму “ДНР”. До этого он успел разместить на центральных улицах Донецка изображения Игоря Стрелкова, который целится себе в висок, Шарикова в военной форме с флагом Новороссии, олицетворяющие смерть скелеты рядом со сбитым малайзийским “Боингом” и другие рисунки. Художник говорит, что хорошо помнит дату своего ареста, а вот освобождения – нет …

Наверное, поэтому подзаголовок его романа-комикса “Дыра” о произошедшем с ним, – “Август 2014”. Эта книга опубликована на украинском языке в 2016 году, сейчас опубликован ее перевод на русский, пишет Радио Свобода.

Сергей Захаров провел в заключении у сепаратистов полтора месяца. И на рисунках, которые легли в основу повествования, рассказывается о том, что он пережил. Бесконечные избиения, пытки, когда задыхаешься от недостатка воздуха в не приспособленном для содержания пленников тесном помещении, имитации расстрелов. Вот что он пишет об этом в своей книге:

“Ствол пистолета, направленный прямо в лоб – не самая приятная штука. Особенно, когда палец на курке держит не совсем вменяемый человек, находящийся, к тому же, под воздействием алкоголя. Я читал, что в подобных ситуациях у людей за секунду вся жизнь проносится перед глазами. У меня такого не было. Я смотрел в дуло пистолета и думал, что если будет выстрел, то мои мозги запачкают всю стену, что была сразу за мною. Некрасиво как-то. Неэстетично…”

Одна из страниц комикса

Рисунки Захарова – это бесконечная череда замученных людей, в основном лежащих на полу камер, в коридорах и кабинетах с письменными столами, избиваемых вооруженными людьми в военной форме. На них не всегда можно разобрать опознавательные знаки, и, если не знать, что речь идет о происходившем в Донецке в 2014 году, можно вообразить любую тюрьму в тех странах, где пытки стали частью повседневности.

Повествование в книге начинается с приездом в Донецк “стрелковцев” – подчинявшихся отставному сотруднику ФСБ России Игорю Стрелкову вооруженных людей, вынужденных уйти из Славянска после наступления украинской армии, потом – “референдум”, акции Захарова на донецких улицах и арест:

Реферндум в Донецке. Один из рисунков книги "Дыра"

Реферндум в Донецке. Один из рисунков книги “Дыра”

“Ради такого события боевики даже оцепили практически весь квартал. Зачем? Может, боялись, что кто-то попытается меня освободить. Обыскали и дом, и находившуюся рядом мастерскую. Забрали все мои работы, компьютер, всё, что имело хоть какую-то ценность. Отобрали и машину. С ней, правда, энкавэдэшникам пришлось повозиться. У машины была неисправность, и я сразу сказал чекистам, что она не заводится. Не поверили. И, как не удивительно, машина завелась. И даже проехала метров двести, после чего заглохла окончательно и дальше уже везти никого не хотела. Тогда чекисты-мародеры (а как еще назвать тех, кто забирает чужое имущество?), прицепили ее тросом к бусику и дотянули до стоянки возле СБУ, где я и видел ее последний раз”, – пишет в книге “Дыра” Сергей Захаров.

О том, почему он назвал книгу именно “Дыра”, и начался наш разговор:

– Оно само по себе красноречиво. Кроме того, в нем есть часть от аббревиатуры “ДНР”. Да и сейчас жители Донецка пользуются этим названием – Дыра. Они говорят “у нас в Дыре”. Оно отражает нынешнее состояние этого места.

– На ваших рисунках в книге очень много людей с оружием, людей, которые находится в заточении, подвергаются пыткам. Это – то, что вы сами пережили в заключении?

– Да, это основано на моем опыте и это довольно неприятные ощущения. Но я хочу сказать, что ничего уникального в моей истории нет. Я имею в виду, что все благополучно закончилось. Ведь многие люди пропали без вести, мы не знаем, что произошло со многими из тех, кто попадал в подвалы. Я общался с людьми, которые пережили то же, что и я, слышал их рассказы… там вещи пострашнее происходили. Поэтому сказать, что мой случай – какой-то уникальный – я не могу. В тот период это происходило в Донецке массово. А что касается ощущений… ну, как нормальный человек может себя чувствовать, когда бьют и издеваются над ним? А когда тебя выводят на расстрел, когда реально можешь представить, что это последний миг в твоей жизни? Это тяжелые переживания.

​– Почему вы решили передать все пережитое вами в виде комикса и что хотели донести до читателя?

– Первая цель, наверное, все-таки показать не столько происходившие события, сколько места несвободы, через что проходят люди. Из этих мест невозможен репортаж как таковой в силу понятного ряда причин. То есть ни фотограф, ни оператор не может это снять. Те, кто прошел через это, могут передать этот опыт вербально и обычно человек, воспринимающий эту информацию, все равно, опираясь на свой опыт, будет визуализировать это и интерпретировать по-своему. А реальная картинка может быть другая. Художник может нарисовать, сделать вот такую визуализацию. То есть фактически эта книга – репортаж. В этом ничего нового нет, мы знаем много графических новелл такого формата, которые описывают подобные ситуации. Но, я думаю, именно эта форма лучше достигает цели, чем любое описание. То есть на самом деле это очень мощный формат. Я раньше с ним не был знаком, но углубился, изучил и полюбил, в конце концов, именно комикс.

– В книге вы пишите, что когда вас освободили, вы немедленно захотели нарисовать то, что с вами произошло, но вы боялись это делать. Когда вы начали визуализировать тот опыт, через который прошли?

– Первый рисунок я сделал еще в Донецке. Ну, не столько я боялся, сколько мои родные. Они просто говорили: “не дай бог, опять придут, увидят эти рисунки…” И этот страх понятен. Поэтому я продолжил свою работу уже когда уехал оттуда. В некотором роде это даже можно назвать арт-терапией: конечно, переживаешь все заново, но при этом отдаешь листочку бумаги, то есть выносишь из себя.​

– Ваш комикс теперь переведен на русский. Вы надеетесь, что среди ваших читателей будут россияне?

Обложка русскоязычного издания книги

Обложка русскоязычного издания книги

– Если книга попадет к кому-то из россиян, я думаю, это будет довольно полезное и познавательное чтение. К тому же часть людей, живущих в Украине, в том числе и я, русскоговорящие. Хотя, наверно, это не совсем для них, потому что доступна украинская версия для прочтения. Украинский вариант – первое издание – был немножко сырой. Нынешний лучше проработан. Будут переводы и на европейские языки, потому что нашим ближайшим союзникам, ближайшим соседям надо рассказывать от первого лица, что у нас происходит, многие до конца не понимают, что случилось.

– Ваше заточение длилось полтора месяца. Что было самым страшным во время этого периода и что сложно передать на бумаге в виде рисунка?

– Если исключить моменты, когда тебя мучают, самое ужасное, конечно, когда ты понимаешь, что твои родные не знают, где ты. То есть ты просто пропадаешь – и все, и не можешь подать весточку, что ты там, по крайней мере, живой.

​– А то, что вас выводили на расстрелы, что держали в нечеловеческих условиях, что нечем было дышать, вы теряли сознание?

– Конечно, это ужасно. Это страшно.

Цитата из книги “Дыра”:

“Первым делом нас с моим невольным компаньоном закинули в тесный отсек железного кунга, предназначенного, по всей видимости, для инструментов. Там одному сложно было бы поместиться, а вдвоем – места не было совсем. Когда поворачивался один – нужно было синхронно поворачиваться и другому. Иначе мы в нем просто не помещались. Ночью еще как-то пересидели в этом кунге, а утром начало припекать солнце. Наша маленькая камера пыток раскалилась, и мы начали терять сознание. Я стал бить ногами в стены, просить воды. Нас вытащили. И тут нам повезло. В этот день в военкомат по каким-то своим делам случайно пришел врач. И он увидел, что мы в полумертвом состоянии. Он сделал нам по три укола, обработал раны. Нам дали баклажку воды и опять засунули в пыточную камеру под названием кунг”.

​– Когда вы решили вынести и показать на людных донецких улицах свои рисунки, вы не боялись, что это закончится именно тем, чем это закончилось, то есть заточением и пытками, мучениями?

– Я понимал, что это может произойти, и когда я прикручивал к ограждению первую работу, у меня от страха тряслись руки. Но самое опасное, как я тогда думал, была ситуация, когда тебя застигнут на месте. Но что кто-то будет выслеживать меня – я не ожидал. На тот момент военные действия вошли в горячую фазу и я не мог представить себе, что в такой ситуации будут искать художника.

Одна из первых уличных инсталляций художника в Донецке

Одна из первых уличных инсталляций художника в Донецке

​– Почему же вы, несмотря на страх, все равно делали такие публичные акции?

– Я хотел что-то делать, бороться теми средствами и инструментами, которыми я владел. И я это делал. В первую очередь я это делал для себя. И люди, которые видели рисунки, тоже понимали, что они в городе не одни, что среди всех этих зомби есть еще нормальные люди. И это тоже было моей целью – показать, что мы есть, что мы в городе, что такие люди не одиноки.

– А вы наблюдали за реакцией людей на свои работы в Донецке? Как они реагировали?

– Я делал обход после размещения. Я не видел никакой агрессивной реакции, наоборот, это вызывало смех. Люди, молодые ребята подходили, делали селфи. Но дело в том, что работы долго не висели. В принципе, я этого ожидал, думал, что мы живем в эпоху интернета, и понимал, что нужно все это размещать в сети. Больше аудитория, конечно, была там.

– Вы пишете, что за сепаратистами стоят российские военные. Когда наступил тот момент, когда вы это поняли?

– Это было видно с самого начала, когда в Донецке началось какое-то движение, уже тогда было понятно, что есть влияние России. Оно было неприкрытым. Было довольно много людей с российским говором. Поэтому у меня вообще не было на этот счет никаких иллюзий. Кто всё это поддерживает, было понятно изначально. Среди местного населения, конечно, были разные настроения, но в городе появились приезжие, и это тоже было видно. Мой первый допрос вели люди специально обученные, видимо, какие-то офицеры с довольно четким российским акцентом.

Допрос

Допрос

​– Вы следите за тем, что происходит сейчас в Донецке?

– Конечно же, слежу и интересуюсь происходящим там. Это мой дом, есть люди там, с которыми я общаюсь, и они рассказывают все, что там происходит. Ничего неожиданного, все ожидаемо. Я изначально, когда велись какие-то споры, разговоры, говорил своим товарищам: “То есть, вы ходите быть Приднестровьем, вы хотите быть Абхазией?” А они отвечали: “Нет, у нас же будет совершенно по-другому”. Но по-другому не произошло, люди прозябают. Жизнь продолжается, но это уже не тот город, экономическое состояние, все остальное. Там ничего хорошего не происходит. Это действительно дыра, болото, в котором живут люди.

Сергей Захаров на выставке своих рисунков, которые вошли в комикс "Дыра"

Сергей Захаров на выставке своих рисунков, которые вошли в комикс “Дыра»

​– Что произошло с вашим домом, с вашей мастерской?

– Они пустуют. Был момент, когда туда поселились боевики, жили у меня в доме. А сейчас все пустует. У меня есть там родственники, они говорят, что все осталось в запущенном состоянии.

– Ваши родственники решили не уезжать из Донецка, несмотря на то, что произошло?

– Да нет, уже вот решили как раз уезжать.

– Что стало импульсом уезжать именно сейчас? Пять лет прошло, ситуация ухудшается?

– Уже понятно, что нет никаких перспектив. У всех нас была надежда. И я, будучи в Киеве, и другие переселенцы, которые выезжали, говорили, ну, на неделю, на месяц, ну вот еще год прошел, вот два… а тут уже пять лет. Уже понимаешь, что это надолго.

– И тем не менее вы надеетесь, что Донбасс вернется в Украину, или, по вашему мнению, этого никогда не произойдет, и ситуация будет заморожена?

– Нет, мы уверены в обратном, это произойдет. Скорее всего, поздно, а не рано, но это произойдет. Выиграть эту войну военным путем мы не можем, но она выигрывается только военным путем. Поэтому тут уже вопрос времени. Когда империя рухнет. Это неизбежный процесс, только непонятно, на долго ли это затянется.

—

Александра Вагнер, опубликовано в издании  Радио Свобода

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На позачергових виборах до Верховної Ради 21 липня впевнену перемогу здобула президентська партія «Слуга народу». Від неї до нового парламенту зайдуть 254 народні депутати – вперше в історії України політична сила матиме «монобільшість» у Верховній Раді.

Серед обраних від «Слуги народу» – 124 депутати за партійними списками і 130 – у мажоритарних округах. Але проблемою президентської партії стало те, що «Слуга народу» отримала приголомшливу перемогу, та, схоже, виявилась до цього зовсім не готовою. Регіональні осередки формували волонтери й місцеві активісти, які через оголошення дострокових виборів не мали достатньо часу на залучення кадрів. Тому центральному офісові, очевидно, довелось шукати надійних людей, яким би можна було довірити той чи інший регіон. Вони не завжди публічні, але саме вони – реальне обличчя влади. Хто ці тіньові «диригенти»? Чому їхні імена не публічні? І наскільки їхній бекграунд відповідає задекларованим принципам Володимира Зеленського?

«Схеми» вирішили дослідити, хто з представників команди Зеленського опікувався списками майбутніх депутатів і хто має безпосередній вплив на роботу президентської партії в регіонах. Першим звернули увагу на Харків. Адже саме там навесні цього року у ЗМІ заговорили про так званого «тіньового куратора» штабу команди Зеленського на виборах. Його ім’я – Вадим Слюсарєв.

У минулому помічник Артема Пшонки, він перш за все відомий тим, що довгий час прослужив прикордонником у Харкові – а за часів Віктора Януковича його кар’єра стрімко пішла вгору, і він отримав високу посаду у Києві. Саме Слюсарєв, як виявили журналісти «Схем», має вплив на кадрову політику на Харківщині – зокрема, на формування списку «Слуги народу» в мажоритарних округах на виборах до Верховної Ради.

Про роль Вадима Слюсарєва і його зв’язки з мажоритарниками – у матеріалі Георгія Шабаєва.

Сірий кардинал харківської «мажоритарки»?

21 квітня, день другого туру виборів президента України. Володимир Зеленський перемагає із великим відривом. На хвилі піднесення від перемоги голова штабу «Слуги народу» на Харківщині Павло Сушко публікує світлину, де команда святкує перемогу свого кандидата.

«Це – лише мала частина команди харківського штабу Володимира Зеленського! Дякую нашій великій «Зе!Команді!» – дописує під світлиною Сушко.

На світлині голови штабу «Слуги народу» на Харківщині Сушка є і Вадим Слюсарєв (чоловік з двома піднятими догори руками)

На світлині голови штабу «Слуги народу» на Харківщині Сушка є і Вадим Слюсарєв (чоловік з двома піднятими догори руками)

​На задньому плані – чоловік з двома піднятими догори руками. Це – Вадим Слюсарєв. Саме він – як виявили «Схеми» – через бізнес пов’язаний із щонайменше чотирма харківськими мажоритарниками.

Як виявили «Схеми», Вадим Слюсарєв через бізнес пов’язаний із щонайменше чотирма харківськими мажоритарниками

Як виявили «Схеми», Вадим Слюсарєв через бізнес пов’язаний із щонайменше чотирма харківськими мажоритарниками

​170-й округ у Харкові. Він охоплює частину Московського району міста, одного із найбільших, який харків’яни називають «Салтівкою». Тут за кандидата від «Слуги народу» Андрія Одарченка віддали свої голоси понад 31 тисяча харків’ян. На 10 тисяч голосів менше набрав його найближчий конкурент – кандидат від «Опозиційної платформи – За життя» Дмитро Святаш, у нього – 21 тисяча голосів голосів. Для Святаша цей округ раніше був переможним – там у 2014-му він зайшов до парламенту. Та цього разу кандидат від «За життя» програв «слузі».

За кандидата від «Слуги народу» Одарченка на 170-му окрузі віддали голоси понад 31 000 харків’ян

За кандидата від «Слуги народу» Одарченка на 170-му окрузі віддали голоси понад 31 000 харків’ян

​На сайті партії вказано, що Одарченко закінчив Харківську державну академію технології та організації харчування і Харківський державний університет харчування та торгівлі (ХДУХТ), де він натепер – декан факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю.

У 2017 році Одарченка ловили на керуванні автом у нетверезому стані. За протоколом Нацполіції, він кермував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння і відмовився від проходження тесту на виявлення алкоголю в крові. Сам Одарченко заявив, що не пив і не вживав наркотики, а його автомобіль правоохоронці зупинили без будь-якої причини.

У підсумку справу проти Одарченка закрили через відсутність доказів. Поліція мала зафіксувати відмову від експертизи на відео, але виявилось, що диски із записами, які поліція подала в суд, пошкоджені.

Іще донедавна Андрій Одарченко мав бізнес. Згідно з даними реєстру юридичних осіб, він володів низкою фірм у Харкові, які займаються орендою й управлінням орендованою нерухомістю.

Одна з них – ТОВ «Градієнт інвест», із якої Одарченко вийшов напередодні парламентських виборів – 25 червня. Тепер її засновником значиться його батько – Микола Одарченко. За контактним номером «Градієнт інвесту» можна зв’язатися ще й із ТОВ «Рубікон Трейдінг», співвласником якої є згаданий раніше Вадим Слюсарєв (на 99%).

Фірма «Градієнт інвест», із якої Одарченко вийшов напередодні виборів, має спільний контактний номер із ТОВ «Рубікон Трейдінг», співвласником якої є Слюсарєв

Фірма «Градієнт інвест», із якої Одарченко вийшов напередодні виборів, має спільний контактний номер із ТОВ «Рубікон Трейдінг», співвласником якої є Слюсарєв

​«Схеми» вирішили придивитися до інших «мажоритарників» у Харкові – чи немає у них зв’язків із людиною, яку в Харкові називають «неофіційним куратором» штабу президентської політсили.

«За даними деяких джерел, є інформація, що він очолює неофіційний передвиборчий штаб Зеленського у Харківській області», – розповів активіст «Харківського антикорупційного центру» Володимир Рисенко.

Аналізуючи переможців на позачергових парламентських виборах у мажоритарних округах Харкова й області, журналісти виявили, що уповноважені особи, які представляли інтереси кандидатів «Слуги народу», працюють у фірмах Вадима Слюсарєва.​

173-й округ

На 171-му окрузі найбільшу кількість голосів «зібрав» Олександр Бакумов (л)

На 171-му окрузі найбільшу кількість голосів «зібрав» Олександр Бакумов (л)

​Цей округ також виявився переможним для «Слуги народу». Найбільшу кількість голосів харків’ян – понад 30 тисяч – «зібрав» 30-річний проректор Харківського національного університету внутрішніх справ Олександр Бакумов. Уповноважена особа партії в його окрузі на цих виборах вивела «Схеми» на прізвище Слюсарєва. Це – Ігор Пономаренко, він – директор ТОВ «Онікс-2006», яке займається управлінням орендованою нерухомістю. А от співволодіє цією фірмою вже знайомий Вадим Слюсарєв (на 96%). Причому Пономаренко цьогоріч попрацював не лише на парламентських виборах, але й на президентських: він також офіційно значився довіреною особою тоді ще кандидата в президенти України Володимира Зеленського.

179-й округ

На 179-му окрузі перемогу здобув адвокат Олексій Кучер

На 179-му окрузі перемогу здобув адвокат Олексій Кучер

​Тут переміг адвокат Олексій Кучер. У цьому окрузі уповноваженою особою партії «Слуга народу», від якої балотувався Кучер, був Вадим Беліченко – інженер ТОВ «Тієра», яка займається орендою та управлінням майном. Її власник – Вадим Слюсарєв.

181-й округ

А Дмитро Микиша переміг на окрузі № 181

А Дмитро Микиша переміг на окрузі № 181

​Іще один співробітник фірм Слюсарєва знайшовся і на окрузі, де також переміг кандидат від «Слуги народу» Дмитро Микиша. Інтереси партії в цьому окрузі як уповноважена особа представляв Юрій Степанець – директор ТОВ «Фронтера». Яким також співволодіє колишній прикордонник Вадим Слюсарєв (на 95%).

Уповноважені особи, які представляли інтереси кандидатів «Слуги народу», працюють у фірмах Слюсарєва

Уповноважені особи, які представляли інтереси кандидатів «Слуги народу», працюють у фірмах Слюсарєва

​Всі ці харків’яни пройшли до парламенту. І всі вони пов’язані зі Слюсарєвим – через його бізнес. Хто ж такий Слюсарєв – непримітна особа на фото зі штабу Зеленського, чиїм людям довіряють новообрані депутати?

Who is Mr. Sliusarev?

Вадим Слюсарєв – колишній прикордонник. У 2002 році він очолив відділення прикордонного контролю на контрольно-пропускному пункті «Гоптівка», що розташований у Харківській області на кордоні з Росією. Згодом, у 2006 році, він став начальником відділу прикордонного контролю «Дергачі», який об’єднав «Гоптівку» і «Козачу Лопань». Через три роки Слюсарєв пішов на підвищення і отримав посаду начальника відділу внутрішньої безпеки Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Картинки по запросу Вадим Слюсарєв

Вадим Слюсарєв – експрикордонник

Приблизно в ті ж роки Слюсарєв був помічником на громадських засадах народного депутата 5-го і 6-го скликання (у 2006–2012 роках) від Партії регіонів Артема Пшонки – сина колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки, який після Революції гідності втік до Росії. Дописувач сайту «Цензор.нет» називає Слюсарєва другом дитинства Пшонки-молодшого – вони обидва народилися у Краматорську.

Але найстрімкіший кар’єрний зріст Слюсарєва припав на президентство Віктора Януковича. Вже у 2011 році харківський прикордонник переїхав до столиці, де став начальником департаменту персоналу внутрішньої безпеки адміністрації Державної прикордонної служби України. У 41 рік він отримав звання генерал-майора.

В адміністрації ДПСУ Слюсарєв пропрацював до 2014 року – після подій на Майдані він звільнився з прикордонної служби і пішов у бізнес. Колишня державна служба не перестала бути для нього джерелом доходу навіть після звільнення. Тепер прикордонники платять фірмі Слюсарєва бюджетні гроші за оренду приміщення для розташування свого прикордонного пункту, яке нині у його приватних руках. Всього ж Слюсарєв є співвласником 9 компаній – через які простежуються зв’язки з мажоритарниками від «Слуги народу» в регіоні.

«Схеми» виявили кілька неоднозначних фактів щодо бізнесу Слюсарєва.

У 2017 році Слюсарєв став співвласником фірми «Фронтера», яка займається управлінням орендованим майном. Ця компанія примітна тим, що за часів роботи Вадима Слюсарєва в адміністрації ДПС придбала майновий комплекс «Дружба» – триповерхову адміністративну будівлю одразу біля КПП «Гоптівка». Тепер на третьому поверсі цієї будівлі розміщується Харківський прикордонний загін, у якого немає власного приміщення. Через це з бюджету щороку прикордонники мають сплачувати фірмі Слюсарєва сумарно 900 тисяч гривень орендної плати.

За часів роботи Слюсарєва у Східному регіональному управлінні ДПС компанія «Фронтера» придбала майновий комплекс «Дружба»

За часів роботи Слюсарєва у Східному регіональному управлінні ДПС компанія «Фронтера» придбала майновий комплекс «Дружба»

​Із компанією Слюсарєва «Фронтера» пов’язана ще одна суперечлива історія.

У 2013 році ця компанія отримала земельні ділянки поблизу «​Гоптівки», де зараз розміщуються магазини продовольчих товарів і пункти страхування.

У 2013 році компанія Слюсарєва «Фронтера» отримала земельні ділянки поблизу «​Гоптівки»

У 2013 році компанія Слюсарєва «Фронтера» отримала земельні ділянки поблизу «​Гоптівки»

Одну з цих ділянок поблизу кордону з Росією «Фронтера» використовує як паркінг. Опікується нею батько Слюсарєва – приватний підприємець, на рахунки якого надходить оплата за послуги паркування.

Одну з ділянок поблизу кордону з Росією «Фронтера» використовує як паркінг – а опікується нею батько Слюсарєва

Одну з ділянок поблизу кордону з Росією «Фронтера» використовує як паркінг – а опікується нею батько Слюсарєва

Іще одна земельна ділянка, яка теж тепер належить «Фронтері» Слюсарєва і яка розташовується там само на «Гоптівці», ставала предметом судового розгляду. Її у 2011 році купила фірма «Онікс-2006», яка займається орендою і управлінням нерухомістю і якою нині співволодіє Вадим Слюсарєв (на 96%), напряму у Дергачівської райдержадміністрації. З цільовим призначенням – для розміщення торговельного павільйону продовольчих і непродовольчих товарів.

У Службі автомобільних доріг у Харківській області тоді вирішили, що передача цієї земельної ділянки, яка перебувала у її веденні, відбулася з порушенням, тому звернулися до суду з позовом – визнати недійсним договір купівлі-продажу. Суд відкрив провадження у справі. Але на той час начальник Служби автомобільних доріг у Харківській області Костянтин Микуленко скасував довіреність юристові, який представляв інтереси служби у суді. Тож представляти службу стало нікому, і суд залишив справу без розгляду. Більше у Службі доріг до суду з цим питанням не зверталися.

«Схеми» надіслали запит до Держгеокадастру у Харківській області, щоб дізнатися – на якій підставі землю державної власності, яка перебувала в користуванні харківської Служби автомобільних доріг, отримала фірма Слюсарєва? Відповіді у відомстві поки не надали.

Але земельні питання – це не все, чим встигли відзначитися компанії Слюсарєва. Одна із його фірм, якою він володіє на 50%, ТОВ «Дьюті-Фрі Одеса», фігурувала у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, відкритому у січні 2017-го, щодо контрабанди цигарок. Саме вона отримувала великі партії тютюнової продукції невідомого походження з Росії.

Слідчі Генпрокуратури виявили схему, за якою у 2014–2017 роках група осіб ввозила з Росії в Україну цигарки в обхід митниці. Завдяки цьому їм вдалося ухилитися від сплати необхідних податків і зборів «в особливо великих розмірах».

Слідчі обшукали одну з вантажівок, залучену до схеми, і виявили там 675 тисяч пачок контрабандних цигарок. Звідки походять ці цигарки і якої насправді вони якості – встановити не вдалося, жодних супровідних документів правоохоронці не знайшли.

Однак «Дьюті-Фрі Одеса», відповідно до даних із судової ухвали, відмовилася від отримання цих цигарок і перенаправила вантажівку іншим фірмам. Виходить, що все-таки отримувачем цих тютюнових виробів була саме фірма, співвласником якої є Вадим Слюсарєв?

І чи можлива була така плідна робота експрикордонника, а нині бізнесмена Слюсарєва без узгодження з боку місцевої влади? «Схеми» знайшли факти, які можуть свідчити про певний зв’язок із владними верхівками у Харкові.

​Офіційно Слюсарєв зареєстрований в елітному багатоквартирному будинку у центрі Харкова, де має трикімнатну квартиру

​Офіційно Слюсарєв зареєстрований в елітному багатоквартирному будинку у центрі Харкова, де має трикімнатну квартиру

​Офіційно Вадим Слюсарєв зареєстрований в елітному багатоквартирному будинку у центрі Харкова з виглядом на однойменну річку. Тут Слюсарєв разом із своєю матір’ю Оленою Шульгою має трикімнатну квартиру.

Придбав її Слюсарєв у 2016 році. На той момент вартість такої квартири, згідно з даними профільних сайтів із купівлі нерухомості, складала від 150 тисяч доларів. Продав елітне житло Слюсарєву Артем Анпілогов – син ексзаступника прокурора області та ексвіцеголови ХОДА Олега Анпілогова.

У харківських ЗМІ Олега Анпілогова​ називають другом Геннадія Кернеса. Зокрема, в інтернеті можна знайти аудіозаписи, на яких людина, голос якої схожий на голос Анпілогова, і людина, голос якої схожий на голос мера Харкова Геннадія Кернеса, телефоном обговорюють примусове доставлення Геннадія Кернеса на допит іще у 2009 році.

До речі, саме на Анпілогова у 2013 році тодішній очільник Харківщини Михайло Добкін поклав контроль за відведенням «Фронтері», власником якої зараз є Слюсарєв, земельної ділянки під майновий комплекс «Дружба» біля КПП «Гоптівка». Той самий комплекс, який зараз орендує Харківський прикордонний загін.

«Схеми» також віднайшли відомості про те, які політичні вподобання раніше мав Вадим Слюсарєв. Виявилось, що у 2018 році він вирішив підтриматигрошовим внеском партію «Наші», лідером якої є «опоблоківець» Євгеній Мураєв. Рік тому Генеральна прокуратура відкрила щодо Мураєва кримінальне провадження за статтею «державна зрада» за його висловлювання про українського режисера Олега Сенцова. Сам Мураєв у відповідь назвав кримінальну справу проти нього «фейковим вкидом» у передвиборчих цілях.

Вадим Слюсарєв перерахував партії близько півмільйона гривень, його батько – Олексій Слюсарєв – 200 тисяч гривень. Стільки ж перерахувала і Тетяна Слюсарєва. Таким чином, сумарно Слюсарєви перерахували майже мільйон гривень партії Євгенія Мураєва.

Слюсарєв перерахував партії Мураєва близько півмільйона гривень, його батько – 200 тисяч гривень

Слюсарєв перерахував партії Мураєва близько півмільйона гривень, його батько – 200 тисяч гривень

​Примітно, що грошовий внесок на рахунок партії робив і Андрій Одарченко – той самий харківський мажоритарник, який обраний до нової Верховної Ради і фірми якого мають спільні контакти з фірмами Слюсарєва. Він пожертвував партії сумарно 200 тисяч гривень у третьому кварталі 2018 року.

«Може, десь поруч стояв»

Про бізнесмена зі службою у прикордонних органах за плечима у ЗМІ заговорили навесні цього року – у період виборчої кампанії. Що саме пов’язує Вадима Слюсарєва із президентською партією? Як пояснити його зв’язки через бізнес із кількома мажоритарниками в Харкові?

Керівник виборчого штабу «Слуги народу», тепер теж обраний до Верховної Ради, Олександр Корнієнко у коментарі Радіо Свобода заявив, що не знає, хто такий Слюсарєв.

«Я не чув про цю людину. Я не чув, щоб він був пов’язаний. Я читав якісь розслідування щодо нас, колись виходили. Десь в якомусь розслідуванні щось таке фігурувало, що він – якийсь прикордонник, але я не чув, щоб він з нами був пов’язаний наразі», – підкреслив Корнієнко.

Журналісти «Схем» вирушили у Харків, щоб з’ясувати – яка роль Слюсарєва у штабі «Слуги народу» і з ким зустрічається так званий «неофіційний куратор» команди Зеленського у регіоні.

Знімальна група зустріла Вадима Слюсарєва у Харкові 16 липня 2019 року – біля заміського комплексу «Дубровський». В той вечір він під’їхав до закладу на автівці Toyota Camry.

Спочатку Слюсарєв привітався з чоловіком у білій футболці. А потім разом із іншим чоловіком у блакитному поло з сумкою на плечі зайшов на територію комплексу.

Десь через три години знайома компанія виходить із «Дубровського» – але без Слюсарєва. Чоловіки тепло попрощались і сіли до своїх машин.

Як з’ясували «Схеми», чоловік у білій футболці – Сергій Іванов, колишній начальник Харківської обласної митниці часів Віктора Януковича, який пропрацював там з 2010 по 2012 роки. До призначення на цю посаду він був начальником внутрішньої безпеки цієї ж митниці. А до того очолював митний пост «Гоптівка» Магістральної митниці, де тоді ж працював і Вадим Слюсарєв.

У 2012 році Іванова перевели на Полтавську митницю, а у 2014 році він став виконувачем обов’язків начальника Чопської митниці. Згодом у тому ж році він перебрався до митного посту «Одеса-порт» Одеської філії Державної фіскальної служби, де до 2014 року працював начальником цього посту.

Другого пасажира Toyota Camry журналісти зустріли наступного дня, 17 липня, коли до Харкова з робочою поїздкою приїхав президент Володимир Зеленський. Тема візиту стосувалася вирубки лісів у Харківській області. Тоді виступ президента запланували в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства.

Чоловік, який у переддень візиту Володимира Зеленського зустрічався зі Слюсарєвим у заміському комплексі, вичікував на президента перед актовою залою, тримаючи в руках теку з документами з емблемою Міністерства внутрішніх справ.

Чоловік, який тримав у руках теку з документами з емблемою МВС – В’ячеслав Давиденко

Чоловік, який тримав у руках теку з документами з емблемою МВС – В’ячеслав Давиденко

​Журналісти поцікавились, хто він. Чоловік представився В’ячеславом Давиденком.

Це – заступник начальника Головного управління Національної поліції Харківської області і начальник місцевої кримінальної поліції, з яким напередодні візиту президента мав зустріч Вадим Слюсарєв.

Журналісти запитали, які стосунки пов’язують його із Слюсарєвим і що вони обговорювали. Давиденко зустріч заперечив.

– Підкажіть, будь ласка, а в яких стосунках ви з Вадимом Слюсарєвим?
– Ні в яких.
– Ми вчора вас бачили разом у комплексі «Дубровський».
– Може, десь поруч стояв.
– Ну, ви були, Сергій Іванов також. Розкажіть, в яких ви стосунках, що ви обговорювали?
– Я вечеряв учора у «Дубровському», ну, але не бачив нікого.
– Але ж ви разом вийшли з однієї машини. З Toyota Camry білої. Ви разом приїхали на одній машині. Що ви обговорювали?
– Та не було такого, ну що ви…
– Ми ж зафіксували вас вчора ввечері…

Після запитань Давиденко заховався за кордон охоронців і спробував дістатися до Зеленського. Було схоже, що він хоче передати президентові теку, яку весь цей час тримав у руках. Утім, зробити цього йому так і не вдалось. Журналісти вдруге підійшли до В’ячеслава Давиденка.​

– Хотіли ще раз запитати: що ви робили разом зі Слюсарєвим?
– Ніяких коментарів не даю.
– Чому?
– Не даю і все.
– Але ж ви разом перебували в одному заміському ресторані.
– Коментарів не даю.
– А чому?
– Якщо ви хочете поспілкуватися, заходьте до мене в кабінет, поспілкуємося.
– Давайте підемо до кабінету.
– Тільки камеру приберіть.
– Так чому камеру… ми просто хочемо знати, які питання обговорює нинішній, я так розумію, співробітник Міністерства внутрішніх справ…
– Неробочі.
– Неробочі питання, а які саме це питання?
– Неробочі питання. Все, хлопці.
– Які саме це питання?
– Неробочі питання, неробочі.

На цих словах начальник кримінальної поліції Давиденко залишив захід із участю президента на тій самій Toyota Camry, на якій він разом із Слюсарєвим приїздив до заміського комплексу.

Давиденко залишив захід із участю президента на тій самій Toyota Camry, на якій він разом із Слюсарєвим приїздив до заміського комплексу

Давиденко залишив захід із участю президента на тій самій Toyota Camry, на якій він разом із Слюсарєвим приїздив до заміського комплексу

Зв’язок із харківськими правоохоронцями – не єдине, що вдалося побачити у місті журналістам «Схем». Також вдалося знайти підтвердження участі Вадима Слюсарєва у діяльності «Слуги народу» в регіоні. І надав його сам Володимир Зеленський.

На питання, які стосунки пов’язують партію і колишнього прикордонника, президент відповів, що йому знайомий Слюсарєв і що той допомагав керівникові виборчого штабу «Слуги народу» Павлові Сушку. Утім, особисто зі Слюсарєвим, як запевнив голова держави, він не спілкується.

– Ви знаєте, хто такий Вадим Слюсарєв?
– Знаю, він допомагає нашому Паші. Вони товариші.
– Ви знаєте, що він колишній прикордонник ще часів Віктора Януковича?
– Я знаю, і що?
– Його фірма фігурувала у кримінальному провадженні щодо контрабанди цигарок.
– Не знаю, я не займався кримінальними справами і не займаюся контрабандою…
– Тобто ви з ним контактуєте?
– Я не контактую з ним. У вас же питання було інше. Чи я знаю про цю людину, я вам сказав, знаю.
– А яка роль його у штабі?
– Я ж вам відповів на ваше запитання. Ви знаєте, ви по колу запитуєте одне й те саме. Було перше питання, яка роль, чи я чув про це прізвище. На це питання я відповів вам, шановний. Я вам сказав, що він допомагає Паші. Пашу я дуже добре знаю, це наше обличчя.
– А у чому допомагає?
– Подзвоніть Паші.

«Схеми» дослухалися до поради президента і спробували зв’язатись із головою Харківського обласного штабу​ «Слуги народу» Павлом Сушком спочатку телефоном. Але на дзвінки він не відповідав.

Друга спроба виявилась більш успішною. Журналісти знайшли його в Трускавці, де новообрані «слуги народу» проходили тижневий тренінг для майбутніх депутатів.

Павло Сушко розповів, що знає Слюсарєва ще за службою у прикордонних військах.

– Ви знаєте Вадима Слюсарєва?
– Знаю, звісно.
– Розкажіть про свої стосунки.
– Я його знаю, мені ще був 21 рік. Ми з ним служили поруч, колеги-«сослуживці».
– Працювали?
– Він працював в одному підрозділі, я – в другому. Так, ми друзі, товаришуємо.

Утім, про роль Слюсарєва у харківському штабі Павло Сушко говорив неохоче. І заперечив, що його колишній товариш по службі причетний до формування списку мажоритарників.

– Мені насправді допомагало дуже багато людей, у нас було дуже багато волонтерів. Як тільки Володимир Олександрович заявив про те, що він йде в президенти, балотуватися на пост президента, у мене телефон просто обривався від дзвінків, від охочих людей, друзів, знайомих, щоб допомогти. Вадим Слюсарєв був одним із них.
– Як він допомагав?
– Порадою, справою, у нас було дуже багато провокацій, він дослужився до генерала, служив у внутрішній безпеці, у нього був багатий досвід і, в тому числі, я до нього звертався за допомогою.
– Наприклад, можете сказати, що це за допомога?
– Я вже не можу сказати, хто чим допомагав, але допомагало дуже багато людей. Ви запитайте в нього, чим він допомагав, можливо, він краще пам’ятає.
– Слюсарєв був якось дотичний до списку мажоритарників?
– Всі списки мажоритарників формувала партія «Слуга народу», і нам надсилали в штаб багато резюме, які ми також продивлялися, давали свої рекомендації якісь.
– Тобто він не був дотичний?
– Не був.

​Там же, у Трускавці, журналістам вдалось поспілкуватись із тими мажоритарниками, які пов’язані із Вадимом Слюсарєвим через його бізнес.

Переможець у 181-му окрузі Дмитро Микиша заявив, що чує про Слюсарєва вперше.

– Скажіть, будь ласка, Дмитре, що вас пов’язує з Вадимом Слюсарєвим?
– Нічого. Я не знаю, хто це.
– Ви не знаєте, хто такий Вадим Слюсарєв?
– Ні.

​Олексій Кучер, який переміг на 179-му окрузі у Харкові, назвав запитання журналіста Радіо Свобода про стосунки з Вадимом Слюсарєвим провокаційним. Хоча визнав, що знає його.

– Скажіть, будь ласка, ви знаєте Вадима Слюсарєва?
– Ну, чув, чув про такого.
– А бачили його коли-небудь?
– Бачив. Давайте так. Я одразу звертаюсь, я вже зробив зараз відеозвернення до журналістів. Ви тут для того, щоб з’ясувати дійсні кроки наші, перші кроки, взагалі стратегію розвитку чи провокувати? У мене є таке питання до вас.
– Ви вважаєте що це питання провокаційне?
– Я думаю, що так, ви ж преса, ви знаєте, що пишуть щодо цього. Тому пропоную все ж таки налагодити контакт позитивний, толерантний. Ви – четверта гілка влади.
– Добре, ви знайомі зі Слюсарєвим?
– Я ж вам вже відповів. Я знаю його, бачив, чув.
– А який характер ці зустрічі мали?
– Іще раз, якщо ви хочете про стратегію дій нашої команди, то ми будемо говорити, а всі інші питання, які мають в собі суть провокативну, я не хочу розмовляти.

​Схожу реакцію викликали питання журналіста Радіо Свобода і в іншого мажоритарника від «Слуги народу» Андрія Одарченка. Водночас він підтвердив, що товаришує зі Слюсарєвим.

– Ви провокаційні питання ставите, я не хочу відповідати на них.
– Ви вважаєте, що питання про Вадима Слюсарєва – провокаційні для вас?
– Ну, звісно.
– Так якщо ви товаришуєте, чому це провокація?
– Так я вам сказав, я товаришую, спілкуюся з Вадимом Слюсарєвим, що ще потрібно? Навіщо зайві питання ставити, ну, інші? Я вам сказав, я дружу з ним, спілкуюся, знаю. Що ще потрібно?
– Коли ви в останній раз бачились?
– Ну, десь місяць тому.
– Про що ви говорили?
– Про життя.
– Чи озвучував вам Слюсарєв якісь настанови з приводу роботи у Верховній Раді?
– Абсолютно ні, абсолютно ні, абсолютно.

Журналісти також запитали, чи підтримував Андрій Одарченко грошовим внеском партію Євгенія Мураєва «Наші» разом зі Слюсарєвим. Утім, майбутній парламентар це заперечив.

Також журналісти через прес-службу партії звернулися за коментарем до Олександра Бакумова – переможця на 173-му окрузі у Харкові. Редакція опублікує відповідь, як тільки її отримає.

Як і коментар і самого Вадима Слюсарєва, до якого звернулись «Схеми». Адже поки на дзвінки й повідомлення він не відповів.

Отже, колишній помічник Пшонки-молодшого Вадим Слюсарєв, схоже, має вплив на кадрову політику на Харківщині – зокрема, на формування частини списку «Слуги народу» в мажоритарних округах на виборах до Верховної Ради. Адже, як встановили «Схеми», він має спільні бізнес-зв’язки із низкою обраних від президентської політсили мажоритарників на Харківщині. А також товаришує з іншим представником «Слуги народу» – офіційним керівником штабу партії в регіоні і 28-м номером у списку Павлом Сушком. І це не приховує ні Слюсарєв, ні Сушко, чия дружба тягнеться ще з часів їхньої служби прикордонниками. Причому те, що Слюсарєв допомагає партії, визнає і сам Володимир Зеленський.

Тобто, виходить, безпосередній вплив на роботу президентської партії в цьому регіоні має людина, яка тривалий час працювала на різних керівних посадах у Державній прикордонній службі, за часів Януковича отримала підвищення, а нині – через власний бізнес і досі отримує бюджетні гроші за оренду приміщення для розташування там прикордонного пункту. Того самого, в якому раніше служив сам Слюсарєв. Той самий Слюсарєв, який згодом, як виявили журналісти, заснував низку фірм, одна з яких фігурувала у кримінальних провадженнях щодо контрабанди цигарок з території Росії.

Журналісти стежитимуть за роботою мажоритарників, пов’язаних із Слюсарєвим через бізнес, у парламенті. І продовжать готувати серію матеріалів про «неофіційних кураторів» від влади в інших регіонах.

radiosvoboda.org

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Президентские и парламентские выборы в Украине прошли под знаком формирования не только новой политической силы, но и серьезного медийного ресурса под патронатом Виктора Медведчука. И этот ресурс регулярно используется не только для прославления лидера и членов партии “Оппозиционная платформа — За жизнь!”, а так же продвижения идей “русского мира” в массы, но и для дискредитации новой украинской власти. При этом, к такой дискредитации в унисон с ресурсами Медведчука подключаются и медиа представителей бывшей власти, пишет from-ua.

Так, не успел президент Украины Владимир Зеленский отправиться с рабочей поездкой в Турцию, как подконтрольные Медведчуку и экс-президенту Порошенко ресурсы, как первого эшелона, так и из второсортных низов, принялись упоминать в своих сюжетах, статьях и новостях недвусмысленные судебные решения, а также делать катастрофические прогнозы о дальнейшем президентстве Владимира Зеленского.

То промелькнет сообщение об отмене судом 60 млн. грн. налогового долга МАУ, то заговорят о прощении “Укртатнафте” и НПК “Галичина” штрафа общей суммой на 1,327 млрд грн. При этом, периодически всплывает в подобных новостных вбросах и фамилия одиозного олигарха Игоря Коломойского, то в контексте отмены кредиторских требований “Днеправиа” перед Приватбанком на 1,5 млрд грн, то снятия ареста с 415 объектов недвижимости «Приватофис» и т.д.

Продолжать можно долго, но в этой волне однотипных набросов, от ресурсов одного и того же хозяина, интересно другое.

Во-первых, несмотря на то, что ещё в ходе президентской компании первого тура команда Владимира Зеленского опровергла любую связь с Игорем Коломойским, ресурсы Медведчука и других пытаются всячески связать одиозного олигарха с ныне действующим президентом Украины. При этом намекая на то, что решения судов принимаются в пользу Коломойского не без участия Офиса президента.

Но, оперирование так называемыми фактами полностью игнорирует то обстоятельство, что судебная система в Украине никогда не была подконтрольным органом президента, но всегда была ахиллесовой пятой государства.

И даже при экс-президенте Петре Порошенко, решения судов многих вводили в состояния, мягко говоря, недоумения и шока.

Во-вторых, в глаза бросается тот факт, что каждый раз, когда президент Украины находится в заграничных разъездах, на подконтрольных тем или иным политическим силам телеканалах начинается скрытая либо открытая дискредитация главы государства. Это наталкивает на неоднозначный, но вывод – конкуренты пользуются отсутствием президента для поливания его грязью потому, что… его боятся?

Вывод странный, но иного пояснения такой тактики вбросов найти сложно. А президенту, конечно же, это не должно помешать выполнять свои прямые обязанности, несмотря не только на отчаянную активизацию противников, но и перспективу долгосрочных информационных атак со стороны политических оппонентов.

bagnet.org

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В Трускавці у готелі Rixos Prykarpattya із номерів зникло 256 рушників. Їх відсутність виявили після виселення з готелю 254 депутатів партії “Слуга народу”, що проходили тут тижневе навчання.

Про це повідомив один із працівників готелю, що просив не називати свого імені, віку, статі та кольору волосся.

“Я сам голосував за “Слугу народу” і мені дуже подобались ці веселі молоді люди протягом всього тижня, що вони проживали в готелі, – розповідає працівник готелю. – І тому, може, я би нікому й не розповідав про ці злощасні 256 рушників. Але керівництво готелю поклало всю провину за їх зникнення на персонал і вимагає від нас відшкодування. А рушники були не дешеві. І це значить, що всі ми цілий місяць працюватимемо безкоштовно – щоб оплатити ці довбані рушники!”

На запитання, чому в навчанні брало участь 254 депутата партії “Слуга народу”, а рушників зникло – 256, працівник готелю відповідає:

“Я, звичайно, можу помилятись, бо на власні очі нічого не бачив, і все це лише мої особисті здогадки… Але під кінець тижня сюди приїхав президент України Володимир Зеленський та керівник Офісу президента Андрій Богдан.”

Працівник готелю також попросив через ЗМІ можливості звернутись до нових власників рушників і передати їм, хто б вони не були, згадати про такі давно втрачені в політиці якості, як совість, чесність та відповідальність, і повернути рушники на місце.

UaReview

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Привет друзья! Мы еще отходим от фестиваля и его последствий, и пост благодарности будет чуть позже. К сожалению, есть вещи куда более неприятные, но куда более срочные, потому что от них зависит благосостояние других людей. 

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Мы опять будем слезы лить
И трагичные ставить лайки…
А “верховный” в Москву звонить,
С хилым голосом попрошайки.

И пошлют его из Кремля 
Беззастенчиво, не в Европу.
Шут одевшийся в короля,
Остаётся в душе холопом.

Только жаль, что терять войскам
Побратимов своих без счета.
Потому, что дал власть шутам,
Насмотревшийся телик кто-то

На изображении может находиться: 1 человек, улыбается
На изображении может находиться: 2 человека, люди улыбаются

Гражданин Украины.
Віктор Залевський

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO


Известный дизайнер Артемий Лебедев принял решение уехать из России в Европу в связи с ситуацией с недопуском кандидатов на выборы в Мосгордуму. Об этом он сообщил в ролике, опубликованном в его YouTube-канале. 

“Мне пришлось срочно уехать в Европу. Сейчас я нахожусь в самом конце Европы: еще один шаг – и я окажусь в Атлантическом океане… Мне пришлось уехать из Москвы, это решение далось мне непросто. Ситуация в стране вызывает большую обеспокоенность. И есть вероятность, что я даже не смогу туда вернуться. Потому что то, что происходит сейчас не может оставить никого равнодушным и спокойным”, – сказал Артемий Лебедев. 

Дизайнер добавил, что недопуск кандидатов на выборы в Мосгордуму и жесткий разгон митингов против этого стали последней каплей, толчком к решению о выезде из РФ.

“Правящая клика ворует наше будущее. Они украли наши выборы, они украли наши голоса, они лишили нас всего самого ценного, что у нас есть. Если допустить умных талантливых молодых людей в управление городом и страной, вы представляете, каких результатов мы могли бы добиться… Вместо этого мы имеем чудовищную войну в Сирии…, огромные расходы на военные бюджеты, гонку вооружений, мы поссорились со всем миром. Эти люди украли наши деньги, наши пенсии, обложили нас налогами. У нас ничего не осталось. И в этой ситуации, когда у нас еще забирают последнее право на наши голоса. Когда наших детей бьют дубинками прямо на улицах, кидают в автозаки и увозят в отделения милиции – на это нельзя смотреть спокойно”, – заключил Лебедев. 

Видео: YouTube/ Артемий Лебедев 

Страна

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Олена Степова:

Я жила в Свердловске Луганской области. Приграничье. Я первая увидела войну. Я первая увидела ихтамнетов.

Русские донские казаки заезжали вольготно, картинно сидя на танках и БТРах, гыкали и орали «любо», стреляли в воздух, размахивая красно-серпастыми флагами с иконами Николая ІI, Иисуса, Богородицы, вызывая стойкое ощущение психушки и нереальности от происходящего…

Но вот этих юнцов ввозили тихо. Это были русские срочники, призывники, которых везли на «учения». Но, видя украинские вывески, которыми пестрело приграничье, они понимали, куда их везут. Я видела этот страх. Я видела, и как их везли назад, тогда бои были под Лутугино. С «Уралов» капала кровь, сукровица, моча и неслись стоны. Мне до сих пор снится этот запах, запах смерти.

Я много тогда писала об этом. Писала с позиции женщины и матери. Пыталась докричаться до русских матерей, но в ответ женская часть России цинично орала — ихтамнет. А я часами наблюдала вход колонн с живой силой, танков, БТРов, «Градов», которые шли через мой город. Русские крысились на мои посты и называли меня фейком. Цинично врали — настамнет. Цинично прикапывали своих, под номерками, в поле.

Я много тогда не понимала. Женского и материнского. Искала это в русских бабах и не находила. Боярка и алчность вытравили их них всё женское. Женщины России обещали меня изнасиловать, убить, расчленить, отдать на истязание русским бравым парням и подсчитывали барыши от мародёрства их мужьями наших домов, барыши от смерти их мужей и детей. Россия щедро платила русским пропойцам за смерть их родных.

Они и сейчас орут «нас там нет», цинично, нагло, открывая памятники и мемориалы «освободителям Донбасса». На России растут гектары кладбищ с безымянными могилками под номерками — ихнигденебыло.

Но если действия русских оккупантов по отношению к жителям Донбасса (х#хлам и русскоязычным украинцам ) и даже действия их родных, которые ждали добычи от мужей-орды, посланных на войну, были оправданы словами «орда», «оккупант», «русский», то, как объяснить цинизм русских по отношению к своим русским.

Вот это женское — «иди убивать, у нас кредиты». Оправдание преступлений своей страны, радость от принесённого «из х#хляндии» унитаза б/у, смакование горя и смерти, смех над «Боинг упал он тяжелее воздуха». Их мерзкое желание продать подороже смерть своих мужчин. Ведь они готовы молчать, лишь бы им заплатили за невернувшегося или вернувшегося в цинке ихтамнета. Есть ли женщины в России? Мерзкое, цинично-упитое, готовое убивать ради халявы и боярки… Мёртвый мир!

Понятное дело, война — это цинизм. Но, но, тысяча но, лично увиденных и пережитых.

Бои под Свердловском, Червонопартизанском, Изварино, Лутугино. Лагеря ихтамнетов и опочленцев в моём селе Александровка, Провалье… Да много чего было увидено такого, от чего волосы на голове немели.

Оксюморон войны:

Украинцы-пограничники собирают по Провальской степи трупы ихтамнетов и хоронят их, раненых их меняют на раненых своих. Опочленцы и ихтамнеты оставляют на поле боя своих мёртвых и раненых товарищей. Раненых чаще достреливают!

Под Александровкой идёт бой. Страшный. Снаряды летают над моим домом. Мы сутки сидим в подвале, полбутылки воды на 4-х. Двор залит свинцом. Мы не понимаем, почему бой. Здесь давно нет наших, украинских войск. Через неделю, когда осел порох, а с поля были убраны в братскую могилу и трупы, и стонущие, местные опочленцы из террористического коммунистическо-православно-казачьего батальона «РИМ» пояснили — убивали русских, чтобы забрать у них оружие и вооружить свою армию, армию Свердловск-РИМ.

Русские сбрасывают своих раненых в старые шахты. Русские хоронят в братские могилы раненых и мёртвых. Это с ужасом наблюдает «освобождённый народ Донбасса». Пытается спасать. После пары удачных попыток могилы-могильники и шурфы-могильники русские минируют.

В посадках лежат трупы, которые никто не собирает.

В ставки бросают «гирлянды», так, в Свердловске, только после обнародования проукраинскими гражданами информации о возможном ухудшении эпидобстановки, в сентябре 2014 года опочленцами, которые контролировали город, из ставков Александровки, Бирюково, 71-я, были подняты «гирлянды» — мёртвые русские военные, привязанные к ящикам с гильзами от снарядов или снарядами.

Русских опочленцы убивали, чтобы получать довольствие и оружие, выделяемое на них, так сказать «мёртвые души», как заработок донбасских командиров террористических БТРО.

Русские так же относились к донбасянам. Бросали на поле боя раненых. Убивали в процессе дележа и отжима. Ихтамнето-опочленская игра, продать или не отдать (скрыть) карты минных полей или для СМИ обстрелять свои же позиции.

Ихтамнеты грабят и насилуют русскоязычных жителей Донбасса, кричавших «путинвведи», разрушают Донбасс, отравляют Донбасс, «народ Донбасса» грабит Россию, получая пенсии, гуманитарку, воруя на схемах бюджетные деньги, создавая «армии» «мёртвых душ». Об этом можно и нужно писать, и написано сотни статей. Скрепный мир! Скрепные отношения!

Чаще всего на этой российско-украинской войне русские убивают русских. Как-то так! Русское убивает, доказано Донбассом!

petrimazepa.com

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сегодня исполняется 200 лет со дня рождения выдающегося украинского писателя, критика, фольклориста, этнографа, историка, языковеда и переводчика Пантелеймона Кулиша. #Буквы собрали самые интересные факты о великом украинце.

Родился Пантелеймон Кулиш 26 июля (7 августа по Григорианскому календарю) 1819 года в селе Воронеж Глуховского уезда Черниговской губернии (ныне с. Воронеж Шосткинского района Сумской области) в семье зажиточного крестьянина, имевшего дворянское звание.

Пантелеймон учился сначала у местного дьяка Андрея, позже в школе при церкви Св. Николая, а затем в Новгород-Северском уездном училище и Новгород-Северской гимназии. Кулиш был вольнослушателем лекций на словесном, а впоследствии на юридическом факультете в Киевском университете. Был полноценным студентом Кулиш не мог, так как не имел документального свидетельства о своем дворянском происхождении. Учеба в университете стала определяющей для его дальнейшей судьбы.

Кулиш сначала писал, как и большинство украинских поэтов и писателей, на руссокм языке: “О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став”, “О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой неделе”, а также повесть из народных сказаний “Огненный змей”.

Писатель получил должность преподавателя в Луцком дворянском училище. Тогда он пишет на русском языке исторический роман “Михаил Чарнышенко …”, стихотворную историческую хронику “Украина” и рассказ-идиллию “Арина”. В 1845 году журнал “Современник” начал печатать первые разделы исторического романа “Черная рада”. Кулиша приглашает на работу ректор Петербургского университета на должность старшего учителя гимназии и лектора русского языка для иностранных слушателей университета.

Кулиш присоединился к движению украинофилов. Его подозревали в основании и участии в Кирилло-Мефодиевском братстве (тайная политическая националистическая организация). Кулиша длительное время допрашивали и, обвинив в соучастии, приговорили к двухмесячному аресту и ссылке в Тулу. Там Пантелеймону и его супруге пришлось очень тяжело – жили очень бедно.  В ссылке он написал “Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца”, исторический роман “Северяки” и другие произведения.

Пантелеймон Кулиш является автором первой фонетической азбуки украинского языка, которая лежит в основе современного украинского правописания.

Стоит отметить, что Пантелеймон Кулиш одновременно был поэтом, и драматургом, писателем и фольклористом, этнографом и лингвистом, критиком, редактором и издателем. Знимался он и переводческой деятельностью.

Благодаря кропотливой работе Кулиша украинцы могут ознакомиться с шедеврами Шекспира, Гете, Гейне, Байрона, Шиллера и многих других. Вместе с Иваном Пулюем и Иваном Нечуем-Левицким осуществил первый полный украинский перевод Библии.

Кулиш был близким другом другого украинского легендарного писателя – Тараса Шевченко. Шевченко был свидетелем на его свадьбе.

478px Shevchenko portret Kulisha

Портрет Кулиша авторства Тараса Шевченко

Стоит отметить, что супруга Кулиша тоже была писательницей – она работала под псевдонимом Анна Барвинок.

Последние годы своей жизни писатель провел в имении своей жены на хуторе Мотроновка, что на Черниговщине. Сейчас там находится историко-мемориальный музей-заповедник Пантелеймона Кулиша “Ганнина Пустинь”.

Пантелеймон Кулиш ушел из жизни 14 февраля 1897 года.

БУКВЫ

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Что ждёт Россию. Эрик Давидыч о Путине и власти.

Что ждёт Россию. Эрик Давыдач о Путине и власти.

Gepostet von Burchin Ion am Montag, 20. Mai 2019

Источник

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Попередня1...119120121...792Наступна Сторінка 120 з 792

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12394 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014