Аналітика

Наскільки юридично і фахово були підготовлені в липні п.р. Генеральною прокуратурою і САП подання до Верховної Ради на притягнення до кримінальної відповідальності 6-ти народних депутатів?

Перебуваючи у відпустці, спостерігав за «раптовою» активізацією діяльності ГПУ та НАБУ по боротьбі із корупцією саме у законодавчому органі держави та явно постановочним «шоу» одночасного направлення Генпрокурором одразу 6-ти подань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів Дейдея, Лозового, Довгого, Полякова, Розенблата і Добкіна, а останніх трьох – і на затримання та взяття під варту, та особливо – їх розгляду на засіданні Регламентного комітету Верховної Ради України, а потім – і на засіданні сесії.

Змушений погодитися тими з експертами, які схиляються до того, що така «активність» Ген. прокуратури та НАБУ (хіба що за виключенням так званої «бурштинової справи») не була результатом планомірної і щоденної кропіткої роботи на цьому напрямку діяльності, бо навряд чи когось сьогодні можна переконати в тому, що вищий законодавчий орган нашої держави є найбільш корумпованою гілкою влади, тим більше, в сфері видобутку бурштину! Мабуть дійсні причини в іншому, але для їх з’ясування і оприлюднення є більш підготовлені фахівці, в т.ч. із числа політиків та незалежних провідних експертів.

Зверніть увагу, що «організаторам» та «режисерам» цього дійства вдалося зробити цю подію в липні п. р. дійсно топовою в інформаційному просторі нашої держави. Реакція суспільства була різною.

З одним можу безумовно погодитись, що це свідчило про відвертий тиск на парламентаризм в Україні, про неприховане бажання виконавчої гілки влади перетворити парламентсько-президентську форму правління на президентську, а в зв’язку з цим – зробити парламент більш слухняним. І про це говорить не тільки факт одночасного направлення до ВР одразу 6-ти подань про дачу згоди на притягнення такої кількості народних депутатів до кримінальної відповідальності, чого раніше за всю історію існування незалежної України ніколи не було, тим паче, що більшість із цих документів явно не були достатньо обґрунтовані ГПУ і виглядали поспішними, передчасними, із слабкими і головне – непереконливими доказами вини законодавців (може за виключенням «бурштинової справи»). На підтвердження даної версії свідчили синхронні заяви Генпрокурора і керівника САП про підготовку ними нових таких подань в майбутньому і на інших народних депутатів, про наявність у їх провадженні справ ще як мінімум щодо 40 нардепів, що співпало (мабуть невипадково) із заявою Президента України, якій «підспівували на всі лади» і підконтрольні владі ЗМІ, і так звані «політологи», «експерти», про необхідність негайного внесення змін до Конституції України щодо позбавлення народних обранців депутатської недоторканності.

І все це, вибачте, відбувається не дивлячись на застереження Венеціанської комісії (на яку так люблять в нашій державі часто посилатися, коли їм вигідно, можновладці, всілякі «реформатори» різних мастей, ті ж «грантоїди»), та професійні і головне – незалежні роз’яснення відомих правників та експертів в галузі саме конституційного права про те, що депутатський імунітет не є привілеєм народного депутата, а є конституційною гарантією його зобов’язань захищати конституційні права і свободи його виборців!

Але і не ці обставини мене вразили достатньо неприємно. Я ще раз пересвідчився наяву в тому, що нинішня прокуратура вже не здійснює прокурорський нагляд за дотриманням законів на стадії досудового розслідування, в т.ч. і Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», і не забезпечує виконання завдань, передбачених ст. 2 КПК України, щодо дотримання прав і законних інтересів громадян – учасників процесу. Виходячи із оприлюдненої ГПУ на засіданні Комітету інформації, можна зробити висновки і про відсутність сьогодні судового контролю за дотриманням законності під час оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування. Тому, теж схиляюсь до думки тих осіб, які вважають, що депутатська недоторканність повинна залишатися.

Більше того, не дивлячись на шалений тиск в ЗМІ і відверті образи та шельмування, Регламентний комітет Верховної Ради України, нехай і не в повному складі, нехай і не зовсім підготовлений в професійному плані в сфері правоохоронної діяльності та юриспруденції, він виявився, як на мене, більш переконливим ніж присутні там керівники правоохоронних органів, і при цьому, діючи в межах наданих повноважень, взяв по суті на себе ту функцію, яку повинен був виконати Генпрокурор під час розгляду підготовлених йому на підпис всіх названих вище подань, перш за все, щодо перевірки законності і обґрунтованості зібраних під час досудового розслідування доказів винуватості цих депутатів та особливо увагу звернувши на законність джерел отримання цих доказів, як того вимагає Кримінальний процесуальний кодекс України та ст. 220 Закону «Про Регламент Верховної Ради України». Тому, всі звинувачення і претензії до членів цього Комітету ВР на предмет перевищення ними своїх повноважень під час розгляду названих подань, а тим більше, непрофесійні заяви про те, що Регламентний комітет повинен виконувати лише технічну функцію, з’ясувавши, що подання подані і підписані Генеральним прокурором, безумовно передати їх на розгляд сесії ВР, категорично не сприймаю і трактую їх як надумані, безграмотні і навіть провокаційні. І поясню чому.

По-перше, треба всім сьогодні усвідомити, що прокурорського нагляду за додержанням законів під час оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування вже не існує, ні теоретично, ні тим більше – практично. Потужного удару по ньому було заподіяно за часів Януковича, коли тодішня влада, ігноруючи вимоги Конституції, переслідувала своїх політичних опонентів, в першу чергу «помаранчевого» Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко і наближених до неї міністрів (зокрема і Юрія Луценка), і в зв’язку з чим розробила і вночі проголосувала приблизно 50- тьми народними депутатами новий Кримінальний процесуальний кодекс, яким фактично усунуто всіх прокурорів, в т.ч. і їх керівників, від здійснення нагляду за дотриманням законності на стадії досудового розслідування! А вже нинішня влада, в першу чергу та ж Верховна Рада, хоч і називає себе демократичною, подобається це комусь чи ні, повністю знищила прокурорський нагляд за додержанням законів на стадії досудового розслідування, спочатку прийнявши в 2014 році антиконституційний Закон «Про прокуратуру», а потім в 2016 році прийнявши більше як 300 голосами зміни до Основного Закону під видом проведення так званої «судової реформи», якими на прокурорів покладено основну функцію по організації і процесуальному керівництву досудовим розслідуванням. Про прокурорський нагляд за додержанням законів на стадії досудового розслідування, там вже і мови немає! І тому громоносні заяви Юрія Луценко на засіданні Регламентного комітету про те, що всі докази винуватості вказаних у поданнях народних депутатів, начебто, зібрані в установленому законом порядку, не гарантувались ні вимогами КПК України, ні Законом «Про оперативно-розшукову діяльність», в яких він, судячи з його виступу, не розуміється.

Так, а тепер по суті. Дійсно, я також погоджуюся, що єдиним поданням, яке можна було теоретично виносити на обговорення до Регламентного комітету, це щодо так званої «бурштинової справи». Але, і в ньому були очевидні прорахунки. Так, основним доказом винуватості нардепів Полякова і Розенблата (як і частково у справі Дейдея) Генпрокурор назвав (і навіть пішов на оприлюднення їх на засіданні Регламентного комітету) негласні слідчі (розшукові) дії, такі як аудіо-, відеоконтроль особи (чи спостереження за особою) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (тобто, прослуховування телефонних розмов). В зв’язку з цим, хотів би відразу роз’яснити, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 482 КПК України (дослівно): «Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в т.ч. негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності».

Тому, твердження Генерального прокурора на Регламентному комітеті про те, що всі ці оприлюднені телефонні розмови названих народних депутатів або відеозйомки їх розмов, в т. ч. і з так званим «агентом Катериною», начебто, проводились на підставі ухвал слідчих суддів, а тому є законними, були і для мене непереконливими, бо явно проведені в порушення порядку, передбаченого КПК України, а тому такі докази є недопустимими і згідно ст. 86 Кримінального процесуального закону не могли бути враховані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення. Ті ж подальші намагання керівників ГПУ і САП переконати членів Регламентного комітету у законності здобутих доказів тим, що ці НСРД (бо Луценко плутався, називаючи так і оперативно-розшукові заходи, що не є одним і тим же) проводились з дозволу суду не відносно народних депутатів, а щодо інших осіб, теж є непереконливим доводом, бо ст. 248 КПК чітко вимагає, щоб слідчий чи прокурор у своєму клопотанні про проведення НСРД зазначали обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб. А говорити про законність аудіо- та відеоконтролю особи чи місця у керівників ГПУ взагалі не було будь-яких підстав, бо такий аудіо- відеоконтроль здійснювався агентом НАБУ прихованою відеокамерою відносно того ж Розенблата безпосередньо (і це очевидно навіть із розповсюджених відеозаписів і фото, де фігурує лише один народний депутат, а другого співрозмовника не видно), що категорично було заборонено законом до зняття з нього депутатської недоторканності!

Як би мені не приємно було це визнавати, але таких відверто неправомірних заходів до громадян не застосовували навіть за часів Януковича, якого сьогодні притягують до кримінальної відповідальності, в т.ч. і за перевищення службових повноважень.

Далі. Дійсно визнаю, переконливими були не тільки для народних депутатів, як на засіданні Регламентного комітету, так і в сесійній залі, а тож нічого гріха таїти – і для суспільства в цілому, оприлюднені прокуратурою чи НАБУ в ЗМІ відеозаписи розмов ймовірно народного депутата Розенблата із «агентом Катериною», в яких останній повністю себе викривав у корупційній діяльності. Тому і питань у народних депутатів, які не є фахівцями в сфері правоохоронної діяльності і не зовсім володіють знаннями щодо з’ясування питання про законність джерел походження доказів, якими обґрунтовувались подання відносно названих фігурантів у «бурштиновій справі», щодо надання згоди на його затримання, арешт і притягнення до кримінальної відповідальності по даній справі не виникало. Але, на що можуть надіятись прокурори під час розгляду цієї справи в суді, де по-перше, ці наведені докази будуть визнані недопустимими з тих причин, про які я сказав вище, а по-друге, ГПУ і НАБУ були розголошені матеріали досудового розслідування, які компрометують честь і гідність людини, яка ще не визнана судом винною, за що навіть передбачена кримінальна відповідальність (ч.2 ст. 387 КК України).

Скажу більше. Дійсно, ст. 272 КПК України (Виконання спеціального завдання) передбачає, що під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, яка на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування. Але, наскільки я зрозумів, озвучена Генпрокурором жінка-агент по імені «Катерина» під таку особу не підходить (бо по цій справі не вбачається ні організованої групи, ні тим більше – злочинної організації).

Навіть якщо допустити, що таку особу до проведення НСРД на стадії досудового розслідування залучали у відповідності до вимог ст. 275 КПК (використання конфіденційного співробітництва) , то і в такому випадку оприлюднені в ЗМІ деякі аудіозаписи її телефонних розмов із помічником народного депутата Полякова, а тим більше – неоднозначні розповіді Розенблата в ЗМІ про його стосунки із «Катериною», дають підстави стверджувати про її провокативні запитання і навіть пропозиції фактично вчинити злочин, що категорично заборонено ст. 271 КПК України (дослівно): «під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагати особі вчиняти злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв…».

Більше того скажу, якби у нас сьогодні діяв прокурорський нагляд за додержанням законів на стадії досудового розслідування, то той же процесуальний керівник (прокурор) був би зобов’язаний у відповідності до вимог КПК виявити обставини, які свідчать про провокування під час НСРД об’єкта на вчинення даного злочину, чого явно зроблено не було. В противному випадку ГПУ не послалась б на ці «докази».

Окрім того, хотілося б звернути увагу на питання законності одержаних доказів у вигляді аудіо і відеозаписів розмов народних депутатів Розенблата і Полякова, їх помічників і охоронців, а саме на те, що вони (може і частина з них) були одержані в ході оперативно-розшукових заходів в рамках оперативно-розшукової справи, яка була заведена ще до реєстрації кримінального провадження з метою викриття злочину, який готується, і осіб, які можуть його вчинити. Дійсно, таке право у НАБУ було і саме застосування таких методів і способів розкриття, попередження даної категорії корупційних злочинів заслуговує на повагу та схвалення. Але при цьому, потрібно пам’ятати про те, що у відповідності до вимог нині діючого КПК України доказ визнається допустимим, якщо він здобутий у порядку, встановленому цим Кодексом, який у свою чергу, регулює проведення процесуальних дій лише після реєстрації відповідного кримінального провадження. Тому, значна частина судів, в т.ч. і Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, не визнають доказами відомості, одержані в порядку, передбаченому Законом «Про оперативно-розшукову діяльність».

Тим більше, що керівники ГПУ і САП на засіданні Комітету не уточнили, коли саме детективам вдалося під час проведення оперативно-розшукових заходів виявити відомості і обставини, які свідчили про вчинення злочину, і осіб, які його вчинили, а тому і зрозуміло чи дотримались слідчі (детективи) і прокурори вимог ст. 214 КПК України про обов’язковість реєстрації кримінального провадження до ЄРДР саме з цього моменту. В противному випадку, після встановлення ознак злочину, вони зобов’язані були зареєструвати кримінальне провадження, закрити відповідно ОРС і далі проводити процесуальні дії по документуванню злочину і дій осіб, які його вчинили, в порядку, встановленому КПК України. Цього, на жаль, ні Луценко, ні Холодницький на засіданні Комітету не розмежували, а тому і не були надто переконливі в обґрунтуванні ініційованих і направлених ними подань, ні тим більше – в законності джерел викладених доказів.

В зв’язку з цим змушений повідомити, що з приводу допустимості доказів, одержаних в ході проведення ОРС, тобто до реєстрації кримінального провадження, висловився зовсім нещодавно і Верховний Суд в своїй Постанові від 16.03.2017 року, де чітко зазначив:

«Визнаються допустимими і використовуються як докази в кримінальній справі тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою частиною забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до положень частини третьої ст. 9 КПК України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу.»

Тому, Верховний Суд ще раз нагадав, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч.1 ст. 84 КПК).

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи і висновки експертиз.

Тобто, відповідно до вимог частини другої ст. 99 КПК України матеріали, в яких зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» (№2135-ХІІ), є допустимими та можуть використовуватись в кримінальному проваджені як докази, але, лише за умови відповідності вимогам цієї статті КПК!!!

З цього, вибачте, випливає, що проведені детективами НАБУ прослуховування телефонних розмов осіб, їх аудіо- і відеоконтроль, контроль за вчиненням злочину та використання «агентів» в рамках ОРС, чим так хизувались названі вище керівники ГПУ на засіданні Комітету, можуть бути використані як докази в подальшому кримінальному провадженні лише в тому випадку, якщо порядок їх проведення і оформлення відповідали вимогам конкретних статей КПК України, в чому я глибоко сумніваюсь. Наприклад, як могли дотриматись правоохоронці тих же вимог ст. 271 КПК при винесенні прокурором постанови про проведення того ж контролю за вчиненням злочину, якщо у ній вони не могли назвати ні найменування кримінального провадження, ні його реєстраційний номер у зв’язку з невнесенням на цьому етапі відомостей про цей злочин до ЄРДР.

Тим більше, що пунктом 1 ч. 7 статті 271 КПК на прокурора покладено обов’язок у постанові про проведення зазначених заходів викласти обставини, які свідчать про відсутність під час цієї дії провокування особи на вчинення нею злочину. Наскільки я зрозумів із виступів правоохоронців на засіданні Комітету, подібних застережень антикорупційні прокурори не висловлювали!

І ще один момент. Верховний Суд також застеріг, що Європейський Суд з прав людини при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, і спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливість використання особливих слідчих методів – агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд , ЄСПЛ висловив позицію, що у зв’язку з ризиком підбурювання з боку поліції при застосуванні таких методів їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).

Саме у зв’язку з цим, Верховний Суд критично оцінив дії ВССУ у конкретній справі, що розглядалася в цей день, щодо визнання доказів, якими суд апеляційної інстанції обґрунтував доведеність вини обвинувачених у вчиненні злочинів, допустимими і отриманими відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, Верховний Суд не підтримав позиції касаційного суду в тій частині, що апеляційний суд обґрунтовано послався, як на доказ винуватості засуджених у вчиненні збуту наркотичних речовин, на постанови про проведення оперативної закупки та про проведення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення оперативної закупки, незважаючи на те, що оперативна закупка наркотичних засобів у засуджених 29 вересня 2014 року проводилася в межах оперативно-розшукової справи до внесення відомостей до ЄРДР. Не став для Верховного Суду переконливим і вислів ВССУ про те, що в межах ОРС слідчим суддею надавався дозвіл на проведення негласних оперативно-розшукових дій, передбачених ст.ст. 260 і 263 КПК, з 06.09 по 06.11.2014 р. та з 17.12.2014 по 17.02.2015 р. (це щодо доводів Ю. Луценка і Н. Холодницького про законність оприлюднених оперативно-розшукових заходів, які були проведені з дозволу суду).

А саме: цей суд, на порушення положення ст. 404 КПК, не переконався у відповідності зазначених доказів вимогам ст. 86 КПК та не навів належних доводів, на підставі яких визнав їх такими, що оприлюднені в порядку, встановленому КПК (докази – матеріали оперативно-розшукової діяльності повинні бути отримані уповноваженими на це суб’єктами та з відомого, що може бути перевірений, і не забороненого законом джерела; зібрані у встановленому законом порядку та з дотриманням встановленої форми, що гарантує захист прав і законних інтересів громадян).

Більше того, у цій своїй постанові ВСУ дав відповідь і на справедливі доводи окремих членів Регламентного комітету щодо незаконності проведення НСРД відносно того ж Полякова, якого документували через його телефонні розмови із помічницею, відносно якої, за словами керівників ГПУ, і проводилось з дозволу суду зняття інформації із автоматизованих телекомунікаційних систем.

Так, за висновком найвищої судової інстанції нашої держави постанова про проведення оперативної закупки від 04.09.2014 р. була ухвалена щодо особи №2, тому правомірним було б використання доказової інформації, отриманої в такий спосіб, саме щодо неї. Водночас, відповідно до протоколу про результати здійснення оперативно-технічного заходів, оперативна закупка наркотичних речовин відбувалася одночасно як в особи №2, так і у особи №1, щодо якої такого дозволу не було! Тим більше, що, як з’ясував ВСУ, оперативно-розшукова справа відносно особи №1 також не заводилась.

Тобто, ці ж зауваження Верховного Суду України стосуються і народних депутатів Полякова і Розенблата, відносно яких не могли бути заведені ОРС до одержання дозволу на притягнення їх до кримінальної відповідальності, а тому і дозволи на проведення контролю за вчинення злочину і зняття інформації з їх телефонних розмов з іншими особами не могли бути надані відповідно слідчим суддею і прокурором, відповідно!

Не все переконливо і в позиції прокуратури щодо доведеності винуватості того ж Розенблата у вимаганні і одержанні достатньо великої загальної суми неправомірної вигоди, яка із різних джерел, в т.ч. і на засіданні Регламентного комітету, називалась досить по різному, але в цілому становила 200 тис. доларів США. На превеликий жаль, ніхто із членів Комітету не запитав у керівників ГПУ про джерело походження цих коштів і хто буде нести відповідальність за їх зникнення чи розтрату (вони ж не були вилучені ні у Розенблата, ні у його співучасників під час затримання «на гарячому» чи під час обшуків).

Додам від себе, що, вивчаючи судову практику з цього приводу, мені вдалося знайти ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 06.06.2016 р., в якій касаційний суд обгрунтовано зазначив, що докази, одержані з порушенням вимог статей 246 і 271 КПК, є недопустимими, зокрема: протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки вони не містили письмової згоди залегендованої особи на проведення дій оперативного характеру та не вказували походження грошових коштів, що використовувались при оперативних закупках; матеріали аудіо- та відеофайлів, оскільки вони не містять інформації щодо технічних засобів, за допомогою яких здійснювалось фіксування оперативно-розшукових заходів і т.д.

Не переконливою була і озвучена Генпрокурором на Комітеті позиція щодо законності документування детективами НАБУ факту одержання Поляковим частини неправомірної вигоди в сумі 5 чи 7 тис. доларів США. Якщо допустити, що факт придбання Поляковим на одержані таким неправомірним чином долари США (начебто, неправомірну вигоду) в магазині мобільного телефону для своєї дружини мав місце до реєстрації провадження в ЄРДР, то виникають, як мінімум, кілька запитань:

  1. чому одразу не був зареєстрований факт вчинення ним цього злочину в ЄРДР, бо цього прямо вимагає ст. 214 КПК України і таку позицію займає Верховний Суд? Тобто, в зв’язку з цим, з цього моменту потрібно було закривати ОРС і проводити вже слідчі і негласні слідчі (розшукові) дії в порядку, передбаченому КПК, чого, як вбачається із обговорення даної проблеми на Комітеті, не було зроблено!!!

  2. чому не були вилучені одразу помічені кошти із магазину, хоча б із мотивів збереження цього речового доказу, а тим більше це потрібно було зробити одразу після реєстрації кримінального провадження, тобто після одержання відомостей про можливе вчинення злочину?

Тим більше, залишення таких коштів як речового доказу, у таких випадках, більше ніж на 6 місяців в магазині, де, начебто, отоварювався Поляков, викликає великі сумніви щодо достовірності їх походження.

А ще більш сумнівним в доказовому плані є сам спосіб вилучення самого цього мобільного телефону у дружини Полякова, бо наведені на засіданні доводи керівників ГПУ про законність цієї процесуальної дії мене особисто не переконали із наступних міркувань.

На превеликий жаль, наші правоохоронні органи протягом, особливо, останнього року (гадаю, що перебування Ю.Луценка на посаді Генпрокурора в цей час просто збіг обставин) всіляко ігнорують вимоги діючого КПК, де в ст. 234 чітко сказано, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді! І тільки в разі необхідності проникнення до житла чи іншого володіння особи слідчий і прокурор можуть туди увійти до постановлення ухвали слідчого судді і то лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей чи майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. І все. Тому, все це «шоу», яке в черговий раз влаштували працівники НАБУ без ухвали слідчого судді на сходовій клітці чи у фойє багатоквартирного будинку, під час якого із застосуванням сили (як стверджує Поляков) у його дружини вилучили згаданий мобільний телефон, а вже після цього, начебто, одержали дозвіл слідчого судді на проведення обшуку у фойє чи сходовій клітці, щоб узаконити свої попередні дії, закономірно викликали у членів Регламентного комітету несприйняття і недовіру. І не дивно, бо в ч.5 ст. 234 КПК України чітко, вибачте, «чорним по білому», зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що «відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи», яким, знову ж таки, сходова клітка не являється! Тим більше, що в ході досудового розслідування цей телефон можна було вилучити в порядку ч. 2 ст. 163 КПК України шляхом одержання дозволу суду на тимчасовий доступ до речей і документів дружини Полякова.

І це лише деякі деталі, на які я звернув увагу при розгляді цього подання у Комітеті ВР. А їх, я в цьому переконаний, буде виявлено ще більше, якщо цю справу, все ж таки направлять до суду з обвинувальним актом. Я можу ще раз повторитись: у мене є великі сумніви щодо наявності судової перспективи засудження названих народних депутатів саме за цією підозрою.

А може, до чого схиляються дехто із експертів, саме так з самого початку і було задумано?! Час покаже.

Наостанок поясню коротко ціль цього мого посту. Ні в якому випадку я не є прихильником жодного названого вище народного депутата, чи політичних сил, до яких вони належать. Не зважаючи на їх прізвища і політичну приналежність, я звертаю увагу лише на сам факт документування протиправних дій і процесуальних порушень, які допускають наші правоохоронці у таких резонансних кримінальних провадженнях, неупереджено наголошую на промахах правоохоронців та відвертих фактах беззаконня з їх сторони, намагаючись таким чином звернути увагу моїх бувших колег, донести до суспільства свою точку зору щодо зазначених подій. Я не буду категорично заперечувати винуватість названих парламентарів, це вже завдання слідчого, прокурора доказати цей факт і обставини, я говорю про дотримання процедури притягнення цієї категорії осіб до кримінальної відповідальності.

Звичайно, з точки зору простого громадянина може виникнути закономірне питання: Як же тоді притягнути до відповідальності народного депутата, який явно вчинив кримінальне правопорушення, про що свідчили, наприклад, оприлюднені ГПУ і НАБУ матеріали ОРС чи негласних слідчих (розшукових) дій, якщо не можна його телефонні переговори прослуховувати, чи стежити за ним, без одержання попереднього дозволу ВР на проведення відносно нього таких заходів? Дійсно, якщо дотримуватися даної процедури, встановленої законом, то в такому випадку депутат буде попереджений про те, що його злочинну діяльність документують правоохоронці! Погоджуюсь, що така проблема існує та потребує розв’язання, але не шляхом умисного порушення вимог законів, як це запропонували зробити правоохоронці по даному кримінальному провадженню! Шлях, який я пропоную, вважаю найоптимальнішим і вигідним як з точки зору захисту прав українських парламентарів, так і з точки зору дотримання принципу невідворотності покарання за вчинений злочин, щоб в законний спосіб без порушення закону домогтися притягнення дійсно винних народних обранців до кримінальної відповідальності.

Саме тому вважаю за необхідне внести наступні зміни до ч. 3 ст. 482 КПК України, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України», виклавши її в такій редакції: «Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також проведення порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, за винятком випадків затримання народного депутата України під час вчинення злочину,допускаються лише в разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати фактичні дані неможливо».

Далі буде…

baganets.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пiсля втiлення в життя системи закупiвель «ProZorro» в Українi розпочалась реалiзацiя другого етапу даного проекту – впровадження система онлайн-аукцiонiв «ProZorro.Продажi».

Українцi вже оцiнили переваги системи «ProZorro», яка дозволяє громадi економити бюджетнi кошти та контролювати фiнансовi операцiї. Завдяки системi електронних аукцiонiв кожен може отримати iнформацiю про закупiвлю в режимi онлайн.

Щодо економiї, то на прикладi Вiнницької мiської ради можна побачити, що за перше пiврiччя поточного року було зекономлено 96 мiльйонiв гривень, що значно бiльше нiж в минулому. Тож будемо сподiватись, що не менш результативною буде i «ProZorro.Продажi». Ця система онлайн-аукцiонiв розпочала свою роботу в жовтнi 2016 року зi спiвпрацi з Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб з реалiзацiї майна неплатоспроможних банкiв. З першого лютого фондом було прийнято рiшення про обов’язкове використання системи для продажу всiх активiв неплатоспроможних банкiв, якi знаходяться в його управлiннi.

Другий напрямком роботи системи онлайн-аукцiонiв – продаж активiв державних та комунальних пiдприємств, до якого наразi долучаються пiдприємства з iнших українських мiст – стартував наприкiнцi березня цього року. Впродовж декiлькох мiсяцiв до проекту приєдналися – Мiнiстерство iнфраструктури України, Донецька вiйськово-цивiльна адмiнiстрацiя, Марiупольська, Вiнницька, Тернопiльська та Львiвська мiськi ради, а також ряд державних та комунальних пiдприємств i компанiй.

Як керiвник державного пiдприємства я зацiкавлений в максимальнiй прозоростi роботи пiдприємства. Перевагою впровадження нової системи є доступнiсть iнформацiї для майбутнiх покупцiв, що зробить спiвпрацю бiзнесу та держави простiшою й бiльш вiдкритою.

Впровадження в Українi системи онлайн-аукцiонiв «ProZorro. Продажi» збiльшить коло можливих покупцiв державного та комунального майна. Окрiм продажу майна нещодавно на данiй платформi впровадили новий напрямок – оренда державного майна. Подiбний пiдхiд дозволить не лише зменшити корупцiйнi ризики, а й сприятиме громадському контролю за державним майном. На жаль сьогоднi до системи «ProZorro. Продажi» приєдналось лише декiлька мiських рад та ряд державних пiдприємств. Впевнений, що пiсля того, як керiвники побачать результати функцiонування нового сервiсу та зможуть їх оцiнити, «ProZorro. Продажi» буде впроваджено по всiй державi.

blogs.korrespondent.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В том, что Кроль стал телемагнатом, ничего зазорного как бы нет. Ведь не фабрику же по производства кокса в Колумбии купил…

Аж за целых 46 тыщ гривен приобрел 40 процентов телеканала Эспрессо.

И теперь вошел в доляшку с женой Авакова, которой там тоже, оказывается, принадлежит 30 процентов…

А чего? Все нормально. Украина — это страна равных возможностей, где любой чел, имеющий лишние полторы (ну, чуть больше) штуки баксов, может приобрести 40% процентов смотрибельного телеканала…

Нет-нет, не полураскрученного сайта. а целого телеканала…

Просто Кролю свезло…

За что ему, кстати, просто огромное спасибо…

Потому что до того, как Кроль выскреб из норы последние 46 тыщ гривен, мы как-то не были в теме насчет того, что в Эспрессо заказывает музычку еще и жена Авакова.

Теперь знаем.

Так что Кролю спасибо еще и за то, что он подсказал, какой именно канал, кроме 5-го, ньюсвана и далее по спискам телеканалов, которые контролирует вся бригада с Печерских холмов, гражданам Украины категорически смотреть не можно…

Даже, несмотря на то, что, ощутив новые возможности телемагната, Кроль может запустить «Извращенец-шоу» где будет выходить в эфир, одетым только в очки, уши и кулю в лоб…

Думая, что он скоро может стать президентом Украины, потому что Трамп перед тем, как стать президентом США, тоже вел свое ток-шоу на телевидении…

А иначе какого бы хрена Кроль начал инвестировать деньги в телебизнес…

Андрей Капустин

ПОЛИТОЛОГ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Игорь Ткачук: «Хотим сделать Морвокзал любимым местом отдыха с фонтанами и зеленой зоной»

Морская отрасль всегда была для нашего региона, как и для всей страны, одной из ключевых и наиболее важных, которая обеспечивает миллионные отчисления в бюджет и дает тысячам людей работу и достойную зарплату. Поэтому неудивительно, что руководитель Одесского филиала ГП «Администрация морских портов Украины» (АМПУ) Игорь Ткачук стал одним из номинантов в сотню самых влиятельных людей Одесского региона в этом году.

Мы встретились с ним, чтобы узнать, какие первоочередные задачи стоят перед руководством Одесского филиала АМПУ, какие новые проекты планируется в ближайшее время реализовать на предприятии и как в это непростое время руководству удается повышать уровень социальной защищенности своих сотрудников.

– Игорь Витальевич, для начала объясните обычным людям, что такое ГП «Администрация морских портов Украины» (АМПУ). Потому что если большинству наших сограждан понятно, что такое порт и чем он занимается, то АМПУ – это для большинства мифический и загадочный орган.

– Да, действительно 99% украинцев не понимают разницы между государственными предприятиями – порт и администрацией порта. В 2013/2014 году был принят закон, согласно которому произошло разделение и во всех портах было создано две структуры. Функции между ними должны были разделиться следующим образом: все, что нельзя приватизировать и является монополией государства: причал, акватория, канальный сбор, гидросооружения – все это должно было перейти под контроль администрации порта, которую нельзя приватизировать и которая должна заниматься администрированием. Например, собирать деньги за каналы, углублять дно, чистить акваторию и т.д. Всю остальную хозяйственную деятельность отдали ГП «Морской торговый порт». Но дело в том, что во всех портах это разделение произошло по-разному. И дошло до того, что Одесский морской торговый порт (ОМТП) не является портовым оператором и не переваливает ни одной тонны груза. Здесь все передано в аренду. То есть если по-простому: порт должен работать и давать доход, а администрация – контролировать.

– Хорошо, с этим понятно. До вступления на эту должность Вы руководили ОМТП. Расскажите, чего удалось достичь на предприятии, и какой опыт приобрели? Оказался ли он полезен для нового места?

– Опыт, который я приобрел в ГП ОМТП, помог мне в работе на новой должности. Одесский морской торговый порт – большое предприятие, почти 980 сотрудников. И самое главное для его руководителя: сохранить коллектив, исправно платить налоги, достойную зарплату. Именно по таким показателям можно судить о его успешности.

В сентябре я пришел в порт, а в октябре принял решение повысить всем сотрудникам зарплату на 40%. После этого людям ежемесячно выплачивалась премия. Предприятие работало, приносило доход, поэтому люди заслуживали, чтобы им платили достойную зарплату. Я уверен, что людей необходимо мотивировать, в том числе хорошей оплатой труда. Это их подстегивает и дает положительные результаты в работе. Кроме того, нам удавалось привлекать инвестиции, заключать договора с иностранными компаниями для реализации различных проектов, несмотря на сокращение объемов работы – судозаходов и появления конкурентов, которые отобрали часть работы ГП.  Вообще опыт,  приобретаемый на предприятиях такого уровня, не сравним ни с чем. Предприятие большое, специфическое, ответственность огромная и это прекрасно закаляет тебя, как руководителя.

В Одесском филиале АМПУ работает 1 тыс. 300 человек и задача стоит такая же – обеспечение прибыльности предприятия, повышение зарплат и сохранение социальных гарантий. Чтобы люди хорошо работали, они должны получать достойные заработные платы. Зарплата должна быть такой, чтобы сотрудники имели  возможность приобрести все, что необходимо для семьи, отдохнуть, оплатить коммунальные услуги, отложить детям на обучение и другие нужды. Важно, что мы можем это все обеспечить, ведь пор прибыльное предприятие, которое зарабатывает деньги и отдает государству 75% чистой прибыли.

Что касается сокращений, Премьер-министр поставил нам четкую задачу: создавать рабочие места и повышать зарплату, а не увольнять людей. Потому что иначе мы получаем замкнутый круг: уволенные сотрудники идут в соцслужбу, становятся на учет, получают дотации и т.д. Соответственно руководитель должен искать новые подходы к развитию предприятия, новые источники дохода, чтобы содержать людей и обеспечивать им все социальные гарантии.

– Какие первоочередные цели наметили для себя после вступления в должность?

– Сделать хочется очень многое, потому что некоторые проекты стоят годами. Сегодня мы начали реконструкцию эстакады, которая не ремонтировалась из-за отсутствия финплана, и поставили четкую задачу строго контролировать ход работ, так как скоро в порт начнут привозить озимые, и закончить работы надо быстро. В ближайшее время планируется начать реконструкцию причала №7, также необходимо ремонтировать причал №1, карантинный мол – это те проблемы, которые тянутся из года в год. Вопрос ремонта и реконструкции некоторых проблемных объектов возник 5-7 лет тому и их надо сдвинуть с мертвой точки сейчас, чтобы через один – два года завершить работы. Я уверен, что в этом году мы начнем их понемногу решать.

Один из важных для всей Одессы проектов – реконструкция фасадной части Морского вокзала. Недавно закончилась процедура по выбору подрядчика для этих работ. Мы хотим превратить Морвокзал в шикарный комплекс, который будет радовать и одесситов, и туристов. Сейчас пока разрабатываем концепцию, самое главное – юридическое обоснование: что мы хотим в результате там получить.

Пассажирский комплекс – это основная суть Морвокзала, но там тысячи квадратных метров площадей, которые сегодня не используются. Люди приезжают, спускаются по лестнице, проходят через переход, выходят на Морвокзал и все. Палит солнце, лавочек нет, ресторанов, кафе нет, зеленой зоны нет, ничего нет. Прошлись по кругу, ветер подул, солнце жарит, развернулись и ушли. Поэтому, чтобы изменить ситуацию, сейчас разрабатываем концепцию, что мы хотим видеть на Морвокзале, чтобы вынести ее на обсуждение, провести совещание с губернатором и мэром, и выработать общую стратегию и задачи, которые ставим перед собой. Искать одного арендатора или нескольких, разбивать на зоны по 50 или 100 кв.м., или передать все одному человеку. Нужно найти инвесторов, а для них должна быть прозрачная система и описание условий.

При этом, мы тоже должны будем вложить инвестиции в этот проект, потому что площадь для размещения тех или иных заведений, является одновременно и крышей, которая протекает и нуждается в реконструкции. Из-за больших объемов ремонт там будет стоить порядка 100 млн. грн., и ни один инвестор не захочет столько тратить, поэтому мы это должны будем взять на себя, а потом уже сдавать площади в аренду. При подготовке концепции мы поняли, что для развития этой территории нужно рассчитывать не только на пассажиропоток туристов. По нашим подсчетам, даже в 2013 году, именно тогда количество туристов, которые посетили Морвокзал было рекордным, оказалось, что количество людей, которые пешком спускаются на Морвокзал из города в десятки раз больше, до 20 тысяч в день. Поэтому нам нужно сделать так, что бы те одесситы, которые гуляют в городе, могли прийти сюда, но для этого нужно подумать, как проложить путь не по подземке, а например, сделать подвесной мост или эскалатор. Главное – Морвокзал должен стать приятным местом отдыха для местных жителей, потому что туристы приезжают только на сезон.

– Что на счет гостиницы «Одесса» на Морвокзале, которая уже много лет не функционирует? 

– Эта гостиница находится на балансе ОМТП, там есть соучредители, которым принадлежат 20%, и могу сказать, что сегодня вопрос по запуску этого отеля сдвинулся с мертвой точки. Уже разработана проектная документация на реконструкцию здания, теперь нужно пройти экспертизу, получить разрешение на строительные работы и когда весь пакет документов будет готов, можно искать инвесторов. Потому что заинтересовать их вложить деньги можно будет только в том случае, когда все будет четко и прозрачно.

– Как складываются взаимоотношения с центральным филиалом АМПУ?

– К счастью, у нас есть полное понимание с руководством предприятия. Они ставят четкие задачи, по развитию порта, есть работы, которые были запланированы еще 10 лет назад, и сегодня только благодаря пониманию и содействию центрального аппарата их возможно сдвинуть с мертвой точки, и мы работаем над этим. Например, объездная дорога, которая обеспечит выезд большегрузного транспорта из порта, чтобы грузовики не ездили по городу, не мешали движению и не портили дороги. Также, много внимания в обязательном порядке уделяется дноуглублению, потому что есть постоянное замыливание и надо чистить дно. Плюс есть требования компаний, которые хотят принимать суда определенного вида, и для них дноуглубление особо необходимо. Вот этим мы собственно и занимаемся.

Есть еще один очень интересный и глобальный вопрос над которым работает центральный аппарат. Это создание Морской администрации. Это серьезный орган управления, который должен регулировать работу всей отрасли. Если объяснить просто, то Морская администрация была бы в подчинении Министерства инфраструктуры, но контролировала бы работу портов и АМПУ. Таким образом, работают во всем мире. Если данный орган будет создан и в Украине, то все правила будут прописаны четко и прозрачно, по европейским стандартам. А не как сейчас, когда многие наши законы действуют еще со времен Советского Союза. Чем дольше мы оттягиваем с созданием такого органа, тем хуже для нас. Но это непростой процесс: нужно менять законы, убеждать депутатов одобрить этот проект и много других сложностей. Главное, что есть полное понимание Премьер-министра, руководства Министерства инфраструктуры и руководства центрального аппарата АМПУ в необходимости изменений и развития, а значит, мы двигаемся в нужном направлении.

Беседовала Анна Карцовник

odessamedia.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В Минобороны рассказали о мерах противодействия.

Министр обороны Степан Полторак заявил, что Генштаб ВСУ предусмотрел меры в случае “угрозы вторжения войск Российской Федерации” в ходе российско-белорусских учений “Запад 2017”, которые состоятся 14-20 сентября.

Об этом глава оборонного ведомства сказал после представления генерал-лейтенанта Анатолия Сиротенко новым руководителем Национального университета обороны Украины имени Ивана Черняховского, пишет РИА Новости Украина.

“Мы отслеживаем ситуацию. Мы знаем обо всех передвижениях российских войск к нашей границе. Мы понимаем, какие угрозы могут возникнуть, и мы будем реагировать адекватно на те угрозы, которые есть, и которые несут собой те учения”, — приводит УНИАН слова главы оборонного ведомства.

“Генеральный штаб предусмотрел ряд мер, которые были бы адекватными этим угрозам”, — подчеркнул Полторак.

Также он уточнил, что речь идет об “угрозе вторжения”.

“Кстати, независимо даже от тех учений, такая угроза не исключена, а те учения потенциально имеют угрозы, так как большое количество личного состава передвигается к границе с Украиной в рамках учений на территорию Беларуси”, — заявил Полторак.

“Все, что происходит на границе с Украиной, мы расцениваем как недружественный шаг и как угрозу для Украины”, — заявил министр.

Как сообщалось, на сентябрь этого года запланировано проведение в Беларуси совместных с Россией масштабных военных учений Запад-2017. Командующий американскими силами в Европе генерал-лейтенант Бен Ходжес ранее выразил опасение, что эти учения могут оказаться “троянским конем”, с помощью которого Россия оставит в стране завезенную военную технику.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Один из пользователей Twitter наглядно показал разницу между украинским Славянском, который в июле 2014 года освободили от боевиков Стрелкова-Гиркина, и «В сети с Севастополя, который на сегодняшний день оккупирован Россией.

«Славянск, который Путин не «спас», и Севастополь, который Путин «спас»», — подписал пользователь Виталий С. опубликованные фотографии.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Удар может быть нанесен после провалов переговоров.

Военные возможности, которые готовят США для защиты от Северной Кореи, могут применяться только в случае провала дипломатических и экономических санкций. Об этом заявил председатель Объединенного комитета начальников штабов ВС США генерал Джозеф Данфорд, передает “Голос Америки“.

Данфорд сделал такое заявление во время 50-минутной встречи с южнокорейским президентом Мун Чжэ Ином, в ходе которой также обсуждались вопросы провокационных действий Северной Кореи.

Американский чиновник в Сеуле разговаривал также с южнокорейскими военными, включая министра обороны Сон Ян Му. Оттуда Данфорд поедет в Китай, а затем в Японию.

Ранее директор ЦРУ Майк Помпео заявил, что на фоне обострения ситуации вокруг КНДР разведка исключает вероятность скорого начала ядерной войны.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Про реалії російської окупація або як ЛуганДон скочується в середньовіччя.

Відомий волонтер Мирослав Гай на своїй сторінці у Facebook поділився розповіддю свого товариша – мешканця окупованого Краснодону на Луганщині, передають Патріоти України. Далі – мовою оригіналу:

“Пишет мне товарищ, словам которого я полностью доверяю. Сам он родом из Краснодона, отличный журналист, хорошо образованный. Сложившуюся ситуацию он тяжело переживает из-за родителей.

Подаю его текст дословно, без изменений. Судите сами.

“Мирослав, историю тебе в копилку. В Краснодоне пропала нормальная еда (украинская), российские продукты никто не покупает. Люди постепенно переходят к натуральному хозяйству – яйца, мясо, молоко. Знакомые родителей сами делают творог, сыр. В какой-то момент сыр перестал получаться – не сворачивается. Начинали думать что не так, вспомнили, что поменялось в технологии. Оказывается, в российской соли слишком много примесей, коротко говоря – это не соль. Людям приходится теперь заказывать контрабанду украинской соли. Родители с собой из Киева повезли несколько пачек для себя.”

Еще из важного. Продажа украинских товаров, которые уже, вдумайтесь, приравнены к деликатесам, подпадает под штрафы.

Из забавного про конфеты Roshen. Липецкие не в фаворе, но разрешены, а так как пачки похожи, то продавцы подкладывают и украинские. Отличают их просто – цена. Украинские дороже, потому как считаются более качественными.

Спросил я про наличие русских в городе. Говорит, что ополчения нет вообще больше, только чужие. Если раньше на блокпостах стояли знакомые люди или хотя бы местные, то теперь все – одни только мокши.

Почему твои не уезжают? – говорю. Бабушка.

Напоследок спросил, как бы он охарактеризовал общую обстановку? Ответ: Алиса в королевстве Кривых зеркал.

А куда все идет? Ответ: в Средневековье.”


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У західній частині Росії відсутнє військове угруповання, яка здатне чинити тривалий опір силам НАТО.

Про це в ефірі “Обозреватель.LIVE” заявив військовий експерт Олег Жданов, передають Патріоти України.

“При цьому на європейському театрі військових дій у РФ живих військ, крім двох дивізій в Підмосков’ї, – Кантемирівської й Таманської, – фактично, не залишається. Участь у “Захід-2017″, при всій гучній інформаційній помпі, яка супроводжує зараз ці навчання – всього- на-всього 13 тисяч братиме участь в Білорусі цих військ”, – зазначив він.

За словами експерта, спільні навчання у Білорусі носять більше показовий характер.

“Я нагадаю, що, за нашими оцінками, зараз у Білорусі перебуває контингент від 6 до 8 тисяч з ударною авіацією. Тобто, вони додадуть там максимум дві бригади або неповну дивізію і будуть відігравати етапи бойової стрільби безпосередньо на полігонах Білорусі. Швидше за все, ці війська там і залишаться, і це буде форпост. “Отсель грозить мы будем НАТО”, – додав експерт.

При цьому він наголосив, що зовсім списувати з рахунків російський контингент в Білорусі теж не варто.

“Це буде форпост для того, щоб хоча б прямий шматок кордону з НАТО мати. Плюс загрожувати балтійським країнам тим, що там найвужче місце від Білорусі до Калінінградської області, і вони можуть, фактично, опинитися в анклаві. Ну і заодно нам з північного напрямку тепер доведеться посилювати свої збройні сили і планувати оборонні операції з боку Білорусі”, – вважає Жданов.

Також експерт зазначив, що решта війська ЗС РФ, зокрема, основна маса сухопутних військ знаходяться на Далекому Сході.

Опублікував: Олег Устименко

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Те, кому сейчас 30 или 40 не смогут оценить ощущений, когда на издыхании совка и впервые пару лет после его гибели, стали вываливаться килотонны информации о том, что было строго запрещено не только знать, но чем и догадываться было опасно. Автору повезло, ибо он своими глазами видел остовы чудовищного механизма, который работал на пике своей мощи.

В тайге можно было легко найти покосившиеся бараки, заборы и самое главное – железная дорога, явно заброшенная и покрученная вечной мерзлотой. Представляя, сколько усилий должно было стоить строительство таких вещей у Полярного Круга, больше всего удивляло то, что все напрочь забыли не только об этих усилиях, но даже о том, кто и зачем строил эту непонятную красоту.

В общем, вопросов было много, а ответов не было совершенно. Мало того, старшие всегда пытались свернуть этот разговор, хотя вроде бы никакой крамолы в них не было. Например, как могли оказаться в городе несколько железнодорожных вагонов, когда жд сообщения с городом нет, и не было со дня его основания? Возникали и другие вопросы, к другим людям и по совершенно не связанным, с первым, темам. Но все это объединяло отсутствие ответов и подчеркнутая глухая молчанка старших.

И вот накануне гибели совка, начала поступать сначала ограниченная, а потом все более полновесная информация о том, какие чудовищные репрессии творил совок, на протяжении десятилетий. Тут и голод, и расстрелы и война, все приобрело совершенно другой вид и смысл. В конце концов, информации стало настолько много, что всю ее переварить было просто невозможно.

В конце концов, дойдя до предела насыщения информацией, сам собою встал простой вопрос: «Зачем?» зачем были эти откровенные убийства в виде расстрелов, завуалированные, в виде каторжных работ или голода? Зачем надо было вести войну таким образом, чтобы кроме победы, получить как можно больше собственных трупов? Все это непременно вступало в противоречие с логикой и здравым смыслом. Ведь даже дилетант в военном деле, очень легко нащупает основной критерий успешного ведения боевых действий: враг несет максимальные потери, вы – минимальные, а значит – вы побеждаете.

В совке работала какая-то другая логика, требующая уложить в бою своих трупов больше, чем противника. В те далекие времена, одним из самых важных вопросов, который обсуждали буквально все здравомыслящие наблюдатели, аналитики и эксперты, стоял примерно так: зачем Сталин устроил массовые расстрелы армейских офицеров в 1937-38 году, то есть – накануне неизбежной войны, о чем он говорил многократно.

Много позже, пришло понимание основного замысла всех этих чудовищных жертвоприношений. Сталину нужен был идеальный раб, не помышляющий о свободе, боящийся и ненавидящий ее. Такого раба можно вывести только путем селекции, проращивая и срезая поросль, которая способна подниматься выше положенной планки. Тут нужно терпение, время и арсенал разнообразных способов. Это как парикмахер ведет расческой в разных направлениях, чтобы найти волос, длиннее остальных и ловко срезать его. То же самое делал и Сталин. Лагеря, голод, казни и прочие методы – дали свои плоды.

Ни когда Сталин заигрался с Гитлером и тот начал рвать совок как Тузик грелку, ни когда Гитлер был повержен, когда миллионы простых людей держали в руках оружие и умели им пользоваться, никому в голову не пришло поставить к стенке тирана. Этот случай описан у Сервантеса в его Дон Кихоте, когда тот пытался освободить конвой заключенных. Так вот, Сталину удалось вывести новый тип людей, внутренним стержнем которых есть рабство. А те лагеря и мегастройки, ушедшие в забвение – памятник великому эксперименту по выведению идеального раба.

Именно поэтому, россияне предпочитают погибнуть в Украине и Сирии, нежели наводить порядок у себя дома, где им еще как понадобилось бы их оружие. Но нет, хозяин указал, где и кого надо воевать и раб послушно пошел на фронт и вернулся в цинковом макинтоше. Молча, не как воин, а как раб, о котором не просто забудут, а вымарают память самого его существования.

И это же рабство мы видим прямо сейчас в Беларуси. Уже идет ввод оккупационных войск РФ, и ни единого протеста, ни единой акции, направленной хоть не на прекращения оккупации, но уже на затруднение ее. Ноль. Рабы понурили головы и ждут, что им скажет старый хозяин или в случае чего – хозяин новый. Похоже, что процесс деградации личности, носит необратимый характер и имеет свойство воспроизводиться в новых поколениях рабов, ибо кто-то сделал выводы из своей Быковни, а кто-то будет рабски плестись к расстрельной яме и ничего с этим не сделаешь.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO