Видання “Укрпрес-Інфо” оприлюднило факти про можливе розкрадання гуманітарної допомоги з Бельгії.
Як стверджують журналісти, до крадіжки гуманітарки, автомобілів для ТРО та півмільйона гривень начебто причетні посадовці Золотоніської РВА (голова – Ірина Тернова).
Як повідомляє офіційний YouTube-канал видання “Укрпрес-Інфо”, на початку березня 2022 року бельгійський бізнесмен Тома ван Гої, що багато років веде аграрний бізнес на Черкащині, організував разом з іншими благодійниками гуманітарну допомогу, яку передали Золотоніській РВА.
Але до вересня ця гуманітарка так і не була повністю роздана. Згодом її почали перевозити на територію одного з місцевих підприємств.
Наразі порушено кримінальне провадження, а гаражі підприємства опломбовані.
Також, за даними представників ЗМІ, загадково зникли й 500 тисяч зібраних підприємцями благодійних коштів, які зняв з рахунку один з чиновників Золотоніської РВА, підлеглий Ірини Тернової.
У цій справі журналісти-розслідувачі нарахували уже три епізоди, в яких фігурують посадовці Золотоніської РВА, зокрема її очільниця Ірина Тернова.
Представники ЗМІ висловили сподівання, що своїм розслідуванням вони зроблять посильний внесок у справу спротиву країни на антикорупційному фронті.
В другій декаді вересня заплановано проведення стратегічних командно-штабних навчань «Об’єднанні зусилля 2020». Одночасно передбачається проведення інших багатонаціональних навчань та заходів за участю сил і засобів країн-членів НАТО і країн-партнерів. Про це повідомляє пресслужба Сухопутних Військ ЗС України.
Треба зазначити, що під час проведення навчань «Об’єднанні зусилля 2020» важлива роль буде відведена бригадам територіальної оборони. Про розгортання бригад та їх завдання розповів командувач територіальної оборони Командування Сухопутних Військ Збройних Сил України генерал-майор Анатолій Баргилевич.
«Так, дійсно, під час навчань «Об’єднанні зусилля 2020» визначальну роль приділяється органам управління військових частин територіальної оборони. Зокрема, планується розгорнути всю систему територіальної оборони від стратегічного до тактичного рівня до командно-спостережного пункту включно. Також планується розгорнути майже у всіх областях України штаби зон територіальної оборони та штаби районів ТрО на чолі з головами обласних державних адміністрацій та головами районних адміністрацій.
Головне їх завдання – відпрацювати та перевірити всю систему управління територіальної оборони Збройних Сил України. Виявити слабкі та сильні місця. Планується долучити до відпрацювання практичних дій близько 7 000 резервістів. Вони будуть виконувати завдання спільно з іншими складовими сектора безпеки оборони.
Буде перевірена взаємодія штабів зон територіальної оборони з бригадами ТрО. Налагоджена взаємодія між органами управління військових частин тероборони з бойовими військовими частинами, які планується залучити до виконання оперативних завдань.
Голови обласних адміністрацій будуть виступати в ролі керівників штабів зон територіальної оборони у визначених регіонах. А бригади ТрО, що будуть залучені спільно з підрозділами поліції та Національної гвардії, будуть комплексно відпрацьовувати поставлені завдання, щоб досягти оперативної взаємодії і сумісності для виконання завдань».
Служба зв`язків з громадськістю Командування Сухопутних Військ Збройних Сил України
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Сплеск коронавірусу та пов’язані із ним обмежувальні заходи не дозволили підрозділам ЗСУ взяти участь у навчаннях “Nоble Partner 2020”, що проходять у партнерстві з США на території Грузії у вересні поточного року.
Як повідомляє Укрінформ, про це під час телефонного брифінгу, що був організований Брюссельським медіа-хабом США, розповіли представник Сухопутного командування США в Європі генерал Джо Джеррард (Joe Jarrard) та заступник начальника штабу Сил оборони Грузії бригадний генерал Іраклій Чічінадзе (Irakli Tchitchinadze).
Саме так ці вищі офіцери США і Грузії відповіли на запитання кореспондента Укрінформу, чи передбачав сценарій навчань заходи протидії гібридним загрозам, і чому у тренуванні не бере участі Україна, яка прямо стикається з гібридною агресією.
“Розпочну із другої частини запитання. Україна була запрошена до участі у навчаннях, але, як всі розуміють, COVID вразив багато тренувань та навчань, які ми намагаємося проводити у поточних обставинах. Таким чином, Україна, як і декілька інших країн, не змогла взяти участь, з огляду на обмежувальні заходи”, – зазначив генерал-майор Джеррард.
Коментуючи змістовну частину сценарію навчань, він зауважив, що у навчаннях “Nоble Partner 2020” беруть участь різні силові структури, включаючи артилерійські та інженерні підрозділи, а також підрозділи сил спеціального призначення. Таким чином, до сценарію були включені декілька подій, що відображають гібридні загрози, а також заходи реагування на них.
Як зазначив бригадний генерал Чічінадзе, до участі в навчаннях були запрошені 26 країн, включаючи союзників по НАТО та партнерів, але, виходячи із епідеміологічної ситуації, далеко не всі з них змогли прийняти таке запрошення.
“Питання щодо протидії гібридним загрозам однозначно відпрацьовуються. Ці маневри також мають на меті поліпшити синхронізацію процесів планування операцій сил спеціального призначення та їх взаємодію із звичайними підрозділами. Ми вже провели спільне тренування з висадкою повітряного десанту на полігоні Вазіані (Vaziani)”, – сказав грузинський генерал.
Навчання “Nоble Partner 2020” (Достойний Партнер – 2020) проходять на території Грузії 7-18 вересня поточного року. У навчаннях беруть участь близько 2 800 військовослужбовців із Франції, Грузії, Польщі, Великої Британії та Сполучених Штатів.
«Ти — не просто капітан, і навіть не представник Повітряних Сил. Ти — Україна», — давали Віталію настанови перед поїздкою до Штатів, але він і сам розумів, що не має права на помилку.
Віталій — із родини військових. Одразу після випуску пройшов «школу життя» у десантній частині, нині служить на посаді начальника парашутно-рятувальної групи спеціального призначення Центру управління пошуково-рятувальним забезпеченням польотів авіації Збройних Сил України. Поки що офіцер — єдиний із українського війська, хто пройшов шестимісячний «Курс підготовки інструкторів з виживання, уникнення полону, супротиву та втечі», що справедливо вважається одним із найскладніших в Америці. Найбільш промовисто про рівень складності свідчить статистика: під час попереднього випуску з 50-ти військовослужбовців курсу − до фіналу дійшли лише семеро. Коли ж навчався український капітан, курс виявився неймовірно сильним, і з пів сотні учасників − випустилось рекордних тридцять. Окрім нашого офіцера, з іноземців був ще представник Хорватії. Решта — американці.
— Здавалось, мене вже важко здивувати, — розповідає тепер уже майор Віталій. — І у районі бойових дій в які тільки перипетії не потрапляв, і за кордоном до цього вже вчився, та й спортом усе життя займаюсь, з витривалістю проблем немає. Але ж ні, американцям вдалось протестувати можливості організму на повну. Нині, коли командир повчає, що треба повторювати матеріал, аби не забути, я розумію, що таке забути неможливо.
Особливістю курсу була підготовка до виживання у різних кліматичних умовах — це і пустеля, і тропіки, і гірська місцевість, і узбережжя океану та відкрита стихія. Вчили виживати без їжі та води, у команді та сам на сам.
— Курс складався з 12 модулів, і вже під час першого етапу я зрозумів, що це буде справжнє виживання і до фіналу дійдуть не всі. Пам’ятаю перше випробування — 12 днів у горах. Із їжі з собою — шматок м’яса і кілька картоплин, тобто ми практично нічого не їли, тримались на ягодах. Я і так зайвої ваги ніколи не мав, а тут взагалі став як тріска. Вже тоді кілька хлопців зійшли з дистанції. Та це були лише квіточки, бо на першому етапі нам хоч із погодою пощастило. Модуль із топографії також проходили у горах, та тоді на тиждень вперіщили сильні грози. Менше ніж за тиждень ми пройшли понад 80 кілометрів у горах під дощем, ковзались, падали, вставали, знов ішли… Щодо виживання у пустелі, то це було справжнім тестом на зневоднення організму: видали по кілька пакетиків із водою на 24 години, і все. Із їжею в пустелі проблем не було — ловили змій. Та найважче було, мабуть, у відкритому океані. Ми на плотах «боролися» із кількаметровими хвилями, морською хворобою. Мали 3 реальні евакуації вертольотом, адже люди просто втрачали свідомість… Справжня перевірка організму. Загалом на курсі було багато несподіванок. Пам’ятаю, як одного ранку не поснідав, та й нічого не планувалось, аж раптом нас вивезли із зав’язаними очима у невідому місцевість і залишили виживати сам на сам. Із собою дали лише одного кролика, спальник, карту, ніж, 5 сірників, блокнот та олівець.
Офіцер зізнається, так серйозно він ще свій організм на стійкість не перевіряв. Коли вдалось успішно завершити курси, було відчуття виграного джекпоту.
— Домашні смаколики, які наготувала дружина, стали найкращою нагородою, — жартує Віталій. — Насправді бути першовідкривачем такого безцінного досвіду — дуже відповідально, тож активно ділюсь із колегами та льотчиками знаннями.
Поблизу Авдіївки бойовики ОРДЛО здійснили вогневу провокацію зі стрілецької зброї.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє пресцентр штабу Об’єднаних сил.
“Поблизу Авдіївки зафіксовано ворожу вогневу провокацію зі стрілецької зброї. Постріли були неприцільними, тому наші воїни вогонь у відповідь не відкривали. Крім того, українськими військовими виявлено факти інженерного обладнання позицій у бік наших підрозділів неподалік населених пунктів Хутір Вільний та Новгородське”, – йдеться у повідомленні.
У штабі зауважили, що від початку поточної доби у районі проведення операції Об’єднаних сил зафіксовано 3 порушення домовленостей, досягнутих 22 липня в рамках Тристоронньої контактної групи.
Серед особового складу Об’єднаних сил бойових втрат та поранень немає.
Як повідомляв Укрінформ, з 27 липня на Донбасі встановлений режим повного і всеосяжного припинення вогню.
Ще не відійшло жахання перед хворобою Covid-19, але бажання збагатитися на швидку руку у керманичів медичних сил збройних сил України (ЗСУ) та їх підлеглих виявилось не викореним!!!! По при всі реформи та наші з Вами потуги змінити на краще медичну допомогу нашим воїнам та надати безпечні умови військовим лікарям, зберегти молодший медичний персонал на робочих місцях, зменшивши потік «бегущих» за кордон фахівців з України – множиться на НУЛЬ.
Тому сьогодні пропонуємо Вам розглянути матеріали, які є у вільному доступі, та самим проаналізувати наглість і самовпевненість керівника медичних сил ЗСУ Хоменка Ігоря Петровича та його підлеглих молодих ділків санітарного лікаря ЗСУ Моргуна Сергія та Фурдика Віталія начальника відділу медичного забезпечення ЗСУ.
Головних, на сьогоднішній день посадовців, від яких залежить БЕЗПЕКА!! військових лікарів при наданні медичної допомоги в складний час епідемії COVID -19.
(Договір № 510/20/18 від 05 травня 2020 року на маски медичні захисні на суму 8 175 000.00 грн. у кількості 1 250 000штук, ціна за одиницю 6,54 грн.без ПДВ!!! Постачальник ТОВ РІВЕРСАЙД ГРУП код ЄДРПОУ 41139832 в особі СРОЧИНСЬКОГО Ярослава Анатолійовича за згодою та підписом генерал-майора медичної служби ХОМЕНКА Ігоря Петровича.
Хоча до цього постачальником був Український виробник ТОВ ТЕХНОКОМПЛЕКС по 3,20 грн підкреслюємо з урахуванням ПДВ за одиницю!!! Рахуйте самі прибутковість карантину!!! Але це не все…Нахабства та почуття безкарності генерал-майору не займати, все ж таки близький товариш самому Хомчаку!! А далі тільки Головнокомандувач, але йому нема коли очі до низу схиляти. Нібито все вже сталось, товар поставили, угоду підписав, плати та пили мільйончики з державного бюджету за гуманітарно розмитнений груз (підтвердження дозвіл Мінсоцполітики) але жадібність відіграє свою банальну роль в фінансуванні по цій угоді, тому що фінансовий департамент не належить до функціоналу керування пана ХОМЧАКА!!! І військова служба правопорядку отримує рапорт щодо багатьох істотних порушень умов Договору з боку Постачальника, в предметі закупівлі маски медична захисна, а саме:
– Розділ VI в частині 6.3. зобов’язання Постачальника: – не відповідає в цілому.
– Розділ II Якість товару – не відповідає в цілому
ВІДСУТНІСТЬ ДОКУМЕНТІВ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЯКОСТІ МАСОК МЕДИЧНИХ ЗАХИСНИХ!!!!! ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ МЕДИКІВ!!! КОЛЕГ!!!! ПІД ЧАС ЄПІДЕМІЇ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНОЇ ХВОРОБИ!!!!
Можна нагадати 2015 рік, коли закупили неякісні турнікети і до якої кількості втрат наших бійців це привело? Але зараз КАРАНТИН і під цю нагоду з розпорядження Генерального штабу ЗСУ та лобіювання командувача медичних сил Хоменка всім волонтерам вхід ЗАБОРОНЕНО окрім «кишенькових»!!! Зручна склалась ситуація чи не правда?? Але не розраховували на бунт лікарів, особливо молодшого медичного персоналу вдягати неякісну, НЕ ЗАХИЩАЮЧУ навіть від пилу медичну захисну маску, та сумлінність перевіряючих офіцерів з ВСП. Спочатку давили самотужки, а потім залучали незрозумілих Олександрів та Борисів «решал» чи то помічників депутатів з Офісу Президента, але факти взяли верх і вирішили зробити маневр, як завжди невдалий….. Тому Договір № 510/20/18 від 05 травня 2020 року на маски медичні захисні на суму 8 175 000.00 грн. у кількості 1 250 000штук, ціна за одиницю 6,54 грн.без ПДВ був не профінансований, та начебто залишився не реалізованим!!! І тут до Вашої УВАГИ найцікавіше, ось Вам договір 100% близнюк, але…найдіть 10 розбіжностей. Отже:
Постачальник ТОВ «Сек’юріті Солюшинс Груп» ЄДРПОУ 42837860 в особі СКОРОПАД Софії Романівни Нумерація Договору 510/20/17 – різниця з попереднім договором в останній цифрі від того ж числа та місяця!! Частина I Договору змінюється предмет закупівлі!!! Вже не маска медична захисна а маска одноразова захисна тришарова!! Чи є це виріб медичного призначення??? Який дійсно має головний середній шар маски з фільтруючої тканини мельтблаун. Кількість залишилась не змінною, загальна сума Договору копійка в копієчку, все один в один тільки фірми РІЗНІ!!! А бажання швидкої наживи у карантинних борців ОДНА але ж некомпетентність та нахабність тихо робить свою справу. Угода профінансована!!!! Змінивши назву товару закупівлі, завідомо командування медичних сил та санітарний лікар ЗСУ Сергій Моргун не дали можливість отримати якісний захист військовим медикам, перевіряючи продукцію на відповідність в не акредитованих старих лабораторіях ЗСУ під Полтавою, звідки сам родом та має родинні зв’язки з працівниками лабораторії. Така брехлива недбалість призвела до зниження обороноспроможності нашої Держави в зв’язку з швидким зростання захворюваності в лавах ЗСУ та безпідставними людськими втратами: очільник військового-медичного клінічного центру Західного регіону, м.Львів 18 червня 2020 року помер через COVID 19 лікар Гайда Іван йому було всього 58 років!! Із за службової недбалості Хоменка та його популізму тепер велика частина медичного персоналу та лікарів вимушені піти на самоізоляцію в такий складний час. А це Чернівці, Одесса, Київ, Маріуполь, Харків, Вінниця, Житомир!!!
Саме прикре те, що неякісні маски надходили в Україну як гуманітарна допомога без оподаткувань (ПДВ та митних зборів) а продавались по завищеним цінам в сотні рази про що свідчить остання процедура закупівлі ДП МОЗ.
Зверніть увагу: ціна МАСОК МЕДИЧНИХ 2,80 без ПДВ! Маю впевненість рахувати вміють всі. Шкода що з вищевикладеного ніхто не робить висновків втрачаючи людські життя за наживу, бо немає покарання – є кругова порука!!
Було «кумовство» стало ЗЕ«братовство». Тому не дивно що зараз зливають ще одного виробника захисних костюмів по старій схемі через ту ж саму компанію ТОВ «Сек’юріті Солюшинс Груп» яка вже виробляє не маски а костюми без маркування та відповідних документів якості, нажаль в нашій країні все продається…..
Наприкінці червня Транспортне командування США підготувало до відправки в Україну черговий вантаж військової допомоги. Мова, зокрема йде, про рації, боєприпаси та протитанкові ракети Javelin.
До цього Конгрес США затвердив надання нового пакету військо-технічної допомоги за програмою «Ініціатива безпекової допомоги Україні». Мова йде про $ 250 млн, які будуть використані впродовж цього фіскального року. Згідно із повідомленням Пентагона, пакет передбачає надання Україні засобів контрбатарейної боротьби, транспортних засобів, медичного обладнання, здійснення підготовки підрозділів ЗСУ. Значна частина допомоги буде спрямована і на посилення українських ВМС. Допомога також міститиме мобільні радарні системи для виявлення ракетних та артилерійських обстрілів.
Про те наскільки Збройні сили України та її обороноздатність залежить від допомоги Сполучених Штатів та які кроки наразі робить Україна для того, щоб забезпечити надійний захист суверенітету – в інтерв’ю Голосу Америки із заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони Сергієм Кривоносом. Розмову вела Ірина Соломко.
Сергій Кривонос на лінії розмежування. Донбас, Україна. Березень 2019 року
– В середині червня Конгрес США погодив виділення Україні $ 250 млн військової допомоги. Наскільки ця допомога є критичною для обороноздатності країни?
– Через санкції, які має Україна як учасниця конфлікту, ми обмежені у закупівлі деяких зразків техніки та озброєння. Певні речі ми просто технологічно не можемо зробити, тому ті зразки озброєння та техніки, які ми отримуємо від американського уряду, дуже важливі.
Потрібні засоби радіоелектронної та акустичної розвідки на морі
Сама система запрацювала не одразу. На початках, люди, які відповідали за цей процес, просили будь-що, не вивчивши ретельно проблему. Але з часом вдалося налагодити роботу, і ми почали просити ті речи, які ми або не можемо купити, або виробити. Запити на отримання допомоги спочатку безпосередньо опрацьовуються в Міноборони, потім подаються через американське посольство та радників у Вашингтон. Там вони вивчаються. Не все, що ми просимо, ми отримуємо. Процес розтягується і в часі.
Зараз наш фокус на посиленні морської компоненти. Нам потрібні засоби радіоелектронної та акустичної розвідки на морі. Цей морський напрямок потребує розвитку. І американці нам у цьому дуже допомагають.
Досі потрібні, наприклад, прилади нічного бачення і радіостанції Harris
Окрім того, нам досі потрібні, наприклад, прилади нічного бачення і радіостанції Harris. За них окрема подяка, бо вони допомагають нам протистояти російським радіо-електронним засобам, які ворог значно розвинув за останній час і тестує на сході.
Для Росії ми – це полігон. Всі нові розробки вона апробує на нас.
– Під час слухань у справі імпічменту президента США Дональда Трампа, республіканці неодноразово наголошували на тому, що Україна дуже корумпована країна, і призупинення надання військово-технічної допомоги Києву було пов`язане саме з цим. Наскільки ці звинувачення реальні, і чи є підґрунтя для корупції і в контексті допомоги США?
– Контроль за використанням майна і техніки – дуже жорсткий. Чесно кажучи, я не впевнений, що тут можна знайти поле для корупції. Тому що наші американські колеги чітко та постійно контролюють ці питання. Я знаю, що були проблеми щодо використання допомоги, коли певні речі лежали на складах невикористані, але, щоб воно розпродавалося або продавалося в інші країни, не думаю.
Наприклад, прилади нічного бачення хлопцям дуже потрібні. Продати їх просто неможливо.
– Ви на своїй посаді перебуваєте вже більше року і відповідаєте саме за посилення обороноздатності. Лунають голоси, що наразі цей напрямок не є пріоритетним для влади. Враховуючи це, що вам все ж таки вдалося зробити?
– В травні минулого року, ще за попереднього керівництва державою, нам вдалося підготувати та прийняти рішення щодо впровадження програми «П’ять кроків». Я почав роботу над нею ще у 2017-18 роках, коли був заступником Сил спеціальних операцій.
Ця програма включає п’ять кроків, які ідуть паралельно та доповнюють один одного:
Перше – організація руху опору в разі відкритої агресії.
Друге – створення потужної та життєздатної системи територіальної оборони всередині країни.
Третє – військово-патріотичне виховання молоді. Четверте – організація інформаційного спротиву.
І п`яте – довійськова підготовка населення.
Чому виконання цієї програми є необхідним для країни?
Українська армія може програти певні кампанії, але ніколи російська армія не зможе перемогти підготовлений український народ
Як військовий я розумію, що у разі відкритої агресії з боку Росії, у нас буде невелика кількість часу, щоб утримати територію. Я не сумніваюся у хоробрості українських вояків, але в контексті техніки та озброєння, наш потенціал значно меншій.
Так, українська армія може програти певні кампанії, але ніколи російська армія не зможе перемогти підготовлений український народ.
Що таке територіальна оборона?
Це надійний тил у будь-якій точці країни. Військові мають воювати на фронті, а тероборона – всередині країни.
Тероборона працює за принципом: я захищаю себе, свій дім, вулицю, місто, область. Тобто люди відповідальні за захист місцевості, яку вони знають.
Громадяни, які будуть брати участь в теробороні, підписуватимуть контракти.
Після проходження курсу підготовки вони матимуть право на володіння нарізною зброєю. Я розумію, що для багатьох це питання викликає занепокоєння або паніку, але досвід інших держав показує: володіння підготовленого населення зброєю – гарантія існування держави.
Чому також важливо військово-патріотичне виховання молоді? Бо за майже 30 років на рівні держави не вирішено питання національної ідеї та цінностей: що ми за нація, чого хочемо досягнути? В результаті, частина молоді виросла безідейними споживачами.
Зараз іде активна робота з законопроектом про територіальну оборону
Працювати з дорослим населенням практично неможливо, у нього вже сформована точка зору та цінності. А от працюючи з молоддю, ми вирощуємо нове покоління з новими цінностями та підходами до життя. Таким шляхом рахується багато успішних країн. Ми вивчали їхній досвід та взяли найкращі практики.
По кожному з цих кроків ми напрацювали концепції, які були представлені на профільних комітетах Верховної Ради.
Зараз іде активна робота з законопроектом про територіальну оборону. Ми практично вийшли на фінішну пряму. Під час роботи ми відчули чималий спротив від «п`ятої» проросійської медійної колони», яка намагалася облити нас брудом.
Для нас наразі важливо, щоб законопроект був ухвалений до вересня, щоб в бюджеті на 2021 рік були закладені кошти для першого етапу створення системи.
– Яку чисельність тероборони ви закладаєте в законопроекті?
– Структура буде будуватися поетапно. Нам потрібен час, щоб людей навчити, об’єднати та сформувати один дієвий організм.
Наразі мова йде про одну бригаду на область, плюс місто Київ
Наразі мова йде про одну бригаду на область, плюс місто Київ. Тобто на першому етапі – 80 тисяч.
З часом, за три-чотири роки, ця цифра має збільшитися до 160 тисяч, а потім і до 250 тисяч.
Чому? Тому що у нас величезна кількість об’єктів всередині країни, які потребують контролю та захисту, а чисельність Нацгвардії – 54 тисячі, Нацполіції – 115 тисяч.
Ми розглядаємо тероборону не просто як військову компоненту. Мова йде і про її залучення у боротьбі з природними та техногенними надзвичайними ситуаціями.
Наші колеги – Збройні сили Польщі, які зараз також активно розбудовують цю систему і вже фактично вклали в неї мільярд доларів, розраховують, що до 2022 року кількість контрактників складе 54 тисячі з подальшим збільшенням.
До речі, вони вже апробували систему у боротьбі з коронавірусом.
– Скільки коштів має бути закладено в бюджет, щоб розпочався перший етап створення тероборони? І скільки отримуватимуть люди, які підпишуть контракти?
– Ми передбачаємо широку мотиваційну систему, але не грошову. Звичайно, коли люди будуть призиватися на збори, вони отримуватимуть грошове утримання. Але це все.
Що стосується коштів у бюджеті, цю цифру я зможу назвати тільки за два тижні, коли закінчиться планування. До цього не хочу нікого вводити в обману.
Ухвалення закону – це лише перший крок, адже справжня реалізація проекту починається після прийняття відповідних підзаконних актів Кабміну. І тут затягування може бути навіть більшим, ніж у Верховній Раді.
Так, звичайно, ми усвідомлюємо ці ризики. Але наразі є хороші новини з Кабміну.
12 червня уряд прийняв постанову, де одним з основних пунктів значиться прискорене та активне створення тероборони.
– Чи є підтримка Президента?
– Глава держави неодноразово підкреслював, що її необхідно створювати. Тому підтримка задекларована. Я сподіваюся, що вона буде і далі.
– Як вам взагалі працюється з командою Президента Зеленського, адже в РНБО вас запросив Президент Порошенко?
– Я вже 32 роки служу своїй країні, захищаю власний народ, і для мене найголовніше, щоб в моїй країні був порядок. Тому неправильно розцінювати мене в контексті, чия я людина.
Я служив при усіх президентах. Військові – люди поза політикою, головне для них – це професіоналізм.
– Після корупційного скандалу з Олегом Гладковським ви очолили комісію з військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Державний концерн «Укроборонпром» завжди був закритою та корупційною структурою. Президент Зеленський привів туди команду реформаторів. Як ви оцінюєте її роботу?
– Це питання проблематичне. До вирішення ситуації не можна підходити виключно з точки зору продажу продукції.
В оборонній промисловості головне – це розробки, виробництво і тільки потім продаж. Є структури в рамках концерну, де керівництво це розуміє. Наприклад, Конструкторське бюро Луч, яке займається розробками ракет Вільха та протикорабельного комплексу – Нептун.
Керівництво зібрало чудову команду, поєднавши досвід старих кадрів і завзяття молодих. В результаті, ми менше ніж за чотири роки з мінімальним капіталовкладенням розробили протикорабельну ракету.
Але проблема полягає в тому, що зараз питання оборонно-промислового комплексу зависло. Позиція, яку я бачу – це ступор.
Немає розвитку. Ті люди, які прийшли, вони не знають, куди йти.
Нещодавно, 2 червня в Генштабі під керівництвом Головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака пройшла нарада з питання розробки законопроекту “Про територіальну оборону”. В цій нараді як учасник робочої групи по розробці одного з варіантів реформи ТРО «Інституту майбутнього» спільно з юристом інституту Олександром Чебаненко брав участь і Головний редактор видання «Цензор.Нет» Юрій Бутусов, який до речі є також спікером цього «інституту». До слова, одним із засновників цієї структури є Заступник Міністра внутрішніх справ Антон Геращенко.
Варто зазначити, що Юрій Бутусов позиціонує себе як незалежного експерта, можна сказати – практично у всьому. Саме з таким своїм образом він останнім часом почав з’являтись на телеекранах. Та ця його НЕ-залежність давно вже втратила приставку «НЕ»! Приміром – як можна називати себе незалежним експертом і при цьому лобіювати законопроект Інституту Майбутнього? Чи є це коректним? Тоді простіше називати себе лобістом МВС та Інституту майбутнього… І така його «НЕ»-залежність проявляються практично всюди(напрямках, сферах обговорення) де він появляється…
Добре, відкинемо ситуацію «як незалежного експерта» та розглянемо його позицію як представника «Інституту Майбутнього» на вищезгаданій нараді з питання розробки законопроекту “Про територіальну оборону” (ТРО). Свій аналіз, своєрідну доповідь-звіт щодо цієї зустрічі він виклав у пості на своїй сторінці у Фейсбук 4 червня.
На його описі та своєрідній критиці інших учасників наради, та те – як, на його думку вони не можуть поладнати між собою у вирішенні прийняття Законопроекту – зупинятись не будемо. Адже така його позиція і діяння будуть зрозумілі дальше у рядках даної публікації. Його мета проста – просунути законопроект «Інституту Майбутнього», тобто Антона Геращенко та Арсена Авакова. А для того потрібно максимально «приземлити» варіанти інших учасників наради… або хоча б максимально загальмувати процес прийняття невигідного його босам Закону, скажемо так – «конкурентів».
На нараді Хомчак сказав, що готовий до швидких рішень, але необхідна повна ясність в питанні, виконавцем якого будуть ЗСУ, підкреслюємо – ЗСУ. Глава робочої групи по законопроекту “Про територіальну оборону” комітету з оборони Верховної Ради, народний депутат Федір Веніславський зазначив, що комітет Ради твердо націлений на прийняття законопроекту в найкоротші терміни. Комітет розробив законопроект спільно з експертною групою, якою керує заступник секретаря РНБО Сергій Кривонос. Депутати хочуть прийняти закон про ТРО в цьому році, щоб встигнути включити фінансування нової структури з наступного року. Позицію прийняття закопроекту ТРО в цьому році підтримують й інші учасники. Тільки Бутусов гне «свою-несвою» лінію щоб відтягнути його прийняття або й взагалі прийняти варіант Геращенко-Авакова. (про це дальше). Його завдання затягнути процес ще на один рік і не створити ефективну територіальну оборону. Хоча про які обговорення може бути мова? Минулий рік був дуже продуктивним на ці обговорення, круглі столи… І поки деякі боролися на теренах політичних баталій, всі працювали по концепції ТРО разом з комітетом національної безпеки, оборони і розвідки разом з представниками МО, ГШ, Командування Сухопутних військ, Національною Гвардією, Державною прикордонною службою України. Все вже обговорено і узгоджено… Та тільки Бутусов по наказу своїх босів намагається накласти «ВЕТО»…
Він заявляє перш за все про політичне значення закону про ТРО та особливості його прийняття. Його бажання політизувати цей процес може обернутись для народу трагедією, адже хто знає – чи завтра російський агресор не вирішить наступати?!… Його «політичне значення» – це ніщо інше як завуальоване акцентування про політичні торги із Арсеном Борисовичем у даному питанні. Міністр МВС таким чином, скоріш за все, подумав що ТРО під його впливом – це не поганий варіант контролю держави, а якщо не під його контролем тоді – ні під чиїм. Саме це можна прочитати «між рядками» поста у ФБ Бутусова.
«… логично передатьвподчинениеМОоперативныечастиНГУ. Важно отметить, что такую структурную реформу поддерживает и заместитель министра МВД Антон Геращенко, один из разработчиков законопроекта, а это значит, что сейчас хорошиймоментобъединитьусилияминистерствивыстроитьоднувертикальисполненияиответственностиводномМинистерствеобороны». – пише Бутусов.
Питання перше: а чому до цього часу Міністр МВС не передав Національну Гвардію під контроль Міністерства оборони?! А на запит Президента Зеленського все розмалював на свою користь…
Питання друге: «объединить усилия министерств» – що це? При всій повазі до Арсена Борисовича, а він де-факто заслуговує на велику повагу – знаючи його політичну мудрість – нічого просто так він не робить! А віддати НГУ просто так – хто в це вірить?!… Напевне ніхто! Скоріш за все у словах «объединить усилия министерств» і відповідно у їхньому законопроекті «Інституту Майбутнього» будуть прописані практично рівноправні права по здійсненню керівництва ТРО двома міністерствами! Ну й можливо НГУ отримає додатковий статус підрозділу ТРО(до вже прописаних функцій).
Наразі у Міністра МВС під контролем Національна Гвардія, і Національний корпус та Національні дружини від яких він публічно відхрещується. Віддати НГУ – це ущерб своїх позицій! Піде на це Арсен Борисович – навряд! А от через «рокіровку» з ТРО збільшити свої позиції ще одним могучим підрозділом – це вже реальність, яку завуальовано просуває Бутусов! А його сигнал про подальші довгі перемовини – це натяк, що: або прийняття їх законопроекту, або все затягнеться на довгі роки!
А щодо переведення НГУ в підпорядкування Міністерства оборони – то наразі це лише політичний піар хід у торгах щодо Закону про ТРО! Якщо ні – тоді вперед! Що мішає?!…
Ситуація довкола «Територіальної оборони» чітко показує, що для когось – це посилення оборонної міцності держави перед ворогом! А для когось, це – нажаль, лише спосіб наростити свою політично-бойову міць для управління Україною. А «НЕ»-залежний Бутусов – це лише інструмент у цьому плані по захвату масштабних баєвих сил які можуть бути використані для персональних суспільно-політичних маніпуляцій!
Епілог: уявімо, що завтра в когось в одних руках(не Гаранта Конституції, Головнокомандуючого) зосередяться такі боєві сили як: НГУ, бійці ТРО, плюс Нац.корпус та Нац.дружини?… Уявили?!…Кожен напевно побачив що може бути… В мене, наприклад перед очима – війна в Ємені…
Автор: Андрій Громов
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Коли будете ставити свічки за своїх різних на відкладеному Провідному тижні – згадайте і про них, чотирьох українських воїнів, загиблих у боях на Донбасі в минулому квітні.
Олексій Купріков, Леонід Скакуненко, Андрій Шинкарук, Олексій Лісін.
Три солдати і лейтенант. Троє – з 93-ї бригади “Холодний Яр”, полягли в районі Кримського на Луганщині. Офіцер – із 28-ї бригади Лицарів Зимового походу, поліг під Донецьком, біля Мар’їнки.
Христос – воскрес. Вони – загинули. Але зовсім вони не вмруть, доки ми їх пам’ятатимемо.
А ми мусимо пам’ятати. Хоча і стільки нових клопотів, нових криз, вірусів та карантинів. Хоча й комусь здається, що на цьому тлі немає ніякої війни, чи ООС, чи як там її.
Але вона є. Саме війна. Хоча у квітні бойових втрат з українського боку було лише чотири, але ворожих обстрілів штаб Об’єднаних сил нарахував 312, в середньому по десятку на день. Для порівняння: березень – 292 офіційні порушення “режиму тиші”, лютий – 279.
Власне, і всі наші квітневі загиблі – внаслідок обстрілів, боїв.
А ще в минулому місяці був 31 поранений (у березні – 74, в лютому – 26).
…І четверо полеглих – Олексій, 49 років, Леонід, 32 роки, Андрій, 28 років, Олексій, 30 років.
Христос – воскрес. Вони – загинули.
Теж за нас. Воістину герої.
1. Олексій Купріков “Лєший”
Олексій Купріков. Фото: 93 омбр
Олексій Купріков народився 13 січня 1971 року в Росії, у Читинській області. Жив у селищі Черкаське Новомосковського району на Дніпропетровщині, де дислокується 93 омбр. Отримав середню технічну освіту.
Олексій вирішив піти на війну, після того як на фронті загинув його друг. Контракт із ЗСУ підписав у листопаді 2018 року.
Солдат, механік-водій механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Хоча спершу чоловік проходив службу на посаді стрільця-помічника гранатометника, а вже потім, після навчання у навчальному центрі, здобув новий фах.
У бригаді 49-річний солдат отримав позивний “Лєший”, бо дуже любив ліс – усе про нього знав, учив побратимів, як там виживати.
“Він вирізнявся від більшості статечністю та виваженістю. Адже часто буває, що люди після “учебки” жаліються: мене, мовляв, нічому не навчили, тому я нічого не вмію. Льоша ж, навпаки, навіть якщо чогось і не знав, ґрунтовно та розсудливо намагався зрозуміти у деталях, як що працює, як краще полагодити техніку. І в нього це дуже добре виходило. Був спокійний, розважливий, зацікавлений у своїй роботі. З ним було легко служити”.
“Уважний батько, справжній професіонал та надійний друг”.
“Як безсмертний вів себе. Хороший, трудолюбивий, смерті не боявся”, – розповідають про Купрікова товариші по службі.
Олексій воював у районі Авдіївки, Новоселівки Другої, в останню ротацію – на околицях Кримського на Луганщині. Там, під час обстрілу позиції 93 омбр біля Кримського, і загинув 9 квітня, зазнавши множинних осколкових поранень.
Напередодні загибелі Лєший розмовляв по телефону із сином. Невдовзі мав приїхати додому у відпустку…
Поховали солдата в смт Черкаське, поруч із батьком.
Залишилися цивільна дружина, 19-річний син Владислав, мама та рідна сестра, яка також служить у 93-й бригаді.
2. Леонід Скакуненко “Барон”
Леонід Скакуненко. Фото: 93 омбр
Леонід Скакуненко не дожив десять днів до свого 33-ліття. Він народився 22 квітня 1987 року в селищі Лихівка П’ятихатського району на Дніпропетровщині.
Мав середню освіту.
У 2014 році, після початку війни, був мобілізований до лав Національної гвардії. А згодом повернувся на війну вже у Збройних силах, з якими підписав контракт.
Солдат, навідник у механізованому батальйоні 93-ї бригади “Холодний Яр”. Позивний “Барон”. Брав участь бойових діях у Новотроїцькому, Новоселівці Другій, на околицях Кримського.
“Барон був справжнім героєм – самовідданим, патріотичним. У лютому цього року він разом із побратимами відбили напад ворожої диверсійно-розвідувальної групи, яка спробувала прорватися на позиції “холодноярців”. Він поклав життя, воюючи з російськими окупантами на одній із найскладніших ділянок фронту”, – розповіли в підрозділі.
У Вербну неділю, 12 квітня, окупанти обстріляли позиції ОС поблизу Кримського на Луганщині з ручних протитанкових гранатометів. Леонід, який саме перебував на бойовому чергуванні, отримав поранення, несумісні з життям…
Поховали Леоніда в рідній Лихівці.
Залишилися дружина, син від першого шлюбу, сестра.
3. Андрій Шинкарук
Андрій Шинкарук. Фото: 28 омбр
Андрій Шинкарук народився 16 липня 1991 року в місті Любомль Волинської області.
Коли почалися бойові дії на сході 2014 року, Андрій був у першій хвилі мобілізованих. Брав участь в АТО в складі 1-го окремого мотопіхотного батальйону “Волинь”, воював у районі Дебальцевого.
Після демобілізації у 2015-му юнак вирішив присвятити себе військовій кар’єрі. Тож пішов навчатися в Національну академію Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив 2019 року за спеціалізацією “Управління діями підрозділів механізованих військ”.
“Він був справжнім патріотом, професіоналом своєї справи, старанним курсантом, відповідальним та мужнім офіцером”, – згадує начальник НАСВ Павло Ткачук.
На війну Андрій повернувся офіцером. Лейтенант, командир механізованого взводу 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу.
“Він планував пов’язати своє життя з армією. Особовий склад, його підлеглі говорять, що Андрій був хорошим командиром, чув, розумів людей. Дуже тепло про нього відгукуються. Користувався авторитетом серед військовослужбовців”, – повідомляють у бригаді.
Андрій був товариським, любив ходити з друзями в гори, мав багато планів – як на військову кар’єру, так і на особисте життя. Але здійснити їх не судилося.
Близько 16:30 у Світлий понеділок після Великодня, 20 квітня, бойовики відкрили вогонь по позиціях Об’єднаних сил поблизу Мар’їнки на Донеччині з протитанкового гранатомета.
“Андрій переміщався, перевіряв свої позиції, коли неподалік від нього впав снаряд. Осколками йому посікло правий бік. Там множинні осколкові поранення. Їх дуже багато було, вони виявилися несумісні з життям. Андрій Шинкарук загинув на місці”, – повідомила пресофіцерка 28 обмр Аліна Демченко.
Солдат Олексій Лісін із 93 омбр “Холодний Яр” загинув на бойовому посту ввечері 28 квітня. По українських позиціях у районі Жолобок-Кримське на Луганщині ворог ударив з СПГ та важкої артилерії калібрів 152 й 122 мм.
Олексій – родом із села Гірке Гуляйпільського району, що в Запоріжжі. Народився 30 березня 1990 року.
До армії Олексій працював далекобійником у Дніпрі, де мешкав із батьками.
Приєднався до 93-ї бригади у 2019-му, коли підрозділ стояв на Авдіївському напрямку на Донеччині. Служив на посаді водія в механізованому батальйоні.
“Наш побратим пережив у своєму житті велику трагедію — втратив обох батьків та будинок у пожежі. Через це найбільше мріяв, після повернення з війни, відбудувати батьківський дім”, – розповіли в бригаді.
В Олексія лишилися 12-річна донька від першого шлюбу Ліда, кохана дівчина Ліля, з якою він планував одружитись, старенька бабуся, молодший брат Микола, старша сестра Тетяна.
“Він був спокійним і добрим. Мріяв скоріше повернутися до коханої”, – згадує один із побратимів, що служив з Олексієм на одній позиції.
“Холодноярці” оплакують смерть побратима разом зі всіма його близькими, це також непоправна втрата для нас. Найбільше зараз ми жадаємо помсти і обов’язково отримаємо бажане”, – заявили в 93 омбр.
Незважаючи на велике релігійне свято, бойовики продовжують порушувати режим тиші і гатять по позиціях ЗСУ. 12 квітня внаслідок обстрілу один український захисник загинув, ще один отримав поранення.
Ворог продовжує порушувати Мінські домовленості і у своєму підступі не спиняється навіть на свято. Про трагічну втрату в лавах українських захисників у Вербну неділю повідомили у штабі ООС.
Ворог відкрив вогонь з ручних протитанкових гранатометів по позиціях наших військових, що на Луганщині. Під обстрілом один герой загинув, ще один отримав поранення.
Військовий став 45 загиблим у 2020-му році. Зі списком імен військових, що полегли у війні на Донбасі цього року.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
