Україна – інтрига Китаю і смерть Росії

Єдина країна, якій вигідна ситуація між Україною і Росією, це Китай. Китай, який проявив стриманість в оцінках і на Раді Безпеки, вступить в дію в травні-червні 2015 року, коли Росія буде перебувати в більш важкому становищі, ніж Україна.

Давайте подивимося на ситуацію з боку, адже Китай, що має найбільший сухопутний кордон саме з Росією шукає можливості для свого розширення.

Розуміючи, що ядерна зброя в руках Путіна не дозволить Китаю розширитися фізично на Далекий Схід і Сибір, політика Пекіна вирішила використовувати метод, широко застосовуваний західними країнами в геополітиці 60-70 років: щоб перемогти ймовірного противника в геополітичній гонці, використовувалося відволікання уваги і одночасний економічний тиск.

Зараз увага відвернута на Україну, а тиск чинить США – Китай як би і не при справах, але в Пекіні потирають руки і відкривають шампанське. На жаль, важко говорити про закулісся цієї грандіозної Угоди Століття, але судячи з усього, потрясіння в Євразії тільки починаються.

Згідно з прогнозами американських аналітиків, навіть в поточному стані економіки, в Росії орієнтовно з кінця 2014 року почнеться жорстока економічна криза, затьмарена глибоким руйнуванням всіх державних інститутів управління і зміцненням єдиної вертикалі тоталітарної влади.

Десь вже на початку 2015 року буде відчуватися валютний і товарний голод, оскільки більшість товарів Росія отримує з-за кордону, в основному з Китаю, а гроші заробляє в основному в Європі. При цьому Росія стає васалом Китаю.

Під тиском США, Західна Європа все ж знизить споживання російських енергоносіїв і більше зміцниться в тому, щоб припинити свою енергетичну залежність від Росії.

Згідно з даними тих же аналітиків, значна частина свердловин і газотранспортних мереж в Росії серйозно зношена, що в разі економічного погіршення може зумовити колапс енергетичної галузі в низці регіонів, включаючи серйозні проблеми з паливом всередині країни на кінець 2015 – початок 2016 року.Найімовірніше іноземна валюта буде заборонена до зберігання та обміну в Росії в середині 2015 року, після значного відтоку капіталу, який складе за прогнозами близько 600 млрд. доларів в 2014 і близько 400 млрд. доларів за перші два квартали 2015 року.

Остаточно доб’є економіку Росії збільшення витрат на армію і спецвійська, які покликані контролювати ситуацію всередині країни. Стабілізаційний фонд держави вичерпається вже до осені 2015 року.

Однак аналітики не вважають, що це призведе до територіального розпаду Росії в осяжному майбутньому, оскільки такий розвиток подій був передбачений в Кремлі і до нього ґрунтовно підготувалися. Влада Путіна і його оточення, не зважаючи ні на що, спробують зберегти своє становище в Кремлі ще на 10-15 років будь-якими зусиллями, зім’явши попередньо усі прояви опозиції.

Однак такий режим зажадає величезних витрат, на тлі того, що верхівка Кремля продовжить експлуатувати державу в своїх інтересах, але ресурси мають властивість закінчуватися.

Саме в 2015 році і очікується вихід на геополітичну сцену Китаю, який зробить Росії «пропозицію, від якої важко буде відмовитися», а саме за прикладом багатьох азіатських держав – здати в оренду частину своєї території – Далекий Схід, Сибір, а також пустити великий бізнес Китаю в Росію на його, цього бізнесу, «китайських» правилах.

Не буде ніяких захоплень територій військовими, танків, літаків. Країну Росія захоплять не «зелені чоловічки», а невисокого росту молоді люди в білих сорочках і окулярах, що у величезній кількості вже заполонили вулиці не тільки Владивостока, але і Москви. Бізнес буде перекуплений протягом декількох років, як втім і ресурси.

Смерть Росії буде непомітною і прихованою від промитих пропагандою мізків росіян. Смерть буде оголошена, як вічна і непорушна дружба між російським народом і китайським братнім народом. Перехід рубля в юань тільки питання часу, а не жарт, як всі думають, і це відбудеться можливо вже найближчим часом.

При цьому Росія перетвориться на «індустріально-сировинний придаток» Китаю, в той час як в самому Китаї почнеться процес поліпшення якості життя. Точніше він вже почався, як підготовка до північної експансії і перенесення інтересу на росіян.

У Китаї прийнято рішення, що переселяти китайців до Сибіру та Африки не будуть. Прийняті рішення заново відбудовувати екологію в Китаї з нуля, тобто з глибокого мінуса. 1,7 трильйонів юанів планується витратити в найближчі кілька років на екологію. Тільки до Нового Року на Пекін і околиці виділили 5 млрд юанів на поліпшення повітря (початок модернізації ТЕС і т.ін).Планується масштабна рекультивація ґрунтів, прибережних районів. Буде вибудувана екологічна система антропогенного походження. При цьому через 10 років Китай – це єдине місце, де будуть існувати всі наявні на сьогодні в світі технологічні ланцюжки в повному обсязі. Не менш 50% товарів можна буде замовити тільки в Китаї – це відбувається вже зараз.

Маніпулюючи російськими елітами, провокуючи їх на ворожі по відношенню до України і Заходу кроки, створюючи ілюзію союзництва, Пекін провокує Москву проявити агресію стосовно Заходу і зробити «економічний ривок» на Схід. Якщо Путін всерйоз спробує реалізувати той сценарій, який щодня озвучують прокремлівські пропагандисти («відмовимося від долара і продавати нафту Китаю»), то це стане кінцем Росії на багато багато років.

Немає прямих доказів, що до зіткнення із Заходом та захоплення України Путіна штовхає Пекін, але користуючись непрямими фактами, це виглядає незаперечно.

Російська влада і значна частина населення все ще впевнені в тому, що Росія, як і за часів СРСР, тримає все під контролем і є центром світового опору Заходу. Насправді, Росія вже багато років є політичним трупом – приблизно з 2002-2003 років, коли Путін почав розправи з нелояльними олігархами та організаціями.

Цей труп перетворився на китайську маріонетку – велику, небезпечну, але все ж маріонетку. Зовні вона зберігає ознаки СРСР, з нею «дружать» всілякі Чавеса і Ортеги, але фінансовими потоками займається Китай, так само як і важливих крупних національних проектів.

Поки «Газпром» квапливо пакує речі і, бурмочучи виправдання про нерентабельність, йде з надзвичайно «дружніх» Куби і Венесуели, Китай бере під контроль венесуельську нафту, кубинську політику, будівництво Нікарагуанського каналу – аналога Панамського, а заодно збирається будувати міст до Криму. І поки доля України ще вирішується, доля Росії вже вирішена, всього кілька років тому, в Пекіні.