Настав час конкретних запитань до Ігоря Смілянського

Настав час конкретних запитань до Ігоря Смілянського

Загрузка...

За місяць роботи гендиректором Укрпошти Смілянський не показав не лише реальних справ, але й розуміння що потрібно робити найближчим часом.

Другий місяць працює на посаді гендиректора Укрпошти Ігор Смілянський, але звітувати йому немає про що.

Більш того – за час його керівництва підприємство втратило керованість, різко погіршилося його фінансові показники.

Виявилося, що громадянин США Смілянський не тільки не має чіткого плану дій, але й взагалі немає уявлення як керувати стратегічним підприємством. Свою неспроможність як керівника він компенсує численними походами до ЗМІ, обіцянками та дивними прожектами. Важко навіть переповідати ті нісенітниці які він верзе, але журналісти багатьох медіа вже зрозуміли що він є базікалом і що Укрпошту під його проводом чекають важкі часи.

Серед найбільш його маячних ідей  – приватизація частини підприємства та реєстрації Поштового банку. Відомі експерти багато разів пояснювали суспільству і Смілянському, що ці питання зараз не на часі, що приступити до їх обговорення можна буде лише за кілька років,  втім, Смілянський знову і знову піднімає їх на кожній зустрічі із журналістами.

Пояснення цьому просте – Смілянський не зумів показати себе кризовим менеджером, не знає як управляти підприємством і які першочергові заходи реформування потрібно здійснювати на Укрпошті. Тому обговорення невідкладних питань покращання роботи підприємства він намагається замінити безглуздим  обговоренням нездійсненних прожектів.

На жаль, пуста балаканина Смілянського є можливою лише за умов соціальної безвідповідальності та непрофесійності журналістів. За цей місяць жоден з них не запитав – чи є вже в Смілянського проект Закону про приватизацію Укрпошти або чи має він на руках бізнес-план створення банку.

Крім фахової нездатності Смілянського очолювати Укрпошту, тривожить його непродумана кадрова політика. Сьогодні він запрошує  на посади заступників сумнівних фахівців із підозрілим минулим і призначає їм оклади по 250 тисяч гривень. Втім, ці люди нічого не розуміють у роботі поштової галузі і не здатні генерувати професійні управлінські рішення.

Отже, перший місяць його роботи минув, але кредит довіри в Смілянського вже майже вичерпаний – балачки про створення банку, відкриття примірювальних кабінок та випрошування грошей в ЄБРР перестають діяти. З’ясувалося, що Смілянський не показав не лише реальних справ, але й розуміння що потрібно робити  найближчим часом.

Навіть якщо журналісти знімуть з вух його локшу про банк і приватизацію та запитають які конкретні невідкладні кроки він збирається робити, зрозумілої відповіді вони не отримають. А якщо отримають, то нехай наберуться сміливості задати йому наступне запитання: «Вибачте, і ось заради  цього Вас сюди запросили і дали вам позахмарну зарплату розміром 330 тисяч гривен на місяць?!»

Настав час конкретних запитань до Ігоря Смілянського.

ЕКОНОМІСТ