Автор фотографии – Анастасия Иванова, пресс-секретарь Любашевской райгосадминистрации. Говорит, фото удалось сделать случайно. 12 сентября в Одесской области хоронили воина батальона “Донбасс-Украина” Вадима Матросова, позывной “Боцман”, который погиб в результате взрыва мины. Вадим был разведчиком – бесстрашный, искренний, надежный. Его призвали на фронт в ходе шестой волны мобилизации, позже Матросов перешел на службу по контракту. У “Боцмана” остались жена, двое трехлетних дочерей-близняшек, мама. Ему было всего 27 лет. Героя похоронили, возложили венки, с трудом оторвали от могилы убитых горем жену и маму, отвезли их домой, Через несколько часов после похорон “Боцмана” Анастасия с главой РГА снова вернулись на кладбище возложить на могилу еще один венок. Приехали и застыли на месте – возле свежей могилы на голой земле лежал парень. Включен плеер, в ушах – наушники, рюкзак под головой. Некуда идти – рядом друг, боевой побратим, его нельзя оставить.
Анастасия сделала несколько кадров на планшет. “Впервые в жизни было невероятно трудно фотографировать: ком в горле не давал дышать, из-за слез все расплывалось перед глазами”, – вспоминает девушка. – “Когда я увидела этого парня, я подумала: “Есть ли у меня такой друг? Могу ли я быть таким другом?». Девушки возложили венок и предложили парню подвезти его куда-нибудь. Подождали, пока он овладел собой, смог ехать и отвезли его домой к семье “Боцмана”. Познакомиться не успели – не хотелось расспрашивать человека в таком состоянии. Историю этого парня Анастасия узнала позже от вдовы Вадима Матросова. Парень родом из Донецка, на этой войне потерял родителей, семью. С погибшим вместе служили, жили в одном блиндаже, защищали Украину, делили хлеб, очень сдружились, мечтали, как заживут, когда наступит мир… Да мало ли о чем мечтается, когда тебе 27.
Фото получило приз зрительских симпатий на XVIII Международном фотоконкурсе издательства «День».
Десь тиждень тому прочитав в одного дописувача запитання на кшталт “Як ми могли докотитися до того, що голосували за клоуна? Хто в цьому винуватий, чому Порошенко так офігевшо себе вів і як ми могли дозволити це йому, а потім так голосувати? (не дослівно, але по суті)
Ні, це не Порошенко. Хоча він особисто винуватий в багато чому.
Але це ви, чуваки. Ваші подвійні стандарти. Недавно підняв твіти Пороха про звільнення з полону 74 українців і ваші коментарі в них. Порівняв з коментарями тих самих людей зараз. Ваша брехня. Ваші маніпуляції. Памятаю як ржали з дорожнього знаку, який відкривав Порошенко, хоча це була дорога Запоріжжя-Дніпро. І ваша сліпа довіра скотам.
А тепер ті скоти відкрито смокчуть в Хйла. І розказують, що “аміріканскіє інструктора нас ссорят. Нада іх вивісті с Украіни”.
Це ви самі здаєте Україну. Бо не хочете змінити себе, попуститися в своїй агресії і побачити реальну картину.
Понад 95% акцій “АрселорМіттал Кривий Ріг” володіє німецька ArcelorMittal Duisburg Beteiligungsgeselschaft mbH, тому в разі запланованої виплати дивідендів більш як 95% із них будуть виведені за кордон.
“За даними YouControl, на 1 липня 2019 року компанія ArcelorMittal Duisburg Beteiligungsgeselschaft mbH (Німеччина) володіла 95,1283% акцій “АрселорМіттал Кривий Ріг”. Таким чином, понад 95% виплачених дивідендів будуть виведені за кордон”, – зазначається у повідомленні.
Традиційно компанії ухвалюють рішення про виплату дивідендів на щорічних зборах акціонерів у квітні-травні. Прибуток заводу за 2018 рік становив 9,509 млрд грн, а нерозподілений (за всі останні роки) – 42,489 млрд грн.
Але у квітні 2019 року акціонери “АрселорМіттал Кривий Ріг” вирішили не виплачувати дивіденди, а свій річний прибуток направити на розвиток виробництва.
У ліквідованій ДФС навіть заявили про 9 млрд грн податкових претензій до компанії, хоча в ДПС сказали, що фінальна сума донарахувань ще не затверджена.
Після цього компанія анонсувала виплату дивідендів на 10,845 млрд грн (еквівалентно 433 млн дол). При цьому наголошується, що зараз акціонерам навіть вигідніше отримати дивіденди, ніж навесні, оскільки на початку травня ця гривнева сума була еквівалентна 409 млн дол.
Нагадаємо:
20 липня СБУ провела обшуки в “ArcelorMittal Кривий Ріг”.
Безпосередньо перед цим президент Володимир Зеленський розкритикував підприємство за невиконання в строки зобов’язання щодо поліпшення екологічної ситуації в регіоні і закликав надати адресну фінансову підтримку особам, які постраждали через шкідливі викиди в атмосферу.
22 липня в.о. глави СБУ Іван Баканов звинуватив менеджмент АМКР в недбалому використанні інвестицій Лакшмі Міттала.
“ArcelorMittal Кривий Ріг” заперечував звинувачення на свою адресу з боку СБУ і заявив про збитки в 1 млн доларів за підсумками місяця через вимушену зупинку пуско-налагоджувальних робіт на машині безперервного лиття заготовок.
У кінці липня зустрілися із Зеленським, а також провели переговори з представниками його Офісу.
Сторони обговорили можливості поліпшення екологічної ситуації та впровадження соціальних проектів в Кривому Розі.
В результаті досягли домовленості про реалізацію п’яти кроків в продовженні модернізації підприємства і зниженні впливу на навколишнє природне середовище, а також по реалізації соціальних проектів.
А 5 вересня співробітники СБУ повернулися на підприємство “ArcelorMittal Кривий Ріг” для перевірки агломераційної фабрики метвиробництва.
“ArcelorMittal Кривий Ріг” – найбільший виробник сталевого прокату в Україні. Спеціалізується на випуску довгомірного прокату, зокрема, арматури і катанки.
Корпорація Mittal Steel придбала 93,02% акцій ВАТ “Криворіжсталь” на відкритому конкурсі в 2005 році за 24,2 млрд грн.
Про це повідомили у прес-службі адміністрації Одеського морського порту.
За словами очільника Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», портовики роблять усе необхідне, аби забезпечити нормальну роботу театру.
Другий рік поспіль ми спільно з компанією «Квартал концерт» реалізуємо масштабний проект Літній театр «Морвокзал». Цьогоріч захід відвідало 440 тисяч людей і ця цифра вражає. Співробітництво з організаторами проекту дозволяє підвищити ефективність використання об’єктів пасажирського комплексу. Зі своєї сторони ми робимо усе можливе, аби забезпечити нормальну роботу театру і комфорт для його гостей.
Ігор Віталійович зазначив, що Одеський порт вже отримав заявку від компанії «Квартал концерт» на укладення угоди про оренду площі Морського вокзалу у 2020 році. Зараз ведуться перемовини щодо надання компанії приміщення під офіс, аби вони мали змогу вже з наступного місяця розпочати промо-акцію сезону-2020
За інформацією начальника служби круїзної інфраструктури адміністрації порту Ігоря Панченко, співпраця з компанією-організатором проекту приносить Одеському порту не тільки пряму вигоду у вигляді відрахувань за оренду площі, а й непрямі доходи від розміщення реклами та різних видів обслуговування відвідувачів: автомобільна парковка, точки громадського харчування, тощо.
Також діяльність літнього театру позитивно вплинула на кількість пасажирів прогулянкових катерів у цьому році. В адміністрації порту відзначають, що завдяки роботі Літнього театру «Морвокзал» пасажирський комплекс порту став однією з найбільш відвідуваних туристичних локацій Одеси.
Зазначимо, міжсезоння в роботі «Літнього театру» не стане мертвим сезоном на Морському вокзалі. Тільки на вересень поступило 5 заявок на проведення великих виставок. Є заявки на жовтень і на листопад.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
В Украину из США возвращается картина Михаила Панина “Тайный выезд Ивана Грозного перед опричниной”, которая была похищена нацистами во время Второй мировой войны.
Об этом проинформировали в пресс-службе посольства Украины в США.
“Посольство Украины в США вместе со Службой внешней разведки Украины в сотрудничестве с ФБР, Государственным департаментом США и прокуратурой Округа Колумбия завершили многолетние мероприятия и процедуры, благодаря которым стало реальным возвращение в Украину картины художника Михаила Панина “Тайный выезд Ивана Грозного перед опричниной”, которая во времена Второй мировой войны была утеряна из Днепропетровского художественного музея и впоследствии оказалась в США”, – говорится в сообщении.
Это первый результативный случай сотрудничества Украины и США на официальном уровне по вопросу возвращения памятников культурного наследия, незаконно вывезенных за границу.
Картина в течение последних 30 лет находилась в доме семьи американцев Дэвида и Габриэлы Трейси.
В Вашингтоне состоялась церемония официальной передачи картины, в которой принимали участие посол Украины в США Валерий Чалый, руководитель офиса ФБР в Вашингтоне Тим Данхэм, прокурор США по Округу Колумбия Джесси Лью, заместитель помощника государственного секретаря США Джордж Кент, а также дочь бывших владельцев картины Дженни Тингл.
Во время церемонии Валерий Чалый отметил, что “возвращение картины в Украину – это результат многолетней совместной работы и красноречивый жест не только стратегического партнерства между Украиной и США, но и дружбы между нашими народами”.
“Радник нового міністра охорони здоров’я Зоряни Скалецької Дмитро Раімов раніше рекламував курси кунілінгуса. «Раімов научіт мір лізать» – писав він. Сподіваємось, в міністерстві він буде займатись все ж таки чимось іншим”.
Друзі. Подивіться це відео. Прошу – не цурайтесь. Всі, хто небайдужий, віддайте шану Герою. Подаріть йому 17 хвилин свого життя. Уважно прослухайте та обміркуйте слова священика.
Ховали Героя в нашому селі – с. Сорокодуби. Красилівського району Хмельницької обл.
Чому 12 вересня бійці, домівки яких залишилися у непідконтрольних Україні містах, пікетуватимуть Міністерство соціальної політики?
У квітні минулого року Кабінетом Міністрів України було ухвалено постанову №280, що регулює питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (АТОВПО). Однак, попри законодавче врегулювання питання, надії отримати власне помешкання від держави у цих людей вже практично не залишилося. Троє таких бійців розповіли свої історії Цензор.НЕТ.
“ТІ, ХТО ДРУЖИВ З ГОЛОВОЮ, ПОЇХАЛИ ГЕТЬ”
Василь просить не згадувати у тексті його прізвище і не показувати обличчя. Адже як його батьки, так і батьки його дружини зараз залишаються на окупованій території, незважаючи на свої проукраїнські погляди. Забрати їх до себе він не має змоги, адже разом із дружиною та двома дітьми живе у маленькій орендованій квартирі та ледь зводить кінці з кінцями.
До 2014 року він служив у міліції. “…А потім почалася війна, – згадує. – Коли вже захопили МВС у Луганську, всі правоохоронці перейшли під керівництво окупантів. Ті з нас, хто дружив з головою, ті, хто залишався вірним присязі, тоді поїхали геть. Але насправді так тоді вчинили одиниці. А інші вже потім почали виїжджати, за місяць-два…”
Родину Василь вивіз у Київ. Допомогли у цьому, каже, хлопці з “Автомайдану”. “Тоді у мене були дружина і донька. Тепер є і син, який народився вже у столиці, – усміхається чоловік. – Я привіз рідних у Київ, де вони оселилися у санаторії, а сам вже наступного дня поїхав з міста. Вирушив у Дніпро, тому що там формувався підрозділ “Луганськ-1”.
“Луганськ-1” – це була рота, сформована на базі батальйону “Дніпро-1″. Коли наша рота поїхала на фронт, вона стала підпорядковуватися Луганській області, і вже там з неї зробили батальйон особливого призначення. Це був добробат. Перша наша рота – це були хлопці, які з Майдану на фронт приїхали. Друга рота – з Західної України пацани. А всі решта – місцеві, здебільшого з Луганська та області”, – продовжує Василь. Згадуючи свій бойовий шлях, перелічує чи не всі важливі точки на мапі Луганської області. Продовжує він службу і сьогодні – але вже у батальйоні “Миротворець”.
“Минулого року, коли вийшла 280 постанова КМУ, згідно з якою переселенці, які захищали Україну, мають бути забезпечені житлом, я прийшов до Дарницької районної адміністрації, щоб стати на облік. Але у райадміністрації про постанову ще навіть не чули. “Що ви мені розповідаєте? Як переселенець ви не маєте права ставати на квартирний облік”, – відповіла мені там дівчина. Я попросив її відкрити офіційний сайт Кабміну та подивитися. Вона відкрила, побачила, що постанова така дійсно існує, вже місяць як підписана – і пішла радитися із кимось. Не було її хвилин 20. Потім вона повернулася, сказала мені “добре” і дала перелік документів, які я мав надати. Виходить, що на Дарниці я документи приніс першим. А рішення виплатити мені гроші на придбання житла у Києві, тобто вже рішення комісії про виплату субвенції, було винесене 7 червня 2018 року, – каже боєць. – Відтоді минуло вже понад рік і, чесно кажучи, я гадки не маю, що буде далі. Все заглухло. Ніхто нічого не знає: “Чекайте, чекайте, чекайте…”
Зараз родина Василя вже не живе у санаторії – залишатися там із новонародженим сином було неможливо. Доводиться орендувати квартиру.
“Зазвичай я два місяці проводжу у зоні ООС, і два – вдома. Дружина нещодавно попросила, щоб я взяв відпустку. Я взяв – і вона одразу побігла влаштовуватися на тимчасову роботу, щоб у нас зайва копійчина була. Адже і за оренду треба платити, і дітей у нас двоє…” – розповідає Василь.
“Перший час, скажу чесно, я сподівався на краще. У 2014 році сподівався. У 2015 також. Я вірив, що ми повернемося додому, що все буде нормально, – додає. – У 2016 я вже мав у цьому сумніви. А тепер – вже не сподіваюсь ні на що. Звичайно, це лише моя думка, але державі… Державі такі люди, як ми, не потрібні. Ми потрібні були лише у 2014-2015, щоб зупинити це все. Як м’ясо”.
“ЦЕ МОЖЕ ТЯГНУТИСЯ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ, АЛЕ Я ВСЕ ОДНО ОТРИМАЮ ТУ СУМУ, ЯКУ ВЖЕ ВИПИСАЛИ, ЯК БИ НЕ ЗМІНИЛИСЯ ЦІНИ НА ЖИТЛО”
Боєць із позивним Мансур з Донецька. Я одразу уточнюю, чи виїхали звідти його рідні – і він каже, що ні. “Батьки не хочуть бути для мене тягарем”, – зітхає зовсім молодий хлопець, який пішов на фронт ще у 2014. Тоді він воював у лавах батальйону “Січ”, який згодом став ротою у складі полку “Київ”.
“Коли ми захищали Піски, я чергував на добре знайомій мені вулиці. Інколи стояв там і думав: може, кинути автомат і піти вже додому, у Донецьк? – сміється. – Бо так це все задовбало…”
Мансур у підвалі будинку в Пісках на початку 2015 року
Як внутрішньо переміщена особа Мансур став на облік у Борисполі. Комісія, яка мала визначити чи має він право отримати кошти на житло, була восени 2018 року. “Сума, яку держава виділяє на придбання житла, залежить від того, скільки людей живе у місті. У Борисполі на квартиру мені виділили майже 700 тис. грн. За такі гроші однокімнатну тут купити вже неможливо, тому що ціни невпинно ростуть. А сума, яку вирішено було виділити, не змінюється”, – розповідає хлопець.
Коли саме видадуть кошти – залежить тепер лише від Міністерства фінансів. “У бюджеті, кажуть, грошей немає, чекайте. Скільки чекати – не каже ніхто. Це може тягнутися десятиліттями. Але я все одно отримаю саме ту саму суму, яку вже виписали – як би не змінилися ціни на житло на той момент”, – ще раз підкреслює Мансур.
Як і Василь, він досі служить. У його підрозділі, розповідає, є і інші хлопці з Донбасу та Криму. Одному з них вже навіть пощастило купити квартиру у Дніпрі. “Тільки-но вийшла постанова, і тільки-но виділили гроші – він встиг. Але він – єдиний такий з моїх знайомих”, – каже боєць.
Для того, щоб мати надію отримати гроші на придбання житла у тому чи іншому місті, треба зареєструватися саме у цьому населеному пункті та вичекати рік від моменту реєстрації. Але з цим у переселенців-захисників також можуть виникати проблеми. “Є у мене знайомі поліцейські з окупованих територій. Вони і у Дебальцевому свого часу реєструвалися, коли працювали там, і в інших містах Донбасу… Який там рік на одному місці! Зараз вони зареєструвалися у Авдіївці, і вже знають про цю постанову. Але ніхто не доводить до особового складу, до переселенців, які служать, що взагалі є така постанова, – обурюється донеччанин. – Ніхто не пояснює, що потрібно робити. Таке враження, що це не важливо для хлопців, що вони на свої 12 тисяч на місяць і так зможуть купити собі квартири…”
“ВСІ ЛЮДИ, ЯКІ НОСЯТЬ ФОРМУ, І ЯКІ НЕ ЗРАДИЛИ ДЕРЖАВУ”
“Львів’янин після служби повертається у Львів. Киянин повертається у Київ. Але куди їхати цим хлопцям? Куди їхати учасникам АТО-ООС з окупованих територій, хлопцям з Луганської області, Донецької області, з Криму, які пішли захищати Україну? У нас на сьогоднішній день є тисячі людей з окупованих та анексованих територій, які служили або продовжують служити, воювали або продовжують воювати. Скільки їх? Конкретну цифру ніхто не озвучує. Але з трудом нам вдалося пробити через Кабінет Міністрів, що вже у черзі за 280 постановою на сьогоднішній день стоїть 1736 осіб. А загалом по Україні за 280 постановою вже зареєстровано 3500 осіб. Це і ЗСУ, і МВС, і СБУ, і прикордонники… Всі люди, які носять форму, і які не зрадили державу, у 2014 році вийшли з тих територій, взяли до рук зброю та пішли захищати Україну”, – розповідає Микола Греков, доброволець батальйону “Айдар”, нині вже офіцер запасу ЗСУ. Греков, який фактично є мером окупованого міста Олександрівська, зараз очолює громадський рух учасників АТО та громадян з тимчасово окупованих територій.
Микола Греков
Про себе він розповідає неохоче. “Я зараз орендую квартиру у Києві зі своєю родиною – добре, що маю таку можливість. Моя дружина працює і мені допомагають друзі. Але деякі хлопці просто бомжують… – каже. –Чимало випадків самогубств серед наших”. Бійці з окупованих територій, переконаний він, часто накладають на себе руки саме через побутові проблеми.
12 вересня АТОВПО пікетуватимуть Міністерство соціальної політики під час засідання робочої групи
За кожним номером у кількатисячній черзі за постановою, зауважує Греков, – звичайно ж, людська доля. “От, наприклад, Петро з міста Ровеньки, що на Луганщині. У 2014 він одним з перших приєднався до батальйону “Айдар” і досі продовжує службу у батальйоні. Орендує дружині з двома дітьми квартиру у Києві. Петро зараз перебуває на передовій. І не може звільнитися та повернутися додому після всіх цих років на війні, тому що потрібно безперебійно платити за оренду житла. І таких випадків дуже багато… – розповідає Греков. – Або айдарівець Слава Сєрпокрилов. Його мама, дружина та трирічна дитина були у полоні! Їх катували. Зараз Слава виїхав, живе у Києві, орендує квартиру. І ніхто йому не допомагає… Навіть реабілітацією для тих, хто пройшов полон, держава не займається”.
Останні два роки на житло для бійців-переселенців виділялося по 25 млн грн. У 2018 році цього вистачило на квартири для 54 бійців.
Для того, щоб наступного року житло отримали усі, хто перебуває безпосередньо у черзі зараз, – тобто 1736 чоловік – на 2020 рік у бюджеті України на потреби АТОВПО має бути передбачено 1 902,6 млн грн. Виплати ж на рівні попередніх років, тобто у розмірі 25 млн грн, дозволять забезпечити житлом лише приблизно 20 родин захисників України.
Якщо уявити собі, що реалізація задуму Кабінету Міністрів і надалі триватиме у вже заданому темпі, то останні з зареєстрованих за 280 постановою 3500 бійців отримають обіцяну державою допомогу за 175 років. Якщо ж на рік буде компенсуватися вартість хоча б півсотні квартир, як це було у 2018 році – то вже за 70.
Полнометражный украинский фильм “Атлантида” завоевал престижную награду 76-го Венецианского международного кинофестиваля.
Об этом проинформировали в пресс-службе Государственного агентства Украины по вопросам кино.
Лента по результатам голосования жюри победила в официальной конкурсной программе “Горизонты”. Режиссером фильм является Валентин Васянович.
“Горизонты” – это вторая по значимости программа Венецианского кинофестиваля, что проводится параллельно с главным конкурсом. К участию в этой секции отбирают художественные и документальные фильмы, которые представляют новые тенденции в развитии мирового кинематографа.
За победу в данной программе в этом году соревновались 19 полнометражных фильмов.
“Атлантида” – это фильм о будущей победе в войне с Россией. Фильм о судорогах, перед окончательным разрушением мифа индустриального Донбасса: на уровне промышленного ландшафта, и прежде всего – в человеческом измерении”, – отметили в Госкино.
Режиссер привлек к съемкам волонтеров и военных, участвовавших в боевых действиях на Донбассе.
Васянович работал над лентой как автор сценария, режиссер, оператор и продюсер. Продюсерами также выступили Ия Мыслицкая и Владимир Яценко.
Кинопроект драмы “Атлантида” стал одним из победителей девятого конкурсного отбора Госкино и получил государственную финансовую поддержку в размере 20 млн 835 тыс. грн при общей стоимости производства 41 млн 835 тыс. грн.
(На видео – с 48:58)
Стоит отметить, что церемония награждения проходила на острове Лидо.
Обладателем “Золотого льва”, главной награды Венецианского кинофестиваля, стала драма “Джокер” режиссера Тодда Филлипса, снятая по комикс-вселенной DC. Главную роль в ленте исполнил Хоакин Феникс.
По сюжету малоизвестный комик из города Готэм Артур Флек (Хоакин Феникс) возвращается домой после длительного отсутствия, чтобы ухаживать за больной матерью. Впоследствии он узнает о связях своей семьи с богачом Томасом Уэйном. Эта тайна заставит Артура отбросить цивилизованный облик и принять новую и совсем иную роль — Джокера, клоуна-принца преступного мира.
Гран-при жюри присужден исторической драме Романа Полански “Дело Дрейфуса”.
Лучшим режиссером, по мнению жюри, стал Рой Андерссон. Он представил на фестивале фильм “О бесконечности”.
Лучшим актером признан Лука Маринелли за роль в фильме “Мартин Иден” режиссера Пьетро Марчелло. Приз в номинации “лучшая актриса” получила Ариана Аскарид, сыгравшая в фильме “Глория Мунди”.
Приза за лучший сценарий был удостоен гонконгский режиссер Йонфань за анимационный фильм “№ 7 Черри Лейн”.
Спецприз жюри Венецианского кинофестиваля получил режиссер Франко Мареско за фильм “La mafia non e piu quella di una volta”.
Премии имени Марчелло Мастроянни за лучший дебют был удостоен актер Тобби Валлес за роль наркомана в картине “Молочный зуб”.
Согласно правилам, все показы в рамках конкурсных программ Венецианского кинофестиваля являются для лент премьерными.
76-й Венецианский международный кинофестиваль проходил с 28 августа по 7 сентября.
Європейський союз сподівається, що Україна і РФ використають сьогоднішній обмін як імпульс для врегулювання ситуації на Донбасі.
Як повідомляє “Європейська правда”, про це йдеться в заяві головного дипломата ЄС Федеріки Могеріні.
“Сьогодні відбувся обмін полоненими між Україною і Росією. Це означає, що, нарешті, Олег Сенцов, Павло Гриб, Едем Бекіров, 24 захоплених українських моряків та інші, до звільнення яких Європейський союз закликав стільки разів, вільні і повернулися до своєї країни”, – йдеться в повідомленні.
Могеріні зазначила, що звільнення українців є свідченням роботи і рішучості тих, в тому числі громадянського суспільства, активістів і юристів, хто невтомно працював для досягнення цього результату.
“Ми сподіваємося, що вони зможуть швидко відновити стосунки зі своїми сім’ями, і бажаємо їм швидкого одужання після виснажливого ув’язнення. Європейський союз очікує, що всі сторони будуть використовувати цей імпульс”, – наголошується в повідомленні.
Що було раніше: У суботу відбувся обмін утримуваними Україною і Росією громадянами у форматі «35 на 35». Список переданих Україні громадян читайте тут, Росії – тут.
В Україну в рамках обміну прибули 35 українців, серед яких політв’язні Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух, Роман Сущенко, Микола Карпюк, Станіслав Клих, Павло Гриб, Євген Панов, Артур Панов, Едем Бекіров, Микола Сизанович, а також захоплені Росією біля Керченської протоки моряки.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
