Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
США уже знают, на кого заменят Порошенко, – об этом заявил украинский политолог и директор Института Глобальных Стратегий Вадим Карасев в программе «Воскресный вечер» с Владимиром Соловьевым на телеканале «Россия-1».
В федеральном ток-шоу политолог высказал свое мнение относительно недавно принятого в Украине закона «О реинтеграции Донбасса». Карасев отметил, что он не отменяет Минские соглашения, но и не приближает их реализацию. По словам политолога, проблема заключается в том, что Киев не готов на реинтеграцию ДНР и ЛНР на условиях Российской Федерации, а Россия, в свою очередь, не готова выполнять требования Украины.
– В этом законе на юридическом уровне признается, что Россия – агрессор и вводится понятие необходимой самообороны, – сообщает политолог.
По словам директора Института Глобальных Стратегий, информация о том, что американцы будут делать переизбрание Порошенко – это заблуждение, на самом деле у них есть другой кандидат. Таким образом Карасев тонко намекнул на одного из нынешних рок-музыкантов.
Также политолог заявил, что никакого военного решения конфликта не будет, так как Украина очень слаба, а Россия – это действительно военная мощь, которую мы побороть не в состоянии.
Автор: Mariella
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
Так вершилась аннексия Крыма – захват территории суверенного государства в 21 веке. 27 февраля 2014 года. Спецназ 45-го отдельного полка ВДВ ВС РФ захватывает крымский парламент.
Так вершилась аннексия Крыма – захват территории суверенного государства в 21 веке. 27 февраля 2014 года. Спецназ 45-го отдельного полка ВДВ ВС РФ захватывает крымский парламент.
Posted by Александр Тверской on Montag, 26. Februar 2018
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
Останні дні європейську пресу неабияк розбурхали новини з США щодо нових звинувачень, висунутих спецпрокурором Робертом Мюллером проти Пола Манафорта – колишнього шефа передвиборчого штабу Дональда Трампа. Ці звинувачення напряму стосуються як України, так і Європи: американські слідчі «відкрили» цілий новий пласт нелегальної лобістської роботи, яку група високопосадовців з країн Євросоюзу виконувала для екс-президента України Віктора Януковича. Окрім колишнього канцлера Австрії Альфреда Гузенбауера, «під прицілом» опинився, наприклад, німецький єврокомісар Ґюнтер Ферхойген, а також колишній керівник Єврокомісії Романо Проді. Всім їм тепер загрожують нові зустрічі зі слідчими та прокурорами.
Програма Tagesschau німецького телеканалу ARD оприлюднила у неділю, 25 лютого, матеріал, в якому докладно розповіла – хто саме з європейських політиків найвищого рівня «оскоромився» роботою на Януковича, яким чином вони це робили і що тепер з того може вийти.
Розслідування проти колишнього менеджера передвиборчої кампанії Трампа, Манафорта, проливають нове світло також і на діяльність європейських політиків, не в останню чергу – одного німецького екс-єврокомісара.
Чи знайде американський спецпрокурор Роберт Мюллер докази прямого зв‘язку між російським керівництвом та президентом Дональдом Трампом – це питання залишається відкритим.
Наразі у центрі знаходяться гешефти його колишнього виборчого радника Пола Манафорта та його партнера Ріка Гейтса. Їх звинувачують у відмиванні грошей, ухиленні від податків, кредитних махінаціях та протизаконній змові лобістів у США. Це може прислужитися в якості засобу тиску проти Манафорта, аби змусити його дати свідчення проти Трампа.
При цьому йдеться про діяльність Манафорта та Гейтса для українського президента Віктора Януковича та його Партії регіонів, з якої, можливо, не витікає жоден доказ щодо зв‘язків з Росією. Втім розслідування чітко вказує, яким сумнівним та непродуктивним може бути лобізм.
Нагору спливають тепер справи колишніх європейських політиків. Тому що до наявних досі пунктів звинувачення проти Манафорта та Гейтса в п‘ятницю додалося звинувачення в тому, що вони таємно винайняли групу колишніх високопосадовців в Європі, які в 2012-2013 роках працювали на тодішнього українського президента Віктора Януковича та його Партію регіонів.
Вже в ті часи Янукович піддавався в своїй країні критиці, позаяк він та його сім‘я більш навіть, ніж інші олігархи, збагатіли за державний кошт. Він намагався підтримувати дружні контакти як з Росією, так і з Євросоюзом. Коли в листопаді 2013-го під тиском Росії глава держави відмовився підписати угоду про асоціацію з ЄС, в Києві на Майдані спочатку почалися протести, які закінчилися пізніше війною на Сході України.
За рік до того, за текстом звинувачення, Манафорт розшукав кількох європейських політиків, об‘єднавши їх під неформальною назвою «Габсбурзька група» та замаскувавши як безкоштовних експертів. За свою лобістську діяльність, зокрема, у Вашингтоні, вони отримали $2 млн через принаймні чотири офшорних рахунки. А керувалась «Габсбурзька група» «європейським канцлером».
Найпершим, хто приходить на думку під час пошуку кандидата на роль цього «канцлера, є екс-канцлер Німеччини Герхард Шредер, який одразу після закінчення своєї каденції почав працювати на російську компанію («Газпром»).Але невідомо, чи робив він щось для України. Документи вказують на іншого соціал-демократа, який в 2007-2008 роках був канцлером Австрії – на Альфреда Гузенбауера.
Його ім‘я з‘являється в документі, який передала Міністерству юстиції США американська лобістська фірма Podesta. При цьому вона зізналася, що працювала на завдання брюссельської організації «Європейський центр за сучасну Україну» над поліпшенням стосунків між Заходом та Україною. В межах цієї роботи були організовані зустрічі та прес-конференції, зокрема – з Гузенбауером та Романо Проді, який був президентом Єврокомісії з 1999 по 2004 рік.
Крім того, ці імена можна знайти в документі американської лобістської фірми Mercury, яка в 2017 році також передала його Мін‘юстові США – в цьому папері також йдеться про її роботу на завдання «Європейського центру за сучасну Україну».
«Проукраїнську ініціативу» Януковича фінансували декілька українців: Віктор Пінчук, Рінат Ахметов та Петро Порошенко
Сам Гузенбауер підтвердив в інтерв‘ю віденській газеті Die Presse, що зустрічався у Вашингтоні з американськими конгресменами та отримував за свою лобістську українську діяльність гроші, які сплачувала, за його словами, «американська або англійська фірма». Проді зізнався, що отримував «винагороду» за «нормальні приватні стосунки» з Гузенбауером. Як Гузенбауер, так і Проді заявили, що не займалися лобізмом на користь Януковича.
Гузенбауер та Проді працювали з українськими справами також і в Берліні: в жовтні 2012 року Східний комітет німецької економіки та Німецьке товариство зовнішньої політики (DGAP) запросили їх на конференцію щодо відносин України та ЄС. У доповіді «німецько-українського форуму» з цього приводу зазначається, що цей захід «був запропонований «Європейським центром за сучасну Україну».
Окрім Гузенбауера та Проді, на скандальному подіумі – політик з Соціал-демократичної партії Німеччини Гюнтер Ферхойген, який під час каденції Проді був єврокомісаром з питань розширення ЄС в Брюсселі. Гузенбауер та Ферхойген, натомість, здається, знайомі один з одним з іншого приводу: газета Der Standard повідомляє, що обидва були обрані в 2013 році в наглядову раду дочірньої фірми австрійського лотерейного концерну Novomatic.
Ферхойген також взяв участь у дискусії в Берліні, куди запрошували «Європейський центр за сучасну Україну» та політичну агенцію Berlin Economics. Це сталося незадовго перед відмовою українського президента Януковича підписати асоціацію з ЄС – в листопаді 2013-го. В оголошенні про подію та на банері, що прикрашав подіум заходу було надруковано символ центру, створеного для лобістських зусиль команди Януковича у Європі.
На запит tagesschau.de наприкінці жовтня 2017 року Ферхойген пояснив, що він не може точно згадати, від кого отримав тоді запрошення на цей захід. Але він на 100% може виключити, що отримав гонорар чи відшкодування коштів на подорож. З «Європейським центром за сучасну Україну» він також, за його словами, не мав з того часу ніяких контактів.
Проте, цікавим є той факт, що запрошення на цей захід розсилала лобістська фірма Fleischman-Hillard. Тому що зв‘язок між Ферхойгеном та Fleischman-Hillard існує аж з липня 2010 року: тоді, невдовзі перед своєю відставкою з посади єврокомісара з промисловості, Ферхойгена було винайнято Fleischman-Hillard як члена інтернаціональної команди радників, до складу якої він належить ще й досі.
Fleischman-Hillard на завдання «Європейського центру за сучасну Україну» надсилала не лише запрошення до цього заходу. Вона, наприклад, розповсюджувала матеріали і документи президента «Європейського центру за сучасну Україну» Леоніда Кожари – соратника по партії та зовнішньополітичного радника Януковича.
На завдання ЄЦзСУ та його виконавчої директорки Інни Кірш Fleischman-Hillard розповсюджувала запрошення на прес-конференції до Києва аж до середини лютого 2014 року – коли ситуація на Майдані вибухнула з новою силою та зрештою Янукович, втік з України. Відповідні електронні листи перебувають в редакції tagesschau.de.
Центр було зареєстровано у відкритому регістрі ЄС як незалежну неурядову організацію. Проте: «Навіть якщо ця організація стверджувала, що вона є незалежною, кожен в Брюсселі знав, що це – лобістський інструмент Партії регіонів», – стверджувала Аменда Пауль з так званого брюссельського Think Tank European Policy Centre в травні 2014 року в інтерв‘ю tagesschau.de. Вона брала в 2013 році участь в берлінській конференції разом з Ферхойгеном.
Пауль заявляє, що «Європейський центр…» активно працював у Берліні, Парижі та Лондоні над зміною іміджу Януковича та Партії регіонів. Декілька українських олігархів фінансували «проукраїнську ініціативу». Серед таких вона назвала Віктора Пінчука, Ріната Ахметова та Петра Порошенка, нинішнього президента України.
У тексті звинувачення спецпрокурора Мюллера проти Манафорта «Європейський центр за сучасну Україну» названо інструментом Манафорта, який було використано, аби таємно працювати над позитивним іміджем Януковича.
Розпорядницею «Європейського центру за сучасну Україну» була Інна Кірш, яка, за даними журналу Spiegel, була співробітницею Соціал-демократичної партії в Брюсселі аж до того моменту, як в 2011-му зайнялася справами нової організації. Вона сама пояснила журналові, що зустрічалася з Манафортом тричі, він порадив їй скористатись послугами лобістських фірм Podesta та Mercury, аби працювати у Вашингтоні. Обидві фірми, ймовірно, виконували для Манафорта й інші завдання. Розслідування спецпрокурора Мюллера повинні тепер з‘ясувати, звідки Манафорт отримував гроші на лобізм. Окрім того – наскільки щільно Кірш співпрацювала з Манафортом та чи отримували від того вигоду європейські політики.
Після лютого 2014 року «Європейський центр за сучасну Україну» більш не з‘являється на обрії. Проте колишні відомі політики, продовжували «підряджатися» в українські справи – наприклад, в групі радників під назвою «Агенція з модернізації України», яку більшою частиною фінансує олігарх Дмитро Фірташ. Цей вельми підозрілий проект, окрім інших німецьких політиків, винайняв також і екс-єврокомісара Ферхойгена.
Сільвія Штебер (Silvia Stöber), Tagesschau
Переклад для «Главкома»: Борис Немировський
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
Войны в Украине не было бы, если бы Европейский Союз не нарушил своих обязательств, а Россия должна была реагировать на это.
Об этом заявил 26 февраля министр иностранных дел РФ Сергей Лавров, обвинил Европу в “российском вторжении в Украину”, передает УНИАН.
По словам Лаврова, “ничего из того, что сейчас происходит в Украине, могло бы никогда не быть, если бы наши европейские партнеры, которые засвидетельствовали договорённость между президентом Януковичем и оппозиционерами 2014 года, если бы они выдержали свою роль как гарантов этого соглашения и не сдались перед лицом антигосударственного переворота”.
При этом Лавров снова заявил о радикалах, которые “правят бал в Украине” и “устраивают факельные шествия в украинских городах”.
“Реакцию, которая последовала из ЕС (санкции после вторжения в Украину. – Ред.) мы считаем несправедливой, …но мы ее принимаем как данность, и мы ценим, что в ЕС многие понимают пагубность такого положения”, – отметил он.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
Як можна вибирати старі годовані морди, які були 20-30 років при владі, яки нічого не робили весь цей час, за спиною у яких чи Кремль чи олігарх.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
Кремль не зможе впоратися з незаконно анексованим Кримом, ккщо ситуація у Росії буде погіршуватися.
Таку думку висловив перший президент України Леонід Кравчук під час четвертого Балтійсько-Чорноморського форуму колишніх президентів і державних діячів України, Польщі, Молдови, Литви та Латвії, передає 24 канал.
Кравчук зазначив, що повернення Криму в Україну – складне питання, і воно вирішиться не так просто, як хотілося б – для цього потрібен час.
“Скільки? Не знаю. Але я думаю так: якщо ситуація в Росії буде погіршуватися, то вона не впорається з Кримом. у 1954 році приїхав туди Хрущов, подивився, потім приїхав в Україну, зайшов у ЦК і сказав: “Забирайте Крим собі, тому що Росія не може з ним впоратися”. Це було рішення Політбюро”,– наголосив Кравчук.
Крім того, екс-президент відзначив, що буде справедливо створити Кримськотатарську автономію.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
Чиновники не хочуть проводити реформи, бо розуміють: якщо країна зміниться, то їм у ній не буде місця, вважає топовий HR-менеджер та екс-голова Нацагентства з питань державної служби
Денис Бродський відомий у світі великого бізнесу як професіонал з управління персоналом. За його плечима – досвід у таких бізнес-гігантах, як “Miratech” “Platinum Bank”, “GlaxoSmithKline” та інші.
Після Майдану він проміняв розвиток крупних корпорацій на державну службу. Зокрема, очолив одну з найбільш застарілих за ментальністю структур – Національне агентство з питань державної служби.
Його боротьба з бюрократією була відчайдушною, але короткою. Топовий HR-менеджер пропрацював на державу близько шести тижнів. І пішов – І пішов – бо зрозумів, що зсередини цю битву не виграти.
Ми зустрічаємося з Денисом Бродським через чотири роки після цих подій. Нині він успішно працює в бізнесі, де правила гри йому близькі та зрозумілі. Але щойно мова заходить про чиновників, він, навіть через стільки часу, не стримує емоцій на їхню адресу.
Що вразило успішного бізнесмена в державній системі? Який він – типовий український чиновник? І чи здатна виборча реформа запустити соціальний ліфт в Україні?
Денис Бродський розповідає спецпроекту “Вибори вибори”.
– Ви працювали в Нацагентстві з питань державної служби менше місяця. Чому пішли?
– Досвід був жахливий, але цінний. А пішов з дуже простої причини. Оскільки маю голову на плечах, достатньо швидко зрозумів, що всі люди, яких затягли тоді в уряд і навколо нього, були ширмою.
– Для кого?
– Для Петра Олексійовича Порошенка, Арсенія Петровича Яценюка та інших політиків. Вони ніколи не хотіли виконувати те, що заявляли у з трибуни Майдану.
Нікому не потрібні були ці реформи. Потрібен був косметичний ремонт – завести нові обличчя, бо запит був величезний. А далі треба було зробити так, щоб ці нові обличчя нічого не могли зробити.
Витрачати своє життя на безглузду роботу мені не хотілося.
– Ви відчули спротив?
– Ні, спротив можна подолати. Не було запиту. От ти приходиш, і є якісь політичні лідери – люди, покликані визначати напрямки змін.
Коли ти працюєш з людьми, яким на цей напрямок начхати… І єдине, що їх цікавить, – щоб Європа дала кредити, а для цього треба мати якусь там фікцію, що щось там десь відбувається. То навіщо все це?
У нас країна тільки зараз остаточно зрозуміла, з якою владою ми маємо справу. Вона, на мій погляд, з моральної точки зору гірша за попередню. Ті хоч прийшли до влади шляхом типу виборів. А Петро Олексійович на крові. У нього моральний обов’язок такий, як у нікого.
Мав достатньо часу поспілкуватися з цими людьми близько і зрозуміти, що нічого людського в них немає. І досвід усіх цих реформ та невеличких змін у країні за останні чотири роки – це досвід того, як люди намагаються щось зробити, а система пручається.
Ти можеш написати найпрекрасніший закон, який не буде виконуватися. Або в нього напхають таких правок, що він не буде працювати.
– Ваше перше враження від чиновницької системи?
– Люди без змісту, без сенсу, без совісті.
Було сподівання, що в країні щось зміниться. Але я не для цього залишав роботу, жив на власні заощадження, економив на всьому, не їздив у відпустку.
Коли був у центрі великих урядових подій, спочатку здавалося, що ці люди просто не знають, що і як робити. Що треба їм підказати, розказати. Жахливим було визнання того, що вони краще за мене знають, як треба. І для них це загроза.
Вони чітко усвідомлюють, що якщо зробити реформи, то буде інша країна, у якій їм немає місця. Вони все знають!
Думаєте, Петро Олексійович з командами своїх радників не знають, як побудувати нормальну систему прокуратури? Знають!
Чи не знають, як побудувати Державне бюро розслідувань, провести судову реформу? Все вони знають. Просто живуть з іншою метою. Тому весь свій досвід і знання будуть використовувати проти нас.
Нема нічого більш жахливого, ніж професійні покидьки. Це люди з дуже якісними професійними знаннями і дуже поганими моральними стандартами. Вони всю міць своїх знань використовують проти нас і проти країни.
– Чи схожий принцип підбору персоналу в бізнесі та на державній службі?
– Якщо казати про великий, успішний бізнес, то він працює зовсім за іншими принципами. Там від людей потрібні професійність, знання, відповідальність, порядність.
А на держслужбі в Україні потрібні лояльність, безхребетність, вміння не ставити питання і тихенько робити те, що тобі сказали. Вчитися красти, шукати своє місце в системі.
Є така теорія соціальних ліфтів. Соціальний ліфт – це шлях, яким людина просувається, аби досягти успіху, суспільного визнання і чималого прибутку.
Якщо подивитися на цивілізовані країни, що є в суспільстві соціальними ліфтами? Військова служба, наприклад. Зіркові генерали США стають найвищими посадовцями країни. Це люди, яких потім забирає приватний бізнес.
У нас таке є? Немає. Наука, освіта – кращі науковці працюють на величезні державні інституції, аналітичні центри. Економісти-науковці працюють де? У Всесвітньому банку або у Федеральній резервній системі. А в нас? Немає.
Партійне життя в більшості країн стає соціальним ліфтом.
А хто в нас у країні досягає успіхів? Чиновники, прокурори, судді. І їхні діти. У нас побудовано соціальний ліфт для касти покидьків.
Єдине, де це не працює, – бізнес. Там інший соціальний ліфт. Якщо ти професійний, порядний, відповідальний – ти досягаєш успіху. Тому ми й живемо в паралельних світах – бізнес окремо, держава окремо.
Соціальні ліфти зруйновано. Якщо кожні чотири роки під час виборів люди хоча б трішки замислюються про своє майбутнє, вони в розпачі. Немає за кого голосувати. Немає лідерів у країні.
І це свідомо побудована система. Бо якщо ці соціальні ліфти будуть працювати, то на зміну цим покидькам прийдуть нормальні люди. Ця влада буде опиратися і робити все можливе, щоб нормальних людей не було. Ця система працює на випередження.
– Саме через це бізнесмени, які після Майдану намагалися реформувати владу, пішли з посад?
– Знаєте, державне управління – це ієрархічна система. Є президент, є люди які йдуть за ним, – голова уряду, члени Кабміну, державні секретарі тощо. Це ієрархічна система, у якій завжди хтось є головним.
Наприклад, у хорошого керівника у бізнесі є важлива функція щодо людей, йому підпорядкованих, – бути “парасолькою”. Бути людиною, яка допомагає своїм підлеглим досягти успіху. Коли треба – захищає.
Державні управлінці цю функцію “парасольки” виконують, але в кримінальному розумінні як “криші”, а не як “парасольки”, яка прикриває своїх людей, допомагає своїм підлеглим досягти успіху.
Ви думаєте, якщо в моїх підлеглих щось не виходить, я їм не допомагаю? Я піднімаю цю “парасольку” і захищаю їх. Тож, коли відчуваєш, що ти там один на один з системою, що ніхто згори тебе не захистить, не допоможе, навіть слова не скаже, коли тебе будуть жерти… То навіщо?
– Можливо, питання в зарплаті? Якщо зробити їх високими, чи буде це запобіжником?
– Це є необхідним, але не є достатнім.
– Що тоді треба зробити?
– Начальство має не красти. Приклад подавати. І все. Для початку.
Знаєте, діти навчаються від батьків, підлеглі – від керівників, від лідерів навчаються нації. Моральний приклад треба.
Петро Олексійович свого часу втратив фантастичну важливість. У нього кредит довіри був шалений.
Він міг прийти у Верховну Раду і сказати: “Мені чхати, що вас тут 450 пишуть закони. За мною Майдан стоїть, за мною мільйони. Завтра ви ухвалюєте оцей, оцей і оцей закони. Завтра в нас новий закон про вибори, післязавтра – новий закон про прокуратуру. За тиждень у нас новий закон про держслужбу. Я змінюю країну! Я не краду і ви не крадете!“.
Депутати після Майдану були налякані.
Згадую часи, коли ця гідра почала потрошку оговтуватися. Спочатку в тебе в телефоні тиша. А потім дзвонить якийсь там Сергій Ківалов і каже: “Ну, у нас там є проект співпраці, ми давно працюємо з вашою агенцією, хотіли б організувати такий-то захід“.
Ти сидиш, у тебе вуха червоніють, волосся дибки стає. Кажу: “Вибачте, але поки я в цьому кріслі, з вами не буде жодних справ!“. А потім з’ясовується, що за законом ми таки зобов’язані щось там з ними робити. І цих дзвінків стає все більше і більше.
Вони трішки пересиділи, зрозуміли, що нічого не змінилося, подивилися на приклад… І все пішло так само, країна така, як була.
– У листопаді 2017 року Верховна Рада ухвалила зміни до закону про держслужбу. Тепер президент “вручну”, без конкурсного відбору може призначати губернаторів…
– У державному управлінні все набагато складніше, ніж ухвалення законів. Закон – це дорожня карта, типу “має бути зроблено те і те”. Є купа підзаконних актів і купа органів, яким надано повноваження.
Знову ж таки, у нас дивна, викривлена законодавча система. У цивілізованому світі ця система працює від Конституції, яка каже яка ідея. Через закон, який каже які правила. До процедури, яка встановлює порядок.
У нас закони в принципі є тим, що в Європі або США називали би кодексами або процедурами. Тому що вони дуже детально описують якісь речі.
Знову ж таки, конкурсну систему зруйновано. Набирають кого завгодно. Де ця ефективність?
Останнє, що я бачив, займаючись системою, це як створювалися директорати. Пишуть так: “Організаційна структура Міністерства освіти – є департаменти такі-то. Наприклад, Департамент закупівлі ліків“.
Їм кажуть: “Напишіть місію департаменту“.
Вони пишуть: “Місія – закуповувати ліки. Адже ми перейменовуємо його з департаменту в директорат закупівлі ліків“. Ох, реформу провели. Молодці!
Повна профанація!
Не знаю, скільки валер’янки треба випити, щоб це витримати. При цьому за чотири роки в нас створився прошарок професійних “реформаторів”. Це люди, зацікавлені в тому, щоб реформи ніколи не закінчувалися. І вони підтримують такі “реформи”.
– Що робити з цією армією чиновників?
– Якби сьогодні їх не стало, ми б із вами не помітили. Практично всіх треба розігнати. Нічого не зміниться. Гірше вже не буде.
– Чи здатна влада ухвалити виборчу реформу?
– Їх будуть спонукати до змін. І вони ухвалять мінімальні зміни такі, які б на поверхні виглядали як зміна виборчого законодавства. Але залишиться все, як є.
Вони ж не сидять з метою: “Ми мріємо про те, щоб Україна була іншою! Щоб до влади приходили чесні, нові люди. Щоб виборці могли висловити свою точку зору і все було прозоро, без фальсифікацій!“.
Вони думають так: “Ага, зміна виборчого законодавства. Де тут шпаринки, де ми можемо залишити все, як було? А давайте тут ще впишемо оце, і тоді нам буде легше контролювати виборчий процес“.
Знову повертаємося до моєї тези – це професійні покидьки. Вони працюють проти нас. Працюють дуже професійно.
Але я не кажу, що треба скласти лапи і нічого не робити. Якщо буде законодавство краще за попереднє – це вже крок уперед.
Маємо тиснути. Треба усвідомити, що не можна йти з ними на компроміс.
– Хоча, здавалося б, влада має бути працівниками, обслуговуючим персоналом. А народ – роботодавцями.
– Тут ніколи такого не було. Цей державний апарат побудовано за часів Петра І. Він тоді був інституціолізований. Але в нього закладено принцип, який дістався нам у спадщину від монголо-татарського іга – ярлик на правління.
Ось тобі територія, ось тобі хлібне місце. Ти тому, хто дав тобі ці повноваження, “відстьогуєш”, решта твоє. Так було побудовано Монголо-татарську імперію. І єдиний простір у світі, де ця модель живе досі, – пострадянські країни.
Ніколи жоден з цих людей не був із ментальністю служителя. У нас були слуги народу за радянських часів? Ні. Сервісного менталітету ніколи не було.
– Чи реально це змінити?
– Змінити не можна. Можна тільки замістити. Новим урядом, дійсно новими законами, а не косметично підфарбованими. Я б уже зараз ухвалював окремий закон про реформу державного управління трирічної дії. Який давав би повноваження всіх цих покидьків повиганяти, набрати інших людей, платити інші заробітні платні.
Я би будував це не на засадах законодавчих, а на засадах добровільного контракту.
Хочеш на державну службу – підписуєш добровільний контракт. Що ти береш на себе дуже високі зобов’язання в обмін на високу платню.
Маєш чеки складати, декларувати своє майно, будеш позбавлений посади на таких і таких умовах. Ні за який закон не сховаєшся – є тільки твій контракт із державою.
Треба радикальні зміни. Переписувати межу втручання держави, відмовлятися від усього, що не працює, бо воно не потрібно.
– А що робити з ментальністю людей?
– Людей можна змінити, але не всіх. І це теж шлях, який ми маємо пройти. Шлях довгий. Болісний.
Я не вважаю, що Майдан був даремно. Він був необхідний саме для цих ментальних змін. Якби не два Майдани, ми б все ще жили в “совку”.
Так, це не ті досягнення, на які ми сподівалися. Але навіть це краще, ніж нічого. Завдяки цим струсам ми живемо в іншій країні. Вона змінюється. Я все ж позитивно налаштований.
Просто не буде так гарно, як хотілося. Буде інакше. Ми – сильна країна.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
У звіті міжнародної правозахисної організації Amnesty International за 2017 рік йдеться про посилення тиску української влади на неурядові організації та журналістів.
Також у звіті звертають увагу на випадки порушення прав людини на територіях самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”, а також в анексованому Росією Криму.
Свобода слова та неурядові організації
“Українська влада посилила тиск на своїх критиків та неурядові організації, включно з журналістами та антикорупційними активістами”, – йдеться у звіті.
Там додають, що активісти та антикорупціонери регулярно піддавались атакам, які розслідувались неефективно.
Деякі представники силових органів підозрюються у причетності до подібних нападів.
Як прояв тиску вказали на ухвалений парламентом закон, який запроваджує електронне декларування для неурядових організацій.
Павла Шеремета вбили влітку 2016 року
Петро Порошенко ініціював зміну цього законодавства, проте парламент так і не розглянув проекти.
Що стосується свободи слова, то, найперше, у звіті згадана відсутність результатів розслідування вбивств у Києві журналістів Олеся Бузини та Павла Шеремета.
У звіті немає згадки про те, що в 2018 році судовий процес над підозрюваними у вбивстві пана Бузини вже розпочався.
Також згадується справа блогера Руслана Коцаби, якого у 2016 році засудили за дії, що шкодять інтересам України. Але в 2017 році Верховний суд випустив його і відправив справу на дорозслідування.
Ігор Гужва втік з України
У звіті правозахисників також є згадки тиску на ЗМІ, зокрема, про справу щодо редактора сайту strana.ua Ігоря Гужви та обшуки у газеті “Вєсті”.
Серед ознак утисків свободи слова Amnesty International вказала заборону на в’їзд до України російським та іспанським журналістам через шкоду інтересам України.
Хоча у звіті зауважують, що заборону щодо іспанських журналістів СБУ згодом зняла.
Окремо згадали про житомирського журналіста Василя Муравицького, якого затримали за антиукраїнську діяльність та співпрацю зі ЗМІ Росії.
Секретні в’язниці СБУ
У доповіді щодо України правозахисники вказують, що не побачили суттєвого прогресу розслідування ситуації з “секретними в’язницями СБУ”, які нібито мали спецслужби до 2016 року.
Там нагадали, що у звіті комітету ООН з протидії тортур вказувалось, що в певних місцях позбавлення волі СБУ могли бути так звані “секретні в’язниці”, де утримували арештованих за підозрою у сепаратизмі.
В Україні перевірили місця несвободи через звинувачення щодо “секретних в’язниць” СБУ
Зокрема, подібне місце могло бути у Харкові, де затримували доступ правозахисникам ООН. У СБУ заперечували наявність таких в’язниць.
При цьому у звіті нагадують, що влада самопроголошених республік взагалі відмовила у доступі до місць несвободи експертам ООН.
Експерти Amnesty International нагадують, що у “республіках” продовжують затримувати та ув’язнювати людей, які симпатизують Україні.
Зокрема, експерти вказують на ув’язнення відомого науковця Ігоря Козловського, якого згодом обміняли й передали владі України.
Права сексуальних меншин
Суттєвим досягненням у звіті назвали проведення у Києві найбільшого в історії країни “прайду”.
Там додали, що поліція забезпечила ефективну охорону під час маршу, хоча після ходи радикали таки напали на кількох учасників.
Лідерів кримських татар Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова звільнили
У звіті наголосили, що загальна кількість нападів на ЛГБТ-активістів 2017 року зросла.
Порушення у Криму
Правозахисники констатують, що у Криму російська влада продовжує наступ на свободу слова, об’єднань та зібрань.
Продовжується наступ на кримських татар, що підтверджує заборона Меджлісу та рейди по домівках представників цього народу.
У звіті нагадують справи Еміля Курбедінова, Сервера Караметова та журналіста Миколи Семени.
Лідерів кримських татар Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, яких засудили в Криму, вдалось повернути до України, додають правозахисники.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
Попередня
