Народний артист України Петро Мага – щирий закарпатець зі скромної сім’ї залізничників. Актор за освітою та поет-пісняр за покликанням, Мага у свої 46 років – автор понад 200 пісень та режисер безлічі концертних робіт у Національному палаці мистецтв «Україна».

За плечима шоумена – багаторічний досвід роботи на телебаченні та у театрі.

Вільна людина без ціни

Сьогодні Петро Мага бажаний гість на українському телебаченні – завдяки його аналітичному розуму і вмінню бачити зрадників і популістів наскрізь. Він відвертий та емоційний, разом з тим й обережний у висловах та впевнений, що самодостатня творча людина не повинна підтверджувати власну значущість за допомогою сильних світу цього. Сам Петро Мага без зайвої скромності називає себе вільною людиною без ціни.

Про туман в очах високопосадовців, помилки Президента та про українців, покинутих напризволяще в ОРДЛО, читайте в його ексклюзивному інтерв’ю журналу Persona.Top.

– Не так давно В’ячеслав Вакарчук, відомий своєю виключно проукраїнською позицією, закликав припинити мовні війни і, засукавши рукави, будувати Україну. Як ви ставитеся до українізації, котра нав’язується в нашій країні?

– Ставлюся до цього з певним острахом, тому що баланс співіснування різних національних меншин, який вибудовувався роками, може бути порушеним. Я виріс у тримовному селі, де говорили угорською, українською та словацькою мовами. Люди завжди з повагою ставилися до мови, якою розмовляють інші. Діти вчилися в угорських школах без жодних проблем.

Не дуже обізнаний з науковою частиною «Закону про освіту», але мій двоюрідний брат, який працює директором угорської школи, говорить, що законотворці мало радилися з тими, хто займається національною освітою у різних регіонах. Якщо дитина вчилася в угорській школі, то існує велика ймовірність того, що вона обере угорський університет, тому що життя в ЄС дуже привабливе. Враховуючи те, що наші діти дуже розумні, їм не важко влаштуватися на роботу і в результаті залишитися жити за кордоном.

Разом з тим у Закарпатті дуже патріархальний народ, і, вивчившись, люди повертаються додому і продовжують дуже добре працювати для України. Тому фарбувати все в один колір у цій ситуації не потрібно. Додам, що цій темі почали приділяти стільки уваги, що складається враження, що її спеціально «вкидають», аби розхитувати ситуацію в Україні, і я кажу це дуже серйозно.

Світ дуже різнобарвний, не порушуйте баланс 

Звідусіль чути: «Ану, розкажіть, як принижують гідність», «Русини – народ чи не народ», «Чому ви повстали проти фрази, що угорці – сепаратисти»… Слухайте, будь-хто, хто радикально фарбує когось у білий або чорний колір, для мене перестає існувати. Наш світ дуже різнобарвний, і якщо ось так грубо підходити до всього, то можна порушити світовий баланс.

СЛУХАЙТЕ, БУДЬ-ХТО, ХТО РАДИКАЛЬНО ФАРБУЄ КОГОСЬ У БІЛИЙ АБО ЧОРНИЙ КОЛІР, ДЛЯ МЕНЕ ПЕРЕСТАЄ ІСНУВАТИ

Не забуваймо, що хлопець, який у Ніцці ні з того ні з сього сів у вантажівку та подавив людей, виріс не серед диких племен Саудівської Аравії, а в абсолютно цивілізованому французькому місті. Яким чином йому в голову заклали бажання знищити стільки людей, одному Богу відомо. Коли порушують баланс усього, що пов’язане з національністю та релігією, це дуже небезпечно, адже багато гарячих голів хапаються за цю тему, що в свою чергу допомагає владі відвертати увагу від насущних проблем: тарифів, цін та низьких заробітних плат.

КОЛИ ПОРУШУЮТЬ БАЛАНС УСЬОГО, ЩО ПОВ’ЯЗАНЕ З НАЦІОНАЛЬНІСТЮ ТА РЕЛІГІЄЮ, ЦЕ ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНО, АДЖЕ БАГАТО ГАРЯЧИХ ГОЛІВ ХАПАЮТЬСЯ ЗА ЦЮ ТЕМУ, ЩО В СВОЮ ЧЕРГУ ДОПОМАГАЄ ВЛАДІ ВІДВЕРТАТИ УВАГУ ВІД НАСУЩНИХ ПРОБЛЕМ: ТАРИФІВ, ЦІН ТА НИЗЬКИХ ЗАРОБІТНИХ ПЛАТ

 – Відомо, що у вашому оточенні багато успішних людей з бізнес-середовища. Що вони говорять про сьогоднішню ситуацію в Україні? Чого бояться, за що переживають? Куди ми йдемо, по-вашому – до диктатури олігархів чи до демократії?

– Нещодавно говорив з одним високопосадовцем, і він цілком серйозно запитав мене: «А що, країна дійсно почала гірше жити?». Я спочатку подумав, що у людини все добре з гумором, а потім побачив в очах у співрозмовника щиру віру в те, що країна почала жити краще. Я зрозумів, що жити краще почав тільки він.

Люди, які перебувають при владі, їздять зазвичай у бік або Конча-Заспи, або Пущі-Водиці. Дорога хороша, жебраків не видно, на базар вони не ходять – адже у них є будинки для прислуги, яка йде та купує все необхідне. Грошей вони не рахують, то життя для них, може, і стало кращим.

Люди з головою обирають для себе іншу країну

Реальна ситуація така, що величезна кількість людей виїхала. Я тільки повернувся зі США – і побачив, що люди, які гарно володіють своєю професією та мають певні думки в голові, обирають для себе іншу країну, і для мене це дуже сумно.

Я зустрів музиканта, який за рівнем володіння своїм інструментом був одним із найкращих в Україні – зараз він працює на будівництві у Брукліні в Нью-Йорку і щасливий, що доріс до виконроба. Вечорами він грає у ресторані або в концерт-холах і заробляє на місяць близько семи тисяч доларів, яких йому абсолютно вистачає, щоб забезпечити нормальне життя.

ТІЛЬКИ ПОВЕРНУВСЯ ЗІ США – І ПОБАЧИВ, ЩО ЛЮДИ, ЯКІ ГАРНО ВОЛОДІЮТЬ СВОЄЮ ПРОФЕСІЄЮ ТА МАЮТЬ ПЕВНІ ДУМКИ В ГОЛОВІ, ОБИРАЮТЬ ДЛЯ СЕБЕ ІНШУ КРАЇНУ

Важливо, що люди, які покинули Україну, говорять не про рівень прибутків, а про розуміння правил гри. Велика проблема України – це відсутність чистих правил гри. Завівши бізнес в Україні, ти боїшся, щоб ніхто не дізнався, що він став успішним, тому що твоя успішність приваблює потенціальних рейдерів. На жаль, я постійно чую скарги, що наша країна не є правовою. Доки не буде чітких та прозорих правил гри, нічого не зміниться.

– Чи є сьогодні в Україні демократія? Наскільки вільні українські ЗМІ? Дайте вашу оцінку.

 – Думаю, рівень свободи засоби масової інформації повинні обирати для себе самі. Журналісти, які виконують чиєсь завдання за бабло, не є вільними. Той, хто видає на-гора «джинсу», не є вільним журналістом.

Всі знають, що я пишаюся тим, що не журналіст, і всім так само відомо, що якщо до мене підійти з пропозицією взяти у когось грошей і сказати, приміром, що «Серьожа молодець», то не секрет, куди я їх відправлю.

Свобода вибору – це значить піти геть, як Шустер

Я вільна людина і стараюся працювати так, щоб у мене не було ціни. Звичайно, якщо щось буде загрожувати життю моїх рідних, то просто піду геть, але ні під яким примусом не піду на компроміс зі своєю совістю. Хочу побачити ту людину, яка ткне в мене пальцем та звинуватить у тому, що когось хвалив або «мочив» за гроші з екрану. Не було такого і не буде! Це є свобода вибору: якщо тебе починають «затискати», значить, іди геть, як Шустер. Шустер же міг під когось «лягти», теоретично – міг. Проте коли його «затисли», він відійшов убік, але увійшов в історію як людина, яка пішла, але не здалася.

ШУСТЕР ЖЕ МІГ ПІД КОГОСЬ «ЛЯГТИ», ТЕОРЕТИЧНО – МІГ. ПРОТЕ КОЛИ ЙОГО «ЗАТИСЛИ», ВІН ВІДІЙШОВ УБІК, АЛЕ УВІЙШОВ В ІСТОРІЮ ЯК ЛЮДИНА, ЯКА ПІШЛА, АЛЕ НЕ ЗДАЛАСЯ

– Список помилок, яких припустився глава держави Петро Порошенко, з кожним днем ​​стає довшим. Ці помилки завдають шкоди не тільки йому самому, але й державі. За що особисто ви не поважаєте нинішнього Президента, який славиться терпимістю до сумнівних справ близького оточення і «договорняками» з олігархами?

– А хто сказав, що я не поважаю Порошенка? У нас люди завжди до тих, хто знаходиться на самій вершині, ставляться упереджено: накрав, узяв з бюджету. Виходячи з досвіду, якого набув поряд з Леонідом Макаровичем, Леонідом Даниловичем, Віктором Андрійовичем та Віктором Федоровичем, я розумію, що до Президента фактично не доходить об’єктивна інформація. Вона доходить у тому вигляді, в якому її подає близьке оточення. Жодного разу не бачив, щоб у наших президентів було достойне оточення, тому що фактично одні й ті ж самі люди пересідають з одного потоку на інший. Сьогодні вони полум’яні «рухівці», завтра – полум’яні «бютівці», «нашоукраїнці», «регіонали».

Я РОЗУМІЮ, ЩО ДО ПРЕЗИДЕНТА ФАКТИЧНО НЕ ДОХОДИТЬ ОБ’ЄКТИВНА ІНФОРМАЦІЯ

До Порошенка у мене є чисто «пацанські» претензії, тому що людина запевняла, що війна зупиниться за декілька годин. Сьогодні не треба робити вигляд, що ти цього не говорив. І не треба казати, що всі й так бачать, що тяжко, адже Росія підганяє війська. Потрібно бути щирим – ти ж мав якесь підґрунтя, коли говорив такі речі.

Це ж не я робив ролики про те, скільки разів Петро Олексійович обіцяв «безвіз». Вам чесно скажу, що коли в Україні набув чинності безвізовий режим, я був у числі перших, хто ним скористався, і в той момент мені дуже хотілося подякувати Президенту і порадіти, що хоча б одна обіцянка, про яку він постійно говорив, виконана.

З людьми треба спілкуватися, тому настійно рекомендував би щотижня робити передачу «15 хвилин з Президентом», щоб люди розуміли, що робить гарант додержання Конституції України. Це потроху знімало б напруження, яке відчувають зараз усі.

ДО ПОРОШЕНКА У МЕНЕ Є ЧИСТО «ПАЦАНСЬКІ» ПРЕТЕНЗІЇ

– Яким повинен бути наступний Президент України?

 – Він точно не має бути популістом. Згадаймо Маргарет Тетчер: перше, що вона зробила, прийшовши до влади – закрила нерентабельні шахти і перестала видавати безкоштовне молоко породіллям. Її проклинали, а коли вона померла, дехто топтав ногами її портрети і скакав до неба, але більшість адекватних людей розуміли, що вона зробила для Великої Британії.

 – Чим для вас вимірюється рівень патріотизму?

 – Бажанням навести лад навколо себе. Один пройдеться у вишиваній сорочці повз гори сміття в парку – а інший, у «треніках» і майці, прийде з мішком і прибере все, що там накидали… Остання людина для мене буде більшим патріотом, ніж та, що гуляє з кульками двох кольорів.

ОДИН ПРОЙДЕТЬСЯ У ВИШИВАНІЙ СОРОЧЦІ ПОВЗ ГОРИ СМІТТЯ В ПАРКУ – А ІНШИЙ, У «ТРЕНІКАХ» І МАЙЦІ, ПРИЙДЕ З МІШКОМ І ПРИБЕРЕ ВСЕ, ЩО ТАМ НАКИДАЛИ…

 – Що робити з українським націоналізмом, який погано поєднується з європейськими цінностями?

 – Не вважаю, що український націоналізм погано поєднується з європейськими цінностями. Французький націоналізм на порядок сильніший, варто тільки подивитися на їхнє квотування телебачення, радіо та ставлення до своєї культури.

В українському націоналізмі насправді немає нічого страшного. Це абсолютне породження проросійськи налаштованих ЗМІ: якщо людина вивчила «Во поле береза стояла» – це патріотизм, якщо людина заспіває українською – це націоналізм. Все, що робиться для розвитку російської мови – «это патриотизм», а для української – «это украинский буржуазный национализм».

До початку 30-х років минулого століття українська мова дуже стрімко розвивалася: в Москві були кінотеатри, в яких демонстрували фільми, озвучені українською мовою, в Росії було багато шкіл, в яких викладали українською. Сьогодні в Росії сім чи вісім мільйонів українців, а скільки шкіл там відкрили для них?!.

– В Україні нормою стало приниження людей з ОРДЛО. Причому шпильки та образи можна почути не тільки від звичайних громадян, а й від політиків і представників ЗМІ, багато їх і в соціальних мережах. Ці українці – і «лугандони», і як їх тільки не називають. Якщо в нашому суспільстві ось так насаджується ненависть, чи повернуться жителі ОРДЛО в Україну? Адже не всі вони приєдналися до проросійських бойовиків…

 – Абсолютно не погоджуюся з киянами, які не хочуть здавати квартири людям тільки тому, що вони з Донецька чи Луганська. Але, з іншого боку, в Києві було вже стільки випадків, вибачте на слові, бидляцької поведінки представників тих регіонів, що іноді киян розумію.

В одній школі з моєю дитиною вчаться кілька дітей з Алчевська, і цих дітей обожнюють усі та дружать з їхніми батьками – тому, що це люди високого культурного ґатунку. Ніяких проблем не виникає. Але з тієї ж школи поперли старшокласника – бо витримати ні його самого, ні його батьків не міг ніхто, це було тотальне хамство. Люди повсюди є хороші і є погані. У Донецьку завжди було дуже багато розумних та інтелігентних людей, як вони могли допустити те, що у них зараз є – зрозуміти не можу.

Ніколи нікого не принижував за цим принципом. Для мене є або хороші люди, або погані, і я не хочу, щоб ставало нормою приниження людей з ОРДЛО. Також мені б не хотілося, щоб до цих людей були претензії на кшталт «а ви, сволота, допустили у себе сепаратизм».

Мені ось пише одна людина: «Петро Петрович, у мене кілька фірм у Донецьку. Все своє свідоме життя платив податки Україні на утримання армії, СБУ та міліції, а коли в мою хату прийшов сепаратизм, вони мене не захистили. І зараз мені кажуть: чого ж ти сам не візьмеш автомата в руки і не заріжеш якого «деенерівця»? Та тому що я не вмію цього робити. Я скромний «очкарик», який завжди робив бізнес і платив податки. Я не Рембо, і мене не захистили». В цьому є правда.

Що стосується людей, які сьогодні знаходяться в окупації, то тут у нас великий досвід. Радянські війська свого часу пішли з Києва, залишивши під німецькою окупацією 400 тисяч чоловік. І коли вони повернулися, то працівники НКВС ходили по вулицях і питали у людей: «Ти працював для німців?». Актор Петро Вескляров – знаменитий дід Панас працював у театрі під час німецької окупації та грав у виставах для німців і для наших громадян, тому що жити хотілося. І зараз ті, хто залишився на окупованих територіях, вимушені співпрацювати з сепаратистами – бо їм потрібно годувати свої сім’ї. У тих, хто не заляпав руки кров’ю, потрібно просити вибачення за те, що їх покинули на розтерзання, напризволяще.

У мене там є дуже багато друзів, у яких «повіджимали» бізнес, позабирали машини. Розумієте, якщо наші війська туди зайдуть, то ті, у кого руки по лікоть у крові, і так змиються дуже швидко. І нехай ті, хто вбивав наших пацанів і робив величезну біду для України, не сподіваються, що їх не знайдуть, тому що навколо них багато патріотів. І, повірте, це буде не «стукачество». Люди бачать і знають усе. Кому потрібні зрадники? Іуда завжди закінчує повішеним на воротах.

 – В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали: «Я казав якось, що якби зараз у Києві організували концерт за участю Кобзона, Валерії, Газманова, а всю цю справу вели б Пореченков і Охлобистін, то квитки розкупили б за день. Рівень «ватності» в Україні ми навіть уявити собі не можемо».

Що робити, на вашу думку, з цією «ватою», яка пішла б зараз на цей концерт? Вбивати їх, перевиховувати якось? Може, виселити їх силовими методами в Росію? І тоді в Україні залишаться тільки патріоти…

– Я не хочу розмовляти лозунгами типу «Чемодан, вокзал, Россия!», але вибачте, якщо ви патріоти держави, то маєте розуміти, що ті, хто виступав за знищення України, у нас працювати не можуть. Якщо ні, можна їхати на концерти в Росію.

Вже не раз казав, щоб в Україні збиралася російська громада – ми ж тішимося, коли в Канаді збирається українська громада. Тільки не треба забувати, що в Канаді український гімн лунає після того, як відлунав канадський. От коли збереться «общество дружбы с Россией» докупи, зіграють красиво гімн України та віддадуть шану тій державі, в якій живуть, нехай потім звучить хоч і «Россия, великая наша держава». Америка напхана всіма націями планети, але всі вони – американці: були, є, і будуть.

ОТ КОЛИ ЗБЕРЕТЬСЯ «ОБЩЕСТВО ДРУЖБЫ С РОССИЕЙ» ДОКУПИ, ЗІГРАЮТЬ КРАСИВО ГІМН УКРАЇНИ ТА ВІДДАДУТЬ ШАНУ ТІЙ ДЕРЖАВІ, В ЯКІЙ ЖИВУТЬ, НЕХАЙ ПОТІМ ЗВУЧИТЬ ХОЧ І «РОССИЯ, ВЕЛИКАЯ НАША ДЕРЖАВА»

Люди мають вирішувати: йти або ні на концерт

– Концерти деяких українських зірок все частіше супроводжуються шоу праворадикальних організацій – з петардами, димовими шашками, газом, нашатирем, кров’ю і яйцями. Чому кілька десятків агресивно налаштованих людей повинні вирішувати за українців, що їм можна слухати, а що не можна? Кому вигідне цькування артистів?

– Такими інцидентами має займатися поліція, СБУ, Нацгвардія і слідчі органи, бо найчастіше громадськість, яка зриває концерти – це «чиясь» громадськість. Тому дуже обережно ставлюся до цього терміну. У мене був приклад, коли в одному з українських міст зривали концерт співачки, і «представники громадськості» підходили до керівника Палацу культури і називали суму для зняття блокади.

Якщо співак веде себе негідно, люди мають голосувати ногами – йти або не йти на його концерти. На непотріб люди не підуть. І дійсно, не п’ятьом людям вирішувати, йти комусь на концерт чи ні.

 – Розкажіть про історію створення пісні «Наша Юля». Що для вас означають слова з пісні: «Будь щаслива, Юля, будемо і ми!»? Чи підтримуєте ви сьогодні Юлію Тимошенко в її політичних амбіціях?

– Розповідав про це не раз. Коли був перший Майдан, ми взагалі не мали досвіду великих майданних дійств. Мільйон людей навколо тебе скандував «Юля! Юля!» так само, як і «Ющенко!». Коли Віктора Андрійовича запитують, навіщо він призначив Юлію Володимирівну, він абсолютно логічно відповідає: «На Майдані так само кричали «Юля!», як і «Вітя!», і я не міг починати з того, щоб обманювати людей».

Я НЕНАВИДЖУ СЛОВО «ХАРИЗМА», АЛЕ ХТО СКАЖЕ, ЩО У ТИМОШЕНКО ЇЇ НЕМАЄ?

Я бачив маленьку жінку з косою, яка йшла до спецназівців і клала гвоздики на їхні щити, дивилася їм в очі, розмовляла з ними, як мама. Я абсолютно щиро вірив у те, що пишу. Ця пісня написана від душі, і я ніколи про це не шкодував.

Усе, що сталося далі, – коментувати не буду. Не завжди наші політики, особливо тоді, коли стають прем’єр-міністрами, продовжують подобатися. Вони часто можуть робити дуже несимпатичні речі, тому зараз я б цього не написав – а тоді це був емоційний порив. Автори – люди дуже емоційні.

В Україні є співак, який присвятив цілий альбом Віктору Федоровичу, потім – його сину, потім – другому сину, потім – дружині. Це називається бути придворним. Я ж не побіг до Юлії Володимирівни просити за це «баблішка» чи проситися у виборчий тур. Написав – і написав. Про магію особистості Юлії Володимирівни говорила не одна людина. Ті, хто йшов до неї з негативом, поспілкувавшись із нею, казали: «Яка фантастична жінка». Треба віддати їй належне: тому вона і прем’єром була,  і сьогодні багато що може в цьому житті. Вона говорить з дуже серйозними мужиками, які сприймають її як свою. Я ненавиджу слово «харизма», але хто скаже, що у Тимошенко її немає?

– В Україні формують ненависть до всього російського. Зі звичного «братнього» воно за кілька років стало ганебним, порочним. Наскільки, на вашу думку, відрізняється ставлення росіян до українців і українців до росіян? Росіяни нас теж ненавидять?

– Покійна Валерія Іллівна Новодворська сказала: «Кожен найдемократичніший російський демократ закінчується там, де починається слово «Україна».

У росіян українці – це суцільні нероби, роботи у нас немає, ми помираємо з голоду і обов’язково ми «едем подтирать зад престарелым европейцам и выносить «утки». Їм так подобається говорити. Вони лишень забули, що навіть ракети, якими вони погрожують всьому світі, зроблені у нас на Південному машинобудівному заводі; забули, звідки родом Корольов; забули, де жив Чехов; забули, що читають Гоголя, народженого в Україні; забули, хто був першим ректором Петербурзького університету… Їм так подобається, але я бачу, що коли українці починають говорити про інші народи, які живуть у нас, часом теж з’являється імперська зверхність. Це закладено в природі людській.

КОЛИ УКРАЇНЦІ ПОЧИНАЮТЬ ГОВОРИТИ ПРО ІНШІ НАРОДИ, ЯКІ ЖИВУТЬ У НАС, ЧАСОМ ТЕЖ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ІМПЕРСЬКА ЗВЕРХНІСТЬ. ЦЕ ЗАКЛАДЕНО В ПРИРОДІ ЛЮДСЬКІЙ

Особисто я не відчуваю ненависті до росіян як до народу. Достатньо прочитати кілька фраз Буніна, наприклад: «Я с ужасом думаю, кого нарожает это пьяное кровавое быдло, захватившее власть в России, и что будет с моей страной через два—три поколения. Впрочем, что тут думать. Всё более или менее ясно».

Я люблю Росію Буніна – і я ненавиджу Росію Путіна. Росіяни свідомо підтримують свою владу: одні – тому що бояться, що з новою владою буде ще гірше, а інші – просто бояться.

Також розумію, що в Росії все не так, як ми бачимо. Влітку я був у Туреччині і познайомився з величезною кількістю адекватних росіян, які говорять, що знають, наскільки активну участь бере Росія у військових діях на Сході України. На моє запитання: «Чого ж ви мовчите?» прозвучало достойне: «Ми боїмося». Страх – це дуже велика штука. В Росії люди живуть тим, що їм говорить телевізор, але, на жаль, наші люди теж дуже часто живуть цим.

Автор: Галина Панкратьєва

persona.top

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO