Україна під час війни: як надлишок вільних коштів та відсутність контролю призвели...

Україна під час війни: як надлишок вільних коштів та відсутність контролю призвели до ганебних витрат на овочерізки та барабани

Загрузка...

Понад півтора роки в Україні триває повномасштабна війна. При цьому, незважаючи на руйнівні військові дії, завдяки міжнародній підтримці, прихованим резервам, податковій політиці та стійкості ключових галузей Україні, всупереч усьому, вдалося врятувати економіку та забезпечити функціонування держави.

Однією з причин, що дозволили країні зберегти певну економічну активність, є її сільське господарство, яке покриває базові потреби національного ринку, а також забезпечує продовольчу безпеку та експорт аграрної продукції, навіть незважаючи на недавню зупинку «Чорноморського зернового коридору».

До того ж Україна зуміла активно залучити міжнародну підтримку. Десятки країн та організацій надають нашій країні фінансову, військову та технічну допомогу для того, щоб економіка держави залишалася на плаву – йдеться як про кредити від міжнародних фінансових інститутів та країн чи гуманітарну допомогу, так і про точкові інвестиції у ключові галузі.

Однак, незважаючи на деякі позитивні аспекти, невизначеність, брак інвестицій (скільки б їх не було, в умовах війни, їх завжди недостатньо), руйнування інфраструктури, торгових зв’язків та логістичних ланцюжків створюють серйозні обмеження для економічного зростання.

У країні зараз циркулює величезна маса грошей, які, хоч як парадоксально, сиплються з Держбюджету, як із рогу достатку. Видаткова частина Державного бюджету у 2023 році запланована на рівні 2,6 трлн гривень – це величезна сума, найбільша за весь час незалежності. Де ж держава взяла стільки грошей? Справа в тому, що лише половину цієї суми покривають внутрішні надходження від податків і зборів, друга ж покривається за рахунок фінансової допомоги міжнародних донорів і кредиторів. І такої допомоги надходить набагато більше, ніж було закладено у бюджеті. Наприклад, лише у червні цього року, згідно зі звітом Кабміну, до загального фонду Держбюджету надійшло 133,7 млрд. гривень (з них 44,4 млрд. міжнародної допомоги), тоді як планувалося отримати лише 84,1 мільярдів. Запам’ятайте цей факт!

Гроші буквально падають із неба, тому в українських чиновників виникає спокуса «освоїти» їх прямо тут і зараз, не замислюючись про економічну доцільність.

За інформацією, що періодично спливає у відкритих джерелах, державний бюджет постійно перекроюють, перекидаючи кошти з однієї статті витрат на іншу, внаслідок чого в ньому знаходяться гроші на явно необов’язкові витрати — типу перекладання бруківки та закупівлі барабанів у бомбосховища.

Такий стан речей не уникнув уваги МВФ — і в оновленому меморандумі з Фондом українська влада взяла зобов’язання припинити цю практику і повернутися до середньострокового бюджетного планування — дозволено буде переглядати лише оборонні витрати. Втім, ці нововведення набудуть чинності лише з 1 січня 2024 року, а поки що Україна живе в колишній реальності.

ЯК РОЗСТАВЛЯЮТЬ ПРІОРІТЕТИ

Для розуміння процесів, що відбуваються в країні, необхідно знати, на які основні сфери життєдіяльності держава витрачає свої гроші як у мирний, так і у воєнний час.

За даними Міністерства фінансівнайбільша частина державних витрат, до 2022 року, і, значна частина зараз, прямує на «соціалку». Тобто на пенсійні виплати, на забезпечення мінімального рівня життя для найбільш уразливих громадян, підтримку багатодітних сімей, інвалідів, допомоги по безробіттю, материнську та дитячу допомогу. Плюс до цього – витрати на медичну сферу, фінансування шкіл, вищих навчальних закладів тощо.

Водночас сьогоднішні реалії такі, що пріоритетними для держави є витрати на оборону — значна частина бюджетних коштів спрямовується на підтримку та модернізацію Збройних сил та підтримку національної безпеки.

Якщо говорити конкретніше, то йдеться про величезний спектр витрат — починаючи від закупівель військового обмундирування, озброєння, боєприпасів, техніки та зарплат військовослужбовцям та соціальних виплат сім’ям загиблих до якихось специфічних статей витрат типу проведення диверсійних операцій у тилу противника або вербування шпигунів .

ВІДСУТНІСТЬ КОНТРОЛЮ

Зі сторони здається, що державна машина, хай і неквапливо, хай із скрипом, але рухається у правильному напрямку, наскільки це можливо за умов війни. Усі витрати та доходи контролюються (апріорі передбачається, що міністерством фінансів), а держава має чіткий план дій.

При цьому складна військова обстановка значно впливає на процес формування та управління державним бюджетом України — в умовах військового стану багато цифр за видатками та доходами стають засекреченими, що створює великі складності у забезпеченні прозорості бюджетного процесу.

З тих самих причин, зрозуміти, хто які фінансові витрати і напрями курує, також неможливо, так само як і неможливо встановити реальну потребу у фінансуванні тієї чи іншої сфери — інформація суворо дозується.

Загалом проблема непрозорості бюджету та витрат держави системна і викликана поспіхом прийнятим Держбюджетом восени минулого року, коли майбутні перспективи країни були прикриті туманом війни.

Тому у Держбюджеті-2023 дуже мало конкретизовано видаткові статті, лише загальні напрями. Оскільки вони розписані узагальнено, то, залежно від ситуації та бажання того чи іншого відомства, витрати можна легко міняти місцями, урізати одні, додавати інші, заморожувати треті. І якщо це питання не контролювати, буйно розквітає корупційна складова.

Тим більше, що загального наглядового органу за цими витратами в державі, виявляється, немає. Кожне міністерство, кожна райадміністрація. кожна сільрада вариться у своєму котлі — і саме тому Міністерство освіти викидає сотні мільйонів гривень на ремонти музеїв та зйомки комедійних телесеріалів, Міністерство молоді та спорту витрачає 300 мільйонів гривень на будівництво тенісних кортів, а Дніпровська райадміністрація Києва закуповує ультрамодні електричні овочерізки по 130 тисяч грн за штуку та електричну сковороду вартістю 720 тисяч гривень для… бомбосховищ. Якщо ніякого контролю немає навіть на такому рівні, що ж казати про віддалені від столиці місцеві ради?

Крім того, як зазначає економіст Олексій Кущ, половина нинішнього держбюджету фінансується за рахунок міжнародних партнерів. По суті, в Україні зараз два бюджети: той, що базується на внутрішніх надходженнях від податків та зборів, і той, наповнення якого забезпечують міжнародні донори та кредитори.

«Основний бюджет верстався з розрахунку внутрішніх надходжень від податків і зборів, і був запланований переважно на фінансування оборонної сфери. Оскільки в надходженнях до бюджету з місць багато провалів, то штучно складається ситуація, коли запланованих грошей на видаткову частину не вистачає. Виходить, що два бюджети, один із яких на потреби армії, а другий на соціалку та все інше – фактично не перетинаються. І якщо у першому грошей не вистачає, то у другому їх – у надлишку. Тому й виходить, що на музеї та тротуари кошти є, а на зарплати військовим немає», – каже Олексій Кущ.

На думку експерта, не лише влада, а й громадянське суспільство має брати участь у контролі над ефективним управлінням бюджетом у період військового конфлікту.

Волонтерські та громадські організації також відіграють важливу роль у підтримці країни, тому просто необхідно забезпечити прозорість та звітність у використанні коштів, що надходять від волонтерів та міжнародних партнерів.

ПРЕЗИДЕНТА НЕ ПОЧУЛИ

А тепер ми переходимо до малоприємної, але об’єктивної правди — на сьогоднішній день у нашій державі немає єдиної, що пронизує всі сфери життя «лінії партії» на кшталт «Все для фронту, все для Перемоги», як було в роки Другої світової. Цей тренд, зрозуміло, іноді, озвучується великими і малими чиновниками, але до його практичної реалізації справа так і не дійшла. За великим рахунком гасло «все для фронту» не звучить у публічному просторі, і ніхто на жодному рівні влади не вимагає його виконання – саме тому місцеві ради не працюють на всеосяжну допомогу оборонній сфері, саме тому у тилових містах з’являються тендери на ремонт лавок чи висадку декоративних кущів за десятки мільйонів гривень.

Волонтери, які допомагають армії, справедливо зазначають, що кожна гривня, яка витрачається зараз на безглузде фарбування фасадів, могла б врятувати життя солдата, тому абсолютно незрозуміло, чому українська влада досі чітко не артикулювала, на що можна витрачати гроші, а на що — не можна. Звідси виникає неприємна для суспільства, але правдива відповідь на запитання, чи мають право громади викидати гроші на явно несвоєчасні закупівлі та ремонти. Мають, тому що загальнодержавного курсу на пріоритетність фронтових потреб – однаково для всіх, у країні не існує!

Зеленький

Як виняток можна навести лише єдине зверненняВолодимира Зеленського, який наприкінці липня закликав місцеві громади вважати пріоритетом і спрямовувати фінансування на оборону України, а не на заміну бруківки, оскільки «бруківкою ми ворога не виженемо». Але цей заклик пролунав чомусь лише на 17-му місяці війни, і, як можна констатувати, так і залишився просто гучними словами. Про це свідчать уже серпневі зовсім дикі тендери і витрати від місцевої влади, яка ніби й не чула слів президента.

НА ЩО МОЖНА ВИТРАЧАТИ?

Тепер переходимо до питання — а все ж на що, окрім оборони, має витрачати гроші держава, яка опинилася в нинішньому становищі?

Виходячи з досліджень американських економістів, а також думки опитаних експертів ElitExpert, крім підтримки Збройних сил, Україна, в період військового конфлікту, зобов’язана враховувати і направляти кошти на такі основні потреби:

Медична допомога. Військові дії призвели до кратного збільшення числа поранених та постраждалих цивільних. Тому фінансування медичних установ та забезпечення їх сучасним обладнанням, медикаментами та персоналом є найважливішою частиною бюджетних видатків.

Гуманітарна допомога. Вторгнення Росії викликало гуманітарну кризу, що включає вимушене переміщення населення, громадянські жертви та потребу у продовольстві, житлі та іншій допомозі. Бюджетні кошти мають бути спрямовані на забезпечення гуманітарних потреб постраждалих, адже за останніми даними, в Україні зараз проживають майже 5 мільйонів внутрішніх переселенців, які втекли від війни — це величезна цифра та величезні витрати.

Інфраструктура та відновленняБойові дії завдали величезних збитків інфраструктурі країни — від пошкоджених доріг до повністю зруйнованих міст та сіл. Ресурси необхідно виділяти на відновлення та ремонт інфраструктури, щоб забезпечити життєздатність міст та населених пунктів, втім – саме постраждалих від війни. Наприклад, відновлення зруйнованого під час війни мосту в Ірпені, що перервав пряме сполучення з Києвом, життєво необхідне сотням тисяч людей. А ось фарбування іншого мосту десь на Кіровоградщині у патріотичний жовто-блакитний колір – явно не життєво важливе.

Соціальна підтримка. Під час військового конфлікту багато верств населення стали особливо вразливими, наприклад, діти, люди похилого віку, інваліди та біженці. Фінансування соціальних програм, вкладених у забезпечення базових потреб цієї категорії громадян, має значення.

Освіта. Витрати освіти є стратегічним пріоритетом для України. Розвиток національної системи освіти сприяє підготовці кваліфікованих фахівців, інтелектуальному зростанню суспільства та конкурентоспроможності на світовій арені. Крім того, тисячі освітніх закладів також постраждали внаслідок воєнних дій та їх треба відновлювати.

Розвиток економіки. Навіть в умовах війни ця сфера є найважливішою для державиНезважаючи на обмеженість ресурсів, підтримка певних секторів економіки та стимулювання підприємництва матиме довгострокові позитивні наслідки та сприятиме швидшому відновленню країни після завершення військових дій.

Як ми бачимо, встановлення красивого флагштока за 5 мільйонів або щоденного прибирання закритого півтора року тому Бориспільського аеропорту за 51 млн. гривень, у цьому списку немає. При цьому всі провідні світові фахівці в один голос кажуть, що тільки оптимальний і повністю прозорий розподіл коштів з державного бюджету допоможе підтримати країну на плаву та забезпечити її розвиток у майбутньому. Тому виділення грошей на ремонт театрів юного глядача — при всій повазі до маленьких співгромадян, це двадцять п’яте завдання, яким державі необхідно займатися в даний момент.

джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO