Він зауважив, що організація не має програми щодо енергоресурсів, щодо військовополонених.
Ситуація на Донбасі є чи не єдиним у світі конфліктом, де ООН не бере взагалі жодної участі.
Про це в ефірі телеканалу ZIK заявив посол України в Білорусі Роман Безсмертний.
«Але в чому парадоксальність ситуації? Це чи не єдиний конфлікт у світі в післявоєнний період, де ООН взагалі ніякої участі не бере. Та ООН, суть якої було не допустити війни, вона сьогодні дивиться, як два учасники, два фундатори ООН воюють!” – наголосив він.
“Більше того, увесь рік Україна в Раді Безпеки як не постій член, але Росія – постійний, рік йде війна, а ООН дивиться на все це і не має навіть програми щодо енергоресурсів, щодо військовополонених, бо їх же там немає! Чому до нас так ставляться?», – запитав Безсмертний.
Інфляція зжирає гроші українців в результаті недолугої політики держави
Цьогоріч експерти прогнозують здорожчання хліба в Україні на чверть. Цьому передує декілька причин – різке зниження наприкінці року курсу національної валюти, високі ціни на енергоресурси та паливно-мастильні матеріали, а також зростання витрат на оплату праці та відміна спеціального режиму оподаткування для сільгоспвиробників.
Дорожчатиме головний продукт поступово. Скільки гривень доведеться викласти українцям за одну хлібину і з чим насправді пов’язано суттєве збільшення ціни, журналісту видання Persona.Top розповів заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради Денис Марчук.
Фото – Денис Марчук. Джерело – Фейсбук
За минулий рік хліб в середньому подорожчав на 25%, що майже вдвічі вище від загального показника споживчої інфляції, яка в Україні за підсумками 2017 року склала 13,7%.
– Якщо на початку минулого року, за даними Держстату, кілограм хліба пшеничного з борошна першого ґатунку коштував 10,90 гривень, то в кінці грудня вже – 13,30 гривень. Хліб житній подорожчав із 10,60 до 13 гривень за кілограм, – говорить заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради.
Хлібина «Українського» може підскочити в ціні на 4 гривні
Як стверджує експерт, за прогнозами фахівців у 2018 році хліб зростатиме в ціні в середньому до 2% щомісячно, і до кінця року подорожчає більш як на чверть.
– Приміром, найбільш вживані «Хліб Український» вагою 950 грамів, який зараз в київських супермаркетах коштує біля 14 гривень, може подорожчати до нечуваних 18 гривень за хлібину, а «Батон» вагою 500 грамів – з 9 до 11 гривень, – прогнозує Денис Марчук.
Здорожчало борошно – зросла ціна на хліб
За словами Дениса, ціни вгору штовхало подорожчання головного інгредієнта хліба – борошна, яке в структурі його собівартості займає близько 40%.
– Борошно в минулому році подорожчало на 15%, або більш як на гривню – з 8,76 до 10,10 гривень за кілограм. Однією з причин подорожчання борошна є підвищення експортних цін на зерно, яке протягом року піднялося в ціні зі 165 до 190 доларів за тону. До того ж, за підсумками 2017 року ми зібрали близько 62,3 мільйони тон зернових, що на 3,8 мільйонів тон менше, ніж у 2016 році. Зменшення врожайності зернових при сприятливій експортній кон’юнктурі зумовлюватиме підвищення попиту на внутрішньому ринку та штовхатиме вгору ціни на борошно, – пояснює експерт.
На вартості хліба відображається падіння нацвалюти
Однак найбільше на зростання вартості хліба впливає девальвація національної валюти, а також часто необдумана податкова та регуляторна політика держави.
– За офіційним курсом Національного банку, вітчизняна валюта з 1 грудня 2017 року по 10 січня 2018 подешевшала більш як на гривню – з 27,15 до 28,32 гривні за американський долар. За нашими спостереженнями, це викликає зростання вартості хліба в середньому на 50 копійок, – пояснює механізм зростання ціни на хліб Денис.
Як стверджує експерт, зважаючи на те, що держбюджет на 2018 рік сформований на прогнозі курсу 30,1 гривня за один американський долар на кінець року, то можна передбачити, що тільки по причині здешевлення національної валюти вартість хліба зросте більш як на гривню.
Електрика стала дорогою – чекаймо здорожчання продукту номер один
На подорожчанні хліба позначилося і підвищення цін на електроенергію для промислових споживачів.
– Як ми знаємо, наприкінці грудня НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) підвищила оптово-ринкову ціну на електроенергію для промислових споживачів на 9,5%. З 1 квітня відбудеться ще одне збільшення – на 6,1%. Таким чином ціна на електроенергію зросте майже на 16%. Це суттєво вплине на подорожчання хліба. Адже багато хлібопекарень використовують електричні печі, – каже Денис Марчук.
Як на ціну хліба впливає зарплата
Ціну на хліб штовхає вгору і підвищення мінімальної зарплати з 1 січня 2017 року до 3723 гривень.
– Річ у тому, що зі зростанням мінімальної зарплати для виробників зростають як витрати на оплату праці, так і податкові відрахування. Для багатьох з них це виявляється непосильним тягарем, – пояснив заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради.
Можливе здорожчання хліба і на 40%
Також Денис відзначив, що якщо протягом року виникатимуть непередбачувані суб’єктивні чинники, якими полюбляє радувати уряд, наприклад, кардинальна зміна податкового законодавства, чи чергове зростання витрат на енергоресурси, то до кінця року хліб може подорожчати ще на 30-40%.
В наведеному нижче журналістському розслідуванні мова піде про громадських активістів. Одразу хочемо наголосити, що, на нашу думку, питома більшість активних громадських діячів на Вінниччині це – переважно достойні люди, з патріотичною позицією.
Багато з них, як і вказані в тексті люди, брали участь в Революції Гідності, виборювали право України на правду та справделивість. Але суспільство дозріло до оприлюднення всіх, навіть дуже неприємних і незручних тем. В тому числі і неспроможність країни забезпечити своїх найкращих представників достойною роботою, направити діяльність активної частини суспільства в конструктивне русло. Як наслідок представники громадянського суспільства обрали той шлях, який вважали за потрібне. Дехто продовжує волонтерську діяльність, хтось повернувся до мирного життя та облаштування побуту, інші продовжують працювати в громадському секторі, шукають грантове фінансування своїх соціальних проектів. Але залишився і зовсім маленький відсоток активістів, які вирішили стати тими, проти кого вони боролись.
По мотивам резонансної заяви відомої української письменниці, журналістки та колишньої заступниці губернатора Одеської області Зої Казанжи, яка буквально підірвала інформаційний простір, тернопільський Інтернет-портал “Часопис” зробив цікавий огляд – чим у наші дні заробляють “професійні активісти”.
Сама Зоя Казанжи позиціонує себе справжньою громадською активісткою. Однак вона публічно задала питання, яке дуже бояться тисячі так званих активістів. Звідки вони беруть гроші на життя?
“У мене сьогодні одне легке питання: а де беруть гроші, за рахунок чого живе велика кількість людей, які цілодобово займаються так званим активізмом по-українськи? Ті, кого бачиш весь час на всіх акціях протесту і читаєш щогодинні реакції з фото і стрімами в ФБ?”, – заявила Зоя Казанжи. Виявляється в неї так не виходить. Їй треба працювати, щоб вижити у цьому світі.
Отже на думку тернопільського видання “професійні активісти” – вид, який виник ще до Революції Гідності, але розквіту набув у часи, коли закон тимчасово сховався у тіні перед “волею громади”. Дарма, що ту волю репрезентували зо два десятки проплачених осіб, а інтереси, які вони захищали, стосувалися не стільки громади, скільки конфлікту бізнес-інтересів комерційних структур, факт залишається фактом – такі “активісти” стали суб’єктом регіональних політичних процесів.
Так ось, тернопілські ЗМІ комплексно “розбирають” специфіку “роботи”, а точніше – заробітку “десятки” “активістів”, які, як з’ясувалося, займаються:
1) “мочать” конкурентів (наприклад, забудовників);
2) шантажують бізнесменів, відшукуючи спірні моменти у дозвільних документах та вимагаючи скасувати те чи інше рішення – особливо актуально для виділення земельних ділянок;
3) вимагання “данини” на “корисні справи” (за великим рахунком – ст. 189 КК України “Вимагання”, але є відмінності – “активісти” збирають на АТО / дитячі будинки / переселенців, але проконтролювати рух цих коштів вкрай складно);
4) “продаж компромату” – конкретний тиск на конкретну посадову особу з вимогою звільнення;
5) політичне замовлення – дискредитація того чи іншого політика або політичної сили.
Зрозуміло, що цими п’ятьма варіантами активісти не обмежуються. Вони активно беруть участь у разових політичних пікетах, входять у виборчі штаби тощо. Однак виокремлені п’ять варіантів для них найгрошовитіші”, – підбиває підсумки тернопільський оглядач.
Що там у вінничан?
У багатьох українських містах бізнес “активістів” поставлено “на конвеєр”. У Вінниці цього вдалося уникнути у “промислових масштабах”. Але чи минуло це явище наше місто взагалі?
За великим рахунком, цю “сферу бізнесу” вдалося “погасити” уже 2014 року. Недоладна комерція на межі здирництва скінчилася майже не розпочавшись. Яскраві її представники уже залишили Вінницю.
Мова йде, передусім, про Януарія Шостака (активний учасник штурму ОДА 6 грудня), який вимагав узгоджувати з ним призначення чиновників і керівників силових структур, а у випадку відмови (а відмовляли йому завжди) починав волати у мегафон під час сесійних засідань обласної ради. Наразі Шостак, після невдалого штурму обласної ради, виїхав за кордон і перебуває, за неофіційною інформацією, у Ростові-на-Дону. Що, однак, не завадило йому балотуватися від “Батьківщини” до Вінницької міської ради у 2015 році.
Після штурму ОДА 6 грудня і публічного знищення портрета Петра Порошенка став відомим на всю країну активіст – Юрій Павленко (Хорт). Свого часу він фігурував в публічному просторі під гаслом боротьби з “комунальною мафією” (див. п. 2 класифікації), Зрештою за сприяння адвоката Валерія Палія, Юрій Павленко відсидів півтора роки у в’язниці і перебрався до Києва. Де також шукає місце під активістським сонцем, беручи участь у різноманітних акціях протесту.
Заліг на дно і уникнув проблем, хоча і міг їх набути, прихильник Ляшка Анатолій Банах. У грудні 2014 року він також був помічений у натовпі, який штурмував Вінницьку ОДА. І став першим «активістом», який зайшов в розтрощені двері обласної адміністрації, але, згодом, зміг влаштуватися на роботу тренером патрульної поліції. Невідомо, чому він, ніколи не будучи службовцем структур МВС, навчив своїх учнів, але у гучні скандали більше не вплутується.
Найкращу кар’єру зробив непримітний збирач компромату на керівництво області, громадський “активіст” Станіслав Нижник-Оскольський. Достеменно невідомо, які саме неприглядні факти з життя та діяльності керівництва області стали відомі «болгарському шпійону», але факт залишається фактом. Громадський «активіст», який свого часу відбував покарання за злочини в країнах Східної Європи став членом декількох земельних комісій облдержадміністрації і радником першого заступника Голови Вінницької ОДА.
Ще одна “активістка” Таїса Гайда перепробувала, здається, всі пункти вказані тернопільськими ЗМІ, за якими могли підзаробити професійні “активісти”. Та навіть трохи більше.
Пестрить сторінка Гайди ретельною перевіркою всіх земельних і майнових рішень міської ради, щоправда дрібнотою на кшталт кіосків, якими не гребують у Тернополі, вінницькі активісти не займаються. Зосереджуються на великих забудовниках. Постійна активність «громадської діячки» у напрямку міської ради, яка шукає будь-яку зачіпку для створення інформаційного шуму навколо міської влади, свідчить про позицію міста: з шантажистами перемовин не ведемо. Позаяк звичний потік обвинувачень зі сторінки самої Таїси Гайди в одному напряку вже давно не сприймається, останнім часом вінницька активістка долучила до торгів з міською владою деяких місцевих фейсбук-коментаторів, що претендують на звання ЛОМів. Але і цей «феєричний тролинг» частіше обертається проти самих шукачів зради, а до ЛОМів їм ще рости і рости.
Обласна влада одразу зрозуміла як її здихатися. І найшла гідне місце для застосування її сил – на історичній ниві. Тепер “Народний Майдан Вінниччини” Таїси Гайди щороку отримує неабиякі гранти з обласного бюджету на проведення історичних досліджень.
Судячи з повної відсутності і навіть найменшого натяку на критику обласної влади, не стане виключенням по бюджетному фінансуванню і 2018 рік.
Наше видання не претендує на роль біографів зазначених активістів, і, звісно, не буде перераховувати всі відомі нам фінансово-майнові гешефти окремих представників громадянського супсільства. Однак ми впевнені, що наведені нами факти підштовхнуть Громаду Вінниччини замислитись над справжньою сутністю і мотивами багатьох останніх публічних скандалів.
Британський вчений фізик і один зі найпопулярніших науковців у світі Стівен Хокінг наголошує, якщо людство не зменшить викиди парникового газу, то Земля ризикує перетворитися на справжнісіньке пекло.
За словами вченого, таким чином кліматичні умови на Землі будуть нестерпними для людства.
Зокрема, він зауважив, що наша планета може повторити долю Венери. Науковець прогнозує, що середня температура на Землі досягне позначки в 460 градусів за Цельсієм.
Також фізик розкритикував Дональда Трампа через вихід США з Паризької угоди щодо клімату.
США планує поставку в Україну 35 пускових установок і 210 протитанкових ракет.
Російська влада має намір дискредитувати Україну після рішення адміністрації президента США Дональда Трампа про постачання в Україну летального зброї. Про це йдеться в матеріалі авторитетного американського видання HuffPost. Зазначимо, за даними каналу ABC, план адміністрації Трампа передбачає постачання в Україну 35 пускових установок і 210 протитанкових ракет. У партії можуть бути включені також протитанкові ракетні комплекси Javelin.
Як відзначають американські журналісти, реакція Росії на ці дії буде очікувана. В даному випадку це можуть бути прийоми інформаційної війни з використанням недостовірних або підтасованих фактів. Кремль може сказати що “Сьогодні ви надаєте Javelin Україні, а завтра він з’явиться в Ірані”, використовуючи той факт, що українська митниця в січні 2017 року виявила в одному з літаків, що прямують до Ірану з Києва частини комплектуючих до застарілих ПТРК “Фагот” російського виробництва, які практично не використовуються в українській армії. Як прогнозують американські експерти, дії Москви будуть спрямовані на дискредитацію україно-іранських сполучень і постраждають компанії, які працюють з Іраном. Зазначимо, з української сторони санкцій відносно Ірану немає, а американська сторона санкції частково зняла або значно полегшила. Так, Іран є однією з країн, де виробляються українські літаки АН-140 для внутрішнього ринку Ірану з українських комплектуючих.
З Іраном працює багато українських компаній. Одна з них – компанія “Хорс”, що допомагає іранським авіакомпаніям в організації мокрого лізингу літаків. Авіакомпанія “Хорс” працює з 1990 року і спеціалізується на чартерних і регулярних перевезеннях. Як зазначено на сайті компанії: “Польоти плануються у відповідності з потребами клієнтів і виконуються в Європі, на Близькому Сході і в Африці”. “Кожен раз країна-агресор намагається спотворити факти, відірвати собі хоча б частину історичної культури, не забуваючи, при кожному зручному випадку, принизити і оббрехати Україну. Росія цілеспрямовано бореться з позитивним іміджем України. Їй життєво необхідно боротися з статусністю опонента на світовій арені. В даному контексті допомога і підтримка Америки і американського уряду Україні є потужним стримуючим фактором російської агресії”, – підсумували американські журналісти.
Про обезкровленість прокуратури, незалежність якої невигідна можновладцям, не розкриття резонансних злочинів через політиків, знищення оперативної бази та секретних співробітників бесідуємо з люстрованим екс-прокурором з багаторічним досвідом Олександром Шморгуном.
Олександр Семенович також пояснив, чому державі потрібно ліквідувати незаконні збройні формування, чому Україна не готова до викорінення корупції та чому депутати не знімуть з себе недоторканність…
Банки тріщать лише тоді, коли видаються кредити знайомим, які не планують їх повертати, фото – Дмитрий Бургела
– Як ви вважаєте, чому не розслідуються як належне – з результатами, такі публічні справи, як, наприклад, вбивство сотні людей на Майдані, спалення одеситів в будинку Профспілок 2 травня 2014 року, відповідальність генералів за Іловайський «котел» і «котел» в Дебальцеве, справа банків, які розорив НБУ, вбивство Бузини і Шеремета?
– Причин для цього може бути багато. Спробую озвучити основні з них. У нашій країні завжди існувала проблема з розкриттям резонансних злочинів. Тому що в більшості випадків вони так чи інакше переплітаються з політикою. Озвучені вами наскрізь політичні, тому, припускаю, що вони не розслідуються саме тому, що в цих справах можуть бути «замішані» люди, які займали (або займають) ті чи інші посади в органах влади.
Крім того, політична ситуація в країні постійно змінюється — проводяться сумнівні, недолугі зміни в організації роботи правоохоронних органів, такі, як, наприклад, реформа поліції, яка була проведена в 2015 році, коли велика кількість керівних посад була заміщена новими людьми. Тут варто розуміти, що зміни в будь-якій структурі здатні дещо «призупинити» роботу відомства, і суспільство це відчуло.
Також часто самі судді не бажають братись за розгляд тієї чи іншої справи, і це зрозуміло, адже кожен хоче працювати і спати спокійно.
З-поміж інших є ще одна причина — про резонансні справи політикам час від часу вигідно згадувати. І це відбувається насамперед тоді, коли потрібно відвернути увагу народу від життєвих проблем або ж просто «згадати» про неї, коли приходить час для популістських дій та гасел. У цьому випадку резонансна справа може слугувати так званою лялькою-неваляйкою.
Восени цього року, згідно закону, розпочало свою роботу ДБР (Державне Бюро розслідувань), і тепер резонансні справи будуть розслідуватись саме цим органом – це злочини, здійснені посадовими особами органів влади, тобто керівниками міністерств, відомств, депутатами, суддями, прокурорами, правоохоронцями та іншими. Але це на папері, а як і коли цей орган почне розслідувати справи насправді, невідомо. Адже Держбюро фактично ще не розпочало своєї роботи. Уже існує такий жарт: «Хто очолює, така й перспектива – Труба».
Якщо ж, наприклад, взяти справи про Майдан, то тут є декілька причин. Часто самі правоохоронці саботують їх розслідування. В правоохоронних органах країни ще й досі працюють особи, причетність яких до тих подій і нині перевіряється. Крім того, в нашій країні бракує ресурсів для злагодженої роботи органів слідства. Не вистачає кадрового потенціалу – і через скорочення в прокуратурі в тому числі.
Резонансні справи в Україні будуть розслідувані як належне лише тоді, коли за них візьмуться міжнародні фахівці
Якщо говорити про справи ліквідованих банків, то очевидно, що банк ніколи не може бути в програші, враховуючи відсоткову різницю між депозитами та кредитами. Банки тріщать лише тоді, коли видаються кредити знайомим, які не планують їх повертати. Такими схемами в Україні винищили 82 банки. Але, що найстрашніше, ні один із власників, керівників не поніс покарання.
Резонансні справи в Україні будуть розслідувані як належне лише тоді, коли за них візьмуться міжнародні фахівці. Це може статися після виборів президента.
– Нещодавно Генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що в Україні залишаються нерозкритими 10 тисяч справ про вбивства, 61 тисяча нерозкритих грабежів, 9 тисяч розбоїв, 33 тисячі незаконних заволодінь транспортними засобами і ще 10 тисяч справ, пов’язаних з корупцією. Що ви можете сказати щодо такої статистики?
– Це страшна статистика, й у значній мірі – це результати «реформ». Криміногенна ситуація дуже напружена. Я живу під Києвом і постійно чую розповіді сусідів про пограбування. Якщо сьогодні ми не повернемося обличчям до правоохоронних органів та не відновимо ті структури, які повинні боротися зі злочинами, буде біда. Прикро за те, що за їх наслідки немає з кого запитати – ініціатори виїхали з країни.
Юрій Луценко визнав, що маємо дуже великі проблеми зі слідством. Ми знищили серйозний потенціал міліції, УБОЗ, які мали своїх секретних співробітників. Для того, щоб оперативник володів інформацією, він має 3-4 роки пропрацювати на одному місці, щоб напрацювати інформаторів, зрозуміти криміногенну ситуацію, яка існує саме в цьому районі. Повинен знати, як йому діяти в тому чи іншому випадку. А в нашій країні за три місяці підготували до роботи поліцейських, і це жахливо!
Треба визнати, що правоохоронні органи втратили контроль над криміногенною ситуацією. І «реформа» міліції в певній мірі «посприяла» цьому. Колишні міліціонери знали «явки та паролі», тобто вони володіли інформацією, наприклад, про те, де найчастіше відбуваються крадіжки, в якому районі міста найнебезпечніше вночі, в якому підвалі збираються наркомани, де дислокується криміналітет тощо. В них були свої «донощики», а також відпрацьовані на багаторічній практиці схеми розкриття злочинів. Не «книжні» знання американців, а реальний досвід оперативної роботи саме в нашій країні.
Поки що, на жаль, нова правоохоронна система працює гірше за ту, яка залишилась у спадок від радянського минулого, фото – Дмитрий Бургела
Одного разу був особисто присутній при невеличкому ДТП, і поліцейський, який приїхав на місце події, навіть не поцікавився наявністю техпаспортів на автомобілі та водійських посвідчень в учасників аварії. Він почав складати протокол з їх слів. У іншому випадку після необґрунтованої зупинки та перевірки документів почув у відповідь: «Дядьку їдьте! Хіба я не бачу, чи що?».
Так, ми живемо в час змін. Довгий час в нашій країні існувала криміналістична система, яка залишилась у спадок від радянського минулого. Зараз же стару систему поступово змінює нова, проте вона лише вкорінюється, приживається. Вона далеко не ідеальна. І поки що, на жаль, працює гірше за «радянську». Ми творимо реформи, часто не задумуючись над тим, чи принесуть вони суспільству реальну користь.
Ми недієво боремось також з корупцією. Її викорінення, як правило, зводиться до гучних гасел та маніпуляцій з антикорупційним законодавством. В законі й досі існує багато «шпаринок», через які «просочується» можливість уникнути реального покарання. Можна «прикинутись» невиліковно хворим, потім вчасно втекти за кордон, або ж скористатися таким запобіжним заходом, як внесення застави.
Якщо брати показники всесвітнього рейтингу CPI (англ. Corruption Perceptions Index – індекс сприйняття корупції), то сьогодні за рівнем корупції Україна стоїть на одній сходинці разом з Росією, Іраном, Казахстаном та Непалом. І ця статистика насправді є дуже невтішною.
В нашій країні бракує ресурсів для злагодженої роботи органів слідства
– Прокурор представляє сторону обвинувачення в суді, і поліція спільно з СБУ повинні з ним узгоджувати кожну свою дію на всіх етапах слідства. Від прокурора залежить: відкривати справу чи ні, за якою статтею кваліфікувати ті чи інші дії і що говорити суддям під час судового процесу. Чи згодні ви, що в Україні прокурори, так само як і судді, перетворилися в «недоторканних» напівбогів?
– Не зовсім згоден. Якщо взяти роль прокурора в кримінальному процесі, то перелічені вами обов’язки дійсно є його роботою, проте не варто забувати і про інших його учасників – про поліцію, яка займається досудовим слідством, СБУ, котра розслідує справи, що загрожують національній безпеці нашої держави.
Прокуратура існує для того, щоб здійснювати нагляд за дотриманням норм закону органами досудового слідства.
З 1 грудня в прокуратурі мало залишитися лише 10 тисяч працюючих: у прокуратури забрали «руки» і «ноги». Після створення так званих місцевих прокуратур один прокурор очолює 5-7 прокуратур. Це при тому, що реформування не торкнулося судів та поліції.
Для прикладу: у Піщанському районі Вінницької області без змін залишилися суд і поліція, а прокуратури немає, тому що тепер вона знаходиться в Бершаді, а це за 76 кілометрів. Як прокурор може працювати в таких умовах? Важко ж володіти реальною ситуацією на відстані.
Думаю, було б доречніше спочатку провести адміністративно-територіальну реформу, а вже потім реформувати прокуратуру.
Викорінення корупції в Україні зводиться до гучних гасел та маніпуляцій з антикорупційним законодавством, фото – Дмитрий Бургела
Нам безперестанку показують на Європу, але, вважаю, що спочатку потрібно навести лад у себе та навчитись працювати з тим ресурсом, який зараз є в Україні, а вже потім переймати досвід інших.
Згадую, як під час малої судової реформи ми робочою групою їздили в Іспанію, вивчати їхній досвід. Як ми можемо рівнятися до Європи, в якій, щоб стати прокурором чи суддею, потрібно 17 років навчатися? Так от, на той час секретар прокурора області в Україні після закінчення інституту на заочному відділені через півроку стала суддею. Вражаюча різниця. Ми з Європою живемо в абсолютно різних реаліях. Тут доречне українське прислів’я: «Коня кують, а жаба ногу наставляє».
– На папері наша країна – одна з небагатьох у світі, де прокуратура – це незалежний орган влади. Згідно законодавства, вона не належить ні до однієї гілки: ні законодавчої, ні виконавчої, ні судової. Українські прокурори підвладні тільки своєму ж прокурорському керівництву. А як на практиці? Чи відповідає ця норма закону дійсності?
– По-перше, фраза про незалежну прокуратуру – це тільки гасло. Через те, що орган по суті є нічийним. То, в одному випадку, Верховна Рада відправляла генпрокурора у відставку, а в іншому – президент сам ставив питання про відставку. Ми проголосили прокуратуру незалежною, але вона ніколи не мала гарантій самостійності. Хіба Луценко нині самостійний? Повинні бути прописані гарантії Конституції – чіткі та нерушимі.
Очевидно те, що незалежна прокуратура невигідна високопосадовцям
На жаль, у ці буремні часи український політикум не в змозі визначитись, якою повинна бути прокуратура в Україні. І очевидно те, що незалежна прокуратура невигідна високопосадовцям. На цьому підґрунті й виникають проблеми в реформуванні правоохоронних органів: з одного боку, участь у ЄС вимагає приведення державних органів у відповідність до Євростандартів, а з іншого – людям «зверху» не зрозуміло до кінця, як їх втілити в життя так, щоб було і нашим, і вашим…
Візьмемо навіть ті ж самі скорочення, які відбуваються в усіх прокуратурах. Мало того, що прокурори і так працюють понаднормово, їх ще й скорочують. На сьогодні в прокуратури також забрали повноваження загального нагляду, слідчі функції, які передали ДБР.
Згідно з дослідженням міжнародного фонду «Відродження», проведеного протягом 2016-2017 років, «Роль прокурора на досудовій стадії кримінального процесу», лише 11 прокурорів в Україні вважають себе незалежними. В ході дослідження проведено фокус-групи з адвокатами, прокурорами, суддями, слідчими та іншими; опитано 503 прокурорів.
Сьогодні за рівнем корупції Україна стоїть на одній сходинці разом з Росією, Іраном, Казахстаном та Непалом, фото – Дмитрий Бургела
Це означає, що в обхід норм закону вищі за посадою прокурори жорстко керують внутрішньою роботою підпорядкованих їм адміністративно прокуратур, що суперечить нормам Закону «Про прокуратуру». Проте, згідно з цим нормативним документом, прокурори вищого рівня мають право лише на дачу вказівок та доручень виключно з питань управління та адміністративної діяльності.
– Як прокуратурі працюється в ситуації, коли частенько принципи революційної справедливості переважають над законністю? Років п’ять тому навіть уявити було складно, щоб люди безкарно били депутатів і чиновників, кидаючи їх у сміттєві баки. А зараз такий підхід заохочується навіть Генпрокурором….
– Я великий противник подібних речей, і мені взагалі незрозуміло, хто такі активісти? Згадайте тільки ситуацію, коли на кордоні з Кримом активісти зупиняли машини, забирали паспорти та погрожували зброєю. Хто утримує таких активістів, за який кошт? Ці формування поза межею законодавства, і держава зобов’язана ліквідувати їх.
Вони перешкоджають будівництву, калічать людей за гроші… і я не розумію, чому влада допускає подібне. Громадськість дозволяє собі впливати на суди та прокурорів, влаштовувати бійки під час засідань.
Згадується ситуація, коли Конституційний суд намагався розглядати Закон про люстрацію. «Єгорка» зібрав натовп раз, другий, третій… і суд злякався, і перейшов розглядати закон у закритому режимі. Вже три роки розглядає, але рішення так і не винесене. Варто задуматися про користь для країни від такої громадськості…
– Дайте коротко оцінку реформі прокуратури.
– Прокурор фактично позбавлений права витребувати кримінальне провадження, скасувати повідомлення про підозру, відкликати звинувачення.
Також важливо, що ключові посади в прокуратурі займають колишні працівники міліції. Тобто ті, хто раніше був під наглядом прокуратури. З точки зору етики та організації роботи – це абсолютно неправильно.
Нині людина вимушена платити гроші за найменшу послугу, надану юристами та нотаріусами, а прокуратура має право на представництво в суді лише осіб з фізичними чи психічними вадами
Згадується, як раніше прокуратура мала право займатися представництвом інтересів пересічного громадянина в суді. Нині людина вимушена платити гроші за найменшу послугу, надану юристами та нотаріусами, а прокуратура має право на представництво в суді лише осіб з фізичними чи психічними вадами. Ці зміни, з точки зору практики, є абсолютно невиправданими, оскільки позбавляють людей додаткового захисту. Такі обмежуючі фактори абсолютно не сприяють розвитку держави та суспільства в цілому.
В Європі, щоб стати прокурором чи суддею, потрібно 17 років навчатися, фото – Дмитрий Бургела
– Розкажіть про найцікавіші епізоди своєї багаторічної прокурорської кар’єри. Наскільки типовий кіношний образ співробітника служби відповідає реальному?
– Звичайно, кіно значно відрізняється від реальності. Насправді робота прокурора не сказати, що рутинна, але дуже кропітка. Значна частина зайнятості витрачається на підготовку документів та часто невиправданої кількості інформації для прокуратури вищестоящого рівня.
Займаючи посади прокурора в різних областях, визначився, що кожен регіон має свою специфіку. В Луганській області пріоритетним завданням були нелегальні вугільні копанки. Спочатку не зовсім розумів, про що йде мова, але достатньо швидко зорієнтувався в проблематиці і побачив, які потужні фінансові потоки ховаються в тіньовій економіці.
Мова йде про 2006 рік, тоді із 48 шахт 22 вже були закриті. Але шахта вважається повністю закритою, коли проведена рекультивація. Закрити шахту коштує дорожче, ніж побудувати нову, тому якісній рекультивації ніхто особливо уваги не приділяв. Раніше існувала технологія, коли при добуванні вугілля його промивали та мілку фракцію скидали у природні балки, які заповнювали водою, щоб запобігти загоранню. Згодом, за допомогою податкових інспекцій так звані «бізнесмени» зверталися в райдержадміністрацію для визнання шламів безхазяйними. Потім згадувану мілку фракцію вугілля купували по 50 копійок за тонну. Екскаватор подавав на берег шлам, залитий водою, вода стікала і через декілька днів сухий шлам вивозили на гірничо-збагачувальні фабрики.
На той час в Україні працювало 8 ТЕС, і вагони з вугіллям для них завантажувалися по такому принципу: 1/3 вагону завантажувалася енергетичним вугіллям,1/3 – згадуваним шламом, потім зверху це все знову покривали енергетичним вугіллям.
Собівартість шламу була близько 25 гривень за тонну, а державі його продавали по 300 гривень. ТЕСи не виставляли постачальникам претензій у зв’язку з неякісним вугіллям із зрозумілих причин. Напрошується питання: чому держава не використовувала шлами?
Ще один вид копанок. Знімається верхній прошарок ґрунту товщиною 1-1,5 м і під ним залягає пласт вугілля, яке екскаватором вантажиться на автомобілі і вивозиться до занепадаючих шахт, щоб створити ілюзію їх роботи і отримати завищену ціну через те, що на той час видобуток вугілля державою дотувався на 70%.
Виходило, що вугілля добували незаконно, та ще й держава компенсувала серйозні гроші.
За перші три місяці роботи я порушив 32 кримінальні справи, в тому числі щодо відомих О.Єфремова та В.Тихонова, після чого мене перевели працювати до Вінниці, де розслідував справу про контрабанду продуктів з Придністров’я, яка після вилучення невідомо куди зникала.
З’ясував, що в Тульчині працював завод по утилізації вилученого. Тому зобов’язав, щоб при процедурі знищення був присутній представник прокуратури району. Після цього в місцевих ЗМІ з’явилися публікації, нібито я «кришую» контрабанду, хоча все було навпаки – я займався її викоріненням.
Зацікавила мене також ситуація, чому 70% закордонних авто середнього класу завозяться через Вінницьку область. З’ясувалося, що при покупці автомобіля за кордоном фірмами, що цим займалися, вказувалась невиправдана ціна. Таким чином, при його розмитненні вони отримували значну компенсацію з бюджету за кожен автомобіль. За нашого втручання виплати прикоротилися, і фірми, що займались цим бізнесом, перестали існувати.
– Як зміниться суспільство, якщо вмить звільниться від корупції? І чи готові ми до цього?
– Дуже багато говоримо про корупцію… Для отримання будь-якого дозволу люди шукають знайомих, не шкодують «нагород». Для прикладу, згадайте гучну справу про викриття газових схем за участю Олександра Онищенка, відповідно до яких ціна на газ завищувалася на 5-6 тисяч гривень. Минуло вже більше року, як він втік через це з країни. Проте ціна на газ так і не впала. Це говорить про те, що схеми і нині в дії, і хтось отримує ці надприбутки.
В Україні існує система, в якій невигідно чесно працювати та жити, а також мати прозорий бізнес. Якщо ми говоримо про викорінення корупції, то повинні розуміти, що потрібно починати не лише з корупціонерів, необхідно міняти систему. І починати ми повинні насамперед з самих законотворців, які мають приймати відповідні закони, але ж в людей немає поваги до влади, до державних установ. Нормальний рівень життя асоціюється в людей з багатством та олігархами. А порушення законів або їх обхід – гарантією добробуту.
Коли корупція стає сутністю державної системи, то її викорінення загрожує ввести країну в хаос, як це сталось із Бразилією і Італією свого часу.
Тут необхідний цілий комплекс заходів, у тому числі, повернення довіри до влади і посилення відповідальності за корупцію. Тому вважаю, що Україна ще не готова до повного її викорінення. Бо неможливо викорінити те чи інше явище без усунення його причини.
В світі я знаю лише кілька країн, яким вдалося викорінити корупцію. Це Сингапур, який піднявся під проводом Лі Куан Ю, Естонія, яку тягли з корупційної ями всі уряди, починаючи з 1990 року (зараз вона на 32 позиції, згідно рейтингу сприйняття корупції, поруч з Бутаном та Іспанією), Фінляндія, в законодавстві якої поняття «корупція» взагалі відсутнє, Гонконг, рівень корумпованості якого в 1974 році становив 94% чиновників, зараз всього 2-3%, що нижче, ніж, наприклад, в США і Японії.
Приклад цих держав доводить, що викорінення корупції або ж її мінімізація можлива. Це робота не одного року, проте вона в змозі привести країну до процвітання та економічного росту.
Мало того, що прокурори і так працюють понаднормово, їх ще й скорочують, фото – Дмитрий Бургела
Країна без корупції – це країна, в якій панує чесність та згуртованість суспільства, коли воно націлене на розвиток держави. Думаю, Україна без корупції стане сильною європейською державою, в якій процвітатиме бізнес та яка стане привабливою для інвесторів. Як результат, в ній з’явиться багато робочих місць.
– Протести перед Верховною Радою ознаменували один з перших великих зрушень у вітчизняній політиці з 2014 року: цілий ряд політичних сил, які підтримували тоді Майдан, зараз виступили проти проєвропейського президента. Як ви вважаєте, мітинги під Верховною Радою – це проплачене шоу з прицілом на вибори чи дійсно мирний прояв невдоволення чинною владою?
– Важко сказати… Але скажу, що досить потужно підтримував і перший Майдан, і другий. В 2014 році працював у Генеральній прокуратурі, і сильно ризикував, допомагаючи провізією та грошима Майдану.
Чому я підтримував Майдан? Тому що, аналізуючи діяльність українських олігархів – таких, як Фірташ, Бойко та Ахметов, чітко розумів, яким чином вони прийшли до свого потенціалу. Вони торгують газом та електроенергією, брати Клюєви, наприклад, сонячною енергією. Ці люди нічого не побудували для суспільства, і вся їхня діяльність – це торгівля. Чого не можна було одразу сказати про Петра Олексійовича, який зберіг та активізував потенціал в частині харчової промисловості. До теперішнього часу його автобуси «Богдан» користуються успіхом. Я завжди думав, що ця людина зможе створити потужну економіку в країні. Але сталося інакше…
Якщо згадати часи Януковича, то він «обилечивал богатых», і якщо ти, наприклад, заробляв 500 тисяч, то 50 тисяч з них мав віддати. Проте ціни на газ та електроенергію не росли, а долар коштував менше 10 гривень.
В Україні існує система, в якій невигідно чесно працювати та жити, а також мати прозорий бізнес
Натомість маємо хвалений «безвіз», проте скористатися ним я не можу – навіть при своїй пенсії. Ось такі пост-майданівські реалії.
Долар та євро катастрофічно високі, ціни в магазинах ростуть, а більшість українців живуть поза межею бідності. Люди, стомлені від владних обіцянок, шукають виходу із свого становища, і одним із них є ось такі зібрання…
– Чи згодні ви з думкою, що, якщо суспільство «проковтне» пропозицію зняти недоторканність в 2020-му, то її не зніматимуть і через три роки? Як ви вважаєте, чому депутати так противляться зняттю недоторканності і чи зможе її скасування ще більше посилити тиск гаранта на Верховну Раду?
– Мало хто пам’ятає часи, коли у 2005-2006 роках до кримінальної відповідальності не можна було притягнути навіть депутата сільської чи районної ради. В ці роки я працював прокурором у Луганській області, брав участь у багатьох засіданнях обласної ради, представляючи подання про притягнення депутатів сільських та міських рад до кримінальної відповідальності, проте жодного разу сесія не дала згоди. Коли я звернувся до голови облради Тихонова з запитанням: «Чому депутати не дають згоди на притягнення до відповідальності порушників закону?», отримав відповідь: «Майже всі вони (депутати) пройшли через коридори прокуратури». Звідси висновок – або прокуратура, розслідуючи ці справи, працювала непрофесійно, або упереджено, або якісний склад обласної ради складався з депутатів, наближених до стану справ.
Тому переконаний, що в Україні недоторканність з нардепів ніхто не зніме, а якщо колись таке й станеться, то це не гарантуватиме притягнення їх до відповідальності. Не так давно Верховна Рада дала багато дозволів на притягнення до відповідальності народних обранців, проте дотепер немає жодного вироку. Де результати та де ці справи?
Згадаймо хоча б Юхима Звягільського, якого в 1994 році народні депутати позбавили недоторканності. Тоді йому інкримінували зловживання службовим становищем. 300 мільйонів доларів було вивезено ним нелегально до Ізраїлю. Історія закінчилась тим, що він жив на ці гроші в Ізраїлі, а через три роки, після зняття звинувачень, повернувся до України.
Хіба можна говорити про викорінення корупції в країні, в якій народні депутати звикли до безкарності за свої діяння?
– Склалася ситуація, коли низи вже не хочуть далі терпіти, а верхи майже не в змозі що-небудь робити. Чи може влада вважатися повноцінною, якщо їй не довіряє вже більше 80% громадян? Який ваш прогноз на рахунок стабільності влади, яка прийшла керувати нашою державою після Майдану? Що потрібно міняти?
– Недивлячись ні на що, я вважаю Порошенка досить потужною особистістю, і те, що за його правління я потрапив під люстрацію, нічого не міняє. Петро Олексійович прекрасно розуміє і знає про справжнє відношення людей до влади.
І все одно, на жаль, влада займається політиканством: піднімає зарплати та пенсії, незважаючи на занепад економіки. Для того, щоб в українців з’явилися реальні доходи, необхідний ріст товарного виробництва, щоб ринок був насичений товарами народного споживання. Тільки за цієї умови можна підвищувати пенсії, в іншому випадку гроші вкрай знеціняться.
На жаль, влада займається політиканством: піднімає зарплати та пенсії, незважаючи на занепад економіки
Також тривожним сигналом для країни є третя хвиля приватизації. Мене дуже вразило обговорення депутатами протягом цілого дня питання, чи потрібно долучати іноземних спеціалістів для оцінки майна чи ні. Але жоден з них, на превеликий жаль, не встав і не запропонував проаналізувати результати перших двох хвиль приватизації. Що ми реально отримали, окрім грубих порушень закону?
Навіть зараз можна ставити питання про повернення майна державі, адже для цього не існує терміну давності. Працівникам підприємств видали ваучери на приватизацію. Їх скупили на базарах по 10-15 гривень. Підприємства перестали існувати. Вважаю, що у такий спосіб приватизовувати державні підприємства не можна, тому що це робочі місця і економічний потенціал країни. Виходячи з цієї ситуації, виникає питання: чи потрібна нам така кількість мовчазних та нерішучих депутатів Верховної Ради?
Що міняти? Потрібно, в першу чергу, припинити війну на сході. Також варто посилити соціальний захист громадян, покращити правоохоронну систему, привести всі закони у відповідність до Конституції, підтягнути охорону здоров’я, забезпечити молодь доступною вищою освітою, створити кращі умови для розвитку бізнесу та інвестицій.
Щоб країна процвітала, в ній має переважати верховенство права.
Сьогодні за рівнем корупції Україна стоїть на одній сходинці разом з Росією, Іраном, Казахстаном та Непалом, фото – Дмитрий Бургела
Витяги з статті доцента Шморгуна О. С. «Шляхи удосконалення діяльності прокуратури» (Київський національний університет технологій та дизайну):
«Основною проблемою прокуратури в Україні є те, що на рівні Конституції досі не визначено її правову сутність в системі гілок державної влади (державної, виконавчої та судової). Як наслідок, прокуратуру постійно «реформують» у найгіршому розумінні цього слова, без елементарного державознавчого розуміння функціональної ролі даної інституції, яка покликана дбати про законність в усіх сферах суспільного життя».
«Наступною проблемою, яка істотно знижує ефективність діяльності прокуратури, є відсутність професіоналізму на рівні кадрової ідеології. Як приклад, ліквідовано підготовку спеціалістів у Національній академії прокуратури. Практично функції Національної академії прокуратури зведені нанівець, у той час коли такі структури, як МВС та СБУ здійснюють повну підготовку фахівців у своїх учбових закладах».
«Як спосіб вирішення проблеми політизованості прокуратури, коли її використовують задля усунення конкурентів, так і для власного уникнення відповідальності, пропонується запровадження юридичного механізму, який виключав би будь-яку особисту залежність працівника прокуратури від рішень чи діяльності трьох гілок державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних сил та бізнесу».
«Не менш важливою проблемою є непосильне навантаження на працівників прокуратури, що породжує неможливість своєчасно і якісно реагувати на порушення вимог кримінального закону. Відомо, що в даний час діє редакція Закону, де в статті 14 передбачено: “Загальна чисельність працівників органів прокуратури становить 15 000 осіб зі зменшенням кількості прокурорів з 1 січня 2018 року до 10 000 осіб».
– Бути чесним і тримати слово – чи приводять ці якості до успіху в житті і кар’єрі?
– Ці якості необхідні в житті. Але так сталося, що люди, які дотримуються принципів честі, в реаліях сьогодення мають матеріальні проблеми. Їх не можна назвати успішними.
– Що означає для вас поняття «особиста свобода»? Ви готові її обмежити? За яких обставин?
– Свого часу вивчав класиків Маркса та Енгельса. В Маркса дуже широке поняття свободи. Шлях до «справжньої» свободи, на думку Маркса, пролягав не через збільшення свободи індивіда, а через відмову від неї. В Енгельса досить коротке визначення: «Свобода – это осознанная необходимость». Для мене в цих словах закладена потужна істина. Якщо говорити про обмеження своїх свобод, то на користь суспільству та держави я б пішов на це в певній мірі.
– Які цінності для вас непохитні?
– Я – людина слова, яка не схильна до обману.
– Вам важко виходити із зони комфорту? Як справляєтесь із стресовими ситуаціями на роботі і в звичайному житті?
– Одного разу я їхав на мотоциклі та зламав ногу. Чотири місяці ходив на милицях, а на роботу мене заносили на руках. Для мене це був важкий період, після якого багато чого переосмислив. Тоді познайомився з гарним тренером і почав реабілітацію ноги. З того часу, вже більше шести років, після роботи ходжу до спортивної зали. Там ти відключаєшся і додому їдеш із зовсім іншим настроєм. Спорт – це мій спосіб життя, який допомагає впоратися з різними стресами.
России необходимо отказаться от поддержки иранских властей, в противном случае она рискует понести «огромные издержки»
С таким предупреждением выступил советник Белого дома по национальной безопасности Герберт Макмастер, передаёт Newsweek. Он также сделал предположение, что в своей внешней политике Кремль руководствуется не интересами собственной страны, а желанием «насолить» США и их союзникам.
Россия «заплатит высокую цену», если продолжит поддерживать Иран и его видение Ближнего Востока. С таким предупреждением выступил ведущий советник Белого дома по вопросам национальной безопасности Герберт Макмастер, пишет Newsweek. По словам издания, американский чиновник также призвал международное сообщество совместно противостоять поведению Тегерана, «которое принесло так много страданий».
Слова советника прозвучали спустя неделю с начала массовых протестов в исламской республике. Выступления против коррупции и повышения цен постепенно переросли в антиправительственные демонстрации. В результате уличных беспорядков погибли уже 22 человека, отмечается в статье.
Между тем Россия остаётся «одним из самых влиятельных союзников» Ирана. Связь между странами укрепилась, когда они объединили усилия, чтобы спасти сирийского президента Башара Асада в 2015 году, поясняет издание.
Макмастер назвал Иран и северокорейскую ядерную программу вопросами, в которых интересы Москвы и Вашингтона пересекаются. Но, на его взгляд, в последнее время российские власти ведут себя так, словно хотят «разозлить Соединённые Штаты» и их европейских партнёров.
«Каким образом помощь по усилению Ирана на Ближнем Востоке отвечает интересам России? Они заплатят за это огромную цену», — пообещал Макмастер. При этом он не пояснил, какие именно последствия могут грозить стране.
«Каждая страна, в особенности каждая арабская страна, должна понимать, чем занимается Россия. И Россия должна расплатиться своей репутацией, доступом в регион за то, что она поддерживает Иран и его чрезвычайно деструктивную деятельность», — добавил представитель Белого дома.
По мнению Макмастера, действия Москвы уже «подпортили её репутацию» на международной арене. Это касается «российского вмешательства» в американские выборы и украинский конфликт.
«Нам необходимо противостоять дестабилизирующему поведению России», — уверен американский чиновник. Он полагает, что необходимо «сорвать завесу», за которой скрываются истинные намерения российских властей. «Как только все увидят их замыслы, они во многом утратят способность сеять неуверенность и настраивать сообщества друг против друга», — утверждает Макмастер.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Італійський співак Альфонсо Олівер написав пісню, присвячену Україні і хоче донести її до українських слухачів.
У пісні «Ми переможемо» італієць розповідає про необхідність боротьби за свої мрії. Натхненний подіями в нашій країні, він протягом цього літа мандрував різними українськими містами, – від Львова до Одеси та Полтави, а своє захоплення побаченим виклав у кліпі на композицію. Презентація пісні відбудеться 15 грудня на українському радіо «Дуже», відеокліп можна буде подивитися у соціальних мережах.
У кліпі Альфонсо співає про важливість втілювати свої мрії, не здаватися та завжди рухатися вперед, попри різні несприятливі обставини. Романтична композиція є подякою співака українцям і Україні за красу, яка до глибини душі його вразила. Альфонсо Олівер планує надалі писати пісні для України та відкривати красоти нашої країни італійській публіці, створюючи водночас нові містки між Україною та Італією.
«Більша частина італійців асоціюють Україну лише з красивими жінками та війною» – каже Альфонсо – «Коли я приїхав сюди, то побачив зовсім іншу картину. Україна – це розвинена держава з багатою культурною спадщиною, дружнім народом і смачною кухнею. Однак, протягом туру по Україні мене вразив той факт, що у багатьох регіонах країни люди не спілкуються рідною мовою».
Довідка
Альфонсо Олівер – італійський співак, композитор і музичний промоутер. Народився у італійському місті Кротоне. В дитинстві вчився грати на гітарі та співати пісні. Згодом брав уроки ліричного співу і гри на фортепіано. У 2012 році із групою «Олівери» записав альбом «Рок готель».
У 2014 опублікував перший сольний альбом «Уся провина музики».
У 2015 році вийшла композиція «Всесвіт – це ми», яка увійшла до топ-100 найпрослуховуваніших пісень Італії і посіла перше місце у рейтингу Alternative Pop. Протягом останніх двох років відвідує Україну.
У 2017 Альфонсо став володарем гран-прі ІІ Міжнародного конкурсу молодих виконавців україн9 ської ретро-музики імені Б. Весоловського у Полтаві. Італієць мріє підкорити серця українських слухачів.
Італієць мріє підкорити серця українських слухачів.
После Нового года так и тянет расслабиться и думать только о хорошем и позитивном. Но тут звонок и предложение от журналиста Евгения Плинского ответить на несколько вопросов.
Мы познакомились с ним в ноябре 2017 на форуме “Масштабы и схемы теневой экономики”. Мое выступление Евгению понравилось и мне предложили дать комментарии для передачи “Секретные материалы” (канал “1+1”). Речь в ней шла о контрабанде, где я рассказал о том, как сложно приходится нам с ней на равных конкурировать, и как можно государству эту всем понятную проблему решать. Но в СБУ, похоже, смотрят другое кино – Евгений смог меня удивить одним забавным документом, скрин которого я привожу. Это могло бы быть даже довольно весело, если бы не “Текстиль-Контакт” в привязке к подозреваемым в преступлении. Да еще и в уголовном деле по государственной измене! Круто, да? Но зато у меня сошелся пазл, почему в конце года таможня снова начала стопорить наши грузы и перед праздниками мы не смогли растаможить несколько машин с сырьем, которые остались праздновать Новый год, со всеми вытекающими расходами в виде простоя и штрафам заказчикам за срыв поставок.
“…Итак, исходя из информации, полученной мною от одного из представителей СБУ, в декабре 2017 года, к одному из их сотруднику обратились люди с просьбой “покошмарить” несколько конкретных компаний, с целью усложнить процедуру прохождения их грузов на таможне в течении нескольких месяцев. Если верить моему источнику, то за данную услугу представителям СБУ было предложено вознаграждение в размере 10 000 долларов.
Сама схема заказа наезда СБУ – ради давления на конкурентов или переделе бизнес потоков совсем не нова. За долю малую силовики попросту включают нужную компанию в какое-то уголовное дело и грузы этой фирмы при ввозе в Украину автоматически и весьма неожиданно для владельца становятся проблемными и практически не въездными. Полные контейнеры и фуры товара месяцами могут лежать на таможенных складах, подвергаясь десяткам проверок непонятными людьми с загадочными лицами, но с корочками СБУ. При этом сам товар портится, теряет актуальность, а сама компания не понимая, что происходит, теряет огромные суммы, оплачивая простой, хранение грузов и срывая контракты, как с заказчиками, так и поставщиками. Весь этот кошмар, как правило заканчивается после того, как владелец груза “порешает” вопросы либо с заказчиком наезда, либо с самими силовиками, перекупив у них свою же проверку.
Наезжают по такой схеме, как правило, либо конкуренты, либо сами силовики. И зачастую компаниям импортерам, бизнес которых завязан на строгих контрактах, сезонности и свежести грузов порой легче сразу откупаться, чем доказывать незаконность и абсурдность таких проверок.
Исходя из письма можно понять, что следователи этой структуры расследуют весьма важное, но слегка загадочное дело, по статьям ККУ ч.1 ст. 111 (державна зрада), и ч.2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем). Зарегистрировано это дело в ЕРДР под номером 22017000000000317. Инкриминируемые статьи – серьезные, и тянут за собой лишение свободы до 15 лет.
В описании сути дела следователи в общих чертах поясняют, что с 2014 по сегодняшний день некие должностные лица исполнительной власти и руководители различных структурных подразделений таможни ГФС целенаправленно уничтожают как сами таможенные органы Украины, так и способствуют незаконному перемещению грузов через границу Украины… Но, несмотря на такое размытое, хотя красивое вступление, начальник 1 управления ГСУ СБУ Полковник Сичевский, подписавший данное письмо, не приводит в нем ни перечень “сотрудников таможни и должностных лиц исполнительной власти” подозреваемых в государственной измене, ни собственно конкретных примеров данных действий и мер по их противодействию.
Вместо этого, после устрашающего вступления, полковник Сичевский приводит список из четырех компаний, (ТОВ “РОТЕРМАН” ЄДРПОУ 41271108, ТОВ “Текстиль-Контакт” ЄДРПОУ 32043747, ТОВ “ТЕКССОЛ-С” ЄДРПОУ 35892372, ТОВ “ВІТА-ТЕКС” ЄДРПОУ 34483946) грузы которых сейчас находятся на территории Киевской таможни. Так вот, грузы этих компаний, согласно указания СБУ предписывается досматривать и переосматривать, в обязательном порядке привлекать к этому процессу следователей ГУ СБУ, брать пробы и образцы товара, проводить по ним исследования для определения классификации товара и проверке соответствия задекларированной стоимости.
Для контроля грузов четырех компаний ГСУ СБУ специально выделяет двух следователей, которые в любое время суток должны быть оповещены таможенниками о прибытии, отбытии, или любом другом движении грузов этих компаний. Исключительно по согласованию с этими уполномоченными сотрудниками и по их воле таможня теперь имеет право груз выпускать, или обязана держать под любым предлогом. Любое движение грузов этих фирм, только команде из СБУ, а ее как вы понимаете, не будет долго.
Чтобы Киевская таможня не удивлялась такому странному документу, и не задавала лишних вопросов, в письме указанно следующее: “..службові особи Київської митниці надають сприяння у незаконному митному оформленні товарів підприємствам-нерезидентам.” По-факту это означает, что, в случае отказа выполнять данное распоряжение СБУ или попытаться его оспорить, сотрудники самой таможни могут легко быть переквалифицированы из “друзей” СБУ в сообщники преступников в деле о “государственной измене”…”
Добавлю ещё мнение на эту публикацию бывшего главы таможенной службы Анатолий Макаренко (Anatoly Makarenko): “Судя по всему, скоро каждого, кто не платит коррупционную ренту, будут привлекать за “измену Родине”. Думаю, такими письмами и действиями исполнители дискредитируют сущность своей службы и уничтожают репутацию ее руководителей. Похожих писем, кстати, десятки, если не сотни по всей стране. Руками таможни коррумпированные правоохранители “кошмарят” бизнес. На выходе нулевой результат для экономики , безопасности страны и очередной коррупционный транш в их карманы. Воронка все шире, аппетиты все больше. Порочная система “оброка” для бизнеса восстанавливается в худших традициях 2010-13-го. Это факт.”
Что бы я хотел добавить к сказанному? Конечно, нам не привыкать и даже, невзирая на убытки и потраченные нервы, мы уверены, что не просто отобьемся, но и сделаем все, чтобы нашу компанию больше не пытались ни заказать, ни принять на нас заказ. Молчать и “решать вопросы под столом” не будем! Нам все равно, кто внутри Службы этим занимается. Я уверен, что глава СБУ Василий Грицак, как и обещал на недавней встрече с бизнесом, наведет в этих вопросах порядок, включая персональную ответственность.
Нам же хочется только одного. Спокойно работать, развиваться и давать возможность своим сотрудникам кормить свои семьи. На этот год много планов, как для своего швейного производства в Чернигове, так и для нашего нового текстильного предприятия в Богуславе. Да еще и только запущенная фабрика по производству ниток даст нам возможность уходить от импорта. Но при всем при этом от импорта сырья мы никак не уйдем. И если таможня по настойчивым рекомендациям СБУ будет системно задерживать наши грузы, то далеко мы, конечно, не уедем. Я понимаю, что у них тоже семьи и их нужно кормить. Но хотелось бы, чтобы они все ж таки понимали, что их официальные зарплаты берутся не из воздуха, а из наших налогов (более 100 млн.грн. в год, на секундочку, что более 120 тыс.грн. в год на каждого сотрудника, которых у нас, в группе компаний ТК, около 900).
И если “решалам в погонах” (которых, кстати, очень не любят те, кто в СБУ честно и рискуя жизнью во время войны, занимаются нашей безопасностью) это не интересно, то может пора уже кардинальную реформу силовых структур провести? Только в сторону уменьшения их количества и полномочий, а не наоборот. И раз уж так совпало, что именно вопрос о “заказных наездах” и как им противостоять, я поднимал на недавней встрече Спілка Українських Підприємців с руководством Служба безпеки України , то снова просил бы руководителя службы Грицак, Василий Сергеевич сделать все возможное, чтобы прекратить эту порочную практику! Для начала хотелось бы на следующей встрече услышать о реакции на приведенное письмо и о расследовании этого конкретного примера!
А пока теневая экономика в Украине занимает солидную долю в 35-40% и тенденция только на увеличение. Вместе с оттоком инвестиций и усиливающимся экспортом трудовых ресурсов в Европу (где в основном молодежь и специалисты, но увы, никак не силовики) все это может печально закончится. Просьба ко всем силовикам только одна, не мешайте! Если есть вопросы и подозрения – не стесняйтесь, спрашивайте все, что интересует, а потом только решайте тормозить ли нам работу. “Текстиль-Контакт” на рынке уже 23-й год и мы хотим развиваться, а не эмигрировать. И как бы не расстраивались некоторые персонажи, что сейчас не 37-й год, когда по фальшивому доносу можно было любого раздавить и уничтожить, я верю, что эти времена не вернутся и у нас все наладится. Только случится это, если мы не будем безропотным стадом, не будем молчать и не позволим себя унижать…
Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін прокоментував багатотижневу блокаду “Укпоштою” газети “Експрес” — найбільшого україномовного видання країни.
Нагадаємо, керівництво “Укрпошти” заявило, що у 2018-ому році не поширюватиме “Експрес” серед десятків тисяч людей, що оформили передплату на газету, — всупереч тому, що “Укрпошта” зібрала від читачів десятки мільйонів гривень за цю послугу.
“Не важливо, що в голові директорів держпідприємств або посадовців. Важливо, якою є їхня юридична позиція, — наголошує Віталій Шабунін. — Якщо зрозумілої публічної юридичної позиції “Укрпошти” у цій ситуації немає взагалі (а це публічна справа!), то тільки за це варто звільняти її керівництво.
У відносинах будь-якого органу чи підприємства, що належить державі, та медіа усе має бути на сто відсотків публічно і прозоро. Вам раджу використовувати будь-які методи й засоби захисту своїх прав, прав читачів газети, які не суперечать закону”.
Зазначимо, журналісти газети “Експрес” готують масштабну акцію протесту “Червона картка для Гройсмана”.
“На сьогодні не існує жодної гарантії, що люди, які оформили передплату газети “Експрес” на 2018-ий рік, отримають її на початку січня. Втім, номер буде віддруковано, увесь тираж для передплатників буде доставлено на “Укрпошту”, яка зібрала з читачів кошти”, — йдеться у заяві незалежного видання.
У разі подальшого блокування доставки газети передплатникам 4 січня журналісти газети “Експрес” розпочнуть першу попереджувальну акцію протесту. “Ми вдамося до такого кроку, щоб відстояти право кожної людини на вільне слово”, — кажуть журналісти.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
