Політика

«Не треба обманювати людей: бабусю обстежити по комп’ютеру не можна…»

З 1 січня нарешті стартувала довгоочікувана реформа медицини, за яку парламент проголосував ще у жовтні 2017-го. У МОЗ вже ухвалили всі необхідні документи для впровадження новацій і склали приблизний «план робіт». Так, наприклад, чиновники планують, що система «гроші ходять за пацієнтом» запрацює уже з квітня. На одного пацієнта в цьому році виділятиметься 370 грн. А сімейного лікаря вже можна обирати.

Прискіпливо за діями міністерства наразі слідкують і лікарі, і пацієнти, і експерти. Одним із найсуворіших критиків політики уряду в медичній галузі нині є Семен Глузман – голова Асоціації психіатрів України, лікар, колишній політв’язень. За його словами, до нього сьогодні масово звертаються колеги-медики, яких обурюють дії «команди молодих реформаторів».

Пане Семене, ви уважно слідкуєте за діяльністю МОЗ. З 1 січня цього року реформа, за яку парламент остаточно проголосував ще в жовтні 2017-го, нарешті розпочалася. Які зміни ви вже відмітили?

Насправді, це не реформа, це спроба зекономити кошти і обманути населення. Прекрасні слова, які говорить Супрун та її «молода команда реформаторів» – дуже успішна спроба остаточного зруйнування медичної системи. Це коротко. У цифри вдаватися я не буду.

Кажуть, що лікар буде отримувати великі кошти, ви будете до нього ходити, і все буде добре… Але ніхто не говорить про знання лікаря! Якщо залишиться нинішня підготовка медичного персоналу, це все нічого не вартує. Якщо лікар або медсестра не знають того, що повинні знати, то про що взагалі мова? А вона (Супрун. – «Главком») всерйоз не говорить про необхідність реформування підготовки лікарів.

Лише 3% українських інтернів під час складання міжнародного тесту USMLE, основаного на американських стандартах оцінювання, змогли набрати прохідний бал у 70,5. Про це в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун повідомляла ще влітку минулого року. Зокрема, зі стандартною частиною, яку зазвичай проходять в Україні, впоралась більшість, проте новий тест подужали небагато людей. «Це означає, що сьогодні між рівнем підготовки українських випускників медичних вишів та випускників закордонних університетів утворилася величезна прірва», – визнала Супрун, додавши, що МОЗ наполягає на підвищенні мінімального прохідного балу ЗНО до 150 та медреформі.

Освіта – це найголовніше. Радянські, пострадянські люди готові потерпіти, посидіти в черзі. Ми розуміємо, що є ще не вирішені соціальні проблеми, але ж хочемо отримати нормальну медичну допомогу.

«Вона прийшла сюди наче в якусь острівну африканську державу»

У себе на Facebook ви написали, що звичайні медики звертаються до вас і скаржаться на реформу. Як приклад опублікували відкрите звернення колективу Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії. Призначений на посаду директора Українського моніторингового та медичного центру з наркотиків та алкоголю МОЗ України Сергій Шум обурив фахівців своїми «ініціативами» щодо реорганізації роботи установи. Хто ще до вас звертався?

Постійно звертаються із проблемами. Команда Супрун, в основному, складається з маргіналів. Я не розумію, нащо брати до себе в команду людей, які до тебе улесливо ставляться. Треба брати в команду людей, які говорять тобі правду. Так, люди, дійсно, гідно поводили себе як медики під час Майдану. Але це ж інша професія. Так, Супрун все-таки має диплом лікаря, але вона нічого не розуміє в суспільній охороні здоров’я. Це ж абсолютна інша професія, цьому вчать окремо. А вона прийшла сюди наче в якусь острівну африканську державу, де вона, крута американка, може все збудувати. Та тут вже була своя медична система. Погана чи добра – інше питання, але була.

До нашої медичної системи нарікань було, м’яко кажучи, немало. І Супрун, власне, намагається її змінювати.

Намагається, так. Та я спілкуюся не тільки з рядовими лікарями і не тільки з професорами. Мені також іноді доводиться контактувати з людьми із Адміністрації президента. Я не маю права називати прізвища, але люди, близькі до нашого президента, сам на сам мені кажуть: «Семене Фішелевичу, ви не думайте, що президент не знає, що відбувається в охороні здоров’я. Він все прекрасно розуміє, але нічого не може зробити. Це тиск Республіканської партії США. У Супрун родич там займає високе положення».

І як звати цього американського політика?

Я міг спитати, звісно, але не став. Та була у мене ще одна розмова. Десь півроку тому мені телефонував сам Юрій Луценко після того, як я в черговий раз через Супрун «наїхав» на президента. Я це свідомо роблю, бо він же несе відповідальність. Я не настільки дурний, щоб вважати, що у нас парламент та уряд щось вирішують. Вирішує одна людина і її оточення. І от після того, як я «наїхав» на президента, подзвонив Луценко і сказав, що я помиляюся. По суті, іншими словами, але він сказав те ж саме: президент перебуває під тиском, і що Супрун привели і пролобіювали.

Вибачте, я уточню. Ви кажете, що вам подзвонив і про це розповів Генеральний прокурор Юрій Віталійович Луценко?

Так, наш Генеральний прокурор. Але це не було основною темою нашої розмови. Я до того, що всі все розуміють.

Все-таки, хто саме з лікарів, з якими ви спілкуєтесь, висловлював невдоволення реформуванням сфери? І чим сам обурені фахівці?

Історія з цим інститутом – це перша крапля… Інші поки мовчать, бояться. Медики ж у нас треновані на послух. Але реакція серед медичної громадськості є. Мені телефонує маса людей, невдоволення висловлюють люди з різних міст. Я, взагалі, не знаю лікарів, задоволених змінами. Може я помиляюся, але задоволених не зустрічав. А я спілкуюся із лікарями із Закарпаття, Полтави, Чернігова, інших регіонів. При чому, я ж їжджу і бачу не тільки психіатрів, я бачу різних лікарів і різне начальство. Але на публіку зі своїми зауваженнями вони не вийдуть, а я, відповідно, не можу назвати прізвищ. Та обласне медичне начальство ненавидить Супрун. Їм же не кажуть, що робити і як бути, їм кажуть, що їх будуть перевіряти.

Я був приголомшений тим, що мої колеги написали такий лист. Як мені розповідали, два дні в інституті йшли такі дискусії! Там панує страх. У них було спочатку таке бажання, щоб я опублікував на своїй сторінці цей лист, але без прізвищ. Але потім вони послали цього листа Гройсману, в комітет з питань запобігання корупції і кудись ще. І коли йшла мова про те, чи з прізвищами публікувати чи ні, ми порадилися і вирішили, що або ми публікуємо з прізвищами, або, взагалі, не публікуємо.

Це невдоволення серед лікарів, на вашу думку, може вилитися в щось більше, аніж бухтіння «на кухнях»?

Поступово так. Ті ж люди, які написали того листа і не побоялись підписатися, бояться поставити Супрун публічне питання: чому ви не платите нам зарплату? При тому, що гроші є. І це відомо. У нормальній державі за таке треба було б під суд віддавати. Всі інститути МОЗ станом на середину лютого не мають фінансування. Відповідальні чиновники у Кабміні пошепки мені сказали: «Гроші є. Вона не підписує». Ну що це?

І справа ж не тільки в зарплатах. От у нас велика кількість лікарів. З точки зору західноєвропейського спеціаліста, у нас повинно бути лікарів менше. Але це ж не значить, що можна раз – закрили одну лікарню, два – закрили іншу. Може, дійсно, треба деякі дільничні лікарні робити хоспісами. Але не треба обманювати людей, що якусь бабусю зможуть обстежити по комп’ютеру, як запропонували в Адміністрації президента.

Ви не вірите у телемедицину?

У наших умовах це маячня. Не треба знущатися.

І от якщо у нас немає доріг, то що ми говоримо про парамедиків? У США найбільш розвинений інститут парамедиків, і це прекрасно. Але невже можна за кілька місяців підготувати таку систему? До того ж, парамедики в наших умовах не приживуться. Парамедик не лікує. Він лише повинен забезпечити життя травмованому і довезти його до лікарні, де його вже чекають. Вибачте, у нас в лікарні вночі вас хтось буде чекати? Та там вже хірург, може, десь п’яний валяється. Та й по наших дорогах, якщо їхати швидко, то і здорова людина помре. Чи у нас вертолітна допомога буде? Це все треба створювати роками. За рік-два це щастя не побудуєш.

«З СБУ тепер легше стало спілкуватися, ніж з Міністерством охорони здоровя»

Рік тому більше претензій до ініціатив МОЗ висловлювали громади. Баталії палахкотіли у різних регіонах країни через «нарізку» госпітальних округів. Зараз дискусії навколо цієї теми вщухли. Все всіх задовольняє?

Просто всі мовчать і чекають. Реформа, дійсно, потрібна. Та от пам’ятаєте, як раніше Супрун (зараз вона вже намагається цю тему не піднімати) говорила: все, що до нас було 25 років, все було неправильно. А самі ж вони взяли і використали ту реформу, яку невдало і не до кінця, але проводила Акімова (перший заступник глави АП Януковича. – «Главком»). Ідея госпітальних округів була і раніше. Дещо робилося при Шафранському (екс-заступник міністра охорони здоров’я та колишній в.о. керівника МОЗ у квітні-липні 2016 року. – «Главком»). Ми спочатку не порозумілися з ним, але потім починали вже серйозну роботу. Та його просто видавили звідти і поставили замість нього Супрун. І зверніть увагу, міністерство ж стало закрите. З СБУ легше стало спілкуватися, ніж з ними.

Я вузький спеціаліст і суджу передусім за своєю спеціальністю, яку краще знаю. Вони ж руйнують все, що ми збудували раніше. Ми ж щось робили, нам допомагали західні спеціалісти, вони приїжджали, давали гроші, ми книги видавали, кращу у світі літературу перекладали на російську та українську мови. Зараз все знищується. Супрун же не знає реалій країни. Та ж сама державна психіатрична служба знаходиться не тільки в МОЗ, а ще у семи відомствах. Це Міністерство соцполітики – інтернати, Міністерство освіти – школи для дітей з проблемами, Пенітенціарна служба… І так далі. Не можна тут на коні з оголеною шашкою робити революцію.

В Адміністрації президента мені, взагалі, сказали, що у березні Супрун знімають. Але вона ж не хоче йти.

На початках вас до команди Супрун не запрошували?

Та що говорити про мене? Є ж молоді і професійні. Більш того, у Супрун в команді є кілька нормальних людей серед молодих спеціалістів, яких я особисто знаю. І вони по секрету зі мною спілкуються. Але їхня думка нікого не цікавить. У мене складається враження, що там якщо навіть скоротити усіх заступників, нічого не зміниться. Я дивлюся по нашій дисципліні, головні «рєшали» – це радники. От, наприклад, одна із радниць, помічниця Супрун Катерина Календрузь. Вона знає англійську. Це добре, звісно. Але вона фактично вирішує, що робити в психіатрії і так далі. Такого ніколи не було, хоча у нас міністрами різні придурки були…

Катерина Пешко, «Главком»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Міжнародний порядок руйнується, а загроза серйозних конфліктів зростає. Таким бачать міжнародне становище організатори Мюнхенської конференції з безпеки в доповіді, яку оприлюднили з нагоди відкриття цьогорічного форуму.

Експерти з безпеки рідко є оптимістами, так само як і звіти з питань безпеки нечасто випромінюють оптимізм. Це ж саме стосується і нової доповіді Мюнхенської конференції з безпеки, оприлюдненої з нагоди початку форуму в баварській столиці. Цьогорічна мюнхенська конференція відбувається з 16 до 18 лютого. У документі під назвою “До прірви й назад?” наголошується на тому, що над світом знову нависли нові загрози. Як пише уже у вступі до звіту голова мюнхенської конференції Вольфґанґ Ішинґер (Wolfgang Ischinger), торік світ “занадто близько” підійшов до межі серйозних збройних конфліктів. При цьому Ішинґер вказує на дедалі більш небезпечну гру м’язами, яку демонструють Північна Корея та США, на дедалі більше суперництво між Саудівською Аравією та Іраном та незмінно високу напругу у відносинах між НАТО та Росією у Європі.

Самоусунення США

Як і в три попередніх роки, доповідь готує підґрунтя, яке задає напрямок дискусій під час Мюнхенської конференції з безпеки. Нинішня доповідь значною мірою є продовженням того, про що говорилося у минулорічному документі. У лютому 2017 року автори вже застерігали, що США – за тоді ще нової адміністрації Дональда Трампа – можуть відмовитися від своєї ролі гаранта міжнародної безпеки та зробити свою зовнішню політику однобічнішою чи навіть націоналістичнішою. У цьогорічній доповіді з безпеки констатують саме це: США відсторонюються від своєї ролі світового лідера.

Голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфґанґ Ішинґер застерігає, що світ занадто наблизився до нового конфліктуВольфґанґ Ішинґер застерігає, що світ “занадто” наблизився до нового конфлікту

Сполучені Штати проявляють мало інтересу до розбудови регіональних та глобальних інституцій, котрі встановлюють правила формування міжнародних відносин. США, схоже, розпрощалися з політикою, що ґрунтується на спільних цінностях, зауважують у доповіді. Для Сполучених Штатів спільні інтереси стали важливими лише в деяких питаннях. Це супроводжується суттєвим зменшенням інтересу до дипломатії: бюджет американського МЗС значно скоротився, водночас видатки на оборону зросли. Автори доповіді цитують американського експерта із зовнішньої політики Джона Ікенберрі, який констатує: “Найпотужніша держава світу почала саботувати світовий порядок, встановлений нею ж самою”.

Безпека європейців у їхніх руках

Для європейців це, серед іншого, означає необхідність більше, ніж раніше, самим піклуватися про власну безпеку. У доповіді згадується зауваження канцлерки Німеччини Анґели Меркель (Angela Merkel), зроблене після візиту до Німеччини американського президента Дональда Трампа у травні 2017 року: “Часи, коли ми могли повністю покластися на інших, певною мірою минули”. Тепер, як зауважила канцлерка, європейцям слід було б “справді взяти свою долю у власні руки”.

Дональд Трамп та Анґела Меркель у Гамбурзі - у рамках візиту американського президента до НімеччиниДональд Трамп та Анґела Меркель у Гамбурзі – у рамках візиту американського президента до Німеччини

Під цим маються на увазі і вищі видатки на оборону. Якби всі країни Євросоюзу та Норвегія справді дотримувалися цілі віддавати два відсотки свого ВВП на військові потреби, то видатки на оборону до 2024 року зросли б майже на 50 відсотків – до 386 мільярдів доларів США. Але щоб європейські збройні сили стали ефективнішими, вони мають бути пов’язані між собою мережею. Автори доповіді вказують на брак такої мережі та брак дигіталізації. Але лише щоб закрити ці прогалини, знадобиться виділення додаткових коштів. Крім того, як зазначається, необхідно також консолідувати широко розгалужену європейську оборонну промисловість.

Тим не менше, у доповіді визнається початок інтеграційного руху європейських країн у питанні оборони: 25 країн-членів ЄС вирішили координувати свою оборонну політику та політику безпеки в межах нещодавно заснованої постійної структурної співпраці – PESCO. Франція та Німеччина, своєю чергою, хочуть спільно розробляти нове покоління літаків-винищувачів. А французький президент Еммануель Макрон взагалі є прибічником ідеї створення спільної європейської армії.

Зміни клімату, конфлікти та міграція

Нова доповідь Мюнхенської конференції є своєрідним продовженням того, про що говорилося у минулорічній, також і з інших питань. У 2017 році автори вже приділяли багато уваги питанням клімату та міграції. У доповіді висловлюється жаль, що США вийшли з паризької кліматичної угоди і що в своїй нещодавно оприлюдненій національній стратегії з безпеки Сполучені Штати більше не вважають зміну клімату загрозою для безпеки.

Також у цьогорічному документі нагадується, що 2017-й рік та два попередні роки належать до найспекотніших з початку дослідження клімату та позначилися катастрофічними штормами, засухами і повенями. Водночас доповідь вказує на зв’язок між змінами клімату та конфліктами. Як зазначається, кліматичні зміни сприяють загостренню конфліктів. “Продовження численних довготривалих збройних протистоянь було однією з основних причин міграції, переміщення та голоду”, – зазначають автори дослідження у розділі, присвяченому Африці та міграції.

dw.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Рeзультaти роботи уряду тa Прeм’єр-мiнiстрa – врaжaють! Цьогорiч в крaїнi було зaклaдeно рeaльний фундaмeнт для подaльшого eкономiчного розвитку, було рeaлiзовaно бaгaто вaжливих зaходiв, якi дозволили зaпустити мaсштaбнi рeформи i розпочaти пiдвищeння соцiaльних стaндaртiв.

Зa 9 мiсяцiв 2017 року вiтчизняний ВВП зрiс нa 2,3%, тодi як роком рaнiшe зa цeй жe пeрiод – 1,4%. Зaвдяки урядовiй iнiцiaтивi пiдняти мiнiмaльну зaрплaту, рeaльнa зaрплaтa в 2017 роцi зрослa нa 19,1%, цe нa 10,1% бiльшe, нiж у попeрeдньому роцi.

Вeликим досягнeнням уряду пiд кeрiвництвом Володимирa Гройсмaнa є тaкож втiлeння зaходiв, пов’язaних з дeрeгуляцiєю бiзнeсу, зaвдяки яким вдaлося зaлучити 2,3 млрд. долaрiв iнозeмних iнвeстицiй. Було скaсовaно понaд 450 зaстaрiлих нормaтивних aктiв, що обмeжувaли пiдприємницьку дiяльнiсть i створювaли можливостi для корупцiї. Крiм того, в минулому роцi було зaпровaджeно aвтомaтичнe вiдшкодувaння ПДВ, a зaконодaвчa iнiцiaтивa уряду «Мaски-шоу стоп» дозволилa поклaсти крaй aтaкaм нa бiзнeс з боку силовикiв. Продовжeнням цiєї iнiцiaтиви стaло рeформувaння систeми контролю. Тaкож уряд спiльно з прeзидeнтом, пaрлaмeнтськими фрaкцiями тa прeдстaвникaми бiзнeсу нaпрaцювaли 35 проeктiв ключових зaконiв, якi допоможуть eфeктивнiшe боротися з корупцiєю, посилять зaхист бiзнeсу i сприятимуть зростaнню iнвeстицiй в Укрaїну.

У 2017 роцi в дeржaвi стaртувaли одрaзу кiлькa рeформ: пeнсiйнa, освiтня, мeдичнa. Тaкож було продовжeнa рeaлiзaцiя рeформи дeцeнтрaлiзaцiї.

Втiлeння пeнсiйної рeформи дозволило вжe в жовтнi пeрeрaхувaти i пiдвищити пeнсiї для 9 мiльйонiв пeнсiонeрiв. Сeрeднiй розмiр пeнсiї зрiс до 2447,95 грн. В нaступному роцi пeнсiї знову будуть пeрeрaховaнi вiдповiдно до зростaння зaробiтної плaти i iнфляцiї. Тaкож будуть пeрeглянутi пeнсiї для сeлян.

Освiтня рeформa принeслa пiдвищeння нa 18% стипeндiй тa зростaння нa 50% зaрплaт вчитeлiв. До рeчi, цьогорiч пeрeдбaчaється збiльшeння зaрплaт вчитeлiв щe нa 25%. Крiм того, в минулому роцi  було збiльшeно будiвництво дитсaдкiв, зaвдяки чому з’явилося понaд 25 тисяч додaткових  мiсць.

Зaвдяки урядовiй прогрaмi «Доступнi лiки» у громaдян з’явилaся можливiсть бeзкоштовно aбо з нeзнaчною доплaтою отримaти лiки вiд сeрцeво-судинних зaхворювaнь, дiaбeту II типу тa бронхiaльної aстми. В рaмкaх дaної прогрaми зa минулий рiк було вiдшкодовaно 614,4 млн. грн. – сaмe стiльки зeкономили укрaїнцi нa придбaннi нeобхiдних лiкiв. Цьогорiч фiнaнсувaння прогрaми «Доступнi лiки» збiльшeно. В бюджeтi-2018 нa цe пeрeдбaчeно 1 млрд. грн., що нa 300 млн. грн. бiльшe, нiж у 2017 р.

В рeзультaтi рeформи дeцeнтрaлiзaцiї нaдходжeння мiсцeвих бюджeтiв зросли у минулому роцi нa 31%. Зa пiдтримки дeржaвного бюджeту розпочaто 790 iнвeстицiйних прогрaм по вiдбудовi соцiaльних об’єктiв, рeконструкцiї тa рeмонту вулиць, дорiг, мостiв, впровaджeння зaходiв з eнeргоeфeктивностi, створeння ЦНAПiв тощо. В проeктi бюджeту нa нaступний рiк обсяги дeржaвної пiдтримки об’єднaних тeриторiaльних громaд збiльшeнi до 12,9 млрд грн., що дозволить рeaлiзувaти понaд 2000 нових iнфрaструктурних проeктiв.

Зaгaлом, розвиток iнфрaструктури є одним з прiоритeтних зaвдaнь, якi постaвив пeрeд собою уряд.  В минулому роцi було збудовaно i вiдрeмонтовaно 2177 км дорiг, що бiльш, нiж вдвiчi пeрeвищує покaзник 2016 року. A цьогорiч нa рeмонт тa будiвництво дорiг пeрeдбaчeно рeкорднi 46,7 млрд. грн.

Тaкож уряд виконує вимоги щодо видaткiв нa бeзпeку i оборону нa рiнi нe мeншe 5% ВВП. В минулому роцi порiвняно з 2016 р вони зросли нa 18% до 143,6 млрд грн. Цi кошти, зокрeмa, дозволили збiльшити зaкупiвлю i виробництво нового озброєння для aрмiї. В минулому роцi Збройнi Сили Укрaїни отримaли 25 тис нових зрaзкiв озброєння. В бюджeтi-2018 р нa бeзпeку i оборону видiлeно 165,3 млрд. грн., зaвдяки чому можнa продовжити озброєння aрмiї сучaсною тeхнiкою, a тaкож посилити соцiaльний зaхист вiйськовослужбовцiв.

Подбaв уряд i про пiдтримку укрaїнської культури. Кaбмiн впeршe вiдмовився вiд фiнaнсувaння культури зa зaлишковим принципом. Видaтки нa культуру зa остaннi двa роки виростуть в 2,5 рaзи. Зокрeмa, видaтки нa пiдтримку вiтчизняного кiно зростуть цього року бiльш, нiж вдвiчi – до 1 млрд. грн.

Як бaчимо, уряд нa чолi з Володимиром Гройсмaном здiйснив вeличeзний прорив у розвитку нaшої дeржaви. Попeрeду щe бaгaто вaжливих зaвдaнь тa aмбiтних плaнiв. Втiм, судячи з того, яких рeзультaтiв вжe вдaлося досягти, можнa з впeвнeнiстю скaзaти, що Прeм’єр-мiнiстру тa його комaндi вдaсться впорaтися з будь-якими викликaми.

Геннадій Ткачук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Мнение украинских политиков и политологов относительно незаконного выдворения экс-Президента Грузии из Украины разделились. Как пишет Persona.Top, кто-то считает, что его давно нужно было гнать поганой метлой, а кто-то уверен, что подобные действия со стороны нынешней власти опускают на дно государство Украина.

В мировых газетах появятся заголовки о тирании и сворачивании демократии в Украине, – считает народный депутат Алексей Рябчин, комментируя ситуацию с экстрадицией Саакашвили.

Алексей Рябчин

Экс-премьер министр Юрий Ехануров уверяет, что власть начала совершать ошибки еще с момента вручения гражданства и назначения Саакашвили на руководящую должность. А из-за последних событий, связанных с экстрадицией Саакашвили, власть может потерять и тот малый процент избирателей, который у них был. Также политик отметил, что эту новость будут обсуждать еще максимум неделю, а потом о ней просто забудут.

Юрий Ехануров

Экономический обозреватель, финансист-международник Андрей Блинов также считает, что экстрадиция Саакашвили – это огромная ошибка власти. Экономист отметил, что после выдворения экс-Президента Грузии, следует ожидать всплеск протестного движения в Украине.

Андрей Блинов

Мустафа Найем утверждает, что о выдворении грузинского оппозиционера из Украины Порошенко и Дуда договорились еще в Давосе и это не было ни для кого секретом.

Мустафа Найем

Народный депутат Алексей Гончаренко из «БПП» уверен, что Саакашвили уже создает проблемы не украинской власти, а Украине как государству и обязательно поедет на Мюнхенскую конференцию, где будут все ТОП-европейские политики, чтобы привлечь внимание к своей персоне.

Народный депутат Украины Юлия Тимошенко в эфире Newsone

Юлия Тимошенко также отреагировала на экстрадицию Саакашвили, указав, что будет поддерживать оппозиционера. Политик уверяет, что подобные действия, применимые по отношению к экс-Президенту Грузии, по сути, аннулируют все усилия украинского народа, который борется против агрессии и против коррупции в государстве. Также Тимошенко отметила, что все мировые политики, с которыми она общалась, уверены, что действия по отношению к Михаилу Саакашвили – это расправа Президента Петра Порошенко против своего оппонента.

– Это недемократические, неморальные, жестокие действия руководства государства против экс-Президента Грузии, который всегда был другом Украины. И я поддерживаю Михаила Саакашвили, потому что мне стыдно и перед страной и перед лидерами глобального мира за такую низкую моральную планку, – сообщает Юлия Тимошенко.

Сам Михаил Саакашвили дал интервью телеканалу Newsone из Варшавы, в котором заявил, что будет добиваться введения санкций в отношении нынешней украинской власти и намерен сражаться и идти до конца. Также оппозиционер обещал «все равно очистить Украину от нечисти, гнили и мрази в лице Порошенко, Луценко и Авакова».

Саакашвили заявил, что в ближайшем времени собирался презентовать будущую структуру правительства, которое будет состоять из 8-9 министерств, а также собирался назвать возможных нескольких кандидатов в Президенты. Все эти шаги по-прежнему остаются в планах оппозиционера. Напомнил Саакашвили и о масштабной акции, которая состоится 18 февраля, указав, что это только начало.

Автор: Мария Маловичко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Уважаемый Петр Алексеевич!

Так как я тоже не согласен с вашей политикой, терпеть вас не могу, и считаю негодяем в смеси с барыгой,

– прошу также депортировать меня на вашем личном самолете в Европу.

Так как Варшава уже занята, согласен на Вену.

Собран, и направляюсь в ресторан “Сулугуни”.

Готовьте самолёт.

Уважаемый Петр Алексеевич! Так как я тоже не согласен с вашей политикой, терпеть вас не могу, и считаю негодяем в смеси с барыгой, – прошу также депортировать меня на вашем личном самолете в Европу. Так как Варшава уже занята, согласен на Вену. Собран, и направляюсь в ресторан "Сулугуни". Готовьте самолёт. Сайт: http://dubinsky.proФейсбук: https://www.fb.me/dubinskyiФейсбук: https://www.fb.me/dubinsky.proТелеграм: https://t.me/dubinskyproТвиттер: https://twitter.com/alexdubinskyiYouTube: https://www.youtube.com/DubinskyPro

Posted by Dubinsky.pro on Montag, 12. Februar 2018

Dubinsky.pro


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Саакашвили надо было убить. Потому что там, на Западе, он для правящего режима куда более опасен, чем в Украине.

Там он будет встречаться с политиками, бизнесменами, журналистами, и всячески дискредитировать Порошенко. В Украине он дискредитировал себя – незнанием украинских реалий, неразборчивостью в друзьях и союзниках, недоговороспособностью, неспособностью выйти из тупика, в который его завела собственная харизма.

Вместе с Соболевым и Семенченко Саакашвили утилизировал протестные настроения осени 2017 года. Отсутствие понятных целей, объединяющих идей; маргинальной окружение, самолюбование – всё это в итоге дало ещё один шанс режиму. Который теперь, конечно же, будет действовать более решительно и жёстко. И те из украинских политиков, кто вздохнул с облегчением как только фартовый Миша улетел, пусть не сомневаются – очень скоро придут и за ними. Придут за всеми нами.

Брутальная расправа над ярким оппозиционным политиком – это не только шанс выжить для режима. Это шанс и для нас – расстаться с царём в голове, и начать самостоятельно решать свою судьбу. Без надежды на Мишу, Петю, Юлю…

В интересное время живём.

Юрий Касьянов


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Оказывается, что у известного политического эксперта, заслуженного педагога, продюсера, журналиста Игоря Мизраха есть «темная сторона», о которой «мастерски» расписался сайт crime-ua.com и его клон grom-ua.org.

Веселый вброс расскажет пытливому уму читателя о том, как И. Мизрах якобы подбирается к кассе партии Петра Порошенко, являясь наиболее разыскиваемым в мире злодеем после покойного Усамы бен Ладена.

А сам сливной бачок принадлежит Андрею Лаврику, скрывающемуся от следствия по обвинению в педофилии.

Как действует распространение черного PR в Украине, как подобные Лаврику «журналисты» стяжают свои не пахнующие деньги, поливая грязью известных в Украине людей, пойдет речь в этом небольшом расследовании.

– Признаюсь, что эта статья сделала мне неплохую рекламу, но, к моему огромному сожалению, не раскрыла основной авантюры, а именно: прочитав ее, я так и не понял, каким же образом Мизрах собирается «подобраться к кассе партии Петра Порошенко», – с иронией комментирует фигурант «расследования» Андрея Лаврика… – Впрочем, это и не удивляет вовсе, так как желтизна, которая просвечивает через всю статью ярким светом, не оставляет ей шансов считаться серьезным журналистским материалом.

Что откровенно порадовало, так это упоминание о Медиа Холдинге Persona и о моей продакшн-студии «MIZRAKH PRODUCTION», которая вскоре стартует с несколькими телевизионными проектами.

Смешно Игорю Мизраху было читать и о непрофессионализме журналистов сети его изданий.

– Суть в том, что я ни от кого не скрываюсь – да, действительно есть Игорь Мизрах, есть его медиа империя, сеть интернет-порталов, глянцевые издания и классная команда журналистов, которые разносторонне и грамотно освещают все, что происходит сегодня в стране. Они пишут интересные и познавательные материалы, берут интервью у достойных талантливых людей, которые добились успехов в жизни. Это же все легко отследить! Зачем Андрей Лаврик выдумывает небылицы?! Зайдите на сайт того же глянцевого издания Persona.Top https://persona.top/category/person/ и проанализируйте его контент! – восклицает Игорь Аркадьевич.

«Фейковая медиа империя» Мизраха, насчитывающая несколько сотен сайтов, на которые в заказной статье Лаврика идет основной уклон, как оказалось, вовсе не является «большим секретом».

– Я и не скрываю того, что действительно контролирую более 300 порядочных сайтов (не фейковых). Они абсолютно легальны, и ни для кого не секрет, что Мизрах недавно выкупил Orange-SKY – этого также никогда не скрывал. Более того, сообщаю, что сейчас провожу редизайн многих из них, вычищаю негатив, оставленный предыдущими владельцами и перевожу его сугубо в «белую» плоскость, – уточняет медиа-магнат.

Анализируем говновброс Лаврика дальше: он пестрит разнообразными формулировками и словосочетаниями – такими, как: «ходят слухи», «сказано в удаленном из сети материале» (здесь становится непонятно, что это за материал и существовал ли он когда-нибудь в реальности), а также «мошенник», «трус», «залег на дно в Одессе»…

– На Одессе остановлюсь подробнее, – парирует Мизрах, – там написано, что я якобы сбежал в Одессу от правоохранителей и «залег на дно», умудрившись (!) за это время закончить с красным дипломом Юридический институт имени Кивалова и стать шеф-редактором журнала «Рейтинг». И это все, заметьте – во время того, как я якобы скрывался от правосудия (легальная учеба в юридическом вузе!..). Ни фактов, ни профессионализма! Говнометатели хреновы! Поучитесь делать расследования, писать репортажи и новости у моих журналистов!..

Игорь Мизрах добавляет, что является членом Союза журналистов Украины, чем не может похвастаться хозяин сайта crime-ua.com педофил Андрей Лаврик.

– В основной своей деятельности Андрей Лаврик является вымогателем и пишет «черные» материалы (поливает грязью вообще без доказательной базы) на сегодняшнюю власть, в том числе и на исполняющего обязанности министра аграрной политики Максима Мартынюка, других существующих министров, на Гройсмана и Порошенко, вымогает деньги за снятие негативных материалов с Грановского и Кононенко. Таким образом этот грязный человек зарабатывает себе на жизнь, – утверждает Игорь Мизрах.

А мы дальше рассматриваем сайт crime-ua.com – повнимательнее. Указанных в самом низу сайта главного редактора и шеф-редактора мы не нашли. Существуют ли эти люди в реальности? Более того, статьи, которые выставляются на нем, подписаны именем Моторолы, а также людьми из ДНР – очевидно, что такими сайтами должно интересоваться СБУ.

А вот одна из последних аналитических статей Игоря Мизраха (для сравнения уровня журналистики на обоих сайтах), которую прочло более 5000 человек:

https://persona.top/2017/12/29/ukraina-na-dne-est-li-budushhee-u-nashej-e-konomiki/.

– Я делаю свою работу, и делаю ее хорошо, – отмечает Игорь Мизрах. – К сожалению, на сайте издания crime-ua.com нет и не будет подобной аналитики.

В нашей стране очень много проблем, о которых нужно писать и которые важно решать, в то время как подобные Лаврику горе-журналисты занимаются осквернением имени честных людей. Я и моя команда занимаемся делом. Я собрал вокруг себя уникальных талантливых людей, которые любят Украину и пытаются что-то изменить к лучшему. Честь имею!..

Диана Малдина


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Україна – держава з багатовіковою історією та значним потенціалом. Нині наша держава проходить етап реформування, становлення та формування іміджу на світовій арені.

За чотири роки Уряду вдалось розпочати реформи, на які впродовж більш ніж двох десятків років не наважувалась жодна українська влада. Проте нам ще не вдалось пройти точку неповернення. Нині потрібно багато працювати, аби змінити Україну і зробити її демократичною державою зі стабільною економікою.

Сьогодні, під час звернення до українського парламенту Прем’єр-міністр України Volodymyr Groysman назвав першочергові рішення, які потрібно прийняти, аби Україна продовжила рух вперед. Зокрема, очільник українського уряду наголосив на важливості створення антикорупційного суду, завершенні реформи децентралізації, вирішенні конфлікту владних повноважень та прийняття змін до виборчого законодавства. Ухвалення в законодавчому полі подібних рішень стане фундаментом розбудови справедливої, сильної, демократичної та економічно-розвиненої держави. Звичайно, ми повинні пам’ятати, що досягнути подібних змін нам вдасться лише разом.

Игорь Ткачук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

 

Глава 3. Сообразили на четверых — миллиардная афера Айвараса Абромавичуса

Влияние на рынок сбыта не менее прибыльное поле, которое при правильном перераспределении может принести целое состояние. В результате назначения Абромавичуса и Пивоварского министрами, возникло безусловно дружественное бизнес-сообщество в Кабмине. Так Айварас Абромавичус назначил своим старшим советником литовца Адомаса Аудицкаса, Андрей Пивоварский – своего старого приятеля «ценнобумажника» Владимира Шульмейстера. Были и другие назначения, но сосредоточимся пока на этих четверых, ведь уже через полгода после назначения, эта четвёрка взялась за дело.

Факты, взятые исключительно из открытых источников, помогут читателям самостоятельно, с помощью поисковой системы Google, удостовериться в каждом из приведенных ниже примеров.

Хронология событий:

10 августа 2015 года заместитель Министра инфраструктуры Владимир Шульмейстер на своей странице Facebook заявил, что Министерство инфраструктуры Украины рассматривает возможность привлечения на украинский авиационный рынок литовской компании Baltic Ground Services (BGS), представительство которой было открыто в Украине 29 августа 2011 года, для осуществления поставок авиатоплива для заправки самолетов, якобы по более низким ценам, чем существующие в Украине, что, по его мнению, в свою очередь, приведет к существенному удешевлению авиабилетом.

Казалось бы, намерения благородные.

Рынок авиатоплива в Украине всегда был достаточно монополизирован и не менялся долгие годы. Задержка с поставкой или несоответствие количества поставленного топлива могло привести к миллионным убыткам, поэтому авиаперевозчики всегда воздерживались от экспериментов и работали исключительно со старыми и проверенными поставщиками: Укртатнафта, Лукойл, АТЗК, БНК – Украина, Кребо, Сокар и еще несколькими компаниями поменьше. Порядка 50% авиатоплива производиться на заводе Укртатнафта, подконтрольному олигарху Игорю Коломойскому, 45% привозилось из Беларуси, 4% из Болгарии.

Для того чтобы новой компании удалось захватить существенную долю рынка авиатоплива в Украине, для руководителей аэропортов нужны были аргументы кроме «псевдонизкой» цены, и они нашлись. Правда аргумент предоставил другой инвестиционный банкир в прошлом – экс глава ГФС Роман Насиров.

30 сентября 2015 года Государственной фискальная служба Украины останавливает поставки авиатоплива из Беларуси и Болгарии — якобы анализ лаборатории ГФС показал якобы превышение доли ароматических углеводородов на уровне 34%, причем сразу у обоих поставщиков. Результат — лаборатория ГФС отказалась выдавать сертификаты соответствия реактивному топливу из Беларуси и Болгарии                                                                                                                                                                                  (http://enkorr.com.ua/a/news/Korruptsiya_v_GFS_zablokirovala_postavku_aviatopliva_v_Ukrainu/219734), Беларусь, которая поставляла 45% всего авиатоплива на Украину, практически на год прекратила его поставки. Мощностей же действующего Кременчугского НПЗ Игоря Коломойского восполнить дефицит не хватало.

В конце 2015 года компании Baltiс Ground Services удалось успешно зайти во все основные аэропорты Украины и получить лицензии на заправку авиалайнеров, даже не имея в этих аэропортах даже собственной техники! Она была ввезена в Украину лишь через два-три месяца после того, как лицензии были получены. Но на это никто не смотрел – после звонков и давления профильных ведомств, директора аэропортов Борисполя, Львова, Жулян и Одессы из-за страха остановки перелетов в связи с отсутствием топлива, а некоторые из-за напоминаний о работе номинационной комиссии по выбору руководителей госпредприятий, в которую входили наши герои из МЕРТ и Инфраструктуры, просто брали и подписывали все нужные для Baltiс Ground Services документы. В результате необъяснимого волшебства, несмотря на то, что в первые месяцы работы на украинском авиационном рынке у компании Baltiс Ground Services не было ни собственных топливозаправщиков, ни собственных объемов авиатоплива, к началу 2016 года данная компания пригрела не малую часть рынка заправок.  По имеющимся данным, компания Baltic Ground services за второе полугодие 2016 и первое полугодие 2017 ввезла топлива Украину на 1 млрд. 800 млн. грн. Цифры просто колоссальные.  По результатам вхождения литовской компании на украинский рынок топливообеспечения, обещанного снижения цен так и не случилось —  цены на авиакеросин в украинских аэропортах по-прежнему самые высокие в Европе. Ко всему прочему, Службой безопасности Украины открыто уголовное производство №22016160000000374 от 01.11.2016 года по причине разворовывания авиатоплива в аэропорту Одесса при участии Baltic ground services (https://informator.news/sbu-rozsliduje-koruptsijni-shemy-z-rozkradannya-palnoho-v-aeroportu-odesy/).

Идеальное обогащение

Вся ситуация, описанная выше, именовалась бы любителями детективов как «Идеальное преступление», но к нашему счастью, нам удалось отследить предательский шлейф, который протянулся от литовской компании Baltic ground services к нашим реформаторам.Baltic Ground Services – литовская компания по наземному обслуживанию и заправке воздушных судов, входит литовский авиахолдинг Avia Solutions Group.  Глава правления и самый крупный акционер холдинга, через свою инвестиционную компанию Zia Valda – Гядиминас Земелис.

Инвестиционная компания Zia Valda Гядиминаса Земелиса является также акционером агрохолдинга Agrowill Group (Сейчас AUGA group).

Стоит отметить, что в ранее East Capital Айвараса Абромавичуса так же имел долю в агрохолдинге Agrowill Group Гядиминаса Земелиса.

Вторым лицом литовского авиационного холдинга Avia Solutions Group является единственный заместитель главы правления (Гядиминаса Земелиса) и по совместительству член правления —  Даумантас Лапинскас, который с 2000 по 2007 работал на руководящих должностях Европейского банка реконструкции и развития в Лондоне, а также в региональном представительстве ЕБРР Москвы именно в тот период, когда экс-министр Айварас Абромавичусзанимался активами в Российской Федерации.

Даумантас Лапинскас в период с 2010 по 2011 года был заместителем Министра экономики Литвы Дайнуса Крейвиса, а с 2011 по 2012 заместителем уже нового Министра экономики Литвы —  Римантаса Жюлиса. Они оба являлись представителями партии «Союз Отечества – Литовские Христианские демократы».

Важно напомнить читателю, что когда Айварас Абромавичус представлял общественности своего старшего советника Адомаса Аудицкаса,

он напоминал, что молодой человек уже побывал заместителем Министра экономики Литвы. Именно там плечо к плечу трудились два заместителя министра Адомас Аудицкас, экс-старший советник Айвараса, заместитель главы правления литовского авиахолдинга, который сумел зайти в Украину.

По нашему мнению, конфликт интересов на лицо — есть мотив (обогащение), группа близких чиновников (МЕРТ, Инфраструктура, ГФС) и надежный представитель поставщика(Лапинскас). Старшеий советник Айвараса Абромавичуса — Адомас Аудицкас, если обратится к литовским СМИ, был в свое время фигурантом скандала о лоббировании им «дружественной» компании в период пребывания в 2013 году на посту временного администратора одного из крупнейших неплатежеспособных банков Литвы Ukio Bankas (https://www.alfa.lt/straipsnis/15081563/audicko-kandidatura-i-banko-administratorius-vasiliauskui-pasiule-kambario-draugas-norkus).

По информации со СМИ, Адомас Аудицкас сразу после своего назначения в банк, нанял за средства в банка адвокатскую компанию Reidla Lejins & Norcous за 100 000 евро в неделю. Как указывается в сообщениях, в этой компании он работал, но за полторы недели до своего последнего назначения временным администратором банка — уволился, чтобы простые обыватели не заподозрили его в лоббировании интересов адвокатов.  Даный скандал обострился настолько, что в ситуацию пришлось вмешаться премьер-министру Литвы, который пообещал расследовать конфликт интересов Адомаса Аудицкаса.

Важно указать, что Адвокатская компания Reidla Lejins & Norcous также является советником East Capital Айвараса Абромавичуса в ряде

проектов Эстонии и Литвы, как пример (http://www.baltic-course.com/eng/markets_and_companies/?doc=95661&ins_print), что примечательно и в банке Ukio Bankas East Capital имел свою часть акций.

Глава 4. Айварас Абромавичус: портовая «тень»

Отставка Айвара Абромавичуса с поста министра не помешала реализации начатых ранее «проектов».

Так, 22 июля 2016 года Одесский морской торговый порт подписал меморандум с P&O Maritime, которая намеревалась разработать модель усовершенствования системы маневровых операций в Одесском порту. Со стороны P&O Maritime меморандум подписывал ее управляющий Директор Радо Антолович. P&O Maritime является дочерним предприятием DP World. DP World принадлежит правительству ОАЭ. Владеет 77 портовыми терминалами и логистическими хабами в 40 странах.

Уже 10 ноября 2016 года Радо Антолович от имени P&O Maritime обратился в Министерство Инфраструктуры с предложением выкупить 12 буксиров Одесского МТП всего за 50 млн. долларов. Согласно публичной информации, инвесторы хотели заплатят половину суммы, оставшиеся 25 млн. долларов будут выплачиваться в рассрочку в течении 10 лет.

Полную подборку документации можно посмотреть в публикации портала «Антикор» (https://antikor.com.ua/articles/134887-raskryta_shema_hishchenija_4_mlrd_grn_v_odesskom_portu).

Как показывает простой расчет — продажа буксиров за 50 млн с рассрочкой уплаты за 10 лет нанесет ущерб ГП Одесский МТП в размере 4 млрд грн. Как сообщали СМИ, это крупнейшая афера в украинских портах со времен распила флота ЧМП. По словам руководства порта —  буксиры приносят стабильную прибыль Одесскому МТП в размере 15-17 млн дол в год. Причем 80% этой суммы госпредприятие получает как раз от этих буксиров. Таким образом, Одесский МТП заработает эти 50 млн дол на буксирах за три года, а за 10 лет заработает не менее 150 млн дол. При этом, P&O Maritime собирается купить у Одесского порта только работающие буксиры, без всей остальной малоприбыльной или неработающей техники. То, что приносит доход, коммерсанты собираются забрать себе, а металлолом оставить государству.


По имеющийся информации, этим вопросом занималась заместитель министра инфраструктуры по вопросам приватизации, на тот момент, Надежда Казначеева Очень показательным и важным есть понимание того, что несмотря на то, что Казначеева пришла на должность заместителя министра инфраструктуры, когда министром стал уже Владимир Омелян – она все же протеже Пивоварского -Абромавичуса.

Процесс с выкупом буксиров еще не закончен, ситуация оказалось не такой простой – очень много заинтересованных сторон в этом деле.

12 января 2017 был назначен новый председатель Администрации морских портов Украины —  латвиец Райвис Вецкаганс, который уже публично с апреля занял нишу защиты интересов P&O Maritime (http://ports.com.ua/news/ampu-ne-khochet-byt-buksirnym-monopolistom).

До назначения руководителем АМПУ, Райвис Вецкаганс занимал должности члена правления, вице-президента АО “Латвийское пароходство” (Latvian Shipping CO), члена правления крупнейшего портового терминала по обработке насыпных и генеральных грузов в странах Балтии Rigas Centralais Terminals, председателя правления Riga Container Terminal.

В одном из отчетов East Capital фигурирует Latvian Shipping CO, акции которого были у инвестиционного фонда.

Оперативная справка:

До назначения в компанию P&O Maritime, Радо Антолович работал генеральным директором Новороссийского торгового порта, который является крупнейшим российским портовым оператором и третьим оператором в Европе по объему грузооборота. 50,1% акций компании принадлежат Novoport Holding, которой на паритетных условиях владеют ОАО “Транснефть” и группа “Сумма”. Еще 20% акций НМТП владеет Федеральное агентство по управлению государственным имуществом РФ5,3% – находятся в управлении ОАО “Российские железные дороги”, 5% — у компании East Capital. Раду Антолович был настолько ценнным для East Capital, что когда в вначале 2013 году разразился конфликт между мажоритарными акционерами («Транснефть» и «Сумма») и его собирались уволить, East Capital незамедлительно обратился к Вице-премьеру РФ Игорю Шувалову и руководителю Росимущества Ольге Дергуновой с просьбой вмешаться в конфликт и по сути не допустить смены Антоловича (https://www.vedomosti.ru/business/articles/2013/02/26/east_capital_vstupilsya_za_nmtp). Как показала хронология дальнейших событий, скандал утих, акционеры смогли договориться. Раду остался работать, пока уже 14 марта 2013 не было возбуждено уголовное дело по ст. 204, ч. 3, УК РФ («Коммерческий подкуп») в отношении него же. По версии следствия, обвиняемый создал видимость законности сделки в виде займа: он получил от ООО «Черноморский альянс» 1,5 млн долл. (под видом займа) за продление договора перевалки и транспортной экспедиции скоропортящихся грузов, ввозимых в Россию. Вместе с тем контракт не был пролонгирован, а деньги возвращены. В тот момент учредитель компании-контрагента, являющийся также одним из заявителей, был привлечен к уголовной ответственности (http://www.rbc.ru/newspaper/2013/03/18/56c1b9dd9a7947ac7f7abd7b). На ближайшем совете директоров Раду Антолович снял с себя полномочия генерального директора. Без работы Раду Антолович сидел не долго и уже в июле 2013 года устроился на позицию управляющего директора P&O Maritime. Правда если воспользоваться простым поиском в Интернет, то оказывается Раду Антолович еще в том же 2013 году стал главой наблюдательного совета «Luka Koper» — обслуживающей компании, которая оперирует в единственном порту Словении. Предприятие на 51% принадлежит Республике Словения, а вот среди миноритарных акционеров не так давно был East Capital (Lux) — Balkan Fund.  Каким образом Радо Антолович попал в предприятие Luka Koper, не по рекомендации ли самого East Capital – это вопрос.

Будет уместно напомнить отечественным правохранителям, что Райвис Вецкаганс, как и Радо Антолович, был обвинен владельцами Latvian Shiping CO в хищении 4,8 млн. $, которые перечисли аффилированным с собой компаниям за несуществующие операции (https://www.facenews.ua/articles/2017/311423/).

А пока Литва готовиться к выборам, экс-министру экономического развития и торговли Айварасу Абромавичусу нужно чем-то заниматься.

Так, 4 июля 2017 года в отрытых источниках появилась информация, что Айварас Абромавичус возглавит строительный проект в Латвии (http://www.baltic-course.com/rus/good_for_business/?doc=130922). Без особой фантазии, никаких новых лиц — одни и те же фигуранты: проект инициирован никак не East Capital, а фондом Lords LB Asset Management, а стало это возможным благодаря тому, что дочерняя компания известной уже украинскому читателю Latvian Shiping CO продала за 16,8 млн. евро этому фонду «Дом печати» — одно из самых высоких зданий Риги.

Итоги: оптимизм@net

Заявление об отставке в феврале 2016 года экс-министра Айвараса Абромавичуса объяснима, — этому предшествовала отставка в декабре 2015 года его главного бизнес-партнера, министра инфраструктуры Андрея Пивоварского. В январе 2016 года подал в отставку экс-министр агрополитики Алексей Павленко. Таким образом Айварас Абромавичус уже в январе 2016 года понимал, что оставшись без большинства голосов в Комитете по назначениям, потеряв поддержку друзей-министров в других направлениях дальнейшее пребывание на должности министра теряет смысл, более того становится опасным занятием. Одно с уверенностью можно сказать: Айварас Абромавичус с должности министра ушел богатейшим человеком, прихватив с собой свои «честные глаза» и красочные презентации.

Что же касается появления имен Саакашвили и Ахметов в списке связанных с новоназначенными руководителями предприятий, то это вовсе не случайность. Мы уже говорили о невидимой, но осязаемой для каждого из украинских граждан, так называемой прозападной (проамериканской, проевропейской) «тусовке» в Украине.  Получив мощнейшую поддержку от своих  покровителей с Западазаинтересованных в перекройке собственностинашей страны под интересы иностранных, а не отечественных компаний, эти личности цинично используют любые удобные постулаты (самый модный сегодня из них – «борьба с коррупцией на самом высоком государственном уровне») исключительно для собственного обогащения и обогащения близких им по духу «инвестиционных» партнеров, пришедших к власти на волне антикоррупционных лозунгов. Это представители той команды, которая вынашивают планы реинкарнации, поставив за цель повторно вернуться во власть в результате следующих парламентских и президентских выборов с одной лишь целью. Массовое нашествие чужеземных специалистов по инвестициям и скупщиков ценных бумаг тому показательный пример. Мотивация простая: наши государственные активы  приобрести сегодня за дешево, а завтра продать уже за очень дорого.

Наиболее показательной является богатейшее направление в Украине – энергетика (в частности, нефтегазовое), откуда стараниями НАБУ были вытесняются основные олигархи – Фирташ, Онищенко, Злочевский, Коломойский и другие. Место олигархов занимает  государственный менеджмент Нафтогаза, чтобы быть точными — те, кто стоят во главе компании: Андрей Коболев и его ближайшее окружение. Из компании буквально выдавлены менеджеры, которые не входили в команду Коболева и по сути являлись его оппонентами —   против первого заместителя Коболева, Сергея Переломы НАБУ ведется уголовное производство по Одесскому припортовому заводу, а тем временем предприятие плавно переходит под контроль бизнесменов из РФ. В отношении другого заместителя – Андрея Пасечника тем же НАБУ также ведется уголовное производство.

На защиту интересов иностранных «инвесторов» заангажированы многие, в т.ч. журналисты. Понятно, что не безкорыстно. Журналист, депутат Верховной Рады Сергей Лещенко, ранее известный широкой  общественности, как лицо близкое к российскому олигарху Григоришину, уличенный в использовании услуг российского Сбербанка и одновременно в получения дотаций и грантов Запада, в своих многочисленных обвинительных публикациях даже единожды не затронул деятельность коррумпированных чиновников так называемой европейской волны. Он был первым, кому доверял важную информацию Айварас Абромавичус, в числе первых кто становился на защиту НАБУ, первым кто не единожды оправдывал в СМИ «прозападного» Андрея Коболева и конечно же первый, кто подставил плечо потерпевшему от «произвола» власти Михаила Саакашвили.

Безусловный профессионализм псевдореформаторов заслуживает высших похвал. Им, с нашего молчаливого согласия, удалось не только завладеть миллиардами, установить монопольную власть в определенных направлениях, вывести из конкурентного бизнеса отечественных оппонентов, но и переложить всю ответственность за экономическую ситуацию в стране на нынешнюю власть: Президента, Премьер-министра, Раду, силовиков… Айварас Абромавичус – показательный персонаж новейшей элиты Европы, «беременной» неоцененными активами постсоветских стран, но при этом имеющий наставников, приоритетные интересы и самый прибыльный бизнес в в привлекательной своими ресурсами России.

Трудно сказать появятся ли в украинской политике новые лица, если Запад, например, «поставит» на Андрея Коболева, информация про возможное президентство/премьерство которого уже «гуляет» в сети; если вдруг с претензией на премьерство захочет вернутся и «дозаработать» герой нашей повести Абромавичус или же осуществит свою заветную мечту стать Премьер-министром Украины Михеил Саакашвили. В любом случае, эти или иные креатуры «щедрых» западных инвесторов всплывут в преддверии будущих выборов.

Наиболее точно эмоции нашей редакции, завершивших это расследование, может передать разве что эпизод из экранизации одноименной повести Н.В. Гоголя «Тарас Бульба», в которой наш украинский легендарный актер Богдан Ступка, пусть земля ему будет пухом, сыгравший роль Тараса Бульбы, сказал слова, которые буквально из нашего сердца: «Ну шо синку, помогли тебе твои ляхи?» (https://www.youtube.com/watch?v=d89MbYaX75o).

 ”ОРД”


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Дещо про об’єктивні і суб’єктивні причини відсутності бажаних результатів по розслідуванню злочинів, інкримінованих Януковичу В. Ф. і його найближчому оточенню, в т. ч. і вчинених на Майдані Незалежності в м. Києві, які й призвели як до уникнення винних осіб від кримінальної відповідальності, так і фактично до спотворення реальних подій в Україні в період кінця листопада-грудня 2013 року та січня-лютого 2014 року.

1-а частина

Аналізуючи всю інформацію, яка поширювалась протягом 2017 року в ЗМІ на провідних телеканалах та радіостанціях, а також в друкованих виданнях, в першу чергу, в мережі Інтернет, особливо показовою вона була до чергової 4-ої річниці трагічних подій 30 листопада та 1 і 2 грудня 2013 року в середмісті Києва (бо про перших загиблих протестувальників від вогнепальних поранень в січні 2014 року вже майже не згадують), з сумом приходжу до висновку про те, що як і нинішня влада через своїх народних депутатів, різного роду «експертів» і «політологів», яких в цілому дуже влучно в медіапросторі називають «порохоботами», так і прямо протилежні їм реваншистські сили всіляко намагаються приховати дійсні причини відсутності реальних результатів розслідування злочинів, вчинених попереднім режимом Януковича в 2010-2014 роках, в т.ч. умисних вбивств і поранень мітингувальників на площах і вулицях міст нашої держави під час Революції гідності в названий вище період часу.

З кожним роком все менше і менше людей збирається на Майдані Незалежності до кожної річниці від тих трагічних подій, все менше пафосу і урочистостей в діях і висловлюваннях найвищих посадових осіб нашої держави, які фактично завдяки пролитій людській крові в той період в середмісті столиці України і прийшли до влади, а обіцяний Президентом України меморіал загиблим в районі вулиць Інститутської і Грушевського так досі і залишається на папері. Зверніть увагу, що саме внаслідок невиконання протягом 4-х років обіцянок, які давалися з високої трибуни на Майдані, в першу чергу щодо невідворотності покарання винних у розстрілах та пораненнях мітингувальників, вже дійшло до того, що дехто із нових відверто проросійських молодих політиків в 2017 році відкрито заговорив, а точніше озвучив заготовлену в РФ фразеологію на рахунок того, що в Україні в лютому 2014 року відбулася ніяка не революція, а фактично державний переворот. Не маю бажання з цього приводу комусь читати лекцію, але я змушений спростувати цю нісенітницю, відкривши хоча б ту же Вікіпедію.

Державний переворот – це насильницька та неконституційна зміна влади в державі або збройний виступ армії проти державної влади внаслідок таємної змови. Державний переворот, зазвичай, здійснюється невеликою групою людей, частіше  – військовими, і не має підтримки більшості населення. Саме тому, про який «переворот» можна говорити, якщо тодішню владу змістив народ України, бо на Майдан у Києві з’їхались небайдужі люди із усієї нашої держави: як з сходу, так і з заходу, як і з півдня, так і з півночі, їх в середмісті столиці збиралось від сотні тисяч до мільйону і на Майдані вони знаходились не тиждень чи два, а кілька місяців, демонструючи серйозність своїх намірів. При цьому, рішення про вчинення найбільш активних, я б сказав, революційних чи навіть радикальних дій приймались самими мітингувальниками, а не так званим «штабом Майдану», який розміщався в Будинку профспілок.

Більше того, хотілося б нагадати, що тодішні «вожді» на Майдані навпаки намагались стримувати мітингувальників від активних дій, в т.ч. і той же П. Порошенко, коли 1 грудня 2013 року, стоячи на екскаваторі на вул. Банковій , закликав людей не штурмувати загони внутрішніх військ та «Беркуту», хоча більша частина учасників його не послухали. Або, для прикладу, хіба ви забули, як той же Яценюк, демонструючи свою прихильність до керівництва діями протестувальників, заявляв з трибуни на Майдані Незалежності про мирний характер акцій, при цьому лякаючи, мабуть, самого себе словами: «Куля в лоб, так куля в лоб», у відповідь на що мітингувальники після наступного заклику одного із учасників дружно рушили до Верховної Ради і Кабміну, де по дорозі вступили у зіткнення із правоохоронцями? І так далі.

Якби наші професійні політики, зокрема і ті, які називають себе «опозиційними», а фактично є послідовниками Партії регіонів і в більшості своїй орієнтовані на Росію, були максимально об’єктивними, то вони б не звинувачували огульно всіх мітингувальників на Майдані в протиправному захопленні державних установ, в блокуванні вулиць і площ, вчиненні опору працівникам міліції і застосуванні вогнепальної зброї, в результаті чого дійсно були вбиті 13 і кілька сотень поранених працівників міліції, що в цілому використовується названими особами ледь не як підстава для визнання тих же «беркутівців» як героїв.

Саме в зв’язку з цим, мені хотілося б звернути їх увагу на такі обставини.

По-перше. У світовій практиці існує таке поняття як «право на повстання», коли діюча влада настільки довела людей, що вони прийшли до висновку про відсутність у них реальних правових можливостей для захисту своїх прав, що є достатньою підставою для звільнення таких громадян від кримінальної відповідальності. Зауважу, що «право на повстання» (право на опір гнобленню, право на революцію) — це право громадян будь-якими засобами, аж до збройної боротьби, захищати свої права та свободи від узурпаторів. Тому і треба завжди пам’ятати можновладцям, що суспільство має таке природне право на захист своїх прав при порушенні народного суверенітету та людської гідності. «Право на повстання», як насильницька форма спротиву, розглядається як конституційний еквівалент права на необхідну оборону, крайній засіб, до якого звертаються у разі неможливості ефективно захистити свої права за допомогою правових механізмів, що реалізуються в умовах демократичного режиму. Найдієвішим механізмом такого захисту є відкликання влади народом, але, коли влада противиться цьому і не відбувається її заміна у правовому полі, народ має законне право на повстання і розв’язання проблеми збройним шляхом. Практику реалізації цього права підтримує і визнає Організація Об’єднаних Націй, низка європейських країн взагалі закріплює право на опір та повстання у своїх Конституціях (Естонія, Чехія, Німеччина, Словаччина, Литва, Греція, Португалія), а у Декларації Незалежності США повстання є не просто правом, а навіть обов’язком громадян.

При цьому, хотілося б звернути увагу і на ту обставину, що в той період протестів в середмісті Києва загинуло мирних громадян від вогнепальних поранень і інших тілесних ушкоджень більше 130 осіб, а поранених і скалічених – більше тисячі, що значно більше ніж працівників міліції та внутрішніх військ!

По-друге, хотілося б також зауважити, що нинішні «реставратори» попереднього режиму, які взялись за «відбілювання» його найбільш активних учасників, забули і про те, скільки людей були побиті по-звірячому тими ж беркутівцями на Майдані в ніч з 30 листопада на 1 грудня 2013 року, де постраждала маса молодих людей, в першу чергу студентів, які мирно протестували проти ухилення Уряду України від підписання Угоди про асоціацію із Євросоюзом. Забули ці «глашатаї» і відеокадри, на яких ті ж беркутівці, спочатку ховаючись за спинами співробітників внутрішніх військ 1 грудня 2013 року на вул. Банковій і закидаючи звідтіля натовп протестувальників димовими шашками і сльозо-точивими гранатами, після відступу мітингувальників, кинулись наздоганяти їх. При цьому, відставаючих по різних причинах спецназівці збивали з ніг і по-звірячому забивали лежачих людей на асфальті гумовими кийками і ногами і це в той час, коли потерпілі не те, що не чинили будь-якого опору, а взагалі були майже непритомні! А хіба забули ці так звані «опозиційні» політики, як ті ж «героїчні» правоохоронці часів Януковича знущались на морозі до 10 градусів з роздягненим догола козаком Гаврилюком, робячи з ним по черзі різного роду селфі?А хіба у відповідності до нашого законодавства (я вже мовчу про Європейську конвенцію із прав людини) наші так звані «правоохоронці» обливали людей із водометів водою при температурі повітря нижче 0 градусів?

З цього приводу хочу нагадати, як Уряд М. Азарова терміново завіз із РФ літаками світлошумові гранати і димові шашки посиленої дії і без висновку ГПУ та Міністерства охорони здоров’я на предмет відповідності їх загальним стандартам, дозволив їх застосувати проти мітингувальників, після чого ті ж «беркутівці» кидали ці набагато загрозливі для життя і здоров’я спецзасоби прямо в натовп людей, що категорично заборонено як вітчизняним законодавством, так і міжнародними нормами, в результаті чого було покалічено масу людей, частині з них навіть повідривало руки і ноги, частині з них повибивало очі, в результаті чого вони залишились сліпими!!!

По-третє, а тим більше, хіба забули наші співвітчизники про трагічні події на Майдані Незалежності в період 18-20 лютого 2014 року, коли кільце навколо мітингувальників поступово звужувалося, коли палав Будинок профспілок, коли загони «Беркуту» із застосуванням бронемашин і водометів атакували фактично беззахисних протестувальників, а в цей час тривожний голос ведучого Б. Ніщука із трибуни у мікрофон закликав киян прийти на підмогу,бо революція ось-ось захлинеться? Про який «переворот» Ви говорите, шановні? А хіба ви вже забули відеокадри, на яких чітко видно бійців роти спецпризначенців Київського «Беркуту» у чорній уніформі із жовтою стрічкою на руках, які відкрито розстрілювали із автоматів і снайперських гвинтівок на вул. Інтитутській беззбройних мітингувальників, які із дерев’яними щитами в руках підіймались уверх 20 лютого 2014 року і від отриманих куль падали, вибачте, як снопи, на асфальт?! Хіба це був героїзм правоохоронців, а з боку протестуючих – переворот? Ви що, шановні, з глузду з’їхали, до такого договорившись?!

По-четверте, а чи не забули ви про те, що за вказівкою керівництва МВС, яке переховується сьогодні в РФ, в ті трагічні дні зі складу мобілізаційного резерву Центрального складу матеріально-ресурсного забезпечення МВС «тітушкам», тобто цивільним особам, було видано тисячі автоматів Калашнікова і сотні тисяч бойових патронів для застосовування проти мирних громадян, які реалізовували своє право на мирний протест? Дійсно, не можу спростувати той факт, що коли кільце з працівників міліції почало звужуватися навколо барикад на Майдані, протестуючі вимушені були захищатись, за даними ЗМІ, за допомогою власних мисливських рушниць та карабінів, а також вони могли мати і пістолети «Макарова», які були захоплені невстановленими особами під час нападів на приміщення підрозділів міліції, під час зупинки на дорогах працівників міліції, які направлялися на допомогу київській владі подавити протести громадян в Києві. Я не виправдовую ці дії громадян по захопленню відділів міліції та по заволодінню вогнепальною зброєю, ці факти повинні бути розслідувані і по них прийняті законні рішення органами досудового розслідування, так само, до речі, як і за фактами загибелі працівників міліції і одержання ними вогнепальних поранень під час таких протистоянь. Я теж вважаю, що повинні бути суворо покарані і ті особи, які вчинили збройний напад на пост ДАІ біля Києва і розстріляли трьох працівників міліції, і ті, хто вчинив умисне вбивство працівника міліції, в той час, коли він повертався додому. Це злочин і злочинці повинні бути покарані.

Але, підкреслюю, нинішня влада так і не змогла дати відповідь на ці виклики, в першу чергу, з приводу об’єктивного і якнайшвидшого розслідування подій на Майдані та інших злочинів, які вчиняло вище керівництво держави за часів Януковича, в т.ч. і по розкраданню державного майна і коштів, в результаті чого значна частина чиновників попередньої влади, які переховувались за межами України протягом року і більше після Революції гідності, поступово спокійно повернулись в 2015-2016 роках додому, якби нічого і не сталося.

Саме відсутність результатів у розслідуванні цих злочинів на Майдані і призвела до того, що один із втікачів із України, людина, яка до останнього зберігала свою відданість Януковичу, вже навіть перестав заперечувати свою причетність до цих подій і, переховуючись за межами України, цинічно спочатку заявив про те, що, мовляв, мітингувальники себе самі і перестріляли, а потім відверто в образливій формі засудив людей, які там протестували проти порушення їх прав тодішнім режимом!

Тому, не треба і дивуватись, тим більше звинувачувати відому журналістку і телеканал, які вже в січні цього року надали цій особі можливість виступити в ефірі, під час якого свідомо чи ні фактично започаткували процес реабілітації найближчих соратників Януковича, чого раніше, наприклад, в першій половині 2014 року, ніхто б навіть не міг подумати зробити. Ще раз наголошую, що не винні ЗМІ в тому, що започаткована тенденція по фактичному «відбілюванню» режиму Януковича, бо саме нинішня влада, яка не виконала своїх обіцянок, не забезпечила належних розслідувань тих подій і збору достатніх доказів вини підозрюваних у вчиненні тих жахливих злочинів, а навпаки, зробила все можливе (знову ж таки не знаю, умисно чи ні), щоб ніхто і ніколи не з’ясував дійсних обставин злочинів, які беззаперечно були вчинені як на Майдані, так і протягом 2010-2014 років по розкраданню державного майна, а тим більше – всіх винних в цьому осіб.

Підтвердженням таких моїх висновків є і послідуюче надання телеефіру цій же особі і іншим телеканалом, який також позиціонує себе як опозиційний. Майже одночасно! Це вже тенденція!

Я не здивуюся, що при такому подальшому розвитку подій наступним гостем на цих телеканалах повинен стати і сам Янукович, відносно якого також ще не має обвинувального вироку і навряд чи буде з такими «успіхами» ГПУ, але, який тепер теж уже не зізнається в тому, чи давав він на засіданні тіньового штабу по придушенню акцій на Майдані безпосередню вказівку застосувати до протестувальників не тільки фізичну силу та спецзасоби, а і вогнепальну зброю!

Якби були успішні результати розслідування злочинів на Майдані, то, вибачте, не верзли б дурниць деякі політики та політологи про те, що з метою приховування речових доказів і слідів пострілів на вул. Інститутській, начебто, позрізали всі дерева і поміняли всі опори електропередач. Повна нісенітниця та брехня! Наголошую: всі ці об’єкти були оглянуті слідчими ГПУ ще в перші місяці 2014 року.

Тому, в зв’язку з цим, ще більш цинічним є те, що деякі народні депутати, до речі, не тільки із БПП, а і з інших фракцій парламенту, в т. ч. і тих, хто себе називає «опозиційними» або навіть «єврооптимістами», а також різного роду, вибачте, «порохоботи» намагаються перекласти свою вину на в. о. Генерального прокурора України Олега Махніцького, який на цій посаді перебував всього три місяці (!), і тодішню його команду.

Мені, вибачте, навіть соромно переповідати всі ті брехні і нісенітниці, які розповсюджуються протягом цього часу в ЗМІ, в т. ч. і з екранів телевізорів, про ті події, в яких я особисто волею долі змушений був приймати участь.

На відміну від своїх опонентів я нікому сьогодні не хочу висувати будь-яких обвинувачень, чи тим більше – виносити вироків, як це в нас полюбляють робити, бо в мене немає таких повноважень і головне – бажання. Це все історія, причому трагічна. Але, висловити свої думки з цього приводу мені ніхто не може заборонити, особливо з приводу дійсних причин того, чому розслідування злочинів, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється Янукович і його найближче оточення, не було ефективним і головне – результативним.

Одразу хочу уточнити, що на той час, коли Олег Махніцький був призначений в. о. Генерального прокурора України, сам Янукович і його найближчі соратники вже покинули не тільки Київ, а я думаю – і територію України.

Більше того скажу, що при перебуванні О. Махніцького на посаді в. о. Генерального прокурора України будь-якої протидії чи ухилення з його боку у сприянні розслідуванню подій на Майдані чи злочинів, вчинених тодішнім Президентом України з його найближчим оточенням, не було!

Разом з тим, інших причин, які дійсно перешкоджали проведенню активного розслідування названих вище злочинів, в той період часу було більше ніж потрібно. Про частину із них я писав в минулому році, до третьої річниці подій на Майдані =/ Про ще деяку частину таких причин хочу повідомити зараз.

Хоча, звичайно, викласти в повному об’ємі всі причини і умови, в яких тоді доводилось працювати, в межах однієї чи навіть кількох таких публікацій просто неможливо. Для цього потрібен інший формат. Але, про це пізніше.

Якщо не пам’ятають так звані «порохоботи» і інші «всезнайки», які хочуть звалити вину з хворої голову на здорову, то я змушений нагадати наступне.

Зокрема, як могли слідчі ГПУ на цьому початковому етапі зібрати всю необхідну доказову базу, якщо ті ж так звані «громадські активісти», деякі з яких навіть стали в майбутньому народними депутатами, в основному, в складі правлячої більшості у Верховній Раді, представники деяких «сотень Майдану», як вони себе тоді називали, а також інші деякі воєнізовані формування на кшталт «Правого сектору» , під час Революції гідності, особливо – в перші дні після її перемоги, вривались в різні офісні приміщення, в т. ч. і в офіс Партії регіонів, до резиденції Межигір’я, а також і в житлові будинки високопоставлених функціонерів попередньої влади, звідкіля масово забирали і вивозили документи, які могли мати відношення до предмету нашого розслідування. Не дивлячись на неодноразові перемовини з ними, в т. ч. і через звернення ГПУ по телебаченню, під час яких вони обіцяли надати слідчим вилучені матеріали, взяті на себе зобов’язання виконали далеко не всі. Нагадаю, що частина із вилучених під час таких «набігів» на названі об’єкти, належні регіоналам, які покинули Україну, документів так і залишились протягом перших 4-5 місяців того року не дослідженими Генпрокуратурою, хоча регулярно в перші місяці 2014 року вони частинами або витримки із них активно демонструвались у ЗМІ, на них неодноразово посилались деякі із названих вище «борців із злочинним режимом Януковича», різних політиків і громадських активістів. Хоча, я не виключаю і того, що такі компрометуючі документи були вилучені цими особами для саме зберігання до кращих часів, щоб або шантажувати в подальшому їх власників, або навіть для того, щоб пізніше повернути за оплату зацікавленим в їх приховуванні від слідства особам, чи ще щось інше, але, треба визнати, що подібна практика діяльності подібних «активістів» теж заподіяла на той час значної шкоди розслідуванню даної категорії злочинів.

Дійсно, після мого призначення 28.02.2014 року на посаду заступника Генерального прокурора України і покладення (точної дати цього наказу про розподіл обов’язків я не пам’ятаю) саме на мене повноважень по здійсненню організації роботи Головного слідчого управління (далі ГСУ) ГПУ (з одночасним покладенням на мене обов’язків по організації роботи ще двох Головних управлінь: по нагляду за спецпідрозділами по боротьбі із організованою злочинністю і корупцією, в складі якого теж знаходився окремий від ГСУ слідчий відділ, та по нагляду за розслідуванням злочинів слідчими територіальних органів прокуратури), я усвідомлював, яку відповідальність беру на себе за результати роботи, в першу чергу – по розслідуванню злочинів, вчинених попередньою владою на чолі із Януковичем В. Ф. Хоча це не завжди могло залежати від мого бажання, чи від моїх професійних можливостей, чи від мого особистого відношення до виконання своїх службових обов’язків, і навіть не від мого достатнього досвіду роботи як слідчої, так і прокурорської. Приблизно так і сталося.

Ради об’єктивності, треба одразу повідомити, що стан слідства в органах прокуратури почав занепадати приблизно із 1996 року, коли була прийнята нова на той час Конституція України, в якій функція досудового розслідування не значилася серед конституційних функцій прокуратури, а була передбачена лише в Перехідних положеннях Основного Закону на невизначений чітко період. Хоча, одразу зазначу, що завжди вважав і до сьогоднішнього дня вважаю це на той час помилкою, яка була допущена, знову ж таки, під тиском тих же європейських структур, хоча тоді вони ще діяли біль-менш делікатніше ніж зараз. Тоді ще ніхто відвертих ультиматумів Україні не висував, як це робиться зараз.

Саме завдяки тодішнім конституційним змінам, починаючи з того часу, в органах прокуратури України проведенню досудового слідства стали приділяти значно менше уваги: поступово, протягом приблизно 10 років, зникли із програм Інституту підвищення кваліфікації прокурорських працівників курси підвищення професійної майстерності слідчих, а з часу створення Академії прокуратури, у мене склалося таке враження, що перепідготовка слідчих прокуратури взагалі була припинена. Поступово почала занепадати і система підвищення кваліфікації слідчих і в прокуратурах областей, де майже зникли постійно діючі семінари для слідчих і припинила діяти школа молодих слідчих, в рамках яких слідчих прокуратури постійно навчали методиці і тактиці розслідування як взагалі, так і окремих категорій злочинів (Оговорюся на цьому моменті: я завжди цьому противився і продовжував займатися підвищенням кваліфікації слідчих прокуратури). Стали занепадати і підрозділи прокурорів-криміналістів, які постійно до цього займались розробкою методичних рекомендацій для слідчих і прокурорів, надавали практичну допомогу слідчим прокуратури в огляді місця події, в призначенні документальних ревізій і судових експертиз та проведенні найбільш важливих слідчих дій по складних кримінальних справах, особливо молодим слідчим. В кінці-кінців, підрозділи прокурорів-криміналістів взагалі ліквідували.

Одночасно з цим, почали звужувати в КПК України підслідність слідчих прокуратури. Наприклад, в 2007 році їх позбавили права розслідувати умисні вбивства, в т. ч. і вчинені при обтяжуючих обставинах, потім зробили альтернативну підслідність таких злочинів як розкрадання державного та комунального майна в особливо великих розмірах, в т. ч. і з використанням свого службового становища, а також постійно з року в рік почали скорочувати кількість посад слідчих в органах прокуратури.

Поряд з цим, прокурорами районів почали призначати осіб, які взагалі не мали досвіду слідчої роботи, а на посаду заступників прокурорів області – осіб, які не тільки ніколи не працювали слідчими, а і взагалі не володіли навіть навичками по організації роботи по розслідуванню злочинів.

Ще більш серйозного удару по можливостям і вмінню органів прокуратури розслідувати кримінальні справи було завдано скороченням в 2007-2009 роках посад слідчих в міських, районних і міжрайонних прокуратурах, що взагалі поставило під удар виконання прокуратурою цієї нехай і на перехідний період, але все-таки функції, передбаченої Основним Законом.

Це в сукупності суттєво підірвало можливості органів прокуратури України прийняти на себе виклики, пов’язані із перемогою Революції гідності, бо слідчі цього правоохоронного органу на той час не були готові в повній мірі професійно взяти на себе цей тягар по розслідуванню таких подій і злочинів, яких не було до цього в практиці слідчої і прокурорської роботи за всі роки існування України. Це у своєму звіті підтвердила і Міжнародна дорадча група (далі МДГ), створена Радою Європи для з’ясування фактів порушення прав людей під час цих подій.

Не менш важливою причиною, яка перешкоджала в перші післяреволюційні місяці добитись більш позитивних результатів в розслідуванні злочинів на Майдані, теж була кадрова. Нагадаю: на той час в Головному слідчому управлінні ГПУ існувало всього 2 слідчих відділи: по штату по 14 слідчих в кожному, а в дійсності їх було ще менше. Я вважав цю практику «розпорошення» слідчих по різних наглядових підрозділах ГПУ не зовсім вивіреною, бо на той час такі слідчі відділи існували і в інших Головних управліннях: по нагляду за додержанням і застосуванням законів (назву скорочено), по нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьби із корупцією і організованою злочинністю, а також у Главку по нагляду за додержанням законів у військові сфері. Мені лише в квітні чи навіть у травні 2014 року вдалося переконати О. Махніцького у необхідності передачі всіх слідчих підрозділів до складу ГСУ, але, реалізувати свою пропозицію не вдалося у зв’язку з його звільненням. Єдине, що встиг О. Махніцький, то це створити додатковий третій слідчий відділ в ГСУ, не дивлячись на фінансові і кадрові трудності. Він також встиг хоча б на два тижні передати мені в підпорядкування і управління процесуального керівництва. Але, і за це ми йому були вдячні.

Тому, нам приходилося на ходу в перші тижні нашої роботи паралельно із вивченням інформації та хоча б незначної кількості матеріалів, плануванням і розслідуванням цих резонансних злочинів вирішувати і кадрові питання: по заміні всіх керівників структурних підрозділів, які залишилися на цих посадах від попереднього керівництва ГПУ, яке комплектувалося, перш за все, за територіальним принципом (в основному вихідцями із Донецької області), по підбору нових, незаангажованих кадрів як на керівні посади в ГСУ, так і на рядові посади – слідчих з особливо важливих справ. Це було надзвичайно складно, бо в той час ми не могли укомплектуватись виключно за рахунок лише слідчих відділів прокуратур столиці і Київської області, в яких також не все було благополучно із кадровим забезпеченням. А бажаючі із інших областей не всі підходили нам із професійних міркувань, бо мали, як правило, невеликий досвід слідчої роботи. А ті, що нам підходили, в свою чергу, не завжди давали згоду переїхати на роботу в Київ із матеріальних і сімейних обставин.

Ще більш серйозною перешкодою у більш активному розслідуванні подій на Майдані була відсутність необхідних першочергових матеріалів по кожному випадку умисних вбивств, замахів на умисні вбивства та заподіяння тілесних ушкоджень мітингувальникам, бо слідчо-оперативні групи за попередньої влади на місця цих подій майже не виїзжали, а якщо і виїзжали, то протоколи оглядів належним чином не оформляли. В результаті цього, тіла потерпілих не фіксувались на місці вбивства чи отримання тілесних ушкоджень, речові докази (особливо кулі, гільзи) не вилучались, в багатьох випадках зник і одяг потерпілих, очевидці цих подій своєчасно не встановлювались, я вже не говорю про те, що і після нашого вступу у справу ми довгий час не могли потрапити на місця вчинення цих злочинів, бо там продовжували знаходитись барикади і був відкритий супротив доступу туди слідчих прокуратури, тим більше – для проведення не тільки огляду, а особливо – для проведення слідчих експериментів. Вилучені ж кулі, залишки картечі, які витягували з тіл померлих чи поранених в лікарнях, звідтіля за нез’ясованих обставин зникли, так як своєчасно слідчими ще за попередньої влади не були вилучені.

В результаті цього слідчі ГПУ могли надіятися та уточнити місця вчинення злочинів, лише на самих потерпілих або очевидців, особливо якщо мітингувальник загинув, щоб уточнити їх показання на місці під час слідчого експерименту. Але і в цьому також були проблеми, бо будь-яких узагальнених даних про конкретних вбитих і поранених ні в кого не було, частина потерпілих вже покинула Київ до часу проведення слідства, так як були іногородні, частина перебувала на лікуванні не тільки в Києві, а і по всій Україні, а також і за кордоном, а ще частина перебувала в такому стані, що не пам’ятали, де і при яких обставинах отримали ушкодження, або не зовсім бажали, з урахуванням свого психологічного стану, розповідати в той час про ті трагічні події. По частині вбитих взагалі не було очевидців, але, слідчі в межах своїх повноважень безупинно займались їх пошуком.

Треба також наголосити, що однією із основних причин, які не сприяли активізації досудового розслідування злочинів на Майдані, а також вчинених Януковичем і його оточенням в сфері економіки, в т. ч. і по фактичному розкраданню державних коштів і майна, була «зачистка» попередніми керівниками правоохоронних органів України за часів попередньої влади документальних підтверджень цих кримінальних правопорушень, в т. ч. і причетності конкретних винних осіб до застосування фізичної сили і тим більше – вогнепальної зброї до учасників тих протестів. Подавляюча більшість документів, які свідчили про організацію і керівництво всіма процесами по придушенню протестів в середмісті Києва, були знищені. Спалені були навіть оперативно-розшукові справи в МВС, більшість – в СБУ, хоча частина із них тодішніми керівниками спецслужби часів Януковича були заздалегідь вивезені в м. Сімферополь.

Але, серйозною перешкодою для належного просування слідства вперед по даній категорії справ в перші місяці була незрозуміла для мене взагалі протидія цьому процесу з боку керівництва МВС України. Підтвердженням цього висновку є безліч фактів. Назву лише кілька з них.

По-перше, це небажання і ухилення керівництва цього відомства, з яким прокуратура у всі часи свого існування працювала злагоджено, в першу чергу – в частині розкриття умисних вбивств і замахів на них, від проведення об’єктивного і якнайшвидшого службового розслідування за фактами застосування працівниками міліції насильства, спецзасобів і вогнепальної зброї по відношенню до людей на Майдані, за фактами видачі спецзасобів, вогнепальної зброї і боєприпасів так званим «тітушкам» і т.д. Підготовка цього «висновку» затягнулась на місяці, в зв’язку з чим ГПУ змушена була кілька разів надсилати Міністерству листи-зауваження як за моїм підписом, так і від О. Махніцького, та проводити міжвідомчі наради.

До речі, сьогодні чомусь ніхто також не згадує подій перших місяців після Революції, коли місце розташування того ж зкомпроментованого Київського полку «Беркуту» було перетворене на могутню фортецю: вікна і двері закладені мішками з піском, по периметру і на вході стояли озброєні бійці, більшість спецпризначенців там і проживали зі своїми сім’ями, там же знаходилися і закріплена за ними зброя. Для того, щоб викликати будь-якого бійця чи тим більше доставити його до слідчих ГСУ ГПУ не було навіть і мови. У мене тоді склалося враження, що навіть керівництво ГУМВС у м. Києві побоювалось бійців «Беркуту»!

Але, основним прикладом таких моїх висновків був епізод, коли слідчі ГПУ, підкреслюю, без будь-якої допомоги оперативних підрозділів, встановили причетність бійців роти спеціального призначення Київського «Беркуту» до розстрілу людей на вул. Інститутській в м. Києві 20 лютого 2014 року. Тоді, під моїм керівництвом була проведена оперативна нарада у приміщенні ГСУ ГПУ по вул. Борисоглібській, куди були запрошені, окрім членів слідчо-оперативних груп, всі причетні до цього розслідування керівники МВС, СБУ і Генпрокуратури, там були також присутні і Міністр внутрішніх справ А. Аваков та голова СБУ В. Наливайченко, а також їхні відповідальні заступники. Ми змушені були ознайомити і їх із розробленим нами планом викриття і затримання бійців так званої «чорної роти», які обгрунтовано підозрювались у причетності до цих злочинів. Обидва названі керівники правоохоронних органів погодились, але, взяті на себе зобов’язання ні МВС, ні СБУ в послідуючому не виконали. Фактично операцію по викриттю бійців цього спецпідрозділу у причетності до цього злочину було зірвано: на допит їх всіх у призначений час в Главк Київської міліції не доставили, а ті кілька осіб із беркутівців, які все таки з’явилися, слідчі не змогли повністю відпрацювати, тому що охорона їх кабінетів не була забезпечена спецпризначеннями СБУ, як це було обумовлено на нараді. На допити вривались керівники полку «Беркуту» та Київського спецпідрозділу УБОЗ, які погрожували слідчим прокуратури, забороняли допитуваним давати будь-які показання, при цьому обіцяли беркутівцям всіляку допомогу, аби вони не давали правдивих показань і т. п.

Більше скажу, це призвело навіть до того, що на ніч в той день приміщення ГУ МВС в м. Києві по вул. Володимирській було оточене озброєними бійцями Київського «Беркуту» з вимогою негайного звільнення затриманих 4 беркутівців. Під час переговорів з ними з боку бійців була навіть застосована фізична сила до одного із керівників Главка міліції і лише після зустрічі їх із прибувшим туди десь о 3-4 годині ночі начальником ГСУ ГПУ І. Щербиною вони випустили із двору ГУ МВС автомашини із затриманими бійцями названої спецроти.

А хіба не є свідченням супротиву розслідуванню цього епізоду той факт, коли один із цих беркутівців пішов на співпрацю із слідчим, почав давати визнавальні показання, навіть повідомив слідчого про те, що Міністр,начебто, обіцяв їм всіляку підтримку і захист від органу досудового розслідування ГПУ?! І тому після цього для нас вже не було дивним, що частина розмов між цим беркутівцем і його керівником, яка проходила у присутності слідчого і одночасно фіксувалась на підставі рішення суду, була відкоректована не встановленими особами в МВС.

Більше того, після повторного планування нами вже в липні чи серпні 2014 року відпрацювання тих же беркутівців, які обґрунтовано підозрювались у причетності до розстрілів на Майдані, слідчі ГСУ були відсторонені тодішнім новим керівництвом ГПУ від проведення цих процесуальних дій, а відповідальність за їх проведення на себе і своїх підлеглих прокурорів взяв новопризначений заступник Генпрокурора, який щойно почав відповідати за процесуальне керівництво розслідуванням цих справ. Через деякий час мені стало відомо, що цю «операцію» вони «провалили», ніхто із названих бійців спецроти на зустріч для виконання запланованих процесуальних дій з ними не з’явився, більше того, частина цих беркутівців після цього поспішно покинула територію України. Зі слів моїх підлеглих, тоді ж висувалась версія про те, що беркутівців хтось попередив і навіть обговорювалась інформація про попередню перед цим зустріч між керівництвом ГПУ і МВС.

Підтвердженням перешкоджання МВС розслідувати справи про злочини на Майдані могло слугувати і навмисне відрядження в зону АТО в той час разом із закріпленою за ними зброєю кількох беркутівців із цього числа, яких перевіряли на причетність до цих злочинів. Я вже мовчу про факт зникнення більше 20-ти автоматів Калашнікова, які 18-19 лютого 2014 року отримали названі мною спецпризначенці цієї «чорної роти», яких слідчі обгрунтовано підозрювали у причетності до розстрілу мирних людей на вул. Інститутській.

А хіба не є свідченням перешкоджання слідству факт завідомо незаконного звільнення з-під варти командира цієї спецроти Садового, який на той час (липень-серпень 2014 року) вже пішов на контакт із слідчим і навіть погодився дати правдиві свідчення про обставини участі його роти в подіях на вул. Інститутській? Для відому, намагання визволити його з-під варти і перешкодити викриттю всіх винних у розстрілах людей 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській були і при мені (як я вже говорив), коли Печерський районний суд також звільняв його з-під варти, але, ми все зробили, щоб скасувати це незаконне рішення суду і не дати йому можливості втекти. А вже після мого відсторонення від організації роботи по розслідуванню цих резонансних злочинів в серпні 2014 року його не тільки знову звільнили з-під варти, а і надали можливість втекти за кордон і за це, підкреслюю, ніхто не поніс покарання!!!

І таких фактів, які підтверджують мій висновок про небажання МВС допомагати розслідувати злочини на Майдані, можна наводити безліч, але, навіть цих прикладів, я думаю, достатньо.

Для відому, та ж Міжнародна дорадча група Ради Європи теж звернула у своєму звіті увагу на факти ухилення МВС і СБУ від активної співпраці з слідчими прокуратури по розслідуванню цих резонансних злочинів на Майдані.

Немаловажливим серед всіх причин затягування в розслідуванні названих злочинів є і непродумана, а може навпаки – умисна, зміна в о. Генерального прокурора України О. І. Махніцького нашим новообраним Президентом , який не врахував (а може і не хотів на це звернути увагу) не тільки відсутності будь-якого прокурорського і слідчого досвіду в його нового кандидата на цю високу посаду (я підкреслюю, не політичну, а процесуальну), а і звичайної необізнаності нового Генпрокурора і його нової команди в цих резонансних справах, по яких вже було накопичено достатньо велику кількість матеріалів, і не дав можливості попередній команді допрацювати в такому складі хоча б один рік, щоб потім об’єктивно запитати про досягнуті результати її діяльності. На цей недолік, до речі, теж звернула увагу Міжнародна дорадча група РЄ.

Більше того, новий очільник ГПУ теж, на мою думку, наробив багато дурниць (я навіть не можу собі допустити, що він це робив умисно), коли практично протягом двох місяців ні кроку не зробив для того, щоб допомогти ГСУ в розслідуванні цих справ. То спочатку він змінив структуру ГПУ, щоб вивести весь склад Головного слідчого управління за штат і довго не перепризначав слідчих і керівників підрозділів на нові посади, в зв’язку з чим, вніс в той період часу в колектив нервозність і невпевненість в своєму майбутньому перебуванні на службі, тим самим свідомо чи несвідомо перешкоджаючи працівникам виконувати свої процесуальні функції, бо вони не могли в тій ситуації виконувати слідчі дії, звертатись до суду з клопотаннями і не могли приймати участь у судових засіданнях. Потім затіяв перевірку збереження речових доказів в ГСУ не за часів Януковича, а саме за післяреволюційний період, що особисто у мене викликало здивування, то перевіряв збереження гвинтокрилів, які слідчими були здані на відповідальне збереження на аеродромі на Трухановому острові, то перевіряв чи не по вині ГСУ Інтерпол відмовився оголосити в міжнародний розшук наших втікачів із України і т.д. Одночасно з цим, він одразу після свого призначення вивів із мого підпорядкування управління процесуального керівництва, яке підпорядкував новому заступнику, який не тільки не знав матеріалів всіх цих справ, а головне – не мав достатнього досвіду роботи на посаді слідчого (а може навіть взагалі його не мав) та не знав методів організації роботи по розслідуванню таких особливо тяжких злочинів проти особи, тим більше – вчинених високопосадовцями. Одночасно з цим, скориставшись зміною штатного розкладу (а може він це і затіяв саме з такою метою), новий Генпрокурор взагалі звільнив з посади начальника ГСУ, який перебував на цій посаді з першого дня після перемоги Революції, володів всіма здобутими за цей час матеріалами і доказами, а також саме через нього планувалася і координувалася вся узагальнена робота всіма трьома слідчими відділами по всіх справах, що теж суттєво ускладнило організацію роботи в Головному слідчому управлінні ГПУ. Я не виключаю і того, що таким чином новий Генпрокурор намагався тоді добитися і мого усунення із займаної посади.

Не краща ситуація склалася при зміні керівника ГПУ і з розслідуванням кримінальних проваджень, які були зареєстровані ГСУ ГПУ за фактами злочинів, вчинених в сфері економіки, в першу чергу за фактами розкрадання та розтрати державного майна, в т.ч і коштів із державного бюджету. При цьому, ще раз звертаю увагу, що інформацію і відповідні матеріали про ці кримінальні правопорушення слідчі ГПУ збирали самі, без будь-якої допомоги оперативних підрозділів МВС і СБУ, які пояснювали їх відсутність тим, що їм при попередній владі категорично заборонялося займатись документуванням таких злочинів. Тому, джерелами походження необхідної інформації про злочини даної категорії для реєстрації слідчими і прокурорами в ЄРДР були дані ЗМІ, журналістські розслідування, серед яких ми відсіювали явно замовні публікації так званої «жовтої преси», а використовували лише ті повідомлення, які могли відповідати дійсності.

Відверто скажу: суттєву допомогу ГСУ ГПУ в той час надавали Державна фініспекція на чолі з Миколою Гордієнком та Держфінмоніторинг України. Розуміючи, що попередня влада не тільки жорстоко подавляла протести на Майдані, застосовуючи неадекватне насильство, але і по-справжньому дерибанила протягом свого перебування «біля корита» державне майно, слідчі з перших днів своєї роботи під моїм керівництвом взялися перевіряти всі тендерні закупівлі матеріалів, комплектуючих і обладнання для підприємств «Нафтогаз Україна», спочатку вибрали лише матеріали виграних тендерів із закупками на суму не менше 500 000 грн. і встановили з допомогою ревізорів, що більшість таких тендерів вигравали по черзі одні і ті ж фірми, хоча, як з’ясувалось, вони і пропонували придбати необхідні матеріали в 60-70 разів дорожче (!) ніж їх вартість при придбанні у виробників. І за такими фактами нами було зареєстровано не менше 10-ти проваджень, зокрема, і по самому «Нафтогаз України», і по «Укргідроенерго», і по «Укренергоатому», і по «Укртрансгазу», і по «Укренерго», і т.д. По цих справах слідчим з великим трудом вдалося вилучити всю необхідну документацію, провести документальні перевірки по поставці названого обладнання вказаними підприємствами та отримати висновки спеціалістів, які підтверджували нашу версію про те, що під час цих тендерів було викрадено бюджетних коштів на мільярдні суми. По всіх цих фактах з дозволу суду слідчими були призначені із великими труднощами розпочаті документальні ревізії.

Але, треба об’єктивно вказати, що вже в той час, в перші місяці 2014 року, окрім чисто процесуальних проблем, долучилися і інші серйозні перешкоди як в роботі слідчих підрозділів ГПУ, так і Фінансової інспекції, бо вже тоді уряд Яценюка почав притісняти нас, суттєво зменшив грошове утримання як ГПУ, так і цього контролюючого органу, в зв’язку з чим, частину ревізорів змушені були відправити у вимушені відпустки, а пізніше – ще частину взагалі скоротити. Чи це робилося навмисно, щоб перешкодити її діяльності та участі у названих вище розслідуваннях, мені невідомо, але версії з цього приводу були різні.

Але, знову ж таки, довести ці перспективні справи про розтрату бюджетних коштів через тендерні закупівлі до суду нам не вдалося і по тій причині, що спочатку, після зміни керівництва ГПУ в червні та липні 2014 року за письмовою вказівкою Генпрокурора ми змушені були передати ці справи у Головне управління по нагляду за додержанням і застосуванням законів (повну назву цього підрозділу вже не пам’ятаю), начебто, для вивчення на предмет наявності в них даних про корупцію чи організовану злочинність. Але потім вони так і не були повернуті до ГСУ до тих пір, поки в серпні 2014 року новий очільник ГПУ не змінив і мені службових обов’язків і не відсторонив мене від керівництва слідчими ГСУ.

Яка подальша доля цих справ мені невідомо, але я впевнений, що ми були на правильному напрямку і за результатами цих розслідувань безперечно вийшли б на найближче оточення Януковича. Допускаю, що ці справи в подальшому так і не були розслідувані належним чином і винним особам вдалося уникнути відповідальності. Це мої припущення, але це теж причина відсутності результатів по розслідуванню злочинів, які інкримінують Януковичу і його найближчому оточенню. Точно також не знаю і подальшої долі вилучених нами під час проведених обшуків величезної суми іноземної валюти і коштовностей у одного із найближчих соратників Януковича, на які у встановленому порядку було накладено судом арешт і поміщено на відповідальне збереження в один із уповноважених банків. Та і як я можу про це знати, якщо я ще в серпні 2014 року був відсторонений від організації роботи на цьому напрямку.

Далі буде…

Политика


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO